Ліквідність та платоспроможність підприємства

Ліквідність та платоспроможність підприємства

ВСТУП

У ринкових умовах суттєвого розширення прав підприємств значно зростає роль своєчасного і якісного управління ліквідністю і платоспроможністю, та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стійкості.

Ліквідність це можливість підприємства фінансувати свою діяльність. Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, цілеспрямованістю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Стан ліквідності - важлива характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансових і інших відносинах.

Різним аспектам управління ліквідністю та платоспроможністю присвячені праці таких зарубіжних учених, як А. Арес, Є. Брігхем, Р. Димар, Н.Хол та інші. Серед вітчизняних та російських учених-економістів наукові роботи даного питання знайшли своє відображення в працях В.Г. Артеменка, М.І. Баканова, В.В. Ковальова, М.В. Кужельного, В.Ф. Палія, Є.Ф. Стоянова, А.Д. Шеремета, І.Г. Яремчука. Завдяки роботам цих вчених сформульовано підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства шляхом удосконалення управління ліквідністю та платоспроможністю. Для того щоб вижити в умовах ринкової економіки потрібно добре знати як управляти фінансами, яка повинна бути структура капіталу за складом і джерелами фінансування, яку долю повинні займати власні кошти, а яку - позикові.

Метою курсової роботи є уточнення сутності понять ліквідність і платоспроможність, з’ясування їх ролі та значення в системі управління, оцінка та удосконалення управління ліквідністю та платоспроможністю ВАТ «Полтавакондитер».

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

)        з’ясувати роль і значення управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства;

)        проаналізувати господарсько-фінансову характеристику діяльності підприємства;

)        здійснити оцінку ліквідності та платоспроможності ВАТ «Полтавакондитер»;

)        здійснити прогнозування рівня ліквідності та платоспроможності підприємства;

)        запропонувати шляхи удосконалення управління ліквідністю та платоспроможністю ВАТ «Полтавакондитер».

Предметом дослідження є управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства.

Об’єктом дослідження виступає фінансовий стан суб’єкта господарювання.

Теоретичною та методичною основою дослідження є фундаментальні поняття економічної теорії, теорії фінансів, праці вітчизняних і зарубіжних економістів з питань управління ліквідністю і платоспроможністю.

У процесі дослідження використовувались загальнонаукові методи, зокрема: спостереження, порівняння, горизонтальний та вертикальний метод, які застосовуються до аналізу балансу, метод фінансових коефіцієнтів, аналіз впливу факторів, графічний - для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання ряду теоретичних та практичних положень роботи.

Інформаційною базою дослідження - є Закони України, нормативні акти, фінансова і статистична звітність ВАТ «Полтавакондитер».

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРАХУНКУ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Роль і значення ліквідності підприємства

Ринкові умови господарювання вимагають від економічних суб’єктів дотримання вимог щодо платоспроможності та ліквідності. Їхнє практичне значення обумовлене необхідністю повного та своєчасного виконання зобов’язань, забезпечення діяльності підприємства ліквідними активами, здатними в будь-який час покрити обсяг зобов’язань.

Ліквідність підприємств є одним із найбільш вживаним поняттям фінансової науки і найбільш популярним об’єктом фінансового аналізу й управління. Вона розглядається переважною більшістю зарубіжних і вітчизняних авторів підручників, навчально-методичних посібників і монографій присвячених проблемам фінансів підприємств, фінансового менеджменту, економічного та фінансового аналізу, а також широко представлені публікаціями у фахових періодичних виданнях, більшість з яких присвячені розкриттю сутності ліквідності підприємств (Ю.Ю.Журавльова, Є.Є.Іонін, Н.О.Власова, В.Корнієвська, О.А.Максута, Г.М.Дутчак, Л.А.Лахтіонова, Н.О.Власова та ін.), визначенню методики й організації її аналізу (оцінки) (Д.Климов, А.В.Слуцький, М.Сорокін, М.П.Почекутов, А.В.Грачов, В.В.Томчук, А.Р.Ванієва, Н.Б.Кащена, Г.Г.Лисак, Є.М.Івашевська, М.М.Гаркуша, С.В.Громов, Б.Л.Дугінський, С.Ярощук та ін.), а також розкривають проблеми управління ними (Л.Ремньова, Н.М.Давиденко, Н.М.Моцак, І.П.Зайцева, Ф.Е.Поклонський, Є.Є.Іонін, Г.М.Азаренкова, П.І.Кудь та інші). Проте, ще не сформувалось єдиного підходу щодо визначення поняття ліквідності підприємства, а також організації і методики її аналізу, який би відповідав об’єктивній економічній сутності даних явищ, забезпечував отримання об’єктивної, багатогранної, точної та достовірної інформацію про неї та забезпечував розробку і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо. Варто визначити фактори впливу на збільшення та зменшення ліквідності підприємства (таб. 1.1) [3, с.121].

Фактори впливу на ліквідність підприємства

Таблиця 1.1

При обґрунтуванні концептуальних засад раціонального управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства слід виходити зі змісту основних завдань та функцій його фінансового менеджменту (рис.1.4), та загальних принципів його організації.

Рис. 1.1.     Функції управління ліквідністю підприємства

Поряд із забезпеченням фінансової стійкості підприємства, максимізації його прибутку та мінімізації фінансових ризиків повинно одночасно вирішуватися завдання оптимізації грошового обігу та підтримки постійної платоспроможності. На практиці для ефективного вирішення проблеми ліквідності застосовують методи управління ліквідністю підприємства (рис. 1.5)

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів до управління ліквідністю та платоспроможністю з урахуванням швидкої зміни зовнішнього середовища і необхідності розробки захисних заходів з метою зменшення його негативного впливу на результати фінансово-господарської діяльності. При цьому потрібно застосувати системний підхід та в комплексі формувати політику управління ліквідністю і платоспроможністю, основними складовими якої є: управління платоспроможністю; управління ліквідністю активів; взаємопов’язане управління ліквідністю, доходністю та ризиком підприємства.

Тактичні завдання управління ліквідністю і платоспроможністю пов’язані з оптимізацією величини та структури оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю. При цьому можуть використовуватися дві тактики вибору величини оборотних активів залежно від їх співвідношення з обсягами реалізації: обмежуюча та гнучка.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні. Така тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів, але дана модель обмежує можливості підприємства щодо збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності.

Рис. 1.2.     Методи управління ліквідністю підприємства

Обґрунтовуючи доцільність використання обмежуючої тактики вітчизняними суб’єктами господарювання, слід зазначити, що при всіх позитивних моментах вона збільшує ризик, пов'язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо підприємство має невеликий обсяг поточних зобов’язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов’язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність підприємства буде низькою.

Тому, як на наш погляд, більшого поширення повинна набути гнучка тактика, основний зміст якої полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто підприємство збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон’юнктури ринку і дозволяє стимулювати обсяг продажів за рахунок надання відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність підприємства збільшується. Проте дана політика є витратною і управління оборотними активами має будуватися на виборі між витратами, пов’язаними зі збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотних активів.

В практиці одночасне досягнення необхідної рентабельності та ліквідності, як правило, виступають у протиріччя. Тому управління ліквідністю підприємства потрібно будувати на засадах постійного компромісу з урахуванням визначених пріоритетів і необхідності одночасної мінімізації ризику втрати платоспроможності та ризику втраченої вигоди.

