Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми в англійській та українській мовах

Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми в англійській та українській мовах

ВСТУП

Громадське життя представлене численними та взаємопов'язаними сферами. Найбільші з них - економічна, соціальна, військово-політична й духовна. Кожна з цих сфер представляє собою певну систему зі своїм типом організації та управління, зі своїми законами розвитку і традиціями. Особливе місце серед вище перелічених сфер займає військово-політична сфера, призначенням якої, на відміну від економічної, соціальної і духовної, а також всіх інших сфер, є організація та здійснення державного управління суспільством у цілому.

Військово-політична сфера з'явилася одночасно з людським суспільством і буде в тій чи іншій формі завжди супроводжувати його розвиток. Її вивчення дає ключ до пізнання і розуміння політичних інститутів, політичних рухів і самої політики. Визначення поняття цієї сфери, її сутності і характеру має найважливіше значення для розуміння природи політики і держави, дозволяє виділити політику і політичні відносини з усієї суми суспільних відносин. Граючи важливу роль в житті суспільства, політична сфера здавна в тій чи іншій мірі привертає до себе увагу представників різних суспільних наук - економічної теорії, права, соціології, психології, а також ця сфера привертає увагу і лінгвістів, зокрема, лінгвістів-перекладачів.

Так, після проголошення незалежності України, у державі почали відбуватися кардинальні зрушення в усіх сферах життя, зокрема у військово - політичній: розвиток військового будівництва, Збройних Сил, оборонно-промислового комплексу і т.д. Багатостороннє співробітництво України в рамках міжнародних та регіональних організацій, співробітництва з Європейським Союзом, зокрема в галузі реалізації спільної політики безпеки та оборони, військово-дипломатичні контакти Міністерства оборони України з оборонними відомствами різних країн світу, участь України в різноманітних міжнародних миротворчих операціях стало результатом політики нашої держави у питаннях національної безпеки та оборони. Більш того, експорт зброї за кордон та проведення Україною військових міжнародних навчань зумовило підписання великої кількості юридичних документів.

В наслідок такого посиленого міжнародного співробітництва, Україна підписала численну низку договорів, угод, меморандумів, що безперечно вказує на розвиток її національного законодавства. Адже перекладачам довелося перекладати все більше нової термінології, зокрема військово-політичної.

Актуальність дослідження визначається необхідністю поглибленого аналізу військово-політичної терміносистеми з огляду на інтенсифікацію співробітництва між військовими інституціями європейських країн та України в рамках проведення воєнної реформи українських збройних сил. Йдеться, зокрема, про вивчення механізмів співставного аналізу терміносистем під розробки військових стандартів на терміни та визначення.

Об’єктом дослідження виступає військово-політична терміносистема.

Предметом дослідження є компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми в англійській та українській мовах.

Мета даного дослідження полягає в проведенні компаративного аналізу військово-політичної терміносистеми українською та англійською мовами. Враховуючи поставлену мету, визначаємо наступні завдання дослідження:

. Проаналізувати структурно-компонентні характеристики військово-політичної терміносистеми;

. Провести компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми англійської та української мов на термінологічному та словотворчому рівнях;

. Укласти глосарій найбільш розповсюджених військово-політичних термінів.

Наукова новизна даного дослідження полягає у конкретизації методів проведення компаративного аналізу на прикладі військово-політичної терміносистеми.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки військових стандартів на терміни та визначення. Окрім того, практична частина роботи може використовуватись при викладанні курсу «Теорія та практика перекладу», «Військово-політичний переклад», при укладанні спеціалізованих двомовних словників.

Перспективи подальшого дослідження полягають у проведенні компаративного аналізу інших військових терміносистем.

У дослідженні були використані такі матеріали, як офіційні документи, конвенції, постанови, накази, меморандуми тощо, Військова лінгвістична база даних, офіційні публікації: Joint Publication 1-02 Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms, 8 November (As Amended Through 15 March 2014), Joint Publication 3-31, Command and Control of Joint Land Operations, 24 February 2014, Joint Publication 4-05,Mobilization Operations, 21 February 2014, JP 3-30, Command and Control of Joint Air Operations, 10 February 2014, Stability Operations Field Manual FM 3-07 2008, Sustaining US Global Leadership: Priorities for 21 st Century Defense, January 2012.

Апробація результатів роботи. Робота була апробована під час всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, ад’юнктів, слухачів, курсантів і студентів «Актуальні завдання гуманітарного, фінансово-економічного, правового, матеріально-технічного та лінгвістичного забезпечення» в 2014 році та всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, ад’юнктів, слухачів, курсантів і студентів «Сучасні проблеми розбудови ЗСУ» 2013 році.

РОЗДІЛ I. ОСНОВИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ТЕРМІНОСИСТЕМ

.1 Композиційно-структурний аналіз терміносистем

Із розширенням меж людських досліджень, розвитком знань та нових ідей, а також їх зміною, зростає і кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття, досягнення, потребує найменування як засобу вираження відповідної уяви про поняття. Така закономірність викликає також велику кількість змін чи поправку значень існуючих слів. Так, розмовна лексика вживається у повсякденному спілкуванні усіх мовців. В арсеналі розмовної мови усне слово впливовішим, ніж писемне, і є головним виразником характеру мови. Фахівці різних галузей знань вживають писемне слово частіше, ніж усне. Вони користуються термінами, які мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінологічна лексика до загального словника мови не потрапляє. Через це терміни мають більшу стабільність і стійкість перед морфологічними і семантичними змінами, ніж загальновживана лексика.

Кількість термінологічної лексики весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Тому, важливість дослідження термінології у сучасному світі є беззаперечною, оскільки термінологія, з однієї сторони, є сполучною ланкою між різноманітними галузями знань, а з іншої, сприяє досягненню чіткого розмежування понять. А так, як наука не стоїть на місці й безперервно розвивається, з’являється все більше і більше технічних, наукових, військових, політичних, економічних, юридичних та інших термінів. І, у зв’язку з цим, необхідно розширювати межі термінологічного апарату як науки в цілому, так і окремих галузей знань зокрема. Для досягнення цієї мети та успішного подолання міжмовних термінологічних бар’єрів, необхідно долучатись не лише перекладачам, а й представникам відповідних галузей знань.

Під час дослідження військово-політичної терміносистеми доводиться мати справу не лише з термінами, а й з різними військово-політичними реаліями, що безсумнівно проявляється й на термінологічному рівні. Словникова відповідність частіше за все не дає правильного уявлення про певну лексичну одиницю, оскільки за аналогічними термінами в двох мовах приховуються різні поняття чи різні значення близьких за значенням понять.

Проблеми становлення, семантики, деривації та тенденції розвитку термінологічних одиниць, фахової лексики вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема В. Виноградов, В. Лейчик, Г. Винокур, Б. Головін, Т. Кияк, В. Даниленко, К. Кусько, А. Крижанівська, Е. Жильбер, А. Ширмер, Й. Сміт, Ф. Дорнер та інші. Усі вони по-різному розуміють проблематику, цілі та функціональні завдання термінологічних структур, концептуальні засади термінознавства як науки. Але, на нашу думку, не можливо до кінця збагнути сутність поняття «терміносистема» без розуміння, що означає «термін» та «термінологія». Таким чином, варто зазначити, що кожне дослідження термінологічної лексики ґрунтується на певному визначенні терміну. Щодо визначення терміну, вимог, висунутих до нього, в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору.

.1.1   Основні підходи до визначення поняття «термін»

Проблемами термінології глибоко займались такі лінгвісти як Г.О. Винокур, А.А. Реформатський, О.С. Ахманова, В.П. Даниленко, Н.З. Котелова, С.В. Гринєв та інші. Більшість дослідників під терміном, зазвичай, розуміють мовний засіб вираження спеціального поняття.

Зміст терміну розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних і достатніх ознак поняття, хоча термін важко піддається визначенню. Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує чимало самих різних спроб визначення термінів. Наведемо декілька дефініцій терміну, котрі відображають синтезовано більшість існуючих та взаємодоповнюючих одна одну думок:

"Термін - це окреме слово чи утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі певної професії (науковій, технічній, підприємницькій, управлінській)" [10, 88]. Дане визначення є досить вдалим та містким, хоча деякі моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є, зокрема, той факт, що всі терміни утворюються лише на базі іменника. Такою базою іноді можуть служити також прикметники, дієслова, прислівники (особливо у військово-політичній, юридичній та економічній термінології) [15, 195]. В цьому визначенні також не уточнюється, що таке "специфічні потреби спілкування", не вказані деякі відмінності термінів у протиставленні з загальновживаними словами і т.д.

Приблизно такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, у словнику Ж.Марузо [56, 70] термінологія визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття.

Інша думка, ґрунтуючись на різноманітних визначеннях, представляє собою сумарну дефініцію: "Термін - це слово чи словесний комплекс, котрі співвідносяться із поняттям певної галузі пізнання (науки, мистецтва, техніки), вступаючи у системні відносини з іншими словами та утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку і певний час замкнену систему, яка відрізняється високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю" [21, 21].

О.С. Ахманова визначає термін як “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів” [32, 105].

В.П. Даниленко також дотримується точки зору, що “термін - це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття” [11, 13].

Короткий тлумачний словник, в свою чергу, дає таке визначення слова “термін”: Термін (лат. terminus “границя, кінець, межа”) - це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань [55, 98].

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття.

М.І. Мостовий дає таке визначення терміна: термін - це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва [19, 198].

В.І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він вважає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [9, 54].

Терміном також називають мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Ннауково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [12, 88].

А.Я. Коваленко дає таке визначення терміну: термін - це емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів [11, 29].

І.В. Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини [1, 81].

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що: термін - це слово або словосполучення, яке служить для вираження конкретного поняття, прийняте в відповідній сфері та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в певній професійній галузі.

військовий політичний терміносистема компаративний

1.1.2 Вимоги, які висуваються до терміна

Як зазначають деякі науковці, "кожний термін є слово, але не кожне слово - термін". До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, які бажано дотримуватись в межах термінології певної галузі. Найбільш важливими з цих вимог є наступні:

) Термін має відповідати правилам і нормам певної мови.

) Термін має бути систематичним.

) Терміну властива якість дефінітивності, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття. Це означає, що в основі кожного терміна обов’язково лежить визначення реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. Тобто, терміни відрізняється від звичайних слів тим, що вони виражають та формують професійні поняття, зміст яких, відображений в дефініціях, визначається в системі понять відповідної сфери. Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він є членом системи термінів, тобто терміносистеми, а в мові виступає у спеціальному професійному контексті. Тільки в цих умовах він може володіти ознаками, які притаманні термінам. І. В. Арнольд [1, 83] приділяє увагу тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об’єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується в спеціальній літературі та входять в систему професіонального знання в цій галузі. Для того щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення в спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що кожен термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, дають йому дефініцію трохи по іншому. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета.

) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення.

) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні "хибно орієнтовні" [20, 54] одиниці.

) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

) Термін має прагнути до однозначності. Д. С. Лотте показав, що однозначність не виникає в термінології сама по собі. Він висунув та обґрунтував наступні вимоги: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі [17, 57].

) Для терміна не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню [17, 57].

) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразність, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.

) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів [25, 56].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "вибраними" одиницями загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння.

Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом військово - політичних термінів.

.1.3 Поняття «термінологія» та «терміносистема»

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему. Вивченням термінів та терміносистем займається наука термінознавство. Термінознавство - це наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

Під термінологією розуміють сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні істотно сформовані поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові [15, 162]. Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. На відміну від загальновживаної лексики термінологія пов'язана з науковими концепціями і з предметним знанням певної галузі. Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців,за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Тому, говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.). Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема.

На думку А.А.Реформатського, однією з основних характеристик терміна є системність, адже термін входить до системи понять відповідної галузі знання. Ця система - термінологія, поза нею слово втрачає свою характеристику терміна. «Якщо звичайні слова мови є все-таки системними, - пише учений, - то це не означає, що їхня системна характеристика математично ідеальна. І при словотворенні, й при зміні слова ми постійно натрапляємо на порушення парадигм» [21, 154] Усе це не відповідає сутності терміна, що має бути і лексично, і морфологічно виключно систематичним, здатним утворювати похідні і бути максимально парадигматичними. У кожній термінології термін співвідноситься з тими чи іншим поняттями і в кожного терміна є своє поле термінології. Поле для терміна - це дана термінологія, за межами якої слово втрачає свою характеристику терміна [21, 154].

Сутність будь-якого елемента, пише В.К. Никіфоров «… в усій повноті розкривається саме у системі та у взаємодії систем. А система термінів, що є засобом висловлювання понять у сфері наукового мислення, у науці є структурним елементом, який не залишається осторонь змін, які відбуваються у системі понять даної науки, а змінюється одночасно з ними» [40, 111]. Термін, як елемент системи «не лише реєструє поняття, але й в своє чергу впливає на це поняття, уточнює його, відокремлює від суміжних уявлень» [40, 111].

Другою, проте не менш важливою складовою серед системи термінів, як було зазначено, лінгвісти визначають поняття «терміносистема». Термін може існувати лише як невід'ємний елемент терміносистеми. Поняттям «терміносистема» науковці визначають, як - систему термінів у певній галузі, підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Терміносистема відрізняється від термінології тим, що представляє собою сукупність термінів конкретних галузей, підгалузей наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Тобто, терміносистеми - це галузеві термінології. А термінології, в свою чергу, слугують джерелами терміносистем. Але, на відміну від термінології, терміносистема формується не разом з формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії цієї науки. Проте в основі терміносистеми не обов'язково має бути наукова теорія. Іноді достатньо, щоб була лише концепція або узагальнені ідеї. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

) логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

) мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо.

Терміносистема має власну структуру. Її структурно-функцональним центром є так званий базовий термін. Представляючи найбільш вживану одиницю цієї системи, базовий термін, крім цього, є інформативним, просторим за структурою та володіє хорошими продуктивними можливостями [20, 116].

Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об'єкти та зв'язки між ними. Виділяють кілька типових ознак терміносистеми:

. Терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів, спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні задачі;

. Елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи опосередковано (за допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно пов'язані один з одним і з системою в цілому;

. Не існує жодного терміна, котрий би не входив в ту чи іншу терміносистему;

. Межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими, терміносистеми можуть накладатись одна на одну і створювати в таких випадках перетин терміносистем;

. Цілісність терміносистеми. Наприклад, економічні поняття, терміни у сукупності складають цілісну терміносистему, яка дає нам загальне уявлення про функціонування економіки.

. Певна сталість терміносистеми..

. Структурований характер терміносистеми. Структура терміносистеми може мати підсистеми, що відбивають родо - видові відношення, відношення цілого та його частин, зв'язки причини й наслідку, відношення об'єктів та їхніх ознак.

Таким чином, можна підсумувати, що, лише навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання [30, 21].

Розрізняють 3 етапи формування й функціонування терміносистеми:

Перший етап - перехід від стану відсутності теорії до стану її формування, тобто перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми;

Другий етап - зростання обсягу знань в межах прийнятої теорії внаслідок удосконалень, досягнень науково-технічного прогресу;

Третій етап - зміна теорії і, як наслідок, зміна терміносистеми. Спочатку нову теорію описують термінами попередньої теорії, потім впроваджуються нові терміни, що відображають нові поняття [4, 66].

Таким чином формують систему понять нової теорії, і кожне місце в цій новій системі посідає певний новий термін, а у сукупності з'являється нова терміносистема. Частину термінів попередньої терміносистеми залишають, але вони вже пов'язані з новими поняттями. Отже, без теорії немає терміносистеми, без терміносистеми немає теорії.

.2 Принципи компаративного аналізу терміносистем

.2.1 Сутність компаративного аналізу дослідження мов

Порівняльне вивчення мов є досить багатоаспектним методом дослідження різних мовних явищ у різних мовах. Він дає змогу порівнювати явища, розділені не тільки часом, а й простором. Вагомий поштовх для розвитку компаративного аналізу дали пошуки шляхів машинного перекладу 60-ті рр. ХХ століття. Цією проблемою займалися багато дослідників, серед яких зокрема В.Г. Гак, А.В. Ісаченко, С. Сятковский, В.Н. Ярцева, А.В. Фьодоров, В.Н. Клюева та інші.

Існує думка, що основою порівняльного вивчання мов є визначені риси подібності мов як у плані висловлювання, яке будується на основі єдності мовного апарату в усіх людей, так і у плані змісту, який базується на єдності оточуючого нас світу [47, 73]. А порівняння мов можливо здійснити ефективно лише за наявності хоча б одного подібного елемента їх структури [52, 2]. Якщо щоразу доводиться констатувати, що між порівнювальними мовами немає нічого спільного, то порівняльне вивчення втрачає сенс.

Порівняння мов одержало найбільший розвиток з приходом школи порівняльно-історичного мовознавства. Порівняння застосовувалося для з'ясування генетичного минулого мов і увага головним чином була спрямована саме на це. Розробка ж інших методів порівняння здійснювалась емпіричним шляхом, наслідком чого стала недостатня теоретична обґрунтованість цих методів. Зіставлення мов з метою з'ясування їх властивостей та особливостей обмежувалася лише потребами викладання іноземних мов та сферою перекладу [50, 70].

Нині компаративний аналіз викликає неабиякий інтерес мовознавців і методистів. Його предметом є порівняння двох мов і культур висновки, виготовлені з цього порівняння. Порівняльна лінгвістика настільки розвинена у час, що може вирішувати ряд теоретичних завдань [4, 32], таких, як:

) визначення подібностей і різниці між мовами, що порівнюються;

) виявлення тих ознак порівнювальних мов, що залишилися непоміченими при вивченні однієї мови;

) виявлення тенденцій, які характерні для даних мов;

) визначення системних відповідностей чи невідповідностей між мовами, що порівнюються;

) визначення взаємодії і взаємозбагачення порівнювальних мов;

) встановлення в міру можливості причин основних подібностей і відмінностей мов;

Для сучасного стану компаративного аналізу мов актуальним питанням, на думку провідних дослідників, є його розширення в сторону порівняльно-стилістичних досліджень, компаративного аналізу терміносистем в різних мовах, що поширюються на лексику мови в цілому у зв’язку з потребами науково-технічної революції; вивчення фактів, експонованих численними перекладами літератури різного типу [48, 12]. Можна зробити висновок, що компаративне дослідження терміносистем ще недостатньо розвинуто, і повинне досліджуватися вченими й надалі.

В сучасному перекладознавстві існує велика кількість проблем, головними з яких є: розробка понять еквівалентності, установлення типів еквівалентності при перекладі, визначення перекладацьких стратегій, виділення й класифікація помилок при перекладі, засоби компенсації лакун тощо. Для вирішення цих завдань перекладознавство використовує загальнолінгвістичні методи і створює свої власні: трансформаційний та дистрибутивний аналіз, герменевтичний метод (метод тлумачення глибинного смислу текстів та їхніх перекладів шляхом досліджень структури й семіотичної природи мови, вивчення історичних, філософських, релігійних та інших даних, пов’язаних із конкретним типом літературного твору) [24, 57]. Проте, найважливішим і в той же час найдоступнішим методом перекладознавства є, на наш погляд, порівняльний або компаративний аналіз перекладу, тобто аналіз форми і змісту текстів перекладу та першотвору. Ці тексти являють собою об’єктивні факти, доступні для спостереження й аналізу, протягом яких можна розкрити внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, знайти зміни форми та змісту текстів, що відбуваються в процесі перекладацької діяльності. Можливе й порівняння кількох перекладів одного й того ж оригіналу. Цей метод надає можливість з’ясувати типові труднощі перекладу, пов’язані зі специфікою мов оригіналу та перекладу, та їхнє можливе подолання, а також знайти елементи, які залишаються непереданими у перекладі. Цей метод рекомендований В.Н.Комісаровим як такий, що дає «реальну картину перекладацького процесу» [16, 67].

Відомо, що компаративний аналіз застосовується з метою здійснення порівняльного вивчення мов для виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Тому деякі вчені формулюють принципи компаративного аналізу таким чином: «Специфічним для тієї чи іншої мови є не виражається значення, загальне для нього з іншою мовою, а формальні категорії, в яких воно виражається, структурні особливості. Від формальної категорії, як від об'єктивної даності (наприклад, від певного типу слів, словотворчих моделей, від порядку слів, від двоскладного пропозицій з певним типом підмета і т.п.) дослідник и йдуть до визначення її значень в одній мові і далі до виражає ці значення формальним засобам іншої мови (що збігається чи іншим типам слів, до однакового або відмінному порядком слів, двоскладного чи односкладних речень тощо) » [18, 76]. З цього випливає, що лінгвісти в інтересах компаративного дослідження мов використовували метод порівняння конкретних мовних творів на різних мовах, які фактично є оригіналами і перекладами. Таким чином, досліджуючи співвідношення між функціональними одиницями двох мов, створюється необхідний фундамент для побудови теорії перекладу. Адже, перекладацькі трансформації та прийоми застосовуються при перекладі в результаті функціонально-структурних розбіжностей між мовою оригіналу та мовою перекладу.

Отже, компаративний аналіз - це метод порівняльної лінгвістики, який застосовується при дослідженні та вивченні як споріднених, так і неспоріднених мов у перекладознавчій теорії і практиці на основі морфологічного чи лексико-семантичного дослідження слів..

Різні форми порівняльного методу:

. Власне порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об'єктів,

. Порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не зв'язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку,

. Історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням,

. Порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ [42, 26].

На нашу думку, компаративний аналіз, якщо його розглядати з точки зору дослідження терміносистеми, - це метод, який на основі дослідження структури та значення термінів, дозволяє виявити основні проблеми, пов'язані з їхнім перекладом, надає можливість подолати труднощі при їх перекладі, а також знайти елементи, які залишаються непереданими.

.2.2 Основні принципи компаративного аналізу терміносистем

На даний час мовознавці, зокрема У.К. Юсупов, розрізняють два напрямки в компаративній лінгвістиці: компаративне вивчення мов для теоретичних цілей й компаративне вивчення мов для лінгводидактичних цілей [50, 6].

Серед основних принципів порівняння мов для теоретичних цілей для компаративного аналізу терміносистем застосовуються наступні:

. Принцип порівнянності. Він передбачає збалансованість ступенів вивченості мов, що порівнюються, визначення функціонально подібних явищ у яких та раціональне поєднання різних підходів при порівнянні мов. Цей принцип підходить нам, адже ми порівнюємо явища області наукового знання, саме терміносистеми.

