Банківське кредитування фізичних осіб

ВСТУП

Банківське кредитування займає одне з найважливіших місць серед фінансових механізмів економічного стимулювання і стабільного розвитку економіки. Розвиток ринкових відносин у банківській сфері має забезпечити новий етап у розвитку банківської діяльності. Це є найбільш необхідним, складним завданням у вирішенні питань, пов'язаних з наданням послуг фізичним особам. У здійсненні таких перетворень провідне місце належить комерційним банкам. Вони є головними суб'єктами ринку, які забезпечують регулювання фінансово-кредитних відносин між юридичними і фізичними особами. Тому важливу роль у такій ситуації відіграють розвиток та вдосконалення обслуговування населення і надання йому послуг з боку комерційних банків, а саме кредитних.

У сучасних умовах надзвичайно актуальним питанням піднесення країни залишається подальший розвиток кредитування населення, оскільки соціально-економічний рівень їх життя є досить низьким.

Необхідність і суть банківського кредитування висвітлено в фундаментальних працях багатьох зарубіжних науковців. Основоположниками системних досліджень кредиту і кредитних відносин вважають Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, І. Фішера, М. Фрідмана, Й. Шумпетера та інших [42-48].

Розробці наукових засад банківської діяльності, кредиту та кредитних відносин присвячені роботи вітчизняних вчених-економістів І. Авансової, С.В. Башлая, Є.О. Безкоровайного, Ю. Бугелець, Ф.А. Бутинця, З.М. Васильченко, О.В. Васюренка, А.В. Головача, В.І. Додусенко, Н.Б. Зінченко, Г.В. Карпенка, В.В. Вітлінського, А.Н. Мороза, А.Г. Підвойного, С.К. Реверчука, В.Т. Сусіденка, Г.Ю. Шемшученко та інших [15; 16; 19; 33].

Загальнотеоретичні дослідження згаданих науковців описують фундаментальні положення кредитування банківськими установами юридичних та фізичних осіб. Однак, використання кредитних ресурсів з урахуванням потреб позичальників-фізичних осіб та системний підхід до аналізу факторів, що впливають на ефективність роботи комерційних банків у сфері споживчого кредитування досі розкриті не повною мірою. Тому дослідження питань організації та аналізу кредитування банками фізичних осіб обумовлює актуальність обраної теми дипломної роботи.

Метою дослідження є розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення банківського кредитування фізичних осіб.

Відповідно до мети роботи поставлені наступні завдання:

-    розкрити економічну сутність банківського кредиту та особливості кредитування фізичних осіб;

-       навести особливості законодавчого регулювання споживчого кредитування комерційними банками;

-       розглянути особливості організації кредитного процесу у вітчизняних банках;

-    провести аналіз та визначити ефективність кредитної діяльності комерційних банків у напрямку споживчого кредитування;

-       сформулювати проблеми кредитування фізичних осіб в умовах сучасної ринкової економіки;

-       запропонувати шляхи вдосконалення банківського кредитування фізичних осіб у напрямку формування скорингової системи, удосконалення підходів до оцінки кредитоспроможності позичальників, оцінки забезпечення кредитів та реалізації заставного майна.

Об’єктом дослідження є процес банківського кредитування.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти банківського кредитування фізичних осіб вітчизняними комерційними банками.

Методи дослідження.

Теоретичною, методологічною, практичною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, фінансів, банківської справи тощо, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Під час обґрунтування теоретичних та практичних рекомендацій, обробки й аналізу інформації були використані такі методи: загальнонаукові аналіз і синтез (для підтвердження теоретичних положень і рекомендацій); системний і комплексний (у процесі вивчення та розробки системи принципів кредитування); табличний метод (для представлення даних та результатів досліджень); графічний (для побудови схем, діаграм).

Інформаційну базу дослідження склали Закони України, Постанови Правління Національного банку України, нормативні акти уряду України, звітні дані Національного банку України та досліджуваних комерційних банків, Асоціації українських банків та окремих банківських установ, публікації вітчизняних і закордонних науковців з означеної проблематики у періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі здійснено комплексне дослідження напрямів вдосконалення кредитування фізичних осіб, зокрема:

удосконалено:

-       метод оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб як спосіб зниження банківського ризику на основі рейтингових оцінок, який дозволяє комплексно врахувати загальні дані про клієнта, фінансові показники, характеристики кредиту та моральні якості, а також стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості, рівня та якості забезпечення кредитної операції, що мінімізує не тільки ризики при видачі кредиту, а й при його супроводі;

-       модель скорингової системи, як засіб зниження ризику при видачі кредитів, яка є гнучкою і адаптовано під потреби конкретного банку та законодавства, а також дозволяє приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що підвищує якість роботи і конкурентоздатність банківських установ;

набули подальшого розвитку:

-       методичні рекомендації з підвищення ефективності кредитного забезпечення в комерційних банках України за рахунок підходів до оцінки застави, які включають вимоги до предмету застави та вимоги до оцінки застави, а також психологічні та фінансові фактори виникнення проблемних кредитів;

-       інструменти з реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитування, які залежно від добровільної чи примусової реалізації мають враховувати параметри внесення змін у механізм придбання заставного майна та його подальшого продажу.

Теоретичне значення дослідження полягає в систематизації організаційних особливостей кредитування фізичних осіб у вітчизняних банках.

Практичне значення отриманих результатів полягає в систематизації пропозицій та розробці рекомендацій з підвищення ефективності кредитування населення комерційними банками. В цілому отримані наукові результати можуть бути використані комерційними банками, кредитними спілками та іншими небанківськими кредитно-фінансовими інститутами з метою збільшення обсягу надання кредитів населенню і оптимізації структури кредитного портфелю банків, а також підвищення зацікавленості населення у кредитних продуктах банку.

Особистий внесок здобувача. Магістерська робота є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, які містяться у роботі, одержані автором самостійно на основі аналізу та узагальнення теоретичного й практичного матеріалу.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи банківського кредитування фізичних осіб

скоринговий операційний касовий кредит

1.1 Економічна сутність та класифікація кредитних операцій банку

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального і культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність [18, с. 25].

В свою чергу, у законодавстві України існує декілька визначень банківського кредиту. Так, відповідно до закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», фінансовий кредит - це кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процента згідно до закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [1]. У додатку А наведено порівняльну характеристику визначень банківського кредиту в публікаціях фахівців з досліджуваної теми.

Специфіка предмету банківського кредиту зумовлює особливі вимоги до банку, що існують у банківському законодавстві відносно кредитної діяльності.

Основу банківського кредитування становлять фінансово-правові норми. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником - юридичні та фізичні особи.

Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал [21, с. 172 .При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єктний механізм організації банківського кредитування.

Відбувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування господарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банківського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

Поряд з поняттям кредиту в банківському законодавстві широко вживається термін «кредитна операція».

Кредитні операції - вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування на певних умовах, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення фак­торингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу) [8].

Відповідно до статті 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають як кредитні такі банківські операції:

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

-       організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

-       здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

-       надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

-       придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

-       лізинг.

Банківська операція - це правомірна дія, що складається з комплексу техніко-юридичних засобів, які здійснюються банком відповідно до ліцензії на підставі правочину або рішення суду. Зіставлення понять фінансового кредиту та банківської (кредитної) операції дає змогу зробити висновок про співвідношення цих понять як форми (фінансовий кредит) та змісту (кредитна операція). При цьому, категорії співвідносяться як ціле та окреме, адже кредитні відносини реалізуються через кредитні операції.

Термін «кредитодавець» є новим для банківського права України. Він був введений із набуттям чинності Цивільним кодексом у 2004 р. Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавцем є банк або інша фінансова установа.

Поняття фінансової установи розкривається в законі «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», згідно з яким фінансова установа (в т.ч. і кредитна установа) - це юридична особа, яка, відповідно до закону, надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

За статтею 1054 Цивільного кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, предметом договору кредиту є грошові кошти, що на умовах повернення та платності передаються у власність позичальнику. Таким чином, договір кредиту, як і позики, настільки ж наближений до договору про надання послуг, як і до договору майнового найму (оренди).

Отже, зміст кредиту та кредитних відносин визначається як на рівні цивільного, так і банківського законодавства.

Сутністю кредитних відносин, що і відрізняє їх від відносин позики, є та обставина, що банк надає в кредит не власні, а залучені кошти. Ще у 1914 р. відомий російський вчений Г.Ф. Шершеневич зазначав, що банки складають підприємства, які мають своїм завданням посередництво в кредиті. Їх основний промисел складає віддання в позику під відсотки капіталу, також запозиченого в осіб, які мають вільні кошти [9, с. 112].

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ. Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції комерційних банків [30, с. 52-53]:

-     надання кредитів банкам;

-       надання кредитів юридичним особам;

-       надання кредитів фізичним особам;

-       придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

-       вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування - отримання максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов’язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб’єктів. Кредит - це форма прояву кредитних відносин, які діють у системі економічних відносин.

В свою чергу, кредитні відносини - це відособлена частина економічних відносин, пов’язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб’єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника - задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів [42].

До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце посідають банки.

Розвинуті кредитні відносини пов’язані зі створенням відповідного інституціонального середовища - мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.

Якщо кредитором є банк, то можна виокремити наступнi види економічних відносин, пов'язаних iз кредитом [30, с. 92]:

-       кредитнi вiдносини мiж банком з одного боку та пiдприємствами, господарськими органiзацiями i товариствами з iншого. Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам розвинутих товарно-грошових вiдносин, що мають мiсце у ринковiй економiцi.

-       кредитнi вiдносини мiж банками та державою. У даний час комерцiйнi банки беруть непряму участь у кредитуваннi держави, купуючи облiгацiї державних позик у її генерального агента - Нацiонального банку України, тобто шляхом iнвестування капiталу у державнi цiннi папери.

-       кредитнi вiдносини мiж банком та населенням для придбання фiзичними особами споживчих товарiв тривалого користування та послуг.

-       мiжбанкiвськi кредитнi вiдносини. Зазвичай цей вид кредитних вiдносин використовується банками для пiдтримання необхiдних нормативiв та показникiв банкiвської дiяльностi, а також негайного виконання своїх зобов'язань перед iншими кредиторами.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

-     учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;

-       функціонувати на основі самодостатності та самоокупності;

-       нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

-       кредитні відносини є добровільними та рівноправними;

-       кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

-       кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей) [27, с. 36].

Суб’єктами кредитних вiдносин є кредитори, які надають кредитні кошти у тимчасове користування, i позичальники, які отримали кредит. Об’єктами кредиту є грошовi чи матерiальнi цiнностi, затрати чи проекти, щодо яких укладається кредитна угода.

Методи кредитування, найбільш розповсюджені у світовій та вітчизняній практиці:

-       кредитна лінія;

-       сезонна кредитна лінія;

-       револьверний кредит;

-       контокорент;

-       овердрафт;

-       разовий кредит [43, c. 324-334].

Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування [20, с. 62-63]:

-     цільового характеру - означає, що виданий кредит може бути використаний тільки на цілі, обумовлені в кредитному договорі;

-       строковості - означає, що кредит необхідно повернути у точно визначений договором термін;

-       платності - означає, що позичальник окрім кредиту сплачує ще й позичковий процент;

-       зворотності і терміновості кредитування - означає, що сума кредиту, яка підлягає сплаті, видається на визначений термін;

-       забезпеченості - означає, що для гарантії повернення позики використовується застава майна.

Принципи банківського кредитування - це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування та мають забезпечувати ефективну реалізацію кредитного процесу [43, c. 307-309].

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв’язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

При розгляді функцій кредиту слід враховувати відмінність їх від ролі кредиту. Якщо функція - це прояв суті, вираження суспільного призначення кредиту, то через роль розкриваються результати його використання на основі виконуваних функцій. Але не дивлячись на відмінність понять функцій і ролі, вони взаємопов’язані. За допомогою використання функцій кредиту економічні суб’єкти і суспільство в цілому добиваються ефективності виробництва і зростання доходів. Через це з’ясування функцій кредиту має велике практичне значення для забезпечення таких умов, при яких вони виявлялися б найефективнішими.

У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції, які утворюють конститутивні ознаки кредиту [20, с. 95]:

1)    перерозподільча;

2)      антиципаційна (емісійна);

)        стимулююча;

)        контрольна.

Ці функції кредиту тісно зв’язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин.

Функція перерозподілу полягає в тому, що за допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних заощаджень економічних агентів. З іншого боку, за допомогою кредиту відбувається зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.

Виконуючи антиципаційну функцію, кредит в сучасних умовах повинен відігравати антиінфляційну роль, як засіб державного регулювання економічних процесів. Економічною умовою кредитної емісії має бути відповідна пропорція між динамікою збільшення ВВП та темпами зростання кредитів за рахунок емітованих пасивів [443, c. 267-269].

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів. З боку кредитора стимулювальним чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів [33, с. 44].

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. В економічній літературі контрольна функція кредиту розглядається як контрольна діяльність кредитора (банку).

Завдяки реалізації своїх функцій, кредитні відносини активно впливають на процеси відтворення і нагромадження капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях. Проблема функцій кредиту є однією з найскладніших у теорії кредитних відносин. Дискусії точаться, насамперед, з питань щодо кількості та змісту функцій, що випливає з різних підходів до сутності кредиту.

Отже, банківський кредит є рушійним фактором розвитку ринкової економіки. Характерною рисою сучасного стану банківської системи України є споживче кредитування. Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Кредитування фізичних осіб як вартісна економічна категорія виражає відносини між кредитором і позичальником з приводу позички, що надається банківською установою фізичним особам для задоволення їхніх потреб на умовах тимчасового користування, забезпечення та платності. Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються позичальниками з установою банку. Банки здійснюють видачу кредитів фізичним особам у межах наявних кредитних ресурсів згідно з основними напрямками власної кредитної і відсоткової політики. Здійснення кредитної діяльності банків відбувається за умови дотримання основних принципів кредитування.

 

1.2 Нормативно - правове регулювання діяльності банку у сфері споживчого кредитування

Правовідносини в галузі кредитування регулюються окремими положеннями глав 32 і 33 Цивільного кодексу України та підзаконними актами, зокрема Положенням «Про кредитування», затвердженим постановою Правління Національного банку України № 246 від 28 вересня 1995 р. Також кредитна діяльність банку регулюється різного роду інструкціями.

Кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини самостійного характеру, що виникають між учасниками майнового обігу з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстрочкою платежу [33, с. 52].

Вимоги до форми і порядку укладення (зміни, розірвання) кредитних договорів передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитний договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі. У ньому визначаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредитний договір не може змінюватися в односторонньому порядку.

