Забезпечення гармонійного розвитку особистості в школі

  • Вид работы:
    Реферат
  • Предмет:
    Педагогика
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    83,53 Кб
  • Опубликовано:
    2014-10-05
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Забезпечення гармонійного розвитку особистості в школі

Вступ

Історія цивілізації - це історія її відповідей на виклики природних і соціальних чинників. Від адекватних відповідей на ці виклики залежить доля конкретної цивілізації чи етносу. Арнольд Тойлебі

Один у другого питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм, А покидаємо діла… Тарас Шевченко

І справді, кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою запитання: «Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина - добра чи зла?» Запитання не легкі і завжди знаходимо на них відповідь.

А відповіддю української нації на виклики сучасності має стати, перш за все, відродження духовності української людини, відновлення порушеного «зв’язку часів», роз’єднаного ланцюга міжпоколінної інформації, історичного розвитку народу, відродження національної самосвідомості й почуття причетності кожного громадянина України до свого народу, своєї землі, своєї Держави, формування не слухняних і бездушних виконавців чужих наказів, а творчих мислячих людей гуманістичної моралі, здатних орієнтуватися в життєвих ситуаціях, приймати самостійні рішення, творити не тільки власну долю, а й долю суспільства, Держави.

Дієвість цієї відповіді на виклики сучасності залежить в значній мірі від того, наскільки ефективно відбудеться реформування шкільної освіти, бо, як слушно зауважив Василь Сухомлинський, « за маленькою шкільною партою твориться народ. Творимо його ми, вчителі української словесності « наставники думки, волі, духу людини», бо наука рідної мови, літератури - наука про найголовніше : про Україну, рідну землю, її силу й красу, її минуле й майбутнє.

Саме від учителя-словесника, від його знань, його відповідальності й майстерності залежить сьогодні те, чи зростуть наші вихованці гідними громадянами Української держави, здатними примножувати її силу й багатства своєю працею та розумом, чи берегтимуть вони її найцінніші скарби, а чи поповнять ряди здичавілих, обездуховлених манкуртів, людей без коріння, без святощів, без моралі.

Структура духовного світу особистості

Духовний світ людини, її ідейне становлення в сучасному світі, формування справжніх цінностей, моральної культури - ось основні проблеми, що хвилюють сьогодні вчителя-словесника.

Категорію «духовний світ» можна розглядати за такою схемою

духовній особистість школяр мова

Гармонійний розвиток особистості - це не пропорційний розвиток його складових, а розвинення тих із них, які є визначальними для формування особистості. Для українців, зважаючи на реалії сьогодення це:

У раціональній сфері - національна самосвідомість - категорія, сутність якої полягає в усвідомленні людиною своєї належності до певної нації. Вона включає в себе і формується на основі знання мови, знання історії, знання культури, знання власної ментальності, знання ментальності інших народів, розуміння місця України, її історії, культури серед інших історій, культур.

У почуттєвій сфері - це розвиток почуттів обов’язку, патріотизму, гідності, гордості, самоповаги, честі, роль яких в часи колоніального існування України була суттєво применшена, а почасти замінена протилежними : почуття меншовартості, нехтування честю, гідністю, національними інтересами.

Ключовим серед названих почуттів є почуття обов’язку. Через розуміння особистістю категорії обов’язку відбувається формування її світогляду, усвідомлення морального ідеалу, тобто розвиток раціональної сфери. Обов’язковість виконання морального обов’язку формує волю особистості.

Через формування почуття обов’язку відбувається виховання патріотизму як прагнення принести користь рідній землі, служити її інтересам.

Важливою складовою патріотичного почуття є гордість. На основі почуття гордості ( за свою землю, її славну історію, предків) формуються почуття самоповаги, гідності, які стають надійною опорою в критичні моменти вибору, вдержують людину на правильному шляху.

Словеснику, формуючи особистість, потрібно дбати про формування почуття честі, яке є близьким до почуття гідності. І якщо гідність особистості може бути принижена як нею самою, так і оточуючими, то честь свою людина може втратити тільки сама. Про це потрібно постійно наголошувати своїм вихованцям, дбаючи про розвиток почуттєвої сфери, її духовного світу.

Цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, організованість, уміння підпорядкувати свої інтереси інтересам і волі народу є ключовими поняттями у вольовій сфері.

Формуючи волю, слід пам’ятати, що вольовому актові передує усвідомлення мети і поява мотивів, які стимулюють його. Вчитель повинен зважати на особливості українського національного характеру (переважання почуттів над інтелектом і волею). Основне завдання - спираючись на позитивні риси - послабити негативні: легку запальність та скоре вистигання, індивідуалізм, невміння підпорядкувати свої інтереси інтересам загалу.

Наступний крок на шляху до вирішення поставленого завдання - формування духовного світу особистості учня - є розуміння вчителем механізму і визначення шляхів цього формування.

Основна мета вивчення української мови і літератури в загальноосвітніх закладах України полягає у формуванні національно свідомої, духовно-багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами української мови, утверджувати її статус як рідної і державної.

Духовний світ особистості - це духовне життя людини в його цілісності і специфічності. Категорія «духовний світ» означає не тільки механізм психіки (воля, мислення, почуття), а й зміст людських думок, прагнень, а також спрямованість волі.

Вихідним моментом формування змісту і структури духовного світу особистості вчені називають знання. На основі знань про свої національні ознаки та ознаки інших спільнот в особистості формуються поняття «ми » - «вони», які є основою її національної ідентифікації.

Саме для національного ідеалу визначальними є риси: почуття обов'язку, гордість, гідність, самоповага, честь, а також віра в Бога, мужність, відвага, пошанування батьків і старших, любов до землі, працьовитість, волелюбність.

Формуючи духовний світ особистості, потрібно зважати на вікові особливості школярів. Підходи до вивчення рідної мови, літератури і засоби навчання мають обиратися таким чином, щоб стимулювати учнів до виконання активної мовленнєвої, розумової інтелектуальної, емоційної, естетичної, моральної, духовної діяльності. Уроки словесності повинні повернути дітям втрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, її національної специфіки і водночас історії народу і його літератури, рис його національного характеру, особливостей бачення світу. Тільки для такого підходу до уроків рідної мови в школі можна забезпечити формування в людини громадянина з високою національною гідністю, національним характером, складом мислення, творити національний тип особистості.

Підбираючи дидактичний матеріал до уроків рідної мови, обираю тексти і речення, на основі яких діти не тільки вивчають мовні одиниці, а й збагачуються духовно, пізнають історію свого народу, його традиції.

Наприклад, при вивченні значущих частин слова учні читають текст «Перших козацьких гетьманів та старшину ховали на Чернечій горі над

Дніпром. Біля Канівського монастиря, кручами Дніпра, доживали віку й старі козаки. Отже, не випадково це святе місце, гори й Дніпро, так приваблювало Тараса Шевченка, який мріяв дожити тут своє праведне і страдницьке життя. Справедливо було б створити в Каневі некрополь козацтва і перепоховати на Чернечій горі тих гетьманів, яких доля розкидала по світах».

Учні виписують спільнокореневі слова, виділяють у них корінь, дають відповідь на питання (які слова називаються спільнокореневими?), за словником з'ясовують лексичне значення слова некрополь. В ході бесіди по даному тексту з'ясовую, а хто ж такі козаки, кого поховано на Чернечій горі, ким є Т.Г.Шевченко для українського народу, хто такі гетьмани. Потім учні підбирають і записують спільно кореневі слова до слів Україна, Київ, історичний, пам'ятати.

Вивчаючи в шостому класі тему «Кількісні числівники (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові», пропоную учням прослухати текст, визначити тему і головну думку. Подумати, чому автор так назвав цей текст. Що відбиває заголовок?

Сім поколінь

Колись в українців було звичаєве правило, що зобов'язувало кожного знати свій рід до сьомого коліна. Перше коліно - я; друге - батько й мати; в третьому - два дідусі і дві бабусі; в четвертому - чотири прадіди й чотири бабусі; в п'ятому - вісім прапрадідів і вісім прабабусь; у шостому - шістнадцять пращурів, шістнадцять пращурок; у сьомому коліні - ми нараховуємо тридцять два прапращури і стільки ж пращурок. Отже, на дереві твого роду тридцять дві гілки материнських і тридцять дві батьківських. Разом шістдесят чотири.

