Технічна експлуатація осушувально-зволожувальної системи
Курсовий проект
Технічна експлуатація осушувально-зволожувальної системи
Вступ
ґрунт
зволожувальний господарський
В
теперішній час в водогосподарських організаціях країни впевнено набирає силу
докорінна перебудова управління економікою, яка примушує зосередитись на
невирішених проблемах, зв’язаних з необхідністю підняти меліорацію земель на
новий якісний рівень, краще використовувати її можливості в забезпеченні
стійкого землеробства і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.
Проводиться робота по удосконаленню господарською механізму, впровадженню
повного госпрозрахунку і самофінансування, докорінному поліпшенню
водокористування, бережливому відношенню до водних ресурсів і раціональному їх
використанню.
Постановлена
задача підвищити технічний рівень гідромеліоративних систем на основі
найновіших досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду,
впровадити нові організаційні форми експлуатації меліоративних систем та їх
технічного обслуговування, розширити застосування високоефективних способів
зрошення, використати при цьому системи автоматики і телемеханіки, добитися
всебічного підвищення ефективності використання зрошуваних і осушених земель та
скорочення строків досягнення на цих землях проектних урожаїв, поліпшити охорону
природи, підсилити боротьбу з ерозією ґрунтів, забезпечити їх захист від
засолення, заболочування, підтоплення і осушення; ввести режим економного
витрачання води, енергетичних та інших ресурсів.
В
світлі цих задач повинні плануватися і здійснюватися експлуатація
гідромеліоративних систем. Слово «експлуатація» в даному випадку означає
систематичне технічно вірне і екологічно грамотне використання
гідромеліоративних систем з метою одержання високих і стійких урожаїв
сільськогосподарських культур шляхом регулювання і підтримання оптимального
водного режиму ґрунтів.
Експлуатація
гідромеліоративних систем являє собою комплекс організаційно-господарських і
інженерно-технічних заходів по регулюванню водного режиму ґрунтів, підтриманню
всіх елементів систем в справному постійно діючому стані. Ці заходи в поєднанні
з агротехнічними забезпечують добрий меліоративний стан земель, одержання
високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур та охорону
навколишнього середовища. Основними завданнями служби експлуатації є:
·
Підтримання на
меліорованих землях оптимального водного режиму.
·
Організаційні і технічні
заходи по охороні, нагляду, ремонту і утриманню в працездатному стані системи
та споруд на ній.
• Організація
раціонального водокористування на зрошувальній системі та спорудах;
·
Своєчасні і безперебійну
подачу води сільськогосподарським підприємствам, у відповідності із
затвердженими планами;
·
Контроль за ефективним
використанням меліоративних земель і зрошувальної води в господарствах,
забезпечуючи ріст сільськогосподарської продукції на одиницю отриманих водних
ресурсів;
• Технічне
удосконалення системи та споруд, підвищення їх експлуатації, впровадження
досягнень науки, техніки та передового досвіду;
•
Здійснення природоохоронних заходів.
В
зв'язку з цим служба зобов'язана:
·
забезпечити безаварійний
пропуск повеней та паводків;
·
проводити систематичні
спостереження за режимом поверхневих і ґрунтових вод на зрошувальних
територіях;
·
вести паспортизацію та
інвентаризацію зрошувальної систем;
·
суворо виконувати вимоги
з охорони навколишнього природного середовища;
·
своєчасно і якісно
проводити нагляд, догляд, спостереження за станом і роботою, обстеження,
планово-попереджувальні і відновлювальні роботи зрошувальної системи;
·
здійснювати заходи щодо
попередження заболочування земель.
1. Загальна
характеристика осушувально-зволожувальної системи
1.1 Природно-кліматичні
умови зволожувального масиву
Географічне положення
Рівненська область
розташована в західній частині Правобережного Полісся і Лісостепу України в
басейні правих приток р. Прип’ять і простягається з півночі на південь від 51o 56¢
до 50° 02¢ північної широти і з заходу на схід від 25°03¢
до 27°47¢ східної довготи. На півночі вона межує з Білорусією, на заході -
з волинською, на сході - з Житомирською, на півдні - з Львівською,
Тернопільською і Хмельницькою областями. За фізико-географічними умовами
територію області прийнято поділяти на дві частини: північну-Полісся і
південну-Лісостеп.
Північна частина займає
майже дві третини області, яка являє собою досить одноманітну низовину, що
знижується на півночі, з великими масивами заболочених земель, лук, лісів, а
також з піщаними бургами. Найбільш низинний район розташований вздовж кордону з
Білорусією. Він характеризується поширенням моренних і алювіальних відкладень,
невеликими абсолютними висотами - 140-170 м і дуже великою заболоченістю.
Центральна і південна частина Рівненського Полісся мають більш різноманітний
розчленований рельєф, що являє собою чергування окремих невеликих височин,
бугрів із заболоченими низинами. Абсолютні висоти досягають 170-200 м. На
рельєфі території помітно відбивається неглибоке залягання кристалічних порід.
Кліматичні умови
Клімат області помірно
теплий і вологий. Тут м'яка зима, тепле літо і достатня кількість опадів. За
даними багаторічних спостережень середня річна температура повітря по області
становить близько 7°.
Проте бувають роки, коли
температура повітря значно відхиляється від середніх показників. Так,
наприклад, у Дубно в 1888 році середня річна температура повітря дорівнювала
6°, а в 1949 році - 8°.
Максимальна температура
повітря влітку досягає 36-37°, а мінімальна - в найхолодніші зими -36°.
Середній із абсолютних мінімумів температури повітря становить -23, - 25°.
Середня багаторічна
температура повітря найтеплішого місяця (липня) 18°, а найхолоднішого (січня)
-5°.
Для характеристики
середніх багаторічних температур повітря та сум опадів по місяцях і за рік
нижче подається таблиця.
Таблиця 1.1.
|
|
Середня температура повітря та
кількість опадів (в мм)
|
|
|
|
Місяці
|
|
|
|
IV
|
V
|
VI
|
VII
|
VIII
|
IX
|
X
|
XI
|
XII
|
Рік
|
|
Температура повітря
|
-5
|
-4,1
|
0,2
|
6,9
|
13,5
|
16,2
|
18
|
16,4
|
12
|
6,7
|
1,2
|
-3
|
6,6
|
|
Опади
|
32
|
30
|
34
|
42
|
54
|
88
|
83
|
85
|
53
|
41
|
43
|
39
|
624
|
Річна сума опадів на
території області в середньому дорівнює 570-690 мм. В окремі роки кількість
опадів за рік значно відхиляється від норми.
Найбільша кількість
опадів припадає на теплу пору року, коли переважають вітри західного напрямку,
а найменша - на зимовий період. Посухи та суховії бувають рідко.
Таблиця 1.2.
|
Шар опадів по місяцях, мм
|
|
травень
|
38
|
|
червень
|
44
|
|
липень
|
60
|
|
серпень
|
60
|
|
вересень
|
51
|
Середній багаторічний
хід температури, вологості повітря та середні багаторічні суми опадів по
місяцях показані на графіку.
Рис. 1. Графік
середнього багаторічного ходу температури, вологості повітря та середні
багаторічні опади по місяцях.
Дефіцит вологості
повітря наведений у вигляді таблиць.
Таблиця 1.3.
Таблиця 1.4.
|
Середній декадний дефіцит
вологості повітря (в мб)
|
|
Січень
|
1
|
0,6
|
Липень
|
1
|
8
|
|
2
|
0,6
|
|
2
|
8
|
|
3
|
0,6
|
|
3
|
7,7
|
|
Лютий
|
1
|
0,7
|
Серпень
|
1
|
7,2
|
|
2
|
0,7
|
|
2
|
6,7
|
|
3
|
0,7
|
|
3
|
6,3
|
|
Березень
|
1
|
1
|
Вересень
|
1
|
5,6
|
|
2
|
1,5
|
|
2
|
4,9
|
|
3
|
2
|
|
3
|
4,2
|
|
Квітень
|
1
|
2,8
|
Жовтень
|
1
|
3,2
|
|
2
|
3,8
|
|
2
|
2,3
|
|
3
|
4,9
|
|
3
|
1,5
|
|
Травень
|
1
|
5,8
|
Листопад
|
1
|
1
|
|
2
|
6,4
|
|
2
|
0,9
|
|
3
|
6,9
|
|
3
|
0,7
|
|
Червень
|
1
|
7,2
|
Грудень
|
1
|
0,7
|
|
2
|
7,5
|
|
2
|
0,6
|
|
3
|
7,8
|
|
3
|
0,6
|
|
Сума середньодобових дефіцитів
вологості повітря, мм
|
|
травень-вересень
|
970
|
|
травень-серпень
|
910
|
|
|
|
|
|
|
|
Ґрунтовий покрив
Ґрунтовий покрив у поліських
районах області неоднорідний. Він представлений переважно дерново-підзолистими,
дерновими і болотними ґрунтами. Ґрунтоутворюючими породами є піщані
глинисто-піщані водно-льодовикові відкладення.
Дерново-підзолисті
піщані грунти, до яких відносяться слабо і середньопідзолисті піщані та
глинисто-піщані різновидності, переважають у Зарічнянському, Дубровицькому,
Володимирецькому, Клосівеькому, Рокитнянському, Березнівському, Сарненському і
інших районах. Дерново-підзолисті супіщані і суглинкові грунти займають менші
площі.
Значні площі займають
дернові грунти, а саме: дерново-глейові в комплексі з болотними і
дерново-глейові лугові. Ці грунти поширені в поймах і на берегах рік Прип'ять,
Стир, Случ, Горинь. Дерново-іперегнійно-жарбонатні грунти розкидані переважно
серед підзолистих грунтів у ряді районів: Степанському, Костопільському,
Олександрійвському.
Дуже поширені болотні
грунти і болота, які зосереджені на найбільш понижених ділянках - поймах і
долинах рік, а також на межиріччях.
З представленої різноманітності
грунтів поліських районів видно, що їх виробнича оцінка неоднакова. Основу для
сільськогосподарського виробництва складають тут дерново-підзолисті супіщані і
суглинкові грунти. Внесення органічних добрив поліпшує фізико-хімічні і водні
властивості грунтів.
Центральна і південна
частини території області розташовані на північній околиці
Волинсько-Подільської височини, яка у бік Полісся в багатьох місцях обривається
добре вираженим уступом. Ця височина складена з крейдяних порід, поверхня її вкрита
переважно лесом. Абсолютні відмітки в межах даної території змінюються від 200
до 250 ж, а в Мізоцькому і Дубнівському районах окремі висоти досягають 300-400
м. Основним ландшафтом є Лісостеп.
На південний захід від
Мізоцького кряжа розташована рівнина, що охоплює Вербський, Козинський і
Червоноармійський райони. Середня висота рівнини до 200-250 м. Значні частини
поверхні вкриті відкладеннями пісків, глини, вапняків і мертелів. Ландшафт її
нагадує Ровенське Полісся: невеликі ліси, болота, луки і поля чергуються між
собою.
Ґрунтовий покрив
Лісостепу досить різноманітний, переважають опідзолені чорноземи і
перегнійно-карбонатні грунти. В більшості лісостепових районів (Гощанському,
Ровенському, Млинівському, Дубнівському, Демидівському, Межиріцькому і Здолбунівському)
поширені сірі опідзолені грунти і опідзолені чорноземи. На понижених ділянках і
на річних терасах знаходяться малогумусні чорноземи.
Чорноземи малогумусні на
щільних карбонатних породах знаходяться в Червоноармійському, Вербському,
Козикському і на частині території Мізоцького і Острозького районів. Тут же
поширені піщані, супіщані, підзолисті і опідзолені грунти.
