Фарбування волосся

Дипломна робота

Тема «Фарбування волосся»

Перукарське діло

ВСТУП

Волосся - природна прикраса людини. Тому красива й вміло підібрана зачіска творить стиль та шарм людини.

Всі ми прагнемо бути красивими, слідувати моді, віяння якої дуже активно відображає і перукарське мистецтво. Зміна моди на зачіски викликає зміну моди на колір волосся. Якщо цього не враховувати, то можуть виникати деякі невідповідності, наприклад, нерідко доводиться бачити зачіску, добре виконану, з використанням модних деталей, але яка все-таки не справляє враження красивої, тому що в цьому буває «винен» колір, що не відповідає вимогам моди, не відповідний духу самої моделі.

Сучасна тенденція в кольорі - це прагнення до отримання різних натуральних відтінків, нюансів. Незалежно від того, чому фарбується волосся: чи це бажання приховати сивину або ж просто з декоративною метою - у будь-якому випадку необхідно прагнути до створення природних тонів. Наприклад, світловолосим зараз потрібно віддавати перевагу теплим відтінкам - золотистим, попелясто-русявим, тиціан і т.д. З цієї ж причини чистий «пергідрольний» тип абсолютно «не вписується» в сучасну моду - дуже вже неприродно виглядає перетруєне волосся.Зачіска і колір волосся, який відповідає кольору і формі обличча, підкреслюють індивідуальність людини. І, нарівні з величезною безліччю індивідуальностей, існує безліч варіантів освітлювання і фарбування, що підкреслюють цю індивідуальність. Міняючи стиль зачіски, можна прийти до необхідності поміняти колір, розташування освітлених пасм і т.п. Але не треба забувати при цьому, що, наприклад, світлі пасма спереду як би укрупнюють риси обличчя, і навпаки. Для досягнення різних ефектів існують різні прийоми, тонкощі, які і відрізняють справжнього майстра, професіонала від дилетанта. У даній дипломній роботі представлені розробки в області фарбування волосся, приведені методики виконання операцій по підготовці та проведенню самого фарбування.

1. Історія розвитку перукарської справи

Кожна історична епоха відрізняється своїм особливим стилем, своєю власною модою. Саме по елементах одягу і по зачісці можна визначити відношення людини до того чи іншого історичного періоду.

"Зачіска з’явилась в первісному суспільстві раніше, ніж одежа" - стверджують дослідники. Наші далекі предки вимушені були якось справлятися з волоссям, яке відростало і перешкоджало повсякденним заняттям.

Первісні люди підрізали волосся примітивними ножами, або обпалювали над вогнем, заплітали в коси, змащували жиром чи грязюкою. А волосся на обличчі наші предки голили ще у кам'яному віці, це підтверджують найдені археологами дуже давні кремневі бритви.

Для чоловіків і жінок в Стародавньому Єгипті зачіскою служили в основному парики, які відрізнялися геометричністю пропорцій, а по формі нагадували трапецію. Їх виготовляли з стебел папірусів, шерсті тварин, водоростей, шовкових ниток із натурального волосся. Парики фарбували в різні кольори і прикрашали діадемами, кольоровими стрічками, золотими пластинами. Прості люди носили зачіски з власного волосся, але через жаркий клімат багато хто з них повністю голили волосся на голові. Все чоловіче населення голило бороди.

У стародавніх греків створення зачіски було своєрідним церемоніалом, їх створювали враховуючи закони гармонії і естетики, незалежно від статі, носили в основному довге волосся.

Грецька зачіска у вигляді зібраного на потилиці у вузол волосся збереглась і до наших днів. Поширеною була також зачіска "лампадіон", яка по формі нагадувала язики вогню. У чоловіків великою популярністю користувалась зачіска з короткого волосся "Олександр Македонський", волосся стриглося сходинками, завивалося і вільно вкладалось на голові. Поширеною була зачіска з кіс, заплетених за вухами: коси у два ряди кругом обвивали голову, а на чолі спадала, а на чолі спадала коротка густа чілка із дрібних локонів. Також чоловіки носили бороди, першим, хто її зголив був О. Македонський.

Стародавній Рим. Ось що написав про це знаменитий поет О. Назон: "легше перерахувати жолуді дуба, ніж зачіски римлянок". Дуже високо, цінувалось світле волосся і перуки, римлянами було винайдено засіб для зміни кольору волосся, який тримався в секреті.

Жіночі зачіски були різноманітних форм і варіантів, чоловічі в основному короткі з густою чілкою.

В епоху середньовіччя на розвиток перукарського мистецтва впливала церква, настанови якої вимагали покривати волосся головними уборами. Ці головні убори змінювали жінкам зачіски і називалися "Ом юз". Довге волосся при цьому збиралося високо над скронями. Тільки молодим неодруженим дівчатам дозволялося носити розпущене волосся, яке символізувало чистоту, чоловічі зачіски дуже примітивні. Сама поширена була пейзанська стрижка, волосся акуратно підстригалося навкруг голови і завивалося, а чоло закривала густа чілка. Але саме в цей час між X і ХІІ століттями виникають перші перукарні.

Після сумного Середньовіччя наступає епоха Відродження. Жіноче волосся, яке раніше рахувалося гріховною спокусою, стало мало не головною прикрасою. Жіночі зачіски самі різноманітні. Коси дуже популярні. Серед жіночих зачісок дуже популярна "флорентійська коса". Все волосся розділялося прямим проділом та зачісувалося півколом на щоки, і на потилиці запліталося в косу, яку перев'язували стрічками, шнурами, бусами із перлів. Особливий вигляд надавали довгі локони, які звисали по обидва боки від обличчя. В чоловічих зачісках велику роль відігравала стрижка.

В кінці XVІІ століття зачіски відрізняються великою парадністю, пишністю. В моду входять парики і зачіски з великою кількістю локонів, які припудрюють кольоровими пудрами.

В Парижі в 1763р. придворний перукар Людовіка XVI Легро засновує Академію перукарського мистецтва. Перукарі-художники виконують зачіски дуже великих розмірів.

На зміну стилю Бароко в першій половині XVІІІ століття прийшов більш декоративний стиль Рококо, в якому були присутні риси манірності та чутливості. Чоловічі зачіски були невеликими по об'єму.

Волосся завивалося в локони, а ззаду зав'язувалося чорною стрічкою.

В моді було біле волосся. Серед жіночих зачісок найбільш популярною була "мала пудрена" зачіска. На початку ХІХ століття в епоху Романтизму зачіски символізують благополуччя і затишок. Чоловіки носили бакенбарди і короткі стрижки з локонами у основі чола. Жіночі зачіски поділялися на ранкові, повсякденні, бальні для візитів. В моду повернулися знову локони різної форми, шиньйони, коси.

Друга половина ХІХ століття - епоха модернізму. З 1880 року стала використовуватися електрична машинка для стрижки замість ручної. А в 1881 році французький перукар Грато розповсюдив спосіб завивки гарячими щипцями.

Жіночі зачіски постійно міняють свій силует, форму, елементи. Кожна нова зачіска нічого спільного не мала з попередньою. Спільне було тільки одне - всі вони виконувалися з довгого волосся.

Трохи пізніше придворний перукар Наполеона ІІІ винайшов спосіб висвітлення волосся при допомозі перекису водню. А в кінці століття німецький перукар К.Нестр винайшов термічну завивку - перманент. Можна впевнено сказати, що все перукарське мистецтво базується на цих трьох «китах».століття в моді - простота і вигідність.

В 20-их роках XX століття у моду ввійшли зачіски з короткою стрижкою. Німецький перукар Иосип Майєр в 1924р. винайшов плоску намотку волосся на бігуді, це дозволило дуже урізноманітнити зачіски.

З винайденням кіно у моду входять зачіски героїнь фільмів Г. Гарбо, Б. Бардо, М. Владі. В 60-ті ХХ ст. роки всіх покорив Нагос. В 70-ті роки в моду повернулись маленькі геометричні стрижки типу "гаврош" і "паж". Відомий англійський перукар В. Сессун запропонував новий вид стрижки, яка миттєво розійшлась серед жінок всього світу.

Мода 80-90 років ХХ ст. відрізняється своєю демократичністю і ненав'язливістю.

Популярні стрижки "їжак", "шапочка". В центрі моди "каре", яка має багато варіантів виконання. Завжди модними залишаються зачіски з довгого і середньої довжини волосся з локонами. Основою багатьох зачісок є хімічна завивка. Стали модними "мілірування" і "колорування".

В кінці XX століття широке розповсюдження дістали різні шиньйони (штучні прядки волосся).

ХХІ століття внесло свої серйозні зміни в моду. Якщо раніше мода була доступна в основному представникам богеми, і стосувалася вона переважно одягу, то сьогодні її вплив набагато ширший.

Перш ніж проникнути в маси, модні стрижки та зачіски проходять свій «кастинг» на показах в рамках тижнів моди в «модних» столицях світу, серед яких Париж, Мілан, Лондон, Нью-Йорк та ін.

Виходячи з окреслених світовими дизайнерами тенденцій, виділю основні особливості модних стрижок початку ХХІ ст.

По-перше, це графічна чіткість ліній (приклад: стрижки каре і боб - практичні, невибагливі, універсальні, прості в догляді і укладанні, підходять жінкам з різними типами овалу обличчя).

По-друге це каскадне моделювання стрижки з градуйованим ефектом, що надає волоссю додаткового обсягу, а стрижці - грайливу витонченість і легкість.

По-третє, це великі локони довжиною до плечей, оформлені в стилі «творчий безлад».

По-четверт , це максимальна природність у всьому - наприклад, при фарбуванні волосся рекомендується використовувати натуральні барвники - хну, басму, при митті волосся - обполіскувати їх настоянкою ромашки, вітається простота укладання зі зведенням стайлінгу до мінімуму. Стрижки - ХХІ ст. , не можуть бути модними і стильними, якщо волосся і шкіра голови не здорові - тільки доглянуті блискуче волосся з мінімумом аксесуарів зроблять зачіску модною і красивою. По-п'яте, це асиметрія довгою чубчика, що надає зачісці загадковості та створює неповторний стиль.

Яка ж мода майбутнього? Відомий перукар Франції Жак Дисанж вважає, моди на зачіски не існує, багато залежить від стилю життя, характеру. Кожний носить те, що йому подобається.

Зупинюся трохи на історії фарбування волосся.

Про застосування фарбувальних засобів для волосся відомо з глибокої давнини. Для зміни кольору волосся використовували соки трав, настої, відвари.

У Стародавньому Єгипті широко використовувалася хна. Є відомості, що цариця Клеопатра наносила на волосся хну перед купанням в Нілі.

В епоху Стародавнього Риму жінки знебарвлювали волосся різними способами. Вони змочували волосся морською водою і сиділи під палючим сонцем, готували засіб з деревного вугілля, негашеного вапна і харчової соди. Для додання волоссю темних відтінків готували засоби з мідної тирси і з наростів на листках дуба. Іншим варіантом фарбування волосся в темні тони служив настій п'явок на вині і оцті. Також використовували свинець, буру і селітру.

У XIX в. відкрили перекис водню. Використовувати його для знебарвлення волосся почали в 1860 р. До цього ж часу відноситься і радикальний переворот у виготовленні барвників для волосся. Один зі студентів Лондонського королівського коледжу хімії в 1859 р. відкрив перманентні барвники, придатні для фарбування тканин і волосся Це призвело до розвитку промислового виробництва синтетичних фарб, якими користуються і донині.

З розвитком хімічної промисловості основними речовина, застосовуваними для фарбування волосся, стали продукти органічного синтезу: парафенілендіаміни і параамінофеноли. Парафенілендіамін в поєднанні з перекисом водню при окисленні давав відмінну фарбу дуже природних тонів, але в 1906 р. був визнаний шкідливим для здоров'я і тому заборонений. Хіміки, яким вдалося знайти отруйну речовину в барвнику, навчилися перешкоджати її утворенню і таким чином отримали нешкідливий барвник. Правда, вміст парафенілендиаміну, дозволений до вживання санітарно - епідеміологічною службою, не повинен перевищувати 1,3 %.

