Біографія М. Складовської-Кюрі
Марія Складовська - Кюрі - перша
жінка, яка одержала Нобелівську премію. Вона народилася 7 листопада 1867 р. у
Варшаві. Марія росла в сім'ї, де винятково високо цінувалася освіта. Вона була
молодшою з п'яти дітей у сім'ї Владислава і Броніслави Склодовських. Її батько
викладав фізику в гімназії, а мати, поки не захворіла на туберкульоз, була
директором гімназії. Мати Марії померла, коли дівчинці було одинадцять років.
Вона дуже добре навчалася в школі. Ще в юному віці працювала лаборантом у
хімічній лабораторії двоюрідного брата. Через заборону вступати жінкам до
Варшавського університету. Вони вирішили зі своєю сестрою Бронею, що Марія
протягом п'яти років працюватиме гувернанткою, для того, щоб сестра могла
закінчити медичний університет, пізніше Броня візьме на себе витрати на вищу
освіту сестри. Броня здобула медичну освіту в Парижі і, ставши лікарем,
запросила сестру до себе. У віці 24 років залишивши Польщу (1891), Марія
Склодовська вступила до факультету природничих наук Паризького університету
(Сорбонни).
нобелівський премія
радіоактивний
Рис.
Закінчивши курс, Марія стала
ліценціатом з фізики. Через рік вона стала ліценціатом з математики, і була
першою жінкою, що стала викладачем цього знаменитого навчального закладу. Вона
погодилася з французьким варіантом написання свого імені (Марі), а невдовзі
познайомилася з молодим викладачем фізики Паризького університету П'єром Кюрі.
П'єр був керівником лабораторії у Муніципальній школі промислової фізики і
хімії. На той час він здійснив важливі дослідження з фізики кристалів і
залежності магнітних властивостей речовин від температури. Познайомившись на
ґрунті захоплення фізикою, Марія і П'єр через рік одружилися. Це відбулося
незабаром після того, як П'єр захистив докторську дисертацію - 25 липня 1895
року. Коли вони одружилися, гарна талановита полька стала Марі
Склодовською-Кюрі. 1897 року народилася їхня перша дочка - Ірен. За три місяці
Кюрі завершила своє дослідження з магнетизму і почала шукати тему для
дисертації.
Рис.
Чоловік і дружина разом розпочинають
дослідження радіоактивних матеріалів. Вони помічають, що руда урану має
набагато більшу радіоактивність, ніж можна було б очікувати, базуючись тільки
на вмісті урану. Марі та П'єр наполегливо шукають джерела додаткової радіоактивності.
І виявляють два високорадіоактивні елементи, які згодом одержують назву «радій»
і «полоній». За це відкриття у 1903 р. їм присуджують Нобелівську премію з
фізики разом з іще одним французьким фізиком Антуаном Анрі Беккерелем, який
відкрив явище природної радіоактивності.
Діти
Ірен Жоліо-Кюрі ( 1897 - 1956) -
нобелівський лауреат з хімії 1935.
Рис.
Єва Кюрі ( 1904 - 2007) -
журналістка, автор книги про свою матір, була одружена з Генрі Річардсоном
Лабуассом-молодшим.
Рис.
Дослідження радіоактивності 1896
року Анрі Беккерель виявив, що уранові сполуки випромінюють глибоко проникливе
випромінювання. На відміну від рентгенівських променів, випромінювання
Беккереля було не результатом збудження від зовнішнього джерела енергії,
наприклад від світла, а внутрішньою властивістю самого урану. Зачарована цим
загадковим явищем і перспективою започаткування нової галузі досліджень, Марія
вирішила розпочати вивчення цього випромінювання. Ставши до роботи на початку
1898 року, вона, перш за все, спробувала встановити, чи існують інші речовини,
окрім сполук урану, які випромінюють відкриті Беккерелем промені. Оскільки
Беккерель помітив, що у присутності сполук урану повітря стає електропровідним,
Марія Кюрі вимірювала електропровідність поблизу зразків інших речовин,
використовуючи декілька точних приладів, розроблених і побудованих П'єром Кюрі
і його братом Жаком.
Незабаром Марія Кюрі зробила
набагато важливіше відкриття: уранова руда, відома під назвою уранової смоляної
обманки, випускає сильніше випромінювання Беккереля, ніж сполуки урану і торію,
і, принаймні, в чотири рази сильніше, ніж чистий уран. Кюрі висловила
припущення, що в урановій смоляній обманці міститься ще не відкритий і сильно
радіоактивний елемент. Навесні 1898 року вона повідомила про свою гіпотезу і
про результати експериментів Французькій академії наук.
