Виробництво екологічно чистої продукції
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет агротехнологій та Кафедра екології і біології екології
Курсова робота
з дисципліни "Основи сільськогосподарської екології"
Виробництво екологічно чистої продукції
Студентка групи Еко-33
Т. В. Бугайчук
Керівник доцент
Ю. Я. Корінець
Дубляни 2013
Зміст
Вступ
. Альтернативне землеробство, як процес виробництва екологічно безпечної продукції
.1 Основні елементи альтернативного землеробства стосовно України
1.2 Поняття "біологічне землеробство"
1.3 Основні різновиди біологічного землеробства
.4 Ефективність і перспективи біологічного землеробства
.5 Охорона сільськогосподарської продукції від забруднень
.6 Стан екологічного виробництва рослинної продукції
. Виробництво екологічно безпечної продукції тваринництва
2.1 Екологічні проблеми в зонах тваринницьких комплексів
2.2 Негативний вплив відходів тваринництва на навколишнє середовище
3. Виробництво екологічно безпечної продукції рослинництва
.1 Біологічні препарати
. Екологічний паспорт сільськогосподарських підприємств
. Сертифікація харчової продукції
Висновки
Бібліографічний список
Вступ
Дослідження останніх років свідчать про погіршення стану навколишнього середовища та здоров'я людини, що викликає занепокоєння у суспільстві. Одним із шляхів виходу із цієї ситуації є виробництво та пропозиція екологічно чистих продуктів. Як відомо, екологічно чисті продукти - це продукти, які сприймаються споживачем як безпечні для здоров'я, такі, що позитивно впливають на організм людини, в них відсутні небезпечні інгредієнти, і вони не справляють негативного впливу на довкілля. Слід зазначити, що в Україні орієнтація на екологічно чисті товари пов'язана з певним ризиком, який полягає в тому, що певна категорія споживачів не сприймає екологічно чисту продукцію за пропонованими цінами. Тому витрати на виробництво і збут не окуповуються і підприємства не поспішають вирішувати дане питання. Крім того, в нашій державі не визначене поняття "екологічно чиста продукція" і зробити це на сьогодні надзвичайно складно, так як на всіх етапах виробництва, транспортування та зберігання продукт не повинен змінювати свої властивості та максимально донести природні якості товару.
На данний час все більшого значення набуває поняття "альтернативне землеробство". Метою альтернативного землеробства є одержання продукції, що не містить залишків хімікатів, збереження ґрунтової родючості - і, в кінцевому рахунку, охорона навколишнього середовища. Серед різновидів альтернативного землеробства виділяють біологічне, органічне, біодинамічне тощо.
Виробництво екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва в теперішньому світі стрімко розвивається, постіндустріальні країни вже певний час впроваджують це виробництво у себе, фермери, які виробляють данну продукцію отримують дотацію від держави.
Тому, ми у цій роботі розглянемо виробництво екологічно безпечної продукції рослинництва, тваринництва та альтернативне землеробство. Розглянемо складові частини екологічного паспорту та сертифікацію продукцію.
1. Альтернативне землеробство, як процес виробництва екологічно безпечної продукції
Негативні наслідки інтенсифікації землеробства сприяли розвитку за кордоном на початку 60-х років так званого альтернативного землеробства, яке називають також біологічним, біодинамічним. На думку зарубіжних вчених, альтернативне землеробство - це не система, а концепція, новий підхід до землеробства, группа методів, етика ставлення до землі. Його суть полягає у повному або частковому відмовленні від синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту і кормових добавок. Комплекс агротехнічних заходів ґрунтується на суворомудотриманні сівозмін, введенні до їх складу бобових культур, збереженні рослинних решток, застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічних культивацій, захисту рослин біологічними методами. Метою альтернативного землеробства є одержання продукції, що не міститьзалишків хімікатів, збереження ґрунтової родючості - і, в кінцевому рахунку, охорона навколишнього середовища. Рух за альтернативне землеробство розвивається в промисловорозвинених країнах, де з найбільшою силою проявилися негативні наслідки інтенсифікації землеробства. [1]
Альтернативне землеробство закордонні спеціалісти невважають кроком назад у розвитку землеробства, бо фермери, що дотримуються цих методів, використовують високоякісне насіння найкращих сортів і сучасні машини та обладнання, знаряддя, проводять ґрунтоохоронні заходи, Переробка органічних відходів здійснюється сучасними методами. Знання життєвих циклів бурянів, збудників хвороб і шкідників дає можливість розробляти оптимальні сівозміни.
Прихильники альтернативного землеробства визнають, що традиційне землеробство характеризується більшвисокими показниками, але, по-перше, вони досягаються зниженням родючості ґрунту і забрудненням навколишнього середовища залишками добрив і пестицидів і, по-друге, в традиційному землеробстві, на їх думку, не надається достатнього значення такому важливому показнику, як біологічна якість продукції, яку треба оцінювати не тільки за привабливим зовнішнім виглядом, смаком і розміром, а й за здатністю підтримувати здоровя людини. В альтернативному землеробстві велику увагу приділяють боротьбі з ущільненням ґрунту. Для цього застосовують тільки легку сільськогосподарську техніку. Не допускається застосування хімічних засобів захисту рослин. Для боротьби з бурянами, хворобами і шкідниками використовують тільки агротехнічні та біологічні методи.
Для альтернативних господарств, в яких утримуються тварини, замість застосування складних кормових сумішей, що містять багаточисельні синтетичні кормові добавки, характерне повернення до натуральних кормів. Нині існує декілька систем альтернативного землеробства. Найбільш старою з них вважають біодинамічну. В 30-ті роки її вже застосовували окремі фермери в Австрії та в інших країнах Західної Європи.
1.1 Основні елементи альтернативного землеробства стосовно України
У трактуванні українських вчених альтернативне, або біологічне, землеробство не передбачає повну відмову від застосування агрохімікатів, особливо в тих технологічних ланцюгах, де їм нема альтернативних (нехімічних) засобів. Отже, альтернативне землеробство - це система методів, в якій приділяється більше уваги екологічним закономірностям при організації виробництва сільськогосподарської продукції, ніж того вимагають традиційні форми господарювання. Серед різновидів альтернативного землеробства виділяють біологічне, органічне, біодинамічне тощо.
Стосовно умов України основні елементи альтернативного землеробства полягають у наступному:
. Включення в сівозміни бобових багаторічних трав, які здатні накопичити в своїй біомасі 200 - 300 кг/га азоту, а також однорічні бобові культури, які спроможні накопичити 60 - 100 кг/га біологічного азоту. Насичення сівозмін культурами - азотфіксаторами до 20 - 30% дозволяє на 25 - 30% зменшити норми внесення азотних добрив.
. Внесення органічних добрив з розрахунку на бездефіцитний баланс гумусу. Крім твердого гною, це компости, солома, сапропелі, рідкий гній, пташиний послід, торф, зелене добриво тощо.
3. Кількість внесених мінеральних добрив повинна компенсувати виніс поживних речовин з урожаєм. Дози їх мають відповідати принципу розумної достатності.
. Зменшення доз азотних добрив, як основного джерела накопичення нітратів у продукції, шляхом нітрогенізації насіння ризотрофіном.
5. Роздрібне та локальне внесення добрив, особливо азотних, що значно зменшує їх еколого-токсикологічний ефект.
6. Ґрунтоохоронний обробіток земель, який запобігає їх деградації та втрату гумусу, мінеральних сполук з продуктами ерозії.
7. Покращення матеріально-технічної бази, повязаної із внесенням туків.
8. Підвищення загальної культури землеробства.
9. Вдосконалення асортименту і якості мінеральних добрив.
10. Виробництво безбаластних висококонцентрованих добрив, які не містять важкі метали та інші токсиканти.
. Виробництво добрив, які включають макро- та мікроелементи, стимулятори росту рослин, інгібітори нітрифікації тощо, які задовольняли б потреби рослин у комплексі.
12. Створення мінеральних добрив пролонгованої дії з урахуванням періодичності живлення рослин.
13. Одержання без фторових фосфатів .
14. Вибір оптимальних термінів внесення добрив з урахуванням біологічних особливостей культури, властивостей ґрунту, погодних умов, форм добрив.
. Застосування в боротьбі з шкідниками, хворобами та бурянами в першу чергу профілактичних, біологічних, механічних, фітоценотичних методів при обмеженому використанні хімічного.
16. Створення сортів і гібридів, стійких протии шкідників і хвороб.
17. Біоценологічний принцип застосування пестицидів, який полягає не в максимальному чи повному знищені чисельності шкідливих організмів, а в регулювання їх на екологічно та економічно доцільному рівнях.
. Застосування високоефективних методів хімічного захисту рослин від бурянів, шкідників, хвороб малообємне й ультрамалообємне обприскування, що зменшує використання рідини на 25%.
19. Створення і застосування менш токсичних пестицидів .
