Назва обладнання
|
Марка, тип, модель
|
Габаритні розміри, мм.
|
Кількість, шт.
|
Площа, м2
|
Примітка
|
Елекромеханічний солідолонагнітач
|
М-390
|
690х380
|
1
|
0,27
|
|
Маслороздавальний бак
|
-
|
1000х500
|
1
|
0,5
|
|
Стаціонарний пост мащення
|
ОЗ-4967
|
4000х1000
|
1
|
4
|
|
Установка для промивання системи мащення
двигуна
|
ОМ-2871А
|
1000х500
|
1
|
0,5
|
|
Установка для діагностування тракторів
|
КИ-4935
|
4000х2000
|
1
|
8,0
|
|
Стелаж
|
ОРГ-1019-502
|
1400х500
|
1
|
0,7
|
|
Монтажний стіл пересувний
|
ОРГ-1019-502
|
1200х700
|
1
|
0,84
|
|
Слюсарний верстак
|
ОРГ-1019-502
|
2400х800
|
1
|
0,96
|
|
Електрозаточувальний верстат
|
ЗМ-634
|
700х500
|
1
|
0,35
|
|
Стіл майстра наладчика
|
-
|
1200х650
|
1
|
0,78
|
|
Установка для миття деталей
|
Ванна 2287
|
1200х1100
|
1
|
1,32
|
|
Шафа для інструменту
|
-
|
1200х650
|
2
|
1,56
|
|
Компресор
|
КИ-4942
|
1790х1200
|
1
|
2,15
|
|
Кран-балка
|
|
|
1
|
|
3,2тс.
|
3.5 Розрахунок
площі дільниці ТО та діагностики
Для розміщення
ремонтно-технологічного обладнання і створення нормальних умов роботи кожна
дільниця та кожне робоче місце повинні мати достатню виробничу площу. Необхідну
площу для встановлення прийнятого обладнання знаходять по площі основного
обладнання, або по регламентованій питомій площі на одного робітника. Якщо
робітник обслуговує декілька робочих місць, то загальну площу розраховують по
площі, що займає все обладнання, а для дільниці зовнішньої очистки і миття,
розбирально-мийної, складання машин, фарбування, технічної діагностики - по
площі, яку займає обладнання і машини, що знаходяться на обслуговуванні.
Для дільниці ТО і
діагностики площу дільниці розраховуємо за формулою:
(50)
де Fоб -
площа, яку займає виробниче обладнання, м²;
Fм - площа, яку
займають машини,
що знаходяться на ТО (діагностуванні), м²;
К - коефіцієнт, що враховує
проходи, проїзди, робочі зони.
Приймаємо площу дільниці 150
м2
4. Організаційна частина
.1 Організація робіт в майстерні
Діагностування, ТО та ремонт
всього складу МТП господарства повинно бути організоване таким чином, щоб у
першу чергу забезпечити основні показники:
· високий
коефіцієнт технічної готовності машин, своєчасне виконання всього комплексу
робіт з технічного обслуговуванням машин, передбаченого відповідними правилами
та стандартами;
· виконання
робіт та операцій, пов'язаних з технічним обслуговуванням та діагностуванням,
при найнижчих затратах і в мінімальні стислі строки:
· запобігання
простою як агрегатів в цілому, так і окремих машин через технічні несправності;
- безперервність
виконання механізованих робіт, особливо у період
виконання інтенсивних польових робіт.
У загальному обсязі
робіт по технічному обслуговуванню роботи, пов'язані з усуненням технічних
несправностей в основному виконуються в процесі експлуатації машин. Тому вибір
методу організації виконання робіт по технічному обслуговуванню та усуненню
несправностей машин є основою організації виконання робіт на дільницях та
майстерні в цілому.
Технічне
обслуговування машинно-тракторного парку може здійснюватися за трьома формами.
-
Бригадно-індивідуальна форма організації технічного обслуговування
машин передбачає виконання всіх робіт трактористами-машиністами, за якими
закріплена та чи інша машина або агрегат. Лише при виконанні складних
регулювальних та діагностувальних операцій їм допомагають бригадир чи механік.
