Антропогенний забруднення водного середовища

ЗМІСТ

ВСТУП

. АНТРОПОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

. МЕТОДИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД СУШІ І ЕСТУАРІЇВ УКРАЇНИ

. МЕТОДИЧНІ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКУ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ СКИДІВ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН ТА РОЗРАХУНКУ КРАТНОСТІ ПОЧАТКОВОГО ТА ОСНОВНОГО РОЗВЕДЕННЯ

. АНАЛІЗ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші і естуаріїв України

.2 Кратність розведення

.3 Затвердження гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у водотік з урахуванням лімітуючої спроможності водного об’єкта

.4 Аналіз асимілюючої здатності водного об’єкта

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Одним з важливих направлень сучасної науки являється розробка заходів з охорони навколишнього природного середовища від забруднень, які потрапляють в поверхневі і підземні водозабори разом із стічними водами промислових підприємств. Актуальність цього питання не обходить стороною і Україну, оскільки з кожним роком значно скорочуються запаси підземних вод, придатних для використання в господарсько-побутових цілях. Впродовж останніх десятиліть істотно погіршилась якість поверхневих вод України.

В зв’язку з цим, раціональне використання водних ресурсів у цей час являє собою вкрай насущну проблему. Це насамперед охорона водних просторів від забруднення, а тому що промислові стоки посідають перше місце по об'єму й збитку, що вони наносять, то саме в першу чергу необхідно вирішувати проблему скидання їх у ріки. Зокрема, варто обмежити скидань у водойми, а також удосконалення технологій виробництва, очищення й утилізації. Також важливим аспектом є стягнення плати за скидання стічних вод і забруднюючих речовин і перерахування засобів, що стягуються, на розробку нових безвідхідних технологій і споруджень по очищенню. Необхідно знижувати розмір плати за забруднення навколишнього середовища підприємствам з мінімальними викидами й скиданнями, що надалі буде служити пріоритетом для підтримки мінімуму скидання або його зменшення.

Для поліпшення екологічної ситуації в Україні необхідно навести елементарний порядок: не забруднювати водні джерела, ґрунти і повітря, різко зменшити водоспоживання, ліквідувати непродуктивні витрати води, перебудувати усе виробництво - промислове і сільськогосподарське - на базі екологічно безпечних технологій; зменшити площі під ріллю, збільшити площі лісів, заповідників, і, головне, змінити екологічну свідомість кожного громадянина нашої держави. Це займе при постійних і досить значних інвестиціях 15-25 років.

Уся водогосподарська діяльність має базуватися на басейновому принципі управління і платності природо-, зокрема й водокористування. Платне природокористування - найбільш ефективний інструмент використання та відтворення повноцінних природних ресурсів і екологічного благополуччя.

Метою цього курсового проекту є отримання навичок при виконанні екологічної оцінки якості поверхневих вод суші і естуаріїв України та при розрахунку гранично допустимих скидів у водотоки, ознайомлення з процедурою встановлення, погодження та затвердження ГДС.

1. АНТРОПОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозбору більше 50 тис. км2) - 9, середніх (від 2 до 50 тис. км2) - 81, малих (менше 2 тис. км2) - 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки.

Водні ресурси України формуються за рахунок притоку транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

За багаторічними спостереженнями потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 км3, з яких лише 25 % формуються в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусії, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 км3. Затверджені експлуатаційні запаси підземних вод дорівнюють близько 6 км3.

Територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. Найбільша кількість водних ресурсів (58 %) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5 % її загальних запасів (див. додаток В). Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води. Доступні для широкого використання водні ресурси формуються, в основному, в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов’я та Причорномор’я.

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у середньому 52,4 км3, а в маловодні роки - 29,7 км3. Об’єм підземних вод, що враховуються в ресурсній частині водогосподарського балансу, складає 7 км3. Крім того, в галузях економіки використовується близько 1 км3 морської води .