Діти отримують завдання виписати числівники, що вони означають? Поставивши до них запитання, з'ясувати на що вони вказують? Які числівники можна віднести до простих, до складних, а які - до складених? Відповідь аргументувати.

Використання приказок і прислів'їв як дидактичного матеріалу на уроках мови, сприяє глибшому засвоєнню учнями народної моралі. Вихованню чесності, справедливості, доброти, працелюбності.

Учні отримують завдання виписати із прислів'їв і приказок пари слів протилежного значення, пояснюють чому ж вчить те чи інше прислів'я чи приказка. Правда із дна моря виринає, а неправда потопає. Огонь добрий слуга але поганий хазяїн. У короткого розуму язик довгий. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Осінь збирає, а весна з'їдає. Чим розумний стидається, тим дурний величається. Багато диму - мало тепла. Знайшов - не скач, загубив - не плач.

Для домашнього завдання пропонується написати твір-мініатюру, вибравши за тему одне з прислів'їв.

Словесна творчість є могутнім стимулом духовного життя людини, високо ефективним засобом духовного розвитку, надійним засобом самовираження, самоствердження. Видатний педагог В. Сухомлинський підкреслював, що однією з причин слабкого духовного розвитку окремих учнів є недостатня робота з розвитку їхнього мовлення. Шкільні твори - це яскравий сплеск духовного прозріння особистості. Уроки словесності допомагають дітям через рідне слово пізнати самих себе в своїй природній індивідуальності, полюбити рідне слово усвідомити мову в цілісності буття народу, його національної природи, розвинути відчуття особистої відповідальності за рідну мову.

Завдання педагога - вчити спостерігати життя, помічати людську доброту, жертовність, мужність, а також безсердечність, жорстокість, байдужість. Не треба ідеалізувати світ, заплющувати очі на лицемірство, нещирість, недоброзичливість. Лише в казках добро завжди перемагає, тож не варто втокмачувати дітям, що людина народжена тільки для щастя. І вічного щастя не буває, і життя не лише суцільний комфорт.

Великі можливості у вихованні в учнів людяності, благородства милосердя знаходимо в процесі роботи над творами на морально-етичні теми. Можна вдатися до різних жанрів: творів-роздумів, оповідань про випадки із життя, повідомлень про якусь подію, творів-роздумів про вчинки людей. Прикладом таких творів бувають роздуми учнів про жорстокість, лицемірство, доброту і людяність. Чи варто радити писати дітям про випадки байдужості, підлості? Наше життя, радіо- і телепередачі підказують, що робити це потрібно.

Дослідник народних традицій у вихованні й навчанні М. Стельмахович наголошував, що за народною педагогікою, «знання без людяності нічого не варті». Тому й виховання починається там, де вихователь ставиться до вихованця з повагою до його особистості, а завершується, коли учень стає справжньою надбань.

Тільки той вчитель, що сам є особистістю, здатен сформувати особистість учня як суб’єкта життєтворчості, тільки така особистість здатна виконувати місію збереження нації та її цивілізованих

Уявлення про рідну літературу закладається в школі. Пізніше людина читає те, на що її спрямовували в дитинстві, і дуже рідко сама дошукується правильної стежки до творчості письменника.

Сьогоднішніх дітей треба найперше навчити мислити, роздумувати над історією свого народу, його минулим і сучасним, над місцем людини у світі, сенсом життя і ще над багатьма життєво важливими проблемами, які необхідно їй розв'язувати в майбутньому. Це не просто, бо мистецтво взагалі, а література зокрема, значною мірою несе в собі емоційне, суб'єктивне начало, особливо це стосується поезії, яка в українців більш розвинена, ніж проза. Література спонукає читача до співпереживання, активізує його внутрішній світ. Не применшуючи значення емоційного впливу художніх творів на наших дітей, сьогоднішній день вимагає від нас, щоб за нас не думали інші. Тільки розумна думаюча особистість сьогодні спроможна на вагомі зрушення в нашому суспільстві, здатна зробити самостійний вибір. А починається ця особистість вже тоді, коли вона самостійно аналізує художній твір і переконливо аргументує власні думки на уроці літератури. Розширювати, збагачувати досвід дитини завдяки духовному досвідові втіленому в художніх творах, ведучи її від особистісного, обмеженого віком сприймання життєвих проблем до розуміння, і відтак і усвідомлення загальнолюдських моральних норм та світоглядних категорій, що існують одвічно і є основою людського буття - одне з основних завдань викладання літератури в школі.

