Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні
Вступ
В
сучасних умовах страхова галузь стає невід’ємною частиною діяльності для
суміжних галузей бізнесу, своєрідним механізмом підтримки економічної рівноваги
в країні та набуває стратегічного значення для зміцнення й розвитку
національної економіки.
Сучасний
стан економіки України, розбудова її інфраструктури, створення дієвих
механізмів господарювання для усіх суб’єктів ринку передбачає необхідність
теоретичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим
умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним
особам
Страхування життя є
необхідним атрибутом ринкової економіки. Саме цей вид страхування в розвинених
країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім
джерелом інвестування національних економік.
Також все більш
очевидним є те, що для теперішньої ситуації в медичному страхуванні, притаманна
недостатність фінансового забезпечення встановлених державою соціальних
гарантій. Необхідність загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування в Україні головною мірою зумовлює сучасний стан та порядок
фінансування галузі охорони здоров’я, основною вадою якого є використання
єдиного вагомого джерела фінансування - бюджетних коштів. Дефіцит фінансових
ресурсів накладає суттєві обмеження на розвиток інфраструктури медичних
закладів і на рівень якості медичної допомоги. Тому розвиток добровільного
медичного страхування є об’єктивною потребою, здатною піднести рівень охорони
здоров’я населення, забезпечити надходження коштів у соціальну сферу.
Основні проблеми теорії
і практики особистого страхування в Україні досліджували вчені: В. Базилевич,
К. Базилевич, А. Гвозденко, М. Мних, О. Залєтов, С. Осадець та інші.
Метою курсової роботи є
поглиблення теоретичних і практичних знань з особистого страхування.
Відповідно до мети
завданнями курсової роботи є:
- визначення
теоретичних основ функціонування особистого страхування в Україні;
- проведення
аналізу особистого страхування в Україні;
- визначення
проблем та перспектив розвитку особистого страхування.
Об`єктом дослідження є
розвиток особистого страхування в Україні.
Предметом дослідження є
функціонування страхування життя, медичне страхування та страхування від
нещасних випадків.
Відповідно до мети і
завдань використовувалися методи аналізу, порівняння та групувань.
Інформаційною базою
дослідження є законодавчі, нормативні та методичні матеріали законодавчої та
виконавчої влади, офіційні матеріали Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України.
.
Теоретичні основи особистого страхування в Україні
Особисте страхування
можна визначити як галузь страхової діяльності, яка має на меті надання певних
послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним
особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від
нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників
(застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і
здоров'я.
Особисте страхування
регламентується ЗУ «Про страхування» .
Особисте страхування має
багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об'єктів
страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є
відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В
особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в
соціальному - кошти підприємств, установ, організацій.
В особистому страхуванні
розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого);
тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення
страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із
виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку
страхування.
Особисте страхування
об’єднує короткострокові і довгострокові договори страхування.
За довгостроковими
договорами у страховика виникає відповідальність у разі смерті або дожиття до
закінчення строку страхування чи визначеної договором строку дії.
За короткостроковими
договорами відповідальність страховика виникає у разі:
- смерті
внаслідок нещасного випадку;
- втрати
тимчасової постійної непрацездатності;
- захворювання;
- звернення
до медичного закладу.
Особисте страхування
може здійснюватися в добровільній і обов’язковій формі. Зосередимо увагу на
добровільному особистому страхуванні.
Необхідність особистого
добровільного страхування зумовлюються як ризиковим характером відтворення
робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв’язку з урбанізацією,
погіршенням довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній
чисельності населення. це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку
держави та її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок
перерозподілу індивідуальних доходів.
Особисте страхування
включає:
- страхування
від нещасних випадків;
- страхування
життя;
- добровільне
медичне страхування;
- страхування
додаткової пенсії;
Здійснення особистого
страхування пов'язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко,
зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це
таке страхування пов'язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми,
яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.
Поділ страхування на
окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують,
тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для
здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що
характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування,
об'єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних
випадків і медичне страхування - ризиковані .
Страхування життя.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про
страхування», страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає
обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування
у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором
страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії
договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного
договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати
обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що
стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі,
якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні
страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у
договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком
дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних
страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої
особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
Страхування життя -
підгалузь особистого страхування, в якому об’єктом страхових відносин можуть
бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству Україні, пов’язані з
життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільного укладеного
договору між страховиком і страхувальником.
Договори страхування
життя - це довгострокові договори, які передбачають страховий захист
страхувальників у разі настання несприятливої події для їх життя та здоров’я.
Особливостями договорів страхування життя є:
1) встановлення
страхової суми;
2) накопичення
страхової суми .
Як показує світовий
досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей.
Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати
на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом
накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини
страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для
близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування
життя дає змогу полегшувати передання майна, створювати грошові фонди для
різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).
