Діяльність соціального педагога з трудового виховання дітей

Діяльність соціального педагога з трудового виховання дітей

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

.1      Теоретичний аналіз сутності роботи соціального педагога з вирішення проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

.2      Аналіз досвіду роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

.3      Характеристика нормативно-правової бази щодо роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

.1 Аналіз сутності технології роботи соціально педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

.2 Розробка технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

.3 Експериментальне впровадження розробленої технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема створення умов для формування особистості, здатної до самоствердження, творчого сприйняття світу та майбутньої соціально значущої діяльності - головна вимога сьогодення. Трудове виховання є важливою умовою становлення особистості, яке забезпечує повноцінний її розвиток, оскільки спрямоване на формування працелюбності, вдосконалення та орієнтує у правилах доцільної і безпечної поведінки.

Трудова діяльність повинна сприяти підвищенню загального розвитку дітей, розширення їх інтересів, появі найпростіших форм співробітництва, формуванню таких моральних якостей, як працьовитість, відповідальність за доручену справу, почуття обов'язку.

Як відомо, дошкільний вік - це безперервний процес, коли дитя хоче працювати та з задоволенням включається в працю дорослих. Тому він найбільш сприятливий для залучення дітей до праці.

Головне завдання дорослих - це створити умови діяльносты так, щоб дитя переживало радість праці, позитивно відносилася до неї. Трудова діяльність дошкільника відрізняється від продуктивної і побутової праці дорослих. Вона не приводь до здобуття об'єктивно значимого продукту, зате має величезне значення для психічного розвитку самого дитяти.

Специфіка праці дошкільника полягає в тому, що праця тісно пов'язана з грою. Слід підкреслити, що в ігрової і трудової видів діяльності загальне джерело - потреба брати активну участь в житті дорослих, а також прагнення до самостійності. У праці і грі дитя освоює сферу соціальних стосунків і дій, пов'язаних з побутовими і професійними функціями дорослих. У грі маля діє в уявному плані, але не має конкретного результату.

У трудовій діяльності дитя встановлює безпосередній зв'язок з життям дорослих, чим в грі. Працю слід розглядати, як засіб розумового виховання дітей, оскільки він сприяє розвитку мислення, уваги, кмітливості, творчої уяви, уміння планувати свою роботу.

Дитя знайомиться з властивостями предметів і явищ, отримує знання про професії, про знаряддя праці, набуває навиків роботи з ними і пізнає світ соціальних стосунків між людьми.

Теоретичними питаннями з трудового виховання займалися багато вітчизняних педагогів та психологів: К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Р.С.Буре, Л.В. Русскова, Г.Н.Годіна, А.П.Усова, Я.Н.Коломінскій, Д.В.Сергеева, О. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін.

Отже, актуальність проблеми, недостатня її вивченість, необхідність подолання визначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Робота соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу»

Мета дослідження - розробити й експериментально перевірити технологію роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Відповідно до мети дослідження визначено його завдання:

.        Проаналізувати наукову літературу з метою уточнення сутності процесу трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності.

.        Проаналізувати досвід роботи соціального педагога з тудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

. Систематизація та аналіз нормативно-правових актів, щото трудового виховання в ДНЗ

. Визначити особливості трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі.

.        Розглянути загальну характеристику соціально-педагогічної технології трудового виховання дітей.

.        Дослідити досвід роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

.        Розробити й експериментально перевірити технологію роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Об’єктом дослідження є робота соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Предметом дослідження - технологія роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Гіпотеза дослідження. Упровадження технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ, яка містить такі етапи: підготовчий, основний, підсумковий.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез та порівняння, узагальнення та систематизація наукової літератури з проблеми дослідження; емпіричні: спостереження; індивідуальної бесіди.

Практичне значення дипломної роботи - полягає в тому, що теоретично обґрунтована та перевірена на практиці соціально-педагогічна технологія з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу, комплекс соціально-педагогічних ігор з трудового виховання, які утілено у методичних матеріалах для соціальних педагогів щодо трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільних навчальних закладах, а також у системі післядипломної освіти.

Структура й обсяг дипломної роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел(№), рисунків(№). Загальний обсяг роботи - № сторінок, (№ сторінки - основний текст).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

.1      Теоретичний аналіз сутності роботи соціального педагога з вирішення проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Людина перетворює світ за допомогою праці - фізичної, інтелектуальної діяльності, спрямованої на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Праця виконує практичну (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі активного включення людини у трудовий процес) і виховну (формування суспільне і особистісно-цінних якостей людини, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в процесі трудового виховання дітей дошкільного віку.

Трудове виховання - цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

Праці, як виду людської діяльності, багато уваги приділялося в народній педагогіці. Важливе значення трудовому вихованню надавав К. Д. Ушинський, який у багатьох своїх роботах визначив теоретичний і методологічний погляд на працю дітей. Велике значення праці надавали А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський. В їх працях зазначено, що перша відмінність полягає в тому, що дитина не створює в своїй праці суспільно-значущих матеріальних цінностей. Справа не в тому, що у праці дитини немає результату, що те, що він робить, нікому не потрібно. Праця дошкільнят має суспільне значення [14, с.56].

Великий педагог В.О. Сухомлинський писав, що велика праця стати вихователем, адже він входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість та зацікавленість, зароджує хвилюючу радість подолання труднощів, відкриває все нову і нову красу в навколишньому світі, пробуджує перше громадянське почуття - почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини.

Радість праці - могутня виховна сила. Протягом багатьох років дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття. Праця для народу не лише є життєвою необхідністю, а й сферою багатогранних проявів духовного життя, духовного багатства особистості. У праці поширюється багатство людських стосунків. Виховувати любов до праці неможливо, якщо кожен не відчує краси цих відносин. У трудовій діяльності народ бачить найважливіший засіб самовираження, самоствердження особистості. Людина легко стає порожнім місцем. Тому важливе виховне завдання у цьому, щоб почуття особистої гідності кожного вихованця ґрунтувалося на трудовому успіху.

Думки К.Д. Ушинського про трудове виховання досить глибокі. Ушинський стверджує, що матеріальні плоди праць становлять людські надбання; але внутрішня духовна животворна сила праці є джерелом людської гідності, а водночас й щастя.

Праця − найважливіше засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у виховному процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини.

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес дитячого садка може бути направлений на те, щоб діти навчилися розуміти користь й необхідність праці, як для себе, так і для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, вбачати у ній радість - необхідна умова для прояви творчості особистості, її талантів [29].

М.К. Крупська у своїх працях неодноразово наголошувала на необхідності привчання дітей із ранніх років до найпростіших, доступних їм видам праці, помічаючи, що таким шляхом вони знайомляться із властивостями матеріалів, навчаються прийомів роботи з різними інструментами. У праці діти виявляють активність, кмітливість, наполегливість, прагнення досягти результату, у них формується бажання надавати посильну допомогу дорослим.

Особливого значення М.К. Крупська надавала об'єднанню дітей у праці, вказуючи, що «спільну роботу дітей треба особливо цінувати, − це зачатки колективної праці. У цьому в колективній праці розгортаються найкраще сили дитини».

Разом з тим, вона закликала педагогів враховувати можливості дітей, особливості дитячої праці, її своєрідність, зв'язок з грою [47].

А.В. Запорожець відмічає, що трудова діяльність − це діяльність людини спрямована на зміну, перетворення навколишнього світу, на створення суспільно-корисного продукту.

Мета праці полягає не в ньому самому, а в його продукті. Мотиви праці мають суспільний характер. Ця діяльність здійснюється за допомогою особливих предметів − знарядь праці. Тому успішність трудової діяльності залежить від того, наскільки людина володіє діями з гарматами, чи має практичні вміння і навички. Ефективність праці забезпечується постановкою його мети, плануванням послідовності дій. У процесі праці людина регулює і контролює його хід, звіряючи отриманий результат з попереднім, докладає вольові зусилля, долаючи труднощі для досягнення наміченого [22, с. 91].

Трудове виховання − цілеспрямований процес формування у підростаючого покоління готовність трудитися, прагнення і вміння практично брати участь у побудові суспільства, процес формування позитивного ставлення до праці [9, с. 189].

Трудове виховання − система, виховних впливі, що передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку в трудову діяльність [16, с. 34].

Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і є найдавнішою формою виховання. Його конкретний характер і місце в системі виховання визначаються конкретними історичними умовами. Виховувати у дітей любов до праці, відповідальність і сумлінне ставлення до нього слід з дошкільного віку [10, с.57].

Праця дитини носить ситуативний, необов'язковий характер, від його відсутності лише формується моральний вигляд дитини, так як у праці розвиваються багато життєво важливі якості особистості [12, с. 6].

Працьовитість − риса характеру, що містить позитивне ставлення особистості до процесу трудової діяльності. Працьовитість проявляється в активності, ініціативності, сумлінності, захопленості і задоволеності самим процесом праці. Працьовитість припускає потреби і звичку працювати, зацікавленість у досягненні корисного результату праці. Тільки в результаті титанічної, напруженої, майже надлюдського праці осягається істина, створюються нові технічні пристрої та технології. Формування працелюбності у кожної людини − одне з головних завдань виховання [6, с. 67].

Розглядаючи особливості організації трудового виховання в дитячому садку, виділяють наступні види дитячої праці:

•        самообслуговування (праця, спрямована на задоволення повсякденних особистих потреб);

•        господарсько-побутова праця (прибирання групової кімнати, ділянки);

•        праця на природі ( куточок природи, в квітнику, на городі, в саду);

•        ручна праця (підтримання порядку в господарстві групи: лагодження, підклеювання книг, коробок, пришивання відірваних ґудзиків, петельок, доступний ремонт іграшок і ін.).

Передбачаються три форми організації трудової діяльності дітей:

.        Доручення (індивідуальні та спільні): епізодичні, тривалі, відстрочені за часом.

.        Чергування (індивідуальні і спільні): по їдальні, по заняттях, куточках природи, гуртках.

.        Колективна праця.

При організації праці дошкільників необхідно вирішувати наступні завдання:

•        Виховувати у дітей звичку до постійної зайнятості.

•        Формувати стійке емоційно-позитивне ставлення до праці, бажання трудитися по-внутрішньому спонуканню, проявляючи ініціативу, надаючи конкретну допомогу дорослим.