У перукарнях застосовуються барвники як хімічного виробництва, так і природного походження.

2. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Приміщення перукарень

Перукарські послуги відносяться до числа найбільш необхідних в повсякденному побуті і мають найбільший обсяг на ринку сервісних послуг.

Зазвичай перукарні розміщуються або в окремо розташованих будинках, або на перших поверхах житлових будинків, комбінатів побутових послуг, гуртожитків, готелів, вокзалів, великих підприємств. Сьогодні в створенні нових салонів беруть участь провідні європейські, американські і французькі фірми («Велла», «Барберс», «Жак Дессанж» та ін.)

Послуги, які надають перукарні сьогодні, вельми різноманітні. Строго кажучи, саме поняття «перукарня» має на увазі догляд за волоссям, всілякі стрижки, фарбування волосся, перманент, створення зачіски. Поряд з цим в перукарнях традиційно роблять корекцію лінії брів, фарбування брів і вій, гоління, манікюр, педикюр, епіляцію, а також постижерні послуги, тобто створення виробів з натурального та штучного волосся та догляд за ними.

У багатьох салонах створення зачіски доповнюється візажем, особливо якщо мова йде про урочисті випадки. Нарощування волосся і нігтів, вибір зачіски за допомогою комп'ютера або шаблонів - послуги, що користуються попитом в перукарських салонах.

В залежності від обладнання, парфумерно-косметичних матеріалів і технологій, що використовуються, а також кваліфікації працівників всі існуючі підприємства даної сфери підрозділяються на три основні категорії: салон «Люкс», салон-перукарня, перукарня.

Салон «Люкс». Підприємства цієї групи надають найбільш складні комплексні перукарсько - косметичні послуги. У таких ексклюзивних салонах відбувається злиття перукарсько - косметичного обслуговування з лікувально - оздоровчим.

Салон «Люкс» відрізняється широким вибором послуг (не менше 15-20), включаючи косметичні та консультаційні, а також комп'ютерний підбір зачісок. Тут роблять ексклюзивні зачіски, макіяж, манікюр, педикюр, нарощування нігтів. У салонах «Люкс» використовуються новітні технології, прогресивні технологічне обладнання та інструменти.

У салоні «Люкс» не менше 25% перукарів повинні мати кваліфікацію модельєр - художник, а решта - перукар 1-го і 2-го класу.

Салон - перукарня. На підприємствах цієї категорії використовують фірмові обладнання та матеріали. Працюють в них модельєри - художники й перукарі 1-го і 2-го класу (не менше 50% від загальної чисельності). Вартість обслуговування в таких салонах нижче, ніж у салонах «Люкс».

Салон - перукарня забезпечує виконання художніх зачісок, стрижок і інших видів послуг.

Перукарня. Такі підприємства не оснащені новітнім устаткуванням і мають невеликий асортимент парфумерно-косметичних матеріалів.

Перукарні надають всі види послуг. У них працюють перукарі, фахівці по косметичному догляду за обличчям, майстри манікюру і педикюру.

Приміщення (салон) підприємства, що надає перукарські послуги, має бути оформлене відповідно до категорії підприємства, яка надається йому згідно з вимогами Положення про порядок присвоєння категорій підприємствам, що надають побутові послуги населенню, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.95 N 674 "Про затвердження Положення про порядок присвоєння категорій підприємствам, що надають побутові послуги населенню".

Згідно з санітарними нормами, які набрали чинності в 1999 році (ДСПіН 2.2.2.022-99 Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів[3]), перукарня повинна бути розташована в приміщенні, яке відповідає таким вимогам;

♦ Приміщення повинно бути ізольованим (тобто перукарня повинна розташовуватися в окремому будинку або мати окремий вхід).

♦ Якщо перукарня розташовується в житловому будинку, вона повинна бути на першому поверсі. Обов'язковою умовою є наявність автономної примусової вентиляції, тобто системи кондиціонування.

♦ Висота стель у робочих приміщеннях повинна бути не менше 3,3 м . Висота приміщень вбудованих перукарень повинна бути не нижче міжповерхової висоти цих будинків.

♦ Якщо перукарня розміщується в цокольному або підвальному поверсі, має бути спеціальний висновок СЕС про придатність приміщення для використання в якості перукарні.

♦ Якщо в перукарні будуть виконуватися манікюр, педикюр, надаватися косметологічні послуги - для надання цих послуг повинні бути виділені окремі приміщення.

♦ Обов'язкова наявність водопроводу і каналізації. Бажано - наявність гарячого водопостачання, у разі його відсутності можна встановити водонагрівачі. Природно, що для їх установки потрібно спеціальний дозвіл енергетиків.

Меблі в перукарні, а також оздоблювальні матеріали стін, підлог і стелі повинні бути гладкими і легко піддаватися обробці дезрозчинами. Крісла повинні бути розташовані на відстані не ближче ніж 0,7 м від стін і не менше ніж 1,8 м один від одного. При розташуванні робочих місць паралельними рядами відстань між ними приймається не менше трьох метрів.

Перукарні повинні мати підсобні, допоміжні та побутові приміщення (гардеробні, кімнати відпочинку і прийому їжі з необхідним обладнанням, туалети, комори, приміщення для зберігання інвентарю, сміття, обстрижених волосся). У невеликих приміщеннях допускається суміщення деяких приміщень, якщо це не порушує санітарних правил.

Для одягу персоналу існують індивідуальні шафи, які не можуть перебувати в одному приміщенні з використаним білизною. Комора для чистої білизни і різних засобів догляду, миючих, фарбувальних та інших хімічно активних речовин, які повинні зберігатися на стелажах, також не може розташовуватися в одному приміщенні з ящиками для брудної білизни.

Санвузли в перукарні обладнуються умивальною раковиною, до якої підводиться холодна та гаряча вода.

Вода, що подається в перукарню для технологічних цілей, повинна відповідати ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

2.2 Робоче місце перукаря

Перукар, який хоче бути затребуваним фахівцем, повинен уміти надавати всі види послуг. Перукар-стиліст, або перукар-модельєр, на основі своїх знанні, смаку і бачення клієнта зобов'язаний створити той образ, який потрібен клієнту, навіть якщо клієнт не вміє цього пояснити сам або не знає, на чому зупинити свої вибір.

Обладнання робочого місця перукаря здійснюється також на підставі вищезгаданих ДСПіН 2.2.2.022-99. Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів.

Робочі місця перукарів обладнуються стінним дзеркалом з полицею, тумбочкою (візком) для інструментарію, перукарським кріслом з регульованою висотою і підставкою для ніг. За наявності окремого приміщення або спеціального місця для миття волосся допускається установка туалетних столиків без раковин. Для дітей повинні бути передбачені спеціальні крісла або накладні сидіння, що можна встановлювати на крісла.

Для сушіння волосся у залі обладнуються спеціальні місця для сушіння волосся. В перукарні дозволяється використання пересувних сушарок для волосся. Рекомендується встановлювати їх з розрахунку: одна сушарка не більш ніж на три крісла в жіночому залі та одна сушарка на п'ять крісел в чоловічому залі. Якщо в перукарні не більше 3 робочих місць, то допускається мати у залі одну раковину для миття волосся і одну сушарку.

У чоловічому та жіночому залах перукарень повинна бути обладнана раковина для миття рук перукарів.

2.3 Інструменти, які використовуються під час виконання фарбування волосся

Для якісного та безпечного виконання перукарських робіт перукар повинен мати певний набір різноманітного спеціалізованого перукарського обладнання. До нього належать професійні машинки для стрижки волосся, а також всілякі щипці, плойки, гребінці, ножиці, щітки, затискачі, бігуді, машинки, спецодяг, бритви, рушники і т. д.

Інструмети та пристосування для фарбування волосся.

) емальована або пластмасова миска для розведення фарбника

) пластмасові затиски для волосся

) пензлик для нанесення фарбника

) гумова або поліетиленова шапочка для мілірування

) гачок для витягування пасмочок при міліруванні через шапочку

) страйпер для мілірування

Окрім приведених на малюнку, використовуються також наступні інструменти:

мензурка

універсальний гребінець для рівномірного розподілу фарбника на волоссі

гребінець з пластмасовим хвостиком для відділення пасм при міліруванні, тонуванні, колорируванні

поліетиленова пелерина для захисту одягу від попадання на неї фарбника

гумові або поліетиленові рукавички

фольга для виконання мілірування, тонування, колорирування

утепляючий ковпак для фарбування хною, басмою, природними фарбниками.

2.4 Матеріали, які використовуються під час виконання фарбування волосся

Для догляду за волоссям використовуються різноманітні органічні та неорганічні матеріали - духи, одеколони, туалетні води, лосьйони та шампуні, фарби, барвники та інш. Це так звана парфумерія.

Парфумерно - косметичні вироби містять різні барвники. Їх вводять в засоби декоративної косметики, креми, мила, шампуні, лосьйони та інші товари для додання їм косметичного виду .

Найпопулярніші натуральні барвники - це хна і басма. Вплив подібних барвників на волосся полягає не тільки у фарбуванні, але й у зміцненні, збереженні здоров'я і доданні блиску. Так як натуральні барвники не здатні освітлити волосся, для цього використовуються хімічні фарби. Сьогодні простіше простого купити хімічну фарбу для волосся: палітра кольорів дуже велика, тому кожна жінка зможе вибрати щось для себе. Принцип дії даних фарб - це взаємодія пероксиду водню з органічними сполуками металів (солі свинцю, міді або срібла).

Саме тому хімічні фарби також мають назву окислювальні. За рахунок окисної реакції у волосся проникають фарбувальні пігменти - відбувається фарбування. Фізичні фарби для волосся в реакцію з кератином не вступають, тому тримаються на волоссі не надто тривалий час. Така фарба не здатна змінити вихідний колір і зафарбувати сивину - вона тільки надає локонам необхідний відтінок. Зазвичай використовується як шампунь чи пінка.

Фарби без аміаку

Особливу увагу варто звернути на досить популярні сьогодні безаммиачні фарби. Аміак у складі засоби для фарбування волосся потрібен для того, щоб колір добре закріпився. Однак при цьому він дуже негативно впливає на здоров'я волосся, руйнуючи їх структуру. Тому зараз все більше виробників роблять ставку саме на без аміачні фарби. Наприклад, Inoa від loreal - фарба для волосся на основі спеціального гелю-закріплювача Oleo, який замінює аміак і закріплює потрібний колір.'oreal

Лореаль - фарба для волосся, яка ідеально підійде як для нормальних, так і для сивого волосся. Зафарбовування сивини гарантовано на 100%. До того ж після фарбування волосся стає більш виразними і набувають натуральний блиск.Цінова політика досить прийнятна, тому практично кожна жінка зможе дозволити собі засіб марки loreal: фарби для волосся представлені в декількох серіях, при цьому всі продукти відрізняються високою якістю. Відносно новим продуктом є засіб для фарбування Кастинг Крем Глос від Лореаль - фарба для волосся містить новий запатентований доглядає комплекс. Він фарбує волосся і в той же час зміцнює їх, роблячи локони м'якими і блискучими. У наборі також йде бальзам з екстрактом зеленого чаю і алое віра. Завдяки використанню даного засобу після фарбування волосся стає приємними на дотик і випромінюють здоров'я. Оптимальне зафарбовування сивини, сяючий і живий колір, що переливається блиск і стійке фарбування - все це можна застосувати до фарби для волосся Лореаль - палітра кольорів допоможе вам підібрати найбільш відповідний відтінок.

Фарба для волосся гарньер створена з використанням сучасних технологій та професійних знань, тому з упевненістю можна заявити, що даний продукт поєднує в собі дві мети: досягнення ідеального кольору волосся і збереження їх здоров'я. При виготовленні фарб для волосся гарньер використовуються натуральні активні інгредієнти, що дозволяє поліпшити якість продукту. У кожен набір фарби входить спеціальний комплекс по догляду за волоссям після фарбування. Палітра кольорів достатньо широка, тому підібрати потрібний відтінок не складе труднощів. Для тих, хто хоче тільки наситити природний колір волосся, підійде garnier фарба для волосся без аміаку. Garnier Color Shine - це напівстійкі барвник, головна мета якого додати блиску волоссю і наситити вже наявний колір.