.2 Сільськогосподарське
використання
На основі вихідних
даних, науково-професійної літератури та інших доступних довідкових джерел
інформації подаємо інформацію про загально-земельний фонд, водокористування і
його розподіл.
Таблиця 1.5. Відомість
землекористувачів на осушувально-зволождувальній системі
|
№ з/п
|
Найменування
власників-землекористувачів
|
Площа, га
|
|
|
брутто
|
нетто
|
|
1.
|
ПСП ім. С. Крушельницької
|
1000
|
900
|
|
2.
|
СВК «Волинь»
|
1187
|
1068
|
|
3.
|
ПСП ім. М. Коцюбинського
|
1567
|
1410
|
|
4.
|
СВК «Пересопницький»
|
1426
|
1284
|
|
5.
|
ПСП ім. Б. Хмельницького
|
1450
|
1305
|
|
6.
|
ПСП ім. В. Чорновола
|
1350
|
1215
|
|
7.
|
ПСП ім. Котовського
|
1135
|
1022
|
|
8.
|
ПСП ім. Д. Галицького
|
1325
|
1192
|
|
9.
|
СВК «Україна»
|
1158
|
1042
|
|
10.
|
ПСП ім. І. Мазепи
|
1116
|
1005
|
|
Всього
|
12714
|
11443
|
Таблиця 1.6.
Сільськогосподарське використання осушуваних земель в ПСП ім. С. Крушельницької
|
№ поля
|
Найменування культури
|
Площа поля, га
|
Структура площ, %
|
Урожайність, т/га
|
|
|
брутто
|
нетто
|
|
|
|
1
|
Соняшник
|
205
|
184,5
|
20,5
|
25,0
|
|
2
|
Столовий буряк
|
155
|
139,5
|
15,5
|
17,0
|
|
3
|
Ярі (зерно)
|
155
|
139,5
|
15,5
|
2,4
|
|
4
|
Картопля
|
155
|
139,5
|
15,5
|
14,9
|
|
5
|
Цукровий буряк
|
155
|
139,5
|
15,5
|
17,0
|
|
6
|
Цукровий буряк
|
175
|
157,5
|
17,5
|
17,0
|
|
Всього
|
1000
|
900
|
100
|
|
.3 Технічна
характеристика осушувально-зволожувальної системи
Основними
характеристиками осушувально-зволожувальної системи є: за
належністю-міжгосподарською, за способом відводу надлишкової води з території -
самопливна, за конструкцією регулюючої мережі-комбінована, за способом
регулювання водного режиму грунту-комбінованої дії, з гончарним дренажем по
всій системі, відкритими каналами, шлюзами регуляторами, водовипусками,
колекторами, трубчастими переїздами, пішохідними переходами, нагірно-ловильними
каналами.
Канали
Канали, і їх
функціональне призначення для зрошення і осушення даної системи привведені в
табличній формі (таб. 1.7)
Таблиця 1.7. Відомість
міжгосподарських каналів на осушувально-зволожувальній системі
|
№ з/п
|
Найменування каналу
|
Позначення на плані
|
Функціональне призначення для
режиму осушення (1) і режиму зволоження (2)
|
Протяжність, км
|
|
1.
|
Магістральні
|
МК
|
1. Приймання транзитних та
надлишкової води з 15 провідних, 4НК і 4УК каналів і відвід води за межі
системи в річку Веселуху.
|
27,0
|
|
|
|
Транспортування і передача
зволожувальної води з (МК) магістрального каналу в зволожувальні канали УК-1,
УК-2, УК-3 та УК-4, пропуск санітарних витрат магістрального каналу - річки.
|
|
|
Всього
|
27,0
|
|
2.
|
Провідні
|
СО 1
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства СВК «Україна» та з НК-3 і скид її в МК.
|
1,750
|
|
|
|
2. Зволоження в колектори по
каналу СО-1, відсутнє.
|
|
|
|
СО 2
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. І. Мазепи та з НК-2 і скид її в МК.
|
1,750
|
|
|
|
2. Зволоження в колектори по
каналу СО-2, відсутнє.
|
|
|
|
СО 3
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства СВК «Україна» та з НК-3 і скид її в МК.
|
2,250
|
|
|
|
2. Подача води із НК-3 на
зволоження земель господарства СВК «Україна».
|
|
|
|
СО 4
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Д. Галицького та з НК-2 і скид її в МК.
|
5,250
|
|
|
|
2. Подача води із НК-2 на
зволоження земель господарства ПСП ім. І. Мазепи.
|
|
|
|
СО 5
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Котовського та НК-3 і скид її в МК.
|
2
|
|
|
|
2. Подача води із НК-3 на
зволоження земель господарства СВК «Україна».
|
|
|
|
СО 6
|
5
|
|
|
|
2. Подача води із НК-2 на
зволоження земель господарства ПСП ім. Д. Галицького.
|
|
|
|
СО 7
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Котовського та з НК-3 і скид її в МК.
|
2
|
|
|
|
2. Подача води із НК-3 на
зволоження земель господарства ПСП ім. Котовського.
|
|
|
|
СО 8
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. В. Чорновола та з НК-2 і скид її в МК.
|
2,500
|
|
|
|
2. Подача води із НК-2 та УК-1 на
зволоження земель господарства ПСП ім. В. Чорновола.
|
|
|
|
СО 9
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Б. Хмельницького та з НК-3 і скид її в
МК.
|
2
|
|
|
|
2. Подача води із НК-3 на
зволоження земель господарства ПСП ім. Котовського.
|
|
|
|
СО 10
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства СВК «Пересопницький» та з НК-4 і скид її в МК.
|
3,250
|
|
|
|
2. Подача води із НК-4
назволоження земель господарства СВК «Пересопницький».
|
|
|
|
СО 11
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Б. Хмельницького та з НК-1 і скид її в
МК.
|
2,750
|
|
|
|
2. Подача води із НК-1 на
зволоження земель господарства ПСП ім. Б. Хмельницького.
|
|
|
|
СО 12
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства СВК «Волинь» та з НК-4 і скид її в МК.
|
5
|
|
|
|
2. Подача води із НК-4 на
зволоження земель господарства СВК «Пересопницький».
|
|
|
|
СО 13
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Коцюбинського та з НК-1 і скид її в МК.
|
3,250
|
|
|
|
2. Подача води із НК-1 на
зволоження земель господарства ПСП ім. Б. Хмельницького.
|
|
|
|
СО 14
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. С. Крушельницької та з НК-4 і скид її в
МК.
|
4,250
|
|
|
|
2. Подача води із НК-4 на
зволоження земель господарства СВК «Волинь».
|
|
|
|
СО 15
|
1. Приймання надлишкової води з
осушених земель господарства ПСП ім. Коцюбинського та з НК-1 і скид її в МК.
|
2,500
|
|
|
|
2. Подача води із НК-1 на
зволоження земель господарства ПСП ім. Коцюбинського.
|
|
|
Всього
|
45,500
|
|
3.
|
Нагорно-ловчі
|
НК 1
|
1. Приймання надлишкових
поверхневих і ґрунтових вод із прилеглих територій та УК-3 і транспортування
води в НК-2.
|
12,7
|
|
|
|
2. Транспортування води із
зволожувального каналу УК-3 і подає її у бокові збирачі СО-15; - 13; - 11.
|
|
|
|
НК 2
|
1. Приймання надлишкових
поверхневих і ґрунтових вод із прилеглих територій та з НК-4 і
транспортування їх в МК.
|
11
|
|
|
|
2. Транспортування води із
зволожувального каналу УК-1 т через провідні канали СО-8; - 6; - 4; - 2, у Мк
|
|
|
|
НК 3
|
1. Приймання надлишкових
поверхневих і ґрунтових вод із прилеглих територій та з НК-1 і транспортування
їх в МК.
|
12,35
|
|
|
|
2. Транспортування води із
зволожувального каналу НК-1 та через бокові збирачі СО-9; - 7; - 5; - 3; - 1,
в МК.
|
|
|
|
НК 4
|
1. Приймання надлишкових
поверхневих і ґрунтових вод із прилеглих територій та з УК-4; - 1 і
транспортування їх в НК-2.
|
9
|
|
|
|
2. Транспортування води із УК-4
для зволоження господарств і подає її через бокові збирачі СО-14; - 12; 10,
та УК-1-2 в НК-2.
|
|
|
Всього
|
45,050
|
|
4.
|
Зволожувальні
|
УК 1
|
1. Транспортування води для
зволоження з (МК) магістрального каналу у нагірноловильний канал НК-2 та в
колектори для зволоження частини земель ПСП ім. В. Чорновола.
|
5
|
|
|
|
2. При зволоженні отримує воду із
МК і подає її у нагірноловчий канал НК-2.
|
|
|
|
УК 2
|
1. Транспортування води для
зволоження з (МК) магістрального каналу у нагірноловильний канал НК-2, та в
колектори для зволоження частини земель ПСП ім. В. Чорновола.
|
5,6
|
|
|
|
2. При зволоженні отримує воду із
МК і подає її у нагірноловчий канал НК-2.
|
|
|
|
УК-3
|
1. Транспортування води для
зволоження з (МК) магістрального каналу у нагірноловильний канал НК - 1,3 та
в колектори для зволоження частини земель ПСП ім. М. Коцюбинського.
|
4,4
|
|
|
|
2. Канал осушення не здійснює, він
працює тільки на зволоження, тому осушення відсутнє
|
|
|
|
УК-4
|
1. Транспортування води для
зволоження з (МК) магістрального каналу у нагірноловильний канал НК - 4,2 та
в колектори для зволоження частини земель ПСП ім. С. Крушельницької.
|
6
|
|
|
|
2. Канал осушення не здійснює, він
працює тільки на зволоження, тому осушення відсутнє.
|
|
|
Всього
|
21
|
|
Разом
|
138,550
|
Таблиця 1.8. Відомість
господарських каналів на осушувально-зволожувальній системі ПСП ім. С.
Крушельницької
|
№ з/п
|
Найменування каналу
|
Позначення на плані
|
Функціональне призначення для
режиму осушення (1) і режиму зволоження (2)
|
Протяжність, км
|
|
1.
|
Відкритий колектор
|
СО-14.1
|
1. Відводить надлишкової воду з
частини поля №1 під соняшник.
|
2,70
|
|
|
|
2. Постачає воду на зволоження
частини поля №1 під соняшник.
|
|
|
|
СО-14.2
|
Відводить надлишкову воду з
частини поля №1 під соняшник.
|
2,65
|
|
|
|
Постачає воду на зволоження
частини поля №1 під соняшник.
|
|
|
|
СО-14.3
|
Відводить надлишкову воду з поля
№2 під столовий буряк.
|
2,60
|
|
|
|
Постачає воду на зволоження на
поле №2 під столовий буряк.
|
|
|
|
СО-14.4
|
Відводить надлишкову воду з поля
№3 під ярі (зерно).
|
2,50
|
|
|
|
Постачає воду на зволоження на
поле №3 під ярі (зерно).
|
|
|
|
СО-14.5
|
Відводить надлишкову воду з поля
№4 під картоплю.
|
2,45
|
|
|
|
Постачає воду на зволоження на
поле №4 під картоплю.
|
|
|
|
СО-14.6
|
Відводить надлишкову воду з поля
№5 під цукровий буряк.
|
2,35
|
|
|
|
Постачає воду на зволоження на
поле №5 під цукровий буряк.
|
|
|
|
СО-14.7
|
Відводить надлишкову воду з поля
№6 під цукровий буряк.
|
2,30
|
|
|
|
Постачає воду на зволоження на
поле №6 під цукровий.
|
|
|
Всього
|
17,55
|
|
Разом
|
17,55
|
Кі
= Аі / Атип 
,
(1.1)
де Кі
- коефіцієнт перерахунку площ;
Аі
- площа нетто іншого господарства;
Атип
- площа нетто типового господарства.
