Соціально-психологічні фактори алкоголізації студентської молоді

Соціально-психологічні фактори алкоголізації студентської молоді

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.АЛКОГОЛІЗАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Алкоголізація молоді як соціально-психологічна проблема

1.2 Фактори, що впливають на алкоголізацію сучасної молоді

1.3 Характеристика соціально-психологічних чинників впливу на особистість у процесі залучення до вживання алкоголю

РОЗДІЛ 2. ВРАХУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ АЛКОГОЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ ЯК СПОСІБ ПРОТИДІЇ ПОШИРЕННЮ АЛКОГОЛІЗМУ В СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2.1 Соціально-психологічні особливості студентства як чинник ризику алкоголізації

2.2 Програма дослідження рівня залученості студентської молоді до вживання алкоголю

.3 Результати дослідження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді

2.4 Корекційно-профілактична програма помякшення дії соціально-психологічних чинників на алкоголізацію студентської молоді

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА ДІЯЛЬНОСТІ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 Загальні положення

.2 Вимоги до роботи психолога

.3 Вимоги під час виконання роботи

.4 Вимоги після закінчення роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

внз - вищий навчальний заклад

вооз - всесвітня організація охорони здоров'я

ЗМІ - засоби масової інформації

НДІ - Науково-дослідний інститут

РФ - Російська федерація

ВСТУП

Непомірне вживання алкоголю майже у всіх країнах негативно позначається як на окремих особах, так і на всьому суспільстві. Розповсюдженість алкогольної залежності у ряді країн, за різними даними варіює від 1-2 до 9-10%. Міжнародні дослідження свідчать про те, що в різних країнах число осіб, залежних від алкоголю, коливається від 1 до 10% працюючого населення. В Україні розповсюдженість алкоголізму в останні 15-20 років набула особливої гостроти. За обсягом вживання алкоголю на душу населення Україна знаходиться на четвертому місці після кількох східноєвропейських країн. Статистика вказує на те, що частка хворих на алкоголіз збільшується у 3-4 рази, якщо споживання алкоголю на душу населення подвоюється. Все більше актуальною стає проблема молодіжного алкоголізму.

Наведені дані та оцінки свідчать про те, що алкоголізм як вид девіантної поведінки став серйозною проблемою у світі. Вона вже привертає увагу не тільки медиків, а й дослідників різних галузей. Актуальність проблеми алкоголізації населення на сучасному етапі розвитку суспільства зросла, а спроби її вирішення залишаються недостатньо ефективними. Дуже небезпечним є цей процес в молодіжному середовищі, все більше залучається до вживання алкогольних напоїв такий прошарок молоді як студентство, хоча ця соціальна група вважається соціально перспективною, а не соціально проблемною. Все це змушує дослідників знову звертатися до пошуку шляхів усунення дії факторів, що провокують загострення проблеми. Наукові розвідки здійснюються у різних напрямах.

Дослідження індивідуально-психологічних особливостей, що приводять до алкогольної залежності, проводились у кількох напрямах: дослідження преморбідної особистості (Ю.Лісіцин, П.Сидоров), вивчення осіб на різних стадіях алкогольної залежності (В.Москаленко, М.Ванюков), дослідження особистісних змін людей, що страждають на алкогольну залежність (В.Блейхер, В.Худик, К.Сурнов). Дослідженню соціально-психологічних особливостей студентства присвятили свою увагу такі вчені як Б.Ананьєв, А.Дмитрієв, З.Ісаєва, В.Лисовський, І.Кон та інші.

Характер впливу алкоголю на організм людини вивчений фізіологами та медиками. В.Демченко, Т.Богомолова, Н.Михайлова, І.Канкарович, В.Матвєєв досліджували самовідчуття неповнолітніх, повязані з вживанням алкоголю. Науковцями описується характер впливу алкоголю на психіку неповнолітнього і обгрунтовується, що перша алкоголізація майже завжди сприймається субєктивно неприємно.

Проте поза увагою дослідників залишилися соціально-психологічні фактори алкоголізації студентської молоді. Актуальність проблеми та недостатній рівень її наукового обґрунтування зумовили вибір теми нашого дослідження: «Соціально-психологічні фактори алкоголізації студентської молоді».

Мета дослідження: виявити соціально-психологічні фактори алкоголізації студентської молоді та розробити рекомендації щодо їх врахування у профілактичних програмах

Завдання дослідження:

виявити соціально-психологічні фактори, що впливають на алкоголізацію молоді

проаналізувати особливості студентського віку та виявити передумови алкоголізації в студентському середовищі

встановити ступінь впливу соціально-психологічних факторів на вживання алкогольних речовин студентською молоддю

розробити методичні рекомендації щодо врахування та попередження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді

Обєкт дослідження: процес алкоголізації в середовищі студентської молоді

Предмет дослідження: фактори алкоголізації студентської молоді, їх соціально-психологічне походження

Методи дослідження: аналіз - для диференціації соціально-психологічних факторів, що впливають на алкоголізацію молоді,; для уточення особливостей студентського віку; опитування - для виявлення місця соціально-психологічних факторів в системі чинників алкоголізації молоді; синтез - для розробки методичних рекомендацій по врахуванню соціально-психологічних факторів алкоголізації студентської молоді з метою протидії поширенню алкоголізму в молодіжному середовищі

Апробація дослідження: результати наукового дослідження доповідалися на засіданні кафедри практичної психології (протокол №____ від __________) та викладено у науковій публікації: Соціально-психологічні чинники алкоголізації студентської молоді: стан та характер впливу

Структура роботи: робота складається з трьох розділів, вступу, 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 52 найменування, трьох додатків. Загальний обсяг роботи складає 67 сторінок

психологічний алкоголізація молодь корекційна

РОЗДІЛ 1. АЛКОГОЛІЗАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Алкоголізація молоді як соціально-психологічна проблема

Сучасне суспільство стоїть перед проблемою алкоголізації населення, яка набуває тотально катастрофічний характер. Алкоголізація, по-перше, пов'язана зі збільшенням виробництва алкоголю, терпимим ставленням до сп'яніння, культурними традиціями у відношенні до вживання алкоголю, з урбанізацією, інтенсифікацією сучасного життя та пов'язаними з цими явищами переживання стресу та депресії, які виходять на перші позиції серед психічних захворювань сучасної людини. Загострення проблеми алкоголізації значною мірою зумовлене збільшенням виробництва алкоголю, а її небезпека у тому, що неможливо визначити, де знаходиться межа між помірним вживанням алкоголю та хворобою під назвою алкоголізм.

Алкоголізація суспільства в цілому є наслідком дії цілого комплексу соціально-економічних, соціально-психологічних, історико-культурних та інших факторів. Рівень алкоголізації у більшій мірі визначається прийнятими в суспільстві соціокультурними нормами відношень до алкоголю, ніж біологічними особливостями індивідів. Вона виступає реакцією подолання соціального стресу, що породжується змінами, які відбуваються в суспільстві.

З поняттям алкоголізації повязане поняття алкоголізму. З медичної точки зору алкоголізм - це хронічне захворювання, що характеризується нездоланним потягом до спиртних напоїв. Це непомірне вживання алкоголю, що здійснює пагубний вплив на здоров'я, працю, добробут та моральні підвалини суспільства. Алкоголізм - хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості [].

Існують різні класифікації алкоголізму та пияцтва, що розроблені з урахуванням клінічних, психологічних, юридичних та інших критеріїв. Найбільш простою є така: ті, хто не вживають алкогольні напої; ті, хто помірно вживають алкогольні напої (безпроблемне пияцтво); ті, хто зловживає спиртним (поява проблем, повязаних з пияцтвом, у сім'ї або на роботі), але без ознак алкогольної хвороби; хворі на алкоголізм [54].

У літературі існують і інші класифікації явища, що розглядається. Розрізняють: 1) епізодичне вживання алкоголю; 2) зловживання алкоголем - часте вживання спиртних напоїв (від одного до кількох разів на тиждень) або, хоча і рідке, але у значній кількості (більше 200 мл); цю стадію називають звичним пияцтвом, вона може привести до алкоголізму 3) алкоголізм - хронічне захворювання, що характеризується патологічним (нездоланним) потягом до спиртних напоїв [3; 27; 44].

Поняття «зловживання алкоголем» поєднує пияцтво та алкоголізм. Хронічний алкоголізм - захворювання, зумовлене систематичним вживання спиртних напоїв і фізичною та психічною залежністю від алкоголю, формуванням абстинентного синдрому та розвитком ознак алкогольної деградації [54].

Алкоголізм є не тільки медичною, але і соціальною проблемою. З соціальних позицій, алкоголізм - форма девіантної поведінки, що характеризується патологічним потягом до спиртного та наступною соціальною деградацією особистості. О.Безпалько визначає девіантну поведінку як систему дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки. Поведінка, що передує різним видам хімічної залежності, називається адитивною. Ця поведінка виникає в результаті вживання різних груп наркогенних речовин і характеризується наявністю повязаних із цим проблем. При адитивній поведінці неповнолітнього негативна пристрасть до вживання речовин ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, тобто певних стадій захворювань. Особливість пияцтва та алкоголізму як девіантної поведінки також полягає у тому, що ці явища виступають в якості каталізатора, що сприяє прояву інших видів соціальних відхилень: злочинності, адміністративних правопорушень, соціального паразитизму, самогубств, аморальної поведінки тощо [46].

Актуальною проблемою є алкоголізація молоді. Середній вік, у якому молодь починає вживати алкоголь, складає 13 років. Якщо у дорослої людини перехід від пияцтва до алкоголізму займає 5-10 років, то у підлітка формування хронічного алкоголізму відбувається у 3-4 рази швидше, що повязано з анатомофізіологічною будовою молодого організму. Вживання алкоголю викривляє або утруднює розвиток особистості молодої людини. Існує припущення, що кожне наступне покоління починає вживати алкогольні напої раніше попереднього та залучається тим самим до спиртних напоїв у всі більш ранньому віці.

Про ступінь розповсюдженості пияцтва та алкоголізму можна судити за трьома взаємопов'язаними показниками: рівнем виробництва спиртних напоїв, рівнем їх споживання на душу населення та числом осіб, що страждають на алкоголізм.

Змінюється структура населення, що вживає алкоголь. Все більше залучаються жінки та молодь. З 1990 по 2001 рік число жінок, хворих на алкоголізм, збільшилося в 1,4 рази (з розрахунку на 100 тис. жінок відповідно 377,1 та 41,9). Відсутність офіційної інформації не дозволяє навести дані по молоді. Відомча статистика ведеться тільки по хворим, що хворі на алкоголізм. Алкоголізм як хвороба розвивається поступово та вражає осіб, що досягли 30-40 років і старше [10].

Найсильніше ризик вживання алкоголю виражений у молоді у віці 14-18 років. Вживання алкоголю та тютюну передує вживанню наркотиків.

Наслідки пияцтва та алкоголізм завдають шкоду особистості і суспільству. Загальновизнано, що навіть наявність малих доз алкоголю шкодить людському організму. Доведено, що систематичний прийом більше 20 гр. алкоголю на добу може супроводжуватися алкогольним отруєнням.

ВООЗ констатує три основні види наслідків пияцтва та алкоголізму:

проблеми для того, хто пє: короткочасні функціональні розлади та втрата самоконтролю; агресивність; нещасні випадки; настання адміністративної відповідальності за перебування у нетверезому вигляді у громадських місцях; отруєння алкоголем. Наслідки тривалого непомірного вживання алкоголю - розвиток цирозу печінки, деяких видів раку та серцево-судинних захворювань, недостатність харчування, довгочасні функціональні розлади та втрата самоконтролю, втрата працездатності, розвиток алкоголізму та алкогольних психозів, рання смерть або самогубство;

проблеми для сім'ї того, хто пє: конфлікти у сім'ї, невиконання подружніх, батьківських та материнських обовязків; втрата поваги; матеріальні труднощі; внутриутробне враження плоду; неправильне виховання та юнацький алкоголізм серед дітей алкоголіка; злочинність

Проблеми для суспільства: порушення громадського порядку; дорожньо-транспортні пригоди; нещасні випадки; зниження продуктивності праці та прогули; економічний збиток, пов'язаний з витратами на лікування та допомога ми з непрацездатності; витрати на охорону правопорядку [46].

При алкоголізмі виникають численні соматичні розлади: страждає шлунково-кишковий тракт, ураження нирок, серцева недостатність, сприяє появі хронічного бронхіту, туберкульозу тощо. Алкоголізм часто сполучається з психічними розладами (депресія, шизофренія, психопатія, постстресові порушення, неврози).

Алкоголь негативно впливає на протікання психічних процесів. Дезорганізує важливий для поведінки процес збудження та гальмування, руйнує свідомість та волю. У стані спяніння людина втрачає адекватну реакцію на різні зовнішні подразники, стає навязливою, грубою, розвязною. Все це, має прояв у поведінці, визначає результат боротьби мотивів та бажань, придушує голос совісті, почуття боргу, поваги до закону. Під впливом алкоголю здійснюється 2/3 злочинів проти особистості.

Фізичні, психічні, неврологічні розлади приводять до психологічної, фізичної та соціальної дезадаптації, деградації особистості та вторинної соматичної патології.

Алкоголізм супроводжується поступовою зміною особистості. Особам, що страждають на алкоголізм, властива безтактність, схильність до грубого гумору, хвастовство та брехливість, зневажливе ставлення до своїх обовязків.

Зміна особистості є причиною здійснення різних злочинів, у тому числі повязаних з виконанням професійних обовязків.

Таким чином, алкоголізація молоді є гострою, складною, багатоаспектною соціально-психологічною проблемою, яка потребує подальшого пошуку та обґрунтування шляхів її вирішення. Насамперед виникає потреба виділення та аналізу чинників, які зумовлюють її появу.

.2 Фактори, що впливають на алкоголізацію сучасної молоді

Вивчення соціальних відхилень приводить до висновку, що для розкриття причин необхідний системний аналіз складної сукупності різних соціальних факторів.

Відповідаючи на питання про причини, необхідно зрозуміти, чим викликане існування цих явищ, що повинне бути повязане і з поясненням їх основних властивостей - кількісною та якісною визначеністю. Іншими словами, бажано показати, чому відтворюється достатньо стійке число актів девіантної поведінки з більш або менш постійною структурою.

Не слід змішувати проблему причин відхилень з причинами змін в їх стані, динамці та структурі у часі, а також різниць у цих показниках у просторі. Зміни у динаміці, стані та структурі соціальних відхилень можуть залежати від таких зовнішніх факторів, як чисельність та особливості складу населення.

Причинні пояснення різного роду негативних явищ завжди приваблювали увагу вчених та практиків. Будь-яке соціальне явище повязане тисячами звязків з іншими явищами та процесами. Спроби знайти єдину причину алкоголізму є безуспішними.

Виявлення причин здійснюється у двох напрямах: вивчення внутрішнього механізму індивідуальної поведінки, та аналіз соціальних процесів, що зумовлюють зміни в соціальному явищі. У першому випадку зясувалося, що складна взаємодія елементів особистості і середовища, не тільки має багато різновидів, але у кожному конкретному випадку буває повязане з дефектами у кількох ланцюгах психологічного ланцюга, що детермінує дану поведінки. Б.Волков стверджував, що «категорія причинності…зовсім недостатня для пояснення людської поведінки». Таким поясненням, на його думку, може служити не причинність, а детермінація [38].