. Принцип системності полягає у тому, що порівнянню повинні підлягати парадигматичні системи (підсистеми, поля, синонімічні ряди і т.д.). Терміносистема як раз і є такою парадигматичною системою, в якій можна виділити підсистеми і семантичні поля. Ми також розглядаємо опозиції синонімії і полісемії, що характеризують термінологію, як системне явище.

. Принцип термінологічної адекватності означає, що перш ніж розпочати порівнянню мов, треба створити загальні для порівнюваних мов дефініції. В нашому випадку такими дефініціями виступають терміни системність, синонімія, полісемія, компаративний аналіз, принципи порівняння.

. Принцип достатньої глибини порівняння передбачає виявлення всіх істотних подібностей і відмінностей порівнюваних мовних явищ. Згідно з цим принципом у порівнювальних терміносистемах повинні бути виділені всі їхні подібності і відмінності.

. Принцип врахування функціональних стилів передбачає порівняння терміносистем в однакових функціональних стилях.

. Принцип обліку лінгвістичних знань ґрунтується на тому, що лінгвістичні знання, добуті для дослідження структури однієї терміносистеми можуть допомогти в побудові структури іншої. Але цей принцип забороняє приписувати ознаки однієї терміносистеми інший.

. Принцип двобічності порівняння важливий тим, що завдяки порівнянню до поля зору потрапляють особливості обох терміносистем порівнюваних мов.

. Принцип територіальної необмеженості полягає у тому, що просторове розміщення порівнюваних мов немає важливого значення, оскільки англійська й українська мови віддалені за географічним розміщення їх носіїв.

Для компаративного аналізу терміносистем застосовуються також принципи, що діють для лінгводидактичних цілей, зокрема:

. Принцип синхронності означає, що терміносистеми порівнюються в плані синхронії.

. Принцип простоти полягає в тому, що порівняльний опис повинен бути достатньо простим і зрозумілим.

. Принцип врахування фацилітації й міжмовної інтерференції передбачає, що, якщо рідна мова полегшує вивчення терміносистеми іноземної мови, тоді говорять про фацилітацію, якщо перешкоджає, то - про інтерференцію; при компаративному дослідженні необхідно враховувати обидва явища.

.3 Висновки до першого розділу

До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, зокрема терміни повинні відповідати правилам і нормам певної мови, мати певну дефінітивність, бути незалежними від контексту, точними, стислими, експресивно нейтральними, прагнути до однозначності, бути позбавленими синонімічності, милозвучним. Але, окрім вищезазначених вимог, термін обов’язково повинен бути системними, адже системність є також однією з найважливіших умов існування терміна. Тобто,слово як термін існує лише у певній системі понять. Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової чи технічної класифікації, або узагальненої ідеї в певній галузі знання.

Але сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом термінів.

Термінологія - це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні істотно сформовані поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Терміносистема відрізняється від термінології тим, що представляє собою сукупність термінів конкретних галузей, підгалузей наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Тобто, терміносистеми - це галузеві термінології. А термінології, в свою чергу, слугують джерелами терміносистем. Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: логічними та мовними.

Аналіз теоретичної літератури дав змогу визначити, що компаративний аналіз терміносистеми - це метод, який на основі дослідження структури та значення термінів, дозволяє виявити основні проблеми, пов'язані з їхнім перекладом та надає можливість подолати труднощі при їх перекладі, а також знайти елементи, які залишаються непереданими.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ

.1 Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми української та англійської мов на термінологічному рівні

Останнім часом, ми можемо спостерігати появу все більшої кількості нових термінів військово-політичної терміносистеми. Така тенденція потребує проведення певних досліджень моделей та основних способів утворення військово-політичних термінів з метою розробки військових стандартів для термінів та визначень.

Згідно з класифікацією В.І.Карабана [9, 198] терміни за своєю будовою поділяються на наступні структурні типи:

) прості терміни (прості кореневі слова): force, defense,conflict, attack, warning;

) похідні терміни: суфіксальні, префіксальні, суфіксально-префіксальні: deconcentration, reunification;

) складні терміни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: drawback, capacity-building, peacekeeping, chairman;

) терміни-словосполучення: specific performance, security policy, external party;

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми англійської мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень англійської мови. Аналіз вибраних термінів показав, що серед них переважають терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів. Відсоткове співвідношення цих термінів показано у наступній діаграмі (див. рис. 2.1):

Рис. 2.1

Окрім наявності простих та похідних термінів, для англійської військово-політичної терміносистеми мови характерним явищем є складні терміни та терміни-словосполучення, які активно застосовуються у військовій сфері. Поява термінів складної структурної будови найбільше зумовлена потребою передати два значення в одному слові. Складні терміни (композити) утворюються внаслідок об'єднання в одній лексичній одиниці двох чи більше основ повнозначних слів [4, 100]

Проаналізувавши терміни-словосполученнями в англійській військово-політичній терміносистемі, ми виділили наступні структурні моделі:

. Іменник+прийменник+іменник N+P+N (act of aggression, application of force, breach of the peace, ministry of defense, restoration of order, threat to peace, threat to security)

. Прикметник+іменник A+N (bilateral treaty, biological weapons, civil control, collective defense, cyber warfare, demographic shift, destructive attacks, diplomatic action, economic sanctions, electoral assistance, environmental degradation, financial recession, humanitarian assistance, internal affairs, international law, irregular forces, strategic retreat, atomic age, ballistic missile, technical sergeant, general war, assymetric conflict).

. Дієприкметник + іменник P+N (armed conflict, disputed border, organized crime);

. Іменник+іменник N+N (Border guards, conflict zone, Human rights, peace enforcement, Peace operations, terrorist organizations, trade embargo, treaty relations);

. Прикметник+іменник+іменник A+N+N (collective security system, national security strategy, Nuclear Test-Ban Treaty);

. Іменник+іменник+іменник N+N+N (homeland security strategy, international security partners, Peace Enforcement Operations);

. Прикметник+прикметник+іменник A+A+N (in-country military personnel, national strategic objectives);

. Числівник+іменник+іменник Num + N + N (fourth generation warfare);

. Прикметник+іменник+іменник+іменник A+N+N+N (military peace enforcement operations);

. Іменник+прийменник+прикметник+іменник N+P+A+N (weapons of mass destruction).

Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, найбільш поширеною моделлю для утворення термінів-словосполучень у військово-політичній терміносистемі англійської мови є модель прикметник+іменник A+N.

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень англійської мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів. Співвідношення типів термінів-словосполучень за кількістю компонентів представлене у наступній діаграмі (див. рис. 2.2):

Рис. 2.2

Таким чином, більшість становлять двокомпонентні словосполучення, які в цілому складають 66% відсотків усієї виявленої військово-політичної терміносистеми.

Таким чином, можна сказати, що найбільш поширеною моделлю військово-політичного терміну англійської військово-політичної терміносистеми є двокомпонентне словосполучення. Причому дане словосполучення може складатися як зі слів, що належать до терміносистеми військово-політичної сфери (joint force- об’єднані сили, global extremism - глобальний екстремізм, destructive attacks - руйнівні атаки), так і зі слів, що самі по собі є нейтральними щодо стилістичного та функціонального вживання і використовуються в різних галузях людської діяльності (domestic law- внутрішньодержавне право, human rights - права людини).

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми української мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень української мови. Аналіз вибраних термінів військово-політичної терміносистеми української мови показав, що серед них переважають, як і у військово-політичній терміносистемі англійської мови, терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів, хоча у відсотках їхня частина дещо менша. Відсоткове співвідношення цих термінів показано у наступній діаграмі (див. рис. 2.3):

Рис. 2.3

Проаналізувавши терміни-словосполученнями в українській військово-політичній терміносистемі, ми виділили наступні структурні моделі:

1.      Іменник + іменник у непрямому відмінку без прийменника (тактика терору, план дій (щодо вступу в НАТО), порядок підпорядкування, голова місії, задум операції, Концепція потреб, витрата коштів, інформаційні заходи, безпека операцій, Міністерство оборони, сторона конфлікту, передача повноважень, використання сили, план операції, командувач операцією, зона безпеки, захоплення цілі);

2.      Прикметник + іменник (неурядова організація, об’єднана операція, координуюча інстанція, кооперативне користування, спільне використання, кризова ситуація, зовнішня підтримка, національна незалежність, бойова підтримка, керівна країна, агентурна розвідка, міжнаціональний конфлікт, програмний документ, національне самовизначення, регулярна армія, періодична преса, військовий помічник, приватна власність, унітарна держава, правова держава, цивільна відповідальність, примусові заходи, радіоелектронна розвідка, міжнародна організація, військове планування, військова стратегія, оперативне управління, оперативне командування, політичний контроль, оперативний наказ, оперативний штаб, оперативна мобільність, фізичне руйнування, оперативний центр, психологічні операції, безпечна зона);

.        Серед багатокомпонентних термінів-словополучень у військово-політичній терміносистемі спостерігаються переважно трикомпонентна конструкція, яка має таку структуру:

а) прикметник + прикметник + іменник (монархічно-диспотичний політичний режим, автономний адміністративно-управлінський апарат, вільна економічна зона, центральна виборча комісія, тактична повітряна розвідка, повне військове командування, інтегрована тилова підтримка, багатонаціональна тилова підтримка, військове оперативне планування, військова заборонена зона, вихідні оперативні можливості, об’єднана тактична група);

б) прикметник + іменник + іменник (стратегічний рівень операції, оперативний рівень операції, тактичний район операцій, основні сили місії);

в) іменник + прикметник + іменник (ревізія міжнародного договору, елементи швидкого реагування, підтримка збройних сил, захист комп’ютерної мережі, управління кризовою ситуацією, група інформаційної стратегії, підтримка тилового забезпечення, структура військового планування, операції інформаційної боротьби, підтримка цивільного оточення, наступальна протиповітряна операція, сили спеціального призначення, центр спільних операцій, район спільних операцій);

г) іменник + іменник + іменник (план надання допомоги, реформування сектору безпеки, зона ведення розвідки, зона проведення операцій, система покращення можливостей, порядок знешкодження боєприпасів).

Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, серед термінів військово-політичної терміносистеми української мови, як і англійської, переважають терміни-словосполучення, хоча у відсотковому відношенні їхня частина дещо менша. Це пов’язано з тим, що, військово-політична терміносистема англійської мови характеризується наявністю в ній великої кількості чотирикомпонентних та інших багатокомпонентних термінів. Наприклад, візьмемо для прикладу військово-політичний термін instrument of national power. Цей термін відповідає наступній моделі утворення військово-політичних термінів: іменник+прийменник+прикметник+іменник N+P+A+N. Ми можемо побачити, що цей термін містить прийменник of, що у даному прикладі визначає таку якість, як приналежність. Якщо ми проаналізуємо цей термін в українській військово-політичній терміносистемі (інструмент національної міці), то побачимо, що приналежність утворюється завдяки прикметника в родовому відмінку національної. Тому в українській мові, термін інструмент національної міці трикомпонентний. Даний приклад детально демонструє, що саме зумовлює меншу вживаність чотирикомпонентних та інших багатокомпонентних термінів в українській військово-політичній терміносистемі у порівнянні з військово-політичною терміносистемою англійської мови. Те ж саме можна спостерігати, якщо проаналізувати такі військово-політичні терміни, як law of armed conflict (право збройних конфліктів), weapons of mass destruction (зброя масового ураження) та інші військово-політичні терміни, подібні за моделлю утворення.

