Олексій Наумович Синявський – відомий фонетист
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ
ФІЛОЛОГІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА
ІНДЗ
зі «Вступу до мовознавства»
на
тему:
«Олексій
Наумович Синявський - відомий фонетист»
студентки 11
групи І курсу
факультету
іноземної філології
Сторожук
І.А.
Керівник:
канд.
Філолог. Наук, доцент
Шевчук І. Л.
Умань
- 2013
ЗМІСТ
Вступ
Розділ
І. Життєвий шлях О. Н. Синявського
.1
Вшанування
.2
Ю.
Шевельов про О. Синявського
Розділ
ІІ. Вчення О. Н. Синявського
Розділ
ІІІ. Набутки О. Н. Синявського
Висновки
Додатки
ВСТУП
Доба Розстріляного Відродження варта
спеціальних ґрунтовних досліджень. Вона багата на здобутки в галузі наукового
мовознавства. У цю добу були закладені підвалини української діалектології.
Постало завдання вивчення історії української мови від постання
протоукраїнських говірок у надрах праслов’янської мови до новіших часів;
української діалектології, що мала дати відповіді на багато проблем історії
мови і допомогти в усталенні норм сучасної літературної мови.
Ім’я Олекси Синявського є широко
відомим серед мовознавців: "Не можна приписати формування літературної
мови одній людині. Літературна мова виростає з співпраці визначних і менш
визнаних сучасників і з досвіду й змагань поколінь. Проте не можна заперечувати
й того, що окремі індивідуальності - письменники, журналісти, мовознавці -
можуть надати літературній мові виразнішого характеру в певному напрямі. Якщо в
цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо
вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної
мови, то не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис
Грінченко, Олекса Синявський. Шевченко заклав перші загальнонаціональні основи
української мови своєю геніальною інтуїцією і своїм потужним впливом,
зумовленим величиною його генія. Наступником поета став учитель: Борис
Грінченко. Своїм методичним підходом, своєю впертою працьовитістю й посидющістю
дав досі неперевершену словникову, а в межах словника і граматичну, і правописну
кодифікацію літературної мови. Третім прийшов Синявський, науковець і професор
університету, що вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і
методу, не тільки відчуття тенденцій, а і розуміння їх" [9, 15-16].
Визначаючи завдання нормалізації
літературної мови, О.Синявський написав ряд праць з діалектології, найвідомішою
з яких є програма для збирання діалектних матеріалів з лівобережних
монофтонгічних говорів української мови "Діалектологічний порадник".
РОЗДІЛ І. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ОЛЕКСИ
НАУМОВИЧА СИНЯВСЬКОГО
Олекса Синявський народився 23
вересня (5 жовтня за старим стилем) 1887 року на хуторі Андріївка, (тепер уже
це селище міського типу у Бердянському районі Запорізької області). Батьки
Олекси були з простих селян, а він аж сьомою дитиною у батьків. Родина жила у
злиднях. Усіх дітей привчали працювати - виконувати будь-яку роботу на городі,
пасовиську, у дворі, у хаті. Олекса виявився особливим хлопчиком із великим
потягом до знань. 1899 він закінчив початкову школу. Тому й не дивно, що його
манило місто - середовище, де можливості освіти були надто більші. У
чотирнадцять років Олекса таки ризикнув і подався до Одеси. Навчався в нижчій
ремісничій школі та середній електротехнічній школі в Одесі, але не закінчив
її. 1909 екстерном закінчив гімназію (Дорпат). Під час навчання довелося
одночасно працювати репетитором, адже треба було якось жити. "Вимовою я
типовий репрезентант новоукраїнських говорів: народився в селі на Таврії, з
двох років віку жив у хуторі та в селі на Запоріжжі до 18 років і понад 15
років у Харкові", - зазначав майбутній учений.
В автобіографії, поданій Олексою
Синявським до історико-філологічного відділу УАН, говориться: 1909-го року
вступив у Харківський університет на фізично-математичний факультет, та через
рік подався на історично-філологічний, де й був до початку 1914-го року. У
цьому році, коли мав вже кінчити університет, у зв’язку з Шевченківським святом
був заарештований, ув’язнений, а далі й висланий з Харкова під нагляд поліції
на 2 роки в Полтаву. Відбувши заслання, повернувся до Харкова навесні 1916-го
року і тоді ж екстернував і одержав диплом І ступеня. З травня 1917-го року з
пропозиції проф. С.М.Кульбакина був залишений при університеті без стипендії на
2 роки. Залишений був при кафедрі слав’янської філології на підставі
(недрукованих) праць: "Описание говора с. Покровского" (на
Катеринославщині), за котру університетом присуджено срібну медаль, та реферат
в семінарії по слов’янській філології "Судьба звуков о и е в украинском
языке"[1, 23-29].
