Планування аудиту, стадії і процедури аудиту

Планування аудиту, стадії і процедури аудиту

Планування аудиту, стадії і процедури аудиту

1. Суть планування та його необхідність в аудиті

Аудиторська діяльність - це організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани - на поточний рік.

Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штат, кошторис фірми, перспективи розвитку тощо.

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності, бухгалтерського балансу, законності і достовірності господарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну перевірку.

Планування аудиторської перевірки - це система заходів, спрямованих на ефективне і своєчасне проведення аудиту.

Необхідність планування

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

) вона дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудиторові дати найбільш обґрунтований висновок, у результаті - звести до мінімуму правові зобов'язання та зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;

) допоможе утримати в межах розумного витрати на аудит. Збереження витрат у розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів, за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю надаваних послуг;

) дозволить уникнути непорозумінь із клієнтом.

Планування повинно базуватись на обізнаності про діяльність клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку й ефективність внутрішнього контролю;

встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може вірити матеріалам внутрішнього аудиту;

визначення змісту, часу проведення й обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

участь в аудиті експертів та фахівців, які не є аудиторами;

дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їхній професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

можливість оперативного включення до програми аудиту (наприкінці аудиторської перевірки) питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати у найближчий час;

умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі зв'язаними сторонами. Порядок визначення зв'язаних сторін наводиться в МСА 550 «Зв'язані сторони».

Складання загального плану

План - це послідовний перелік дій у процесі виконання певної роботи. В аудиті загальний план скоріше нагадує сукупність найбільш важливої інформації, яку слід брати до уваги при вивченні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен служити основою для підготовки програми аудиту. Він передбачає визначення терміну проведення аудиту, складання графіка проведення аудиту, зазначення дати надання письмової інформації про результати аудиту й аудиторського висновку. Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати:

витрати часу на аудит за попередній період (у разі проведення наступного аудиту) і його зв'язок із поточним розрахунком;

рівень суттєвості перевірок;

проведені оцінки ризиків.

. Етапи планування

Планування аудиту - це складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна розділити на декілька етапів. У таблиці 5.1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування більш детально.

Таблиця 1. Етапи планування

Укладанню договору на проведення аудиту передує етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, вартості аудиту та власної спроможності. Ця робота виділяється у плані як «домовленість до контракту», і на її виконання, залежно від типу клієнта, може відводитись до 20% часу, передбаченого на проведення аудиту.

Роботи до укладання договору

Безпосередній аудиторській перевірці передує такий вид роботи як визначення обсягу аудиту. Аудитор повинен достатньо розуміти всі сторони господарсько-фінансової діяльності клієнта, особливості організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.

Рівень обізнаності аудитора про діяльність підприємства буде достатнім для того, щоб якісно провести аудит, якщо він знає загальновідому інформацію про економіку та галузь, у якій підприємство провадить діяльність, а такожбільш детальну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак, інформація, яка використовується аудитором з цією метою, як правило, менша за обсягом ніж та, яка знаходиться в розпорядженні керівництва.

Знання бізнесу клієнта

Порядок отримання інформації про стан справ на підприємстві наводиться в МСА 310 «Знання бізнесу». Отримання необхідних знань про діяльність підприємства - це безперервний процес накопичування та оцінки даних, а також співвідношення інформації, набутої в результаті цього, з фактичними результатами аудиту протягом усіх етапів аудиторської перевірки.

Для ефективного використання інформації, яка стосується діяльності підприємства, аудитор повинен проаналізувати, як вона впливає на звітність у цілому, і чи узгоджуються дані цієї звітності з уявленням та знанням аудитора про цю діяльність. Це необхідно йому для того, щоб установити обсяг, характер і види діяльності клієнта, що безпосередньо впливає на обсяг і зміст аудиторської перевірки і тим самим дозволяє правильно спланувати аудиторську перевірку. У зв'язку з цим аудитор повинен вивчити наступні матеріали: річні звіти; інформацію з протоколів зборів акціонерів, засідань ради директорів; внутрішні фінансові звіти клієнта; аудиторський звіт за попередній період; матеріали внутрішнього контролю; періодичні друковані комерційні видання (газети, журнали тощо).

