Значення й переваги нотаріального посвідчення угод. Підписання угод й інших документів
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Кафедра АГПФЕБ
Контрольна робота
з дисципліни Нотаріат України
на тему: «Значення й переваги нотаріального посвідчення угод. Підписання угод й інших документів»
Суми 2013
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ Й ПЕРЕВАГИ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
.1 Правова природа нотаріального посвідчення
.2 Практичне значення нотаріального посвідчення
РОЗДІЛ 2. ПІДПИСАННЯ УГОД ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ
.1 Загальні правила вчинення нотаріальних дій
.2 Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Нотаріальне посвідчення угод, як спосіб державного регулювання цивільних правовідносин, забезпечує неупереджений захист прав кожної зі сторін. Тому не слід ігнорувати той факт, що порушення інтересів будь-якої з них може негативно вплинути на обіг цивільних правовідносин, і, як наслідок, сприятиме утворенню кризових явищ в різних соціально-економічних системах України. Виходить, знання про нотаріальне посвідчення має неабияке практичне значення для субєкта правовідносин, оскільки спонукає його до правильного ведення діловодства, що ґрунтується на нормі права.
Ступінь наукової розробки. Суттєвий вплив на з'ясування проблем, які досліджувались у роботі та стосувались фундаментальних підходів до аналізу системи нотаріального посвідчення, мали дослідження та інших представників в галузі права.
Предмет дослідження - значення та переваги нотаріального посвідчення.
Метою роботи є зясування особливостей нотаріального посвідчення угод, інших документів та їх підписання.
Виходячи із поставленої мети, в роботі необхідно вирішити такі основні завдання:
зясувати значення й переваги нотаріального посвідчення угод;
визначити юридичну суть підписання угод та інших документів нотаріусом.
Методи дослідження. У роботі застосовують як загальнонаукові, так і та спеціальні методу дослідження:
діалектичний;
системного аналізу;
порівняльно-правовий;
формально-юридичний.
Структура роботи. Робота виконана принтерним способом на 25 аркушах формату А4. Складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ТА ПЕРЕВАГИ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
.1 Правова природа нотаріального посвідчення
Згідно ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Виходячи з визначення, даного законодавцем, саме нотаріус має за обовязок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії. Нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін [9].
Положення ст. 54 Закону України «Про нотаріат» стосуються питання посвідчення правочинів. У першу чергу слід звернути увагу на використання у наведеній статті застарілого терміна «угода», оскільки нині в цивільному законодавстві використовується більш широке поняття «правочин».
Крім того, формулювання «нотаріальна форма» також не відповідає сучасним положенням Цивільного кодексу України, в якому передбачається усна та письмова форма правочинів, а нотаріальне посвідчення не належить саме до їх форм. Таким чином, доцільно викласти вказану статтю в іншій редакції, де передбачити формулювання «правочин» та зазначити випадки обов'язкового нотаріального посвідчення правочину, що узгодило б норми законодавства про нотаріат та цивільного законодавства [3, c. 334].
Згідно з Цивільним Кодексом України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також ЦКУ визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочин <#"justify">РОЗДІЛ 2. ПІДПИСАННЯ УГОД ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ
2.1 Загальні правила вчинення нотаріальних дій
За загальним правилом нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи у приміщенні виконкому місцевої ради. В окремих випадках, коли громадянин не може зявитись у зазначене приміщення, а також коли цього потребують особливості посвідчування угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі нотаріальних дій вказується місце вчинення нотаріальної дії (вдома, у лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) і зазначається адреса й причини, з яких нотаріальну дію було вчинено поза зазначеними приміщеннями [9].
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подання нотаріусу всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене, якщо необхідно витребувати додаткові відомості чи документи від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направити документи на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен переконатись, що у заінтересованих осіб відсутні заперечення проти вчинення цієї дії. У цьому разі строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не повинен перевищувати одного місяця.
