Сучасний неоінституціоналізм

  • Вид работы:
    Реферат
  • Предмет:
    Политология
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    8,17 Кб
  • Опубликовано:
    2015-03-30
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Сучасний неоінституціоналізм

Неоінституціоналізм (Н.):

нова модифікація інституціоналізму;

виник і формувався у США і країнах Західної Європи;

як окремий напрямок сучасної економічної думки оформився у 60 - 70 рр.;

став домінуючим в оцінці економічних процесів на початку 90 -х років ХХ століття.

Найвідоміші представники - Даглас Норт, Олівер Ітон Уїльямсон, Рональд Коуз.

Серед інших відомих представників - Армен Алчіан, Джеймс Б'юкенен, Герберт Саймон, Йохан Олсон.

Предмет Н. - економічна, політична поведінка суб'єктів, мотивована стереотипами, ціннісними установками діяльності, яка включена у контекст певного інституціонального середовища, що у цілому визначає характер зв'язків між ними.

В центрі уваги Н. - неформальні чинники взаємодії інститутів, структур, індивідів, які також вважаються нематеріальними ресурсами суспільства.

Центральна ідея н. - функціонування інститутів потребує великих витрат і, одночасно, вони є основним інструментом економії трансакційних витрат, яка, у кінцевому підсумку, сприяє зростанню економіки.

Неоінституціоналізм оперує поняттям «інститут» з дещо інших позицій, аніж традиційний інституціоналізм.

Традиційний інституціоналізм:

1.абстрагований від особливостей інституціонального середовища;

2.не враховував трансакційні витрати на контракти, що укладаються;

.вважав, що контракти підлягають неухильному виконанню.

Неоінституціоналізм підкреслює, що,

1.трансакційні витрати завжди мають місце;

2.права власності ніколи не можуть бути повністю визначені та надійно захищені;

.учасники контрактних відносин схильні порушувати взяті на себе зобов'язання.

На відміну від старого американського інституціоналізму, неоінституціоналізм не тільки не протистоїть неокласиці, але сам є результатом об'єднання інституціональних та неокласичних методологічних підходів. Зокрема, активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки:

методологічний індивідуалізм;

концепція "економічної людини";

максимізація корисності тощо.

Стовбур сучасного інституціоналізму утворюють два напрямки - неоінституційна економіка (neoinstitutional economics) та нова інституційна економіка(new institutional economics). Незважаючи на те, що назви здаються ідентичними, ці два напрями мають принципово різні підходи до аналізу інститутів. Обидва напрямки сформувалися або на основі неокласичної теорії, або ж під її помітним впливом.

Так, перший напрям - неоінституціоналізм - залишає незмінним жорстке ядро неокласики. Залучення нового елемента до предмета аналізу інститутів відбувається за рахунок коригування положень із "захисної оболонки" неокласичної теорії.

Другий напрям - нова інституційна економіка - навпаки, відображає спробу створити нову теорію інститутів, не пов'язану з колишніми постулатами неокласики.

Структура як старого, так і сучасного інституціоналізму та шляхи його еволюції у другій половині XX ст. досить складні. Так, до сих пір зберігається дуалізм "старого" інституціоналізму та неоінституціональних теорій.

Питання № 2. Структура неоінституціоналізму

Сучасний неоінституціоналізм представлений декількома напрямками, у зв'язку з чим окремі автори звертають увагу на одну з методологічних проблем інституціонального аналізу, яка полягає в узгодженні різних версій неоінституціоналізму як взаємодоповнюючих теоретичних підходів.

Але єдиної класифікації інституціональних теорій до цього часу так і не склалося, і тому намагання врахувати наявність різноманітних підходів та взаємозв'язків між ними викликає певну складність при висвітленні проблем інституціональної економічної теорії. Сьогодні неоінституціоналізм становить цілу сукупність підходів, об'єднаних декількома спільними базовими ідеями.

На думку Гая Петерса (який найбільш ґрунтовно дослідив місце й роль інституціоналізму та нового інституціоналізму в західній політичній науці) можна виокремити шість основних напрямків сучасного неоінституціоналізму.