. ОСНОВНА ЧАСТИНА

3.1 Теорія кольорів

Перукарська операція фарбування вважається важливим штрихом, що надає зачісці стильності, і, водночас, прекрасною можливістю формування іміджу людини.

Фарбування, поряд з моделюванням стрижок і зачісок, становить триєдину основу перукарської майстерності, є джерелом натхнення і засобом втілення нових професійних технологічних і художніх рішень.

Світом заволоділа концепція необмеженої фантазії вибору кольорів, їхньої кількості та поєднання. А колориметрія, яка вивчає принципи взаємодії кольорів та їх відтінків, вважається «сольфеджіо» перукарської справи.

Фірми-виробники препаратів для роботи з волоссям надають барвникам особливе місце та акцентують увагу професіоналів і широкого загалу споживачів на безпечності процесів фарбування.

Колориметрія систематизує знання про кольори, визначає закони їх взаємодії, протиставлення теплих і холодних відтінків, їхню здатність нейтралізувати один одного.

Із семи кольорів сонячного спектра три є домінуючими, чистими, їх неможливо отримати шляхом змішування будь-яких інших кольорів. Це головні, або так звані первинні кольори:

-        синій;

-        червоний;

-        жовтий.

Шляхом змішування у рівних кількостях двох первинних кольорів отримують вторинні кольори:

синій + жовтий = зелений;

- жовтий + червоний = жовтогарячий:

- червоний + синій = фіолетовий.

Додаючи вторинний колір до одного з двох первинних кольорів, отримують нові кольори - третинні.

Змішуючи первинні кольори із вторинними, утворюють відтінки, які розширюють діапазон тонів, забезпечують можливість отримання будь-якого кольору.

Виділяють також четверті кольори, до яких відносять різні комбінації, включаючи усю видиму кольорову гаму.

Кілька слів про природний колір волосся.

Колір утворюється в корковому шарі волосся меланоцитами, які продукують два типи пігменту меланіну: гранульований (зернистий) -евмеланін; розсіяний (дифузійний) - феомеланін.

Пігмент утворюється у корені волосини та просувається волосиною далі. Поширюється він нерівномірно. Ближче до зовнішнього шару у волосині стає менше кольорових речовин. У кутикулі їх майже немає. Пігменту в темному волоссі набагато більше, ніж у світлому.

Природний колір волосся визначається комбінацією різних типів пігменту, їх формою, розміром і кількістю.

Гранульовані пігменти евмеланіну надають волоссю кольору від чорного до бурого. Гранули меланіну подовженої форми надають волоссю темного кольору. Чим їх менше, тим, світліший колір. Гранули меланіну круглої або овальної форми надають волоссю рудого кольору. Поєднання подовжених гранул з овальними та круглими дає приємний рудувато-коричневий відтінок. При поєднанні подовжених гранул і невеликої кількості круглих волосся буде чорним з рудим відтінком. Розсіяні пігменти феомеланіну дають кольори від жовтого до червоного. Кожна людина має настільки неповторну комбінацію натуральних пігментів, що зустріти людей з однаковим кольором волосся практично неможливо.

Якщо волосся втрачає натуральний пігмент, воно знебарвлюється та втрачає еластичність, якої волоссю надавав меланін. З віком волосся сивіє; це пояснюється старінням організму, припиненням утворення пігментів. Жінки починають сивіти раніше за чоловіків. Передчасне сивіння часто буває спадковим і починається, як правило, зі скронь. Іноді сивина з'являється через стреси. Існує ще таке явище, як альбінізм - уроджена відсутність пігментації волосся, шкіри, райдужної оболонки очей. Альбінізм може з'явитися також унаслідок сильного отруєння.

Для визначення й опису натурального кольору волосся використовують шкалу глибин і тонів кольору. Відтінки за Міжнародною системою кольорів (ICS) класифікуються таким чином:

Глибина Тон

/0 синьо-чорний /0 натуральний

/0 чорний /1 попелястий

/0 темно-коричневий /2 холодний попелястий

/0 коричневий /3 мідно-золотистий

/0 світло-коричневий /4 червоний

/0 темний блондин /5 пурпуровий

/0 блондин /6 фіолетовий

/0 світлий блондин /7 брюнет

/0 дуже світлий блондин /8 перлинно-попелястий

/0 яскравий блондин /9 м'який попелястий

Мікстони та їхнє призначення. Відразу досягти бажаного кольору при фарбуванні волосся вдається не завжди. Іноді колір виходить занадто яскравий, іноді дуже матовий. Часто після змивання фарби з'являється небажана жовтизна, зелений відтінок.

Для посилення того чи іншого кольорового напрямку, а також корекції кольору служать мікстони. Як самостійні фарби вони не застосовуються, але, змішуючи їх з барвниками, можна поліпшити або виправити результат фарбування.

Мікстони матирують (перекривають) небажаний відтінок і посилюють бажаний. Якщо небажаний відтінок отримується в процесі фарбування, мікстон додається безпосередньо до барвника. За допомогою мікстону відтінкові можна надати яскравості й насиченості. Мікстони можна також застосовувати при фарбуванні попередньо освітленого волосся у незвичайні, нетрадиційні або пастельні кольори.

Використовуючи у своїй роботі мікстони, потрібно враховувати таке:

-        чим світліший попередній колір, тим менше мікстону необхідно додавати (не більше 1/3 основного складу);

-        при змішуванні фарби з окисником кількість мікстону не враховується, якщо вона не перевищує 10 грамів;

- максимальна кількість мікстону не повинна перевищувати кількість фарбувального складу.

3.2 Будова волосся

Волосся (лат. - pili) - ороговілі, ниткоподібні епітеліальні придатки шкіри. Волосся покриває всю поверхню тіла людини, за винятком де-яких ділянок, таких як наприклад долонь і підошв, тильної поверхні кінцевих фаланг і бокової поверхні пальців, червоної облямівки губ та інш.

Волосся виконує в основному захисну функцію: у багатьох видів тварин волосяний покрив сприяє збереженню тепла в організмі, вії захищають очі від механічних пошкоджень; завдяки рецепторним нервовим волокнам, які обплітають волосяний фолікул, волосся приймає участь в тактильній чутливості.

Мікроскопічна будова волосся така (див. рис.1.1-4).

Рис. 1-4. Зрізи волосся людини: Рис. 1 - повздовжній; рис. 2-4 - поперечні на різних рівнях (рис. 2 - нижньої третини кореня, рис. 3 - волосяної цибулини, рис. 4 - волосяного сосочку): 1 - стержень волосини; 2 - сальна залоза; 3- м'яз, що випрямляє волосину; 4 - корінь волосини; 5 - волосяний мішочок; 6 - зовнішня коренева піхва; 7 - внутрішня коренева піхва; 8 - цибулина волосся; 9 - волосяний сосочок; 10 - кутикула внутрішньої кореневої піхви; 11 - зовнішній шар внутрішньої кореневої піхви; 12 - середній шар внутрішньої кореневої піхви; 13 - склоподібна оболонка; 14 - кутикула волосини; 15 - мозкова рідина волосини

У волосині розрізняють кореневу частину і стержень.

Корінь волосини знаходиться у волосяному мішечку - фолікулі.

Фолікули мають протоки сальних залоз.

Волосяний мішок роздвоюється й утворює сосочок.

Над сосочком розташована ростова частина волосини.

Стержень волосся складається з трьох шарів:

-  кутикули;

-        кортексу;

         медули.

Зовнішній шар має 7-9 рядів рогових пластинок. У «відкритому» стані пластинки відходять до поверхні волосини; у «закритому» стані - притиснуті до поверхні.

Середній шар складається з ороговілих волокнистих клітин кортексу. У цьому шарі міститься меланін.

Меланін - не розчиняється у воді, але взаємодіє з лугами та кислотами.

Серцевина волосся складається з м’яких клітин. У тонкому волоссі може бути відсутня.

Волосся володіє значною міцністю і еластичністю. Швидкість його росту в різні періоди життя різна. В ранньому дитячому віці волосся росте повільніше, у дорослої людини - біля 1 см на місяць; після 60 р. ріст волосся сповільнюється. Швидше росте волосся на голові, підборідді, пахвових ямках, повільніше - на передпліччях і бедрах. Брови ростуть дуже повільно.

Кожна волосина існує від кількох місяців до 4-х років і більше, потім випадає і замінюється новою.

Розрізняють такі властивості волосся:

1)      гігроскопічність - здатність вбирати значну кількість вологи. У цьому випадку поперечний переріз волосини збільшується на 15-20%, а довжина - на 1-2%. Набрякання волосини відбувається тим сильніше, чим довше волосся перебуває у мокрому стані і чим вища температура навколишнього середовища.

2)      міцність волосся при набряканні значно зменшується - мокре волосся на 60% слабше, ніж сухе; ще більше ослаблює волосся змочування його у гарячій воді;

)        еластичність - можливість укласти волосся у будь-яку зачіску, наприклад, накрутити на бігуді, надати форму феном та щіткою;

)        електропровідність - здатність волосся дуже швидко проводити електричний струм.

3.3 Класифікація барвників для волосся

Усі барвники для волосся, застосовувані нині в перукарнях, можна умовно розділити на п'ять груп.

До першої групи відносяться всі відбілюючі (знебарвлюючі) речовини. Необхідність виділення відбілюючих засобів у самостійну групу обумовлена ​​тим, що процес знебарвлення волосся не тільки необхідний майже при всіх способах фарбування волосся, але також є самостійним видом роботи.

У другу групу входять фарби органічного синтезу, які є суто хімічними барвниками, тобто при впливі на кератин волосся вступають з ним у хімічну реакцію. Саме тому барвники другої групи називаються хімічно активними. Барвники другої групи називають також окисними, в силу того, що вони фарбують волосся тільки після окислення барвника пероксидом водню. У цю групу входять усі фарби, виготовлені на основі похідних парафенілену - диаміну, амінофенолу, толуілендіаміну, резорцину і т. д. Фарбування волосся барвниками другої групи є досить стійким.

До третьої групи відносяться підфарбовуючі шампуні (лондатон, ірис та ін.). Їх називають також фізичними барвниками, тому що вони впливають на волосся лише поверхово, не вступаючи в хімічну реакцію з кератином волосся. Ці барвники є хімічно неактивними.

У четверту групу входять усі фарби природного походження, такі як, наприклад, хна, басма та ін.

До п'ятої групи відносяться металомісткі барвники, тобто такі, до складу яких входять солі металів: ртуті, заліза, срібла, міді і т. д. Проте в даний час такі барвники в перукарській справі практично не використовуються.

.3.1 Барвники першої групи

Обробка волосся різними освітлюючими препаратами, зокрема перекис водню (Н2О2), проводиться в перукарнях з метою знебарвлення (блондування) волосся, освітлювання їх до певного кольору або розпушення рогового шару волосся з незначним висвітленням пігменту. Кожна з цих операцій може застосовуватися як самостійна.

Крім цього перекис водню використовують як дезінфікуючий і кровоспинний засіб, як окислювач барвників другої групи (хімічних), а також як фіксуючий склад при хімічній завивці.

Чим характеризуються операції освітлення волосся?

Блондування волосся - повне знебарвлення пігменту. Ця операція застосовується і як самостійна.

В даний час немає достатньо ефективних засобів, здатних повністю знебарвити пігмент будь-якого волосся. Краще за інших такій обробці піддається світле від природи волосся, тобто таке, в якому переважає так званий «розсіяний » пігмент.

Група волосся, в якому переважають зернисті пігменти, дуже важко піддається знебарвленню. До цієї групи відноситься волосся рудо-бурих і чорних тонів. Волосся чорного кольору при дії на них перекисом водню набуває каштанового кольору, який при подальшому блондуванні переходить в рудий.

Волосся рудих тонів при обробці перекисом водню світлішає, але прибрати до кінця рудий відтінок зазвичай не вдається. Таке волосся знебарвлюють лише до тону «рудуватий блондин».

