Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи

Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи

Аудит фінансового стану підприємства

1. Теоретичні засади складання балансу, аналізу і аудиту фінансового стану підприємства

1.1 Фінансова звітність підприємства, її сутність, значення та порядок подання

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Її, згідно зі статтею 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.06.1999 р. та Національного положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73 зобов’язані складати підприємства на основі даних бухгалтерського обліку.

Метою складання фінансової звітності відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з наказом Міністерства Фінансів України від 27.06.2013 р. №627, та інструкцію зі складання звіту про фінансовий стан затверджено Наказом Мінфіну України №433 від 28.03.2013 р «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності». Згідно цієї інструкції у балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу. Актив відображається в балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду. Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни. Відповідним чином у Національному ПБО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» визначається мета складання фінансової звітності в державному секторі.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо : придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень.

Традиційно вважається, що фінансова звітність «повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб», тобто зовнішніх користувачів. Проте вона виконує надзвичайно важливу роль в управлінні підприємством, оскільки узагальнено представляє найважливішу фінансову інформацію.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Фінансова звітність складається за формами, які є її основними складовими. Відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюються Мінфіном України за погодженням з Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Нацбанком України. Форми фінансової звітності бюджетних установ, встановлюються Міністерством фінансів України.

Складові фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що дає змогу зробити ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства.

Фінансова звітність підприємств складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Підприємства, що мають звітні сегменти крім основних форм звітності подають Додаток до приміток до річної фінансової звітності.

За окремими галузями народного господарства, крім форм 1-6, передбачені додаткові спеціалізовані види форм звітності, що додаються до основних шести форм.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними П БО встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Суб'єктами малого підприємництва визначаються юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України. Це фізичні особи для яких з 1 квітня 2011 р. до 1 січня 2016 р. встановлена ставка 0 відсотків податку на прибуток.

До них відповідно до пункту 154.6 статті 154 «Звільнення від оподаткування» Податкового кодексу України відносяться такі платники податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 р.;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років, щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України, тобто 18%.

Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які:

) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації;

) здійснюють: діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів, зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо; виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів; виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів; видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; фінансову діяльність; діяльність з обміну валют; видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення; операції з нерухомим майном, оренду; діяльність з надання послуг пошти та зв'язку; діяльність з організації торгів виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; охоронну діяльність; зовнішньоекономічну діяльність; виробництво продукції на давальницькій сировині; оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі; діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям.

Платники податку, зазначені у підпунктах «а», «б», «в» цього пункту, які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України та сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України за звітний податковий період, у якому здійснювалось нарахування та виплата дивідендів.

Відповідно до П БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Мінфіну України 25.02.2000 р. №39, в новій редакції згідно з Наказом Мінфіну України від 24.01.2011 р. №25 для суб’єктів малого підприємства передбачено складання Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу і Звіту про фінансові результати та Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність - фінансову звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів також складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Бюджетні установи на сьогодні складають фінансову звітність відповідно до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 р. №44 згідно з яким: фінансова звітність розпорядників бюджетних коштів складається з трьох основних звітів: Балансу; Звіту про результати фінансової діяльності; Звіту про рух грошових коштів. Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають лише один фінансовий звіт - Баланс. Розкриття елементів фінансової звітності здійснюється у Пояснювальній записці та формах щодо розкриття елементів фінансової звітності до неї. Елементи фінансової звітності додатково розкриваються у таких формах: Звіт про рух необоротних активів; Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування; Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей; Довідка про підтвердження залишків коштів загального та спеціального фондів державного або місцевих бюджетів на реєстраційних рахунках; Довідка про підтвердження залишків коштів на рахунках інших клієнтів Державного казначейства України; Реєстр про залишки коштів загального та спеціального фондів державного бюджету на реєстраційних, інших рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, та поточних рахунках, відкритих в установах банків; Реєстр залишків коштів загального та спеціального фондів державного бюджету на реєстраційних та поточних рахунках розпорядників бюджетних коштів, що належать до сфери управління розпорядників бюджетних коштів вищого рівня; Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків; Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в установах банків; Довідка про депозитні операції; Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі №7д, №7 м Звіт про заборгованість за бюджетними коштами; Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення; Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості загального фонду; Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими органами.

Згідно з НП БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності» основними елементами фінансових звітів є статті. Склад і зміст статей фінансових звітів визначаються відповідними П БО. Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена. До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства. У рядках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Об’єктом фінансової звітності визначають вкладений власником капітал, предметом - сферу існування капіталу, що відображає форми його функціонування, підтримання, нарощування і розподілу.

Форми фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до пункту 1.9. Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складаються у гривнях з копійками. Фінансова звітність суб’єктів державного сектору відповідно до розділу ІІІ Національного ПБО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» повинна складатися у тисячах гривень без десяткових знаків.

Звітним періодом для складання фінансової звітності відповідно до статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та порядок складання розроблено відповідно до статті 58 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Цим Порядком визначаються склад та порядок складання місячної, квартальної і річної фінансової та бюджетної звітності, вимоги до розкриття її елементів. Фінансова та бюджетна звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій та бюджетній звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень. Фінансова та бюджетна звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України. Фінансова та бюджетна звітність повинна містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку. Звітним періодом для складання місячної бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця. Звітним періодом для складання квартальної фінансової та бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного кварталу. Звітним періодом для складання річної фінансової та бюджетної звітності є бюджетний період, що становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший період у випадках, визначених законодавством. Звітним періодом для бюджетних установ, що створені протягом звітного року, є період від їх створення до кінця звітного року. Звітним періодом для бюджетних установ, що створені та припиняють свою діяльність у зв'язку із закінченням строку, на який вони створювались, протягом звітного року, є період від дати створення до дати припинення діяльності таких бюджетних установ. Звітним періодом для бюджетних установ, що припиняють свою діяльність шляхом реорганізації або ліквідації, є період з початку звітного року до моменту припинення їх діяльності. Розпорядники бюджетних коштів, підпорядкованість яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була змінена, фінансову та бюджетну звітність складають та подають за попередньою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають і подають фінансову та бюджетну звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається. Розпорядники бюджетних коштів, що створені згідно із законодавством України протягом звітного періоду, фінансову та бюджетну звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони включені, та органам Казначейства за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій та бюджетній звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Порядок подання фінансової звітності визначається законодавством, зокрема: Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національним положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» що визначає правові засади регулювання, організації складання фінансової звітності в Україні; Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2012 р. №44 дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до вимог цього наказу складають фінансову та бюджетну звітність центральні органи виконавчої влади, інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи та організації, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів.

Підприємства, згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності фінансова звітність може подаватися органам державної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання органам державної влади даних з фінансової звітності підприємства, форму якої наведено у додатку. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органам державної статистики не подається.

Платники податку на прибуток подають органові державної податкової служби: квартальну фінансову звітність; річну фінансову звітність.

Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва.

Банки подають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність Національному банку в установленому ним порядку.

Підписують фінансову звітність підприємства його керівник та бухгалтер.

Розпорядники та одержувачі коштів державного бюджету, згідно Порядку подання фінансової звітності, подають фінансову звітність за встановленою формою органам Державної казначейської служби. Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів подають фінансову звітність органам Державної казначейської служби та місцевим фінансовим органам. Розпорядники бюджетних коштів разом з річною фінансовою звітністю подають аудиторський звіт з висновком щодо її достовірності, складений органом державної контрольно-ревізійної служби.

Згідно з Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають у повному обсязі: місячну фінансову звітність до органів Державного казначейства України; квартальну та річну фінансову звітність до: органів Державного казначейства України; розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади зведену квартальну та річну фінансову звітність подають: Державному казначейству України; Рахунковій палаті. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо перевіреної Державним казначейством України, подаються до Міністерства фінансів України. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів зведену квартальну та річну фінансову звітність подають органу Державного казначейства України. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо завізованої в органах Державного казначейства України, подаються до відповідних фінансових органів.

Розпорядники бюджетних коштів, у яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була змінена підпорядкованість, фінансову звітність складають та подають за старою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають та подають фінансову звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається.

Розпорядники бюджетних коштів, які згідно із законодавством України протягом звітного періоду були створені, фінансову звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони уключені, та органам Державного казначейства України за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Розпорядники бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких уключені новоутворені розпорядники бюджетних коштів, у зведеній фінансовій звітності враховують дані фінансової та бюджетної звітності таких розпорядників бюджетних коштів у повному обсязі.

Розпорядники бюджетних коштів, які припинили свою діяльність згідно із законодавством України протягом звітного періоду, складають фінансову звітність в обсязі річної і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони належали, та органам Державного казначейства України за місцем обслуговування. У фінансовій звітності таких розпорядників бюджетних коштів залишків за всіма статтями Балансу на кінець звітного періоду не повинно бути.