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень англійської мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів. Співвідношення типів термінів-словосполучень за кількістю компонентів представлене у наступній діаграмі (див. рис.2.4):

Рис.2.4

.2 Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми в англійській та українській мовах на словотворчому рівні

Словотворчий аналіз(СА) - поступове бінарне членування похідної основи на максимальні словотворчі компоненти [3, 88].

Для здійснення СА термінів з метою розкриття їх словотворчої структури і змісту необхідно враховувати наступне:

) Під терміном «словотвір» слід розуміти не історичний процес утворення слова, а його результат, тобто словотворчу структуру «готового» слова на сучасному етапі розвитку мови.

) СА потрібно відрізняти від морфемного аналізу, який є лінійним виділенням мінімальних структурно-семантичних відрізків-сегментів. Здійснюючи морфемний аналіз слова, ми встановлюємо наявність морфем у слові, тобто його морфемний склад. При морфемному аналізі використовується один умовний знак - крапка або риска. Тому морфемний аналіз може використовуватися тільки при одно - чи двоморфемному складі слова, тобто при наявності двох основ, які функціонують самостійно.

Як уже відзначалося морфемний аналіз багатокомпонентних похідних основ не може розкрити ні структуру, ні семантику слова.

У таких випадках слід використовувати СА, який, на відміну від морфемного аналізу, є поетапним виділенням максимальних структурно-семантичних словотворчих компонентів і допомагає розкрити словотворчу структуру слова, а саме модель, за якою утворена та чи інша основа слова.

Аналізуючи способи словотворення військово-політичної термінології, ми брали до уваги, що частина виявлених одиниць не може бути проаналізована з точки зору словотворення. Таким чином, під час дослідження військово-політичних термінів ми розглядали групу термінів за наступними способами словотворення:

афіксального способу словотворення (суфіксального та префіксального),

осново складання,

- абревіація,

лексико-семантичний;

Афіксація - один з найпоширеніших способів словотвору, який є приєднанням афікса до твірної основи. При цьому афікси, префікси і суфікси можуть розрізнятися не тільки по місцю в слові, але і по ступеню самостійності. Суфікси, що оформляють слово як певну частину мови, тісніше пов'язані з основою (constitute//ion - конституція), тоді як префікси головним чином змінюють семантику слова (post//war- післявоєнний). Деякі суфікси історично сходять до кореневої морфеми, яка з часом втратила самостійність і тепер зустрічається тільки в похідних словах, об'єднуючи їх загальним додатковим смислом. Така, наприклад, морфема -dom, словоформа староанглійського дієслова із значенням «робити», в сучасній мові присутня тільки як суфікс із значенням «Rank, condition» або ТО збірних іменників (free//dom fighter- борець за незалежність, official//dom - чиновництво). Продуктивні афікси в основному відносяться до одвічної англійської лексики (-fy, -er, -izer), непродуктивні - до запозиченої (-or, -ous), але і ті та інші легко взаємодіють і з одвічними, і із запозиченими основами. Наприклад, в (anti//drug war - боротьба проти наркотиків) сполучені запозичена основа і суфікс [3, 70].

Афіксальний спосіб словотворення в свою чергу поділяється на суфіксальний та префіксальний.

Суфіксальний спосіб словотворення. Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходиться між коренем та закінченням і входить до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має, семантичне навантаження, яке впливає на новотвір. Це спонукало до численних класифікацій суфіксів стосовно їх походження, утворюваних за їх допомогою частин мови, продуктивності/непродуктивності, частоти вживання, загальних значень і емоційного забарвлення.

Окремі морфеми можуть нести подвійну функцію - як граматичних засобів творення, так і лексичних. Морфеми -ed, -er можуть виражати граматичні категорії (-ed як дієслівне закінчення минулого часу і перфекта; -er - як прикметникове закінчення вищого ступеня порівняння) і, з іншого боку, утворювати лексичні деривативи: (peacekeeper - миротворець). Таким чином, різниця між закінчення і суфіксом полягає в тому, що перше виконує граматичну функцію, а в другому переважає лексичне значення. Суфіксальний дериватив - це двох морфемне слово, що вживається як ціле і граматично рівнозначне простому слову в усіх можливих синтаксичних конструкціях. Морфеми ж, що несуть ознаки граматичних категорій часу, числа чи відмінка, визначаються як закінчення, оскільки вони утворюють не нові слова, а лише форми слів [3, 79].

Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:

1)   Від суфікса, що походить з власної мови. У цих випадках наголос новотвору не змінюється, навіть у словах з трьома складами: (commonness- посередність).

2)   Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так і до запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу: (available- наявність, serviceable - надійний).

3)   Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи при цьому наголос і/або голосний чи приголосний кореня: (China -Китай, Chinese - Китайський).

Коли до запозиченого слова, утвореного за допомогою іншомовного суфікса, приєднується ще один, власно мовний, суфікс, таке утворення називається корелятивним: (president - президент, presidency - президентський).

Суфіксація як словотвір значно ширша, ніж префіксація. Пропорційна частина власно мовних суфіксів також більша, ніж серед префіксів. Це означає, що активне запозичення латинських, грецьких та французьких суфіксів не витіснило словотворчі елементи власної мови, продуктивність яких може час від часу поновлюватись. Спостерігається і зворотній процес: власне англійські слова витісняються словами, утвореними за допомогою романського суфікса -(b)le: (double decision- подвійне рішення).

Підгрупи різних за походженнями суфіксів можуть утворювати один клас певної частини мови. За такими спільними ознаками розрізняються групи суфіксів, що утворюють:

Назви конкретних імен: -ician (politician - політик), -ist (socialist - соціаліст), -ant (emigrant - переселенець). Ці іменники можна розподілити на дві підгрупи з переважаючими ознаками:

а) той, що вказує на дію,

б) той, що стосується її.

Назви абстрактних найменувань: -ance (alliance - союз), -dom (freedom-свобода), -hood (nationhood-державність mobilization - загальна мобілізація),-ion (constitution- конституція).

Певну лексико-граматичну категорію: існують декілька суфіксів, що утворюють іменники жіночого роду: Значна кількість суфіксів надає словам емоційного забарвлення.

Це, в першу чергу, суфікси, які відбивають характеристики зменшування: -en.

Більш поширену вживаність мають суфікси, що чергують між собою: -у (-еу) -іе. Суфікси ефективно вживаються у звертаннях - як у власних назвах, так і у загальних. У повсякденному мовленні суфікс може утворювати колоквіалізми. Зменшувальних ознак надає за своїм значенням напівсуфікса -mini: (minister of defense -міністр оборони).

Ряд суфіксів відбиває негативні якості та ознаки речей. Однак, ця риса властива не усім утворенням. Заслуговує на увагу синонімія суфіксів.

Семантичне накладання значень - це явище у мові досить поширене і збереження варіанта як основного лексично-семантичного центра - виразника значень кількох лексем, спостерігається серед слів з суфіксами -an, -ese,- er, -or, -ite. Залежить це явище, головним чином, від етимології суфікса. Утворення типу spin doctor - політтехнолог, крім того, що мають лише їм властиві додаткові семантичні ознаки, розрізняються за походженням суфікса. Обидва суфікси -or і -an вказують на фах. Зазначені іменники асоціюються з поняттям „лікар”, проте значення першого іменника за обсягом значно ширше [3, 80].

У вживанні прикметників з суфіксами -іс та -ісаl в окремих випадках діє закон лінгвістичної економії; такі терміни, як polotical можуть вживатися у скорочених варіантах. Проте різниця у значеннях зберігається: economic (based on profit) - economical.

Більшість наукових термінів, утворених протягом новітнього часу, має скорочену форму.

Подібна варіативність у вживанні слів з паралельними формами є наслідком впливу інших мов, із яких запозичено словотворчі елементи.

Якщо порівняти суфіксацію та префіксацію як засоби словотвору, то можна зробити висновок, що суфіксація є значно ширшою, ніж префіксація, бо пропорційна частина власно мовних суфіксів значно більша, ніж серед префіксів. Навіть активне запозичення латинських, грецьких та французьких суфіксів не витиснуло власні англійські словотворчі елементи. Хоча, час від часу спостерігається зворотній процес: власні англійські слова витісняються словами утвореними за допомогою запозичених суфіксів.

Префіксальний спосіб словотворення. Префіксація, як словотвір, полягає у модифікації основи, до якої префікс приєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть походити із власної мови або бути іншомовними. Модифікуючи лексичне значення слова, префікс рідко змінює граматичний характер слова в цілому, тому і просте слово, і його префікс-дериватив у більшості випадків належать до однієї частини мови.

Лексико-семантичне навантаження префікса визначається способом надання основі такого відтінка значення, що відображає спосіб дії, місце, час, ступінь її завершення тощо.

Власне англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксів не багато - а-, be-, fore-, mid-, un- та префікс mis- - змішаного типу.

Префікс а-, що походить від давньоанглійського прийменника an, вживається з іменником, прикметником і дієсловом і передає значення стану, становища.

Поряд з власним префіксом а- в англійській мові існує префікс а-, запозичений з грецької мови, що має значення протилежності. Цей префікс вживається рідко, переважно у складі запозиченого слова [2, 75].

Від прийменника походить і префікс be - (ненаголошена форма від by). Основне значення префікса (як і прийменника) - „біля”, проте за відтінками значення відповідні деривативи діляться на декілька підгруп.

Та частина слів, де префікс утворює прислівники, невелика, причому окремі прислівники сприймаються як прості слова, напр.: before, beyond. У тих випадках, де давня форма by залишилась наголошено, утворились похідні слова, що пишуться через риску, напр.: (by-law).

В сучасній англійській мові префікс be- вживається головним чином, для утворення дієслів. Серед них можна виділити:

Підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення „всюди, скрізь”, напр.: belays, beset, bedeck.

Підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значення завершеності чи надмірності дії, напр.: becall, betray.

Підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехідних дієслів у перехідні, напр.

Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням „творити, робити”, напр.: belate, belittle.

Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні слова із загальним значенням „називати таким чином”, утворених від іменників.

Підгрупу перехідних дієслів із значенням „оточувати; впливати на щось; обходитись з кимсь певним чином”, утворених від іменників.

За допомогою префікса be- від іменників утворюються також прикметники. До окремої групи відносяться слова з префіксом be-, що історично складають нерозривну основу: beneath, between, beware, beyond. Узагальненого значення набрали у процесі історичного розвитку дієслова become і begin.

До власне англійських належить і префікс for-. Префікс був продуктивний у давньоанглійському періоді розвитку мови, але у новітній час його можна зустріти у десятку слів, хоч значення, закріплене за ним, - широкі (заборони, винятковості, пропуску, невдачі, відмови).

Невизначена морфологічна сутність форми fore- спонукала до того, що думки щодо неї розійшлись: американські мовознавці вважають її комбінуючою формою, англійські - прислівником і прийменником, що вільно вживається як префікс з дієсловами, дієприкметниками, віддієслівними іменниками. Незаперечно маючи ознаки префікса for-, форма fore-, завдяки її фонетичній будові, вживається значно ширше, ніж префікс for-. Значення, що префікс fore- додає як дієсловам, так і іменникам, розподіляться наступним чином: „in front of”: a) foregoer, forerunner; b) fore-run, foreshow.

