Романтизм у музичній творчості Ф. Шопена
РОМАНТИЗМ У МУЗИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ Ф. ШОПЕНА
шопен романтичний мініатюра ліричний
Дубівка Аліна Юріївна
курс, факультет соціології і права НТУУ «КПІ»
Науковий керівник
Балакірова С.Ю., доцент кафедри філософії ФСП НТУУ «КПІ»
Дослідники вважають, що творчість Шопена - особливе явище романтичного мистецтва. Класична ясність мови, лаконічність вираження, продуманість музичної форми складають невідємні якості шопенівської музики. Творчість польського композитора Ф. Шопена репрезентує головні принципи прояву романтизму в музиці XIX ст. визначаючи специфіку яскраво індивідуального стилю музики Шопена, дослідники підкреслюють романтичну свободу висловлювання, імпровізаційність викладення, що завжди коректуються логічним мисленням та що організовує музичний матеріал у відточені, стрункі форми.
Особлива увага романтиків до народної творчості відбивається в творах Шопена через використання пісенно-танцювальних жанрів польської музики мазурки, полонези. Більше того, інтонаційна основа всіх творів Шопена різною мірою повязана з особливостями жанрів польського фольклору. Але будь-який з його побутових жанрів багатозначний та багатообразний: до полонезу додається мазурка, до ноктюрну - хорал. У своїй музиці Шопен завжди дуже міцно спирається на польські народні витоки, на фольклор. Мазурки - приклад вражаючої тонкості художнього розуміння духу польського народу. У великих формах і особливо у концертах у повній мірі розкриваються піанізм, що зачаровує та різносторонність шопенівського ліризму.
Жанр ліричної інструментальної мініатюри у творчості Шопена знаходить нове життя. Шопен зберігає початкове призначення інструментальної лірики - вираження емоцій, що не можна зафіксувати словами. Неймовірний ліризм Шопена наповнює твори малих форм виключною внутрішньою значимістю, а рельєфність музичних образів доносить найтонші психологічні нюанси.
Ще одна найважливіша риса шопенівського стилю - виняткове мелодійне багатство. Як мелодист він не знає собі рівних у всій епосі музичного романтизму. Шопенівська мелодія ніколи не буває надуманою, штучною і має дивовижну властивість зберігати однакову виразність протягом всього твору (в ній зовсім немає «загальних місць»). Сила трагедійності шопенівської музики не поступаються її всюди проникаючому ліризму, чуйній людяності. У цій рідкісній гармонії - секрет особливої досконалості і вічної правди музики Шопена.
Таким чином, романтизм Шопена репрезентує естетичні принципи цього художнього напряму.