Ведення робіт в Данилівському дослідному держлісгоспі Українського ордена 'Знак пошани' науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького

Ведення робіт в Данилівському дослідному держлісгоспі Українського ордена 'Знак пошани' науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького

ВСТУП

Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області з достатньо розвинутою промисловістю. Провідною галуззю народного господарства являється сільське господарство, основним напрямком якого є вирощування зернових, овочевих і технічних культур.

Переробкою деревини звід рубок головного користування, рубок догляду, санітарних рубок займається власний цех переробки держлісгоспу та інші підприємства з незначним обсягом переробки.

Технічною допомогою і контролем за веденням лісового господарства в колективних і державних сільськогосподарських районів держлісгосп не займається, тому що він являється науково-експериментальною базою Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Висоцького.

Держлісгосп задовольняє потребу в деревині Дергачівського, частково Харківського адміністративних районів. Найбільшими споживачами є цехи переробки держлісгоспу, громадські організації і населення цього району. Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 30 тис. м³. Відпуск її за останні два роки з лісів державного лісового фонду становить в середньому 7,05 тис. м³ ліквідної деревини.

Основні сортименти, що заготовлюються в держлісгоспі: пиловник - 34%, будівельний ліс - 1; дрова паливні і технологічні - 65%.

Розмір вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнював 0,3 тис. м³.

Потреба в деревині задовольняється на %, в тому числі на власні потреби 100%.

Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок ввозу деревини з інших регіонів України.

Район розташування держлісгоспу характеризується добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності держлісгоспу є автомобільні дороги державного значення Москва-Харків-Ростов на Дону, об’їзна магістраль навколо Харкова обласного значення, а також залізниця Харків-Бєлгород, Харків-Готня.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО

.1 Місце знаходження і площа

Данилівський дослідний держлісгосп Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького розташований в північній частині Харківської області на території Дергачівського, Харківського, Золочівського адміністративних районів і міста Харкова.

Таблиця 1.1 Адміністративно-організаційна структура та загальна площа

Зовнішні межі держлісгоспу, лісництв, адмінрайонів, місця розміщення контор, лісових кордонів показані на картах-схемах.

1.2 Організація території

Данилівський дослідний держлісгосп був створений в 1962 році згідно постанови ЦККПУ і Ради Міністрів УРСР від 11 жовтня 1961 року №1449, наказу Головного управління лісового господарства і лісозаготівель при РМ УРСР №304 від 1 жовтня 1961 року, наказу УкрНДІЛГа №2 від 2 січня 1962 року і наказу міністерства сільського господарства УРСР від 13 січня 1962 року.

Лісгосп організований шляхом перетворення Велико-Данилівського лісництва Жовтневого держлісгоспу Харківського управління лісового господарства в дослідний лісгосп Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького для ведення науково-експериментальної діяльності.

В 1990 році до складу держлісгоспу згідно наказу Міністерства лісового господарства УРСР від 29 травня 1990 року №77 було прийнято Липецьке лісництво Жовтневого держлісгоспу.

Згідно наказу Державного Комітету лісового господарства України від 23 травня 2002 року №55 до Данилівського лісгоспу було приєднано Дергачівське лісництво Жовтневого держлісгоспу.

Перше лісовпорядкування лісів, які входять до складу держлісгоспу було проведено в 1933 році. Наступні лісовпорядні роботи проводились в 1946, 1955, 1963, 1984 роках. В архівах збереглися планово-картографічні матеріали, проекти організації і розвитку лісового господарства.

Попереднє лісовпорядкування було проведено в 1990 році Харківською експедицією Українського лісовпорядного підприємства ВО «Лісопроект». Роботи виконувались відповідно до вимог Лісовпорядної інструкції 1986 року по I розряду.

Нинішнє лісовпорядкування проведено у відповідності з вимогами діючої лісовпорядної інструкції 1986 року, рішеннями першої лісовпорядної наради і технічної наради за підсумками польових робіт. Таблиця 1.2; 1.3.

Таблиця 1.2 Основні показники проведеного лісовпорядкування

Картографічною основою для складання лісовпорядних планшетів стали Державні акти на право постійного користування землею, роботи по видачі яких були проведені в 1994 році Харківським філіалом інституту землевпорядкування на площі 10404,9 га (Липецьке, Південне л-во), планшети минулого лісовпорядкування і дані відділів земельних ресурсів. планшети виготовлено за новою технологією розробленою лабораторією НІТ УкрНДІЛГа ім. Г.М. Висоцького. Для таксації деревостанів використовувалися чорно-білі та спектрозональні аерофотознімки масштабу 1:12000 задовільної якості, зальоту 1988 року, як допоміжні матеріали.

Таблиця 1.3 Зміна площі за ревізійний період

Згідно Рішення міськвиконкому від 25.10.1995 р. №825 для будівництва гаражного комплексу було виключено 5,89 га (Дергачівське лісництво).

Інвентаризація лісового фонду здійснювалась окомірно-вимірювальним методом, заснованим на поєднанні окомірної таксації з вибірковою вимірювальною і переліковую таксацією, дані якої є основою для таксаційної характеристики виділу. Для корегування запасів насаджень на 1 га при окомірній таксації, а також визначення відносних повнот при вибірковій вимірювальній і переліковій таксації використовувались стандартні таблиці для лісів України, складені кафедрою лісової таксації Українського Державного Аграрного Університету на основі таблиць ходу росту основних лісо утворюючих порід України.

Виключення особливо захисних ділянок з розрахунку головного користування, проектування способів і необхідних лісогосподарських заходів здійснювались у відповідності з діючими нормативними документами (Лісовий кодекс України (1994), Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії зависності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду (1995), Правила рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок (1996), санітарні правила в лісах України (1995), та ін.).

Оцінка якості лісових культур та природного поновлення здійснювалось у відповідності до галузевого стандарту, введеного в дію наказом Мін лісгоспу України №117 від 04.09.1992 р. та Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів, затвердженої Мінлісгоспоп України 08.07.1997р.

Для визначення умов місцезнаходження і типів лісу використовувалось лісотипологічна таблиця діагностичних ознак типів лісу області, складена на основі «Таблиць типів лісу Українського Полісся і Лісостепу» (І.Ф. Федець).

Селекційна оцінка пристигаючих і стиглих насаджень сосни, дуба, ясена звичайного, берези, вільхи чорної проводились за таблицею, складеною доктором сільськогосподарських наук П.І. Молотковим.

Для визначення класів бонітету насаджень використовувались бонітетні таблиці професор М.М. Орлова.

Визначення класів пожежної небезпеки проводилось за «Шкалою оцінки природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду», розробленою інститутом «Укрдерждіпроліс» і затвердженою Мінлісгоспом України від 2.06.1997 р. №52.

Детальні відомості про обсяги виконаних робіт приведені в зведеному акті прийому-здачі робіт.

1.3 Природно-кліматичні умови

Згідно лісорослинному районуванню територія держлісгоспу відноситься до південно-східної частини лівобережного лісостепу України.

Клімат району розташування держлісгоспу помірно-континентальний, відносно теплий і вологий з середньорічною температурою повітря +6,9°, та рівним співвідношенням переважаючих східних і південно-східних вітрів.

Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, наведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Кліматичні показники

До кліматичних факторів, які негативно впливають на ріст і розвиток лісової рослинності відносяться ранні осіння і пізні весняні заморозки, різкі переходи взимку від морозів до відлиг, весняно-літні суховії, високі літні температури при недостачі вологи.

В цілому ж клімат даного лісорослинного району сприятливий для успішного росту основних лісоутворюючих порід: сосни, дуба, ясена, клена, липи, берези, осики та інших, що підтверджує наявність цих насаджень 1 і вище бонітетів.

Територія дослідного держлісгоспу займає південно-східну частину водороздільного плато міжріччя Лопань-Харків (Липецьке, Південне лісництва) та Лопань-Уди (Дергачівське лісництво). Плато розділені балками на окремі ділянки півострівної форми. Цей тип мікрорельєфу характеризується різними - від чітко виражених до пологих долиноподібних, балками другого і третього порядку, що очевидно викликається перехватом між балочних водорозділів і вторинним розливом донного та берегового типів. Берегові схили балок переважно не дуже круті - до 15° (рідко 25-30°), приводороздільні - пологі і протяжні, а прибалочні - полого-покаті і більш короткі. Експозиція схилів, зважаючи на хвилясту форму балок різноманітна.

Всі ліси держлісгоспу віднесені до рівнинних.

Ерозійні процеси різних ступенів інтенсивності розповсюдженні майже на всій території держлісгоспу, найбільш характерними являються площина і лінійна водна ерозія, пов'язана з наявністю ярів та балок. Ерозійно небезпечні ділянки в основному вкриті деревною та чагарниковою рослинністю, що перешкоджає подальшому розвитку ерозійних процесів Основними ґрунтоутворюючими породами являються леси і лесовидні суглинки. На схилах балок ґрунтоутворюючі породи представлені третинними корінними пісками і червоно-бурими глинами.

Переважаючими типами ґрунтів в межах держлісгоспу є:

·      сірі і темно-сірі лісові суглинисті;

·        дернові-слабопідзолисті;

·        чорноземи опідзолені (різних ступенів змитості);

·         лучно-болотні;

·        єлово-болотні глеєві.

Більш детальна характеристика ґрунтів в матеріалах спеціального грунтово-типологічного обстеження - характеристика рік та водоймищ.

Таблиця 1.5 Характеристика рік та водоймищ

В зв'язку з тим, що ліси держлісгоспу за своїм господарським значенням віднесені до категорій зависності, які мають вищий режим ведення лісового господарства ніж смуги лісів по берегах річок останні не виділялися. Територія держлісгоспу розташована в басейнах рік Лопань, Уди, Харків. За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до категорії свіжих. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 0,2% площі, вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають площу 132,8 га.

1.4 Основні галузі господарства в районі розташування держлісгоспу

Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області з достатньо розвинутою промисловістю. Провідною галуззю народного господарства являється сільське господарство, основним напрямком якого є вирощування зернових, овочевих і технічних культур.

Переробкою деревини звід рубок головного користування, рубок догляду, санітарних рубок займається власний цех переробки держлісгоспу та інші підприємства з незначним обсягом переробки.

Технічною допомогою і контролем за веденням лісового господарства в колективних і державних сільськогосподарських районів держлісгосп не займається, тому що він являється науково-експериментальною базою Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Висоцького.

.5 Потреба в деревині

Держлісгосп задовольняє потребу в деревині Дергачівського, частково Харківського адміністративних районів. Найбільшими споживачами є цехи переробки держлісгоспу, громадські організації і населення цього району. Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 30 тис. м³. Відпуск її за останні два роки з лісів державного лісового фонду становить в середньому 7,05 тис. м³ ліквідної деревини.

Основні сортименти, що заготовлюються в держлісгоспі: пиловник - 34%, будівельний ліс - 1; дрова паливні і технологічні - 65%.

Розмір вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнював 0,3 тис. м³.

Потреба в деревині задовольняється на %, в тому числі на власні потреби 100%.

Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок ввозу деревини з

інших регіонів України.

.6 Характеристика шляхів транспорту

Район розташування держлісгоспу характеризується добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності держлісгоспу є автомобільні дороги державного значення Москва-Харків-Ростов на Дону, об’їзна магістраль навколо Харкова обласного значення, а також залізниця Харків-Бєлгород, Харків-Готня.

Крім того є густа мережа ґрунтових доріг місцевого значення.

.7 Лісові такси

Ліси держлісгоспу віднесені до 1 лісотаксового поясу. Розподіл за розрядами такс проведено згідно «Такс на деревину лісових порід, що відпускаються на пні і на живицю», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №44. Держлісгоспу пропонується винести його на розгляд Харківської обласної ради.