1.2 Сутність платоспроможності та її значення при оцінці фінансового стану підприємства

Умови ринкового господарювання вимагають від економічних суб’єктів дотримання вимог щодо платоспроможності. Її практичне значення обумовлене необхідністю повного та своєчасного виконання зобов’язань, забезпечення діяльності підприємства ліквідними активами, здатними в будь-який час покрити обсяг зобов’язань.

Платоспроможність підприємств є одним із найбільш вживаним поняттям фінансової науки і найбільш популярним об’єктом фінансового аналізу й управління. Вона розглядається переважною більшістю зарубіжних і вітчизняних авторів підручників, навчально-методичних посібників і монографій присвячених проблемам фінансів підприємств, фінансового менеджменту, економічного та фінансового аналізу, а також широко представлені публікаціями у фахових періодичних виданнях, більшість з яких присвячені розкриттю сутності платоспроможності підприємств (Ю.Ю.Журавльова, Є.Є.Іонін, Н.О.Власова, В.Корнієвська, О.А.Максута, Г.М.Дутчак, Л.А.Лахтіонова, Н.О.Власова та ін.), визначенню методики й організації їх аналізу (оцінки) (Д.Климов, А.В.Слуцький, М.Сорокін, М.П.Почекутов, А.В.Грачов, В.В.Томчук, А.Р.Ванієва, Н.Б.Кащена, Г.Г.Лисак, Є.М.Івашевська, М.М.Гаркуша, С.В.Громов, Б.Л.Дугінський, С.Ярощук та ін.), а також розкривають проблеми управління ними (Л.Ремньова, Н.М.Давиденко, Н.М.Моцак, І.П.Зайцева, Ф.Е.Поклонський, Є.Є.Іонін, Г.М.Азаренкова, П.І.Кудь та інші). Проте, ще не сформувалось єдиного підходу щодо визначення поняття платоспроможності підприємств, а також організації і методики її аналізу, який би відповідав об’єктивній економічній сутності даних явищ, забезпечував отримання об’єктивної, багатогранної, точної та достовірної інформацію про них та забезпечував розробку і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Розглядаючи думки різних науковців можна виділити три підходи до трактування сутності платоспроможність.

Перший підхід, теоретичні погляди західних науковців (Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда): платоспроможність визначається наявністю власних обігових коштів та здатністю покривати збитки. Тобто автори мають на увазі не лише погашення зобов'язань підприємством, а ще й існування деякого потенціалу чи резерву, який би дав змогу підприємству, працюючи збитково, покривати збитки [23, с.47].

Другий підхід, який запропонували російські науковці (В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет), платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов'язання [26, с.217].

Для третього підходу (Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник - вітчизняні науковці) характерне таке визначення: «... платоспроможність підприємства - найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства» [11, с.136].

Важливість для підприємства підтримувати платоспроможний стан у будь-який момент часу для задоволення вимог кредиторів, інвесторів, державних контролюючих установ вимагає обґрунтування концептуальних засад забезпечення платоспроможності (рис. 1.1), що передбачає вирішення таких основних питань:

а) визначення змісту та об'єкта забезпечення платоспроможності підприємства;

б) формування мети й основних завдань управління платоспроможністю;

в) собґрунтування функціональної сутності управління платоспроможністю;

г) визначення вимог до здійснення управління платоспроможністю промисловим підприємством [13, с.5].

Управління платоспроможністю полягає в аналізі та управлінні рухом грошових потоків, передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, тобто їхнє витрачання та перерозподіл. Для ефективного управління платоспроможністю необхідно визначити, які види діяльності і елементи активів чи пасивів сприяли зростанню чи зменшенню грошових коштів, і якою мірою.

При цьому обов’язково потрібно врахувати особливості та тривалість операційного та фінансового циклів підприємства в розрізі окремих видів діяльності, а потім визначати, в якому напрямку необхідно змінити ці чи інші статті бухгалтерської звітності, щоб сума грошового потоку збільшилася.

Проведення аналізу платоспроможності базується на використанні системи оцінювальних показників, перелік яких залежить від методичного підходу до визначення їх рівня (рис.1.2) [15, с.290].

Рис.1.3.      Концептуальні засади забезпечення платоспроможності

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [11; c. 37].

Рис. 1.4.     Система показників оцінки стану платоспроможності підприємства

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [11; c. 37].

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності: «Збитки», «Кредити і позики, не погашені в строк», «Прострочена кредиторська заборгованість», «Векселі видані, прострочені».

Управління платоспроможністю підприємства є важливою ланкою управлінської діяльності, яка забезпечує основну мету функціонування суб’єкта господарювання - отримання максимального прибутку й рентабельності активів, забезпечення стабільного стійкого фінансового стану підприємства та знаходження рішення щодо його покращення. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомого системи методів (рис.1.3).

Для забезпечення нормального розвитку потрібно вчасно задовольнити всі платіжні потреби підприємства. Джерелом фінансових ресурсів для покриття платіжних потреб можуть бути не лише мобілізовані кошти за рахунок реструктуризації активів підприємства, але й додатково залучені позикові кошти, якщо при цьому не зростає ризик втрати фінансової стійкості і є потенційні можливості їх повернення. Мистецтво фінансового менеджера підприємства якраз і полягає в тому, щоб грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі вистачало для виконання поточних платежів, а решта їх повинна бути вкладена у матеріальні й інші ліквідні активи згідно з зазначеними пріоритетами фінансово-господарської діяльності економічного суб’єкта.

Тактичні завдання управління ліквідністю і платоспроможністю пов’язані з оптимізацією величини та структури оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю. При цьому можуть використовуватися дві тактики вибору величини оборотних активів залежно від їх співвідношення з обсягами реалізації: обмежуюча та гнучка.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні. Така тактика зменшує витрати на

Рис. 1.5.     Методи управління платоспроможністю підприємства

на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів, але дана модель обмежує можливості підприємства щодо збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності. Обґрунтовуючи доцільність використання обмежуючої тактики вітчизняними суб’єктами господарювання, слід зазначити, що при всіх позитивних моментах вона збільшує ризик, пов'язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо підприємство має невеликий обсяг поточних зобов’язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов’язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність підприємства буде низькою.

Тому, як на наш погляд, більшого поширення повинна набути гнучка тактика, основний зміст якої полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто підприємство збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон’юнктури ринку і дозволяє стимулювати обсяг продажів за рахунок надання відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність підприємства збільшується. Проте дана політика є витратною і управління оборотними активами має будуватися на виборі між витратами, пов’язаними зі збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотних активів.

В практиці одночасне досягнення необхідної рентабельності та ліквідності, як правило, виступають у протиріччя. Тому управління ліквідністю підприємства потрібно будувати на засадах постійного компромісу з урахуванням визначених пріоритетів і необхідності одночасної мінімізації ризику втрати платоспроможності та ризику втраченої вигоди.

1.3 Методика оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу [12].

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

К а.в. =

Нормативне значення даного коефіцієнта К а.в > 0.5.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

К_ф =

Нормативне значення даного коефіцієнта К ф < 1.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

К з =

Нормативне значення даного коефіцієнта К з >0,1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Км=

Нормативне значення даного коефіцієнта Км>0.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

К з.л. =

Даний коефіцієнт дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Відповідно до наказу Міністерства економіки України № 10 від 17.01.2001 року нормативне значення даного коефіцієнта складає 1. Нормальним же значенням для цього показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства [12]:

Даний коефіцієнт відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Бажано, щоб цей показник дорівнював 1. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитися його значенням 0,6 - 0,8.

Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Миттєву платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частину короткострокової заборгованості можна покрити за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову кредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань [12].

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3 %. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 30 % погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

а) за минулий рік, а також за кілька попередніх років;

б) з нормативами, які прийняті підприємством;

в) з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;

г) з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

а) матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

б) кошториси витрат на виробництво;

в) договори на поставку матеріальних ресурсів;

г) строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

д) узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;

е) кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

є) дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

з) витяги з банківських рахунків;

и) оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період. Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів.

Як правило, причинами неплатоспроможності бувають:

1) невиконання плану з випуску та реалізації продукції;

2) недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;

3) недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;

4) високий процент оподаткування;

5) відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції [37, c. 251-252].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ, ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ВАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

2.1    Аналіз структури та динаміки джерел формування фінансових ресурсів ВАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

У 1929 році був створений Полтавський трест «Полтдержкондфабрика». На той час на підприємстві працювали 50 чоловік. Сучасна історія відкритого акціонерного товариства «Полтавакондитер» (далі ВАТ «Полтавакондитер») почалася в 2000 році, з прийняттям рішення про співробітництво з інвестиційним фондом «Sigma Blayzer». Завдяки значним фінансовим інвестиціям зарубіжного інвестора був реалізований масштабний проект нової будівлі ВАТ «Полтавакондитер». Сучасна споруда збудована в найкоротший термін і повністю відповідає найвищим світовим стандартам. За цим відбувся цілий ряд спільних розробок інженерів фабрики та всесвітньо відомих фірм. А саме, італійська фірма «Laser» встановила нові лінії з виробництва цукрового печива та печива з фруктовими наповнювачами, а також лінію з виробництва здобного печива та снекової продукції.

Шоколадний цех обладнаний двома лініями швейцарського концерну «Buller» з виробництва шоколадних мас і плиткового шоколаду. Лінії повністю автоматизовані. Молочний і чорний шоколад, який випускається під торговою маркою «Домінік», не поступається за своїми якісними показниками кращим європейським зразкам.

Продукцію полтавських кондитерів можна знайти не тільки на прилавках України. Росія, Естонія, Грузія, Казахстан гідно оцінили полтавські солодощі.

За 80 років свого існування фабрика перетворилася у потужне конкурентоспроможне сучасне підприємство, яке забезпечує робочими місцями близько 2700 чоловік. Високовиробничі технологічні лінії, кваліфікований персонал, чіткий контроль якості продукції у поєднанні з багатим досвідом і давніми традиціями є запорукою смачної та якісної продукції, яка користується незмінним попитом.

На сьогоднішній день ВАТ «Полтавакондитер» зуміло стати одним із признаних лідерів по виробництву кондитерських виробів України, виробнича потужність якого складає більше 200 тон продукції на добу.

Приміщення ВАТ «Полтавакондитер» складається з двох окремих виробничих територій. Перша знаходиться по вул. Спаська, 10 і складається з чотирьох виробничих цехів, які мають різні технологічні напрямки: карамельний цех, цукерковий цех, шоколадний цех, борошняний цех. Друга виробнича територія знаходиться по вул. М Бірюзова, 2 і складається з шоколадного й борошняного виробничих цехів.

Сучасний комплекс технологічного обладнання дозволяє тримати стабільно високу планку якості продукції та швидко реагувати на зміни попиту. Активна модернізація обладнання і установка нового дозволяють випускати продукцію, відповідну світовим стандартам.

На сьогодні ВАТ «Полтавакондитер» є універсальною кондитерською фабрикою, динамічно нарощує темпи виробництва і постійно підвищує конкурентоспроможність продукції (рис.2.1).

Місцезнаходження товариства (юридична адреса товариства): Україна, 36020, м. Полтава, вул. Спаська, 10.

Засновниками товариства є наступні юридичні особи:

1)   регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області;

2)   орендне підприємство «Полтавська кондитерська фабрика».

Формування статутного фонду товариства здійснюється відповідно до установчого договору. Джерелами формування статутного капіталу є внески акціонерів. Статутний фонд товариства складає 24 481 940,00 (двадцять чотири мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча дев’ятсот сорок )грн. і поділений на 2 448 194 (два мільйони чотириста сорок вісім тисяч сто дев’яносто чотири) штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 10,00 (десять) грн. кожна.

Рис. 2.1. Річний обсяг продажу продукції ВАТ «Полтавакондитер» у 2009-2012 роках, (млн.грн).

Предметом діяльності товариства є:

1)      кондитерська промисловість;

2)      виробництво кондитерських виробів, в тому числі і напівфабрикатів;

1)   самостійна реалізація кондитерських виробів через торгівельну мережу, в т. ч. фірмову, надання різних послуг населенню;

2)   здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства;

3)   виконання торгових, торговельно-посередницьких, комерційних, комісійних, фінансових міждержавних операцій та угод;

4)   комплексне проектування та введення в експлуатацію виробничих дільниць з виготовлення промислової продукції (в тому числі будівельної) науково-технічного та народного споживання;

5)   організація науково-пошукових, конструкторських, технологічних та проектно-кошторисних робіт;

6)   проведення робіт, що пов’язані з екологією, ресурсозбереженням, переробкою первинних та вторинних мінеральних ресурсів;

7)   організація та проведення оптової та роздрібної торгівлі промисловою продукцією, товарами народного споживання, нерухомим майном, засобами виробництва;

8)   створення профільних, універсальних, комерційних, комісійних та фірмових магазинів;

9)   лізингова діяльність, в тому числі фінансовий лізинг;

10)інвестиційна та фінансова діяльність;

Організаційна структура управління - це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління (рис. 2.2).

Основною метою діяльності ВАТ «Полтавакондитер» є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності в різноманітних галузях господарювання та задоволення на цій основі громадських соціально-економічних потреб та зростання добробуту його акціонерів та соціальних потреб його працівників.

Провівши аналіз джерел формування майна підприємства (додаток Г) [додаток А,Б,В], виявлено, що за аналізований період загальна вартість капіталу ВАТ «Полтавакондитер» зросла в основному за рахунок власного капіталу, який у 2012 році збільшився на 24340,0 тис.грн. (16,8%); зниження позикового капіталу за даний період на 269,0 тис.грн свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування (рис.2.3).

Рис. 2.2.     Загальна структурна схема ВАТ «Полтавакондитер»

Основною метою формування капіталу є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів та оптимізація його структури з точки зору забезпечення

умов ефективності його використання (додаток Д).

Аналіз динаміки структури майна ВАТ «Полтавакондитер», свідчить про зростання вартості активів підприємства за рахунок оборотних активів у 2011-2012 роках відповідно на 12644,6 тис.грн., та 8099,0 тис.грн.; і необоротних активів, в основному за рахунок збільшення вартості основних засобів у 2011-2012 роках відповідно на 461,6 тис.грн. та 3455,0 тис.грн.

Рис.2.3.      Динаміка структури капіталу ВАТ «Полтавакондитер» у 2010-2012 роках, (%)

Структура активів характеризує достатній рівень фінансово-економічної роботи підприємства і свідчить про нарощування обсягів його діяльності (рис. 2.4).

Чисельність працівників протягом аналізованого періоду знижується, це явище можна пояснити тим, що на підприємстві впроваджуються нові менш трудомісткі технології.