Окрім того, значне
поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження
на соціальний бюджет країни. Довгострокове страхування життя, договори за,
якими можуть бути укладені і на 10, і на 20, і на 40 років, дає можливість
накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може
бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє
стабілізації фінансового стану держави.
Відповідальність
страхової компанії настає у разі:
1) смерті під час
дії договору страхування;
2) дожиття
страхувальника або застрахованої особи до певного строку, який обумовлений договором
страхування.
Оцінка ризику
страхування життя здійснюється у відповідності до таблиці смертності, які
базуються на матеріалах статистичного обліку населення або матеріалах страхових
компаній, що показується смертність осіб із року в рік, враховуючи вік. Крім
таблиць смертності страхова компанія може враховувати фактори, які впливають на
смертність населення, а саме:
1) вік;
2) професія;
) стать;
) місце
проживання.
Чим точніше визначені
показники таблиці смертності тим достовірніше буде розраховано страхова премія .
За договорами
страхування життя, ризиком для страховика вважається дострокове припинення дії
договору страхування. Плата за страхування за довгостроковими договорами
страхування вноситься щомісячно, щоквартально, щорічно.
Договори страхування
укладаються у відповідності до правил страхування, які мають єдині особливості
з врахуванням характеристик об’єкта страхування, страхових методик розрахунку
тарифів, врахування особливостей формування страхових резервів.
Світова практика виділяє
наступні види страхування:
1) змішане
страхування;
2) страхування
дітей;
) страхування до
вступу в шлюб;
) довічне
страхування;
) страхування
додаткової пенсії.
Змішане страхування
життя - вид страхування, який об’єднує в одному договорі кілька самостійних
договорів страхування, зокрема:
1) дожиття до
закінчення строку страхування;
2) смерть
застрахованого;
) втрата здоров’я
від нещасних випадків.
Страхувальниками в цьому
виді страхування є тільки фізичні особи. Страхова сума виплачується у разі
закінчення дії договору страхування, смерті, нещасного випадку.
Страхування дітей.
Страхувальниками вважаються батьки і родичі дитини, які сплачують страхові
внески. Договір страхування життя дітей може бути укладений, якщо вік дитини до
15 років, стан здоров’я дитини не має значення. Максимальний строк дії договору
встановлюються, як правило, 18 років. Страхова сума виплачується у разі смерті,
втрати дитиною здоров’я від нещасного випадку під час дії договору страхування.
Страхування до вступу в
шлюб. Страхувальниками можуть бути батьки, родичі, опікуни. На страхування
приймаються діти до 15 років. Страхова сума виплачується у разі закінчення дії
договору страхування, вступу в шлюб, досягнення застрахованою дитиною 21 рік.
Довічне страхування -
договір укладається з особами у віці від 18 до 70 років, не страхуються
інваліди 1 групи. Повна страхова сума сплачується у разі смерті застрахованої
особи, особам які зазначені в договорі, за винятком смерті що є наслідком:
1) самогубства
застрахованого;
) алкогольного,
токсичного, наркотичного сп’яніння.
Страхування додаткової
пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття. Договір укладаються індивідуально,
а також з групою осіб. Страхові виплати здійснюються з виходом на пенсію
(страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування.
Страхування від нещасних
випадків
Страхування від нещасних
випадків об’єднує короткострокові договори страхування, відповідальність за
якими у страховика виникає уразі тимчасової втрати працездатності, постійної
втрати працездатності, уразі смерті внаслідок нещасного випадку.
Під нещасними випадками
розуміються такі події:
- травмування;
- укуси
тварин, комах, зміїв;
- переохолодження,
обмороження;
- отруєння
хімічними речовинами;
- утоплення;
Страхування від нещасних
випадків є як обов’язкове, так і необов’язкове. Страхуватися можуть як фізичні
так і юридичні особи. Договора страхування від нещасних випадків укладаються на
підставі заяви страхувальника, але це стосується тільки добровільних видів
страхування.
За обов’язковими видами
страхування особа вважається автоматично застрахованною .
Страхування від нещасних
випадків поділяється:
- колективне
страхування
- індивідуальне
страхування
Колективне страхування
здійснюється за рахунок коштів підприємств. Індивідуальне страхування за
рахунок коштів застрахованої особи.
До колективного
страхування відноситься:
- Страхування
туристів
- Страхування
роботодавцями працівників
Індивідуальне
страхування:
- Від
нещасного випадку на транспорті
- Страхування
дітей
- Особисте
страхування
Обов’язкове страхування
від нещасних випадків визначено законом про страхування:
- страхування
від нещасних випадків на транспорті;
- страхування
спортсменів вищих категорій;
- страхування
працівників медичних закладів на випадок захворювання СНІДом при виконанні
службових обов’язків;
- страхування
пожежників;
- страхування
життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної служби;
За обов’язковим
страхуванням від нещасних випадків вважаються застрахованими:
1) пасажири
наземного, морського, залізничного, повітряного транспорту за виключенням
муніципального транспорту.
2) Водій будь-якої
організаційної форми власності підприємства.