Існуючий та запроектований розподіл площі за лісотаксовими поясами і розрядами приводиться в таблиці 24.1. та на карті-схемі.

Пунктом вивезення деревини на території держлісгоспу є залізнична станція Дергачі Південної залізниці.

Таблиця 1.6 - Запроектований поділ території держлісгоспу за розрядами такс

Лісотаксо-вий пояс, пункт вивезення деревини

Номери кварталів

Розряд такс

Загальна площа, га

1. Існуючий

Липецьке

1 ст. Дергач

1-93; 102; 103;119;121-129

2

5159

94-101; 104-118; 120

3

1173

Разом

6332

Південне

1 ст. Дергачі

37-39; 51-52; 63; 75; 85;103;113;114;123-125;134;135; 141;142

1

 453

1-36; 40-50; 53-62; 64-74; 86-102; 104-112; 115-122; 126-133; 136-140; 143-161

2

 3774

Разом

4227

Дергачівське

1 ст. Дергачі

1-124;158-162;167-240; 242-250; 252-259; 261-271; 274-283; 286-295; 298-317; 320; 325-341; 349; 352-360; 362; 363; 376-380

1

  8696

125-157; 163-166; 251; 260; 272; 273; 284; 285; 296; 297; 318; 319; 321-324; 342-348; 350; 351; 361; 364-375

2

  2075

Разом

10770

Усього по держлісгоспу

21330

Липецьке Дергачі

2;7-93; 119;121-129

4831

1;3-6; 94-118; 120

2

1501

Разом

6332

Південне

1

162; 163

1

41

ст. Дергачі

1-161

2

4186

Разом

4227

Дергачівське 

1 ст. Дергачі

12-13; 15-33; 35-64; 66-74; 78-84; 87-93; 97-105; 110-117; 122-129; 133-136; 139-141; 144-146; 148;151; 181-305; 358-360; 364-375

1

    6739

14; 34; 65; 75-77; 85; 86; 94-96; 106-109; 118-121; 130-132; 137-138; 142-143; 147;149-160; 162-180; 306-357; 361-363; 377

2

  3582

1-11

3

450

Разом

10770

Усього по держлісгоспу

21330

.8 Причини та наслідки знеліснення і деградації лісової екосистеми - основної бази для отримання генераторного газу

У забезпеченні сталого розвитку країни, створенні сприятливого середовища проживання людини, збереженні біологічного різноманіття винятково важливу роль відіграють лісові екосистеми. Зважаючи на це, надзвичайно актуальним питанням сьогодення є вивчення основних причин та виявлення наслідків знеліснення і деградації лісових насаджень.

Розширення промислової та господарської сфери діяльності людини призвело до зміни закономірностей формування і рівноваги лісових екосистем та збільшення впливу виробництва на природні ландшафти. Вилучення лісових земель для промисловості, сільського господарства і транспортних комунікацій, урбанізаційні процеси, нестале і неефективне ведення лісового господарства, а також техногенне забруднення повітряного середовища і ґрунтового покриву зумовлюють знеліснення та деградацію лісових екосистем та породжують цілу низку як екологічних, так і соціально-економічних проблем. Розвиток суспільства спричинює надмірне споживання лісових ресурсів та призводить до зменшення площі лісів. Щорічний обсяг заготівель деревини у світі перевищує річний приріст на 20-24 %. З 80 % площі рубання лісу отримують низькоякісну деревину і тільки з 20 % площі - ділову деревину високої якості [1].

Тривалий час ліси експлуатували нераціонально, що призвело до зменшення площі лісових екосистем, зміни структури насаджень і видового складу. Протягом ХІХ та початку ХХ століть площа лісів зменшилась на 30,5 % [2]. Особливо інтенсивно відбувалася експлуатація лісової екосистеми у повоєнні роки. Так, унаслідок масових суцільних рубань було знищено три четвертих цінних лісових насаджень [3]. За період 1946-1970 років вирубано понад 120 млн. м3 високоякісної ділової деревини, а рубання головного користування перевищували розрахункові лісосіки у 2,5-4,0 рази [2]. Починаючи з 1960 р., площа лісів поступово збільшується за рахунок створення лісових насаджень в малолісистих областях півдня країни.

Причинами довготривалого погіршення стану лісів і зменшення площі лісових екосистем є комплекс дії негативних природних та антропогенних чинників. Дослідження, проведені науковцями різних науково-дослідних і освітніх установ, доводять, що деградація лісів та зменшення площі лісових насаджень зумовлено одночасною дією різних чинників, які тісно взаємопов'язані між собою та призводять як до зміни лісистості, так і до зниження біологічної стійкості лісових екосистем. Вплив будь-якого чинника, чи то антропогенного, чи то природного, призводить до певних негативних наслідків у формуванні лісових екосистем, а сукупність декількох чинників посилює дію кожного зокрема.

Рис. 1.7 Основні причини знеліснення та деградації лісових екосистем      

До переліку основних природних чинників знеліснення та деградації лісів потрібно віднести: глобальну зміну клімату, зміни в землекористуванні, зміну ґрунтових умов і гідрологічного режиму, зниження стійкості до фітозахворювань і пошкодження ентомошкідниками та дикими тваринами, природні стихійні явища (повені, вітровали та буреломи), несприятливі природні явища та погодні умови (пожежі, спричинені природними явищами, пізні весняні та ранні осінні заморозки, добовий перепад температур тощо).

Так, тільки потягом 2011 р. від фітозахворювань та пошкоджень ентомошкідниками і дикими тваринами загинуло 692 га лісових насаджень, а загальна площа осередків шкідників і хвороб лісу становила 55,46 га.

Значна площа лісових насаджень гине і внаслідок несприятливих погодних умов. За останніх п'ять років (2006-2010 роки) територія загиблих насаджень від цього чинника становила 45,2 га [4]. Негативний вплив природних чинників на стан лісових екосистем значно поступається комплексній дії антропогенних чинників, які умовно можна поділити на економічні та соціальні.

До економічних чинників, які зумовлені безвідповідальною виробничою діяльністю людини, насамперед, потрібно віднести: вилучення лісових земель з метою добування корисних копалин та створення нових промислових об'єктів, нестале та неефективне ведення лісового господарства, самовільні рубання лісу, нераціональне використання лісових ресурсів, лісові пожежі, випасання худоби, кислотні опади, значні рекреаційні навантаження та забруднення довкілля.

Необґрунтоване розміщення промислових підприємств, збільшення площ видобування покладів корисних копалин, спорудження ліній комунікацій та ведення житлового будівництва призвело до вилучення значних площ земель лісового фонду. Тільки після проведення комплексу фітомеліоративних та рекультиваційних заходів можливе повернення цих земель назад у лісогосподарське використання [5]. Негативно впливають на стан лісових екосистем і самовільні рубання лісу, і нестале ведення лісового господарства, і нераціональне використання лісових ресурсів, і значні рекреаційні навантаження, що особливо характерним є для лісистих регіонів країни [6].

Ще зовсім недавно вважали, що лісам, як винятково складним екосистемам, притаманна висока стійкість до техногенних забруднень атмосферного повітря та ґрунтового покриву. Проте нагромаджені протягом останніх двох десятиліть дослідження похитнули оптимістичні концепції щодо динамічної стійкості лісових екосистем до тривалого поглинення доз забруднювальних речовин. Оцінка впливу різних компонентів на ліси Європи показує, що процес деградації охоплює 20-25 % лісів континенту [1].

Рівень пошкодження деревної рослинності промисловими викидами залежить насамперед від їх хімічного і агрегатного складу. Найбільш небезпечними за токсичністю дії для деревної рослинності є фтор, фтористий водень, хлор, сірчистий ангідрид, окисли азоту, хлористий водень, аміак, бензол, сірководень, оксид вуглецю [7].

У переліку основних причин деградації лісів також називають і випадання кислотних опадів, що призводить до пошкодження листкової поверхні рослин та порушення кислотно-лужної рівноваги у лісових ґрунтах з подальшим зростанням токсичності іонів алюмінію і водню. Оскільки кислі буроземи мають низьку та дуже низьку буферну здатність щодо нейтралізацій кислотних опадів, то вони можуть бути істотним чинником зниження стійкості та ослаблення лісів [8]. Значна площа лісових насаджень гине внаслідок необережного поводження з вогнем. Так, тільки протягом 2011 р. в лісовому фонді було зафіксовано 324 випадки лісових пожеж, внаслідок чого загинуло 31 га лісових насаджень, а заподіяні збитки становили 2 млн. грн. [4].

На процес знеліснення та деградації лісів значний вплив має і комплекс соціальних чинників, зумовлених порушенням законодавства, норм і правил соціальних стандартів. До соціальних чинників потрібно віднести: недосконалість законодавчої бази, порушення лісового законодавства, недостатнє фінансування лісогосподарських заходів, неузгодженість дій державних структур, органів влади та самоврядування, низький рівень соціального забезпечення та високий рівень безробіття, низький рівень правової культури населення.

Ресурсна обмеженість змушує знову повернутися до відновлюваних джерел, нових та старих, які можуть слугувати людству для сталого і раціонального задоволення потреб в енергіях та матеріалах. Потенціал рослинного світу не лише біотехнологій та прискореного розвитку хімії та біології - тільки відкриває свої можливості постійно генерувати потрібну для суспільства сировину. Безперечно, доступність, ціни та властивості продуктів з відновлюваних джерел мають бути конкурентоспроможними у порівнянні із синтетичними продуктами перероблення нафти та газу.

Слід сказати, що малолісна Україна не може забезпечити власних потреб у деревині: щорічний дефіцит у лісоматеріалах становить близько 25 млн. м³. Однак одержання деревини постійно необхідне практично для всіх галузей господарства країни, тому в лісах продовжується інтенсивна її заготівля, яка ведеться переважно шляхом рубок головного користування та частково лісовідведених рубок. Щороку в середньому від цих типів рубок з лісів України надходить 13,5 млн. м³, у тому числі 8 млн. м³ ділової деревини. Щоб досягти поєднання такої інтенсивної заготівлі з одночасним розширенням відтворенням лісових ресурсів необхідне раціональне комплексне використання лісоматеріалів, у тому числі неліквіди, які у значній кількості ідуть у відходи при заготівлі та подальшій обробці деревини. Навчившись ощадливо ставитись до відходів ми зможемо зберігати тисячі гектарів лісу.

Якщо розглянути дерево як об'єкт праці то воно складається з пенька та кореневої системи (13%), стовбура (64%), сучків, гілок і вершини (10%), листя (4%) і кори (9%). Місія лісу показана на рис. 1.8.

рис. 1.8. - Місія лісу

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В ДАНИЛЕВСЬКОМУ ДОСЛІДНОМУ ЛІСНИЦТВІ УНДІЛГ

.1 Моніторинг пожежної безпеки адміністративної будівлі

У залежності від конструктивних, об'ємно-планувальних рішень. кількості пожежного завантаження будь-який будинок і спорудження має визначену пожежну небезпеку.

Пожежонебезпека адміністративних будинків обумовлюється наявністю великої кількості пальних матеріалів, різноманітних джерел запалювання і шляхів поширення пожежі, а також великої кількості людей, які знаходяться в будівлі.

Аналізуючи пожежі, що відбулися, видно, що найбільша їхня кількість відбувається з вини людини, а саме при порушенні правил пожежної безпеки.

З усіх причин пожежі найбільша кількість приходиться на необережне звертання з вогнем і електроустаткуванням (електричні побутові прилади), що є діяльністю людини.