“beforehand, in advance”: forebode, forego, foreknow, foresee.

“front”: forecourt, forefinger, forefront (одне з псевдоутворень), foreground, foreman.

“front part of”: forearm, forehead, foreshore.

“of, near or towards the stem of a ship or connected with the foremast”: forecabin, foresail, foretop.

“anticipating, precedent”: foreplane, foretime.

Префікс mis-, що має аналоги і в давньогерманській, і в латинській мовах, вживається з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками і прикметниками, надаючи їм значень зворотного характеру - „badly, unfavorably, wrongly”. Сполучуваність префікса з власно мовною лексикою значно ширша, ніж із запозиченою.

Германський mis-: misbehave, miscall, misgive, mislay, mistake, mistrust, mistreat.

Латинський mis - mischief, misplace [2, 44].

Префікс non- - це морфологічний варіант частки no, що вживається перед прикметниками; значення префікса вказує на заперечення, напр.: non-operational, non-government вживається префікс і при утворенні іменників, напр.: non-priority, non-utility. Загалом цей префікс може спонтанно вживатись майже з кожним іменником чи прикметником, вказуючи на відсутність якості.

Префікс on- вживається з дієприкметником, герундієм, віддієслівним іменником та іменником-агентом (носієм дії), що закінчується на суфікс -er. Особливість префікса полягає у його здатності вживатися з похідними іменниками і дієсловами, які набувають разом з ним ідіоматичного значення. Звідси походять такі пари слів як to come on - oncoming, to flow on - onflow, goings-on - ongoings.

Власне англійський префікс out- - один із найпоширеніших у мові. Разом з префіксом un- він є найтиповішою морфемою англійського словотвору; за підрахунками і той, і другій входять до складу майже тисячі слів кожний.

Вживання префікса досить розгалужені. Головні з них такі:

Префікс може вживатись з кожним дієсловом, що має еквівалентне словосполучення, напр.: to outspeak - to speak out, to outspread - to spread out.

Часто дієслова утворюють разом з префіксом дієприкметник, герундій та віддієслівний іменник, набираючи при цьому іншого значення, напр.: outclearing (видатки на прання білизни), outfighting (боксування на відстані довжини руки), outstanding (визначний).

При утворенні іменників від дієслів, після яких може вживатися прийменник out, від простих дієслів та похідних іменників виникають значення:

а) процесу;

б) наслідку дії;

в) пасивної залежності від дії;

г) місця або часу дії.

При утворенні прикметників від іменників з описовими якостями префікс надає значення:

а) зовнішніх рис чи характеристики;

б) відокремлених особливостей, що властиві цілому.

При утворенні прикметників від іменників префікс надає їм значення незалежності від об’єкта або суб’єкта дії

Префікс може надавати новому слову значення надмірності. До цієї групи належать різні частини мови. Подібне вживання спостерігається навіть з власними іменниками [7, 279].

Префікс over- також один з найуживаніших англійських словотвірних засобів. Префікс значно впливає на значення слова, до якого приєднується; при цьому наголос в словах, що мають два склади, обов’язково переноситься на префікс. У процесі новоутворення префікс сам може набувати характеристик окремої частини мови. Така властивість спостерігається в тих випадках словотвору, коли при узгодженні з комбінованою частиною мови префікс over- виконує функції:

1)   Прикметника зі значенням „зверхній, вищій”: overhand, overtime.

2)      Прийменника, що набуває значення „над”: overland, oversize, overhead.

)        Прийменника, що модифікує значення дієслова, збільшуючи інтенсивність дії: to overcome, to overpass; в окремих випадках за допомогою префікса визначається найвищій ступінь інтенсивності: to overmaster.

)        Прислівника, що вказує на надлишок, необхідність виконуваної дії, ознаки або якості предмета: overbusy, to overbuy, to overhaste.

У вживанні з перехідними дієсловами префікс може вказувати на негативні наслідки виконуваної дії: to overdrink, to oversleep. - власне англійський префікс. Сучасний префікс un- вживається практично з необмеженою кількістю дієслів, надаючи їм зворотних (негативних) семантичних ознак: unclose, unlay, unpack. До дієслівних значень відносяться і такі, що відбивають виділення, переміщення, зупинку, перерву, зниження тощо.

У сполученні з прикметниками, віддієслівними формами, окремим іменниками префікс або має просте значення „not”, або надає їм зворотних характеристик: unfair, ungraceful, unhappy.

Префікс under- складає опозицію префікса over-. Його головна сполучуваність пов’язана з дієсловом, якому він надає додаткового сполучення „під, нижче”: undercut, underplay. У значенні „не досить” префікс сполучується з віддієслівними формами і деякими прикметниками: underdone, undersized. Іменників, що вживаються з цим префіксом небагато: underground, underflow.

Невелику кількість утворень маємо з префіксами n- (з негативним значенням), to- „до, разом”,with- „проти”: never, none; together; withdraw. Окремі утворення з’явились як наслідок поєднання власно мовних слів та латинських і грецьких префіксів, проте такі явища - не виняток при запозиченнях.

Префікси романського походження були запозичені у різні часи розвитку мови і різними шляхами - як безпосередньо з класичних мов, так і через французьку мову. У зв’язку з цим спостерігається варіювання форм одних і тих самих префіксів [6, 46].

Префікс ad- має кілька варіантів, що відбивають асиміляцію приголосного d на початку слова і є наслідком запозичення з різних мов: al- належить до арабської мови. Варіанти префікса є такі: ac-, af-, ag-, al-, an-, ap-, ar-, as-, at-: acclimatize, affirm, allocate, arrest. Усі варіанти зберігають здатність підсилювати ознаки у значенні додавання, що його набуває утворене слово.

Префікс bi-, що має варіанти bin- і bis- - латинського походження і означає „подвійний”: binocular, bivalent.

Префікс со- означає споріднене, спільне походження дії чи процесу і має варіанти col-, com-, con-, cor-: concord,correct.

Декілька етимологічних значень має префікс de-, серед них: depend, deduce, declare, deceive.

У значенні „позбавляти” префікс збігається з іншим префіксом dis-. Останній має силу лише зворотної опозиції до значення сполучуваного слова: charge - discharge, close - disclose. Проте префікс dis- не може конкурувати з префіксом un-, який вживається практично з кожним дієсловом.

Префікс en- походить від латинського in-. Його вживання пов’язано з наданням дієсловам кількох значень, а саме: „класти, охоплювати” - entrust; „розташовувати один об’єкт в іншому” - enjewel; „ доводити до певного стану” - enslave; „надавати об’єктові інтенсивні ознаки” - encourage.

Подвійного походження і префікс ех-. Латинський ех- у цій формі вживається перед приголосними h, c, p, q, s (останній часто пропускається), t; перед f вживається варіант ef-; перед іншими приголосними - е-. Утворені при цьому слова набувають додаткових значень: „з, далі” - exit; „нагору, вверх” - extol; „ґрунтовно” - excruciate; „звільняти” - expatriate. Прикметники з префіксами ех-, е- мають негативне ознаки. Префікс зрідка вживається з іменниками, надаючи їм значення „колишній”: ex-chancellor, ex-President.

Префікс ех- грецького походження вживається рідше: exodus; перед приголосними він має форму ес-: ecclesia.

Досить поширену варіативність має префікс in-. Кінцеве n асимілюється в l перед приголосною l, в m перед губними b, m, p і в r перед приголосною r. Утворені з префіксом прикметники мають значення „ні-, не-„, іменники - „відсутність чогось”: illiberal, immortal, irregular, inaction.

В сучасній англійській мові префікс in- часто чергується з префіксом un-, якому надається перевага у словах, запозичених з латинської мови: uncertain. Окремі слова вживаються з обома префіксами: instable - unstable, за винятком, коли префікс in- не може вживатися через милозвучність: unindicated [7, 15].

Чергування префіксів не стосується тих випадків, коли сполучувані форми майже не вживаються без префікса: unbeknown.

Значну групу морфем, що вживаються як префікси, складають запозичення пізнього періоду - ante, extra, hyper, intra, meta, para, tetra. Це явище пов’язане з розвитком технології, і залучення подібних словотворчих елементів продовжується в наш час. В деяких класичних мовах вживалися як самостійні слова, але в англійській мові ці елементи самостійного значення не мають, не вживаються окремо, а є лише словотворчими елементами.

Підсумовуючи усе вищезазначене, слід підкреслити, що префіксація набула широкого вжитку в англійській мові завдяки відсутності закінчень. Вирівнювання відмінкових закінчень та зникнення дієслівних флексій призвели до глибоких лексичних розмежувань, що викликаються вживанням префіксів.

В ході проведення аналізу військово-політичної терміносистеми англійської мови, ми дослідили способи словотворення військово-політичних термінів. Як і більшість спеціальних термінів, військово-політичні терміни англійської мови творяться наступними способами: суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним, осново-складанням, абревіацією, лексико-семантичним.

Суфіксальний спосіб:

er: member states, Foreign Minister, NATO's headquarters, Supreme Allied Commander, manpower, NATO leaders, partner, officer, fighter, peacekeeper;

ion: (foreign policy) dimension, (European) Commission, Organization for Security and Co-operation in Europe, (military) intervention, an expansion, (controversial) negotiations, (conflict) prevention, action, (military) interaction, (military and political) cooperation;

ment: (NATO) agreement, (nuclear) disarmament, (State) Department, enforcement (of economic sanctions), (military environment), (crisis) management, movement (of terrorist), (forces) involvement, enlargement, engagement, (security) equipment, commitment, enhancement (of operational capabilities);

man: Chairman (of the Joint Chiefs of Staff);

ive: collective (defence), offensive (capabilities), (cooperation) initiative, (EU) representative;

able: sustainable (capability);

ize: authorized (military action), reorganized (Armed Forces), ininstitutionalized (dialogue programme);

al: military and political Cooperation, informal intergovernmental (consultation), mutual (defense), external (party), special (relationship), official, regional (cooperation), bilateral (relations), operational (work);

ing: negotiating (process), restructuring (of the NATO military commands), peacekeeping (force), training (mission), serving (members of the armed forces), emerging threat (of WMD proliferation), working (group), (strategic) planning, fighting (terrorism), (terrorist hijacking), combating (terrorism), maneuvering, training, addressing (threats);

ent: apparent (threat), (nuclear) deterrent, Permanent (Joint Council), current (operations);

ant: participant, servant, Assistant (Secretary of Defense), сommandant, сombatant;

ee (eer): refugee, (Defence) Committee, volunteer, career in the U.S. military, detainee;

ly: politically, militarily, officially (defined), unanimously, permanently, assembly, friendly (forces), effectively (employed);

ness: weakness (of the enemy), High Readiness Forces, (operational) effectiveness, (military) competiveness;

ty (-ity): security (policy), (external) party, (North Atlantic) Treaty, unity (of efforts), sovereignty, authority (of the alliance), intensity (of the fighting), (combat) capability, (command) responsibility, Deputy (Chairman of the Defence Committee),(training) facility, interoperability;

age: coverage, (personnel) hostage, package (of arrangements);

ship: leadership, partnership (relations), (military and political) relationships, NATO membership;