Плата за страхування
здійснюється в момент придбання проїзного квитка. Плата за водіїв здійснюється
за рахунок коштів підприємств. Страхування для страхувальників починає діяти з
моменту оголошення посадки і закінчується після прибуття до місця призначення.
Для водіїв страхування розповсюджується тільки на час поїздки. Страхова сума за
обов’язковим страхуванням на транспорті встановлюється на рівні 1000
неоподаткованих мінімумів.
Повна страхова сума
сплачується вразі смерті застрахованої особи, вразі першої групи інвалідності -
90%, 2-ї - 80%, 3-ї - 75%. Уразі тимчасової непрацездатності сплачується 0,02
від страхової суми за кожен день перебування застрахованої особи на
лікарняному.
Для отримання страхового
відшкодування застрахована особа, або вигодонабувачі повинні подати заяву
страховикові про настання страхового випадку та проїзний квиток, та довідку
медичного закладу про стан здоров’я.
При добровільному
страхуванні, в більшій частині, страхувальник є фізичною особою, але договори
страхування можуть бути укладені із страхувальником - юридичною особою.
Страховим випадком
вважається:
- Смерть
- Тимчасова
та постійна втрата працездатності.
При добровільному
страхуванні від нещасного випадку на виробництві, виокремлюють три групи
ризикових професій.
- адміністративний
апарат управління, працівники навчальних закладів, банків, медичних установ,
бібліотекарі.
- наземні працівники горно
добувної промисловості, працівники міліції, транспортних підприємств.
- шахтарі, працівники
карного розшуку, даїшники.
Місячний тариф, який
застосовується для 1 групи - 0,01, 2 - 0,02, 3 - 0,03.
Якщо укладається договір
колективного страхування до нього надається списочний склад працівників .
Договір страхування
укладається у двох екземплярах, один надається страховикові. При настанні
страхового випадку, застрахована особа надає письмову заяву в установленій
формі, страховий поліс та довідки з медичного закладу. Страховий випадок
повинен бути підтверджений страховим актом. При смерті застрахованої особи,
страхова сума сплачується в повному обсязі. При набутті інвалідності страхова
сума сплачується в залежності від ступеня втрати здоров’я.
Добровільними видами
страхування є:
- страхування
на виробництві.
- Туристичне
страхування.
- Страхування
дітей.
Медичне страхування.
Об’єктом МС вважається
здоровя та працездатність застрахованої особи. Відповідальність страховика
настає вразі захворювання, звернення до медичного закладу, наявність потреби в
профілактичних заходах. МС може проводитися як в добровільній так і в
обов’язковій формі.
Обов’язкове медичне
страхування розповсюджується на всі верстви населення та не залежить від віку,
стану здоров’я застрахованої особи та роду її зайнятості.
Страхувальником для
працюючих осіб є роботодавці, а для непрацюючих - держава .
Обсяги відповідальності
обов’язкового страхування передбачають відшкодування витрат застрахованій особі
при гострих захворюваннях та випадках, які передбачають необхідність швидкої
медичної допомоги.
Обов’язкове страхування
регулюється законодавством України. Також один із суб’єктів обов’язкового
страхування є фонд охорони здоров’я, який здійснює контроль за діяльністю
медичних закладів та страхових компаній, які здійснюють обов’язкове страхування
.
Суб'єктами добровільного
медичного страхування є:
- страхувальники
- окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян,
а також благодійні організації та фонди;
- страховики
- страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;
- медичні
установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають
ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.
Страхові фонди
добровільного медичного страхування утворюються за рахунок:
- добровільних
страхових внесків підприємств та організацій;
- добровільних
страхових внесків різних груп населення;
- добровільних
внесків окремих громадян
Добровільне страхування
може здійснюватися як індивідуально так і колективно.
Колективне в більшій
частині здійснюється на підприємстві за рахунок його коштів. Індивідуальне
страхування здійснюється за рахунок коштів застрахованої особи.
Добровільне страхування
здійснюється на підставі правил страхування, якими визначається програма
медичного страхування.
Програмами медичного
страхування визначається обсяг відповідальності страховика; перелік хвороб
внаслідок яких страхова компанія повинна сплачувати відшкодування; умови
проведення лікування; обсяги послуг, яки можуть надаватися медичним закладом .
У відповідності до
власних потреб застрахована особа визначає програму страхування. При укладанні
договору страхування застрахована особа повинна надати відомості про стан
здоров’я. При визначенні плати за страхування враховується вік застрахованої
особи та стан здоров’я та програма страхування.
Програми страхування
страхова компанія складає самостійно, в якій визначається перелік послуг, які
надаються страховиком та медичним закладом, перелік захворювань при яких здійснюються
виплати.
Взаємодії між страховими
компаніями та медичними установами здійснюються на підставі угоди про сумісну
діяльність.
В залежності від умов
договору страхування страхувальники можуть отримувати страховий захист у
вигляді медичних послуг в медичних закладах, які зазначені договором, або в
будь-якому закладі, який задовольняє потреби страхувальника.