•        Виховувати гуманні почуття, позитивні взаємини.

•        Виховувати дбайливе ставлення до результатів праці.

•        Привчати дітей економно витрачати матеріали.

•        Забезпечувати систематичну та рівномірну участь дітей у різних видах праці, виявляти і максимально враховувати їх інтереси і схильності, розвивати творчу активність.

•        Формувати у дітей трудові вміння і навички.

При організації праці дошкільників слід дотримуватися таких умов:

•        Враховувати значимість безпосереднього впливу особистості дорослих на формування морально-трудових якостей дитини.

•        Пам'ятати, що виконуючи ту чи іншу задачу, кожна дитина повинна затрачати певні зусилля у відповідності з його можливостями. При постійно недостатньому навантаженні дитина привчається працювати без напруги, спотворюються його уявлення про працю.

•        Враховувати фізичні можливості, стан здоров'я та індивідуальні особливості кожної дитини.

•        Забезпечувати чіткий та розумний показ дітям прийомів роботи.

•        Практикувати спільну трудову діяльність дошкільнят і школярів, дошкільнят та дорослих.

•        Приділяти особливу увагу вихованню поваги до людей різних професій і формуванню інтересу до різних видів праці.

•        Підкреслювати значення праці в житті людей, його колективний характер, суспільно-значущі мотиви.

•        Здійснювати роботу з трудового виховання в тісному контакті з родиною (знайомити батьків з вмістом праці в дитячому садку, використовувати різноманітні форми педагогічної освіти і т.д.).

•        Планувати виховну роботу, враховувати, що в ранкові години, під час прийому дітей, необхідно включати їх в загальний ритм життя дитячого саду, створювати життєрадісний, бадьорий настрій, це час сприятливий для індивідуальної роботи, пов'язаної з різними дорученнями.

•        З найбільшою користю використовувати ранкові та вечірні прогулянки, наповнювати їх різноманітною працею, не знижуючи рухової активності дітей [15,с. 21].

Успіх входження дитини у світ людей та предметів, створених їх працею, рівень освоєння ним трудової діяльності, трудова вихованість дитини, яка припускає ціннісне ставлення до праці і проявляється в дбайливому ставленню до матеріальних і духовних цінностей, як результату людської праці, у повазі до працюючої людини і його власності, в значній мірі залежать від змісту трудового виховання, бо зміст освіти істотно впливає на розвиток особистості [4, 49].

Отже, трудове виховання здебільшого починається саме у стінах дошкільного навчального закладу. Це перше ознайомлення з працею взагалі, а саме в побутових умовах.

Дошкільний навчальний заклад (далі ДНЗ) − найперше спеціально створене суспільне середовище для дитини, «основне призначення якого - соціальна адаптація її до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Виховання ціннісного ставлення до навколишнього, природи, людей, самої себе» [45,13].

Дитячий садок - це освітній заклад для дітей дошкільного віку (переважно від 3 до 7 років).

Дошкільний навчальний заклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Система дитячих садків призначена, як для первинної соціалізації дітей, навчання їх навичкам спілкування з ровесниками, так і для масового, загальнодоступного вирішення проблеми зайнятості їхніх батьків (для чого час роботи дитячого садка в більшості випадків збігається з типовим робочим графіком більшості професій: з 8 до 18 годин, 5 днів на тиждень).

У дитячих садках також здійснюється мінімальна підготовка дітей до навчання в школі - на рівні первинних навиків читання, письма та лічби.

Заклад забезпечує реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Отже, трудове виховання тісно пов'язане з ДНЗ, тому що пізнання праці починається, саме, у стінах дитячого садка. Щодо реалізації трудового виховання в ДНЗ, то воно відбувається завдяки ігровій діяльності, а саме грі.

У глибоку давнину дитячі ігри виникли, як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.

Так як трудове виховання здійснюється завдяки ігровій діяльності,зазначу, що це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має на меті нічого, крім отримання задоволення від прояву фізичних та духовних сил.

Природа створила дитячі ігри для всебічної підготовки до життя, тому вони мають генетичний зв'язок із усіма видами діяльності людини і є специфічною дитячою формою пізнання, праці, спілкування, мистецтва та спорту. Звідси і назва ігор: пізнавальні, інтелектуальні, будівельні, музичні, художні, спортивні, гра-праця, гра-спілкування, гра-драматизація тощо.

Гра - це найбільш ефективний та доступний вид діяльності, за допомогою неї дитина пізнає навколишній світ. Це засіб переробки отриманої інформації з оточуючого світу.

У грі яскраво проявляється здатність дитини міркувати, також розвивається уява, котра розвиває потребу у спілкуванні.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності.

Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра − творчість, гра − праця. Праця − шлях дітей до пізнання світу.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…»[27, с.368].

Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини. Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Отже, ігрова діяльність та трудове виховання є важливими компонентами у житті дошкільника.

Задля визначення сутності соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ перш за все необхідно усвідомити сутність поняття «діяльність» та «соціально-педагогічна діяльність». Згідно Великому тлумачному словнику сучасної української мови, діяльність - це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби [7, с. 512].

С.І. Ожегов у своєму тлумачному словнику зазначив, що діяльністю є специфічна людська форма відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільна зміна в інтересах людей; умова існування суспільства. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес [31, с.375.]. Діяльність згідно Словнику літературознавчих термінів являє собою цілеспрямовану витрату духовних і фізичних сил людини, підпорядковану пізнанню, перетворенню світу, створенню чогось нового [31].

Серед різних видів діяльності окремо виділяють соціально-педагогічну діяльність. А.Й. Капська вважає, що соціально-педагогічна діяльність полягає у наданні допомоги людині, сім’ї, групі осіб, котрі попадають у складну ситуацію, шляхом матеріально-фінансової, морально-правової, психолого-педагогічної підтримки [19, с.43]. На думку іншого українського науковця Т.Ф. Алєксєєнко, соціально-педагогічну діяльність можна визначити як допомогу в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції дитини у суспільство, допомогу в її розвитку, вихованні, освіті, професійному самовизначенні [1,с.67]. Відомий російський учений М.А. Галагузова наголошує, що основною відмінністю соціально-педагогічної діяльності від педагогічної є те, що потреба в ній з’являється тоді, коли в індивіда, особистості, групи виникає проблемна ситуація. Соціально-педагогічна діяльність завжди є «адресною», спрямованою на конкретну дитину та вирішення її індивідуальних проблем шляхом вивчення особистості дитини та навколишнього середовища, пошук засобів, які допоможуть дитині вирішити її проблему [13, с. 32 ].

Базуючись на теоретичних підходах науковців, соціально-педагогічною можна вважати таку діяльність, що спрямована на створення сприятливих умов для соціалізації та всебічного розвитку особистості, задоволення їі соціокультурних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини. Результатом діяльності соціального педагога є формування в особистості певного рівня соціальних якостей, самосвідомості, самовизначення та самоствердження як складників суспільного буття, відповідно до її можливостей та особливостей соціального середовища.

Таким чином, соціально-педагогічна діяльність з трудового виховання має бути спрямована на соціалізацію особистості, яка сприяє соціальному розвитку та самореалізації людини в інтересах особистості та суспільства. Виховання фізично та морально здорової людини, яка здатна визначати та творчо виконувати завдання; формування соціально активної, самостійної особистості.

Соціально-педагогічна діяльність (СПД) є різновидом педагогічної діяльності, що спрямована на вирішення завдання соціального виховання та соціального захисту. Вона починається з постановки мети та завдань, які необхідно вирішити. Мета визначає зміст, методи реалізації, форми організації діяльності.

Дослідниця соціальної педагогіки М. Галагузова зазначала, що основними компонентами діяльності виступають ціле покладання, вибір способів дії, інструментарію, оцінка результатів діяльності.

Загальна мета СПД полягає у створенні умов для соціалізації дітей та молоді. Вона конкретизується в завданнях та її змісті.

Завдання соціально-педагогічної діяльності:

·                 створення умов для збереження, зміцнення здоров'я та захисту вихованців;

·        формування та розвиток моральних якостей, соціально значимих орієнтацій і установок;

·        попередження негативних впливів на розвиток особистості;

·        створення сприятливих умов розвитку особистості;

Зміст соціально-педагогічної діяльності розкривається в соціальній адаптації, профілактиці, корекції, соціально-культурній анімації певних вікових, соціальних груп і конкретних особистостей, у системному вивченні індивідуальних особливостей дітей, установленні контактів і взаємодії з ними, в управлінні процесом самореалізації особистості, підтримці особистості у кризових ситуаціях тощо.

Мета діяльності досягається за допомогою реалізації принципів:

·                 соціально-політичних (законності та прав людини, державного підходу до завдання діяльності, зв’язку змісту і форм соціально-педагогічної діяльності);

·        психолого-педагогічних (сприяння самореалізації людини, індивідуального підходу, спрямованості, системності);

·        організаційних (компетентності, інтеграції, контролю, перевірки);

·        специфічних (гуманізму, незалежності, клієнтоцентризму, толерантності, конфіденційності).

Основними функціями діяльності соціального педагога є:

Ø    комунікативна;

Ø  організаторська;

Ø  прогностична;

Ø  охоронно-захисна;

Ø  діагностична;

Ø  попереджувально-профілактична;

Ø  соціально-терапевтична.

Соціально-педагогічна діяльність - це цілеспрямовані послідовні дії соціального педагога, котрі забезпечують найбільш оптимальне досягнення певної соціально-педагогічної мети в соціальному розвитку, вихованні (перевихованні, виправленні), оволодінні вміннями й навичками в самообслуговуванні, навчанні й професійній підготовці об'єкта.

Соціально-педагогічна діяльність в умовах ДНЗ виконується методистами та вихователями дитячого садка, тому що в наш час не в кожному ДНЗ є соціальний педагог.

Таким чином, сутність соціально-педагогічної діяльності полягає у цілеспрямованій спільній діяльності соціального педагога, вихователів ДНЗ, з метою повноцінного виховання та навчання дошкільників, у яке входить моральне, естетичне, соціальне, фізичне та трудове виховання. Цей процес має бути взаємопов'язаний, тому що кожний етап у виховання, дуже важливий і має бути реалізованим, а саме за допомогою соціально-педагогічної діяльності.