. Нормативний інституціоналізм (засновниками є Джеймс Марч та Йохан Олсен, які значну увагу приділяли вивченню ролі норм у формуванні та функціонуванні інститутів і у визначенні індивідуальної поведінки. Даний підхід розглядає "контракту людину" через призму інституціональних обмежень, які є набором формальних і неформальних правил і норм, що регулюють взаємодію держави та груп інтересів, міжперсональну взаємодію).

. Інституціоналізм раціонального вибору (зосереджує увагу на зовнішніх структурних обмеженнях відносно діяльності раціональних акторів; наголошує, що поведінка є функцією правил та стимулів більше ніж норм та цінностей. Інститути виступають для цих груп системою правил та стимулів, дотримуючись яких, особи намагаються максимізувати власну корисність).

. Історичний інституціоналізм (досліджує проблеми інституціонального вибору (цілі, засоби, критерії оцінок) як довготривалого фактору політичних результатів; наголошує, що для розуміння логіки розвитку політики необхідно визначити початкові рішення, які визначають наступний політичний курс).

. Емпіричний інституціоналізм, який найбільшою мірою виступає спадкоємцем старого інституціоналізму й наголошує, що структура/система управління/влади детермінує відмінності в способі реалізації політики та виборі, який здійснює влада.

. Інтернаціональний інституціоналізм, який стосується інститутів, що функціонують поза національними державними інститутами.

. Соціальний інституціоналізм (досліджує зв'язок між державою і суспільством, моделі взаємодії; охоплює систему взаємовідносин між державою та суспільством, зокрема, інститути неокорпоративізму).

Окрім цього викоремлюють структурний інституціоналізм (наукова версія "старого" інституціоналізму, який досліджує формальні структури держави і суспільства).

Безумовно, жодна з означених версій нового інституціоналізму не забезпечує повного й вичерпного розуміння інституційної поведінки, але кожна з них відкриває свій, особливий ракурс такого широкомасштабного явища як неоінституціоналізм. Всі вони сукупно сприяють його кращому розумінню.

Згідно з авторитетною економічною енциклопедією "The New Palgrawe: A| Dictionary of Economics", до складу "нової політичної економії" (new political economy) включають шість основних напрямів неоінституціональних досліджень:

) теорію прав власності (economics of property right);

) теорію права і злочинності (economics of law, economics of crime);

) політичну економію регулювання (political economy of regulation);

) нову інституціональну економіку (new institutional economics) та

) нову економічну історію (new economic history).

Питання № 3. Представники основних напрямів та шкіл неоінституціоналізму

інституціоналізм власність суспільний економія

1. Теорія суспільного вибору.

Утворилася шляхом об'єднання італійської школи державних фінансів (М.Панталеоні, У.Маццола, А. де Вітті де Марко) та шведської школи (К. Вікселя та Е. Ліндаля). Як самостійний напрямок економічної науки теорія суспільного вибору сформувалася лише у 50-60-ті роки XX ст. Основну роль у цьому відіграли представники так званої вірджинської школи в економічній теорії, засновником і визнаним лідером якої є американський економіст Джеймс МакДжіл Б'юкенен, нагороджений у 1986 році Нобелівською премією з економіки "за дослідження договірних та конституційних основ теорії прийняття економічних та політичних рішень". Сред інших провідних спеціалістів у галузі теорії суспільного вибору: Дж.Бреннан, Д.Мюллер, У.Нісканен, М.Олсон, Г.Таллок, Р.Толлісон та ін.

. Теорія прав власності

Рональд Коуз у своїй статті "Природа фірми" (1937) він визначив транзакційні витрати, як витрати функціонування ринку. Уперше цей термін запровадив також Р. Коуз. У його теорії поняття транзакційні витрати протиставляється поняттю агентські витрати, і вибір між тим або іншим типом витрат значною мірою визначається "ефектом багатства". Дальший розвиток теорії припадає на 50-ті роки XX ст. Він пов'язаний з цілою групою імен, серед яких Кеннет Ерроу, Джордж Стіглер, Армен А. Алчіан, Гарольд Демсетц, Олівер Вільямсон. Ці вчені вийшли на наступний рівень абстракції, об'єднавши в одну категорію витрати функціонування фірми та ринку і протиставивши їх трансформаційним витратам.