Тарифи на медичні та
інші послуги з добровільного медичного страхування встановлюються за договором
страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.
Розміри страхових
внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з
урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією,
станом здоров'я тощо.
Головні завдання
державного медичного страхування (ДМС):
- забезпеченні,
охорони здоров'я населення;
- забезпечення
відтворення населення;
- розвиток
медичного обслуговування;
- фінансування
системи охорони здоров'я;
- перерозподіл
коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами
населення.
Особливості ДМС
визначаються його місцем в системі соціально-економічних гарантій громадян і
полягають у такому:
- ДМС
є однією із форм особистого страхування;
- воно
є важливим ринковим компонентом, що доповнює системи обов'язкового
загальнодержавного медичного страхування і соціального забезпечення;
- програми
ДМС обираються за бажанням страхувальника і залежать від його
платоспроможності;
- ДМС
ґрунтується на принципі страхової солідарності, зміст якої полягає в тому, що
застрахована особа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що
визначаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем.
Перевищення вартості медичних послуг над внесками страхувальника є можливим
завдяки тому, що частина застрахованих, які внесли премії до страхової
компанії, не потрапляють у страхову ситуацію і не користуються послугами
медичних закладів.
Таким чином, особисте
страхування може бути, як обов’язковим так і добровільним. Особисте страхування
є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров’ю та працездатності
людини, а також однією із галузей страхування, що законодавчо закріплюються в
Україні.
Необхідність особистого
страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так
і підвищенням ступеню ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням
довкілля, а також зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній
чисельності населення.
2. Аналіз сучасного
стану особистого страхування в Україні
Галузь страхування життя
в усьому світі дотується державою, оскільки компанії, що працюють у цій сфері,
частково беруть на себе соціальний тягар держави, знімають соціальне та
психологічне навантаження з бюджету, а також дозволяють вирішити проблеми
пенсійного забезпечення громадян.
У перші роки свого
існування лайфове страхування зазвичай є планово збитковим. Адже потрібно
вкласти чималі фінансові ресурси у створення компанії, а саме: закупити
програмне забезпечення та основні засоби, найняти кваліфікований персонал,
якому необхідно виплачувати зарплату незалежно від обсягів продажу страхових
продуктів, організувати рекламну та PR-кампанії тощо. До того ж знадобляться
кошти на утримання та виплату агентських винагород. Слід відзначити, що в перші
роки існування компанії програми страхування життя та комісійні займають
найбільшу частку в її витратах. У цей період внески, які отримала страхова
компанія, не приносять доходів .
Суть страхового бізнесу
полягає не лише в отриманні прибутку, а й у зростанні вартості страхової
компанії. І в перші роки другий фактор є більш динамічним та вагомим. Вартість
компанії залежить від багатьох чинників, але насамперед від обсягу збору
страхових платежів і величини та розгалуженості агентської мережі компанії.
Станом на 01.04.2011
року всього було зареєстровано 453 страхових компаній (СК), з яких 66 - СК зі
страхування життя (СК «Life»), 387 - СК, що здійснюють види страхування інші
ніж страхування життя (СК «non-life»).
Рис. 2.1. Концентрація
ринку страхування «life» за розмірами валових премій
На рисунку 2.1. показано
концентрацію ринку страхових послуг для СК «Life» за показниками часток трьох,
десяти, двадцяти та п’ятдесяти найбільших учасників ринку в сукупному розмірі
залучених валових премій. Концентрація ринку страхування «Life» за часткою
трьох найбільших страховиків протягом останнього року зменшилась до 49, %. В
той же час збільшила частка, яку займають 10 найбільших учасників ринку
страхування «Life», і за І квартал 2001 вона складала 84,5%.
Валові страхові платежі
(премії, внески) при страхуванні життя за І квартал 2011 року становили 249,1
млн. грн., що на 51,3% більше, ніж за І квартал 2010 року (І квартал 2010 р. -
164,6 млн. грн.).
Структура валових надходжень
страхових платежів (премій, внесків) за І квартал 2011 року: 211,0 млн. грн.
(або 84,7%) - що надійшли від фізичних осіб; 38,1 млн. грн. (або 15,3%) - що
надійшли від юридичних осіб.
У І кварталі 2011 року
на 83,2% збільшилась кількість застрахованих фізичних осіб (206 457
застрахованих фізичних осіб у порівнянні з 112 707 застрахованими фізичними
особами протягом І кварталу 2010 року). Станом на 31.03.2011 застраховано 2 951
224 фізичних осіб.
Структура валових
страхових премій та виплат із страхування життя зображена на рисунках 2.2. та
2.3.
Рис. 2.2. Структура
валових страхових премій із страхування життя станом на 31.03.2011 (млн..грн.)
Рис. 2.3. Структура
страхових виплат із страхування життя станом на 31.03.2011 (млн. грн.)
