Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Педагогика
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    195,5 Кб
  • Опубликовано:
    2014-10-28
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ КОЛЕДЖ

Циклова комісія викладачів психолого-педагогічних дисциплін









КУРСОВА РОБОТА

спеціальність «Дошкільна освіта»

Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі










Київ 2014

Зміст

Вступ

. Особливості сприймання часу дітьми дошкільного віку

. Значення знань про час у роботі з дітьми дошкільного віку

. Завдання і зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

4.1 Методика навчання розрізнення частин доби, визначення їхньої послідовності

.2 Методика ознайомлення з календарем як системою мір часу

.3 Формування відчуття часу у старших дошкільників

.4 Почуття часу в інтервалах 3,5 і 10 хвилин у дітей старшої та підготовчої групи

5. Практична частина

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Методика формування елементарних математичних уявлень в системі педагогічних наук призвана надати допомогу в підготовці дітей дошкільного віку до сприйняття та засвоєння математики - одного з найважливіших навчальних предметів в школі, сприяти вихованню різностороннього розвитку особистості.

Виділившись з дошкільної педагогіки, методика формування елементарних математичних уявлень стала самостійною науковою та навчальною областю. Предметом її дослідження являється вивчення основних закономірностей процесу формування елементарних математичних уявлень у дошкільників в умовах суспільного виховання.

Коло завдань,що вирішуються методикою,досить обширні і одним з головних являється навчальне обґрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних,просторових, часових та інших уявлень дітей в кожній віковій групі.

З матеріалістичних позицій час як форма існування матерії виражає відповідні відношення всіх матеріальних явищ у нескінченному розвитку світу:відношення у процесі розвитку,відношення послідовності стадій розвитку і змін. Розгорнення реальних явищ завжди має часові характеристики : тривалість,порядок слідування,швидкість перебігу,частоту повторень і ритм. Характерними особливостями часу є його плинність,неперервність і необоротність. Це виявляється тому, що завжди у русі має бути тільки один напрямок - вперед,від минулого до майбутнього; час неможливо затримати, повернути, «показати». І.М. Сєченов зазначав, що спеціальних аналізаторів для відображення тривалості,послідовності, швидкості перебігу явищ обєктивної дійсності у людини не має. Будь - який аналізатор, який відображає і їхні часові особливості. Дослідження учнів Павлова дають змогу зробити висновок, що «відлік часу» є однією з найважливіших функцій організму, і що діти, як і дорослі,здатні до тонкої диференціації часових інтервалів,що відчуття тривалості властиве як дорослому,так і дитині. Воно разом з усвідомленням часової послідовності явищ, нагромаджуючись в зростаючому досвіді,поступово виробляє в дитині інтуїцію часу.

Основою сприйняття часу являється система перцептивних дій, формуючих образ. В сприйнятті часу беруть участь три перцептивні дії: оцінка, відмірювання та відтворення часового інтервалу. При оцінці людина словесно визначає продемонстрований їй матеріал (наприклад, одна хвилина). При вимірювання сам оцінює названий їй інтервал. При відтворенні повторює продемонстрований їй інтервал.

Завдання:

-Вчити теоретичні засади формування у дітей дошкільного віку уявлень про час.

-Проаналізувати рівень сформованості знань дітей дошкільного віку про час.

Запропонувати ефективні форми роботи по ознайомленню дітей з формою предметів.

Експериментально перевірити ефективність запропонованої системи роботи.

Мета дослідження:

Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити розвивальну методику формування часових уявлень у дітей дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор в різних видах діяльності дошкільників у межах розробленої логіко - структурної моделі.

1. Особливості сприймання часу дітьми дошкільного віку

Дитині значно важче дається сприймання часу, ніж сприймання простору. Адже час не має наочної форми, з ним не можна виконувати дії (будь-які дії відбуваються у часі, а не з часом), він плинний, незворотний, сприймання його залежить від суб'єктивних станів, має особистісний характер.

Сприймання часу - відображення у мозку об'єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності.

У дитини ознайомлення з часом починається із засвоєнням вироблених людством позначень і мір часу. Усвідомити їх нелегко, оскільки вони мають умовно-відносний характер. Відрізки часу, позначені словами "сьогодні", "завтра", "тепер", безперервно змінюються: те, що напередодні називалося "завтра", стає "сьогодні", а наступного дня - "вчора". Один і той самий проміжок часу сприймається по-різному залежно від змісту і характеру діяльності дитини, її стану на той момент: якщо вона, наприклад, очікує привабливу подію, здається, що час іде надто повільно. Тому діти довго не розуміють логіки часових відношень, упродовж дошкільного віку не сприймають тривалі часові періоди їм недоступне розуміння таких категорій, як "рік", "століття", "епоха" тощо.

У ранньому і молодшому дошкільному віці дитина ще не орієнтується у часі. Формування часових уявлень починається пізніше і має свою специфіку. Так, невеликі відрізки часу діти вчаться визначати на основі своєї діяльності, зважаючи на те, що за певний час можна зробити, який результат отримати. Корисні при цьому ознайомлення дітей з певними проміжками часу і відповідними комбінуваннями. Однак без відповідного навчання навіть 6-7-річні діти не мають уявлень про тривалість невеликих відрізків часу. Вони чують слово "хвилина", але не уявляють, скільки вона триває. Одні вважають, що за хвилину можна пообідати, інші - погратися, треті - сходити в магазин. Засвоюючи уявлення про час доби, діти насамперед орієнтуються на власні дії - вранці вмиваються, снідають; удень - граються, займаються, обідають; увечері лягають спати; уночі сплять. Найлегше вони визначають ніч і ранок, дещо важче - вечір і день. Діти середнього і старшого дошкільного віку частіше спираються на суттєві ознаки у визначенні часу (ранок - "світло, коли сонечко встає" тощо).

Засвоєння уявлення про пори року відбувається у процесі ознайомлення із сезонними явищами природи. По-різному діти засвоюють назву днів тижня. Старші дошкільники, які відвідують дошкільний заклад, найчастіше називають суботу, неділю і понеділок через їхню емоційну насиченість, особливу значущість (суботу і неділю проводять разом з батьками; понеділок - знову йти у дошкільний заклад).

Навіть старші дошкільники часто зазнають труднощів у диференціюванні, виокремленні різноманітних часових інтервалів. Так, до переліку "дні тижня" вони можуть включити слова "субота, неділя, завтра, учора" або "неділя, понеділок, травень, новий рік". Особливо важко дається їм засвоєння уявлень про суть понять "вчора", "сьогодні", "завтра" тощо. Позитивні зміни щодо цього відбуваються у другій половині дошкільного періоду: діти засвоюють часові позначення, починають правильно їх вживати, беручи за точку відліку уявлення про сьогоднішній день. Однак уявлення про історичні періоди, послідовність подій у часі, тривалість життя людей, існування речей тощо ще не сформовані, оскільки вони не мають для розуміння цих уявлень певних еталонів, не можуть спертися на власний досвід.

Наочний характер психічних процесів зумовлює специфічні особливості сприймання часу. Наприклад, дошкільник шукає матеріального виразника часу (годинник), упевнений, що якщо стрілки перевести, час зміниться (швидше настане завтра), не усвідомлює, що час не залежить від бажання людей (не розуміє об'єктивності часу). Тому провідна роль у розвитку сприймання часу належить дорослому, який виокремлює часові відрізки, встановлює їх зв'язок із діяльністю малюка, позначає їх словом, включає у різноманітні життєві ситуації.

Виявлено, що при формуванні у дітей дошкільного віку тимчасових уявлень виникають певні складності: дітям важко сприймати окремі частини доби, орієнтуватися в часі, вони можуть спізнюватися на заняття і т.д., причиною яких є особливості сприйняття часу дошкільниками.

Незалежно від віку у дітей дошкільного віку розвивається «почуття часу», тобто здатність оцінювати часові проміжки та орієнтуватися в часі без допоміжних засобів. У зв'язку з цим необхідно виявити особливості сприйняття часу, характерні для певної вікової групи дошкільнят.

Час існує об'єктивно, поза і незалежно від нашої свідомості. Сприйняття ж і пізнання його - це лише відображення в нашій свідомості реально існуючого часу.

Т.Д. Ріхтерман вважає, що час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію тимчасових одиниць і відносин в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей у таких проміжках часу, навички розрізнення яких формується на основі особистого досвіду, тому дітей треба ознайомлювати з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

У ранньому віці «почуття часу» формується на основі чуттєвого досвіду без опори на знання еталонів часу. Немовля кричить, значить, настав час годування. Дитина сита - вона спокійно лежить і посміхається. У неї немає ще узагальнення «почуття часу», воно залишається пов'язаним тільки з тією конкретною діяльністю, в якій вона сформувалося, тобто, має порівняно вузьку сферу застосування. Оволодіння ж одиницями часу, і застосування їх дає можливість користуватися «почуттям часу» більш широко.