З осені 1917 до початку 1918
працював управителем і учителем першої на Слобожанщині української гімназії,
комісаром при Харківській шкільній окрузі (з грудня 1917 р.), головою
Комісаріату в справах Харківської шкільної округи (квітень - вересень 1918 р.),
викладав на курсах українську мову.
У Харкові, крім викладацької роботи,
О.Н.Синявський був на редакторській посаді у видавництві "Союз",
часописах "Рідне Слово", "Нова громада". Саме в цей час
студенти готувалися до проведення протиурядової демонстрації на знак протесту
проти заборони святкування 100-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.
Підготовку демонстрації очолили Д.Соловей та О.Синявський, які мали друкувати
прокламацію з поясненням причини і мети демонстрації і закликом до участі в
демонстрації інших студентів. За діями організаторів наказано встановити
нагляд. Прокламація була надрукована, а Д.Соловей та О.Синявський згодом
заарештовані. Покарання відбували в Полтаві.
рік у житті О.Синявського
ознаменувався тим, що вчений подав прохання до голови історико-філологічного
відділу Української академії наук про прикомандирування його до відділу для
семінарських занять з метою:
складання історичного словника
української мови;
складання словника живої української
мови;
брати участь у діалектологічній
комісії.
Засідання історико-філологічного
відділу УАН задовольнило прохання.
Ось вижимка із того клопотання, яке
О.Синявський надіслав до історико-філологічного відділу - "Записка про
складання мапи фонетичних явищ української мови": "З заснуванням
Української Академії Наук систематичне вивчення української мови й усталення
правопису літературної мови стали в числі найперших завдань Академії. Комісія
живої мови вже провадить досить широку працю по збиранню матеріялів до словника
живої мови, у найближчому часі мають приступити до праці і положити основу вже
не припадковому й хисткому, а методичному й постійному студіюванню української
мови Комісії діялектологічного та історичного словника.
В сучасному язикознавстві
діалектологічні студії займають одно з головних місць, і діялектологія освітлює
багато темних питань історичного язикознавства і мови взагалі, не кажучи вже
про те, що найраціональніший правопис можливо усталити лише на даних
діалектології. Українська діялектологія стоїть ще на низькому ступні розвитку.
Великі простори української народної мови ще зовсім або майже зовсім не
досліджено, відносно цілої науки фонетичних і морфологічних явищ маються лише
випадкові й часто непевні дані, особливо щодо міри їх розповсюдження.
В таких обставинах, здається мені,
корисна була б праця по вишукуванню й систематизації матеріялів до мапи у першу
чергу фонетичних явищ в українській мові, тобто по можливості повного зібрання
тих матеріялів і приведення їх до такого порядку, щоб по них можна було бачити,
які фонетичні явища відзначено в тій чи іншій місцевості і, скажемо,
довідатися, де і в якій мірі вживається н а де й в таких випадках, як м’ясо -
мйасо, м’ята - мйата і т. и., а також і те, відносно яких пунктів і місцевостей
даних немає"[2,90-98].
З 1920 року О.Н.Синявський працює у
Харківському ІНО, у якому з 1927 року навчався Ю.Шевельов (Ю.Шевельов пізніше
дасть оцінку науковій діяльності О.Синявського у "Портретах українських
мовознавців"). Переїхавши у 1928 році до Києва, О.Синявський очолює
Діалектологічну комісію ВУАН, яка була у складі Інституту мовознавства, працює
у вищих навчальних закладах, керує науковими роботами аспірантів. Його
студентом був визначний діалектолог Ф.Т.Жилко. Він наголошував, що мовознавцю
О.Синявському "були властиві прогресивні погляди і несприйняття
суб’єктивізму в наукових дослідженнях. На підставі курсу сучасної української
мови і спілкування зі студентами можна було дійти висновку, що О.Синявський не
виявляв жодних ознак буржуазної ідеології, зокрема націоналізму" (архівні
матеріали, арк. 231). У зв’язку з постановою "Про антирадянські
елементи" від 2 липня 1937 року, було наказано визначити осіб, приречених
на розстріл або заслання. Смертні вироки було винесено 681692 неблагонадійним.
До цього списку потрапив і О.Н.Синявський. Його заарештували 4 серпня 1937 року
і кинули під варту до Київської в’язниці. Спочатку О.Синявський не визнавав
висунутих проти нього звинувачень, а пізніше звернувся із заявою на ім’я
Народного комісара внутрішніх справ УРСР з визнанням своєї провини перед
радянським народом та його урядом і бажанням надати свідчення. Учений
сподівався, що щиросердне каяття дасть можливість ще послужитися суспільству.
Та навіть колеги його звинувачували як учасника націоналістичної організації.
Доцент Київського педагогічного інституту Н.П.Лоюк так охарактеризував
націоналістичну діяльність О.Синявського: "На протяжении 1932-1933 гг.
