Проект геологорозвідувальних робіт (на прикладі Гоголівського родовища)

Зміст

Вступ

. Фізико-географічна та економічна характеристика району робіт

1.1 Промисловість

.2 Сільське господарство

1.3 Транспорт

.4 Рельєф

.5 Грунтовий покрив

.6 Гідрографія

.7          Клімат

2. Топографо-геодезична вивченість району робіт

. Геодезична підготовка проекту геологічних робіт

. Геодезична підготовка рекогностування району робіт

. Підготовка геодезичних даних для виносу проекту свердловин в натуру

. Визначення площі ділянки робіт

.1 Визначення площі ділянки робіт за допомогою палетки

.2 Визначення площі ділянки робіт за допомогою планіметра

. Побудова повздовжнього профілю місцевості і геологічного розрізу профільної лінії свердловин

. Методика окомірної зйомки в околицях свердловин

. Сучасні геодезичні технології для забезпечення геологічних робіт

Висновок

Література

Вступ

Проведення геологорозвідувальних і геофізичних робіт тісно повʼязане з подальшим зміцненням паливно-енергетичного комплексу України, з подальшим освоєнням нових родовищ корисних копалин та раціональної їх розробки з метою зміцнення економічного потенціалу нашої держави.

Якісне проведення вказаних вище робіт неможливе без їх топографо - геодезичного забезпечення. Для складання проекту геологорозвідувальних робіт та географічних досліджень потрібні топографічні карти різних масштабів, а проведення робіт неможливе без спеціальної геодезичної підготовки.

1. Фізико-географічна та економічна характеристика району робіт

Гоголівське родовище розташоване на території Шишацького району Полтавської області. Територія Полтавської області розташована в центральній і північно-східній частинах України, майже цілком у межах Придніпровської низовини, на лівобережжі басейну Дніпра. Виняток становить невелика ділянка площею близько 150 км2 на правобережжі басейну Дніпра, в межах Придніпровської височини. Понад 92% площі області знаходиться у межах природної зони лісостепу, і тільки біля 8% (її крайня південно-східна частина) - у межах степової природної зони Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни.

На півночі Полтавщина межує з областями України: Чернігівською (протяжність меж - 107 км) і Сумською (238 км); на півдні - з Дніпропетровською (173 км) і Кіровоградською (149 км); на сході - з Харківською (188 км); на заході - з Київською (19 км) та Черкаською (225 км) областями. Загальна протяжність меж Полтавської області становить близько 1100 км, з яких 162 км проведені по акваторіях Кременчуцького (98 км) і Дніпродзержинського (64 км) водосховищ.

Область утворена 22 вересня 1937 року. Її сучасні межі встановлені у 1954 році. Площа Полтавщини - 28,8 тис. Км2, що становить близько 4,8% від площі України (7 місце серед її 24 областей, і 8 місце - враховуючи АР Крим). Від площі усієї земної кулі Полтавщина становить 0,006%; від площі населеного суходолу Землі - 0,02%; від площі Європи - 0,3%. Крайня північна точка області розташована за 3,3 км на північ від села Білогорілка Лохвицького району (50°33´18´´пн.ш.), а крайня південна точка - на лівому березі Дніпродзержинського водосховища, в Кобеляцькому районі, за 0,4 км вище старого гирла р. Орель (48°44´36´´пн.ш). Отже, різниця в широті між крайніми північною та південною точками Полтавської області становить 1°48´42´´. Протяжність області з півночі на південь, по прямій лінії між її крайніми північною і південною точками, становить 213,5 км.

Крайня західна точка області знаходиться на лівому березі р. Гнила Оржиця, за 1 км від с. Смотрики Пирятинського району (32°05´20´´сх.д.), а її крайня східна точка розташована за 1,5 км від с. Шевченко Карлівського району (35°29´33´´сх.д.). Отже, протяжність Полтавщини між крайніми західною й східною точками складає 3°24´13´´д., або 259 км.