Потім подружжя Кюрі спробувало
виділити новий елемент. П'єр відклав свої власні дослідження з фізики
кристалів, щоб допомогти Марії. У липні і грудні 1898 року Марія і П'єр Кюрі
оголосили про відкриття двох нових елементів, які були названі ними полонієм
(на честь Польщі - батьківщини Марії) і радієм. Оскільки Кюрі не виділили жоден
з цих елементів, вони не могли надати хімікам вирішального доказу їхнього
існування. Тому подружжя Кюрі вирішило екстрагувати два нові елементи з
уранової смоляної обманки. Щоб екстрагувати їх у вимірних кількостях,
дослідникам необхідно було переробити величезні кількості руди. Протягом подальших
чотирьох років Кюрі працювали в примітивних і шкідливих для здоров'я умовах.
У вересні 1902 року Кюрі оголосили
про те, що їм вдалося виділити одну десяту граму хлориду радію з декількох тонн
уранової смоляної обманки. Виділити полоній їм не вдалося, оскільки він
виявився продуктом розпаду радію. Аналізуючи сполуку, Марія встановила, що
атомна маса радію дорівнює 225. Сіль радію випромінювала блакитне світло і
тепло. Ця фантастична речовина привернула увагу всього світу. Визнання і
нагороди за його відкриття прийшли до подружжя Кюрі майже одразу.
Завершивши дослідження, Марія Кюрі
написала свою докторську дисертацію. Робота називалася «Дослідження
радіоактивних речовин» і була представлена в Сорбонні в червні 1903 року. На
думку комітету, що присудив Кюрі науковий ступінь, її робота була найбільшим
внеском, коли-небудь внесеним до науки докторською дисертацією.
року в грудні Шведська королівська
академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Анрі Беккерелю і подружжю
Кюрі. Марія і П'єр Кюрі отримали половину нагороди «на знак визнання … їхніх
спільних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем». Кюрі
стала першою жінкою, удостоєною Нобелівської премії. І Марія, і П'єр Кюрі не
змогли поїхати до Стокгольму на церемонію вручення премії тому, що вони хворіли
. Але вони отримали її влітку наступного року.
Подружжя Кюрі відзначило дію радію
на людський організм і висловили припущення, що радій може бути використаний
для лікування пухлин. Терапевтичне значення радію було визнано майже відразу, і
ціни на радієві джерела різко піднялися. Проте Кюрі відмовилися патентувати
процес екстракції і використовувати результати своїх досліджень в будь-яких
комерційних цілях. На їх думку отримання комерційної вигоди не відповідало духу
науки, ідеї вільного доступу до знань. Попри це, фінансовий стан подружжя Кюрі
поліпшився, оскільки Нобелівська премія та інші нагороди принесли їм певний
достаток. У жовтні 1904 року П'єр був призначений професором фізики в Сорбонні,
а через місяць Марія стала офіційно іменуватися завідувачкою його лабораторії.
У грудні у них народилася друга дочка, Ев, яка згодом стала концертною
піаністкою та біографом своєї матері.
В квітні 1906 року П'єр загинув у
вуличній катастрофі. В дощовий четвер 19 квітня перевтомлений, ослаблений
внаслідок постійного впливу радіації, 47-річний П'єр Кюрі, перетинаючи вулицю
Дофіни в Парижі, наштовхується на одного з коней важкої вантажної хури. Кінь
стає на диби і П'єр, послизнувшись на мокрій бруківці, опиняється під його
копитами. Незважаючи на зусилля візника, заднє ліве колесо шеститонної
п'ятиметрової махини розтрощує голову жертви - геніальну голову П'єра Кюрі.
Трагічна безглуздість.
Втративши найближчого друга і
товариша по роботі, Марія замкнулася у собі. Проте вона знайшла сили
продовжувати роботу. У травні, після того, як Марія відмовилася від пенсії,
призначеної міністерством суспільної освіти, факультетська рада Сорбонни
призначила її на кафедру фізики, яку раніше очолював її чоловік. Коли через
шість місяців Кюрі прочитала свою першу лекцію, вона стала першою
жінкою-викладачем Сорбонни.