1.2    Аналіз досвіду роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

соціальний педагог трудовий виховання

Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ дозволяє стверджувати, що під соціально-педагогічною діяльністю з вирішення даної проблеми можна розуміти певні методики та програми, призначені для вирішення проблем виховання, які включають аналіз дитячого колективу. Тому вирішенням проблем трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в ДНЗ займаються вихователі, методисти, соціальні працівники, які здійснюють соціально-педагогічну діяльність в ДНЗ.

Сучасні автори по-різному трактують поняття «соціальний педагог», Так, одні стверджують, що соціальний педагог забезпечує інтеграцію цілеспрямованих і середовищних впливів на особистість, що розвивається, а також стимулює розвиток суб'єктної позиції людини в цьому процесі, що регулює взаємини в системі «особистість-сім'я-суспільство» [38, с.22].

Л.І.Міщик вважає, що соціальний педагог є професійним працівником соціуму, фахівцем з виховної роботи з дітьми, їх батьками, дорослим населенням у сімейно-побутовому мікросередовищі та його оточенні; з підлітками, молодіжними групами та об'єднаннями, з організації культурно-дозвіллевої, фізкультурно-оздоровчої, трудової, ігрової та інших видів діяльності, групового спілкування, технічного, художнього та інших видів творчості дітей і дорослого населення в соціумі [30, с.59-60].

У понятійно-термінологічному словнику записано, що соціальний педагог − спеціаліст, зайнятий у сфері соціальної роботи або освітньо-виховної діяльності, здійснює посередницьку роль між освітніми закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, об'єднує зусилля з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків, молоді як особистостей, їх благополуччя в соціумі [39, с.92].

А.О.Малько зазначає, що соціальний педагог − фахівець з соціального виховання, який здійснює посередницьку роль між людиною та соціальним середовищем з метою їх духовного розвитку та гармонізації їх відносин на особовому, міжособовому та надособовому рівнях [41, с.38].

Одними з пріоритетних напрямів у розвитку дошкільної освіти фахівці вважають: введення в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату, що дасть змогу охопити дошкільним вихованням дітей, які за станом здоров'я не можуть відвідувати дитячий садок; відкриття соціальних груп загального розвитку та створення умов для перебування з однолітками і здобуття дошкільної освіти, ранньої адаптації дітей з вадами фізичного або розумового розвитку; забезпечення безоплатного утримання у садках дітей із соціально незахищених сімей підвищення рівня педагогічних працівників та поповнення галузі новими кваліфікованими кадрами тощо [37.].

Про актуальність соціально-педагогічного патронату на сучасному етапі, можливість уникнення проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв'язків, послаблення інституту сім'ї в цілому, йдеться у листі Міністерства освіти і науки України «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» [36].

Під терміном «соціально-педагогічний патронат сім'ї» передбачається система гуманітарних послуг і заходів, спрямованих на полегшення пристосування сім'ї та її членів до вимог суспільства, допомогу у вихованні дітей, подолання та профілактику міжособистісних конфліктів у родині, захист прав дітей.

Питання діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах вивчали вітчизняні дослідники О. В. Безпалько, В. Г. Бочарова, Т. Г. Веретенко, І. Д. Звєрєва, А. Й. Капська, Л. Г. Коваль, С. Р. Хлебік та ін. Соціально-педагогічні аспекти виховання дітей дошкільного віку досліджували Т. Алєксєєнко, С. Болтівець, О. Кононко, Т. Поніманська.

Науковці розкривають зміст соціального виховання дошкільнят, наголошують на важливості співпраці з батьками, потребі у розширенні функцій дошкільного навчального закладу шляхом запровадження соціально-педагогічного патронату сімей, що виховують дітей дошкільного віку, в тому числі з вадами психічного розвитку, які з різних причин не відвідують ДНЗ. На думку дослідників, залучення соціального педагога дошкільного навчального закладу до соціально-педагогічного патронату допоможе охопити всіх дітей мікрорайону міст, селищ дошкільною освітою, сприятиме попередженню негативних проявів насильства над дітьми, своєчасної нейтралізації несприятливих наслідків руйнування сім'ї, організації різноманітних виховних заходів як у дошкільному навчальному закладі, так і в мікрорайоні.

За енциклопедичним словником, соціальний педагог - це особа, фах якої - соціально-педагогічна робота й освітньо-виховна діяльність. Як спеціаліст він організовує взаємодію освітніх та поза навчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя дітей та молоді в мікросоціумі, їхнього всебічного розвитку. Головна особливість соціально-педагогічної роботи - вміння соціального педагога визначати проблеми та потреби особистості на різних рівнях: індивідуальному, міжособистісному та суспільному [41, с. 249].

Як професія «соціальний педагог» в Україні була введена до кваліфікаційного переліку спеціальностей лише у 2000 році. Найбільшого поширення набула в таких сферах, як загальноосвітні школи, спеціальні навчально-виховні заклади, спеціалізовані служби центрів ССМ тощо. Для дошкільних навчальних закладів ця посада ще досить нова.

Отже, на сьогодні виникає потреба у конкретизації напрямів діяльності соціального педагога в ДНЗ, розробці змісту та форм його роботи, яка суттєво відрізняється від роботи соціального педагога в загальноосвітній школі, узагальненні існуючого передового педагогічного досвіду.

Як правило, чинний стан діяльності свідчить, що ставки соціального педагога є лише у великих містах (так, у м. Києві в трьох районах працює близько 18 соціальних педагогів). І тому, певна частина функціональних обов'язків соціального педагога додатково покладається на вихователя та інших педагогічних працівників.

Отже, суб'єктами в ДНЗ, які виконують роль соціального педагога виступатимуть вихователі, методисти або психологи.

Соціальний педагог у дошкільному навчальному закладі - новий тип педагога. Він допомагає вихованцю зрозуміти навколишній світ, піклується про формування моральних, загальнолюдських цінностей, аналізує процес формування особистості, як соціальний процес, процес розвитку її нахилів та здібностей.

Соціальний педагог може стати посередником між Центрами розвитку дітей та дошкільним навчальним закладом, створювати сприятливе розвивальне навчально-ігрове середовище для дітей, забезпечувати умови для проведення спільних занять для дітей в ДНЗ, задовольняючи освітні потреби всіх дошкільників, сприяти ефективному співробітництву педагогів, батьків та фахівців різного профілю.

Таким чином, діяльність соціального педагога дошкільного навчального закладу може здійснюватись за такими напрямами:

•        педагогізація соціально-культурного середовища мікрорайону;

•        здійснення соціально-педагогічного патронату дітей мікрорайону, які не відвідують дошкільний навчальний заклад;

•        забезпечення педагогічного всеобучу батьків та інших членів родини (дідусів та бабусь), опікунів, прийомних батьків, усіх, хто причетний до виховання дітей;

•        допомога родині у вихованні дітей відповідно до запитів батьків та особливостей виховання в конкретній родині;

•        організація змістовного дозвілля дошкільнят в ДНЗ та мікрорайоні;

•        робота з попередження насильства в сім'ї над дітьми та робота з дітьми, які зазнали насильства;

•        робота з дітьми з особливими потребами та їхніми батьками, створення сприятливого навчально-розвивального інклюзивного середовища;

•        супровід процесу адаптації дитини та батьків до дошкільного навчального закладу;

•        визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі;

•        посередницька роль у взаєминах дитини, родини з освітніми, соціокультурними закладами мікрорайону.

Отже, робота соціального педагога в ДНЗ реалізується за допомогою вихователів та методистів. Вони виконують усі функції соціального педагога стосовно виховання, захисту та соціальної допомоги дітей.

Стосовно трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ, то цей процес виховання має специфічні риси. У різних вікових групах, трудове виховання та ознайомлення з працею дорослих проходить по різному.

Ознайомлення з працею дорослих і виховання поваги до неї - один із способів формування в дітей працьовитості, позитивного ставлення до праці і до трудівників. Знайомлячи дітей з працею дорослих, вихователь(соціальний педагог) має можливість повідомити їм конкретні завдання про працю, сформувати певні уявлення про неї і на цій основі виховати почуття поваги до праці дорослих, навчити цінити працю, пробудити в дітей інтерес і любов до неї, викликати прагнення до трудової діяльності, бажати працювати сумлінно, старанно.

Дослідження показали, що в дошкільному віці діти виявляють великий інтерес до праці дорослих. У малюків виникає бажання наслідувати старших, брати участь у їх праці. Діти відчувають радість і задоволення від трудових зусиль, усвідомлюють користь своїх дій, виявляють бережне ставлення до праці дорослих. Вплив праці дорослих на поведінку дітей можна спостерігати і в дитячих іграх. Де вихованці прагнуть точно відобразити той чи інший вид праці так, як спостерігали, підкреслюючи злагодженість дій, акуратність, точність.

Для ознайомлення дітей з працею дорослих використовуються найрізноманітніші методи, а саме: спостереження за працею дорослих, екскурсії (вони можуть бути найрізноманітніші), бесіди, читання художніх творів, розгляд картин, відповіді вихователя, демонстрування діафільмів, дидактичні спостереження, сюжетно-рольові ігри і звичайно участь дітей у праці дорослих.

Але слід пам’ятати, що в різних вікових групах ознайомлення з працею дорослих різне.

Так у молодших групах для дітей становить побутова праця дорослих (ознайомлення з працею мами, няні, повара, двірника і дитячому садочку). За своїм змістом така праця доступна малюкам, які часто бачать, як її виконують і користуються її результатами.

Наприклад: няня прибирає ігрову кімнату, піклується про всіх дітей; повар готує їсти; двірник замітає подвір’я, щоб було чисто.

У молодшій групі ознайомлюють також з роботою працівників транспорту; роботою водія і машиніста.

Автомобілем керує водій. Він заводить машину, веде її, під час руху стежить за світлофором: перед червоним світлом зупиняється, коли зелене - їде. Пішоходи переходять вулицю у зазначеному місці, якщо горить зелене світло.

Поїзд веде машиніст. Поїзд їде по рейках. Він складається з електровоза і багатьох вагонів. У вагонах перевозять пасажирів і різні вантажі. Отже, поїзди бувають пасажирські і вантажні.