Розпорядники бюджетних коштів вищого рівня у разі виключення зі сфери свого управління розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у зв'язку з припиненням їх діяльності у зведеній фінансовій та бюджетній звітності залишки за всіма статтями балансу на початок року зазначають без змін.

Дані фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності аналогічним даним, відображеним у бухгалтерському обліку органів Державного казначейства України. Дані бухгалтерського обліку органу Державного казначейства України за операціями з обслуговування кошторисів, що формуються в інформаційній системі Державного казначейства України, вважаються остаточними.

Усі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у т.ч. в інших областях, до подачі розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової звітності і форм щодо розкриття елементів фінансової звітності.

Розпорядники бюджетних коштів, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів в інших областях, до своєї фінансової звітності додають форми фінансової звітності, завізовані відповідними органами Державного казначейства України.

Додатково підлягає перевірці та поданню до відповідного органу Державного казначейства України фінансова звітність розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у разі встановлення розпорядниками вищого рівня розбіжностей щодо бухгалтерського обліку операцій з внутрівідомчої передачі майна тощо.

Зведена фінансова звітність обласних державних адміністрацій до подання Держказначейству України повинна бути перевірена і завізована відповідним Головним управлінням Держказначейства у загальному порядку. Віза засвідчує, що фінансова звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, дані фінансової звітності є тотожними аналогічним даним бухобліку органів Держказначейства України і підлягають консолідації у зведеній фінансовій звітності розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Форми фінансової та бюджетної звітності, при складанні яких не були дотримані положення даного Порядку, органами Державного казначейства України не візуються та повертаються на доопрацювання з супровідним листом. У листі зазначаються норми, які не були дотримані, та строк від трьох до п'яти робочих днів, у який необхідно усунути недоліки. У разі порушення розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів встановлених порядку або термінів подання фінансової звітності органами Державного казначейства України відповідно до законодавства оформляється протокол про порушення бюджетного законодавства. Дані такої фінансової звітності не підлягають консолідації розпорядниками коштів вищого рівня у зведеній фінансовій звітності та органами Держказначейства України у звітності про виконання бюджетів. Ця фінансова звітність повторно надається до обслуговуючих органів Держказначейства на перевірку та візування.

Зведена фінансова звітність складається головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, що мають свою мережу, на підставі фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а також фінансової звітності за своїми операціями.

Форми звітності і пояснювальні записки підписуються керівниками і головними бухгалтерами. Без таких підписів фінансова звітність вважається недійсною.

Подання фінансової звітності супроводжується листом, в якому зазначаються перелік форм фінансової звітності, що подаються, та їх обсяг.

Форми фінансової звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства України.

Термін подання фінансової звітності, згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлюється Кабміну України, а для банків - Нацбанком України.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності терміни подання підприємствами фінансової звітності встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Головні розпорядники бюджетних коштів затверджують терміни подання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами, що належать до сфери їх управління, з таким розрахунком, щоб вони вкладались у терміни подання фінансової звітності до органів Державного казначейства України з урахуванням термінів, визначених Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності Квартальна фінансова звітність подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 9 лютого наступного за звітним року.

Квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Місячна звітність подається розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів не пізніше ніж 5 числа наступного за звітним місяця, квартальна - не пізніше ніж 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річна фінансова звітність - не пізніше ніж 22 січня наступного за звітним року.

Розпорядники та одержувачі коштів державного і місцевих бюджетів подають місячну, квартальну та річну фінансову звітність за встановленими графіками органам Державної казначейської служби за місцем обслуговування.

Фінансова звітність розпорядниками й одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів подається розпорядникам вищого рівня з відміткою органів Держказначейської служби про її відповідність даним обліку про виконання бюджетів.

Головні розпорядники коштів державного бюджету подають зведену фінансову звітність Державній казначейській службі та Рахунковій палаті щокварталу у строки, встановлені Державною казначейською службою за погодженням з Міністерством фінансів.

Органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності, подають зведену фінансову звітність про використання бюджетних коштів відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніше 25 лютого наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції яких перебувають у державній власності, Мінекономіки і Мінфіну щокварталу не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї фінансової звітності повідомляє Мінфін. У такі ж терміни: Укоопспілка подає Мінфіну та Мінекономіки зведену фінансову звітність щодо споживчих товариств, їх спілок та всіх утворених ними підприємств; Об'єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами.

Об'єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають крім власної зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції яких перебувають у комунальній власності, відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 30 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї звітності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.

1.2 Баланс, як основна складова фінансової звітності, його зміст, склад і значення

У Балансі міститься інформація на певну дату про фінансовий стан підприємства, його активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Термін «баланс» походить від двох латинських слів: bis - двічі та lanx - шалька терезів. Звідки утворилось слово bilanx - що буквально означає дві шальки терезів і характеризує рівновагу. Такими шальками в Балансі, як основному фінансовому звіті, є дві його основні складові: актив і пасив. Їх підсумок повинен бути однаковий.

Баланс - це система взаємопов'язаних показників, які відображають у грошовій формі з одного боку активи, тобто те чим володіє чи розпоряджається підприємство або ресурси, а з іншого боку - пасиви, тобто сукупність прав і зобов’язань підприємства, що представлені власним капіталом та різними видами заборгованості. Тотожність економічних і юридичних показників відображає математичну рівність активу і пасиву балансу.

З формальної точки зору Баланс - це таблиця встановленої форми, в якій ліворуч подають активи підприємства, а праворуч - пасиви. Слово актив походить від латинського activus - той, що діє, знаходиться у постійному русі, функціонує. Його використовують для позначення лівої частини Балансу, де показуються в згрупованому виді активи підприємства. Слово пасив означає бездіяльний, той що знаходиться у спокої або пасивний. Його застосовують для назви правої частини Балансу, в якій показуються в згрупованому виді зобов'язання і власний капітал підприємства.

Актив Балансу включає три розділи : І. Необоротні активи; ІІ. Оборотні активи; ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття. Пасив - чотири: І. Власний капітал; ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення; ІІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення; ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

Для того, щоб засоби підприємства відобразити в активі Балансу необхідно щоб вони відповідали таким ознакам: це ресурс, який контролюється підприємством; виник в результаті минулих подій; використання його приведе до отримання економічної вигоди. Актив відображається в Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Якщо актив не відповідає хоча б одній з цих ознак, то він не може бути відображений в Балансі.

Для того щоб зобов'язання відобразити в пасиві Балансу необхідно щоб вони відповідали таким вимогам: були заборгованістю, яка виникла в наслідок минулих подій; погашатиметься в майбутньому ресурсами підприємства; погашення приведе до зменшення ресурсів і відповідно, до зменшення економічної вигоди. Зобов'язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Основним елементом Балансу є балансова стаття, яка є неподільним його показником і характеризує окремий вид активів або вид зобов'язань чи капіталу. Стаття - це елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, встановленим Національним положенням бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», а також Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів», тобто визначенню активів, зобов'язань і власного капіталу. Стаття наводиться у Балансі, якщо відповідає двом критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена. Статті об'єднуються в розділи, що дає можливість загального огляду Балансу і дуже зручно при проведенні аналізу інформації. В основі об'єднання статей в розділи покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифікація.

У Балансі статті можуть бути одноелементними, що заповнюють за даними одного балансового рахунку, або багатоелементною - для заповнення яких використовуються дані двох або більше балансових рахунків, субрахунків.

Кожній балансовій статті привласнюється код рядка з трьох знаків.

Інформація по кожній балансовій статті наводиться на початок і на кінець звітного періоду та на кінець року.

У Балансах підприємств України статті активу розташовують зверху вниз, починаючи з найменш ліквідних і закінчуються найбільш ліквідними. Під ліквідністю активів слід розуміти їх спроможність перетворюватися у грошові кошти за певний час.

Статті пасиву Балансу групуються і розміщуються зверху вниз за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів. Тобто спочатку розташовуються статті, які потребують найбільшого часу для їх погашення.

У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для цього дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи.