Стримуючим фактором використання водних ресурсів є їх мінливість у часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 60-70 % на півночі і північному сході і до 80-90 % на півдні. За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. м3 на 1 особу) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі (Швеція - 2,5 тис. м3, Великобританія - 5, Франція - 3,5, Німеччина - 2,5, Європейська частина колишнього СРСР - 5,9 тис. м3).

У більшості регіонів України приток перевищує місцевий стік. Виняток складає Крим, де природного зовнішнього притоку нема, а також Львівська і Закарпатська області, де приток менший ніж місцевий стік.

Внутрішні регіональні відмінності характеризуються тим, що за міжнародною класифікацією лише Закарпатська область належить до середньо забезпечених місцевим стоком (619 тис. м3 на одну людину); низька вона в Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях (2,0-2,6 тис.м3); в інших областях - дуже низька і надзвичайно низька (0,11-1,95 тис.м3 на одну людину).

У результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів відбуваються значні кількісні й якісні зміни в гідросфері. Кількісні зміни полягають у тому, що в певних районах змінюється кількість води, придатної для господарських потреб, водний баланс, режим рік тощо. Якісні зміни зумовлені тим, що більшість озер і рік є не лише джерелом водопостачання, а й тими басейнами, куди скидаються промислові, сільськогосподарські й господарсько-побутові стоки. Це призвело до того, що нині на Землі вже практично не залишилося великих річкових систем з гідрологічним режимом і хімічним складом води, не спотвореним діяльністю людей.

Під забрудненням природних вод розуміють процес зміни складу і властивостей води у водному об’єкті, внаслідок надходження до нього забруднюючих речовин, зумовленого діяльністю людини, що призводить до погіршення якості води.

Джерел забруднення води багато, основними з них є:

·    стічні води промислових підприємств;

·        побутових стоках комунального господарства;

·        стічні води сільського господарства;

·        води шахт, нафтопромислів, рудників;

·        відходи виробництв при видобутку різних корисних копалин;

·        відходи деревини в деревообробній промисловості;

·        скиди водного і залізничного транспорту тощо.

З усіх джерел забруднення води основне значення мають виробничі стічні води.

За фізичним станом забруднення розділяють : нерозчинні, колоїдні, розчинні.

За природою: мінеральні, органічні, бактеріальні, біологічні.

Мінеральні - пісок, глинисті частинки, мін. солі, розчини кислот, лугів, та ін.

Органічні - 1) рослини :залишки рослин (овочів, злаків, рослинне масло). 2)тваринні: фізіологічні виділення тварин і людини, залишки тканин тварин та ін.

Бактеріальне і біологічне забруднення - побутові стічні води і стоки деяких промислові підприємств (шкіряні заводи, фабрики первина обробка шерсті, хутряні виробництва, підприємства мікробіологічної промисловості).

Слід відзначити, що у воді біологічні забруднюючі агенти набувають особливого значення, випереджаючи за небезпекою навіть хімічні. Це трапляється тоді, коли вода стає життєвим середовищем для патогенних організмів. При чому повітряним шляхом (найчастіше мікро краплями слини чи води) передаються лічені хвороби, водним - їх більшість. Через воду передаються такі бактеріальні хвороби як холера, тиф, бактеріальна дизентерія; вірусні інфекції: інфекційний гепатит, поліомієліт; а також дизентерія, викликана найпростішим - дизентерійною амебою, та шистосоміаз, які викликають паразити.

Збільшення біологічного забруднення гідросфери внаслідок антропогенних впливів цілком можна віднести до “помсти” природи, до ефектів протидії надмірному втручанню надто великої кількості людей у довкілля.

Не буде перебільшенням стверджувати, що практично всі елементи і речовини, які використовує чи виготовляє людина, так чи інакше опиняються у гідросфері [1].

Через господарську діяльність людини триває інтенсивне забруднення підземних вод <#"732307.files/image001.gif"> (2.1)

де  - індекс забруднення компонентами сольового складу;

 - індекс трофо-сапробіологічних показників;

- індекс специфічних показників токсичної i радіаційної дії.