Географічний центр області, установлений за методом визначення пересічення серединних паралелі й меридіану, розташований на березі Псла поблизу сіл Герусове і Бірки Великобагачанського району (географічні координати: 49°38´57´´пн.ш., 33°47´26´´сх.д.).

Адміністративний центр Полтавщини - місто Полтава (49°35´15´´пн.ш., 34°33´07´´сх.д.), розташований у східній частині області. Площа міста 103,5 км2; його протяжність із заходу на схід - 15,6 км, із півночі на південь - 12,5 км.

Кількість міст 15, з них: обласного підпорядкування (значення) 5;

Кількість районів 25;

Кількість селищ 43;

Кількість сіл 1783;

Населення 1 466 786 осіб на 1 лютого 2013 року.

1.1 Промисловість

Полтавщина належить до областей України з середнім рівнем розвитку промислового виробництва. Більшість галузей промисловості області - нові, виникли в 50-х - 60-х роках: нафто- і газовидобувна, залізорудна, чорна металургія, нафтопереробна, автомобільна, верстатобудівна, електротехнічна, виробництво технологічного устаткування для хімічної, харчової і легкої промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс Полтавської області відіграє важливу роль у розвитку та функціонуванні її суспільного господарства. Виробництво продукції комплексу становить 56% загального обсягу промислової продукції області. В області діє 26 нафтових родовищ, балансові запаси в яких складають 23 859 тис. т (18% в Україні), а позабалансові - 46 207 тис. т (65% в Україні). Полтавська нафта високоякісна: в її складі до 55% світлих нафтопродуктів, мало сірки. В супутніх газах майже 70% пропано-бутанових легкозаймистих фракцій, у зв'язку з чим вони є цінною сировиною для хімічної промисловості.

Деяка кількість видобутої в області нафти і газового конденсату нафтопроводом і залізницею направляється на АТ відкритого типу "Кременчукнафтаоргсинтез", яке виробляє близько 70 видів нафтопродуктів. За обсягом продукції це одне з найбільших підприємств Полтавщини і другий за потужністю нафтопереробний завод України. Крім того, у 2006 р. в області працювало 17 підприємств з видобутку паливно-енергетичних матеріалів, 19 з виробництва продуктів нафтопереробки. Слід зазначити, що з 2001 р. починає спостерігатись збільшення обсягів продукції даної галузі. Середньорічний видобуток нафти в Полтавській області складає понад 220 тис. т. Серед найбільших родовищ нафти виділяють Кибинцівське (Миргородський район) та Решетняківське (Новосанжарський район). Запаси вільного газу в Полтавській області зосереджені в межах 64 родовищ (з 261 по Україні), балансові запаси в яких складають 475 766 млн. м? (44% від загальноукраїнських), а позабалансові 4 077 млн. м? (85%). Середньорічний видобуток газу в Полтавській області складає 6 700 млн. м?. Основні запаси та видобуток вільного газу в Полтавській області припадає на 20 родовищ, балансові запаси яких складають 4 312 млн. м? (13,3% від загальноукраїнських), а позабалансові - 3 687 млн. м? (37% від загальноукраїнських). Найголовнішими родовищами вільного газу в Полтавській області є: Машівське, Опішнянське, Котелевське, Розпашнівське, Яблунівське, Абазівське, Матвіївське, Рудівсько-Червонозаводське, Західно-Хрестищенське (які входять в двадцятку найбільших по Україні).

На території області діє понад 77 електростанцій та електроустановок різної потужності. 99,6% виробництва електроенергії припадає на теплові електростанції (1407,1 млн. кВт. год. - 2006 р.). Найпотужніша ГЕС в області - Кременчуцька ГЕС, що належить до енергосистеми "Харківенерго". Всі інші електростанції області призначені для постачання електроенергії місцевим виробництвам. Поряд з тим, суспільно-господарський комплекс Полтавщини, задовольняє свої потреби в електроенергії за рахунок власного виробництва лише на 20 - 22%, решта енергії надходить з електростанцій інших областей України та Росії.