Рис. 2.4.     Динаміка структури оборотних та необоротних активів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки (%)

Керівництво підприємства в останні роки веде активну політику по автоматизації та механізації виробництва, що і призвело до скорочення кількості працівників на підприємстві, у 2012 році на 272 особи. За аналізований період зростає продуктивність праці, що свідчить про ефективне управління трудовими ресурсами (таб. 2.1).

У 2011 році спостерігається зростання реалізації продукції на підприємстві про що свідчить динаміка виручки від реалізації (рис.2.5), яка зросла на 59867,9 тис.грн., (16,7%), підвищується собівартість реалізованої на 38195,6 тис.грн., збільшуються витрати підприємства.

У 2012 році спостерігається зниження чистої виручка та собівартість відповідно на 37055,0 тис.грн та 33936,0 тис.грн. Чистий прибуток, у 2012 році зріс на 4888,0 тис.грн., (25,1%) (таб. 2.2).

Забезпеченість ВАТ «Полтавакондитер» кадрами за 2010 - 2012 роки

Таблиця 2.1

Рис. 2.5.     Динаміка чистого доходу від реалізації продукції та собівартості реалізованої продукції ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки (тис.грн.)

Протягом аналізованого періоду зростає рентабельність обороту у 2011 році та у 2012 році відповідно на 1,3 п.п та 1,7 п.п. Рентабельність обороту відображає залежність між валовою виручкою підприємства і його витратами. Рівень витрат на реалізовану продукцію протягом аналізованого періоду знижується, це свідчить про те що ресурсна структура підприємства є оптимальною і ефективно використовуються виробничі ресурси.

Протягом 2010-2012 років коефіцієнт автономії зростає, і є вищим орієнтованого значення ( коефіцієнт автономії > 0,5) (таб. 2.3). Це свідчить про те, що зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами.

Економічні показники діяльності ВАТ «Полтавакондитер» за 2010 - 2012 роки

Таблиця 2.2

Розрахувавши коефіцієнт маневрування, виявлено, що у ВАТ «Полтавакондитер» не вистачає власних коштів, які знаходяться в мобільній формі і підприємство не може відносно вільно маневрувати ними. Зменшення коефіцієнта фінансового ризику протягом 2010-2012 років свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про підвищення його фінансової стійкості. Низьке значення коефіцієнта абсолютної ліквідності спричинене різким зменшенням грошових коштів у 2012 році. Значення коефіцієнта покриття відповідає орієнтованому значенню (коефіцієнт покриття =2-3) протягом 2010-2012 років, що свідчить про ліквідність активів, показуючи що у 2012 році 3,03 гривні поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобов’язань.

2.2    Аналіз управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства

ліквідність платоспроможність фінансовий прогнозування

Управління ліквідністю - це розміщення коштів підприємства таким чином, щоб можна було достатньо швидко реалізувати свої активи і отримувати грошові кошти для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів і поточних зобов’язань.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні її зміни. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчить той факт, що потреба в коштах перевищує їх реальні надходження.

Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а її ступінь визначається довжиною часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів.

Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірах, теоретично достатніх для погашення короткострокових зобов’язань хоча б із порушенням строків погашення, які передбачені контрактами.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу (додаток К). Співставивши величини наведених груп активів і пасивів виявлено, що баланс ВАТ «Полтавакондитер» не є абсолютно ліквідним за період, що аналізується (рис. 3.1).

Не виконується перша умова ліквідності А1П1, спостерігається нестача найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов’язань, у 2012 році ця сума становить 31489,5тис.грн. Основним джерелом фінансування діяльності підприємства є поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та за розрахунками.

Друга умова ліквідності балансу протягом аналізованого періоду виконується А2П2, тобто за рахунок майбутніх надходжень від дебіторів підприємство може погасити короткострокові кредити банку.

Низьколіквідні активи перевищують довгострокові пасиви А3П3. Цей платіжний надлишок свідчить про те, що за рахунок перетворення повільно реалізованих активів в грошові кошти підприємство може погасити довгострокові зобов’язання.

Рис.2.6.      Структура оборотних активів ВАТ «Полтавакондитер» за рівнем їх ліквідності у 2010-2012 роках (тис.грн.)

Постійні пасиви протягом року перевищують вартість активів з найнижчим ступенем ліквідності А4П4, це свідчить про наявність власного оборотного капіталу на підприємстві, сума якого має тенденцію до збільшення.

З категорією ліквідності тісно пов’язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов’язань.

Для оцінки платоспроможності підприємства у широкому розумінні використовується система показників, які мають назву коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності) (таб. 3.1).

Коефіцієнтний аналіз ліквідності ВАТ «Полтавакондитер» за 2010- 2012 роки, (%)

Таблиця 2.3

Провівши коефіцієнтний аналіз ліквідності підприємства, виявлено, що показник абсолютної ліквідності на кінець 2012 року не досягнув орієнтованого значення і дорівнював 0,1%, тобто на даний момент підприємство може погасити негайно лише 10% поточних зобов’язань. Коефіцієнт термінової ліквідності за аналізований період значно перевищував нормативне значення і мав тенденцію до зростання, тобто ВАТ «Полтавакондитер» найближчим часом може повернути при повному погашені дебіторської заборгованості всю суму короткострокової заборгованості. Що стосується загального рівня платоспроможності то цей показник у 2012 році перевищив норматив і становив 3,11%, це свідчить про те, що поточні активи підприємства повністю покривають його короткострокові зобов’язання.

Проаналізувавши показники платоспроможності у динаміці свідчать про покращення фінансового стану у 2012 році порівняно з 2010 роком. В цілому платоспроможність ВАТ «Полтавакондитер» на оптимальному рівні, оскільки показники (за винятком коефіцієнта абсолютної ліквідності) відповідають орієнтованому значенню.

Середній рівень статичної платоспроможності може бути випадковим, тобто тимчасовим, або мати постійний характер. Для глибокого аналізу платоспроможності підприємства використовують показники динамічної платоспроможності.

Оцінка структури балансу розраховується за допомогою коефіцієнта втрати (відновлення) платоспроможності, коефіцієнта загальної ліквідності(К₁) і коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами(К₂). Структура балансу визначається задовільною, а підприємство платоспроможним при виконанні наступних умов:

К₁ ≥ 1,5 і К₂ ≥ 0,1

У цьому випадку проводиться розрахунок коефіцієнта втрати платоспроможності (К_ВТП) на найближчі 3 місяці.

де      К_К і К_П - коефіцієнт загальної ліквідності відповідно на кінець і початок звітного року;

Кзпн - нормативне значення (Кзпн = 2).

К_ВПЛ = 3,11 + 0,25 (3,11 - 2,77) / 2 = 1,59 (%)

К_ВПЛ ≥ 1, що свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність протягом найближчих 3-х місяців, тобто це свідчить про наявність резервів поліпшення рівня платоспроможності.

Управління платоспроможністю полягає в аналізі та управлінні рухом ліквідних потоків коштів, тобто передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл. Для одержання інформації про кількість грошових ресурсів на підприємстві, його фінансовий стан, ліквідність, платоспроможність і підвищення рівня управління грошовими потоками здійснюють аналіз руху грошових коштів.