Порядок укладення і вимоги до договорів банківського кредиту закріплені в Господарському кодексі України, Положенні НБУ «Про кредитування», затвердженому постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246. Для одержання кредиту позичальник надає в банк клопотання (заявку), установчі документи, довідки банків про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості по кредитах, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті і джерелах його погашення.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Договір банківського кредиту є консенсуальним і двосторонньо зобов'язуючим.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути юридичні і фізичні особи. Кредитор - це суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити позичальнику у тимчасове користування. Позичальниками є юридичні і фізичні особи, які відчувають недостачу власних коштів і отримали у тимчасове користування грошові кошти на умовах зворотності, платності, строковості.

Об'єкт кредитування властивий усім формам і видам кредиту - витрати, потреби, кредитування яких не заборонене законом.

Серед основних законодавчих та нормативно-правових актів України, які регулюють кредитну діяльність банків, слід виділити такі.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" подає перелік операцій, зокрема кредитних, які можуть здійснюватися банками, що отримали ліцензію НБУ.

Закон України "Про Національний банк України" визначає операції Національного банку, серед яких надання кредитів банківським установам для підтримки ліквідності, та регламентує здійснення Національним банком банківського регулювання і нагляду, зокрема, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків.

Закон України "Про заставу" розкриває основні норми застосування застави, вимоги до предмета застави, змісту і форми договору застави, збереження застави, її припинення тощо.

Закон України "Про іпотеку" регулює взаємозв'язки між банківськими установами та позичальниками у сфері іпотечного кредитування, визначає моменти виникнення, застосування та припинення іпотеки; предмети іпотеки та вимоги, які ними забезпечуються, умови передачі нерухомого майна в іпотеку, описує державну реєстрацію та страхування предмета іпотеки, особливості надання в іпотеку різних видів нерухомого майна, порядок укладання договору іпотеки, висуває вимоги до змісту та форми заставної та можливості її використання для рефінансування тощо.

Закон України "Про іпотечні облігації" регулює діяльність щодо емісії та розміщення іпотечних облігацій банківських установ, визначає види іпотечних облігацій, правові засади їх обігу, вимоги до їх іпотечного покриття, умови виконання зобов'язань за іпотечними облігаціями, а також особливості державного регулювання і нагляду у цій сфері.

Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" регламентує діяльність у системі іпотечного кредитування, порядок формування та обслуговування іпотечних активів, види та процедуру емісії іпотечних сертифікатів, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" регулює діяльність в Україні бюро кредитних історій, визначає механізми врегулювання взаємозв'язків, які виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання позичальниками грошових зобов'язань, функціонування установ (бюро кредитних історій), пов'язаних з обміном інформації і забезпечення прав та інтересів суб'єктів кредитних історій.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Закон України "Про страхування" регулює процедуру здійснення страхування кредитних ризиків банківських установ, права та обов'язки страховика і страхувальника, порядок укладання договору страхування тощо.

Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" регулює кредитну діяльність банківських установ шляхом визначених у ній Національним банком України нормативів кредитного ризику та їх граничних значень, яких повинні дотримуватися вітчизняні банки.

Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" подає критерії класифікації кредитних операцій, оцінку фінансового стану позичальника, класифікацію кредитного портфеля, порядок розрахунку резерву під кредитні ризики тощо.

Положення "Про порядок здійснення консорціумного кредитування" визначає поняття банківського консорціуму, описує порядок надання консорціумах кредитів, укладення консорціумного договору, форми консорціумного кредитування тощо.

Положення "Про єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників" визначає учасників та регулює порядок роботи в єдиній інформаційній системі "Реєстр позичальників", що створена для обліку позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банківськими установами.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним та вартості всіх супутніх послуг банку.

Методичні рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту в банках України визначають окремі положення управління кредитними ризиками в банках, структуру підрозділів з управління ризиками тощо.

Кредитні взаємозв'язки між банками і позичальниками визначаються на договірних засадах, через укладання кредитних договорів, які мають передбачати права і обов'язки сторін з належним оформленням справ за банківськими кредитами. При проведенні кредитної діяльності банківські установи також керуються кредитною політикою банку та внутрішньобанківськими положеннями щодо здійснення кредитних операцій.

Чинне законодавство України у прямій формі не встановлює захист прав і законних інтересів споживачів послуг на ринку кредитування в якості основної мети діяльності державних органів, немає правових інструментів, які гарантовано забезпечують захист інтересів позичальників у сфері споживчого кредитування. Нормативно-правові акти не містять правових інструментів, що забезпечують усунення протиріч інтересів суб’єктів права, що виникають при споживчому кредитуванні. Банківське законодавство містить значну кількість прогалин та колізійних норм, які негативно впливають на банківську діяльність. Зокрема, відсутнє чітке визначення банківської діяльності в сфері споживчого кредитування.

Серед основних проблем, які зумовлюють необхідність реформування кредитування фізичних осіб, можна виділити [20, с. 236]:

-     в Україні триває процес «розбудови» правової держави та громадянського суспільства, економічною підвалиною яких може бути лише ринкова економіка. Одним із її пріоритетів якраз і є створення законодавчої бази для розвитку ринку кредитних ресурсів, а також сприятливих умов для залучення коштів у економіку України;

-       у процесі трансформації української економіки введено в дію чимало нормативно-правових актів щодо кредитування. Деякі з них недостатньо обґрунтовані, а деякі - суперечать один одному;

-       за міжнародними зобов'язаннями, зокрема, згідно з Угодою про партнерство і співробітництво України з Європейським Союзом, наша країна має узгодити вітчизняне чинне законодавство, у тому числі регулювання кредитних відносин, із європейськими стандартами.

Правова реформа споживчого кредитування повинна передбачати:

-     запровадження принципу переваги економічного змісту договору споживчого кредиту над його формою;

-       підвищення вимог до реклами й розкриття інформації про умови кредитування, зокрема в частині зазначення ефективної процентної ставки та загальної вартості кредиту (якщо в рекламі вказується процентна ставка);

-       аналіз міжнародного досвіду на предмет доцільності запровадження стандартизованої форми розкриття інформації до укладення договору про надання кредиту;

-       однакове застосування норм щодо споживчого кредитування до банків та небанківських фінансових установ;

-       урегулювання інституту кредитних посередників;

-       запровадження ефективних, пропорційних і превентивних заходів впливу за порушення захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування;

-       визначення моделі державного нагляду й контролю за дотриманням прав споживачів фінансових послуг;

-       законодавче врегулювання кредитних взаємовідносин між кредиторами і боржниками з обслуговування кредитів;

-       збільшення обсягів кредитного портфеля банку із збереженням його якісних показників;

-       розроблення механізмів, які б заборонили банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх реальні, а не номінальні доходи;

-       ініціювання участь банківських установ у створенні та розширенні діяльності кредитних бюро для формування кредитної історії усіх фізичних осіб, які коли-небудь зверталися за кредитом у будь-яку кредитну установу країни;

-       зосередження зусиль кредитних ризик-менеджерів на вдосконаленні скорингових систем;

-       запровадження кваліфікаційних вимог до працівників банків;

-       зосередження уваги банківських установ на привабливості розвитку сектору банківського споживчого кредитування населення.

Отже, вітчизняна банківська система не є досконалою, має місце неврегульованість діяльності комерційних банків чинним законодавством. Ситуація зі споживчим кредитування потребує реформування, адже на сьогодні відсутні нормативно-правові акти для регулювання споживчого кредитування і захисту прав споживачів. Головною проблемою є недостатній рівень інформованості населення. Необхідно створення законодавчого документу, що забезпечить повернення банків до справедливої конкуренції та надання повної інформації про умови кредитування. Важливим кроком повинно стати вдосконалення оцінки ефективності кредитного забезпечення в комерційних банках України та механізмів реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитування, що детально розглянуто в третьому розділі дослідження.

 

1.3 Організаційні особливості та основні види кредитних операцій банку з фізичними особами

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби. Кредит стає інструментом, що забезпечує безперервність процесу кругообігу основного та оборотного капіталу у населення; прискорює процеси реалізації товарів і послуг; стимулює підвищення платоспроможного попиту на товари та послуги. Кредит зміцнює фінансову базу населення [29, с. 48].

Кредит фізичним особам - одна з найпоширеніших і затребуваних форм кредитування, оскільки фізичні особи є основними за чисельністю позичальниками банків. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово-кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

У розвинених країнах світу іпотечне кредитування належить до розряду найбільш популярних фінансових послуг, що надаються банками. Іпотечний ринок у перспективі є одним із найперспективніших сегментів кредитного ринку України. Іпотечне кредитування може стати одним із найголовніших факторів покращення якості життя населення та дозволить вирішити цілий ряд соціально-економічних проблем, а саме: покращення житлових умов населення, зменшення напруженості в суспільстві у соціальній сфері, та, в цілому, підвищення інвестиційної привабливості України.

Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування банками технологій споживчого кредитування. Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання.

Споживче кредитування населення почало розвиватися у 20-ті роки ХХ століття в США і одержало широке поширення в перше післявоєнне десятиліття у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років - у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. Проведений аналіз показав, що з розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у економічно розвинених країнах (від 80% у Франції до 133% річних споживчих витрат у Японії) [27]. Потрібно відмітити відчутну державну підтримку житлового кредитування через механізм важелів й процедур, що сприяють вступу у право власності на житло. Це - надання державою прямих субсидій чи премій; зменшення оподатковуваного доходу позичальника на суму відсотків по позичці; штучне зниження вартості позички шляхом часткової виплати державою відсотків за користування нею тощо. Наприклад, різного роду субсидії у загальному обсязі житлових кредитів у Франції склали 32%, у США - 29,8%, у Німеччині - 28% [27; 28].

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами, але у процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме [27; 28]. Багато комерційних банків приділяють дедалі більшу увагу споживчим та іпотечним кредитуванням з метою уникнути або послабити вплив економічних циклів, які призводять до періодичного зниження обсягів традиційного банківського кредитування підприємницької діяльності. Разом з тим споживче та іпотечне кредитування має і суттєві недоліки. Відсоток неповернених кредитів подібного роду звичайно вище, ніж по інших видах банківських кредитів.

Необхідність споживчого кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообігу індивідуальних капіталів одні суб`єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші - потребують цих коштів. Споживчий кредит сприяє розв’язанню суперечності між можливим тимчасовим «замороженням» коштів і необхідністю їх ефективного використання. За допомогою споживчого кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів з тим, щоб надати позику іншим клієнтам, залучені таким чином кошти становлять основу кредиту.

Призначення споживчого кредиту - задоволення споживчих потреб широких верств населення. Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг. Головними параметрами споживчого кредиту є: доступність кредиту; величина відсоткової ставки; строки надання і погашення; здатність позичальника повернути кредит.

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади
(кредитори) та населення (позичальники). У силу специфіки сфери кінцевого споживання виникає необхідність входження у відносини споживчого кредитування такого суб'єкта, як торговельні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів. При цьому кожна торговельна організація має знайти оптимальне поєднання прямого продажу товарів за гроші (готівкою чи безготівково) і продажу в розстрочку. До числа суб'єктів споживчого кредиту належать також й небанківські кредитні установи.

Об’єктом споживчого кредиту є витрати, пов’язані із задоволенням потреб населення, які поділяють на дві групи:

- витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

-       витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного
характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи - позичальника.

Основними напрямками кредитування банківськими установами населення в Україні є кредитування на придбання автотранспорту; нерухомості, придбання туристичних путівок; товарів довгострокового кредитування; на сплату за навчання; на споживчі цілі під заставу нерухомого майна; кредитування під заставу автотранспорту (на споживчі цілі); кредитування під заставу земельної ділянки (на споживчі цілі); тощо.

На сучасному етапі споживчий кредит виступає одним із чинників вирішення житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність. Так, у розвинутих країнах частка житлових кредитів у загальному обсязі банківських кредитів складає 30-45 %.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян [20, с. 96]:

- цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості;

-       на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи;

-       споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо;

-       всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Основними класифікаційними ознаками сегментів банківського кредитування населення є: строковість кредитування, забезпеченість повернення кредитів, контрольованість предмету кредитування.

У більш розгорнутому вигляді класифікація основних видів кредитів, що надаються фізичним особам може бути представлена наступним чином:

1) за строком надання: короткострокові кредити (менше 1 року); середньострокові кредити (від 1 до 3 років); довгострокові кредити (більше 3 років).

Короткострокові кредити надаються на строк до 1 року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими. Середньострокові кредити надаються на період від 1 до 3 років, а довгострокові - понад 3 роки.

2) за забезпеченістю: кредити під заставу (нерухомості, автомобілів, ЦП, депозитів); кредити без застави.

) за ступенем ризику: стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком (під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні);

) за формою видачі: кредити готівкою; кредити безготівковою формою (перерахування коштів на поточний рахунок клієнта);

) за методом видачі: кредити, що надаються в разовому порядку; кредити траншами; кредитна лінія;

) за способом погашення: кредити, що погашаються одним платежем; кредити, що погашаються в розстрочку;

) за схемою погашення кредиту: кредити з ануїтетною схемою погашення (щомісяця сплачується фіксована сума); кредити зі стандартною схемою погашення (щомісячне погашення рівними частками зі сплатою відсотків на залишок, що зменшується);

8) за відсотковою ставкою: кредити з фіксованою відсотковою ставкою; кредити з плаваючою відсотковою ставкою;

) за цільовим призначенням: кредити на споживчі цілі; кредити на рефінансування кредитів.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

) граничними розмірами, встановленими банком для конкретного виду кредитів;

) платоспроможністю позичальника, його здатністю повністю й встановлений строк повернути отриманий кредит;

) вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником (іншою особою) для забезпеченні повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Процес кредитування населення включає декілька етапів. Етапи процесу банківського кредитування фізичних осіб представлено на рис. 1.1.

На першому етапі потенційний позичальник отримує необхідну інформацію щодо умов кредитування, вимог до майнового стану та забезпечення за кредитом. Клієнт подає заяву та пакет супровідних документів, аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування.

На другому етапі кредитний працівник проводить попереднє інтерв’ю з потенційним позичальником, що дозволяє не тільки з’ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника. У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими групами [33, с. 63]:

-       загальні відомості про позичальника;

-       питання щодо кредиту (яку суму клієнт планує отримати у позику; на що і як буде використана дана сума; процентна ставка; засоби надання кредиту);

-       питання, пов’язані з погашенням кредиту (запланована сума заробітної плати; чи є особи, готові надати гарантію або поручительство, та який їх фінансовий стан);

-       питання щодо забезпечення кредиту (яке забезпечення може бути передано у заставу; хто є власником забезпечення; де воно зберігається; чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника; як була зроблена оцінка майна, що пропонується як забезпечення; які витрати на зберігання забезпечення);

-       питання щодо зв'язків клієнта з іншими банками (з якими банками співпрацює клієнт; чи отримував він кредит від інших банків; чи є непогашені позики та який їх характер).