В адміністративних будинках найбільш ймовірними шляхами поширення продуктів горіння будуть коридори, сходові клітки, системи вентиляції прорізи в місцях прокладки інженерних мереж.

Усе це в комплексі підвищує пожежну небезпеку даних будівель, крім цього необхідно враховувати, що в таких випадках відсутність вікон із приямками приведе до підвищення температури на пожежі й у випадку невідповідності протипожежних перешкод вимогам пожежної безпеки, їхнього руйнування, що приведе до поширення пожежі.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок: що пожежі в адміністративних, адміністративно-побутових будинках можуть нанести не тільки великий матеріальний збиток, але і привести до загибелі людей.

Виходячи з даного аналізу пожежної небезпеки, виходячи з умови, що дана будівля експлуатується й на сьогодні, в даній роботі з метою встановлення дійсного рівня пожежної безпеки, необхідно провести пожежно-технічне обстеження даної адміністративної будівлі і розробити комплекс протипожежних заходів адміністративних будинків, що забезпечують пожежну безпеку.

2.2 Характеристика конструктивно-планувальних рішень

Адміністративна будівля являє собою 3-поверхову будівлю. З кожного поверху присутні по 2 евакуаційних виходи. З першого поверху безпосередньо назовні ведуть три виходи.

Будівля ІІ ступеня вогнестійкості. Стіни цегельні, перекриття залізобетонні. Покрівля суміщена збірна залізобетонна. Покриття покрівлі - гнучка рулонна по збірних залізобетонних ребристих плитах.

Вертикальний зв’язок між поверхами здійснюється по відкритих сходах типу С2.

Перший поверх: висота 3,3 м, висота підвалу 3,3 метри. Стіни -цегельні з червоної цегли товщиною - 800 мм, стіни сходових маршів - 510 мм перегородки - гіпсокартонні по дерев’яним конструкціям, перекриття - залізобетонні.

У підвалі маються наступні приміщення: комора негорючих матеріалів, електрощитові, вентиляційна камера. Вхід у підвал здійснюється безпосередньо ззовні через сходи. Пожежне навантаження 50 кг/м².

На першому поверсі розташована їдальня.

Другий поверх має стіни і перегородки, виконані з червоної цегли та гіпсокартону. На 2-м поверсі розміщений конференц-зал на 180 чоловік. А також знаходиться бухгалтерія та реєстраційна частина. Пожежне навантаження складає 95-100кг/м².

На третьому поверсі розташовані приміщення приймальної, кабінетів директора, головного механіка, головного інженера та енергетика, приміщення профспілки та архіву.

Покриття суміщене. Виконано зі збірних залізобетонних ребристих плит, з улаштуванням гнучкої рулонної тришарової покрівлі по бітумній мастиці.

Вертикальні інженерні комунікації запроектовані і знаходяться в міжповерховому просторі з доступом до них, горизонтальні комунікації і розведення до них у підвісних стелях. Підлоги коридорів і основних приміщень з лінолеуму, у вестибюлі - мозаїчні наливні. Вікна - металопластикові двері - дерев'яні. Обробка перегодок шпалер, перотичена мозаїка.

В будівлі мається: аварійна припливна вентиляція. У кожній димовій зоні встановлені димові канали у верхній частині.

.3 Властивості речовин

При пожежах в адміністративних будівлях найбільшу небезпеку для людей, особливо в перші хвилини горіння, представляє дим. Небезпечні для життя людини задимлення окремого приміщення, у якому відбувається горіння можуть наступити за лічені хвилини.

В будівлі широко застосовуються такі матеріали як деревоволокнисті плити в меблях і офісному устаткуванні; папір; ватман; деревина в різних виробах. Крім того, горючі полімерні матеріали у виді поліетиленових і полівінілхлоридних виробів, капронової вати, пінополіуретанові і склопластик являє собою велику небезпеку для життя, при виникненні пожежі і сприяє його швидкому поширенню.

Деревина соснова - горючий матеріал, використовуваний при виготовленні меблів, дверей, конструкцій покриття. Температура запалення 241 °С. При горінні виділяється теплота до 20305 кДж/кг. Варто охороняти від нагрівання джерел з температурою більш 100 °С.

Полістирол - легкогорючий матеріал, який використовується для обробки приміщення, приладів, побутової техніки. Температура запалення 484 - 496 °С. особливу пожежонебезпеку мають полістирольні плитки, при горінні яких виділяється до 410900 кДж/кг теплоти (більше, ніж при горінні гасу). Розкладання полістиролу починається вже при температурі близько 80 °С и значно прискорюється до 250-380 °С. До складу продуктів розкладання пластмаси, виготовленої на основі полістиролу, входять стирол, окис вуглецю, ціаністий водень, фосген. Полістирол володіє високою димоутворюючою здатністю.

Полівінілхлорид - важкогорючий матеріал, використовуваний для виготовлення декоративних пластиків, лінолеуму, поручнів сход, плінтусів, різних труб. Температура запалення 390 °С, самозапалювання 454 - 495 °С. При горінні виділяється до 20950 кДж/кг. При температурі вище 170 °С починається розкладатися на хлористий вуглець окису і його двоокис. Кількість виділених речовин досягає 65 °С маси пластмаси, виготовленої на основі полівінілхлориду. У продуктах розкладання полівінілхлоридної ізоляції електричних кабелів виявлений фосген.

Димоутворення матеріалів на основі полівінілхлориду залежить від концентрації пластифікаторів і інших добавок.

Поліуретан - легкогорючий матеріал, йде в основному на виготовлення м'яких меблів, матраців, при горінні виділяється до 31850 кДж/кг теплоти.

При температурі вище 170 °С полімери на основі поліуретану починають розкладатися з виділенням жовтого диму, що містить ціаністий водень (синильна кислота) концентрація яких у повітрі при пожежі становить реальну небезпеку для життя людей, а також окис двоокис вуглецю і вуглеводню. Максимальне виділення ціаністого водню й окису вуглецю відбувається при температурі 530-560 °С. У продуктах пиролизу і горіння антипірованих поліуретанів виявлені фосфорвміщуючі речовини, ще більш токсичні, чим окис вуглецю ціаністого водню.

При розкладанні поліуретану при температурі 800 °С з продувкою повітрям виділяється диму близько 30 % його маси і 65 % газів.

Токсичність окремих з'єднань, що утворяться при горінні і розкладанні пластмас, вивчена досить добре. Смертельна концентрація токсичних речовин у повітрі при короткочасному впливі на людину і гранично припустимі концентрації по санітарних вимогах, відповідно складає 1 г/м³: фосген - 0,05 і 0,0005; ціаністий водень 0,2- 0,0003; двоокис азоту - 0,24 - 0,005; хлористий водень - 1,5 і 0,005; окис вуглецю 3 і 0,2. В умовах пожежі концентрація цих токсичних речовин у повітрі може в десятки разів перевищувати зазначені величини, що і скорочує безпечний час перебування людини в палаючому будинку.

Варто також знати, що продукти горіння і розкладання полімерних матеріалів, впливають на пожежну техніку, виводять неї з ладу, а також значно знижують стійкість повітряно-механічної піни.

.4 Джерела запалювання

Для запалювання горючого середовища на ділянці джерела запалювання повинні обладати визначеною енергією, температурою та часом дії. Джерелами запалювання (ДЗ) можуть бути:

·   розряди атмосферної електрики;

·   електричні дуги (іскри);

·   механічні (фрікційні) іскри (іскри від ударів та тертя);

·   іскри розрядів статичногї електрики;

·   нагріті до високих температур окремі вузли та поверхні технологічного обладнання, які контактують з горючими речовинами і матеріалами;

Електричні іскри можуть виникнути при короткому замиканні (КЗ); при іскрінні електрообладнання, при проведенні зварювальних робіт, при плавлінні електродів ламп розжарювання в результаті руйнування колб.

Краплі металу, які виникають при КЗ електродротів і плавлінні нитки ламп розжарювання, мають розмір до 3 мм, а при електрозварюванні досягають 5 мм. Температура крапель металу збільшує температуру плавління металу і, наприклад, для алюмінія досягає 2500 ⁰С. Для визначення запалювальної спроможності крапель металу визначають кількість теплоти, яку вони спроможні віддавати ГС при охолодженні до температури самоспалахування цього горючого середовища. При цьому, необхідно враховувати, що частина теплоти за час польоту іскри втрачається на кристалізацію метала і нагрівання навколишнього повітря. Тому температура краплі металу знижується.

Велику пожежну небезпеку можуть являти іскри, які можуть виникати в результаті ударів крильчатки о корпус вентилятора системи вентиляції.

При ударах твердих тіл, в результаті яких виникають іскри, швидкість відносного переміщення, як правило, не перебільшує 15-20 м/с. Зі збільшенням енергії стикання запалююча спроможність фрікційних іскр зростає. Іскри при стиканні тевердих тіл мають енергію близько 1000 Дж, а при роботі з іншими інструментами (гаєчні ключі, торцові ключі и т.п.) не перебільшує 100 Дж.

Продукти горіння і полум'я в громадських будівлях можуть поширюватися по горизонталі і вертикалі через дверні, віконні і технологічні прорізи, ліфтові шахти, сходові клітки, вентиляційні й інші інженерні комунікації. Сприяє інтенсивному поширенню пожежі облицювання шляхів евакуації горючими матеріалами, використання килимів у залах, коридорах і на сходових клітках. Вологість речовин і матеріалів у громадських будинках складає звичайно 8-12%, що також сприяє швидкому запаленню цих матеріалів і поширенню вогню по них. Дим особливо інтенсивно поширюється по вертикалі, чим обумовлюється швидке задимлення сходових кліток (ефект димаря). Іноді можливо сховане поширення вогню: усередині підвісних стель, під знімними підлогами (фальшпідлогами) і т.п.

Дані про пожежі в Україні за 2009 рік свідчать про те, що в адміністративних будівлях розвиток пожеж і його небезпечних факторів можливо по сходових клітках, що приведе до задимлення всіх поверхів за короткий проміжок часу; внаслідок аерації під дією гравітаційних сил зидимлюються приміщення, розташовані вище нейтральної зони, і особливо коридори. Шляхи евакуації можуть виявитися в зоні високого задимлення при високій концентрації диму. При сильному задимленні коридорів прохід людей стає неможливим, а при видаленні диму з палаючого поверху через вікно відбувається небезпечне для життя людей задимлення розташованих вище поверхів. Гасіння пожеж вимагає залучення великої кількості пожежних підрозділів, спеціального устаткування і техніки.

3.     
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ МОНІТОРІНГ ПРОТИПОЖЕЖНОГО СТАНУ ОБ’ЄКТІВ

Для того щоб грамотно провести, перевірку протипожежного стану об’єкту, необхідно намітити порядок перевірки. Для цього пропонується наступна схема, перевірки:

Підготовка до проведення перевірки:

·        вивчення попередніх приписів державного пожежного нагляду;

·        вивчення відомчих наказів, вказівок, розпоряджень щодо забезпечення пожежної безпеки;

·        інформації про пожежі на подібних об‘єктах.

Організаційне забезпечення перевірок:

·        погодження умов проведення перевірки з керівництвом закладу;

·        запит необхідних додаткових документів;

·        залучення до перевірки необхідних фахівців закладу;

·        оповіщення керівництва об`єкту про час, перевірки.

·        - Перевірка організвації роботи щодо забезпечення на об`єкті належного рівня пожежної безпеки з боку адміністрації:

·        організація контролю за виконанням об`єктових наказів;

·        організація виконання капітальних протипожежних заходів;

Перевірка відповідності фактичного рівня протипожежного захисту вимогам діючих норм і правил пожежної безпеки:

·        Утримання території:стан проїздів, в‘їздів до адміністративної будівлі;

·        наявність вільного доступу до джерел водопостачання та адміністративної будівлі;

·        наявність і достатність відповідних показчиків, знаків безпеки, попереджувальних написів;

·        вчасність очищення території від технологічних відходів,сміття та ін.