Металургійний комплекс області представлений Полтавським ГЗК та сталеливарними цехами машинобудівних заводів міст Кременчука, Полтави, Комсомольська, Лубен. В структурі промислового виробництва Полтавщини частка чорної металургії та гірничорудної промисловості в 2006 р. складала 9,6%. Всього в області діє 96 підприємств металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів.

Розвиток машинобудування області обумовлюється рівнем розвитку продуктивних сил, а також природно-географічним та соціально-економічним факторами. Машинобудування і металообробка за вартістю промислової продукції займає 3-є місце в обласному промисловому комплексі. Виробництво машин та устаткування представлено 131 підприємством, виробництво електричного та електронного устаткування - 112 підприємствами, виробництво транспортних засобів устаткування 21 підприємством. свердловина геологічний окомірний родовище

Лісозаготівельний промисел в області веде державне лісогосподарське об’єднання "Полтаваліс", до складу якого входить 7 держлісгоспів: Полтавський, Гадяцький, Лубенський, Кременчуцький, Пирятинський, Миргородський, Новосанжарський. Площа лісів в цих лісгоспах - 149,6 тис. га.

.2 Сільське господарство

Рівнинний рельєф та сприятливі агрокліматичні умови створюють відповідні передумови для розвитку сільського господарства.

Найбільші посівні площі області займають зернові культури (56,6% ). Основними виробниками зернових культур є Глобинський (197 тис. т), Новосанжарський (178 тис. т), Миргородський (163 тис. т), Семенівський (147 тис. т), Кобеляцький (125 тис. т) райони.

Значного розвитку за останні роки набуло виробництво круп’яних культур - гречки та проса. Найбільшу питому вагу посівів гречки серед зернових мають північні райони області - Чорнухинський, Гадяцький, Пирятинський.

Виробництво технічних культур на Полтавщині представлено вирощуванням цукрового буряка, сої та соняшника. Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. В цілому галузі рослинництва Полтавщини забезпечують населення та переробну промисловість рослинницькою продукцією.

Тваринництво Полтавської області сформувалось під впливом сприятливих природних та економічних умов для розвитку кормової бази, потреб населення в продукції тваринництва, територіального поділу праці та посилення міжрайонної функції області у виробництві тваринницької продукції.

Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво.

.3 Транспорт

На території Полтавщини функціонують всі (за винятком морського ) види транспорту - залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між: собою, формуючи транспортну систему. Провідне місце за вантажнооборотом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т км), а за пасажирооборотом - автомобільному (1863,9 млн. пас. км) і залізничному (1716,6 млн. пас. км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8% території України, на якій проживає лише 3,3% населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується наступними показниками: за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування - 3,9%, за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям - 5,4%, за вантажнооборотом автомобільного транспорту - 5%.

Залізничний транспорт Полтавщини займає друге місце в перевезенні вантажів і третє - в перевезенні пасажирів. Експлуатаційна протяжність залізниць на території області становить 853,4км. Щільність залізниць в розрахунку на 100 км кв. 2,96 км (Україна - 3,8 км). Залізниці обслуговуються переважно тепловою тягою. Експлуатаційна довжина електрифікованих залізничних колій загального користування становить 277,6 км (32,5% від загальної довжини). Решта 575,8 км (67,5%) - дизельне пальне.

Територію області охоплює Південна залізниця, що зв'язує Донбас зі столицею України та західними областями. Полтавщину перетинають чотири залізничні магістралі: Лозова - Полтава - Ромодан - Гребінка; Харків - Полтава - Кременчук; Бахмач - Ромодан - Кременчук з відгалуженням Лохвиця - Гадяч; Бахмач - Пирятин - Гребінка.

Автомобільний транспорт відіграє важливу роль у внутрішньо обласних зв'язках. Крім того, він обслуговує та доповнює залізничний і річковий транспорт.

Частка автомобільного транспорту в загальній структурі відправлень вантажів складає 81,7%. В структурі вантажообороту Полтавської області, автомобільний транспорт посідає друге місце, а його частка становить 20,1% По території області проходять автомагістралі: Київ - Харків - Ростов-на-Дону з відгалуженням Полтава - Красноград; Полтава - Кременчук - Олександрія; Київ - Пирятин - Ромни - Суми; Полтава - Балта - Рибниця; Полтава - Кременчук; Полтава - Черкаси; Полтава - Гадяч та інші.