За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладене на строк щонайбільше десять днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону. Нотаріус чи інша посадова особа відмовляють у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.
Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян. Нотаріус повинен викласти причини відмови в письмовій формі (на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії) і у триденний строк винести мотивовану постанову про таку відмову і розяснити порядок її оскарження в суді [9].
Відмова у вчиненні нотаріальних дій або неправильне її вчинення може оскаржуватися в суді. Такі справи розглядає суд у порядку окремого провадження. Суд може визнати незаконними вчинені конкретні нотаріальні дії та скасувати їх або зобовязати нотаріуса вчинити ті чи інші нотаріальні дії, якщо в їх вчиненні було неправомірно відмовлено. Заінтересована особа має право подати скаргу на дії нотаріуса чи посадової особи до суду за місцем знаходження державної нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса. Скарги на дії посадових осіб консульських установ розглядаються в порядку підлеглості. Скаргу на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні мають право подавати особи, щодо яких мало бути вчинено нотаріальну дію, або громадяни чи юридична особа, які брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується. Право на порушення цієї категорії справ має також прокурор, який у цьому разі подає заяву на захист прав і законних інтересів інших осіб.
Для подання зазначених скарг законодавством передбачений десятиденний строк, який обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої дії або відмови в її вчиненні. Скарги подають до суду через нотаріуса, який вчинив нотаріальну дію. Нотаріус повинен передати скаргу зі своїми поясненнями щодо сутності скарги до суду протягом трьох днів з дня одержання скарги чи заяви. Судом у порядку окремого провадження такі заяви розглядаються за умови, що у заявника відсутній спір про право цивільне.
Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обовязковим правилом нотаріальної діяльності. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою і саме стосовно неї вчиняється нотаріальна дія. Особу встановлюють за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний або службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України; національний паспорт іноземця або документ, що його замінює; свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років; посвідчення водія; посвідчення інваліда або учасника Великої Вітчизняної війни; посвідчення, видане за місцем роботи громадянина; довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.). Однією з обовязкових умов вчинення нотаріальних дій є перевірка дієздатності громадян і правоздатності юридичних осіб, а також перевірка повноважень представника [14, c. 98].
Перевіряючи дієздатність громадян, нотаріус повинен встановити вік осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Для цього нотаріус витребовує документи, де зазначено вік заінтересованої особи. Нотаріус під час бесіди з особами, які звернулися до нього, повинен звертати увагу на їхню поведінку для того, щоб переконатись у відсутності обмеження дієздатності або незвичності поведінки. Завжди, коли учасником нотаріальної дії є неповнолітня, недієздатна чи обмежено дієздатна особа, нотаріус повинен перевірити повноваження їхніх законних представників, тобто переконатись, що особа справді є батьком, усиновителем, опікуном або піклувальником, на підставі свідоцтва про народження, запису в паспорті чи рішення виконкому місцевої ради.
Нотаріус зобовязаний перевіряти також правоздатність юридичних осіб, які звертаються до нього за вчиненням нотаріальних дій. Для встановлення цього нотаріус ознайомлюється зі статутом юридичної особи і перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, що вчиняється, правам, які надані цій юридичній особі статутом. Такі повноваження підтверджуються дорученням.
При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписують у присутності нотаріуса. Якщо угода, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що саме він підписав документ.
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати через пошкодження, а також написані олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом посадової (або уповноваженої на те) особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені так, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи викреслене. He приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, в яких неможливо прочитати все написане в них у первісному написанні, наприклад документи, залиті чорнилом, потерті тощо.
На нотаріально оформлюваних документах незаповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються нотаріусом, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, де прокреслення не допускаються. Дописки і виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (учасників угод та інших осіб, які підписали угоду, заяву тощо) і повторені в посвідчувальному написі. При цьому виправлення повинні бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, що не потребує підпису особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа), застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису. Якщо документи, які посвідчуються, видаються або посвідчуються, викладені на двох і більше аркушах, вони повинні бути прошиті, а аркуші пронумеровані й скріплені підписом і печаткою нотаріуса.