Джерело: Офіційний сайт
Ліги страхових організацій України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://uainsur.com/
Таким чином, незважаючи
на позитивні зрушення, які відбулися галузі страхування життя в Україні
необхідно її реформувати, враховуючи при цьому її теперішній стан, соціальне
значення, а також притаманний цій галузі потужний інвестиційний потенціал.
Протягом останніх років
медицина значно просунулася вперед. На даний момент величезна кількість клінік
і методик забезпечує потрібну турботу і лікування практично всіх розповсюджених
хвороб. Проте, як і всі послуги, після отримання незалежності вони почали
здійснюватися на платній основі, а це означає недосяжність необхідного
лікування для певних верств населення.
Перепоною для розвитку
добровільного медичного страхування в такій формі, яка сьогодні існує в нашій
державі, є низька поінформованість населення про переваги та недоліки медичного
страхування як джерела фінансування системи охорони здоров’я. Про це свідчать
результати досліджень, проведених Київським міжнародним інститутом
соціологічних досліджень (КМІС) та Асоціації психіатрів України. Наведемо деякі
дані зазначених вище досліджень. Серед тих, хто отримав вищу освіту, кількість
тих, хто обирає бюджетну та страхову моделі, практично однакова - 39% і 36%
відповідно. В той час, як серед осіб з неповною середньою освітою бюджетну
систему обирає 64%, а страхову - лише 10%. Також ставлення до страхової
медицини залежить і від віку респондентів: серед людей від 18 до 29 років
обирають страхову модель 34%, а серед представників старших вікових груп - 9%.
Ситуація загострюється за умови старіючої української нації .
Якщо розглядати проблему
в регіональному розрізі, то кількість прихильників страхової моделі
збільшується за умов просування зі сходу на захід України. Так, за страхову
модель виступає 20% у Східному регіоні і понад 35% у Західному. На думку
багатьох експертів істотними обставинами, які впливають на відмінності у
ставленні опитаних з різних регіонів до страхової моделі охорони здоров’я, є
досвід країн-сусідів .
Для більш наглядного
розуміння ситуації на ринку ДМС, необхідно провести аналіз показників даного
ринку.
Так, за показниками
вітчизняного страхового ринку добровільного медичного страхування за період
2006-2009рр. простежується приріст валових страхових премій з 326396,7 тис.
грн. у 2006 р., до 433118,6 тис. грн. у 2007 р., до 578254,5 тис. грн. у 2008
р., а у кінцевому результаті відбулося значне зростання до 941100,00 тис грн.
Проте, така тенденція зростання страхових платежів по ДМС одночасно
простежується на ряду із зростанням валових страхових виплат: з 211448,2 тис.
грн. у 2006 р., до 297184,4 тис. грн. у 2007 р., до 408819,76 тис. грн. у 2008
р., та до 632400,00 тис. грн..
У структурі страхових
виплат на страхування медичних витрат в 2008 р. припадає 44,9 млн. грн.
(30,2%), а в 2009 р. - 81,0 млн. грн. (45,3%); рівень страхових виплат на
медичне страхування складає в 2008 р. - 463,1 млн. грн. (70,7%), а в 2009 р. -
551,4 млн. грн. (72,3%).
Що стосується 2010 року,
не дивлячись на падіння попиту на деякі страхові послуги, учасники ринку ДМС
можуть говорити про зростання надходжень страхових премій за перше півріччя
2010 року.
За підрахунками
страхових компаній, в першому півріччі 2010 року програми ДМС принесли близько
440 млн грн. Для порівняння: за перше півріччя 2009 року ДМС принесло страховим
компаніям 375 млн грн. премій.
В 2010 р. відбулося
зростання порівняно з 2009 р., страхових премій по ДМС на 15-20%. Такий приріст
ринку ДМС відбувся за рахунок збільшення попиту на дані програми з боку
вітчизняних підприємств, а також організованих колективів фізичних осіб.
В середньому програми
ДМС подорожчали в 2010 р. на 20-30% порівняно з 2009. Якщо раніше поліси ДМС в
середньому коштували 1,5 тис. грн. в рік і більше, то тепер - 2,5-8 тис. грн.
При цьому необхідно
враховувати, що ціни на програми медичного страхування зростають вже не перший
рік, наприклад, в 2009 р. вони зросли на 50-60%. Ціни на програми ДМС досягли
свого піку в кінці I квартала 2010 р. і поступово пішли на спад.
Таким чином,
проаналізувавши особисте страхування в розрізі страхування життя та медичного
страхування, незважаючи на позитивні зрушення, які відбулися в цих галузях
необхідно все ж таки їх реформування, враховуючи при цьому їх теперішній стан,
соціальне значення та інші особливості.
3. Проблеми та
перспективи розвитку особистого страхування в Україні
страхування юридичний особистий
На розвиток страхування
життя здійснюють значний вплив процеси глобалізації та міжнародної інтеграції.
В даний час у чистому вигляді національних страхових ринків практично немає,
оскільки усі вони завдяки експансії іноземного капіталу, системі
перестрахування ризиків на зарубіжних страхових ринках, створенню спільних
страхових компаній об’єдналися в єдиний страховий простір та зазнали при цьому
суттєвих змін.