Однак для цієї форми організації обслуговування характерними є низька якість
робіт та великі втрати робочого часу, а відповідно і простої агрегатів.
·
Постова форма організації технічного
обслуговування характеризується тим, що за робітником закріпляється постійна
технологічно подібна робота. Для виконання за робітником закріплюється
спеціальне робоче місце, обладнане потрібною ремонтно-технологічною оснасткою
та відповідною технічною документацією.
·
Бригадно-постова організація
технічного обслуговування є поєднанням бригадної і постової. При цій формі
нескладні роботи, такі як розбирально-мийні, ремонт простих деталей, загальне
складання машин виконує бригада. Ремонт складальних одиниць, а також спеціальні
роботи (ковальсько-зварювальні, верстатні, технічне обслуговування і
діагностика) виконують постійні робітники відповідної кваліфікації на
спеціалізованих постах (робочих місцях).
4.2 Організація
робіт на дільниці
Для дільниці ТО і
діагностики найбільш доцільним є застосування бригадно-постової форми
організації праці.
Бригадно-постова
форма організації праці є поєднання бригадної і постової.
При цій формі нескладні
роботи такі як розбирально-мийні, ремонт одиничних с/г машин і знарядь, ремонт
простих деталей і механізмів, виконує бригада. Ремонт складальних одиниць, а
також спеціальні роботи виконують постійні робітники відповідної кваліфікації
на робочих місцях.
Завдяки постовому
розподілу праці під час ремонту машин ця форма більш прогресивна ніж бригадна,
але поступається перед постовою. Бригадно-постову форму організації праці
застосовують під час ремонту машин у великих центральних майстернях
господарств.
Ефективність
будь-якої форми організації праці залежить від відпочинку працівників
ремонтного підприємства і від умов праці, які впливають на її якість.
Якість організації
праці зокрема оцінюється кількістю і тривалістю захворювань робітників, а також
частотою та важкістю травми.
4.3 Організація
проведення ТО і діагностування спеціалізованими ланками
Спеціалізоване ТО є
більш прогресивною формою організації робіт. Вона передбачає створення
спеціалізованих ланок при центральних виробничих базах, машинних дворах,пунктах
ТО господарств та ремонтно-транспортних підприємствах РАПО. Ланки оснащують
необхідними засобами механізації робіт, діагностичною апаратурою. При цьому
тракторист-машиніст в значній мірі, а іноді і повністю звільнений від виконання
робіт по ТО машин. Завдяки чіткому розподілу обов’язків, спеціалізації
робітників на виконанні окремих операцій, застосуванню засобів механізації
робіт, високій кваліфікації виконавців така форма сприяє зменшенню витрат
матеріалів, коштів, затрат праці, підвищенню якості ТО та використання
машинно-тракторних агрегатів.
Спеціалізовані
ланки виконують такі роботи: ТО тракторів та комбайнів; регулювання
сільськогосподарських машин; усунення нескладних відказів машин; комплекс
операцій по зберіганню машин; збір і відправку на ремонт машин та їх складових
частин.
До складу
спеціалізованих ланок включають заправників, майстрів-наладчиків,
майстрів-діагностів, слюсарів-ремонтників, слюсарів-зварників та інших
спеціалістів. Простіші операції по обслуговуванню машин (очищення, миття,
перевірка кріплень та ін.) виконують механізатори, за якими вони закріплені.
Заправник з участю
механізатора виконує операції по заправці та мащенню машин при виконанні ЩТО.
Всі інші види
обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3, СТО) проводять майстер-наладчик разом з
механізатором обслуговування машини.
Діагностичні
операції при проведенні ТО-3 виконує майстер-діагност. Він же визначає причини
відказів і поломок, а також загальний технічний стан машини.
Слюсарі-ремонтники
та слюсарі-зварники здійснюють позаплановий ремонт машини.
При виконанні ТО-1,
ТО-2 та СТО виявлені поломки і наслідки відказів усувають майстри наладчики.