Префіксальний спосіб:: anti-terrorism (coalition), anti-piracy (operation), anti-hijacking (exercise);: counter-piracy (operation), countermeasures, counterpart, counterdrug, counter-insurgency;: declassified documents, debarkation, destabilization, deconcentration, de-conflicting (military activities);: (nuclear) disarmament, dissolution (of the Warsaw Pact), disposition; : (nuclear security) exchanges;: independent (French nuclear deterrent), indivisibility of security;: intergovernmental (consultation), international (reaction forces), interoperability, interaction (among security experts), (military and political) interdependence, inter-personal disputes;: improvement (of operational capability);: restore (and maintain the security), (NATO's purpose) re-evaluation, reorganized (Armed Forces), (post-Cold War) restructuring, remove (forces), (Military) Representative, rejoin (an organization), (military) reform, NATO Review Process, Joint Rapid Reaction Forces, reconciliation (process), reintegration;: Overseas (departments of France), overall (conduct of the military affairs), overview (of the International Security Assistance Forces);: multinational (exercises), multidimensional operations, NATO’s multi-faceted response;: Non-Proliferation Treaty, non-NATO (nations), non-governmental (organization), Non-Commissioned (Officer), non-bloc status, non-alignment (policy);: outbreak (of war), (military command) outpost;: (collective) self-defence, self-evaluation;: Sub-Working (Group);: unpredictable challenges;post-conflict (rehabilitation);

Суфіксально-префіксальний: ...-ion: debarkation, destabilization, deconcentration, (declaration) independenc); ...-ing: restructuring (of the Armed Forces), reunification... (non-..., inter-...) - al: multinational cooperation, non-governmental (organization), intergovernmental (consultation), international (reaction forces);

Основоскладання: decision-making (body), peacekeeping (force), manpower, self-defense, high-level (representative), common-funded (acquisition), consensus-building, chairman, data-link system, capacity-building support, long-term (peacekeeping) capabilities, withdrawal, Euro-Atlantic integration

Абревіація: ANP (Annual National Programme), ISAF (International Security Assistance Forces), NATO (North Atlantic Treaty Organization), KFOR (Kosovo Force), UN (United Nations), OSCE (Organization for Security and Co-operation in Europe), ICI (Istambul Cooperation Initiative), WMD (weapon of mass destruction), HRFs (High Readiness Forces), NPT (Nuclear Non-Proliferation Treaty), NRF (NATO Response Force), IS (International Staff), IMS (International Military Staff), CFE (Treaty on Conventional Armed Forces in Europe), BMD (Ballistic Missile Defense), UNSCR (United Nations Security Council Resolution), ANSF (Afgan National Security Forces), SACEUR (Supreme Allied Commander Europe), SACT (Supreme Allied Commander, Transformation), ACT (Allied Commander, Transformation), ACO (Allied Command Operations), SHAPE (Supreme Headquarters Allied Powers Europe), SFOR (Stabilization Force),(NTM-I) NATO Training Mission in Iraq, MSU (Multinational Specialised Unit);

Лексико-семантичний:

Оperation «Active Endeavour», «open door» principle, Operation Unified Protector, Operation Ocean Shield, Operation Allied Provider, buffer zone.

Таким чином, провівши аналіз військово-політичної терміносистеми англійської мови, можна зробити висновок, що суфіксація представлена наступними моделями:

Іменник утворюється від дієслова (aggressor ← aggress, commander ← command, intrusion ← intrude, ratification ← ratify, withdrawal ← withdraw);

Іменник утворюється від іменника (partnership ← partner, piracy ← pirate, terrorism ← terror, weaponry ← weapon, alliance ← ally);

Іменник утворюється від прикметника (intelligence ← intelligent, violence ← violent).

Префіксація представлена наступними моделями:

Іменник утворюється від іменника (cooperation ← operation, demobilization ← mobilization, disarmament ← armament, ex-combatant ← combatant);

Дієслово утворюється від дієслова (destabilize ← stabilize);

Прикметник утворюється від прикметника (nonmilitary ← military).

Таким чином, найбільш поширеним способом творення військово-політичних термінів англійської військово-політичної терміносистеми, відповідно до результатів даного дослідження є афіксальний, менш поширеними виступає лексико-семантичний. В ході дослідження було проаналізовано1000 військово-політичних термінів, утворених за допомогою різних способів словотворення. Ми отримали наступні результати щодо частотності використання того чи іншого способу словотворення військово-політичних термінів (див. табл.2.1):

Табл.2.1

Кількісне співвідношення військово-політичних термінів утворених різними способами словотвору представлене у наступній діаграмі (див. рис. 2.5):

Рис. 2.5

Таким чином, найбільш поширеним способом утворення найменувань у терміносистемі військово-політичної терміносистеми англійської мови виступає абревіація. Це пояснюється прагненням до економії мовних засобів та часу передачі повідомлень, що має важливе значення у даній сфері. Проте слід зазначити, що поряді з абревіатурами можуть паралельно використовуватися і розгорнені найменування у вигляді словосполучень, наприклад: LZ - landing zone. Також досить численними є найменування, утворені шляхом суфіксації. Найменш частотними способами утворення військово-політичної термінології виступають суфіксально-префіксальний спосіб та конверсія, що пояснюється відносно низькою продуктивність даних способів словотворення в англійській мові в цілому.

Серед найбільш поширених моделей словотворення слід відзначити суфіксальне утворення віддієслівних іменників та відіменникових іменників (по 5 випадків відповідно), кожна з цих моделей складає 19,2 % від усіх аналізованих військово-політичних термінів.

В ході проведення аналізу військово-політичної терміносистеми української мови, ми дослідили способи словотворення військово-політичних термінів. Як і більшість спеціальних термінів, військово-політичні терміни української мови творяться наступними способами: суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним, осново-складанням, абревіацією, лексико-семантичним.

Таким чином, найбільш поширеними суфіксами військово-політичної терміносистеми української мови є наступні:

ар: (верховний) комісар, (Генеральний) секретар, монарх;

ець: посланець;

ник: керівник, повноважний представник держави, помічник (Голови ОБСЄ), правозахисник, начальник (штабу), учасник (договору), держава-засновник, співзасновник (ООН), захисник (Вітчизни), порушник (повітряного простору), учасник (засідання), союзник, противник, (військовий) радник, постачальник (озброєння та військової техніки), чинник (стабільності);

ер: військово-політичний характер, військово-політичний партнер;

ак: (бойовий) літак;

ист: (колективний) захист, сепаратист, терорист, пропагандист;

ість: домовленість, діяльність (місії ОБСЄ), (організована) злочинність, Співдружність (незалежних держав), законність (колективних інтервенцій), громадськість, відповідальність (за підтримку міжнародного миру), присутність (миротворчих сил), (військово-політична) залежність, готовність (до збройної боротьби), неспроможність (подолати агресію), (військово-політична) стабільність, незалежність (держави); військова присутність

нн: підписання (угоди), зміцнення (довіри), запобігання (конфліктам), рішення (саміту), планування (оборони), узгодження, використання, застосування (збройних сил), чинний (договір), засідання (глав держав), раннє попередження, врегулювання (кризових ситуацій), проведення (військово-політичних консультацій), ухвалення (рішень), відрядження (офіційних місій), зміцнення (демократичних інститутів), виконання (мандату), багатосторонні (переговори), рішення (ради), закордонні (справи), (організована) злочинність, досягнення (цілей), (національне) командування, проголошення (демократичних принципів), протистояння, підтримання (міжнародного миру), нерозповсюдження (ядерної зброї), прикордонний (конфлікт), (військово-політичне) значення, посилення (впливу), налагодження (діалогу), воєнне (втручання), надання (військової допомоги), ведення (бойових дій);

ств (-цтв): протиборство, керівництво (державою), партнерство, (регіональне) представництво, (військово-політичне) співробітництво, будівництво (військових об’єктів);

изн: (захист) Вітчизни,

от: (внутрішній військовий) переворот, патріот;

н: військово-політичний союзник, консультативний орган, заключний (акт), глобальний обмін (військовою інформацією), Північноатлантичний Альянс, Генеральний секретар, збройний (напад), міжнародний (військовий штаб), об’єднаний (штаб), ядерний (потенціал), повітряний (простір), мирний (договір), зацікавлена сторона, спільний (комітет), єдиний (оборонний простір), союзний (договір), стратегічна (політика);

ов: військовий (контингент), правовий (статус), кризова (ситуація);

ськ: військова (сфера), Парламентська (Асамблея), партнерські (відносини);

цьк: представницький (орган), союзницькі (відносини);

ичн: (військово-політичне) співробітництво, демократична (держава), зовнішньополітичний (курс);

шн: непорушність (кордонів), зовнішня (політика);

жн: спостережна (місія), основоположний (принцип), повноважний (представник держави)

Для префіксального способу словотворення військово-політичної терміносистеми характерні такі префікси, як:

В-(ви-): втручання (у військово-політичні інтереси держави), використання (зброї масового ураження), вирішення (військово-політичних питань), вироблення (та прийняття рішень), виділення (військових ресурсів);

До-: Договір (про звичайні збройні сили в Європі), додаткові (стабілізаційні заходи), досягати домовленості, доповідь (міністра оборони), дотримання (режиму), доукомплектування (особовим складом), добросусідство;

По-: (раннє) попередження;

За-: запровадження (санкцій), засідання (Ради), міністр закордонних справ, затвердження (розпорядження), забезпечення (стабільності), закріплення (позицій), залякування, загострення (ситуації);

На-: нарада (з безпеки), нарощування (агресії), налагодження (діалогу), надання (військової допомоги), (збройний) напад, нанесення (ударів), наділяти (повноваженнями);

Пере-: (мирні) переговори, перевірка (дотримання) санкцій, перепідготовка (особового складу), переглядати (договір), перехідний (режим), перебазовувати (сили), переміщати (частини), переходити (під охорону), перекидання (військ), перевищувати (повноваження), перелом (у військово-політичних відносинах), перевага (за чисельністю), переорієнтування (політики), передислокування (кораблів);

Перед-: передбачати (налагодження діалогу);

По-: (стандарт міжнародної) поведінки, поваги (до прав людини), положення, (раннє) попередження, посередництво (міжнародних організацій), посилення (іноземної військової присутності), порушення (угоди), поліпшувати (бойову готовність), попередня (домовленість), посадка (космічних кораблів);

Поза-: позарегіональна (держава), позаблокова (держава);

При-: примирення, приділяти (увагу військово-політичним питанням), приєдналася (до програми співробітництва), призначення (міністра), призупинення (партнерської діяльності);

Роз-: роззброєння, розгляд поточних питань, розробляти ядерну політику, розпорядження міністра оборони, розв'язання військово-політинчих проблем, розширення можливостей, розгортання (сил швидкого реагування), обмінюватися розвідувальної інформацією;

Дієслова творяться й за допомоги запозичених префіксів:

Де- (дез-): демобілізувати, деескалація (конфлікту), дезінфікувати, дезорієнтувати);

Дис-:дискваліфікувати, дисасоціювати, дислокування, диспропорція;

Ре-:реорганізація (Збройних сил), ретранслювання, реформування держави, реконструкція);

Також, у сучасному словотворі військово-політичної терміносистеми продуктивними є наступні префікси іншомовного походження:

Анти- антиіракська (коаліція), антитерористична (операція), антикорупційне розслідування), антиконституційна (дія), антикризова (діяльність);