Ознайомлення з працею будівельника можна розпочати з прогулянки біля дошкільного закладу. Вихователь пропонує вихованцям уважно поживитись на нього і пояснити, що це збудували будівельники. Пояснити, що будинок не може збудувати одна людина, що будинок будує багато людей: одні зводять стіни, другі роблять вікна, треті двері, а ще інші дах. Пояснити, що всі будівельники подбали про те, щоб дітям було тут затишно, тепло, зручно. А закріпити здобуті знання на прогулянці допоможе заняття з конструювання. І всі діти будуть будівельниками.

І так, діти ростуть і збільшується їх життєвий досвід.

В середній групі вихователь продовжує ознайомлювати дітей з працею близьких їм людей, але вже звертає увагу на її процес і наслідки.

Основне виховне завдання - дати дітям знання про працю дорослих, виховувати повагу до їх праці, бажання допомагати їм. Тому вихователь не обмежується лише спостереженнями, повідомленням знань, а й намагається викликати у дітей почуття вдячності за турботу про них, бажання допомагати старшим. Тому, знайомлячи дітей з працею дорослих у дитячому садку, слід роз’яснити дітям, що у садочку працює багато людей, які дбають про них. Поглибити і розширити знання про роботу вихователя, няні, кухаря, лікаря, музичного керівника, медичних сестер. Ознайомити з працею двірника. Учити розрізняти характерні трудові дії лікаря і медичної сестри.

Ознайомлюючи дітей з роботою працівників транспорту, розказуємо, що існують різні види транспорту: залізничний, автомобільний, повітряний, водний. Дітей також ознайомлюють з професіями водія міського транспорту, міліціонера-регулювальника, машиніста електровоза, пілота, капітанів, матросів.

Поряд з такими професіями, дітей цього віку знайомлять з сільськогосподарською працею.

Уявлення про те, що хліб добувається наполегливою працею багатьох трудівників, діти повинні мати вже змалку. Діти повинні знати, що вони орють поле, сіють зерно, доглядають посіви, а потім збирають урожай. Що на полі працюють сільські трударі - хлібороби і всі люди шанують їхню працю. Знайомлячи дітей з професією хлібороба, бажано провести екскурсію в хлібний магазин і розповісти, звідки він узявся.

У старшій групі розширюється уявлення дітей про навколишній світ, збагачується їхній життєвий досвід. Діти цього віку дізнаються про роботу колгоспників, які створюють машини, виготовляють меблі, шиють одяг, працівників деяких установ культурно-побутового обслуговування населення (ательє, пошти, лікарні, бібліотеки).

На цьому віковому етапі діти повинні вміти вільно й самостійно використовувати знання про працю та трудові взаємини працівників дитячого садка: виховательки, няні, кухаря, лікаря, медичної сестри, музичного керівника, двірника, познайомитися з трудовими обов’язками пралі та завідувачки дитячим садком, про трудові взаємини дорослих, про взаємозалежність праці вихователя і няні, няні і кухаря, вихователя і музичного керівника.

Діти цього віку повинні уявляти, наскільки складна і різноманітна праця виховательки: вона їх навчає, дбає про їхнє здоров’я, гуляє з ними, дбає про те, щоб вони росли дружними і веселими. Діти шанують, поважають вихователя, і допомагають їм у роботі: поливання квітів, ремонт іграшок і книг, готування матеріалів до занять. Також діти допомагають няні розставляти і збирати посуд, витирати пил. Віці відносини діти відображають і у іграх.

Вихованців старшої групи знайомлять з роботою лікаря і медичної сестри в поліклініці. Новою є тема «Аптека», її робота та трудові обов’язки її працівників.

Також ознайомлюють дошкільнят з роботою швачок, прасувальниць, працівників ательє і модельєрів, закрійників, пошти, бібліотеки, магазину.

У старшій групі розширюються знання дітей про будівельні професії. Вони дізнаються, як працюють екскаваторник, столяр, покрівельник, електрик, тесля. Діти набувають знань про трудові дії, послідовність виконання їх, способи використання інструментів, про взаємодію і злагодженість у праці робітників різноманітних будівельних професій. Будівельники сумлінно працюють, щоб будівлі були міцними, зручними, радували людей.

Продовжують ознайомлювати дітей зі змістом роботи працівників сільського господарства: хліборобів, овочівників, тваринників, механізаторів.

Землероби обробляють землю, сіють і вирощують хліб, овочі і інші рослини.

Тваринники розводять свійських тварин та доглядають їх.

Працю людей полегшують різноманітні машини: трактори, комбайни, сінокосарки. На них працюють механізатори.

Діти разом з вихователем беруть посильну участь у роботі на квітнику, грядці.

Знання дітей про працю треба поступово розширювати і поглиблювати. Не можна за один раз давати велику кількість знань, бо тоді діти набувають уривчастих, поверхневих знань, які мало впливають на формування правильного ставлення до праці, на вироблення трудових навичок і вмінь. Кожного разу потрібно давати невелику кількість знань, доповнювати вже відоме новими знаннями і закріплювати раніше набуті. Тільки при поступовому розширенні знань про той чи інший вид праці можна виробити у дітей правильне уявлення про нього і потрібне ставлення [44].

Отже, наше дослідження направлено на трудове виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ у старших групах, з дітьми старшого дошкільного віку.

1.3    Характеристика нормативно-правової бази щодо роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Дошкільна освіта є первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні - сукупність повчально-виховних закладів, призначених для цілеспрямованого навчання і виховання, її функціонування регламентоване Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, вимогами «Базового компонента дошкільної освіти», згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, програмами виховання дітей дошкільного віку «Малятко» і «Дитина».

Складовими системи освіти є дошкільна, початкова, загальна, середня та вища освіта. У середині XIX століття у більшості розвинутих країнах було законодавче закріплено обов'язковість початкової освіти. Нині все більше країн законодавче визнають обов'язковість дошкільної освіти.

Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, закріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров'я, права на освіту, права на участь в іграх, права на збереження своєї індивідуальності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності турботи чи недбалого і грубого поводження.

Принципи державної політики у галузі освіти відображені у Законі України «Про освіту» (1996 рік), який проголошує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:

•        доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

•        рівність умов кожної людини в реалізації її здібностей, таланту, у всебічному розвитку;

•        гуманізм та демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

•        органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями;

•        незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

•        науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

•        гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;

•        безперервність і різноманітність;

•        поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Закон України «Про освіту» гласить, що «дошкільне виховання здійснюється у сім'ї», дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі» [34].

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» орієнтує на взаємодію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку; «Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах».

Головними завданнями реформування дошкільного виховання на сучасному етапі є:

•        створення належних соціально-економічних, морально-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров'я;

•        піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою позитивних зрушень у демографічній ситуації;

•        оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей;

•        розвиток у дитини духовності, як домінуючого начала у структурі особистості;

•        своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;

•        дослідження динаміки стану здоров'я і психічного розвитку дошкільників;

•        удосконалення навчально-виховного процесу в дошкільних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини.

Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткований прийняттям Закону України «Про дошкільну освіту»(2001 рік), який розглядає її як цілісний процес, спрямований забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду.

Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:

•        забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

•        забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

•        визначення змісту дошкільної освіти;

•        визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

•        формування прав і обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

•        створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

У статті 7. указано щодо завдань дошкільної освіти, а саме:

•        збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини;

•        виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту;

•        здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.

Реалізація завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:

•        доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

•        рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

•        єдність розвитку, виховання, навчання й оздоровлення дітей;

•        наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

•        особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;

•        демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

•        відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дошкільника [32].

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення їх прав.

Стаття 19. Право на освіту

Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту. Норми навантаження у начальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров'я дітей.

У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій [33].

Зокрема у програмі «Малятко» завдання у сфері трудового виховання конкретизовано у розділі «Праця» і «Дитина і навколишній світ». В цілому програма спрямовує на «виховання елементів культури трудової діяльності, початків позитивного ставлення до праці, співробітництва»[28].

Дещо іншого спрямування, щодо реалізації завдань трудового виховання,

має програма «Дитина».

Програма орієнтує на те, що «трудові завдання не тільки корисні, оскільки формують моральні звички: берегти і підтримувати чистоту, порядок, допомагати, долати труднощі, радіти успіхам, доводити розпочате до кінця, а й надзвичайно цікаві, бо розкривають дітям сутність людської праці» [16].

Новим етапом розвитку вітчизняного дошкільного соціального виховання стало затвердження у жовтні 1998 р. "Базового компоненту дошкільної освіти".

Базовий компонент дошкільної освіти − це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня освіченості і вихованості дитини дошкільного віку. Він визначає сумарний кінцевий показник компетентності дитини на час її виходу з дошкільного віку і вступу до школи і забезпечує єдність освітньо-виховного простору, є основою для створення варіативних програм.

В основу Базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя. Відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з них і вступу до школи мінімально обов’язковим вимогам.

Об’єктом стандартизації у Базовому компоненті дошкільної освіти виступає зміст освіти, знання, уміння, навички, яким повинна оволодіти дитина на межі дошкільного віку і початкової ланки школи. Тобто, основними складниками даного документу є зміст освіти: знання, уявлення, уміння і навички, які необхідно формувати у дошкільному віці, а також результати освітньо-виховної роботи, які знаходять своє відображення в компетентності дитини, яка розуміється як необхідний мінімум набору елементарних знань, уявлень, умінь і навичок, що гарантують дитині адаптацію до життя.

На сьогоднішній день на Україні існує державний документ, який визначає основні орієнтири дошкільної освіти - Базовий компонент дошкільної освіти, де розкриваються основні напрямки виховання дітей в період дошкільного дитинства, які виокремлено згідно основних сфер життєдіяльності особистості:

“Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам”. Кожен із чотирьох напрямків містить в собі основні змістові лінії, якими відбувається розвиток, і відображають два аспекти компетентності дитини: знання і практичну діяльність, поведінку дитини, що дасть дитині змогу пристосуватись до самостійного повноцінного життя в соціумі.

Тому, для нашого дослідження є доцільним аналіз державного стандарту дошкільної освіти, оскільки там вказані й основні орієнтири трудового виховання дошкільників.