Утримання будівель та приміщень:

·        усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями;

·          протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані;

·        отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси і тощо) проти поширення вогню та продуктів горіння;

·        у разі перетинання протипожежних перешкод (протипожежних стін, перегородок, перекриттів), інших конструкцій з нормованими межами вогнестійкості - різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод;

·        приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Не допускається зачиняти їх наглухо, а також захаращувати або закладати віконні прорізи;

·        стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд повинні утримуватися постійно справними, бути пофарбованими.

Експлуатація електроустаткування:

·        організація і проведення технічного обслуговування та планово-профілактичних ремонтів;

·        відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів,заземлюючих пристроїв і захисту від блискавок;

·        відповідність електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно ДНАОП 0.00-1.33-01 ПБЕ. ЕСУ;

·        наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання;

·        проведення замірювань опору ізоляції;

·        наявність у робочому стані аварійного освітлення.

Система вентиляції:

·        працездатність системи вентиляції;

·        наявність вогнезатримуючих пристроїв та їх перевірка;

·        вибіркова перевірка вчасності та якості ТО і ППР;

·        працездатність аварійної системи.

Утримання шляхів евакуації:

·        евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд;

·          у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб;

·        двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень);

·        допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки);

·        при наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються;

·        сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі із поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок;

·          сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та правил улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

·        Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей);

·          на випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади тощо), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, виходячи з особливостей об'єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об'єкті у вечірній або нічний час);

Утримання засобів пожежогасіння:

·        вид вогнегасників, їх кількість;

·        наявність вогнегасників які пройщли сертифікацію на Україні;

·        укомплектованість внутрішніх пожежних кранів їх відповідність протипожежним нормам та працездатність.

Перевірка боєздатності ДПД.

Проведення пожежно технічного мінімуму з працівниками адміністративної будівлі а також якість проведення інструктажів з пожежної безпеки.

Підведення підсумків обстеження і проведення наради за результатами огляду.

4.     
РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ БАЗИ ВІДПОЧИНКУ

.1 Перевірка діяльності адміністрації по забезпеченню пожежної безпеки адміністративної будівлі

Першим етапом перевірки протипожежного стану будь-якого об`єкта є перевірка діяльності керівництва об`єкта з організації рішення питань пожежної безпеки

Починаючи перевірку адміністративної будівлі, необхідно перевірити наявність наказів з питань пожежної безпеки. Наказом директора бази відпочинку відповідальність за пожежну безпеку покладена на головного механіка бази відпочинку. Директор бази відпочинку та його заступники пройшли навчання з питань пожежної безпеки у навчально-методичному центрі ГУ МНС в Харківській області. Перевіряючи, як було проведено вивчення правил пожежної безпеки в Україні робітниками бази відпочинку та які категорії працівників пройшли пожежно-технічний мінімум, а також як і де проводяться інструктажі з питань пожежної безпеки, було встановлено, що керівництво бази відпочинку не організувало проходження пожежно-технічного мінімуму всіма працівниками бази відпочинку.

Перевіряючи службу енергетика було встановлено, що ним розроблен графік планово-попереджувальних робіт електрообладнання. Однак він не виконується. Так, не всі електродвигуни пройшли огляд згідно цього графіка. Також не встановлен контроль за системами вентиляції, не виконується графік очищення систем вентиляції.

Служба механіки виконує свої обов`язки. Всі роботи проводяться згідно планів.

Щоб остаточно вирішити питання про виконання своїх обов`язків цими службами проводять планову перевірку протипожежного стану адміністративної будівлі бази відпочинку.

4.2 Перевірка ступеня вогнестійкості будівлі

Розглянемо відповідність будівельних конструкцій необхідному ступеню вогнестійкості.

Визначемо необхідну ступінь вогестійкості будівлі. Наша адміністративна будівля відноситься до ІІ-го ступеня вогнестійкості (ВСВБ ІІ,табл.1 ДБН В.2.2.-9-99). У зв`язку з цим перевіримо відповідість будівельних конструкцій нормативним вимогам (див. табл. 3.1).

Таблиця 4.1 Нормативні вимоги будівельних конструкцій

З цього можна зробити висновок що ступінь вогестійкості відповідає нормативним вимогам.

ФСВБ > ВСВБ так як І > II

.3 Перевірка стану шляхів евакуації

Безумовно, що найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту є забезпечення захисту людей від небезпечних факторів пожежі, якими супроводжується горіння, та рятування людей у разі пожежі.

Розглянемо шляхи евакуації з адміністративної будівлі. Для успішної евакуації з Корпусу необхідно визначити мінімальну відстань від найбільш віддаленого робочого місця до ближайшого евакуаційного виходу. Розглядаючи наш об’єкт було визначено, що ця відстань становить 28 метрів, що відповідає вимогам безпечної евакуації. Для успішної евакуації ці шляхи не повинні захаращуватися. Враховуючи це необхідно дотримуватися виконання вимог технологічного регламенту. На робочих місцях не повинні зберігатися ніякі предмети. Виступаючи конструкції технологічного обладнання повинні бути розташовані на висоті не менш двох метрів над рівнєм підлоги. На шляхах евакуації повинні бути розташовані знаки пожежної безпеки які вказують на місце розташування евакуаційного виходу,направлення руху. Для евакуації людей з приміщення Корпусу технологичне обладнання не буде перешкоджати, однак як показує перевірка протипожежного стану біля виходу з корпусу встановлені пусті бочки.

Крім цього для успішної евакуації необхідно враховувати наявність аврійного та евакуаційного освітлення. Як показала перевірка таке освітлення мається і підключено воне від другого джерела живлення електроенергії. Розглянемо тепер відстань між евакуаційними виходами. Вони повинні розташовуватися за формулою:

L >1,5 ,

де П- периметр будівлі. Коли ми ведемо периметр під корінь то получемо, що відстань між евакуаційними виходами повинна бути не менш 26 м. В нашому випадку ця відстань складає 28 м, що відповідає нормативним вимогам.

Крім цього, для успішної евакуації необхідно мати достатню кількість евакуаційних виходів,в даному об’єкті їх два - з кожного поверху та три з першого -безпосередньо назовні, що також відповідає протипожежним вимогам. Згідно норм таких виходів повинно бути не менш двох. Ширина коридорів складає 2,2 метра при мінімальній ширині 1 метр, а ширина дверних прорізів повинна бути не менш 0,8 метрів.

Враховуючи все це можна сказати,що евакуаційні виходи відповідають правилам пожежної безпеки.

Згідно до ГОСТ 12.1.004-91 повинно виконуватися умова: фактичний час евакуації не повинний перебільшувати час, необхідни для проведення евакуації. Якщо ця умова не виконується,то евакуаційні шляхи не відповідають нормативним вимогам. Необхідно враховувати, що у звичайих умовах рух всередені будівлі визначається розумною волею та бажанням людей. При цьому на пожежі процес евауації починається практично одночасно та має чітку спрямованість-усі направляються до виходів. Як результат такого одначасного й орієнтованого руху, та внаслідок обмеженої пропускної здатності евакуаційних шляхів та виходів утворюються великі щільності людских потоків.

Крім цього необхідно враховувати,що при пожежі на людей будуть впливати небезпечні фактори пожежі,такі як підвищена температура,продукти горіння і недостатність кисню. Проведемо аналіз стану шляхів евакуації.

Як показали результати перевірки:

·        з будівлі передбачено безпесередньо три виходи назовні, що відповідає вимогам п. 5.13 ДБН В.1.1-7-2002;

·        ширина коридору складає 2500 мм, що відповідає вимогам п. 3.6 ДБН В.2.2-10-2001;

·        мінімальна висота евакуаційних виходів 2000 мм, що відповідає вимогам п. 5.27 ДБН В.2.2-9-99;

·        ширина сходів складає 1350 мм, що видповідає вимогам п. 4.12 ДБН В.2.2-9-99;

·        ширина сходових площадок відповідає вимогам п. 5.34 ДБН В.1.1-7-2002;

·        ширина дверей сходової клітки 1200 мм, що відповідає вимогам п. 5.33 ДБН В.1.1-7-2002;

·        ширина дверей зі сходових кліток 1350 мм, що відповідає вимогам п. 5.34 ДБН В.1.1-7-2002;

·        напрямок відкривання дверей у службових приміщеннях з чисельністю 10-12 осіб - проти ходу евакуації, що відповідає вимогам п. 5.18 ДБН В.1.1-7-2002;

·        напрямок відкривання дверей у сходову клітку - походу евакуації, що відповідає вимогам п. 5.18 ДБН В.1.1-7-2002;

·        двері у сходову клітку з механизмом самозакривання з ущільненням в притулах, що відповідає вимогам п. 5.20 ДБН В.1.1-7-2002;

·        в підвальних приміщеннях влаштовані вікна з приямками для димовидалення, що відповідає вимогам п. 6.14 ДБН В.1.1-7-2002;

З цього можно зробити висновок,що шляхи евакуації з адміністративної будівлівідповідають вимогам пожежної безпеки.

4.4 Перевірка роботи пожежної автоматики та системи сповіщення про пожежу

Приміщення адміністративного корпусу обладнано автомтатиичною пожежною сигналізацією, яка реагує на тепло, однак сповіщувачи типу ИП-104, не сертифіковані на Україні.

Крім цього було з`ясовано, що адміністративна будівля обслуговується групою з обслуговування систем пожежної автоматики, однак працівники цієї групи не пройшли навчання в навчальному центрі УДПО і не мають ліцензії. Керівництву завдоду необхідно заключити договір на обслуговування систем пожежної автоматики з організацією, яка має ліцензію на обслуговування вказаних систем Також не виведено сигнал про пожежу на пульт пожежної охорони. Теплові сповіщувачи ИП - 104 встановлюються не менш двох у одному приміщенні і мають наступні технічні показники:

·   площа, яка контролюється - 24 кв.м.

·   інерційність сповіщувачів - 2 хвилини.

·   Температура спрацювання - 70 С.

Розглянемо, яким чином влаштована система пожежної сигналізації в адміністративній будівлі.

Перевіркою встановлено, що:

·        відстань між сповіщувачем та стіною 1,5 - 2,5 м, що відповідає вимогам Л. 9 ДБН В.2.5.13-98;

·        відстань між сповіщувачами 3 - 5 м, що відповідає вимогам Л. 7 ДБН В.2.5.13-98;

·        тип пожежних споввіщувачів - неадресні, що відповідає вимогам п. 1.6.3. ДБН В.2.5.13-98;

·        в кожному приміщенні встановлено не менше двох сповіщувачів, що відповідає вимогам п. 1.6.3 ДБН В.2.5.13-98;

·        пожежні сповіщувачі встановлені під перекриттям,, що відповідає вимогам п. 1.6.5 ДБН В.2.5.13-98;

·        відстань від отворів вентиляції місцями складає 0,5 м, що не відповідає вимогам п. 1.6.5 ДБН В.2.5.13-98;

·        приймальна апаратура встановлення в приміщенні охорони, що відповідає вимогам ДБН В.2.5.13-98;

·        в одному шлейфі встановлено до 16 сповіщувачів, що відповідає вимогам п.1.6.9 ДБН В.2.5.13-98;

·        одним шлейфом захищаються до чотирьох приміщень, що відповідає вимогам ДБН В.2.5.13-98;

·        для нормальної роботи приймальних пристроїв встановлено альтернативне джерело живлення.