Аудиторові необхідно уважно ознайомитися з діючою на підприємстві системою організації документування господарських операцій і документообігу, організацією аналітичного обліку, його взаємозв'язку з синтетичним обліком, матеріалами інвентаризацій господарських засобів і розрахунків (строки проведення, склад інвентаризаційних комісій, результати інвентаризації і відображення їх в обліку) та іншими питаннями організації і ведення бухгалтерського обліку.

Попереднє планування аудиту передбачає ознайомлення з потенційним клієнтом: аналіз зовнішніх факторів, що впливають на його господарську діяльність, збір інформації про його індивідуальні особливості.

На етапі попереднього планування аудитору необхідно:

забезпечити повну незалежність аудитора;

виконати попередню оцінку ризику системи внутрішнього контролю;

визначити розмір необхідної вибірки;

оцінити власний ризик заздалегідь;

попередньо розрахувати витрати часу на аудиторську перевірку.

Для визначення всіх аспектів незалежності аудитора збір інформації про нового клієнта досить часто здійснюється за неофіційними каналами шляхом проведення усного опитування осіб, які мають відповідні стосунки з потенційним замовником (юристи, банкіри, постачальники, покупці, контролюючі органи та інші джерела інформації).

Офіційним джерелом інформації У такому разі може бути попередній аудитор. Аудитор, що має проводити аудит, може звернутися з проханням до попереднього аудитора одержати всю необхідну інформацію про клієнта. Проте для цього він повинен отримати дозвіл замовника на контакт із попереднім аудитором.

У процесі проведення підготовчої роботи, тобто початкового вивчення підприємства, аудитор зобов'язаний:

визначити приблизний обсяг роботи та тривалість перевірки;

відокремити найбільш важливі питання аудиту;

з'ясувати питання, які вимагають особливої уваги (можливість матеріальних помилок, шахрайства або залучення інших підприємств, організацій до сфери зловживань тощо);

виявити ступінь довіри до облікової системи і внутрішнього контролю клієнта;

установити суть і обсяг необхідних аудиторських доказів;

проаналізувати роботу суб'єктів внутрішнього контролю і можливість залучення їх до аудиту;

вивчити доцільність залучення інших аудиторів для проведення аудиту у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, які мають окремий баланс;

виявити необхідність у залучені експертів.

У відповідності з обсягом і складністю роботи встановлюється та погоджується з клієнтом вартість аудиту. Якщо клієнт невпевнений в обґрунтованості суми, слід підкріпити її величину відповідними розрахунками. Погоджена сума вказується в договорі на проведення аудиторської перевірки.

Підготовчий процес закінчується складанням договору на проведення аудиту.

Якщо керівництво аудиторської фірми прийняло рішення почати аудит і договір про проведення аудиту був підписаний обома сторонами, аудитору необхідно одержати подальшу - більш детальну - інформацію для підготовки до планування аудиту.

Підготовчі роботи

Під час підготовки до планування аудиту необхідно:

вивчити організаційно-управлінську структуру підприємства;

отримати інформацію про види діяльності і номенклатуру продукції, яка виготовляється підприємством;

розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства та провести фінансовий аналіз діяльності підприємства за попередній звітний період;

провести аналіз структури власного і залученого капіталу;

проаналізувати інформацію про основних покупців і постачальників;

з'ясувати порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства;

отримати інформацію про дочірні та споріднені підприємства;

провести аналіз системи внутрішнього контролю;

проаналізувати робочу програму внутрішнього аудиту;

перевірити виконання рекомендацій, наданих за результатами попереднього аудиту;

ознайомитися з актами перевірок державних контролюючих органів;

ознайомитись зі змінами в діяльності підприємства, які відбулися з моменту останнього аудиту.

Джерелом отримання інформації про діяльність підприємства для аудитора можуть бути:

статут підприємства;

документи про реєстрацію підприємства;

протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів або інших аналогічних органів управління підприємства;

документи, які регламентують облікову політику підприємства;

бухгалтерські документи та звітність;

статистична звітність;

документи планування діяльності підприємства;

контракти, договори, угоди;

внутрішні звіти аудиторів, консультантів;

внутрішні інструкції;

акти податкових перевірок;

документи по арбітражних та судових справах;

документи, які регламентують виробничу й організаційну структуру підприємства, список його філій і дочірніх компаній;

свідоцтва, отримані від керівництва, про існування споріднених підприємств;

інформація, отримана з різних джерел у ході ознайомлення з діяльністю підприємства.