Сфера «Природа» передбачає ціннісно-змістову наповненість екологічного та природничого напрямків, що передбачає формування у дитини основ екологічної вихованості, що проявляється в любові до природи, задоволенні прекрасним, у прагненні не смітити, невдоволенні від забрудненості навколишнього тощо.

Також звертається увага на виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи: бережливості, розуміння того, що природа - основа всього живого на землі, що сама людина є частинкою цієї природи. У змісті представлено практичні вміння дбайливого ставлення до природного довкілля: догляд за рослинами, тваринами, охорона їх тощо.

Змістові лінії сфери «Природа» - «Природа планети Земля», «Природа

Космосу» пріоритетними визначають цінність життя в природі живих організмів, діяльність людини в природі, а значить і важливість ознайомлення дітей з працею дорослих в природі, зокрема людьми певних професій (у рослинництві, тваринництві), та основними компонентами процесу їх праці; ознайомлення дітей із працею дослідників Космосу, зокрема вченими, космонавтами (професіями), а також їх знаряддями праці в цій галузі (супутники, кораблі, станції тощо).

Сфера «Культура» орієнтує на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до рукотворного світу, що, на нашу думку, передбачає розуміння значущості людської праці (її природність, зв’язок зі здоров’ям) та її результатів.

Змістова лінія «Предметний світ» підкреслює необхідність наявності у дітей знань про цінність предметів, вироблених людиною, та догляд за ними, зокрема житла і предметного довкілля за його межами. Дошкільник повинен мати уявлення про працелюбність, людську гідність, дбайливість. Такі знання про цінність предметів, необхідність догляду за ними, призначення, властивості предметів, про значущість і природність праці людини, що виготовляє різноманітні предмети передбачають наявність у дітей уявлень про існування різних професій (найпоширеніших) і усвідомлення елементарних вимог до людини-трудівника.

Також підкреслюється важливість знань дітей, що стосуються економічної галузі, зокрема споживання і виробництва товарів. За таких орієнтирів основним засобом розвитку дитини є трудове виховання, оскільки воно одночасно сприятиме виникненню: дбайливого і бережливого ставлення до предметів, зокрема знарядь праці; знань про існування найпоширеніших виробництв; уявлень про виробничу діяльність людини та її відмінність від власної предметно-практичної; знання про основні складові трудового процесу (постановка мети, процес досягнення мети, результати діяльності, оцінка результатів праці).

Змістова лінія «Світ гри» (сфери «Культура») містить найбільш важливе, з нашої точки зору, положення, щодо відображення в дитячій грі діяльності дорослих та їх взаємин. Адже саме в провідній діяльності - грі, дитина-дошкільник повинна відтворити знання і моральні уявлення, задовольнити власний інтерес до навколишнього (світу, речей, стосунків, дій тощо).

Отже, за таких обставин, знання дошкільника про працю дорослих, трудові дії, ставлення до праці людини-трудівника формують у дітей уявлення про різноманітні професії людей, їх трудові, суспільні, сімейні взаємини, а все це сприяє розвитку сюжету гри.

Змістова лінія «Світ мистецтва» в контексті трудового виховання має вплив на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до рукотворного світу (творів мистецтва: образотворчого, музичного, літературного, театрального).

Водночас це можливість для дитини відобразити в художньо-практичній діяльності (зображувальній, художньо-мовленнєвій, театралізованій, музичній) власне ставлення до реального світу і творів мистецтва, до власноруч створеного продукту праці (малюнок, аплікаційна поробка тощо), зрозуміти красу і радість праці, оскільки це її власна творчість (художній виріб, театральна роль, ліпна поробка тощо). Крім того власний виріб сприяє виникненню: прагнення в дитини привернути увагу інших людей до власноруч створених продуктів праці; гордості за досягнутий результат; емоційного задоволення і естетичного смаку.

В цілому, якщо зробити спробу узагальнити зміст сфери «Культура», то можна побачити, що вона орієнтує на формування у дитини таких якостей, як ініціативність, творчість, самостійність, спостережливість, критичність, старанність, цілеспрямованість, а також на основні вимоги до людини-трудівника.

Останній термін потребує уточнення, оскільки це поняття у Базовому компоненті дошкільної освіти не розкривається.

Сфера «Люди» спрямовує на формування соціальних навичок поведінки (взаємодії дитини з дорослими і іншими дітьми у відповідності з моральними нормами і правилами), розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людьми, готовності до сприймання соціального досвіду (знань, умінь і навичок для життя в суспільстві), а також турботливого ставлення до людей, на засадах співпереживання, співчуття, бажання робити добрі вчинки.

Зокрема змістова лінія «Сім’я. Родина» орієнтує на формування у дитини бажання допомагати близьким дорослим: полегшення праці рідних, своєчасна й доречна посильна допомога. Змістова лінія «Інші люди» передбачає формування у дітей уявлень про вікові відмінності людей (дитина, людина юнацького віку, доросла людина, стара людина) де критеріями є участь людини в різних видах діяльності (навчанні, праці та ін.), професійне самовизначення, професія (в зрілому віці людина має професію, роботу).

Згідно Базового компоненту дошкільної освіти, на практичному рівні спілкування дитині важливо вміти взаємодіяти в процесі праці з іншими дітьми (молодшими, однолітками) та дорослими. Молодшим передавати свої знання і вміння в процесі трудової діяльності, з однолітками працювати дотримуючись правил і норм спілкування та взаємодії, прагнути до спільної діяльності з дорослими, виявляти інтерес до їхніх дій. Дитина повинна вміти розрізняти людину за статевою належністю, за родом занять, за робочим одягом тощо, розуміти, що стать певною мірою визначає інтереси і професійні уподобання. В цілому ця сфера життєдіяльності ґрунтується на ідеях гуманізму, людського ставлення до інших, що у повній мірі може виявлятися і формуватися в процесі ознайомлення дітей з працею дорослих.

Сфера «Я сам» ґрунтується на ціннісному ставленні дошкільника до самого себе, зокрема на відчутті своєї значущості для інших людей, яке формується на основі набутих вмінь і розвинених здібностей виконувати певні трудові дії, що позитивно оцінюються дорослими і дозволяють дитині відчувати себе комфортно серед оточуючих людей.

Змістова лінія «Фізичне Я» також певною мірою розширює знання дітей про трудову діяльність власну і дорослих, та спрямовує увагу вихователів на формування у дитини цінності праці, яка вкладена, наприклад, в приготування їжі, її естетичного смаку, а також на дотримання дошкільниками режиму раціональної розумової і фізичної праці та відпочинку (гігієни праці), від чого залежатиме висока працездатність дитини, і що передбачає сформованість у них певної культури праці.

Змістова лінія «Психічне Я» перш за все спрямовує увагу вихователів на розвиток альтруїстичних почуттів у дітей, зокрема приязні, щирості, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими та ін.

На нашу думку, таким соціальним почуттям дитини дає внутрішній поштовх суб’єктивне відчуття значущості своєї праці для інших людей і для себе.

Важливим моментом також є усвідомлення себе у часі, критеріями якого є праця і професійна діяльність особистості. Продовження цієї думки знаходимо у змістовій лінії «Соціальне Я», де акцентується увага педагогів на формуванні у дитини готовності до прийняття моральних і соціальних цінностей, а також можливостей до їх прояву в процесі групової взаємодії, перш за все в спільній трудовій діяльності та грі. Така поведінка керується прагненням дитини зберегти ціннісне ставлення (прихильність) до себе інших, а також супроводжується почуттям гідності та совістю.

Документ орієнтує на досягнення дитиною нижнього вікового, а не індивідуального порогу.

Базовий компонент складено з урахування того, що засвоєння змісту дошкільної освіти розраховано на весь період дошкільного дитинства. Кожна вікова сходинка у цьому процесі відіграє свою особливу роль за умови повної реалізації дитиною своїх потенційних можливостей на попередньому етапі [2].

Отже, здійснивши аналіз змісту трудового виховання можемо зробити такі висновки: як бачимо, законодавча база. Щодо дошкільної освіти, добре розвинута у наш час, в неї входять: Конституція України, закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, вимогами «Базового компонента дошкільної освіти» та програми «Малятко» та «Дитина».

Такий підхід, щодо реалізації дошкільної освіти, на нашу думку, найбільш повно може реалізуватися через призму трудового виховання, зокрема шляхом ознайомлення дітей з працею дорослих, який має вплив на сприймання та засвоєння дітьми моральних і соціальних цінностей суспільства, є основою практичної поведінки. Саме у ДНЗ дитина вперше знайомиться та пізнає праця, як основний вид діяльності.

Отже, познайомившись із законодавчою базою ДНЗ, можна зазначити, що трудовому виховання, як одному із основних видів виховання, надана провідна роль у всій діяльності ДНЗ.

Висновки до першого розділу

Проведений теоретико-педагогічний аналіз і дослідно-експерементальна робота, дозволяють зробити наступні висновки:

.        Аналіз літератури, щодо сутності роботи соціального педагога з проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності, показав, що соціально-педагогічна діяльність з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ - це комплексна робота, без якої весь навчально-виховний процесу ДНЗ був би не дійсним. Вся діяльність направлена на допомогу вихователям-методистам задля того, щоб створити необхідні умови для розвитку трудових навиків дошкільників, ознайомлення з первинними, а далі основними, видами праці.

Праця − найважливіше засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у виховному процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини.

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес дитячого садка може бути направлений на те, щоб діти навчилися розуміти користь й необхідність праці, як для себе, так і для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, вбачати у ній радість - необхідна умова для прояви творчості особистості, її талантів.

Таким чином, сутність соціально-педагогічної діяльності полягає у цілеспрямованій спільній діяльності соціального педагога, вихователів ДНЗ, з метою повноцінного виховання та навчання дошкільників, у яке входить моральне, естетичне, соціальне, фізичне та трудове виховання. Цей процес має бути взаємопов'язаний, тому що кожний етап у виховання, дуже важливий і має бути реалізованим, а саме за допомогою соціально-педагогічної діяльності.

2. Отже, аналіз досвіду соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ дозволяє показує, що під соціально-педагогічою діяльністю з вирішення даної проблеми можна розуміти певні методики та програми, призначені для вирішення проблем виховання, які включають аналіз дитячого колективу. Тому вирішенням проблем трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в ДНЗ займаються вихователі-методисти, які здійснюють соціальну роботу в ДНЗ. Нами розроблена технологія зазначатиме, саме, роботу з трудового виховання дошкільників.