Приміщення адміністративної будівлі не обладнано системою оповіщення про пожежу.

Система оповіщення та керування евакуацією необхідно виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного реагування в разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації.

Приміщення, з якого здійснюється керування системою оповіщення, розміщувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється керування системою оповіщення.

4.5 Перевірка зовнішнього та внутрішнього протипожежного водопостачання

Розглянемо протипожежне водопостачання адміністративної будівлі.

В результаті, планової перевірки, з‘ясовано, що данна будівля обладнана системою протипожежного водопостачання.

Водонапірна башта забезпечена під'їздом і пристосована для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти наносено позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

Запас води,для зовнішнього пожежогасіння, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах складає 100 м.куб.,що перевищує нормативний (10 л/с на 3 години безперервного гасіння пожежі) і не використовується для побутових, виробничих та інших господарських потреб.

Розглянемо тепер внутрішнє пожежогасіння. В адміністративному корпусі встановленно 12 пожежних кранів на висоті 1,35 м від підлоги, що відповідає вимогам п.6.13 СНиП 2.04.01-85*. Довжина пожежних рукавів становить 20 метрів. Тиск в системі протипожежного водопостачання становить 30 м, що забезпечить продуктивність пожежних кранів 3,7 л/с, а це також не суперечить вимогам СНиП 2.04.01-85* табл.3. Пожежні крани встановлені у шафах, які не відповідають вимогам правил пожежної безпеки.

Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях з наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.

Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ГОСТ 12.4.026-76 “ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”.

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.

На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

.6 Перевірка відповідності електрообладнання вимогам пожежної безпеки

Значна кількість пожеж виникає як результат теплового прояву електричного струму. Для забезпечення досягнення вибухопожежобезпечного використання електроустановок існує ряд спеціальних нормативних документів, виконання вимог яких є обов язковим на всіх етапах проектування, монтажу та експлуатації.

Вибір виконання електроустаткування здійснюється згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.33-01 залежно від класу зони за наявною класифікацією. Правильний вибір способу виконання забезпечує зменшення ймовірності виникнення пожежі за умови підтримання допустимих режимів експлуатації.

Принцип оцінки пожежної небезпеки електрообладнання включає два основних напрямки:

·        перший - визначення можливості виникнення пожежі;

·        другий - оцінку наслідків горіння.

Оцінку пожежної небезпеки електричних виробів проведемо за схемою яка наведена нижче (рис.3.1):

Рис. 4.1 - Схема оцінки пожежної небезпеки електричних виробів

Розглянемо вимоги до окремих видів електрообладнання,але спочатку необхідно вирішити до якої зони та класу треба віднести приміщення адміністративної будівлі. У зв язку з тим,що у даному приміщені буде проводитися виробництво емалей і вибухонебезпечна концентрація вибухонебезпечних речовин буде мати місце тільки при разгермитизації технологичного обладнання, а також при відключенні смистеми вентиляції. Згідно ДНАОП 0.00-1.33-01 Правила побудови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок це примішення відноситься до вибухонебезпечної зони класу 1, а приміщення по зберіганню готової продукції до пожежонебезпечної зони класу П - I. Розглянемо яку пожежну небезпеку мають окремі види електрообладнання:

·        електросвітильники - температура на поверхні колб у лампах розжарювання становить 100 - 150 С.Якщо використовувати електросвітильники які не відповідають класу по ПУЕ, то поверхня ламп, яка вкрита шаром пилу досягне і більших значень 250-300 С. Ця температура спроміжна визвати руйнування захисного скла, що приведе до вибуху, якщо в приміщенні виникла небезпечна концентрація;

·        електродвигуни - повинні мати захист який відповідає класу IPX5;

·        електропроводка - з метою попередження вибуху у вибухонебезпечної зоні повина виконуватися мідними проводами та кабелями у сталевих водогазопровідних трубах, а електроз`єднальні коробки повинні бути вибухозахищеними. При коротких замиканнях температура досягає близько 2500 - 4000 С.

Електрообладнання у вибухозахисному виконанні. Електропроводка прийнята кабелем ВВГ та проводом ППВ. Крім цього, труби які проходять по підлозі з’єднані між собою за допомогою зварювання.         Для повного з ясування відповідності електрообладнання вимогам протипожежних норм проведемо перевірку.

Розглянемо тепер захист від статичної електрики. Повинно бути передбачено заземлення обладнання і повітроводів системи вентиляції. Не припускати падіння ридини при загрузці апаратів. При заливанні вибухонебезпечних продуктів у бочки, шланги повинні заземлятися проволкою з шагом витка 10 см, при цьому накончник повинен бути з кольорового металу. Для зниження інтенсивності виникнення зарядів статичної електрики при загрузці пігментів, пропонується засипати пігменти нешвидко, порціями. Регулювати швидкість рідини по трубопроводам. Як показала перевірка на системі вентиляції та на трубопроводі біля бісерного млина заземлення відсутнє, а це може привести до виникнення іскор, що приведе до пожежі.

Таким чином було з`ясовано, що в примущеннях адміністративної будівлі:

§  встановлені саморобні некалібровані плавкі вставки запобіжників (п. 5.1.5 ППБ У);

§  в приміщеннях архіву існують тимчасові електропроводки (п. 5.1.29 ППБУ);

§  в приміщенні приймальні встановлені розетки та вимикачі безпосередньо по шпалерах (п. 5.1.29 ППБУ).

.7 Перевірка відповідності системи протидимного захисту

Проти димний захист будівлі - природній, за рахунок циркуляції газових потоків та випуску диму через вікна і двері.Двері, які входять до системи протидимного захисту, повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнюючі прокладки у притворах, а також засклення з армованого скла (або бути суцільними).

Допускається проектувати без природного освітлення: приміщення, розташування яких допускається у підвальних поверхах; актові зали; конференц-зали; лекційні аудиторії та кулуари; торговельні зали магазинів; салони для відвідувачів підприємств побутового обслуговування;

демонстраційні, спортивно-демонстраційні та спортивно-глядацькі зали та ковзанки: кімнати інструкторського та тренерського складу; приміщення масажних, парильних, а також приміщення лазень сухого жару; приміщення для стоянки машин; буфетні та інші приміщення, що регламентуються відповідними нормативами за видами будинків та споруд.

В будівлях, де системи димовидалення не передбачені, процес димовидалення здійснюється шляхом відкривання вікон та дверей.

У будинках заввишки до 26,5 м (від планувальної позначки землі до позначки підлоги верхнього поверху, крім технічного верхнього) у коридорах без природного освітлення, що призначені для евакуації 50 і більше осіб, повинно бути передбачено димовидаляння.

При освітленні коридорів природним світлом з одного торця їх довжина не повинна перевищувати 24м, при освітленні з двох торців - 48 м, якщо довжина коридору більша, слід передбачати світлові розширення (кармани).

Відстань між світловими карманами не повинна перевищувати 24 м, а між світловим карманом і вікном у торці коридору - 36 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини, ширина прилеглого коридору при цьому не враховується.

В існуючому об’єкті довжина коридора складає 12 м і забезпечується природнім освітленням з обох боків (п. 7.1, 7.18 ДБН В 2.2-9-99), розділення коридрів на відсіки з встановленням дверей, що самі зачиняються, не вимагається (п. 4.5 ДБН В 2.2-9-99).

Сходові клітки забезпечені природнім освітленням через віконні прорізи. Двері сходових кліток забезпечені механізмами самозачинення і ущілення в притулах.

При проведенні пожежно-технічного обстеження було встановлено, що відхилень від діючих нормативних документів щодо протидимного захисту не встановлено.     

.8 Забезпечення пожежної безпеки при експлаутації будівлі

Розглянувши пожежну небезпеку адміністративної будівлі та провівши перевірку протипожеженого стану будівлі можна розробити вимоги по підвищенню пожежної безпеки будівлі. Як було сказано вище, статистика дає змогу дійти до висновку, що 90 % пожеж виникає з безпосередньої вини людей. Тому головними характерними причинами пожеж можна сміливо вважати: відсутність елементарних знань та недотримання вимог пожежної безпеки. Для цього необхідно проводити навчання з питань пожежної безпеки, цю роботу можна привести у вигляді таблиці.

Табл. 3.2 - Схема проведення навчання з питань пожежної безпеки

Також на таких виробництвах потрібно розробляти плани ліквідації аварій і пожеж. План ліквідації аварії і пожежі розробляє спеціальна комісія.

Необхідно вказати у плані ліквідації аварії, що посадова особа яка прибуває на місце пожежі повинна:

·        перевірити, чи викликана пожежна охорона, ще раз зв`язавшись з нею;

·        негайно організувати рятування та евакуацію людей;

·        видалити за межі небезпечної зони усіх працівників, які не задіяні у гасінні пожежі, забезпечити охорону місця події;

·        терміново припинити роботу в будівлі, припинити подачу електроенергії, роботу вентсистем;

·        забезпечити дотримання техніки безпеки особами, які беруть участь в гасінні пожежі;

·        зустріти підрозділи пожежної охорони, передати їм необхідну інформацію;

·        консультувати керівника гасіння пожежі про коструктлрські та технологичні особливості об’єкта, надавати всебічну допомогу, виконувати його вказівки.

Необхідно обладнати приміщення адміністративної будівлі вогнегасниками які мають сертифікат. Для цього необхідно розрахувати кількість вогнегасників для даної споруди. Згідно інформаційного листа Державного департамента пожежної безпеки 19,2 % пожеж від їх загальної кількості ліквідуються первинними засобами гасіння. Перевірка показала, що будівля, яка розглядається, обладнана вогнегасниками ОХП-10, які вже зняти з виробництва і не мають сертифікат відповідності. Згідно до Закону України “Про захистправ споживачів” реалізація та використання таких товарів, які не відповідають цим вимогам, забороняється. Необхідно замінити вказані вогнегасники вогнегасниками ВВ-5 у кількості 9 шт. на кожний поверх (п. 3.4 3.7,табл. 3. Типові норми належності вогнегасників. Наказ МНС України від 02.04.2004 № 151).

4.9 Розробка заходів щодо підвищення рівня пожежної безпеки об’єкта

Для підвищення рівня пожежно безпеки в адміністративному корпусі необхідно:

         провести ремонт автоматичної пожежної сигналізації, тому що всі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Організації, що здійснюють технічне обслуговування установок, є відповідальними у випадку, якщо установки не спрацювали і не виконали свого призначення з вини цієї організації.

Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт:

·   приміщення адміністративної будівлі укомплектувати сертифікованими в Україні вогнегасниками відповідно до норм належності. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 “ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2 - 2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за необхідністю):

·   провести замір опору ізоляції електричнгих мереж. Замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок має проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, в інших випадках - 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації;

·    наказом визначити: можливість і порядок застосування електронагрівальних приладів; порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

·    саморобні некалібровані плавкі вставки запобіжників замінити на калібровані із зазначенням на клеймі завода-виготовника, так як плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється;

·        демонтувати тимчасові електропроводки, тому що улаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Винятком можуть бути тимчасові ілюмінаційні установки і електропроводки, які живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт;

·        електророзетки, вимикачі встановити на негорючій основі, вважаючи, що електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.;

·    після закінчення роботи виключати напругу з усіх едектроустановок і електроприладів, тому що в усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово);

·    пронумерувати пожежні крани. Дверцята шаф опломбувати, виконати підпис "При пожежі дзвоникти 1О1", тому що на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони;

·        електро-розподільчі коробки зачинити зихисними кришками, так як з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо);

·        в підсобних приміщеннях та коморах світильники з лампами розжарення обладнати скляними плафонами, вважаючи, що світильники з лампами розжарювання повинні мати суцільне силікатне скло, яке захищає колбу лампи;

·        вивісти сигнал "Тривога" від контрольно-приймального прилада на пульт централізованого спостереження пожежної охорони: сигнали від приймально-контрольних приладів УПС та АУП слід виводити на пульти централізованого спостереження пожежної охорони;

·        демонтувати в архіві електропроводку, заклеєну шпалерами;

·        доукомплектувати пожежний щит на території ЦРК інвентарем, що має сертифікат відповідності: Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати: захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями); зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів;

·        двері евакуаційних виходів виконати з розрахунком відкриття назовні по ходу евакуації людей з приміщення: двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень);

·        не допускати зачинення на навісні замки зовнішні евакуаційні двері в РК: недопускається забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

·        убрати горючі матеріали із слюсарного приміщення подвалу РК: улаштування (за винятком індивідуальних житлових та дачних будинків) складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід до них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток;

·        виконати в‘єднане відгалуження та окінцювання жил проводів за допомогою тискачів (гвинтових, болтових тощо): з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо);

·        створити ДПД в полікліниці з обов‘язковим особистим страхуванням: з метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини (далі - ДПД) та команди (далі - ДПК), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 № 70 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за № 221/8820.

Членів добровільних пожежних дружин (команд), які підлягають обов'язковому особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків аварії), слід застрахувати відповідно до Положення про порядок і умови обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 232.

5. РОЗРАХУНОК СИЛ І ЗАСОБІВ ДЛЯ ГАСІННЯ МОЖЛИВОЇ ПОЖЕЖІ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ КОРПУСІ

Зважаючи на те, що максимальна кількість людей може зібратися в актовому залі адміністративного корпусу, у випадку виникнення пожежі в даному приміщенні може скластися складна обстановка, здатна привести до важких наслідків. Виходячи з цей розрахунок сил і засобів для гасіння гіпотетичної пожежі виконуємо саме для цього приміщення.

Табл.. 5.1 - Виписка з розкладу виїздів СДПЧ-58

Час проходження визначається по формулі:

де: L - відстань від об'єкта до частини;_сл - середня швидкість руху пожежного автомобіля (приймається 40 км^.година^-1).

Знайдемо час вільного розвитку пожежі t_св:

t_св= t_обн + t_сооб + t_збору + t_сл + t_б.р.= 1 + 2 + 1 + 8 + 2 = 14 хв.

де: t_обн - час до виявлення пожежі, приймаємо рівним 2 хвилини з розрахунку, що на об'єкті мається автоматична пожежна сигналізація;

t_повід - час до повідомлення в пожежну охорону, включаючи час повідомлення в пожежну частину;

t_збору - час збору і виїзду;

t_сл - час проходження до місця пожежі першого підрозділу;

t_б.р - час бойового розгортання до подачі першого ствола “А”.

З огляду на найгірший варіант розвитку пожежі (вогнище знаходиться в центрі приміщення), а також швидкість розвитку пожежі V_л=1,5 м/хв, знаходимо:

Визначаємо площу пожежі, а також сили і засоби для його гасіння:

1. Знаходимо радіус пожежі:

= 5 · v_л + v_л (t - 10) = 5 · 0,7 + 0,7 (15-12) = 5,6 м

2. Визначаємо площу гасіння з урахуванням того, що на момент прибуття першого підрозділу пожежа приймає складну форму:

 м²

. Визначаємо потрібну витрату води на гасіння

4. Визначаємо кількість стволів на гасіння пожежі:

З тактичних міркувань приймаємо 3 стволи "Б" на гасіння пожежі, два з яких подаємо сходами, третій по триколенній драбині у вікно другого поверху у приміщення конференц-зали.

. Визначаємо кількість стволів на захист приміщення

 стволи “Б”,

де I_s - інтенсивність подачі води для гасіння пожежі = 0,1;_б - витрата ствола “Б” = 3,7 (л/с).

З тактичних розумінь необхідно подати 1 ств. “Б” на захист третього поверху, один ствол "Б"- на захист першого поверху, два стволи "Б" на захист суміжних приміщень та огороджуючих конструкцій.

6. Знаходимо фактичну витрату води на гасіння:

.Визначаємо необхідна кількість ПА для подачі стволів на повну тактичну можливість:

. Знаходимо необхідну кількість ПА:

м

де: Q_н - витрата води однієї пожежної АЦ.

9.Знаходимо необхідну кількість особового складу:

_л.с = N_Б^г.3 + N_б^з.2 + N_пб.5 + N_ь+ N₌ =3^.3 +4^.2 + 4 + 2 +2=25 осіб.

де: N_Б^Г - кількість стволів, які подаються ланками ГДЗС;_Б^з - кількість стволів “Б” на захист, з яких два стволи "!Б" подаємо в складі ланок ГЗДС;_пб - кількість постів безпеки;- кількість зв'язкових

10. Визначаємо необхідна кількість відділень:

Перші прибулі підрозділи не зможуть забезпечити подачу стволів на захист.

На 14-ої хвилині на пожежі будуть подані стволи від 1 прибулого відділення.

Висновок: кількість відділень, що прибувають по виклику № 3, а також спеціальних підрозділів, що прибувають на АД, АКП, АР-2, АШ, АЗО буде досить для ліквідації пожежі.

Основною задачею особового складу пожежної охорони на пожежі є рятування людей у випадку загрози їх життя та ліквідація пожежі в тих розмірах, які вона прийняля к моменту прибуття підрозділів пожежнної охорони. Успіх гасіння пожеж досягається:

якісним проведенням розвідки, правільним оцінюванням обстановки та прийняття кваліфікованого рішення по використанню сил та засобів, які знаходяться в розпорядженні керівника гасіння пожежі;

правільним визначенням вирішального гапрямку, своєчасним зосередженням та введененням сил та засобів у вирішальному напрямку;

високою тактичною виучкою, активними діями, дисциплінованістю усіх начальників, командирів та пожежних.

6.ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВОГНЕВИХ РОБІТ.

.1 Зварювальні роботи

.6.1.1. Місця проведення зварювальних робіт можуть бути:

- постійними, що організовуються у спеціально обладнаних для цього цехах, дільницях або на відкритих площадках;

тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в спорудах, а також на території підприємств з метою монтажу конструкцій, ремонту обладнання тощо.

6.6.1.2. Постійні місця проведення вогневих робіт визначає керівник підприємства (наказами, розпорядженнями, інструкціями). Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлога) повинні бути з негорючих матеріалів.

6.6.1.3. Керівник підприємства (або керівник структурного підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск, згідно НАПБ А.01.001-2004, на проведення всіх видів вогневих робіт, у тому числі й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у зварювальника.

За наявності на підприємстві добровільної пожежної дружини (ДПД) або команди (ДПК) наряди-допуски потрібно узгоджувати з нею напередодні проведення робіт з встановленням з боку ДПД відповідного контролю.

.6.1.4. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає керівник і вказує в наряді-допуску.

.6.1.5. Після закінчення вогневих робіт зварник повинен старанно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.

Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом 2 годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальний за пожежну безпеку роблять відповідні помітки в наряді-допуску.

.6.1.6. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, має бути приведене в пожежобезпечний стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечена робота вентиляції і контроль за повітряним середовищем тощо).

.6.1.7. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин і матеріалів у радіусі, указаному в таблиці 5.2.

Табл.. 5.2 - Місце проведення вогневих робіт

6.6.1.8. Конструкції приміщень, настили, підлоги, оздоблення, а також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами і при потребі полити водою.

.6.1.9. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, усі оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.

6.6.1.10. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.

.6.1.11. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт при проведенні ремонтних робіт у приміщеннях, у конструкції яких використані горючі матеріали, має бути огородженим суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна становити не менше ніж 1,8 м, а просвіт між перегородкою і підлогою - не більше ніж 0,5 м. Щоб не допустити розлітання розжарених частинок, цей просвіт слід огородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 х 1,0 мм.

6.6.1.12. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, зв'язаних з фарбувальними роботами, потрібно облицювати плиткою на висоту не менш як 2 м (керамічною та ін.) або вкрити листовим негорючим матеріалом. Верхня частина стін і стеля приміщень можуть бути вкриті клейовими фарбами або вапняною побілкою.

6.6.1.13. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон та ін.) і мати схил для стікання води.

.6.1.14. Усі приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги) незалежно від справності штучної вентиляції.

.6.1.15. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації.

.6.1.16. Підлога в приміщеннях, де проводяться підготовчі фарбувальні роботи, має бути виконана з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор при ударах.

.6.1.17. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер і кабін.

.6.1.18. Витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін не дозволяється експлуатувати без водяних зрошувачів (гідрофільтрів) та інших ефективних пристроїв для вловлювання частинок горючих лаків і фарб.

.6.1.19. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих відкладів у міру потреби, не рідше одного разу на тиждень при вентиляції, що працює.

.6.1.20. Щоб полегшити очищення камер від відкладень фарб і лаків, стінки потрібно вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути іскроутворення, скребки слід виготовити з кольорового металу.

.6.1.21. Для миття і знежирювання виробів і деталей потрібно застосовувати, як правило, негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні щодо виникнення пожежі установки.

6.6.1.22. У фарбувальних цехах та фарбоприготувальних відділеннях не допускаються роботи пов'язані з іскроутворенням (заточування та ін.).

6.6.1.23. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому приміщенні або на відкритій площадці.

.6.1.24. Пролиті на підлогу лакофарбові матеріали і розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших допоміжних матеріалів.

.6.1.25. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно закрита і зберігатись на спеціальних площадках подалі від виробничих приміщень.

.6.1.26. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого-"графіка. Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції. На витяжних повітроводах потрібно встановлювати щільні люки для зручності очищення їх внутрішньої поверхні.

6.6.1.27. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі потрібно постійно тримати у справному робочому стані.

.6.1.28. Вибір електрообладнання, світильників і електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (при реконструкції або переозброєнні) здійснюється відповідно до вимог ПУЕ і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами спільно з енергетиками.

.2 Вимоги пожежної безпеки при технічному обслуговуванні і ремонті сільськогосподарських машин і техніки

.6.2.1. Виготовлення і капітальний ремонт сільськогосподарських машин і техніки, як правило, мають здійснюватись на спеціалізованих підприємствах.

.6.2.2. Технічне обслуговування (ТО) і ремонт автомобілів повинно проводитися у спеціально пристосованих майстернях або пристосованих для цієї мети приміщеннях з негорючих матеріалів, у яких зберігання техніки відокремлюються від зазначених майстерень відповідно до вимог будівельних норм.

Забороняється технічне обслуговування і ремонту не пристосованих для цього приміщеннях.

6.6.2.3. Під час експлуатації та ТО транспортних засобів потрібно враховувати основні причини їх загоряння, зокрема:

·        порушення герметичності комунікацій, несправностей паливної системи, загоряння палива і електропроводки при стиканні з поверхнями, які мають високі робочі температури (вихлопним колектором, глушником та опалювальною установкою);

·        спалахування палива «наслідок потрапляння іскри, яка виникає від ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля під час Д'ПІ;

·        спалахування палива від потрапляння іскри розряду статичної електрики;

·        спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива з причин несправності електрообладнання (короткого замикання, незадовільних контактів тощо);

·        спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива від впливу відкритого вогню (зварювальні роботи, розігрів вузлів автомобіля в зимовий період, перевірка наявності палива в паливних баках за допомогою відкритого вогню, паління та ін.).