Рис. 1.1 Етапи банківського кредитування фізичних осіб

Після співбесіди кредитний працівник повинен прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

На третьому етапі здійснюється аналіз кредитоспроможності клієнта, дозволяє виявити фактори ризику, що спроможні призвести до непогашення наданого кредиту в зумовлений термін, і тим самим оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Для визначення кредитоспроможності позичальника кредитний менеджер аналізує доходи і витрати клієнта. Для підтвердження розмірів доходів і витрат клієнт надає відповідні документи. В результаті визначається спроможність клієнта здійснювати платежі і погашення основного боргу і відсотків.

На четвертому етапі після безпосередньої перевірки наданих документів останні передаються юридичній службі й службі безпеки банку (перша аналізує подані документи з точки зору правильності оформлення і відповідності діючому законодавству; друга проводить перевірку паспортних даних, місць проживання і роботи позичальника, а також відомостей, вказаних в анкеті). На підставі результатів перевірки і аналізу документів юридична служба і служба безпеки складають письмові висновки та передають їх кредитному відділу. У випадку взяття в заставу об’єктів нерухомості, транспортних засобів або цінних паперів та іншого майна кредитний відділ користується допомогою фахівця банку з питань нерухомості, транспорту або цінних паперів або експерта спеціалізованої організації, які встановлюють ринкову вартість предмету застави, складають відповідний звіт і передають в кредитний відділ.

Після здійснення вищевказаних дій кредитний менеджер складає письмові висновки про доцільність видачі кредиту (відмови у видачі) і погоджує умови надання кредиту з позичальником. Висновки кредитного менеджера, завізоване керівником кредитного відділу, висновки інших служб банку додаються до пакету документів позичальника. Кредитний менеджер подає заявку на розгляд кредитного комітету. Останній розглядає заявку. Протокол його засідання і пакет документів передаються кредитному менеджеру, який інформує позичальника про рішення [10, с. 105].

На п’ятому етапі банк приступає до переговорів з клієнтом про укладання кредитної угоди. Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна ознайомити його з обов'язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс. Уклавши кредитний договір, економіст формує кредитну справу позичальника.

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з таким розрахунком, щоби сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечувала рентабельну роботу установи банку. Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.

Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який повинен враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу з управління ресурсами.

На шостому етапі в ході кредитного моніторингу працівники відповідного банківського підрозділу повинні своєчасно розпізнавати та оперативно відстежувати тенденції негативних змін у діяльності позичальника. Найбільш поширеними факторами, що свідчать про погіршення кредитоспроможності позичальника, виступають:

-     порушення графіка погашення заборгованості за кредитом та процентів;

-       негативні тенденції зміни значень фінансових показників;

-       несвоєчасне надання поточної інформації.

У цілому якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності й ліквідності банківської діяльності.

При настанні строку погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення банк починає проводити роботу з проблемними кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених позик.

Отже, необхідною умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності й ліквідності банківської діяльності є дотримання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування.

Для цього важливо враховувати пріоритетні напрями в кредитуванні, визначені кредитною політикою банку, обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля, граничні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника, рівень процентної ставки. Зокрема, формування скорингової системи як засобу зниження кредитного ризику та вдосконалення методики кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб запропоновано в третьому розділі дослідження.

Висновки до розділу 1

. Характерною рисою сучасного стану банківської системи України є споживче кредитування. Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Кредитування фізичних осіб як вартісна економічна категорія виражає відносини між кредитором і позичальником з приводу позички, що надається банківською установою фізичним особам для задоволення їхніх потреб на умовах тимчасового користування, забезпечення та платності.

Особливості кредитування фізичних осіб полягають у тому, що кошти надаються на підставі кредитних договорів, які укладаються позичальниками з установою банку. Банки здійснюють видачу кредитів фізичним особам у межах наявних кредитних ресурсів згідно з основними напрямками власної кредитної і відсоткової політики. Проведення кредитної діяльності банків відбувається за умови дотримання основних принципів кредитування.

2. Ситуація зі споживчим кредитування потребує реформування, адже на сьогодні відсутні нормативно-правові акти для регулювання споживчого кредитування і захисту прав споживачів. Головною проблемою є недостатній рівень інформованості населення. Необхідно створення законодавчого документу, що забезпечить повернення банків до справедливої конкуренції та надання повної інформації про умови кредитування.

Важливим кроком повинно стати вдосконалення оцінки ефективності кредитного забезпечення в комерційних банках України та механізмів реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитування, що детально розглянуто в третьому розділі дослідження.

3. Основні проблеми кредитування фізичних осіб в умовах сучасної ринкової економіки пов’язані з процесом «розбудови» правової держави та громадянського суспільства. Одним із її пріоритетів якраз і є створення законодавчої бази для розвитку ринку кредитних ресурсів, а також сприятливих умов для залучення коштів у економіку України. У процесі трансформації української економіки введено в дію чимало нормативно-правових актів щодо кредитування. Деякі з них недостатньо обґрунтовані, а деякі - суперечать один одному. Крім цього, за міжнародними зобов'язаннями, зокрема, згідно з Угодою про партнерство і співробітництво України з Європейським Союзом, наша країна має узгодити вітчизняне чинне законодавство, у тому числі регулювання кредитних відносин, із європейськими стандартами.

РОЗДІЛ 2. Аналіз практики кредитування фізичних осіб

 

.1 Загальна характеристика фінансового стану та кредитної діяльності банків України

Оскільки об’єктом дослідження дипломної роботи є банківське кредитування фізичних осіб, для прикладу обрано 5 приблизно однакових за капіталом банків України за показником кредитного портфелю фізичних осіб [21] (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Кредити, видані банками України фізичним особам на 01.07.2014 р., тис. грн.

№	Банк	Кредити, всього	В т.ч. в іноземній валюті
1	ПРИВАТБАНК	22 638 388	1 210 325
2	ДЕЛЬТА БАНК	21 488 334	4 421 139
3	"НАДРА"	13 939 968	11 975 390
4	УКРСОЦБАНК	13 806 307	9 640 181
5	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ	8 293 957	3 968 957

За даними рейтингу Асоціації українських банків, станом на 1 липня 2014 р. основні показники діяльності перелічених банків були (табл.. 2.2)

Таблиця 2.2 Основні показники діяльності українських банків станом на 01.07.2014 р.

Показник	Приватбанк		Дельта Банк		Надра банк		Укрсоцбанк		Райффайзен банк аваль
	А	В	А	В	А	В	А	В	А	В
Активи	1	202,3	3	61,4	9	36,3	5	46,8	6	44,5
КІП	1	157,5	3	45,8	10	26,2	7	30,6	6	31,1
Депозити фізичних осіб	1	102,6	3	25,3	12	5,4	6	11,9	4	14,4
Депозити юридичних осіб	1	31,6	5	10,2	7	6,8	6	8,6	4	11,4
Капітал	1	24,8	4	7,8	9	5,9	3	8,9	5	7,7
Фінансовий результат	5	0,4	9	0,2	47	0,002	112	-0,2	115	-1,0

Примітки: А - позиція в рейтингу; В - сума, млрд.. грн.

Приватбанк - найбільший за розмірами активів український банк <#"783707.files/image002.gif">

Рис. 2.1 Динаміка прибутку Приватбанку за 2011-2013 рр.

ПАТ «Дельта Банк» - один з найбільших банків України <#"783707.files/image003.gif">

Рис. 3.1 Сигнали раннього попередження про наявність фінансових труднощів у позичальника

При наявності вказаних або схожих подій необхідно, щоб співробітник відділу споживчого кредитування ініціював програму активного моніторингу діяльності позичальника.

Кредитний портфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансові результати. Таким чином, банки ведуть чіткий контроль за якістю позичок у портфелі, проводять незалежну експертизу, виявляють випадки відхилення від прийнятих стандартів і мети кредитної політики банку, аналізують склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів у певних галузях чи у окремих позичальників, проблемних позичок тощо.

Оскільки за кожним кредитом існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинний упускати можливостей розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять більш високий дохід. З огляду на пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позичкових операцій, банк повинний будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризикованістю. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикованість створює погрозу втрати не тільки дохід від відсотків, але і позичені кошти.

Відомо, що зарубіжні банки, вивчаючи репутацію індивідуальних позичальників, використовують метод кредитного скорингу, пристосовуючи його до особливостей банку і характеру банківського законодавства країни. Техніка кредитного скорингу була розроблена американським економістом Д. Дюраном на початку 1940-х років і використовує такі коефіцієнти при нарахуванні балів [26]:

1. Вік: 0.1 бала за кожний рік понад 20 років (максимум 0.30);

. Стать: жінка - 0.40; чоловік - 0;

. Термін проживання: 0.042 за кожний рік проживання в даній місцевості (максимум 0.42 бала);

. Професія: 0.55 - за професію з низьким ризиком. 0 - за професію з високим ризиком і 0,16 - для інших професій;

. Робота в корпорації: 0,21;

. Стаж: 0,059 - за кожний рік праці в даній корпорації (максимум - 0.59 бала);

. Фінансові показники: 0,45 - за наявність банківського рахунку; 0.35 за володіння нерухомістю; 0.19 - при наявності страхового поліса із страхування життя.

Межа, що розділяє "хороших" і "поганих" клієнтів, - 1,25 бала. Клієнт, котрий набрав більше ніж 1,25 бала, вважається кредитоспроможним, і - навпаки. Модель скорингу дозволяє провести експрес-аналіз у присутності клієнта за його заявою на кредит.

Сам скоринг здійснюється за допомогою скорингової моделі, тобто своєрідних вагів, які зважують математично виражені характеристики позичальника, що впливають на його здатність вчасно розплатитися кредитором.

Необхідно зробити важливе доповнення: все вищесказане стосується виключно кредитування фізичних осіб. Принципових відмінностей між іпотечним, авто і споживчим експрес-кредитуванням немає. Відмінність полягає тільки в тому, що в першому і другому випадку позичальника вивчають набагато пильніше, ніж в третьому випадку. Це і не дивно: чим з більшою сумою банку треба розлучитися, тим більше повинна бути його упевненість в тому, що він отримає свої гроші назад.

Існує декілька різновидів скорингу. Розглянемо основні з них [17].скоринг - оцінка кредитоспроможності позичальників для отримання кредиту. Саме цей вид є основним бар'єром для багатьох потенційних позичальників. Якщо по Application-скорингу позичальник не набрав необхідної кількості балів, то йому відмовляють в отриманні кредиту або пропонують інші умови, зменшуючи суму або збільшуючи відсотки.скоринг - оцінка вірогідності шахрайства потенційного позичальника. Часто шахраї намагаються отримати кредит, і звичайно не мають ані найменшого бажання потім повернути отримані гроші. Намагаючись оминути перший тип скорингу, шахраї створюють образ ідеального позичальника. В рамках Fraud-скорингу виконуються численні процедури, що відсікають шахраїв. Природно, в кожному банку Fraud-скоринг реалізований по-своєму і його механізм складає комерційну таємницю.скоринг - визначення пріоритетних справ і напрямів роботи відносно позичальників, стан кредитного рахунку яких класифікований як „незадовільний". Тобто, по суті, Collection-скоринг - це механізм роботи з простроченою заборгованістю. Якщо позичальник затримує виплати по кредиту, то банк починає ним працювати, м'яко нагадуючи про необхідність погасити борг. Чим більше часу, тим наполегливішим стає банк. І так до тих пір, поки справа про неоплачений кредит не опиняється в суді або колекторському бюро, що спеціалізується на роботі з подібною заборгованістю [37, с.35].

Виходячи з існуючих моделей оцінки кредитного ризику за допомогою кредитного скорингу можна зробити висновок, що дану модель можна адаптувати під особливості фізичних осіб-клієнтів конкретного банку.

Для банку ПАТ КБ «Дельта Банк» запропоновано автоматизувати процес видачі кредитів фізичних осіб з використанням методу скорингу.

Спираючись на історію минулих років, можна створити математичну скорингову модель оцінки ризику при видачі кредиту фізичній особі і на основі анкетних даних позичальника ухвалити рішення про видачу кредиту (див. рис. 3.2.).

Рис 3.2 Модель ухвалення рішення про видачу кредиту

Таким чином було з'ясовано, що кредитний скоринг є на сьогоднішній день найбільш перспективним методом оцінки кредитного ризику, яка є достатньо гнучкою.

Водночас, система кредитного скорингу - це складна комп'ютерна програма, що дозволяє проводити оцінку позичальника і подальшу роботу з ним в автоматичному режимі. В Україні швидкими темпами формувався ринок програмно-технічних комплексів, що автоматизували різні сфери діяльності банків. Тому банківський сектор економіки України на сьогодні виявився чи не найбільший щодо використання в повсякденній практиці найсучасніших інформаційних технологій. Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати і час на обслуговування клієнтів, контролювати виконання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що впливає на якість роботи і конкурентоздатність банківських установ. Таким чином, інформаційні системи і технології є невід’ємною частиною будь-якого підрозділу як Національного банку України, так і комерційних банків.

Утім, українських банків, де діє спеціалізована скорингова система, що підтримує всі типи скорингу, поки небагато. Але переваги, які отримує позичальник і банк, якщо банк використовує таку систему, очевидні.

Варто зазначити, що оцінка кредитної заявки здійснюється практично миттєво. Деякі системи здатні здійснювати скоринг швидкістю до 200 заявок на секунду. Звичайно, це не означає, що кредит видадуть за одну двохсоту секунди. Все одно інформація перевірятиметься людьми, адже багато бізнес-процесів, що йдуть в банку при кредитуванні фізичних осіб, практично неможливо автоматизувати. Але ухвалити рішення за 2-3 хвилини в споживчому кредитуванні, де суми не великі і грає роль швидкість - це реально. Особливо коли йдеться про відділення банку, розташоване, наприклад, в супермаркеті електроніки. Дані методики можуть бути корисними для банків, орієнтованих на споживче кредитування фізичних осіб, до яких належать у більшій мірі ПриватБанк та Дельта Банк.

3.2 Рекомендації з оцінки ефективності кредитного забезпечення в комерційних банках України

Під формою забезпечення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

В банківській практиці використовується два джерела погашення позичок - первинні і вторинні. Для фінансово-стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кредитній угоді первинне джерело погашення позички. Але першокласні клієнти не є домінуючими в загальній масі позичальників, тому в більшості випадків банки змушені застосовувати, поряд з первинними, і вторинні (додаткові) засоби захисту від кредитного ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпечення.

Згідно із Законом України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення будь-якого зобов’язання. При здійсненні заставних операцій банки керуються законом "Про заставу", Цивільним кодексом України та іншими нормативними документами. Кредитор, котрий приймає заставу, має право при невиконанні боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати компенсацію з вартості заставного майна шляхом його реалізації.

Предметом застави можуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, прибутки майбутніх періодів, майнові права тощо. Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати:

- високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

-       здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);

-       стабільні ціни;

-       низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

-       легкий доступ для контролю.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички. Основні засади при кредитуванні під заставу:

- базою для визначення обсягу кредиту, що надається під заставу, має бути ліквідаційна вартість об’єкта застави;

-       базою для розрахунку ліквідаційної вартості об’єкта повинна бути його ринкова вартість;

-       ліквідаційна вартість об’єкта завжди менша, ніж його ринкова вартість.