1.2 Біологічне землеробство
Індустріальний підхід до розвитку систем ведення сільськогосподарського виробництва безумовно сприяв (особливо на перших етапах) істотному нарощуванню виробництва біологічної продукції. В середині ХХ ст. середня урожайність зернових культур у розвинених країнах зросла приблизно втричі, якісно змінивши продовольчу ситуацію в усьому світі. Водночас техногенний процес значно загострив і продовжує загострювати проблеми взаємовідносин людини з навколишнім середовищем у сфері сільськогосподарського виробництва, які мають як короткочасний, так і довготривалий характер. Погіршення екологічних складових агроекосистем в кінцевому результаті позначається на економічних показниках агропромислового комплексу, тому без урахування екологічного чинника неможливо регулювати економічну ефективність в аграрному секторі. Сучасне сільськогосподарське виробництво орієнтоване на отримання максимальних обсягів товарної продукції в агроекосистемах, продуктивність яких значною мірою залежить як від освоєння природно-ресурсного потенціалу, так і від рівня технічного озброєння: застосування добрив і засобів захисту рослин від бурянів, шкідників і хвороб, проведення меліоративних робіт, запровадження нових сортів тощо. Проте численні факти негативних наслідків, зумовлених суто технологічним підходом до інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, стимулювали інтерес до так званого "біологічного землеробства" (близькі до нього або тотожні поняття "органічне", "альтернативне", "природне", "неортодоксальне" тощо). Поряд із традиційними підходами до ведення сільськогосподарського виробництва в багатьох країнах розвивається біологічне (альтернативне) землеробство, що ґрунтується на суворому дотриманні наукових рекомендацій щодо освоєння природно-ресурсного потенціалу угідь і помірнішому використанні чинників інтенсифікації з метою зменшення техногенного навантаження на агроекосистеми, а також збереження функціональних компонентів динамічної рівноваги, з яких вони складаються.
На думку закордонних учених, альтернативне (біологічне) землеробство - це концепція, а не система, новий підхід до землеробства, група прийомів, етика ставлення до землі. В основу її покладено повну або часткову відмову від синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту і кормових добавок. Комплекс екологічних і агротехнічних заходів базується на суворому дотриманні науково обґрунтованої структури сільськогосподарських угідь, сівозмін, насичених бобовими культурами, збереженні рослинних решток, широкому застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічного обробітку ґрунту (поліпшений зяб, боронування). Німецький учений Г. Кант запропонував термін біологічне землеробство, виходячи з повністю або переважно біологічного характеру трьох чинників, які мають вирішальний вплив на величину та якість урожаю:
1. Переведення азоту повітря в рослинний білок здійснюється за участю бобових культур, специфічних бактерій ґрунту або ціанофітів, а не шляхом хемосинтезу азотних добрив.
2. Розпушення й оструктурення ґрунту здійснюється коренями рослин, дрібними ґрунтовими тваринами і мікроорганізмами, а не за допомогою знарядь і механізмів за великих затрат енергії.
. Боротьба з бурянами, хворобами, шкідниками ведеться в основному біологічним шляхом - правильним чергуванням культур у сівозміні, вибором видів і сортів відповідно до конкретних умов, активуванням природних ворогів шкідників, а не за рахунок застосування хімічних засобів захисту рослин (біоцидів).
Біологічне землеробство, як і традиційне, вимагає визнання необхідності:
1. внесення мінеральних добрив, без чого можливе зниження величини та якості врожаїв;
2. застосування пестицидів для запобігання епіфітотіям або масовому розмноженню комах. Головні особливості біологічного землеробства схарактеризовано нижче:
Головну роль у забезпеченні ґрунтової мікрофлори енергетичним матеріалом і в постачанні рослинам поживних речовин виконують органічні добрива. Як дуже цінний вид добрив розглядають гній. Використання компостів передбачено усіма різновидами системи біологічного землеробства, деякі з них допускають застосування тільки в компостованому вигляді. Найсприятливішою для компостування вважають сировину, яка містить не менш як 50 % органічної речовини (у перерахунку на суху масу), подрібнена на часточки 10 - 30 мм, вологістю 55 - 80 %, з рН 5, 5 - 9, 0 і співвідношенням C : N у межах 20 - 35. У компост рекомендовано вносити різні добавки - додаткові (сирі фосфати, базальтовий пил, рогове борошно тощо) і стимулювальні (культури бактерій і грибів).
Застосовують кілька способів компостування: у купах, штабелях, валках або поверхневий. Велика роль відведена дощовим червякам. Обовязковим або бажаним є використання сидератів, хоча через економічні чи кліматичні умови це не завжди можливо. Допускається використання як додаткового джерела мінерального живлення базальтового, доломітового, вапнякового і кісткового борошна, томасшлаку, калімагнезії, інших матеріалів. Однак забезпечення рослин елементами живлення без внесення мінеральних добрив багато спеціалістів вважають проблематичним.
. Сівозміна є визначальною і відіграє провідну роль, тоді як у традиційному землеробстві - допоміжну. Недоцільним вважають вирощування у сівозміні культур, які особливо вимогливі до забезпечення елементами живлення. Велику увагу приділяють бобовим культурам.
. Обробіток ґрунту рекомендується проводити переважно без перевертання скиби і на невелику глибину. Заробляння рослинних решток і органічних добрив у верхній шар сприяє утворенню ґрунту, багатого на мікроорганізми і дощові червяки. Неглибока оранка (до 15 - 20 см) допускається лише тоді, коли цього не можна уникнути. Одностайної думки щодо цього немає. Вчені висловлюють побоювання, що постійний мілкий, безполицевий обробіток може зумовити диференціацію ґрунту, збіднення його нижньої частини, ущільнення, погіршення фітосанітарного стану.
4. Основною умовою успішної боротьби з бурянами є дотримання правильної сівозміни і системи обробітку ґрунту в ній.
Вживають такі превентивні заходи: затримання сівби для знищення сходів бурянів боронуванням; очищення насіння; збільшення норми висіву; вирощування сидеральних культур, які пригнічують буряни.
Біологічний метод боротьби застосовують мало. Перспективним вважають використання комах, збудників хвороб, нематод. У майбутньому очікується виведення сортів, здатних конкурувати з бурянами.
. У боротьбі з шкідниками і хворобами перевага надається превентивним заходам: сівозміні, сорту, обробітку ґрунту.
Важливу роль відіграє увесь комплекс умов для росту і розвитку рослин, що підвищує стійкість посівів до шкідників і хвороб, зокрема застосування змішаних посівів. З інсектицидів рекомендовано мікробні препарати, рослинні інсектициди, ефірні олії, мило тощо. Як фунгіциди застосовують сірку, бордоську рідину, вапно. Доцільно використовувати так звані захисні рослини, які відлякують шкідників.
. При веденні біологічного землеробства перевагу надають культурам, більш конкурентоздатним щодо бурянів, менш чутливим до хвороб і шкідників і менш вимогливим до забезпечення поживними речовинами. Побутує думка, що для умов біологічного землеробства необхідні особливі сорти.
1.3 Основні різновиди біологічного землеробства
Поняття "Біологічне землеробство" включає кілька систем, між якими не завжди можна провести чітку межу: органічне, органобіологічне, біодинамічне, система ANOG, система LISA.
Органічне землеробство найбільш поширене у США. При його веденні виключається або істотно зменшується застосування мінеральних добрив і пестицидів. Прийоми органічного землеробства забез-
печують раціональне використання природних ресурсів, мінімальне зниження (а в окремих випадках і підвищення) врожайності кукурудзи та сої за несприятливих природно-кліматичних умов. Обовязковим правилом є дотримання сівозмін із чергуванням у них бобових культур з культурами, які характеризуються високою потребою в азоті. Ґрунт обробляють переважно без перевертання скиби (дискування, чизельні і плоскорізні обробітки, щілювання). Боротьбу з бурянами ведуть як за допомогою культур, розміщених у сівозмінах, так і проміжних культур, ущільнених посівів, покривних культур. Від шкідників рослини захищають ентомофаги: сонечка, трихограма, хижі кліщі (фітосейулюс), а також біопрепарати. Проти колорадського жука застосовують грибний препарат боверін. У боротьбі з комахами широко використовують інсектициди рослинного походження і слабкотоксичні препарати. Особливу увагу приділяють внесенню різних компостів. Виготовлення компостів має велике гігієнічне значення, оскільки під час компостування інактивується багато збудників хвороб. За високої температури в компостному бурті гинуть бактерії, які спричинюють пошкодження культурних рослин, а насіння багатьох бурянів втрачає схожість. У готовий компост іноді додають калійні і фосфорні добрива. В ґрунт також вносять місцеві добрива (вапняки, дефекат тощо). Пестициди практично не застосовують (до 1 - 2 %). [4]
Органобіологічне землеробство поширене у Франції та Швейцарії. Основна його ідея полягає в тому, що мінеральні речовини з ґрунту поглинаються у формі не тільки іонів, а й макромолекул (мікросом) і слугують поживними речовинами для ґрунтових мікроорганізмів, які переробляють важкозасвоювані сполуки на легкодоступні для рослин форми. Тому головне в органобіологічному землеробстві - підвищення родючості ґрунту за рахунок керування живленням рослин, активування ґрунтової мікрофлори, для чого компости вносять поверхнево, а під час обробітку верхніх шарів намагаються зберегти структуру ґрунту. Захист рослин від шкідників і хвороб здійснюється подібно до того, як і в органічному землеробстві. Властивості ґрунту поліпшують насамперед вирощуванням травяних бобово-злакових сумішей у сівозміні. Зелена маса травяної суміші є, крім того, добрим кормом. Якщо в господарстві немає тварин, неодноразово скошувану зелену масу вивозять і компостують. Безпосереднє внесення зеленої маси в ґрунт вважається нераціональним. Як і за органічної системи, не виключають можливість застосування місцевих добрив (вапняки, бентоніти, фосфати, кісткове борошно), які містять в своєму складі мінеральні елементи у важкорозчинній формі.