У лабораторії Марія Кюрі зосередила
свої зусилля на виділенні чистого металевого радію, а не його сполук. У 1910
році їй вдалося в співпраці з Андре-Луї Деб'єрном отримати цю речовину і тим
самим завершити цикл досліджень, початий 12 років тому. Вона переконливо
довела, що радій є хімічним елементом. Кюрі розробила метод вимірювання
радіоактивної еманації і приготувала для Міжнародного бюро мір і ваг перший
міжнародний еталон радію - чистий зразок хлориду радію, з яким належало
порівнювати решту всіх джерел.
У кінці 1910 року за наполяганням
багатьох учених кандидатуру Марії Кюрі було висунуто на виборах до одного з
найпрестижніших наукових товариств - Французької академії наук. П'єр Кюрі був
обраний до неї лише за рік до своєї смерті. До того протягом всієї історії
Французької академії наук жодна жінка не була її членом, тому висунення
кандидатури Кюрі призвело до жорсткої сутички між прихильниками і
супротивниками цього кроку. Після кількох місяців полеміки в січні 1911 року
кандидатура Марії Кюрі була відхилена на виборах більшістю в один голос.
Друга Нобелівська премія
Мадам Кюрі продовжувала роботу над
радіоактивними елементами і в 1911 р. одержала другу Нобелівську премію (цього
разу вже в галузі хімії) за виділення радію і вивчення його хімічних
властивостей. Кюрі стала першим двічі лауреатом Нобелівської премії.
Представляючи нового лауреата, Е. В. Дальгрен відзначив, що «дослідження радію
привело останніми роками до народження нової області науки - радіології, що вже
має власні інститути та журнали».
Рис.
Сьогодні можна виділити такі етапи
розвитку радіобіології:
І-й етап - з 1881 до 1920 років -
виявлення катодного випромінювання І.П.
Пулюєм і демонстрація на Міжнародній
електротехнічній виставці в Парижі «лампа Пулюя», за яку він одержав срібну
медаль, вивчення вражаючої дії радіації на різні системи організму;
пізнання природи і сутті радіації;
вивчення радіоактивного гальмування
поділу клітин;
встановлення вражаючої дії радіації
на субклітинні елементи, клітини, тканини.
Найбільш яскраві представники вчених
першого періоду: І. Пулюй, П. Кюрі, М.
Складовська-Кюрі, А. Бекерель, К.
Рентген, Н. Бор, Н. Тесла, Е. Лондон, І. Тархановта інші
ІІ-й етап - починаючи з 1920 до 1945
років - розвиток дозиметрії, вивчення зв’язку між дозою і ефектом, розробка
атомної бомби;
вивчення впливу радіації на живі
системи у залежності від її дози та якості;
Найбільш яскраві представники вчених
другого періоду Ф. Дессауєр, Л.Грей,
М.В. Тимофєєв-Рясовський, Д.Ли та
інші.
ІІІ-й етап починається з 1945 до
1986 років - вивчення впливу радіації на навколишнє середовище, розробка
методів використання радіації в науці, промисловості, сільському господарстві,
медицині, досліджуються ураження соматичних та генеративних клітин, розвиток
атомної енергетики до Чорнобильської аварії тощо. Найбільш яскраві представники
вчених третього періоду Ярмоленко, Дубинін.
ІV-й етап - починається з аварії на
Чорнобильській АЕС у 1986 році і триває до нині.
У 1914 р. вона бере активну участь у
створенні Інституту радію в Парижі і стає його першим директором. Коли
спалахнула перша світова війна, Марія Кюрі збагнула, що просвічування рентгенівськими
променями допоможе виявляти кулі у тілі поранених і тим самим полегшить працю
військових хірургів. Не будучи лікарем, вона зрозуміла, як важливо не рухатися
після поранення до проведення діагностики, і сконструювала спеціальні пересувні
фургони для медичних рентгенівських аналізів, а також допомогла 150 медичним
сестрам опанувати необхідні прийоми роботи. У прифронтовій зоні Кюрі допомагала
створювати радіологічні установки, забезпечувати пункти першої допомоги
переносними рентгенівськими апаратами. Накопичений досвід вона узагальнила в
монографії «Радіологія і війна» 1920 року.
Після війни Кюрі повернулася до
Радієвого інституту. Останніми роками життя вона керувала роботами студентів і
активно сприяла застосуванню радіології в медицині. Нею написано біографію
П'єра Кюрі, яку було опубліковано 1923 року. Періодично Кюрі здійснювала
поїздки до Польщі, яка наприкінці війни здобула незалежність. Там вона
консультувала польських дослідників. У 1921 році разом з дочками Кюрі відвідала
Сполучені Штати, щоб прийняти в дарунок один грам радію для продовження
дослідів. Під час свого другого візиту до США (1929) вона отримала
пожертвування, на яке придбала ще грам радію для терапевтичного використання в
одному з варшавських госпіталів. Але внаслідок багаторічної роботи з радієм її
здоров'я стало помітно погіршуватися.