Синявский на разных собраниях и заседаниях открыто выступал как яркий
украинский националист, проповедуя идеи национализма, необходимость возврата в развитии
украинской культуры к временам козатчины и гайдаматчины" (арк. 72). Про
конкретні випадки контрреволюційної діяльності О.Синявського він писав, що в
результаті його шкідництва студенти педінститутів досі не мають підручника з
української мови, а серед питань, розглянутих у першому номері журналу
"Мовознавство" за 1934 рік, була рецензія О.Синявського "Курс
української мови для педвишів" (рукопис). 21 жовтня 1937 року Нарком
внутрішніх справ затвердив "Обвинительное заключение по делу №817 по
обвинению Синявского А.Н. по ст. 58−8, 54−11 УК УРСР", у якому
висунуте звинувачення за активну участь у націоналістичному русі в 1917 році,
редагування петлюрівської газети "Рідне слово", керівництво
"контрреволюційним націоналістичним угрупованням - Харківською шкільною
громадою", вербування учасників підпільної організації, зв’язки з
націоналістами - представниками зарубіжного українства[див. додаток III, 20].
23 жовтня 1937 року відбулося судове засідання. 24 жовтня 1937 року Синявського
Олексу Наумовича було розстріляно[3].
.1 ВШАНУВАННЯ
На кафедрі української мови
Київського державного університету імені Т.Шевченка, де працював О.Синявський,
завдяки зусиллям сина Віктора Синявського встановлено меморіальну дошку. Донька
Галина Синявська зараз проживає у Москві[5, 22-62].
1.2 Ю. ШЕВЕЛЬОВ ПРО О. СИНЯВСЬКОГО
У праці «Покоління двадцятих
років в українському мовознавстві» Ю. Шевельов високо оцінює доробок О.
Синявського. Хоч усю мовознавчу продукцію 1920-х років тривалий час уважали
«націоналістично-шкідницькою», усе істотне з усталеного Синявським збереглося
досьогодні. «…У головному реґляментація, запроваджена Синявським, хоч і без
імени її творця, лишилася. Це, може, найкращий доказ її тверезости,
життєздатности й науковости. Бо вона справді була побудована на широкій
аналізі, на тверезому оцінюванні, на синтезі. В її основі лежало не механічне
відштовхування від чогось неприємного…, а самостійна, суверенна, власна
традиція й тенденція розвитку української мови, зокрема літературної мови»[9,
15]
<#"730205.files/image001.gif">
Олексій Наумович Синявський
Додаток ІІ
Олексій Синявський з дружиною
Наталією Костянтинівною, донькою Галиною та сином Віктором (1930)
Додаток ІІІ
Дєло №817 по обвинению Синявского
А.Н
"Приговор
Именем Союза Советских
Социалистических Республик
Военная Коллегия Верховного Суда
Союза ССР
в составе председательствующего
диввоенюриста А.Н.Орлова, членов: бригвоенюриста С.Н.Ждана и военного юриста I
ранга А.А.Батнер в закрытом судебном заседании в г.Киеве 23 октября 1937 года
рассмотрела дело по обвинению Синявского Алексея Наумовича, 1887 года рождения,
бывшего профессора кафедры украинского языка Киевского педагогического
института, в преступлениях, предусмотренных ст. 54−8 и 54−11 УК
УССР.
Предварительным следствием
установлено, что подсудимый Синявский с 1917 года принимал активное участие в
националистическом движении на Украине и был редактором петлюровской газеты
"Рідне слово". В период 1922−1924 годов Синявский создал и
руководил к/р националистической группой в г.Харькове. В период 1927−1930
годов Синявский установил связи с представителями в Чехословакии и Польше, от
которых принял задание проводить контрреволюционную работу против советской
власти на Украине. В 1933 Синявский был завербован в а/с националистическую
организацию, действовавшую на Украине, одним из руководителей этой организации
Хвылей, от которого он, Синявский, знал о подготовке насильственного свержения
советской власти на Украине и установления фашистского строя. ... Хвылей
подсудимый Синявский был информирован в 1935 г. о связях организации с
фашистскими правительствами Германии и Польши по подготовке террористических
актов против руководителей ВКП(б) и советского правительства. Со всеми целями и
задачами а/с организации Синявский был солидарен. В организацию лично
завербовал 12 человек. Таким образом, Синявский совершил преступления,
предусмотренные ст. 54−8 и 54−11 УК УССР. Руководствуясь ст. 426 и
247 УПК УССР, Военная Коллегия Верховного Суда Союза ССР приговорила:
Синявского Алексея Наумовича к высшей мере наказания - расстрелу с конфискацией
всего лично ему принадлежащего имущества.
Приговор окончательный и на
основании постановления ЦИК СССР от 1/XII 1934 года подлежит немедленному
исполнению [арк. 128].
Приговор о расстреле Синявского
Алексея Наумовича приведен в исполнение в гор. Киеве 24.Х.1937 г." [арк.
129].
Додаток ІV
Порадник (1922)
Додаток V
Норми (1941)