Слід постійно пам'ятати про небезпеку пошкодження волосся від сильного впливу на них перекису водню. Може настати момент, коли волосся почне відламуватися, не досягнувши, проте, блондинистого кольору.

Характеристика барвників першої групи. Чистий перекис водню (85-90 %-ної концентрації) - сиропоподібна прозора рідина У такій концентрації перекис водню є вибухонебезпечною речовиною і до роздрібного продажу не допускається. 25-30%-ний перекис водню, званий пергідролем, використовується в перукарській практиці для освітлення волосся.

Одна молекула Н202 складається з двох атомів кисню і двох атомів водню. Це дуже нетривке з'єднання, воно швидко розкладається на атомарний кисень О і воду Н20 під дією світла або підвищеної температури, а також при взаємодії з лугом. Саме атомарний кисень, що виділяється і є активним агентом в знебарвленні пігменту і розпушенні зовнішнього лускатого шару волосся.

Для оберігання Н202 від швидкого розкладання до його складу додають стабілізуючі речовини. Зазвичай такою речовиною служить яка-небудь слабка кислота, наприклад ортофосфорна. Як відомо, розчини кислот характеризуються наявністю в них вільних позитивно заряджених іонів водню Н+; надлишок іонів водню і перешкоджає розкладанню пероксиду водню. Але все ж і стабілізуючі речовини зупинити повністю процес розкладання не можуть. Тому при зберіганні перекису водню необхідно дотримуватися таких умов: застосовувати темну посуд з притертою пробкою; для запобігання розриву посуду наповнювати його не більше ніж на 4/5 обсягу; зберігати у темному прохолодному місці.

Величезну роль у процесі обробки волосся перекисом водню грають активуючі речовини, які сприяють прискоренню реакції його розкладання.

У перукарнях в якості активизируючої речовини використовують нашатирний спирт, який, як відомо, є лугом. Луг же характеризується надлишком в розчині негативно заряджених гідроксидіонів ОН-. При введенні лугу в розчин перокису водню присутня в розчині кислота нейтралізується.

З кожного негативно зарядженого гідроксид іону ОН- і позитивно зарядженого іону водню Н+ утворюється молекула води за формулою

ОН- + Н+ = Н20.

У результаті цієї реакції перекис водню швидко розкладається на атомарний кисень і воду.

При цьому спостерігається різке збільшення температури розчину. Наприкінці реакції швидкість розкладання перокису водню на атомарний кисень і воду найбільша, тому що підвищення температури сприяє збільшенню швидкості хімічної реакції. Хімічна реакція, при якій спостерігається мимовільне збільшення температури в розчині, носить назву екзотермічної. Хімічна реакція, при якій відбувається зниження температури в розчині, називається ендотермічною.

Прикладом ендотермічної реакції може служити розчинення у воді гідропіриту. Гідропірит являє собою суху суміш перекису водню і карбаміду (сечовини). Зазвичай він випускається в таблетках. У результаті розчинення однієї таблетки гідропіриту в 1 мл води виходить 1 мл 30%-ного перекису водню.

Додавання нашатирного спирту в розчин перекису водню підвищує інтенсивність виділення атомарного кисню. Але кількість доданого нашатирного спирту обов'язково має регулюватися. При додаванні надмірної кількості нашатирного спирту відбувається різке спінення розчину, що супроводжується значним підвищенням температури. Такий розчин для обробки волосся непридатний, тому що практично весь перекис водню розкладається ще до нанесення його на волосся. Якщо ж не вводити в перекис водню нашатирний спирт, то реакція виділення атомарного кисню буде йти дуже повільно, що для процесу знебарвлення також неприйнятне.

Для приготування знебарвлюючого складу доцільно на кожен мілілітр 30%-ного розчину перокису водню додавати одну краплю 3%-ного нашатирного спирту. При відсутності 3%-ного нашатирного спирту можна скористатися 25% -ним (аміак), але за умови, що доза його буде відповідно зменшена.

Замість нашатирного спирту останнім часом в перукарській практиці почали широко застосовувати бікарбонат амонію, або двовуглекислий амоній NH4CO3. Цей препарат представляє собою сіль вугільної кислоти і аміаку, має вигляд білих кристалів, що нагадують звичайну кухонну сіль. Він має здатність стримувати розкладання перекису водню, в результаті чого реакція не проходить так бурхливо, як при використанні нашатирного спирту. Крім цього, бікарбонат амонію має ще одну важливу перевагу перед нашатирним спиртом: при його застосуванні можна отримати більш природні кольори волосся з менш рудими відтінками, характерними для волосся, освітленого складом з нашатирним спиртом.

До складу розчину для знебарвлення волосся двовуглекислий амоній вводять в більшій кількості, ніж нашатирний спирт. Залежно від властивостей волосся і кінцевого кольору, який необхідно отримати, кількість бікарбонату амонію може змінюватися. Найбільша доза його на 50-60 мл розчину - 10 г.

Щоб складом зручніше було користуватися, в нього додають загущувач, в якості якого застосовують рідке мило.

3.3.2 Барвники другої групи

Барвники другої групи являють собою органічні сполуки. Вони здатні фарбувати волосся тільки в присутності окисного агента. Таким окислювальним агентом служить перекис водню. З огляду на те що без окисного агента ці фарби нездатні до фарбування волосся, їх називають окисними .

Барвники другої групи застосовуються для фарбування волосся найбільш широко. Головне призначення цих фарб - зафарбовування сивини.

Окислювальні барвники бувають рідкі та пастоподібні. Незважаючи на це розходження, основні фарбувальні компоненти цих фарб одні й ті ж.

Сировиною для отримання окислювальних барвників служать ароматичні вуглеводні, до яких відносяться бензол, толуол, нафталін та ін.

Ароматичні вуглеводні можна отримати не тільки з кам'яного вугілля, але й із нафти. Процес ароматизації нафти (піроліз) дає можливість виробляти ароматичні вуглеводні практично з нафти будь-якої якості.

Ароматичні вуглеводні утворюються при піролізі нафти за наступною схемою (Табл.1):

Таблиця1.Утворення ароматичних вуглеводнів

Окислювальні фарби для волосся, які випускаються в даний час як у нашій країні, так і за кордоном відносяться в основному до групи оксібензо- лів, амінофенолів і ароматичних амінів.

Парафенілендіамін (1,4- діамінобензол) - похідний ароматичних амінів.

Промисловість випускає парафенілендіамін у вигляді кристалів темно-коричневого, сіро-бурого, синього та інших кольорів з характерним блиском. Це дуже легко окислювальні з'єднання (вони окислюються навіть киснем повітря). Отже, зберігати парафенілендіамін потрібно в щільно закритому посуді і не на світлі.

Парафенілендіамін входить до складу майже усіх випущених в нашій країні окислювальних барвників для волосся. І це не випадково. Застосування його дає можливість легко отримувати різні природні кольори волосся. У суміші ж з іншими компонентами вдається отримувати такі кольори і відтінки, які за своєю колоритностіью і красою можуть задовольнити самий вишуканий смак.

Однак парафенілендіамін має один великий недолік - застосування цього препарату в концентраціях вище допустимих може викликати запалення шкіри. Держепідемслужбою дозволено використовувати парафенілендіамін в перукарнях в концентрації не більше 1,3 % , при якій він нешкідливий і не викликає ніяких болючих ускладнень.

Резорцин (1,3-діоксібензол) - похідний від оксибензолів. Ця сполука широко застосовується у фармацевтичній промисловості.

Резорцин входить до складу майже всіх окислювальних фарб для волосся, що випускаються промисловістю в даний час. У складі барвників резорцин виконує двояку роль:

) є хорошим антисептичним засобом проти запальних процесів шкіри голови, які можуть виникнути при фарбуванні волосся;

) як компонент, що входить до складу барвника, підвищує якість фарби, надаючи їй стійкості до світла і колоритністості.

Оксигідрохінон (1,2,2-триоксибензолів) є також похідним фенолів. Випускається у вигляді порошку світло-коричневого кольору. Легко окислюється киснем повітря, тому зберігати його слід в щільно закритій посудині і не на світлі. Дуже добре розчиняється у воді та де-яких органічних розчинниках. Застосовується в основному з парафенілендіаміном, надаючи фарбованому матеріалу коричневого кольору значноі міцності.

Параамінофенол - похідний амінофенолів. Випускається у вигляді кристалічного порошку з металевим блиском. Застосовується для фарбування волосся в суміші з іншими барвниками.

Надає волоссю коричневого тону. Параамінофенол використовують також для отримання фарб сірих відтінків, проте в цьому випадку в складі барвника повинен бути відсутній аміак.

Гідрохінон (парадіоксібензол) є похідним фенолів. Може бути отриманий з багатоатомних сульфокислот або відновленням відповідних хінонів. Являє собою порошок світло-коричневого кольору. Застосовується в суміші з іншими барвниками.

Надає складу для фарбування властивостей, що сприяють швидкому зафарбовуванню сивого волосся.

Амінодіфеніламін застосовується для фарбування волосся в сірі тони.

Цей продукт становить великий інтерес для перукарів, так як його можна застосовувати в суміші з іншими барвниками і для отримання сірих і синюватих відтінків волосся .

Застосування парафенилендиамина і його похідних для фарбування волосся відомо більше 50 років. Ще в 1922 р. перукарі використовували фарбу для волосся, до складу якої входила ця сполука.

Препарат називався «парафарбою». Готували їйого за наступним рецептом:

чорний колір

Парафенілендіамін . . 18 г

двовуглекисла сода. . 15 г

Дистильована вода .1 л

коричневий колір

Парафенілендіамін . 15 г

двовуглекисла сода. . 10 г

Дистильована вода . 1 л

При розведенні водою у відповідних кількостях і при додаванні перекису водню в ці барвники можна було отримувати різні кольори волосся.

Але застосування барвників з великим процентним вмістом викликало запалення шкіри голови.

Вони всмоктувалися шкірою голови, в результаті чого утворювалися продукти конденсації з масляною кислотою.

Кристалічні продукти конденсації закривали пори шкіри, що призводило до запальних процесів.

Шкідливий вплив парафенилендиаміну на шкіру голови викликав необхідність пошуків нешкідливих барвників на основі продуктів його конденсації і похідних.

До нешкідливих фарб відноситься фарба «Ауреол», в рецептурі якої немає такого компонента, як парафенілендіамін.

Фарба «Ауреол» має наступний склад (%):

Ментол ..................                  1

Аліенофенолхлоргідрат ......... 0,3

Моноамінофеноламін ............ 0,6

Сульфіт натрію .............. 5

Етиловий спирт .............. 50

Дистильована вода ........... 43,1

До складу фарби «Еугатоль» французького виробництва також не входить парафенілендіамін, а використовуються лише його похідні. Фарба «Еугатоль» готується за такою рецептурою (г):

коричневий колір

Парафінілендіаміносульфокіслота ...... 4

Вуглекислий натрій. . .2

Дистильована вода . .94

блондин

о-Амінофенолмоносульфокислота ....... 4

Вуглекислий натрій ... 2

Дистильована вода . . 94

Для фарбування волосся ці склади змішують з половиною обсягу 3%-ного Н202.

При фарбуванні волосся практично можна отримати будь-який колір і відтінок. Типовим представником таких барвників є фарба «Гамма».

Фарба «Гамма», що випускається російською промисловістю, має вісім основних тонів : № 1 - чорний, № 2 - темно-каштановий, № 3 - світло- каштановий, № 4 - шатен темний, № 5 - шатен, № 6 - шатен світлий, № 7 - русявий, № 8 - попелястий. При змішуванні з водою у відповідних пропорціях з цих восьми тонів можна отримати будь-який природний відтінок при фарбуванні волосся .

Фарба «Гамма» являє собою мильно-спиртовий розчин резорцину з парафенілендіаміном. Її готують за такою рецептурою (Табл.2)(вміст речовин зазначено у відсотках):

Таблиця 2. Характеристики фарби «Гамма»

Для додання барвнику приємного запаху в нього вводять ефірне масло «Лаванда».