Складні роботи (коли ремонт вимагає більше 2 годин) виконують спеціалізовані
ремонтні ланки.
Як правило, майстри
наладчики, діагности, слюсарі-ремонтники, заправники та інші спеціалісти, що
працюють на пересувних засобах ТО і ремонту машин, одночасно є водіями цих
машин.
Майстри-наладчики
спеціалізованих ланок виконують такі роботи: перевірку і регулювання механізмів
машини; комплектування та наладку агрегатів (при участі слюсаря) на машинному
дворі та в полі; усунення відказів; проведення складних робіт по ТО та ремонту
машин; опитування трактористів-машиністів про виявлені недоліки в роботі
агрегатів та їх своєчасне усунення.
Роботою
спеціалізованих ланок керують майстри-наладчики або старші майстри. Ланка в
складі 2 чоловік обслуговує 10-20 тракторів, трьох - 20-30, п’яти - 30-40
тракторів.
Старший
майстер-наладчик або майстер наладчик, що керує спеціалізованою ланкою, виконує
такі функції:
·
організовує роботу ланки, навчання
її робітників передовими прийомами праці, контролює обсяг та якість виконання
робіт по ТО відповідно до технологічних карт;
·
виконує найбільш складні операції по
обслуговуванню, пов’язані з регулюванням основних складових частин тракторів та
сільськогосподарських машин на ТО;
·
оформляє документацію на проведення
ТО, видає талони (жетони) трактористам після проведення чергового
обслуговування;
·
видає механізаторам сільськогосподарські
машини для використання на польових роботах, приймає їх після закінчення робіт,
відповідає за підготовку і постановку їх на зберігання та за дотримання правил
до зберігання;
·
разом з інженером господарства та
бригадиром тракторної бригади залучає в разі необхідності механізаторів для
виконання робіт по ТО і підготовці машин до зберігання;
·
спільно з бригадиром та інженером
господарства бере участь в технічній експертизі і оформленні документів при
аварійних випадках;
·
оформляє замовлення на поставку
складових частин, експлуатаційних матеріалів для ТО машин;
·
організовує збір та відправку
складових частин, агрегатів та деталей машин на ремонт в спеціалізовані
підприємства;
·
оснащує пункт ТО необхідним
обладнанням, забезпечує його правильне використання та зберігання.
Залежно від
організації використання машин та відстані до стаціонарних пунктів ТО машин в
господарствах здійснюють за допомогою стаціонарних чи пересувних засобів.
Пересувні засоби
широко застосовують в напружені періоди польових робіт, особливо при роботі
агрегатів у складі комплексних механізованих загонів.
При виборі
організації ТО слід керуватися правилами:
·
ЩТО агрегатів можна проводити на
місцях їх роботи в польових умовах та на пунктах ТО.
·
Періодичні обслуговування ТО-1 і
ТО-2 тракторів та складних машин можна виконувати на стаціонарних пунктах ТО і
на місцях їх роботи в польових умовах з обов’язковим використанням агрегатів
ТО;
·
Обслуговування машин при підготовці
до обкатки та після неї, а також сезонні ТО тракторів і самохідних шасі треба
проводити на стаціонарних пунктах ТО, а ТО-3 тракторів - на стаціонарних
пунктах (постах) ТО, обладнаних засобами ресурсного технічного діагностування.
Допускається проведення ТО-3 на постах без такого обладнання, але при обов’язковому
використанні діагностичних установок.
Досвід роботи
передових господарств вказує на високу ефективність їх переходу на цехову
структуру. Це дає змогу посилити роль та відповідальність інженерно-технічної
служби за кінцеві результати виробництва та підвищення його ефективності.
4.4 Організація
охорони навколишнього середовища
В
сільськогосподарському виробництві до об’єктів, що тим чи іншим шляхом
впливають на стан навколишнього середовища, поряд з іншими відносять також
споруди ремонтно-обслуговуючої бази та саму техніку, що на них базується,
ремонтується.