3. Аналіз нормативно-правових актів, щодо роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ, дає підстави стверджувати про необхідність та актуальність проведення даної роботи. Вищезазначені державні документи показують, що держава зацікавлена у створенні сприятливих умов для всебічного та повноцінного соціального і особистісного розвитку дитини-дошкільника і здійснює свою політику через дошкільні навчальні заклади.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

2.1 Аналіз сутності технології роботи соціально педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Задля визначення сутності соціально-педагогічної технології з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ перш за все необхідно усвідомити сутність поняття «технологія». Згідно тлумачного словника С.І. Ожегова, технологія є сукупністю прийомів, які застосовуються у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві [31, с.595]. Інший тлумачний словник містить таке визначення технології - це практичне використання наукових знань для створення матеріальних об’єктів, полегшення праці та поліпшення умов життя людини; це запас знань, який дозволяє створювати нові продукти або нові процеси. Разом з тим, технологія являє собою матеріальне втілення знань про певні види діяльності [8, с.972]. Інший підхід до визначення технології висловив науковець В.М. Шепель. На його думку, технологія є мистецтвом, майстерністю, умінням, сукупністю методів обробки, зміни стану [46, с.112]. Існують різні види технологій, серед яких необхідно висвітлити педагогічні, соціальні та соціально-педагогічні технології.

Педагогічною технологією, згідно Б. Лихачова, є сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу [25, с.112]. На думку українського науковця О.В. Безпалько, педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процесу [5, с. 62]. В документах ЮНЕСКО зазначено, що педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання та засвоєння знань із обліком технічних і людських ресурсів тай їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти [37, с. 115]. Педагогічна технологія за М.В. Кларіним означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей [23, с. 15].

Згідно тлумачного словника, соціальна технологія - це сукупність методів і прийомів, що дозволяють домогтися результатів у задачах взаємодії між людьми. Ширше соціальну технологію можна визначити як послідовність етапів соціальної взаємодії, в ході якої кожен суб'єкт, який бере участь у взаємодії, реалізує власну управлінську стратегію по відношенню до інших і формує соціальну дійсність [42, с. 689]. Розглядаючи з іншої сторони соціальні технології, слід значити, що, соціальну технологію розуміють як структуру комунікативних впливів, які змінюють соціальні ситуації або соціальні системи, у тому числі окремої людини як одиничну соціальну систему. Соціальна технологія - це своєрідний механізм сполучення знань з умовами їх реалізації. Саме через технологізацію знань соціально виявляється ставлення людей до організації їхньої діяльності, спрямованої на реалізацію поставлених завдань і цілей; це сукупність способів, методів, засобів розв'язання сутнісної суперечності між взаємо- і самореалізацією людей у процесі соціальної діяльності.

Соціально-педагогічна технологія є інтегративним різновидом соціальної та педагогічної технологій. Можливість розробки соціально-педагогічних технологій зумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність, як і будь-який інший різновид соціальної діяльності, має свою структуру, завдяки якій вона може поетапно розмежуватись і послідовно реалізовуватися.

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти, як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв’язання тих чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

.        створення програм, які містять засоби і способи діяльності;

2.      здійснення діяльності, побудованої на основі таких програм.

Згідно цього можна дати таке визначення поняття «соціально-педагогічні технології» - це способи діяльності соціального педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та методів їх виконання [43].

Виходячи з зазначеного вище, під соціально-педагогічною технологією розуміємо сукупність прийомів та методів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності соціально-педагогічної діяльності.

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія - це сукупність прийомів і методів, що застосовуються соціальними службами, окремими установами, соціальним педагогом в процесі взаємодії з клієнтами для забезпечення ефективності соціалізації зростаючого покоління.

Зазначимо, що термін «соціально-педагогічна технологія» з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:

·        знань (наука);

·        знань та умінь (навчання);

·        знань, умінь, досвіду і практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи, як:

·        вплив на процес соціалізації особистості;

·        здійснення соціально-педагогічного контролю;

·        соціально-педагогічна профілактика;

·        терапія;

·        реабілітація;

·        соціально-педагогічне опікунство та посередництво.

Аналіз літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

Ø  теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту технологічного впливу, виділення складових компонентів соціального процесу та з’ясування зв’язків між ними;

Ø  методичний, який пов’язаний з підбором методів та засобів впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення результатів аналізу у висновки та рекомендації;

Ø  процедурний, що пов’язаний з практичною діяльністю по апробації розробленого алгоритму використання методів і засобів [43, с. 52].

Таким чином, структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:

Ø  науково-обгрунтованої програми, згідно якої розв’язується дана проблема;

Ø  заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

Ø  певного стандарту діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем).

Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що використовуються; диференціації об’єктів.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями складності:

Ø  прості, доступні неспеціалістам;

Ø  складні, що вимагають кваліфікації одного спеціаліста;

Ø  складні, що вимагають кваліфікації спеціалістів в різних галузях.

Технології соціально-педагогічної діяльності можна умовно розділити також на три групи:

Ø  технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку);

Ø  технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів;

Ø  технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій.

Також можна виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування - технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів - військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної діяльності.

Варто зазначити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій:

Ø  діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

Ø  прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін;

Ø  системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях;

Ø  організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;

Ø  активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію само- і взаємодопомоги;

Ø  практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

Ø  розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління;

Ø  евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Цілком очевидно, що ці функції реалізуються повністю лише в комплексі.

Застосування тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.

Таким чином, аналіз наведених визначень дає змогу стверджувати, що технологія формування позитивного мислення являє собою сукупність певних етапів та відповідним цим етапам засобів, які дозволяють досягти визначеної мети, а саме трудовому вихованню дітей. Технологія трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності - це рекомендована послідовність дій, направлених на мислення, почуття та волю, яка передбачає можливість вибору, не обмежує особистість у певні рамки.

У наступному параграфі нашого дослідження буде розроблена, охарактеризована та експериментально перевірена технологія соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ яка містить 3 етапи: підготовчий, основний та підсумковий.

Таким чином, сутність технології соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ полягає у практичній діяльності соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність дій, тобто, розподіл на етапи: підготовчий, основний, підсумковий, а також використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.

2.2 Розробка технології соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ

Технологія соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ складається з трьох етапів: підготовчий, основний, підсумковий.

Соціально-педагогічна технологія з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ сприяє у вирішенні певного кола завдань які пов’язані саме з цією проблемою.

Надамо характеристику кожному з етапів:

Перший етап - підготовчий етап. Метою даного етапу є підбір методичного забезпечення технології, підбір діагностичних методик (спостереження).

Даний етап складається з трьох підетапів: інформаційний, організаційний, діагностичний.

Метою інформаційного етапу є збір інформації про методики, форми й методи з трудового виховання дітей.

Тому основними завдання на даному етапі виступають наступні: 1) пошук джерел інформації; 2) вивчення документів з даної проблеми; 3) пошук інформації в Інтернеті; 3) підбір ігрових методик з трудового виховання.

При пошуку інформації слід дотримуватись певних принципів її формування, а саме: актуальність інформації має реально відображати стан об'єкта дослідження в кожен момент часу; достовірність - це доказ того, що названий результат є істинним, правдивим; інформація має точно відтворювати об'єктивний стан і розвиток об'єкта. Дотримання цих принципів дозволить об’єктивно вивчити та розкрити проблему дослідження.

Для досягнення даної мети та реалізації завдань етапу ефективним буде використання таких форм та методів: аналіз літературних джерел стосовно трудового виховання; інформування вихователя-методиста про особливості впровадження технології у дитячу групу; підготовка дітей до впровадження технології.

Результатом на даному підетапі є отримання повної інформації про проблему з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

Другим підетапом є організаційний етап, метою якого є відбір засобів та місця реалізації технології.

Основними завдання на даному етапі виступають наступні: 1) домовитися з адміністрацією ДНЗ; 2) підготувати необхідні засоби для реалізації технології.

Для досягнення даної мети та реалізації завдань етапу ефективним буде використання таких форм та методів: вибір аудиторії задля впровадження технології; бесіда з адміністрацією.

Метою третього підетапу, діагностичного є виявлення проблем трудового виховання дітей в умовах ДНЗ, обізнаність дітей у професіях дорослих.

Завданнями роботи соціального педагога на етапі соціально-педагогічної діагностики виступають наступні: 1) діагностування проблем трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності; 2) аналіз та обробка результатів діагностики; 3) узагальнення проблеми з трудового виховання; 4) написання програми педагогічного експерименту.

Діагностика проводитиметься за такими принципами: гуманізм; особистісного підходу; об’єктивність; множинність джерел інформації; клієнтоцентризм; ступінь відкритості встановлює клієнт; невтручання в особисте життя.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури було визначено наступні критерії та показники адаптованості дітей-сиріт до дитячого будинку сімейного типу: дидактичний (обізнаність дітей у професіях дорослих), пізнавальний (активність у процесі взаємодії; колективізм), Діяльнісно-вольовий (колективізм та взаємодопомога).

Тому для визначення рівня обізнаності старших дошкільників з трудового виховання засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ застосовуються такі форми та методи діагностики, як індивідуальна бесіда за методикою діагностика знань дітей про професії Е.І.Медвецкой «Що таке професія?» ; мета заходу − виявити рівень обізнаності старших дошкільників з трудового виховання; гра «Вибираємо роботу»; мета заходу - надати дітям елементарні уявлення про професії людей, праця яких не була у сфері їхніх спостережень. Викликати інтерес до праці людей будь-якої професії.; гра «Назви професію»; мета заходу - навчити дітей правильно називати професії людей по видах машин, керованих ними; гра «Вгадай професію». мета заходу - розширювати уявлення дітей про професії; гра «Кому без них не обійтися?»; мета - закріплювати знання дітей про матеріали, інструменти та обладнанні, необхідних людям різних професій.

На основі отриманих даних може бути визначено наявність проблеми з трудового виховання дітей, що вкаже на доцільність вибору відповідних технологій соціально-педагогічної роботи чи розробки її самостійно.