6.6.2.4. Електрозварювальні і фарбувальні роботи дозволяються тільки у спеціально обладнаних приміщеннях з негорючих матеріалів, забезпечених вогнегасниками і пожежним інвентарем.

.6.2.5. Зварювальні пости слід розташовувати у кабінах з негорючих матеріалів площею не менш як 3 м r 2 м кожна.

.6.2.6. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

.6.2.7. Мобільну техніку, що надходить на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати від бруду і залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів, при потребі, зливати пально-мастильні матеріали, а також знімати газові балони.

.6.2.8. Для миття та знежирювання потрібно застосовувати негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних горючих або легкозаймистих рідин. Мити та знежирювати легкозаймистими або горючими рідинами потрібно в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації, при умові суворого додержання потрібних заходів пожежної безпеки.

.6.2.9. На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого (механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові двигуни повинні бути в герметичному виконанні. Електричне управління агрегатами мийної установки має бути низьковольтним (12 В).

6.6.2.10. Пости відкритого шлангового (ручного) миття слід розміщувати в зоні, ізольованій від відкритих ліній електропередавання і від обладнання під напругою.

.6.2.11. Підлога в приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі із застосуванням легкозаймистих і горючих рідин, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі, мати жорстку (рифлену) поверхню.

.6.2.12. Миття і знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій припливній та витяжній вентиляції за умови систематичного очищення мийних ванн від бруду.

6.6.2.13. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття потрібно закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.

.6.2.14. Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на етилованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом тільки в спеціально виділених для цієї мети місцях.

.6.2.15. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини забороняється зберігати на постах миття, їх слід тримати в спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.

6.6.2.16. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.

6.6.2.17. У місцях миття і знежирювання з допомогою легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення (електрозварювання, заточування та ін.).

.6.2.18. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.

Пролиті горючі та легкозаймисті рідини слід негайно видалити.

6.6.2.19. Роботи, пов'язані з миттям і знежирюванням деталей, при використанні ЛЗР і ГР можна виконувати на спеціальних площадках на відстані менше ніж 10 м від виробничих приміщень.

.6.2.20. Опалювання виробничих приміщень заводів, майстерень і гаражів повинно бути пароповітряним або центральним водяним. Пічне опалення є неприпустимим.

.6.2.21. Забороняється проводити ремонт автомобілів з двигуном, який працює.

.6.2.22. При ремонті карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.

.6.2.23. Забороняється виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, які можуть призвести до пожеж, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими визначаються задані режими температур, тиску, концентрації горючих газів, пари та інші технічні параметри.

.6.2.24. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі, спеціально обладнані приміщення.

.6.2.25. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я та ін.) слід негайно прибирати п металеві ящики з щільними кришками, а по закінченні робочого дня виносити з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

6.6.2.26. При обслуговуванні та ремонті автомобілів, зв'язаних із зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, баки слід повністю звільнити від палива.

Зливати паливо слід у місцях, у яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.

Зливати відпрацьоване масло потрібно в металеві бочки або ємності на окремих площадках.

6.6.2.27. Перед ремонтом автомобіля-цистерни для перевезення легкозаймистих, горючих, а також вибухонебезпечних вантажів її слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземлити.

.6.2.28. Робітник, який очищує або ремонтує всередині цистерну чи резервуар з-під легкозаймистих або горючих рідин, повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.

.6.2.29. Газобалонні автомобілі можуть в'їжджати на пости обслуговування і ремонту тільки після переведення їх на роботу на бензині (дизельному паливі).

Переводячи роботу двигуна на бензин, слід перекрити витратні вентилі і повністю відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль і включити подавання бензину.

6.6.2.30. Перед подаванням газобалонних автомобілів у приміщення для обслуговування та ремонту слід перевірити на спеціальному посту газову систему живлення на герметичність. В'їжджати в приміщення з негерметичною газовою системою живлення забороняється.

.6.2.31. Регулювати системи живлення, запалювання, прилади газової системи живлення газобалонних автомобілів, а також ремонтувати та перевіряти газову апаратуру на герметичність дозволяється тільки в добре провітрюваному приміщенні при ввімкненій вентиляції або на відкритій площадці.

.6.2.32. Перед перевіркою (регулюванням) приладів електрообладнання на газобалонному автомобілі слід щільно закрити всі вентилі, перевірити герметичність газової системи живлення і старанно провітрити підкапотний простір.

.6.2.33. При проведенні на газобалонному автомобілі ремонту, зв'язаного з виконанням зварювальних або фарбувальних робіт (уключаючи штучне сушіння), газ із балонів потрібно випустити або злити на посту зливання газу, а балони слід дегазувати інертним газом.

.6.2.34. Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під тиском.

При обслуговуванні та ремонті газової апаратури слід бути особливо обережними, не допускати іскроутворення. Ударні навантаження при цих роботах забороняються.

6.6.2.35. У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту автомобільної техніки, забороняється:

·        установлювати автомобілі в кількостях, що перевищують норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між ними та елементами будівлі;

·        установлювати автомобільну техніку з відкритими горловинами паливних баків, а також при наявності витікання пального з паливної системи;

·        зберігати легкозаймисті і горючі рідини, відпрацьоване масло, кислоти, фарби;

·        заправляти автомобільну техніку паливом;

·        зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин;

·        захаращувати проходи між полицями і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою.

6.6.2.36. При газовому зварюванні не допускається потрапляння масла на шланги та пальник.

.6.2.37. При електрозварювальних роботах слід заземлювати раму й кузов автомобілів.

.6.2.38. Паяти, зварювати ємності з-під легкозаймистих і горючих рідин (паливні баки, тару та ін.) слід після їх старанної протипожежної обробки.

.6.2.39. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим повітрям за режимом згідно із затвердженим технологічним процесом до повного видалення слідів легкозаймистих і горючих рідин. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і корках.

.6.2.40. Дозволяється виконувати зварювання, наперед заповнивши ємність гарячою водою або інертним газом, що безперервно подається (азотом, відпрацьованими газами віл карбюраторного двигуна).

Для заповнення ємності (паливних баків) відпрацьованими газами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих частотах обертання колінчастого вала.

Зварювання слід виконувати при безперервному подаванні відпрацьованих газів. Для видалення газу із зварюваної ємності можна використовувати: у паливному баку - зливний отвір; у цистерні - газовідвідну трубку.

При ремонті автомобільної техніки потрібно, щоб робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно захищені металевими екранами від займання.

6.6.2.41. Паяльні лампи слід тримати цілком справними і не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки у спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування тиском.

.6.2.42. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю 3 л і більше - манометрами.

.6.2.43. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. При заправці не допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.

.6.2.44. Щоб не допустити викидання полум'я з паяльної лампи, пальне, яке заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води.

.6.2.45. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи, забороняється:

·        застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;

·        підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;

·        заповнювати лампу гасом більш як на 3/4 об'єму її резервуара;

·        підігрівати пальник рідиною з лампи, накачуваної насосом;

·        відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не вихолонула;

·        розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи палити при цьому.

6.6.2.46. При зварюванні, газорізанні і паянні забороняється ставати до роботи при несправній апаратурі.

.6.2.47. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.

.6.2.48. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.

.6.2.49. Припливно-витяжна вентиляція повинна включатись як перед початком, так і в кінці зарядження. Відключення вентиляції проводиться не раніш як через 1,5 год. після закінчення робіт.

.6.2.50. Робота акумуляторного цеху при несправній припливно-витяжній вентиляції є неприпустимою.

.6.2.51. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо відключається вентиляція.

.6.2.52. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання у вибухозахисному виконанні.

.6.2.53. Електромережа для освітлення повинна виконуватись в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.

.6.2.54. Електродвигуни, випрямлювачі, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.

.6.2.55. Акумуляторні батареї, установлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторну-батарей чи плоскими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати затискачі акумуляторних батарей дротом (закручуванням) забороняється.

Підключення та відключення акумуляторних батарей на зарядження проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.

6.6.2.56. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра та ін.). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.

.6.2.57. Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися при відкритих пробках.

Для нагляду за акумуляторними батареями використовуються переносні лампи у вибухозахисному виконанні.

6.6.2.58. У зарядному приміщенні забороняється:

· палити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником тощо):

· користуватись електронагрівальними приладами;

· зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;

· перебування сторонніх осіб;

· користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру при ударі;

· зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;

· залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;

· зберігати продукти харчування та вживати їжу.

6.6.2.59. При ремонті шин роботи з приготування та нанесення гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому приміщенні з негорючими огорожувальними конструкціями біля зовнішньої стіни.

.6.2.60. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.

6.6.2.61. Інструмент для приготування та нанесення клею має бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.

6.6.2.62. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами з кольорового металу, заземлені й обладнані місцевими відсмоктувачами.

.6.2.63. У виробничих приміщеннях допускається зберігання бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, тримання тільки в закритому посуді, відкриваючи його по потребі.

.6.2.64. Забороняється зберігати бензин, клей та інші легкозаймисті та горючі матеріали поблизу вулканізаційних установок.

.6.2.65. Електрообладнання установок та арматура електричних світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і заземлені.

6.6.2.66. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією.

7. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РОЗРОБОК З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Одним з важливих економічних показників є економічна ефективність -відношення економічних результатів до витрат на їх досягнення.

Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці являє собою відношення величини річної економії від поліпшення умов і безпеки праці до суми витрат сільськогосподарського підприємства на охорону праці і визначається з формули:

E_n=  (7.1) _n =

де Е_оп - річна економія від поліпшення умов і охорони праці (прибуток або зменшення збитків), грн.;

Д - загальні витрати підприємства на заходи з охорони праці, грн.

Визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці передбачає врахування двох альтернативних класифікацій економії від поліпшення умов і охорони праці:

) за економічними показниками, обов'язковими для обліку та звітності(форми звітності - № 1-ПВ, № 1-УБ, № 7-твн і так далі);

) за показниками, що базуються на зіставленні зміни основних соціально-економічних результатів за певний час (травматизм, захворюваність, пільги за роботу в несприятливих умовах і так далі).

Класифікація основних витрат підприємства на охорону праці, які підлягають обов'язковому обліку та наводяться у звітах підприємства перед державними органами статистики, передбачає поділ на декілька основних видів. Приблизний поділ основних витрат на охорону праці, які необхідно враховувати при виконання економічної частини в дипломних роботах та проектах, приведений у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 - Приблизний перелік витрат на охорону праці за рахунок яких отримується економія на сільськогосподарському підприємстві

Річна економія витрат від поліпшення умов і охорони праці в сільськогосподарському підприємстві за економічними показниками

визначається за формулою:

Е_оп=З₁₊3₂+3₃+3₄+3₅+... + З_п, (7.2)

Е_оп =96+900+0+510+103779,4 = 105285,4 грн.

де 3_1-n - зменшення витрат за рахунок втілення різних організаційних, технічних, законодавчих, профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів пов'язаних з охороною праці, грн.

Зменшення витрат визначається для всіх існуючих показників на виробництві (3_1-n), які відносяться до питань з охорони праці, і розраховуються за методикою [32]. Основні показники по охороні праці, для яких визначається зменшення витрат, наведені у формулах (7.9) - (7.13).

Зменшення відрахувань у фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України на виробництві (3₁), визначається з формули:

3₁ = B_ф1,2   (7.3)

де В_ф1,2 - відрахування у фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до і після впровадження заходів, грн.;

Р_ф - відсоток знижки відрахувань у „Фонд соціального страхування від нещасних випадків".

Зменшення витрат на пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах праці на робочих місцях (З₂), визначається з формули:

З₂ = (Л₁ -Л₂₎   (7.4.)