Процес сприйняття і відображення часу у дітей утворюється з великим трудом і характеризується крайньою нестійкістю. Сприйняття дітьми тягучості, плинності часу, його безповоротності та періодичності дуже важке через відсутність наочних форм. Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного характеру. На ранніх етапах розвитку дитина орієнтується у часі на основі нечасових, якісних ознак. Наприклад, «спокійної ночі» кажуть, коли лягають спати, ввечері вже темно і сонця немає. Діти дошкільного віку вже відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають певне уявлення на основі особистого досвіду. Якщо життя дітей суворо підпорядковане певному режиму, тобто, розподілене в часі, то дитина упевнено зазначає ранок («ми ще не снідали») або вечір. Він розрізняє день (« скоро обід») чи ніч («всі сплять»). Але їм дуже важко виділити час у давно минулі події, уявити собі його тривалість, його значення і розмістити в послідовному порядку давно минулі події.

У формуванні уявлень про час велику роль відіграє слово. В ньому абстрагуються та узагальнюються різні відрізки часу по їх тривалості: секунда, хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік та інші. Точність використання дітьми цих спеціальних позначень залежить від того, яким конкретним змістом наповнюється кожен з тимчасових еталонів, якими основними ознаками він буде характеризуватися. Але конкретні ознаки, що характеризують ті чи інші відрізки часу, будуть вельми локальні, оскільки визначаються різними географічними, економічними та побутовими умовами життя людей.

Дуже часто, передаючи зміст прослуханого оповідання, діти пов'язують його епізоди словами «потім», «ще», «після». Вживаючи ці слова, вони не завжди позначають ними певну послідовність подій. Навпаки, не бачачи виникнення логічної невідповідності, вони часто порушують цю послідовність. Таке порушення часової послідовності говорить про те, що діти ще не бачать логіки часових відносин, яка розкривається важче, ніж логіка просторових відносин. У різних видах практики у дітей складаються більш реалістичні уявлення про час і його одиницях (година, день, доба).

У процесі навчання розкривається значення найбільш важких для дітей часових прислівників, уточнюється їх розуміння. Однак диференціювання часових уявлень залежить від загального розумового і мовного розвитку дітей .

Необхідно зазначити, що однією з важливих умов продуктивної навчальної діяльності є правильна орієнтування у поточному часі . Своєчасне і адекватне формування понять про час у дитини надзвичайно важливе. У школі, зокрема, воно складає необхідну передумову розвитку причинно-наслідкового і теоретичного мислення, а також умова, що забезпечує пізнавальну діяльність у цілому.

час календар дошкільник ігра

2. Значення знань про час у роботі з дітьми дошкільного віку

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку, так як час грає велику роль в житті людини.

Сучасні умови праці вимагають від людини вміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її по часу, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані тимчасові інтервали, прискорювати або сповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. Для цього повинно бути розвинене «почуття часу». Воно спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин.

Серед сучасних людей часто зустрічається така проблема, як нездатність правильно оцінити і розрахувати час, потрібний для виконання будь - якої дії. Щоб уникнути цього, необхідно вже в дитячому садку розвивати у дітей «відчуття часу». Дітям необхідно навчитися самим орієнтуватися у часі:

планувати діяльність у відповідності з часом;

змінювати темп (швидко - повільно) і ритм (часто - рідко) своїх дій залежно від наявності часу;

правильно позначати в мовленні часові поняття;

визначати час за годинником;

вимірювати часові проміжки.

Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність. Це необхідно дитині в повсякденному житті і при навчанні в школі. Діти повинні вміти послідовно розглядати те чи інше явище, об'єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і будь-якій продуктивній діяльності. Для цього треба вміти відтворювати тимчасову послідовність або встановлювати її заново. Самостійно цьому навчитися діти не можуть, тому потрібні спеціально розроблені прийоми і методи навчання.

Час регулює життя і навчальну діяльність школяра починаючи з 1 класу. Багато додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких на період вступу до школи не розвинені часові уявлення. Вже з перших уроків у класі діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час, керувати своїми діями в часі, берегти його. Учні повинні навчиться не запізнюватися на заняття, починати вчасно приготування уроків удома, все встигати.

По всім цим вимогам, які пред'явить дитині школа, їх треба готувати ще в дошкільному віці. Необхідність у цьому особливо зростає у зв'язку з переходом на навчання в школі з шестирічного віку. Тому вже з п'ятирічного віку слід розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні проміжки часу. Як показують дослідження, у дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навички регулювання діяльності у часі. Для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалість різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показувати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати дітей у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.

В існуючому обєктивно часі різноманітні події, явища, дії людини слідують одне за іншим, тому можна вичленити їх часову послідовність і керуватись нею при плануванні і організації своєї діяльності. Діти повинні вміти послідовно розглядувати те чи інше явище, обєкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і іншій продуктивній діяльності. Для цього потрібно вміти виокремлювати часову послідовність в запропонованому змісті і вміти нею відтворювати чи встановлювати заново.

Календарний час - це визначені проміжки часу, тривалість яких зафіксована спільним досвідом в спільно прийнятих мірах часу: доба, неділя, місяць, рік. Кожна міра часу має свою кількісну характеристику і служить одиницею виміру для наступного проміжку часу.

У дітей старшого дошкільного віку при відсутності систематичної роботи по ознайомленні з часом і способами його виміру складаються досить уривчасті, неточні уявлення про календарний час. Заучування назв і послідовності днів неділі, місяців не дає уявлень про тривалість, ємності часу, його плинності, необоротності, заміні і періодичності.

Немає сумнівів в тому, що необхідно систематично знайомити дітей дошкільного віку з календарем. Це полегшить їм орієнтування в оточуючій діяльності, так як розпорядок життя в дитячому садку будується по визначеному плані, повязаному з днями тижня.

За допомогою календаря визначається час настання свят, що викликає підвищений інтерес у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність пори року, з якими повязані сезонні зміни, що являються також предметом вивчення. В старшому дошкільному віці розвивається інтерес до різних параметрів часу: в 6 - 7 років дитину цікавить тривалість того чи іншого явища, кількісна характеристика мір часу, пристрої виміру часу. Знайомство з календарем необхідно і в плані підготовки дітей до школи, до твердого розпорядку занять по годиннику и по дням неділі.


3. Завдання і зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношення в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняться уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Робота з формування у дошкільників вміння орієнтуватися у часі проводиться в ряді занять в кожній віковій групі і займає вона, як правило, порівняно невелику частину заняття. Матеріал дається з поступовим ускладненням. Ускладнюються не тільки завдання, а й методи і прийоми навчання.

Час для свого точного визначення вимагає кількісних і числових знань, він нерозривно пов'язаний з визначенням величини, а нерідко і простору. Тому роботу по формуванню у дітей уміння орієнтуватися в часі необхідно проводити, як вказує А.М.Лєушина , в єдності з роботою над кількістю, числом, величиною і просторовими орієнтирами.

У програмі виховання і навчання в дитячому садку , матеріал з орієнтування в часі виділено з другої молодшої групи. Малюки вчаться розрізняти і називати частини доби спочатку в контрасті (день - ніч, ранок - вечір; білий кружок позначає день, чорний - ніч, жовтий - ранок, синій - вечір,так дітям буде краще запамятати ). Спочатку доцільно активізувати в пам'яті дітей характерні ознаки частин доби і поступово підвести дітей до засвоєння їх послідовності.

Вихователь розглядає з ними сюжетні картинки із зображенням дій дітей, природних явищ у той чи інший час доби, проводить дидактичні ігри з використанням ілюстративного матеріалу і без нього, розмовляє, читає оповідання, казки. Вихователь поступово добивається того, щоб діти розрізняли характерні ознаки частин доби, називали їх.

Відповідно до вимог програми завдання з формування орієнтування в часі полягають у тому, щоб ураховуючи вікові особливості дітей і їхній життєвий досвід, спочатку на четвертому - пятому роках життя добитися розуміння і правильного вживання слів, які загально визначено вказують на тривалість, локалізацію подій у часі і часові відношення, добитися розрізнення і правильного називання частин доби.

У середній групі програмні вимоги розширюються. Діти повинні знати не тільки назви та характерні ознаки частин доби, але і їх послідовність. Діти вчаться розрізняти і називати поняття: «вчора», «сьогодні», «завтра», на конкретних прикладах знайомляться з поняттями «швидко - повільно».

Робота з формування у дітей вміння орієнтуватися у часі в середній групі проводиться так само, як і в молодшій: вихователь широко використовує ігрові прийоми, ілюстрований матеріал, активізує уявлення дітей про характерні природних явищах, діях людей у ті чи інші відрізки часу.

В середній групі для кращого запам'ятовування послідовності частин доби вже можна використовувати елементи символічної наочності. Так, частини доби зображуються кружками різного кольору.