Одним із найефективніших способів забезпечення зобов’язань є іпотека застава нерухомості. Об’єкти нерухомості мають, як правило, значну вартість. Крім того, вони пов’язані із землею, а отже, їх неможливо сховати, таємно перемістити в інше місце чи якимось іншим способом вивести з-під контролю заставодержателя. Позичальник одержує кредит на тривалий період, причому має змогу зберегти за собою заставлену нерухомість, не ризикуючи іншим майном. Кредитор же отримує безпрограшний варіант відшкодування позики. Важливою передумовою іпотеки є об’єктивна оцінка майна, вартість якого зазначається і в договорі, і в заставній. Порядок оцінювання майна визначається, як правило, сторонами договору про іпотеку.

Одним із фундаментальних принципів є необхідність державної реєстрації іпотеки за місцем знаходження її предмета. Незареєстрована іпотека недійсна. Державна реєстрація носить і публічний, відкритий характер. Для кожного цілісного об’єкта нерухомого майна у спеціальній установі повинна вестися книга реєстрації прав на майно чи поземельна книга, де записується все, що стосується речових прав на нього. Чинним законодавством України не передбачено єдиного порядку реєстрації землі та нерухомого майна. Повноваженнями з реєстрації різних видів нерухомості наділені різні органи:

- місцеві ради, які видають Державні акти на право власності на землю;

-       місцеві органи Держкомзему, які ведуть Земельний кадастр;

-       місцеві відділення Бюро технічної інвентаризації (БТІ), які реєструють будівлі;

-       органи Фонду державного майна України, які реєструють зміну права власності в процесі приватизації.

Іпотека може оформлятися у вигляді заставної - іменного цінного папера, який засвідчує право власника вимагати виконання грошового зобов’язання, забезпеченого іпотекою майна, а в разі його невиконання вимагати звернення і стягнення на заставлене майно. Заставна дає змогу здійснити своєрідну інтеграцію ринку нерухомості та фондового ринку.

Витрати на оцінку повної вартості і нотаріальне оформлення застави по кредиту Позичальник бере на себе. Банк як забезпечення кредиту розглядає наступні основні види забезпечення:

-    договір застави майнових прав на внески фізичних осіб, ощадні і депозитні сертифікати;

-       житлові будинки, квартири і гаражі;

-       нерухомість, чи устаткування товари юридичних осіб (додаток);

-       акції, облігації й інші цінні папери;

-       автотранспорт;

-       будь-яке інше майно споживчого і виробничого призначення, крім окремих видів майна, застава якого заборонений законом;

-       поручительство фізичних і юридичних осіб. У цьому випадку банк повинний чітко розуміти, що поручительство повинне бути обґрунтоване розрахунком фінансового ліміту поручителя, при необхідності підкріплено заставою майна поручителя.

При прийнятті в заставу майна, останнє повинно бути застраховане, якщо це передбачено договором. Якщо закладене майно залишається у володінні Заставника, то останній зобов’язаний застрахувати його на користь банку у страховій компанії за узгодженням з банком до видачі кредиту. При висновку договору застави рухомого майна обов’язково виробляється реєстрація такого забезпечення в Державному реєстрі. При цьому реєстрація застави рухомого майна виробляється за рахунок засобів Позичальника, що вказується в договорі застави. При цьому необхідно зажадати від реєстратора Державного реєстру виписку про, чи наявність відсутності в ньому, запис про закладене рухоме майно Позичальника (Заставника).

Основні вимоги при оформленні договору застави:

. Укладаючи договори застави, необхідно дотримувати вимоги Закону України "Про заставу" у частині обов’язкової згоди відповідних органів на заставу майна (у тому числі вимога про узгодження договорів застави майна з Фондом держмайна по підприємствах, що знаходиться в процесі приватизації).

. У договорі застави відображати, що на вибір Банку у відповідності з Законом України "Про заставу" стягнення на предмет застави і його реалізація можуть бути зроблені шляхом відчуження у власність Банку в рахунок погашення боргових зобов’язань.

. Передбачати в договорах застави майна (за винятком договорів застави товарів в обороті, а також нерухомості) наступні пункти:

)        у випадку порушення Позичальником зобов’язань, забезпечуваних договором застави, заставник зобов’язується передати майно заставоутримувачу в заставу по акту прийому-передачі майна, який підписується сторонами;

)        при заставі Заставоутримувач зобов’язаний:

-    уживати заходів, необхідні для збереження предмета застави;

-       негайно повернути предмет застави.

3)      при заставі Заставоутримувачу надається право:

-    користатися предметом застави;

-       вимагати заміни предмета застави при виникненні загрози загибелі, ушкодження чи зменшення вартості предмета застави. При відмові заставника виконати ці вимоги - достроково звернути стягнення на предмет застави.

4. Документи по забезпеченню: при заставі квартири (житлового будинку) фізичною особою:

1)  заява від клієнта;

2)      документ, що підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, договір доручення чи інший документ);

)        технічний паспорт;

)        довідка-характеристика (з печаткою БТІ);

)        реєстраційне посвідчення (з печаткою БТІ);

)        договір страхування об’єкта нерухомості на користь банку і платіжне доручення про сплату страхового внеску;

)        рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні);

)        згода дружини (чоловіка) на передачу майна в заставу (нотаріально засвідчена) або особиста присутність при заключні договору застави;

9)  якщо один з власників помер, необхідно надати нотаріусу свідоцтво про смерть;

10)    правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться предмет іпотеки (рішення розпорядження) місцевих органів виконавчої влади, державні акти на право користування землею;

)        довідка з державної нотаріальної контори по місцю знаходження майна про відсутність заборони на відчуження майна;

)        акт експертної оцінки вартості об’єкту нерухомості (по окремій вимозі банку.

Ефективність забезпечення ілюструє табл. 3.1. Найбільшу кількість балів, а це означає найбільшу ефективність, мають: іпотека (одна з форм застави) і застава внесків. У цих випадках спостерігається порівняно високий розмір максимальної суми кредиту щодо наданого забезпечення кредиту. Разом з тим, складність оцінювання іпотеки знижує максимальний рівень кредиту. [12] (див. табл. 3.1)

Таблиця 3.1 Диференційована оцінка ефективності забезпечення повернення кредиту

Форма забезпечення повернення кредиту	Кількість балів	Максимальна сума кредиту у відсотках до забезпечення
1. Іпотека	3	60-80
2. Застава внесків, що знаходяться в банку	2	100
3. Порука (гарантії)	2	Залежно від ступеня кредитоспроможності поручителя (гаранта) - до 100
4. Застава цінних паперів	2	Цінні папери, що приносять твердий прибуток 70-80,акції - 50-60
5. Уступка вимог із постачання товарів або надання послуг	1	20-40
6. Передача права власності	1	20-50

Предметом застави має бути високоліквідне майно, що належить позичальнику на правах власності, а також майнові права, за винятком випадків, передбачених в Законі України "Про заставу".

Не можна приймати в заставу майно, що раніше було передане заставодавцем в оренду третій особі, бо навіть у тому разі, коли банк за договором застави набуває право на таке майно, він буде зобов’язаний здати його в оренду цій третій особі (тому що договір оренди зберігає свої дії для нового власника, ЦК України).

З метою повернення кредиту, відсотків за користування ним, а також компенсації витрат, пов’язаних із реалізацією закладеного майна, необхідно, щоб загальна заборгованість за кредитом (основний борг разом із відсотками) не перевищувала 70-75 % реальної вартості закладеного майна. Якщо ж суми, отриманої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право одержати задоволення з іншого майна боржника (Закону "Про заставу").

Перед упорядкуванням договору застави майна, що залишається у володінні заставодавця, необхідно вимагати надання копії договору страхування майна, страхового полісу (або засвідчення), а також копії документа про перерахування страхового внеску. При настанні страхового випадку заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування.

Невиконання вимог щодо форми договору застави і його нотаріального засвідчення призводить до недійсності договору з наслідками, передбаченими законодавством України (повернення предмета застави заставнику). Проте якщо банк у судовому порядку доведе, що заставодавець ухилився від нотаріального посвідчення договору застави, договір може бути визнано дійсним (ЦК України). Такий договір подальшого нотаріального посвідчення не потребує.

У разі неповернення кредиту або відсотків за користування ним, чи в разі несплати пені за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором (залежно від того, як це написано в договорі застави) виникає необхідність реалізації предмета застави. Реалізації предметів застави відповідності до Закону України "Про заставу" має передувати звернення стягнення на закладене майно. Звернення стягнення на закладене майно здійснюється за рішенням арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса (в тому разі, якщо договір застави був нотаріально завірений). З метою прискорення звернення стягнення і в подальшому реалізації закладеного майна рекомендується використовувати такий порядок:

- банк звертається до позичальника з письмовою претензією, в якій зазначається факт непогашення заборгованості за кредитом або відсотками (з визначенням суми заборгованості), а також пропонується дати дозвіл на реалізацію предмета застави;

-       позичальник дає позитивну відповідь на претензію банку; у відповіді дається дозвіл банку на реалізацію предмета застави відповідно до умов договору застави і чинного законодавства (у зв’язку з неможливістю самостійно розрахуватися за наданий кредит або відсотки за користування ним).

У разі нотаріально завірених договорів застави, при неотриманні дозволу заставника на реалізацію закладеного майна банк звертається в нотаріальну контору або до приватного нотаріуса за одержанням виконавчого напису на договорі застави для одержання права на реалізацію предмета застави.

При зобов’язальних відносинах між сторонами, в тому числі при впорядкуванні договору застави, сторони мають право самостійно встановлювати договірну ціну предмета застави. Нормативними актами визначено лише порядок оцінювання державного майна, що підлягає приватизації або відчуженості іншим засобом. Сторони договору застави, особливо коли мова йде про недержавну форму власності, домовляються про ціну предмета застави на свій розсуд.

Таким чином, рекомендації з оцінки ефективності кредитного забезпечення в комерційних банках України можна систематизувати та зобразити у вигляді схеми ( див. рис. 3.3).

Як бачимо, розмаїтість та складність заставних відносин визначають велику кількість форм прояву цього інструменту забезпечення банківських кредитів. Разом з тим слід пам’ятати, що існують безліч узаконених засобів ухилень від сплати позичок, починаючи від дроблення підприємств-боржників із перенесенням боргів на неплатоспроможне підприємство, до надання в заставу майна, яке вже перебуває в заставі іншого банку чи юридичної особи. Це підтверджує актуальність зосередження уваги фахівців на подальшому аналізі законодавства про заставу як ефективного засобу забезпечення захисту економічних інтересів комерційного банку.

Рис. 3.3 Рекомендації щодо оцінки ефективності кредитного забезпечення в комерційних банках України

Як бачимо, розмаїтість та складність заставних відносин визначають велику кількість форм прояву цього інструменту забезпечення банківських кредитів. Разом з тим слід пам’ятати, що існують безліч узаконених засобів ухилень від сплати позичок, починаючи від дроблення підприємств-боржників із перенесенням боргів на неплатоспроможне підприємство, до надання в заставу майна, яке вже перебуває в заставі іншого банку чи юридичної особи. Це підтверджує актуальність зосередження уваги фахівців на подальшому аналізі законодавства про заставу як ефективного засобу забезпечення захисту економічних інтересів комерційного банку

 

3.3 Оцінка кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб та організація реалізації заставного майна як спосіб зниження банківського ризику

Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення. Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом [30, с.83].

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють спроможність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. Національний банк України в «Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково.

Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів:

-    оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

-       прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Для оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи банки встановлюють перелік показників та їх нормативних значень залежно від виду кредиту (на придбання чи будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, інші потреби), обсягів і строків кредитування, виду забезпечення [17].

Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи визначається за результатами аналізу кількісних показників (економічна кредитоспроможність) та якісних характеристик (особиста кредитоспроможність), підтверджених відповідними документами і розрахунками.

Під час розгляду питання про надання кредиту і надалі в процесі обслуговування боргу банк має обрати для аналізу ті показники, які так чи інакше можуть вплинути на виконання зобов'язань за кредитом. Потрібно також визначити рівень імовірного впливу обраних показників на кредитоспроможність позичальника, встановивши для кожного з них нормативні значення та відповідні бали значущості (вагові коефіцієнти).

Під час оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, потрібно також враховувати показники, встановлені для аналізу діяльності юридичних осіб:

-    менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому світі, готовність і спроможність відповідати за виконання кредитних зобов'язань);

-       чинники ринку (вид галузі, привабливість товарів чи послуг, пропонованих клієнтом на ринку, обсяг такого ринку та рівень конкуренції на ньому, тривалість діяльності клієнта на ринку);

-       прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та суми кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць і суми кредиту).

За результатами проведеного аналізу фінансовий стан позичальника визначається точкою у багатовимірному просторі, параметрами якого є означені показники. Оскільки працювати з такою кількістю оцінок досить складно, то на наступному етапі проводиться агрегування і за певними критеріями визначається належність кожного позичальника до одного з п'яти класів, позначених літерами: А, Б, В, Г, Д. У процесі ідентифікації класу позичальника банк бере до уваги не лише його фактичний фінансовий стан, а й оцінює перспективи (поліпшення, погіршення чи підтримка фінансового стану на тому самому рівні). Крім фінансового стану позичальника (контрагента банку), в процесі визначення ризиковості кредитних операцій банку оцінюються ще два параметри: стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотками (комісії чи інші платежі); рівень та якість забезпечення кредитної операції.

Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику так і по його поручителю. При цьому метод аналізу і документація така ж сама, як і при аналізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначається можливості клієнта виконувати платежі на погашення основного боргу і відсотків за нього, а поручителя - виконувати їх у випадку неплатоспроможності основного позичальника.

Ключовими факторами аналізу будь-якої заявки на отримання споживчого кредиту є характер позичальника і його кредитоспроможність. Банк аналізує кредитоспроможність позичальника на основі таких основних документів:

-    заявки на отримання кредиту;

-       паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання по останній адресі, вік, сімейний стан і наявність дітей;

-       довідки з місця роботи, де повинно бути вказано: середньомісячна заробітна плата (за останні 6 місяців), сума прибуткового і інших податків які щомісячно сплачує позичальник, стаж роботи на підприємстві, сума обов'язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);

-       книжки по розрахункам плати за квартиру і комунальні послуги;

-       документи які підтверджують прибутки по вкладах в банках і цінним паперам.

На основі досвіду оцінки кредитного ризику споживчого кредитування, який використовується в своїй діяльності банками Франції, Германії, США комерційними банками України була розроблена методика оцінки кредитних ризиків по кредитам приватних осіб. В основі методики знаходиться техніка кредитного "скорингу", яка адаптована до умов країни з перехідною економікою і масштабу цін України. Вона базується на бальній оцінці чинників кредитного ризику. Кредитний скоринг є різновидом загальнішого методу - рейтингових систем оцінювання кредитоспроможності позичальника [30, с.42].