Екологічна оцінка є неодмінною умовою екологічного нормування якості поверхневих вод, його попереднім етапом. Тому при виконанш еколопчної оцінки треба передбачати зіставлення одержаних результатів із значениями еколопчних нормативів, встановленими для даного водного об'єкта. Це необхідно для анализу відповідності (чи невідповідності) якості вод значениям ycix тих показниюв, котрі встановлені у результаті еколопчного нормування якості вод для конкретного водного об’єкта.

Результати екологічної оцінки якості поверхневих вод суші та естуаріїв подаються у вигляді таблиць. Таблиці можуть складатися як для окремих пунктів спостережень, так i для водного об'єкта в цілому. В таблицях послідовно розміщують значення показників та відповідні їм класи i категорії якості води [4].

. МЕТОДИЧНІ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКУ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ СКИДІВ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН ТА РОЗРАХУНКУ КРАТНОСТІ ПОЧАТКОВОГО ТА ОСНОВНОГО

Величини ГДС визначаються для всіх категорій водокористувачів як добуток максимальної за годину витрати стічних вод qmах (м3/час) на припустиму концентрацію забруднюючої речовини Сгдс (г/м3). При розрахунку умов скидання стічних вод спочатку визначається значення Сгдс, яке забезпечує нормативну якість води у контрольних створах. ГДС визначається відповідно до формули:

ГДС = qmax Cгдс, (3.1)

де qmах - максимальна витрата за годину, (м3/час);

Сгдс - гранична допустима концентрація забруднюючої речовини, (г/м3).

Розрахунок Сгдс ведуть у тому випадку, якщо виконується умова Сф<Сгдс. У випадку якщо Сф>Сгдс - Сгдс=Сгдс.

Основна розрахункова формула для визначення Сгдс без обліку неконсервативності речовини має вид:

Сгдс = n( Сгдс - Сф)+Сф, (3.2)

де Сф - фонова концентрація забруднюючої речовини у водотоці вище випуску стічних вод , г/м3;

Сгдк - гранично допустима концентрація забруднюючої речовини у воді водотоку, г/м3;- кратність загального розведення стічних вод у водотоці, дорівнюється добутку кратності початкового розведення nн на кратність основного розведення:=nпс· nо , (3.3)

З урахуванням неконсервативності забруднюючої речовини розрахункова формула має вид:

,                              (3.4)

де k - коефіцієнт неконсервативності, 1/добу;

е - експонента;- час добігання до контрольного створа, розташованого на відстані 500 м:

,                                              (3.5)

де Vр - швидкість потоку, м/с.

Початкове розведення стічних вод враховується для напірних зосереджених випусків і випусків, що розсіюють, у водоток при виконанні умов Vст≥4Vр і при абсолютних швидкостях витікання струменя з випуску Vст > 2 м/с.:

,                                              (3.6)

де S - площа живого перетину потока:

,                                                   (3.7)

де dт - діаметр оголовка труби:

 , (3.8)

де d - діаметр забруднення;

- відносний діаметр струменя:

,                                         (3.9)

де m=Vр/Vст - співвідношення швидкостей потоку і витікання струмея стічних вод.

Для зясування застосовуваності цієї формули в розглянутому випадку≤ 0,25.

Початкове розведення визначається залежністю [5]:

,                                (3.10)

У випадку якщо величина d перевищує глибину річки, то спостерігається стиснення струмення стічних вод на початку розрахункової ділянки. Для цього випадку, використовуючи номограму мал. 3.1, знаходимо поправочний коефіцієнт f(H/d). Тоді:

,                                                  (3.11)

Рисунок 3.1 - Графік функції f(H/d).

Відстань від створу випуску до замикаючого створу зони початкового розведення () обчислюється по залежності:

,                                            (3.12)

Подальший розрахунок розведення ведеться,як уже говорилося, за кінцево-різницевою схемою. Перетин забрудненого струменя наприкінці зони початкового розведення схематизується як квадратне, а концентрація забрудюючих інгредієнтів по всьому цьому перетині приймається однакової і дорівнює . Відповідно до розміру перетину призначається розмір і число розрахункових кліток і виконується розрахунок по викладеній нижче методиці.