Виділити якийсь фактор як причину соціальних відхилень неможливо.

Аналізуючи такі соціально-патологічні явища як алкоголізм, автори відмічають, що вивчення їх причин має смисл тільки тоді, коли розглядається комплекс умов та факторів, що формують особистість, схильну до алкоголізму. Цей комплекс корелює з конкретними історичними умовами життя суспільства та опосередковано виступає у формі відношення суспільства до алкогольних традицій [48].

Детерміністське пояснення явищ відрізняється від причинного. Детермінізм є вчення про обєктивний закономірний взаємозвязок та взаємозумовленість явищ матеріального і духовного життя. Причинність - є лише мала частина всесвітнього звязку, але частина не субєктивного, а обєктивного реального звязку. На думку М.Бунке, необхідними і достатніми компонентами детермінізму є два принципи: генетичний принцип (ніщо не може виникнути з нічого) та принцип закономірності (ніщо не відбувається довільним чином). Причинність, крім того, характеризується такими рисами як продуктивність, одностороння направленість, не оберненість, неперервність, розрізнення головного та другорядного (причин та умов).

Причини пияцтва та алкоголізму у нашій країні тривалий час не вивчалися. До кінця 50-х років вважалося, що з побудовою соціалізму вони ліквідовані. Однак життя переконало в іншому. В умовах соціалізму обєктивно існували труднощі та суперечності, які посилювалися застійними явищами 70-х-першої половини 80-х років, коли, хоча і приймалися закони проти пияцтва, але одночасно заохочувалося розширення виробництва та продажу спиртних напоїв. Збереженню у нашому суспільстві причин алкоголізму сприяє сукупність обєктивних (соціально-економічних, соціально-культурних тощо) та субєктивних факторів.

Алкоголізм є мультифакторним захворюванням, тобто визначається сполученням різних факторів. Існують різні підходи до виділення факторів пияцтва та алкоголізму. Традиційно, серед факторів, сполучення яких приводить до формування стійкої алкогольної залежності, виділяють біологічні, психологічні і соціальні.

Біологічні фактори повязані з порушенням роботи ферментативної та гормональної систем організму; вродженими психопатіями; мінімальними мозковими дисфункціям внаслідок органічного враження головного мозку; наслідками спадковості; впливом природного середовища. До біологічних факторів алкоголізації дослідники відносять спадковість (виділено десятки генів, повязаних з психологічною залежністю від алкоголю), остаточні враження центральної нервової системи, часові різниці в реакції на алкоголь, особливості метаболізму алкоголю в організмі тощо. Але слід відмітити, що незважаючи на численність генетичних досліджень алкоголізації, деякі вчені вказують на методологічні не бездоганність проведених досліджень, що дозволяє піддати одержані дані сумніву.

Серед субєктивних факторів певне місце займає психологічний фактор. До дії цього фактору відносять індивідуальні та особистісні якості, що зумовлюють схильність людини до алкоголізації. Люди з низькою самооцінкою, що часто перебувають у депресивному стані більш схильні до алкогольної залежності. Часто причиною пристрасті до алкоголю стає бажання людини придушити сильні переживання та уйти від стресів, бажання розгальмуватися, відчути приємні відчуття []. Інші автори до числа психологічних факторів відносять: акцентуації характеру; реакцію емансипації; реакцію групування; потяг до самоствердження; задоволення почуття цікавості; бажання виглядати дорослим; потребу змінити психічний стан в стресовій ситуації; інфантилізм; підвищений рівень тривожності. До психологічних передумов хвороби відносяться такі особистісні особливості як нездатність пристосовуватися до обстановки, протистояти середовищу, вирішувати конфлікти та переносити емоційне напруження.

Ю. П. Лісицин и П. І. Сидоров перед психологічних особливостей осіб, що схильні до алкоголізму, виділяють недостатню організованість особистості, високу екстрапунітивність та зовнішній локус контролю, екстравертованість, імпульсивність, ригідність мислення та повязану з нею непродуктивність, нездатність справлятися з тривогою та напруженням соціально придатними шляхами, тобто сформованість неефективних допінг стратегій, особливу у вигляду входу від проблем. Синдром дитячої гіперактивності з поганою здатністю до концентрації уваги, імпульсивністю та збудливістю, низькою толерантністю до фрустрації виділяється як фактор ризику розвитку залежності [32]. Пізніше, вивчення людей, що систематично вживають алкоголь, показало, що їм властиві неконтрольована імпульсивність. Екстравертованість, підкреслювання своєї мужності, низька продуктивність.

Представляє інтерес в аспекті дослідження психологічних чинників алкоголізації дослідження самарських школярів, проведене у 1993-1996 роках під керівництвом С.Березіна. Була сформована вибірка з 96 підлітків у віці 13-16 років, що проживали у максимально нарконебезпечному середовищі, але які не мали досвіду вживання психоактивних речовин. Комплексне вивчення підлітків експериментальної групи та спостереження за їх динамікою протягом трьох років довели, що найбільшу небезпеку наркотизації мали підлітки, що володіли такими загальними якостями: самореферентність, комунікативна та соціальна компетентність; здатність конструктивно вести себе в конфліктних ситуаціях (тобто направленість зусилля на подолання суперечностей при збереженні своїх інтересів та інтересів партнера); адекватна самооцінка; здатність контролювати афект; здатність до відстроченої розрядки напруги.

До соціальних факторів формування алкогольної залежності відносять рівень освіти, особливості мікросередовища, які впливають на формування відношення до зловживання алкоголем (у тому числі сім'ю), політику держави у відношенні вживання алкоголю. Легалізація вживання спиртного, його доступність та рекламування теж відносяться до соціальних факторів. До цієї групи факторів відносять: сім'ю, засоби масової інформації, звичаї оточення, тобто групи, у яку входить дана людина, етнічну та релігійну приналежність, алкогольну політику держави [].

На думку С. Кройцера вживання психоактивних речовин є результат процесу соціального научіння. Знайомство з їх вживанням починається звичайно в результаті дружніх контактів з іншими вживачами, а перше вживання відбувається у колі знайомих, причому переважають мотиви допитливості та пристосування до своєї вікової групи. Для продовження вживання вирішальним є те, що воно не викликає негативних емоцій або дає такі позитивні ефекти як визнання, належність до групи тощо, які роблять привабливим подальше вживання. Допитливість та зняття стримуючих факторів є суттєвими моментами у початковому вживанні психоактивних речовин [23, с.18].

Згідно іншого дослідження, деякі люди, якщо вона навіть підлягають факторам ризику, не вживають алкоголь. Дослідження показують, що від цього їх утримують ряд захисних факторів: почуття гумору, внутрішній самоконтроль, цілеспрямованість; важливість взаємовідношень з дорослою людиною; прив'язаність до законів на норм суспільства, сімейних стандартів, що виключають вживання алкоголю [27, с.66].

Деякі автори диференціюють соціальні фактори на соціально-економічні, соціально-педагогічні, соціально-культурні.

До факторів соціально-економічного порядку відноситься широке виробництво спиртних напоїв. Пияцтво розповсюджене перш за все серед людей, життя яких характеризується трудовою, побутовою та сімейною невлаштованістю. Ті, хто ведуть спосіб життя, що характеризується як дармоїдство і часто супроводжується вживанням спиртних напоїв. Розповсюджене пияцтво в гуртожитках, неблагополучних сімях, а також серед самотніх молодих чоловіків. Такі соціально-економічні фактори як зниження життєвого рівня населення; майнове розшарування суспільства; обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку; безробіття; доступність алкоголю та тютюну теж накладають відбиток на алкоголізацію населення

Можна виділити також соціально-педагогічні фактори: криза інституту сімї; зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання; проблеми, повязані з навчанням; конфлікти з вчителями; низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі; слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді

Соціально-культурні фактори зумовлені зниженням морально-етичного рівня населення; поширенням кримінальної субкультури; руйнацією духовних цінностей; наростанням неформальних молодіжних обєднань в яких домінує культ сили; пропагандою ЗМІ західних стереотипів поведінки [50].

У дослідженні вчених, відповідаючи на питання про основну причину, що спонукала до першого вживання алкоголю, 30,5% старшокласників відповіли, що вони стали пити з допитливості, 20,1% - тому, що дорослі п'ють, 15,8% - щоб відчувати себе дорослими, 10,4% - щоб ствердитися у групі однолітків, 9% - тому що скучно, 5,8% - щоб легше спілкуватися з іншими людьми, 3,6% - для сміливості, 2, 5 % - щоб усунути страх, 2,2% - щоб зняти напругу. Виявлені мотиви можна обдати у чотири групи: 1) пізнавальні; 2) самоствердження; 3) символічної участі; 4) зняття психодинамічної напруги [25, с.28].

Таким чином, аналіз складної сукупності факторів, що впливають на алкоголізацію сучасної молоді доводить, що дія більшості з них зумовлена впливом на особистість з боку оточуючого середовища, визначається соціальними звязками та контактами індивіда.

.3 Характеристика соціально-психологічних чинників впливу на вживання людиною алкоголю

Під соціально-психологічними чинниками впливу будемо розуміти ті чинники впливу на особистість, які проявляються на груповому рівні взаємодій, ті атрибутивні характеристики соціальних норм, які забезпечують їх дію як регулятора поведінки індивіда.

Все людське життя протікає в рамках тих або інших соціальних груп. Навчаючись у школі, відпочиваючи людина вступає у взаємовідношення з оточуючими, зіштовхується з різного роду обєднаннями людей. У цих звязках виділяють дві системи - ділові відношення, які виникають між людьми як носіями певних суспільних функцій, та особисті відношення, які складаються на основі симпатій або антипатій, притяжіння або відштовхування.

Конкретна соціальна спільнота, у межах якої люди безпосередньо контактують між собою називається малою групою. Більш високою формою організації є соціальна група - множина людей, обєднаних загальними соціально значущими цілями та відповідною внутригруповою організацією, що забезпечує досягнення цих цілей. Найбільш розвинена соціальна група - колектив. Основне призначення соціальної групи - цілеспрямоване регулювання міжособистісних відношень в цілях реалізації інтересів групи. У соціальній групі індивід знаходиться у відношеннях не тільки з іншим індивідом, але і з іншими членами групи [35].

Соціальні групи поділяють на малі та великі. У повсякденному житті люди включені не в одну, а в кілька малих груп. Багато вчинків людини в мікросередовищі пояснюються її прагненням до самоствердження у референтній групі, до ствердження такої позиції у групі, яка забезпечує їй визнання, повагу та підтримку.

Соціальна група організує внутрігрупові відношення, регламентуючи їх, для реалізації цих відношень створюються спеціальні функціональні утворення. Володіючи певними заходами впливу, вони регулюють поведінку людей, забезпечують стійкість суспільного життя, направляють її на задоволення загальних потреб.

Соціальні групи впливають на особистість не тільки на рівні свідомості. Окремі ситуації, життєві колізії, взаємодії людей входять у сферу підсвідомого. Формуються соціальні установки - готовність людини до певних дій при певних обставинах. У своєму мікросередовищі людина вступає у безпосередні особисті контакти, виникають міжособистісні відношення, які залежать не тільки від морально-психологічних особливостей людей, але і від їх соціального статусу.

Особливий вплив на нормативну поведінку та нормативні рішення здійснює фактор спілкування та взаємодії при сумісній груповій діяльності.

Соціальна група є носієм соціальних цінностей, у тому числі певних норм поведінки, а також служить джерелом примушуючого впливу, направленого на забезпечення відповідності поведінки членів групи вказаним нормам, впливу групи, конформності у більшій або меншій мірі підлягають всі люди [49].

Не будь-яка сума окремих індивідів може бути названа соціальною групою, а лише сукупність людей, яких обєднують спільні інтереси, цілі, приблизно однаковий рівень соціальних та моральних цінностей.

Велике значення для будь-якої людини має найближча соціальна група, тому що реакція з боку оточуючих є джерелом поведінки індивіда. Людина засвоює ту лінію поведінки, яка підтримується, схвалюється її найближчим оточенням. Якщо в ній переважають думки, позиції та уявлення, що суперечать нормам моралі та права, то поділяючи їх, індивід вступає у конфлікт з суспільством та законом.

Психологічна структура групи може служити каталізатором індивідуальної поведінки [18].

Отже, суттєвий вплив на алкоголізацію здійснює мікросоціальне середовище - ті групи, у які включена особистість. Воно впиває на глибину та динаміку пияцтва та алкоголізму не прямо, а переломлюючись через існуючі в суспільстві традиції та звички. Важливим ланцюгом у розвитку алкоголізації є залучення до алкогольних звичаїв сімї та вживання спиртних напоїв у групі однолітків.

У НДІ фізіології дітей та підлітків Академії педагогічних наук РФ були проведені дослідження, які переконливо довели, що обєктивною причиною першого вживання старшокласниками алкогольних напоїв виступають алкогольні звичаї, сформовані протягом багатьох віків. Субєктивні причини - первинні алкогольні установки, в основі їх лежать повсякденні, антинаукові знання про фармакологічні властивості алкоголю.

Цікаві дані про вплив алкоголю наводять В.С.Братусь, П.І.Сидоров [8]. Автори відмічають, що до перших значущих досвідів знайомства з алкоголем у підлітка утворюється (у тісній залежності перш за все від сім'ї, мікросередовища) певне уявлення про цей продукт, про його особливу ейфоризуючу дію. Перше знайомство з алкоголем відбувається звичайно у 10-12 років за святковим столом з батьками або в компанії друзів. І це перше знайомство несподівано виявляється зовсім не таким, часто різко контрастує з наявними до того уявленнями, переддиспозицією дитини. Майже завжди перша алкоголізація сприймається суб'єктивно неприємно. Підлітки відмічають гіркий смак горілки, печію в ролі, запаморочення, нудоту навіть від одноразового прийому невеликих доз. Після такого дискомфортного знайомства більшість підлітків деякий час уникає алкоголю. Однак від того, що суб'єктивні відчуття від спиртних напоїв явно не збігаються із засвоєними уявленнями, традиціями та забобонами, останні не зникають, але постійно - особливо в обтяжуючому мікросередовище - представляють привід, стають спокусою відновлення алкоголізації. І уже у віці 13-14 років у зв'язку з якимись подіями (закінчення дев'ятирічної школи, вступ до навчального закладу, свята, дні народження) алкоголізація відновлюється, причому поступово вона починає набувати новий суб'єктивний, психологічний зміст.

Для розуміння сили, що змушує підлітка, долаючи природне органічне неприйняття, прагнути до випивки, необхідно розглянути особистісні процеси.

Зі збільшенням стажу вживання алкоголю, суб'єктивна картина сильно змінюється: більше 90% опитаних дослідниками підлітків зі стажем 2 і більше років вживання, вважали, що сп'яніння супроводжується відчуттям приливу сил, почуттям задоволення, комфорту, підвищенням настрою, тобто у висловлюваннях починають з'являтися ті атрибути психічного стану, які звичайна свідомість часто приписує дії алкоголю [8].