Другим етапом технології соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ є основний етап, метою якого є впровадження розроблених методичних заходів стосовно поліпшенню трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

Основний етап також має свою структуру і складається з таких підетапів: формувальни та пізнавальний.

На основі результатів діагностики наступним підетапом було визначено формувальний. Метою цього етапу розвивати у дітей самостійність у процесі ручної праці, навчити їх планувати свою роботу, ставити мету, переносити одержані на заняттях знання в повсякденне життя.

Тому на даному підетапі слід вирішити наступні завданнями: 1) допомогти дітям оволодіти ручною працею; 2) навчити працювати з різними матеріалами; 3) спрямувати дитину на свідому творчу діяльність задля її саморозвитку; 4) зацікавити дітей та направити на саморозвиток.

Реалізується даний етап за такими принципами: гуманізму - проявляється у визнанні дитини найвищою цінністю, а її права - пріоритетними. Він вимагає шанобливого ставлення до кожного вихованця, турботи про фізичне, психічне, духовне і соціальне здоров’я дитини; особистісного підходу - утверджує, перш за все, цінність, унікальність і неповторність кожного індивіда; колективізму - виступає одночасно і умовою і результатом суспільної сутності дитини, орієнтуючи її на гармонізацію своїх особистих інтересів та інтересів оточуючих; толерантності і комунікативної спрямованості (партнерський, емпатійний тип стосунків) - спирається на визнанні продуктивної ролі індивідуалізму в його позитивному гуманістичному сенсі, передбачає прояв терпимості до інших людей, їх поглядів, цінностей, поведінки; альтруїзму - проявляється у безкорисливій любові і турботі про благо вихованця.

Отже, пріоритетним завдання на даному етапі є створення і забезпечення умов, які сприяють повноцінному особистісному розвитку кожної дитини, який зорієнтованим на особистість дитини, що проявляються у її поведінці та відношенні до колективу.

На цьому етапі ми пропонуємо такі форми та методи соціально-педагогічної діяльності: робота з папером та картоном; ручна робота з пластелином.

Прогнозованим результатом соціально-педагогічної діяльності на даному етапі буде сформоване позитивне ставлення до ручної праці.

Другим підетап основного етапу є пізнавальний. Метою даного під етапу є ознайомлення дітей з різними видами праці дорослих, розширення кругозору.

Тому завданнями підетапу виступають наступні: 1) ознайомити дошкільників з різновидами професій; 2) навчити дітей у формі гри пізнавати професії; 3) допомогти дітям запам'ятовувати професії.

Задля досягнення мети та результативності роботи слід дотримуватися на даному підетапі таких принципів: цілеспрямованості педагогічного впливу; гуманістичної спрямованості, який визначає необхідність гармонійного поєднання цілей суспільства і особистості, орієнтацію виховного процесу на особистісні можливості дитини, її інтереси і потреби; поваги до особистості дитини в поєднанні з розумною вимогливістю до нього; опори на позитивне в людині, на сильні сторони її особистості.

На цьому етапі ми пропонуємо такі форми та методи соціально-педагогічної діяльності: гра «Кому без них не обійтися?» Мета - закріплювати знання дітей про матеріали, інструменти та обладнанні, необхідних людям різних професій;       гра «Вгадайте, що я роблю?» Мета - розширювати уявлення дітей про трудові дії. Розвивати увагу.

Останнім етапом технології виступає підсумковий етап. Метою даного етапу є контроль та корекція отриманого результату стосовно трудового виховання дітей. Аналізуємо ефективність введення у життя дошкільників комплексної програми роботи соціального педагога з питань трудового виховання; оброблюємо усі дані, порівнюємо з попередніми результатами та робимо висновки про проведену роботу.

На даному етапі слід вирішити наступні завдання: повторне діагностування проблеми (контрольний етап педагогічного експерименту); на основі вивчення інтересів та здібностей дитини ознайомити вихованців з відповідними гуртками чи секціями за інтересами.

Основними принципами підсумкового етапу будуть: об’єктивність; загальність; універсальність; відповідності меті та завданням технології; доцільності та інші.

На даному етапі дітей основними формами роботи будуть: бесіда на тему «Світ професій» ,гра «Вибираємо роботу», мета - надати дітям елементарні уявлення про професії людей, праця яких не була у сфері їхніх спостережень. Викликати інтерес до праці людей будь-якої професії. Гра «Кому без них не обійтися?»Мета - закріплювати знання дітей про матеріали, інструменти та обладнанні, необхідних людям різних професій

Отже, нами розроблена соціально-педагогічна технологія у наступному розділі буде впроваджена у СПД.

2.3 Експериментальне впровадження розробленої технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Експериментальне дослідження було проведено з метою перевірки гіпотези: впровадження технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу, яка містить такі етапи: підготовчий, основний та підсумковий - позитивно вплинуть на почуття, мислення, вчинки дітей, їхні трудові уміння, котрі сприятимуть розвитку у подальшому житті та соціалізації у суспільстві.

З метою проведення експериментальної роботи групи дітей, що виховуються в групах «№1» та «№2» харківського дошкільного навчального закладу №, нами було поділено групи на два види експериментальний та конторольний у цих класах експериментальне дослідження відбувалося за такими етапами: констатувальний; формувальний та контрольний. Надамо характеристику кожному з етапів:

Ø  Констатувальний етап експерименту:

Мета: провести діагностування проблем з трудового виховання дітей у старшій групі та виявити обізнаність у професіях дорослих.

Завдання: вибрати експериментальну групу Е - це дитяча група «№1», в якій застосована технологія соціально-педагогічної з трудового виховання дітей та контрольну групу К - це дитяча група «№2», де не буде застосовано технологію. Але ці групи за показниками первинного дослідження не будуть відрізнятися.

Ø  Формувальний етап експерименту:

Мета: активна участь старших дошкільників у ігрових заходах, що спрямовані на трудове виховання.

Завдання: розробити план проведення ігрової програми.

Ø  Контрольний етап експерименту:

Мета: аналіз впливу соціально-педагогічної технології на трудове виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

Завдання: перевірити очікуваний результат соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

Наведемо хід проведення констатувального етапу експерименту.

Мета: :провести діагностування проблем з трудового виховання дітей у старшій групі та виявити обізнаність у професіях дорослих визначеними критеріями та показниками.

Критерії, показники та методики вивчення проблеми

Таблиця 2.1.

На первісному етапі експериментальної роботи стояло завдання: визначити первісний рівень знань, а також визначити рівень обізнаності старших дошкільників, щодо трудового виховання засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

Для загальної оцінки рівня обізнаності необхідно отримати якісні показники цих змін. Для цього ми провели індивідуальну бесіду експериментальних та контрольних груп за методикою діагностика знань дітей про професії Е.І.Медвецкой «Що таке професія?», дані занесені до таблиці № 2.2 «Показники якості обізнаності старших дошкільників м. Харкова»

Таблиця 2.2

«Показники якості обізнаності»

Отже, під час проведення індивідуальної бесіди за методикою Е.І.Медвецкої «Що таке професія?» ми отримали такі дані: в експериментальній групі в дослідженні приймали участь 6 респондентів, які виховуються і навчаються у групі «№1». З 100% респондентів 80% мають високий рівень обізнаності, щодо трудового виховання, 17% середній рівень і 3% низький, що стосується контрольної групи, то тут ми отримали такі дані: з високий рівень 80% респондентів, середній -15%, а низький - 5%.

Висновок: у більшості дітей запитання викликало деяке утруднення. Великим числом дітей були названі найпростіші і найпоширеніші професії: продавець, лікар, вчитель. Було відзначено, що практично всі діти відразу ж назвали професії своїх батьків. Питання про знаряддя праці по кожній з професій також викликало деякі замішання у дітей.

Лисаков Дмитро багато знає про професію тата, який працює журналістом. Він знає спеціальні терміни «інтерв'ю», «стаття», «диктофон».

Деякі хлопці змогли назвати професії дорослих, але не змогли з легкістю розповісти про супутні професії зброї праці. Так Курілкина Ирина не змогла відповісти на питання чим користується в роботі капітан і льотчик, Трунова Дарина − чим користується вчитель, Лисаков Дмитро − не зміг відповісти, що робить на роботі касир.

Можна зробити висновок, що названих професій було досить небагато, відповіді про процес роботи і знаряддях праці дуже мізерні.

За результатами діагностики виявлена проблема: низький рівень сформованості уявлень про працю дорослих. Необхідно розробити план заходів щодо ознайомлення дітей з працею дорослих по всіх групах.

Після індивідуальної бесіди з дітьми, була проведена загальна бесіда з хлопцями про професії та важливості праці дорослих. З'ясувалося, що діти не розуміють питання «Ким працює?», Не розрізняють подібні професії (і нянька, і вихователь, і кухар ходять в халатах, так що половина обстежених дітей плутали няню з кухарем), співвідносять професію тільки з окремим конкретною людиною. Чіткий поділ понять «праця» і «робота», «спеціальність» і «професія» дозволяють не тільки встановити між ними реальну взаємозв'язок, але також і відповісти на питання про те, що вибирає людина, маючи на увазі професію.

Отже, не чітка обізнаність щодо видів праці на констатувальному етапі дозволяє нам перейти до формувального етапу соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

В ході продовження експерименту, на основному етапі ми втілили соціально-педагогічну технологію з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ та поділили її на два підетапи:

1.      Формувальний

2.      Пізнавальний

А зараз ми більш детально ознайомимося з кожним підетапом технології на протязі формувального етапу:

Підетап 1.Формувальний.

Мета - розвивати у дітей самостійність у процесі ручної праці, навчити їх планувати свою роботу, ставити мету, переносити одержані на заняттях знання в повсякденне життя

Дитині пропонується зробити сніжинку. Дитина повинна сама вибрати папір потрібної якості, кольору, величини і необхідні інструменти (ножиці, олівець) і зробити її по одному з варіативних зразків.

Педагог розкладає перед дитиною на столі 3 варіанти зразків виготовлення сніжинок і відповідні їм поопераційні карти, наочно представляють спосіб виготовлення сніжинок.

При виконанні завдання звертається увага на наявність загальнотрудових і спеціальних умінь, сформованість узагальнених способів конструювання, розвиненість комбінаторних умінь, репродуктивний або творчий характер діяльності.