Кратність основного розведення визначається по формулі:

,                                                (3.13)

де Cmax - максимальна концентрація забруднюючої речовини на відстані 500 м від місця скидання, г/м3;

Cф - фонова концентрація забруднюючої речовини у водотоці, г/м3;

- концентрація речовини в замикаючому створі зони початкового розведення, г/м3 .

Розрахунок кінцево-різницевої схеми ведеться по формулі:

 (3.14)

Рисунок 3.2 - Схема сітка до розрахунку турбулентної дифузії (плоска задача).

Обчислюється умовна площа поперечного перерізу S у місці впадання в ріку:

, (3.15)

де r - радіус забрудненого струменя, м.

Потім визначають ширину забрудненого струменя потоку - b у початковому створі:

, (3.16)

Відповідно до величини b призначається ширина розрахункової клітки Δz:

, (3.17)

де В - ширина ріки, м.

Визначається кількість кліток по ширині забрудненого струменя потоку- nзабр:

 . (3.18)

Кількість кліток по ширині ріки визначається як.:

 . (3.19)

Далі розрахункова ділянка водотоку поділяється поперечними і подовжніми лініями, що відстоять одна від іншої відповідно на Δх и Δz. Размір Δх визначаються по формулі:

, (3.20)

де D - коефіцієнт турбулентної дифузії, м2/с:

, (3.21)

де g - прискорення вільного падіння, м/с2;

С - коефіцієнт Шезі (м½/с);

М - коефіцієнт, що залежить від С;

При 10 < С < 60, М = 0,7С + 6

С > 60, М = 48 = const.

Добуток МС має розмірність м/с2.

Кількість кліток по довжині розглянутої ділянки визначається по формулі:

, (3.22)

При розрахунку турбулентної дифузії, розглянуту частину потоку поділяють на клітки зі сторонами Δх, Δz, одержуючи, таким чином, розрахункову сітку (мал. 4.2). Клітки, що попадають у струмінь припливу стічних вод у початковому поперечнику, заповнюються числами, що виражають концентрацію Сст., інші клітки - числами, що виражають природну концентрацію забруднюючої речовини в річці (Сф, в окремому випадку це може бути нульова концентрація ). Кратність основного розведення розраховують для однієї речовини. Результат розрахунку ГДС i Сгдс речовин повинні бути надані у вигляді табл. 3. 1

Таблиця 3.1 - Результати розрахунку ГДС і С гдс

Затверджений гранично допустимий скид стічних вод надано у вигляді табл. 3.2.

Таблиця 3.2- Затверджений гранично допустимий скид стічних вод

Так, речовини за характером свого негативного впливу поділяються на групи, кожна з яких поєднує речовини однакової ознаки дії, ix називають ознакою шкідливості. Ті ж самі речовини при різних концентраціях можуть виявляти piзнi ознаки шкідливості. Ознака шкідливості, що виявляється при найменшій концентрації речовини, називають ознакою шкідливості, що лімітує (ЛОШ). У водних об’єктах комунально-по6утового і господарсько-питного водокористування розрізняють три ЛОШ - органолептичний, загально-санітарний і санітарно-токсикологічний. У водних об'єктах рибогосподарського водокористування, крім названих, виділяють ще два ЛОШ - токсикологічний i рибогосподарський.

При оцінці якості води враховується принцип адекватності - односпрямованої дії. Відповідно до цього принципу належність декількох речовин до тої самої ЛОШ виявляється в підсумовуванні їхнього негативного впливу. Тому для показників, що нормуються за однаковою лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ) речовин у воді Сгдс вибирається так, щоб для кожної ЛОШ визначеної нормативними вимогами до якості води виконувалось співвідношення:

; (3.23)

де  - концентрація забруднюючої речовини j водного об’єкта в контрольному створі k;

ГДКi - гранично допустима концентрація речовини і;

L - кількість речовин з даною ЛОШ.