У старшій групі основна увага приділяється свідомому засвоєнню днів тижня. Діти вчаться називати, визначати, який день був вчора, який буде завтра, називати кількість днів у тижні, їх порядкові номери. Крім того, діти виділяють характерні ознаки пір року, визначають зиму, літо, весну, осінь, відзначаючи природні явища, працю людей у природі, а також ігри та розваги дітей в різний час року.

Відомо, що дні тижня діти засвоюють нерівномірно. Найкраще вони запам'ятовують неділю, суботу і понеділок. Тому знайомство дітей з поняттям тижня краще починати не з засвоєння назв усіх днів тижня, а з встановлення, який день тижня сьогодні, який день тижня був вчора, якою буде завтра. Причому спочатку вихователь вводить більш легкі для засвоєння дні тижня, такі, як неділя, понеділок, і лише поступово починає використовувати назву інших днів. При навчанні важливо, щоб діти не тільки називали дні тижня, але й давали б їм елементарну характеристику. Пізніше можна починати працювати над засвоєнням назв усіх днів тижня в послідовності.

Робота з календарем у старшій групі повинна проводиться після знайомства з порядковим рахунком. Використовуючи календар, вихователь, з одного боку, домагається більш глибокого розуміння сутності поняття « тиждень», з іншого, вправляє дітей у кількісному і порядковим рахунку.

Робота, розпочата в старшій групі, триває до підготовчої. Діти вчаться називати дні тижня не тільки в прямому, але й у зворотному порядку, визначати, скільки днів у тижні до названого і після нього, який день між двома названими, визначають пропущений день серед названих. Діти повинні знати, що тиждень завжди включає в себе сім днів, з якогось дня ми почали рахувати.

У підготовчій до школи групі дітей навчають укладатися на занятті у відведений час. Для цього використовуються різні прийоми. Якщо на занятті використовуються пісочний годинник, діти наочно впевнюються у плинності часу, тривалості його невеликих відрізків. Є така частина сприйняття часу як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільнят віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте почуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших обєктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розвязування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно повязаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.

4. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

Формування у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на загально виражену тривалість і часові співвідношення («довго», «скоро», «зараз», «пізніше», «раніше»), а також слів, якими визначають порядок перебігу явищ і подій у часі («було», «є», «буде»), широко здійснюється у повсякденному житті. Насамперед використовуються будь-які слушні випадки в режимних моментах та створюються ситуації для збагачення відчуттів дитиною того, що все, що вона робить, якийсь час триває і відбувається в певній послідовності. Зокрема, під час проведення з дітьми ранкової гімнастики можна кілька разів підкреслити тривалість та послідовність вправ, кажучи: «Зараз ми робимо таку вправу... Стільки ж часу ми робитимемо ось таку наступну вправу...» і т. д. Після закінчення гімнастики вихователь звертається до дітей із запитаннями на які потребують оцінювання та порівняння виконуваних вправ: «Діти, довго ми сьогодні робили гімнастику? А чи робили ми якусь вправу довше, ніж іншу? Яку вправу ми з вами зробили спочатку? Що в нас буде після ранкової гімнастики?».

Поглиблення, уточнення і закріплення правильного розуміння і вживання часових термінів здійснюється на заняттях з використанням роздавального дидактичного матеріалу. Оскільки дітям відомі послідовність та тривалість режимних моментів дитячого садка, то вихователь, добираючи картинки із зображенням різних режимних процесів (1 - ранкова гімнастика, 2 - прогулянка, 3 - денний сон), спочатку демонструє перед дітьми дві з перших картинок і зясовує, що зображено на кожній з них, а потім запитує, що із зображеного триває довго, а що недовго. Наступного разу крім цих двох картинок демонструється ще третя і пропонуються такі завдання: показати, що із зображуваного скоро буде, що нескоро; що вже було, а що буде; що діти в дитячому садку роблять спочатку, що потім, що пізніше.

Навчаючи дітей середньої групи розрізнювати і правильно вживати поняття «сьогодні», «завтра», «учора» у повсякденному житті використовують вправи з конкретним, зрозумілим змістом: «Сьогодні у нас заняття з математики. Яке заняття було учора? Завтра у нас буде заняття з малювання. Яку пісню ви заспівали учора на музичному занятті?» Увагу дітей звертають на плинність часу. Дітям пояснюють, що те, що було теперішнім, поступово відступає, а майбутнє поступово наближається. Саме це й перетворює «сьогодні» у «завтра», а «завтра» у «сьогодні». Після цього дітям пропонується загадка: «Що було вчора, а буде завтра?» (сьогоднішній день).

Щоб надати дітям можливість повправлятися в локалізації подій і явищ у часі, встановлюючи їхню логічну послідовність, у цій віковій групі на заняттях використовують 2 - 3 сюжетно повязані картинки з більш складними сюжетами. Вихователь пропонує розглянути їх, розкласти в послідовності. Важливо, щоб всі діти правильно виконували цю роботу.

Поняття «швидко», «повільно» формуються у дітей в процесі безпосередніх спостережень за своїми рухами, рухами дорослих, тварин, птахів тощо. Наприклад, ворона ходила повільно; слимак повз повільно» горобець стрибав швидко; одні рибки, плаваючи в акваріумі, робили швидкі рухи, а інші - повільні.

Для закріплення і уточнення цих знань також використовують картинки. Дітям дають дві картинки - на одній зображено повільні рухи, на другій - швидкі. Вихователь пропонує назвати, що роблять зображені на картинках діти, і сказати, хто рухається повільно.

У цій віковій групі, для закріплення часових уявлень використовують ігри: «Учора, сьогодні, завтра», «Придумай речення на слово, яке я назву».

У старшій групі робота розпочинається також з уточнення на чуттєвій основі понять, що вказують на тривалість у загально визначеній формі та послідовність. Наприклад, коли діти після сну почнуть застеляти свої ліжечка, їх запитують про те, що спочатку вони роблять, застеляючи ліжечка, що потім, що ще пізніше; що саме потребує більше часу при застелянні ліжка.

Певна методика розвитку "почуття часу" була розроблена і описана Т.Д.Ріхтерман на основі багаторічних досліджень і практичної роботи. До всіх вимог, які пред'явить дитині школа, її треба готувати ще в дошкільному віці. Для цього насамперед необхідно розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні відрізки часу.

У дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навик регулювання діяльності у часі, для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалості різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.

4.1 Методика навчання розрізнення частин доби, визначення їхньої послідовності

Формування у дітей молодшої групи знань про назви частин доби і уміння їх розрізняти розпочинається з організації конкретних спостережень за тим, що роблять вранці дорослі і діти, коли вони прийшли до дитячого садка; якими справами вони зайняті: вдень, увечері. Іншого разу дітям пропонують розповісти, що вони роблять зранку вдома, у дитячому садку; що вони роблять в дитячому садку вдень; що вони роблять вдома ввечері.

Конкретним визначенням часу для дітей являється їх власна діяльність. Тому, навчаючи дітей, потрібно насичувати частини доби конкретними, суттєвими ознаками дитячої діяльності, називаючи відповідний час.

Серед різноманітних видів діяльності, які щоденно повторюються в режимі дня дитини, є постійні, мають місце дише один раз за добу, у визначений час: це прихід до дитячого садку, зарядка, обід, післяобідній сон и т. д. Є і варіативні види діяльності, що повторюються декілька разів протягом дня, в різні частини доби: гра, умивання, вдягання і роздягання, прогулянка і т. д. Вони також можуть бути використані в якості показників частин доби.

Ознайомлення з частинами доби слід почати з бесіди про особистий, конкретний досвід дітей. Вихователь може запитати: «Діти, ви прокидаєтесь вдома, коли мама скаже, що вже пора вставати, вже ранок! Що ви робите зранку? Коли ви приходите до дитячого садочку? Що ви робите в дитячому садку?»

В кінці бесіди педагог узагальнює: «В дитячому садку ви кожен день робите гімнастику, снідаєте. Потім проводиться заняття. Все це відбувається зранку. Зараз ранок, і ми займаємося». Такі бесіди проводяться на заняттях з математики, при цьому особлива увага приділяється вправи дітям в правильному визначенні словами частин доби. В буденному житті важливо вправляти дітей в використанні назв частин доби, в співвідношенні з визначеним часом доби.

Щоб діти швидше навчилися користуватися словами «ранок», «вечір». «ніч», батькам радять частіше користуватися цим словами та спонукати до цього дітей: «Я прийду за тобою увечері. Пройде ніч і вранці ми з тобою підемо в ляльковий театр. Коли ти покладеш свою ляльку спати? Коли ти з ведмедиком підеш на прогулянку?»

Знання дітей про частини доби в середній групі спочатку в повсякденному житті уточнюється за допомогою таких вправ-запитань: «Що настає після ночі? Після вечора? Коли сонечко сходить? А коли заходить?». Далі знання про частини доби трохи розширюються і поглиблюються завдяки зясуванню з дітьми того, що роблять дорослі вранці, вдень, увечері.