За допомогою цієї методики проводиться прийняття рішення по наданню споживчого кредиту на основі оцінки ризику приватних позичальників, а також оцінка ризику існуючого споживчого кредитного портфелю. Основним джерелом інформації для аналізу за даною методикою є дані про клієнта, які відображені в заявці на отримання споживчого кредиту.

Алгоритм опрацювання заявки у Дельта Банку передбачає декілька основних розділів для аналізу з розподілом їх питомої ваги кожного з розділів в загальному підсумку:

. Загальні дані - 20%;

. Фінансові показники - 25%;

. Характеристики кредиту - 50%;

. Моральні якості - 5%.

Кожному з цих параметрів надається відповідна вага, який визначає його значення. В залежності від варіанту відповіді (який має за собою визначену бальну оцінку) по кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанту відповіді. Сума усіх бальних оцінок параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків усіх розділів утворює загальний підсумок роботи алгоритму. Як підсумок по конкретному запиту встановлюється відповідний ризик кредитування. В залежності від суми накопичення балів приймається один з варіантів рекомендацій по прийняттю рішення:

. Менше 40 балів - надання кредиту недоцільна (ризик більше 60%);

. Від 40 до 60 балів - інформація потребує додаткового опрацювання (ризик від 40 до 60%);

. Більше 60 балів - позитивна рекомендація по наданню кредиту (ризик менше 40%).

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників в динаміці) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) Дельта Банк визначає клас надійності позичальника:

Клас А - (стандартний кредит) позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від цінних паперів та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної угоди; виконуються всі умови кредитного договору та вимоги банку щодо надання фінансової та іншої інформації.

Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави дозволяє погасити борг по кредиту та відсотки на умовах примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Б - (під контролем) фінансовий стан позичальника добрий або дуже добрий, але немає можливості підтримувати його на цьому рівні протягом тривалого часу (зміна місця роботи позичальника, що привело до зменшення його доходів, зменшення доходів від володіння цінними паперами). Позичальник не завжди відвертий у стосунках з банком щодо пояснення фінансового стану, іноді надається недостовірна інформація. Кредит використаний за цільовим призначенням та виконуються всі умови кредитного договору. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави покриває основну суму боргу по кредиту і відсотках, в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення) враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас В - (субстандартний кредит) фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення (зміна місця роботи, хвороба позичальника або членів сім`ї та інше). Невиконання умов кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник несвоєчасно надає інформацію банку про фінансовий стан, або відмовляється надати її взагалі. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Проте вартість застави не може покрити основну суму боргу по кредиту і відсотків в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Д, Г - (сумнівний, безнадійний кредити) фінансовий стан позичальника незадовільний (втрата місця роботи, відсутні джерела погашення позики, втрата застави). Невиконання умов кредитного договору (припинення сплати відсотків, використання кредиту не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник залишив Україну або його місцеперебування невідоме. Застави немає або документи по оформленню застави не мають позовної сили. Потрібно уникати кредитів наступних видів: бланкові кредити; позик під гарантію; позик, які забезпечені неліквідним майном або майном поручителя, повне право якого викликає сумнів; позик для закупівлі нерухомості з метою її перепродажу. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національним банком України було встановлено порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [1].

Оцінювання якісних показників для аналізу кредитоспроможності приватних позичальників у Дельта Банку проводиться з використанням балів, що представлені у таблиці фінансового стану позичальника - фізичної особи наведено у табл. 3.2.

При оцінці 2-4 бали позичальник має змогу отримати кредит, а 0 балів банк відмовляє у наданні кредиту. Оцінка 1 бал характеризує ймовірність неповернення кредиту й вимагає більш ретельного аналізу кредитоспроможності фізичної особи.

Отже, показники оцінки приватних позичальників Дельта Банку можна спостерігати у таблиці 3.2 [14, с. 156-157].

Таблиця 3.2 Оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб за якісними показниками аналізу

Показник	Значення показника	Бал
Загальний матеріальний стан клієнта	Наявність оригіналів документів, що підтверджують право власності на нерухомість	2
	Наявність оригіналів документів, що підтверджують право власності на автомобіль	1
	Відсутність оригіналів документів про право власності на нерухомість чи автомобіль	0
Соціальна стабільність клієнта	Загальний стаж роботи понад 5 років	2
	Загальний стаж роботи від 1 до 5 років	1
	Загальний стаж роботи до 1 року	0
Місце роботи позичальника та посада	Власний бізнес або керівна посада	3
	Спеціаліст, топ-менеджер підприємства	2
	Службовець, робітник	1
Сімейний стан	Одружений	2
	Вдівець (вдова)	1
	Неодружений або розлучений	0
Ділова репутація	Добра ділова репутація	4
	Відсутня інформація щодо ділової репутації	0
Вік позичальника	Від 25 до 55 років	2
	До 25 і понад 55 років	1
Кредитна історія клієнта	Не користувався кредитами в минулому	3
	Стан обслуговування боргу в минулому класифікувався як «добрий»	2
Кредитна історія клієнта	Стан обслуговування боргу в минулому класифікувався як «слабкий»	1
	Стан обслуговування боргу в минулому класифікувався як «незадовільний»	0

Таким чином, фізичні особи, що звернулися за наданням кредиту, змогли його отримати, оскільки результат їх оцінки отриманий на рівні 2 бали та вище.

Для оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб ПАТ «ДельтаБанк» використовує інформацію про їх матеріальне становище, яка слугує базою для проведення коефіцієнтного аналізу.

В процесі коефіцієнтного аналізу розраховують показники:

1) коефіцієнт поточної платоспроможності позичальника - фізичної особи (КПП):

КПП = СЧД/ЩЗкр                                                                         (3.1)

де СЧД - сукупний чистий дохід позичальника за місяць;

ЩЗкр - щомісячні зобов’язання позичальника щодо погашення кредиту та сплати процентів за ним.

) сукупний чистий дохід позичальника (СЧД):

СЧД = СД - СВ                                                                             (3.2)

де СД - сукупні доходи позичальника, підтверджені відповідними документами;

СВ - сукупними витратами та зобов’язаннями.

) рівень забезпечення кредиту (ЗК):

ЗК = ВЗ/(Скр.+Вкр.)                                                                     (3.3)

де ВЗ - заставна вартість забезпечення;

Скр - сума кредиту;

Вкр - нараховані проценти за один місяць користування кредитом.

Відповідно до отриманих результатів ПАТ «ДельтаБанк» присвоює відповідні бали, на основі яких приймається рішення про надання чи відмову у кредиті [14, с. 159] (табл.3.3).

Якщо позичальник отримав 5 балів, то він безперечно отримує кредит;

З-4 бали оцінюються як добрий фінансовий стан, отже видача кредиту можлива;

бали свідчать про задовільний фінансовий стан, та необхідність більш детального аналізу кредитоспроможності клієнта.

Таблиця 3.3 Оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб за кількісними показниками аналізу

Показник	Значення показника	Бал
Сукупні чисті доходи позичальника	СЧД не менш як на 50% перевищують ЩЗкр.	5
	СЧД не менш як на 25% перевищують ЩЗкр.	3
	СЧД менш як на 25% перевищують ЩЗкр.	1
	СЧД менше за ЩЗкр.	0
Кошти на рахунках у банку	Наявність коштів на рахунках у сумі, що перевищує суму кредиту	4
	Наявність коштів на рахунках у сумі меншій за суму кредиту	2
	Немає коштів на рахунках у банку	0
Забезпечення кредиту	Заставна вартість майна не менш як на 50% перевищує суму кредитної заборгованості	5
	Заставна вартість майна не менш як на 25% перевищує суму кредитної заборгованості	3
	Заставна вартість майна менш як на 25% перевищує суму кредитної заборгованості	1
	Заставна вартість майна є меншою ніж сума кредитної заборгованості	0

Аналіз таблиці 3.3 дозволяє зробити висновок, що кількісні показники в нормі є свідоцтвом гарантії повернення кредитів фізичними особами - позичальниками банку та ймовірності мінімального ризику втрати кредитних ресурсів банку. В свою чергу погіршення ситуації за показником забезпечення кредиту, що значно підвищує ризики банку та є підставою у відмові у кредитах для окремих позичальників.

Організаційні особливості реалізації заставного майна по проблемних кредитах передбачають два основних шляхи реалізації застави [5]:

-    добровільна реалізація майна;

-       примусова реалізація майна.

При виборі шляху реалізації заставленого майна слід враховувати, що якщо коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, у випадку, коли ця реалізація проводилась не через аукціони (публічні торги), недостатньо для погашення заборгованості за кредитом, а інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна не призвели до повного покриття заборгованості, кредитор втрачає право погасити непогашену частину заборгованості, яка набуває ознак безнадійної, за рахунок страхового резерву, створеного за рахунок валових витрат [24, с.98].

Таким чином, визначення способу реалізації заставленого майна з метою погашення заборгованості за кредитом здійснюється Кредитним комітетом на підставі відповідних висновків кредитного підрозділу, підрозділу по роботі з заставним майном та підрозділу по роботі з «проблемною» заборгованістю, в якому повинні міститись наступні дані:

-    наявність заставленого майна;

-       фактична ринкова вартість заставленого майна на момент реалізації з урахуванням ПДВ;

-       наявність потенційних покупців на заставлене майно;

-       достатність коштів, що можуть бути одержані від реалізації заставленого майна, для погашення заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, неустойками та ін. в повному обсязі;

-       наявність попередньої згоди заставодавця на добровільне погашення кредиту за рахунок заставленого майна;

-       наявність іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, в порядку, визначеному арбітражно-процесуальним законодавством.

Добровільна реалізація заставленого майна.

При досягненні згоди заставодавця на добровільну реалізацію заставленого (або іншого) майна, установи банку отримують письмове підтвердження цьому, в якому має міститись:

-    згода заставодавця на добровільну реалізацію заставленого майна;

-       перелік цього майна або конкретне посилання на договір застави;

-       приблизні ціни реалізації з урахуванням ПДВ.

З метою пришвидшити і полегшити реалізацію майна, отриманого банком в заставу за кредити, для банків пропонується внести зміни у механізм придбання заставного майна. Для цього розробити і запровадити нові інструменти для налагодження ефективної роботи з клієнтами в непростих ринкових умовах. Необхідно сформувати і розмістити на офіційному Інтернет-сайті базу заставного майна, а також надати вкладникам можливість використання депозитів, оформлених у банку, для купівлі об'єктів з цієї бази.

З метою поліпшення якості обслуговування клієнтів, які бажають реалізувати або придбати об'єкти з бази заставного майна, удосконалити процедуру реалізації заставного майна шляхом продажу фізичним особам в обмін на депозит або за готівку.

Окрім істотного спрощення і прискорення процесу реалізації заставного майна, покращити умови придбання земельних ділянок, що знаходяться у заставі банку. Придбання земельних ділянок можна здійснювати за рахунок грошових коштів з депозитного, накопичувального або поточного рахунків. Якщо залишок на рахунку перевищує вартість об'єкта, що купується, банк здійснить видачу готівки у розмірі до 10% від вартості ділянки, що купується.

Відповідно до правил придбання заставного майна клієнтам, які відчувають труднощі в обслуговуванні кредитів, мають прострочену заборгованість понад 90 днів і особливо потребують прискорення реалізації заставного майна, створені найсприятливіші умови. Об'єкти застави за такими кредитами можуть бути придбані за рахунок депозиту в повному обсязі (без обов'язкового внесення готівки/безготівкових коштів). Якщо сума депозиту покупця менша вартості об'єкта застави, то частина коштів, якої не вистачає, вноситься готівкою або зовнішніми безготівковими зарахуваннями. Інші об'єкти застави за кредитами без простроченої заборгованості, а також за кредитами з простроченою заборгованістю до 90 днів можуть бути реалізовані за такою схемою: до 50% вартості - за рахунок депозиту, не менше 50% вартості - за рахунок готівки і зовнішніх безготівкових коштів. Можливість придбання об'єкта за рахунок депозиту на 50% або 100% від його вартості вказана безпосередньо у базі за кожним об'єктом застави.

Дані у базі пропонується оновлювати щонайменше щотижня на сайті баку, а також вони мають бути доступні у кожному відділенні банку і Контактному центрі. На сайті банку потрібно розмістити інформацію для клієнтів про те, як внести об'єкт застави до бази і що потрібно для його придбання.

Висновки до розділу 3

. Метод кредитного скорингу використовується комерційними банками для вивчення репутації індивідуальних позичальників, його пристосовано до особливостей банку і характеру вітчизняного банківського законодавства. Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати і час на обслуговування клієнтів, контролювати виконання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що впливає на якість роботи і конкурентоздатність банківських установ.

. Заходи для поліпшення оцінювання заставного майна при кредитуванні полягають в удосконаленні законодавства як на рівні держави, так і на рівні банківських установ. Основна мета таких заходів - запобігання ухиленням від сплати позичок, починаючи від дроблення підприємств-боржників із перенесенням боргів на неплатоспроможне підприємство, до надання в заставу майна, яке вже перебуває в заставі іншого банку чи юридичної особи. Доцільно зосередити увагу фахівців на подальшому аналізі законодавства про заставу як ефективного засобу забезпечення захисту економічних інтересів комерційного банку.

На рівні банків необхідно впровадити систему вимог до предмету застави та оцінки застави, закріпивши її відповідні у внутрішніх нормативних документах. Це дозволить врахувати вимоги до предмету застави та вимоги до оцінки застави, а також психологічні та фінансові фактори виникнення проблемних кредитів.

3. Удосконалення методичного підходу до оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників на прикладі ПАТ «Дельта Банк» полягає в адаптації кількісних і якісних показників під потреби банку та його нормативні документи, а також комплексному врахуванні загальних даних про клієнта, фінансових показників, характеристик кредиту та моральних якостей, а також стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості, рівня та якості забезпечення кредитної операції.

Банк визначає клас надійності позичальника на підставі проведеного аналізу вказаних показників. Це дозволяє прийняти рішення по наданню споживчого кредиту на основі оцінки ризику приватних позичальників, а також оцінити ризик існуючого споживчого кредитного портфелю.

4. Удосконалення процедур по реалізації банками забезпечення за безнадійними позиками полягає у внесенні змін у механізм придбання заставного майна. Інструменти з реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитування, які залежно від добровільної чи примусової реалізації мають враховувати параметри внесення змін у механізм придбання заставного майна та його подальшого продажу.

Для цього доцільно розробити і запровадити нові інструменти для налагодження ефективної роботи з клієнтами в непростих ринкових умовах. Необхідно сформувати і розмістити на офіційному Інтернет-сайті базу заставного майна, а також надати вкладникам можливість використання депозитів, оформлених у банку, для купівлі об'єктів з цієї бази.