Психофізіологічний ефект дії алкоголю не завжди однозначний та змінюється в залежності від віку, загального стану організму, особливостей конституції та нервової системи. Однак, найбільш загальна схема полягає у тому, що звичайно виникає збудження, підйом, що викликаний боротьбою організму з отрутою, що поступив, потім можливе розслаблення, пригнічення, сон. Все це супроводжується порушенням моторики, неузгодженістю дій, мовною розгальмованістю. Але такий стан не можна вважати привабливим для людини, тим більше пояснити цим суб'єктивну тягу до алкоголю. Привабливість алкогольного сп'яніння, на думку дослідників, полягає в іншому. Вона приховується у тій - по більшій мірі неусвідомлений - психологічній мотивації звернення до вина, у тих бажаннях та потребах, які людина намагається задовольнити з його допомогою. Генетично першим і найбільш частим є бажання повеселитися, створити припіднятий настрій на весіллі, дні народженні, зустрічі друзів, тобто у випадках, в яких традиції випивання особливо міцні. Звичайно свята чекають, до нього завчасно готуються, певним чином налаштовують себе, одягаються, що саме по собі створює ту особливу атмосферу, яка і без вина робить людину збудженою, припіднятою, радісною. Наступне прийняття алкоголю, змінюючи стан організму та нервової системи, створює лише особливий, незвичайний психофізіологічний фон, на який проектується психологічні очікування, вся попередня психологічна підготовка до даної події. Для самої ж людини цей механізм залишається неусвідомленим, прихованим, що і породжує загальноприйняте уявлення про особливі властивості алкоголю (16) - гіпотеза В.Братуся, П.Сидорова про психологічні механізми дії алкоголю. Важливу специфічну роль грає проекція психологічного очікування на психофізіологічний фон сп'янінні.

Історично склалося, що жодне свято не обходиться без вживання великої кількості спиртного. Будь-яка подія в житті - народження дитини, хрещення, ювілей, весілля, одержання премії та навіть велику покупку прийнято «обмивати». Навіть стреси та втому - і фізичну, і розумову прийнято знімати алкоголем. Звичайна зустріч друзів теж не обходиться без випивки, не говорячи про проблеми або горе, які українці заливають алкоголем. На якийсь час спяніння дозволяє піти від проблеми, але не розвязати її.

До факторів, що сприяють частому вживанню спиртних напоїв відносяться «традиції», «алкогольна атмосфера», що панує у деяких мікросоціальних групах, у тому числі і в сімї, в «алкогольних кампаніях». Алкогольні звичаї мікросередовища багато в чому визначають алкогольні установки молодих людей, їх оцінки пияцтва оточуючих, відношення до можливої власної алкоголізації та її динаміку [50, с.64].

У сімях, де батьки практично не вживають алкогольні напої, виростають діти, які у дорослому житті також рідко пють спиртне. Якщо ж діти спостерігають приклад життя батьків-алкоголіків, для них таке життя стає нормою, та в подальшому вони нічого поганого не бачать у вживанні спиртних напоїв. А.Коровін шляхом вивчення характеру алкоголізації підлітків підтвердив, що першими «алкогольними вихователями» є батьки. Батьки є першим та найбільш важливим ланцюгом у розвитку алкоголізму. Дослідження алкоголізації молоді показує, що рівень вживання спиртного вище в середовищі молодих людей із сімей алкоголіків. Рокову роль грає виховання дітей у сімї в умовах систематичного вживання спиртних напоїв. Це свідчить про атмосферу схвального ставлення сімї до спиртних напоїв. Таким шляхом передається «естафета» пияцтва наступному поколінню. Соціологічні дослідження виявили: більше 90% алкоголіків залучилися до алкоголю до 15 років, а одна третина з них - до 10 років. У результаті до 19 років 90% обстежених осіб пило уже систематично. Встановлено також, що перша чарка кожному з них була запропонована найближчими родичами [12].

Велике значення має вплив тих, хто уже на шляху до алкоголізму. Це так звані «алкогольні лідери», які є мов би «центром кристалізації» алкогольного побуту, розповсюдження алкогольних звичок, думок про користь спиртних напоїв, «правил» та норм їх споживання.

Тобто мова йде про соціально-психологічні фактори, що сприяють вживанню алкоголю та формуванню алкоголізму.

Сьогодні такі традиції різноманітні. Крім існуючих виникають нові алкогольні звичаї. Відбувається нашаровування «нових» приводів вживання спиртних напоїв на старі звичаї; певна інтернаціоналізація звичаїв вживання алкоголю.

Алкогольні традиції існують остільки, оскільки вони здатні задовольняти потреби соціально-психологічного порядку. Мова йде про традицію вживання алкоголю в ситуаціях особистого спілкування. Хоча сучасне життя і збільшує число контактів, більшою частиною такі контакти поверхові і не здатні задовольнити потребу в спілкуванні, основою якого є самостворення та самовираження отримання соціального схвалення.

Особливу роль при цьому має емоційна сторона контакту тих, хто спілкується. При зустрічі двох несхожих людей встановити контакт буває непросто. Цьому заважає соромязливість. І тут алкоголь здатен «полегшити» процес спілкування, розгальмувати, емоційно розкріпачити людину та виявити її настрій, сприяти зменшенню дистанції між співбесідниками, приглушити різниці між ними. Треба мати на увазі, що якість бесіди при спянінні, її інтелектуальна насиченість, як правило знижуються. І хоча особи, що спілкуються у спянінні, можуть дотримуватись протилежної думки, все ж їх субєктивне враження від насиченості бесіди засноване перш за все не емоційному контакті та співпереживанні.

Люди можуть спілкуватися, встановлювати глибокі емоційні контакти і без алкоголю. Однак для повноцінного спілкування необхідні певний рівень особистісної організації, володіння елементарними прийомами психічної саморегуляції. Організація повноцінного спілкування вимагає певних зусиль з обох сторін.

Спілкування на фоні вживання алкоголю слід розглядати як полегшений варіант спілкування. У цьому випадку партнери йдуть шляхом найменшого опору. Емоційний контакт досягається швидше та без особливих зусиль. Збільшення досвіду спілкування на фоні алкоголю приводить до свого роду атрофії навичок нормальної взаємодії, а спроби встановити контакт без алкоголю з часом виявляють свою неспроможність, викликають незадоволеність. Коло спілкування звужується. Ця тенденція може привести до формування пияцтва та алкоголізму.

Всередині кожної традиції, повязаної з вживанням алкоголю можна виявити чотири основні елементи: 1) обєктивно можна обійтися і без алкоголю; 2) існує уявлення про те, що алкоголь у якомусь відношенні «корисний», на час полегшує індивідуально-психологічне або соціально-психологічне функціонування індивіда; 3) при відтворенні традиції індивід втрачає незалежність від алкоголю, звужує свої адаптаційні можливості; 4) при відтворенні традиції вона втрачає початковий зміст та перетворюється для індивіда у привід для повторного вживання алкоголю [].

Існує стійкість алкогольних традицій та звичаїв до направлених проти них прямих адміністративних впливів. Цим пояснюється те, що засуджуючі та забороняючі впливи не несуть в собі конструктивного елементу, вони не витісняють алкоголю, оскільки не пропонують ефективного безалкогольного способу здійснення тих соціально-психологічних та індивідуально-психологічних функцій, які у перекрученому вигляді допомагає здійснити алкоголь.

РОЗДІЛ 2. ВРАХУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ АЛКОГОЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ ЯК СПОСІБ ПРОТИДІЇ ПОШИРЕННЮ АЛКОГОЛІЗМУ В СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

.1 Соціально-психологічні особливості студентства як чинник ризику алкоголізації

Слово «студент» - латинського походження, у перекладі означає «той, хто старанно працює, займається», тобто людина, що оволодіває знаннями [42]. «Студентство - центральний період становлення людини, особистості в цілому, прояву різноманітних інтересів. Студентський вік - період складного структурування інтелекту, інтенсивної активної соціалізації людини як майбутнього професіонала [36, с.340].

На сьогодні відсутній єдиний підхід до вікової періодизації, виділення фаз розвитку дорослої людини. За міжнародною класифікацією, завершення юності та початок дорослості починається для жінок з 20 років, а для чоловіків - з 21 року. Отже, основна маса студентів завершує у період навчання у вищій школі свою фазу юності та переходить у фазу дорослості. Сучасні студенти - це молоді люди у віці від 18 до 25 років.

Соціально-психологічні властивості цієї вікової категорії залежать не стільки від вікових особливостей, скільки від соціально-професійного визначення, самостійності особистості, вибору життєвого шляху. Особливості студентського віку визначаються проміжністю суспільного становища та статусу. Головна соціальна задача студентського віку - професійний вибір. Спеціальна освіта є наступним етапом по відношенню до загальної освіти. Професійний вибір та вибір спеціального навчального закладу приводить до того, що життєві шляхи юнаків та дівчат розмежовуються. Розширюється діапазон суспільно-політичних інтересів та ступінь відповідальності.. Це період:

складного структурування інтелекту, він є сенситивним для розвитку інтелектуальних сил

розвитку моральних та естетичних почуттів,

становлення характеру, певних звичок та установок. Час навчання у виші співпадає з другим періодом юності або першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистісних рис (роботи Б.Ананьєва, А.Дмитрієва, І.Кона, В.Лисовського). Характерною рисою морального розвитку у цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно укріплюються ті якості, яких не вистачало у повній мірі в старших класах - цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, самостійності, ініціативи, уміння володіти собою

формування власних поглядів та відношень.

інтенсивної активної професійної соціалізації

оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: навчальних, громадських, професійних, трудових естетичних

Водночас, можна виділити ряд небезпек, які існують у студентському віці:

прагнення до самостійності, повязане з проблемами самосвідомості та самовизначення, які вирішити молодій людині буває важко. Зростання рівня самосвідомості сприяє розвитку рівня вимог молодих людей до оточуючих людей і до самих себе. Вони стають більш критичними та самокритичними, ставлять вимоги більш високого порядку до морального стану однолітка.

суперечливість внутрішнього світу. Студентський період є центральним періодом перетворення та становлення всієї системи ціннісних орієнтацій та мотивації. Складність знаходження своєї самобутності та формування неповторної, творчої індивідуальності [1, с. 50].

суперечності між інтелектуальними та фізичними можливостями та дійсною їх реалізацією. Зростання творчих можливостей, розвиток інтелектуальних, технічних, художніх та наукових досягнень не може продовжуватися постійно.

труднощі процесу адаптації до нових видів діяльності. Багато проблем молодих людей у перші роки навчання повязані з відсутністю навичок самостійної роботи, невмінням конспектувати лекційний матеріал, працювати з джерелами, аналізувати матеріал, ясно та логічно викладати думки [20].

Для студентського віку залишається важливим спілкування з однолітками. Усвідомлення групової приналежності, солідарності, дружної взаємодопомоги створює почуття емоційного благополуччя та стійкості. Юнацька комунікабельність часто буває егоцентричною, а потреба у самовиявленні, розкритті своїх переживань - вище інтересу до почуттів та переживань іншого. Звідси виникає емоційна напруженість у відношеннях, незадоволеність ними. Юнацькі групи задовольняють у першу чергу потреби у вільному, партитеному, емоційно насиченому спілкуванні. Вільне спілкування не просто спосіб проведення дозвілля, але і засіб самовираження, встановлення нових контактів, пошук себе. Приналежність до компанії підвищує впевненість студента в собі та дає додаткові можливості самоствердження, сприяє підвищенню самооцінки [2].

Розвиток студента на різних курсах має деякі особливі риси. На першому курсі студенти розвязують завдання залучення абітурієнта до студентських форм колективного життя. Поведінка студентів відрізняється високим ступенем конформізму. Відмічається слабка регуляція своєї поведінки та немотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх вчинків. Часто формується неадекватна ідентичність, нездатність будувати життєві плани, уникання тісних міжособистісних відношень, вибір негативних зразків для наслідування.

У процесі адаптації першокурсників до вузу виникають такі труднощі: негативне переживання, повязане з уходом вчорашніх школярів зі шкільного колективу з його взаємодопомогою та моральною підтримкою; недостатня психологічна підготовка до професії; невміння здійснювати психологічне саморегулювання поведінки та діяльності; недостатньо розвинене прагнення до самоосвіти тощо.

Другий курс є періодом найбільш напруженого навчання. У житті другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання та виховання. Студенти одержують загальну підготовку, формуються їх широкі культурні запити та потреби. Процес адаптації до даного середовища в основному завершений

Третій курс - початок спеціалізації, укріплення інтересу до наукової роботи як відбиття подальшого розвитку та поглиблення професійних інтересів студентів. Необхідність у спеціалізації часто приводить до звуження сфери різнобічних інтересів особистості.

Четвертий курс - це перше реальне знайомство зі спеціальністю у період проходження практики. Відбувається переоцінка студентами багатьох цінностей життя та культури.

На пятому курсі формуються чіткі практичні установки на майбутній рід діяльності. Проявляються нові, що стають все більш актуальними цінності, повязані з матеріальним та сімейним становищем Студенти поступово відходять від колективних форм життя вузу [20].

Таким чином, найбільш небезпечним у плані залучення до ризикованих видів поведінки є перший курс.

Вступ до ВНЗ - значна подія, самостійний крок і початок відповідального етапу життя. В перші тижні відчувається задоволеність від досягнення важливої мети, виникають серйозні надії на ефективне навчання. Але трохи згодом (через 2-3 місяці) починають відчувати певні дискомфортні переживання. Цей період триває протягом усього першого року навчання і завершується більш менш успішно, але не для всіх студентів. Саме вони і потребують особливої уваги і допомоги. Можна виділити дві групи труднощів, що виникають на цьому етапі життєвого шляху: труднощі адаптації до нового способу та стилю життя; труднощі, що повязані з процесом навчання. Охарактеризуємо їх.

. Труднощі адаптації до нового способу та стилю життя (нового місця проживання, нового оточення)

Випробування свободою, безконтрольність та некерованість. Виникає спокуса не чого не робити або робити все в останній час, нічого не встигаючи

Самостійність як обовязок про себе піклуватись, обслуговувати себе - готувати їжу, прибирати кімнату, прати білизну, приймати самостійні рішення. Через відсутність самостійності, безвідповідальності, рідкість спілкування з батьками, як наслідок: почуття самотності, втрата старих друзів і труднощі у знаходженні нових, поганий настрій

Студентський гуртожиток. Реальні обставини далекі від навіюваних установок. Звідси і психологічний настрій.

Спілкування у вузівському колективі. Проблема спілкування у студентів, що приїхали з провінції, велика кількість людей, характерні для великого міста, де кожен сам по собі, майже не сприймає оточуючих. Відмовляються від стереотипів і набувають незвичних форм поведінки: якщо у школі відрізнялися успіхами у навчанні і ерудицією, були лідерами, то тепер бути першим не завжди вдається. Разом з тим існують особливості відносин у гуртожитку: значно більша роль спілкування, ніж вдома, колективний характер виконання справ приводить до зміни індивідуалістичної психології на психологія колективізму. Характер спілкування з викладачами: дивує звертання на „Ви

Фінансово-матеріальні проблеми. Значна частина відноситься до категорії середньо та погано забезпечених. Сучасна стипендія не забезпечує навіть третини фінансових потреб. Живуть за рахунок: підтримки батьків і родичів, особистої праці, того і іншого. Як бачимо, навіть за наявності підтримки батьків, коштів на навчання та проживання не вистачає, що змушує шукати власні засоби. Рідко коли вони влаштовуються за спеціальністю, частіше у комерційні структури, а цим самим зменшують власний час на навчання, власні психічні, фізичні, інтелектуальні ресурси. Як наслідок - борги у сесію.