Таблиця 1.9. Відомість
господарських каналів на осушувально-зволождувальній системі
|
№ з/п
|
Найменування землекористувачів
|
Площа, га, нетто
|
Коефіцієнт перерахунку Кі.
|
Протяжність, км.
|
|
|
|
|
Відкритих колекторів
|
|
1.
|
ПСП ім.С. Крушельницької
|
900
|
1,0
|
17,55
|
|
2.
|
СВК «Волинь»
|
1187
|
1,32
|
23,17
|
|
3.
|
ПСП ім. М. Коцюбинського
|
1567
|
1,74
|
30,54
|
|
4.
|
СВК «Пересопницький»
|
1426
|
1,58
|
27,73
|
|
5.
|
ПСП ім. Б. Хмельницького
|
1450
|
1,61
|
28,26
|
|
6.
|
ПСП ім. В. Чорновола
|
1350
|
1,50
|
26,33
|
|
7.
|
ПСП ім. Котовського
|
1135
|
1,26
|
22,11
|
|
8.
|
ПСП ім. Д. Галицького
|
1325
|
1,47
|
25,80
|
|
9.
|
СВК «Україна»
|
1158
|
1,29
|
22,64
|
|
10.
|
ПСП ім. І. Мазепи
|
1116
|
1,24
|
21,76
|
|
Всього
|
12714
|
14,01
|
245,89
|
Гідротехнічні споруди на
меліоративній мережі
Гідротехнічні споруди і
їх призначення для зрошення і осушення даної системи приведені в табличній
формі (таб. 1.10.)
Таблиця 1.10. Відомість
гідротехнічних споруд на міжгосподарській мережі
|
№ з/п
|
Найменування споруди
|
Позначення на плані
|
Функціональне призначення для
режиму зволоження (2) і режиму осушення (1)
|
Місце розташування
|
|
1.
|
Русловий шлюз-регулятор
|
РШ №1
|
1. Споруда призначена для
підтримання рівня води в МК і регулювання витрати води, що скидається за межі
системи.
|
МК, ПК0+50
|
|
|
|
2.Підтримання рівня води при
зволоженні в МК і забезпечує санітарну витрату води вканалі, що скидається у
водоприймач.
|
|
|
|
РШ №2
|
1. Споруда призначена для
підтримання рівня води в МК і забезпечення витрати води через МК від РШ1 до
РШ2 в річку.
|
МК, ПК15+00
|
|
|
|
2. Регулювання рівня води витрату
при зволоженні в МК, що передається РШ1 і одночасно виконує функцію переїзду.
|
|
|
|
РШ №3
|
1. Споруда призначена для
підтримання необхідного рівня води в МК і пропуск води через РШ2 та РШ2 в
річку.
|
МК, ПК27+00
|
|
|
|
2..Підтримання рівня води при
зволоженні в МК, регулює подачу води на РШ2 і забезпечує подачу води у
зволожувальні канали УК-4, УК-3.
|
|
|
Всього
|
3
|
|
|
|
2.
|
Регулятор трубчастий з коробчастим
затвором і переїздом
|
РТК(П) №1
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-1 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-1
|
|
|
|
2.Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-1.
|
|
|
|
РТК(П) №2
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-2 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-2
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-2.
|
|
|
|
РТК(П) №3
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-3 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-3
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-3.
|
|
|
|
РТК(П) №4
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-4 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-4
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-4.
|
|
|
|
РТК(П) №5
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-5 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-5
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-5.
|
|
|
|
РТК(П) №6
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-6 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-6
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-6.
|
|
|
|
РТК(П) №7
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-7 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-7
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-7.
|
|
|
|
РТК(П) №8
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-8 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-8
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-8.
|
|
|
|
РТК(П) №9
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-11 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-11
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-11.
|
|
|
|
РТК(П) №10
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-10 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-10
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-10.
|
|
|
|
РТК(П) №11
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-13 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-13
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-13.
|
|
|
|
РТК(П) №12
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-12 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-12
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-12.
|
|
|
|
РТК(П) №13
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-15 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-15
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-15.
|
|
|
|
РТК(П) №14
|
1. Забезпечення регулювання рівня
води в СО-14 при осушенні та пропуску води в МК.
|
В голові СО-14
|
|
|
|
2. Підтримання необхідного рівня
води в каналі СО-14.
|
|
|
Всього
|
14
|
|
|
|
3.
|
Водовипуск трубчастий з переїздом
|
ВТ(П) №1
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-4
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-2 у СО-4.
|
|
|
|
ВТ(П) №2
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-3
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-3 у СО-3.
|
|
|
|
ВТ(П) №3
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-6
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-2 у СО-6.
|
|
|
|
ВТ(П) №4
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-5
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-3 у СО-5.
|
|
|
|
ВТ(П) №5
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-8
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із УК-1 на ПСП ім. В. Чорновола.
|
|
|
|
ВТ(П) №6
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-7
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-3 у СО-7
|
|
|
|
ВТ(П) №7
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В голові УК-2
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із МК у УК-2.
|
|
|
|
ВТ(П) №8
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-9
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із МК у СО-9.
|
|
|
|
ВТ(П) №9
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-9
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-3 у СО-9.
|
|
|
|
ВТ(П) №10
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-11
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-1 у СО-11.
|
|
|
|
ВТ(П) №11
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-10
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-4у СО-10.
|
|
|
|
ВТ(П) №12
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-13
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-1 у СО-13.
|
|
|
|
ВТ(П) №13
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-12
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-4 в СО-12.
|
|
|
|
ВТ(П) №14
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-15
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із НК-1 у СО-15.
|
|
|
|
ВТ(П) №15
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці СО-14
|
|
|
|
2 Забезпечує при зволоженні подачу
води і регулює витрату води із НК-4 у СО-14.
|
|
|
|
ВТ(П) №16
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В голові УК-4
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із УК-4 на ПСП ім. С. Крушельницької.
|
|
|
|
ВТ(П) №17
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В голові УК-3
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із УК-3 на ПСП ім. М. Коцюбинського.
|
|
|
|
ВТ(П) №18
|
1.В режимі осушення вони не
працюють.
|
В кінці УК-3
|
|
|
|
2. Забезпечує при зволоженні
подачу води і регулює витрату води із УК-3 на ПСП ім. М. Коцюбинського.
|
|
|
Всього
|
18
|
|
|
|
5.
|
Міст пішохідний
|
Призначений для переходу людей
через НК-1 з населеного пункту с. Степанівка на ПСП ім. М. Коцюбинського.
|
В голові НК-1
|
|
|
МП №2
|
Призначений для переходу людей
через НК-4 з населеного пункту с. Ясиневичі на СВК «Пересопницбкий».
|
В голові НК-4
|
|
Всього
|
2
|
|
|
|
6.
|
Переїзд трубчастий
|
ПТ №1
|
Призначений для переїзду через
УК-4 на ПСП ім. С. Крушельницької.
|
В голові УК-4
|
|
|
ПТ №2
|
Призначений для переїзду з
населеного пункту с. Дубровець на ПСП ім. Д. Галиького.
|
В голові НК-2
|
|
Всього
|
2
|
|
|
|
Разом усіх споруд
|
39
|
|
|
Таблиця 1.11. Відомість
гідротехнічних споруд на господарській мережі ПСп ім. «Крушельницької»
|
№ з/п
|
Найменування споруди
|
Позначення на плані
|
Функціональне призначення для
режиму осушення (1) і режиму зволоження (2)
|
Місце розташування
|
|
1.
|
Регулятор трубчастий з затвором і
переїздом
|
РТК(П) №1
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-1, з поля 1 (cоняшник) в канал СО-14 і регулювання рівня води
в каналі СО-14-1.
|
В голові СО-14-1
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 1 (соняшник) в колектор СО-14-1 з каналу СО-14.
|
|
|
|
РТК(П) №2
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-2, з поля 1 (cоняшник) в канал СО-14 і регулювання рівня води
в каналі СО-14-2.
|
В голові СО-14-2
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 1 (cоняшник) в колектор СО-14-2 з каналу СО-14.
|
|
|
|
РТК(П) №3
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-3, з поля 2 (столовий буряк) в канал СО-14 і регулювання
рівня води в каналі СО-14-3.
|
В голові СО-14-3
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 2 (столовий буряк) СО-14-3 з каналу СО-14.
|
|
|
|
РТК(П) №4
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-4, з поля 3 (ярі (зерно)) в канал СО-14 і регулювання рівня
води в каналі СО-14-4
|
В голові СО-14-4
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 3 (ярі (зерно)) в колектор СО-14-4 з каналу СО-14.
|
|
|
|
РТК(П) №5
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-5 з поля 4 (картопля) в канал СО-14 і регулювання рівня води
в каналі СО-14-5.
|
В голові СО-14-5
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 4 (картопля) в колектор СО-14-5 з каналу СО-14.
|
|
|
|
РТК(П) №6
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-6, з поля 5 (ярі (зерно) в канал СО-14 і регулювання рівня
води в каналі СО-14-6.
|
В голові СО-14-6
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 5 (цукровий буряк) в колектор СО-14-6 з каналу СО-14.
|
|
|
|
РТК(П) №7
|
1. Пропуск надлишкової води з
колектора СО-14-7, з поля 6 (цукровий буряк) в канал СО-14 і регулювання
рівня води в каналі СО-14-7.
|
В голові СО-14-7
|
|
|
|
2. Регулювання витрати води для
зволоження на поле 6 (цукровий буряк) в колектор СО-14-7 з каналу СО-14.
|
|
|
Всього
|
7
|
|
|
|
2.
|
Водовипуск трубчастий з переїздом
|
ВТ(П) №1
|
1. Регулювання рівня води на поле
1 (соняшник) в колекторі СО-14-1 з каналу СО-14, в зволоженні участі не бере.
|
В кінці СО-14-1
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 1 (соняшник) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-1.
|
|
|
|
ВТ(П) №2
|
1. Регулювання рівня води на поле
1 (соняшник) в колекторі СО-14-2 з каналу СО-14, в зволоженні участі не бере.
|
В кінці СО-14-2
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 1 (соняшник) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-2.
|
|
|
|
ВТ(П) №3
|
1. Регулювання рівня води на поле
2 (столовий буряк) в колекторі СО-14-3 з каналу СО-14, в зволоженні участі не
бере.
|
В кінці СО-14-3
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 2 (столовий буряк) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-3.
|
|
|
|
ВТ(П) №4
|
1. Регулювання рівня води на поле
3 (ярі(зернові)) в колекторі СО-14-4 з каналу СО-14, в зволоженні участі не
бере.
|
В кінці СО-14-4
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 3 (ярі (зернові)) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-4.
|
|
|
|
ВТ(П) №5
|
1. Регулювання рівня води на поле
4 (ярі (зернові)) в колекторі СО-14-5 з каналу СО-14, в зволоженні участі не
бере.
|
В кінці СО-14-5
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 4 (картопля) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-5.
|
|
|
|
ВТ(П) №6
|
1. Регулювання рівня води на поле
5 (цукровий буряк) в колекторі СО-14-6 з каналу СО-14, в зволоженні участі не
бере.
|
В кінці СО-14-6
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 5 (цукровий буряк) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-6.
|
|
|
|
ВТ(П) №7
|
1. Регулювання рівня води на поле
6 (цукровий буряк) в колекторі СО-14-7 з каналу СО-14, в зволоженні участі не
бере.
|
В кінці СО-14-7
|
|
|
|
2. Пропуск і регулюлювання витрати
води для поля 6 (цукровий буряк) з каналу СО-14 в зволожувально-осушувальний
колектор СО-14-7.
|
|
|
Всього
|
7
|
|
|
|
3.
|
Переїзд трубчастий
|
ПТ №1
|
Призначений для переїзду з НК-4 на
СО-14.
|
В кінці СО-14
|
|
Всього
|
1
|
|
|
|
4.
|
Міст пішохідний
|
МП №1
|
Призначений для переходу людей
через УК-4 на ПСП ім. С. Крушельницької.
|
В голові УК-4
|
|
Всього
|
1
|
|
|
|
Разом усіх споруд
|
16
|
|
|
На підставі відомості
гідротехнічних споруд у типовому господарстві визначають кількість споруд на
всій системі у розрізі всіх господарств. Для цього використовують коефіцієнт
співвідношення площ аналогічно до визначення протяжності каналів (формула 1.1).