З метою поліпшення якості обслуговування клієнтів, які бажають реалізувати або придбати об'єкти з бази заставного майна, доцільно вдосконалити процедуру реалізації застави шляхом продажу фізичним особам в обмін на депозит або за готівку.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

У даному розділі роботи розглянуто питання охорони праці у кредитному відділі ТВБВ №10014/048 філії - Миколаївського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України», виконана інтегральна оцінка умов праці та запропоновані заходи, спрямовані на їх покращення.

Також проаналізовані заходи щодо запобігання вчинення протиправних дій на операційно - касових працівників.

 

4.1 Охорона праці в кредитному відділі ТВБВ №10014/048 філії - Миколаївського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України»

 

Опис обраного виробничого приміщення, робочих місць,їх обладнання та складання вихідних даних для кількісної оцінки умов праці.

Приміщення кредитного відділу ТВБВ №10014/048 розташовано в одноповерховій будівлі, що знаходиться у с.м.т. Березнегувате Миколаївської області по вулиці Леніна. Розміри приміщення складають м. У приміщенні влаштовано одне металопластикове вікно (з подвійними склопакетами) розмірами м. Приміщення зовнішньою стіною спрямовано за азимутом в діапазоні Аз =136…225 град.

Приміщення має сучасний офісний інтер’єр. Стеля виконана у вигляді підвісної конструкції із синтетичного матеріалу білого кольору. Стіни мають гладку поверхню кольору білої слонової кістки. Підлога має дерев’яне покриття червоно-жовтого кольору.

У приміщенні розташовано п’ять робочих місць, обладнаних сучасними персональними комп’ютерами з необхідними периферійними пристроями, два лазерних принтери, лазерний ксерокопіювальний пристрій. Для зберігання робочої документації та науково-технічної літератури передбачена дві шафи індивідуального виготовлення. За дозволом адміністрації періодично використовуються побутова електротехніка (електричний чайник та мікрохвильова піч).

Напруга джерела живлення електроспоживної техніки - 220 В. Електромережа виконана у вигляді трипровідної з дотриманням усіх вимог нормативних документів. За небезпекою ураження електричним струмом приміщення відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом.

Мікрокліматичні умови у літній період (частково у перехідний) забезпечується спліт-системою кондиціонування, потужності якої не завжди вистачає для забезпечення комфортних умов праці. У зимовий період опалення здійснюється центральною системою, яка також не завжди забезпечує необхідний тепловий режим.

Деякий дискомфорт, пов'язаний із виробничим освітленням, може відчуватися у певні часи робочого дня.

За даними контрольних обстежень, виконанням необхідних вимірів, а також експертних оцінок здійснена оцінка умов праці (основних факторів виробничого середовища та трудового процесу) в обраному виробничому приміщенні (табл. 4.1). Наведені у табл. 4.1 відомості являються вихідними даними для виконання подальших розрахункових робіт даного розділу наукової магістерської роботи.

Інтегральна оцінка умов праці в обраному виробничому приміщенні.

Для інтегральної оцінки умов праці [42] в обраному виробничому приміщенні слід скористатися даними табл. 4.1 та здійснити оцінку питомої ваги кожного із наведених там факторів виробничого середовища та трудового процесу, скориставшись наведеними у додатку Л даного розділу роботи критеріями бальної оцінки.

У табл. 4.1 представлені параметри, що необхідні для інтегральної оцінки умов.

Таблиця 4.1

Оцінка факторів умов праці в обраному виробничому приміщенні

№ з/п

Фактор умов праці на робочому місці

Значення показника

Тривалість дії фактора, хв.

1                Температура повітря на робочому місці (РМ) у виробничому приміщенні, :

теплий період

- холодний період  - 20  - 480
2	Відносна вологість повітря на РМ, %	30	480
3	Швидкість руху повітря на РМ, м/с	0,25	420
4	Освітленість на РМ, лк	150	420
5	Мінімальний розмір об’єкта розпізнавання, мм	1,5	360
6	Виробничий шум, дБА	55	480
7	Інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м²	200	480
8	Токсична речовина, озон, кратність перевищення ГДК	1,5	480
9	Виробничий пил ( паперовий та ін.), кратність перевищення ГДК	1,8	480
10	Робоче місце (РМ), поза та переміщення у просторі	Робоче місце стаціонарне, поза вільна маса переміщення вантажу до 5 кг	480
11	Кількість важливих об’єктів спостереження	4	480
12	Тривалість зосередженого спостереження, % часу зміни	60	420
13	Тривалість повторюваних операцій, с	50	420
14	Змінність роботи	Дві зміни	480	Тривалість безперервної роботи за добу, годин	10	600
16	Режим праці та відпочинку	Відсутність обґрунтованого режиму праці та відпочинку	480
17	Нервово-емоційне навантаження	Прості дії по заданому плану з можливістю корегування	420
18	Кількість рухів пальців на годину	1000	420
19	Монотонність тривалість операцій,які повторюються , с	25	420

 - нормативне значення і - того фактору умов праці (прийняті значення відповідають оптимальному (допустимому) класу умов праці згідно з Гігієнічною класифікацією [43]);

 - дійсне значення і - того фактору умов праці (відповідно до даних табл.. 1.1);

 - оцінка і - того фактору умов праці (відповідно до даних додатку А даного розділу роботи), балів;

 - тривалість дії і - того фактору умов праці (відповідно до даних табл.. 1.1), хв.;

 - відносна тривалість дії і - того фактору умов праці (за прийнятої тривалості робочої зміни = 480 хв.), хв., тобто:

               (4.1)

 - фактична оцінка питомої ваги і - того фактору умов праці, балів, а саме:

      (4.2)

За даними додатку К визначаємо елемент умов праці, який одержав у балах найбільшу оцінку  . Принципово таких елементів може бути декілька.

Таким елементом являється елемент , який пов'язаний з тривалістю елемент вважається визначаючим.

Далі розраховується:

. Середній бал усіх елементів крім визначаючого , балів:

,                                                                                       (4.3)

де n - фактична кількість врахованих елементів умов праці (у даному випадку n = 19).

Тоді:

=

. Інтегральна бальна оцінка умов праці на робочому місці у кредитному відділі , балів.

Отримане значення інтегральної оцінки умов праці порівнюємо зі значеннями, наведеними в додатку Л даного розділу магістерської наукової роботи і робимо висновок відносно категорії важкості праці.

Згідно даними додатку М умови праці на визначеному робочому місці відносяться до VI категорії, коли роботи виконуються в несприятливих умовах.

Оцінка ефективності заходів щодо покращення умов праці.

З метою визначення відповідності фактичних умов праці на заданому робочому місці відносно нормативних (відносно оптимального або допустимого класу умов праці [42, 44]), визначаємо коефіцієнт умов праці.

При розрахунку коефіцієнта умов праці враховуємо ті фактори, які мають відповідні фактичні та нормативні чисельні значення.

Зазначений коефіцієнт визначається як середньо геометрична величина показників, що характеризують умови праці за такою формулою:

   (4.5)

де  - індекс відхилення фактичних значень елементів праці від нормативних за відповідними показниками;- кількість показників, що характеризують елементи умов праці, за якими проводились виміри.

Для розрахунку коефіцієнта відхилення , коли підвищення чисельного значення фактору умов праці (у відповідних межах) призводить до покращення умов праці, застосовується формула:

                        (4.6)

Коли підвищення чисельного значення фактору призводить до погіршення умов праці рекомендується залежність:

      (4.7)

Таким чином, за даними табл. 4.1 індекси відхилення мають значення:

- за температури повітря у холодний період року 20/22 = 0,9;

за відносної вологості 30/45 = 0,6;

за швидкості повітря 0,2/0,25 = 0,8;

за освітленості на робочих місцях 150/200 = 0,75;

за мінімального розміру об’єкту розпізнавання 1,0/1,5 = 0,6;

за виробничим шумом 50/55 = 0,90;

за рівнем інтенсивності теплового випромінювання 140/200 = 0,7;

за вмістом токсичної речовини (озону) 1/1,5 =0,6 ;

за вмістом паперового пилу 1/1,8 =0,55;

за кількістю важливих об’єктів спостереження 4/5 = 0,8;

за тривалості зосередженого спостереження 25/60 = 0,42;

за тривалості повторюваних операцій 50/100 = 0,5;

за тривалості безперервної роботи протягом доби 10/10 = 1;

за кількості рухів пальців на годину 360/1000 = 0,36;

за тривалості операцій повторюваних операцій 25/100 = 0,25.

Отримані значення свідчать про значне відхилення факторів умов праці від їх нормативних значень.

Визначимо коефіцієнт умов праці:

Визначений коефіцієнт умов праці значно відхиляється від свого оптимального значення . Це свідчить про необхідність проведення комплексу заходів з охорони праці.

Пропонується до всіх факторів умов праці, бальна оцінка яких перевищує значення , вжити заходи (надати рекомендації) з метою досягнення кожним із розглянутих елементів умов праці саме зазначеного вище значення().

За даними табл. 4.2 визначаємо інтегральний показник важкості праці за формулою, що використовується, коли умови праці оцінюються балами «1» або «2»:

       (4.8)

де

    (4.9)

Тоді для даних умов праці згідно табл. 1.2 маємо:

;

 балів.

Відповідно до даних, наведених у додатку М, отримане значення інтегрального показника  балів, відповідає ІІ категорії умов праці, тобто роботам, що виконуються в умовах, які відповідають гранично допустимим концентраціям (ГДК) і рівням (ГДР) санітарно-гігієнічних елементів праці, а також допустимим величинам психофізіологічних факторів.

Інтегральний показник важкості праці дозволяє визначити вплив умов праці на працездатність людини у такій послідовності:

. Ступінь втоми працівника на визначеному робочому місці В, у. о.

         (4.10)

де чисельні значення 15,6 і 0,64 - це коефіцієнти регресії.

Тоді:

- до впровадження комплексу заходів з охорони праці коефіцієнт втоми складає

- після впровадження комплексу заходів з охорони праці коефіцієнт втоми складає

.

. Рівень працездатності людини П, у. о.

(4.11)

Тоді:

- до впровадження комплексу заходів з охорони праці рівень працездатності складає

;

- після впровадження комплексу заходів з охорони праці рівень працездатності складає

.

3. Зміна продуктивності праці , %.

(4.12)

Виконані розрахунки довели, що проведені заходи з охорони праці призвели до зменшення важкості праці з VI до ІІ категорії, і відповідно, зниженню втоми, підвищенню працездатності працівників у кредитному відділі ТВБВ №10014/0048 філії-Миколаївського обласного управління АТ “Дежавний Ощадний банку України»

Крім того, вказані заходи можуть призвести до підвищення продуктивності праці співробітників відділу на 9,4 %.

4.2 Заходи щодо запобігання вчинення протиправних дій на операцій-но-касових працівників ТВБВ №10014/048 філії-Миколаївського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України»

Перед тим як приступити до роботи, операційно-касові працівники перевіряють:

а)      наявність та справність замків, засувів на дверях, ґрат, вікна видачі чи лотка бункера (пристрій, що призначений для передавання цінностей або документів між: касиром і клієнтом) тощо;

б)      працездатність засобів охоронно-пожежної та тривожної сигналізації;

в)      наявність кнопки (педалі) тривожної сигналізації, відсутність біля неї предметів, що можуть заважати скористатися нею;

г)       працездатність засобів зв'язку,, наявність переліку номерів телефонів балансової установи банку, а також: довідкових служб;

д) наявність та працездатність необхідного для роботи обладнання (сейф, комп'ютер чи електронний контрольно-касовий апарат, прилад для контролю захисних елементів банкнот тощо).

Якщо під час огляду та перевірки операційно-касові працівники з'ясовується, що охоронно-пожежна, тривожна сигналізація пошкоджена; відсутні або не працюють засоби зв'язку; двері кабіни (приміщення), двері, що ведуть до касової зали надійно не зачиняються; відсутні або пошкоджені грати, за допомогою засобів зв'язку або іншим чином повідомляють про виявлені недоліки керівництву установи банку і в подальшому діють згідно з їхніми вказівками.

При відчиненні-зачиненні установи банку (особливо перед початком робочого дня, перед обідньою перервою і після неї, по закінченні робочого дня) з метою запобігання злочинним діям вивчають та оцінюють обстановку біля приміщення установи та в операційній залі , щоб впевнитись у відсутності осіб, поведінка яких викликає підозру.

Про підозрілих осіб (відвідувачі, які не обслуговуються, але часто з'являються в касовому залі, особи, які намагаються залишити або залишили валізи, коробки, тощо) та тривожну обстановку навколо установи банку через засоби зв'язку операційно касові працівники негайно повідомляють керівництво установи банку та правоохоронні органи.

Перед тим, як тимчасово залишити робоче місце, необхідно сховати всі цінності у сховище цінностей (сейф), замкнути його, ключ вийняти із шпаринки замка. Після виходу з кабіни (приміщення), замикають двері та попереджають керівника або його заступника про свою тимчасову відсутність на робочому місці.

Основна сума готівки зберігається у внутрішній металевій шкатулці сейфа. Ключі від сейфа і внутрішньої шкатулки необхідно зберігати у різних місцях.

Підкріплення шляхом інкасації значних сум готівки здійснюється з урахуванням заявки клієнтів.

Під час роботи двері до касового вузла і кабіни касира постійно зачинені зсередини. Не дозволяється залишати незамкненим сейф та ключі у шпаринці замка сейфу.

Протягом робочого дня, в міру накопичення готівки до суми встановленого ліміту, операційно касові працівники формують готівку для вивезення її до відповідної установи банку. Підготовку готівки до вивезення проводять в окремому приміщенні, або під час відсутності клієнтів та відвідувачів, не порушуючи режиму обслуговування клієнтів. При цьому необхідно зробити заявку на виклик служби інкасації.

При доставці підкріплення до установи банку та при вивезенні надлишків цінностей вимагати від інкасаторів пред'явлення службового посвідчення особи та інших відповідних документів (доручення на вивіз/доставку цінностей тощо).

Забороняється впускати в кабіну будь кого, включаючи й охорону, за винятком технічного персоналу згідно зі списком, затвердженим керівництвом установи банку, а перевіряючих осіб лише у супроводі однієї з осіб установи банку, яка відповідальна за схоронність цінностей, з дозволу керівництва балансової установи банку.

При прибутті перевіряючих необхідно впевнитися в наявності у них документа, що посвідчує особу і тільки після цього у присутності однієї з осіб установи банку, яка відповідальна за схоронність цінностей, допускати до перевірки.