Основний недолік фарби «Гамма» полягає в тому, що в процесі фарбування вона стікає з волосся і може забруднити шкіру обличчя і шиї.

Враховуючи, що «Гамма» відноситься до окислювальних фарбників, флакони з фарбою повинні бути завжди щільно закриті пробками, щоб вона не окислювалася киснем повітря. При значному окисленні на стінках посудини з'явиться темний осад - така фарба до роботи непридатна. Відлиту з флакона фарбу не рекомендується вливати назад, так як це значно прискорює псування фарби у флаконі.

В даний час великий відсоток барвників, які випускаються в світі має пастоподібну консистенцію. У вигляді кремів і паст, упаковані в туби, вони дуже зручні в роботі.

У нашій країні промисловість випускає консистентну пастоподібну фарбу для волосся трьох основних кольорів № 1 - чорний, № 2 - каштановий, № 3 - темний шатен. За зовнішнім виглядом це непрозора пастоподібна маса темного кольору, мильна на дотик, із запахом аміаку.

Рецептура цього барвника, розроблена на основі окисних фарб, і являє собою суміш сполук типу ароматичних амінів, оксибензолів і амінофенолів на мильній основі (Табл.3).

барвинок мелірувння освітлення фольга

Таблиця 3. Рецепт консистентної фарби (%)

Консистентна фарба дуже зручна в роботі. Вона дозволяє скоротити час на фарбування волосся, так як не вимагає попередньої обробки волосся осветлюючим препаратом (перекис водню як окислювальний агент вводиться у фарбу безпосередньо перед її використання).

«Оксигідроль» - окислювальний барвник для волосся. Нешкідливий. Недолік цього барвника в тому, що отриманий після фарбування колір волосся не є остаточним. Він продовжує заглиблюватися, поступово темніючи, хоча і незначно, ще 30-40 год після фарбування.

«Оксигідроль» складається з трьох компонентів: декстрину - складного вуглеводню, вживаного як згущувач; оксигідрохінону - порошку коричневого кольору, що є основним барвником, і вуглекислого амонію, який при фарбуванні волосся виконує роль проявника.

Фарба «Нено» - пастоподібний окислювальний препарат, у складі якого є речовини типу діамінів і амінофенолов в різних співвідношеннях, а також аміак і віддушка. Синтетична поверхнево активна речовина аніон активного типу сприяє очищенню шкіри голови від жиру і забруднень.

Крем «Охуgel» готується на основі 6%-ного Н2О2. Введення його в препарат для фарбування обумовлює окисну дію барвника. Крем «Oxygel» являє собою колоїдний розчин органічних речовин типу ланоліну з пероксидом водню. У його склад входять також речовини типу лецитину. Препарат має слабокислу реакцію, тому що містить пов'язані фосфор і сірку.

Атомні угруповання продуктів окислення, що з'являються в процесі взаємодії барвників з перокисом водню, які надають речовинам здатності змінювати і поглиблювати колір, маютбь назви ауксохромних і хромофорних груп.

Носіями кольоровості, або хромофорами є ненасичені атомні угрупування.

Забарвлені сполуки, що містять хромофори, називаються хромогенами. Введення до складу хромогену інших атомних угруповань, які називаються ауксохромами, викликають подальше поглиблення кольору і надають речовині фарбувальних властивостей.

Таким чином, барвники, в яких ауксохромні і хромофорні групи відсутні, не здатні до фарбування. У цьому випадку в барвник вводять окислюючий агент Н2О2.

Продукти окислення, отримані в процесі фарбування волосся, мають складну будову і неоднорідні за характером. До складу барвників для волосся в даний час вводять препарати, які благотворно впливають на волосся. Одним з таких компонентів є резорцин. Він покращує фарбувальні властивості самого барвника. У медичній практиці резорцин застосовують як стимулятор росту волосся .

Парафенілендіамін утворює з резорцином молекулярні сполуки зі слаболужними властивостями. Такі з'єднання легко розчиняються у воді. При фарбуванні волосся сумішшю парафенілендіаімну з резорцином виходять коричневі і темно - коричневі кольори значної світломіцності.

Реакція середовища, в якій відбувається фарбування (окислення) має значний вплив на отримуваний колір.

Колір продуктів окислення парафенілендіамиінами при зміні величини рН розчину змінюється таким чином:

рН 8,5............. помаранчевий

рН 8-4,5 ...... фіолетовий

рН 4,5 та нижче ............. червоно-коричневий

Найбільш сприятлива для фарбування волосся нейтральне або слаболужне середовище. Враховуючи це, найкращим можна вважати розчин з рН від 7 до 9.

Відомо, що зі зростанням величини рН лужність розчину збільшується. Разом із зміною величини рН в розчині змінюється і одержуваний після фарбування колір. Отже, зміною лужності розчину барвника можна змінити і колір волосся. У перукарській практиці цим прийомом дуже часто користуються, застосовуючи нашатирний спирт. Так, при введенні безпосередньо в барвник нашатирного спирту лужність складу підвищується. Причому зазвичай буває достатньо всього 3-5 крапель нашатирного спирту, щоб руді і каштанові кольори волосся стали більш інтенсивного відтінку.

У процесі забарвлення волосся легше всього поглинає продукти окислення перших стадій реакції. По мірі того як процес окислення продовжується, молекули барвника укрупнюються і їх поглинання волоссям сповільнюється. Звідси випливає важливий висновок: найбільш сприятливим моментом для фарбування волосся є початок окислення барвника. Ось чому вже через 30-40 хв барвник можна змивати з волосся, навіть якщо за цей час бажаний колір не досягнутий,

В процесі нанесення на волосся барвників другої групи частина їх продуктів окислення, а також ті напівпродукти барвника, що ще не встигли окислитися, проникають крізь лускатий шар волосся і потрапляють в його серцевину.

Остаточне окислення барвника відбувається безпосередньо на волоссі, коли продукти окислення вступають в хімічну реакцію з карбоксильними і аміногрупами кератину волосся. Таким чином, фарбування волосся окисними барвниками є результатом хімічної взаємодії продуктів окислення цих барвників з кератином волосся.

Поява синтетичних миючих шампунів і концентрованих розчинів мила дала можливість застосовувати їх у суміші з барвниками для волосся.

Таким чином, кращими фарбами для волосся є ті, які мають пастоподібну консистенцію на мильній основі і в яких барвники знаходяться в солюбілізірованому вигляді.

Взаємодія барвника з волоссям відбувається при температурі не вище 30-35°С. Отже, барвник повинен бути достатньо реакціойноздатним, щоб профарбувати волосся за 30-40 хв. Встановлено, що цей режим забарвлення найоптимальніший. Однак при бажанні можна уповільнити або прискорити хід реакції, зменшивши або збільшивши відповідно температуру навколишнього середовища. Крім того, присутність аміаку в барвнику благотворно впливає на процес фарбування, так як значно збільшує розчинність барвника і дозволяє змінювати реакцію середовища в бік збільшення або зменшення основних (лужних) властивостей розчину.

З барвників найпопулярнішою є фарба «Гамма». Вісім різних номерів цієї фарби дають можливість отримувати колір волосся від чорного до попелястого. Змішування барвника з водою в різних пропорціях, а також одного номера «Гамми» з іншим дозволяє фарбувати волосся у різноманітні проміжні кольори. (табл.4).

Таблиця 4. Масові співвідношення компонентів барвника «Гамма» для отримання проміжних кольорів

У таблиці подані масові співвідношення барвника і води. Наприклад, для отримання з «Гамми» № 2 відтінки фарби, відповідного № 6, потрібно змішати 1 мас. ч. «Гамми» № 2 з 2 мас. ч. води.

За наявності сивого волосся забарвлення варто робити тільки з попередніми знебарвленням.

Середня кількість фарби, необхідної для одноразового використання, 50 мл . Цієї кількості барвника зазвичай достатньо для фарбування волосся середньої густоти довжиною 15-20 см.

3.3.3 Барвники третьої групи

Барвники третьої групи застосовуються в перукарнях як засіб для надання волоссю легких відтінків (нюансування волосся). Цими барвниками неможливо змінити колір волосся або зафарбувати сивину. Пояснюється це тим, що частинки барвників третьої групи не взаємодіють з кератином волосся, тобто не вступають в хімічну реакцію з ним, їх і називають фізичними.

З барвників третьої групи найбільшого поширення набули «Лондатон» та «Ірис».

«Лондатон» представляє собою мильно-спиртовий розчин з невеликим вмістом барвників, а та віддушки.

Має рідку консистенцію. Може застосовуватися як засіб для додання волоссю легких відтінків: світлорусий, золотистий, світло-рудий, мідний, каштановий червоного дерева.

«Ірис» - пастоподібний розчин барвників на мильній основі. За своїм впливом на волосся, а також через отримувану кольорову гамму «Ірис» аналогічний «Лондатону».

Слід застосовувати тільки той тон фарби, котрий найбільш підходить до природного кольору волосся. Якщо тон використовуваного барвника виявиться набагато темнішим, вийде дуже яскравий штучний відтінок. При цьому слід пам'ятати, що чим більше час витримки барвника на волоссі, тим яскравіші і глибші одержувані відтінки.

Застосування барвників третьої групи по тону значно світлішому забарвлюваного волосся призведе до того, що відтінок буде дуже слабким або взагалі не вийде. Отже, чорне волосся потрапляє в категорію волосся, яке не піддається обробці барвниками третьої групи. При бажанні підфарбувати чорне волосся «Лондатоном» або «Ірисом» необхідно попередньо обробити їх перекисом водню. Часткове освітлення тут, як і в інших випадках, необхідне для того, щоб забарвлення вийшло більш рівномірним і природним.

Барвники поміщають в неметалеву або емальовану чашечку.

Освітлене, ретельно вимите і витерте рушником волосся розчісують, причому потрібно робити це обережно, так як після освітлення воно ослаблене дією перекису водню. Барвники третьої групи наносять на волосся тим же способом, що і барвники інших груп.

В даний час в перукарнях часто виконують часткове підфарбовування волосся, щоб виділити окремі пасма. Причому забарвлення пасом може бути як близьким до основного кольору, так і досить сильно відрізнятися від нього.

3.3.4 Барвники четвертої групи

В даний час в перукарській практиці з барвників четвертої групи найбільше поширення мають хна і басма.

Природними їх називають тому, що вони надходять в перукарні практично в готовому вигляді.

Барвники хни і басми містяться в стеблах, листках і квітах рослин. Висушені і подрібнені до стану порошку барвники готові до вживання. Батьківщина цих барвників Азія, основні поставщики - країни Близького і Середнього Сходу ( Іран, Індія, Туреччина та ін.)

Великий недолік цієї групи фарб - досить тривалий час процесу пофарбування (близько 2,5 год). Крім того, після обробки ними не можна робити ні холодну, ні гарячу завивку, щоб уникнути зміни кольору волосся від нагрівання під сушуарками або гарячими щипцями. Проте робота з хною і басмою займає значне місце в перукарській практиці.

Це пояснюється тим, що в хні міститься дубильна речовина, яка благотворно впливає на волосся, зміцнює його і надає йому гарного живого блиску. Крім того, при систематичному фарбуванні волосся хною воно починають швидше рости, а також припиняється його випадання, що, безумовно, привертає увагу жінок до цього виду барвника.

Одна басма без хни для фарбування волосся не застосовується, оскільки вона здатна забарвити волосся тільки в зелено -синій колір; разом з хною басма дає природні кольори волосся.

При фарбуванні волосся хною можна отримати різні кольори - від яскраво - рудого до темно - каштанового. Слід, однак, враховувати, що при фарбуванні волосся однієї хною отримати натуральний колір волосся вдається дуже рідко. Тому хну зазвичай використовують тільки для додання волоссю легких живих рудуватих відтінків.

Чим свіжіша хна, тим вона активніше діє на волосся. Слід, однак, враховувати, що чим світліше волосся, тим менше часу потрібно для його забарвлення. Також від первісного кольору волосся залежить і результат забарвлення: на світлому волоссі виходить більш яскравий відтінок, на волосся чорного кольору хна практично не робить впливу.