У зв’язку з цим
загострились проблеми, пов’язані із забезпеченням економічної та фінансової
стійкості страхових компаній, а також забезпечення їх конкурентоспроможності в
новому економічному середовищі. Як зазначають С.Л. Ярошенко та Л.В. Куделя,
розв’язання таких проблем в Україні потребує поглиблених досліджень у напрямках
визначення позитивних і негативних факторів, які привносять в український
страховий ринок зарубіжні страхові компанії, а також причин, що гальмують
розвиток ринку страхування життя в Україні .
Одним із негативних
явищ, привнесених у практику страхування процесами глобалізації, є наростання
різних видів шахрайств та тіньових економічних операцій, кримінальних
протиправних дій. Ці негативні процеси набули у теперішній ситуації світового
масштабу.
Україна перебуває у
стані перебудови соціального захисту населення. Життєвий рівень в Україні є
одним із найнижчих у Європі. За оцінками експертів, майже 70% населення
проживає за межею бідності.
Стара система соціального
захисту незахищених верств населення зруйнована, проте нова в умовах дії
ринкових регуляторів недобудована. Частково питання подолання бідності та
соціального захисту населення вирішуються шляхом страхування життя, медичного
страхування, обов’язкового загальнодержавного страхування від нещасних випадків
чи професійних захворювань, а також страхування інших ризиків фізичних осіб .
Подальший успішний
розвиток страхування життя залежить від розширення переліку страхових послуг,
підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення їхньої інфраструктури,
удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності відповідних компаній,
подальшої інтеграції України у міжнародні структури, співвідношення між
обов’язковим і добровільним страхуванням, залучення ринку страхування життя до
вирішення найважливіших питань соціального страхування.
З метою підвищення
фінансової надійності страховиків, усунення проблемних питань розвитку ринку
страхування життя необхідно:
) розробити концепцію
розвитку ринку страхування життя в Україні, яка передбачала б урахування
принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за
страховою діяльністю, стандартів СОТ, а також законодавства ЄС у сфері
страхування;
) розробити Страховий
кодекс, який вмістив комплекс законодавчих актів у сфері страхування та
визначав взаємовідносини між усіма учасниками ринку страхування життя;
) удосконалити системи
оподаткування та державного нагляду в сфері операцій перестрахування у
нерезидентів;
) розробити пропозиції
щодо вилучення з оподаткування засобів, що спрямовуються на розширення
клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і
страхової культури населення;
) перейти на міжнародні
стандарти бухгалтерського обліку, розширити обсяг, підвищити якість, точність і
прискорити публікацію зведень про стан ринку страхування життя;
) підвищити фінансову
надійність вітчизняних страхових компаній на основі збільшення їх
капіталізації;
) врегулювати питання
щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на
території України .
Також певні проблеми
існують і в медичному страхуванні України. У нашій державі вже тривалий час
існує проблема підвищення рівня державної охорони здоров'я, тому постає питання
про збільшення її бюджетного фінансування. Своєю чергою, це вимагає пошуку
інших позабюджетних джерел відшкодування потрібних витрат. Одним із таких
джерел є медичне страхування. Мета його - збереження здоров'я населення,
забезпечення досягнення біологічного довголіття. Сучасний стан медичного
забезпечення характеризується вкрай незадовільним станом. За оцінкою Світового
банку прогнозується, що до 2025 р. чисельність населення України може
скоротитися на 12 млн чол. Тому у структурі населення переважатимуть особи
непрацездатного віку (пенсіонери та діти) .
Основною проблемою, що
постає у сфері медичного обслуговування є невідповідність існуючим потребам
обсягів коштів, що спрямовуються на фінансування цієї галузі з офіційних
джерел. Це явище сприяє розвитку корупції, розвитку тіньової економіки,
оскільки змушує пацієнтів брати участь у фінансуванні закладів охорони здоров'я
у непередбачений законами України спосіб. Діюча система медичного забезпечення
в Україні перебуває в глибокій організаційно-структурній та фінансовій кризі,
що характеризується нерівномірним розподілом ресурсів у системі, низьким рівнем
розвитку надання первинної медичної допомоги, низькою часткою видатків на
охорону здоров'я по відношенню до ВВП.
В європейських країнах
частка добровільного медичного страхування у фінансуванні системи охорони
здоров'я становить 5-18%. Аналізуючи витрати середнього українського
домогосподарства, можна зробити висновок, що для більшості українського
населення добровільне медичне страхування сьогодні є недоступним. Подальший
розвиток цього виду страхування без запровадження у найближчий час податкових
пільг не матиме вагомого впливу на збільшення фінансування системи охорони
здоров'я .