Виділяють різні види балансів: вступний баланс - відображає початок господарської діяльності підприємства на момент його державної реєстрації; поточний баланс - складається протягом усього часу існування підприємства; реорганізаційний баланс - складається при ліквідації підприємства, або його розподілі чи об'єднанні; одиничний баланс - характеризує результати діяльності тільки одного підприємства; зведений баланс - складається шляхом об'єднання сум, що відображені на окремих статтях одиничних балансів; консолідовані баланси - складаються на підставі балансів підприємств, юридичне самостійних, та дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці; баланси основної діяльності - це баланси юридичних осіб в межах статутної діяльності; баланси спільної діяльності - це окремий баланс, який складається тим учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність; баланс - брутто - це баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків; баланс - нетто - це Баланс, у валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків; сальдовий Баланс - це бухгалтерський баланс, в якому відображені тільки залишки за бухгалтерськими балансовими рахунками; оборотний баланс - це оборотна відомість за синтетичними рахунками, де містяться як дані сальдо на початок і кінець звітного періоду, так і обороти за звітний період; шаховий Баланс - це Баланс, в якому обороти по кожному рахунку наводяться не загальними підсумками, а з зазначенням кореспондуючих рахунків; баланс підприємства - це Баланс юридичної особи або відокремленого підрозділу, які працюють на принципах самоокупності і самофінансування, і який характеризує його активи, капітал і зобов'язання; баланс бюджетної установи - це баланс про виконання кошторисів видатків; баланс банку - це баланс кредитної установи.

Відповідно до ПБО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» суб’єкти малого підприємства складають Балансу у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва або Баланс у складі Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Складання Фінансового Звіту суб'єкта малого підприємництва передбачено: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, які визнані такими відповідно до законодавства, крім довірчих товариств, страхових компаній, банків, ломбардів, інших фінансово кредитних та небанківських фінансових установ, суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25%; представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Складання Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва передбачено: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України, та мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат.

Баланс у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва включає ті ж розділи, що і Баланс підприємства, проте містить скорочений перелік статей.

Баланс у складі Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва включає скорочену кількість розділів, порівняно з Балансом підприємства та Балансом у складі Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, зокрема в активах балансу відображається лише два розділи, в пасивах - п’ять. Крім того, другий розділ Балансу підприємства та Балансу у складі Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва «Забезпечення таких витрат і платежів» в якому відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел, замінено на розділ «Цільове фінансування», в якому відображаються залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету та інших джерел, у тому числі суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку на прибуток нуль відсотків.

Баланс розпорядника та одержувача бюджетних коштів складається згідно з Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів

Активи Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів складаються із трьох розділів, пасиви - також трьох.

Баланс суб’єкта державного сектору складається згідно з вимогами Національного ПБО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності».

Активи Балансу суб’єкта державного сектору складаються із трьох розділів, пасиви - чотирьох.

Базуючись на принципах фінансової звітності, які повинні забезпечувати єдині методологічні підходи до визначення, визнання та оцінки її елементів, Баланс повинен задовольняти вимоги основних користувачів щодо потенційних економічних вигод від утримання активів і зобов’язань. При цьому структура Балансу, який призначено для задоволення потреб усіх існуючих і можливих його користувачів, відрізняється від структури Балансу, складеного із дотриманням діючих національних нормативних актів. Дані проблеми розглядає Кучеренко Т.

Інформація про ресурси підприємства, які ним контролюються і принесуть економічну вигоду у майбутньому, є надзвичайно корисною не тільки для оцінки ресурсів, якими володіє підприємство, а й для визначення можливості створення грошових потоків у майбутньому. За даними Балансу підприємства оцінюється майновий стан підприємства, його ліквідність та платоспроможність, фінансова стійкість, кредитоспроможність. Баланс на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес - планів.

Вищим органам управління звітність необхідна для контролю за діяльністю підприємств, виявлення і узагальнення провідного досвіду чи недоліків в роботі, проведення аналізу їх господарської діяльності, для складання зведеної чи консолідованої звітності.

Баланс використовують кредитні та банківські установи при розгляді питань при видачі кредитів та при страхуванні майна.

2. Порядок складання балансу підприємства

2.1 Порядок складання балансу підприємства

Складання Балансу підприємства регламентується Національним положенням бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73. Інструкцію зі складання звіту про фінансовий стан затверджено Наказом Мінфіну України №433 від 28.03.2013 р «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності».

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Актив відображається в балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду.

Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

У статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з Положенням бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №7504509, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

У статті «Інвестиційна нерухомість» відображається вартість об’єктів, що віднесені до інвестиційної нерухомості згідно з Положенням бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2007 року №779, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 року за №82311736 30). У цій статті наводиться справедлива вартість довгострокових біологічних активів. У разі якщо відповідно до Положення 30 довгострокові біологічні активи обліковуються за первісною вартістю, у цій статті наводиться їх залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу, при цьому у додаткових статтях окремо наводяться їх первісна вартість та сума накопиченої амортизації.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними національними положеннями бухгалтерського обліку обліковуються методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах, що визначається відповідно до Положення бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року №353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 року за №473792. Інформація щодо вартості гудвілу включається до підсумку балансу. У додатковій статті «Відстрочені витрати» страховиками відображається сума аквізиційних витрат страховика, що мали місце протягом поточного та 4044 9), зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

У додатковій статті «Виробничі запаси» відображається вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У додатковій статті «Незавершене виробництво» відображаються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи, а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.

У додатковій статті «Готова продукція» відображаються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам, та роботи, які не прийняті замовником, відображаються у складі незавершеного виробництва.

У додатковій статті «Товари» відображається без суми торгових націнок вартість залишків товарів, які придбані підприємствами для подальшого продажу.

У статті «Поточні біологічні активи» відображається вартість поточних біологічних активів тваринництва в оцінці за справедливою або первісною вартістю, а також рослинництва в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться згідно з Положенням 30.

У додатковій статті «Депозити перестрахування» страховиками наводиться сума за угодами перестрахування, які характеризуються передачею незначного страхового ризику або відсутністю передачі страхового ризику і використовуються переважно як засіб оптимізації грошових потоків у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Сума за угодами перестрахування включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Векселі одержані» відображається заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями. Інформація щодо зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У статті «Дебіторська заборгованість за продукцію товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги, скоригована на резерв сумнівних боргів.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» відображається сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Окремо наводиться дебіторська заборгованість з податку на прибуток.

У додатковій статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів» відображається сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо. Інформація щодо суми зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків» відображається заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків, зокрема між учасниками групи тощо. Інформація щодо вказаної заборгованості включається до підсумку балансу.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» відображається заборгованість дебіторів, яка не відображена в окремих статтях щодо розкриття інформації про дебіторську заборгованість або яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів. Показники дебіторської заборгованості наводяться у балансі за вартістю, яка визначається згідно з Положенням бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за №7258375 27). Детальний склад активу Балансу згідно Національного положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Таблиця 2.1. Склад активу Балансу підприємства

У статті «Зареєстрований капітал» наводиться зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства.

У статті «Капітал у дооцінках» наводиться сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів.

У статті «Додатковий капітал» відображається емісійний дохід, вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно до національних положень бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу та інші складові додаткового капіталу.

У разі якщо інформація про розмір емісійного доходу та накопичених курсових різниць відповідає ознакам суттєвості, вона розкривається у додаткових статтях «Емісійний дохід» та «Накопичені курсові різниці». До підсумку балансу включається загальна сума додаткового капіталу.

У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток» відображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У додатковій статті «Інші резерви» страховиками наводяться інші компоненти власного капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу. Сума інших резервів включається до підсумку балансу.

У статті «Відстрочені податкові зобов’язання» наводиться сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, яка визначається відповідно до Положення 17.

У додатковій статті «Пенсійні зобов’язання» наводиться сума довгострокових зобов’язань, пов’язаних з виплатами по закінченні трудової діяльності. Сума пенсійних зобов’язань включається до підсумку балансу.

У статті «Довгострокові кредити банків» наводиться сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

У статті «Інші довгострокові зобов’язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства, не включена в інші статті, в яких розкривається інформація про довгострокові зобов’язання, зокрема зобов’язання із залучення позикових коштів, на які нараховуються відсотки.

У статті «Довгострокові забезпечення» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, розмір яких на дату складання балансу може бути визначений тільки шляхом попередніх оцінок. У разі якщо сума довгострокових виплат персоналу може бути визнана суттєвою, така інформація наводиться у додатковій статті «Довгострокові забезпечення витрат персоналу». До підсумку балансу включається загальна сума довгострокових забезпечень.

У статті «Цільове фінансування» наводиться сума залишку коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та з інших джерел, у тому числі коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств.

У додатковій статті «Благодійна допомога» наводиться залишок коштів, отриманих у вигляді благодійної допомоги, які відповідно до законодавства звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Інформація щодо суми благодійної допомоги наводиться у додатковій статті в межах суми цільового фінансування. До підсумку балансу включається загальна сума цільового фінансування.

У додатковій статті «Страхові резерви» страховики наводять суму резерву незароблених премій, резерву збитків або резерву належних виплат, резерву довгострокових зобов’язань та інших страхових резервів. До підсумку балансу включається загальна сума страхових резервів.

