Налаштування комп'ютерної мережі для торгівельного підприємства

Зміст

Вступ

. Призанчення характеристики системи

2. Огляд існуючих рішень

2.1 Інформаційні системи в торгівельній діяльності

.2 Огляд існуючих варіантів побудови інформаційної системи для торгівельного підприємства

.3 Комп'ютерна мережа в торгівельному підприємстві

.4 Технології, використовувані для побудови мережі

.5 Огляд існуючих варіантів побудови мережі для торгівельного підприємства

. Розробка інформаційної системи підприємства та побудова локальної мережі

.1 Побудова локальної мережі

.2 Побудова загальної структури інформаційної системи

. Проектування бази даних інформаційної системи

.1 Проектування інфологічної моделі

.2 Проектування логічної моделі

. Розрахунок витрат

. Економічна частина

.1 Обгрунтування обраного варіанту

.2 Огляд можливих рішень

.3 Розрахунок

. Безпека життєдіяльності

.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві і розробка заходів щодо їх поліпшення

.2 Надання першої допомоги при механічних ушкодженнях

.3 Розрахунок загального рівномірного штучного освітлення приміщення люмінесцентними лампами точковим методом

Висновки

Список використаної літератури

комп'ютерний мережа торгівельний інформаційний

Вступ

Наше життя важко уявити без сучасних технологій, наприклад: комп’ютерні мережі, комп’ютери, телефони, інформаційні системи, тощо.

Комп’ютерна мережа - це система зв’язку, яка з’єднує два або більше комп’ютерів між собою. Під терміном "комп’ютерна мережа" розуміють, локальну мережу і глобальну мережу.

Локальна мережа - це мережа, яка об’єднує комп’ютери, розміщені в одному будинку, підприємстві, заводі, тощо.

Глобальна мережа - це мережа, яка об’єднує в себе декілька локальних мереж.

Комп’ютерні мережі були створені для обміну інформацією між користувачами. Такі мережі працюють по протоколу ТСР/ІР(Transmission Control Protocol / Internet Protocol). З часом локальні мережі переросли в велику мережу, яка називається internet.- це глобальна мережа, яка об'єднує в себе мільйони локальних мереж по всьому світу. Така мережа також працює по протоколу ТСР/ІР.

Комп'ютерні мережі використовують на заводах, підприємствах, в магазинах, школах, в університетах, для обміну інформацією, що полегшує життя для працівників. Комп'ютерні мережі також використовують, для обчислення складних задач, наприклад: обчислення паралельних задач.

В кожній мережі є потужний комп'ютер, який називається сервер. З даного комп'ютера виконуються багато дій над мережею. За допомогою сервера, об'єднують дві і більше мереж в одне ціле.

Інформацíйна систéма - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

Інформаційна система може існувати і без застосування комп'ютерів. Найпоширенішими і найдавнішими інформаційними системами є бібліотеки. В теперішній час більшість інформаційних систем переносять в електронний вид, тобто застосовують комп'ютерні технології.

Інформаційні системи включають в себе:

1)   Технічні засоби обробки даних

2)      Програмне забезпечення

)        Відповідний персонал

За ступенем автоматизації є такі інформаційні системи:

1)   Ручні ІС - характеризуються тим, що всі операції з переробки інформації виконуються людиною.

)     Автоматизовані ІС - частина функцій здійснюється автоматично, а частина - людиною.

3)      Автоматичні ІС - усі функції здійснюються автоматично без участі людини.

Найголовнішою частиною інформаційної системи є людина, без якої неможливе отримання та опрацювання даних.

1. Призначення характеристики системи

Результатом розробки дипломного проекту спроектована інформаційна система.

В проекті враховано різні можливості роботи з даними.

1)   Для звичайного користувача це: створення нового користувача та огляд існуючої інформації, здійснення покупка.

2)      Для адміністратора це: створення, редагування інформації в базі даних.

Інтерфейс повинен бути максимально простим та зручним для користувача.

Відповідно до цих вимог необхідно:

1)   Розробити структуру локальної мережі для торгівельного підприємства з виходом в internet.

2)      Розробити БД для торгівельного підприємства, яка відповідає вимогам продукції.

)        Розробити роботу інформаційної системи з можливістю додавання, редагування інформації в базі даних.

)        Розробити реєстрацію та аутентифікацію користувачів, а саме: створення нового користувача та перевірка правильності введених даних про користувача під час авторизації.

)        Розробити програмне забезпечення на основі СУБД MySQL та мови програмування РНР.

2. Огляд існуючих рішень

.1 Інформаційні системи в торгівельній діяльності

Існує чимало способів комерційного підходу до використання Всесвітньої павутини. За допомогою мережі ви можете просувати послуги або продавати товари.

Веб-сайти, основним завданням яких є отримання прибутку, називають комерційними. У середині дев'яностих років минулого століття більшість сайтів не приносили прямого доходу, а сприяли збільшенню прибутку від "звичайних" каналів продажів. Призначення таких сайтів і мета їх існування - привернення уваги клієнтів до конкретної комерційної діяльності.

В даний час навіть невеликі компанії, що надають послуги або продаючи товари представляють себе в Інтернеті. Частенько це простий інформаційний сайт, в якому повідомляється про компанію, її товари і послуги, публікуються прайси і наводяться контактні дані.

Такі прості сайти вже ефективні, завдяки тому, що їх створення і підтримка не вимагають значних витрат і набагато дешевше, ніж регулярна публікація рекламних оголошень. Простий, але грамотно складений сайт швидко виявляється інтернет-роботами популярних пошукових систем і включається в бази даних пошуку.

Дуже важливий зовнішній вигляд Інтернет-магазину. Звичайно, можна створити сторінку навіть на безкоштовному хостингу: викласти прайс-лист, вказати e-mail для зв'язку і гордо назвати це Інтернет-магазином. Однак набагато ефективніше звернутися до професіоналів, що спеціалізуються на створенні онлайн-магазинів, і отримати сайт, зручний для користувачів, адміністраторів, і добре видимий пошукачами.

Після чого, потенційні клієнти, визвавши пошук за ключовими словами, пов'язаними з пропонованими компанією товарами і послугами, швидко знаходять її сайт, і отримують потрібну їм інформацію. Складніші сайти включають інтерактивні засоби, що дозволяють користувачам розміщувати замовлення, виробляти бронювання і тому подібне. Такі сайти дозволяють отримати додаткові позитивні ефекти, такі, як автоматичне накопичення клієнтської бази, накопичення даних про клієнтів. Такі сайти часто називають Інтернет-магазинами, але це не зовсім коректно, оскільки на сайті лише приймається заказ, а оплата його відбувається на почтових організаціях.

Інтернет-магазини забезпечують вищу міру автоматизації роботи з клієнтом, при якій сайт не лише приймає замовлення, але і дозволяє оплачувати їх. Інтернет-магазин створюється як частина сайту компанії. Створення Інтернет-магазину вимагає значних початкових витрат, оскільки його реалізація технічно складна, особливо, якщо він дозволяє приймати оплати платіжними картами і Інтернет-грошима.

Інтернет-магазин створюють фахівці різних напрямів інформаційних технологій - веб-дизайнері, програмісти, художники, психологи, фахівці з інформаційної безпеки і тому подібне. Тому розробку Інтернет-магазину доцільно доручити професійній компанії.

У професійних розробників можна купити готовий Інтернет-магазин і адаптувати його під свою фірму, така адаптація коштуватиме приблизно в 5-10 разів дешевше, ніж розробка "з нуля". Експлуатація Інтернет-магазину також вимагає значних витрат..

Зазвичай потрібно створювати новий структурний підрозділ. Необхідно також визначитися з хостингом (фізичним розміщенням) сайту. При малих об'ємах доцільніше купувати хостинг від провайдера. При значних об'ємах може виявитися доцільніше створити власний вузол Інтернет з хостингом на власному сервері (або декількох серверах).Висока вартість створення і експлуатації Інтернет-магазинів приводить до того, що їх використовують порівняно крупні компанії.

Основні позитивні ефекти від вживання Інтернет-магазину:

1)   Економія часу роботи з клієнтом при виборі продукту і розміщенні замовлення.

2)      Економія часу при оплаті замовлення.

)        Скорочення витрат на зв'язок і на вміст колл-центру.

)        Економія часу клієнтів (адже вони це теж оцінять).

)        Імідж ("Ми - компанія, що йде в ногу з часом").

)        Можливість проведення опитів думки клієнтів з використанням отриманих даних для маркетингового аналізу.

)        Можливість скорочення участі людини у виконанні проміжних операцій.

.2 Огляд існуючих варіантів побудови інформаційної системи для торгівельного підприємства

Найпоширеніша схема Інтернет-магазину - це створення сайту системою, яка вже має організовану Offline торгову схему. І мета створення сайту - підвищити рівень вже існуючих продажів за допомогою Інтернет технологій. Значить, вимоги до функціональності Інтернет-магазину можна розділити на кілька пунктів :

1)   Створення добре організованого Інтернет-каталогу пропонованих товарів. Наявність сторінок докладного опису кожної позиції (з зображеннями, характеристиками, тощо).