В середній групі потрібно закріпити у дітей уміння називати частини доби, поглибити і розширити їх уявлення про ці відрізки часу, постійно звертати увагу на різноманітні явища, що характерні для кожної частини доби. Тут вже можна показати не тільки, що відбувається і чим займаються вранці, днем, ввечері та вночі не лише діти, а і дорослі. З цією метою можна використовувати картинки з більш широким змістом: школярі вранці йдуть в школу, салют на фоні вечірнього міста, люди виходять вечором з театру і т. д. Розглядаються і серії картинок, на яких зображено все, що трапляється, наприклад, ввечері: діти виходять з дитячого садочка, грають вдома, спостерігають вечірню вулицю з балкону, бабуся читає книжку дитині, що лежить у ліжку. Корисно запропонувати самим дітям з набору вибрати всі картинки, на яких зображено те, що відбувається днем.

Показ різноманітної діяльності, що характерна для кожної з частин доби, може здійснюватися і за допомогою гри. Це ігри-подорожі ранком, днем, вечором та вночі. Почати гру можна словами : «Ми з вами неначе підемо на прогулянку по вулиці вранці і в час нашої подорожі будемо дивитися хто, що робить. Ми вийшли з будинку і побачили чисті, политі водою поляни. Хто це рано вранці прибрав вулиці?» В ході таких ігор діти закріплюють навичку в визначенні частин доби, вільного включення в мову їх назв.

Закріплення знань про частини доби проводиться з використанням картинок, на яких зображено те, що самі діти роблять вранці, увечері. Діти розглядають кожну картинку, розповідають, що на ній відбувається кожна зображена подія. Пізніше вихователь у таких спосіб закріплює з дітьми знання про те, яку роботу виконують дорослі в ці періоди доби.

Після того як діти навчаться визначати частини доби по різноманітній діяльності, їх увагу слід зосередити на обєктивних показниках, що символізують час (положення сонця, ступінь освітлення землі, колір неба та ін.). З цією метою потрібно організовувати на прогулянка зі спостереження за цими явищами. Оскільки схід та захід сонця в умовах міста важко побачити, а сірий колір неба часто зберігається тривало, можна використовувати карточки з зображеннями кольору неба і положенням сонця в різні частини доби. На першій карточці зображено ранок: голубе небо, знизу помітна частина сонячного круга з розбіжними промінцями світло-жовтого кольору. На другий - день: світло блакитно-жовте небо, в верхній частині яскраво-жовтий круг сонця. Третя - вечір: сіре небо, в нижній частині яскраво-помаранчевий круг сонця без проміння. Четверта - ніч: чорне небо з місяцем та зірками. Всі чотири карточки слід показувати дітям одночасно і розглядати чим вони відрізняються. Вихователь задає питання : «Коли це відбувається?». За тим в іграх з дітьми показує картинки з зображенням характерної діяльності і вияснює, що спільного в них: який колір неба, де знаходиться сонце та ін. На основі всіх цих ознак робить висновок про зображений час.

На наступних заняттях до кожної картинки потрібно прикріпити відповідний по кольору квадратик: для ранку - блакитний, для дня - жовтий, для вечора - сірий, для ночі - чорний. Кольоровий символ повинен даватися як умовний знак, тоді діти легше сприймають його в якості носія певної інформації.

Коли діти виразно засвоять назви частин доби: навчаться визначати по характерній діяльності і обєктивним показникам і правильно називати кожну з них, запамятають відповідні їм кольорові знаки, можна приступити до уточнення знань про послідовність частин доби.

В кінці року , коли у дітей сформовані знання про частини доби, цілеспрямовано розкрити значення слова доба. Необхідно допомогти дітям усвідомити, що день, вечір, ніч, ранок - це частини цілого - доби, що відлік послідовності частин доби можна проводити, починаючи з любого з них.

Для засвоєння поняття «доба» можна рекомендувати такі прийоми: на дошці в ряд прикріпити чотири картинки з зображенням частин доби. Зясувати, коли це буває, скільки частин доби намальовано на всіх цих картинках, як можна назвати одним словом весь той час, коли пройде ранок, день, вечір і ніч, всі чотири частини доби. Запропонувати дітям скласти карточки-знаки частин доби і назвати весь цей час одним словом.

Після засвоєння цього матеріалу можна пояснити і значення слів сьогодні, вчора, завтра як змінюваність трьох діб. Для цього потрібно про одну й ту саму подію, значиму для дітей, поговорити тричі: спочатку сказати про те, що ляльковий театр буде завтра, потім, що ляльковий театр покажуть сьогодні, і, нарешті, що його показували вчора.

В процесі цієї роботи у дітей середньої групи почнуть складатися елементарні уявлення про текучість та безперервність часу.

У старшій групі дути повинні уміти визначати періоди доби не лише за подіями в житті дітей і працею людей, а й за положенням сонця. Шляхом спостережень і порівнянь дітям пояснюють поняття «небесний звід», небосхил», «горизонт», надається можливість переконатися, що положення сонця на небі вранці та ввечері різне, що сонце протягом дня переміщується. Вдень порівняно з ранком та вечором сонце піднімається вище горизонту, і тіні від предметів стають коротшими. Період доби, коли сонце високо на небі і діти граються на майданчику, називають «опівдні», це середина дня. Саме той час,рівно о 12 годині дня, по радіо передають сигнали точного часу. Коли ж настає середина ночі, тобто 12 година ночі, то цей проміжок називають «опівночі». На основі безпосередніх спостережень і розгляду відповідних репродукцій картин дітей цієї вікової групи ознайомлюють з явищами «заходу сонця», «сходу сонця», з «сутінками», «світанком», пояснюють, чому про ці періоди кажуть «присмерком», «на світанку».

Щоб діти не ототожнювали сутінки і похмурість. А розрізняли їх, в один з похмурих днів уранці дітям слід поставити запитання: «Зараз сутінки, чи що?».

.2 Методика ознайомлення з календарем як системою мір часу

У старшій групі дітям пояснюють, що загальна тривалість ранку, дня, вечора і ночі становить добу. На заняттях завдання ускладнюють: дітям дають 5 - 6 картинок із зазначенням якоїсь частини доби і пропонують самостійно визначити, які картинки потрібно використати, щоб викласти з них добу.

Щоб розширити і поглибити уявлення дітей про ранок, день, вечір і ніч їм пропонують для відгадування загадки.

У підготовчій групі триває робота з формування уявлень про добу як міру числення часу. Розпочинається вона із закріплення набутих у попередніх віковій групі знань про різні періоди доби, як її складової частини.

Далі, добиваючись свідомого оволодіння дітьми знання про те, що доба - це загальна тривалість ранку, дня, вечора та ночі, застосовують фішки чотирьох кольорів та круги, на яких є чотири сектори, по-різному пофарбовані.

Вважають, що сірий колір означатиме ранок і вечір, білий - день, чорний - ніч, і пропонують завдання: викласти з фішок одну добу, дві доби.

Вихователь пояснює, що коли прийшов ранок і день або вечір і ніч, то це минуло півдоби. Потім пропонує дітям показати на крузі цілу добу, півдоби.

На наступних заняттях дається пояснення, що добу не обовязково починати визначати з ранку. Діти повинні усвідомити, що точка відліку часу доби може переміщуватись. Але, щоб минула одна доба, повинні пройти всі чотири частини доби. Наприклад, якщо почати відлік часу доби з вечора, то доба мине, коли пройдуть вечір, ніч, ранок, день. Для того щоб діти засвоїли це, їм дається ряд вправ; показати по кругу виповнення доби, починаючи з дня, з ночі; викласти з фішок дві доби, починаючи з вечора. Для перевірки засвоєння цих знань використовуються задачі-вправи.

Для наступного засвоєння того, що доба - це одиниця вимірювання часу, яка складається з тривалості дня та ночі, насамперед узагальнюється досвід спостережень дітей ночі, насамперед узагальнюється досвід спостережень дітей про те, що в різні пори року день і ніч мають різну тривалість. Далі підкреслює, що тривалість доби завжди однакова. Якщо взимку, скажімо, скорочується тривалість дня, то продовжується тривалість ночі, а влітку збільшується тривалість дня і скорочується тривалість ночі.

Дітям пояснюють, що для рахунку діб люди створили календар, в якому кожний листочок відповідає одній добі.

Перевіряючи засвоєння дітьми набутих знань про добу, їм пропонують для розвязування задачі.

У цій віковій групі дітей навчають також розрізненню і називанню днів тижня. Ознайомлення дітей з днями тижня вже в старшій групі треба повязувати з формуванням знання про тиждень, як міру робочого часочислення.

Зосередивши увагу дітей на тому, що люди пять днів працюють, а два відпочивають, зясовують кількісний склад тижня, який містить 7 діб. Дітям пояснюють, що перший день тижня називається понеділок - день після (по) неділі, другий день - вівторок (второй), третій день - середа, бо це середній день тижня, четвертий - четвер, пятий - пятниця, шостий - субота від слова «санбат», «шабиш», що означає кінець ділу, сьомий - неділя «не працювати», «без діл».