У додатковій статті «Інвестиційні контракти» страховики наводять суму за контрактами, які створюють фінансові активи чи фінансові зобов’язання і мають юридичну форму договору страхування, але які не передбачають передачу страховику значного страхового ризику, отже, не відповідають визначенню страхового контракту. Сума за інвестиційними контрактами включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Призовий фонд» підприємства, які провадять діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, наводять залишок сформованого призового фонду, що підлягає виплаті переможцям лотереї відповідно до оприлюднених умов її випуску та проведення. Сума призового фонду включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Резерв на виплату джек-поту» підприємства, які провадять діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, наводять залишок сформованого резерву на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї. Інформація щодо зазначеної суми включається до підсумку балансу.

У статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них кредитами.

У додатковій статті «Векселі видані» відображається сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок постачальників, підрядників та інших кредиторів. Сума зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» відображається сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету. У цій статті окремо наводиться поточна кредиторська заборгованість з податку на прибуток.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці» відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.

У додатковій статті «Поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами» відображається сума авансів, одержаних від інших осіб. Сума зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками» відображається заборгованість підприємства його учасникам, пов’язана з розподілом прибутку і капіталу. Інформація щодо зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Поточна кредиторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішніх розрахунків, зокрема між учасниками групи тощо. Інформація щодо зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Поточна кредиторська заборгованість за страховою діяльністю» страховики відображають суму кредиторської заборгованості за страховими виплатами, страховими преміями, отриманими авансами, суму кредиторської заборгованості перед страховими агентами, брокерами та посередниками і премій до сплати перестраховикам, іншу кредиторську заборгованість за страховою діяльністю. Сума зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.

У статті «Поточні забезпечення» наводиться сума забезпечень, які планується використати протягом 12 місяців з дати балансу, для покриття витрат, щодо яких відповідне забезпечення було створено.

У статті «Доходи майбутніх періодів» відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

У додатковій статті «Відстрочені комісійні доходи від перестраховиків» страховики наводять неамортизований залишок комісійних винагород, отримуваних від перестраховиків, які були віднесені на майбутні періоди для їх відповідності преміям, переданим у перестрахування. Інформація щодо відстрочених комісійних доходів від перестраховиків включається до підсумку балансу.

У статті «Інші поточні зобов’язання» наводяться суми зобов’язань, для відображення яких за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю або які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов’язання і забезпечення».

У розділі IV «Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття» відображаються зобов’язання, що визначаються відповідно до Положення 27.

У додатковому розділі V «Чиста вартість активів недержавного пенсійного фонду» недержавні пенсійні фонди наводять різницю між вартістю активів пенсійного фонду на звітну дату та сумою зобов’язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на звітну дату. Інформація щодо зазначеної вартості активів включається до підсумку балансу.

Детальний склад пасиву Балансу згідно Національного положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73.

Таблиця 2.2. Склад пасиву балансу підприємства

2.2 Порядок складання балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів

Баланс розпорядника та одержувача бюджетних коштів складається згідно з Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 05.01.2011 р. №2.

Баланс містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерського обліку, станом на початок звітного року та на кінець звітного періоду. Дані статей Балансу на початок звітного року повинні бути тотожними даним графи «На кінець звітного періоду» фінансової звітності попереднього звітного року, крім окремих випадків.

Розпорядники бюджетних коштів складають Баланс, який відображає результат про всі проведені господарські операції за коштами загального і спеціального фондів відповідного бюджету, за всіма виконуваними програмами.

Детальний склад Активу Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів представлена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Склад активу Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів

У розділі I «Необоротні активи» відображається вартість матеріальних і нематеріальних активів, отриманих і призначених для використання розпорядниками бюджетних коштів. Рядки 110, 120, 130 «Залишкова вартість» - наводиться залишкова вартість необоротних активів, яка визначається розрахунковим шляхом як різниця між первісною вартістю та сумою зносу. Рядки 111, 121, 131 «Знос» - призначені для відображення суми нарахованого зносу на необоротні активи. Рядки 112, 122, 132 «Первісна вартість» - відображається первісна вартість необоротних активів, тобто фактична вартість придбання, спорудження, виготовлення необоротних активів з урахуванням змін, що збільшували або зменшували цю вартість.

Рядок 140 «Незавершене капітальне будівництво» призначений для відображення вартості незавершеного капітального будівництва необоротних активів.

Розділ II «Оборотні активи» передбачений для відображення грошових коштів і їх еквівалентів, а також інших активів, призначених для реалізації або використання протягом року.

Рядок 150 «Матеріали і продукти харчування» призначений для відображення вартості матеріалів та продуктів харчування, що зберігаються на складах або в коморах: реактивів і хімікатів, скла і хімпосуду, металу, електроматеріалу і радіоматеріалу, радіоламп, фотоприладдя, паперу, медикаментів, компонентів, бактерицидних препаратів, перев'язувальних засобів, господарських матеріалів, що використовуються для поточних потреб розпорядників бюджетних коштів, будівельних матеріалів для поточного ремонту; усіх видів палива, пального і мастильних матеріалів; поворотної тари та обмінної тари; запасних частин для ремонту і заміни спрацьованих частин машин, обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів; сіна, вівса, інших видів кормів і фуражу для худоби та інших тварин, а також насіння, добрив та інших матеріалів.

Рядок 160 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Наводиться вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, термін експлуатації яких не перевищує одного року.

У рядку 170 «Інші запаси» наводиться вартість запасів розпорядників бюджетних коштів, що не враховані в рядках 150 «Матеріали і продукти харчування» та 160 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», зокрема: сировини і матеріалів, конструкцій, деталей і спеціального обладнання, що призначені для науково-дослідних робіт і капітального будівництва; тварин на вирощуванні і відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, хутрових звірів незалежно від їх вартості; готових виробів, виготовлених у виробничих майстернях, готової друкованої продукції та продукції підсобних сільських і навчально-дослідних господарств.

У рядку 180 «Дебіторська заборгованість» відображається сума дебіторської заборгованості. Сума рядка утворюється з таких рядків: 181 «Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги» - призначений для відображення дебіторської заборгованості за попередньо оплачені матеріальні цінності, роботи та послуги, роботи з капітального будівництва, а також за нараховані та не отримані доходи за послуги, надані розпорядниками бюджетних коштів; 182 «Розрахунки із податків та платежів» - наводиться сума переплат за податками, зборами, а також інша дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; 183 «Розрахунки із страхування» - відображається дебіторська заборгованість Фондів та інших організацій, що проводять страхування; 184 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» - відображається дебіторська заборгованість за сумами недостач і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, сумами збитків від псування матеріальних цінностей, віднесеними на рахунок винних осіб, та іншими сумами, що підлягають утриманню в установленому порядку; 185 «Розрахунки за спеціальними видами платежів» - застосовується для відображення дебіторської заборгованості з відшкодування: батьками за утримання дітей у дитячих закладах; за навчання дітей у музичних школах; за утримання дітей у школах-інтернатах; за харчування дітей в інтернатах при школах; за навчання у закладах освіти; плати за проживання мешканцями гуртожитків; працівниками за формений одяг та харчування; 186 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображається дебіторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами; 187 «Розрахунки за іншими операціями» - призначений для відображення всієї іншої дебіторської заборгованості, яка не включена до рядків 181 - 186, у тому числі заборгованість за розрахунками з виплати допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; заборгованості установ банків, які ліквідовані; заборгованості за відсотками, нарахованими банком на залишок коштів у національній та іноземній валюті за користування тимчасово вільними коштами, якщо зазначене передбачено нормативно-правовими актами; за видатками на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, програм, пов'язаних із загальнодержавними заходами та затверджених у загальновстановленому порядку.

У рядку 190 «Розрахунки за операціями з внутрівідомчої передачі майна» наводиться сума дебіторської заборгованості, що виникла з внутрівідомчої передачі.

У рядку 200 «Розрахунки за окремими програмами» відображається сума заборгованості, що виникла при виконанні видаткової частини кошторису за окремими програмами, передбаченими в Державному бюджеті України. Ця заборгованість не пов'язана з видатками розпорядників бюджетних коштів на їх утримання.

У рядку 210 «Короткострокові векселі одержані» наводиться сума короткострокових векселів, що отримані розпорядниками бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством України.

У рядку 220 «Інші кошти» відображається сума коштів, що перебуває в акредитивах, чекових книжках, смарт-картках, оплачених талонах на бензин, мазут, харчування тощо, оплачених путівках у будинки відпочинку, санаторії, на турбази, повідомленнях на поштові перекази та в інших грошових документах.

У рядку 230 «Грошові кошти в дорозі» відображається сума коштів, яка перерахована в останні дні звітного періоду на реєстраційні, спеціальні реєстраційні, відкриті в органах Державного казначейства України, поточні, відкриті в установі банку рахунки розпорядників бюджетних коштів, але буде зарахована на ці рахунки в наступному місяці. У цьому рядку на початок та на кінець звітного року залишку не повинно бути, якщо інше не встановлено відповідними нормативно-правовими актами.