2)      Створення функціональності проведення замовлення товарів на сторінках Інтернет-магазину. Розробка форми замовлення (інформація, надана клієнтом обов'язкова для заповнення).

)        Створення системи управління асортиментом Інтернет-магазину. Створення зручної системи для поповнення або оновлення каталогу товарів і додавання сторінок описів. Створення засобів для розміщення зображень в каталозі. Створення зручних засобів для публікації змін. Створення системи управління, для якої не потрібно кваліфікований персонал.

)        Організація способів доставки товару та його оплати.

)        Розміщення сайту в Інтернет і проведення комплексу заходів з просування сайту (реклама).

Так само, слід враховувати існуючий феномен якісного дизайну сайту. Статистика показує, що якісний дизайн сайту допомагає завоювати довіру покупців і реально ще більше підвищити відсоток продажів. А значить, існує і зворотна ситуація!

.3 Комп'ютерна мережа в торгівельному підприємстві

Створення комп’ютерних мереж відкрило нові можливості для електронного зв’язку. Сьогодні люди, що мають комп’ютери, можуть спілкуватися між собою, незважаючи на відстань. З появою комп’ютерних мереж комп’ютер став своєрідним вікном у величезний світ інформації.

Основне призначення всіх комп’ютерних мереж - це спільний доступ до мережних ресурсів (апаратного забезпечення комп’ютерів, периферійних пристроїв), спільне використання даних і швидкий обмін ними, спільне використання програмного забезпечення.

Мережна взаємодія передбачає віддалений доступ до мережних ресурсів за певною технологією.

Залежно від повноважень комп’ютери мережі розподіляють на сервери й клієнти.

Клієнт - це комп’ютер користувача, який здійснює запит.

Сервер - комп’ютер, що обробляє цей запит і відправляє його на клієнт.

Сервером і клієнтом називають, як комп’ютери у мережі, так і програмне забезпечення, що працює на цих комп’ютерах відповідно для опрацювання чи створення запиту.

Централізована мережа - це мережа, в якій виділено один потужний комп’ютер - виділений сервер, що виконує основні функції з організації роботи мережі. Такі мережі ще називають клієнт-виділений сервер. У такій мережі всі клієнти отримують доступ до ресурсів мережі через сервер.

На сервері встановлюють спеціальну операційну систему для організації і контролю за роботою комп’ютерів і користувачів у мережі, надавати кожному користувачеві певні права доступу до ресурсів і даних цієї мережі. Для цього кожен користувач отримує ім'я користувача (логін) та пароль для входу до мережі. Прикладами такої мережі можуть бути комп’ютерні мережі банків, корпорацій, навчальних закладів.

Рисунок 1 - Централізована комп’ютерна мережа

Переваги централізованої комп’ютерною мережі: висока швидкість обміну даними і можливість розподіляти права доступу користувачів у них. Але істотним недоліком є те, що при виході з ладу сервера вся мережа перестає працювати.

Децентралізована мережа - це мережа, у якій немає виділеного сервера, а будь-який комп’ютер може бути як сервером, так і клієнтом. Такі мережі ще називають одноранговими.

Рисунок 2 - Децентралізована комп’ютерна мережа

В одноранговій мережі всі комп’ютери мають однакові права (ранги) щодо доступу до ресурсів кожного й до периферійних пристроїв. Кожен користувач мережі може на своєму жорсткому диску визначити теки й файли, які він надає для загального користування.

У таких мережах на всі комп’ютери встановлюють операційні системи, які забезпечують їм рівні можливості.

Перевага однорангової мережі - працездатність мережі при виході з ладу будь-якого з комп’ютерів, а недолік - неможливість розподіляти права клієнтів щодо роботи у мережі. Прикладом однорангової мережі може бути мережа комп’ютерного класу більшості шкіл.

Робоча група - сукупність користувачів, що мають спільні данi, периферiйнi пристрої й iншi обчислювальнi ресурси, а також права на їх використання.

Робочу групу створюють у локальнiй мережi для виконання комплексу завдань, визначених функцiональними обов’язками користувачiв.

Доменна модель мережi, яку використовує компанiя Microsoft, дозволяє централiзовано виконувати всi адмiнiстративнi роботи. Модель робочої групи (Workgroup) не дозволяє централізувати роботу адмiнiстратора, бо вимагає виконання основних дій у керуваннi правами доступу користувачiв з консолi кожного комп’ютера мережi.

Отримання доступу до мережних ресурсiв здійснюють за допомогою файлових менеджерів чи програм керування локальною мережею. Якщо комп'ютер підключено до локальної мережі, то ці програми відображають об'єкти, розташовані на інших комп'ютерах і надані у спільне мережне користування.

Мережне оточення - усі ресурси локальної мережі, до яких можна отримати доступ з комп'ютера. Об'єктами мережного оточення можуть бути комп'ютери, відкриті для спільного доступу теки, принтери, диски тощо.

Запис шляху до ресурсу, розташованого на іншому комп'ютері мережі, - інший, ніж для шляху до теки чи файлу на даному комп'ютері: на початку замість імені диска і символу двокрапки записують дві зворотні похилі риски (\\) та ім'я комп'ютера. Наприклад \\Sho0Ter\download - це шлях до папки download на комп’ютері Sho0Ter. Щоб користувачі мережі мали доступ до певного комп'ютера, диска, теки, файлу, принтера, сканера, цей об'єкт потрібно надати у спільне мережне користування. Інакше кажучи, перетворити на мережний ресурс - мережний диск, мережну папку, мережний принтер тощо. Тут не йдеться про зміну фізичного способу підключення пристрою до мережі. Усі дії щодо надання об'єкта у спільне користування виконують у програмному середовищі. При цьому адміністратор або власник ресурсу (користувач) надає об'єкту назву, під якою той буде відомий у мережі, та визначає, хто матиме доступ до нього. Інколи повний доступ до теки бажано відкрити лише для певних користувачів, а іншим надати можливість лише переглядати її вміст.

Якщо відкрито мережний доступ до диска певного комп'ютера, то користувачі можуть переглядати, редагувати та зберігати файли на цьому диску, створювати й видаляти на ньому теки. Така централізація файлів спрощує обмін даними та спільну роботу користувачів. Вони можуть, зокрема, окрім власних тек створити мережну тека - теку для файлів, над якими спільно працюватимуть. Можливість спільного використання ресурсів зручна ще й тоді, коли з усіх комп'ютерів мережі лише один має дисковод для читання компакт-дисків або лише до одного буде підключено принтер.

Надання спільного доступу до певного об'єкта здійснюють вказівкою Властивості контекстного меню об'єкта, яке викликають натисканням правої кнопки миші з подальшим переходом на вкладку Доступ.

Як усталено віддалений доступ до комп'ютера відключено. Тому, коли вперше надавати у спільне користування певний ресурс, потрібно налаштувати параметри віддаленого доступу до комп'ютера (для ОС Windows - за допомогою майстра налаштування мережі, який запускають однойменним посиланням на вкладці Доступ вікна властивостей теки).

Прикладом мережі, розташованої в кількох спорудах, може бути мережа торговельного підприємства (центральний офіс, магазин, склад). У ній централізовано можна зберігати відомості про товари та їхню вартість, опрацьовувати дані щодо продажу, які надходять з комп’ютерів, встановлених у різних відділах підприємства, вести облік товарів. Спеціальні мережні програми дозволяють автоматизовано планувати роботу підприємства. Директор може перевірити, які товари ще є на складі або у торговій залі, а які відсутні, чи виконано доручення, які він розіслав мережею тощо. І шкільна мережа, й мережа торговельного підприємства об’єднують комп’ютери, що розміщені на невеликих відстанях у межах одного приміщення або сусідніх приміщень. Такі мережі називаються локальними.

Локальна мережа (Local Area Network, LAN) - це комп’ютерна мережа, що об’єднує комп’ютери, розташовані в одному приміщенні або в кількох приміщеннях на невеликій відстані одне від одного, і під одним адміністративним контролем.

Але локальні мережі не дозволяють забезпечити спільний доступ до даних користувачам, розташованим, наприклад, у різних частинах міста. Їм на допомогу приходять регіональні мережі, що об’єднують комп’ютери у межах одного регіону (району, міста, країни).

2.4 Технології, використовувані для побудови мережі

(Віртуальна приватна мережа, англ. Virtual Private Network) - це логічна мережа, створена поверх інших мереж, на базі загальнодоступних або віртуальних каналів інших мереж (Інтернет). Безпека передавання пакетів через загальнодоступні мережі може реалізуватися за допомогою шифрування, внаслідок чого створюється закритий для сторонніх канал обміну інформацією. VPN дозволяє об'єднати, наприклад, декілька географічно віддалених мереж організації в єдину мережу з використанням для зв'язку між ними непідконтрольних каналів.