На межі тисячоліть чи не найважливішим є питання про те, має чи не має часові межі людство і яке місце окремої людини у всесвітніх процесах?

Кожна людина, як конкретна особистість має свій вік, у межах якого повинна максимально реалізуватися. Різні перспективи прогнозуються для сучасної людини. Вони зумовлені не тільки природним довкіллям, а й створеним самою ж людиною світом, заручником якого вона стала.

Прогрес, безумовно, не зупинити. Але людина може як безоглядно мчати вперед, захоплена прогресом, так і спробувати врівноважити цей процес. Тож викладання літератури у школі має бути спрямоване передовсім на те, щоб рятувати травмоване покоління. Сьогодні вже ніхто не ризикне заперечувати значну втрату сучасним поколінням емоційного сприйняття, почуття співпереживання чужому болю. Тай інтелектуальні здібності дітей турбують людей у всьому світі. Сучасний «клопітливий» потік інформації навряд чи торкнеться душі або серця людини. З дітьми ще складніше, бо для того, щоб відчувати, переживати, треба мати відповідний емоційний життєвий досвід, якого школярі позбавлені внаслідок вікових обмежень і накопичення якого їм найбільшою мірою може забезпечити з-посеред усіх шкільних предметів.

На літературних заняттях проблема кількості і якості інформації має бути спрямована не тільки на збагачення інтелекту, а передовсім на формування дитини, як людини з високорозвиненою сферою емоцій, Божим творінням.

Духовний світ, духовна краса... Що це? Кожен з нас відповість по різному і неоднозначно. Але із силою духу не зрівняється ніяка інша.

Згодьмося: знання дуже важливі. Та все ж важливіше - духовний світ дитини. Щоб не оцінка в журналі була показником роботи вчителя, а ступінь душевного взаєморозуміння. У співдружності добра, краси і свободи ми зуміємо перетворити навчання в мистецтво. Тоді із школи будуть виходити не агресивно байдужі неуки, невігласи, а люди, які зможуть виражати свої натури творчо, зуміють іти невкатаними дорогами, освяченими ідеалами гуманізму, самосвідомості і мислення. Страшний час відходить у минуле, залишаючи рубці на наших серцях, шрами на нашій культурі, літературі, провали в освіті. Людина починає розуміти, що вона - вища політика, вища релігія, зміст усіх держав і партій, союзів і культур. Це розуміння людини - одна з найголовніших революцій XXI століття.

Доля майбутніх поколінь - у наших руках. Вчитель повинен допомагати людям боротися за революційне перетворення суспільства. Тож давайте поговоримо про екологію душі, про збереження «соборів» людських душ.

Діючі програми з української літератури пропонують нам твори, які сприяють формуванню духовного світу школярів.

За новими програмами у 9-му класі вивчається перекладна література, яка складається із церковних і світських творів. Зупиняємося на творах «Соломонів суд» (перша книга царів), «Притча про сіяча».

Перед вивченням цих творів наголошую на ідейному їх спрямуванні. Адже в них проповідується милосердя, чесність, скромність, рівність усіх людей, висловлюється презирство до багатства і почестей, осуджуються вбивства, крадіжки, насильство людини над людиною. Розповідаю про те, що з перекладної літератури митці усіх часів черпали мотиви, сюжети, ідеї, образи, афоризми, навіть деякі жанри ( псалм, притчу, послання).

Вразив учнів твір «Соломонів суд», суд, який відбувся в душі кожного.