Розлиті на місцях
зберігання, стоянки, обслуговування машин нафтопродукти, змиті дощовими та
талими водами, потрапляють в водойми і спричиняють різні форми їх забруднення:
плаваючу на воді нафтову плівку, розчинені та емульсовані у воді нафтопродукти,
осілі на дно важкі фракції. При цьому змінюються запах, смак, забарвлення,
поверхневий натяг, в’язкість води, зменшується кількість кисню, з’являються
шкідливі органічні речовини, вода набуває токсичних властивостей: становить
загрозу не тільки для живих організмів, що мешкають в ній, а й для людини. 12
грам нафти роблять непридатною для споживання тонну води.
Пости миття,
очистки та концентрації машин можуть бути джерелом забруднення водойм
нафтопродуктами, синтетичними мийними засобами, а також мінеральними добривами
та пестицидами, що змиваються з машин.
Крім водоймищ,
забруднюються навколишні поля, особливо при аварійних розливах нафтопродуктів,
мийних розчинів, залишених в машинах мінеральних добрив та пестицидів.
Випаровування та
вивітрювання нафтопродуктів, мінеральних добрив, пестицидів, забруднюють
навколишнє повітря. Забруднення повітря може бути особливо значним на постах
діагностики та випробування машин.
Існує ряд вимог,
яких слід дотримуватись при проектуванні, спорудженні та використанні об’єктів
ремонтно-обслуговуючої бази господарств та об’єднань.
Території
виробничих баз, пунктів ТО, машинних дворів, нафтосховищ та інших об’єктів
необхідно обладнувати спеціальними уловлювачами забруднених поверхневих стоків
(ямами, канавами і т.д.), які споруджують в нижній частині території з
врахуванням природних ухилів поверхні.
Пости миття машин
треба забезпечувати оборотним водопостачанням, а їх майданчики обладнувати
бортами, що запобігають стіканню забруднених вод і мийних розчинів за межі
майданчика. Для більш ефективного використання води і мийних розчинів
застосовується метод електрохімічної коагуляції і подача розчину коагулянта в
відстійник-нейтралізатор, що захищає осадок та оборотну воду від загнивання.
Така комбінована схема відведення та очистки води запобігає насиченню основної
маси стічних вод та осадка патогенними мікробами. Осадок з грязевідстійників
слід захоронювати в тупикових ярах, відпрацьованих кар’єрах та інших місцях по
узгоджуваною з органами санітарного нагляду.
Пости, дільниці та
цех ремонту і обслуговування акумуляторних батарей треба забезпечити автономною
системою каналізації з нейтралізацією стічних вод та автономною вентиляційною
системою з фільтруванням повітря.
На дільницях,
постах діагностики та випробування машин системи виводу відпрацьованих газів
двигунів необхідно обладнати глушниками та вловлювачами сажі (кіптяви), що
значно зменшує забруднення повітря токсичними викидами двигунів. Впровадження
будь-якої нової технології повинно підлягати не лише техніко-економічному
аналізу, а й оцінюватись впливом на навколишню природу.
4.5 Безпека
життєдіяльності і заходи техніки безпеки
Проектування та
спорудження виробничих, складських та допоміжних приміщень
ремонтно-обслуговуючої бази здійснюють на основі будівельних норм і правил
(СНИП) та санітарних норм проектування промислових підприємств.