Прикладом створення віртуальної мережі використовується інкапсуляція протоколу PPP в будь-який інший протокол - IP (ця реалізація називається також PPTP - Point-to-Point Tunneling Protocol) або Ethernet (PPPoE). Деякі інші протоколи так само надають можливість формування захищених каналів (SSH).складається з двох частин: "внутрішня" (підконтрольна) мережа, яких може бути декілька, і "зовнішня" мережа, через яку проходять інкапсульовані з'єднання (зазвичай використовується Інтернет).

Підключення до VPN віддаленого користувача робиться за допомогою сервера доступу, який підключений як до внутрішньої, так і до зовнішньої (загальнодоступною) мережі. При підключенні віддаленого користувача (або при установці з'єднання з іншою захищеною мережею) сервер доступу вимагає проходження процесу ідентифікації, а потім процесу аутентифікації. Після успішного проходження обох процесів, віддалений користувач (віддалена мережа) наділяється повноваженнями для роботи в мережі, тобто відбувається процес авторизації.

Захист інформації в розумінні VPN включає в себе шифрування (encryption), підтвердження справжності (authentication) та контроль доступу (access control). Кодування увазі шифрування переданої через VPN інформації. Читати всі отримані дані може лише володар ключа до шифру. Найбільш часто використовуваними в VPN-рішеннях алгоритмами кодування в наш час є DES, Triple DES і різні реалізації AES. Ступінь захищеності алгоритмів, підходи до вибору найбільш оптимального з них - це теж окрема тема, яку ми не в змозі обговорити. Підтвердження справжності включає в себе перевірку цілісності даних та ідентифікацію осіб та об'єктів, задіяних у VPN. Перша гарантує, що дані дійшли до адресата саме в тому вигляді, в якому були послані. Найпопулярніші алгоритми перевірки цілісності даних на сьогодні - MD5 і SHA1.Контроль трафіку увазі визначення і керування пріоритетами використання пропускної смуги VPN. З його допомогою ми можемо встановити різні пропускні смуги для мережевих додатків і сервісів в залежності від ступеня їхньої важливості.

.5 Огляд існуючих варіантів побудови мережі для торгівельного підприємства

При побудові локальних комп'ютерних мереж необхідно враховувати безліч різних чинників, наприклад, кількість поєднуваних у мережу комп'ютерів, віддаленість їх один від одного, забезпечення конфіденційності переданих по мережі даних і т.д. Тому для вибору найбільш придатною в кожному конкретному випадку структури мережі необхідно знати, які бувають мережі, і познайомитися з основними поняттями, використовуваними при описі комп'ютерних мереж.

До таких понять належать:

1)   Мережеві компоненти.

2)      Способи організації мережі, що визначають можливість доступу комп'ютера до даних, переданих по мережі і зберігаються на інших мережевих комп'ютерах.

)        Ролі комп'ютерів в мережі.

)        Топологія комп'ютерної мережі.

)        Технологія комп'ютерної мережі.

)        Тип кабельної системи, що використовується для з'єднання комп'ютерів.

)        З'єднання мереж і маршрутизація.

Мережеві компоненти

Основними компонентами локальної мережі є вузли (Node), пов'язані між собою сполучним кабелем, який інакше називається сегментом (Segment).

У мережевих вузлах найчастіше перебувають комп'ютери, однак може розташовуватися і інше устаткування, наприклад:

1)   Мережевий принтер.

2)      Концентратор.

)        Повторювач.

)        Міст.

)        Маршрутизатор.

Комп'ютерні мережі, в залежності від ролі кожного конкретного підключеного до мережі комп'ютера, діляться на два види:

1)   Однорангові.

2)      Ієрархічні.

У тимчасової мережі всі комп'ютери мають рівні права, і кожен користувач робить доступними або недоступними для загального використання ресурси свого комп'ютера: файли, принтери і т.п. У такій мережі комп'ютери знаходять один одного по імені або за унікальним адресою і цього виявляється достатньо для нормальної роботи мережі.

У ієрархічної мережі права доступу окремого комп'ютера до мережевих ресурсів і адресація, тобто присвоєння кожному конкретного комп'ютера, що входить в мережу, унікальну адресу, регулюється виділеним сервером. Сервер, за допомогою спеціальних програмних засобів, стежить за тим, щоб адреси в мережі не повторювалися, і щоб інформація, надіслана з одного комп'ютера, потрапила адресату і була недоступна іншим користувачам мережі. Управління правами доступу і розподіл мережевих адрес називається адмініструванням і виконується фахівцями - мережевими адміністраторами.

Комп'ютер, підключений до локальної мережі, може називатися по-різному, в залежності від основних виконуваних ним функцій:

1)   Робоча станція (Workstation).

2)      Сервер (Server).

Робоча станція використовує лише доступні для неї ресурси локальної мережі.

Сервер виконує певні дії по запитах робочих станцій, надаючи їм свої ресурси, наприклад, дисковий простір, обчислювальну потужність процесора, принтер, модем та інше обладнання.

Насправді, якщо розглянути питання ще глибше, всі взаємодії в мережі відбуваються на рівні програм. Це виглядає приблизно так: програма-сервер отримує по мережі запит від програми-клієнта з робочої станції, обробляє його і посилає відповідь.

Різновиди серверів

Найчастіше назва сервера включає і найменування його основної функції:

1)   Файловий сервер.

2)      Сервер друку.

)        Поштовий сервер.

)        Сервер новин.

)        Web-сервер.

)        Сервер баз даних.

)        Факс-сервер і т. д.

Сервери також можуть класифікуватися за ознакою, що вказує на характер його використання:

1)   Виділений сервер.

2)      Невиділений сервер.

Виділений сервер в локальній мережі призначений виключно для надання своїх ресурсів у спільне користування, а не для безпосередньої роботи на ньому, тому може повноцінно функціонувати без монітора і клавіатури. Зазвичай він володіє підвищеною потужністю і надійністю апаратури, а також програмного забезпечення. В якості операційної системи виділеного сервера найчастіше використовуються:

1)   Microsoft Windows 2000 Server.

)     Microsoft Windows 2003 Server.

)     Linux, FreeBSD, Sun Solaris і інші різновиди Unix.

3)      Novell NetWare.

3. Розробка інформаційної системи підприємства та побудова локальної мережі

.1 Побудова локальної мережі

Дана локальна мережа проектується для торгівельного підприємства зі змогою виходу в мережу Інтернет. Мережа побудована по топології зірка.

Мережа працює по протоколу ТСР/ІР та розділяється на 2 підмережі. Одна підмережа об’єднує комп’ютери за допомогою кабелю (вита пара), друга підмережа об’єднує комп’ютери по технології WI-FI на базі стандарту IEEE 802.11.

Мережа підключена до комутатора D-Link DES-3326SR.

Рисунок 3 - Комутатор D-Link DES-3326SR

Link DES-3326SR - це стековий комутатор третього рівня, який об'єднує в собі комутацію 2-го рівня з базовою IP-маршрутизацією пакетів і функції забезпечення якості обслуговування, що є не поганим рішенням для невеликих підприємств. Комутатор має 24 порти 10/100 Мбіт/с, 1 слот розширення для установки модулів Fast або Gigabit Ethernet, підтримку резервного джерела живлення і можливість об'єднання в стек до 13 пристроїв. Такий комутатор має змогу підключення Gigabit Ethernet, що дозволяє підключити високошвидкісну лінію передачі даних.

Комутатор підтримує функцію віртуальних локальних мереж VLAN, що є дуже корисною для великих підприємств і дозволяє запобігти небажаних результатів. VLAN працює на основі протоколу ІЕЕЕ 802.1Q і дозволяє створювати широкомовні домени, сегментування потоків даних.

Однією і найважливішою ознакою коммутатора є управління широкомовним штормом. Широкомовний шторм - це розсилка широкомовних пакетів на всі порти коммутатора, що за невеликий період часу перегружає мережу і мережа перестає працювати. На такий випадок в коммутаторі передбачено лічильник широкомовних пакетів. Такий лічильник рахує кількість пакетів і якщо вони перевищують кількість допустимих пакетів, то пакети відкидаються.

Для точки доступу WI-FI використали маршрутизатор D-Link DWL-2100AP.

Рисунок 4 - Маршрутизатор D-Link DWL-2100AP

AP-багатофункціональна безпровідна точка доступу для мереж підприємств, яка може виконувати функції базової станції для підключення до бездротової мережі пристроїв, що працюють за стандартами 802.11b і 802.11g.

Швидкість з'єднання до 108 Мбіт / с DWL-2100AP встановлює надійне з'єднання з бездротовими пристроями стандарту 802.11g на швидкості до 54 Мбіт/с і підтримує технологію D-Link 108G, що забезпечує з'єднання на швидкості до 108 Мбіт/с (Турбо режим).