₂= (40-22)-50 = 900

де Л_1,2 - кількість часу відпрацьованого робітниками у небезпечних та

шкідливих умовах праці на виробництві за рік відповідно до і після впровадження заходів, люд.- днів;

Т - набавка за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці на виробництві, грн.

Надбавка за роботу в шкідливих та небезпечних умовах здійснюється в залежності від даних паспортизації робочих місць на виробництві. В залежності від значень величин і рівнів шкідливих факторів і умов праці на робочих місцях, рівень доплати може коливатись від 4 до 24%. Зменшення витрат на профілактику та ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків на виробництві (З₃), знаходиться з формули:

З₃ =(К_а1 - К_а2),  (7.5)

де К_а1,2 - кількість аварій та нещасних випадків на виробництві відповідно до і після впровадження заходів з охорони праці, шт.;

З_а - затрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків на виробництві, грн.

Зменшення виплат по штрафним санкціям накладеними

контролюючими державними органами (З₄), визначається з формули:

₄=(Ш₁ - Ш2),  (7.6)

₄ = (8-5) 170 = 510 грн.

де Ш_1.2 - кількість штрафів, накладених контролюючими органами відповідно до і після впровадження заходів з охорони праці, шт.;

С_ш - середня сума штрафів, грн.  

Вплив захворюваності на продуктивність праці визначається за рахунок зменшення захворюваності, яка впливає на продуктивність праці працівників на виробництві і визначається з формули:

₅=Е₃+Е_С,  (7.7)

₅= 79186,4+24593=103779,4грн.

де Ез - річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності та виплат по соціальному страхуванні, грн.;

Е_с - річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат.

Річна економія зарплати (Ез) за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності визначається з формули:

Е₃ =  (7.8)

Е₃ =

де З_р - середньорічна заробітна плата одного працівника разом з відрахуваннями на соцстрахування, грн.;

Ч_ср - середньорічна чисельність промислово-виробничого

персоналу, чол.;

W- зростання продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці (W) знаходиться з виразу:

=   (7.9)

W =

де З_в - вартість виробленої товарної продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн.;

Р_п - вартість річної товарної продукції підприємства, грн.;

Д - скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності, дні.

Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (Д) за певний час визначається з формули:

Д = , (7.10)

Д =

де Д₁, Д₂ -- кількість днів непрацездатності через хвороби на 100 працюючих відповідно до і після запровадження заходів з охорони праці, дні;

Чз - річна середньо облікова чисельність працівників, чол.

Річна економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності Е_с визначається з формули:

Е_с =Д  (7.11)

Ес=527- 46.6=24593 грн.

де П_д - середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, грн.

Річна економія витрат від поліпшення умов і охорони праці в сільськогосподарському підприємстві може доповнюватись і іншими показниками, відміченими у першому розділі, такими як плинність кадрів, економія фонду заробітної плати в зв'язку зі скороченням чи повною відміною додаткової відпустки, відміною скороченого робочого дня і так далі.

ВИСНОВКИ

. Підсумовуючи викладений вище матеріал, слід зазначити, що ринок твердого біопалива ще знаходиться на стадії формування, а переобладнання ТЕС та ТЕЦ на споживання біопаливно-енергетичних ресурсів дасть змогу стимулювати пропозицію виробництва твердого біопалива та покращить умови для зростання доходів та розвитку сільськогосподарських товаровиробників. Оскільки сьогодні у сфері енергозбереження особливу увагу приділяють не тільки ролі та значенню біомаси для забезпечення надійності енергопостачання, а й зниженню негативного техногенного впливу на навколишнє середовище.

. Вперше встановлено можливість та доцільність створення нових композиційних паливних матеріалів на основі відходів основного виробництва волокнистих плит мокрим способом (деревна мелеса) та м'яких відходів лісопиляння (тирса).

. Встановлено доцільність використовувати тиск пресування 25 МПа та низьких температур сушіння паливного матеріалу (40°С). З практичних міркувань на значних виробничих площах потрібно застосовувати атмосферне сушіння.

Перспектива подальшого розвитку.

Найбільш доцільно використання транспортних газогенераторів лісозаготівельними господарствами, а також фермерськими та іншими галузями промисловості з залишком остаточної паливної біомаси. На наш погляд, дуже ефективним є використання сучасних газогенераторів на лісозаготівельних ділянках. Кількість утворюючих тільки при заготівлі лісу відходів достатньо, щоб повністю забезпечити ділянку необхідною енергією. На базі сучасних газогенераторних установок, ефективно комплектувати універсальні лісогосподарські модулі, при чому енергетичне забезпечення робочих установок теж буде здійснюватися за рахунок газогенератора.

Основними критеріями вибору газогенератора - є простота виготовлення і експлуатації, низька вартість, можливість роботи в складі енергогенеруючої установки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

держлісгосп екосистема пожежна безпека

1. Чернявський М.В. Деградація лісів і її екологічні наслідки / М.В. Чернявський // Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища: курс лекцій. - К.: Вид-во НМК ВО, 2011. - С. 83-101.

. Генсірук С.А. Ліси України / С.А. Генсірук. - К.: Вид-во "Наук. думка", 1992. - 408 с.

. Масікевич Ю.Г. Причини та наслідки обезліснення Східних Карпат / Ю.Г. Масікевич // Основные причины обезлесения и деградации лесов: тезисы докладов. - Алушта: Изд-во Обществ. благотвор. фонда "Спасение редких животных и растений", 1999. - С. 23-24.

. Україна у цифрах у 2010 році // Держком. статистики України / за ред. О.Г. Осауленка. - К.: Вид-во "Август Трейд", 2011. - 252 с.

. Геник Я.В. Екологічні основи лісової фітомеліорації та рекультивації порушених земель / Я.В. Геник // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість: міжвідомч. наук.-техн. зб. - Львів: Вид-во НЛТУ України. - 2007. - Вип. 33. - С. 33-37.

. Чернявський М. Проблеми доступу місцевого населення до лісових ресурсів та незаконні рубки в лісах Карпат і Західного Полісся: монографія / М. Чернявський, І. Соловій, Я. Геник та ін. - Львів: Вид-во "Зелений Хрест", Ліга-Прес. - 2011. - 256 с.

. Ворон В.П. Ліс і техногенне забруднення атмосфери / В.П. Ворон // Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища: курс лекцій. - К.: Вид-во НМК ВО, 2010. - С. 101-111.

. Шпаківська І.М. Нагромадження полютантів у лісових екосистемах Українських Карпат як фактор ослаблення і деградації лісів / І.М. Шпаківська, О.Г. Марискевич / І.М. Шпаківська, О.Г. Марискевич // Основные причины обезлесения и деградации лесов: тезисы докладов. - Алушта: Изд-во Обществ. благотвор. фонда "Спасение редких животных и растений", 1999. - С. 39.

. Енергетична стратегія України до 2030. [Електронний ресурс]. - http://www.mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358.

. Статистичний щорічник України за 2009 рік / за ред. О.Г. Осауленка. - К.: ДП "Інформаційно-аналітичне агентство", 2010. - 568 с.

. Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні: монографія / Г.М. Калетнік. - К.: Вид-во "Аграр. наука", 2008. - 461 с.

. Інвестиційний форум "Україна-Німеччина: спільні проекти в біоенергетиці", Київ, 21-22.07.2010 р. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.east-west-bioenergy.net/ investiciinii-forum.

. План дій по біомасі для України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www. biomass.kiev.ua.

. Закон України "Про альтернативні види палива" від 21.05.2009 р., № 1391-VI. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua.

. Бехта П.А. Технологія деревинноволокнистих плит / П.А. Бехта, В.К. Онісько. - Львів: Вид-во "Престиж-Інформ". - 2007. - С. 92-100.

. Закон України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 р., № 555-IV із змінами та доповненнями. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua/ cgibin/laws/main.cgi? nreg=555-15.

. Розпорядження Кабінету міністрів України "Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива" від 12.02.2009 р., № 276. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.zakon. rada.gov.ua.

. Максимів В.М. Аналіз, особливості, проблеми та досвід використання додаткових ресурсів сировини - відходів та вживаної деревини / В.М. Максимів, С.В. Гайда // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2007. - Вип. 33. - С. 63-73.

. Кухар В. Екобіотехнологія та біоенергетика: проблеми становлення та розвитку / В. Кухар, Є. Кузьмінський, О. Ігнатюк, Н. Голуб // Вісник Національної академії наук України: загальнонаук. та громадсько-політичний журнал, 2005. - № 9. - С. 3-18.

. Maija Hellberg. Biomass the alternative to fossil fuel with the greatest potential / Hellberg Maija // Timberjack news. The International Forest Machine Magazine 2/1999. - S. 12-14 c.

. Косов Ю.В. Глобальная энергетическая и экологическая безопасность в условиях современного мирового экономического кризиса / Ю.В. Косов, В. Маллон // Балтийский регион. - 2010. - № 1. - С. 27-36.

. Скалкин Ф.В. Энергетика и окружающая среда / Ф.В. Скалкин, А.А. Канаев, И.З. Копп. - Л.: Энергоиздат. Ленингр. отд-ние, 1981. - 280 с.

. Вишаренко В.С. Методологические принципы анализа и управления качеством окружающей среды крупного города: препринт научного доклада / В.С. Вишаренко. - Л.: ИСЭП АН СССР, 1989. - 48 с.

. Маляренко В.А. Енергетика, довкілля, енергозбереження / В.А. Маляренко, Л.В. Лисак. - Харків: Вид-во "Рубікон", 2004. - 368 с.

. Рудько Г.І. Екологічна безпека та раціональне природокористування в межах гірничопромислових і нафтогазових комплексів / Г.І. Рудько, Л.Є. Шкіца. - К.: ЗАТ "Нічлава",2001. - 528 с.

. Николин В.И. Охрана окружающей среды в горной промышленности / В.И. Николин, Е.С. Матлак. - Донецьк: Изд-во "Вища шк.", 1987. - 192 с.

. Прокіп А.В. Еколого-економічна оцінка заміщення невідновлюваних енергоресурсів біологічно відновлюваними: монографія / А.В. Прокіп. - Львів: Вид-во ЗУКЦ, 2010. - 212 с.

. Electricity from Renewable Resources. Status, Prospects, and Impediments [America's Energy Future Panel on Electricity from Renewable Resources; National Research Council]. - Washington,D.C.: National Academy Press, 2010. - 388 p.

. Towards sustainability: A Plan for Collaborative research on Agriculture and Natural Resource Management [Panel for Collaborative Research Support for AID's Sustainable Agriculture and Natural Resource Management Program: US National Research Council]. - Washington, D.C.: National Academy Press, 1991. - 163 p.

. Life Cycle Assessment: Principles And Practice // [National Risk Management Research Laboratory; Office of Research and Development; U.S. Environmental Protection Agency]. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.epa.gov/NRMRL/lcaccess/pdfs/600r06060.pdf.

. Energy Demands on Water Resources [U.S. Department of Energy]: Report to Congress on the Interdependency of Energy and Water. - Washington, D.C., 2006. - 80 p.

. Туныця Ю.Ю. Эколого-экономическая эффективность природопользования / Ю.Ю. Туныця. - М.: Изд-во "Наука", 1980. - 168 с.

. Ілляшенко С.М. Управління екологічними ризиками інновацій: монографія / С.М. Ілляшенко, В.В. Божкова. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. - 214 с.

. Туниця Ю.Ю. Екоекономіка і ринок: подолання суперечностей: монографія / Ю.Ю. Туниця. - К.: Вид-во "Знання", 2006. - 314 с.