Загострене питання про соціальні пільги: на транспорт, літній відпочинок. Необхідна нова система стипендіального забезпечення: академічна та соціальні стипендії. Студенти з малозабезпеченим сімей не в змозі оплатити репетиторів, а тому велика ймовірність їх гіршого навчання

ІІ. Проблеми, що повязані з процесом навчання.

Підготовка та проведення екзаменаційної сесії. Великий обсяг наукової інформації. У середині першого семестру буквально завалені завданнями, у яких мало що розуміють. Інша система викладання, яка відрізняється від шкільної. Вкупі з особистою свободою може виникнути установка: сьогодні погуляю, а вивчу все завтра. На перезалік витрачається більше сил та енергії, ніж на просте складання заліку.

Відсутність спеціальних організаційно-навчальних навичок: конспектування, користування бібліотекою. Цих проблем менше у вихідців з ліцеїв та гімназій. Учні яких практично 2-3 роки навчалися в умовах вищої школи (ті ж викладачі, методи, вимоги, організація навчального процесу, екологічні умови - стіни закладу). У ВНЗ не передбачено спеціальних заходів щодо корекції шкільних навичок, припускається, що студент є досить самостійним, щоб набути їх (необхідно включити у роботу кураторів, соціальних служб).

Студенти перших курсів не володіють способами зосередження (управління концентрацією та тривалістю уваги), запамятовування (недостатність мнемічної сфери), вирішення навчальних завдань (розподіл активності у часі). Причина насамперед в особистій сфері. Успішність навчання у школі забезпечувалась певними способами пізнавальної діяльності, що зумовило зростання самооцінки та переконаність у правильності обраного шляху. Спосіб діяльності став елементом Я-концепції. Випадки неуспішності оцінюються як завгодно, тільки не так як є насправді. Головним у роботі в цьому напрямку є формування у студентів усвідомлення реального стану речей (з досвіду вони часто опираються цьому усвідомленню). Спосіб дії не лише входить до Я-концепції людини, а є складовим елементом індивідуального стилю пізнавальної діяльності.

Оскільки до завдань викладачів не входить формування способів пізнавальної діяльності, ситуація може мати кілька варіантів вирішення: адекватні способи можуть і не сформуватися - неуспішність, розумові та психічні перевантаження, пошук «обхідних шляхів», зникає мотивація, формується малоефективний спеціаліст; адекватні способи можуть зявитись неусвідомлено, випадково чи як наслідування - зростає успішність, дезадаптаційні процеси помякшуються. Але неусвідомленість цього, невідрефлексованість означає, що людина зустрінеться з подібними проблемами у майбутньому. Отже, даний шлях лише тимчасово допомагає вирішенню проблеми. Найбільш вдалий третій варіант - надання кваліфікованої педагогічної та психологічної допомоги через різні служби.

. Невизначеність майбутнього - важливий фактор дезадаптації. Особистісні труднощі, проблема недостатнього самовизначення, готовність до життєвого самовизначення є центральним психічним утворенням старшокласників. Рішення про вступ до ВНЗ часто є не власним і самостійним, а підказаним батьками та іншими людьми, тому очікування є розмитими і невизначеними. Ефект «свято не відбулося» - відсутність адекватних очікувань і усвідомлення своєї ролі, прагнення до вступу повязане не з життєвими перспективами, а з афективним бажанням досягти успіху і підвищити самооцінку. Діяльність, що потребує реалізації, просто відсутня в актуальній свідомості - просто очікується задоволення і щастя, а коли виявляється, що треба продовжувати навчання ще й у нових умовах, першокурсник губиться і довго не може ефективно діяти. Ефект «не в ті двері» - виникає механізм психологічного захисту: «мені погано, бо я обрав не той фах, спеціальність, вуз. Все це дестабілізує діяльність, породжує стан психологічного дискомфорту. Розчарування можуть мати і обєктивний характер: ідеал майбутньої професії та шлях підготовки до неї відрізняються. Особистісні труднощі стосуються і випускників ліцеїв. Навчання у цих закладах майже не впливає на підсилення готовності до життєвого самовизначення. Це пояснюється ранньою професіоналізацією навчання,, адже вибір профілю ліцею ніколи не є повністю самостійним та усвідомленим. Тому часто учні переживають приреченість, адже навчальна програма в профільних класах побудована на основі скорочення загальноосвітніх дисциплін.

. Неадекватні стосунки між викладачем та студентом. Психологічний контакт і спілкування реалізується в індивідуальному підході викладача до студента, що передбачає пізнання студента загалом та кожної з граней його особистості, здібностей, характером. Завданням викладача є «відкриття» студента для себе, вивчений його можливостей і знання перспективи та допомога студенту «відкрити себе, зрозуміти свої слабкі та сильні сторони. Процес спілкування може здійснюватися у авторитарному, конформістському та демократичному стилях. Викладач не завжди додержується демократичного стилю спілкування. Слід уникати педагогічного примусу

. Труднощі соціально-психологічної адаптації. Входження в нову групу товаришів. Проблема студентського самоврядування: студенти легше переживають адаптаційний період, якщо можуть активно впливати на умови навчання.

Такі особливості студентів як схильність до конформізму, слабка саморегуляція поведінки, невміння передбачити наслідки своїх учинків у сполученні з вищезазначеними труднощами створюють сприятливий фон для залучення до вживання спиртних напоїв.

Таким чином, студентські роки - це дуже складний етап в житті людини. На цьому етапі формується не особистість, закладаються підвалини наступного життя. Для люди у цьому віці важливо, щоб її розуміли, приймали та поважали думку, давати можливість виявити себе, брали до уваги емоції та почуття. Важливо відчувати себе значущим, спілкуватися з людьми, вступати у продуктивні відношення. Відсутність умов для задоволення існуючих потреб зумовлює підвищення ризику деструктивної поведінки. У цей час молоді люди повинні справитися з великою кількістю завдань розвитку, значно більшою, ніж у будь-який й інший період їх наступного життя: вони повинні визначитись у майбутньому працевлаштування, створити власну шкалу цінностей та самосвідомості як основу власної поведінки. Ризик девіантної поведінки виникає, якщо молода людина не бачить цих завдань або не може їх прийняти, або якщо розвязання цих завдань є для неї або здається їй неможливим.

.2 Програма дослідження рівня залученості студентської молоді до вживання алкоголю

Нами була розроблена програма дослідження, яке має на меті обмеження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді. Дослідження має прикладний характер, оскільки направлене на вирішення конкретного практичного завдання: його результати стануть підґрунтям для розробки програми корекційно-профілактичного впливу на обєкт дослідження.

Об'єктом дослідження є студенти 3 курсу факультету психології, історії та соціології Херсонського державного університету. Предметом дослідження є рівень залученості до вживання алкоголю та його зв'язок з дією соціально-психологічних факторів.

Гіпотеза дослідження: основний вплив на залучення студентської молоді до вживання алкоголю здійснюють соціально-психологічні чинники: вплив референтних осіб, існуючі традиції, громадська думка.

Рівень залученості до вживання алкоголю має зв'язок з прагненням особистості до отримання нових вражень.

Завдання дослідження:

Оцінити вплив мікросоціального оточення на залучення неповнолітніх до вживання алкоголю.

З'ясувати мотиви вживання алкоголю.

Оцінити частоту вживання студентською молоддю алкогольних напоїв.

Виявити рівень прагнення респондентів до нових вражень та з'ясувати наявність звязку цієї характеристики з: 1) першими враженнями щодо алкогольних напоїв; 2) частотою вживання алкоголю.

Обсяг досліджуваної вибірки склав 50 осіб.

Існуюча практика виробила цілий комплекс методів збирання інформації: опитування, інтервю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо. Використання того або іншого методу, в тому числі їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження, а також його виду.

У ході здійснення дослідження використовувались два методи збирання інформації: анкетне опитування, психологічний тест.

Метод анкетування засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів. Анкетне опитування починається з формулювання програмних питань з переведення мови науки на запитання, звернені до респондентів. Анкета, як правило, починається з преамбули - звернення до респондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімний характер, спосіб заповнення анкети, а також висловлюється подяка за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитуваних, і третя частина - паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних (стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан)

Анкетне опитування не повинно тривати більше 30-40 хвилин у звязку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 запитань. Важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався Тому більш складні за змістом запитання повинні йти слідом за більш простими. Перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним. Важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент «включився» в тему. Запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам. Запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.

За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище;

запитання про знання, мета яких - зясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень поінформованості респондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експериментальні і ігрові ситуації;

запитання про думку респондента. Вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;

запитання про мотиви, покликані викликати субєктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності [6].

Після визначення змісту запитань, анкета упорядковується, що передбачає не лише компоновку запитань і їх послідовність, а і художньо-технічне оформлення анкети. Основними етапами здійснення анкетного опитування є:

підготовчий етап - включає розробку програми опитування, складання плану і сітьового графіку роботи, проектування анкети, її апробацію, тиражування анкети, складання інструкцій для анкет ера, респондента та інших учасників опитування, підбір та підготовка інтервюерів, анкетерів, розвязання організаційно-технічних та фінансових проблем);

оперативний - сам процес анкетування, який також має свої власні стадії і підетапи;

підсумковий (результуючий) етап - обробка і аналіз одержаної інформації, оформлення звіту.

Анкенте опитування - це не тільки збирання даних. Мета його полягає у тому, щоб дати науково обґрунтовану інтерпретацію вивчених фактів. Зібраний первинний матеріал не придатний для теоретичного аналізу, його необхідно обробити (впорядкувати, класифікувати).

Форми та методи обробки зібраної інформації.

В якості другого метода використана методика вимірювання потреби у пошуці вражень, що спонукають людину до того або іншого виду діяльності. Першим, хто її запропонував, є американський психолог М.Цукерман. Основою його теорії розробленої у 60-і роки було положення, що люди розрізняються за оптимальним рівнем стимуляції та збудження і ці різниці впливають на вибір ними різних форм життєвої активності. У 1979 році М.Цукерман описав загальний пат терн поведінки пов'язаний з високою схильністю до пошуку вражень, та визначив потребу у різних нових враженнях та переживаннях та прагненні до фізичного і соціального ризику заради цих вражень. Для вимірювання окремих структурних компонентів цієї потреби ним був запропонований тест, який містить шкали: а) пошук фізичного ризику. Це інтерес до спорту та інших видів діяльності, повязаних з фізичною небезпекою; б) пошук нового досвіду, у тому числі такому, що досягається через вживання наркотиків, бродяжництво тощо; в) невідповідність поведінки соціальним нормам - вживання алкоголю, гра на гроші тощо; г) чутливість до нудьги, прагнення до новин, знайомства з новими людьми, неприйняття рутини, нудних занять [53].

Дослідженнями ряду авторів встановлено, що підлітки з високими показниками тесту М.Цукермана прагнули до експериментування з наркотичними речовинами з метою підвищити рівень збудження та одержати різноманітні відчуття, які на момент здійснення ризикованого вчинку асоціюються ними з почуттям зростаючого напруження, яке в останній момент змінюється розрядкою.

Ряд вітчизняних дослідників вважають, що у багатьох випадках девіантна поведінка підлітків зумовлена дією механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості у них сфери потреб, викривлення процесу соціалізації та особливостями емоційної сфери: низькою стресостійкістю, підвищеною тривожністю, імпульсивністю [2, с.85; 19, с.40]

Проведені дослідження за методикою М.Цукермана показали, що при рівній потребі у пошуку вражень форми її прояву на поведінковому рівні можуть мати як соціальну, так і асоціальну орієнтацію. Виділені три основні форми опредмечування потреби у пошуку вражень: фізичний ризик, інтелектуальна активність, соціальний ризик. Виявлений високий позитивний зв'язок стійких форм поведінки, вибору певних видів діяльності з цими трьома ведучими мотивами: у спортсменів - з фізичним ризиком;, у учнів спецшкіл - з інтелектуальною активністю, у підлітків - соціальним ризиком

Методику можна застосовувати для розширення можливостей індивідуального підходу до корекції поведінки підлітка, тому що виявляючи його інтереси і схильності, можна по-різному направляти його активність: залучати до занять спортом з високим ступенем ризику, розвивати інтелектуальні інтереси, включати у неформальні молодіжні обєднання про соціальної орієнтації [29, с.41]

Важлива своєчасна корекція дефектів емоційної сфери у підлітків. Для корекції дефіциту сприйняття емоцій та підвищеного рівня експресії гніву застосовується індивідуальний тренінг емоційно-імпресивних та емоційно-експресивних навичок6 складання та розгадування психологічних портретів близьких людей, описи власного емоційного стану у різних емоціогенних ситуаціях, тренінг контролю емоцій за допомогою різних когнітивних прийомів, релаксації, аутотренінгу. Для підвищення рівня позитивних та зниження негативних емоцій використовується тренінг, направлений на підвищення мотивації досягнення рівня притягань та навичок спілкування.

Сильніше за все ризик вживання алкоголю виражений молоді у віці 12-18 років. У цей час молоді люди повинні справитися з великою кількістю завдань розвитку, значно більшим, ніж у будь-який інший період їх наступного життя: вони повинні підготувати свій уход з батьківського будинку, досягти визнання у своїй віковій групі, завязати дружні та партнерські стосунки, визначити власну шкалу цінностей та етичну самосвідомість як основу власної поведінки. Ризик девіантної поведінки виникає, якщо молода людина не бачить цих завдань або не може їх прийняти, або якщо розвязання цих завдань є для неї або здається їй неможливим.

Направленість психокорекційної роботи на укріплення слабких місць, на періоди та ситуації підвищеного ризику та кризові стани сприяє попередженню асоціальних форм поведінки.

З психолого-педагогічної точки зору всі фактори алкоголізації поділяють на фактори середовища (обєктивні) та соціально-психологічні фактори особистості молодої людини (субєктивні). Відповідно у питаннях профілактики виділяють також два основні напрями: 1) робота з середовищем перебування (виділення факторів ризику та їх нейтралізація); 2) робота з особистістю учня: виховання та розвиток стійкості до несприятливих соціально-психологічних факторів та впливів.

Підводячи підсумок причинам: основу спонукальних сил складає дія механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості сфери потреб, наслідування дорослим, викривлення процесу соціалізації, потреба в саморегуляції внутрішнього стану, особливо у психотравмуючій ситуації, порушення в емоційній або пізнавальній сферах, не достаток знань про здоровий спосіб життя.

.3 Результати дослідження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді

У досліджуваній виборці 100% склали представники жіночої статі, у тому числі 40% осіб 19 років, 48% - 20 років, 12% - 21 року. Відсутність у досліджуваній сукупності юнаків не дало можливості встановити різниці у ступені залученості до вживання алкоголю, зокрема емпірично не підтверджено, що юнаки раніше знайомляться зі спиртними напоями та більш часто їх споживають.