Основною метою аналізу грошових потоків підприємства є визначення причин нестачі чи надлишку коштів, а також джерел їх формувань, надходжень і напрямів використання. Для дослідження ефективності управління грошовими потоками необхідно розрахувати та проаналізувати ряд показників, а саме такі як: ліквідний грошовий потік, коефіцієнт ліквідності грошових потоків, обертання грошових коштів.

Ліквідний грошовий потік є показником надлишкового або дефіцитного сальдо коштів підприємства і визначається за формулою:

ГП_л = (ДК_к + КК_к - К_к ) - (ДК_п +КК_п - К_п) (3.2)

де ГП_л - ліквідний грошовий потік;

ДК_к і ДК_п - довгострокові кредити банків на кінець і на початок періоду;

КК_к і КК_п - короткострокові кредити банків на кінець і на початок періоду;

К_к і К_п - кошти на кінець і на початок періоду.

За даною формулою ми зможемо розрахувати ліквідний грошовий потік ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки, і зробити відповідні висновки.

ГП_{л за 2010 рік} = (0 + 0 - 3350,6) - (0 + 0,1 - 3931,6) = 580,9 (тис.грн.)

ГП_{л за 2011 рік} = (635 + 10805 - 2686) - (0 + 0 - 3350,6) = 12104,6 (тис.грн.)

ГП_{л за 2012 рік} = (366 + 0 - 3748) - ( 635 + 10805 - 2686) = - 12136 (тис.грн.)

Ліквідний грошовий потік характеризує абсолютну величину грошових коштів, які отримані від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Він є важливим показником для внутрішніх користувачів (менеджерів, власників) суб’єкта господарювання, адже визначає вплив позики та кредитів на діяльність підприємства. Значення показника для ВАТ «Полтавакондитер» у 2010 та 2011 роках становить відповідно 580,9 тис.грн., та 12104,6 тис.грн., що пов’язано з відсутністю позик, і свідчить про надлишок грошового потоку на підприємстві, а у 2012 році даний показник є від’ємним і становить -12136 тис.грн., це пов’язано з тим, що на початок періоду підприємство мало більшу заборгованість по кредитах ніж на кінець.

Коефіцієнт ліквідності грошових потоків характеризує здатність підприємства покривати необхідні витрати грошових коштів позитивним грошовим потоком у звітному періоді. Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей коефіцієнт повинен бути із значенням, не нижчим від одиниці. Даний коефіцієнт визначається за формулою:

КЛ_ГП =  (3.3)

де КЛ_ГП - коефіцієнт ліквідності грошового потоку;

ПГП - сума валового позитивного грошового потоку;

ГА_к - сума залишку грошових активів на кінець періоду;

ГА_п - сума залишку грошових активів на початок періоду;

НГП - сума валового негативного грошового потоку.

Коефіцієнт ліквідності грошових потоків ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки становить :

КЛ_{гп у 2010 році} = 9530,9 - (3350,6 - 3931,6) / 9909,4 =1,02 (%)

КЛ_{гп у 2011 році} = 10509 - (2686 - 3351) / 11139 = 1,003(%)

КЛ _{гп у 2012 році} = 27952 - (3748 - 2686) / 21016 = 1,27 (%)

Розрахувавши коефіцієнт ліквідності грошових потоків, можна зробити висновок, що даний показник за аналізований період відповідає нормативному значенню, тобто підприємство покриває необхідні витрати грошових коштів позитивним грошовим потоком.

Оборотність грошових коштів - це кількість оборотів грошей підприємства за рік. Він розраховується за наступною формулою:

О_гк = ОРП / СГА + СДЗ (3.4)

де О_гк - оборотність грошових коштів;

ОРП - обсяг реалізованої продукції;

СГА - середній залишок грошових активів;

СДЗ - середня вартість дебіторської заборгованості.

Розрахунок оборотності грошових коштів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки.

О_{гк у 2010 році} = 394412,8 / 3641,1 + 51211,6 = 7,2 (оборотів)

О_{гк у 2011 році} = 460669 / 3018,5+ 58700 = 7,5 (оборотів)

О_{гк у 2012 році} = 417199 / 3217 + 67211 = 5,9 (оборотів)

Даний показник ВАТ «Полтавакондитер» у 2010 році та 2011 році становить відповідно 7,2 та 7,5 оборотів на рік, у 2012 році оборотність грошових коштів має тенденцію до зменшення, становить 5,9 оборотів, що свідчить про зниження ефективності використання оборотних коштів (рис.2.2).

Рис.2.7.      Оборотність грошових коштів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки, (обороти)

Коефіцієнт руху коштів в результаті операційної діяльності (К_РКод):

К_РКод = ЧГП / ПЗ (3.5)

де ЧГП - чистий грошовий потік;

ПЗ - поточні зобов’язання.

Розрахунок коефіцієнта руху грошових коштів від операційної діяльності на ВАТ «Полтавакондитер» у 2010-2012 роках:

К_{РКод за 2010 рік} = -378,5 / 44958,0 = - 0,0084 (%)

К_{РКод за 2011 рік} = -630,0 / 41107 = - 0,015 (%)

К_{РКод за 2012 рік} = 6936,0 / 39111,0 = 0,17 (%)

Даний коефіцієнт свідчить про недостатність у 2010 та 2011 роках грошових коштів для здійснення господарської діяльності. У 2012 році коефіцієнт руху грошових коштів становить 17%.

Коефіцієнт ефективності грошового потоку:

К_Е = ЧГП / НГП (3.6)

де ЧГП - чистий грошовий потік;

НГП - сума валового негативного грошового потоку.

Коефіцієнт ефективності грошового потоку на ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки:

К_{Е 2010 рік} = -378,5 / 9909,4 = -0,038 (%)

К_{Е 2011 рік} = -630,0 / 11139 = -0,056 (%)

К_{Е 2012 рік} = 6936,0 / 21016 = 0,33(%)

Ефективне використання грошових коштів за аналізований період спостерігається лише у 2012 році (33%). У 2010-2011 роках підприємством неефективно використовуються грошові кошти.

Достатність грошових коштів обумовлює життєздатність, поточну ефективність діяльності підприємства. Якість грошового обороту підприємства визначається не лише складом грошових потоків, але й показниками ритмічності, синхронності надходження, витрачання та ефективності грошових потоків (таб. 2.2).

Показники оцінки ефективності грошових потоків ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки

Таблиця 2.4

Провівши аналіз динамічних показників платоспроможності ВАТ «Полтавакондитер», виявлено, що синхронність надходження та витрат грошових потоків - показує відповідність у часі та за обсягами надходження та витрат грошових потоків. Значення даного показника у 2012 році не відповідає нормативному значенню (повинно наближатися до нуля), що є свідченням неузгодженості вхідних та вихідних грошових потоків (рис. 3.3).

Рис.2.8.      Синхронність надходжень та витрат грошових потоків ВАТ «Полтавакондитер» у 2010-2012 роках, (грн.)

Рівномірність надходження та витрат грошових коштів - показує, що вхідний і вихідний грошовий потік рівномірно розподіляється у часі протягом звітного періоду. У 2012 році збільшується рівномірність надходжень і витрат місячного і середньомісячного грошового потоку (рис.3.4).

Коефіцієнт синхронності надходження та витрат грошових коштів показує яку частку становить середнє відхилення між вхідним та вихідним грошовими потоками у загальному вихідному грошовому потоці. Протягом аналізованого періоду частка зростає, і у 2012 році цей показник має найвище значення - 2%. Коефіцієнти рівномірності надходження та використання грошових коштів відповідають нормативному значенню, що свідчить про низьку частку відхилення вхідного та вихідного грошового потоку від своїх середніх значень у обсязі відповідно вхідного і вихідного грошового потоку.