Біодинамічне землеробство є одним із найбільш розвинених і давніх у Європі (Німеччина, Швеція, Данія) напрямів альтернативного землеробства. З початку свого становлення воно обєднувало біологічні, екологічні, технічні і соціальні аспекти сільського госпо-дарства. З 1928 р. прихильники біодинамічного землеробства організували продаж сертифікованих продуктів харчування (продукція відповідних фірм має назву "Деметр"). Проблему землеробства вони розглядають комплексно, тобто сільське господарство - людина - навколишнє середовище - космос, а також їх взаємовплив.
Теоретичні основи біодинамічної системи зводяться до двох положень:
. За допомогою біодинамічних методів треба поєднати землеробство з цілісним ритмом Землі. Обробіток ґрунту, сівбу, догляд за посівами слід здійснювати у сприятливі періоди, настання яких зумовлюється розміщення Місяця в тому чи іншому зодіакальному сузірї.
. Спеціальні біодинамічні препарати мають надавати рослинам необхідну силу й активувати певні процеси у ґрунті. "Гумусні" препарати готують із рогів тварин і гною, "силіцієві" - з розмеленого кварцу. Цим препаратам, які застосовують у дуже розбавленому вигляді, приписують особливі властивості. Крім того, є так звані "компостні" препарати, що регулюють живлення і розвиток рослин. Їх готують із різних рослин - деревію, кропиви, ромашки лікарської, дубової кори, валеріани тощо, а потім змішують з гноєм. Витяжки, відвари і продукти бродіння з рослин використовують як добрива, стимулятори росту та для захисту рослин від бурянів і хвороб. Найбільш поширені препарати з кропиви і польового хвоща. Мінеральні добрива і пестициди не застосовують зовсім. Ферми, де ведеться біодинамічне землеробство, намагаються забезпечити себе добривами і кормами. Як добрива тут використовують різні компости і спеціальні мінеральні добавки (силіцій, рогове борошно, кісткове борошно, вапняки, фосфати тощо). Елементи біодинаміки наводяться в астрологічних календарях.
Система ANOG порівняно з іншими є близькою до традиційного сільського господарства. Вона дістала умовну назву "ближче до природи" і в багатьох підходах в основному збігається з органобіологічним землеробством. На підставі наукового аналізу стану ґрунту для кожного господарства розробляють індивідуальні плани внесення органічних добрив. Допускається помірне застосування усіх синтетичних препаратів (крім гербіцидів), але за ретельного контролю вмісту залишкових кількостей хімікатів у продукції.
Система LISA є новою системою землеробства у США. Найчастіше її називають "sustainable agriculture", що в перекладі означає "підтримувальне сільське господарство". Паралельно поширився ще один термін, який визначає нову тенденцію у веденні землеробства, - "низьковитратне (low-input) землеробство". У низьковитратному землеробстві робиться ставка на мобілізацію внутрішніх, відновлюваних ресурсів, наприклад на максимальне використання азоту нехімічного походження, розвиток водозберігаючих технологій, перехід на нехімічні засоби боротьби з бурянами і шкідниками, регулювання складу біоценозів.
Основні стратегічні завдання її такі:
1. збільшення ефективності витрат у межах спеціалізованих (тобто нині діючих) систем господарства;
2. розробка ефективніших багатопрофільних фермерських систем;
3. обґрунтування прибуткового ринку для продукції, яка вироблятиметься з невеликими вкладеннями ресурсів.
У практичному плані нова система ставить за мету:
1. споживання мінеральних добрив у невеликих кількостях;
2. скорочення використання пестицидів;
3. зменшення інтенсивності механічного обробітку ґрунту;
4. інтегрований підхід при веденні землеробства, що базується на комплексному взаємозвязку чинників (добрива - буряни, добрива - хвороби рослин, гербіциди - шкідники і хвороби, фунгіциди - мікрофлора ґрунту, пестициди - дощові червяки тощо).
Основою технології вирощування сільськогосподарських культур нова система вважає сівозміну. Основні умови одержання високих урожаїв овочів, фруктів і ягід із збереженням їх екологічної чистоти наведено нижче.
По-перше, слід забезпечити рослини найкращим доглядом, створити їм сприятливі умови, щоб вони росли сильними та здоровими і завдяки цьому на них менше впливали хвороботворні організми і шкідники.
По-друге слід вирощувати такі рослини, які менш схильні до захворювань. По-третє слід використовувати насіння, бульби, кореневища, саджанці і розсаду тільки з надійних джерел, що гарантують відсутність шкідників і хвороб.
І, нарешті, необхідно постійно дотримуватись санітарних правил у саду і на городі. Збудники хвороб і шкідники нагромаджуються в грунті, тому необхідно дотримуватися хоч елементарного чергування культур.
.4 Ефективність і перспективи біологічного землеробства
Продукція традиційного інтенсивного землеробства переважає на ринку, і деяку конкуренцію їй починає складати лише "екологічно чиста" продукція. Це пояснюється жорсткими вимогами "органічного" землеробства, яке не допускає застосування хімічних засобів, що тягне за собою значне зниження врожаїв, підвищення затрат праці, необхідність застосування плодозміни, невпевненість у можливості надійного захисту урожаю від бурянів, шкідників і хвороб, невпевненість виробників у стабільності вищих ринкових цін на чисту продукцію. Досвід закордонних країн переконливо засвідчує, що при переході на біологічне землеробство не вдається досягати високих урожаїв. У виконаних за дорученням FAO дослідженнях щодо можливих наслідків переходу на альтернативне землеробство зроблено висновок, що урожаї зернових культур скоротяться на 10 - 20 %, картоплі та цукрових буряків - на 35 %. Згідно з узагальненими даними по ФРН, зниження урожаїв становитиме, %: пшениці - 20 - 30, жита - 30, вівса - 20, ячменю - 30, картоплі - 55. За результатами досліджень, проведених в Австралії, Німеччині та Швейцарії, урожайність зернових культур на малопродуктивних ґрунтах в "органічному" землеробстві може знизитись на 40 %. У США урожайність пшениці зменшиться на 40 - 44 %, зернофуражних культур - на 41 - 48, сої - на 30 - 49 %. [6]
Табл. 1Урожайність сільськогосподарських культур, вирощення в умовах альтернативного землеробства
Культура, регіонКількість опрацьованих джерелУрожайність за біологічного землеробства, %урожайності за інтенсивногоВерхня і нижня межаСередній показникОзима пшениця, Європа2250-9556-76Озима пшениця, США357-95-Озиме жито, Європа1161-9366-75Озимий ячмінь, Європа846-9346-80Ярий ячмінь, Європа243-76-Овес, Європа1040-9344-85Кукурудза, США854-9975-93Кукурудза, Італія1-41Цукрові буряки, Європа249-72-Злакові і багаторічні трави, Європа1-58Картопля, Європа1632-9945-68
За реакцією на альтернативні методи вирощування сільськогосподарські культури умовно можна поділити на групи:
. Дуже чутливі, урожайність істотно знижується-пшениця, ячмінь, картопля, цукрові буряки, злакові, зелені овочі та інші.
. Помірно чутливі, урожайність знижується менше - овес і, умовно, кукурудза.
3. Майже не чутливі, урожайність практично не знижується - соя, кормові боби, багаторічні бобові трави.
Відмінність в урожайності на багатих і родючих ґрунтах менша. Вважають, що зниження урожайності з переходом на біологічне землеробство повязане з тим, що за менш сприятливих ґрунтових і погодних умов вилучення будь-якого чинника інтенсифікації позначається на урожаї істотніше, ніж за оптимальних умов. Крім того, сучасні сорти польових культур високовимогливі до удобрення (на бідних ґрунтах рослини страждають від нестачі азоту і фосфору) і до використання пестицидів.
У сучасних умовах біологізація землеробства, технологій і технологічних процесів є чи не єдиним заходом, здатним стримати подальше зниження родючості ґрунтів, стабілізувати виробничі системи, залежність відтехногенних чинників і підвищити конкурентоспроможність виробництва.
1.5 Охорона сільськогосподарської продукції від забруднення
Насиченість території України промисловими підприємствами, автотрасами, тепловими електростанціями створює високу забрудненість навколишнього середовища різними хімічними речовинами, у тому числі і такими токсичними, як свинень, ртуть, кадмій, нікель, цинк та ін.
При визначенні рівня їх нагромадження в грунті створюються умови для акумуляції токсикантів у рослинницькій продукції, що робить її непридатною для споживання і використання її на корм тваринам.
Нині затверджено гранично допустимі концентрації (ГДК) в грунті найбільш токсичних елементів. Так, ГДК свинцю - 20мг/кг грунту, кадмію-3, нікелю-36, цинку-85, хрому-100, ртуті-2, 1, ванадію-150 мг/кг.
Для контролю за рівнем забруднення фтором використовують показник вмісту в грунті його водорозчинної форми. ГДК фтору у чорноземних грунтах становить 12, 5 а підзолистих - 9мг/кг грунту . Суворий контроль за грунтом і рослинами необхідний на територіях, що межують з автомагістралями . Тепер в Україні за рахунок цього джерела забруднення в навколишнє середовище надходить 250тис. т. свинцю. У звязку з цим на ділянках полів, розміщених від автотрас на відстані менше 150м, забороняється вирощувати овочі й кормові культури, які найбільше нагромаджують свинцю.