Результати перерахунку
кількості споруд на внутрігосподарській мережі подають у таблиці 1.12.
Таблиця 1.12. Відомість
гідротехнічних споруд на господарській мережі осушувально-зволожувальної
системи
|
№ з/п
|
Найменування Землекористувачів
|
Кі
|
Кількість, шт.
|
|
|
|
РТК(П)
|
ВТ(П)
|
ПТ
|
МП
|
|
1.
|
ПСП ім.С. Крушельницької
|
1,0
|
7
|
7
|
1
|
1
|
|
2.
|
СВК «Волинь»
|
1,32
|
9,24
|
9,24
|
1,32
|
1,32
|
|
3.
|
ПСП ім. М. Коцюбинського
|
1,74
|
12,18
|
12,18
|
1,74
|
1,74
|
|
4.
|
СВК «Пересопницький»
|
1,58
|
11,06
|
11,06
|
1,58
|
1,58
|
|
5.
|
ПСП ім. Б. Хмельницького
|
1,61
|
11,27
|
11,27
|
1,61
|
1,61
|
|
6.
|
ПСП ім. В. Чорновола
|
1,50
|
10,50
|
10,50
|
1,50
|
1,50
|
|
7.
|
ПСП ім. Котовського
|
1,26
|
8,82
|
8,82
|
1,26
|
1,26
|
|
8.
|
ПСП ім. Д. Галицького
|
1,47
|
10,29
|
10,29
|
1,47
|
1,47
|
|
9.
|
СВК «Україна»
|
1,29
|
9,03
|
9,03
|
1,29
|
1,29
|
|
10.
|
ПСП ім. І. Мазепи
|
1,24
|
8,68
|
8,68
|
1,24
|
1,24
|
|
Всього
|
11443
|
14,01
|
91,07
|
91,07
|
13,01
|
13,01
|
Регулююча мережа
У курсовій роботі ми
ведемо характеристику регулюючої мережі з типом дренажу (гончарний). Стан
дренажу: дренаж придатний до використання і є в задовільному стані для
використання.
Рис. 2. Шахтний колодязь
- фільтр; 2 - відмостка;
3 - глиняний замок.
Шахтні колодязі (рис. 2)
виконують з бетону, залізобетону, цегли, буту і дерева. Вони застосовуються для
прийому безнапірних вод, при відносно невеликій глибині їх залягання (приблизно
до 40 м). Найчастіше шахтні колодязі не доводяться до водоупору (колодязі
недосконалого типу). Тоді вони приймають воду в основному через днище і
частково через отвори в стінках. Шахтні колодязі мають значну площу поперечного
перетину і малу довжину вертикальної частини. На дні шахтних колодязів для
запобігання попаданнюв ни частинок ґрунту укладають піщаногравійний фільтр.
. Магістральний канал
(ГД) - призначений для прийому води з відкритих каналів і закритих колекторів і
транспортують її за межі осушувальної території.
. Провідні канали (1Д,
2Д.) - проектують по пониженим місцям, прямолінійними з мінімальним числом
поворотів. Кути сполучення каналів між собою повинні становити 60-90˚ в
напрямку руху води. Відстань між бічними каналами залежить від рельєфу
місцевості і становить більше 300-400 м.
. Закриті дренажні
колектори - призначені для транспортування води від дрен до відкритих каналів.
Проектують по пониженим ділянкам рельєфу. Довжина дренажних колекторів залежить
від характеру рельєфу і похилу місцевості і коливається від 300 до 1000 м.
Відстань між дренажними колекторами становить від 50 до 400 м і залежить від
схеми підключення дрен.
. Регулюючі дрени -
призначені для зниження РГВ і можуть підключатись дренажного колектора з однієї
сторони або з двох. Мінімальна довжина дрен Lmin=50 м, максимальна - Lmax=200
м. Кут сполучення дрен з колектором - 60-90˚. Регулюючі дрени проектуються
по повздовжній або поперечній схемах. При похилі і<0,002 дрени проектуються
вздовж лінії току, при і>0,002- в поперек лінії току.
Рис. 3. До
визначення параметрів гончарного дренажу
Основні параметри
гончарного дренажу:
. Діаметр 75-250
мм (зазвичай використовують труби діаметром 75 мм).
. Довжина
(Lmin=50 м, Lmin=50 м).
. Мінімальний
похил і=0,002.
. Глибина
закладки дрен (Ндр=1,2 м).
. Відстань між
дренами.
Визначається за
формулою:
м
Остаточно
приймаємо відстань між дренами Е, м. Тоді, з плану масштабом вибираємо дренажну
систему і проектуємо гончарні дрени з визначеною відстанню Е. По вибраному
дренажу колектора розбиваємо пікетаж. Пікет «0» в гирлі дренажного колектора.
Гідравлічний
розрахунок дренажного колектора
Мета
гідравлічного розрахунку: визначити діаметр колектора, починаючи від верхів’я і
встановити місце зміни його на більший стандартний. Для виконання гідравлічного
розрахунку необхідно знати проектний похил дна дренажного колектора та
розрахунковий модуль дренажного стоку.
Витрата, яку
пропустить колектор:
, л/с
де 
-
витрата колектора в гирлі, л/с;
- розрахунковий модуль
дренажного стоку на передпосівний період, л/с*га;- площа, яку обслуговує
колектор,
, л/с,
де qТ
- модуль стоку передпосівного періоду 10% забезпеченості;
ко -
коефіцієнт, який залежить від середньорічної норми опадів;
кв -
коефіцієнт, який залежить від водопроникності ґрунту;
кЕ -
коефіцієнт, який залежить від розрахункової віддалі між дренами.
Оптимальні
відстані між ганчарними дренами на мінеральних ґрунтах України
|
Вміст частинок грунту діаметром
менше 0,05 мм
|
Відстань між дренами при ухилі
місцевості, м
|
|
менше 0,005
|
0,005…0,3
|
більше 0,03
|
|
100…80
|
10…15
|
11…14
|
15…20
|
|
80…60
|
13…15
|
14…16
|
20…22
|
|
60…40
|
15…18
|
16…20
|
22…27
|
|
40…30
|
18…20
|
20…22
|
27…30
|
|
30…20
|
20…23
|
22…25
|
30…34
|
|
20…10
|
23…25
|
25…27
|
34…37
|
|
10…00
|
25…30
|
27…33
|
37…45
|
Відстань між дренами на
торфяниках
|
Міцність шару торфу, м
|
Відстань між дренами. М
|
|
на болотах, не утримуючих
деревяний та тростинковий торф
|
на болотах, утримуючих деревяний
та тростинковий торф
|
|
При ступені розкладання торфа, %
|
|
>40
|
<40
|
>40
|
<40
|
|
Торфяникі, прокладені
водонепроникними грунтами
|
|
0,6…0,9
|
20
|
21…22
|
23
|
24…25
|
|
0,9…1,2
|
20
|
23…24
|
25
|
26…27
|
|
1,2…1,5
|
24
|
25…26
|
27
|
28…29
|
|
Торфяникі, прокладені
водонепроникними грунтами
|
|
0,6…0,9
|
24
|
25…26
|
27
|
28…29
|
|
0,9…1,2
|
26
|
27…28
|
29
|
30…31
|
|
1,2…1,5
|
28
|
29…30
|
31
|
32…33
|
|
1,5 і більше
|
30
|
31…32
|
33
|
34…35
|
Для встановлення такого
дренажу використовують багатоківшеві екскаватори, за допомогою яких викопують
траншею шириною 0,5 м, на дно вкладають трубки, встановлюють фільтр і засипають
траншею викопаним ґрунтом. Засипку дрен зазвичай виконують в два етапи: з
початку заложені трубки присипають гумусовим шаром ґрунту товщиною 20…30 см,
зрізаним біля бровки траншеї. Це підсилює водоприймальну здатність дрен і
захищає їх від пошкодження при основній засипці. Заключну засипку вмкопаним
ґрунтом виконують бульдозерами. Не допускається закладання труб в траншею з
водою.
Рис. 4. Влашування
гончарного дренажу.
. Трактор.
. Землерийний
робочий орган.
. Бункер.
. Касета з
трубами.
. Жолоб для
подачі труб.
. Гончарна дрена.
Рис. 5. Чергування
земляних робіт при влаштуванні закритого дренажу.
а - Відривка траншеї
б - Присипка труб
гумусовим шаром
в - Кінцева засипка
винятим ґрунтом
Гончарний дренаж
застосовують при осушені мінеральних ґрунтів і торф’яників. Гончарні трубкі
прймаємо діаметром 100 мм., і довжиною 33 см. Товщина стінок 20 мм, маса трубок
4,0 кг. Гончарні трубкі повинні бути міцними і мати правильну форму, перекіс
порожнин торця трубки відносно горизонтальної оси не повинен перевищувати 3..8
мм. Трубки вкладають впритик одна до одної, при чому проміжок, який утворився
між ними не повинен перевищувати 1…2 мм., для чого трубки в траншеї і
підганяють вручну. Якість укладки трубок перевіряють таким способом - дренаж
вважають якісно вкладеним, якщо підняття однієї трубки призводить до підняття
трьох - п’яти сусідніх трубок.
Рис. 6. Гончарні труби.
а - в - циліндричні і
грановані.
б. - перфоровані.
г. - рифлена.
Рис. 7. Спосіб з’єднання
дрен з коллектором
а - Внахльост
б - Впритик
- Труба коллектора
- Труба дрени
- Заглушка
Важливим питанням при
проектувані осушувальних систем являється правильне визначення глибини
залягання дрен і відстані між ними, від яких залежить як інтенсивність
осушення, так і вартість будівництва, і відповідно економічна ефективність
дренажу. Глибину залягання дрен і відстані між ними визначають виходячи з умов
забезпечення необхідного зниження рівня ґрунтових вод в задані строки.
Глибина залягання
регулюючих дрен повинна бути більшою необхідного пониження рівня ґрунтових вод
(норми осушення). Крім того, глибина залягання гончарних дрен повинна бути
більшою за глибину промерзання ґрунту. На торфяних ґрунтах глибину заложення
дрен приймають з врахуванням осадкі торфа. Оптимальну глибину заложення
гончарних дрен на торфяних ґрунтах складає 1,1 м.
Відстань між дренами
залежить від таких факторів:
· Водно-фізичних властивостей ґрунту, коефіцієнта фільтрації і
водовіддачі.
· Глибини заложення дрен.
· Норми осушення.
· Розрахункового часу, за який необхідно забезпечити пониження рівня
ґрунтових вод.
· Кліматичних факторів, кількості опадів та інтенсивності
випаровування.
· Топографічних умов - ухилів поверхні землі, місця розташування
дренажу.
Відстань між
горизонтальними дренами повинна бути такою, при якій забезпечувалось необхідне
пониження рівня ґрунтових вод норми осушення в задані строки, а також
враховуючи динаміку рівня ґрунтових вод і неустановленого режиму фільтрації.