Добиваючись засвоєння всіма дітьми назв днів тижня по черзі. Щодня вранці їх запитують, який сьогодні день тижня. Проводяться з дітьми такі вправи: «Як називається день тижня, що був учора? Що буде завтра? Як називається день тижня, який є наступним за понеділком? середою? пятницею? Як називати день тижня, який передує суботі? середі? пятниці?».

Для кращого і швидкого опанування дітьми назв днів тижня дають деякі поради батькам. Наприклад, вранці, виходячи з дому, слід говорити дитині, який сьогодні день тижня, нагадати, як називається день, який вже минув чи що буде завтра. Обіцяючи що-небудь дитині, треба також називати день тижня: «Ми підемо з тобою до зоопарку в суботу. Сьогодні середа. Через скільки днів буде субота?»

Переліком днів тижня порядковим рахунком їх дітям показують, що коли почати підрахунок часу з понеділка, то тиждень закінчиться в наступний понеділок, якщо ж з четверга, то тоді відповідно він мине в наступний четвер і ін.. після цього використовують роздавальний дидактичний матеріал, а саме: картки з цифрами від 1 до 7. Роздавши по два набори таких цифр кожній дитині, для індивідуального виконання пропонують такі завдання: показати цифру, яка відповідає названому дню тижня, що іде за понеділком; викласти картками один тиждень, починаючи з понеділка, з середи, з четверга; викласти картками два тижні, починаючи з понеділка, з пятниці.

Щоб усвідомити, як діти усвідомили тиждень як міру числення часу, їм слід запропонувати для розвязування задачі відповідного змісту, а також загадки для відгадування.

У підготовчій групі з метою дальшого розвитку і удосконалення їхнього досвіду часової орієнтації розширюють та поглиблюють логічне знання про час, його характерні особливості, зокрема, його субєктивність, тобто неможливість довільно змінити (прискорити чи уповільнити) течію часу, його неперервність та необоротність.

Зясовують з дітьми, що у визначенні числа, дня тижня людині допомагає календар. У цій віковій групі поглиблюються уявлення про пори року і рік. Використовуючи чотириколірні круги і фішки чотирьох кольорів, даємо дітям змогу краще засвоїти, що тривалість року не змінюються, якщо почати його рахувати від літа, чи від зими.

Для конкретизації того, що протягом року числення часу ведеться за допомогою доби, використовується календар. Ознайомлення і пояснення відповідності кожного листочка календаря одній добі допомагає підвести дітей до розуміння того, що рік має дуже багато діб. Після такого ознайомлення і пояснень дітям пропонується для відгадування загадка про календар.

На наступному етапі роботи дітям підготовчих груп пояснюють, що для зручності вимірювання часу протягом року люди рік розподілили на менші відтінки часу, які назвали місяцями. Для розширення уявлення про тривалість року і місяця, використовують відривний календар, порівнюють кількість листочків-діб, яку містять рік і місяць.

Для навчання дітей підготовчої групи правильному визначенню і називанню місяців кожної пори року застосовують чотириколірні круги і два набори планшеток до них. Планшетки відображують або основні ознаки природи і характерну працю людей, або свята, які відбуваються в той чи інший місяць.

Поступово діти засвоюють назви місяців кожної пори року. Потім практикують такі вправи: викласти планшетками місяці на крузі - весни і літа, викласти останній місяць осені та ін.. проводяться словесні ігри: «Навпаки», «А далі скажи ти», «Чи є оповідання краще?», «Виправ небилицю».

.3 Формування відчуття часу у старших дошкільників

У підготовчій до школи групі увагу дітей зосереджують на вимірюванні часу протягом доби. Дітям пояснюють, що для більш точного визначення й вимірювання часу доба розподілена на години, що година складається ще з менших одиниць вимірювання часу - хвилин, а кожна хвилина ще з менших одиниць вимірювання часу - секунд.

Для формування у дітей початкових уявлень про тривалість 1 год., 1 хв. і 1 с. їх ознайомлюють з обєктивною тривалістю цих інтервалів часу.

Спочатку поглиблюють знання про склад доби і конкретизують уявлення про тривалість години. Далі, виклавши інтерес до вимірювання часу і показавши необхідність цього , ознайомлюють з тривалістю 1 хвилини та 1 секунди. Закріплюючи уявлення про тривалість однохвилинного інтервалу, а пізніше три - та пятихвилинного, дітей привчають контролювати час за пісковим годинником у процесі виконання різної за обсягом роботи. У дітей розвивають почуття задоволення від уміння виконувати дії на час. Після цього привчають оцінювати тривалість своєї діяльності, розвивають почуття задоволення від уміння визначати часовий інтервал.

Головна мета нагромадження у дітей досвіду виконання різної за змістом діяльності у відведений час полягає в розвитку у дітей вміння планувати в часі свою діяльність, регулювати темп і ритм роботи залежно від відведеного часу та обсягу роботи. Для усвідомлення дітьми того, що кожна одиниця часочислення складається з певної кількості менших одиниць вимірювання та для ознайомлення їх з кількістю співвідношенням між секундою і хвилиною, хвилиною і годиною демонструють діафільм «Секундочка», в якому це пояснюється в захоплюючій казковій формі.

Багато додаткових труднощів доводиться подолати тим дітям, у яких до моменту вступу до школи не розвинуті часове розрізнення. Буквально з перших уроків діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час. Учні 1 класу повинні навчитися не запізнюватись на уроки, починати вчасно готування уроків вдома і т. д.

Факторами, на основі яких формується відчуття часу, являються:

1)Знання часових еталонів (узагальнення уявлень про них); для того щоб дитина могла зрозуміти про яку часову тривалість їй говорять, чи самостійно визначити часовий інтервал, він повинен знати міру часу по частинах і навчитися ними користуватися;

2)Переживання часу - відчуття тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організовувати різноманітну діяльність дітей відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той чи інший його відрізок. В подальшому це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в час, обирати обєм роботи відповідно відведеному на неї час;

)Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника; контроль з сторони дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при ви робітці навичок орієнтування в часі.

.4 Почуття часу в інтервалах 3,5 і 10 хвилин у дітей старшої та підготовчої групи

У дітей старшої і підготовчої до школи груп можна починати розвивати почуття часу спочатку на інтервалах в 3, 5 і 10 хвилин, тому що розрізнення цих інтервалів життєво важливо для дітей.

хвилина - це та первісна, доступна дітям одиниця часу, з якої складаються 3, 5, 10 хвилин. До того ж у побуті ця міра часу найбільш часто зустрічається в мові оточуючих. "Через хвилину", "Зачекайте хвилину" - подібні вирази діти чують часто, але уявлення про цьому інтервалі у них далеко не адекватні.

Робота починається з сприйняття дітьми хвилинного інтервалу, а потім переходить до засвоєння інших інтервалів. Дітей знайомлять з тривалістю 1, 3, 5 і 10 хвилин, при цьому використовують секундомір, пісочний годинник, годинник-конструктор для сприйняття дітьми тривалості зазначених інтервалів; забезпечується переживання тривалості цих інтервалів у різних видах діяльності; вчать дітей виконувати роботу в зазначений термін (1, 3, 5 хвилин), для чого навчають вимірювати час і оцінювати тривалість діяльності, регулювати темп її виконання.

Робота проводиться на заняттях при звичайній організації. Програмний матеріал перших трьох занять може включати наступні завдання:

. Познайомити дітей з тривалістю 1 хвилини;

. Вчити вмінню контролювати час з пісочним годинником у процесі виконання різноманітної діяльності;

. Формувати почуття задоволення від уміння виконувати завдання вчасно.

На 1-му занятті виявляються уявлення дітей про 1 хвилині. "Хвилина це 60 секунд, а секунда зовсім коротка: скажеш "раз і... "- та секунда пройшла, а в хвилині таких секунд 60", - пояснює вихователь, демонструючи тривалість 1 хвилини на секундомірі. Уточнюються назва цього приладу, знайомлять зі словом "секундомір". Дітям показують як рухається стрілка на секундомірі, і пояснюють, що її рух по колу здійснюється завжди за одну хвилину. Пропонують посидіти 1 хвилину і виміряти її тривалість за секундоміром. Після цього показуються пісочний годинник, пропонується подумати, чому вони так називаються. Тривалість однієї хвилини вихователь одночасно демонструє по пісочному годиннику і секундоміру. Разом з вихователем діти роблять висновок, що 1 хвилину можна виміряти секундоміром і з допомогою пісочного годинника. Вихователь і самі діти розповідають, де використовуються ці прилади для вимірювання часу.

Потім на кожен стіл ставлять пісочний годинник, і дітям пропонується сказати, що можна встигнути зробити за 1 хвилину. На цьому занятті і на наступних вони самі повинні були перевіряти, що можна встигнути зробити за 1 хвилину.