При заміні аудитора (аудиторської фірми) для правильної оцінки початкових залишків по рахунках, якщо існує така необхідність, попередній аудитор надає відповідні пояснення. За згодою підприємства він дає пояснення аудитору, який починає роботу, використовуючи свою робочу документацію.

Оцінка системи внутрішнього контролю

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовірність наявності помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій його ефективності, оскільки: (ніхто не може поручитись за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою).

керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслуговують на довіру, можливий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Ураховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за наступними позиціями:

ступенем незалежності внутрішнього контролю;

чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутрішнім аудитом;

масштабом, глибиною, напрямом і строками проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;

огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього аудиту, перевірок, які може надати клієнт;

ступеню впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити вагомі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за декілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних по місцях тощо.

Важливим етапом при підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

аналізу відповідної документації;

бесід із керівництвом;

опитування персоналу, зайнятого в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю

дозволяє зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внутрішнього контролю при винесені аудиторського висновку.

Загальний план

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною).

План повинен складатися до початку конкретної роботи з клієнтом і повинен враховувати:

умови договору на виконання аудиту;

зміст аудиторського висновку, терміни його подання;

відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

систему і форму бухгалтерського обліку;

список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

рівень суттєвості завдань аудиту;

найбільш важливі етапи і завдання аудиту;

ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

сутність і обсяг аудиторських доказів;

умови, які вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);

ступінь аудиторського ризику;

список помічників для проведення аудиту.

При цьому слід врахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості і проведення оцінки ризиків.

У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) їх підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих працівників старшими та ін. Орієнтовна послідовність складання плану подана в табл. 2.

Таблиця 2. Порядок складання плану аудиту

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом підприємства. Це дасть можливість узгодити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його базі підготувати програму аудиту.

3. Вивчення системи внутрішнього контролю з метою планування аудиторських процедур

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного управління.

Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль, суб'єкти якого здійснюють порівняння планових і фактичних значень параметрів, проводять аналогію з зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в параметрах, визначають оцінку небезпечності розміру відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали відхилення, а також визначають ступінь їх впливу, проводять підготовку інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

Суть внутрішнього контролю

Внутрішній контроль, будучи функцією управління, є засобом оберненого зв'язку між об'єктом управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Внутрішній контроль - це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкта прийнятим управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети та доведення цієї інформації до органа управління. Внутрішній контроль за діяльністю цехів, відділень, ділянок та інших внутрішньогосподарських формувань проводиться у господарюючих суб'єктів їх керівниками і спеціалістами при виконанні ними своїх функціональних обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

Завдання внутрішнього контролю

Будучи функцією управління, внутрішній контроль виконує такі завдання:

дає інформацію про процеси, які відбуваються в суб'єкта господарювання;

допомагає приймати найбільш доцільні рішення із загальних і спеціальних питань розвитку підприємства;

надає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання;

~ дозволяє своєчасно виявити й усунути ті умови і фактори, які не сприяють ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети;

дозволяє скоригувати діяльність суб'єкта господарювання або окремих його виробничих підрозділів;

дає можливість встановити, які саме служби і підрозділи підприємства, а також напрями його діяльності сприяють досягненню поставленої мети і підвищенню результативності діяльності підприємства.

Перевагою внутрішнього контролю є те, що він здійснюється як попередній, поточний (оперативний) і наступний, може бути документальним, фактичним і комбінованим; може проводитись у вигляді: ревізії, тематичної перевірки, розслідування та службового розслідування.

У зв'язку з цим внутрішній контроль є одним із найбільш ефективних за умови умілого використання функцій контролю органами управління.

Суб'єкти

Суб'єктами внутрішнього контролю є:

управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний та наступний контроль.

обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів.

спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю:

спостережні ради;

ревізійні комісії;

інвентаризаційні комісії;

комісії по розслідуванню надзвичайних подій;

внутрішні аудиторські служби.