Віце-:віце-президент, віце-консул;

Екс-:(екс-міністр);

Суб-: субінспектор, субконтинент, субрегіональна (міждержавна організація);

Збільшили продуктивність нові східнослов'янські префікси прийменникового походження, серед яких найпоширенішими є наступні:

Над-: надзвичайна (ситуація); надсилати (кораблі);

Без-: безпосереднє (керівництво), (гарантування) безпеки, без’ядерна (держава), безоплатна (допомога);

Від-: відкриття (саміту), відповідь (на атаку), відновлення (та підтримання миру), відповідальність (за підтримання міжнародного миру та безпеки), відводити (війська), відновлення (миру), (зона) відчуження, відчуження (між державами), відмовляти (у наданні військової допомоги);

Не-: неволя, неправда, незгода;

Під-: підписання (угоди), підсумковий (документ саміту),підготовчий (комітет), підтримка (суверенітету), польовий підрозділ ОБСЄ, підтвердження (готовності), підвищення (можливостей Збройних Сил), підпорядкування;

Арсенал запозичених префіксів постійно поповнюється

префіксоїдами - початковими елементами, що перестали сприйматися як кореневі морфеми:

Пів-(спів-): співпраця (з надзвичайних ситуацій), співробітництво, Північноатлантична рада, Співдружність (незалежних держав), співтовариство, співзасновник Організації Об'єднаних Націй, співвідношення військово-політичних сил;

авіа-: авіабаза, авіамотор;

Су- супротивний, (громадянське) суспільство, сукупність (зусиль), суперечності, (пункт збору інформації з) супутників;

Досить часто зустрічаються військово-політичні терміни, в яких до твірної основи одночасно приєднуються і префікс, і суфікс. Такий спосіб словотворення називається префіксально-суфіксальним. Він представлений наступними прикладами:

Без-...-к-а: (колективна) безпека;

Над-...-н,-: надзвичайний (стан);

Від-...нн-: відновлення (миру);

До-...-нн-, -сть: дотримання (миру), (досягати) домовленості;

Перед-...-ат-, -нн-: передбачати, передбачення;

Під-... -нн-,-к-: підрисання (угоди), підтримка(миру);

Українській військово-політичній терміносистемі характерний такий спосіб словотвору, як основоскладання. Він представлений наступними прикладами:

Трансатлантичне партнерство, військово- політичне (співробітництво), основоположний (документ), нормативно-правовий (акт), держава-учасниця, правонаступництво, багатосторонні (переговори), двосторонні (переговори), (Меморандум про) взаєморозуміння, співробітництво, штаб-квартира (альянсу), Північноатлантичний (договір), західноєвропейська (держава), повноправний (член Євросоюзу), Центральноєвропейська (угода вільної торгівлі), довгострокове (планування), добросусідство і взаємовигідне співробітництво, зовнішньополітична (діяльність), міждержавна (угода), військовослужбовець, головнокомандувч, східноєвропейська (програма), терорист-камікадзе, довготермінові військово-політичні інтереси, військово-дипломатична (підтримка), внутрішньополітична (ситуація), демкоаліція, держава-сусід, генпрокурор, держсекретар, начштабу, європарламент, євроінтеграція, держзамовлення, країна-партнер, командно-штабне (навчання), кібербезпека, кіберпростір, кіберборотьба, обороноспроможність, суднобудівних завод, країна-кандидат (до членства), формотворчий (процес), прем’єр-міністр, багатонаціональний (посередник), країна-однодумець, Військово-Штабний (Комітет), (колективний) самозахист, (колективні контрзаходи), широкомасштабна (операція), офіцер-розвідник, (розвідувальне) співтовариство, держслужбовець, саморобний (вибуховий пристрій), інструктор-викладач, повномасштабний (аналіз);

Не менш поширеним способом словотворення військово-політичних термінів є абревіація:

МВС (Міністерство закордонних справ) України, ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва Європі), Генсек (Генеральний Секретар), МАГАТЕ, МЗС (Міністерство закордонних справ), СБУ (Служба безпеки України), інтерпол, Бенілюкс, ЄВС (Європейська валютна ситема), ЄВБ (Європейський валютний банк), ЄБРР (Європейський банк реконструкції і розвитку), ЄС (Європейський Союз), ПАР (Південно-Африканська Республіка), США (Сполучені Штати Америки), ВМФ (Військово-морський флот), ВПС (Військово-повітряні сили), УПА (Українська повстанська армія), УГА (Українська Галицька армія), КНДР (Корейська Народно-Демократична Республіка), СІС (Стамбульська ініціатива співпраці), СД (Середземноморський діалог), КУН (Комісія Україна-НАТО), ЩНП (Щорічна національна програма), МССБ (Міжнародні сили сприяння безпеці), ПДЩЧ (План дій щодо членства), АНСБ (Афганські національні сили безпеки), СНД (Співдружність Незалежних Держав), ПЗМ («Партнерство заради миру»), МШ (Міжнародний штаб»), ТМН-А (Тренувальної місії НАТО в Афганістані), ДЗЗСЄ (Договір про звичайні збройні сили в Європі), РПП («Рада перспективних партнерів»), НУО (неурядова організація), ЗМУ (зброя масового ураження);

Військово-політичній терміносистемі української мови характерне утворення нових слів внаслідок переосмислення вже наявних у мові слів. У будові похідного слова не відбувається ніяких змін, змінюється лише його лексичне значення - воно вживається для називання нових предметів, понять. Такий спосіб словотворення науковці називають лексико-семантичним. Він представлений наступними прикладами:

Бойова батальйонна тактична група «Схід», операція НАТО «Активні зусилля», корвет «Тернопіль», корвет «Луцьк», фрегат «Гетьман Сагайдачний», операція “Буря в пустелі”, операція «Південна варта», операція «Рішуче стримання»,операція Орлине око», операція «Бурштиновий ліс», операція «Обєднаний захисник», операція «Атланта», політика «Розумна оборона», концепція «поєднаних сил», «буферна зона», принцип «відкритих дверей», «позаблоковий статус», Захід (країни Західної Європи), Близький Схід (країни Західної Азії та Північної Африки), країни «третього світу»;

Таким чином, найбільш поширеним способом творення військово-політичних термінів української мови відповідно до результатів даного дослідження є афіксальний, менш поширеними є лексико-семантичний та основоскладання. В ході дослідження було проаналізовано1000 військово-політичних термінів, утворених за допомогою різних способів словотворення. Ми отримали наступні результати щодо частотності використання того чи іншого способу словотворення військово-політичних термінів (див. табл. 2.2):

Табл. 2.2

Кількісне співвідношення військово-політичних термінів утворених різними способами словотвору представлене у наступній діаграмі (див. рис. 2.6):

Рис. 2.6

2.3 Висновки до другого розділу

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми англійської мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень англійської мови. Аналіз вибраних термінів показав, що серед них переважають терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів. Серед них, терміни-словосполучення становлять 65%, похідні терміни - 10%, прості терміни - 16 %, складні терміни - 9%.

Було здійснено аналіз десяти термінологічних структурних моделей термінів-словосполучень англійської військово-політичної терміносистеми. Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, найбільш поширеною моделлю для утворення термінів-словосполучень у військово-політичній терміносистемі англійської мови є модель прикметник+іменник A+N.

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень англійської мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів. Серед них двокомпонентні становлять 66%, трикомпонентні - 23%, чотирикомпонентні - 11%. Найбільш поширеною моделлю військово-політичного терміну двокомпонентне словосполучення.

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми української мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень української мови.

Аналіз вибраних термінів військово-політичної терміносистеми української мови показав, що серед них переважають, як і у військово-політичній терміносистемі англійської мови, терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів, хоча у відсотках їхня частина дещо менша. Серед них, терміни-словосполучення становлять 54%, похідні терміни - 22%, прості терміни - 8 %, складні терміни - 14%.

Було здійснено аналіз шести термінологічних структурних моделей термінів-словосполучень української військово-політичної терміносистеми.

Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, найбільш поширеною моделлю для утворення термінів-словосполучень у військово-політичній терміносистемі української мови, так само, як і англійської є модель прикметник+іменник.

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень української мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів.

Серед них двокомпонентні становлять 75%, трикомпонентні - 20%, чотирикомпонентні - 5%. Найбільш поширеною моделлю військово-політичного терміну двокомпонентне словосполучення. Показник двокомпонентного словосполучення української військово-політичної терміносистеми дещо перевищує цей самий показник у військово-політичній терміносистемі англійської мови.

В ході проведення аналізу військово-політичної терміносистеми української мови, ми дослідили способи словотворення військово-політичних термінів. Як і більшість спеціальних термінів, військово-політичні терміни англійської мови творяться наступними способами: суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним, осново-складанням, абревіацією, лексико-семантичним. Таким чином, найбільш поширеним способом творення військово-політичних термінів англійської військово-політичної терміносистеми, відповідно до результатів даного дослідження є афіксальний, менш поширеними виступає лексико-семантичний. Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми англійської мови було проаналізовано1000 військово-політичних термінів, утворених за допомогою різних способів словотворення. Ми отримали наступні результати щодо частотності використання того чи іншого способу словотворення військово-політичних термінів англійської мови: суфіксальний спосіб становить 24%, префіксальний - 17%, суфіксально-префіксальний - 10%, лексико-семантичний - 5%, осново складання - 6%, абревіація - 38%.

Ми отримали наступні результати щодо частотності використання того чи іншого способу словотворення військово-політичних термінів англійської мови: суфіксальний спосіб становить 28%, префіксальний - 19%, суфіксально-префіксальний - 12%, лексико-семантичний - 5%, осново складання - 5%, абревіація - 31%.

ВИСНОВКИ

До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, зокрема терміни повинні відповідати правилам і нормам певної мови, мати певну дефінітивність, бути незалежними від контексту, точними, стислими, експресивно нейтральними, прагнути до однозначності, бути позбавленими синонімічності, милозвучним. Але, окрім вищезазначених вимог, термін обов’язково повинен бути системним, адже системність є також однією з найважливіших умов існування терміна. Тобто, слово як термін існує лише у певній системі понять. Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової чи технічної класифікації, або узагальненої ідеї в певній галузі знання.

Але сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом термінів.

Термінологія - це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні істотно сформовані поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Терміносистема відрізняється від термінології тим, що представляє собою сукупність термінів конкретних галузей, підгалузей наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Тобто, терміносистеми - це галузеві термінології. А термінології, в свою чергу, слугують джерелами терміносистем. Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: логічними та мовними.

Аналіз теоретичної літератури дав змогу визначити, що компаративний аналіз терміносистеми - це метод, який на основі дослідження структури та значення термінів, дозволяє виявити основні проблеми, пов'язані з їхнім перекладом та надає можливість подолати труднощі при їх перекладі, а також знайти елементи, які залишаються непереданими.

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми англійської мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень англійської мови. Аналіз вибраних термінів показав, що серед них переважають терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів. Серед них, терміни-словосполучення становлять 65%, похідні терміни - 10%, прості терміни - 16 %, складні терміни - 9%.

Було здійснено аналіз десяти термінологічних структурних моделей термінів-словосполучень англійської військово-політичної терміносистеми. Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, найбільш поширеною моделлю для утворення термінів-словосполучень у військово-політичній терміносистемі англійської мови є модель прикметник+іменник (A+N).