Для забезпечення
безпеки праці та виробничої санітарії треба, щоб вказані об’єкти відповідали таким
вимогам:
·
територія виробничо-технічної бази
(пункти ТО) забезпечувала технологічні процеси і відповідала санітарним
нормативам проектування промислових підприємств;
·
майданчики для зберігання с/г
техніки мали тверде покриття (асфальт, бетон); територія виробничої бази мала
огорожу, в якій повинно бути не менше двох воріт, що забезпечуватимуть вільний
проїзд с/г техніки;
·
запасні водойма, траншеї, котловани,
споруджені для виробничих цілей, - надійно закриті і огороджені, а вночі
освітлені;
·
забезпечення виконання виробничих
процесів, що супроводжуються забрудненням навколишнього середовища шкідливими
виділеннями, в окремих приміщенням, обладнаних ефективною вентиляцією;
·
робочі місця для ТО і діагностування
машин повинні бути оснащені підйомно-транспортним обладнанням і розміщені так,
щоб виключити можливість випадкового наїзду на працюючих;
·
всі зовнішні входи і виходи, а також
в’їзди у виробничі приміщення повинні мати тамбури для запобігання протягам і
теплові завіси, двері тамбурів обладнані пристроями для само закриття;
між поставленими на
обслуговування машинами та стінами приміщення, а також між машинами та
стаціонарним обладнанням повинна бути відстань не менше 1,2 м; освітлення
виробничих, побутових та допоміжних приміщень центральних виробничих баз та
пунктів ТО машинно-тракторного парку повинно відповідати вимогам СНиП 11-4-79.
Враховуючи високу
біологічну та гігієнічну цінність природного світла і його позитивний вплив на
психологію людей та продуктивність праці, його треба максимально
використовувати для освітлення робочих місць. Необхідно постійно стежити за
чистотою вікон. Встановлено, що прозорість скла за шість місяців знижується: на
посту ТО на 18-25%, в ковальсько-зварювальному відділенні на 30-35%, в
слюсарно-механічному відділенні на 25-30%.
На практиці
освітленість вимірюють одночасно двома люксометрами - у відділеному від вікон
місці приміщення та назовні його.
Приміщення для ТО
машин, крім природного, обладнують також штучним освітленням, яке може бути
загальним, комбінованим та місцевим. У виробничих приміщеннях застосовують, як
правило, комбіноване штучне освітлення.
При проведенні
монтажу та реконструкції освітлення виробничих об’єктів необхідно:
·
застосовувати лампи тільки з
відбивачами світла (для місцевого чи загального освітлення);
·
щоб напруга в мережі місцевого
освітлення не перевищувала 12 В;
·
для користування переносними
електроінструментами передбачити мережу напругою до 36 В;
·
світильники місцевого призначення
закріплювати на спеціальних кронштейнах, які дозволили б змінювати напрямок
світла;
·
у виробничих приміщеннях передбачити
аварійне освітлення, мережа якого не залежить від основного освітлення. Воно
повинно вмикатися автоматично при вимкненні основного освітлення;
·
в приміщеннях, де можливе
нагромадження вибухонебезпечних парів чи газів, передбачити освітлення крізь
захисні стекла в дахах або стінах.
Електромережу в
таких приміщеннях виконують у вибухонебезпечному варіанті; виробничі, допоміжні
та побутові приміщення обладнувати вентиляцією та опаленням, що забезпечуватимуть
температуру та інші параметри повітря відповідно до вимог.
Наявність шкідливих
речовин в повітрі приміщень для ТО не повинна перевищувати гранично допустимих
концентрацій. Для підтримання необхідних параметрів повітря приміщення
обладнують загально обмінною, витяжною, проточною або комбінованою системою
вентиляції.
Кожний стенд для
обкатки та випробування двигунів повинен мати індивідуальні канали для
відведення відпрацьованих газів і витяжний пристрій над двигуном.
Робочі місця по
перевірці форсунок на розпил палива обладнують спеціальними камерами, які не
допускають забруднення повітря парами палива.
Приміщення для
фарбування машин обов’язково обладнують окремою припливно-витяжною
вентиляційною системою у вибухонебезпечному виконанні, що забезпечувала б
восьмикратний обмін повітря. При цьому зовнішнє повітря повинно надходити до
робочих місць зверху з попереднім фільтруванням. Забруднене повітря виводять з
під машини через решітчасту підлогу. Робоче місце для приготування фарб
обладнують місцевою витяжною вентиляцією.
Стіни в приміщеннях
для фарбування машин та їх агрегатів фарбують масляною фарбою на висоту не
менше 2 м, а стелю та верхню частину стін - клейовою фарбою. Температуру
повітря в приміщенні підтримують в межах 16-20
ºС, вологість повітря - 60-70%.