Управлінський персонал та спеціалісти

Посадові особи здійснюють контрольні функції при виконанні своїх функціональних обов'язків. Нормативно вони зафіксовані в посадових інструкціях. Наприклад, економіст з оплати праці, підписуючи наряд на відрядну роботу, перевіряє достовірність та правильність таких реквізитів первинного документа, як обсяг виконаної роботи, норми і розцінки.

Обліковий персонал

Обліковий персонал при виконанні своїх професійних обов'язків здійснює відповідні контрольні функції, які забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. За Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Рада акціонерного товариства (спостережна рада)

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу.

Ревізійна комісія акціонерного товариства

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується загальними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

У разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особам, ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів.

Члени ревізійної комісії вправі брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління.

Список літератури

аудит контроль планування внутрішній

1.     Ардатова, Марина Михайловна. Аудит: В вопр. и ответах: Учеб пособие / М.М. Ардатова, А.Б. Кулешова. - М.: [ТК Вебли]: Проспект, 2005. - 271, [1] с.: табл

2.      Аудит: навч. посіб. / Л.М. Янчева [та ін.]. - К.: Знання, 2009. - 335 с.: іл., табл.

3.     Аудит: навч. посіб. / [Ю.С. Цал-Цалко та ін.]. - Житомир: ПП «Рута», 2012. - 389 с.: іл., табл.

4.      Аудит: теорія і практика: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / А.Г. Загородній, М.В. Корягін, А.В.Єлісєєв та ін.; Нац. ун-т «Львів. політехніка». - 2-е вид., перероб. і допов. - Львів, 2010. - 453 с.: табл.

.        Аудит: Практикум: [Учеб. пособие для студентов вузов, по экон. спец.] / [В.И. Подольский, Л.Г. Макарова, А.А. Савин и др.]; Под ред. В.И. Подольского. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Аудит, 2003. - 606 с.: табл.

.        Внутрішньошкільний контроль та аудит / [упоряд. Н. Мурашко, А. Панченко]. - К.: Ред. газ. з упр. освітою, 2013. - 126, с.: табл.

.        Давидов, Г.М. Аудит: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.]. - 3-є вид., стер. - К.: Знання, 2002. - 363 с.: іл., табл.

.        Денисюк, О.М. Внутрішній аудит: [навч. посіб. для студ. ден. та заоч. форми навчання освітньо-кваліфікац. рівня «магістр», «спеціаліст» галузі знань 0305 напряму підготов. 030509 спец. 8.03050901 та 7.03050901 спеціалізації 8.0305090103 та 7.0305090103] / О.М. Денисюк, О.М. Кудирко, Н.В. Замчевська. - Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2012. - 255 с.: іл., табл.

.        Дорош, Ніна Іванівна. Аудит: теорія і практика. - К.: Знання, 2010. - 495 с.: табл.

.        Загородній, А.Г. Облік і аудит: Термінологічний словник / Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. - Львів: Центр Європи, 2002. - 670 с.: табл.

.        Облік і аудит: вступ до спеціальності: Практикум / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича; [Уклад.: Ковальчук Т.М.]. - Чернівці: Рута, 2006.

.        Організація і методика проведення аудиту: Навч.-практ. посіб.: [Для студ. вищ. навч. закл. за спец. «Облік і аудит»] / В.В. Сопко, H.І. Верхоглядова, В.П. Шило та ін. - К.: Вид. дім «Професіонал», 2004. - 623 c.: табл

13.   Практичний аудит: навч. посіб. / П.І. Сокуренко, О.О. Лисиченко, О.В. Нестеренко, Л.П. Максимова; Кременчуц. ін-т Дніпропетр. ун-ту ім. А. Нобеля. - Кременчук: Щербатих О.В., 2012. - 190 с.

14.    Радська В.В., Петраков Я.В. Аудит. Навч. пос. - К.:Центр учбової літератури, 2010. - 416 с.

15.   Шеремет, Анатолий Данилович. Аудит: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. спец. и направлениям] / А.Д. Шеремет, В.П. Суйц; МГУ им. М.В. Ломоносова. - 5-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 447 с.: табл.