Рис. 2.3.     Динаміка рівномірності надходження та витрат грошових коштів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки (тис.грн.)

Загальний стан ліквідності ВАТ «Полтавакондитер» відповідає нормі, що свідчить про нормальну фінансово-господарську діяльність підприємства. Основними проблемами ліквідного стану товариства, за аналізований період, є недостатній рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності, тобто на даний момент підприємство може погасити лише 10% поточних зобов’язань.

У 2012 році спостерігається нерівномірність грошових надходжень і витрат, яка вказує на невідповідність у часі та за обсягами надходжень і витрат грошових коштів.

2.3    Аналіз рентабельності та фінансової стійкості підприємства ВАТ «Полтавакондитер»

Коефіцієнти фінансової стійкості ВАТ «Полтавакондитер» за 2010 - 2012 роки,(%)

Таблиця 2.5

Провівши аналіз показників рентабельності ВАТ «Полтавакондитер» (додаток Е) виявлено, що період який аналізується у курсовій роботі відзначається отриманням прибутків та покращення ефективності використання майна і джерел його формування (рис.2.6).

Рис.2.10.    Показники рентабельності ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки, (%)

Ділова активність - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому (додаток Ж). На невисокий рівень ділової активності ВАТ «Полтавакондитер» вказує, перш за все, уповільнення у 2012 році оборотність капіталу підприємства на 0,4 обороти. Такі зміни свідчать про неефективність вкладення фінансових ресурсів у формування активів. Це пояснюється недостатньо ефективною системою управління активами. Зростання тривалості операційного циклу у 2012 році, зумовлене збільшенням терміну інкасації дебіторської заборгованості на 13 днів. Впродовж аналізованого періоду зростає тривалість фінансового циклу, який у 2010, 2011, 2012 роках становив відповідно 55,6; 59,3; 75,4 дні (рис.2.7).

Рис. 2.11.   Динаміка тривалості операційного та фінансового циклу ВАТ «Полтавакондитер» у 2010-2012 роках (дні)

Проаналізувавши ефективність використання основних засобів ВАТ «Полтавакондитер», виявлено, що у 2012 році для отримання однієї гривні виручки було вкладено 0,18 грн. вартості основних виробничих фондів. Фондоозброєність свідчить, що за аналізований період оснащеність праці основними фондами зростає (рис.2.8). Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто на одиницю основних виробничих фондів у 2012 році виробляється 5,5 грн. готової продукції.

Рис.2.12.    Ефективність використання основних засобів ВАТ «Полтавакондитер» у 2010-2012 роках, (грн.)

На основі аналізу ділової активності та ефективності господарювання ВАТ «Полтавакондитер» можна зробити висновок, що товариство рентабельне, прибуткове, має стабільну фінансову стійкість. В роботі підприємства намітились тенденції до підвищення ділової активності та ефективності господарювання.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями (таб. 2.4).

Абсолютні показники фінансової стійкості ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки (тис.грн.)

Таблиця 2.6

Протягом аналізованого періоду ВАТ «Полтавакондитер» мало абсолютно фінансовий стан, тобто підприємство мало власний оборотний капітал, власні кошти та довгострокові джерела і загальний обсяг джерел для фінансування запасів.

Поряд з абсолютними показниками фінансову стійкість підприємства характеризують фінансові коефіцієнти (таб. 2.5). Провівши аналіз відносних показників фінансової стійкості підприємства, виявлено що воно є економічно незалежним, та відсутня залежність від зовнішніх джерел фінансування.

За роки свого існування ВАТ «Полтавакондитер» досягнув високих результатів у кондитерській галузі, в рейтингу за обсягами виробництва посідає п’яте місце серед провідних кондитерських підприємств України. Протягом останніх років ВАТ «Полтавакондитер» збільшує експорт своєї продукції, переважно на ринки Росії.

Відносні показники фінансової стійкості ВАТ «Полтавакондитер» за 2010-2012 роки, %

Таблиця 2.7

Провівши аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності ВАТ «Полтавакондитер», виявлено протягом 2010-2012 років збільшення обсягів діяльності. Спостерігається зростання вартості капіталу, й відповідно збільшення вартості активів. У розрізі елементів: позитивним є збільшення власного оборотного капіталу та зменшення позикового капіталу протягом аналізованого періоду. Основними проблемами є негативна динаміка показників ефективності виробничо-господарської діяльності, а саме, уповільнення оборотність активів та капіталу підприємства, зростання тривалості операційного і фінансового циклів.

РОЗДІЛ. 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРО-МОЖНОСТІ ВАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

3.1 Способи прогнозування діяльності підприємства

Крім проаналізованої вище моделі, для прогнозування фінансового становища підприємства, вибору його фінансової стратегії, а також визначення ступеня можливості банкрутства можна використовувати і математичні моделі.

На Заході для прогнозування можливості банкрутства широко використовується індекс Е. Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій.

У 60-ті роки Е. Альтман вивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їх дані з показниками розквітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Е. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшою мірою залежить можливість банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. У результаті була отримана така модель:

= 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3+ 1,4 К4+ 1,2 К5

При цьому:

К1 = Балансовий прибуток / Сума активів,

де К1 - рентабельність активів

К2 = Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) / Сума активів,

де К2 - ресурсовіддача

К3 = Власний капітал / Притягнутий капітал,

де К3 = відношення власного капіталу (по ринковій оцінці) до притягнутого капіталу (коефіцієнт фінансового розвитку)

К4 = Реінвестований прибуток / Сума активів

К5 = Власні оборотні кошти / Сума активів

Вагові коефіцієнти кожного показника розраховані на основі статистичних даних про банкрутство фірм за 22-річний період. Вірогідність банкрутства за показником Альтмана оцінюється за наступною школою: якщо результат буде менше 1,81 - можливість банкрутства підприємства дуже висока; якщо Z лежить у межах від 1,81 до 2,675 - зона невизначеності; при Z вище 2,675 - низька можливість банкрутства.

Якщо Z<1,81, то підприємство стане банкрутом:

Через рік - з імовірністю 95%;

Через 3 роки - з імовірністю 48%;

Через 4 роки - з імовірністю 30%;

Через 5 років - з імовірністю 30%.

Однак застосовувати коефіцієнт Альтмана для оцінки імовірності банкрутства українських підприємств можна з великою часткою умовності, тому що вагові коефіцієнти даної функції необхідно розраховувати по вітчизняній статистиці, а досить тривалих динамічних рядів поки немає [34, c. 459-460].

.1.    

3.2    Прогнозування ліквідності та платоспроможності ВАТ «Полтавакондитер»

Прогнозування - це метод, в якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом буде картина майбутнього, яку можна застосовувати як основу для планування.

Прогноз ліквідності та ділової активності зроблений за допомогою статистичної функції - «ПРЕДСКАЗ» вбудованої в Мicrosoft Office Excel. За допомогою функції прогнозування можна обчислити або передбачити майбутнє значення по існуючих значеннях.