Загальнообов'язкове
державне медичне страхування повинне забезпечити рівні можливості всіх
громадян, щодо реалізації їхніх конституційних прав на ефективне медичне
обслуговування. Своєю чергою, цей вид страхування має вирішити такі завдання:
за рахунок запровадження збирання на загальнообов'язкове державне медичне
страхування залучити додаткові позабюджетні джерела фінансування; визначити
правові, соціальні, організаційні засади загальнообов'язкового державного
медичного страхування населення в Україні; створити умови для вирівнювання
обсягу та якості медичної допомоги, що надається громадянам на всій території
України; забезпечити захист інтересів застрахованих осіб .
Отже, розвиток
добровільного медичного страхування в Україні вимагає істотного вдосконалення
правового забезпечення. На нашу думку, при розробленні нормативно-правових
актів з медичного страхування та здійсненні відповідних організаційних заходів
слід врахувати наступне:
- підвищити
зацікавленість роботодавців у збереженні здоров’я своїх працівників шляхом
економічного стимулювання;
- забезпечити
законодавче врегулювання за договорами добровільного медичного страхування;
- підвищити
зацікавленість роботодавців, громадян та лікувальних закладів у медичному
страхуванні шляхом створення оптимальної уніфікованої системи кваліфікації та
ціноутворення на медичні послуги;
- на
основі системи оцінки якості медичної допомоги, що планується розробити,
присвоїти медичним установам державні категорії;
- забезпечити
контроль за додержанням єдиних галузевих стандартів лікування усіма медичними
установами, що працюють у системі добровільного медичного страхування .
Отже, впровадження в
життя всіх вище перелічених заходів дасть змогу створити умови для задоволення
потреб населення в одержання висококваліфікованої медичної допомоги. Це у свою
чергу зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети, відбудеться
усунення тіньової медицини в системі медичного обслуговування, що допоможе
уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою
одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних
установ.
Також подальший успішний
розвиток страхування життя залежить від розширення переліку страхових послуг,
підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення їхньої інфраструктури,
удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності відповідних компаній,
подальшої інтеграції України у міжнародні структури.
Висновки
Отже, особисте
страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка має на меті
надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так
і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів
підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист
страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього
життя і здоров'я.
Позитивними тенденціями
розвитку особистого страхування в Україні є:
- збільшення
обсягів страхових резервів на один договір;
- вирівнювання
темпів зростання страхових премій та страхових резервів;
- збільшення
рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх
зобов’язань перед страхувальником;
- пожвавлення
конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування.
В результаті аналізу
основних показників функціонування ринку страхування життя, можна зробити
висновок, що серед позитивних тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхування
життя слід виділити: зростання кількості лайфових страховиків, загального
обсягу страхових премій; зростання капіталізації та платоспроможності страхових
компаній; збільшення обсягу і частки виплат; невисоким лишається протягом
досліджуваного періоду показник рівня виплат. Лише значним є відсоток переданих
в перестрахування ризиків страховикам-нерезидентам.
Страхування життя є
одним з найважливіших видів соціального захисту та важливим джерелом
інвестування в економіку країни. Тривала економічна криза в Україні призвела до
різкого падіння рівня життя більшості населення. У людей практично немає
вільних коштів для того, щоб скористатися послугами страхових компаній, які
здійснюють страхування життя. Крім того, потрібно відновити довіру до страхової
галузі як інституту соціально-економічного захисту, інформуючи населення про
стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю,
проводити роз’яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність
страхування.
Щоб хоча б частково
змінити ситуацію, яка склалася на ринку страхування життя терміново необхідно
вжити ряд рішучих заходів, основними серед яких є: розробити прозорі засади
діяльності страховиків України; прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу
систему оподаткування та дозволили підприємствам включати витрати на
страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить
соціальний захист працюючих; законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень
громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров’я та пенсійним
страхуванням.
Серед основних проблем,
які на сьогоднішній день затримують розвиток медичного страхування в Україні
можна виділити: відсутність системи підготовки спеціалістів, неотримання
лікарями належних зарплат та премій, відмова страховиків під будь-яким приводом
оплатити лікування страхувальника, відсутність законодавства, яке б регулювало
медичне страхування, різні погляди чиновників, страховиків та медиків на моделі
медичного страхування, недостатньо інформоване населення щодо переваг і
недоліків медичного страхування. Вирішення всіх цих проблем потребує часу,
фінансових ресурсів, відповідних фахівців.
Запровадження обов'язкового
медичного страхування в Україні потребує:
- законодавчого
врегулювання кола платників страхових внесків і бази для їхнього нарахування,
порядок збирання страхових внесків, їхню величину,
- облік
і розподіл, а також фінансову участь застрахованих осіб у формуванні страхового
фонду;
- здійснення
низки заходів щодо оптимізації мережі лікувальних закладів з метою уникнення
необґрунтованих витрат на утримання надлишкових приміщень та персоналу;
- забезпечення
збалансованості обсягів послуг обов'язкового медичного страхування з його
фінансуванням. Для цього повинно бути розроблено багаторівневу програму
медичного страхування з переліком послуг, що мають надаватися всьому населенню
безкоштовно в обсязі базової програми обов'язкового медичного страхування, та
переліком послуг, що мають надаватися понад цього у рамках добровільного
медичного страхування, або за рахунок власних коштів громадян;
- розвитку
системи лікарняних кас, які є неприбутковими членськими громадськими
організаціями, в основі яких лежать добровільні персоналізовані внески
населення для фінансування додаткових медичних послуг для спрощення роботи
страхувальників, застрахованих осіб і закладів охорони здоров'я.