Вивчення творчості Г. Сковороди вимагає з'ясування таких понять, як «щастя», «ідеал людини»; І.Котляревського «духовне багатство народу», «національні вади українців», «особливості національного характеру»; М.Шашкевича - «національна гідність»; підчас розгляду «Марусі» Г. Квітки - Основ'яненка поняття - «духовний світ». Пояснюю дітям, що характеризуючи духовний світ письменника чи літературного героя, означає з'ясувати його уявлення про його мету щастя; визначити, яким він бачив ідеал людини, яке місце в ієрархії почуттів займали обов'язок, патріотизм, честь, гідність, самоповага тощо; чи була сформована в нього національна самосвідомість; дієвою чи декларативною була його любов до своєї землі; тобто вольовою чи безвольною людиною він був, втілював ужиття свої ідеї чи тільки проголошував їх.

Відповідно формулюються і запитання для учнів:

1.      Ідеал людини Г. Сковороди - який він?

2.      Наум Дрот - ідеал селянина в розумінні автора повісті «Маруся». А ваше ставлення до цього ідеалу?

3.      Розуміння щастя Наталкою та Терпелихою.

4.      Які риси характеру для всіх дійових осіб п'єси «Наталка Полтавка » є спільними?

Працюючи над творами В. Винниченка, заглиблюємося не стільки в минуле, скільки у загальнолюдське, а отже і в сучасне. Людська душа, тонко розкрита майстром у всіх її складних проявах та порухах, спонукає до глибоких роздумів над сутністю життя, до усвідомлення необхідності самостійного самоаналізу і самовдосконалення.

З цього погляду особливо виділяється оповідання «Федько -халамидник », що вивчається у 6 - му класі. Хоч загалом характеристика одного з провідних героїв дана вже в заголовку, а другого («дитини ніжної, делікатної, смирної ») - на перших сторінках увесь хід подій у творі спонукає думати над тим, «хто є хто». Раз у раз постає перед Федьком, сином бідняків, що живуть у коморі в хазяїна-багача, проблема вибору, і завжди він виходить з неї з честю, викликаючи повагу і захоплення. Відповідно формулюють запитання до учнів:

1.      Як Федько ставиться до своїх друзів? Що в його поведінці вам подобається, а що ні?

2.      Перечитайте уривок від слів: «Толя взяв палицю і пішов на кригу», закінчуючи словами : «... Толя, як стріла вилетів з неї». Як Федько допоміг йому врятуватися? Чому Толя не подав своєму рятівникові палицю своєчасно?

3.      Перечитайте уривок від слів : «але йому не дали побігати» до слів: «а ввечері, коли мав прийти батько Федьків...». Чому Толя всю провину звалив на Федька? Що змусило Федька - може, вперше в житті - сказати неправду? Чий вчинок є благородним, а чий - підлим? Чому?

4.      Федько тричі за зиму провалювався під лід і залишався живим. Чи міг би він одужати ї на цей раз ? Що для цього треба було зробити йому та його батькам?

5.      Яка людина на вашу думку, могла б вирости з Федька, а яка з Толі?

За тисячі років цивілізації людство зробило безліч відкриттів майже у всіх галузях своєї діяльності. Але є одна сфера, де люди залишаються консерваторами в доброму розумінні цього слова. Ця сфера моральна: люди не можуть переступити через вироблені впродовж тисячоліть моральні закони. Візьмімо хоча б один з них: «Шануй батька свого і матір свою...»

Працюючи над змістом роману «Собор» О.Гончара, ставлю перед учнями проблемне питання, чому так сталося, що син знаменитого майстра Ізота Лободи, спробувавши важкого, але чесного хліба металургів, різко змінює свою життєву дорогу, а Іван Баглай не зраджує ні батька, ні вчителів від яких він перейняв духовне багатство і талант трудитися. Досліджуючи життєві лінії героїв, учні з допомогою додаткових запитань знаходять відповідну поставлену проблему.