У рядку 240 «Рахунки в банках» відображається залишок невикористаних коштів, що зберігаються розпорядниками бюджетних коштів на поточних рахунках в установі банку. Сума рядка утворюється з таких рядків: 241 «Рахунки загального фонду» - відображається залишок невикористаних коштів загального фонду, що зберігаються розпорядниками бюджетних коштів на поточних рахунках в установі банку. У цьому рядку залишку коштів на кінець звітного періоду не повинно бути, якщо інше не встановлено відповідним нормативно-правовим актом; 242 «Рахунки спеціального фонду» - наводиться сума коштів спеціального фонду, що обліковується на рахунку в банку на кінець звітного періоду, якщо це встановлено відповідним нормативно-правовим актом; 243 «Рахунки в іноземній валюті» - наводиться залишок коштів в іноземній валюті загального чи спеціального фондів бюджету, що належать розпорядникам бюджетних коштів й перебувають на поточних рахунках в установах банків на звітну дату. Сума коштів відображається у фінансовій звітності в національній валюті України та розшифровується в Довідці про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків; 244 «Інші поточні рахунки» - відображається не наведена у рядках 241 - 243 сума коштів, що зберігаються на поточних рахунках в установах банків, відкритих на ім'я розпорядників бюджетних коштів, які отримані ними у тимчасове розпорядження. Сума коштів розшифровується в Довідці про залишки коштів на інших поточних рахунках в установах банків.

У рядку 250 «Рахунки в казначействі загального фонду» відображається залишок коштів загального фонду бюджету, що перебуває на реєстраційному рахунку, відкритому в органі Державного казначейства України. У цьому рядку залишку коштів на початок та кінець звітного року не повинно бути.

У рядку 260 «Рахунки в казначействі спеціального фонду» наводиться залишок невикористаних коштів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів, що зберігаються на спеціальних реєстраційних рахунках в органі Державного казначейства України. Сума рядка утворюється з таких рядків: 261 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги» - відображається залишок коштів, які надійшли як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; що отримуються бюджетними установами від додаткової діяльності; як плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна; 262 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень» - відображається залишок коштів, які надійшли на ім'я бюджетних установ як благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; 263 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду» - на звітну дату відображається залишок невикористаних коштів інших надходжень спеціального фонду. У цьому рядку залишку коштів на початок та на кінець звітного року не повинно бути; 264 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» - відображається залишок коштів, отриманих від місцевих бюджетів за операціями з виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів. У разі закінчення програми у цьому рядку залишку коштів на кінець звітного року не повинно бути.

У рядку 270 «Інші рахунки в казначействі» відображаються залишки коштів, які обліковуються на інших рахунках в органах Державного казначейства України, що не зазначені в рядках 250, 260, та залишки коштів, отриманих у тимчасове розпорядження.

У рядку 280 «Каса» наводиться залишок коштів, які зберігаються в касі розпорядників бюджетних коштів на звітну дату в національній та іноземній валюті, що перерахована в національну валюту за офіційним курсом Нацбанку України.

Розділ III «Витрати» призначений для відображення у квартальній фінансовій звітності фактичних видатків і витрат розпорядників бюджетних коштів, проведених у звітному періоді. У річній фінансовій звітності цей розділ не заповнюється у зв'язку з тим, що усі фактичні видатки і витрати розпорядників бюджетних коштів, проведені у звітному році, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результат виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути, у графі 4 «На кінець звітного періоду» відображаються суми фактичних видатків, які склалися на кінець звітного періоду.

У рядку 290 «Видатки загального фонду» наводиться сума фактичних видатків, проведених розпорядниками бюджетних коштів за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів відповідно до кошторису.

У рядку 300 «Видатки спеціального фонду» відображаються фактичні видатки спеціального фонду. Сума рядка утворюється з таких рядків: 301 «Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги» - призначений для відображення фактичних видатків спеціального фонду, проведених за рахунок надходжень, які отримані бюджетними установами як плата за послуги, що надаються згідно з їх основною діяльністю; від додаткової діяльності; за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна; 302 «Видатки за іншими джерелами власних надходжень» - наводиться сума фактичних видатків спеціального фонду, проведених за рахунок надходжень, які отримані бюджетними установами як благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; 303 «Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду» - наводиться сума фактичних видатків спеціального фонду кошторису в частині інших надходжень спеціального фонду та за позиками міжнародних фінансових організацій; 304 «Видатки за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» - призначений для відображення фактичних видатків спеціального фонду, проведених за рахунок коштів, що отримані на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів.

Рядок 310 складається із суми рядків: 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 220, 230, 240, 250, 260, 270, 280, 290, 300.

Детальний склад Пасиву Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів представлена в таблиці 2.4.

Розділ I «Власний капітал» призначений для відображення коштів фондів розпорядників бюджетних коштів і фінансових результатів їх діяльності за минулі звітні роки. Фонди розпорядників бюджетних коштів складаються з фонду в необоротних активах і фонду в малоцінних та швидкозношуваних предметах.

У рядку 330 «Фонд у необоротних активах» наводиться сума вкладень у фонд основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, у незавершене капітальне будівництво, створення, виготовлення необоротних активів, що перебувають у безпосередньому розпорядженні розпорядників бюджетних коштів, за вирахуванням нарахованого зносу.

Таблиця 2.4. Склад активу балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів

У рядку 340 «Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах» відображається сума вкладень у фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, строк експлуатації яких не перевищує одного року.

У рядку 350 «Результат виконання кошторису за загальним фондом» відображається результат виконання кошторису за загальним фондом. Результат виконання кошторису за загальним фондом коригується на звітну дату у разі повернення сум дебіторської заборгованості або списання дебіторської та кредиторської заборгованості загального фонду тощо.

У рядку 360 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом» відображається результат виконання кошторису за спеціальним фондом. Результат виконання кошторису за спеціальним фондом коригується на звітну дату у разі повернення сум дебіторської заборгованості або списання дебіторської та кредиторської заборгованості спеціального фонду, перерахування залишку коштів, що склався на початок року у розпорядників бюджетних коштів вищого рівня, або у разі отримання залишку коштів, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності юридичною особою, на базі якої створено розпорядника бюджетних коштів, з рахунків, відкритих у банку, та переданих інших активів і зобов'язань тощо.

Показник за рядками 350 та 360 може бути від'ємний.

У рядку 370 «Результати переоцінок» наводиться результат переоцінок матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, крім операцій з курсовими різницями, що склався на кінець звітного періоду. За цим рядком на початок та на кінець звітного року записів не повинно бути, оскільки суми переоцінок у кінці звітного року підсумковими оборотами переносяться на результат виконання кошторису.

У розділі II «Зобов'язання» відображаються поточні та довгострокові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

У рядку 380 «Довгострокові зобов'язання» наводяться зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, погашення яких буде проведено після завершення звітного бюджетного періоду відповідно до законодавства України.

У рядку 390 «Короткострокові позики» відображаються короткострокові кредити та позики, одержані розпорядниками бюджетних коштів у банках та інших фінансових установах відповідно до законодавства України.

У рядку 400 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями». Відображається сума заборгованості поточного року за зобов'язаннями, термін сплати за якими в цілому настане в наступні роки.

У рядку 410 «Короткострокові векселі видані» наводиться сума векселів, виданих розпорядниками бюджетних коштів згідно із законодавством України, термін сплати яких установлено протягом одного бюджетного року.