.6 Стан екологічного виробництва рослинної продукції
Питання безпечного і якісного харчування стало актуальним у міжнародній торгівлі останні 10-15 років. Екологічна безпека і якість виробленої аграріями продукції у сучасних умовах є основними факторами внутрішньої і та передусім зовнішньої конкурентоспроможності. У світі 31 млн га земель, що використовується для виробництва органічної продукції. Це приблизно 558 тис. ферм у 108 країнах світу. На першому місці знаходиться Австралія - приблизно 12, 1 млн га, а на другому - Китай із 3, 5 млн га. У Європейській частині - Швейцарія.
Федерація IFOAM (International Federation of Organic Agriculture Movements) - Міжнародна федерація органічного землеробства, яка здійснює контроль формалізації умов діяльності та періодично переглядає їх на основі консультацій із членами цієї організації. До складу входять 760 представників зі 100 країн світу (2 з України). Потім функціонують міжнаціональні і національні обєднання.
Державна політика цих країн спрямована на екологізацію сільського господарства: премії за невикористання хімічних засобів, державні субсидії для ведення органічного землеробства, а також на період переходу від традиційних технологій, мито на ввезення хімічних добрив, компенсація вартості сертифікації. Рівень цінових надбавок на таку продукцію становить від 10-25 % в порівнянні зі звичайними продуктами.
У США виробництво органічного продовольства було розпочато ще в 1990 році. Усі продукти маркуються, сертифікуються згідно із законом. Більше 80 % виробляються сімейними фермами, невеликого розміру. Хоча провідну роль в органічному виробництві займає малий бізнес, все більша кількість національних продовольчих компаній пропагує і розвиває цей напрям у своїй діяльності.
А в Євросоюзі цим питанням зацікавились ще в 1989 році як способом зниження негативної дії на навколишнє середовище. Тепер кожне нововедення ЄС в аграрному секторі узгоджується із програмами охорони довкілля з метою зведення до мінімуму шкоди від фермерської діяльності. В Європі прогнозується 30 % земель використовувати під органічне землеробство.
Основна проблема - більшість країн, що розвиваються, не мають ринків сертифікованої продукції. Водночас експортери повинні дотримуватися технології виробництва і сертифікації продукції за нормативами прийнятими у розвинених країнах.
Але виникають і деякі основні проблеми розвитку ринку органічної продукції - це зближення цін конвекційної і органічної продукції, а також налагодження безперебійного збуту.
Останнім часом органічна продукція поширюється і в українському виробництв зявляються спеціалізовані магазини продуктів тваринництва, органічної косметики. Здебільшого це фермерства, які почали випускати овочеву продукцію, що сертифікована представниками Швейцарського науково-дослідного інституту органічного землеробства . А також існує в Україні Федерація органічного руху . Верховною радою прийнято Закон "Про органічне землеробство", але в нас держава, на жаль, не повертає виробникам витрачені кошти на виробництво екологічно чистої продукції, на відміну від закордонних країн.
Повільний розвиток органічного виробництва в нашій країні повязаний із високими фінансовими витратами при переході на цю форму господарювання. Лише сертифікація становить 30 тис. грн. (залежно від виду продукції, площі обсягу).
У сільському господарстві розвинених країн настав новий етап "зеленої революції", повязаний з розвитком біотехнології, під якою розуміють створення і використання нових організмів, продуктів, отриманих за допомогою методів генної інженерії, культури органів і тканин in vitro та ін.
Основні напрями розвитку біотехнології в землеробстві наведено нижче. землеробство тваринництво екологічний сертифікація
. Підвищення вмісту білка і незамінних амінокислот у продукції сільськогосподарських рослин, що досягається створенням так званих генетично модифікованих організмів, насамперед трансгенних рослин. Вони набувають господарсько цінних ознак внаслідок перенесення генів, які їх зумовлюють, зокрема від бактерій. Пріоритетним визнано виведення азотфіксуючих сортів зернових культур.
. Отримання бактеріальних добрив (азотфіксуючих бактерій), біопестицидів.
. Створення сортів і гібридів культурних рослин, стійких до хвороб, шкідників. Так, у США вирощують рослини томатів, картоплі, бавовнику, що набули стійкості до комах; рослини томатів, картоплі, стійкі до патогенних вірусів. Отримано сорти рослин, стійких до гербіцидів суцільної дії, що значно полегшує боротьбу з бурянами і здешевлює технологію вирощування, оскільки зникає потреба у застосуванні селективних гербіцидів.
. Отримання білків людини (інсуліну, інтерферону) з трансгенних рослин. Виведено гібриди рослин картоплі, що синтезують сироватковий альбумін людини; рослини тютюну, що синтезують інсулін; рослини, з яких отримують природний пігмент шкіри людини - меланін.
. Створення трансгенних рослин - продуцентів біологічних пластмас, здатних деградувати в природному середовищі. Пластичні біополімери, які можуть стати поновлюваними джерелами виробництва промислових пластмас, привертають велику увагу в усьому світі. Підвищений інтерес до біопластмас зумовлений їх здатністю до біологічного руйнування (біодеградації), а також тим, що для їх отримання не потрібна нафтова сировина. Потенційне використання цих матеріалів різноманітне: тара, пакети, фотоплівки, медичні імплантати та ін. Слід зазначити, що серед учених немає одностайності щодо можливого ефекту досліджень з генної інженерії, впливу їх на здоровя та безпеку людини, а також на функціонування екологічних систем.
Існують крайні погляди, згідно з якими біотехнологія має бути заборонена, оскільки знання про неї недостатні для гарантування повної безпеки людини. Висловлюється й протилежна думка: застосування генної інженерії безпечне і потребує мінімального контролю. При цьому основним аргументом є те, що принципової відмінності між генною інженерією і селекцією немає. До того ж при генній інженерії виконуються відомі, заздалегідь сплановані модифікації, а швидкість процесу вища.
Згідно з іншими поглядами, при проведенні досліджень із генної інженерії необхідний ретельний контроль. Це повязано з небезпекою, по-перше, непередбаченого перенесення введених генів в інші організми, по-друге, створення фундаментально нових біотипів, які не існують у природі, по-третє, зменшення як місцевої, так і глобальної різноманітності сільськогосподарських культур. Як наслідок, зростає потенційна небезпека порушення екологічної рівноваги. Тому дослідження слід здійснювати з великими пересторогами, кожен організм має проходити через кілька послідовних стадій випробувань і на кожній стадії отримувати спеціальний дозвіл, тобто експеримент необхідно здійснювати за принципом постійного розширення. І все ж багато вчених вважає, що результати досліджень не можуть бути катастрофічними, а самі роботи треба розглядати як новий етап впливу людської діяльності на навколишнє середовище, але не більшою мірою, ніж це відбувалося раніше. Свідченням високих темпів розвитку біотехнології є зокрема те, що у 1997 р. у США і Канаді трансгенні кукурудзу, сою, ріпак, цукрові буряки вирощували на мільйонах гектарів. Трансгенна соя тільки в США займала 12 %, кукурудза - 6, бавовник - 13 % усіх посівних площ цих культур.
За висновками експертів ФАО, у 2030 р. весь світовий приріст виробництва продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок нових сортів рослин. Чільне місце у біотехнологічних дослідженнях посіли корпорації "Дюпон", "Новартіс", "Монсанто", "Рон-Пуленк", "Карсіл". Закордонний досвід засвідчує, що поширення біотехнологій залежить від багатьох причин: економічних, політичних, соціальних, екологічних та ін. Велику роль у впровадженні біотехнології в практику відіграє громадська думка.
Біотехнологія - важливий, але не єдиний елемент науково-тех-нічного прогресу в аграрному секторі, тому необхідний комплексний підхід до цього питання з урахуванням альтернативних технологій.
Тваринницька продукція, повина бути одержана з дотриманням вимог до виробництва рослинної продукції, рослинницька продукція повина бути одержана без застосування штучних добрив, гербіцидів, інсектицидів. Дозволяється застосування інсектицидів рослинного походження, і без застосування будь-яких хімічних добавок. Серед них селітра, антибіотики та інші. Тваринни повині перебувати в умовах, що забезпечують їх нормальний розвиток, оскільки велике скупчення тварин спричиняє шкідливі зміни в навколишньому середовищі, погіршує стан здоров'я тварин, що позначається на якості продукції.
Про актуальність проблеми екологізації тваринництва свідчить те, що з 1600 до 1974 років на Землі зникло 63 види і 55 підвидів ссавців, у тому числі 11% видів диких непарнокопитних, 8% сумчастих, 3% ластоногих, 2, 6% комахоїдних. Цей процес незворотний і небезпечний важкими наслідками для людства, чисельність якого, навпаки, досить інтенсивно зростає. Сьогодні принцип охорони тваринного світу повинен базуватися на комплексі заходів, спрямованих на збереження самих тварин, а також на збереження середовища їх проживання, створення умов для їх розмноження і здійснення міграції. Раціональна екологізація тваринництва на основі природних і екологічних законів гарантує збереження і навіть поліпшення якості природного довкілля, а також забезпечує виробництво екологічно чистої тваринницької продукції шляхом оптимізації навантаження, підтримання і посилення факторів природного потенціалу через системи саморегулювання, самопоновлення, самозахисту тощо та прогнозованої керованості використання природного потенціалу. Важливим заходом екологізації сільськогосподарського тваринництва є підвищення його продуктивності (високі прирости, молочна, яєчна та інша продуктивність, якість продукції). Це дозволить зменшити поголівя тварин всіх галузей тваринництва при зростанні обсягів виробництва цієї продукції.