Також можна здійснювати налаштування маршрутизатора за допомогою веб - сторінки, на яку можна зайти за адресою 192.168.1.1, ця адреса являється адресою самого маршрутизатора.FI адаптер TP-LINK TL-WN851ND

Бездротовий PCI адаптер D-Link AirPlusXtremeG DWL-G520 розширеного стандарту 802.11g з підвищеною продуктивністю призначений для використання в настільних комп'ютерах. Це пристрій підтримує швидкість бездротового з'єднання до 108 Мбіт/с при роботі в режимі інфраструктури, зберігаючи при цьому сумісність з усім існуючим бездротовим обладнанням стандартів 802.11b. Завдяки підвищеної безпеки, цей адаптер є ідеальним бездротовим рішенням, які розширюють функціональність мережі і в теж час захищає минулі інвестиції завдяки сумісності з наявним мережним устаткуванням. Швидкість до 108 Мбіт/с на частоті 2.4ГГц DWL-G520 забезпечує швидкість з'єднання до 108Мбіт/с (Турбо режим) при використанні в режимі інфраструктури спільно з точками доступу і маршрутизаторами серії AirPlusXtremeG . При роботі в режимі Ad-Hoc, тобто при з'єднанні двох клієнтів DWL-G520 та / або DWL-G650 по типу "точка-точка" з'єднання здійснюється на швидкості до 11 Мбіт / с відповідно до стандарту 802.11b.

.2 Побудова загальної структури інформаційної системи

Інформаційна система представлена у вигляді веб-сайту, до якого можна підключитись за допомогою мережі Інтернет. Система розроблена для підприємства "КомТех". Веб сайт написаний на мові програмування РНР та СУБД MySQL.

РНР - це мова програмування, мова - інтерпретатор. Так як це мова інтерпретатор, ми використовували віртуальний сервер "apache". РНР - це мова, яка написана на мові програмування С, тому більшість функцій в РНР взято з мови програмування С і дана мова повністю безкоштовна.- це система управління базами даних (СУБД). Найчастіше MySQL використовується в якості сервера, до якого звертаються локальні або віддалені клієнти. MySQL інтегрована під велику кількість мов програмування, найпопулярніші:

1)   Delphi

2)      Java

)        C

)        C++

)        PHP

)        Perl

)        Python

8)   Ruby

Розглянемо структуру нашої системи.

1)   Головна сторінка

2)      Комп’ютери та ноутбуки

)        Телефони, планшети

)        Телевізори, фото, відео, аудіо

)        Допомога

Розглянемо кожен пункт детальніше.

1)   Головна сторінка

)     Комп’ютери та ноутбуки

a)      Ноутбуки) Комп’ютери)      Комплектуючі)   Програмне забезпечення)     Мережеве обладнання

3)   Телефони, планшети, навігатори

a)      Телефони)  Планшети) МР3 - плеєри)     Електронні книги)       Автоелектроніка

4)   Телевізори, фото, відео, аудіо

a)      ТВ - техніка)       Фото, відео техніка)     Аудіо техніка

5)   Допомога

d)      Сервісний центр)         Про нас

Щоб було зрозуміліше, розглянемо наглядно графічну структуру інформаційної системи.

Рисунок 5 - Структура інформаційної системи

4. Проектування бази даних інформаційної системи

.1 Проектування інфологічної моделі

База даних інформаційної системи знаходиться на центральному сервері мережі.

Завдання концептуального інфологічного проектування полягає в одержанні моделі БД у термінах об’єктів та зв’язків між ними, що не залежить від конкретної СУБД й узагальнює інформаційні вимоги потенційних користувачів ІС. Розрізняють два основні методи концептуального інфологічного проектування: низхідне проектування (метод формулювання та аналізу сутностей) і висхідне проектування (метод синтезу атрибутів). Ці методи недостатньо формалізовані, єдиних правил використання їх не існує.

Найпридатнішим для практичного застосування є перший метод. Він складається з двох етапів проектування БД: ідентифікації та моделювання локальних інформаційних структур.

Наведемо приклад на основі речень природної мови, на кшталт "Користувач замовляє продукцію", формуємо основні сутності розроблюваного проекту та встановлюємо атрибути для цих сутностей:

"product"

- ID, 2 - name, 3 - category.

"pc_info"

- ID, 2 - image, 3 - name, 4 - proc, 5 - chipset, 6 - memory, 7 - hard, 8 - videoproc, 9 - memvideo, 10 - typevideo,    11 - drive, 12 - tuner, 13 - os, 14 - power, 15 - guarantee, 16 - price, 17 - pid.

"users"

- ID, 2 - login, 3 - psswd, 4 - pib, 5 - mail, 6 - phone, 7 - secret, 8 - vidp, 9 - address, 10 - index1, 11 - role.

"zakaz"

- ID, 2 - status, 3 - cid, 4 - pid, 5 - lid, 6 - uID.

"product"

-> 2,3

"pc_info"

-> 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17

"users"

-> 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11

"zakaz"

-> 2,3,4,5

Встановимо зв’язки між сформованими сутностями:

Таблиця "product" має зв’язок один до багатьох, тобто 1 -> N

"product" -> "pc_info";

"product" -> "zakaz";

Таблиця "pc_info" має зв’язок один до одного, тобто 1 -> 1

"pc_info" -> "zakaz";

Таблиця "users" також має зв’язок один до одного, тобто 1 -> 1

"users" -> "zakaz";

.2 Проектування логічної моделі

Логічне проектування виконується для певної моделі даних. Для реляційної моделі даних логічне проектування полягає у створенні реляційної схеми, визначенні числа і структури таблиць, типів полів в таблицях, формуванні запитів до БД, визначенні типів звітних документів, розробці алгоритмів обробки інформації, створенні форм для вводу і редагування даних в БД і рішенні цілого ряду інших задач. Концептуальні моделі за певними правилами перетворюються в логічні моделі даних. Коректність логічних моделей перевіряється за допомогою правил нормалізації, які дозволяють переконатися в структурній узгодженості, логічній цілісності і мінімальній збитковості прийнятої моделі даних. Модель також перевіряється з метою виявлення можливостей виконання транзакцій, які будуть задаватися користувачами. Проектування являє собою циклічний процес.

Також вводяться обмеження цілісності, які можна визначити як спеціальні засоби в базах даних, головне призначення яких - не дати потрапити в базу неприпустимим даними (наприклад, попередити помилки користувачів при введенні даних).

Вимоги цілісності на рівні сутності

Головне завдання тут - зробити так, щоб дані про одну сутність не потрапили в базу даних два рази. Забезпечується обмеженням унікальності і первинним ключем. Кожна таблиця, яка є в базі даних проекту, містить первинний ключ. Засоби забезпечення сутнісної цілісності в даному проекті: це - первинні ключі (primary key) і обмеження унікальності (unique), а також всі ключові атрибути не можуть бути нульовими (not null).

Вимоги атрибутивної цілісності

Засоби забезпечення атрибутивної цілісності відповідають за те, щоб у відповідному полі бази даних були допустимі значення. Наприклад, прізвище, повинна складатися з літер, а номер телефону - з цифр.

У базах даних така цілісність забезпечується умовами на значення, забороною порожніх значень, тригерами, а також ключами.

Вимога цілісності по посиланнях

Забезпечується системою зовнішніх ключів (foreign key). Наприклад, за допомогою цих засобів можна гарантувати, що у нас не буде записів в таблиці zakaz, занесених товарів, яких немає в базі даних.

Наприклад, проведемо детальний аналіз полів таблиці "zakaz":

- ID, 2 - status, 3 - cid, 4 - pid, 5 -lid, 6 - uID.

Таблиця містить шість поля. На поле ID ставиться обмеження первинного ключа primary key і так як це числове поле, то тип визначаємо як int. Не можливо визначати поле, як not null, так як обмеження первинного ключа вже має на увазі це визначення. Наступне поле status varchar not null - це поле не зв’язується ні з одною табличкою, слугує для визначення статусу заказу. Наступне поле cid varchar not null - це поле необхідно для створення обмеження зовнішнього ключа, а точніше для зв'язку цієї таблиці з таблицею "product". Наступне поле pid int not null - це поле необхідно для створення обмеження зовнішнього ключа, для зв'язку цієї таблиці з таблицею "pc_info". Наступне поле lid int not null - це поле необхідно для створення обмеження зовнішнього ключа, для зв'язку цієї таблиці з таблицею "product". Наступне поле uid int not null - це поле необхідно для створення обмеження зовнішнього ключа, для зв'язку цієї таблиці з таблицею "users".

В таблицях приведені одержані таблиці баз даних, а на плакаті логічна модель бази даних.

Таблиця 4.1 - Audio_info

Таблиця 4.2 - Ebooks_info

Таблиця 4.3 - Electronics_info

Таблиця 4.4 - Hardware_info

Таблиця 4.5 Laptop_info

Таблиця 4.6 - Network_info

Таблиця 4.7 - Pc_info

Таблиця 4.8 - Players_info

Таблиця 4.9 - Product

Таблиця 4.10 - Software_info

Таблиця 4.11 - Tabs_info

Таблиця 4.12 - Tell_info

Таблиця 4.13 - Tv_info

5. Розрахунок витрат

Таблиця 5.1 - Підрахування витрат на створення мережі

Всього: 9400 + 240+150 = 9790 грн.