Перед читачем зачіплянський «висуванець» постає усе повністю сформованою людиною, з ореолом «генія» та з оцінкою, яку йому дав Микола - студент: «Батькопродавець». І знову ставлю питання: чим же заслужив у Володьки рідний батько таку «пошану» що син спровадив його у Скарбне? Боявся ганьби - повернення старого Лободи в Зачіплянку, боявся матеріальних збитків - треба було б у циган хату відкупляти, боявся за «чистоту» своєї біографії - батько дружив з Катратим, колишнім махновцем. Батькова слава здається нам, могла, як не дивно, бути першою причиною падіння Володьки. І так крок за кроком з'ясовуємо причини падіння Володьки Лободи, втрати ним здатності любити людей. Навіть тих, чий хліб їсть. Заради кар'єри він здатний навіть підняти руку на собор, який у романі виступає опорою українського духу, якому загрожує смертельна небезпека.

Пропоную учням задуматись над тим, чи відступить Микола Баглай після бійки в соборі від своїх переконань. А яким стане Микола після лікарні? І далі думатиме, що він великий тоді, коли будує, чи змінить цю думку? А що він «думає сьогодні» через більш як чверть віку після виходу в світ «Собору»? і що він сказав би про «консервативні» критерії людства - не убий, не кради, шануй батька свого?.. мабуть, те, що, на жаль, ці заповіді, як і решта, почали порушувати ще до того, як з'явилися на кам'яних скрижалях, подарованих Богом Мойсею.

Уведення в програму творів Г.Тютюнника дає можливість вчителю познайомити дітей з творами одного із найталановитіших українських прозаїків - митця правдивого, безкомпромісного і сміливого. Тематика творів письменника надзвичайно широка. Вона охоплює соціальну, психологічну і морально - етичну сфери людського буття.

Розглядаючи в 11-му класі твір «Зав'язь» перед усім звертаю увагу дітей на заголовок, в якому багато символічного: зав'язь першого юнацького почуття, яке народжується у благословенний час цвітіння саду і появи зав'язі - майбутнього плоду. Акцентую увагу учнів на таких питаннях:

Простежте за художньою деталлю «Зав'язь» у тексті: коли і з якою метою вживає її автор;

Що спільного і чим різняться між собою Микола і Соня у своєму першому почутті?

Які художні деталі допомагають розкрити вдачу діда Лавріна?

У чому ви бачите національні, а в чому загальнолюдські ідеї в оповіданні?

Підводжу дітей до висновку, що автор оповідання не лише говорить про зав'язь плоду у природі і першого кохання, а й стверджує думку що треба зберігати і захищати все те добре, що народжується. Оповідання «Син приїхав» і «Оддавали Катрю» розкривають повторну суть міщанства, показують ті негативні зміни в народному характері, які відчутно дали себе знати в останні десятиріччя.

Нареченого Катрі («Оддавали Катрю») і Павла Дзякуна («Син приїхав») ріднить міщанська психологія, бажання жити «культурно», не так, як батьки, зневага до народних традицій, відступництво від свого рідного, національного. З'ясовуємо з дітьми такі питання:

5.      Що відрізняє нареченого Катрі від Павла Дзякуна?

6.      У яких вчинках героїв оповідань виявляється їхня міщанська психологія?

7.      Як ви оцінюєте життєву позицію старших Дзякунів?

Оглядово проаналізувавши проблематику оповідань даю змогу учням відверто висловити в дискусії думки Тютюнникових героїв і свої власні погляди на ці проблеми. На дискусію виносимо такі проблеми:

Життєві принципи кого з персонажів ви не сприймаєте, вважаючи їх аморальними?

8.      Що по-вашому входить у поняття «духовність»?

9.      Які принципи ви хотіли б покласти в основу свого життя? Чи допомогла вам у їх виборі творчість Тютюнника?

Викладаючи в школі мистецтво слова, не забуваймо, що ми словесники, повинні донести до розуму і серця учнів не лише ідейний зміст твору, а й нев'янучу його художню красу, барвистість і милозвучність народної мови,

збагатити досить убогий словниковий запас учня, його естетичний світ.

Неоціненним скарбом людяності, інтелекту, сили духу й доброти є твори Ліни Костенко.

Не забувайте незабутнє

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

На сто ерзаців у собі.

Ці рядки звучать нам, як пересторога. Творчості поетеси присвячую урок поезії. На дошці слова:

... Не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони, як ліки.

Не бійся правди, хоч гірка,

Не бійся смутків, хоч вони, як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш - то уже навіки.