Перше вживання алкоголю студентами припадає на: 11 років - 4%, 14 років - 12%, 15 років - 12%, 16 років - 48%, 17 років - 8%, 18 років - 8%, 19 років - 8%. Отже, на даний момент, всі студенти мають досвід вживання алкоголю. До досягнення повноліття майже третина молодих людей, навіть ураховуючи що це дівчата, вже спробували алкогольні напої.

Перше вживання алкоголю студентами, що були опитані, передбачало пробу слабоалкогольних напоїв, у тому числі: 36% спробували пиво, 12% - вино, 8% - лікер, 36% - слабоалкогольний напій. Лише 8% молодих людей вказали на пробу міцного напою. І хоча 40% студентів зазначили, що у них виникли неприємні відчуття, повязані з «гірким неприємним смаком» алкоголю, 24% опитаних здивувало, як його пють люди, 4% для себе вирішили, що більше вони цього робити не будуть, сучасний стан залучення до вживання студентської молоді свідчить, що ці відчуття швидко зникли і не зупинили перед повторним зверненням до алкогольних напоїв.

Оцінювання частоти вживання алкоголю виявило, що на даний момент 40% молодих людей вживає алкоголь раз на місяць, 20% - раз на тиждень, 16% - раз на три місяці, 8% - у звязку зі святковими подіями, 8% - не вживають, 4% - вживають щоденно, 4% - один раз на рік. Таким чином, 24% молодих дівчат у віці від 19 до 21 року, що були опитані, можуть вважатися такими, що систематично залучаються до вживання алкогольних напоїв, отже, їх можна віднести до групи ризику. Даний факт зумовлює необхідність організації корекційної роботи в університеті.

Для оцінювання впливу мікросоціального оточення на залучення неповнолітніх до вживання алкоголю до анкети було включене питання: «Хто був ініціатором першого вживання алкоголю?». Відповіді на ці питання розподілилися таким чином: 56% - друзі, 32% - родичі, 8% - сама людина, 4% - батьки. Розподіл відповідей демонструє, що провідний вплив на залучення до вживання алкоголю здійснює найближче оточення, насамперед друзі і знайомі, що узгоджується з висунутою гіпотезою.

Якщо звернутися до питання про традиції в сім'ї щодо вживання алкоголю, 52% опитаних студентів зазначили, що вживання алкоголю у їх сімї повязане з відзначенням свят, 32% - із зустрічами з друзями та знайомими, 12% характеризують свою сім'ю як таку, у якій існують традиції вживання алкоголю і лише 4; - як таку, у якій ці традиції відсутні. Це свідчить про те, що майже у половини опитаних студентів існує небезпека впливу традицій сімейного оточення на алкоголізацію молодих дівчат і трансляції зазначених традицій у наступні покоління

Існуючі стереотипи свідомості також відносяться до соціально-психологічних факторів алкоголізації молоді. Опитування дозволило встановити ієрархію стереотипів: найбільший прояв має думка, що вживання алкоголю покращує спілкування, на другому місці - що стрес знімає стрес та втому. Незначне поширення мають думки, що алкоголь дозволяє піти від проблем, і що він покращує сон та травлення. Отже, одною з домінуючих потреб у студентському віці є потреба у спілкуванні, тому алкоголь розглядається як один з можливих засобів його стимулювання, при цьому альтернативні способи залишаються поза увагою.

Що стосується основної причини, що спонукала до першого вживання алкоголю, 30,5% студентів відповіли, що вони стали пити з допитливості, 20,1 % - тому, що дорослі п'ють, 15,8% - щоб відчути себе дорослим, 10,4% - щоб ствердитися у групі однолітків, 9% - тому що нудно, 5,8% - щоб легше було спілкуватися з іншими людьми, 3,6% - для сміливості, 2,5% - щоб усунути страх, 2,2% - щоб зняти напругу. Виявлені мотиви можна об'єднати у чотири групи: 1) пізнавальні; 2) самоствердження; 3) символічної часті; 4) зняття психодинамічної напруги.

Опитування осіб показало, що 88 % пило на честь святкової події, 12% - «за компанію» під час зустрічі друзів. У жодному випадку ця подія не була зумовлена сумісною груповою діяльністю, яка передбачала спільне виконання дорученого завдання

У результаті дослідження виявлені мотиви вживання алкоголю студентами, які найбільш часто зустрічаються: прагнення весело провести час (44%), прагнення підвищити настрій (32%), бажання розслабитися (18%). Поодинокі випадку, коли студенти вживають алкоголь через бажання «вчиняти як всі» (2%), підвищити впевненість (2%), підвищити комунікабельність (2%). Не виявлено жодного студента, мотиви яких були б повязані з прагненням бути дорослими. Напевне, цей мотив має прояв на більш ранніх етапах соціального становлення. Ведучим мотивом алкоголізації дівчат науковці вважають регуляцію внутрішнього стану і це фактично було підтверджено у проведеному нами дослідженні.

Заслуговує на увагу аналіз відповідей на питання «Що, на вашу думку, здатне обмежити вживання людиною алкогольних напоїв?». Лише 16% респондентів відмітили провідну роль самої особистості у відмові від вживання алкоголю. Інші відповіді розподілилися наступним чином: 36% студенток уважають, що перешкодою може стати відсутність грошей, 28% - заборона чи обмеження продажу, 20% - необхідність виходу на робота або навчання, 8% - активна протидія оточуючих. Таким чином, серед зазначених чинників 8% студентів віддали перевагу внутрішнім і 92% - зовнішнім факторам.

Для оцінки рівня прагнень респондентів до нових вражень ми застосували шкалу пошуку відчуттів М.Цукермана. Результат проходження тесту показав, що низький рівень потреби у відчуттях властивий 16% респондентів, середній - 72%, високий - 12%. Для встановлення звязку цієї характеристики з частотою вживання алкоголю ми проаналізували кореляційний зв'язок, тобто залежність між двома змінними. Вона не є свідченням причинно-наслідкового зв'язку, а лише говорить про те, що змінам одної ознаки, як правило, відповідають певні зміни іншої. Ми ставили за мету дослідити кореляційну залежність між двома ознаками, такими як рівень потреби у відчуттях та частота вживання алкогольних напоїв. Для спрощення розрахунків обчислення здійснювалося для групи з 25 чоловік (таблиця 2.1)

Для досягнення мети використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Було сформульовано гіпотези:

Н0: кореляція між змінними Х та У не відрізняється від нуля

Н1: Кореляція між змінними Х та У достовірно відрізняється від нуля

Для розрахунку коефіцієнта Спірмена (R) необхідно:

Проранжувати значення змінної Х (рівень потреби у відчуттях), при цьому ранг 1 відповідав найбільшому значенню. За правилами ранжування ранги були занесені в таблицю відповідно до порядку номерів респондентів

Проранжувати значення змінної У (частота вживання алкоголю), при цьому ранг 1 відповідав найбільшій частоті (щоденно). За правилами ранжування ранги були занесені у наступний стовпчик таблиці за порядком номерів респондентів

Таблиця 2.1. Результати дослідження звязку між рівнем потреби у відчуттях та частотою вживання алкоголю респондентами

№ п/пРанг рівня потреби у відчуттяхРанг частоти вживання алкоголюРізниця рангівРізниця рангів у квадраті11,510,50,2521,511,5-101003311,5-8,572,254523-183245524,5-19,5380,256511,5-6,542,2577,511,5-41687,511,5-416910,546,542,251010,524,5141961110,546,542,251210,546,542,251316412144141611,54,520,25151621,5-5,530,25161618,5-2,56,25171611,54,520,251816412144191611,54,520,252020,511,58,572,252120,518,5242222,521,5112322,518,5416242411,512,5156,25252518,56,542,25

Обчислено різниця рангів (d) для кожної пари значень Х та У. Одержані результати занесено у наступний стовпчик таблиці.

Кожна різниця зведена у квадрат (d2) та занесено ці значення у 4-й стовпчик таблиці.

Знайдено суму одержаних величин d2 (остання строка таблиці)

Розраховано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена за формулою:

R = 1 - 6 * Ʃ d2

N * (N2 - 1)

де N - кількість порівнюваних об'єктів= 1 - 6 * 11704,5 = 0,25

25 * (252 - 1)

Визначено критичне значення R для даного N: 0,49. Якщо емпіричний R (0,25) менше критичного на якомусь рівні значущості, то кореляція не відрізняється від нуля, що є підтвердженням нульової гіпотези

Таким чином, висунута гіпотеза стосовно домінуючого впливу соціально-психологічних чинників на залучення студентської молоді до вживання алкоголю підтвердилася. Значний вплив на формування адитивної поведінки здійснюють вплив референтних осіб, існуючі традиції, громадська думка. Що стосується дослідження звязку між рівнем потреби у відчуттях та частотою вживання алкоголю, то висунута гіпотеза про його існування стосовно досліджуваної групи респондентів підтвердження не знайшла. Тобто, частота вживання вживання алкоголю не має прямого звязку прагненням особистості до отримання нових вражень.

.3 Корекційно-профілактична програма помякшення дії соціально-психологічних чинників на алкоголізацію студентської молоді

Розвязати проблему алкоголізації неможливо без адекватної профілактичної роботи, яка має ґрунтуватися на наукових засадах. Одним із завдань соціальної психології є обґрунтування шляхів зміни соціальних установок та ціннісного відношення до алкоголю, що склалися у населення, створення орієнтації на безалкогольний спосіб життя. Щоб людина змінила своє ставлення до алкоголю, необхідно навчити її розв'язувати свої проблеми безалкогольним шляхом та дати необхідні для рішення засоби, тобто запропонувати альтернативу; треба протиставити культ безалкогольних радостей культу «радостей» алкогольних. На думку Г.Потьомкіна, велику роль у впливі на соціальні установки молоді мають зіграти знамениті у суспільстві люди. Альтернативний підхід особливо важливий у роботі з молоддю, що орієнтована на моду, кумирів та прагне до експериментів [37].

Існують різні підходи до організації профілактичної роботи в молодіжному середовищі: медичний, інформаційний, підхід на основі формування ціннісного ставлення до здоров'я. Інформаційний підхід виявляється недостатньо ефективним. Як констатують дослідники, інформація, що залякувала, приводила до викривлення балансу на користь негативних сторін явища, а лекції спеціалістів часто мали зворотний вплив, збуджуючи інтерес до психоактивних речовин. Тому пріоритетне значення набуває психогігієнічна функція культури. Деструктивні, що повязані з залякуванням, методи профілактики замінюються на конструктивні, направлені не на зміну чи руйнування спонтанних соціальних установок, а на формування таких установок та смислової орієнтації особистості, за яких алкоголь не є цінністю.

Узагальнення існуючого досвіду доводить, що у зарубіжній і вітчизняній практиці найбільше розповсюдження набули дві моделі програм профілактики, заснованих на навчанні: програми досягнення соціально-психологічної компетентності та програми навчання життєвим навичкам. Пріоритетна мета перших - виробити у молоді навички ефективного спілкування; другої - навчити навичкам відповідального прийняття рішень. Незалежно від пріоритету тої або іншої мети будь-яка програми включають три типові завдання: 1) розвиток соціальної та особистісної компетентності; 2) вироблення навичок самозахисту; 3) попередження виникнення проблем.

Слід відмітити, що існуючі програми профілактики орієнтовані на неповнолітніх і підлітків. Поза увагою залишилася така категорія як студенти. Враховуючи вікові особливості даного вікового періоду та результати аналізу соціально-психологічних чинників алкоголізації в молодіжному середовищі пропонуємо корекційно-профілактичну програму розвитку адаптаційних навичок студентської молоді.

Обгрунтування програми

Проведений аналіз соціально-психологічних факторів ризику залучення студентської молоді до вживання алкоголю дозволяє констатувати, що ступінь їх впливу опосередковується індивідуально-особистісними характеристиками індивідів. Це дає підстави припустити можливість попередження алкоголізації шляхом здійснення корекційно-профілактичної роботи з особистістю. Так же як для попередження інфекційних захворювань робляться профілактичні щеплення, для попередження адитивної поведінки необхідний спеціальний корекційний вплив.

З урахуванням того, що дія факторів ризику зумовлює не тільки алкоголізацію, а й інші форми девіантної поведінки, корекційно-профілактична програма має орієнтуватися на більш універсальний підхід і проводитися з усіма молодими людьми без виключення, адже виявити девіації поведінки може практично кожна молода людина. Єдність факторів ризику різних видів девіантної поведінки, приватним випадком якої є вживання алкоголю, означає, що при вузько направленому впливі напруження може знайти інший вихід.

Корекційно-профілактична робота має бути спрямована не на руйнування та зміну неправильних установок, а на формування бажаних. Випереджальний характер впливу передбачає створення стійких бажаних установок до того моменту, коли молоді люди довільно засвоюють розповсюджені традиції вживання алкоголю. При цьому слід орієнтуватися на вирішення таких завдань: моральний розвиток, побудова ціннісної сфери, розвиток комунікативності, усунення егоїстичних позицій, відношення, що сприяють розвитку емпатії та дружби.

Оскільки програма орієнтована на молодь, слід враховувати, що студенти більш охоче відгукуються на ті підходи, які пропонують їм участь та активну роль. Враховуючи недостатню ефективність лекцій та застережень, акцент необхідно змістити на забезпечення «позитивних альтернатив», включаючи можливості для лідерства, заняття спортом та інші види діяльності.

Враховуючи таку особливість студентського віку як прагнення до самопізнання, у корекційній програмі необхідно врахувати прагнення зрозуміти оточуючу дійсність та її цінності, зробити акцент на формуванні основних переконань, уявлень та думок. Будь-яка людина, незалежно від розуму та освіти, яка чітко та вдумливо аналізує світ та своє ставлення до нього, прагне прийти до мудрості та особистої філософії життя, і це дозволяє зустрічати незгоди з душевною рівновагою, передумовою чого є всебічне бачення життя та відношення до нього. Отже, сприяння формуванню Я-концепції має бути однією зі складових програми.

Також слід враховувати, що замовчування та уникнення розгляду важливих для розуміння тем, представлення однобічної інформації є не тільки неефективним, а й може виявитися небезпечним. Відомості, що предявлені чесно і обережно з різних сторін про плюси і мінуси явища дадуть більший ефект, ніж однобічна інформація, особливо якщо у подальшому людина зустрінеться з альтернативними або суперечливими фактами

Головна ідея - реалізація системного психокорекційного впливу, направленого на укріплення психічного здоров'я, розвиток та стабілізацію факторів стійкості до алкоголю.

Умови ефективності програми:

програма має бути заснована на таких цінностях просоціальної позитивної поведінки: самодисципліна, відповідальність, чесність, поважне відношення до людей, виконання обовязків у сім'ї, університеті, суспільстві;

відповідність особливостями віку та сприяння загальному розвитку особистості в реальних умовах життєдіяльності

сполучення різних стилів, підходів та методик профілактичної роботи;

різнобічний аналіз явища

Мета програми: підвищення психологічної стійкості студентської молоді до алкогольного зараження шляхом розвитку особистості та оволодіння соціально-психологічними навичками опору залученню до психоактивних речовин.