Важливо розширювати умови для пасовищного утримання тварин, особливо великої рогатої худоби. Розширення галузі мясного скотарства створює умови, при яких зростання обсягів виробництва яловичини дозволяє значно зменшити витрати праці (на 1 ц приросту - до 5-6 людино-годин), енергії та інших ресурсів, а також підвищити ефективність використання плавнів, боліт, байрачних та інших угідь, ресурсів лісового фонду тощо. Природно-кліматичні умови в Україні дозволяють утримувати на пасови-щі мясну худобу (корів з телятами) до 7-8 місяців протягом року.
Галузь вівчарства також невибаглива до утримання (не вимагає капітальних з високою вартістю приміщень), дозволяє ефективно використовувати пасовища, пожнивні рештки на полях, низькоякісні корми, перетворюючи їх у баранину з низьким вмістом холестерину (до 24 мг/% проти 75 мг/% у складі яловичини), молоко овець (стимулює функцію печінки, виводить "шлаки" з судин, чим профілактує інфаркт), вовну (винятково екологічна і природовідповідна сировина для виготовлення одягу), овчини, смушки тощо. Засвоєння клітковини корму в овець на 20% вище, ніж у великої рогатої худоби. В Україні виробляється менше 0, 7 кг баранини на душу населення, тоді як у Новій Зеландії - до 30, 5 кг, в Австралії, Китаї - по 20 кг, у Греції - 14 кг. Необхідно зменшувати площу орних земель за рахунок розширення пасовищ і сінокосів з дешевими і повноцінними кормами. Значні можливості екологізації має свинарство за рахунок інтенсифікації галузі та вдалого поєднання з іншими, наприклад скотарством, вирощуванням зернових злаків тощо. Екологізація тваринництва вимагає вдалого вибору місця для розбудови тваринницьких приміщень, щоб усунути можливість потрапляння стоків сечі, скидів гною до водойм. Сечу і гній слід використовувати як цінні органічні добрива. Їх не можна накопичувати великими масами біля ферм, у байраках, лісосмугах тощо. Вони не повинні бути середовищем для розмноження мух, гельмінтів тощо. Екологізація тваринництва передбачає озеленення територій тваринницьких ферм, створення зелених насаджень дерев і чагарників навколо них. Самостійним напрямком екологізації тваринництва та природоохоронної діяльності повинні стати охорона і збереження раритетних порід сільськогосподарських тварин. Види тварин і породи, які експлуатуються людиною, зникають ще з більшою швидкістю, ніж дикі тварини. Ці процеси в екології одержали назву "генетична ерозія". Природа ефективно уникає "генетичної ерозії" за рахунок видового різноманіття. А в галузі сільськогосподарського тваринництва видове і породне різноманіття під тиском антропогенних факторів незворотно збіднюється. Навіть у межах біосфери видовий склад спрощується. Є підстави вважати, що якщо цей процес докорінно не змінити, то через 100 років половина видів, які існують у природі, зникнуть.
2.1 Екологічні проблеми в зонах тваринницьких комплексів
Інтенсифікація тваринництва потребує правильного використання відходів, які нагромаджуються у великій кількості в зонах діяльності комплексів. Тому з розвитком будівництва тваринницьких комплексів промислового типу з безпідстилковим утриманням худоби, а також на птахофабриках все гостріше постають проблеми охорони навколишнього середовища, особливо запобігання забруднення гнойовими стоками різних водойм, річок і підґрунтових вод. Наприклад, нині в промисловому свинарстві експлуатують комплекси по вирощуванню і відгодівлі свиней на 12 тис., 24, 54 і навіть 108 тис. свиней на рік. Вихід рідкого гною на них становить від 260 до 2300м3 на добу. Видддалення, переробка і використання такої кількості рідкого гною - одна з найбільш складних проблем промислового тваринництва. Загальний обсяг тваринницьких відходів у США і в Європі приблизно у 10 разів більший порівняно з відходами побутової діяльності людини.
У цілому ж проблема утилізації й знезаражування гною і стічних вод у промисловому тваринництві має медикове-теринарне господарче і екологічне значення.
.2 Негативний вплив відходів тваринництва на навколишнє середовище
У зоні тваринницьких комплексів основними проблемами, які мають екологічне значення, є евтрофікація водойм, можливе нагромадження патологічних мікроорганізмів, забруднення атмосферного повітря сірководнем, а міаком, молекулярним азотом та іншими сполуками. Забруднення навколишнього середовища багато в чому визначається складом гнойових стоків, який залежить від таких основних факторів:виду сільськогосподарських тварин, їх чисельності, якості та кількості кормів, росту, статі й маси тварин, напряму тваринництва, способу утримання, а також способів видалення гною. До складу гнойових стоків належать:екскременти тварин, залишки кормів, вовна, щетина і технологічна вода. Екскременти різних видів сільськогосподарських тварин, які становлять основу гнойових стоків, відрізняються за своїми фізико-хімічними показниками. На атмосферу суттєво впливає неправильне зберігання і використання безпідстилкового гною. Внесення безпідстилкового гною і тваринницьких стоків від великої рогатої худоби і свиней у грунт призводить до бактеріального його зараження. Патогенні бактерії зберігають у грунті полів зрошення протягом 4-6 місяців . Сільськогосподарські культури, які вирощують на таких полях, заражуються патогенні бактеріями. При внесенні стоків у грунт методом дощування на відстані до 400м поширюються яйця гельмінтів.
Тваринницькі комплекси забруднюють поверхневі підземні води і грунт. Внаслідок цього велика кількість біогенних елементів надходить у ці джерела. При цьому в природних водоймах гнойова рідина викликає масове отруєння водних організмів. У воді різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст кисню. Таким чином, існує необхідність розробки шляхів утилізації й раціонального використання тваринництва
3. Виробництво екологічно безпечної продукції рослинництва
Останнім часом в галузі землеробства і сільськогосподарського виробництва виникли тривожні тенденції - такі, як зниження родючості грунтів, високі втрати врожаїв через комах-шкідників, збудників хвороб, редурально-сегетальної фіто біоти, екологічне неблагополуччя агроландшафтів, викликане забрудненням їх антропогеним впливом, зокрема й хімікатами, що веде до зниження родючості грунтів і якості сільськогосподарської продукції. Сьогодні стає очевидним, що здійснювальні раніше заходи з використанням та охорони природних ресурсів явно недостатні і не можуть розв'язати проблеми захисту навколишнього середовища. Багаторічна практика застосування хімічних пестицидів свідчить, що багато з них є токсичними широкого спектра дії. Пестициди можуть накопичуватись і циркулювати у навколишньому середовищі, порушувати природні біоценози, завдавати шкоди корисним видам тварин, здоров'ю людини, створювати потенційну загрозу віддалених шкідливих наслідків. У цьому разі альтернативою пестицидам можуть стати біологічні засоби, менш небезпечні, ніж пестициди.
Сучасний захист рослин від шкідників, дедалі більше залежить від біологічного контролю, який є найстабільнішим, екологічно найбезпечнішим методом. Основою біологічного методу захисту рослин, як відомо, є узгодження закономірностей взаємовідносин, шкідливими. Біологічний контроль за чисельністю шкідливих комах являє собою унікальну основу стратегії захисту рослин. Враховуючи численні екологічні . а нерідко й економічні переваги біометоду захисту рослин, високий рівень хімічного забруднення навколишнього середовища, слід ширше й активніше впроваджувати біологічний метод у практику сільськогосподарського виробництва.
Основою виникнення такого поняття в сільському господарстві як біодинаміка (біологічна динаміка) стала всепоглинаюча криза у землеробстві, екології, спричинена широким використанням різноманітних агрохімікатів неорганічного походження з метою отримати якнайшвидше і якнайшвидший прибуток від продажу вирощеної продукції. Біодинамічне рослинництво виникло в Німеччині . Ініціатором його вважають знаменитого філософа Рудольфа Штайнера.
У своїх лекціях Штайнер виклав основи господарювання на Землі за допомогою лише органічних методів, без застосування агрохімікатів. Основні принципи :
. принцип утворення і життя рослинного світу.
. правильне приготування добрив для подальшої передачі їх Землі.
. приготування окремих біодинамічних препаратів для покращення добрив(гноїв, гноївок, компостів)
. приготування біодинамічних препаратів для активізації самої Землі.
. приготування препаратів для боротьби з бур'янами та шкідниками.
В основі біодинамічного рослинництва лежить не проста відмова від хімізації, але й прагнення створити таку систему вирощування рослин, що забезпечувала б їхню високу стійкість до всіх несприятливих умов. Для цього в першу чергу необхідно створити "живий грунт", що є запорукою збалансованого живлення рослин. При цьому велика увага приділяється взаємозв'язкам між живою і "неживою" природою, враховуються взаємовплив космічних і духовних сил.
Головна теза біодинамічного рослинництва - "удобрення не рослин, а грунту". Грунт удобрюють органічними добривами, найкращим представником яких є правильно виготовлений компост. У компості поживні речовини містяться у формі, що найбільш сприятлива для рослин. Крім того, завдяки багатій мікрофлорі і дощовим черв'якам - він є своєрідним концентратом грунтового життя, активізує біологічні процеси в грунті . На полі, де внесено компост, є всі можливості для гармонійного росту здорових, повноцінних рослин.