Річковий транспорт області діє переважно по Дніпру. В структурі вантажоперевезень переважають : залізна руда, лісові та будівельні матеріали, сільськогосподарська продукція. Річковими портами в 2006 році було перероблено 1235,4 тис. т вантажів.

Провідну роль в організації річкового транспорту відіграє Кременчуцький річковий порт. Зараз Кременчуцький порт - це сучасне високомеханізоване підприємство, якому підпорядковано сім пристаней, а також діють річкові вокзали в Кременчуці, Світловодську, Комсомольську.

Авіаційний транспорт області розвинений дуже слабо. Основна виробнича діяльність авіапідприємств - виконання авіахімічних робіт в сільському господарстві, обслуговування нафтогазопроводів, надання допомоги рибінспекції, лісового патрулю, виконання санітарних польотів. Низький розвиток авіатранспорту в Полтавській області зумовлений високими тарифами на перевезення пасажирів та вантажів, застарілістю літаків та високою ціною на пальне.

Трубопровідний транспорт області представлений трубопроводами:"Союз", Уренгой - Помари - Ужгород, Шебелинка - Полтава - Київ, Єлецьк- Курськ - Кременчук - Бендери, а також: нафтопроводами "Дружба ", Кременчук -Херсон.

Міський транспорт представлений автобусами, тролейбусами, та маршрутними таксі в м. Полтава та Кременчук, а в інших містах і СМТ, діють переважно автобуси та маршрутні таксі.

.4 Рельєф

Основна геологічна структура <#"770416.files/image002.gif"> 

Для того, щоб визначити номер пояса, в якому знаходиться крайня точка, потрібно скористатися формулою :

де М - номер ряду;  - географічна широта центру родовища.

При заданому значенні географічної широти крайня точка

 , згідно з формулою, матимемо:

.

Отже, порядковий номер ряду 13. У латинському алфавіті цьому числу відповідає літера М.

Для того, щоб визначити номер колони, в якій знаходиться крайня точка, потрібно спочатку обчислити порядковий номер зони за формулою:

,

де n - номер зони;  - географічна довгота крайньої точки.

При заданому значенні географічної довготи крайньої точки , згідно з формулою (4.2) отримаємо: .

Виконаємо перехід від зони до колони за відомо формулою :

де N - номер колони; n - номер зони.

При n=6 вираховуємо за формулою перехід від зони до колони:=6+30=36

Номенклатура листа карти масштабу 1:1000 000 буде М-36

Рисунок 1 - Поділ аркуша карти масштабу 1:1 000 000 на аркуші карти масштабу 1:100 000

Щоб отримати лист карти масштабу 1:100 000, слід лист карти масштабу 1:1000 000 поділити на 144 частини.

З рис.1 видно, що задана точка розташована в межах листа карти № 81, а номенклатура карти масштабу 1:100 000 і географічні координати кутів рамки приведені на рисунку 2

Рисунок 2 - Поділ аркуша карти масштабу 1:100 000 на аркуші карти масштабу 1:50 000

З рис. 2 видно, що задана точка розташована в межах листа карти М-36-81-В

Рисунок 3 - Поділ аркуша карти масштабу 1:50 000 на аркуші карти масштабу 1:25 000

Номенклатурою карти масштабу 1:25 000 буде: М-36-81-В-б. Поділ карти масштабу 1:25 000 з метою отримання потрібного аркуша карти масштабу 1:10 000 вказано на рис. 4.