Завдання програми

інформування про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання психоактивних речовин та переваги відмови від їх вживання, методи вирішення життєвих проблем, подолання стресу та зняття напруги

сприяння усвідомленню та засвоєнню основних людських цінностей;

формування психогігієнічних та соціально-психологічних навичок: ефективного спілкування, прийняття раціональних та виправданих рішень, регуляції емоцій, вирішення конфліктів, опору тиску зовні, уникнення ситуацій невиправданого ризику, постояти за себе

вироблення соціальної та особистісної компетентності: адекватної самооцінки; критичного мислення

формування установки на ведення здорового способу життя

Запропонована програма передбачає оволодіння набором з 12-15 необхідних і достатніх для реалізації здорового способу життя психосоціальних навичок.

Структура програми. Кореційно-профілактична програма складається з 8-12 тренінгових занять у групах по 15 чоловік. Кожне заняття, з одного боку, спрямоване на розвиток певної характеристики стійкості до вживання алкоголю, а з іншої, тісно пов'язане з поставленими завданнями. Програма може використовуватися не тільки в цілях профілактики алкоголізації, але і в цілях розвитку навичок загальної соціальної адаптації.

Зміст програми. Об'єктом превентивної роботи мають бути студенти, починаючи з першого курсу. У профілактичну роботу включаються викладачі, психологічна служба закладу освіти, залучаються молодіжні об'єднання, лікарі.

До початку проведення програми доцільно застосувати анкети, тести та інші методики, які допоможуть оцінити зміну знань учасників. Передбачається також аналіз динаміки факторів ризику та анти ризику у студентів. Параметрами оцінки можуть бути різні соціометричні показники, поведінкові характеристики: агресивність, конфліктність, девіації поведінки. На початковому етапі доцільно дослідити особистісні ресурси, знання яких може стати основою досягнення поставлених завдань і забезпечити індивідуальний підхід до кожного.

Одним із напрямів роботи є робота з полегшення самопізнання, формування Я-концепції. Смисл цього напряму полягає у тому, щоб мінімізувати деструктивну тривогу саморозкриття. Іноді джерелом цієї тривоги є батьківські установки та соціальні стереотипи. Тоді завданням роботи зі студентами стає створення умов для нейтралізації цієї негативної тривоги та збільшення можливостей безпечного у даній ситуації ризику саморозкриття. Цей блок програми забезпечує вирішення проблеми смислу життя.

Другою складовою є оволодіння навичками здійснення вибору. Модель роботи передбачає проходження учасниками програми 4 етапів, що полягають у відповіді на такі питання:

Чи є дане захворювання (стан) важким?

Чи загрожує дане захворювання (стан) мені особисто?

Що мені загрожує у випадку прийняття певного рішення стосовно моєї поведінки, повязаної з даним захворюванням (станом)?

Що я виграю у випадку прийняття певного рішення?

Рішення, прийняте в результаті такого процесу є індивідуальним та приймається самою людиною. Процес прийняття рішень, що стосуються здоров'я має і інші аспекти, що приховано присутні в моделі поглядів на здоров'я, але більш чітко виражені в теорії мотивованих дій. Дана модель стосується двох основних елементів прийняття рішення: відношення до поведінки та нормативних уявлень: той, хто приймає рішення, спочатку оцінює, що принесе йому даний спосіб дій, а потім прогнозує, що про нього подумають інші люди, якщо він буде вести себе саме таким чином. Зв'язок з моделлю поглядів на здоров'я чітко простежується, однак більший акцент робиться на особистісних і соціальних аспектах які часто більш важливі для індивіда, ніж фактори, повязані з можливою майбутньою хворобою.

Третьою складовою є блок позитивного розвитку. Спеціально розроблені заняття присвячені регулюванню стресів, усвідомленню, позитивних властивостей особистості та формуванню цілей для досягнення здорового способу життя.

Наявність соціально-психологічних навичок дозволяє відмовитися від ризикованих пропозицій, бачити позитивні та негативні сторони явищ.

Програма включає навчання: ефективному спілкуванню (у тому числі в умовах проблемних життєвих ситуацій), управлінню собою у стані напруження, в стресових ситуаціях; саморегуляції, рефлексії особливих станів свідомості, конструктивної поведінки в конфліктах; зниження деструктивної конфліктності; відстоювання та захисту своєї точки зору та позиції; відповідального прийняття рішення; впевненості в собі, умінню управляти своїми почуттями; укріпленню звязків з сімєю та іншими значимим дорослими; рішенню проблем; критичному мисленню, прийняттю рішень, постановці цілей; наданню допомоги оточуючим. Одним з аспектів роботи має стати зниження навіюваності та сприяння у вирішенні завдань дорослішання та розвитку. Можуть бути розглянути питання взаємовідношень з представниками протилежної статі, прийняття власного тіла, вирішення проблеми поганого настрою та нудьги.

Дослідження показали, що молодь засвоює рольові моделі батьків та однолітків і таким чином копіює їх поведінку. Це означає, що вони мають тенденція до такої поведінки, яка схвалюється групою. Молода людина, вирішуючи, який спосіб дій їй обрати, наприклад вживати алкоголь або ні, враховує, чи зможе він дотримуватися такої поведінки У цьому і полягає концепція впевненості у собі. Багатьом молодим людям властивий низький рівень упевненості в собі. Вони можуть не хотіти вживати алкоголь, можуть прагнути відмовитися від пропозицій його вживання, але їм не вистачає впевненості у собі. Дому до складу навичок входить і ця.

Вплив однолітків може бути позитивним і негативним, тому одне із завдань програми - допомогти у побудові позитивних взаємовідношень з однолітками. Програма передбачає навчання умінню обирати друзів, взаємодіяти з однолітками, дружити, уміти пережити втрату друга, виражати правильно свої почуття, вибирати друзів та побудові позитивних відношень з однолітками; усвідомленню негативних впливів та тиску з боку однолітків та опору їм.

Оволодіння знаннями дозволяє виробити адекватне ставлення до проблеми та підкріпити його позитивною поведінкою, стає детермінантою раціонального, здорового життєвого вибору та досягнення зростаючого опору поведінці, що завдає шкоду здоров'я.

«Набуття знань, навичок та формування поведінки» означає не тільки отримання суттєвої важливої інформації, але також навчання, у результаті якого відбувається переробка та засвоєння інформації. Маючи такі знання, особистість застосовує їх, мислить критично, приймаючи рішення, встановлюючи міжособистісні відношення, прагнучи зрозуміти себе та інших, висуваючи цілі, уміючи домовлятися з оточуючими з урахуванням їх потреб та бажань.

Внутрішня переробка, відома під назвою критичного мислення, та перевірка, що називається практикою, є принципово важливими умовами, що сприяють формуванню та закріпленню певних відношень та поведінки. Слова «відповідально ставитися до власного життя, означають заохочення готовності відповідати за власні дії та вчинки, розуміючи. Що будь-які рішення мають ті або інші наслідки, а також розвиток навичок максимальної саморегуляції при діях в рамках культурних обмежень та обставин, які суб'єкт не може контролювати.

Важливою складовою програми є забезпечення участі студентів у поза навчальній або громадському житті допомагає молоді здійснити внесок в просоціальну організацію суспільства та ідентифікуватися з нею. Участь у громадському житті сприяє ефективності профілактичної роботи, надання студентам позитивних моделей.

Методи програми. Особливістю методів програми є те, що вони повинні забезпечити процес корекції і навчання студентів у їх взаємодії між собою та особами, що навчають, для набуття знань, навичок та формування поведінки. Важливо використовувати різноманітні методи подачі інформації, методики тренінгу соціально-психологічних навичок та способи закріплення вивченого у поведінці. Одної інформації для зміни поведінки недостатньо. Учасники повинні набути оптимум знань для того, щоб самостійно критично мислити та правильно будувати поведінку. Знання краще давати шляхом концептуалізації інформації, тренінгу по її закріпленню, виконання завдань з читання, домашніх вправ та участі у громадському житті.

Навчання у процесі активної взаємодії передбачає такі методи: робота у малих групах, «мозковий штурм», групова дискусія, рольова гра, «драма».

Особливе місце в системі методів займають ігри, що розвивають незалежність та відповідальність, залучення до активних дій і співпереживання. Використовуються психологічні ігри, під час яких з'ясовується суть та проблеми міжособистісних відношень. Гра забезпечує м'який вхід в серйозну психологічну ситуацію, знімає внутрішню напругу учасників. Психологічні ігри полегшують позначення кола психологічних проблем та непомітно втягують учасників у їх розв'язання. Ігри дозволяють об'єднати розрізнену групу у сумісному емоційному переживанні. Крім того, гра мов би повертає учасників у дитинство,знижує елементи чопорності у спілкуванні, розкріпачує уяву та фантазію.

Гра через безпредметну та предметну дію гарантує учасникам не тільки рівність можливостей відносно друг друга, але і рівність по відношенню до виграшу, сумісної дії - результат заключного групового аналізу дістається в нагород усім.

Ігри не тільки залучають до сумісної дії, вони вчать учасників бачити інших та себе в інших, як у дзеркалі, відкривають перед людиною її характер. Виникає стан, коли прямий та зворотний зв'язок з іншими людьми та з власною свідомістю та підсвідомістю проживається одночасно, відкриваючи те, до чого в інших умовах та психологічних станах добратися неможливо.

Можливість з'ясування суті міжособистісних відношень та практичної перевірки власних приватних життєвих гіпотез відносно особистості іншої людини без руйнівного зіткнення з ними виявляється здатною переструктурувати особистісні цінності та пристрасті, дати початок інтенсивному розгортанню процесу особистісного росту та засвоєння комунікативних навичок як суттєвих особистісних цінностей.

Викладачі програми. Вимоги до викладачів програми зумовлені новим стилем подачі інформації, необхідністю розвивати навички обговорення інформації сумісно зі студентами, створювати таку обстановку, які сприяє доцільній поведінці, що само зберігається, у різних складних та небезпечних ситуаціях. Спеціаліст повинен знати психологічні особливості студентського віку, реальну специфіку та інтереси студентського середовища, знати субкультурні особливості, міфи алкогольної реальності, володіти психокорекційними технологіями і уміти завоювати досвіду молоді.

Результат програми. Результатом є покращення здатності до самоконтролю та рівня соціальної адаптації, здатності до критичного мислення, навичок спілкування, механізму прийняття рішень, навичок міжособистісної взаємодії, здатності відстоювати свою точку зору, управляти собою, навичок саморегуляції у стресових та екстремальних ситуаціях, почуття гумору. Наслідком цього є сформована здатність протистояти зовнішньому тиску (груповим нормам та звичаям, традиціям, пропозиціям значущих осіб), орієнтованому на залучення до вживання алкоголю.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА ДІЯЛЬНОСТІ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 Загальні положення

Навчально-виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових обєднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо). Отже, при здійсненні науково-дослідної роботи психолога, направленої на дослідження соціально-психологічних чинників алкоголізації студентської молоді та при організації корекційних занять для студентів, слід дотримуватись вимог охорони праці та техніки безпеки, знати відповідні інструкції. Інструкція з безпеки - порядок виконання вимог безпеки навчання і праці для учасників навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

Інструкція з безпеки життєдіяльності для психологів під час навчально-виховного процесу встановлює вимоги щодо діяльності безпеки для працівників.

Для безпечного ведення робіт психологами під час навчально-виховного процесу вони проходять інструктаж з техніки безпеки

Психологи призначаються з числа осіб, які мають спеціальну психологічну освіту; досягли 18-річного віку і за станом здоровя можуть виконувати відповідний вид роботи.

Перед призначенням на роботу та періодично (за графіком) працівники закладу повинні проходити медичний огляд.

Усі працівники один раз в 3 роки проходять навчання з питань охорони праці з подальшою перевіркою знань.

Відповідальна особи проводить з психологом, який приймається на роботу, вступний інструктаж з охорони праці, знайомить з правилами внутрішнього розпорядку університету, санітарними правилами влаштування і утримання навчально-виховного закладу.

Перед допуском на роботу керівник структурного підрозділу проводить з психологом первинний інструктаж з охорони праці, знайомить з умовами праці.

Повторний (періодичний), позаплановий і цільовий інструктажі з охорони праці проводять керівники структурних підрозділів.

У разі виконання робіт, які не передбачені трудовою угодою або не оформляються розпорядження чи інші документи, психолог повинен пройти цільовий інструктаж на робочому місці.

Психологи повинні знати правила пожежної безпеки і вміти користуватися засобами пожежогасіння (вогнегасниками).

Психологи повинні мати навички в наданні першої (долікарської) допомоги; у разі захворювання студента чи при нещасному випадку необхідно негайно викликати медпрацівника.

При виявленні несправності обладнання, та інших небезпечних проявів та нещасних випадків, які трапились в закладі, психологи повинні негайно повідомляти керівника закладу.

.2 Вимоги до роботи психолога

Вимоги безпеки для психолога передбачають необхідність:

Оглянути приміщення чи територію, де проводиться заняття, з метою виявлення та усунення небезпечних чинників для студентів.

Перед проведенням заняття перевірити стан освітлення, впевнитися у справності всіх приладів

Психолог психологічної служби університету відповідає за безпеку життєдіяльності і здоровя студентів, забезпечує їх виховання, навчання та розвиток. При здійсненні інструктажу з безпеки життєдіяльності студентів слід орієнтуватись на такі питання:

Загальні відомості про навчальний заклад, його структуру (кабінети, лабораторії, майстерні, спортзали тощо). Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, на спортивних майданчиках, на навчально-дослідних ділянках тощо.

Загальні правила поведінки під час навчально-виховного процесу. Обставини та причини найбільш характерних нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах.

Вимоги пожежної безпеки в навчальному закладі. Знайомство з Правилами пожежної безпеки для закладів, установ, організацій і підприємств системи освіти України

Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, знайомство з правилами дорожнього руху.

Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.

Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, ндзвичайних подій тощо.

.3 Вимоги під час виконання роботи

Вимоги безпеки для психологів зумовлюють необхідність:

постійно стежити за станом робочих місць, вживати заходів щодо несправностей;

під час використання технічних засобів навчання, дотримуватись інструкцій з їх експлуатації та правил електробезпеки: вмикати їх в мережу лише сухими руками, стежити за відповідністю показників напруги в електромережі, користуватися справними електроприладами, розетками, вимикачами;

негайно ізольовувати студентів, які захворіли;

негайно доповідати про всі нещасні випадки, які сталися зі студентами до сектору з охорони праці управління освіти.

не вмикати і не вимикати будь-яке обладнання, яке не відповідає вимогам даної роботи;

не торкатися до електроприводів та інших струмопровідних частин

стежити за тим, щоб підлога в приміщенні була чистою та сухою, негайно прибирати з підлоги крихти, шматки, а також розлити рідини;

у період виявлення захворювання вживати загальних санітарних заходів відповідно до вказівок медпрацівника.

вести профілактичну роботу з охорони праці, безпеки життєдіяльності серед студентів

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях передбачають необхідність відповідного реагування.

У разі будь-якої аварійної ситуації психолог повинен негайно повідомити відповідні органи і керівника структурного підрозділу університету.

Якщо електроенергію відключено, терміново вимкнути все електрообладнання, яке знаходиться в роботі, після вмикання напруги електромережі, яка відповідає нормам.