У біодинамічних господарствах поєднують удобрення органікою з сівозміною, що включає бобові культури. При біодинамічному рослинництві свіжий гній не використовують, а створюють умови для аеробного компостування впродовж 6-ти місяців. Синтетичні азотні добрива, розчинні фосфорні добрива, чисті калійні солі, що містять хлор, а також складні добрива не можна застосовувати взагалі . Розмелені гірську породу й фосфорити дозволяється використовувати залежно від агрохімічної характеристики грунту. Краще дати їх у компості або активізувати перед застосуванням.
Рослина знаходиться між двома полюсами середовища - земним і космічним. Між ними рослина ліпить свою форму, заповнює її речовино. Складна біологічно-космічна взаємодія оточує ріст і розвиток рослинного світу. Тому біодинамічне рослинництво ґрунтується на врахування впливу на рослинну двох основних чинників : земних(флора, фауна, мінерали, мікроорганізми) та космічних(сонячне випромінювання та випромінювання інших планет, атмосферне тепло)
В Англії, Франції, Швейцарії, Швеції та США та інших країн світу існують одно-дворічні курси з біодинамічного рослинництва, проводяться консультаційне обслуговування ферм.
Важливим компонентом біодинамічного рослинництва є біодинамічні компоненти . Готують їх із природних продуктів. Технологія приготування має духовну специфіку . Вони впливають на життєві процеси рослин, грунту, компостів, мікроорганізмів як стимулятори, але не замінюють дію органічних добрив. Вони не дають збільшення врожаю безпосередньо, але вони поліпшують його якість, роблять рослини більш здоровими і стійкими до різноманітних захворювань, захищають їх від шкідників, продовжують терміни якісного зберігання продукції. Використовуються вони в настільки малих дозах, що розглядати їх як добриво не потрібно - швидше тут напрошується аналогія із застосування гомеопатичних препаратів. Біодинамічні препарати є балансирами космічних та земних сил для їхнього гармонійного впливу на рослинний та тваринний світ. Вони діляться на дві групи: два препарати застосовують у польових умовах і шість додають до гною чи компосту. Відрізняються між собою за складом і позначаються номерами 500-507, що довільно вибрані у перші роки біодинамічного методу. Їх використовують для оприскування грунтту, рослин, внесення у компостну купу. Якщо грунт має погану структуру - його необхідно розпушити для активізації роботи мікроорганізмів по перетворенню органічних речовин і мінералів у гумус. Препарати № 500 і №501 дозволють покращити структуру грунту, збільшити вміст гумусу і силу світла у грунті.
3.1 Біологічні препарати
Біодинамічний препарат № 500. Виготовляється з коров'ячого гною, що пройшов ферментацію всередині коров'ячого рогу, який пролежав всю зиму в грунті. Цей препарат є дуже ефективним методом покращення структури грунту. Силами цього препарату перемагаються неорганічні елементи Землі, активізуються в грунті мі неральні солі, водні й грунтові речовини. Вноситься перед сівбою і восени після збирання врожаю.
В організмі тварини рослинна їжа астролізується силами, які ніс азот і ефіризується силами, які ніс в організмі тварини кисень. Для отримання з гною, надзвичайно концентрованого астрально-ефірними силами, родючого добрива необхідно зробити наступне: назбирати рогів з корів (не з ялівок, не з биків, не з волів). Восени потрібно напхати якнайщільніше ці роги звичайним коров'ячим кізяком середньої консистенції і закрити натуральним матеріалом, аби не висипати зсередини гній. Гній беруть від корови, яка утримується на пасовищі, або яку годували сіном з невеликою кількістю концентратів. Роги складають у яму на глибину 30-50 см так, щоб вони не торкалися один одного і отвори їхні були нахилені нижче, ніж протилежні кінці (щоб вода не попадала всередину рогів). Цілу зиму роги знаходяться в землі, а викопують їх з г рунту навесні. За зиму виникає сильна концентрація астрально-ефірних сил. Обприскують препаратом виораний грунт до сівби або зразу ж після сівби.
У теплій воді розчиняють гній з рогів у такому співвідношенні: 300 г/га препарату розчиняють у 47-76 л води, додають воду до 300 л/га. Спочатку препарат добре розтирають і перемішують. Під час перемішування у воді в ємкості має утворюватися воронка з центром, який повинен діставати майже до дна цієї ємкості. Перемішування - це активізація води препаратом. Під час перемішування ми передаємо всі енергетичні властивості препарату воді. Запхавши до дна руку в воду з препаратом розмішуємо за годинниковою стрілкою 10 хв. Коли утворилася воронка і видно дно відра, треба поставити руку у відрі впоперек так, щоб воду раптово зупинити. Не можна давати воді зупинитися самостійно, а зупинити треба раптово, коли її рух буде дуже сильним. Відразу треба почати крутити рукою в протилежний бік, тільки так можна активізувати воду, бо інакше просте помішування не даватиме користі. Активізацію в один і другий бік треба проводити безперестанку одну годину. Після двох годин він дуже втрачає свою активність. Вносять препарат №500 будь-яким обприскувачем, який не використовували для хімічних препаратів. Обприскування проводять під час випадання вечірньої роси.
Препарати №500 і №501 - це не добриво і вони не забезпечують рослини елементами живлення. їх функції інші. Головне призначення препарату №500 - стимуляція життєвих процесів у грунті
Зате на дуже бідних грунтах препарат №500 може мало що зробити. Тут елементи, які знаходяться у мінімумі, треба вносити у формі і ильноподрібненої гірської породи і тільки після цього завдяки застосовуванню препарату №500 рослини зможуть засвоїти необхідну для них кількість макро- і мікроелементів.
Біодинамічний препарат № 501 (кварцевий або кремнієвий). Виготовляється з дуже тонко розмеленого кварцу типу гірський кристалічний кварц, жильний гірський кремній або калієвий польовий шпат. Цей препарат служить не для активізації сил Землі, а для активізації сил Космосу в рослинах, а саме для збільшення сили світла всередині землі. Сила кварцу полягає в його здатності поглинати світло. У землі кварц служить для передачі конценрованого світла в землю. Препарат №501, виготовлений на основі кварцу, підсилює також ті сили, які йдуть з надр землі і є активізовані препаратом №500.
Обробка поля двома препаратами (№500 і №501) збалансовує потоки сил, які йдуть з землі через активізований гній і які йдуть зверху через активізований кварц. Виготовлення препарату №501 подібне до №500. Для приготування препарату №501 потрібно перемолоти в борошно чистий кварц до дуже дрібного стану в ступці. Перемішати з водою і довести до стану каші. Суміш має бути як рідке тісто. Наповнити цим тістом добре вимитий водою коров'ячий ріг і закопати в землю не на зиму, як це було з препаратом №500, а на все літо. Пізно восени цей ріг треба викопати, а тісто витягнути і зберегти в активному стані до весни. Активізувати препаратом воду так, як і при активізації препаратом №500. На 10л води дають 2 грами активованого кварцу, розводять у 300 л води і обробляють 1 га площі. Обприскують рослини, а також грунт. Особливо ефективний препарат №501 у місцях, де забагато вологи, рослини м'ясисті, хворіють грибками. Якщо часто падають дощі, то препарат застосовують, якщо є засуха - не використовують, бо він прискорить висихання рослин. Препарат №501 вносять тільки в певних фазах розвитку рослин, а не коли захочеться. Найбільш сильною і тривалою є дія препарату тоді, коли його застосовувати на ранніх фазах під час росту листків. Зернові та зернобобові, пасовища обприскують препаратом №501 при висоті рослин 7-10 см на самому початку виходу в трубку, коли посіви здатні добре вловлювати світло. Картоплю можна обприскувати до цвітіння. Для коренеплодів найбільш сприятливим часом для обприскування є період зразу після утворення коренеплоду. Не варто обробляти посіви з уже добре розвинутою листковою поверхнею, бо це може викликати надмірний розвиток вегетативної маси в ущерб формування основної продукції. Обробка рослин па початку формування репродуктивних органів прискорить достигання і поліпшить лежкість плодів.
Зв'язок кремнію із світлом очевидний. Кожна рослина містить кремній (0, 4-1, 7% сухої речовини). 5 тонн соломи чи сіна містять 24- 84 кг SiO2. Цей елемент має тенденцію акумулюватися в краще освітлених частинах рослини: у верхівці та епідермісі, остюках у зернових. Кремній захищає від вилягання: солома вівса стійкого до вилягання сорту містить 0, 71% кремнію, а нестійкого - 0, 19% [Копф, 1993]. Зернові містять у своїх стеблах у 10-20 разів більше кремнію, ніж зернобобові. Кремній збільшує міцність, щільність покривних тканин, захищаючи рослини від проникнення грибкових патогенів.
Якщо після випасання худобою або після першого укосу рослини знов відростають, то треба відразу обробити грунт препаратом №500, а через 7-10 днів - препаратом №501.
Препарат №501 підвищує інтенсивність фотосинтезу і вносить у рослини формоутворюючу силу світла. Якщо листя надмірно водянисті, перерослі, що є наслідком великих норм добрив, або завеликої активності препарату №500 - тоді потрібно багато світла і препарат № 501 вносить його в рослини.
Препарат №501 потрібно зберігати в прозорому скляному посуді в місці, на яке попадає багато сонячних променів.