З вищезазначеного можна висновувати, що чинним законодавством України встановлений ряд вимог для забезпечення нотаріального провадження. Саме вони забезпечують неупереджену, правомірну й превентивну процедуру його здійснення, аби реалізувати головне завдання інституту нотаріату - надання правової допомоги як громадянам України, так і громадянам інших країн, та захисту їхніх інтересів.
2.2 Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів
Дієслово «підписати» означає поставити підпис для підтвердження, посвідчення чого-небудь, прийняти які-небудь зобов'язання, умови і т.п., скріплюючи їх підписом (підписами). Тобто підписання будь-якого документа - це особисте проставлення на ньому підпису конкретною особою. Процес підписання документа під час вчинення нотаріальної дії має свої особливості, що зумовлені необхідністю його підписання особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, а також нотаріусом. Слід зазначити, що не всі нотаріальні дії передбачають проставлення на документі підпису особи, яка звертається за їх вчиненням. Наприклад, у разі видачі свідоцтва про право на спадщину на документі ставить підпис тільки нотаріус, а спадкоємець, що отримує свідоцтво, проставляє підпис тільки у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Нотаріально посвідчувачі правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею. Таким чином, законом вимагається особиста присутність особи при вчиненні нотаріальної дії, але в окремих випадках допускається можливість проставлення підпису до звернення за ЇЇ вчиненням. Така ситуація можлива лише відносно нотаріальних дій, вчинюваних без використання бланків нотаріальних документів, оскільки останні використовуються безпосередньо нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії, що виключає відсутність учасника вчинюваної нотаріальної дії. Так само неможливим є підписання особою документа після підписання його нотаріусом.
Важливо, що процес підписання під час вчинений нотаріальної дії відбувається у певній послідовності:
. Здійснюється підписання документа особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
. Відбувається підписання документа нотаріусом.
. Здійснюється проставлення підпису особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Важливо також враховувати положення Правил ведення нотаріального діловодства, згідно з яким усі службові документи підписуються завідувачем або особою, яка виконує його обов'язки. Приватний нотаріус підписує документи особисто [3, c. 342].
До складу підпису входять: найменування посади особи, яка підписує документ (повне, якщо документ оформлено не на бланку, і скорочене-на документі, складеному на бланку), особистий підпис та його розшифровка
Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.
У разі якщо документ викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів, на примірнику документа, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після посвідчувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків нотаріальних документів.
Перед підписанням документа нотаріус зобовязаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників). При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України «Про нотаріат» [3, c. 344].
В нотаріальній практиці трапляються випадки, коли фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших причин не може власноручно підписати документ. Наприклад, спадкоємиця приймає спадщину за законом після смерті чоловіка, але у звязку з хворобою не в змозі власноручно підписати заяву про прийняття спадщини. Тоді за дорученням особи, яка не може підписатися власноручно, у її присутності та в присутності нотаріуса, документ підписує інша особа. Нотаріус встановлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій, і особу громадянина, який підписує документ. При цьому зазначає в посвідчувальному написі про причини підписання документу іншою особою [5].
Посвідчення заповітів при свідках посідає особливе місце серед нотаріальних дій. Заповіт посвідчується при свідках: на бажання заповідача; або якщо через фізичні вади (сліпий) заповідач не може сам прочитати заповіт.
Цивільним законодавством встановлено вимогу, що при посвідчені таких заповітів, обовязкова присутність не менше двох свідків. Участь свідків у процесі складання заповіту обумовлена необхідністю підтвердити фізичний стан заповідача, відсутність примушення з боку третіх осіб. Тому основними критеріями, що ставляться до особи свідка, є відсутність зацікавленості, безсторонності свідка та його фізичні можливості виконувати цю функцію. Тому чинне законодавство визначає коло осіб, які не можуть бути свідками, а саме: нотаріус, який посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сімї та близькі родичі спадкоємця за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідками можуть бути тільки особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Заповідач, якщо він може власноручно підписатися за себе, підписує заповіт [5].