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень англійської мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів. Серед них двокомпонентні становлять 66%, трикомпонентні - 23%, чотирикомпонентні - 11%. Найбільш поширеною моделлю військово-політичного терміну двокомпонентне словосполучення.

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми української мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень української мови.

Аналіз вибраних термінів військово-політичної терміносистеми української мови показав, що серед них переважають, як і у військово-політичній терміносистемі англійської мови, терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів, хоча у відсотках їхня частина дещо менша. Серед них, терміни-словосполучення становлять 54%, похідні терміни - 22%, прості терміни - 8 %, складні терміни - 14%.

Було здійснено аналіз шести термінологічних структурних моделей термінів-словосполучень української військово-політичної терміносистеми.

Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, найбільш поширеною моделлю для утворення термінів-словосполучень у військово-політичній терміносистемі української мови, так само, як і англійської є модель прикметник+іменник.

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень української мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів.

Серед них двокомпонентні становлять 75%, трикомпонентні - 23%, чотирикомпонентні - 5%. Найбільш поширеною моделлю військово-політичного терміну двокомпонентне словосполучення. Показник двокомпонентного словосполучення української військово-політичної терміносистеми дещо перевищує цей самий показник у військово-політичній терміносистемі англійської мови.

В ході проведення аналізу військово-політичної терміносистеми української мови, ми дослідили способи словотворення військово-політичних термінів. Як і більшість спеціальних термінів, військово-політичні терміни англійської мови творяться наступними способами: суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним, осново складанням, абревіацією, лексико-семантичним. Таким чином, найбільш поширеним способом творення військово-політичних термінів англійської військово-політичної терміносистеми, відповідно до результатів даного дослідження є афіксальний, менш поширеними виступає лексико-семантичний. Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми англійської мови було проаналізовано1000 військово-політичних термінів, утворених за допомогою різних способів словотворення. Ми отримали наступні результати щодо частотності використання того чи іншого способу словотворення військово-політичних термінів англійської мови: суфіксальний спосіб становить 24%, префіксальний - 17%, суфіксально-префіксальний - 10%, лексико-семантичний - 5%, осново складання - 6%, абревіація - 38%.

Ми отримали наступні результати щодо частотності використання того чи іншого способу словотворення військово-політичних термінів української мови: суфіксальний спосіб становить 28%, префіксальний - 19%, суфіксально-префіксальний - 12%, лексико-семантичний - 5%, осново складання - 5%, абревіація - 31%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Арнольд И.В.: Основы научных исследований в лингвистике: Учебное пособие. - М. Высш. школа, 1991. -140 с.

.        Беляева Т.М. Словообразовательная потенция, валентность и активность глагольных основ в английском языке. АДД. - Л, 1974. - 234 с.

.        Ботничук Е.Н. Словообразование в современном английском языке. - К., 1988, 231 с.

.        Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском языке.− М.: Учпедгиз, 1962. - 123 с.

.        Гарбовский Н.К. Сопоставительная стилистика профессиональной речи. - М.: МГУ, 1988. - 144 с.

.        Гринев С.В.: Практическая стилистика английского языка. Л., 1987. - 184 с.

.        Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови в 80-ті - 90-ті роки ХХ століття: дис. д-ра філол. наук: 10.02.04. - К., 1999. - 409с.

.        Карабан В.І.: Переклад англійської наукової і технічної літератури: Учбовий посібник. - Вінниця. Видавництво «Нова Книга», 2001. - 303 с.

9. Кацнельсон С.Д.: Содержание слова, значение и обозначение. - М., 1987. - С. 170 с.

10.    Коваленко А.Я.: Загальний курс науково-технічного перекладу: Учбовий посібник. 2001. - 290 с.

.        Комисаров В.Н. Современное переводоведение. Учебное пособие. - М.: ЭТС. - 2001. - 424 с.

.        Комісаров В.Н., Рецкер Я. І., Тархов В. І. Посібник по перекладу з англійської мови на російську. / вид. «Вища школа» 1985. - 268 с.

.        Кубрякова Е.С. Что такое словообразование. - М., 1985. -

с.

.        Лейчик В.М. Терминоведение: Предмет, методі, структура. Изд. 4-е. - М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. - 256с.

.        Лексикология английского языка. - М.: Высш. шк., 1986. -205 с.

.        Лотте Д.С.: Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. - М. «Наука», 1991. - 149 с.

.        Медникова Э.М. Теория перевода и сопоставительный анализ языков - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 143 с.

.        Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови. / Харків 1993. - 256 с.

.        Мостовий М. І.: Лексикологія англійської мови. Підручник для студентів ін-тів і фак. іноземної мови. - Харків: «Основа».

. - 255 с.

.        Реформатский А. А.: Введение в языкознание. Учебное пособие для пер-х институтов. 1960. - 431 с.

.        Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. - М.: Р. Валент, 2004. -240 с.

.        Салмина Д.В. Введение в металингвистику (системный, лексикографический и коммуникативно-прагматический аспекты лингвистической терминологии). - Спб: «САГА»,

.        Стрелковский Г.М.Теория и практика военного перевода: Немецкий язык. -М.: Воениздат, 1979. - 272 с.

.        Циткина Ф. А. Терминология и перевод (к основам сопоставительного терминоведения). - Л, 1998. - 240 с.

.        Швейцер А.Д. Литературный английский язык в США и - М., Англии. 1971. - 200 с.

.        Швейцер А.Д. Теория перевода. - М., “Наука”,1988. - 216 с.

.        Врабель Т. Т. Словотворча прагматика у сучасній англійській мові: автореф. дис. на здобуття наукового ступенякандидата філологічних наук: спец. 10.02.04. “Германські мови”/ Т.Р. Врабель. - Донецьк, 2005. - 16с.

.        Володина М. Н.: Когнитивно-информационная природа термина и терминологическая номинация: Афтореф. дис. д-ра филол. наук. - М., 2000.

.        Гак В. Г.: Об относительности лексикологических категорий в лексикографии // Проблемы учебной лексикографии и обучения лексики. - М., 1997. -21 с.

.        Головин Б. Н. О некоторых проблемах изучения терминов // Вестник Московского университета. Серия Х. Филология. М., 1972, 49 - 59 с.

.        Канделаки Т. Л.: Значение терминов и системы значений научно-технических терминологий // Проблемы языка науки и техники. - М., 1970. - 12-92 с.

.        Крайняк Л. К. Композити з першим дієслівним компонентом у сучасній англійській мові: семантико-когнітивний аспект: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Л.К. Крайняк; Київ. нац. лінгв. ун-т. - К., 2003. - 19 с.

.        Лейчик В. М. Термины-синонимы, дублеты, эквиваленты, варианты // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск, 1988, вып. II, с.103 - 107 с.

.        Мишланова С. Л.: Терминоведение XXI века: история, направлення, перспективы //Филологические науки. - 2003. - № 2. - 94-101 с.

.        Молодец В. Н. Некоторые проблемы терминологической синонимии // Термин и слово. Предметная отнесенность и функционирование термина. Горький, 1983, с.11 - 21 с.

.        Моргун В.В. Міжнародні терміноелементи в системі науково-технічних термінів // Проблеми української термінології: Вісник державного у-ту “Львівська політехніка”. - № 402. - Львів, 2009. -54 - 59 с.

.        Муругова Е. В. Взаимодействие частей речи и способов их образования в лигвокреативной деятельности человека: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.19. “Теория языка”, 10.02.04 “Германские языки” / Е.В. Муругова. - Ростов-наДону, 2007. - 39 с.

.        Непийвода Н.Ф. Нові тенденції розвитку української науково-технічної термінології // Матеріали Всеукраїнської конференції “Нові тенденції розвитку української мови: аспекти перекладу”, Львів, 2002. 40 - 44 с.

.        Никифоров В. К. О системности термина // Вопросы языкознания, М., 1966, 111-114 с.

.        Павлюк А. Б. Типи слів за морфемною будовою в сучасній англійській мові // Наук.вісн. ВНУ. - 2002. - №5. - 26 - 31 с.

.        Попова З.Д. Теоретические и практические аспекты сопоставительного изучения языков // Сопоставительно-семантические исследования русского языка, 1980, 3 - 8 с.

42.    Прохорова В. Н.: Семантика термина // Вестн. МГУ. Серия 9. Филология. - 1981. - № 3. -23-32 с.

43.    Реформатский А. А. Что такое термин и терминология // Вопросы терминологии, М., 1961, 46 - 54 с.

.        Сакал Т. М. Історико-ономасіологічне та когнітивне дослідження префіксальних неологізмів у англійській мові: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата філ. наук: спец. 10.02.04. “Германські мови”/ Т.М.Сакал. - Львів, 2004. - 18с.

.        Суперанская А. В. Терминология и номенклатура // Проблематика определений терминов в словарях разных. М., -1999, 88-97 с.

.        Супрун А. Е. Принципы сопоставительного изучения лексики // Методы сопоставительного изучения языков. Наука, 1988, типов. - М., 1976, 73 - 83 с.

.        Томілова Н.Б. Термінологічні словосполучення в лінгвістичній концепції В.В. Виноградова // Методологічні рекомендації, - Львів, 1989. - 12 - 13 с.

.        Швейцер А. Д. Проблемы контрастивной лингвистики (к сопоставительному анализу функциональных стилей). // Вопросы языкознания. 1991. - №4. - С. 31 - 45.

.        Юсупов У.К. Сопоставительная лингвистика как самостоятельная дисциплина // Методы сопоставительного изучения языков. Наука, 1988, 6 - 11 с.

.        Якимова С.А. Системное изучение лингвистических терминов // Термин и слово. Горький, 1981, 114 - 20 с.

.        Ярцева В.Н. О сопоставительном методе изучения языков // Филологические науки, 1960, № 1, 3 - 14 с.

.        Ярцева В.Н. Теория и практика сопоставительного исследования языков // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. -77-180 с..   Словники, глосарії, енциклопедичні видання

.        Єрмоленко С.Я., С.П.Бибик, О.Г. Тодор. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. - К.:Либідь, 2001. - 208 с.

.        Короткий тлумачний словник української мови / За ред. Д. Гринчишина. - К., 2009. - 188 с.

.        Марузо Ж.: Словарь лингвистических терминов. - М., 1980 - 196 с.

.        Словарь современных военно-политических и военных терминов «Россия - НАТО» / Под общей ред. Манилова В.Л, Доннелли К. Н. - 266 c.

.        European Convention on Human Rights (as amended by Protocols Nos 11 and 14, supplemented by Protocols Nos. 1, 4, 6, 7, 12 and

.        Korunets I. V. Theory and Practice of Translation. - Vinnytsia.: 2001. - Nova Knyha Publishers. - 446 с.

.        Військово-лінгвістична база даних. - http://www.mildic.com/.

.        Joint Publication 1-02 Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms, 8 November (As Amended Through 15 March 2014).

.        JP 3-30, Command and Control of Joint Air Operations, 10 February 2014.

.        Joint Publication 4-05, Joint Mobilization Operations, 21 February 2014.

.        Stability Operations Field Manual FM 3-07 2008, Sustaining US Global Leadership: Priorities for 21 st Century Defense, January 2012.

ДОДАТОК. Глосарій найбільш розповсюджених військово-політичних термінів