Відстань між дренами на торфяних ґрунтах складає 20 м.
На закритій мережі
роблять колодязі різного призначення та гирла. Оглядові колодязі призначені для
з"єднання ділянок закритих колекторів, які працюють у різних умовах, та
спостереження за їх роботою: регулюючі - для забезпечення регулювання
водно-повітряного режиму грунту на частині дренажної мережі, розміщеної вище
колодязя; поглинаючі - для відведення надлишкових поверхневих вод з місцевих
низин, складених, як правило, грунтами з малим коефіцієнтом фільтрації. Гирла
призначені. для з «єднання закритих колекторів або окремих дрен з відкритим
каналом. Конструктивна схема колодязів оглядових та гирла дренажних колекторів
показана на. рис. 8, 9.
Рис. 8. Гирло дренажних колекторів Рис. 9. Оглядовий колодязь
Водоприймач
В даному курсовому
проекті водоприймачем і зволожувачем є магістральний канал, вода забирається із
ставка, а відводиться по МК в річку Свир`я, ставок водою нас задовольняє в
цілому, по стані і водозабезпеченості. І тому можна зробити висновок, що наша
осушувально-зволожувальна система забезпечена водними ресурсами і відводу води
за межі системи.
Водоприймачами для
осушувальної системи являються річки, канали, водосховища і інші водойми, в які
надходять надлишкові води.
. Пропуск паводків і
повеней без затоплення осушувальних площ, затоплення не повинно перевищувати
допустимих строків.
. Не створювати підпору
в осушувальних каналах і колекторах що впадають в ньго. Тобто рівень води у
водоприймачі повинен бути нищим ніж рівень в осушувальній мережі.
. Водоприймач повинен
мати стійке русло.
. Вздовж водоприймачів
передбачаються водоохоронні та лісо захищенні смуги.
2. Водний баланс
активного шару ґрунту
Необхідність регулювання
водного режиму активного шару ґрунту встановлюється на основі водного балансу,
який в проекті розраховується для року 75% забезпеченості опадами (таблиця
2.1). Розрахунок водного балансу проводиться для кожної сільськогосподарської
культури по місяцях вегетаційного періоду за формулою:
, (2.1)
де: 
- зміни запасів вологи в активному шарі ґрунту, м3/га;
- сумарне
водоспоживання с/г культури за місяць, м3/га;
- кількість ефективних
опадів за місяць, м3/га;
- запас продуктивної
вологи в активному шарі ґрунту, м3/га.
Сумарне
водоспоживання кожної с/г культури за вегетаційний період в м3/га
визначається за формулою А.М. Янголя.
, (2.2)
де: У - урожай
основної продукції даної культури, т/га (див. завдання);Е -
коефіцієнт, що приймається за даними таблиці;- коефіцієнт приймається за даними
таблиці;ср - сума середньодобових дефіцитів вологості повітря за вегетаційний
період, мм (див. завдання).
Отримані
розрахунком величини сумарного водоспоживання за вегетаційний період
розподіляються по місяцях вегетації у відповідності з відсотковим розподілом за
даними таблиці. Розрахунок водоспоживання проводиться в табличній формі (табл.
2.1).
Кількість
ефективних опадів (м3/га) визначається за формулою:
Pe = 10∙Ke∙he,
(2.3)
де: hе
- шар опадів за розрахунковий період (місяць, див. завдання), мм;е -
коефіцієнт використання опадів, приймається 0,7…0,8.
Розрахунок об’єму
ефективних опадів проводиться в табличній формі (табл. 2.3).
Таблиця 2.1.
Водоспоживання сільськогосподарських культур для року 75% забезпеченості
опадами
|
№ п/п
|
Культура
|
Коефіцієнт КЕ
|
Урожайність, У, т/га
|
Коефіцієнт, Кgr
|
Сума середньодобових коефіцієнтів,
Dср, мм
|
Сумарне водоспоживання за
вегетаційний період, м3/га
|
Водоспоживання по місяцях, ЕТcrop,
м3/га
|
|
|
|
|
|
|
|
V
|
VI
|
VII
|
VIII
|
IX
|
|
1
|
Соняшник
|
19,2
|
25,0
|
2,7
|
776
|
2575
|
335
|
618
|
712
|
901
|
0
|
|
2
|
Столовий буряк
|
24,6
|
17,0
|
3,1
|
970
|
3425
|
411
|
548
|
1096
|
1028
|
343
|
|
3
|
Ярі (зернові)
|
70,6
|
2,4
|
3,8
|
776
|
3118
|
780
|
1247
|
935
|
156
|
0
|
|
4
|
Картопля
|
57,1
|
14,9
|
2,7
|
776
|
2946
|
412
|
766
|
1061
|
707
|
0
|
|
5
|
Цукровий буряк
|
46,0
|
17,0
|
2,7
|
970
|
3401
|
340
|
510
|
1190
|
1122
|
238
|
Таблиця 2.2. Об'єм
ефективно використаних опадів для року 75% забезпеченості
|
№ п/п
|
Місяці
|
Шар опадів, he, мм
|
Коефіцієнт використання опадів, Ke
|
Об’єм опадів, Pe, м3/га
|
|
1
|
Травень
|
38,0
|
0,70
|
266
|
|
2
|
Червень
|
44,0
|
0,70
|
308
|
|
3
|
Липень
|
60,0
|
0,70
|
420
|
|
4
|
Серпень
|
60,0
|
0,70
|
420
|
|
5
|
Вересень
|
51,0
|
0,70
|
357
|
Продуктивний запас
вологи в активному шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду визначається за
формулою:
, м3/га (2.4)
де: As
- середня пористість активного шару ґрунту у відсотках від об'єму (див.
завдання);s - потужність активного шару ґрунту, м;
- середня вологість
активного шару ґрунту у відсотках від повної вологоємкості на початку
вегетаційного періоду;
- середня мінімально
допустима для с/г культури вологість активного шару ґрунту у відсотках від
повної вологоємкості.
Значення
потужності активного шару hs та середню та мінімальну вологість
активного шару ґрунту і
.
Розрахунок
продуктивного запасу вологи в активному шарі ґрунту проводиться в табличній
формі (табл. 2.3).
Таблиця 2.3.
Продуктивний запас вологи в активному шарі ґрунту на початку вегетаційного
періоду
|
№ п/п
|
Найменування культур
|
Потужність активного шару ґрунту,
hS, м
|
Середня пористість, AS,
%
|
Початкова вологість ґрунту, ,
%Мінімально допустима вологість, , %Різниця в%
|
Продуктивний запас вологи, м3/га
|
|
|
|
1
|
Соняшник
|
1,00
|
91,00
|
88
|
75
|
13
|
1183,00
|
|
2
|
Столовий буряк
|
0,90
|
91,00
|
90
|
78
|
12
|
982,80
|
|
3
|
Ярі (зернові)
|
0,80
|
91,00
|
90
|
80
|
10
|
728,00
|
|
4
|
Картопля
|
1,00
|
91,00
|
88
|
75
|
13
|
1183,00
|
|
5
|
Цукровий буряк
|
1,00
|
91,00
|
90
|
75
|
15
|
1365,00
|
Приклад розрахунку. Розрахунок водного балансу активного шару ґрунту по місяцях
вегетаційного періоду для кожної культури проводимо в табл. 2.4.
В розрахунку
використовують отримані значення ЕТcrop і Ре дані табл.
2.4 і 2.5 і заповнюють перші дві графи (2 і 3, 6 і 7 і т. п.) кожного місяця.
Приймаємо, що на початок вегетаційного періоду для кожної культури продуктивними
запасами вологи будуть запаси, розраховані в табл. 2.3. Значення цих
запасів вологи переносимо з табл. 2.3 в табл. 2.4, графа 4. Після цього
проводимо розрахунок водного балансу по місяцях за формулою 2.1.
Сільськогосподарська
культура: столовий буряк.
Розрахунковий період: травень
Вихідні дані:
м3/га; 
м3/га;
м3/га;
Розрахунок:
м3/га,
Аналіз: Опади за травень Ре покривають витрати на випаровування та
споживання. Тому рослинами частково споживається (витрачається) запас
продуктивної вологи в об’ємі 0 м3/га. Залишок продуктивної вологи -
838м3/га, не використаний у травні, заносимо в графу 8 »«,
як запас продуктивної вологи в ґрунті на початок червня.
Розрахунковий
період: червень
Вихідні
дані:
м3/га; 
м3/га;
м3/га;
Розрахунок:
м3/га;
Аналіз: Опади Ре за червень, не забезпечують необхідних витрат води на
водоспоживання (ETcrop). Тому рослинами частково спожитий запас продуктивної
вологи із ґрунту - 0 м3/га. Залишок запасу продуктивної вологи в
ґрунті величиною залишку в - 598 м3/га переходить на споживання на
наступний відрізок вегетації. Цей залишок заносимо в графу 12 »«,
як запас продуктивної вологи на початок липня.
Розрахунковий
період: липень
Вихідні
дані:
м3/га; 
м3/га;
м3/га;
Розрахунок:
м3/га;
Аналіз: Отримане значення знак «+», показує на недостатню кількість
вологи на водоспоживання столових буряків в серпні, яку необхідно додатково
подати в грунт. Величина «+78» записується в графу 13 »«
серпня місяця із вказаним знаком.
Розрахунковий
період: серпень
Вихідні
дані:
м3/га; м3/га;
м3/га;
тому що запас продуктивної вологи в грунті повністю витрачений в липні.
Розрахунок:
м3/га
Аналіз: Отримане значення знак «+», показує на недостатню кількість
вологи на водоспоживання цукрових буряків в серпні, яку необхідно додатково
подати в грунт. Величина «+608» записується в графу 17 »«
серпня місяця із вказаним знаком.
Розрахунковий
період: вересень
Вихідні
дані:
м3/га; 
м3/га;
м3/га;
тому що запас продуктивної вологи в грунті повністю витрачений в серпні.
Розрахунок:
м3/га.
Аналіз: У вересні опади (Ре) покривають витрати води на випаровування та
споживання, а також поповнюють запас продуктивної вологи в грунті на кінець
вересня. Запас вологи з вересня в об’ємі «14 м3/га» переходить на
початок жовтня. В такому випадку в граві 21 »« ставиться прочерк. Це
значення «14» ми записали б в графу жовтня, якби цей місяць входить у
вегетаційний період вирощування столових буряків.
Сумарна
за вегетаційний період зволожувальна норма для столових буряків в даному
випадку складе:
, м3/га
У тих випадках
розрахунку, коли на початок вегетаційного періоду, в травні, об'єм ефективних
опадів перевищує водоспоживання, тобто PeV > ETcropV, то продуктивний запас
вологи в ґрунті повністю переходить на наступний місяць, а значення запасу «
м3/га» переносимо в гр. 4. Надлишок вологи (PeV - ETcropV) записуємо
в графу 5 «±«
зі знаком мінус, який вказує на необхідність скиду надлишку води (240 - 200 =
40м3/га). В наступні відрізки вегетаційного періоду (місяці)
розрахунок водоспоживання інших сільськогосподарських культур проводиться
аналогічно. При підрахунку сумарної за вегетаційний період зволожувальної норми
надлишковий об’єм (
м3/га)
не враховується, оскільки цей надлишок води вже відведений каналами за межі
системи.