Вихідні дані (показники ліквідності та ділової активності за 2010 - 2012роки) та прогноз доходів на три роки відображено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.1

Показники ліквідності та ділової активності за 2011 - 2016роки

За допомогою програми Мicrosoft Office Excel ми проводимо лінію тренду та знаходимо рівняння тренду ( у = a + bx ), за допомогою якого ми визначили показники ліквідності та ділової активності на наступні три роки (рис. 3.2).

Рис. 3.1. Лінія та рівняння тренду коефіцієнту загальної ліквідності

За х у рівнянні тренду будемо брати числа 4, 5 та 6 тому, що 2013 рік за нумерацією в нас 4, 2014 - 5, а 2015 - 6 відповідно.

Рівняння тренду коефіцієнту загальної ліквідності дорівнює: y=0,0315х+1,1137. Визначаємо розмір показників на 2015 - 2015 роки:

рік: 0,0315*4+1,1137=2,3737

рік: 0,0315*5+1,1137=2,6887

рік: 0,0315*6+1,1137=3,0037

На рис. 3.3 коефіцієнт загальної ліквідності в динаміці з 2011 по 2016 рік.

Рис. 3.2. Динаміка коефіцієнту загальної ліквідності з 2010 по 2015 рік

Маючі ці дані можна зробити висновок, що коефіцієнт загальної ліквідності в 2012 році зменшився в порівняні з 2011 роком, а потім став пропорційно зростати.

За таким принципом спрогнозуємо й решту показників ліквідності та ділової активності ДП «Укрдіпроважмаш». За аналогією розглянемо рівняння тренду для коефіцієнту поточної ліквідності (рис. 3.4).

Рис. 3.3. Лінія та рівняння тренду коефіцієнту поточної ліквідності

Рівняння тренду коефіцієнту поточної ліквідності дорівнює: y=0,018х+0,1597. Визначаємо розмір показників на 2010 - 2015 роки:

рік: y=0,018*4+0,1597=1,2317

рік: y=0,018*5+0,1597=1,2497

рік: y=0,018*6+0,1597=1,2677

Тренд для коефіцієнту абсолютної ліквідності побудовано на рис. 3.5.

Рис. 3.4. Лінія та рівняння тренду коефіцієнту абсолютної ліквідності

Рівняння тренду коефіцієнту поточної ліквідності дорівнює: y=0,006х+0,0097. Визначаємо розмір показників на 2013 - 2015 роки:

3 рік: y=0,006*4+0,0097=0,0337

4 рік: y=0,006*5+0,0097=0,0397

5 рік: y=0,006*6+0,0097=0,0457

Таким же чином спрогнозовані показники оборотності на 2013-2015 роки.

Якщо прослідкувати динаміку показників, то можна зробити висновок, що вони будуть й надалі зростати. Але ми не можемо казати це точно, бо ця програма враховує лише показники попередніх років і на основі цих даних робить розрахунки. Вона не враховує політичні зміни в країні, запроваджені нові нормативно-правові акти та не може сказати напевне коли і в які сумі буде сплачено підприємством.

3.3 Удосконалення ліквідності та платоспроможності ВАТ «Полтавакондитер»

Проаналізувавши загальний фінансовий стан ВАТ «Полтавакондитер», можна розробити деякі напрямки та пропозиції по покращенню фінансового стану даного підприємства.

Перш за все дане товариство повинно реалізувати всю продукцію, що залежується на складах, шляхом розроблення системи знижок, проведення рекламних заходів. Реалізацією і просуванням продукції на ринок на підприємстві займається спеціаліст з маркетингу. Саме цей спеціаліст повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок, а і за кордон.

По-друге зниження собівартості продукції - дозволить підприємству підтримувати конкурентоспроможність на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення витрат на оплату праці за рахунок обґрунтування необхідної чисельності персоналу, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

Для оцінки ефективності використання чистого прибутку доцільно розрахувати вплив зміни розміру різних факторів, які впливають на зміну обсягу чистого прибутку:

ЧП = ПЗ Ч К абс.лік. Ч Об.гк Ч Р вир. (5.1)

де ЧП - чистий прибуток;

ПЗ - поточні зобов’язання;

К абс.лік. - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Об.гк - оборотність грошових коштів;

Р вир. - рентабельність виручки.

Чистий прибуток у 2012 році зростає на 4888 тис.грн., на його зміну вплинули наступні фактори (додаток Ж) (рис.5.1):

) поточні зобов’язання, які знизились 1996 тис.грн. вплинули на зменшення чистого прибутку на 1290,9 тис.грн;

) коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс на 0,03%, призвів до зростання фінансового результату на 8382 тис.грн.;

) оборотність грошових коштів, при зменшенні на 53,7 оборотів, вплинули на зменшення чистого прибутку на 9178,1 тис.грн.;

) рентабельність виручки, яка зросла на 0,018%, призвела до збільшення чистої виручки на 6975 тис.грн.

Рис. 3.5. Вплив факторів на зміну чистого прибутку, (тис.грн.)

Впливовим фактором на зростання чистого прибутку є коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Третім напрямком є збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі.

Ресурсне забезпечення кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу досягається за допомогою балансового ув’язування потреби в оборотних коштах з наявними і реальними до залучення в оборот коштами. Наявними оборотними коштами слід вважати власні оборотні кошти в розмірі встановленого нормативу. Різницю між плановою потребою в оборотних коштах і нормативом власних оборотних коштів необхідно покрити за рахунок залучення коштів кредиторів, банків та інших кредитних установ.

Одним із відносно сталих джерел формування планових оборотних засобів є кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Відносно стала величина кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги традиційно визначається за даними балансу на початок планового періоду в розмірі 50 % її величини (табл.5.1).

Ув’язування планової потреби в оборотних коштах ВАТ «Полтавакондитер» на 2013 рік з наявними до залучення в оборот коштами

Таблиця 3.2

ВАТ «Полтавакондитер» не потребує залучення короткострокових кредитів банку у плановому році, тому що потреба в власних оборотних коштах може бути покрита певною часткою кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка спрогнозована нами на початок 2013 року.

Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, зменшення питомої ваги неліквідних активів, або відповідно збільшення частки оборотних активів.

Наявність на підприємстві обігових коштів у достатній мірі є запорукою нарощення активів, підвищення рівня рентабельності, ліквідності і, як результат, забезпечення фінансової рівноваги і платоспроможності. Збалансування рівня оборотного капіталу досягається шляхом аналізу наявних грошових коштів, визначення обсягів їх надлишку чи дефіциту і проведення заходів для врівноваження та оптимізації грошових потоків. Шляхи покращення використання оборотного капіталу полягають у прискорені швидкість кругообороту (або скорочення тривалості обороту) оборотного капіталу.

Потреба товариства у формуванні оборотних активів залежить від обсягів товарообороту, тривалості кругообороту та тривалості періоду. Кількісно ця залежність може бути представлена наступним чином [24, с.205]:

ОА_необ = Т Ч ПООА / Д (5.2)

де ОА_необ - потреба у формування оборотних активів;

Т - обсяг товарообороту;

ПООА - тривалість кругообороту;

Д - тривалість періоду.

Розрахуємо потребу ВАТ «Полтавакондитер» у формуванні оборотних активів на основі даних за 2012 рік:

ОА_необ = 381009 Ч 111,3 / 360 = 177795,3 (тис.грн.)

Таким чином, враховуючи розмір обсягу товарообороту у 2012 році та тривалість обороту оборотних коштів, потреба підприємства в оборотних коштах складає 177795,3 тис. грн.