На занятті діти виконують 3 завдання:

. Викладають з паличок якісь візерунки протягом 1 хвилини, стежачи за однохвилинним пісочним годинником. Дається вказівка: названі за кожним столом діти за сигналом одночасно перевертають пісочний годинник і працюючи, всі будуть стежити за годинником. Коли весь пісок буде знизу, хвилина закінчиться, роботу відразу всім слід припинити, руки прибрати зі столу. По закінченню роботи діти розповідають, хто скільки і яких візерунків встиг скласти за 1 хвилину. Вихователь особливо відзначає тих дітей, які стежили під час виконання роботи за пісочним годинником і встигли закінчити роботу вчасно.

. Розкладають палички по 10 штук протягом 1 хвилини.

. Прибирають всі палички з однієї коробки в протягом 1 хвилини.

При підготовці до заняття необхідно враховувати, що обсяг роботи повинен бути розрахований на однохвилинний інтервал. Всі операції - взяти і покласти паличку - вимагають дві секунди, тому на всі три завдання на першому занятті дітям дається по 30 паличок. Таким чином, створюються умови, при яких вони мають можливість виконати завдання і вкластися в часі.

На наступному занятті діти знову спостерігають за пісковим годинником за протіканням 1 хвилини, згадують, що вони встигли зробити на минулому занятті за одну хвилину. На цьому занятті завдання пропоновані дітям, ускладнюються: вже кількість операцій залежить від індивідуального темпу дій. В кінці роботи звертають увагу дітей на це, показується залежність результатів від темпів роботи при однаковій тривалості діяльності. На 2-му занятті дається вже 5 завдань, кожне з яких пропонувалося виконувати протягом 1 хвилини, контролюючи час спостереженням за пісочним годинником:

малювати палички на картоні чи папері за рядками 1 хвилину;

вирізати з паперу смужки (по намічених лініях), а потім порахувати, хто скільки смужок встиг нарізати);

трьом дітям, викликаним до столу, вихователь пропонує роздягнути ляльку протягом 1 хвилини, а потім розповісти, скільки речей встигли зняти з ляльки за 1 хвилину;

одягати ляльку 1 хвилину і розповісти, скільки речей встигли надіти на ляльку;

порівнювати, що швидше робити: одягати чи роздягати ляльку;

у роздягалці запропонувати 5 дітям одягатися 1 хвилину, а всім іншим стежити, скільки речей вони встигають надіти за 1 хвилину.

Третє заняття з організації аналогічно другому, відмінність полягає в числі завдань. Діти смужки паперу розрізають на квадрати, потім розрізають квадрати на трикутники, а потім з квадратів вирізають кола. Порівнюють, скільки за 1 хвилину можна вирізати квадратів, трикутників, кіл. В кінці цього заняття викладаються візерунки з одержаних геометричних фігур і з'ясовується, з якої кількості фігур можна встигнути скласти візерунок за 1 хвилину.

На наступних трьох заняття вирішуються інші завдання:

вчити дітей оцінювати тривалість своєї діяльності по 1 хвилині;

формувати почуття задоволення від уміння точно визначати час.

На 4-6 заняттях дітям пропонують виконувати ті ж самі завдання, що й на перших трьох, але тепер вони визначають час вже без пісочного годинника. Інструкцію дають наступну: "Ви самі будете закінчувати роботу, коли вам здасться, що 1 хвилина закінчилася, а я перевірю і скажу, хто коли закінчив. Подивимося, хто з вас правильно вгадає, коли закінчиться хвилина".

Наступні два заняття присвячуються виконання таких програмних завдань:

вчити дітей правильно вибирати обсяг роботи, що відповідає інтервалу в 1 хвилину;

виховувати почуття задоволення від уміння правильно планувати у часі свою діяльність.

Дітям пропонують самостійно намітити такий обсяг роботи, який можна встигнути виконати за 1 хвилину. Важливо, щоб дитина усно заздалегідь спланувала у часі обсяг роботи, а потім практично виконала його і оцінила фактичну тривалість своєї роботи з пісочним годинником. Наприклад, пропонуються такі завдання: із 3 запропонованих візерунків - зразків вибрати такий, який можна було б встигнути скласти за 1хвилину, або відібрати таку кількість рослин, яку можна встигнути полити за одну хвилину, або назвати, скільки речей можна встигнути надіти на ляльку за 1 хвилину і тому подібне. При оцінці підсумків роботи увага дітей звертається на причини відповідності або невідповідності тривалості виконання завдання його планування.

Такі заняття допомагають дітям наочно побачити на секундомірі, на пісочному годиннику) і пережити, відчути тривалість 1 хвилини. Вони практично переконуються в тому, що можна встигнути зробити за 1 хвилину, знайомляться з можливістю контролювати, вимірювати час:

Пісочний годинник вважаються найбільш вдалим приладом для вимірювання дітьми часу, тому що вони дають можливість спостерігати плинність хвилини. За обсягом піску в балончику пісочного годинника видно, скільки часу пройшло і скільки залишилося до закінчення хвилини. Пісочний годинник не вимагає кількісного обчислення часу і в той же час дуже наочний, тому саме з цим приладом вимірювання часу треба познайомити дітей, починаючи роботу з розвитку почуття часу. Спостерігаючи за перебігом часу в процесі виконання завдання, діти можуть самі регулювати темп своєї діяльності, сприймаючи хвилинні інтервали кількома аналізаторами (зором, м'язовим почуттям). Для розвитку почуття часу в процесі виконання різних завдань недостатньо введення тільки самого чинника часу, тобто коли дорослий оголошує про початок та закінчення часового інтервалу. Необхідно ввести фактор урахування часу самими дітьми.

Ознайомлення дітей з тривалістю 3-х і 5-ти хвилинних інтервалів проводиться за тією ж методикою. Спочатку демонструється інтервал в 3 хвилини як сума окремих хвилин, з'ясовується, скільки разів треба перевернути хвилинний пісочний годинник і скільки кіл зробить стрілка на секундомірі, поки пересиплеться весь пісок у 3-хвилинних пісочному годиннику. Виконуючи роботу, розраховану на 3 хвилини, діти порівнюють її з тією, яку виконували за 1 хвилину. Наприклад, при одяганні на прогулянку порівнюють, скільки речей одягали за 1 хвилину і за 3 хвилини.

На 1-му занятті з ознайомлення з 3 хвилинами не всі діти встигають виконати завдання за новий для них часовий інтервал. Деякі спочатку дуже поспішають, але побачивши, що піску в балончику годин ще багато, починають повільніше працювати, перестають стежити за годинником, захоплюються складанням човники, або будівництвом будинку, або малюванням і не встигають закінчити роботу в строк. У міру набуття досвіду діти починають працювати в більш рівномірному темпі, звикають стежити за пісочним годинником і закінчувати працювати в строк.

На наступному етапі роботи, коли дітям треба самим оцінити тривалість часу-3 хвилини, вихователь показує 2 види пісочного годинника і пропонує визначити після пуску годин, які годинники на 1 хвилину, а які на 3 хвилини, що вони роблять безпомилково. Потім їм пропонується посидіти, нічого не роблячи, 3 хвилини і підняти руку, коли здасться, що 3 хвилини закінчилися. Більшість дітей на перших порах недооцінюють цей інтервал, піднімають руки після закінчення, наприклад, 40 секунд. Це свідчить про те, що більш тривалий інтервал оцінити значно важче, особливо коли це часом не заповнено певним змістом.

При оцінці часу в процесі виконання більш змістовних завдань (вільне ліплення, або конструювання будівель з настільного будівельного матеріалу, або малювання тощо) діти виявляють більшу точність у визначенні тривалості 3-хвилинного інтервалу без використання годин.

На 3-му етапі роботи, при плануванні обсягу роботи на 3 хвилини, дітям пропонується спланувати ті ж види завдань, які вони виконають при плануванні на 1 хвилину. Це дає їм можливість спиратися на раніше набутий досвід і збільшувати обсяг роботи на інтервал у 3 хвилини.

На цих заняттях пропонується планувати роботу на інтервал в 1 хвилину, а іншим той же вид роботи на інтервал у 3 хвилини. Після виконання завдання порівнюється, наприклад, скільки геометричних фігур з числа намальованих на аркуші паперу можна встигнути вирізати за ці проміжки часу.

Діти і на заняттях і в повсякденному житті користуються двома заходами часу - 1 хвилиною і 3 хвилинами і відповідно 1-хвилинним і 3-хвилинним пісочним годинником.