Таблиця 2.4. Розрахунок
водного балансу активного шару ґрунту для року 75% забезпеченості по опадах
|
Назви культур
|
Елементи водного балансу активного
шару ґрунту по місяцях вегетації в м3/га
|
Сумарна за вегетаційний період
зволожувальна норма, м3/га
|
|
травень
|
червень
|
липень
|
серпень
|
вересень
|
|
|
ETcrop
|
Pe
|
Wnact
|
±Wact
|
ETcrop
|
Pe
|
Wnact
|
±Wact
|
ETcrop
|
Pe
|
Wnact
|
±Wact
|
ETcrop
|
Pe
|
Wnact
|
±Wact
|
ETcrop
|
Pe
|
Wnact
|
±Wact
|
|
|
Соняшник
|
335
|
266
|
1183
|
0
|
618
|
308
|
1114
|
0
|
721
|
420
|
804
|
0
|
901
|
420
|
503
|
0
|
0
|
357
|
22
|
0
|
0
|
|
Столовий буряк
|
411
|
266
|
983
|
0
|
548
|
308
|
838
|
0
|
1096
|
420
|
598
|
78
|
1028
|
420
|
0
|
608
|
343
|
357
|
0
|
0
|
686
|
|
Ярі (зернові)
|
780
|
266
|
728
|
0
|
1247
|
308
|
214
|
725
|
935
|
420
|
0
|
515
|
156
|
420
|
0
|
0
|
0
|
357
|
264
|
0
|
1240
|
|
Картопля
|
412
|
266
|
1183
|
0
|
766
|
308
|
1037
|
0
|
1061
|
420
|
579
|
62
|
707
|
420
|
0
|
287
|
0
|
357
|
0
|
0
|
349
|
|
Цукровий буряк
|
340
|
266
|
1365
|
0
|
510
|
308
|
1291
|
0
|
1190
|
420
|
1089
|
0
|
1122
|
420
|
318
|
238
|
357
|
0
|
0
|
384
|
. Режим зволоження
ґрунтів в посушливі періоди
Режим зволоження ґрунтів
являє собою сукупність числа, строків і норм зволоження ґрунтів під різними
сільськогосподарськими культурами розробляється на основі воднобалансових
розрахунків.
Розрахунок проводимо в
табличній формі (табл. 3.1).
Заповнення таблиці 3.1
проводиться в такому порядку. В графу 2 записуються тільки ті культури, які по
водному балансу (табл. 3.4) потребують додаткового зволоження. В таблицю не
включаються також ті культури, сумарна за вегетаційний період зволожувальна
норма яких складає менше 200 м3/га, рахуючи, що цей недостаток
вологи буде покрито за рахунок попереднього шлюзування.
Визначають площу під
культурою (графа 3):
, (3.1)
де: Аntc - площа
нетто системи (табл. 1.1);К - кількість полів під даною культурою в
сівозміні;П - кількість полів в сівозміні у типовому господарстві
(див. завдання).
Приклад
розрахунку: Аntc = 900 га; nП = 6 полів в сівозміні; nК =
1 поле займають кормовий буряк в сівозміні; 
га.
Спосіб зволоження
(гр. 5) приймається в залежності від конструкції системи (по матеріальних
дренах; інфільтрацією із каналів).
Сумарна за
вегетаційний період зволожувальна норма (гр. 4) виписується із табл. 3.1.
Спосіб зволоження (гр. 5) приймається студентом самостійно. В даному прикладі
прийняте підгрунтове зволоження по гончарних дренах.
Кількість
зволожень n (гр. 6) визначається в залежності від величини сумарної за
вегетаційний період зволожувальної норми і рекомендованих норм зволоження за
формулою:
, (3.2)
де: Jnnt -
сумарна за вегетаційний період зволожувальна норма, м3/га;р
- рекомендована норма зволоження, м3/га.
В графу 7 по
кожному зволоженню виписуються норми mnt, які прийняті з врахуванням
рекомендованих і отриманої розрахунком сумарної за вегетаційний період
зволожувальної норми Jnn.
Строки зволоження
(гр. 8 і 9) призначаються на основі воднобалансових розрахунків (табл. 2.4) в
ті періоди, коли спостерігається дефіцит вологи в ґрунті, і з таким
розрахунком, щоб цей дефіцит був своєчасно покритий за рахунок зволоження. При
цьому також враховуються фази розвитку рослин. Строки зволоження визначаються в
місячному розрізі, починаючи з того місяця, в якому спостерігається дефіцит
вологи в ґрунті, і в залежності від наявності в цьому періоді запасу
продуктивної вологи (Wnact), атмосферних опадів (Ре) і водоспоживання культури
(EТcrop). Кількість днів від початку розрахункового періоду (місяця), або від
попереднього зволоження в цьому періоді, до початку зволоження розраховуємо за
формулою:
, (3.3)
де: tn -
тривалість розрахункового періоду в добах, складає 30 або 31 добу в залежності
від місяця, в якому ведуться розрахунки;зв - тривалість зволоження в добах.
Якщо в
розрахунковому періоді (місяці) потрібно три зволоження, то дати другого і
третього зволожень будуть визначатися таким чином:
, (3.4)
де: m1, m2 -
величина відповідно визначених норм першого і других зволожень.
Тривалість
зволоження (tзв, гр. 10) залежить від способу і норми зволоження,
водопроникності ґрунту і цілого ряду інших умов. На торфах середньої
водопроникності при зволоженні по гончарних дренах, як це прийнято в даній
роботі, тривалість зволоження складає 5…10 діб (додатково вводяться
агротехнічні заходи: щілювання і т. п.), а при зволоженні шляхом інфільтрації
води з каналу - 8…15 діб.
Так, для
cтолового буряка в липні при дефіциті вологи 78 м3/га 
діб.
Таким чином, строк першого зволоження нормою 450 м3/га призначаємо з
19.07 по 23.07 включно. Із поданої кількості води в липні буде використано
вологи 78 м3/га, а решта (450 - 78 = 372 м3/га) складає
запас продуктивної вологи в ґрунті на початок серпня.
Визначаємо дату
другого поливу: 
діб.
Тоді, строк другого зволоження нормою 500 м3/га призначаємо з 9.08.
по 13.08. включно і запас продуктивної вологи в грунті дорівнює нулю на початок
вересня.
Аналогічно
встановлюються дати зволоження і для інших культур.
Норму зволоження
брутто (mbr гр. 11) приймають на 15…20% більшу за mnt (гр.
7), для врахування втрат при транспортуванні від джерела зволоження до поля, і
заокруглюють до найближчої півсотні.
br = (1.15…1.20) ∙ mnt, м3/га.
Модуль зволоження
qbr (л/с на 1 га) (гр. 12), визначається за формулою:
л/с на 1 га (3.6)
Витрата води Qbr
(м3/с) (гр. 13), яку необхідно подати для зволоження площі під даною
культурою (Акг) визначається за формулою:
м3/с. (3.7)
Об’єм води на
зволоження площі під культурою Vw (тис. м3) (гр. 14)
визначається за формулою:
тис. м3 (3.8)
3.1 Визначення строків проведення зволожень графоаналітичним методом
Визначення строків
проведення зволожень графоаналітичним методом базується на результатах
воднобалансових розрахунків активного шару ґрунту і полягає у побудові для
кожної сільськогосподарської культури, що потребує зволоження, інтегральної
кривої дефіцитів вологи в ґрунті.
Для побудови графіку
використовують аркуш міліметрівки формату А4 чи АЗ. На горизонтальній осі
відкладають декади і місяці вегетаційного періоду. При цьому одну добу
приймають у масштабі 1 мм або 2 мм і враховують, що такі місяці як травень,
липень і серпень мають по 31 дню.
На вертикальній осі
відкладають вверх значення дефіцитів вологи в ґрунті, а вниз, від нульової
позначки, значення продуктивного запасу вологи в ґрунті у м3/га.
Графік починають будувати і відкладати вниз значення продуктивного запасу
вологи в ґрунті для того місяця, у якому з'являються перший дефіцит вологи. У
наведеному прикладі для столового буряка на рисунку це місяць липень і значення
запасу вологи в ґрунті на початок місяця складає 598 м3/га. На
кінець цього ж місяця відкладають значення дефіциту вологи в ґрунті, що складає
у прикладі 78 м3/га. Таким чином отримують дві перші точки А і В на
графіку.
Для одержання наступних
точок інтегральної кривої потрібно на кінець наступних місяців вегетаційного
періоду відкласти значення сум дефіцитів вологи в ґрунті з врахуванням їх
значень для попередніх місяців (наростаючим підсумком):
Так, у серпні: W акt7-8
= 78 +608 = 686 м3/га (точка D);
З'єднавши отримані точки
А, В, і D отримаємо повну інтегральну криву дефіцитів вологи в ґрунті для
столового буряка. Отриману криву використаємо для визначення строків проведення
зволожень.
Перше зволоження
призначають тоді, коли інтегральна крива перетинає нульову горизонтальну лінію
(лінію абсцис), тобто у момент вичерпання продуктивного запасу вологи, що був
на початку місяця (точка С). Цю календарну дату (23.07) приймають за дату
закінчення першого зволоження.
Від цієї точки
відкладають вверх відрізок, що чисельно дорівнює значенню
першої зволожувальної
норми (ш = 343 м /га) і від отриманої точки вліво
відкладають значення
тривалості першого зволоження у добах (5 діб у прикладі) і отримують дату
початку першого зволоження (19.07).
Для визначення строків
другого зволоження потрібно від отриманої верхньої точки на вертикальній лінії
першого зволоження провести горизонтальну лінію до перетину її з інтегральною
кривою дефіцитів вологи в ґрунті (точка Е). Отримана точка засвідчує дату
повного вичерпання запасів вологи, що надійшли з першим зволоженням і
приймається за календарну дату завершення другого зволоження (т=343 м /га), у
прикладі 13.08., і від отриманої точки вліво відкладають значення тривалості
першого зволоження у добах (5 діб у прикладі) і отримують дату початку першого
зволоження (9.08.).
Останнє зволоження за
ординатою має співпасти зі значенням загального сумарного дефіциту вологи в
ґрунті (у прикладі 686 м /га), що дорівнює загальній зволожувальній нормі за
результатами розрахунків водного балансу активного шару ґрунту.
Побудований графік
дозволяє оперативно змінювати значення разових зволожувальних норм і визначати
нові строки проведення зволожень.
4. Господарський
план зволоження ґрунтів (водокористування)
Загальні положення
розрахунку.
Внутрішньогосподарський
план зволожень осушуваних земель є складовою частиною загального виробничого
плану господарства. Він включає в себе план проведення зволожень сільськогосподарських
культур і план подачі води у внутрішньогосподарську осушувально-зволожувальну
мережу. В даній роботі план зволожень складається для одного із
господарств-землекористувачів осушувальної системи, схема якого показана на
рис. 4.1.
План осушуваної ділянки
одного господарства цієї системи обирається самостійно, як типового, необхідно
накреслити на окремій сторінці записки.
На плані осушуваної
ділянки потрібно показати мережу осушувально-зволожувальних каналів, їх номери,
площі полів, розміщення сільськогосподарських культур на полях сівозміни.
Приклад оформлення такого плану показано на рис. 4.1.
План проведення
зволожень складається по формі таблиці 4.1. Графи 1-4 цієї таблиці заповнюються
за даними, які наведені на плані осушуваної ділянки господарства, графи 5-9 -
по даних таблиці режиму зволоження (табл. 4.1, гр. 5,6,7,10).
Модуль зволоження qнт
(л/с на 1 га) (гр. 9), визначається за формулою:
л/с на 1 га (4.1)
Витрати води на
зволоження брутто (гр. 10):
м3/с (4.2)
де: АКГ
- площа під культурою в даному господарстві, га (гр. 3);- втрати води в каналах
на фільтрацію, заповнення «мертвого» об’єму, випаровування і скиди; можуть бути
прийнятими рівними 10% від витрат.