Вихователь виявляє, наскільки дитина може прийняти мету діяльності, вибрати матеріал і інструменти, організувати робоче місце, користуватися поопераційного картами, володіти діями самоконтролю, уміння самостійно добитися результату.

Підетап 2. Пізнавальний.

Мета - ознайомлення дітей з різними видами праці дорослих, розширення кругозору.

Гра «Кому без них не обійтися?»

Мета - закріплювати знання дітей про матеріали, інструменти та обладнанні, необхідних людям різних професій.

Хід гри:

Вихователь називає предмет, а діти - професію людини, якій він необхідний. Наприклад: шприц, пульт управління, ножиці, борошно, садовий обприскувач, телефон, доїльний апарат, носилки, рубанок, тачка, міліцейський жезл, свердло, електрокабель, цвях, моток дроту, касовий апарат, сумка листоноші, рулон шпалер, каса, олівець, кисть, піднос, дзвінок

Гра «Вгадайте, що я роблю?»

Мета - розширювати уявлення дітей про трудові дії. Розвивати увагу.

Хід гри:

Вихователь і діти беруться за руки і стають в коло. У центр кола виходить дитина. Всі йдуть по колу і промовляють:

Що ти робиш - не знаємо,

Подивимось і вгадаємо.

Дитина імітує трудові дії не тільки рухами, але і (по можливості) передаючи звуками. Наприклад, чистить пилососом підлогу, забиває цвях, пиляє, їде на машині, пере, несе відро з водою, протирає дзеркало, рубає дрова, тре на тертці, провертає щось в м'ясорубці і т.д.

Діти вгадують дії.

На контрольному етапі експериментальної роботи проводилася повторна діагностика рівня обізнаності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ за методиками, описаними у п. 2.2. даної роботи.

Знову отримані дані зводилися в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Порівняльна таблиця контрольного та констатувального етапів, щодо обізнаності у професіях

Отже, після впровадження розробленої соціально-педагогічної технології, з'являється динаміка обізнаності старших дошкільників з трудового виховання, ця динаміка зображена на діаграмі.

Таблиця 2.3 Динаміка обізнаності з трудового виховання старших дошкільників

Аналіз отриманої діаграми, свідчить про те, що обізнаність з трудового виховання старших дошкільників змінилась у кращий бік, а саме відсоток обізнаності значно збільшився, а відсоток мало обізнаних дітей зменшився.

Для кращої обізнаності з трудового виховання старших дошкільників була повторно проведена діагностика знань дітей про професії Е.І.Медвецкой «Що таке професія?», на цей раз діти більш детально відповідали на запитання, та давали вірні відповіді; проведено дидактичні ігри з дітьми, на цей раз діти вправно і активно відповідали на питання гри, та брали участь у всіх ігрових діяїх.

На основі таблиці 2.3 і 2.4 можна сказати, що гіпотезу дослідження доведено.

Розроблена технологія покращила обізнаність старших дошкільників з трудового виховання, покращилась взаємодія у колективі.

Висновок

Зміст соціально-педагогічної діяльності розкривається в соціальній адаптації, профілактиці, корекції, соціально-культурній анімації певних вікових, соціальних груп і конкретних особистостей, у системному вивченні індивідуальних особливостей дітей, установленні контактів і взаємодії з ними, в управлінні процесом самореалізації особистості, підтримці особистості у кризових ситуаціях тощо.

Мета діяльності досягається за допомогою реалізації принципів:

·                 соціально-політичних (законності та прав людини, державного підходу до завдання діяльності, зв’язку змісту і форм соціально-педагогічної діяльності);

·        психолого-педагогічних (сприяння самореалізації людини, індивідуального підходу, спрямованості, системності);

·        організаційних (компетентності, інтеграції, контролю, перевірки);

·        специфічних (гуманізму, незалежності, клієнтоцентризму, толерантності, конфіденційності).

Основними функціями діяльності соціального педагога є:

Ø    комунікативна;

Ø  організаторська;

Ø  прогностична;

Ø  охоронно-захисна;

Ø  діагностична;

Ø  попереджувально-профілактична;

Ø  соціально-терапевтична.

Соціально-педагогічна діяльність - це цілеспрямовані послідовні дії соціального педагога, котрі забезпечують найбільш оптимальне досягнення певної соціально-педагогічної мети в соціальному розвитку, вихованні (перевихованні, виправленні), оволодінні вміннями й навичками в самообслуговуванні, навчанні й професійній підготовці об'єкта.

Соціально-педагогічна діяльність в умовах ДНЗ виконується методистами та вихователями дитячого садка, тому що в наш час не в кожному ДНЗ є соціальний педагог.

Таким чином, сутність соціально-педагогічної діяльності полягає у цілеспрямованій спільній діяльності соціального педагога, вихователів ДНЗ, з метою повноцінного виховання та навчання дошкільників, у яке входить моральне, естетичне, соціальне, фізичне та трудове виховання. Цей процес має бути взаємопов'язаний, тому що кожний етап у виховання, дуже важливий і має бути реалізованим, а саме за допомогою соціально-педагогічної діяльності.

Список використаних джерел

1.      .Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 2009. - 212 с.

2.      Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 2008.

.        Бондаренко А.К. Дидактичні ігри в дитячому садку. - М., 2010.

.        Буре С.С. Теорія та методика виховання у дітей морально - вольових якостей у дитячому садку. − М: Освіта, 1986 . 4-49

.        Безпалько О.В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі. - К., 2009. - 208 с. 3-62

.        Вавілова Л.Д. Ознайомлення дітей дошкільного віку з Комі краєм. Методичні рекомендації. − Сиктивкар, 2010. 5-67

.        Великий тлумачний словник сучасної української мови Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1173 с. 8-512

.        Великий тлумачний словник сучасної української мови Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1173 с.

.        Виноградов Г.С. Народна педагогіка. − Іркутськ, 1936. 7-189

.        Виховання дошкільнят у праці / За ред. Нечаєвої В.Г. 3-е изд, − М.: Просвітництво, 2009. 11-57

.        Виховання дошкільника у праці / В. Г. Нечаєва,Р.С. Буре. - М.: Просвітництво, 1980) крупська сухом ушинськ

.        Волков Г.Н. Етнопедагогіка. - Чебоксари, 1976. 8-6

.        Галагузова М.А. Социальная педагогіка : [Курс лекций.] / М.А. Галагузова - М., 2000. -С. 212-227. 9-32

.        Голянская Н. Трудове самовиховання / / Шкільні технології. - 2009 рік. - № 4. 13-56

.        Готелів К.С. Виховувати у дітей любов до праці / / Нач. шк. - 1985 рік. - № 5. 12-21

.        Дитина: Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. − К.: Освіта, 1993. - 270 с. 2-6

.        Декларація прав дитини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

.        Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття»// Освіта.− 1993. - № 44 - 46.

.        Капська А.Й. Соціальна педагогіка. - К., 2011. - 467 с. 14-43

.        Конвенція ООН про права дитини.

.        Концепция дошкольного воспитания. - М., 1989.

.        Красновський З.Л. Допоможемо зробити працю улюбленою / / Нач. шк. - 1992 рік. - № 7. 25-91

.        Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. - М:, 1989. - 225 с. 15-15

.        Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. - Вид. 3-е, перероб. і допов. - К.: Рад школа, 1971. - 487 с.]. 18-228

.        Лихачов Б. Т. Педагогіка - М: Прометей Юр. 1998р.- 464с. 19-112

.        Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навчально-методичний посібник. - К.:ІЗМН, 2008. - С.85.

.        Макаренко А. С. Гра//Твори: в 7 т. - К., 1954 - Т4. - С. 367

.        Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1991. - 200 с. 4-6

.        МарковаТ.А. Виховання працьовитості у дошкільнят. - М.: Просвітництво, 1991

.        Міщик Л.И. Профессиональная подготовка социального педагога (педагогический, психологический й управленческий аспекти). - Запорожье, 1996.]. 5-59-60

.        Ожегов С.И. Толковый словарь русского язика : 80000 слов и фразеологических выражений\ С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова; [Российская академия наук. Институт русского языка им. В.В. Винградова.]4-е изд., дополненное - М. : Азбуковник, 1999. 944 с. 20-595

.        Про дошкільну освіту: Закон України. − К., 2001.

.        Про охорону дитинства: Закон України. - К., 2001.

.        Про освіту: Закон України. - К., 1991.

.        Про проведення у 2008 р. серпневих конференцій педагогічних працівників загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів : лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2008р. № 1/9-513 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: guon.kiev/?q=node/603.htm 6

.        Про здійснення соціально-педагогічного патронату : лист Міністерства освіти і науки України від 17.12.2008р. № 1/9-811 // Дошкільне виховання. - 2009. - № 2. - С. 3-5 5

.        Свод нормативных актов ЮНЕСКО: конвенции и соглашения, рекомендации и декларации. - М.: Политиздат, 1991. - 224 с. 29-115

.        Социальное воспитание учащихся (основнне теоретические положення). - М., 1990.]. 9-22

.        Соціальна робота // Соціальна педагогіка: понятійно-термінологічний словник/За заг.ред. Звєрєвої І.Д.-К.: Етносфера, 1994]. 10-92

.        Соціальна робота // Соціальна педагогіка: понятійно-термінологічний словник/За заг.ред. Звєрєвої І.Д.-К.: Етносфера, 1994]. 6-38

.        Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / [Т. Ф. Алєксєєнко, Т. П. Басюк, О. В. Безпалько та ін.] ; за ред. І. Д. Звєрєвої. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 336 с 8-249

.        Сучасний тлумачний словник української мови: 65000 слів / за заг. ред. д-ра фіол. наук, проф. В. В. Дубчинського. - Х. : ВД “Школа”, 2006. - 1008 с. 31-689

.        Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської.-К., 2010.-372 с. 32-52

.        Трудове виховання дітей дошкільного віку. О.М. Лещенко.

.        Усова А.П. Роль игры в воспитании детей. - М., − 1976.− 94с. 28- 13

.        Шепель В.М. Управленческая психология. М.: Экономика, 1984. -248 с.

.        Ядешенко В.І., Ф.А.Сохина Ф.А. Дошкольная педагогіка. - М.: Просвітництво, 1978