Таблиця 5.2 - Підрахування витрат на придбання комп’ютерів для мережі

Загальні витрати = 109875 грн

Таблиця 5.3 - Підрахування витрат на придбання сервера та трьох клієнтів

Витрати = 32060 грн.

Всього = 109875 + 9790 + 32060 = 151725 грн.

6. Економічна частина

.1 Обґрунтування обраного варіанту

Інформаційні комп'ютерні технології досить поширені у наш час. Одним з найважливіших етапів розвитку усіх ланок життя людини є автоматизація, яка покликана забезпечити спрощення процесів діяльності людини. Одним з таких наукових рішень є розробка програмного забезпечення, такого як інформаційна система. Інформаційна система, в залежності від її завдання та структури являє собою систему управління та розповсюдження інформації. У наш час досить великого поширення набули інформаційні системи, такі як веб-сайти. Така інформаційна система дозволяє швидко зберігати та розповсюджувати інформацію.

Інформацій система така, як веб-сайт у вигляді Інтернет магазину досить доцільна та розповсюджена у наш час. Неймовірна кількість споживачів, користувачів Інтернету шукає інформацію, товари та послуги саме на веб-сайтах, оскільки це досить зручно та швидко. Малі затрати часу та велика ефективність пошуку, зручність та економічність, одні з найпривабливіших якостей, які приваблюють користувачів у мережі саме до інформаційних систем у вигляді Інтернет магазину. Інтернет магазини у порівнянні з іншими магазинами, де запропоновані товари та послуги, досить прості та зручні у користуванні. Інтернет магазин спрощує роботу для користувачів та дозволяє з економити їм час на пошук та покупку товару в десятки разів. У час прогресивних Інтернет технологій, магазини у мережі Інтернет набувають шаленої популярності оскільки користувачів, які не хочуть втрачати час на пошук товарів у простих магазинах все більше і більше. Доцільність таких інформаційних систем є досить великою. Інтернет магазини можуть мати до тисячі і більше відвідувачів на добу оскільки до нього можна потрапити без зусиль та з мінімальними затратами часу.

Для безпосереднього власника Інтернет магазинів також існує ряд великих переваг оскільки для продажу товарів на великих віддалених територіях не потрібно відкривати велику мережу офісних центрів та магазинів. Для продажу досить мати вихід до доступної мережі транспортування такої, як пошта або транспортувати самотужки. В деяких Інтернет магазинах навіть транспортування бере на себе покупець (користувач). Ще однією перевагою для власника є швидкість та необмеженість розповсюдження інформації про товари не залежно від їх кількості, оскільки Інтернет магазин, як і усі новітні Інтернет технології є досить вміскими. Досить проста система реклами, яка забезпечується окрім простих економічних методів на кшталт банерів та телевізійної реклами, ще й рекламою безпосередньо у мережі Інтернет. Рекламна кампанія у мережі Інтернет не така затратна, але більш ефективніша оскільки, як було сказано раніше, у наш час неймовірно багато користувачів цікавляться інформацією на просторах мережі Інтернет.

У загальному для торгівельного підприємства інформаційна система у вигляді Інтернет магазину має досить високу організаційну доцільність, оскільки значно спрощує розповсюдження інформації, значно скорочує цикл продажу продукції або послуг, які представляє підприємство. Також досить добре впливає на автоматизацію роботи, оскільки для організації та продажу товарів можна не використовувати великі паперові склади документації, яка призначена для обслуговування та керування, обліку продукції, яка представлена на підприємстві.

З точки зору технічної прогресивності, інформаційна система у вигляді веб-сайту досить інноваційна. Зараз інформаційні системи набули шаленої популярності завдяки розвитку комп’ютерних технологій. Зручність у користуванні, доцільність, економічність та інші не менш важливі характеристики зробили інформаційні системи одним з найголовніших інноваційних впроваджень у прогрес світової економіки. Оскільки в загальному для розробки інформаційних систем використовуються закордонні технології, мови програмування, то з точки зору програмної та апаратної відповідності інформаційна система доволі прогресивна та відповідна до найновіших технологічних рішень у сфері інформаційних технологій. Також з точки зору прогресивності інформаційна система має дуже велику ремонтоздатність, оскільки веб-програмування не потребує великих затрат чи зусиль.

З точку зору економічної доцільності інформаційна система у вигляді веб-сайту доволі інноваційне та оптимальне рішення. Оскільки утримання такої інформаційної системи є доволі дешевим і не потребує задіяння великих людських ресурсів, така система є досить потрібною у наш час. Експлуатація інформаційної системи, як готового продукту також є досить дешевою, оскільки для утримання достатньо купити домен та хостинг. Для обробки інформації достатньо одного адміністратора та кілька людей, до яких у разі необхідності звертаються користувачі з питаннями, на які не знайшли відповідь самотужки.

.2 Огляд можливих рішень

У наш час для розробки інформаційних систем існує безліч способів. Програмні середовища, інтерпретатори, графічні додатки. Також існує велика кількість способів, мов програмування та різновидів баз даних. Зазвичай при розробці веб-сайтів використовують так звані "двіжки" - системи управління контентом. Це доволі громісткі програмні додатки, які спрощують роботу програмістів. При цьому майже не потрібні знання мов програмування. За допомогою таких додатків можна зробити веб-сайт за декілька днів і наповнити його інформацією. Для користування системами управління контентом не потрібно додаткових знань. Такі системи розробляються зі зручним графічним інтерфейсом завдяки якому користуватися такими системами стає простіше. Такі додатки розроблені, як для простих користувачів, так і для високого рівня розробників. Такі додатки підтримують безліч мов програмування, найпопулярніші з них це PHP, Ruby, Python, Perl. Існують різноманітні системи управління веб-сайтами серед яких зустрічаються як платні, так і безкоштовні додатки, найпопулярнішими системами управління є Joomla, DLE, WordPress. За типами такі додатки поділяються на:

Генерація сторінок за запитом. Системи такого типу працюють на основні зв’язки "модуль редагування, база даних, модуль представлення". Модуль представлення генерує з контентом при запиті на нього на основі інформації з бази даних. Інформація в БД змінюється за допомогою модуля редагування. Сторінки заново створюються сервером при кожному запиті, а це створює навантаження на сервер. Але це навантаження може бути багатократно зменшене при використанні методів кешування, які є в сучасних веб-серверах.

Генерація сторінок при редагуванні. Системи цього типу при редагуванні сторінок вносять зміну у вміст сайту та створюють набір статичних сторінок. При такому способі втрачається інтерактивність між відвідувачами сайтів та контентом даного сайту.

Змішаний тип. Як зрозуміло із назви, цей тип поєднує в собі переваги перших двох. Може бути реалізований шляхом кешування - модуль представлення генерує сторінку один раз, надалі вона через деякий час буде в декілька разів швидше завантажуватися із кешу. Кеш може оновлюватись як автоматично, через деякий час чи при внесенні змін у певні розділи сайту, так і вручну за командою адміністратора. Другий підхід - збереження певних інформаційних блоків на етапі редагування сайту і збирання сторінок із цих блоків при запиті відповідної сторінки користувачем.

Другим методом розробки інформаційної системи є метод розробки веб-сайтів без системи керування сайтом. Такий метод доволі складний, але і в одночас самий надійний. Розробка веб-сайта проводиться в ручну, тобто програміст повинен розробити кожен кусочок сторінки самотужки. Такий метод вимагає відповідних знань, таких, як:

Знання мови-розмітки(HTML)

Знання стилів(CSS)

Знання мови програмування(PHP, Perl, Python, Ruby)

Для програмістів цей спосіб вважається кращим, тому що він надійніший в плані безпеки. Системи управління сайтом не зовсім надійні в плані захисту, так як програміст не знає, як той сайт написаний і де в ньому є всілякі "лазівки". Другий спосіб кращий у навчальних цілях, оскільки він охоплює усі аспекти розробки інформаційних систем.

Також для розробки інформаційних систем важливу роль грає система управління базами даних(СУБД). Для даного проекту була обрана система управління базами даних Mysql. Це безкоштовна СУБД з всіма потрібними функціями для роботи з БД. Вона є власністю компанії MySQL AB, що здійснює розробку та підтримку додатку.є рішенням для малих та середніх додатків. Звичайно MySQL використовується як сервер, до якого звертаються локальні або віддалені клієнти.

Гнучкість системи управління базами даних забезпечується підтримкою великої кількості таблиць: користувачі можуть вибирати як таблиці типу MyISAM, що підтримують повнотекстний пошук, так і таблиці InnoDB, що підтримують транзакції на рівні окремих записів.

Перевагами даного програмного забезпечення є велика кількість користувачів, які одночасно можуть користуватися системою управління базами даних, найкраща швидкість обробки даних, підтримка більшістю хостингових компаній.

Однією з основних переваг є відкрита ліцензія, що з точки зору розробки програмних продуктів дуже добре.

Не потрібно купувати дорогі та складні системи управління базами даних.