Операційно-касові працівники суворо дотримуються вимог "Порядку організації касової роботи в установах АТ '"Ощадбанк", затвердженого постановою правління АТ "Ощадбанк" від 29.01.2004 № 11-1 зі змінами та доповненнями, а саме:

·  приймати від клієнта готівку поаркушним перерахуванням, перевіряти її на справжність і платіжність, при цьому залишати готівку на столі в полі зору клієнта, але в місці, недоступному для нього:

·  перевіряти повноту оформлення касових документів, передавати їх клієнту на підпис;

·  готувати до видачі еквівалентну суму і видавати її разом із документом клієнту, а прийняту готівку ховати у сейф чи до шухляди столу. При підрахунку готівки й підготовлянні її для видачі клієнту тримати її на такій відстані від вікна видачі, яка виключає викрадення;

·  не тримати на робочому столі ніякої іншої готівки, крім тієї що приймається від особи, яка вносить готівку. Знаходження на столі та інших відкритих місцях готівки та цінностей, не пов'язаних із здійсненням поточних прибутково-видаткових операцій, заборонено.

·  не перевищувати на робочому мені запасу готівки та цінностей, мінімально необхідного обсягу для. забезпечення безперебійного обслуговування клієнтів, визначеного відповідальним працівником установи банку;

- забезпечувати конфіденційність інформації про кожну операцію та клієнтів банку.

Якщо під час обміну валюти клієнт змінює свої наміри щодо обміну, операційно - касові працівники припиняють виконання операції, запропоновують клієнту остаточно визначитись і, тільки впевнившись у його остаточному рішенні, продовжують виконання операції. Забороняється під час видачі готівки клієнтам на вимогу останніх проводити обмін готівки одного номіналу на готівку іншого номіналу.

У випадку, коли вимоги клієнта виконати неможливо, необхідно ввічливо відмовити й рекомендувати йому звернутися до керівництва установи банку.

Необхідно уникати прямих відповідей на запитання клієнтів про максимальну суму, на яку може бути здійснений обмін валюти.

Заходи при виникненні надзвичайних обставин.

У разі виникнення на робочому місці надзвичайних обставин (затоплення, пожежа, землетрус тощо) необхідно попередити про це керівництво установи банку, всі цінності якнайшвидше зачинити в сховищі цінностей (сейфі), вжити заходів особистої безпеки та створити умови для доступу в примкнення служб ліквідації наслідків надзвичайних обставин.

У випадку незаконного вимагання сторонньою особою цінностей негайно і непомітно включити тривожну сигналізацію. При можливості через засоби зв'язку повідомити керівництво установи банку або правоохоронні органи про ситуацію, що склалася, та діяти у відповідності до їх розпоряджень.

У випадку реальної загрози життю або здоров'ю негайно і непомітно для зловмисників необхідно включити тривожну сигналізацію. Постійно мати на увазі, що життя і здоров'я людей - найбільша цінність. Для особистої безпеки і захисту інших людей необхідно виявити витримку, зовнішній спокій і разом із тим вживати всіх можливих заходів до якнайдовшого перебування нападників в установі банку, після чого виконати їхні вимоги та запам'ятати прикмети. Про надзвичайну подію негайно повідомити керівництво установи банку та чекати прибуття співробітників міліції.

У разі виявлення ознак шахрайства (найчастіше вчиняється при здійсненні купівлі - продажу валюти: повернення клієнтом отриманих банкнот у зв'язку із відмовою здійснювати таку валютно-обмінну операцію, наполягання клієнта про здійснення обміну отриманих банкнот на іншу валюту) негайно подати до органу міліції сигнал тривоги і, не викликаючи підозри у зловмисників, вживати заходів щодо їх перебування в установі банку до прибуття наряду міліції.

Висновки до розділу 4

В даному розділі було здійснено інтегральні бальну оцінку умов праці в кредитному відділі ТВБВ №10014\048 філії-Миколаївського обласного управління АТ «державний Ощадний банк України». Згідно розрахунків бальна оцінка становить 45,67 балів. Отримане значення свідчить , що умови праці відноситься до IV категорії , коли роботи виконуються в несприятливих умовах.

Виконані розрахунки щодо покращення умов праці призвели до зменшення важкості праці з IV до II категорії і, відповідно зниження втоми та підвищення продуктивності праці працівників на 9,4%.

В роботі також проаналізовано ряд заходів щодо запобігання протиправних дій на операційно - касових працівників ТВБВ №10014\048

Висновки

Таким чином, проведене дослідження дозволяє дійти наступних висновків та зробити такі пропозиції:

. Серед особливостей споживчого кредитування визначено:

-     споживчий кредит сприяє розв’язанню суперечності між можливим тимчасовим «замороженням» коштів і необхідністю їх ефективного використання.

-       за допомогою споживчого кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів з тим, щоб надати позику іншим клієнтам, залучені таким чином кошти становлять основу кредиту.

-     надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, з іншого прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг.

2. Недосконалість банківської системи характеризується неврегульованістю чинного законодавства у сфері споживчого кредитування. Головною проблемою є недостатній рівень інформованості населення. Ситуація потребує реформування, адже на сьогодні відсутні нормативно-правові акти для регулювання кредитування фізичних осіб і захисту прав споживачів. Необхідно створення законодавчого документу, що забезпечить повернення банків до справедливої конкуренції та надання повної інформації про умови кредитування.

3. Важливою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності й ліквідності банківської діяльності є дотримання всіх процедур основних етапів банківського кредитування. Для цього важливо враховувати пріоритетні напрями в кредитуванні, визначені кредитною політикою банку, обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля, граничні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника, рівень процентної ставки.

Необхідно більш об’єктивне врахування ризиків, пов’язаних з вартістю та ліквідністю кредитного забезпечення. Доцільним є вдосконалення підходів до оцінки заставного майна з кредитами, виданими фізичним особам, що дозволить банківській установі знизити ризики кредитування у майбутньому

4. Характерною є тенденція до стрімкого зростання абсолютних та відносних показників кредитного портфелю фізичних осіб. У 2011-2013 рр. у ПриватБанку він зріс на 124,4%, у Дельта Банку - 213,8%, у Райффайзен Банку Аваль - 82,9%, в Укрсоцбанк - 91,5%, в Надра Банку - 100,1%. Це свідчить про позитивні зрушення в банківському секторі, збільшення кількості позичальників та покращення рівня їх життя.

Підходи банків до структури кредитного портфелю у розрізі забезпечення, розділились. Частка бланкових кредитів у ПриватБанку і Дельта Банку складає мінімум 70%. Значно менший відсоток кредитів забезпечені нерухомим майном - від 10 до 25%. Укрсоцбанк віддає перевагу нерухомому майну в якості забезпечення (до 80% кредитного портфелю фізичних осіб) та гарантіям і поручительствам (від 13 до 16% кредитного портфелю).

Райффайзен Банк Аваль і Надра, не мали стабільності в своїй політиці кредитного забезпечення. Найменш популярним видом забезпечення є депозити та цінні папери, частка забезпечення якими у всіх банків становить менше 1%. Тому можна стверджувати, що політика банку та вимоги до застави є індивідуальними і впливають на розробку пропозицій щодо підвищення ефективності їх діяльності.

Щодо розподілу наданих кредитів у 2011-2013 рр. за видами валют, то ПриватБанк та Дельта Банк переважно кредитували в гривні (від 87% до 92% в загальному обсязі наданих кредитів). Райффайзен Банк Аваль кредитує як у гривні, так і в іноземній валюті (коливання частки не значні і складають від 40 до 60%). У Надра Банку та Укрсоцбанку найбільш питому вагу протягом досліджуваного періоду займають кредити, надані у іноземній валюті (61% і 82% відповідно у 2013 році), але спостерігається зменшення цього показника як в динаміці, так і у структурі кредитів наданих фізичним особам.

Зростає частка кредитів у національній валюті, що пояснюється зростанням довіри позичальників до національної валюти внаслідок потрясінь на ринку іпотечного кредитування у іноземній валюті у зв’язку із стрімким зростанням їх курсу.

. Основні проблеми кредитування фізичних осіб в умовах сучасної ринкової економіки пов’язані з процесом «розбудови» правової держави та громадянського суспільства. Одним із її пріоритетів є створення законодавчої бази для розвитку ринку кредитних ресурсів, а також сприятливих умов для залучення коштів у економіку України. У процесі трансформації української економіки введено в дію чимало нормативно-правових актів щодо кредитування. Деякі з них недостатньо обґрунтовані, а деякі - суперечать один одному. Крім цього, за міжнародними зобов'язаннями, зокрема, згідно з Угодою про партнерство і співробітництво України з Європейським Союзом, наша країна має узгодити вітчизняне чинне законодавство, у тому числі регулювання кредитних відносин, із європейськими стандартами.

. Метод кредитного скорингу використовується вітчизняними банками для вивчення репутації індивідуальних позичальників, пристосовуючи алгоритм скоригну до кредитної політики і характеру вітчизняного банківського законодавства. Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати і час на обслуговування клієнтів, контролювати виконання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що впливає на якість роботи і конкурентоздатність банківських установ.

Для зниження ризику при видачі кредитів запропоновано модель скорингової системи, яка є гнучкою і адаптовано під потреби конкретного банку та законодавства, а також дозволяє приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін.

Рекомендації з оцінювання заставного майна при кредитуванні полягають в удосконаленні законодавства як на рівні держави, так і на рівні банківських установ. Існують безліч узаконених засобів ухилень від сплати позичок, починаючи від дроблення підприємств-боржників із перенесенням боргів на неплатоспроможне підприємство, до надання в заставу майна, яке вже перебуває в заставі іншого банку чи юридичної особи. Тому варто зосередити увагу фахівців на подальшому аналізі законодавства про заставу як ефективний засіб забезпечення захисту економічних інтересів комерційного банку.

Необхідно впровадити систему вимог до предмету застави та оцінки застави, закріпивши її відповідно у внутрішніх нормативних документах. Це дозволить врахувати психологічні та фінансові фактори виникнення проблемних кредитів.

З метою удосконалення методичного підходу до оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників (приклад ПАТ «Дельта Банку») пропонується адаптувати кількісні і якісні показники під потреби банку та його нормативні документи, а також комплексно враховувати загальні дані про клієнта, фінансові показники, характеристики кредиту та моральні якості, а також стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості, рівень та якість забезпечення кредитної операції. Це дозволяє прийняти рішення по наданню споживчого кредиту на основі оцінки ризику приватних позичальників, а також оцінити ризик існуючого споживчого кредитного портфелю.

Удосконалення процедур по реалізації банками забезпечення за безнадійними позиками полягає у внесенні змін у механізм придбання заставного майна. Інструменти з реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитування, залежно від добровільної чи примусової реалізації, мають враховувати параметри внесення змін у механізм придбання заставного майна та його подальшого продажу.

Для цього доцільно розробити і запровадити нові інструменти для налагодження ефективної роботи з клієнтами в непростих ринкових умовах. Необхідно сформувати і розмістити на офіційному Інтернет-сайті базу заставного майна, а також надати вкладникам можливість використання депозитів, оформлених у банку, для купівлі об'єктів з цієї бази.

З метою поліпшення якості обслуговування клієнтів, які бажають реалізувати або придбати об'єкти з бази заставного майна, удосконалити процедуру реалізації заставного майна шляхом продажу фізичним особам в обмін на депозит або за готівку.

 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - с. 30.

2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вiд 15 грудня 2005 року № 3201-IV

3. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 р. №2654 - 12 Відомості Верховної Ради України 1997 №47.

4. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, від 22.12.2005 р. № 3273-IV, від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

5. Закон України «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 30. - ст. 379.

6. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями // Постанова Правління Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23

7. Аналіз діяльності комерційного банку. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. за спец. «Банківський менеджмент» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 384 с.

8. Арістова, А. Особливості кредитування банками фізичних осіб [Текст] / Арістова А . // Вісник НБУ, 2008 - № 2. - С. 46-58.

9. Андрєєва Г.І. Основні види ризиків іпотечного кредитування та шляхи їх зниження [Текст] / Андрєєва Г.І. // Вісник Української академії банківської справи. - 2004. - № 1. - C. 90-93

10.Березовик В. Проблеми правового регулювання кредитних операцій [Текст] / Березовик В.// Вісник Національного банку України, 2007 - №7. - С. 29-30.

11.Банківський менеджмент: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / О.А. Кіріченко, І.В. Геленко, С.П. Роголь та ін. / За ред. О.А. Кіріченко. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 438 с.

12.Башлай С.В. Теоретичні аспекти та особливості банківського кредитування фізичних осіб в Україні / С.В. Башлай, Н.О. Лобода // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 12: Збірник наукових праць: Наукове видання Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005 234 c.

13.Безкоровайний Є.О. Методичні основи аналізу банківського кредитування фізичних осіб / Є.О. Безкоровайний // Економіка фінанси і право. - 2008. - № 9. - С. 19 - 23.

14.Бугелець Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника / Ю. Бугелець // Банківська справа. - 2007. - №4. - с. 54.

15.Букато В.И. Банки и банковские операции в России / В.И. Букато, Ю.И. Львов. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 336 с.

16.Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посібник. / О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с.

17.Версаль Н.І. Теорія кредиту: Навч. посібн. / Н.І. Версаль, Т.В. Дорошенко. - К.: Києво-Могилянська академія, 2007. - 483 с.

18.Владичин У.В. Банківське кредитування: Навчальний посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. / У.В. Владичин. - К.: Атака, 2008. - 648 с.

19.Денисенко О.Ю. Деякі аспекти правового регулювання споживчого кредитування в Україні / О.Ю. Денисенко // Економіка України. - 2011. - № 2. - С. 37 - 42.

20.Деньги, кредит, банки / Под. ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 448 с.

21.Карагодова О. Проблеми оптимізації структури кредитного портфеля комерційного банку / О. Карагодова // Банківська справа. - 2009. - № 5. - с. 34 - 36.

22.Куртвелієва Д.Д. Сучасний стан кредитування фізичних осіб в Україні та шляхи його удосконалення / Д.Д. Куртвелієва // Активна економіка: Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету - 16.06.2010 р.

23.Міщенко В.С. Удосконалення управління кредитними ризиками при кредитуванні житла / В.С. Міщенко // Банківська справа, 2010. - № 4 С. 3 - 4.

24.Олійник О. Ефективність довгострокового кредитування населення та проблеми її зростання / О. Олійник // Економіст. - 2007. - № 12. - С. 48 - 51.

25.Олійник О. Створення системи довгострокового кредитування населення в Україні./ Олійник О./ - Банківська справа. - 2010 № 6. - С. 81 87.

26.Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / за ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця / О.М. Петрук. - К.: Кондор, 2005. - 461 с.

27.Савчук В. Проблеми оптимізації управління споживчим кредитуванням комерційних банків / В. Савчук, П. Мазурок, А. Панчук Банківська справа. - 2007. - №2. - С. 50 - 55.

28.Черных С. Управление банковскими рисками / С. Черных // Вопросы экономики. - 2009. - № 8. - С. 120 - 127.

29.Шемшученко Г.Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування: Монографія / Г.Ю. Шемшученко. - К.: ТОВ «Юридична думка», 2006. - 264 с.

30.Словник сучасної економіки Макміллана: справочное издание / ред. Д. В. Пірс. - 4-е вид. - К.: «АртЕк», 2000. - 640 с.