липня 1934 р., доживши лише до 67
років, Марія Склодовська-Кюрі померла від лейкемії, спричиненої, безумовно,
високими рівнями радіації, яка супроводжувала практично всі її дослідження. На
її честь Інститут радію в Парижі був перейменований на Інститут Кюрі. Лише один
рік не дожила Марія Склодовська-Кюрі до щасливої події: у 1935р. її дочка Ірен
Жоліо-Кюрі разом зі своїм чоловіком Фредеріком Жоліо одержали Нобелівську
премію з хімії за синтез нових радіоактивних препаратів. Воістину нобелівська
династія.
Нагороди та наукові визнання
Марії Склодовський-Кюрі було
присуджено 10 наукових премій та 16 медалей. Вона була почесним членом 106
академій, наукових установ і товариств. Вона стала першою жінкою, що здобула
Нобелівську премію, і першим двічі лауреатом цієї нагороди.
Нобелівська премія з фізики - за
наукові досягнення в області фізики (1903).
Медаль Деві присуджено П'єру Кюрі та
Марії Кюрі «за їх дослідження радію» (1903).
Медаль Маттеуччі - за
фундаментальний внесок у прогрес науки (1904).
Нобелівська премія з хімії - за
наукові дослідження в області хімії (1911).
Мадам Кюрі була нагороджена
французьким орденом Почесного легіону. Її старша дочка, Ірен Жоліо-Кюрі,
отримала Нобелівську премію з хімії 1935 року. Молодша дочка, Єва Кюрі, пізніше
написала біографію своєї матері.
У Польщі вона отримала звання
почесного доктора Львівської політехніки - 1912 року, Познанського університету
- 1922 року, Краківського Ягеллонського університету - 1924 року та Варшавської
політехніки - 1926 року.
У 1967 році у Варшаві було створено
музей Марії Склодовської-Кюрі.
Марія Склодовська-Кюрі є єдиною
жінкою, котра двічі отримала Нобелівську премію, а також єдиним науковцем в
історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук. У
2009 журнал «New Scientist» визнав Марію Склодовську-Кюрі найвидатнішою
жінкою-науковцем всіх часів.
року вона стала першою жінкою,
похованою серед найвідоміших французів під куполом Пантеону Парижа, поряд із її
чоловіком, П'єром Кюрі.
Одиницю виміру радіоактивності -
кюрі («Кi») - названо на честь подружжя Кюрі, як і елемент з атомним номером 96
- Кюрій.
Три радіоактивні мінерали названо на
честь Кюрі: кюрит (curite), склодовськіт (sklodowskite) і купросклодовськіт (cuprosklodowskite).
Рис.
Рис.
Польські наукові та навчальні
заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:
Університет Марії Кюрі-Склодовської
в Любліні (пол. Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej),
засновано 1944 року;
Інститут імені Марії
Склодовської-Кюрі у Варшаві.
Французькі наукові та навчальні
заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:
Університет імені П'єра і Марії Кюрі
- найбільший науково-технічний та медичний університет у Франції; спочатку це
був Інститут природничих наук Паризького університету, де вона викладала, а
тепер його названо на честь подружжя Кюрі. В університеті збережено
дім-лабораторію, де вони відкрили радій.
Інститут Кюрі (фр. Institut Curie) і
Музей Кюрі (фр. Musée
Curie) в Парижі.
року станцію «П'єра Кюрі» Паризького
метрополітену було перейменовано на станцію «П'єра та Марі Кюрі».
Одну з вулиць Дніпропетровська
названо ім'ям Марії Кюрі.
Сейм Польщі в грудні 2010 прийняв
ухвалу присвятити 2011 рік - пам'яті Марії Склодовської-Кюрі.
У Польщі напередодні Міжнародного
жіночого дня 2011 року оголосили ім'я польки всіх часів. На думку сучасників,
найвеличнішою жінкою в історії країни є Марія Склодовська-Кюрі. Підсумки
голосування, яке тривало кілька тижнів у січні і лютому 2011 року, були
оголошені у Варшаві.
У 2011 наукова бібліотека Львівської
політехніки підготувала віртуальну виставку, присвячену пам'яті вченої.
На її честь названо астероїд 7000
Кюрі.
ено н