6.3 Розрахунок

Складаємо кошторис витрат на розробку програмного забезпечення;

Основна заробітна плата розробників (дослідників) З0:

де, М - місячний посадовий оклад конкретного розробника (дослідника), грн. В році величини окладів коливались в межах 1800-2000 грн. за місяць;

 - число робочих днів в місяці; приблизно Тр = 21...23 дні;- число днів роботи розробника (дослідника).

Оплата за день:

;

де,  - оплата за день;

 - повна оплата;

Д - кількість робочих днів.

Програміст:

Оплата за день:

Дизайнер:

Оплата за день:

Зроблені розрахунки заведені до таблиці 6.3.1:

Таблиця 6.3.1 - Основна заробітна плата розробників

Додаткова заробітна плата всіх розробників та робітників, які приймали участь в розробці нового технічного рішення.

Розраховується, як 12% від основної заробітної плати всіх розробників та робітників.

де,  - додаткова заробітна плата.

Програміст, дизайнер:

Нарахування на заробітну плату розробників та робітників, які приймали участь в розробці нового технічного рішення.

Розраховуються як 40% від суми основної та додаткової заробітної плати всіх розробників та робітників.

де,  - нарахування на заробітну.

Програміст, дизайнер:

Амортизація обладнання, комп'ютерів та приміщень, які використовувались для розробки нового технічного рішення.

В спрощеному вигляді амортизаційні відрахування по кожному виду обладнання та приміщенням можуть бути розраховані за формулою:

де, Ц - балансова вартість обладнання, приміщень, грн. Для комп'ютерів Ц = 3000...6000 грн.;

На - річна норма амортизаційних відрахувань для даного виду обладнання, приміщень, %:

для електронних, оптичних, електромеханічних приладів і інструментів, електронно-обчислювальних машин, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, конторського обладнання На = 25%;

для іншого обладнання - 15%; для приміщень - 5%;

Т - термін використання обладнання, приміщень, місяців;

 - величина амортизаційних відрахувань, грн.

Розроблені розрахунки внесені до таблиці 7.3.2.

Комп’ютер:

Принтер:

Таблиця 6.3.2 - Амортизація обладнання, комп’ютерів.

Оренда обладнання

Оренда обладнання обраховується за формулою:

де, Ц - балансова вартість даного виду обладнання, устаткування, приміщень, грн.;

Н0 - річна ставка орендної плати для даного виду обладнання, устаткування, приміщень, %. Річну ставку орендної плати рекомендується приймати на 5-10% більше за норму амортизації для даного виду обладнання (приміщень);

Т - термін використання обладнання (приміщень), місяці.

Зроблені розрахунки внесено до таблиці 7.3.3.

Таблиця 6.3.3 - Оренда обладнання

Витрати на силову електроенергію

Розраховуються за формулою:

 - витрати на силову енергію;

Де, В - вартість однієї кіловатт-години електроенергії. В 2014 р. В = 0,6927 грн/кВт;

П - установлена потужність обладнання, кВт;

Ф - фактична кількість годин роботи обладнання, годин;

Кп - коефіцієнт використання потужності, Кп < 1

Отже, витрати на силову електроенергію:

 грн.

Сума всіх попередніх статей витрат дає загальні витрати на розробку нового технічного рішення:

Отже, сума всіх попередніх статей витрат:

 грн = 6644,34 грн.

Розраховуємо експлуатаційні витрати при використанні нового програмного продукту.

Заробітна плата обслуговуючого персоналу:

Розраховується за формулою:

де 12 - число місяців;

М - місячний посадовий оклад інженерно-технічного працівника, грн. В 2014 році величини посадових окладів коливались в межах 1200...1500 грн.;

 - частка часу, який витрачає працівник на обслуговування виробу з застосуванням даного програмного продукту, в загальному часі своєї роботи.

Отже, заробітна плата обслуговуючого персоналу:

Додаткова заробітна плата:

Розраховується за формулою:

де,  - додаткова заробітна плата.

Отже, додаткова заробітна плата:

Нарахування на заробітну плату обслуговуючого персоналу

Розраховується за формулою:

де,  - нарахування на заробітну.

Отже, нарахування на заробітну плату:

Амортизаційні відрахування для програмного продукту

Розраховується за формулою:

де Ц - балансова вартість нематеріального активу, за яку можна умовно прийняти вартість робіт зі створення нового програмного продукту, грн.

На - річна норма амортизації нематеріального активу, в %, яку можна прийняти На = 25%.

Отже, амортизаційні відрахування:

Інші витрати:

Розраховуються як 10% суми усіх попередніх витрат.

Отже, інші витрати:

Сума витрат за всіма попередніми статтями дає величину експлуатаційних витрат при використанні нового програмного продукту. .

де,  - сума витрат за всіма попередніми статтями.

Отже:

Розраховуємо умовний обсяг роботи Q2, який може бути виконаний при застосуванні нового програмного продукту.

Для визначення умовного обсягу робіт Q2 при використанні нового програмного продукту потрібно знати час виконання конкретної функції (роботи) в умовах, коли буде використовуватись новий програмний продукт.

Для визначення умовного обсягу робіт Q1 без використання програмного продукту (або при використання існуючого програмного продукту) потрібно знати час виконання конкретної функції (роботи) при умові, що програмний продукт не буде застосовуватись (або при використанні відомого програмного продукту).

Умовні обсяги робіт Р можна розрахувати за формулами:

де Q1 - умовний обсяг робіт при застосуванні існуючого програмного продукту (або без його використання), умовних одиниць, штук тощо;- умовний обсяг робіт при застосуванні нового програмного продукту, умовних одиниць, штук тощо;- ефективний фонд часу роботи за рік (для однозмінної роботи F = 1700...1800 годин, для двозмінної роботи Р = 3400...3600 годин);

Отже, умовні обсяги робіт:

Розраховуємо річний економічний ефект від впровадження нового програмного продукту

Розрахунок проводиться за формулою:

де Е1 - експлуатаційні витрати при використанні існуючого програмного продукту (або без його використання взагалі), грн./рік;

Е2 - експлуатаційні витрати при використанні нового програмного продукту, грн./рік;- умовний обсяг роботи, що виконується за рік при використанні існуючого програмного продукту або без його використання взагалі (умовні одиниці, кількість функцій тощо);- умовний обсяг роботи, який виконується за рік при застосуванні нового програмного продукту (умовні одиниці, кількість функцій тощо).

Отже:

Розраховуємо термін окупності Т0 витрат, які були використані на розробку нового програмного продукту

Розрахунок проводиться за формулою:

Отож:

Розрахунок капітальних вкладень

Розрахунок капітальних вкладень та експлуатаційних витрат

Методом питомої ваги. Цей метод застосовується тоді, коли є можливість розрахувати одну із прямих витрат (наприклад, витрати на матеріали, комплектуючі, заробітну плату розробників або робітників тощо) і установити питому вагу даної статті витрат в собівартості аналога. Собівартість одиниці нової розробки S можна розрахувати за формулою:

де, Вп - величина певної статті прямих витрат для нової розробки, яка вибрана за основу, грн.

П - питома вага цієї статті витрат в собівартості аналога, %;

Кн - коефіцієнт, який ураховує конструктивні та технологічні особливості нової розробки, Кн = 1... 1,2.

Отож:

.2) Розрахунок величини капітальних вкладень К.

Розраховується за формулою:

де, В - коефіцієнт, який ураховує витрати на розробку, придбання, транспортування, монтаж, налагодження нової розробки тощо,

А - коефіцієнт, який ураховує прогнозований прибуток та податки, які повинен сплачувати виробник, А 1,7 ... 2,3;- собівартість нової розробки, розрахована спрощеним способом, грн;

Ц - ціна реалізації нової розробки, якщо вона була відома або визначена раніше, грн.

Розрахунок величини капітальних вкладень К:

Розрахунок величин експлуатаційних витрат для одиниці нової розробки.

Експлуатаційними витратами є такі витрати, які забезпечують нормальне функціонування певного технічного рішення в період його експлуатації в розрахунку за рік.

Величина експлуатаційних витрат Е за рік може бути розрахована за формулою:

де, Ц - ціна реалізації нової розробки, якщо вона була відома або визначена раніше, грн/шт.;- коефіцієнт, який ураховує витрати на амортизацію, електроенергію, обслуговування, ремонти тощо, k = 0,2...0,4; для обчислювальної техніки k = 0,5-0,7; для технічних рішень, в яких значну питому вагу мають змінні елементи, наприклад, батарейки, k = 1...3;

А - коефіцієнт, який ураховує прогнозований прибуток та податки, які повинен сплачувати виробник, А 1,7 ... 2,3;- собівартість нової розробки, розрахована спрощеним способом; грн.;

 - частка часу, який витрачає працівник на обслуговування нової технічної або інтелектуальної розробки в загальному часі своєї роботи.