На випадок пожежі ( чи загорання) необхідно:

вжити заходів щодо евакуації студентів із приміщення відповідно до плану евакуації, у разі потреби звернутися по допомогу до інших працівників;

негайно повідомити пожежну охорону за телефоном 101;

сповісти керівника закладу чи особу, яка його заміщує;

приступити до ліквідації загорання відповідно до інструкції з пожежної безпеки в університеті.

у випадку травмування студентів або працівників закладу звернутися до медпрацівників або у разі необхідності викликати швидку допомогу.

.4 Вимоги після закінчення роботи

Вимоги безпеки для психолога після закінчення роботи передбачають необхідність вимкнути всі технічні засоби з електромережі, перевіряти стан приміщення; привести в порядок робоче місце, вимкнути все електрообладнання з електромережі,

ВИСНОВКИ

Дія комплексу різних факторів зумовлює проблему алкоголізації суспільства, зокрема такої соціально-демографічної групи як молодь. Молодь починає вживати алкоголь у 13 років, що знайшло підтвердження у нашому дослідженні. Рівень алкоголізації молоді визначається сукупністю обєктивних та субєктивних факторів, що зумовлює необхідність їх дослідження і врахування.

Серед числа таких факторів виділяють біологічні, психологічні і соціальні. Перші повязані з порушенням роботи ферментативної та гормональної систем організму; вродженими психопатіями; мінімальними мозковими дисфункціям внаслідок органічного враження головного мозку; наслідками спадковості; впливом природного середовища. Дія психологічного фактору зумовлена індивідуальними та особистісними якостями (низька самооцінка, депресивний стан тощо).

До соціальних факторів алкоголізації молоді відносять рівень освіти, особливості мікросередовища, які впливають на формування відношення до зловживання алкоголем (у тому числі сім'ю), політику держави у відношенні вживання алкоголю. Культурні традиції, терпиме ставлення до спяніння можна віднести до цієї групи факторів. Існують підходи, відповідно до яких соціальні фактори диференціюють на соціально-психологічні, соціально-економічні, соціально-педагогічні, соціально-культурні. У цьому є певний сенс, оскільки серед такої групи як молодь домінуючими виявляються соціально-психологічні чинники впливу. Аналіз складної сукупності факторів, що впливають на алкоголізацію сучасної молоді доводить, що дія більшості з них зумовлена впливом на особистість з боку оточуючого середовища, визначається соціальними звязками та контактами індивіда

Під соціально-психологічними чинниками впливу будемо розуміти ті чинники впливу на особистість, які проявляються на груповому рівні взаємодій, ті атрибутивні характеристики соціальних норм, які забезпечують їх дію як регулятора поведінки індивіда. До цієї групи факторів відносять: сім'ю, засоби масової інформації, звичаї оточення, тобто групи, у яку входить дана людина, етнічну та релігійну приналежність. Адже перше вживання відбувається у колі знайомих, причому переважають мотиви допитливості та пристосування до своєї вікової групи.

Мікросоціальне середовище - ті групи, у які включена особистість Соціальні групи є носіями соціальних цінностей, норм поведінки, виступають в якості засобів примушую чого впливу. Вони впливають на особистість не тільки на рівні свідомості, а й позначаються на рівні підсвідомого. Це є передумовою готовності до певних дій за певних обставин. Дія соціальних груп переломлюється через існуючі в суспільстві традиції та звички. Важливим ланцюгом у розвитку алкоголізації є залучення до алкогольних звичаїв сімї та вживання спиртних напоїв у групі однолітків. Алкогольні звичаї мікросередовища багато в чому визначають алкогольні установки молодих людей, їх оцінки пияцтва оточуючих, відношення до можливої власної алкоголізації та її динаміку . Також важливе значення має фактор спілкування та взаємодії при сумісній груповій діяльності.

Хоча сучасне життя і збільшує число контактів, більшою частиною такі контакти поверхові і не здатні задовольнити потребу в спілкуванні, основою якого є самостворення та самовираження отримання соціального схвалення. Для повноцінного спілкування необхідні певний рівень особистісної організації, володіння елементарними прийомами психічної саморегуляції. Це дозволило нам зробити висновок, що впливати на соціально-психологічні фактори можна опосередковано - через психологічні. Саме цьому шляху корекції ми віддали перевагу, адже засуджуючі та забороняючі впливи не несуть в собі конструктивного елементу, вони не витісняють алкоголю, оскільки не пропонують ефективного безалкогольного способу здійснення тих соціально-психологічних та індивідуально-психологічних функцій, які у перекрученому вигляді допомагає здійснити алкоголь.

Певну небезпеку дія соціально-психологічних факторів алкоголізації молоді представляє для студентства. Труднощі адаптації до нового способу та стилю життя, проблеми, повязані з процесом навчання, а також такі особливості студентів як схильність до конформізму, слабка саморегуляція поведінки, невміння передбачити наслідки своїх учинків у сполученні з вищезазначеними труднощами створюють сприятливий фон для залучення до вживання спиртних напоїв. Вільне спілкування не просто спосіб проведення дозвілля, але і засіб самовираження, встановлення нових контактів, пошук себе.

Важливо відчувати себе значущим, спілкуватися з людьми, вступати у продуктивні відношення. Відсутність умов для задоволення існуючих потреб зумовлює підвищення ризику деструктивної поведінки. У цей час молоді люди повинні справитися з великою кількістю завдань розвитку, значно більшою, ніж у будь-який й інший період їх наступного життя

Поведінка студентів відрізняється високим ступенем конформізму. Відмічається слабка регуляція своєї поведінки та немотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх вчинків. Найбільш небезпечним у плані залучення до ризикованих видів поведінки є перший курс.

Нами була розроблена програма дослідження залучення студентської молоді до вживання алкоголю, яке має на меті обмеження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді. Ми виходили з того, що основу спонукальних сил складає дія механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості сфери потреб, наслідування дорослим, викривлення процесу соціалізації, потреба в саморегуляції внутрішнього стану, особливо у психотравмуючій ситуації, порушення в емоційній або пізнавальній сферах, не достаток знань про здоровий спосіб життя.

Висунута гіпотеза стосовно домінуючого впливу соціально-психологічних чинників на залучення студентської молоді до вживання алкоголю підтвердилася. Значний вплив на формування адитивної поведінки здійснюють вплив референтних осіб, існуючі традиції, громадська думка. Що стосується дослідження звязку між рівнем потреби у відчуттях та частотою вживання алкоголю, то висунута гіпотеза про його існування стосовно досліджуваної групи респондентів підтвердження не знайшла. Тобто, частота вживання вживання алкоголю не має прямого звязку прагненням особистості до отримання нових вражень.

Фактори алкоголізації різні за способом походження та функціонування, за структурною складністю та направленістю. Звідси, корекційно-профілактична робота має бути саме системним процесом. Розвязати проблему алкоголізації неможливо без адекватної профілактичної роботи, яка має ґрунтуватися на наукових засадах. Ми виходили з того, що ступінь впливу соціально-психологічних чинників опосередковується індивідуально-особистісними характеристиками індивідів. Це дає підстави припустити можливість попередження алкоголізації шляхом здійснення корекційно-профілактичної роботи з особистістю

Розроблена нами програма орієнтована на розвиток соціально-психологічної компетентності та навчання життєвим навичкам, а саме навичкам ефективного спілкування, відповідального прийняття рішень, самозахисту. Вона враховує вікові особливості студентів та результати аналізу соціально-психологічних чинників алкоголізації в середовищі

Акцент зроблено на забезпеченні «позитивних альтернатив», включаючи можливості для лідерства, заняття спортом та інші види діяльності.

Враховуючи таку особливість студентського віку як прагнення до самопізнання, у корекційній програмі враховано прагнення студентів зрозуміти оточуючу дійсність та її цінності, зроблено акцент на формуванні основних переконань, уявлень та думок.

Головна ідея - реалізація системного психокорекційного впливу, направленого на укріплення психічного здоров'я, розвиток та стабілізацію факторів стійкості до алкоголю.

Результатом програми має стати покращення здатності до самоконтролю та рівня соціальної адаптації, здатності до критичного мислення, навичок спілкування, механізму прийняття рішень, навичок міжособистісної взаємодії, здатності відстоювати свою точку зору, управляти собою, навичок саморегуляції у стресових та екстремальних ситуаціях, почуття гумору. Наслідком цього є сформована здатність протистояти зовнішньому тиску (груповим нормам та звичаям, традиціям, пропозиціям значущих осіб), орієнтованому на залучення до вживання алкоголю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Авермат Э. Социальное влияние в малых группах / Перспективы социальной психологии. М.: изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. - С.504-547

Алкоголизация российской молодежи. Образ жизни и здоровье населения новых независимых государств (отв. ред. Х. Хаерпфер, Д. Ротман, С. Туманов) - Мн.: 2003.

Алкоголь и здоровье населения России, 1900 - 2000: Всероссийская конференция. Под. ред. А. К. Демина. - М., 1998. - с. 105-109

Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности: Учебное пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 301 с.

Бехтерев В.М. Объективное изучение личности. СПб, 1999. - 288 с.

Білуха М.Т. Методоологія наукових досліджень: Підручник. - К.: АБУ, 2002. - 480 с.

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Методика та організація наукових досліджень із психології: Навч.посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 360 с.

Братусь В.С., Сидоров П.И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. М.: : Изд-во МГУ, 1984

Буянов М.И. Ребёнок из неблагополучной семьи : записки дет. психиатра: Кн для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988.-207 с.

Веселовский В.В. Алкоголь и разрушение личности. Москва, «Наука», 1987.

Гурский С. Внимание - наркомания! /перевод с польского Л.В.Васильева; под ред. Э.А Бабаяна. -М.: Медицина, 1988. - 138 с.

Гурылева Л.В., Нагорнова А.Ю., Переведенцева Л.А., Резниченко О.С. , Шилова И.С. Индивидуально-психологические особенности личности как фактор возникновения алкогольной зависимости

Гурьева В.А., Гиндикин В.Я. Юношеские психопатии и алкоголизм. М., Медицина. 1990. - 206 с.

Джонсон В. Метод убеждения. Как помоць наркоману или алкоголику принять решение. - М.: ИОИ, В. Секачев, 2007. - 125 с.

Еникеева Д.Д. Как предупредить алкоголизм и наркоманию у подростков: Учеб. пособие для студ. сред, и высш. пед.учеб. заведений - 2-е изд. - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 144 с.

Завьялов В.Ю. Психологические аспекты формирования алкогольной зависимости / отв. ред. Ц.П.Короленко; АН Сиб. отделение, Новосиб. институт биоорган. химии. -Новосибирск: Наука. Сиб. отделение, 1988. - 195 с.

Земска М. Семья и личность: Пер с польского/ Общ. редМ.С. Мацковского.-М. Прогресс, 1986. - 135 с.

Зимбаро Ф., Ляйппе М. Социальное влияние СПб: Изд-во «Питер», 2000. - 448 с.

Иванов Д.В. Критическая теория и виртуализация общества //Социологические исследования. - 1999. - № 1. - С.32-40

Кон И.С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение, 1989.- 256 с.

Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 304 с.

Короленко Ц.П., Фролова Г.В. Вселенная внутри тебя (Эмоции. Поведение. Адаптация) - Новосибирск.: Издательство Наука Сибирское отделение, 1979. - 204 с.

Курек Н.С. Медико-психологический подход к диагностике повышенного риска заболевания наркоманией у подростков и коррекция их эмоциональных нарушений //Вопросы наркологии. - 1993. - № 1. - С.13-42)

Лавренко О.В.Тоталітарні групи та їх соціально-психологічний феномен //Соцілаьна психологія. - 2003. - № 1. - С.73-86

Ласточкин В.А., Якушев А.Н. Педагогические основы формирования трезвого образа жизни старшеклассников //Предупреждение вредных привычек у школьников. М.: Изд-во АПН СССР, 1990. - С.13-42

Левин Б.М., Левин М.Б Не оступись... -М.: Издательство Мысль, 1988.-156 с.

Легальные и нелегальные наркотики /Под ред.В.А.Ананьева. Спб: Иматон, 1996. - 167 с.

Личко А.Е., Битенский В.С. Подростковая наркология. Л.:Медицина,1991 - 304 с.

Макарова И.В., Крылова Ю.Г. Педагог-психолог. Основы профессиональной деятельности. -Самара: издательский Дом БАХРАХ-М, 2004. - 288 с.

Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг: 5-е изд., М.: «Когито-Центр»; Московский психолого-социальный институт, 2007. - 251 с.

Матюкова Е.М., Грибанова Г.В., Московкина А.Г. Профилактика и коррекция нарушений психического развития детей при семейном алкоголизме М.: Просвещение, 1989. - 76 с.

Москаленко В.В. Соціальна психологія: підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

Москаленко В.Д. Ребёнок в алкогольной семье: психологический портрет //Вопросы психологии. 1991..№4.С.65-73.

Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навч.посібник. - Київ: Академвидав, 2003

Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1999

Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. - Ростов н/Д.: Феникс, 2002. - 544 с.

Потемкин Г.А., Моравски Я. «Спасибо, Нет!» М.: Амити, 1994. - 108с.

Предупреждение подростковой и юношеской наркомании /под ред. С.В.Березина, К.С.Лисецкого, И.Б.Орешниковой. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2000. - 256 с.

Психология социальной работы: Учебное пособие /О.В.Александрова, О.Н.Боголюбова, Н.Л.Васильева и др.; под общ.ред.М.А.Гулиной. - СПб: Питер, 2004. - 351 с.

Семечкин Н.И. Психология социального влияния. СПб: Речь, 2004. - 304 с.

Семаго М.М., Семаго Н.Я. Диагностико-консультативная деятельность психолога образования: Методическое пособие. - М.: Айрис-пресс. 2004. - 288 с.

Сидоренко Е.В. Тренинг влияния и противостояние влиянию. - СПб: Речь, 2001

Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб: Социально-психологический центр, 1996. - 223 с.

Сидоров П.И., Митюхляев А.В. Ранний алкоголизм. Архангельск: Изд-во АГМА, 1999. - 306 с.

Сорокин А.Г. Причины алкоголизации учащихся общеобразовательных школ Волгоградской области //Вестник ВолГУ. Серия 9. Вып. 9. 2011. - С.132-135

Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 256 с.

Соціально-психологічні особливості студентського віку // «Актуальные вопросы педагогики и психологии»: материалы международной заочной научно-практической конференции. (06 февраля 2013 г., Г.Новосибирск

Социальные отклонения. - 2-е изд., перераб и доп. - М.: Юрид.лит., 1989. - 368 с.

Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - 648 с.

Татенко В.О. Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину //Соціальна психологія.- 2003. - № 1. - С.60-72

Урбах В.Ю. Биометрические методы. Статистическая обработка опытных данных в биологии, сельском хозяйстве и медицине. М.: Наука, 1964

Шапарь В.Б. Методы социальной психологии: Учебное пособие, серия «Учебники». - Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 288 с.

Шкала поиска ощущений (М.Цукерман) / Альманах психологических тестов. М., 1995, С.187-189.