Бідинамічний препарат № 502 (деревій). Для виготовлення використовують деревій звичайний (Achillea millefolium). Деревій прави ильно поєднує в Землі сірку з калієм, регулює співвідношення калійних і азотних процесів у Землі.
Збирають суцвіття деревію до обіду у фазі повного цвітіння. Якщо рослини свіжі, то їх трошки прив'ялюють. Сухі суцвіття ошпарюють кип'ятком. Сильно стиснувши одну-дві жмені цих суцвіть у сечовий міхур самця оленя і зав'язують. Ціле літо цей міхур з деревієм має висіти надворі, захищений від вітру і дощу, де є найбільше сонця. Восени, коли зменшується температура повітря, (в кінці вересня - на початку жовтня) міхур знімають і закопують у землю на глибину 50-60 см на всю зиму. Через зиму ці переброджені суцвіття отримують дуже своєрідну консистенцію. Суцвіття деревію концентрують у собі сили, які іастково діють над Землею, а частково в Землі. Навесні після Великодня міхур дістають з землі і одержуємо біодинамічний препарат, що має необмежений термін використання. Його вносять у купу гною, компосту, до гноївки. Препарат №502 - освіжувач добрив. Деревій має ідеальне поєднання калію і сірки, які після активізації космічними та земними силами та після внесення цього препарату у добрива, а пізніше добрив у грунт - сприяють раціональному використанню всіх хімічних елементів для росту рослин. Добрива, що збагачені препаратом №502, дозволяють раціонально никористовувати калій для побудови скелетних частин рослини, формується оптимальна будова рослин, покращують їх білковий склад, підвищують вміст білка.
Біодинамічний препарат № 503 (ромашка лікарська). Правильно поєднує в грунті сірку з кальцієм. Виготовляють із ромашки писарської (Matricaria chamomilla). Впливає на підготовку рослин до плодоношення і забезпечує рослинам здоровий тип росту. В її квітках іберігається найбільша концентрація лікувальної сили кальцію, тому препарат №503 впливає на утворення кальцію в грунті.
Квітки ромашки збирають у фазі цвітіння, коли пелюстки стають горизонтально або трохи починають завертатися до верху. Якщо пелюстки вже опускаються до землі, то ромашку збирати для препарату не потрібно. Зібрані квітки ромашки висушують у затіненому місці і зберігають до осені. Восени цю масу з квіток треба якнайщільніше напхати в тонкий кишківник корови у вигляді ковбасок. Перед напи- ханням квітки зволожують чаєм з частини цих квітів, бо напхати в кишківник сухі квіти ромашки буде досить складно. Ковбаски закопують на зиму в землю на глибину 50-60 см, що добре збагачена перегноєм. Місце вибирають сонячне, щоб на них могла попасти якнайбільша кількість сонячних та інших космічних випромінювань.
Навесні, поки не почався активний життєвий процес у черв'яків, ці ковбаски дістають з грунту і одержують готовий біодинамічний препарат №503 з необмеженим терміном зберігання. Вносять цей препарат у гній, компост, гноївку так само, як препарат з деревію (№502). Препарат №503 надзвичайно оздоровляє грунт, а рослини на цьому грунті будуть мати здоровий розвиток завдяки підвищенню стійкості до бактеріальних і грибкових інфекцій.
Біодинамічний препарат № 504 (кропива дводомна). Виготовляють з кропиви дводомної (Urtica dioica). Препарат правильно поєднує в землі залізо зі всіма іншими хімічними елементами, а також завдяки великому вмісту в собі заліза та сірки гармонізує процеси обміну і дуже оздоровлює грунт. Має в собі вапно та кремнекислоти, гармонізує процеси, що пов'язані з вуглекислим газом.
Всю рослину кропиви (без коріння) збирають у фазі цвітіння. Зібрану зелену масу трохи спресовують руками і прив'ялюють на сонці, якщо препарат готують відразу. Кропиву висушують і зберігають до кінця вересня - початку жовтня, якщо препарат буде виготовлятись восени.
Викопують яму, дно вкривають торфом, кладуть в яму кропиву і закривають її землею на глибину 50-60 см. Якщо препарат готують восени, то суху кропиву трохи зволожують чаєм з неї ж. Можна на дно викопаної ями постелити мішковину і нею ж накрити кропиву зверху, щоб зменшити перемішування з грунтом. Кропиву в грунті треба протримати цілий рік. Через рік, коли кропива в землі перебродить, ми отримуємо надзвичайно дієву субстанцію-колоїдний (гумусоподібний) біодинамічний препарат №504. Цей препарат також треба змішати з купою гною, компосту чи гноївки, так само, як препарати з деревію і ромашки, передавши органіці здатність пнутрішньої чутливості. Гній, після його внесення в грунт, вже не допускає неправильного розпаду всіх хімічних сполук. Цей препарат дуже добре впливає на процес бродіння гноївки, сприяє розпаду органі- мі і формуванню гумусу.
Біодинамічний препарат № 505 (кора дуба). Правильно поєднує і рсмнекислоту з кальцієм, оздоровлює рослини та затримує розвиток грибкових захворювань в них. Робить профілактику рослинним і. іхворюванням (підвищує імунність) та лікує деякі рослинні хвороби ііівдяки дії кальцію.
Виготовляють з дуба звичайного (Quercus robur). Збирають кору з 11 івого старого дуба, щоб не пошкодити самого дерева. Збирається кора зеленкувата, товстувата і соковита. Кору подрібнюють у м'ясорубці, ступці з кераміки, а пізніше через механічну машинку для подрібнення макових зерен. Цю подрібнену кору треба запхати в череп будь-якої домашньої травоїдної тварини. Череп закопують в грунті на глибині 50-60 см в пониженому місці Біодинамічний препарат № 506 (кульбаба). Виготовляється на ос нові кульбаби лікарської (Taraxacum officinalis). Служить для вбирання Землею з Космосу кремнекислоти, без якої не може рости рос- минний організм і забезпечує правильний за 'язок цієї кремнекислоти і мілієм у грунті. Виконує регуляторну функцію щодо вбирання рослиною необхідної кількості поживних речовин.
Вранці збирають квітки кульбаби. Обов'язково це треба зробити ю повного розкриття бутонів. Середина голівки суцвіття має бути роз- і рит а більше як на половину. Найкраще збір квіток проводити з 9-ї до 11 і години ранку або й раніше. Треба також назбирати небагато листочків кульбаби, висушити їх і тримати до осені. Перед сушінням квітки спресовують руками і прив'ялюють на сонці. Восени квітки змочують відваром або соком з листочків кульбаби і напихають у шлунок великої рогатої худоби. Цей капшук з кульбабою треба зарити в дуже добру орну землю на цілу зиму. Зимою життя рослинного світу ніби завмирає, а життєві процеси в Землі, навпаки, активізуються. Навесні черевину з кульбабою викопують і отримуємо препарат №506 з необмеженим терміном зберігання.
Кульбаба набере вигляд напівгуміфікованої колоїдної маси і матиме в собі величезний заряд земних сил. Домішуючи цей препарат до гною чи компосту, додаючи до гноївки, потім вносячи їх в грунт ми надаємо Землі можливість притягувати з атмосфери і Космосу саме стільки кремнекислоти, скільки її треба для рослин. Препарат підсилює кругообіг та взаємообмін речовин у природі, збільшує чутливість до космічних факторів.
Біодинамічний препарат № 507 (валеріана). Виготовляють з валеріани лікарської (Valeriana officinalis). Цей препарат регулює фосфорні та теплові процеси в органічних добривах. Валеріана правильно поєднує діяльність мікроорганізмів та хімічних елементів з фосфором. Регулює теплові процеси.
Вранці збирають суцвіття з квітками валеріани. До зібраних і вже пообрізуваних і вичищених від комах свіжих квіток валеріани додають воду у співвідношенні 1 до 4 (на одиницю об'єму квіток додають чотири об'єми води). Потім наповнюємо скляну посудину до самого верху, щоб для повітря зовсім не залишалося місця. Щільно закриту посудину ставимо на сонце на три тижні. Через три тижні рідина матиме темно-фіолетовий колір і препарат №507 буде готовий.
Цей сік (препарат №507) розводять теплою (36 С) водою у співвідношенні 5-20 крапель препарату на 5 літрів води. Активізувати воду ч соком треба вручну, 15-20 хвилин, помішуючи почергово то в один, то в другий бік дуже сильно, також стараючись утворити воронку. Щоб розчин не розбризкувався і не виливався через верх, посудину треба брати вищу і більшу за об'ємом, наливати її не повну.
Оброблені попередніми препаратами органічні добрива треба обприскувати препаратом №507. Це викликає в органіці процеси, які регулюють поживний режим фосфору в грунті.
На відміну від усіх інших препаратів, препарат №507 зберігають у сухому прохолодному і темному місці, але не в ящику з іншими ком постними препаратами.
4. Екологічний паспорт сільськогосподарських підприємств
Рівень антропогенного навантаження на сільськогосподарський ландшафт у багатьох районах України призвів до того, що в ряду господарств немає можливості виробляти продукцію для дитячого і дієтичного харчування. Продукція може бути забруднена радіонуклідами, пестицидами, важкими металами, нітратами. Її використання призводить до тяжких захворювань людей, особливо дітей . У зв'язку з цим підвищується інтерес до вирішення проблеми вирощування екологічно чистої продукції.