Отже:

7. Безпека життєдіяльності

.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві і розробка заходів щодо їх поліпшення

Умови праці собою сукупність елементів виробничого середовища, які мають вплив на здоров’я і працездатність людини, задоволеність працею а тому й на її результативність. Умови праці в тому числі санітарно-гігієнічні регулюються вимогами нормативних актів про охорону праці.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу ( далі - Гігієнічна класифікація) призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:

контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;

1)   атестації робочих місць за умовами праці;

2)      встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

)        створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;

)        розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

)        санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

)        санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;

)        застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;

8)   вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів);

9)      складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

)        розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;

)        встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обґрунтування заходів соціального захисту працюючих.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт. [1]

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

клас - небезпечні - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Якщо на робочому місці фактичні значення рівнів шкідливих факторів знаходяться в границях оптимальних або допустимих рівнів, умови праці на цьому робочому місці відповідають гігієнічним вимогам і відносяться відповідно до 1 або 2 класу.

Якщо рівень хоча б одного фактора перевищує допустиму величину, то умови праці на такому робочому місці, залежно від величини перевищення та відповідно до цих гігієнічних критеріїв, як по окремому фактору, так і при їх поєднаній дії можуть бути віднесені до 1-4 ступеня 3 класу шкідливих або 4 класу небезпечних умов праці. [1]

Віднесення факторів до класу визначається з врахуванням часу їх дії протягом зміни. Для факторів, що не мають регламентованих нормативів з врахуванням часу дії, дозволяється визначення класу умов праці за рівнями на постійному робочому місці. Для віднесення умов праці до 3 класу час дії фактора повинен бути не менше 50% часу зміни. При віднесенні фактора до 4 класу час дії шкідливого фактора не враховується.

При епізодичній дії шкідливого фактора, його облік та оцінка умов праці, залежно від мети атестації, виконується за погодженням з територіальним органом санепіднагляду.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів повинна виконуватись з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) при адміністративному контролі за їх застосуванням (включення до технологічного регламенту, правил внутрішнього розпорядку з використанням заходів заохочення до їх застосування та/або адміністративним покаранням порушників). Застосування ефективних (при наявності сертифіката відповідності) ЗІЗ зменшує рівень професійного ризику ушкодження здоров'я, але не змінює клас умов праці робітника.

Всі виробничі об’єкти повинні бути забезпечені гардеробними, шафами для спецодягу і спецвзуття, приміщеннями для відпочинку і харчування, душовими або лазнями, умивальниками і пральнями, медичним пунктом, кімнатами особистої гігієни жінок, туалетами тощо. Виробничі і побутові приміщення, а також обладнання і інвентар, що знаходяться в них, необхідно утримувати у чистоті згідно з вимогами інструкції по санітарному утриманню приміщень і обладнання виробничих підприємств. Інструменти повинні утримуватися в чистоті і зручних для користування місцях. Цементну або цегляну підлогу на місцях постійного знаходження працівників необхідно покривати еластичними теплоізоляціями настилами або дерев’яними. У всіх приміщеннях необхідно мати внутрішнє опорядження, яке б включало накопичення і сорбцію парів, токсичних речовин і дозволяло прибирати їх будь-яким способом (вакуумним, вологим), а також підлогу з неслизькою поверхнею, яка легко очищається. Прибирати підлогу необхідно регулярно 1 раз на зміну.

Розлиті на підлогу паливно-мастильні матеріали і токсичні речовини потрібно негайно видалити. У душових та гардеробних приміщеннях стінки і перегородки необхідно облицьовувати на висоту не менш 2,5 м вологостійкими матеріалами, які легко піддаються миттю і чищенню гарячою водою. Для миття підлоги і стін слід встановити крани з шлангом. Кількість душових сіток визначається залежно від кількості працюючих у найбільш численній зміні згідно ДБН В.2.5.-28-2006 [14]. Кількість води на одну людину приймається 60 л. Тривалість роботи душової не повинна перевершувати 45 хвилин. Їдальні можуть бути розміщені в адміністративно-побутових комбінатах або за їх межами. Відстань від виробничих приміщень до їдальні повинно бути не більше 300 м при перерві тривалістю 30 хвилин і не більше 600 м - при перерві тривалістю 1 година. Кількість посадочних місць у їдальні залежить від кількості працівників і приймається такою, щоб тривалість перебування у їдальні не перевершувала 20 хвилин, а у буфеті - 12 хвилин. На кожні 50 посадочних місць необхідно мати один умивальник. Всі виробничі майданчики і територію селищ необхідно утримувати в чистоті. Збирати і зберігати виробничі та побутові відходи необхідно у спеціально відведених та пристосованих для цієї мети місцях. Ховати їх або знищувати треба у встановленому порядку. Сміттєві ями і контейнери повинні обладнуватись кришками, які щільно закриваються. Відходи отруйних речовин і речовин, що розкладаються, слід зберігати, транспортувати і знищувати з дотриманням санітарних правил. Сміттєві ями, контейнери і туалети необхідно влаштовувати не ближче 30 м від виробничих і житлових приміщень у місцях, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища.

Другим важливим фактором, що впливає на санітарно-гігієнічні умови праці є освітлення.

Природне і штучне освітлення території, виробничих та допоміжних будівель необхідно забезпечувати згідно з нормами природного і штучного освітлення. У виробничих і службових приміщеннях з постійним перебуванням працівників для денних робіт необхідно передбачати природне освітлення. В світлових отворах будинку необхідно передбачати пристосування і пристрої (сонцезахисні козирки, жалюзі, штори, тощо), які б усували на робочому місці засліплюючу дію прямого і відбитого світла. Освітлення постійних робочих місць необхідно забезпечувати стаціонарними джерелами загального освітлення: лампами розжарювання або люмінесцентними лампами. У разі недостатності загального освітлення робочі місця повинні бути забезпечені місцевим освітленням. Освітлення бурових і геофізичних робіт повинно відповідати вимогам. На випадок раптового відключення штучного освітлення об'єкти робіт безперервного виробництва, а також робочі місця з підвищеною небезпекою необхідно забезпечити аварійним освітленням з рівнем освітленості не нижче 10% від встановлених норм для даного виду виробництва. Аварійне освітлення повинно мати незалежне джерело живлення.

Третім важливим аспектом санітарно-гігієнічних умов є вентиляція.

У всіх виробничих приміщеннях необхідно мати вентиляцію згідно з вимогами будівельних норм і правил. Приміщення, де проводяться роботи з шкідливими речовинами 1 і 2 класів небезпеки, необхідно обладнувати окремою вентиляційною системою, не пов’язаною з вентиляцією інших приміщень. Концентрація шкідливих речовин і аерозолів у повітрі робочої зони не повинна бути вище встановлених чинними нормами. У виробничих приміщеннях, де можливо виділення вибухонебезпечних або токсичних речовин, необхідно організувати контроль складу повітря залежно від класу небезпеки шкідливої речовини. У разі виявлення отруйних газів або пари, концентрації яких можуть шкідливо вплинути на здоров’я людини, роботи в них необхідно зупинити, а працюючих вивести у безпечне місце.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці має відповідати вимогам стандартів, будівельних норм і правил, санітарних норм і забезпечується за рахунок:

1)   організації періодичного контролю за санітарно-гігієнічними умовами праці;

2)      атестації робочих місць з метою нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці, а також реалізації заходів по мінімізації шкідливих, несприятливих та небезпечних виробничих факторів;

)        створення служби та організації постійного радіаційного контролю на виробництвах, де використовуються радіаційні речовини та джерела іонізуючого випромінювання;

)        виконання комплексних заходів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що передбачають нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

)        ліквідації виробництв, технологічних процесів, робочих місць та виведення з експлуатації обладнання, що не відповідають вимогам стандартів по санітарно-гігієнічних показниках;

)        застосування засобів колективного захисту (звукопоглинаючих облицювань, шумоізолюючих перегородок та амортизаторів) на робочих місцях з підвищеними рівнями шуму і вібрації;

)        забезпечення об'єктів робіт системами теплопостачання (опалювальними пристроями) для створення на робочих місцях нормальних показників мікроклімату (за винятком бурових установок відкритого типу);

)        обліку працюючих у шкідливих умовах праці, на тяжких роботах в т.ч. жінок, встановлення пільг і компенсацій за шкідливі умови.

Забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту має здійснюватися у відповідності з чинними нормами шляхом: 21 - своєчасного придбання спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту; - перевірки, випробування, зберігання, обліку, видачі та користування спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту; - організації своєчасного ремонту, прання, дезінфекції та випробування спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту; - вивчення умов праці робітників, зайнятих у нових видах виробництва (технологічних процесах), для розробки і внесення обґрунтованих пропозицій щодо уточнення типових норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту. Роботодавець компенсує працівникові витрати на придбання спецодягу, спецвзуття, а також засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами термін видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

Забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку передбачається для всіх категорій працюючих з урахуванням специфіки їх праці шляхом: - вивчення режимів праці і відпочинку працюючих, зайнятих у специфічних умовах геологорозвідувального виробництва, розробки і впровадження за погодженням з профспілковим органом підприємства фізіологічно обґрунтованих режимів праці і відпочинку; - забезпечення вахтових селищ, польових таборів, баз і підбаз санітарно-побутовими комплексами; - організації контролю за дотриманням режимів праці і відпочинку працівників, в тому числі жінок і підлітків.