Ознайомлення з інтервалом в 5 хвилин проводиться за тією ж системою. Цей інтервал діти сприймають як величину, похідну від 1 хвилини: 5 раз перевернутий хвилинний пісочний годинник, 5 разів обійде коло стрілка на секундомірі, поки триває 5 хвилин. Це допомагає їм сприйняти новий часовий інтервал на основі вже наявних знань про тривалість 1 і 3 хвилин. При відповіді на питання, що можна встигнути зробити за 5 хвилин, вони кажуть, що встигнуть за 5 хвилин повністю закінчити все те, що не встигали завершити, працюючи тільки 3 хвилини, - повністю одягтися, побудувати до кінця великий будинок і т.п.

При знайомстві з 5-хвилинним інтервалом спочатку також використовуються пісочний годинник, за допомогою якого діти вже вміли вимірювати час. Але поряд з пісочним годинником їм показується іграшковий годинник - конструктор з прозорим корпусом, крізь стінки якого видно механізм. Ці години зручні тим, що їх можна пускати і зупиняти в потрібний момент. Тут ще не знайомлять дітей з самим приладом - годинами, а лише показують вимір найбільш яскраво представленого на годиннику проміжку часу - 5 хвилин. Цей інтервал легко побачити - це відстань від цифри до цифри, його легко запам'ятати. Показують і спосіб вимірювання часу - 5 хвилин з допомогою раніше засвоєного заходу - 1 хвилини пояснюють, що 1 хвилина - це відстань на годиннику від риски до риски, а за п'ять хвилин стрілка на годиннику пройде 5 рисок. Діти легко починають орієнтуватися по годинах, їм подобається самостійно визначати час. Вони частіше кидають погляди на годинник - конструктор, що стоїть на столі вихователя, ніж на пісочний годинник, який завжди стоїть на столах під час виконання завдання на час. І діти пояснюють це так "На пісочному годиннику точно не дізнаєшся, скільки залишилося хвилин, а на годиннику можна порахувати. " Так на практиці пізнається призначення годин як приладу точного вимірювання часу.

Спостереження показали, що, осягаючи тривалість 5-хвилинного інтервалу часу, діти поступово опановують і необхідний темп роботи. При виконанні першого завдання на 5-хвилинний інтервал діти після пуску годин відразу ж починають працювати у швидкому темпі, але у міру спостереження за годинами, бачачи, що в їх розпорядженні ще багато часу, уповільнюють темп роботи, він стає більш спокійним і рівномірним. А головне, всі одночасно закінчують виконання завдання.

Треба відзначити, що сам характер роботи ускладнюється від заняття до заняття. Якщо на перших заняттях діти виконують в одному завданні протягом відведеного проміжку часу однотипну роботу (1 хвилину вирізали квадрати), то в завданнях на 3 хвилини і особливо на 5 хвилин виробляють більш складні операції: вирізають різноманітні фігури і з них складають візерунок.

На заняттях весь час йде зіставлення обсягу роботи, темпів діяльності. Наприклад, викликають 3 дітей і пропонують сісти за стіл біля пісочного годинника - 1-хвилинних, 3-хвилинних і 5-хвилинних - хто де хоче. Одночасно просять перевернути годинник і відповідно за 1, 3, 5 хвилин вирізати геометричні фігури, намальовані на папері. Після виконання завдання кожний розповідає, скільки фігур встиг вирізати за відведений термін, порівнює можливий для виконання обсяг такої роботи за різні часові інтервали.

Ознайомлення з 10-хвилинним інтервалом, а також з півгодинним і годинним інтервалом часу, проводиться на заняттях не з математики, а по іншим видам діяльності, де є можливість пропонувати дітям виконувати завдання протягом 10 хвилин, тобто на зображувальній діяльності, праці, при проведенні фізичних вправ і ін.

5. Практична частина

У роботі з дітьми 2-4 річного віку застосовуються найбільш прості словесні ігри, в яких активізується їх словника за рахунок слів-назв частин доби. Наприклад, у грі «Назви пропущене слово» вихователь говорить пропозицію, пропускаючи назви частин доби: « вранці Ми снідаємо, а обідаємо - ...?», і діти доповнюють пропущене слово. Одночасно вихователь пов'язує назви частин доби з найбільш помітними об'єктивними і природними показниками (світло, темно, сонце, місяць). У середній групі закріплюють у дітей назви частин доби, поглиблюють і розширюють уявлення про цих відрізках часу, постійно звертаючи увагу на різноманітні явища, характерні для кожної частини доби.

В якості наочного матеріалу використовуються картинки з діями людей і тварин в різний час доби . Починаємо знайомство з дітьми 3 - 4 років, назви частин доби пов'язуються з конкретною діяльністю дитини і даються в контрасті: ранок - вечір, день - ніч.

Розглянемо приклад фрагменту заняття з ознайомлення дітей з назвами частин доби.

Наочний матеріал: іграшка - ведмедик, картинки із зображенням ведмедя в різний час доби (його дії і явища природи).

Хід заняття:

Педагог розповідає казку про ведмедика:

Мишко приніс свої фотографії і хоче, щоб ми здогадалися, коли він сфотографований на кожній з них: вранці, вдень, ввечері або вночі. Але спочатку послухайте його історію:

«Ведмедик прокинувся рано вранці, коли вставало сонечко. Він зробив зарядку, вмився, почистив зуби і поснідав. Потім пішов гуляти. Поки мишко гуляв, сонечко піднялося високо, настав день. Мишко зголоднів і пообідав малиною. Далеко від будинку зайшов мишко, довго йому довелося повертатися. Сонце стало сідати, настав вечір. Мишко прийшов додому, включив телевізор, а там передача «на добраніч, малюки». Мишко подивився телевізор, повечеряв, почитав книжку. Зовсім стемніло надворі, зійшовмісяць, засяяли зірки, настала ніч. Втомився наш ведмедик і ліг спати».

Під час розповіді педагога діти можуть розглядати картинки, розставлені перед ними по порядку: що робить ведмедик вранці, вдень, ввечері, вночі. Потім всі разом обговорюють, що і коли зображено на фотографіях».

Фрагмент заняття з ознайомлення дітей з поняттями «доба», «вчора», «сьогодні», «завтра»:

Що настає, коли кінчається ранок?

Після чого починається ранок?

Скільки частин доби ви знаєте?

Висновок: Ранок, день, вечір, ніч - це доба. В добі завжди 4 частини.

Всі змінюють одна одну. Скінчилися одна частина, почалася інша.

Частину, яка пройшла, називають «вчора». Вчора у нас було музичне заняття.

Частину, яка йде зараз, називають «сьогодні». Сьогодні у нас заняття з математики.

Частину, яка ще не настала, називають «завтра». Завтра у нас буде малювання.

Четвертий рік життя

Малювання

Основне програмне завдання: закріпити знання дітей про добу та її частини.

Засоби навчання: олівці, аркуш паперу із заздалегідь підготовленими трьома кольоровими квадратами і одним не зафарбованим (будиночок з віконцями).

Матеріали та обладнання: аркуші паперу з намальованими квадратами, кольорові олівці.

Хід заняття

Вихователь бере в руки зразок і демонструє будиночок з віконцями, одне з яких не зафарбоване. Діти мають пригадати, в якій послідовності приходять додому сестра та братики, яких звуть Ранок, День, Вечір, Ніч. Знайти не зафарбоване віконце, подивитись уважно, хто його сусіди, і зафарбувати.

Організація самостійної роботи дітей. Розфарбувати віконце, яке не «світиться» (у кожної дитини один з чотирьох варіантів: перший - не зафарбоване верхнє віконце, другий - не зафарбоване друге і так далі).

Запитання до дітей: Яким кольоровим олівцем ти розфарбував віконце? Чому? Перелічи імена всіх братів і сестри, які живуть в одному будиночку. (Ранок, День, Вечір, Ніч).

Ігри

Гра «Не помились»

Вихователь розкладає на столі ілюстрації із зображенням ранку, дня, вечора, ночі та пропонує дітям визначити, яка частина доби зображена. Коли вихователь бачить, що діти без помилок визначають різні частини доби на ілюстраціях, пропонує пограти в гру: .потрібно присісти й закрити долоньками очі, якщо показується картинка ночі або вечора; встати й пострибати, якщо показується картинка дня і ранку.

Гра «Назви пропущене слово»

Діти утворюють півколо. Вихователь котить кому-небудь із дітей мяч. Починає речення, яке має закінчуватися назвою частини доби:

Ми снідаємо вранці, а обідаємо...

Діти називають слово, завершуючи фразу.

Уранці ти приходиш у дитячий садок, а йдеш додому...

Удень ти обідаєш, а вечеряєш...

Цю гру можна повторно провести у вільний від занять час.

Заняття на тему: « День-ніч»

Мета заняття: навчати розрізняти час доби: день, ніч,- порівнювати предмети за довжиною, складати картинки з геометричних фігур.

Матеріали: сюжетні картинки із зображенням дня (наприклад, дитина обідає) і ночі (дитина спить), мяч, діапроектор і слайди (для вихователя).

Хід заняття

СИДЯЧИ ЗА СТОЛОМ

Ознайомлення з часом краще починати з конкретних відрізків: день - ніч. Характеристика часового відрізка має бути переконливою для кожної дитини.