Пост фарбування
машин та склад лакофарбових матеріалів оснащують засобами гасіння пожежі:
пінними вогнегасниками, ящиками з піском, кошмами, лопатами та іншим
інвентарем.
При механізованому
фарбуванні машин в приміщенні утворюються вибухонебезпечні суміші парів. Це
слід враховувати при виборі та використанні лакофарбових матеріалів.
Ефективність робіт
по ТО машин в значній мірі залежить від створення нормальних
побутово-гігієнічних умов для працівників. На території ремонтно-обслуговуючих
баз господарств відповідно до санітарних норм треба обладнувати
санітарно-побутові приміщення: душові, гардеробні, умивальні кімнати, туалети і
т.п.
Душові приміщення
споруджують з розрахунку 1 душова сітка на 3 чоловіки зайнятих ТО чи ремонтом
машин і 1 душова сітка на 7 механізаторів, що працюють на машинно-тракторних
агрегатах.
Для забезпечення
працюючих питною водою на виробничих дільницях треба встановити сатураторні
установки з газованою водою. Найбільш корисною є підсолена газована питна вода
з вмістом кухонної солі від 0,2 до 0,5 % - особливо в жарку пору року.
Допускається використання для питної води бачків з фонтануючими насадками. Такі
бачки підлягають щоденній промивці та дезінфекції.
.6 Розрахунок
освітлення, вентиляції і опалення
Вентиляційне обладнання
відділення центральної ремонтної майстерні призначене для видалення газів,
парів, пилу, а також різних шкідливих речовин, які з'являються в процесі
виробництва.
Вентиляція
відділення може бути природною і механічною. Вентиляція буде здійснюватися через
наскрізне природне провітрювання.
Природна вентиляція
застосовується в приміщеннях для яких за існуючими нормативами кратність обміну
повітря (число яке показує скільки разів повинен відбуватися обмін повітря на
дільниці за годину) К≥3. Це ті приміщення, в яких немає виділення
шкідливих газів і на одного робітника припадає понад 50 м²
повітря.
Для таких приміщень достатньо мати наскрізне природне провітрювання. Площа
перерізу фрамуг або квартирок Fк
приймаємо в розрізі 2- 4% від площі підлоги FД
і визначаємо за формулою:
FK
= 0.02…0.04; (51)
FK
= 0.02 ∙ 150 = 3;
Приймаємо 2.
Розрахунок
природного освітлення полягає у визначенні світлової площі вікон та їх
кількості. Його проводимо за формулою:
(54)
FД -
площа підлоги, м2;
а - коефіцієнт природного
освітлення, (а = 0,25…0,30).
За нормами будівельного
проектування треба взяти стандартні норми вікон. Для дільниці ТО та діагностики
приймаємо вікна шириною 2 і висотою 5 м.
Визначаємо площу вікна за
формулою:
(55)
де а - ширина вікна, м;
b - висота
вікна, м.
Знаходимо кількість вікон (n) за
формулою:
де F0 - площа
освітлення, м2.
Приймаємо 5 вікон.
Розрахунок штучного
освітлення полягає у визначенні кількості і потужності електроламп.
Визначаємо потужність
штучного освітлення, за формулою:
(57)
де WД -
потужність штучного освітлення у ватах на 1 м2 площі підлоги, Вт.
Приймаємо потужність однієї
лампи (N1)
-200 Вт.
Визначаємо кількість ламп (m) за
формулою:
(58)
Приймаємо 8 ламп по 200 Вт.
Розрахунок опалення полягає у
визначенні потреби майстерні в паливі.
Через те, що немає всіх
вихідних даних для розрахунку опалення всієї майстерні, його умовно треба
зробити для заданого відділення, дільниці.
кг.
4.7 Протипожежні заходи
Основні заходи
протипожежної безпеки зводяться до: встановлення і дотримання протипожежного
режиму; забезпечення дільниці первинними засобами пожежогасіння; проведення
контролю за станом електрообладнання та заземлення.