Також доцільно забезпечити працівників санітарно-оздоровчим профілактичним лікуванням. Лікувально-профілактичне та санітарно-побутове обслуговування здійснюється шляхом:

1)   забезпечення підприємств, цехів та виробництв з переважним складом працюючих жінок кімнатами гігієни;

)     навчання персоналу правилам надання першої медичної допомоги і забезпечення робочих об'єктів (робочих місць) медичними аптечками;

3)      забезпечення вахтових селищ та польових таборів пунктами громадського харчування, оснащеними обладнанням та інвентарем;

)        забезпечення працюючих на роботах зі шкідливими умовами праці спецхарчуванням, молоком чи рівноцінними продуктами.

.2 Надання першої допомоги при механічних ушкодженнях

Невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування є причинами механічного травмування. До загального відносять: електричні удари - уражається або створюється погроза поразки всього організму через порушення нормальної діяльності життєважливих органів (серця, мозку, легені). 4 ступеня електричного удару:

1)   судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості

2)      судорожне скорочення м'язів із утратою свідомості, але зі збереженою роботою серця

)        утрата свідомості і порушення серцевої діяльності або подиху (або і того, і іншого)

)        клінічна смерть - (відсутність подиху і кровообігу). Перехідний процес від життя до смерті, що наступає з моменту припинення роботи серця і легень. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці (мозок погано постачається кров'ю), проте життєві процеси йдуть на старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування. Тому тривалість коми обмежується з моменту припинення серцебиття 5-7 хвилинами.

Біологічна смерть - необоротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур. Наступає після клінічної смерті.

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.

Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.

При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта.

При звільненні потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000В слід користуватися діелектричними рукавицями і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами. Якщо є можливість, то вимкнути електроустановку. Можна замкнути або заземлити провідники (замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).

Якщо провід торкається землі, то необхідно пам’ятати про небезпеку крокової напруги. Тому після звільнення потерпілого від струмопровідних частин слід винести його з небезпечної зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної

Виділяють три стани людського організму внаслідок дії електроструму:стан - потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.стан - потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.стан - потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання

Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.

Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання "з рота в рот", та "з рота в ніс" в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.

Підготовка до штучного дихання.

5)   Звільнити потерпілого від одягу - розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.

6)      Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню - стіл або підлогу.

)        Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.

)        Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота. Обов’язково провести штучне дихання.

Також не менш важливим є виконання штучного дихання. Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматками тканини (носовичок, бинт тощо)

Якщо пошкоджене обличчя проводити штучне дихання "із легенів у легені" неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, - це ознака непрохідності шляхів дихання.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки. Заходи з виробничої санітарії передбачають створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляцію конструкцій будівель та технологічного устаткування; заміну шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; забезпечення оптимальної концентрації аероіонів; герметизацію шкідливих процесів; зниження рівнів шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації, електромагнітних та електростатичних полів, іонізуючого випромінювання; влаштування раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування. До заходів з виробничої безпеки належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами; запровадження принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів. До заходів з пожежної безпеки належать: запровадження системи попередження пожеж та системи протипожежного захисту. 3 Характерним прикладом визначення загального та групового ризику на виробництві може служити розрахунок числового значення виробничого травматизму. Виробничий ризик - це ймовірність ушкодження здоров‘я працівника під час виконання ним трудових обов‘язків. На відміну від оцінки виробничого ризику при оцінці професійного ризику враховується тяжкість наслідків (показники стану здоров‘я і втрати працездатності працівників), тобто шкода. Згідно гігієнічної класифікації праці професійний ризик - це величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров‘я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу.

7.3 Розрахунок загального рівномірного штучного освітлення приміщення люмінесцентними лампами точковим методом

Завдання: Розрахувати штучне освітлення приміщення

Виробниче приміщення, що розташоване у м. Хмельницькому, розміром 20х15х3 відповідно. Розряд зорової роботи - IIIа. Тип світильників, що застосовуються - ПВЛМ-Д-2х40. Також дана висота підвісу світильників, над робочою поверхнею, , що складає 2,4м.

Необхідно: розрахувати систему загального робочого рівномірного штучного освітлення приміщення точковим методом.

Визначаємо тип лампи, яка буде використовуватися при розрахунках.

Відповідно рекомендований[4] та використовуваний тип ламп ЛБ40. Кількість ламп - 2.

Характеристики:

Діаметр колби - 38мм;

Довжина - 1213,6 мм;

Потужність - 40 Вт;

Напруга - 103 В;

Світловий потік - 2800 лм;

Визначаємо нормовану освітленість, Е.

Відповідно до типу зорової роботи IIIа, відповідно до ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення, Е = 500 лк.

Встановимо кілька довільних чоток для розрахунку освітленості приміщення відповідно до [5, рис. 3].

Координати (х, у) контрольних точок для виміру освітленості.

Т1 - 4-2, Т2 - 6-5, Т3 - 6-6, Т4 - 7-7, Т5 - 10-7, відповідно до х, у координат.

Розраховуємо декілька варіантів розташування світильників

Для розрахунків доцільно використовувати програму MathCad (Додаток А).

Окрім значень наведених у постановці завдання нам необхідні такі значення:

коефіцієнт запасу 1,5;

коефіцієнт, що враховує відбите світло, 1,2;

коефіцієнт, що враховує відмінність розподілу світла від косинусного, 1,0;

значення сили світла світильника, кд, при світловому потоці 1000 лм під кутами 0, 5, 15, 25, 35, 45, 55, 65, 75, 85 градусів відповідно: 175,175,170,170,168,160,145,135,120,80 [2, табл. 3-10].

довжина ряду світильників 18 м;

Умовні позначення, що використовуються в програмі MathCad (Додаток А).

Таблиця 7.3.1 - Умовні позначення основних характеристик

Розрахунки за допомогою програми дають такі результати (розраховувалися 3 варіанти розташування світильників, коли відстані між рядами світильників рівні, а положення контрольних точок лишалися незмінними):

при кількості рядів світильників 6 (ординати рядів: 2,25; 4,5; 6,75; 9; 11,25; 13,5м) потужність освітлювальної установки складає 3,12  Вт, загальна потрібна кількість світильників 78 шт. (лістинг даного варіанту розрахунку представлено у додатку А. Лістинг 1);

при кількості рядів світильників 8 (ординати рядів: 2; 4; 6; 8; 10; 12, 14, 16 м) потужність освітлювальної установки складає 3,52  Вт, загальна потрібна кількість світильників 88 шт. (лістинг даного варіанту розрахунку представлено у додатку А. Лістинг 2);

при кількості рядів світильників 9 (ординати рядів: 1,8; 3,6; 5,4; 7,2; 9; 10,8; 12,6; 14,4; 16,2 м.) потужність освітлювальної установки складає 3,6  Вт, загальна потрібна кількість світильників 90 шт. (лістинг даного варіанту розрахунку представлено у додатку А.Лістинг 3);

Таким чином, можна стверджувати, що з розглянутих трьох варіантів розташування світильників найближчий до оптимального - перший. Капітальні витрати і витрати на експлуатацію для цього варіанту будуть найнижчі. При цьому значення освітленості в усіх прийнятих для розрахунку контрольних точках будуть не нижчі за нормоване значення.

Накреслимо схему розташування світильників у приміщенні

Отже, за вихідними даними, які вказані вище накреслимо схему розташування світильників.

Рисунок 6 - Схема розташування світильників

Висновки

Під час виконання курсового проекту, було налаштовано мережу з чотирма ІР мережами. Три мережі обмінюються за допомогою технології віртуальної приватної мережі (VPN), що дозволяє обмінюватись даними на відстані в тисячі кілометрів і дозволяє заощадити кошти на придбання апаратури, щоб з’єднати дані мережі.

Дві мережі обмінюються даними за допомогою технології WI-FI. Ці дві мережі об’єднані за допомогою точки доступу і WI-FI адаптера, який працює по інтерфейсу ndis0.

В результаті виконання проекту було створено економічо-ефективну мережу, за допомогою якої можна обмінюватись даними з різних куточків Землі.

Список використаної літератури

1.      "Теорія і проектування комп’ютерних систем та мереж", Мясіщев О.А., Красильников С.Р., Хмельницький 2010

2.      Конспект лекцій із предмету "Теорія і проектування комп’ютерних систем та мереж"

.        Веб-сайт http://uk.wikipedia.org/wiki/

.        ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. - К.: Мінбуд України, 2006.

.        Справочная книга для проектирования электрического освещения / Под ред. Г.М. Кнорринга - Л.: Энергия, 1976. - 384 с.

6.      Тищенко Г.А. Осветительные установки / Г.А. Тищенко. - М.: Высшая школа, 1984. - 244 с.

7.      Гурский Д.А. Вычисления в MathCAD 12 / Д.А. Гурский, Е.С. Турбина. - СПб: Питер, 2006. - 544 с.