Энциклопедия Брокгауза и Ефрона. - С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890-1907

Янчук В.А.Введение в современную социальную психология: учеб.пособие для вузов. - Мн:АСАР, 2005. - С.445-487

ДОДАТОК А

Анкета «Фактори алкоголізації студентської молоді»

Ваш вік

Ваша стать

Перше вживання алкоголю передбачало пробу:

Пива

Вина

Лікеру

Слабоалкогольного напою

Міцного напою

Хто був ініціатором цієї події?

батьки

Друзі

Родичі

Що стало приводом для вживання алкоголю?

Зустріч друзів

Сумісна групова діяльність

Святкова подія

Чи існує у вашій сім'ї традиція вживати алкоголь?

Так

Переважно, коли збираються друзі і знайомі

Тільки з приводу свят

Дуже рідко

ні

У якому віці Ви вперше спробували міцний алкогольний напій?

Які відчуття у вас з цим повязані?

«Гіркий неприємний смак»

«Як його п'ють люди»

«Більше не буду цього робити»

Сподобалося

Відчуття приливу сил, почуттям задоволення, комфорту, підвищення настрою,

Ваша відповідь

Чи згодні ви з тим, що алкоголь (оцініть за шкалою: 3 - згоден, 2 - думаю, що згодний, 1 - можливо, 0 - не згоден):

Знімає стреси та втому

Дозволяє піти від проблем

Покращує сон та травлення

Покращує спілкування

Як часто ви вживаєте алкоголь зараз

Щоденно

Раз на тиждень

Раз на місяць

Раз на три місяці

Що стає приводом для вживання алкоголю (оцінить за трибальною шкалою)

Зустріч друзів

Святкування певної події

Іноді хочеться зняти стрес

Коли виникає бажання повеселитися

Кінець робочого тижня

Одержання грошей (стипендія, заробіток, допомога батьків тощо)

Що спонукає вас приєднатися до тих, хто вживає алкоголь (обрати не більше 2 варіантів)

Необхідність вчиняти «як всі»

Прагнення бути дорослою

Прагнення підвищити настрій

Бажання підвищити впевненість у собі

Підвищення комунікабельності

Прагнення розслабитися

Бажання весело провести час

Ваш варіант

Що, на вашу думку, здатне обмежити вживання людиною алкогольних напоїв:

Заборона чи обмеження продажу

Відсутність грошей

Необхідність виходу на роботу

Активна протидія оточуючих

Ваш варіант

ДОДАТОК Б

Тест «Шкала пошуку відчуттів» ( М.Цукерман )

Тест використовується для дослідження рівня потреб у відчуттях різного роду стосовно підлітків і дорослих людей.

Методика запропонована М.Цукерманом в 1964 році

Інструкція до тесту

«Вашій увазі пропонується ряд тверджень, які об'єднані в пари. З кожної пари Вам необхідно вибрати одне, яке найбільш характерно для Вас , і відзначити його».

ТЕСТ

Варіант А Варіант Б1. 1 . Я б вважав за краще роботу, що вимагає численних роз'їздів, подорожей.Я б вважав за краще працювати на одному місці 2. Мене підбадьорює свіжий, прохолодний день. У прохолодний день я не можу дочекатися, коли потраплю додому.3. Мені не подобаються всі тілесні запахи. Мені подобаються деякі тілесні запахи.4. Мені не хотілося б спробувати який-небудь наркотик, який міг би чинити на мене незнайоме вплив. Я б спробував який-небудь з незнайомих наркотиків, що викликають галюцинації .5. Я б вважав за краще жити в ідеальному суспільстві, де кожен безпечний, надійний і щасливий. Я б вважав за краще жити в невизначені, неясні дні нашої історії.6. Я не можу винести їзду з людиною, яка любить швидкість . Іноді я люблю їздити на машині дуже швидко так як знаходжу це збудливим.7 Якби я був продавцем - комівояжером, то волів би твердий оклад, а не відрядну зарплату з ризиком заробити мало або нічого. Якби я був продавцем - комівояжером, то я б вважав за краще працювати відрядно, так як у мене була б можливість заробити більше, ніж сидячи на окладі.8. Я не люблю сперечатися з людьми , чиї погляди різко відрізняються від моїх, оскільки такі спори завжди нерозв'язні. Я вважаю, що люди, які не згодні з моїм поглядом більше стимулюють, ніж люди, які згодні зі мною.9 Більшість людей витрачають в цілому занадто багато грошей на страхування. Страхування - це те, без чого не міг би дозволити собі обійтися жодна людина.10. Я б не хотів опинитися загіпнотизованим. Я б хотів спробувати виявитися загіпнотизованим.11. Найбільш важлива мета в житті - жити на повну котушку і взяти від неї стільки, скільки можливо. Найбільш важлива мета в житті - знайти спокій і щастя.12. У холодну воду я входжу поступово , давши собі час звикнути до неї. Я люблю відразу пірнути або стрибнути в море або холодний басейн13. У більшості видів сучасної музики мені не подобаються безладність і дисгармонійність . Я люблю слухати нові і незвичайні види музики 14. Найгірший соціальний недолік - бути грубим, невихованим людиною. Найгірший соціальний недолік - бути нудною людиною, занудою15. Я віддаю перевагу емоційно - виразних людей, навіть якщо вони трохи неврівноважені. Я віддаю перевагу більше людей спокійних, навіть «відрегульованих».16. У людей, що їздять на мотоциклі мені незрозумілі, має бути є якась несвідома потреба заподіяти собі біль, шкоду. Мені б сподобалося водити мотоцикл , або їздити на ньому.

ОБРОБКА І ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕСТУ

Ключ до тесту

Питання: 1а , 2а , 3б , 4б , 5б , 6б , 7б , 8б , 9а , 10б , 11а , 12б , 13б , 14б , 15а , 16б

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Кожна відповідь , що збігся з ключем , оцінюється в один бал. Отримані бали сумуються. Сума збігів і є показником рівня потреб у відчуттях .

Пошук нових відчуттів має велике значення для людини , оскільки стимулює емоції і уява , розвиває творчий потенціал , що в кінцевому рахунку веде до його особистісному зростанню.

Високий рівень потреб у відчуттях (11 - 16 балів) позначає наявність потягу , можливо , безконтрольного , до нових , « лоскочуть нерви » враженням, що часто може провокувати випробуваного на участь у ризикованих авантюрах і заходах.

Від 6 до 10 балів - середній рівень потреб у відчуттях . Він свідчить про вміння контролювати такі потреби , про помірність у їх задоволенні , тобто , з одного боку - про відкритість новому досвіду , з іншого боку - про стриманості та розсудливості в необхідних моментах життя.

Низький рівень потреб у відчуттях (від 0 до 5 балів ) позначає присутність передбачливості та обережності на шкоду отримання нових вражень (і інформації) від життя. Випробуваний з таким показником віддає перевагу стабільності і впорядкованість невідомого і несподіваного в житті.

ДОДАТОК В

Конспект заняття «Життя за власним вибором»

План занять

Знайомство. Правила і принципи групової роботи

Знайомство зі світом власних емоцій

Розвиток емоційної сфери

Розвиток почуття впевненості в собі

Розвиток емоційно-вольової сфери

Розвиток стресостійкості

Робота з навіюваністю

Зниження деструктивної конфліктності

Тренінг комунікативної компетентності

Розвиток навичок конструктивного спілкування

Розвиток позитивного відношення до себе та оточуючого світу

Заняття 5. Життя за власним вибором

Мета: активізація процесу рефлексії, розвиток навичок саморегуляції, розвиток позитивного відношення до себе

Початок роботи. Обговорення емоційного стану учасників, вражень від попереднього заняття

Вправа «Шкідливі звички»

Мета: активізація процесу рефлексії

У кожного з ниє є звички, як не приносять користі. Ми знаємо про них, але звикли та не намагаємося від них позбавитися. Однак вони не нешкідливі і часто є причиною багатьох наших проблем, а також можуть наносити шкоду здоров'ю. Такими звичками можна назвати:

Зайве захоплення солодким; переїдання;

Звичку мало рухатися;

Дивитися підряд всі телепередачі;

Безцільно витрачати час;

Багато говорити по телефону;

Нецензурно виражатися;

Пристрасть до алкоголю;

Паління;

Вживання наркотиків

Тощо

Учасники по черзі називають свої шкідливі звички. Обговорення у групі названих звичок.

Кожний з нас є володарем великих запасів внутрішньої енергії. Але ситуація ускладнюється тим, що цей енергетичний резерв, який ми могли б витратити розумно та ефективно на самих себе, ми звичайно витрачаємо вхолосту. Надмірне прийняття їжі або алкоголю, любов до солодкого, гострого або солоного, нескінченний перегляд телевізійних програм, захоплення засобами масової інформації - все це гілочки одного дерева.

Іноді варто задати собі питання: на якій підставі я обираю роботу, друзів; чи дійсно мені подобається те, що я звик вважати приємним; чому я говорю, думаю, вчиняю так, а не інакше? Якщо на всі подібні питання відповісти щиро, не виключені несподівані відкриття. Може зясуватися, що думку, яку ви з впевненістю вважали свєю, була вам кимость тонко навязана, а ви побоялися або полінилися наполягати на своєму. Хоббі може виявитися лише заповненням часу, який ви не наважуєтесь витратити на більш корисну справу, тому що не впевнені в її успіху. Захполення може бути лише наслідком звички, спілкування з кимось - лише ритуалом. Подібні відкриття часто повязані з розчаруванням, але тверезий погляд завжди корисніше рожевих окулярів.

Обговорення у групі висловлювання: «Як ми проживаємо один день, так ми проживаємо все життя»

У нас прірва часу - триста шістдесят пять днів на рік. Навіть без часу сну та роботи це майже три тисячі годин. Їх можна витратити на сурогати та ліниву дрьому, а можна провести з великою користю. Якщо по-справжньому цінувати свій час, за один тільки рік людина може неузнаваємо змінитися. Ми можемо набути нові якості, але залишаємось на одному і тому ж рівні - і все від того, що незнайомі з власним «»я», не бережемо даровану нам енергію. А з якою легкістю ми йдемо на те, щоб переглядати одній ті самі фільни двічі і тричі, з якою вагою слідкуємо за телевізійними новинами, у той час як власні наші новини та наше життя йдуть мимо. Варто внести зміну в один день, і ми одержимо шанс вплинути на все життя.

Обговорення у групі китайського прислівя «Той, хто перемагає інших - сильний. Той, хто перемагає самого себе - дуже сильний!»

Вправа «Декларація моєї самоцінності»

Мета: Розвиток адекватної самооцінки, позитивного відношення до себе

«Я - це Я». у світі немає нікого точнісінького такого ж як Я. Є люди, чимось схожі на мене, але немає нікого точно такого, як Я. Тому все, що виходить від мене, це справжнє моє, тому що саме Я обрала це.

Мені належить все, що є в мені: може тіло, включаючи все, що воно робить; моя свідомість, включаючи всі мої думки та плани; мої очі, включаючи всі образи, які вони можуть бачити; мої почуття, якими б вони не були, - тривога, задоволення, радість, напруга, любов, роздратування; мій рік та всі слова, які він може вимовляти, - ввічливі, ласкаві або грубі, правильні або неправильні; мій голос - голосний або тихий; всі мої дії, звернені до інших людей або до мене. Мені належать всі мої фантазії, мої мрії, мої надії та мої страхи. Мені належать всі мої перемоги та успіхи, всі мої поразки та помилки. Все це належить мені. І тому я можу дуже близько позначитися з собою. І я можу зробити так, щоб все спряло моєму інтересу.

Я знаю, що мене напружує і є в мені щось таке, чого я не знаю. Але оскільки Я дружу з собою та люблю себе, я можу обережно і терпляче відкривати в собі джерело того, що напружує мене, і дізнаватися все більше і більше різних речей про себе.

Все, що я бачу та відчуваю, і що я роблю, що почуваю у даний момент - це моє і в точності дозволяє мені узнати, де Я і хто Я в даний момент. Коли я вдивляюсь у своє минуле, дивлюся на те, що Я бачив і відчувас, що я говорив і що я Робив, як я думав та як відчував, я бачу те, що не зовсім влаштовує мене. Я можу відмовитися від того, що здається ені непридатним, і зберегти те, що видається мені потрібним, і відкрити щось нове в собі.

Я можу бачити, чути, відчувати. Думати, говорити і діяти

Я маю все, щоб бути близьким з іншими людьми, щоб бути продуктивним, вносити смисл та порядок у світ речей та людей навколо мене. Я належу собі. Тому я можу розвивати себе.

Я - це Я, і це чудово!

Обговорення у групі вражень від виконаної вправи.

Колаж «Здоровий спосіб життя»

Учасники складають груповий колаж на задану тему. Кожний з учасників вирізає з журналів картинки та приклеює їх на ватман. Обговорення вражень від процесу сумісної роботи та колажу.

До гадалок звичайно звертаються ті. Хто потрапив у складну життєву ситуацію. Ними рухає наївна ілюзія, начебто будь-яка складна проблема має просте та швидке розвязання. І є дехто проникливі та мудрий, хото зможе таке рішення для них знайти. Для таких людей значно корисніше допомога спеціаліста - психолога. Але у нас не прийнято звертатися до подібних спеціалістів. Тому люди йдуть зі своїми проблемами до екстрасенсів, колдунам. Гадалкам. Ці «професіонали» маніпулюють людиною, повністю звільняючи від відповідальності за свої рішення. Людина стає на позицію пасивного споглядача, перекладаючи вину на долю, зглаз або приворот. Це дуже зручно. Людина говорить собі (а гадалка це підтверджує): «Мене звільнили не тому. Що я погано працюю. Мене хтось сглазил». В результаті він в своїх очах стає страждальцем та заодно знаходить крайнього, який у всьому винен. Психологи переконані, що люди, які безоговорочно вірять гаданням, предсказаниям та приворотам. Пасивні та інфантильні, бояться рішучих дій. Така сліпа віра заважає їм брати відповідальність за свої вчинки та своє життя. Треба чітко розуміти - ніхто за людину її проблему не вирішать. Магія не допоможе - тільки сама людина може щось змінити.

Перш за все нам необхідно усвідомити, що за всі, що відбувається у нашому житті більшою мірою відповідальні ми самі. Тому не варто валити свою неповноцінне життя на долю, карму, маму, тата. Долі частіше за все не при чому. Жорстокий приговор людина виносить собі сама. Хоча цього не усвідомлює. В основі трагічної тенденції невезіння звичайно лежать помилково побудовані відношення з оточуючими: недооцінка себе та, відповідно, переоцінка інших.

Вправа «Беру відповідальність на себе»

Мета: усвідомлення учасниками відповідальності за власні дії у повсякденному житті

Кожний з нас за щось відповідає у своєму житті. Думаю, що ви згоні з тим, що людина стає особистістю тільки тоді, коли вона добровільно і свідомо бере відповідальність на себе. Якщо цього не відбувається. Ми так і залишаємося маленькими дітьми. Незважаючи на нам вік. За що ви відповідаєте в цьому житті? Особисто ВИ? Подумайте і розкажіть, за що відповідає кожний з вас. Обговорення у групі відповідей учасників.

Обговорення заняття

Учасники діляться своїми враженнями про заняття. Розповідають, що їм сподобалося, що ні, що було для ний найважливішим, які висновки вони для себе зробили.