. Теорія права і злочинності.

Виокремилася у самостійний напрям вже всередині 1960-х років. Поряд з Р.Коузом ключовими фігурами у її формуванні та розвитку були професори Р.Познері Г.Калабрезі. Досить великий вплив мали також роботи Г.Беккера по економічному аналізові позаринкових форм поведінки, зокрема - злочинності. Теорія права виходить з того, що агенти поводять себе як раціональні максимізатори при прийняттіне тільки ринкових, а і позаринкових рішень (наприклад, порушувати чи не порушувати закон, здійснювати чи не здійснювати судовий позов). Правов система, подібно до ринку, розглядається як механізм, який регулює розподіл обмежених ресурсів. Наприклад, у випадку крадіжки, як і у випадку продажу, цінний ресурс пересувається від одного агента до іншого. Різниця лише в тому, що ринок має справу з добровільними угодами, а правова система - із вимушеними, здійснюваними без згоди однієї зі сторін.

Теорія злочинності (її економічний аналіз) була розроблена Гаррі Беккером. Він виходив з положення, що злочинці - не психопатичні типи і «жертви» соціального тиску, а раціональні агенти, які передбачуваним чином реагують на наявні можливості та обмеження. З чого витікає, що рівень злочинності повинен залежати від співвідношення пов`язаних із злочинністю зисків та витрат. Цей рівень буде визначатися різницею доходів від легальної та нелегальної діяльності, ймовірністю затримки та засудження, тяжкістю покарання. Ринок злочинів, як і всякий інший, прагне до рівноваги. У рівноважному стані граничні зиски від кримінальної діяльності будуть дорівнювати її граничним витратам. А це означає, що професію злочинця будуть переважно обирати індивіди із підвищеною схильністю до ризику. У даному випадку, як встановив Беккер, підвищення ймовірності затримання стає набагато ефективнішим засобом запобігання злочинності, ніж збільшення термінів ув'язнення.

. Політична економія регулювання.

Виникла наприкінці ХХ століття. Засновники - американські економісти ^ У.Адамс з Мічіганського університету та Джеймс У.Брок зі штату Огайо. Вони доводять, що в США, одній з найбільш розвинутих правових держав світу, яку традиційно вважають взірцем демократії, сьогодні зростає небезпека придушення індивідуальної економічної свободи великими банками й промисловими гігантами. Їхній аналіз розвитку американського ринку свідчить про те, що дедалі більше великих підприємств стають нерентабельними через свої макророзміри. І вони все ж таки виживають і продовжують існувати. Саме завдяки тому, що вони надто великі і політично впливові, щоб допустити власне банкрутство. Держава під тиском промислового лобі штучно підтримує їх економічне існування.

. Нова інституціональна економіка.

Даглас Норт як засновник нової економічної історії, одночасно є і представником нової інституціональної економіки, основна ідея якої полягає, за його власними словами, в тезі: "Нові інститути з'являються тоді, коли групи в суспільстві вбачають можливість отримання прибутків, які не можуть бути отримані в умовах поширеної інституціональної системи".

. Нова економічна історія.

Неоінституціональні ідеї Р.Коуза отримали розвиток у працях представників нової економічної історії. Виникнення нової економічної історії звичайно перш за все пов'язують із роботою американських економістів-істориків - А. Конрада та Дж. Мейєра "Економіка рабства в довоєнному Півдні" (1958). У статті, написаній на основі доповідей на конференції Американської асоціації економічної історії (ААЕІ) та Національного бюро економічних досліджень (НБЕД) США, А. Конрад і Дж. Мейєр продемонстрували можливості використання сучасних теоретичних економічних моделей для аналізу економіки рабовласницького Півдня США, а також можливості статистичного встановлення достовірності цих моделей.

Похожие работы на - Сучасний неоінституціоналізм

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!