Рисунок 4 - Поділ аркуша карти масштабу 1:25 000 на аркуші карти масштабу 1:10 000

Рисунок 5 - Аркуш карти масштабу 1:10 000

Таблиця 3.1 Перелік масштабів і номенклатур необхідних листів карт

4. Геодезчина підготовка рекогностування району робіт

Зорієнтувати лінію - це означає визначити її положення відносно напрямків, які приміняються за вихідні. За вихідні напрямки приміняють: осьовий меридіан, істинний меридіан, магнітний меридіан. Меридіан що проходить через дану точку місцевості, одним напрямом вказує на північ, а іншим- на південний полюс. Для орієнтування напрямів користуються азимутами , румбами , та дирекційними кутами. Істинним азимутом лінії місцевості в даній точці називають кут, що відрахований за ходом стрілки годинника від північного напряму істинного меридіана, який проходить через дану точку, до напряму з цієї точки на предмет.

За абсолютним значенням азимути міняються від 0° до 360°. Меридіани міх собою не паралельні, тому азимут лінії в кожній її точці має різне значення. Магнітний азимут - це горизонтальний кут, відрахований за ходом годинникової стрілки від північного напряму магнітного меридіана, що проходить через дану точку, до напряму з цієї точки на предмет.

Горизонтальний кут який відраховується від північного кінця осьового меридіану за напрямком руху стрілки годинника до даного напрямку називають - дирекційним кутом, його можна поміряти за допомогою транспортира від лінії кілометрової сітки. Гострий кут, який відраховується від ближчого кінця меридіану з півночі або півдня - називають румбом(r).

Прямокутні координати і абсолютні висоти запроектованих свердловин визначають графічним способом по топографічній карті, що додається до завдання. Якщо свердловина розміщена між горизонталями, то її позначка обчислюється за формулами:

де  - перевищення свердловини над горизонталлю, м; Н₁, Н₂ - позначки суміжних горизонталей, визначені по карті, м; n - відстань на карті від точки до горизонталі з меншою висотою, мм; d - заложення між суміжними горизонталями, мм.

Таблиця 4.1 Прямокутні координати і висоти запроектованих свердловин

Таблиця4.2 Орієнтування ліній

5. Підготовка геодезичних даних для виносу свердловин в натуру

Для того, щоб винести свердловину 1 необхідно визначити кут β_А і горизонтальне положення S_А-1, де:

β_{А =} α_А-1 - α_АC

S_А-1 = (Y₁ - Y_A)²/ sin α_А-1; S_А-1 = (Х₁ - Х_A)²/ cos α_А-1;

S_А-1 = (Х₁ - Х_A)² + (Y₁ - Y_A)²

Для цього необхідно визначити α_А-1 і α_АC за формулами:

_А-1 = (Y₁ - Y_A)/ (Y₁ - Y_A);

tg α_АC = (Y_C - Y_A) + (Х₁ - Х_A);

Звідси ми отримуємо кут α , α - дирекційний кут. Для визначення чверті, в якій знаходиться дирекцїйний кут враховують знаки Y (синуса) і Х (косинуса).

Румби

Таблиця 5.1 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

Таблиця 5.2 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 1.

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.А теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 284°18´ і віддаль S=559м.

Таблиця 5.3 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

Таблиця 5.4 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 2

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.B теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 316° і віддаль S=2375,4м.

Таблиця 5.5 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

Таблиця 5.6 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 3.

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.C теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 177°16´ і віддаль S=1351м.

Таблиця 5.7 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

Таблиця 5.8 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 4.

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.D теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 49°42´ і віддаль S=1570м.

6. Визначення площі ділянки робіт

.1 Визначення площі ділянки робіт з допомогою палетки

Застосовувати вказаний спосіб доцільно для визначення ділянок з невеликою площею і відносно прямолінійними межами. Точність методу становить 1/100-1/200 площі, що вимірюється. Для визначення площі району робіт використовують палетку квадратів з стороною 5 мм. Палетка представляє собою сітку квадратів, нанесену на кальку, або на іншу прозору основу. Площа, що відповідає одному квадрату палетки обчислюється за формулою:

=(d·a)²

де S - площа, що відповідає одному квадрату; d - відстань, що відповідає 1 мм у масштабі карти; а - сторона квадрату палетки, мм.

У нашому випадку при d = 50 м і а = 5 мм, одержимо S = 62500м².