Таким чином,
проаналізувавши проблеми із запровадження медичного страхування в Україні,
варто відзначити, що на сьогоднішній день не існує чіткого правового та
фінансового врегулювання механізму проведення обов’язкового медичного
страхування. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні досить
значні, але без належної підтримки держави усі зусилля будуть марними.
Список використаних
джерел
1. Про страхування: Закон України (в редакції Закону № 2745-ІІІ
(2745-14) від 04.10.2001) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=85 % 2F96-%E2 % F0
2. Базилевич В.Д. Страхова справа [Текст]: навч. посіб. для
студ. вищ. навч. закл. / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич - К.: Знання, 2008. -
352с.
3. Богуславський Є.І. Медичне страхування в
Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Є.І. Богуславський, Ю.С. Шибалкіна
// Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №4. - С. 83-86.
4. Бойко І.А. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку
в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
//http://nauka.zinet.info/3/boiko_i1.php.
. Гвозденко А.А. Основи страхування [Текст]: Ученик.-М:
Финанси і статистика, 2009. с.294-304.
. Гориславець П.А. Перспективи розвиту медичного страхування в
Україні [Текст] / П. А. Гориславець, І. В. Алєксєєв, Є. М. Кісельов // Вісник /
Національний ун-т «Львівська політехніка». - Львів, 2008. - N446: Логістика.
. Журавель В.І. Організація системи медичного страхування на
договірних засадах (альтернативна медична допомога) [Текст] / В. І. Журавель;
К.: Фенікс, 2010. - 168 с.
8. Залєтов О.М Державне регулювання ринку страхування життя в
Україні [Текст]: Дис. канд. екон. наук: 08.00.09 / О.М. Залєтов / Державний
вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима
Гетьмана». - К., 2007. - 213 с.
9. Карпишин Н.І. Обов'язкове медичне страхування в Україні:
проблеми та перспективи [Текст] / Н.І. Карпишин // Економіка: проблеми теорії
та практики: зб. наук. праць. - у 4-х
томах. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ. - 2009. - Т. 1, вип. 190. - 302 с.
10. Кісельов Є.М. Актуальні проблеми розвитку медичного страхування
в Україні [Текст] / Є.М. Кісельов, С.В. Бурлаєнко, І.Г. Кірпа // Фінансові
послуги. - 2009. - №1. - С.24-27.
11. Козоріг Г.Г. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні
[Текст] / Г.Г. Козоріг // Регіональна економіка. - 2010. - № 2. − С.
182-191.
12. Макарова О.В. Державні соціальні програми: теоретичні
аспекти, методика розробки та оцінки [Текст]: [монографія] / О.В. Макарова. -
К.: Ліра-К, 2008. - 328 с.
13. Мних М.В. Страхові компанії, їх роль та значення в системі
ефективного забезпечення страхової діяльності [Текст] / М.В. Мних // Економіка
та держава. - 2009. - № 4. − С. 22-23.
14. Науменко О.О. Концепція загальнообов'язкового державного
соціального медичного страхування [Текст] / О.О. Науменко.// Страхова справа. -
2009. - № 2 (30). - С. 60-70.
15. Осадець С.С. Страхування [Текст]: навч. посіб. /. С. С.
Осадець. - К.: Вид-во КНЕУ, 2009. - 599 с.
16. Постінікова І.М. Перестрахування [Текст] / І.М. Постінікова
//Ж-л «Страхова справа». - 2009. - № 4 (4), с 72-73.
17. Рудень В.В. Виникнення та функціонування системи медичного
страхування [Текст] / В. В. Рудень // Фінанси України. - 2008. - № 1.
. Страхування від нещасних випадків [Текст]: Навч. посіб. /
[О. М. Залєтов, А. М. Соболєв, О. В. Бондар]; за ред. О.М. Залєтова; - К.:
Міжнар. агенція «ВееZone», 2008. - 352 с.
. Школіна В.В. Шляхи розвитку медичного страхування в
Україні [Текст] / В.В. Школіна // Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - №10.
20. Ярошенко С.Л. Проблеми становлення та розвитку страхового
ринку життя в Україні: економічні проблеми розвитку галузей та видів
економічної діяльності. [Текст] / С.Л. Ярошенко, Л.В. Куделя // Формування
ринкових відносин в Україні. - № 4. -2009. - (83). − С. 86-93.
21. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.dfp.gov.ua/
22. Офіційний сайт Ліги страхових організацій України
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uainsur.com/
23. http://www.rurik.com.ua
. http://www.forinsurer.com. - Електронний журнал про страхування