Рядок 420 «Кредиторська заборгованість» відображає суму кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів. Сума рядка утворюється з таких рядків: 421 «Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги» - призначений для відображення кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів за отримані товари, роботи і послуги перед постачальниками та підрядниками. Крім того, відображається заборгованість перед підприємствами й організаціями за капітальним будівництвом та за роботи, виконані учнями в процесі виробничого навчання; 422 «Розрахунки за спеціальними видами платежів» - наводиться кредиторська заборгованість за спеціальними видами платежів: перед батьками за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, за навчання дітей у музичних школах, за утримання дітей у школах-інтернатах, за харчування дітей в інтернатах при школах; з оплати за навчання у закладах освіти; перед мешканцями гуртожитків по платі за проживання; перед працівниками за формений одяг та харчування; 423 «Розрахунки із податків та платежів» - відображається кредиторська заборгованість розпорядників бюджетних коштів за податками та платежами до бюджетів та іншими розрахунками з бюджетами, зокрема за коштами, виділеними з бюджету на придбання облігацій або акцій, у випадках, передбачених законодавством України; заборгованість за сумою відшкодованих збитків, яка підлягає перерахуванню до державного бюджету; 424 «Розрахунки із страхування» - наводиться кредиторська заборгованість перед Фондами та іншими організаціями зі страхування; 425 «Розрахунки із заробітної плати» - відображаються суми кредиторської заборгованості перед працівниками, які перебувають або не перебувають у штаті розпорядників бюджетних коштів, за всіма видами оплати праці; за допомогою у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яка відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених на оплату праці працівників розпорядників бюджетних коштів; 426 «Розрахунки зі стипендіатами» - відображаються суми кредиторської заборгованості перед студентами й аспірантами вузів, науково-дослідних установ та учнями технікумів, училищ, шкіл, слухачами курсів за стипендіями; 427 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображається кредиторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами; 428 «Розрахунки за депозитними сумами» наводяться суми кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів за операціями з грошовими документами, матеріальними цінностями та іншими депозитними операціями; 429 «Розрахунки за іншими операціями» - відображаються суми кредиторської заборгованості за всіма іншими операціями розпорядників бюджетних коштів, що не ввійшли до рядків 421-428, у тому числі суми заборгованості за розрахунками з працівниками за товари, продані в кредит торговельними організаціями, за заробітною платою з безготівкового перерахування на особистий вклад працівника в установу банку, з утримання членських профспілкових внесків, за виконавчими листами та іншими документами, за розрахунками з виплати довічного утримання суддів, пільг, субсидій, допомоги і компенсацій, у тому числі громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими виплатами, а також з допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності; за видатками на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, за розрахунками з програм, пов'язаних з виконанням загальнодержавних заходів, затверджених у встановленому порядку, та з депонентами. Відображаються також грошові кошти, отримані в тимчасове розпорядження, які на кінець бюджетного періоду надійшли на ім'я розпорядників бюджетних коштів і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.

У рядку 430 «Розрахунки за операціями з внутрівідомчої передачі майна» відображається сума кредиторської заборгованості з внутрівідомчої передачі майна.

У рядку 440 «Розрахунки за окремими програмами» призначений для відображення суми заборгованості розпорядників бюджетних коштів, що виникла при виконанні видаткової частини кошторису за окремими програмами, передбаченими у державному та місцевих бюджетах. Ця заборгованість не пов'язана з видатками розпорядників бюджетних коштів на їх утримання.

Розділ III «Доходи» у квартальній фінансовій звітності призначений для відображення всіх надходжень розпорядників бюджетних коштів, які вони отримують на виконання кошторису. Залежно від джерел утворення доходів у формах фінансової звітності вони відображаються при фактичному надходженні коштів або при нарахуванні доходу за надані послуги. У річній фінансовій звітності розділ III «Доходи» не заповнюється у зв'язку з тим, що усі доходи розпорядників бюджетних коштів, отримані на виконання кошторису, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результати виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути. У графі 4 «На кінець звітного періоду» фінансової звітності відображаються отримані та нараховані доходи загального та спеціального фондів, які склалися на кінець звітного періоду.

У рядку 450 «Доходи загального фонду» наводяться кошти, що фактично надійшли на рахунок розпорядників бюджетних коштів із загального фонду бюджету.

У рядку 460 «Доходи спеціального фонду» відображаються нараховані або отримані доходи спеціального фонду розпорядниками бюджетних коштів. Сума рядка утворюється з таких рядків: 461 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги» - наводиться сума доходу, нарахованого як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; від додаткової діяльності; за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна; 462 «Доходи за іншими джерелами власних надходжень» - призначений для відображення надходжень благодійних внесків, грантів, дарунків; коштів, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; коштів, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; 463 «Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду» - відображаються інші надходження спеціального фонду та позики міжнародних фінансових організацій, які надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки; 464 «Доходи за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» призначений для відображення надходжень спеціального фонду, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів.

3. Аналіз фінансового стану підприємства

3.1 Сутність, значення, завдання, джерела та методи аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є складною і багатогранною задачею.

У науковій літературі існує широке коло розробок, які представляють різні підходи, методи та технології її вирішення. Проблеми аналізу фінансового стану в Україні традиційно розглядаються у більшості підручників з економічного аналізу, фінансового аналізу, фінансів підприємств, а також регулярно піднімаються у періодичних виданнях.

Фінансовий стан підприємства, хоча і є інструментальним поняттям, проте інтегровано відображає якість його господарської діяльності. Тому аналіз фінансового стану підприємства є важливою задачею управління, що дає змогу приймати рішення, щодо підвищення ефективності діяльності, утримання на ринку, забезпечення розвитку підприємства. Значення аналізу фінансового стану пояснюється тим, що, на відміну від інших аспектів або напрямків діяльності підприємств, фінансова несе в собі властивості універсальності.

Метою аналізу фінансового стану називають визначення стану фінансового здоров’я підприємства, своєчасне виявлення і усунення недоліків в діяльності; пошук резервів покращення фінансового стану та ефективних управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності; пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами; своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності і пошук шляхів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. Загалом усі наведені визначення мети аналізу фінансового стану підприємства ототожнюються із його задачами. Метою аналізу фінансового стану підприємства є розробка та прийняття оптимальних рішень щодо фінансового стану підприємства.

Основними напрямками аналізу фінансового стану підприємства є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за трьома основними видами його діяльності: операційна діяльність; фінансова діяльність; інвестиційна діяльність.

Методологія аналізу фінансового стану підприємств включає систему взаємопов’язаних компонент - методологічних принципів, виділених за етапністю побудови методики, що лежать в основі формування методик аналізу - від визначення поняття фінансового стану та сутності його аналізу до формування загального алгоритму інтерпретації результатів, виділяючи дві групи.

Рис. 3.1. Компоненти методології аналізу фінансового стану підприємств

Для оцінки фінансового стану підприємств використовується три основні підходи: експрес-оцінка, що ґрунтується на обмеженій кількості показників, ієрархія та склад яких визначаються практичними напрацюваннями -; розгорнута оцінка на основі значної кількості фінансових коефіцієнтів, що відображають різні й численні аспекти фінансової діяльності підприємств; оцінка на основі інтегрального показника фінансового стану.

Завдання аналізу фінансового стану підприємства можуть бути різними залежно від цілей аналізу і специфіки підприємства. Потреба у аналізі фінансового стану підприємства виникає у широкого кола зацікавлених сторін - від власне підприємства до власників та сторонніх організацій, таких як фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії, державні органи, та інші. Задачі, що постають у кожному випадку, суттєво різняться. Саме тому в науковій літературі існує надзвичайно багато підходів щодо їх визначення. Причому, як видно із таблиці, підходи залишаються достатньо різноманітними, а також достатньо суперечливими щодо задач, які вони виділяють.

Таблиця 3.1. Основні задачі аналізу фінансового стану підприємств

Пропонуємо виділяти задачі аналізу фінансового стану підприємств, залежно від основних його проявів: аналіз майнового стану підприємства; аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; аналіз фінансової стійкості підприємства; аналіз ділової активності підприємства; аналіз фінансових результатів; аналіз грошових потоків.

Незважаючи на значну різноманітність задач аналізу фінансового стану підприємств, що виділяють різні автори, Ю. Верланов зауважує, що певною мірою інтереси груп користувачів обертаються біля уявлення про «фінансове здоров’я» підприємства, бо за умов суперечливості інтересів неможливо задовольнити одних без втрати для інших. Спираючись на це він висуває гіпотезу про те, що існує такий стан фінансів підприємства, який пов’язується з можливістю підтримувати інтереси усіх зацікавлених сторін. Саме такий стан і називається «нормальним фінансовим станом».

Задачі аналізу фінансового стану підприємства розрізняються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом, насамперед, внутрішніх та зовнішніх. Відповідно виділяють внутрішній та зовнішній аналіз фінансового стану та інші.

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база для його проведення ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень, в т.ч. оперативну. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Такий аналіз фінансового стану необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться сторонніми особами для підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформації. Його метою є виявлення ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований. Основними його особливостями є значна кількість можливих суб’єктів аналізу, різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу, наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності, орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства, обмеженість завдань аналізу, максимальна доступність результатів аналізу для користування інформацією.

Результати аналізу фінансового стану підприємства дозволяють зацікавленим особам і підприємствам приймати управлінські рішення на підставі оцінки минулого та поточного фінансового стану і прогнозних даних.

Кожна група користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні аналізу фінансового стану. Для керівництва підприємства цей аналіз виступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, що впливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів аналізу дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу. Представники банків використовують аналіз розрахункових показників для оцінки платоспроможності підприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринках капіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства, а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційних інвестицій у дане підприємство.

Існують різні види аналізу фінансового стану підприємства, які Н.В. Тарасенко пропонує класифікувати за: змістом процесу управління, спрямований на очікувану оцінку фінансового стану; оперативний, який виконується у процесі регулювання фінансової діяльності); періодичністю проведення аналізу; разовий); об’єктами аналізу; суб’єктами аналізу; змістом та повнотою питань, які вивчаються; методами проведення; структурний; порівняльний; інтегральний). У процесі аналізу слід поєднувати різні види аналізу, що забезпечить підвищення його ефективності.