Об’єм води для
зволоження ґрунтів під даною культурою (гр. 11):
тис. м3 (4.3)
Календарні строки
проведення зволожень показують горизонтальною лінією у відповідній декаді
згідно укомплектованого графіка проведення зволожень (рис. 4.1). Над лінією
записують дати початку і закінчення зволоження.
Підсумкові
строчки внизу таблиці: потреба в воді для зволоження в тис. м3 і площа
зволоження всіх культур в га по декадах визначаються шляхом підсумовування
об’єму води на зволоження і площі зволоження кожної культури в відповідній
декаді.
Ці ж величини
наростаючим підсумком визначаються шляхом послідовного додавання декадних
величин.
План подачі води
у внутрішньогосподарську осушувально-зволожувальну мережу складається по формі
табл. 4.3.
Таблиця 4.3. План подачі
води в СВК «Волинь» по каналу - СО-12
|
Номер колектора
|
Строки подачі води
|
Тривалість подачі в добах
|
Об’єм води
|
|
початок
|
кінець
|
|
Q, м3/с
|
за кожний строк подачі V, тис. м3
|
|
С014-4Д
|
3.06
|
7.06
|
5
|
0,194
|
83,81
|
|
С014-4Д
|
19.06
|
23.06
|
5
|
0,194
|
83,81
|
|
С014-4Д
|
12.07
|
16.07
|
5
|
0,096
|
41,47
|
|
С014-3Д
|
19.07
|
23.07
|
5
|
0,130
|
56,16
|
|
С014-5Д
|
24.07
|
28.07
|
5
|
0,145
|
62,64
|
|
С014-3Д
|
9.08
|
13.08
|
5
|
0,130
|
56,16
|
|
С014-6Д С014-7Д
|
21.08
|
25.08
|
5
|
0,165
|
71,28
|
|
Всього
|
|
455,33
|
Ця таблиця складається
на основі даних плану проведення зволожень і плану осушуваної ділянки
господарства. Строки подачі води виписуються послідовно від самої ранньої до
самої пізньої дати зволоження в календарному порядку. Витрати води (гр. 5)
виписуються з плану проведення зволожень (гр. 9), а за кожний строк подачі (гр.
6) визначаються за відповідною формулою:
=86,4*Q*t=86,4*0,194*5=83,81
тис.м3 (4.4)
Складений таким чином
план зволоження ґрунтів на осушуваній ділянці є основним документом, згідно
якого проводяться операції з водозабору, транспортуванню та розподілу води по
каналах осушувально-зволожувальної мережі, виконуються регулювальні роботи на
полях.
Показники
господарського плану зволоження ґрунтів
Загальні положення
розрахунку
1. Площа зволоження
нетто (Азв.г), га - підсумок в гр. 3 (табл. 4.1)
Азв.г = 576
га
. Площа зволоження в
гектарополивах (Ага-пол.), га - значення останньої декади періоду
зволожень в рядку «Площа зволоження всіх культур наростаючим підсумком»
Ага-пол. =
995 га
. Потреба господарства у
воді за весь період зволоження в тис. м3 - підсумок гр. 11 табл. 4.1 (Vw)w
= 454,51 тис. м3
. Середньодекадна
потреба господарства у воді на зволоження, тис. м3
тис. м3
а) Vг.мах =96,26
тис. м3 (липень, ІІІ декада)
б) Vг.міn=22,32
тис. м3 (серпень, І декада)
в) Vг.сер=50,22
тис. м3(липень, ІІ декада)
де: 
-
кількість декад, в які проводяться зволоження впродовж вегетаційного періоду.
. Середньозважена
зрошувальна норма, м3/га
м3/га
. Середня
кількість зволожень
5. Технологія
підґрунтового зволоження
.1 Визначення
розрахункового напору води в каналі при зволоженні
Технологія підґрунтового
зволоження на ОЗС визначається в значній мірі типом водного живлення і
водно-фізичними властивостями ґрунтів.
Для ОЗС, що
розглядається в курсовому проекті, характерним є атмосферно-ґрунтовий тип
живлення і висока водопровідність ґрунтів (понад 0,5-1,0 м/доб.). Для умов
атмосферно-ґрунтового живлення можуть бути застосовані два основних способи
підґрунтового зволоження:
1) Тривалий підпір ґрунтових вод, що забезпечує підтримання заданих
рівнів ґрунтових вод і зволоження ґрунту за рахунок капілярного живлення
протягом вегетації;
2) Циклічне інтенсивне піднімання-скид рівней ґрунтових вод із застосуванням
проточних схем подачі води, що забезпечує короткочасне входження капілярної
кайми у кореневмісний шар ґрунту.
Наведені способи
зволоження мають свої недоліки і переваги. Тривалий підпір застосовують при
обмежених водних ресурсах і обмежених витратах вододжерела. Циклічний спосіб
зволоження застосовують для водооборотних систем, при наявності потужних
гарантованих джерел води і можливостях подачі її в систему за проточною схемою
у витоки дрен або витоки зволожувальних колекторів.
В курсовому проекті,
враховуючи обмеженість водних ресурсів і конструктивні особливості ОЗС,
приймаємо спосіб зволоження тривалим підпором рівня ґрунтових вод з частковою
подачею води на зволоження із зволожувальних нагірних каналів у провідні канали
і далі у господарські відкриті колектори з подальшою подачею її у гирла
закритих колекторів.
Технологія підґрунтового
зволоження і відповідно прийоми зволожувальних робіт визначаються можливими
схемами подачі води по системі, необхідними напорами води в
колекторно-дренажній мережі.
Зволоження тривалим
підпором РГВ здійснюється за такими схемами:
. подача води в гирла
дренажних колекторів і дрен (проти їх похилу).
2. подача води у витоки
дрен (по їх похилу);
. подача води у витоки
дренажних колекторів (по похилу колекторів і проти ухилу дрен).
Враховуючи конструкцію
господарської колекторно-дренажної мережі приймаємо схему зволоження подачею
води в гирла дренажних колекторів і далі в дрени проти їх похилу.
Схема подачі води
наводимо на прикладі поля №4 для буряка (рис. 5.1).
Основним параметром, що
визначає режим подачі води при зволоженні, є напір води в каналі над гирлом
колектора. Напір води над гирлом колектора (Н3) забезпечує
підтримання РГВ на заданій глибині від поверхні ґрунту Н і визначається за
формулою:
y = hд ± hг +h1 +hм (5.1)
де 
- потрібний напір у
дрені, м;
- перевищення дна самої
віддаленої дрени у її витоку над гирлом колектора, м;
- втрати напору по
довжині колекторно-дренажної мережі, м;
- місцеві втрати напору
в мережі, м.
Потрібний напір
води в дрені визначаємо за формулою:
= Д + Д
+ 
+ Н (5.2)
де Д - втрати напору при надходженні води із дрени в ґрунт;
Д - втрати напору на
міждренні, що викликані рухом води від дрени до міждренних зон;
- глибина закладання
дрен;
Н - норма
осушення (потрібна глибина РГВ від поверхні ґрунту).
Величину втрат Д, що залежить від конструкції дренажного фільтру, діаметра дрени і
напору визначаємо за формулою:
Д = (1 - ц) (5.3)
де ц - коефіцієнт, який
для гончарних дрен діаметром 50 мм приймається в залежності від конструкції
дренажного фільтру і коливається в межах 0,55 - 0,70.
Величину втрат Д
визначаємо в залежності від відстані між дренами Е. Для торфових і
легких ґрунтів втрати напору води між дренами визначаємо за рекомендаціями
табл. 4.1. Для середнього рівня напорів і відстані між дренами
24 м приймаємо Д=0,15 м.
Таблиця 5.1.
Втрати напору Д
між дренами, м
|
Потрібний напір  , мВідстань між дренами
Е, м
|
|
|
18
|
24
|
30
|
|
низький 0,5-0,6
|
0,06
|
0,08
|
0,13
|
|
середній 0,7-0,8
|
0,08
|
0,15
|
0,17
|
|
високий 0,8-1,0
|
0,14
|
0,16
|
0,19
|
Глибину закладання дрен
Нд приймаємо із конструктивних даних ОЗС. На ділянці зволоження поля
№4 вона складає 1,2 м.
Потрібну глибину ґрунтових
вод - норму осушення Н, приймаємо в залежності від типу ґрунту і виду культури
виходячи із умов забезпечення потрібної інтенсивності капілярного живлення
кореневмісного шару ґрунту. Для торфових ґрунтів та сільськогосподарської
рослини буряку за рекомендаціями ІГІМ УААН приймаємо Н = 7 м. Для інших культур
ця величина коливається в межах 0,5 - 0,8 м.
Маючи всі складові
визначимо потрібний напір води в дрені:
hд
= 0,31 · hд
+ 0,15 + 1,2 - 0,7;
= 0,31 · + 0,65;
- 0,31 · = 0,65;
,69 = 0,65;
= 0,65 / 0,69 = 0,94 м.
Перевищення дна
самої віддаленої дрени 
у її витоку над гирлом
колектора за умов подачі води проти похилу визначимо за формулою:
= 
· 
+ 
· 
+ Д
+ Д
(5.4)
де 
та 
- ухил колектора і
дрени;
та - довжина колектора і
дрени;
Д - сумарний перепад відміток колекторної труби в оглядових і
регулюючих колодязях;
Д - перепад відміток дна колектора і дрени в місцях їх з'єднання.
Виходячи із
конструктивних параметрів регулюючої мережі ОЗС приймаємо:
ік
= 0,0005; 
ід
= 0,002; 
lк=
400 м; lд=
150 м; Д
-
0,05 м; Д
= 0,05 м.
Розрахуємо перевищення
дрени у її витоку над гирлом колектора:
hг=
0,0005 · 400 + 0,002 · 150 + 0,05 + 0,05 = 0,2 + 0,3 + 0,05 + 0,05 = 0,60 м.
При зволоженні
шляхом тривалого підпору і повільної подачі води при зволоженні величинами
втрат напору 
та нехтуємо у зв'язку з
незначними швидкостями руху води в дренажно-колекторній мережі.
Враховуючи
отримані параметри технології підґрунтового зволоження, визначаємо потрібний
напір води в каналі над гирлом колектора:
y
= hд ± hг +h1 +hм =
0,94 + 0,60 + 0 + 0 = 1,54 м.
Приймаємо
потрібний напір води над гирлом колектора з врахуванням заокруглення до цілих
дециметрів Hy
=1,60 м.
.2
Порядок проведення експлуатаційних робіт при зволоженні
Проведення
зволожувальних робіт передбачає проведення упорядкованих у часі заходів з
підготовки споруд, каналів, пристроїв до подачі води, виконання процесів
забору, розподілу, регулювання і контролювання витрат і об'ємів води, виконання
процесів моніторингу технічного стану всіх елементів ОЗС, ведення необхідних
наглядових робіт і необхідної поточної документації.
Загальний порядок робіт
експлуатаційного персоналу плануємо таким:
1. Оглядачі споруд перед проведенням зволожувальних робіт очищують
гирла колекторів і встановлюють на оголовках закритих колекторів спеціальні
захисні решітки для запобігання попадання в них сміття, рослинності, мілких
тварин, риби тощо.
2. Силами техніків-гідротехніків, регулювальників споруд, оглядачів
ГТО відкривають водопропускні споруди - водовипуски в головах зволожувальних
каналів і проводять подачу води в канали та заповнення їх водою. При цьому
наповнення каналів проводять у найкоротші строки, по найкоротшим відстаням, з
використанням засобів гідроавтоматики, відповідно до господарських планів
водокористування і подачі води.