Фарбування волосся хною і басмою - вельми складна операція, що вимагає від майстра великої уваги.

.3.5 Металеві барвники

Першими хімічними препаратами для фарбування були металеві барвники. Вони прості у застосуванні, але далекі від досконалості, роблять волосся менш еластичним, надають перенасиченого неприродного кольору.

Характерною для цих фарб є непередбачуваність дії металів, які можуть дати специфічний відтінок: свинець - пурпуровий, мідь - червоний, срібло - зелений. А головне - ці барвники шкідливі для здоров'я людини. Тому використовують їх рідко у складі недорогих засобів для фарбування і препаратів для відновлення кольору волосся типу «Антиседин». Металеві барвники можуть бути односкладними на основі срібла; двоскладними на основі сірки або сірчаних солей, срібла, міді, кобальту, заліза, свинцю, нашатирного спирту.

3.3.6 Чинники, що впливають на вибір барвника

Асортимент засобів для фарбування сьогодні надзвичайно широкий. Для достовірності інформації та з метою власного професійного зростання перукареві потрібно постійно знайомитися з новинками, аналізувати анотації препаратів, класифікувати їх, цікавитися досвідом колег щодо використання барвників.

Підхід до вибору кольору барвника у кожному випадку має бути індивідуальним. Для того, щоб вдало вибрати барвник, слід враховувати такі фактори:

) природний колір волосся;

) відсоток сивини;

) довжину відрослих коренів після попереднього фарбування;

) рівень тону по довжині та на кінчиках волосся;

) необхідний рівень освітлення;

) сумісність відтінків;

) колір шкіри обличчя клієнта;

) чутливість волосся до барвника;

) побажання клієнта, стан його здоров'я.

3.4 Підготовчі роботи

Операція фарбування включає низку обов'язкових підготовчих робіт:

-  з'ясування стану здоров'я та самопочуття клієнта;

-        діагностика волосся та шкіри;

         з'ясування природного та бажаного кольору волосся клієнта;

         вибір барвника;

         тестування волосся та шкіри на дію барвника, окисника;

         визначення методу фарбування;

         підготовка інструменту та пристосувань;

         підготовка волосс .

Вибір препаратів, їх концентрації, способу обробки волосся, температурного режиму залежить від структури волосся, стану шкіри голови, загального стану здоров'я клієнта, його самопочуття. Тому необхідно оцінити стан шкірного покриву голови та волосся, провести тестування на чутливість до окисника і барвника цього виду.

Тест полягає в нанесенні невеликої кількості препарату на суху шкіру за вушною раковиною або на згині ліктя на 8-10 хв.

Якщо шкіра червоніє та виникають подразнення, це свідчить про негативну реакцію на препарат, тож його змивають, а від фарбування цим барвником відмовляються.

Для визначення кольору волосся клієнта застосовують шкалу натуральних відтінків. З'ясовують також обсяг сивого волосся. Загальноприйнятими є показники сивини у відростках:

% - повністю сиве волосся;

% - напівсиве волосся;

% - волосся, що починає сивіти (молода сивина).

Перед фарбуванням барвниками І та II групи, а також перманентними волосся рекомендують не мити, щоб зберегти природний жировий прошарок.

Щоб зняти з волосся залишки лаку, мусу, пінки та інших препаратів догляду за волоссям, слід його розчесати. Природні забруднювачі (продукти діяльності сальних і потових залоз) у процесі хімічної реакції розщеплюються і не заважають барвнику якісно зафарбувати волосся.

При застосуванні барвників III, IV груп і нанівперманентних потрібно обов'язково мити волосся для отримання насиченого кольору.

.5 Блондування волосся

Сенс блондування полягає в том, що за допомогою спеціальних хімічних речовин освітлюють або повністю знебарвлюють пігмент волосся. При цьому блондування може бути як самостійною процедурою, так і проводитися перед фарбуванням в світлі відтінки.

Природно, що найлегше блондуванню піддається світле від природи волосся. Якщо ж володарка темного волосся раптом вирішила кардинально змінитися, то майстер запропонує декілька процедур, тому що від однієї процедури бажаного ефекту добитися не вийде.

Треба мати на увазі, що блондування дуже сильно впливає на структуру волосся. Це означає, що після процедури його стан буде де-що зіпсовано (воно можуть стати більш сухим, слабким і ламким), і доведеться вжити заходів для його лікування і відновлення.

Спеціальні препарати, що випускаються для блондування волосся, маски, шампуні - все це допоможе волоссю і після освітлення виглядати чудово і мати здоровий блиск.

Для блондувания волосся застосовують перекис водню гранично допустимої (максимальної) концентрації, яку вибирають залежно від структури оброблюваного волосся.

3.5.1 Первинне освітлення

Операція освітлення волосся дає можливість зробити колір лише світліше первісного і застосовується не тільки як самостійна. Іноді освітлення волосся є частиною операції фарбування волосся, так як після освітлення фарбування волосся вдається краще, а отриманий колір набуває живих, природних відтінків. У даному випадку операція освітлення волосся носить підготовчий характер.

Освітління як самостійну операцію можна здійснити тільки за умови відсутності сивого волосся. Це пояснюється тим, що сиве волосся після освітлення і раніше помітне і, отже , ефект освітлення буде недостатнім.

Освітління як підготовча операція проводиться на волоссі, що має сивину. За відсутності сивини це роблять у випадках, коли хочуть поглибити колір яким-небудь барвником або надати волоссю той чи інший відтінок.

Розпушення рогового (лускатого) шару волосся допомагає при забарвленні частинкам барвника, які можуть проникнути в глибинні шари волосся.

Корені волосся освітлюються швидше, ніж кінчики, завдяки теплу шкіри голови. Тому при первинному освітленні суміш наносять на немите волосся, відступивши від коренів 1 -3 см по усій довжині пасма, а через 8-10 хв. - на корені.

Процес освітлення проводять за загальною технологічною послідовністю. Утеплювальний ковпак і додаткове тепло бажано не застосовувати.

Процес знебарвлення волосся:

. Закриваю плечі рушником, поліетиленовою накидкою і серветкою. На межі росту волосся на лобі, скронях і шиї змащую шкіру вазеліном або будь-яким жирним кремом, щоб уникнути подразнення від дії перекису водню.

. Швидко готую склад барвника (так як більшість барвників недовго зберігають фарбувальні властивості). Для цього змішую в ємності необхідну кількість перекису водню, воду при температурі 40-50 ° С, нашатирний спирт або бікарбонат амонію і рідке мило.

. Ретельно розчесую волосся і розділяю волосяний покрив голови на зони: дугоподібним проділом, проведеним від одного вуха до іншого через верхівку, вертикальним проділом, що проходить від середини лоба до середини шиї, і горизонтальним проділом, проведеним через потиличні горби.

. Починаю наносити склад на волосся. Для рівномірного забарвлення волосся слід робити це якомога швидше, тому барвник, що наноситься поступово, а змивається одночасно, в результаті чого різні ділянки піддаються дії барвника протягом різної кількості часу. Це є причиною нерівномірного забарвлення.

Починаю наносити склад на волосся з потиличної зони голови. За допомогою ватного тампона або плоскої пензлика покриваю волосся, починаючи від крайової лінії росту волосся на шиї, з різних боків від вертикального проділу до верхівки. Якщо фарбується волосся в перший раз, то наношу барвник, відступаючи від коріння волосся на 2-3 см. Ця необхідність пояснюється тим, що тепло, що виділяється шкірою голови, сприяє більш швидкому фарбування коріння волосся, ніж їх середній частині і кінців. У випадку, якщо волосся вже були раніше пофарбоване, то барвник наношу спочатку на відросло волосся біля коріння, щоб вирівняти колір.

. Після того як пофарбовані волосся в потиличній зоні, переходжу до скронево-тім'яної зоні. Спочатку наношу складу на пасмо на маківці в місці перетину двох проборов.

. Наступну прядку відокремлюю паралельним проділом і обробляю її складом аналогічним чином. Так продовжую наносити склад на волосся скронево-тім'яної зони до кордону волосяного покриву.

. Після обробки складом всіх волосся голови їх слід ретельно розчесати, зачісуючи до верхівки.

. Через 5-10 хвилин, коли волосся почне знебарвлюватися, наношу фарбувальний склад на ділянки волосся біля коріння, починаючи його обробку з потиличної зони і продовжуючи в тій же черговості, як і в процедурі, описаній вище. Щоб забарвлення була рівномірним, це рекомендується робити швидко.

Витримую склад на волоссі протягом 20-30 хвилин.

. Змиваю склад теплою водою з милом. Після промивання нейтралізовую залишки фарбувального складу в волоссі розчином лимонної кислоти або оцту (1 столова ложка 9%-ного розчину оцту на 1 л води).

. Промокаю волосся рушником, а потім обережно їх розчесую, бажано неметалевої гребінцем, щоб не пошкодити його, тому що в цьому стані воно дуже чутливе.

.5.2 Повторне освітлення

Процес передбачає освітлення відрослих коренів. Засіб наносять тільки на відрослу частину волосся. Час витримки при цьому визначається тривалістю досягнення бажаного рівня освітлення.

Якщо кінці пасом потемнішали між фарбуваннями, їх освітлення потрібно поновити. Для цього суміш наносять спочатку на корені, а через 8-10 хв. шляхом відчісування розподіляють по усій довжині пасма.

Повторне освітлення бажано проводити препаратами однієї фірми.

Процедуру освітлення закінчують після досягнення очікуваного результату за загальною послідовністю фарбування.

3.6 Мелірувння

Залежно від довжини волосся і задуманого ефекту, освітлення окремих пасом можна досягти різними техніками:

за допомогою фольги;

за допомогою спеціальної шапочки;

на гребінці та ін.

.6.1 Мелірувння за допомогою фольги

Виконується на сухому, немитому волоссі. Фольгу попередньо нарізають смужками, завдовжки і завширшки більшими, ніж пасма, на 2-3 см, щоб виконати 2 згини з боків. Один край фольги заги-нається на 0,5-1 см для утримання лишків суміші. Для довгого волосся фольгу вирізають більшою, перегинаючи двічі або тричі по довжині, а з боків залишають без згинів.

Порядок проведення операцій мелірування за допомогою фольги, слідуючий:

.        Виділяю пасом для мелірування волосся.

.        Підкладаю фольгу під забарвлюване пасмо волосся.

.        Наношу фарбу на волосся.

.        Загортаю фольгу.

.        Отримую фольгові ступінки на всій голові після повного нанесення фарби.

.        Витримую фарбу 10-40 хв.

.        Змиваю волосся, розгортаючи фольгу на кожному пасмі.

.        Все волосся промиваю водою, шампунем та ополіскую.

Нанесення суміші починають з нижньої потиличної зони. Зигзагоподібним проділом відділяють пасмо гребінцем із «хвостиком». Отримане пасмо розчісують методом «штопання» на окремі тонкі пасма, підкладають під них фольгу. Розчин наносять від кінців пасом до коренів, загортають фольгу, згинаючи навпіл та з боків. Аналогічно наносять суміш на всі пасма: потилиці, тім'яної зони, скронь (фронтальну зону розділяють проділом, звичним для клієнта).

.6.2. Мелірувння на шапочку

Для мелірування короткого волосся та волосся середньої довжини випускаються спеціальні шапочки з відворами. При їх застосування виконують у певній послідовності:

. Сухе немите волосся зачісую у напрямку майбутньої зачіски, надіваю шапочку, яка повинна добре прилягати до голови.

. Гачком через отвори шапочки витягую догори пасма обраної товщини.

. Розчин наношу на пасма волосся. Час витримки - 20-50 хв.

. Пасма промиваю, не знімаючи шапочку. На пасма та шапочку наношу шампунь, знімаю шапочку та мию усе волосся.

. Волосся ополіскую за допомогою шапочки.

3.6.3 Балаяж

Дуже модна сьогодні нова техніка фарбування волосся - Балаяж - фарбування кінчиків волосся іншим кольором, відмінним від основного кольору волосся.