Окрім фінансової звітності необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності.

Перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхідно переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння. Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися. Будь-який висновок і рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщо джерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.

Аналіз фінансового стану базується на: повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності; спеціальних методичних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання обґрунтування висновків.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно аналізувати з використанням різних підходів, методів, прийомів та методик аналізу.

У науковій літературі традиційно називають два основні прийоми аналізу фінансового стану підприємства - горизонтальний; вертикальний. Їх доповнюють методом аналізу абсолютних показників, трендовим, порівняльним, методом аналізу відносних показників, факторним, інтегральним. В.О. Захарченко та С.І. Счасна визначають дещо відмінну від інших класифікацію методів аналізу фінансового стану, до якої включають коефіцієнтний, комплексний, інтегральний, беззбитковий, рівноважний методи. Основні методичні прийоми аналізу фінансового стану підприємства наведені в Додатку Г.

Для аналізу фінансового стану також використовуються неформальні методи, що ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях, та формалізовані методи аналізу, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності. Також широко застосовуються традиційні методи статистики.

Методика аналізу фінансового стану, деталізація його процедур залежить від поставлених цілей, а також різноманітних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Передусім, аналітик дослідним шляхом визначає пріоритетні напрями дослідження, а після цього їх послідовність.

Аналітична робота може проводитися у два етапи: попередня оцінка або експрес-аналіз фінансового стану; деталізований аналіз фінансового стану. Завдання експрес-аналізу полягає у простій і наочній оцінці фінансового стану, деталізованого - у більш детальній характеристиці фінансового стану підприємства, результатів його діяльності у звітному та попередніх періодах, а також прогнозування розвитку на перспективу. Детальний аналіз конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від потреб користувачів.

3.2 Методика аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є достатньо складною і об’ємною задачею. Зважаючи на обмежений обсяг дипломної роботи зупинимося на методиці основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства, зокрема, аналізу майнового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості й ділової активності.

У науковій літературі відсутній загальновизнаний підхід до аналізу майнового стану підприємства. Наприклад, Ізмайлова К.В. розглядає аналіз майнового стану як: аналіз порівняльного аналітичного балансу, в т.ч. аналіз якісних зрушень у майновому стані підприємства; аналіз аналітичних показників майнового стану підприємства; аналіз матричного балансу підприємства. Мошенський С.З. і Олійник О.В. пропонують наступний порядок аналізу майнового потенціалу підприємства: загальне ознайомлення з даними балансу; аналіз структури та динаміки активів; аналіз структури та динаміки пасивів підприємства; розрахунок основних показників, що характеризують майновий стан підприємства.

Аналіз майнового стану пропонуємо здійснювати в послідовності: аналіз загальний стану майна і джерел його утворення; аналіз складу і джерел формування майна підприємства з використанням матричного балансу; аналіз зв’язку між майновим станом підприємства та виручкою від реалізації продукції; аналіз стану майна; аналіз стану джерел майна.

При аналізі майнового стану підприємства необхідно враховувати, що фактична облікова оцінка засобів, які знаходяться під контролем підприємства, перевищує значення розрахункового показника, так як частина активів, право власності на які не належить підприємству, але які воно використовує в своїй діяльності, враховується на позабалансових рахунках, наприклад, товари, прийняті на комісію, основні засоби, отримані за договорами оренди.

Поглиблений аналіз майнового стану здійснюється в рамках внутрішнього аналізу. У його ході доцільне періодичне складання ліквідаційного балансу, тобто проведення оцінки наявного майнового потенціалу за цінами можливої реалізації активів для того, щоб виявити неліквіди, визначити активи з суттєво заниженою балансовою оцінкою порівно з оцінкою ринковою, знати реальну вартість активів, які можна використати для розрахунків.

Зважаючи на складність аналізу майнового стану підприємства та обмежені обсяги дипломної роботи розглянемо методику та здійснимо загальний аналіз майнового стану або аналіз загального стану майна та джерел його утворення.

У результаті аналізу загального стану майна та джерел його утворення необхідно здійснити: оцінку вартості усього майна підприємства на певну звітну дату, а також її динаміки; визначити загальний склад майна і джерел його утворення, їх динаміку, встановити зв’язки між різними показниками, виявити так звані «хворі» статті балансу, ознаки нормального балансу; визначити загальну структуру майна і джерел його утворення, її динаміку та причини змін. Такий аналіз дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

За необхідності перед аналізом загального стану майна і джерел його утворення здійснюють додаткове коригування статей балансу на індекс інфляції з наступним їх агрегуванням у необхідних аналітичних розділах.

Аналіз загального стану майна підприємства та джерел його утворення здійснюють за допомогою порівняльного аналітичного балансу, методику складання якого запропонував у 20-х роках ХХ століття М. Блатов. Його отримують із вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення показниками структури і динаміки, що характеризують статику та динаміку обсягів і структури майна та джерел його утворення.

При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують два підходи: горизонтальний; вертикальний та три групи показників: показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу. У науковій літературі також відомі різні підходи до побудови порівняльного аналітичного балансу, що розрізняються різним рівнем узагальнення статей Балансу.

На основі порівняльного балансу, насамперед оцінюється вартість усього майна підприємства на певну звітну дату), а також її динаміка. Даний показник визначає суму наявних у підприємства господарських коштів і є основним показником його майнового стану. Збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду в порівнянні з початком є основною ознакою «нормального» балансу. Воно свідчить про покращення майнового стану підприємства та нарощування його потенціалу. Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив переоцінки основних засобів, дію інфляційних факторів тощо.

Після аналізу валюти балансу здійснюється аналіз оборотних та необоротних активів та їх співвідношення.

Відповідно до теорії фінансів баланс вважається «нормальним» якщо темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів.

Важливим якісним показником співвідношення оборотних і необоротних активів є коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який традиційно називають коефіцієнтом мобільності активів:

 або

Даний показник показує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових; потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Напрямок позитивних змін - збільшення. Рекомендований рівень коефіцієнта . Тобто необоротних активів має бути у двічі більше ніж оборотних.

Важливою якісною ознакою джерел майна є співвідношення власного і залученого капіталу. Ускладнює його визначення неоднозначність розрахунку сум власного та позикового капіталу. Забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів показують заборгованість підприємства власне собі тобто йдеться про власні кошти підприємства. Тому, в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів К.В.Ізмайлова рекомендує додати до власного капіталу. Подібний підхід пропонує і Савицька Г.В. Подольська В.О., Яріш О.В. власний капітал визначають відповідно до розділу І Пасиву Балансу, а до позикового капіталу включають крім довгострокових і поточних зобов’язань забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів. У нашій роботі ми підтримуємо перший підхід. Баланс є «нормальним» якщо власний капітал підприємства перевищує залучений і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання залученого капіталу.

Ще однією важливою загальною якісною характеристикою майнового стану є співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. Згідно теорії фінансів баланс визначають «нормальним» якщо дебіторська та кредиторська заборгованість, а також їх темпи приросту дебіторської і кредиторської врівноважують один одного. В процесі аналізу спів ставляють вартість дебіторської та кредиторської заборгованості, темпи їх приросту, а також розраховують і оцінюють коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості:

Даний показник показує скільки припадає дебіторської заборгованості на одиницю кредиторської. Характеризує здатність підприємства розраховувати з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення показника .

У науковій літературі існує надзвичайно широке коло підходів і методів аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств. Найбільш поширеними є підходи, що зводять аналіз ліквідності та платоспроможності до вирішення певного набору послідовних задач. Наприклад, обмежують розрахунком та аналізом основних показників ліквідності або аналізом ліквідності балансу; розглядають аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства через призму двох задач - аналіз ліквідності балансу і розрахунок та оцінка коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності. Останній підхід є найбільш поширеним і його можна назвати традиційним підходом аналізу ліквідності і платоспроможності підприємств. Бочаров В.В. крім двох традиційних задач, виділяє аналіз чистого оборотного капіталу та грошових фінансових потоків. Тарасенко Н.В. аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства пропонує розпочинати зі складання і аналізу платіжного календаря, після цього здійснювати аналіз ліквідності балансу, розрахунок та оцінку коефіцієнтів ліквідності і завершувати аналіз аналізом причин фінансових ускладнень та можливості відновлення платоспроможності. Серед подібних підходів найбільш комплексним є підхід Л.С. Васильєвої, яка розглядає аналіз ліквідності і платоспроможності як: аналіз ліквідності активів; аналіз зобов’язань за ступенем терміновості оплати; оцінка ліквідності балансу з урахування фактора часу; аналіз ліквідності балансу за допомогою фінансових коефіцієнтів ліквідності; розрахунок показників неплатоспроможності підприємства; поглиблений аналіз неплатоспроможності на основі аналізу платіжного календаря; прогнозування платіжних можливостей підприємства.