3. Зволоження тривалим підпором починають одразу після завершення
весняної повені при зниженні РГВ до 0,5 - 0,6 м на полях. При досягненні
потрібного рівня РГВ шлюзи-регулятори на провідних каналах і відкритих
колекторах закривають, виставляють необхідні значення глибин води на
коробчастих затворах шлюзів-регуляторів з метою підтримання потрібного рівня
води в каналах. Скид води з системи повністю зупиняють.
4. При зменшенні вологості ґрунту і зниженні РГВ на полях під певними
культурами потоки води переорієнтовують в зволожувальні канали, із них в
провідні канали, а із них у господарські канали - відкриті колектори і подають
воду на зволоження тих полів і культур, що передбачені планом проведення
зволожень. Для цього під керівництвом техніків-гідротехніків регулювальники
споруд максимально швидко подають воду в мережу каналів і колекторів,
відкриваючи потрібні водовипуски, піднімають ріні води у відкритих колекторах і
спрямовують воду у гирла закритих колекторів. Інтенсивно піднімають РГВ до
норми осушення і доводять вологість кореневмісного шару до НВ. Після видачі
зволожувальної норми подачу води у відкритий колектор зупиняють і
переорієнтовують потоки води по провідному каналу на інше поле у інший
відкритий колектор.
У попередньому
відкритому колекторі одночасно здійснюють тривалий підпір води, що залишилась і
відслідковують, щоб РГВ не знизився нижче рівня закладання дрен.
5. Тривалість
подачі води на зволоження дотримують згідно плану подач води у
колекторно-дренажну мережу з врахуванням часу стабілізації РГВ. Додатковий час
стабілізації при проведенні зволожень на торфових грантах встановлюємо за
досвідом експлуатації ОЗС в межах 1-2 діб.
6. При значних літніх зливах і підвищенні РГВ вище за максимально
допустимий рівень (понад 0,5 м) шлюзи-регулятори на каналах відкривають вручну,
скидають надлишок води і після досягнення потрібної норми осушення їх знову
закривають і продовжують тримати підпір води за допомогою гідроавтоматів рівня
(коробчастих затворів).
7. Після завершення вегетаційного періоду на кожній
дренажно-модульній ділянці кожного поля проводять промивку дрен і колекторів
наповненням їх водою і різким скидом води із мережі, знімають захисні решітки з
оголовків труб-колекторів.
Шлюзи-регулятори на
відкритих колекторах і провідних каналах повністю відкривають, скидають воду з
каналів, проводять профілактичний ремонт каналів і споруд.
6. Технічна експлуатація
меліоративних систем
6.1 Склад робіт і заходів
з технічної експлуатації систем
Основними заходами з
технічної експлуатації меліоративних систем є нагляд, догляд і ремонт, від
своєчасності проведення яких залежить ефективність використання меліоративних
земель.
Нагляд за меліоративними системами включає: контроль дотримання правил
використання окремих елементів системи; встановлення причин, що викликають
руйнування або порушення режиму роботи окремих елементів; спостереження за
водним режимом шляхом проведення замірів рівнів води в спостережувальних свердловинах
і на гідрометричних постах; контроль за дотриманням правил агротехніки на
меліоративних землях; контроль дотримання протипожежних заходів на торфових
ґрунтах; виявлення місць можливого виникнення аварій; охорону відкритих каналів
і закритої мережі.
Догляд за меліоративними системами здійснюється систематично. Він
включає наступні роботи: попередження руйнувань і пошкоджень споруд; видалення
із водоприймачів і каналів обвалів ґрунту, наносів, сміття, чагарників тощо;
скошування рослинності на відкосах і смугах відводу каналів, дамбах і кюветах
не менше 2 разів за вегетаційний період; очистку від наносів оглядових
колодязів, дренажних гирл, трубчастих регуляторів тощо; виправлення знаків
берегової обстановки, дрібних пошкоджень на каналах і спорудах; підготовку
споруд до пропуску повені; консервації системи на зиму.
Ремонти меліоративних систем поділяються на поточні, капітальні та
аварійні.
Об’єм робіт, вид і
характер ремонту визначається за результатами обстеження. Потреба в техніці і
робочій силі для виконання робіт з технічної експлуатації меліоративних систем
визначається складом і об’ємом робіт, які, в свою чергу, залежать від типу
меліоративної системи і характеру природних умов.
Для виконання курсових
проектів з експлуатації ВГО можна виділити наступні типи меліоративних систем:
закриті
осушувально-зрошувальні системи з підгрунтовим зволоженням (з додатковою
подачею води із джерела) на торфових ґрунтах (I);
закриті
осушувально-зволожувальні системи з підгрунтовим зволоженням (з додатковою подачею
води із джерела) на мінеральних ґрунтах (II).
Всі роботи з технічної
експлуатації розподіляються по окремих періодах року:
роботи в зимовий період
(грудень - лютий);
підготовка системи до
пропуску повені і її пропуск (березень - перша половина квітня);
роботи на системі у
вегетаційний період (друга половина квітня - вересень);
підготовка системи до
зими (жовтень - листопад).
Норми затрат ручної
праці по технічному догляду і поточному ремонту меліоративних систем на 1000 га
площі в люд.-днях наведені в таблиці 5.1.
Таблиця 6.1. Затрати
ручної праці (люд.-днів на 1000 га)
|
№ п/п
|
Роботи
|
Затрати ручної праці люд.-днів на
1000 га.
|
|
|
1000 га
|
На всю систему
|
|
1.
|
Пропуск весняної повені
|
21,20
|
21,20
|
|
2.
|
Очищення від наносів і мулу
каналів, ремонт відкосів
|
211,67
|
211,67
|
|
3.
|
Дрібний ремонт споруд
|
84,80
|
84,80
|
|
4.
|
Фарбування і побілка споруд
|
21,20
|
21,20
|
|
5.
|
Видалення водної рослинності
|
17,20
|
17,20
|
|
6.
|
Видалення трав’яної рослинності
|
11,63
|
11,63
|
|
7.
|
Видалення деревної рослинності
|
4,20
|
4,20
|
|
8.
|
Підсів і підживлення трав
|
30,24
|
30,24
|
|
9.
|
Боротьба із землерийними тваринами
|
3,04
|
3,04
|
|
10.
|
Контрольне розкриття закритого
дренажу
|
24,09
|
24,09
|
|
11.
|
Відновлення і ремонт закритих дрен
|
63,51
|
63,51
|
|
12.
|
Спостереження за рівнем ґрунтових
вод
|
0,67
|
0,67
|
|
13.
|
Регулювання водного режиму
|
2,09
|
2,09
|
|
14.
|
Нівелювання
|
1,10
|
1,10
|
|
15.
|
Підтримання в справному стані
гідрометричних постів і берегової обстановки
|
9,63
|
9,63
|
Примітка: Спостереження
за рівнем ґрунтових вод (п. 12) і регулювання водного режиму (п. 13) подано
кількістю людей на 1000 га.
.2 Очищення каналів від
мулу та рослинності
Об'єм очищення каналів
від мулу визначається за формулою
м = aм ∙ lв/г, м3 (6.1)
де: а = 0,1 м3/п.м
- питомі показники об'єму мулу в м3/пм каналу. 
= 17550 м - довжина
внутрішньогосподарської мережі, м.м = 0,1 ∙ 17550 =1755м3
Очищення каналів
від замулення ведеться механізованим способом 85…95% об'єму та ручним - 5…15%
об'єму мулу.
Площа обкошування
каналів внутрішньогосподарської мережі може бути визначена за формулою:
= 
, га (6.2)
де: - довжина каналів в м;ср.зв
= 0,14 м3/с - середньозважена пропускна здатність каналів, м3/с;
в = 2 м. - ширина
смуги відводу, м
=2*17550*(7*(0,14)1/2)+2)/10000=27,83
га.
Обкошування
каналів від рослинності необхідно планувати 2…3 рази за вегетаційний період.
Отже, загальна
площа обкошування каналів внутрішньогосподарської мережі становить 27,83 га, а
об’єм очищення каналів від мулу - 1755 м3.
Висновок
В даному курсовому
проекті охарактеризована осушувально - зволожувальна система. Дана система
знаходиться в рівненській області. Зі східної сторони всієї системи протікає
річка Веселуха, а вздовж системи - магістральним канал. Система налічує 10
землекористувачів, з загальним земельним фондом, що складає 12714 га. Загальний
напрямок сільськогосподарського виробництва це вирощування
сільськогосподарської продукції та його реалізація. На території запроектованої
осушувально - зволожувальній системі переважають торф’яні ґрунти з середньою
пористістю 91%. Клімат помірно континентальний з вологим теплим літом і м'якою
зимою з частими відлигами.
За агроекономічними
характеристиками визначено сільськогосподарське використання осушуваних земель
в ПСП ім. С. Крушельницької, площа якого становить 1000 га (брутто).
Також наведена відомість
міжгосподарських каналів на осушувально - зволожувальній системі, загальна
довжина яких становить 138,55 км., і відомість господарських каналів на
осушувально - зволожувальній системі ПСП ім.С. Крушельницької, площа якого
17,55 км. Складена відомість гідротехнічних споруд на міжгосподарській мережі і
на господарській мережі ПСП ім. С. Крушельницької.
В даному курсовому
проекті передбачена регулююча мережа закритого типу з горизонтальним положенням
гончарних дрен.
На основі водобалансових
розрахунків встановлено тип меліоративної системи і необхідну кількість води на
зволоження. Визначено строки проведення зволожень, побудовано суміщений графік витрат
води на зволоження і гідрографу стоку річки.
Складений план
зволоження ґрунтів на осушувальній ділянці є основним документом, згідно якого
проводяться операції з водозабору, транспортуванню та розподілу води по каналах
осушувально - зволожувальної мережі, виконуються регулювальні роботи по полях.
Наведено основні
заходами з технічної експлуатації меліоративних систем (нагляд, догляд і
ремонт), від своєчасності проведення яких залежить ефективність використання
меліоративних земель. А також аведені розрахунки об’єму та площі очищення
каналів від мулу та рослинності.
Використана література
1. Бадаев Л.И.,
Донской В.И. Техническая эксплуатация гидромелиоративных систем. - М.: Колос,
2010. -270 с.
. Водне
господарство в Україні /За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000.
-456 с.
. Водне
господарство України - 2010. Галузева програма. - К.: Видавництво Державного
комітету України по водному господарству, 2009. -23 с.
. Водний кодекс
України. - К.: ІВА «Астрея», 2008. -60 с.
. Кавешников Н.Т.
Эксплуатация и ремонт гидротехнических сооружений. - М.: Агропромиздат, 1989.
-272 с.
. Корженевский
А.Н., Ремонтные работы на осушительных системах. - М.: 1978. -240 с.
. Коротун І.М.,
Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні умови та ресурси України. - Рівне: УДАВГ,
2007. - 175 с.
. Малі річки
України: Довідник /А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; За ред. А.В.
Яцика. - К.: Урожай, 2011. -296 с.
. Про меліорацію
земель. Закон України. Від 16 лютого 2009 року. - К.: ІВА «Астрея», 2000. -28
с.
. Справочник по
водным ресурсам /Под.ред. Б.И. Стрельцова; А.В. Яцык, О.З. Ревера, В.Д. Дупляк.
- К.: Урожай, 1987. - 1987. - 304 с.
. Эксплуатация
гидромелиоративных систем /Под ред. Н.А. Орловой. - К.: Вища школа, 2005. - 368
с.
. Янголь А.М.
Двустороннее регулирование влажности при осушении. - М.: Колос, 2009. -136 с.
. Методичні
вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Експлуатація
водогосподарських об єктів», М 081-95. Й.П. Нестерук, Г.О. Кулішенко, О.М.
Новачок, Рівне: НУВГП, 2010, - 43 с.