Такі методи фарбування волосся підкреслюють силует стрижки та укладки і додають зовнішності індивідуальність і сучасність.

Техніка фарбування волосся "балаяж" виконується кількома способами:

.        При короткому волоссі по всій голові виконую начісування, кінчики волосся при цьому повинні стирчати вгору. Потрібний барвник наношу на фольгу, фольга перевертається і проходить по кінчиках волосся.

.        При подовжених і напівдовгих стрижках все волосся поділяю на невеликі квадратики і збираю в хвости. Основа хвостів загортаю у фольгу, а на кінчики наношу потрібний барвник.

.        На довгому волоссі і стрижках з чіткими контурами "окантовка" вимальовую за допомогою пензлика з потрібним барвником. Під забарвлювані кінчики волосся підкладаю фольгу. Такий стиль вважається найбільш модним.

Фарбування коренів волосся або кінчиків в різні кольори і відтінки дає красивий переливчатий ефект, особливо на довгому волоссі.

Ефекту блиску на довгому волоссі додадуть наступні відтінки: Сандре для коренів і смарагдовий для кінчиків (кольоротип літо), баклажан для коренів і бургундський для кінчиків (кольоротип зима), темно - каштановий для коренів і бронзовий для кінчиків (осінній кольоротип), бронзовий і бурштиновий (весняний кольоротип).

Для цих варіантів спочатку забарвлюються кінчики волосся (метод поділу всього волосся на квадратики). Після змивання барвника з кінчиків волосся фарбується коріння за традиційною технологією. Для отримання плавного переходу одного відтінку в інший барвник, при нанесенні на коріння, повинен чітко межувати з вже наявним відтінком кінчиків волосся. Після закінчення 15 хвилин барвник злегка зчісують на фарбоване волосся.

У цій техніці використовується будь-яке місце розташування плавного переходу від одного відтінку до іншого: по середині пасма, в кінці (фарбування кінчиків волосся на 1 - 2 см), на початку (фарбування коренів волосся на 5 - 6 см).

Особливо плавним перехід виходить при різних місцях розташування цих границь: на одній межа пасма знаходиться внизу, на іншій - по середині, на третій - біля коріння. Але в кожному разі верхнє волосся повинне фарбуватися рівномірно.

Для коротких і напівдовгих стрижок можна застосовувати різні кольори і відтінки барвників. Кольори можуть бути контрасними (синяво - чорний для коренів і червоний диявол для кінчиків) або спокійними (лісовий горіх для коріння і яскравий блондин з попелястим відтінком для кінчиків).

3.7 Особливості фарбування сивого волосся

Сиве і знебарвлене волосся не містить природного пігменту, тому фарбування такого волосся утруднене. Для того щоб рівномірно зафарбувати сиве і знебарвлене волосся, необхідно дотримуватися ряду правил. Залежно від фірми-виробника барвника ці правила можуть змінюватися. Нижче наведені основні правила фарбування сивого і знебарвленого волосся барвниками різних фірм-виробників.

Барвник Koleston Perfekt (фірма Wella). При використанні цього барвника:

• не рекомендується застосовувати для фарбування сивого і освітленого волосся барвники з маркуванням 8 /0; 7 /0; 6/0 (проявляється зелений відтінок);

• рекомендується застосовувати барвники екстранатурального ряду (ці барвники при забарвленні не дають зеленого відтінку);

• для фарбування сивого волосся в червоні тони необхідно додавання натурального тону:

-  більше 30% сивини - у вибраний нюанс додаємо 1 /3 натурального тону;

-        більше 50 % сивини - у вибраний нюанс додаємо 1 /2 натурального тону;

         якщо сивина розташована ділянками, то для якісного прокрашування необхідно виконати попередню пігментацію: змішуємо одну частину обраного нюансу і одну частину води. Суміш наносять на сиві ділянки. Час витримки 15 хв.

По закінченні часу витримки барвник не змивається - поверх фарбуємо обраним нюансом, розведеним необхідним чином ;

• для рівного фарбування знебарвленого волосся також рекомендується виконати пігментацію.

Барвник Igora Royal (фирма Schwarzkopf). При використанні цього барвника:

• нюанси -0 , -00 , -1 , -4 зафарбовують сивину на 100 %;

• модні нюанси зафарбовують сивину на 50 %;

• якщо сивини до 20 % , то беремо будь-який нюанс в чистому вигляді;

• якщо сивини від 20 до 50 % , то беремо 2 частини модної гами і змішуємо з 1 частиною натуральної гамми;

• якщо сивини більше 50 % , то беремо 1 частину модної гами і 2 частини натуральної;

• для натурального ряду застосовуємо 6 %-ний окислювач, для екстранатурального ряду беремо 9%- ний окислювач;

• для 100% сивини та знебарвленого волосся рекомендується застосовувати попередню пігментацію.

3.8 Тонування та колорування волосся

Вершиною майстерності у фарбуванні волосся справедливо вва-жається тонування та колорування.

Сьогодні завдяки вдосконаленню звичних процесів однотонного фарбування, технологій мелірування та блондування досягаються чисті природні кольори, волоссю надаються природні відтінки, живий блиск. Застосування двох і більше кольорів, їх різних відтінків характеризує сучасний колірний дизайн у перукарській справі, зумовлює безмежність стильових рішень і варіантів зачісок Колірний «бум» на початку нового тисячоліття з поєднанням контрастних і сумісних, яскравих і «глухих», теплих і холодних кольорів, вишуканості та ексцентричності у фарбуванні своїм виникненням завдячує саме бурхливому розвитку й упровадженню нових технологій тонування та колорування волосся.

Під тонуванням розуміють процес фарбування волосся в різні тони одного кольору та зі зміною тональності в межах однієї глиби-ни кольору.

Для тонування підбираю відтінки барвника одного кольору. Кольорова відтінкова гама може бути різноманітною.

Тонування може бути первинним і повторним процесом. Повторне тонування можна розцінити як зміну тональності кольору волосся порівняно з кольором попереднього фарбування.

Тонування можна здійснити на всій масі волосся, на окремих зонах або для отримання різної тональності волосся вздовж одного пасма.

Якщо тонування пасма волосся виконують із поступовим переходом від темного тону біля коренів до світлого тону на кіпцях, таку операцію називають розтягуванням кольору.

Колорування у перукарській практиці визначається як фарбування волосся у більш ніж два кольори. Техніка колорування передбачає використання готових до застосування барвників різних відтінків і кольорів однієї фірми-виробника.

Існують різні послідовності технології виконання колорування.

Серед них виділяють декілька принципових підходів, які дають у кінцевому результаті різні ефекти:

. Барвники, різні за кольором, наносять на волосся по черзі, окремо один від одного, з розривом у часі, потрібним для витримки барвника.

. Барвники наносять на окремі пасма волосся або волосся різних зон, ізолюють один від одного, але хімічна реакція відбувається одночасно.

. Барвники наносять на пасма по черзі з подальшим змішуванням на волоссі вздовж усього пасма або на різній його довжині.

Кольори можуть підбиратися контрастними, яскравими або більш спокійними, близькими за насиченістю.

Частину волосся можна залишити натурального кольору, засто-сувати чергування фарбованих і натуральних за кольором пасом. Волосся окремих зон або деякі широкі пасма фарбують у різні кольори.

Кольори також урізноманітнюють вздовж одного пасма. Кольоровий ефект створюють завдяки комбінації варіантів розподілу волосся проділами різної спрямованості - горизонтальними, вертикальними, діагональними, зигзагоподібними або за певними схемами. Пасма дія фарбування відділяють різної ширини, «штопанням» парами або блоками. Залежно від того, чи допускається змішування барвників різних кольорів, чи їх необхідно ізолювати один від одного або створити бар'єр, який забезпечить різницю в яскравості кольору в процесі колорування застосовують фольгу, моделювальну плівку, термопапір.

Побудова формули кольору. Під час консультації з клієнтом та обстеження стану волосся з'ясовують складові (глибину і тон) натурального й наявного косметичного кольорів. Спираючись на теорію кольорів, їх співвідношення, взаємонейтралізацію, на-лежність до теплих і холодних кольорів, а також природу впливу пігментів меланіну на колір волосся , визначають, які кольори формують очікуваний (новий) косметичний колір, який корек-тор у вигляді мікстону потрібен для отримання кінцевого ре-зультату.

Підібрати необхідні за кольором (номером) барвники допомагають фарбкарти фірм-виробників.

3.9 Причини неякісного фарбування

На результат фарбування, який не задовольняє перукаря і клієнта через недостатнє профарбування, нестійкість барвника або отримання іншого, ніж очікуваний, кольору, можуть вплинути певні чинники.

1.     Недотримання технологій виконання послуги.

2.      Використання неякісних барвників.

.        Недостатня кількість барвника, нанесеного на волосся.

.        Завелика кількість нанесеного барвника або несвоєчасне роз-поділення барвника по всій довжині волосся.

.        Застосування окисника недостатньої концентрації.

.        Перевищення концентрації окисника.

.        Неправильно визначена пропорція компонентів фарбувальної суміші: окисника, мікстону й барвника.

.        Недостатній час витримування барвника.

.        Перетриманий барвника на волоссі.

.        Недостатня нейтралізація окисника та стабілізація барвника.

.        Неточно дібраний відтінок, мікстон.

.        Занадто сильний матуючий барвник, мікстон.

.        Незадовільне самопочуття, загальний стан здоров'я клієнта.

.        Нехтування станом і структурою волосся.

У табл. 5. представлені найбільш характерні види браку, одержувані при фарбуванні волосся.

Таблиця 5

3.10 Технологія виконання фарбування волосся

Техніки забарвлення кінчиків волосся різноманітні.

. Волосся розподіляю на невеликі пасма з квадратною основою, фіксую прогумованою тасьмою, обертаю до кінчиків фольгою, скручую у пласкі локони та закріплюю клемами, залишаючи кінці вільними. Освітлювальну суміш акуратно наношу пензликом на кінці пасом, установлюють час витримки.

. Волосся начісую, фіксую корені та надають форму лаком для волосся. Фарбуючу суміш наношу на долоню руки в гумовій рукавиці, поліруючими рухами змащую нею кінчики волосся. Препарат можна також нанести пензликом.

. На коротко стриженому волоссі виконують сильну фіксацію лаком і переносять освітлювач із цупкого аркуша паперу на кінчики волосся.

Таблиця 6.Технологічна карта фарбування волосся технологією балаяж.

3.11 Норма витрат матеріалів

Витрата матеріалів:

. шампунь «Schwarzkopf» 200мл- 74 грн; норма на одне миття 10 мл. - 3,7грн.

. піна сильної фіксації «Osis» 150мл -59грн.; норма на одну зачіску 10 мл. - 3,93грн.

. лак - спрей “Osis Session” 150мл -63грн.; норма на одну зачіску 10 мл. - 4,20грн.

3. освітлююча пудра BlondMe Premium Performance Lightener-витрата 75-95 гр. (240грн.-400гр). 95гр х0,6грн = 57,00грн

Витрата електроенергії: 28 ламп по 100 Вт; 1 кВт/ч електроенергії - 0,78 грн.

х100 = 2800 Вт 1кВт = 1000Вт

,8 х 0,78 = 2,18 грн - вартість електроенергії за 1 годину роботи.

Час 40 хвилин. Вартість 40 хвилин електроенергії:

,18 х40 : 60 = 1,45грн

Собівартість: 3,7+3,93+4,2+57+1,45 = 70,28

4. Безпека праці під час виконання фарбування воллосся. Загальні відомості санітарії та гігієни

Працівники перукарень користуються всіма правами, гарантованими трудовим законодавством, в тому числі і на виплати у разі професійного захворювання, декретної відпустки, перехід на легку працю у зв'язку з вагітністю, оплату лікарняного листа, відпустку та пенсійне забезпечення.

Підприємство у законодавчому порядку зобов’язане забезпечити належну охорону праці своїх співробітників.

Разом з тим, працівники перукарні повинні чітко виконувати всі вимоги техніки безпеки та виробничої санітарії.