Поширеними є також підходи, в яких аналіз ліквідності та платоспроможності розглядають як дві взаємопов’язані задачі аналізу. Вони розрізняються за методикою вирішення.

Переважна більшість авторів розглядають аналіз ліквідності та платоспроможності як необхідну умову розробки і прийняття оптимальних управлінських рішень щодо управління ними або можливостей кредитування й інвестування. В обох випадках важливим є не тільки ступінь ліквідності і платоспроможності, а й фактори, що його зумовлювали. Проте про необхідність факторного аналізу наголошують лише окремі автори при цьому зосереджуючи увагу на факторному аналізу тільки одного показника. Отже, за більшістю методик аналіз ліквідності та платоспроможності мало придатний для розробки і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Існування багатьох підходів до аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств пов’язана з відсутністю цілісної теоретичної концепції аналізу, яка б ґрунтувалась на знаннях про об’єктивну економічну сутність даних явищ, що дозволило б виділити реальні об’єкти, відповідні їм задачі та методику аналізу.

На сучасному етапі розвитку науки поняття ліквідності і платоспроможності. часто ототожнюють або підміняють; розглядають як взаємопов’язані але специфічні за змістом поняття не вказавши на об’єктивні відмінності, або недостатньо їх обґрунтувавши; платоспроможність визначають як ширше поняття ніж ліквідність; ліквідність визначають як більш містке поняття.

Ліквідність підприємства за змістом є комплексним поняттям і включає: ліквідність активів - можливість перетворення активів підприємства в гроші за будь-яких умов без втрати ринкової вартості для забезпечення спроможності фінансувати свою діяльність і погашати свої зобов’язання в строк та в повному обсязі; ліквідність балансу - можливість активів за будь-яких умов, при їх перетворенні в гроші за певний строк, погашати відповідні за термінами зобов’язання в строк і в повному обсязі, а також фінансувати свою діяльність і погашати непередбачувані борги; ліквідність підприємства - здатність підприємства за будь-яких умов перетворювати свої активи в гроші без втрати своєї ринкової вартості, а також залучати кошти із зовнішніх джерел для виконання всіх своїх зобов’язань в строк і в повноту обсязі, фінансувати свою діяльність і погашати непередбачені борги; постійно підтримувати баланс між обсягами відповідних груп активів, виділених за строками перетворення в гроші, та зобов’язань, виділених за термінами їх погашення, а також рівновагу між обсягами і строками перетворення активів в гроші, а також обсягами і строками погашення зобов’язань.

Платоспроможність підприємства - це здатність підприємства в повному обсязі та в строк погашати всі свої зобов’язання, фінансувати свою діяльність та покривати непередбачувані борги за рахунок внутрішніх і зовнішніх коштів, забезпечувати оптимальну структуру зобов’язань та належну їх якість, відповідно до структури активів та їх якості, виділених за здатністю перетворення в гроші, а також брати на себе юридичну відповідальність за свої зобов’язання та їх порушення.

Відповідно до визначеної сутності ліквідності та платоспроможності виділяємо наступні задачі аналізу: групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення; аналіз складу та структури активів за ступенем їх ліквідності; аналіз складу та структури пасивів за строками їх погашення; аналіз робочого капіталу; аналіз ліквідності балансу; аналіз ліквідності підприємства на основі відносних показників.

У зв’язку з обмеженістю дипломної роботи розглянемо методику вирішення лише окремих задач аналізу або найбільш важливих їх складових.

Групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення здебільшого, розглядають як перший етап аналізу ліквідності балансу, деколи - як перший етап аналізу ліквідності активів і платоспроможності, аналізу ліквідності активів та оцінки зобов’язань за ступенем терміновості оплати, який розглядають як окремий етап аналізу ліквідності і платоспроможності, якісної оцінки ліквідності, показників ліквідності, платоспроможності. На нашу думку, даний етап необхідно розглядати як окремий етап аналізу ліквідності і платоспроможності, оскільки він є базовим для всього подальшого аналізу.

Традиційно виділяють чотири групи активів і пасивів. Але є розходження у віднесенні тих чи інших активів до певних груп, особливо за даними Балансу. Це пов’язано із ігноруванням об’єктивної логіки ліквідності, а також терміновості, що призводить до самих різних припущень щодо групування. Особливо це стосується віднесення до певних груп витрат та доходів майбутніх періодів, забезпечень наступних витрат і платежів, дебіторської заборгованості. Проте, переважна більшість авторів ігнорують дану проблему і пропонують кожен своє групування без належного обґрунтування. І лише окремі автори ставлять і намагаються окреслити шляхи вирішення даної проблеми. Необхідно уважно переглянути Баланс зверху до низу, зупиняючись на кожній статті, і чітко визначитися які активи відносити до яких груп. Найбільш визнаним є групування активів та пасивів, представлене у таблиці 3.2.

Аналіз ліквідності активів здійснюється для визначення можливості перетворення активів підприємства в гроші за будь-яких умов без втрати ринкової вартості. Він рідко розглядається в науковій літературі, тому методика такого аналізу розроблена слабо. Васильєва Л.С. пропонує під час аналізу ліквідності активів здійснювати групування активів, визначення вартості активів за групами та її динаміки, аналіз структури активів. Цал-Цалко Ю.С. - групування активів за ступенем їх ліквідності, розрахунок інтегрального показника ліквідності активів, визначення швидкості та щоденної суми трансформації дебіторської заборгованості і товарних запасів у грошові кошти, визначення термінів погашення кредиторської заборгованості.

Таблиця 3.2. Групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення

Аналіз ліквідності активів повинен включати аналіз обсягів активів за ступенем ліквідності, розрахунок та аналіз загальних і часткових показників ліквідності активів, а також показників якості ліквідності активів.

Основним загальним показником ліквідності активів є частка оборотних активів у загальні вартості активів або валюті балансу. Він визначає потенційні можливості перетворення активів у ліквідні кошти, показує питому вагу оборотних активі в загальній сумі активів.

Список джерел

звітність баланс фінансовий аудит

1.  Конституція України від 28.06.1996 №254 Крисюк В. І., Шпильовий В.А., Безкревна А.В. та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. - 268 с.

2.      Банк В.Р., Банк С.В., Тараскина А.В. Финансовый анализ: учеб. пособ. - М.: ТК Велби, Проспект, 2007. - 344 с.

.        Бенедик Ю.Ю. Концептуальні аспекти дослідження фінансової стійкості державних вищих навчальних закладів в Україні Наукові записки. Серія «Економіка». Випуск 13. - С. 91-99.

.        Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства Фінанси України. -2002. - №6. - С. 53-60.

.        Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств Фінанси України, 2005. - №3. - С. 117-128.

.        Болюх М.А., Заросило А.П. Аналіз фінансово-господарської діяльності бюджетних установ: Нав. посіб. - К.: КНЕУ, 2008. -344 с.

.        Бочаров В.В. Комплексный финансовый анализ. - СПб.: Питер, 2005. -432 с.

.        Бугаєнко В. Дослідження системи інформаційного забезпечення державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ Економіст, 2010. - №1. - С. 24-28.

.        Бугаєнко В. Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ Вісник Київського національного торговельно-економічного університету, 2009. - №4. - С. 110-106.

.        Бугаєнко В.Г. Діяльність бюджетної установи як об'єкта державного фінансового аудиту Актуальні проблеми економіки, 2010. - №7. - С. 230-236.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: Підруч. - К.: А.С.К., 2009. - 976 с.

.        Васильева Л.С., Петровская М.В. Финансовый анализ: Учебник. -3-е издание стереотипное. - М.: КНОРУС, 2008. -816 с.

.        Вареня В. Облікова стратегія та фінансова звітність Д-т К-т, 2009. - №6. - С. 32-36.

.        Верига Ю., Орищенко М., Клименко О. Приклади складання річної звітності підприємства при використанні ручної та автоматизованої форм обліку Бухгалтерський облік і аудит, 2010. - №1. - С. 23-48.

.        Верланов О.Ю. Методологічні проблеми оцінки фінансового стану підприємств http:www.nbuv.gov.uaSoc_GumEconomy 25-15.pdf.

.        Верланов О.Ю. Система методологічних компонент оцінки фінансового стану підприємств http:www.nbuv.gov.uaSoc_GumEconomy 51-12.pdf.

.        Галушка В. Використання динамічного підходу в оцінці фінансово-економічного стану суб’єктів господарювання http:www.nbuv.gov.uaSoc_Gum2009_5/6.pdf.

.        Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 443 с.