В економічно розвинених країнах всіляко заохочують господарства, які вирощують таку продукцію . У США, наприклад, марка "продукція біологічного землеробства" присвоюється лише після того, як вона пройде контроль на екологічну чистоту, що здійснюється спеціальною організацією, яка видає фермеру сертифікат. Витрати виробництва екологічно чистої продукції компенсуються вищими(на 110-115%) цінами на неї, ніж звичайну.
Екологічний паспорт складається з таких розділів:
. забруднення господарства радіонуклідами
. забрудненість важкими металами
. забрудненість пестицидами
. нітратне забруднення
. якість сільськогосподарської продукції
. умови для ведення біологічного землеробства
. заходи щодо зменшення надходження забруднювачів з грунту в рослини
. заходи по зменшенню забруднення продукції тваринництва
. висновки
По кожному з вказаних розділів, за винятком про тваринництво, проводять докладні дослідження в межах кожного поля сівозміни.
При характеристиці забрудненості господарства радіонуклідами в усіх полях сівозмін проводять аналізи на вміст та інтенсивність радіонуклідів у грунті. У кінці розділу роблять висновок про вміст радіонуклідами і його відповідність природним показникам для даного типу грунту.
У розділі "Забрудненість важкими металами" наведено результати аналізів по вмісту в грунті і рослинах ртуті, свинцю, кадмію, цинку, міді та деяких інших важких металів. Аналіз вмісту цих елементів проводять з врахуванням показників їх гранично допустимого вмісту в грунті та рослинах. У заключенні розділу роблять висновок про придатність даних грунтів для вирощування екологічно чистої продукції.
Аналіз матеріалу розділу "Забрудненість пестицидами" проводять на основі даних по визначенню залишкових кількостей пестицидів у грунтах і врожаю основних сільськогосподарських культур.
Нітратне забруднення господарства аналізують на основі визначення вмісту нітратів у джерелах водопостачання, а також продукції рослинництва .
В розділі "Якість сільськогосподарської продукції" розглядають матеріали аналізів по забрудненню радіонуклідами, важкими металами та пестицидами продукції, яка виробляється в господарстві.
До кожного виду продукції (овочі, крупа, молоко, м'ясо тощо)прикладені сертифікати (або їх копія)про вміст токсикантів або результати експертизи по дослідженню на наявність залишків пестицидів, важких металів, нітратів у продукції тваринництва (молоко, м'ясо).
Аналіз умов для ведення біологічного землеробства проводять в грунті на вміст гумусу, реакцію грунтового розчину, вміст нітратного азоту, рухомого фосфору, обмінного калію, тощо.
Роблять висновки про те, що основним питанням переходу на біологічне землеробство є розширене відтворення гумусу як інтегрального рлказника потенційної родючості . який впливає на всі грунтові режими - поживний, водний, повітряний, тепловий та фіто санітарний.
Розділи про заходи щодо зменшення надходження забруднювачів з грунту в рослини і зменшення забруднення продукції тваринництва основуються на матеріалах із попередніх розділів . які забруднюють продукцію сільськогосподарського виробництва.
Слід відзначити, що нині, за прикладом економічно розвинених країн, необхідно налагодити виробництво екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва в районах, де є чисті грунти і можна її одержати без засобів активної хімізації і застосування біологічного землеробства.
Цьому буде сприяти створення екологічного паспорта господарства, який свідчитиме, що господарство має або не має право виробляти екологічно чисту продукцію на рівні світових стандартів. Сертифікати на екологічно чисту продукцію видають контролюючі органи без проведення аналізів, але з періодичним контролем.
5. Сертифікація харчової продукції
Сертифікація служить для оцінки якості продукції. Об'єкт сертифікації - харчова продукція. Обов'язкова сертифікація харчової продукції здійснюється відповідно до нормативних документів, що встановлюють обов'язкові вимоги щодо ГДК і ДЗК, і спрямована на забезпечення її безпечності для здоров'я людей і навколишнього середовища. Сертифікована харчова продукція поділяється на продукцію з гарантованим терміном зберігання до 1 міс (нетривале зберігання) і більше 1 міс (тривале зберігання). Сертифікацію харчової продукції здійснюють уповноважені органи, які отримали право виконання відповідних робіт. Органи по сертифікації харчової продукції повинні використовувати результати випробувань, отримані за атестованими методиками, що дозволяє повно і достовірно провести ідентифікацію продукції і підтвердити відповідність її вимогам, встановленим нормативними документами. При сертифікації проводять випробування для перевірки характеристик (показників) якості продукції, дозволяючих:
·повно і вірогідно підтвердити відповідність продукції вимогам, спрямованим на забезпечення її безпеки для здоров'я людини і навколишнього середовища;
·отримати інформацію про органолептичні властивості продукції, її хімічний склад.
Сертифікат на продукцію рослинництва і тваринництва (у тому числі вироблену фермерськими господарствами) може бути видано органом з сертифікації після аналізу документів, що подаються заявником, про результати контролю його виробництва та продукції органами нагляду (ветеринарна інспекція, агрохімслужби, санепіднагляд); аналізу умов поставки продукції; при необхідності - контрольних випробувань із залученням органів нагляду та за умови подальшого інспекційного контролю.
Порядок проведення сертифікації продукції включає:
·подачу та розгляд заявки на сертифікацію;
·прийняття рішення за заявкою;
·відбір, ідентифікацію зразків і їх аналіз;
·оцінку виробництва або сертифікацію систем якості;
·аналіз отриманих результатів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката;
·видачу сертифікату та ліцензії на застосування знака відповідності;
·здійснення інспекційного контролю за сертифікованою продукцією;
·коректуючи заходи у разі порушення відповідності продукції встановленим вимогам і неправильного застосування знаку відповідності.
Органи по сертифікації ведуть облік виданих ними сертифікатів відповідності. Документи і матеріали, що підтверджують сертифікацію продукції, зберігаються в органі з сертифікації, що видає сертифікат відповідності, протягом терміну дії цього документа (не менше) [9, 10].
Завдання екологічної сертифікації (за Кольцовим, 1995):
·забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу;
·призупинення або припинення реалізації продукції, що не відповідає встановленим екологічним вимогам;
·сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками і захист вітчизняного виробника від нечесної конкуренції;
·запобігання поступлення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів;
·оцінки відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки і утилізації. Вирішенню цих завдань має сприяти вдосконалення управління якістю продукції.
Висновки
.Альтернативне землеробство - це не система, а концепція, новий підхід до землеробства, группа методів, етика ставлення до землі. Його суть полягає у повному або частковому відмовленні від синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту і кормових добавок
2.Поняття "Біологічне землеробство" включає кілька систем, між якими не завжди можна провести чітку межу: органічне, органобіологічне, біодинамічне, система ANOG, система LISA.
3.У сучасних умовах біологізація землеробства, технологій і технологічних процесів є чи не єдиним заходом, здатним стримати подальше зниження родючості ґрунтів, стабілізувати виробничі системи, залежність відтехногенних чинників і підвищити конкурентоспроможність виробництва.
.Для альтернативних господарств, в яких утримуються тварини, замість застосування складних кормових сумішей, що містять багаточисельні синтетичні кормові добавки, характерне повернення до натуральних кормів.
.У зоні тваринницьких комплексів основними проблемами, які мають екологічне значення, є евтрофікація водойм, можливе нагромадження патологічних мікроорганізмів, забруднення атмосферного повітря сірководнем, а міаком, молекулярним азотом та іншими сполуками.
.Основою виникнення такого поняття в сільському господарстві як біодинаміка (біологічна динаміка) стала всепоглинаюча криза у землеробстві, екології, спричинена широким використанням різноманітних агрохімікатів неорганічного походження з метою отримати якнайшвидше і якнайшвидший прибуток від продажу вирощеної продукції.
.Біодинамічні препарати є балансирами космічних та земних сил для їхнього гармонійного впливу на рослинний та тваринний світ. Вони діляться на дві групи: два препарати застосовують у польових умовах і шість додають до гною чи компосту.
.Екологічний паспорт складається з таких розділів: забруднення господарства радіонуклідами, забрудненість важкими металами, забрудненість пестицидами, нітратне забруднення, якість сільськогосподарської продукції, умови для ведення біологічного землеробства, заходи щодо зменшення надходження забруднювачів з грунту в рослини, заходи по зменшенню забруднення продукції тваринництва, висновки.
Бібліографічний список
1. Агроекологія, навчальний посібник, 2006рік О. Ф. Смаглій . А. Т. Кардашов. 671ст
Шлапак В. О. Про вирощування екологічно чистої овочевої продукції в Україні // Агроогляд: овочі та фрукти. - 2003.
2. В. Лихочвор "Біологічне рослинництво" Львів 2004р. 312ст.
. Досвід ведення органічного агровиробництва в Європейському Союзі: моделі розвитку в Україні // Проект в рамках програми БІСТРО-2003 Європейського Союзу.
. Ілляшенко С. М., Прокопенко О. В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: Монографія / За ред. С. М. Ілляшенка. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. - 250 с.
. Лукьянова А. Н. Экологическое сельское хозяйство. Актуальные проблемы экономики// Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. -2003. -№ 21 (214).
. Національний аграрний університет. books. nauu. kiev. ua
7. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р. 2 томи.
. О. М. Куценко, В. М. Писаренко "Агроекологія"К95 Агроекологія-К. :Урожай, 1995. -256ст.
9. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України 5 березня 1998 р. № 188. 98-ВР.
. Рослинництво В. Г. Влох, 2005р., 324ст.