Обов’язки та вимоги до працівників і роботодавців викладаються у розроблених відповідними державними органами Правилах техніки безпеки і виробничої санітарії та Правилах охорони працi для перукарень.

Перед процедурами з кожним новим відвідувачем майстер повинен вимити руки з милом, нігті повинні бути чистими.

Інструменти після кожного використання підлягають обов'язковому знезаражуванню дезінфектантами, що мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, і наступній стерилізації. Для цього:

а) ножиці після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати, промивати проточною водою та стерилізувати;

б) інструменти і предмети з пластичних мас - щітки, гребені після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати і стерилізувати. Рекомендується застосування засобів, призначених для дезінфекції і стерилізації виробів з пластмаси;

в) інструменти для манікюру після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати, промивати проточною водою та стерилізувати;

г) електричні машинки - після використання ріжучу частину необхідно дезінфікувати, механічно очищати та стерилізувати, корпус протирати дезрозчином;

д) затискачі і бігуді - після використання обробляються дезрозчином, механічно очищаються, миються теплою водою після кожного клієнта;

е) змінні насадки для обладнання в косметологічних і педикюрних кабінетах після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати та стерилізувати;

ж) інструментарій для нанесення гриму, макіяжу після кожного клієнта необхідно дезінфікувати, механічно очищати і стерилізувати;

з) кушетки для масажу перед обслуговуванням наступного клієнта повинні накриватися чистим простирадлом, що не використовувалося;

і) інструментарій для виконання татуажу та перманентного макіяжу, які повинні проводитися лише в косметологічних кабінетах, після використання необхідно дезінфікувати, промивати проточною водою, механічно очищати і стерилізувати. Фарби та апарати, що використовуються для виконання татуажу, повинні бути дозволені до застосування органами, установами чи закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Інструменти повинні зберігатися в спеціально відведеному місці для інструментарію біля робочого місця або в особистій шафі майстра, що розташовується у побутовій кімнаті.

Зістрижене волосся збирається совками та складається в паперові (або з полімерних матеріалів) пакети місткістю не менше 5 літрів. Після закінчення зміни необхідно їх герметично закрити. Утилізація проводиться згідно існуючої схеми санітарної очистки даного населеного пункту, погодженою з територіальною установою державної санепідслужби.

Білизну перуть і знезаражують кип'ятінням або додаванням дезінфікуючих засобів.

Для знезараження приміщень використовуються бактерицидні лампи, які встановлюються відповідно до їх технічних характеристик так, щоб всі приміщення піддавалися належній дезинфекції. Кожне включення ламп повинне супроводжуватися записом у журналі з підписом відповідальної особи.

Прибирання приміщень проводиться двічі за зміну. Воно повинне бути вологим, з використанням відповідних дезінфікуючих засобів. Тому сертифікати на ці кошти зобов'язані зберігатися в перукарні для надання органам контролю.

Один раз на тиждень необхідно проводити генеральне прибирання приміщень.

Туалети і підсобні приміщення повинні мати окремий промаркований прибиральний інвентар - відра, ганчір'я та ін.

Неприпустимо поміщати волосся в контейнери із побутовим сміттям. Якщо у клієнта виявлений педикульоз, волосся спалюють в окремому відрі або інший призначеній для цієї мети ємності.

По можливості інвентар, серветки і пелерини повинні бути одноразовими для кожного використання. Допускається індивідуальне застосування з подальшою обробкою. Подушки для манікюру і педикюру, затискачі для волосся, гребінці та інший інструмент промивається проточною водою і поміщається в дезінфікуючий розчин на час, вказаний в інструкції до використання дезінфікуючого засобу. Інструменти для стрижки, гоління, манікюру та педикюру стерилізуються спеціальними засобами, щоб уникнути інфекцій, що передаються через кров. Все частіше використовуються одноразові інструменти або інструменти зі змінними лезами.

Для дезінфекції приміщень і інструментарію дозволяється використання дезінфекційних засобів, які мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, виключно відповідно до методичних вказівок по їхньому застосуванню. Процентне співвідношення і час експозиції встановлюються у відповідності з інструкцією щодо застосування даного препарату. Допускається застосування засобів, призначених для одночасної дезінфекції і стерилізації при наявності позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Персонал повинен мати медичні книжки, що надаються представникам санітарного нагляду за першою вимогою. Всім працівникам необхідно проходити періодичний медичний огляд, мати допуск до роботи.

Для працівників перукарень, чия робота пов'язана з несприятливими умовами праці, обов'язковими є попередні, перед прийняттям на роботу та періодичні медичні огляди. Дані результатів медоглядів заносяться в особові медичні книжки, що зберігаються у адміністрації перукарні. Обсяги та терміни медоглядів передбачаються діючими директивними документами Міністерства охорони здоров'я України.

Всі працівники перукарень повинні оволодіти мінімумом санітарних знань згідно з програмою, узгодженою з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби. Допущення до робіт без проходження навчання по санмінімуму забороняється. Результати навчання заносяться в особові медичні книжки персоналу.

Профілактична дезінфекція в перукарнях повинна забезпечувати зниження мікробної контамінації поверхонь, меблів, обладнання, повітря, знезараження інструментів, білизни, спецодягу та інших предметів, що використовуються в роботі. Для профілактичної дезінфекції розроблені спеціальні дезінфекційні засоби, дозволені для застосування відповідно до їх призначення Мінздравом України в установленому порядку.

До сучасних дезінфікуючих засобів відносяться наступні препарати.

Біонол.

Мийно-дезінфікуючий засіб Біонол (концентрат для приготування робочих розчинів) 1 л концентрату = 100 л готового 1% розчину.

Біонол бактерицид призначений для одночасного миття та дезінфекції шкіри рук на підприємствах харчової та переробної промисловості, громадського харчування, перукарень, аптеках і в побуті. Біонол бактерицид випускається у вигляді гелю і може бути зручно розміщений в настінних дозаторах для рідкого мила і т.п. Обидва препарати пройшли реєстрацію в МОЗ України в якості дезинфікуючого засобу. Продаж товару супроводжується видачею паспорта якості та гігієнічного висновку.

Препарат Дезанол - це мийно-дезінфікуючий засіб широкого спектру дії. Він виявляє бактерицидні, туберкулоцидні, віруліцидні, спороцидно фунгіцидні властивості. Засіб володіє широким спектром дії на мікробів, бактерії, віруси, патогенні і цвілеві гриби, спори, у тому числі спори сибірської виразки, анаеробів. Видаляє білкові та жирові забруднення з зовнішніх поверхонь, внутрішніх каналів та порожнин виробів.

Засіб "Дезанол софт" призначений для поточної та заключної, профілактичної дезінфекції та проведення генеральних прибирань при кишкових і крапельних інфекціях бактеріальної (включаючи збудників туберкульозу), вірусної (включаючи збудників гепатитів, ВІЛ, кишкових вірусних інфекцій), грибкової етіології (кандиди, дерматофіти, цвілеві гриби).

Область застосування препарату Дезанол-хлор: в лікувально-профілактичних установах, акушерських стаціонарах, клінічних, мікробіологічних та ін лабораторіях, інфекційних вогнищах на підприємствах комунально-побутового обслуговування (готелі, гуртожитки, перукарні, громадські туалети), в закладах культури, відпочинку, спорту (спортивні та культурно-оздоровчі комплекси, кінотеатри, офіси та ін), установах соціального забезпечення, дитячих, пенітенціарних установах, підприємствах громадського харчування і торгівлі.

Дезінфікуючий засіб Дезофаст. Призначено для поточної та заключної, профілактичної дезінфекції а також проведення генеральних прибирань при кишкових і крапельних інфекціях бактеріальної (включаючи збудників туберкульозу), вірусної (включаючи збудників гепатитів, ВІЛ, кишкових вірусних інфекцій), грибкової етіології.

Дихлор - порошок білого або злегка жовтуватого кольору із слабким запахом хлору. Має високу бактерицидну дію по відношенню до грам (+) і грам (-) мікроорганізмів, має туберкулоцидну дією в концентрації 1-3%, 1-2%-і розчини застосовують для поточної та заключної дезінфекції в осередках кишкової і крапельної інфекції, з цими ж цілями - в хірургічних відділеннях, пологових будинках. Робочі розчини готують в будь-якому посуді шляхом розведення у воді до повного розчинення.

Септональ-гель призначений для деконтамінації (гігієнічної та хірургічної дезінфекції) шкіри рук. Засіб ефективно знижує кількість транзиторної мікрофлори протягом 30 секунд. Має високу ефективність відносно резидентної мікрофлори шкіри і забезпечує якісну хірургічну антисептику шкіри рук персоналу.

ВИСНОВКИ

Перукар - людина творчого складу, яка повинна володіти гарним смаком і разом з тим знати особливості волосся свох клієнгтва, техніеку й технології жоглвду за волоссям, вміти й змогти дати користу пораду людині, яка довірила тобі один з єлементів своєї краси - волосся. І роль перукаря у створенні загальної гармонії ліній з урахуванням індивідуальності клієнта є інколи вирішальною. Клієнт нерідко очікує від майстра доброї поради. За такої ситуації майстер стає для нього дуже важливою людиною. Беручи це до уваги, майстер повинен бути уважним і люб’язним у ставленні до клієнта, вміти об’єктивно висловлювати свою думку з того чи іншого питання, підтримувати довірливі стосунки з клієнтом. У висококультурному працівникові клієнт часто бачить для себе позитивний приклад. Але для цього майстер має бути спеціалістом своєї справи. Разом з тим повинна бути і захопленість своєю професією. Виходячи з цих міркувань я й підходила дл своєї дипломної роботи з одного боку, як до вивчення й засвоєння певної теоретичної бази, а з іншого здобуття практичних знань та навиків.

При виконанні роботи мною було вивчено теоретичні відомості про будову та властивості волосся, його проблеми та хвороби, засоби збереження та відновлення; вивчено нормативне обладнання перукаря, я ознайомитись з будовою та прийомами використання перукарського інструменту, ознайомитись з нормативними вимогами та практикою роботи сучасної перукарні, розглянула технологічні властивості перукарського інструменту та матеріалів для догляду за волоссям та особливості проведення різних перукарських робіт, основні робочі операції та трудові прийоми роботи перукарів, вивчено основні вимоги техніки безпеки та охорони праці.

Особливою ланкою цієї роботи стало ознайомлення з практикою проведення перукарських робіт по догляду за волоссям, власні практичні спроби у цьому. Велику допомогу тут мені надали мої викладачі та наставники, а також перукарі-спеціалісти.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Горбанюк Н.А.та ін. Основи перукарської справи - К.: Грамота, 2005, 576с.

2.      Гутиря Л.Г. Сучасна перукарська справа - Харків: Фолио, 1197, 464 с.

.        Кулешкова О.Н. Основі дизайна прически: Учеб.пособие для 10-11 кл. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 192 с.

.        Кулешкова О.Н. Технология и оборудование парикмахерських работ: Учебник для нач. проф. образ. - М.: Академия; ПрофОбрИздат, 2002. - 144 с.

.        Константинов А.В. Как стать парикмахером. - М.:Азбука, 1993. - 304 с.

.        Одинокова И.Ю., Черниченко Т.А. Технология парикмахерських работ. Учеб. пособие для нач.проф. образования / И. Ю. Одинокова, Т. А. Черниченко. -М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 176 с.

.        Перукарське мистецтво : підруч. у 3 кн. Кн. 2 : Основи перукарського мистецтва / за заг ред. В. Ф. Орлова. - К. : Грамота, 2006. - 576 с.

8.      Панина Н. И. Основы парикмахерского дела. М.: Академия, 2008. - 64 с.

.        Парикмахер-стилист : учеб. пособ. для учащихся профтехучилищ / авт.-сост. А. А. Ханников. - Ростов н/Д : Феникс, 2001. - 348 с.

.        Парикмахер. - Мн. : Харвест : М. : АСТ, 2002. - 224 с.

11.    Шешко Н.Б., Ивлева Л.А. Профессия парикмахер. Учебное пособие, М.: Современная школа, 2006 - 47 с.