31.Большой энциклопедический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Ин-т новой экономики, 1999. - 1248 с.

32.Консолідована фінансова звітність та звіт незалежного аудитора за 2013 р. ПАТ КБ «ПриватБанк»

33.Консолідована фінансова звітність та звіт незалежного аудитора за 2013 р. ПАТ «Дельта Банк»

34.Консолідована фінансова звітність та звіт незалежного аудитора за 2013 р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

35.Консолідована фінансова звітність та звіт незалежного аудитора за 2013 р. ПАТ «Надра Банк»

36.Консолідована фінансова звітність та звіт незалежного аудитора за 2013 р. ПАТ «Укрсоцбанк»

37.Гетия И.Г., Леонтьева И.Н., Шумилин В.К. Методические указания по проведению занятия по дисциплине «Безопасность жизнедеятельности » на тему: «Определение интегральной бальной оценки тяжести труда на робочем месте» . - М.: МГАПИ, 2002 . - 22 с.

38.Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу //Охорона праці. - 2001. -№ 12. - С. 12-20.

39.Жидецький В.Ц.Основи охорони праці. Підручник. - Львів: УАД, 2006. 336 с.

40.Порядок організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 №11-1 зі змінами та доповненнями.

 

Додаток А

Трактування поняття «банківський кредит» в різних джерелах

Джерело даних	Сутність банківського кредиту
Деньги, кредит, банки / Под. ред. О.И. Лаврушина [23, с. 213]	«передача банком-кредитором позичкової вартості позичальнику для використання її на засадах повернення і в інтересах суспільних потреб»
Букато В.И., Львов Ю.И. Банки и банковские операции в России [18, с. 124]	«надання банківською установою грошей або товарів у борг, як правило, з виплатою відсотків»
В. Савчук, П. Мазурок, А. Панчук. Проблеми оптимізації управління споживчим кредитуванням комерційних банків [31, с. 136]	«будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми»
Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / за ред. д. е. н., проф. Ф. Ф. Бутинця [30, с. 217]	«позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання»
Закон України «Про банки і банківську діяльність» 2001р., із змінами, внес. згідно із Законом №2740-III від 20.09.02.	«будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми»
Словник сучасної економіки Макміллана [34, с. 421]	«кредитування банківською системою будь-яким з можливих засобів: за допомогою банківського авансу, дисконтування векселів або купівлі цінних паперів»
Великий енциклопедичний словник А.Н. Азриліяна [35, с. 365]	«основна форма кредиту, за якої грошові кошти надаються банками у тимчасове користування»

Додаток Б

Аналіз кредитного портфелю фізичних осіб комерційних банків у 2011-2013 рр., млн. грн.

Банк	2011 рік		2012 рік		Зміна за період		2013 рік		Зміна за період
	сума	питома вага, %	сума	питома вага, %	сума	темп росту, %	сума	питома вага, %	сума	темп росту, %
ПРИВАТБАНК
Кредити фізичним особам	26 221	21,3	19 103	16,8	-7 117	72,9	23 769	16,7	4 666	124,4
Всього кредитів	122 922		113 725		-9 197	92,5	142 548		28 822	125,3
ДЕЛЬТА БАНК
Кредити фізичним особам	7 942	44,0	9 107	50,5	1 165	114,7	19 471	48,5	103 648	213,8
Всього кредитів	18 052		18 021		-31	99,8	40 110		22 088	222,6
РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ
Кредити фізичним особам	19 594	45,9	9 419	36,1	-10 174	48,1	7 809	28,9	-1 610	82,9
Всього кредитів	42 725		26 071		-16 654	61,0	27 047		976	103,7
УКРСОЦБАНК
Кредити фізичним особам	18 507	49,7	12 456	52,6	-6 051	67,3	11 400	41,6	-1 056	91,5
Всього кредитів	37 251		23 689		-135 623	63,6	27 374		3 686	115,6
НАДРА
Кредити фізичним особам	14 045	55,8	10 571	49,5	-3 478	75,3	10 580	73,2	8 561	100,1
Всього кредитів	25 184		21 362		-3 822	84,8	14 452		-6 910	67,7

Додаток В

Аналіз кредитування фізичних осіб комерційними банками у 2011-2013 рр. за видами та строками кредитів

Період	2011 рік		2012 рік		Зміна за період		2013 рік		Зміна за період
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	У абсолютних величинах	У пит. вазі %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	У абсолютних величинах
ПРИВАТБАНК
Усього кредитів	28880237	100,0%	35285183	100,0%	6404946	0,0%	33951851	100,0%	-1333332	0,0%
Іпотечні кредити	3070373	10,6%	4386247	12,4%	1315874	1,8%	3245672	9,6%	-1140575	-2,9%
Споживчі кредити	16861312	58,4%	18945294	53,7%	2083982	-4,7%	24753185	72,9%	5807891	19,2%
Інші кредити	8948553	31,0%	11953642	33,9%	3005089	2,9%	5952994	17,5%	-6000648	-16,3%
ДЕЛЬТА БАНК
Усього кредитів	13137374	100,0%	11528042	100,0%	-1609332	0,0%	22426282	100,0%	10898240	0,0%
Іпотечні кредити	1070783	8,2%	1355421	11,8%	284638	3,6%	1844264	8,2%	488843	-3,5%
Споживчі кредити	3900203	29,7%	6000313	52,0%	2100110	22,4%	7587089	33,8%	1586776	-18,2%
Інші кредити	8166388	62,2%	4172308	36,2%	-3994080	-26,0%	12994929	57,9%	8822621	21,8%
РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ
Усього кредитів	7248179	100,0%	13124231	100,0%	5876052	0,0%	11947347	100,0%	-1176884	0,0%
Споживчі кредити	3189188	44,0%	7087085	54,0%	3897897	10,0%	5973674	50,0%	-1113411	-4,0%
Інші кредити	1736002	24,0%	2099877	16,0%	363875	-8,0%	1792102	15,0%	-307775	-1,0%
УКРСОЦБАНК
Усього кредитів	30279217	100,0%	18045508	100,0%	-12233709	0,0%	17491277	100,0%	-554231	0,0%
Іпотечні кредити	5038446	16,6%	6298057	34,9%	1259611	18,3%	5903679	33,8%	-394378	-1,1%
Споживчі кредити	9732332	32,1%	10813702	59,9%	1081370	27,8%	10728498	181,7%	-85204	121,8%
Інші кредити	737662	2,4%	933749	5,2%	196087	2,7%	859100	4,9%	-74649	-0,3%
НАДРА
Усього кредитів	8103368	100,0%	14506872	100,0%	6403504	0,0%	14446569	100,0%	-60303	0,0%
Іпотечні кредити	2653307	32,7%	4497130	31,0%	1843823	-1,7%	5056299	35,0%	559169	4,0%
Споживчі кредити	3264046	40,3%	7253436	50,0%	3989390	9,7%	7223285	50,0%	-30152	0,0%
Інші кредити	2186015	27,0%	2756306	19,0%	570291	-8,0%	2166985	15,0%	-589320	-4,0%

Додаток Г

Аналіз кредитів, наданих комерційними банками у 2012-2013 рр. фізичним особам за видами забезпечення, тис. грн.

Забезпечення	ПРИВАТБАНК		ДЕЛЬТА БАНК		РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ		УКРСОЦБАНК		НАДРА
	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.
Незабезпечені кредити	26445464	28092186	3918559	17808036	9744156	623927	1208964	2015007	1971397	11953272
Грошові кошти	129720	90565	320499	69396	51090	7516	19573	14869	12332	38536
Цінні папери	424669	24203	4551	12797	4493	881	1330	1778	1475	10298
Нерухоме майно	5650884	3529023	1396761	2990661	1788688	10112102	14477268	12582309	10665065	1501605
Гарантії і поручительства	0	0	0	705879	413092	1202921	2338373	2877314	1856603	0
Інші активи	2634446	2215874	0	839513	1122712	0	0	0	0	942858
Разом кредитів, тис грн.	35285183	33951851	5640370	22426282	13124231	11947347	18045508	17491277	14506872	14446569

Додаток Д

Аналіз кредитів, наданих комерційними банками у 2012-2013 рр. фізичним особам за видами забезпечення,

у % до підсумку

Забезпечення	ПРИВАТБАНК		ДЕЛЬТА БАНК		РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ		УКРСОЦБАНК		НАДРА
	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.	2012 р.	2013р.
Незабезпечені кредити	74,9%	82,7%	69,5%	79,4%	74,2%	5,2%	6,7%	11,5%	13,6%	82,7%
Грошові кошти	0,4%	0,3%	5,7%	0,3%	0,4%	0,1%	0,1%	0,1%	0,1%	0,3%	1,2%	0,1%	0,1%	0,1%	0,0%	0,0%	0,0%	0,0%	0,0%	0,1%
Нерухоме майно	16,0%	10,4%	24,8%	13,3%	13,6%	84,6%	80,2%	71,9%	73,5%	10,4%
Гарантії і поручительства	0,0%	0,0%	0,0%	3,1%	3,1%	10,1%	13,0%	16,4%	12,8%	0,0%
Інші активи	7,5%	6,5%	0,0%	3,7%	8,6%	0,0%	0,0%	0,0%	0,0%	6,5%
Разом кредитів, тис грн.	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Додаток Є

Аналіз кредитування населення комерційними банками у 2011-2013 рр. за видами валют, тис. грн.

Напрямок	2011 рік		2012 рік		Зміна за період		2013 рік			Зміна за період
	Сума, тис. грн.	Пит.,	Сума, тис. грн.	Пит. %	У абс. вел.	Темп., %	Сума, тис. грн.	Пит. ., %		У абс.вел.		Темп., %
ПРИВАТБАНК
Разом кредитів	26220519	100,0%	19103348	100,0%	-7117171	72,9%	23769374	100,0%		4666026		124,4%
В т.ч. в нац. валюті	19132149	73,0%	17511212	91,7%	-1620937	91,5%	22606912	95,1%		5095700		129,1%
В іноземній валюті	7088370	27,0%	1592136	8,3%	-5496234	22,5%	1162462	4,9%		-429674		73,0%
ДЕЛЬТА БАНК
Разом кредитів	7942142	100,0%	9107179	100,0%	1165037	114,7%	19471039	100,0%		10363860		213,8%
В т.ч. в нац. валюті	4923101	62,0%	7301369	80,2%	2378268	148,3%	16970715	87,2%		9669346		232,4%
В іноземній валюті	3019041	38,0%	1805810	19,8%	-1213231	59,8%	2 500 324	12,8%		694514		138,5%
РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ
Разом кредитів	19593907	100,0%	9419497	100,0%	-10174410	48,1%	7 809 347	100,0%		-1610150		82,9%
В т.ч. в нац. вал.	5889063	30,1%	4512314	47,9%	-1376749	76,6%	4508822	57,7%		-3492		99,9%
В іноземній валюті	13704844	69,9%	4907183	52,1%	-8797661	35,8%	3 300 525		42,3%		-1606658		67,3%
УКРСОЦБАНК
Разом кредитів	18507110	100,0%	12456145	100,0%	-6050965	67,3%	11 399 815		100,0%		-1056330		91,5%
В т.ч. в нац. валюті	3740785	20,2%	3946249	31,7%	205464	105,5%	4376723		38,4%		430474		110,9%
В іноземній валюті	14766325	79,8%	8509896	68,3%	-6256429	57,6%	7 023 092		61,6%		-1486804		82,5%
НАДРА
Разом кредитів	14044841	100,0%	10571046	100,0%	-3473795	75,3%	10 579 608		100,0%		8 562		100,1%
В т.ч. в нац. валюті	3053821	21,7%	1607612	15,2%	-1446209	52,6%	1863894		17,6%		256282		115,9%
В іноземній валюті	10991020	78,3%	8963434	84,8%	-2027586	81,6%	8 715 714		82,4%		-247720		97,2%

Додаток Ж

Параметри, що необхідні для розрахунку інтегральної бальної оцінки умов праці на робочому місці

№ з/п	Фактор умов праці на робочому місці	Нормоване значення фактора Оцінка фактораТривалість дії фактораФактична оцінка питомої ваги фактора
			Абсолютна У балах Хвилин У долях робочої зміни

1                Температура повітря на робочому місці (РМ) у виробничому приміщенні,

теплий період

- холодний період  23…25 21…23  - 20  - 2  - 480  - 1  - 2
2	Відносна вологість повітря на РМ, %	40..60	30	1	480	1	1
3	Швидкість руху повітря на РМ, м/с	<0,2	0,25	2	420	0,875	1,75
4	Освітленість на РМ, лк	200	150	4	420	0,875	3,5
5	Мінімальний розмір об’єкта розпізнавання, мм	>1	1,5	1	360	0,75	0,75
6	Виробничий шум, дБА	50	55	3	480	1	3
7	Інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м²	≤140	200	2	480	1	2
8	Токсична речовина, озон, кратність перевищення ГДК	≤1	1,5	3	480	1	3
9	Виробничий пил ( паперовий), кратність перевищення ГДК	≤1	1,8	3	480		3
10	Робоче місце (РМ), поза та переміщення у просторі	РМ стаціонарне,маса переміщення до 5 кг	РМ стаціонарне,маса переміщення до 5 кг	1	480	1	1
11	Кількість важливих об’єктів спостереження	<5	4	1	480	1	1
12	Тривалість зосередженого спостереження, % часу зміни	<25	60	3	420	0,875	2,625
13	Тривалість повторюваних операцій, с	>100	50	2	420	0,875	1,75
14	Змінність роботи	Ранкова	Дві зміни	480	1	2
15	Тривалість безперервної роботи за добу, годин	<8	10	3	600	1,25	3,75
16	Режим праці та відпочинку	Обґрунтований з вкл.. музики та гімнастики	Відсутній	3	480	1	3
17	Нервово-емоційне навантаження	Прості дії за індивідуальним планом	прості дії по заданому плану з можливістю коригування	3	420	0,875	2,625
18	Кількість рухів пальців на годину	<360	1000	3	420	0,875	2,625
19	Монотонність тривалість операцій, які повторюються , с	>100	25	3	420	0,875	2,625

 

Додаток З

Залежність категорії умов праці від величини інтегральної бальної оцінки

Діапазон інтегральної бальної оцінки	Категорія умов праці	Характер роботи
До 18	І	Роботи, що виконуються в оптимальних умовах
19…33	ІІ	Роботи, що виконуються в умовах, які відповідають гранично допустимим концентраціям (ГДК) і рівням (ГДР) санітарно-гігієнічних елементів, а також допустимим рівням психофізіологічних факторів
34…45	ІІІ	Роботи, що відхиляються від ГДК і ГДР та допустимих рівнів психофізіологічних факторів
45,7…53,9	VІ	Робота у несприятливих умовах праці
54…59	V	Роботи,що виконуються в екстремальних умовах
Понад 59	VІ	Роботи, що виконуються в екстремальних умовах