Площа ділянки робіт визначається за формулою:

=S·n

₁=62500 м² · 406₂=62500 м² · 412

де р - площа району робіт; S - площа, що відповідає одному квадрату; n - кількість повних і неповних квадратів.

Палетку ставлять на карту і підраховують кількість повних і неповних квадратів в межах площі, що визначається.

Потім зсувають палетку і повторюють підрахунок квадратів.

Р=25,500 км²

Точність визначення площі характеризується відносною середньою квадратичною похибкою (1/N), і може бути обчислена за формулою:

де Δр - різниця площ з двох прийомів; Р - загальна площа ділянки робіт.

При Δр=0,250 км²; Р=25,500 км² отримаємо:

.2 Визначення площі ділянки робіт з допомогою планіметра

Для визначення площі ділянки полюс планіметра закріплюють на плані поблизу неї. Центр обвідного скельця встановлюють на будь-яку позначену олівцем точку контуру й на відліковому механізмі читають відлік до обводу. Обвівши ділянку обвідним скельцем по контуру за годинниковою стрілкою до позначеної точки, беруть другий відлік т₂. Різниця відліків т₂ - т₁, дасть площу обведеної фігури у поділках планіметра. Для визначення площі ділянки потрібно знати, скільки квадратних метрів чи гектарів міститься в одній поділці планіметра, тобто ціну С поділки. Тоді площу ділянки можна визначити за формулою:

S = С (т₂ - т₁)

де С - ціна поділки планіметра

- площ квадратів

- чотирьохзначний відлік

Ціну поділки планіметра визначають шляхом обводу фігури, площа якої відома. Як правило, з цією метою використовують квадрат координатної сітки, площу якого визначають за масштабом плану.

Установивши планіметр у робоче положення, центр обвідного скельця ставлять в одній із вершин квадрата і, взявши початковий відлік т₁ обводять контур квадрата. Дійшовши до початкової точки, беруть другий відлік т₂. Розділивши площу квадрата на різницю відліків т₂ - т₁ знаходять ціну поділки планіметра у квадратних метрах.

(m₁ - m₂)_сер=1073

S = 24242,2 · 1073 = 26011880 м² = 26, 011880 км²

S = 26,011880 км²

7. Побудова поздовжнього профілю місцевості і геологічного розрізу вздовж профільної лінії свердловин

Профіль місцевості і геологічний розріз будуємо, як одне креслення на міліметровому папері. Горизонтальний масштаб приймаємо рівним масштабу топографічної карти (1:50 000), а вертикальний - 1:1000. Спочатку будуємо сітку профілю з графами: номер свердловини, абсолютні висоти, відстані. Далі вибираємо умовний горизонт з врахуванням глибин свердловин, будуємо і підписуємо вертикальну шкалу висот у заданому вертикальному масштабі (1:1000). За даними планового і висотного положення запроектованих свердловин і характерних точок рельєфу вздовж профільної лінії будуємо поздовжній профіль. При зображенні пластів гірських порід використовують умовні позначенн.

Для зображення стратиграфічного розрізу застосовуємо наведені в таблиці глибини залягання порід по кожній свердловині.

Таблиця 7.1 Глибини залягання порід

8. Методика окомірної зйомки в околицях свердловин

Окомірна зйомка - це найбільш простий вид зйомки місцевості. Окомірна зйомка необхідна при дешифруванні аерознімків, карт мілких масштабів, а також при поповнені і виправленні застарілих карт і планів. Рідше, окомірна зйомка виконується як самостійний вид зйомчих робіт.

При окомірних зйомках в експедиційних умовах використовують планшет.

Планшет - це кусок картону розміром 25 х 30 см, на заданій стороні якого є кишенька. На планшет кнопками прикріплюють аркуш ватману, на якому в подальшому ведуть зйомчу роботу. На папері, для зручності виконання польових робіт, в туші викреслюють сітку квадратів зі стороною 2 см. До планшету прикріплюють компас так, щоб лінія північ - південь на бусольному кільці була паралельна довгій стороні планшета.