Читаючи вірші поетеси, учні входять у надзвичайно багатий світ її поезії, співпереживають, включаються в боротьбу добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і нелюдського, захоплюються мелодійністю мови.

Розгляд роману «Маруся Чурай» проводимо у формі диспуту. Обов'язково інсценізуємо окремі сцени, зокрема сцену суду. На фоні пісні «За світ встали козаченьки» скромно і водночас гордо ступає босими ногами струнка, вродлива дівчина з довгою косою.

Вона ішла туди, як до вершини,

Були вже риси мертві і застиглі,

І тільки вітер коси ворушив...

Своєю красою героїня зачаровує навіть ката.

Вміле відтворення в інсценівці задуму поетеси поглиблює розуміння учнями того високого і чистого світу почуттів героїні, спонукає пройнятися її переживаннями.

Поезія Ліни Костенко вводить нас в далеке минуле і в наш час з його шаленою напругою. Поетесу турбує духовний світ сучасника, який на шляхах «соціальної технічної перебудови світу не повинен забути й розгубити історичної пам'яті ».

Сьогодні українська література дарує нам твори високого художнього і духовного рівня, що несуть читачам добро, віру, народні ідеали, громадянську наснагу. Поезія Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Василя Стуса викликає в учнів почуття любові до свого народу, будить громадянську мужність, формує національну свідомість. На моїх уроках часто звучать твори цих поетів. Велику увагу приділяю я й ознайомленню школярів з народними звичаями. Оживає в учнів інтерес до свого духовного коріння, до минулого історії свого краю.

Висновки

У сучасному динамічному і складному світі для діяльності людини важлива не стільки сума знань, скільки вміння самому здобувати знання й користуватися ними доречно. Особливої уваги набуває вміння мислити, тобто вичленовувати й аналізувати явища, помічати в них суттєве, робити певні висновки, давати оцінки й приймати своєчасні виважені рішення.

Для цього повинна готувати дітей сучасна школа. Найбільше сприяє розвитку мислення дітей вивчення рідної мови. Тільки завдяки силі мистецтва слова учень може стати носієм кращих надбань національної і світової культури, в ньому розвинеться здатність до саморозвитку, самовдосконалення. Завдання кожного вчителя-словесника - навчити пізнавати діяти, розвинути бажання досліджувати, і врешті-решт, навчити вчитися.

Урок словесності - це урок виховання великої чутливості до слова. Великий педагог В.Сухомлинський так сказав про можливості слова: «Слово - це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміння користуватися ним - велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!»

Література

1.      Закон України "Про освіту" //Голос України.- 1991. -25 квітня

2.      Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") <http://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%20%C2%AB%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%C2%BB%20%28%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0%20xxi%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F%29&source=web&cd=4&ved=0CDwQFjAD&url=http%3A%2F%2Fwww.vasromanter.narod.ru%2Fdokumentu%2Fnpa%2Focvita_ukraina_xxi_st.html&ei=03BTUcnKMq2Y0AWF-YGgBQ&usg=AFQjCNHKdx_0eQKpyTKz8vdOnPCRaEQRTQ&bvm=bv.44342787,d.d2k&cad=rjt>// Освіта 1993

3.      Типовий статут середнього навчально-виховного закладу

4.      Титаренко Т.Життєвий світ особистості у межах і за межами буденності - К.: Либідь, 2003.- 376 с.

5.      Український народ в минулому та сучасному - К., 2003 - Т. 1.

6.      Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти томах,- К., 1976.

7.      Федоренко В. Формування духовного світу школярів як першозавдання вивчення української мови в школі// Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006.- №2.

8.      Ганна Хода. Людина - це добро - дій.. // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2010.- №11-12.

9.      Фасоля А.М. Формування духовного світу школяра як методична проблема// Педагогічна наука: пошуки, здобутки, завдання: матеріали звітної наукової конференції 22-24 квітня 1997 р. (інститут педагогіки АПН України. - К.: Педагогічна думка, 1997.- с.74-75.

10.    Т. Шевченко Твори в двох томах. - К.: Дніпро, 1966. - 38- с. т 1.

Похожие работы на - Забезпечення гармонійного розвитку особистості в школі

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!