У майстерні повинні
бути встановлені спеціальні сигналізатори пожежі та різноманітні заходи її
попередження.
Майстерня повинна
бути забезпечена протипожежними обладнанням та інвентарем, в число яких входять
вогнегасники, ящики з піском, відра тощо.
Інвентар
розміщується на різних дільницях майстерні в пожежно-небезпечних місцях. Для
розміщення протипожежного інвентарю використовують дерев'яні щити, пофарбовані
в червоний колір.
Усе
електрообладнання повинне бути заземленим та обладнане засобами протипожежної
безпеки. Необхідно своєчасно та у встановлені періоди проводити перевірку та
обслуговування електропроводки, електрообладнання та засобів заземлення.
4.8 Опис пристрою
Пристрій
складається з: силового гвинта, на я кий нагвинчується корпус, до корпуса за
допомогою двох пальців кріпляться чотири тяги, пальці шплінтуються, до тяг
кріпиться обойма, також з допомогою двох пальців. В обоймі розміщений захват
який фіксується за допомогою болта. В силовий гвинт також вкручуються дві
ручки, на кінці силового гвинта розміщений упор який складається в таком
порядку: надівається шайба потім підшипник, потім стакан, підшипник і
закручується гайкою. Пристрій призначений для знімання деталей різної форми і
розмірів.
Принцип роботи.
Встановлюється упор, надіваються захвати на деталь. Під час обертання силового
гвинта корпус переміщується тягнучи за собою тягу, обойму, захват.
Пристрій можна
регулювати по довжині і ширині.
5. Економічна частина
.1 Розрахунок собівартості ТО-2
трактора ДТ-75МВ
Собівартість - це грошовий вираз
затрат матеріальних засобів на одиницю ремонту, в даному випадку на одне
технічне обслуговування трактора.
Собівартість складається з затрат по
заробітній платі, витрат на миючі засоби і паливно-мастильні матеріали, затрат
на придбання матеріалів і запасних частин для проведення ТО витрат на
амортизацію основних засобів ТО, загально виробничих і загальногосподарських
витрат, відрахувань у фонд соціального страхування, відрахувань в пенсійний
фонд зайнятості.
Технічне обслуговування проводять
майстри - наладчики і оператори машин.
Основна заробітна плата майстра -
наладчика і тракториста складається з оплати праці на основний час роботи,
тобто виконання ТО.
Основний час оплачується по відрядно
преміальній системі, використовуючи відрядні тарифні ставки тракториста і
машиніста I, II, III, IV, V,
VI, розрядів.
Затрати праці на основну заробітною
плату визначаємо за формулою:
(59)
де Кr1, Кr2, …, Кrn - час
затрачений на виконання 1-ї, 2-ї,..., n-ї
операції ТО трактора;
Тс1, Тс2,...,
Тсn - тарифна ставка взята
відповідно розряду роботи кожної операції з операційно-технологічної карти,
грн.
Додаткова заробітна плата
встановлюється в процентному співвідношенні до основної і складається з:
- доплати за класність % І
розряду 20 %, ІІ розряду - 10 %;
- доплати і премії за
вироблену с/г продукцію - 10 %;
премії за своєчасне і
якісне ТО машин - 15 %;
надбавка за стаж - 12 %
від суми доплат всіх видів.
Доплату за класність визначаємо за
формулою:
(60)
Доплати і премії за вироблену
с/г продукцію розраховуємо за формулою:
(61)
Затрати на додаткову оплати
праці становлять:
(62)
Затрати по заробітній праці
на ТО-3 трактора ДТ -75МВ знаходимо по формулі:
(63)
Вартість миючих засобів і ПММ
визначається із виразу:
(64)
де Пп - потреба в
миючих засобах і ПММ на одне ТО-2 трактора ДТ-75МВ;
Цп - вартість
однієї літри миючого засобу та ПММ.