Сумарне перевищення ГДК у контрольному і фоновому створах по групах ЛОШ представляють у вигляді табл. 3.3. [3-6]

Таблиця 3.3 - Сумарне перевищення ГДК у контрольному і фоновому створах по групах ЛОШ

. АНАЛІЗ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші і естуаріїв України

Таблиця 4.1 - Екологічна характеристика якості води

Узагальнений екологічний індекс дорівнює:

По компонентах сольового складу:

води річки відносяться до 4 категорії, ΙΙΙ класу; за їх станом: клас -«задовільні», категорія -«задовільні»; за ступенем їх чистоти: клас -«забруднені», категорія -«слабко-забруднені».

За трофо-сапробіологічними показниками і середнім індексом:

води річки відносяться до 4 категорії, ΙΙΙ класу; за їх станом: клас -«задовільні», категорія -«задовільні»; за ступенем їх чистоти: клас -«забруднені», категорія - «слабко-забруднені».

За специфічними показниками токсичної та радіаційної дії:

води річки відносяться до 2 категорії, ΙΙ класу:за їх станом: клас -«добрі», категорія - «дуже добрі»; за ступенем їх чистоти: клас - «чисті», категорія - «чисті».

По узагальненому екологічному індексу води річки відносяться до категорії 4, класу ΙΙΙ: за їх станом: клас - «задовільні», категорія - «задовільні»; за ступенем їх чистоти: клас - «забруднені», категорія - «слабко-забруднені».

4.2    Кратність розведення

Скидання зворотних вод здійснюється у водоток рибогосподарського значення вищої категорії, по трубопроводу. Випуск стічних вод - береговий.

На розрахунковій ділянці поперечні швидкості потоку відсутності. Русло ріки поростило очеретом.

Необхідно розрахувати ГДС забруднюючих речовин у водний об’єкт рибогосподарського значення вищої категорії. Визначити сумарне перевищення ГДК у контрольному і фоновому створах по групах ЛОШ [6].

Вихідні дані варіанту №8

Таблиця 4.2 - Гідрологічна характеристика водяного об’єкта

Таблиця 4.3 - Значення коефіцієнтів неконсервативності

Таблиця 4.4 - Концентрації забруднюючих речовин

Розрахункова частина

=·=3,66·1,14=4,1974,2

Рисунок 4.1 - Схема-сітка вирішення плоскої задачі

. Зважені речовини

Сгдс = n( Сгдс - Сф)+Сф=4,2(11,25-5,98)+10,34=14,162

ГДС = qmax Cгдс 60=6814,16260=57600

. Загальна мінералізація

Сгдс = n( Сгдс - Сф)+Сф=4,2(1000-754)+754=1787,2

ГДС= qmax Cгдс×60=681787,260=7291440

. БСК5

ГДС = qmax Cгдс×60=68×3,96×60=16092

. Нітрити

ГДС = qmax Cгдс×60=68×0,08×60=324

. Нітрати

ГДС = qmax Cгдс60=68143,1560=582336

. Азот амонійний

ГДС = qmax Cгдс60=680,54360=2206,8

. Хлориди

Сгдс = n( Сгдс - Сф)+Сф=4,2 (300-136,6)+136,6=822,8

ГДС = qmax Cгдс60=68822,860=3347460

8. Сульфати

Сгдс = Сгдк =100

ГДС = qmax Cгдс60=6810060=406800

. Нафтопродукти

ГДС = qmax Cгдс60=680,11260=453,6

. Розчинений кисень

Сгдс = Сгдк=6,0

ГДС = qmax Cгдс60=686,060=24408

. Фосфати

Сгдс = n( Сгдс - Сф)+Сф=4,2(0,1-0,06)+0,06=0,228

ГДС = qmax Cгдс60=680,22860=925,2

4.3 Затвердження гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у водотік з урахуванням лімітуючої спроможності водного об’єкта

Таблиця 4.5 - Результати розрахунку ГДС і С гдс

Таблиця 4.6- Затверджений гранично допустимий скид стічних вод

Таблиця 4.7 - Сумарне перевищення ГДК у контрольному і фоновому створах по групах ЛОШ

4.4 Аналіз асимілюючої здатності водного об’єкта

Аналіз асимілюючої здатності потоку для речовин з однаковим ЛОШ показує, що для усіх груп речовин асимілююча здатність потоку вичерпана, тобто сума відносин фонових концентрацій до значень відповідних ГДК перевищує одиницю.