Розгляньте першу картинку: дитина спить. За вікном темно. Світить місяць. Запитайте: коли це буває - удень чи вночі? Що ти робиш уночі? Що робить уночі бабуся? брат? сестра?

Розгляньте другу ілюстрацію: «швидка допомога» їде нічним містом. Хто працює вночі? (Лікарі, медичні сестри, водії.)

На третій картинці дитина обідає. Що вона робить? Коли обідають діти: удень чи вночі? Що ви робите вдень? Що робить удень мама?

Наприкінці роботи з картинками загадайте загадки.

Зорі в небі запалали,

Діти спати полягали.

Місяць вийшов з білим линком р?

То настала темна... (нічка).

Сонце в небі ясно світить,

Погуляти вийшли діти.

Коли це буває?(Удень.)

ПОГРАЙМОСЯ

Після обговорення картинок вихователь обирає й проводить будь-яку із запропонованих ігор.

«Ми крокуємо»

Діти ходять кімнатою. За командою «Короткий!» вони роблять короткі кроки, а за командою «Довгий!» довгі.

Після гри вихователь пропонує дітям по черзі вимовляти слова «довгий-короткий»

У гру можна вносити доповнення. Наприклад: діти роблять довгі(чи короткі) кроки навшпиньках.

«Що довше?»

Діти утворюють коло. Вихователь стоїть у центрі, він котить мяч комусь із дітей і каже:

Чоботи довгі, а черевики...

Дитина, у якої мяч, відповідає:

Короткі.

Котить мяч вихователеві.

У футболки рукава короткі, а у светра... (довгі).

Гольфи довгі, а шкарпетки... (короткі).

Шорти короткі, а штани... (довгі).

Пальто довге, а куртка... (коротка).

Хвіст у зайця короткий, а в лисиці... (довгий).

Гусінь коротка, а змія... (довга).

НА ПРОГУЛЯНЦІ

На ділянці запропонуйте малятам накреслити доріжку на снігу, іншим - доріжку, коротшу чи довшу, ніж уже накреслена. Порівняйте ЇХНЮ довжину.

Увіткніть гілочки в замет «за зростом». Запитайте в дітей, які гілочки довші, які коротші.

Поради вихователеві

Протягом дня запитуйте в дітей, який зараз час доби. Що вони робили вранці? Коли обідали? Коли гралися?

Попросіть дітей старшої групи зробити малятам різнобарвні

ліхтарики з паперу.

Якщо в дошкільному закладі є діапроектор, то краще використовувати його, ознайомлюючи дітей із часом. Правила роботи:

показувати слайди тільки на екрані;

відстань від екрана до дітей має становити не менш ніж 2 метри;

не можна показувати більше від 2-3 слайдів за один

Рекомендації' для батьків

Під час готування обіду звертати увагу дітей на довжину морквин, огірків, кабачків. Запитувати: що довше, що коротше, чи є овочі однакової довжини.

Рис. 1

Аплікація

Програмне навчальне завдання: ознайомити дітей з послідовністю частин доби.

Матеріали та обладнання: по одному аркушу паперу, на якому намальовано будиночок, чотири кольорові квадрати (рожевий, білий, синій, чорний), які зображують вікна, пензлик, клей, серветка на кожну дитину.

Хід заняття.

Вихователь показує дітям будиночок, який називається «доба». У цьому будиночку живуть брати та сестра, яких звуть - Ранок, День, Вечір, Ніч. У кожного з них своє віконце в будиночку.

Діти розглядають зразок - будиночок з чотирма кольоровими віконцями, розташованими вертикально та співвіднесеними з певною частиною доби.

Організація самостійної роботи дітей. Покласти перед собою аркуш, на якому намальовано будиночок. Розкласти на столі кольорові квадратики-віконця справа наліво (рожевий, білий, синій, чорний). Брати по одному квадратику і наклеювати згори вниз один під одним, починаючи від рожевого та закінчуючи чорним.

Запитання до дітей: Що раніше за всіх приходить у наш дім? (Ранок). Що відбувається після дня, вечора? Назвіть усіх мешканців будиночка, який називається «доба».

Пятий рік життя

Ігри

Гра «Що спочатку?А що потім?»

Ігровий матеріал: картинки із зображенням дня,вечора,ранку,ночі; картинки про Даринку.

Кількість гравців:вся група.

Правила гри. Виграє той учасник, який перший правильно розкладе всі частини доби.

Коли Даринка вирушила до лісу? Коли повернулась?

Чому ви вирішили,що вона повернулась ввечері?

Чому на вулиці стало темно?

У кожної дитини на столі картинки з малюнками дня, ночі,ранку,вечора.

Розгляньте малюнки. Назвіть частини доби.

З якої частини доби починається день?

Розкладіть всі картинки в необхідному порядку.

Гра «Частини доби»

Ігровий матеріал: кольорові картки квадратної або прямокутної форми (рожевого, білого, синього та чорного кольорів), кожна з яких символізує одну з частин доби. Зі зворотного боку всі картки сірі.

Кількість гравців: троє-четверо дітей.

Правила гри. 1. Виграє той учасник, який перший правильно побудує з кольорових карточок модель доби. 2. Приз одержує той учасник, який правильно назве кожну частину доби.

Хід гри.

Перед гравцями на середину столу викладають кольорові картки зворотним боком. Перемішують. З допомогою лічилки визначають того, хто починає гру. Діти по черзі тягнуть картки, називають, яку частину доби ті картки позначають і ставлять на відповідне місце в моделі.

Шостий рік життя

Рухлива гра «Тиждень. Шикуйсь»

Ігрове завдання: в ігровій формі закріпити знання назв тижня та їх послідовності.

Матеріали: сім великих карток з числовими фігурами від однієї до семи. Що позначають дні тижня.

Хід гри.

Вихователь ділить дітей на дві команди. Одна команда, що складається із семи дітей, - це називається «Тиждень». Кожному учасникові дається велика картка з назвою дня тижня. Друга команда - без картон. На сигнал вихователя, під музичний супровід діти розбігаються по майданчику. На останній сигнал вони (перша команда) мають вишикуватись у правильній послідовності: понеділок ..... неділя. Друга команда стежить, чи правильно учасники зайняли місця. Хто перший помітить помилку, той стає на місце того гравця з першої команди, який помилився.

Отже, використовуючи в системі та взаємозвязку такі наочні засоби навчання, як моделі, вихователь може послідовно переходити від простого до складного, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного, а отже, забезпечити рух дитини від незнання до знання, від неповного до ґрунтовнішого знання.

Висновки

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку.

Навколишній світ існує у часі. Час, як і простір, є загальною формою існування матерії. З цього випливає, що часові характеристики явищ - їх тривалість, частота, ритм і т. д. універсальні за своєю застосовністю для опису будь-яких природних процесів.

Час не має наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається дітьми тільки опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з певним часом, або через чергування якихось постійних явищ.

Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного значення.

Характер уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодіванням часовими поняттями ( на світанку, в сутінки, опівдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік), вмінням орієнтуватися в часі доби по природнім явищам, уявленням про причинно-часових залежно ритмічних природних явищ, про тривалість секунди, хвилини та години і умінь визначати час на годиннику, оцінювати часові інтервали.

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношень в постійно повторюваних явищ життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистісного досвіду. Через це дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначити тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших обєктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загальновизначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розвязування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно повязаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.

Є така частина сприйняття як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільнят віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте «почуття часу» спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Спеціально організована робота у дошкільних закладах з формування у дітей тимчасових поданні призводить до розвитку у них відчуття часу , що необхідно для підготовки до школи та дорослого життя.

Список використаних джерел

1.Щербакова Е. Формирование представлений о понятый о времени с помощью объемной модели // Дошк. воспитание. - М., 1986.

2.Щербакова И.Е. Методика обучения математике в детском саду. - М., Академия, 2000.

.Рихтерман Т.Д. Как дети ориентируются во времени.//Дошк. воспитание.- 1968. №4.

.Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. - М., 1982.

5.Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста, Просвещение, 1991.

6.Леушина А.М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. - М., 1974.

7.Грибанова О.К., Щербакова К.Й., Белова С.Ф., Назаренко К.В. Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей, К., Вища школа, 1987, с 98 - 109.

8.Березина Р.Л., Михайлова З.А., Непомнящая Р.Л., Рихтерман Т.Д., Столяр А.А. Формирование элементарных математических представлений у дошкольников, 1988, с 259 - 275.

.В.П. Новикова , Математика в дитячому садку,Конспекти занять для роботи з дітьми 3-4 років,2000.

10.С.А. Ігнатьєва, О.П. Яковлева, Математика, старша група,2008.

11.С.А. Ігнатьєва, А.Л. Калмикова, Р.Г. Авдєєва, Математика,середня група, 2008.

Похожие работы на - Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!