Для ТО-2 трактора ДТ-75МВ
необхідно:
- масло моторне М10Г2
- 20,66 кг по 14,60 грн.;
- масло гідравлічне М8Г2 -
15 кг по 12,65 грн.;
масло трансмісійне ТАП-15В
- 22,7 кг по 18,30 грн.;
- змазка пластична ЛИТОЛ-24 -
0,92 кг по 28,50 грн.;
- матеріал оптирочний - 1,1
кг по 3грн.
Витрати на амортизацію
основних засобів ТО визначаємо за балансовою вартістю обладнання, становлять 10
% вартості основних засобів:
(65)
де Воб - питома
вартість обладнання, приладу, інструментів, що припадає на 1 м2
виробничої площі.
(66)
Витрати на амортизацію
основних засобів визначаємо із виразу:
(67)
де t2 - трудомісткість
одного ТО-2 трактора ДT-75МВ, год.;
Тн -
трудомісткість номенклатурних робіт в майстерні, год.
Загальновиробничі витрати
визначаємо у відсотках від затрат по основній заробітній платі та амортизації
основних засобів. Приймаємо, що вони становлять 12 %.
(68)
Загальногосподарські витрати
приймаємо рівними 20 %. Загальногосподарські витрати становлять:
; (69)
Відрахування у фонд єдиного
соціального податку становить 37,19 % від фонду оплати праці і визначають за
формулою:
(70)
Собівартість ТО машини - це
сума витрат всіх затрат, яку визначаємо за формулою:
(71)
5.2 Розрахунок річних витрат
Розрахунок загальних річних
затрат (Вр) на технічне обслуговування трактора ДТ-75МВ проводимо за
формулою:
(72)
де - річна
кількість ТО-2 тракторів ДТ-75МВ.
Висновки
В процесі виконання
дипломного проекту я організував і спланував виробничий процес на пункті ТО та
діагностики з розробкою технології ТО-2 трактора ДТ-75МВ.
В розрахунковій частині я
розрахував кількість ТО ремонтів МТП, трудомісткість робіт по ТО і ремонту.
Побудував план та графік завантаження майстерні, розрахував режим роботи
майстерні.
В технологічній частині
дипломного проекту я описав значення і задачі ТО машин, розробив технологію
проведення технічного обслуговування трактора ДТ-75МВ, склав
операційно-технологічну карту ТО-2. Також розрахував площу дільниці, підібрав
обладнання та розмістив його по приміщенню.
В організаційній частині я
описав організацію робіт в майстерні та на дільниці. Описав охорони
навколишнього середовища і безпеку життєдіяльності. Пояснив правила
протипожежної безпеки. Зробив розрахунок освітлення, вентиляції та опалення.
В економічній частині провів
розрахунок собівартості ТО-2 трактора ДТ-75МВ, а також розрахунок загальних
річних витрат.
Результатом виконання
дипломного проекту я поглибив і закріпив теоретичні знання і навики здобуті за
час навчання.
трактор
сільськогосподарський машина агропромисловий
Література
1. Агулов П. та ін.
Довідник по технічному обслуговуванню сільськогосподарських машин.
-
К.:
Урожай, 1989, 256 с.
2. Водолазов
Н.К. Курсовое и дипломное проектирование по механизации сельського хазяйства.
- М.:
Агропромиздат, 1991, 216 с.
3. Вознюк
Л.Ф.
та ін. Технічне обслуговування і діагностування
сільськогосподарських машин. - К.: Урожай, 1988, 237 с
4. Гуревич
Д.Ф., Цырин
А.А. Ремонтные мастерские совхозов и колхозов: Справочная книга. -
Л.:
Агропромиздат, 1988, 336 с.
5. Дацишин
О.В. та ін. Дипломне та курсове
проектування. - К.: Урожай, 1996,
192
с.
6. Калашников
А.Г. та ін. Експлуатація і ремонт
машинно-тракторного парку (курсове і дипломне
проектування). - К.: Вища
школа, 1983, 360 с.
7. Лауш
Т.В. та ін. Ремонт машин. - К.: Вища школа, 1984, 200 с.