Візирна масштабна лінійка служить для візування, прокреслювання напрямків і відкладання відстаней.

Окрімна зйомка складається з наступних операцій:

1)      підготовчі роботи;

2)      польові роботи;

)        оформлення плану;

План невеликої ділянки місцевості можна скласти власноруч. Для цього потрібні нескладні інструменти - планшет із компасом і візирна лінійка. Планшет - це прямокутна дошка з прикріпленим в одному куті компасом. До дошки прикріплюють також аркуш паперу, на якому креслять план.

Планшет для окомірної зйомки

Спершу на папері проводять лінію "північ - південь" у вигляді стрілки. Її напрям має збігатися з напрямом на компасі. Після цього планшет потрібно зорієнтувати. Для цього стрілку компаса звільняють, дають їй заспокоїтись, а потім, повертаючи планшет навколо осі, наводять північний кінець стрілки на цифру 0.

На аркуші паперу обирають точку для позначення місця свого розташування. Один кінець візирної лінійки прикладають до цієї точки, а інший спрямовують на той об’єкт, який слід позначити на плані. За допомогою лінійки олівцем проводять лінію, після чого вимірюють відстань до предмета рулеткою, землемірним циркулем або кроками. Цю відстань відкладають на проведеній лінії в обраному масштабі. Предмет позначають умовним знаком, а лінію витирають гумкою. Потім таким самим чином зображують інші місцеві об’єкти.

Такий процес створення плану місцевості називається окомірною зйомкою.

9. Сучасні геодезичні технології для забезпечення геологічних робіт

В сучасному розумінні "геодезія" - це наука про методи визначення форми і розмірів Землі або окремих її частин, зображення земної поверхні на планах та картах і точних вимірювань на місцевості.

Сучасна геодезія тісно пов'язана з іншими науками математикою, фізикою, астрономією, електронікою, оптикою та обчислювальною технікою. А теперешні геодезичні прилади - це складні радіо- та оптико-електронні комплекси.

Сучасні геодезичні прилади: електронний тахеометр та GPS-приймач

Залежно від задач, що вирішуються, геодезія поділяється на ряд самостійних дисциплін:

вища геодезія (астрономічна геодезія, космічна геодезія, гравіметрія) вивчає форму та розміри Землі та методи високоточного вимірювання координат точок земної поверхні;

інженерна геодезія - область геодезії, спрямована на виконання геодезичних вимірювань при вищукуваннях, проектуванні та експлуатації будівель та споруд;

маркшейдерія - область геодезії, спрямована на виконання геодезичних вимірювань при проектуванні та розробці кар'єрів, шахт та в тунелебудуванні;

Топографія - дисципліна, що займається географічним та геометричним вивченням місцевості з метою складання топографічних карт. В сферу топографії входять питання класифікації, змісту, методики складання та точності карт;

гідрографія - область геодезії, спрямована на дослідження та опис у вигляді карт водних об'єктів;

фотограмметрія - дисципліна, що вивчає вимірювання на аерофото та космічних знімках з метою складання планів та карт;

Картографія - дисципліна, що займається методами складання та видання карт.

Висновок

Під час написання курсової роботи я визначив, що фізико - географічні умови району робіт є сприятливими для топографо - геодезичної вивченості, район забезпечений топографічними картами включно до топокарти 1 : 50 000, номенклатура листа карти масштабу 1 : 10 000 є M-36-81-В-б-1, визначив дирекційні кути, істинний та магнітні азимути, координати свердловин, підготував дані для виносу свердловин в натуру, визначив площу району робіт з допомогою двох способів, побудував геологічний профіль, засвоїв методику окомірної зйомки в околицях свердловин.

Література

1.       Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії. - Київ, 2013 р.

2.       Б.С. Хейфец, Б.Б. Данилевич. Практикум по инженерной геодезии. - М.: Недра, 1979.

.        Парамонов А.Г., Сомов В.Д., Черноглазов Н.В. Основы топографии и аэрофотосъемки. - М. Недра, 1991. С. 285.