Отже, підписання нотаріально оформлених документів - важлива стадія нотаріального процесу. Адже нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Крім чітко визначених законом вимог до обовязковості нотаріального посвідчення окремих правочинів, нотаріуси засвідчують і інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено, але досягнута домовленість сторін щодо цього.
ВИСНОВКИ
Розуміння правової суті та ролі нотаріуса при посвідченні ним правочинів, дає змогу віднести нотаріат до органів, які здійснюють охорону прав та законних інтересів учасників правовідносин та забезпечують можливість реалізації спеціальних засобів їх захисту.
Здійснення різних юридичних дій нотаріусом дає безліч переваг. По-перше, перед укладанням договору, нотаріус перевіряє документи всіх учасників угоди. По-друге, підпис документів здійснюється в присутності нотаріуса, і він перевіряє їх достовірність. При дотриманні таких умов, особа, яка підписала договір, вже не зможе стверджувати, що підпис йому не належить. Нотаріус також має право перевірити документи, що підтверджують психічне здоров'я осіб, які беруть участь в угодах. Нотаріус пояснює всім учасникам сенс і значення угоди, і правові наслідки після її здійснення. Під час здійснення операції він з'ясовує наміри сторін і здійснює перевірку всього комплекту документів, необхідних для здійснення угоди.
Якщо вони не відповідають вимогам, нотаріус має право зупинити вчинення нотаріальних дій. Якщо у нотаріуса виникають сумніви в достовірності деяких документів, то він може направити даний документ на експертизу. Нотаріус також самостійно складає або перевіряє правильність складання договору і його відповідність чинному законодавству. Якщо будь-які умови договору суперечать законодавству, нотаріус може відмовити у його посвідченні.
Звернувшись до нотаріуса, можна вирішити безліч проблем, що вона пояснить, які документи потрібні для здійснення угоди і допоможе скласти договір. Нотаріальне посвідчення договору зменшує ризик здійснюють операції і підвищує її надійність.
Підписання нотаріально оформлених документів - важлива стадія нотаріального процесу. Адже нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Крім чітко визначених законом вимог до обовязковості нотаріального посвідчення окремих правочинів, нотаріуси засвідчують і інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено, але досягнута домовленість сторін щодо цього.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Банк статей / [Електронний ресурс] - режим доступу: #"justify">2.Земельний Кодекс України від 25.10.2001 за станом на 09.11.2013 / [Електронний ресурс] - режим доступу: #"justify">.Коротюк О.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про нотаріат». - Х.: Право, 2012. - 648 с.
.Науково-практичний коментар цивільного кодексу України. - Вид. 2, змінене і доп. / За ред. В.М. Коссака. - К.: Істина, 2008. - 992 с.
.Підписання нотаріально посвідчених документів / [Електронний ресурс] - режим доступу: #"justify">.Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністра юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 р.// Офіційний вісник України вiд 30.12.2010 - 2010 р., № 98, стор. 164
.Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за станом на 04.06.2013 / [Електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/page
8.Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 за станом на 04.08.2013 / [Електронний ресурс] - режим доступу: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/898-15>
.Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 за станом на 11.08.2013 / [Електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
.Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 за станом на 11.08.2013 / [Електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2163-12
.Сімейний Кодекс України від 10.01.2002 за станом на 27.02.2013. - К.:ПАЛИВОДА А.В., 2013. - 103 с.
.Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. - К.: МАУП, 2004. - 272 с.
.Фурса С.Я. Нотаріальний процес: Теоретичні основи. - К.: Істина, 2002. - 320с.
.Цивільне право України [Текст]: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, І.В. Жилінкова та ін.; за заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.
.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за станом на 18.03.2013. - К.:ПАЛИВОДА А.В., 2013. - 377 с.