Отже, можливо відзначити - фоновий зміст забруднюючих речовин у водотоці високий.

Так, для речовин з токсикологічним ЛОШ відношення Сфон/Сгдк=3,0475 (тобто існує перевищення гранично допустимого для цієї суми значення рівного одиниці). Обумовлено це високим вмістом нітриту та азоту амонійного у воді.

Для речовин з санітарно-токсикологічним ЛОШ сумарне перевищення більше і складає Сфон/Сгдк=4,69741. Для речовин рибогосподарського ЛОШ відношення значно менше ніж перші два Сфон/Сгдк=0,6.

Дослідження забруднюючих речовин в місці скидання показує, що для зворотних вод, що поступають у водоток, ознаки фактичних концентрацій речовин на скиданні по тих же групах ЛОШ перевищують їх фонові величини - по токсикологічним та рибогосподарському ЛОШ.

Так, для речовин з токсикологічним ЛОШ значення відношення Сфакт/Сгдк=6,187. Це пояснюється високим вмістом нітриту у водах, що скидаються. Для речовин з рибогосподарського ЛОШ відношення Сфакт/Сгдк=3,6 (за рахунок високого вмісту у водах нафтопродуктів, що відводяться). Для речовин з санітарно-токсикологічним ЛОШ не спостерігається погіршення якості води у водах, що скидаються.

Сумарні значення по всіх групах ЛОШ в місці скидання для затверджених концентрацій речовин, що лімітуються, кращі, ніж для їх фактичних величин і близькі до фонових.

Все це служить гарантією того, що скидання поворотних вод в канал не приведе до погіршення якості води в контрольному створі нижче за течією на 500 м.

ВИСНОВКИ

В даному курсовому проекті ми провели екологічну оцінку якості поверхневих вод суші та естуаріїв України по екологічному індексу забруднення води (ІЗВ), розрахували гранично допустимий скид забруднюючих речовин у водний об’єкт рибогосподарського значення вищої категорії. Визначили сумарне перевищення ГДК у контрольному і фоновому створах по групах ЛОШ, а також розрахували кратність початкового та основного розбавлення, концентрацію гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у водоток.

По узагальненому екологічному індексу забруднення води річки відносяться до категорії 4, класу ΙΙΙ: за їх станом: клас - «задовільні», категорія - «задовільні»; за ступенем їх чистоти: клас - «забруднені», категорія - «слабко-забруднені».

Сумарні значення по всіх групах ЛОШ в місці скидання для затверджених концентрацій речовин, що лімітуються, кращі, ніж для їх фактичних величин і близькі до фонових.

Все це служить гарантією того, що скидання поворотних вод в канал не приведе до погіршення якості води в контрольному створі нижче за течією на 500 м.

ЛІТЕРАТУРА

1.            Білявський Г.О., Падун М.М., Фундуй Р.С. Основи загальної екології, - К.: Либідь, 1993.

2.      Водное право: Д. О. Сиваков - Москва, Юстицинформ, 2007 г.- 264 с.

.        Методічні вказівки до практичного заняття «Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші» - Одеса, 2003.

.        Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями. В.Д. Романенко, В.М. Жулинський, О.П. Оксіюк, та ін., - К.: СИМВОЛ-Т, 1998. - 28 с.

.        Караушев А.В. Методические основы оценки и регламентирования антропогенного влияния на качество поверхностных вод - Л.: Гидрометеоиздат, 1987. - 286 с.

.        Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами. № 116 від 15 грудня,1994.