Зростання обсягів діяльності потребує адекватного збільшення потреби в оборотних активах, і відповідно - витрат на їх формування. Протидією цьому є підвищення швидкості кругообігу, що дозволяє скоротити потребу в них.

Можливе скорочення потреби підприємства за рахунок прискорення швидкості кругообороту може бути обчислене так [24, с.206]:

СОА = (ПООА_ф - ПООА_норм) Ч Т / Д (5.3)

де СОА - прискорення швидкості кругообороту;

ПООА_ф - фактичне значення періоду кругообороту активів, в днях;

ПООА_норм - оптимальна (нормативна) тривалість кругообороту, в днях. (ПООА_норм = 100 днів, норма визначена підприємством);

Т - обсяг товарообороту;

Д - тривалість періоду.

Даний показник для ВАТ «Полтавакондитер» становитиме:

СОА = (111,3 - 100) Ч 381009 / 360 = 11959,4 (тис.грн.)

Відповідно, за рахунок прискорення швидкості обороту оборотних активів підприємство може скоротити свої потреби в них на 11959,4 тис. грн.

Прискорення оборотності оборотного капіталу досягається за рахунок кращої організації його кругообігу. Внаслідок цього зменшуються запаси планових оборотних засобів і збільшується частка власного оборотного капіталу у їх формуванні.

Прискорення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення оборотних коштів з обороту, а уповільнення до додаткового залучення, а активне нарощування власного оборотного капіталу при одночасному прискоренні оборотності оборотних активів - реальний шлях зміцнення фінансового стану і забезпечення фінансової незалежності.

Для оптимізації руху грошових коштів необхідно скласти платіжний календар, це документ, в якому відображаються поточні надходження грошових коштів підприємства на певний період часу. Призначення платіжного календаря - встановлення розмірів поточних витрат і обсягів надходжень грошових коштів, послідовність та строки виконання всіх розрахунків, на певний відрізок часу підприємства. Він дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити своєчасне виконання розрахунків і платіжних зобов’язань, встановлювати зміни та рівень платоспроможності, а також фінансування нормальної господарської діяльності підприємства у відповідному періоді (табл. 5.1).

Платіжний календар ВАТ «Полтавакондитер» на 2012 рік, (тис.грн.)

Таблиця 3.3

Перевищення надходжень над витратами означає стійкість фінансового стану ВАТ «Полтавакондитер» та платоспроможність у наступному періоді. Зайві кошти в цьому випадку розмістяться на поточному рахунку підприємства.

Заходи щодо оптимізації грошових потоків дозволяють збалансувати обсяги вхідних та вихідних потоків, забезпечити синхронність їх формування в часі, а також забезпечити приріст чистого грошового потоку підприємства, що є основною метою оптимізації грошових потоків.

Поточне регулювання грошових потоків охоплює наступні напрями роботи:

)        синхронізація грошових потоків, передбачає узгодження вихідних та вхідних потоків грошових коштів за обсягами та в часі. Проведення цієї роботи дозволяє: по-перше уникнути дефіциту готівки; по-друге, вивільнити частину грошових коштів й використати її для отримання додаткового доходу;

)        прискорення процесу надходження грошей, здійснюється з метою скорочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємства;

)        контроль за витратами грошових коштів, на відміну від завдань управління щодо надходження грошей, мета застосування стратегії виплат полягає в їх максимально можливому уповільнені в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів. При контролі за витратами грошей у світовій практиці застосовуються такі інструменти, як флоут, централізація кредиторських рахунків, рахунки з нульовим балансом, контрольовані рахунки витрат;

)        капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів, передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманних окремим інвестиційним альтернативам.

Кваліфіковане управління грошовими коштами дає можливість зацікавленим особам (зовнішнім і внутрішнім користувачам) приймати певні оптимальні управлінські рішення, які в майбутньому можуть суттєво вплинути на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності виділяють (рис.5.2):

Рис.3.6. Заходи по підвищенню рівня платоспроможності підприємства

Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства потрібно проводити пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організації обліку і контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення платоспроможності підприємства може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва і реалізації продукції підприємства.

Основними методами удосконалення управління ліквідності і платоспроможності є оптимізація структури ліквідних активів, зменшення витрат на здійснення господарської діяльності, ефективність використання позикового капіталу, оптимізація дебіторської заборгованості, удосконалення виробництва та організації праці.

Проведення ефективного управління ліквідності та платоспроможності, надасть можливість підприємству отримати бажаний фінансовий результат.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу зробити загальні теоретичні та практичні висновки:

) Управління ліквідністю - це розміщення коштів підприємства таким чином, щоб можна було достатньо швидко реалізувати свої активи і отримувати грошові кошти для оплати своїх зобов’язань. Під платоспроможністю розуміють наявність і достатність грошових коштів та їх еквівалентів для своєчасного погашення зобов'язань у міру настання строку їхньої оплати.

) За роки свого існування ВАТ «Полтавакондитер» досягнуло високих результатів у кондитерській галузі, у рейтингу вітчизняних кондитерських виробників займає п’яте місце, з обсягами виробництва 248,4 млн.грн. у 2012 році на території України. Активна модернізація обладнання і установка нового дозволяють випускати продукцію, відповідну світовим стандартам. На сьогодні підприємство динамічно нарощує темпи виробництва і постійно підвищує конкурентоспроможність продукції.

ВАТ «Полтавакондитер» можна охарактеризувати як фінансово стійким, про що свідчать дані оцінки фінансово-господарської діяльності. На підприємстві зростає вартість капіталу, й відповідно збільшення вартості активів. Показники рентабельності свідчать про отримання прибутків та покращення ефективності використання майна, джерел його формування, виробничих та трудових ресурсів.

) Структура активів за рівнем ліквідності свідчить про достатній рівень ліквідності ВАТ «Полтавакондитер», питома вага найліквідніших активів у структурі майна за 2012 рік становить 1,79%.

У 2012 році спостерігається нерівномірність грошових надходжень і витрат, яка вказує на невідповідність у часі та за обсягами надходжень і витрат грошових коштів.

) Метою фінансового планування і прогнозування є економічне обґрунтування потреби підприємства в капіталі для забезпечення виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності, ув’язування її з наявним та реально можливим до залучення капіталом з таким розрахунком, щоб підприємство, забезпечуючи безперервний рух капіталу, могло виконувати заплановані обсяги діяльності і отримати чистий прибуток в розмірі, достатньому для економічного і соціального розвитку підприємства в поточному і наступному періодах.

) Управління ліквідністю та платоспроможністю ВАТ «Полтавакондитер» є важливим елементом системи фінансового менеджменту підприємства, що включає управління грошовими потоками підприємства, формування і нормування фінансових ресурсів, оцінка їх використання, планування і прогнозування. Особливо необхідним воно стає в ринкових умовах господарювання, так як для здійснення прибуткової діяльності, ВАТ «Полтавакондитер» має бути забезпечене фінансовими та іншими ресурсами в межах потреби, а також у таких обсягах, щоб вчасно й у повній мірі погасити зобов’язання. Планується збільшення обсягу власного оборотного капіталу 89795,1 тис.грн., й при ефективному його використанні відбудеться додаткове вивільнення коштів з обороту, які можна використати у наступному періоді для формування активів підприємства.

Комплексна оцінка системи управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства дає змогу визначити не тільки ефективність використання, а й прийняття правильного управлінського рішення на майбутній період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII // Відомості Верховної ради України 1992., №31 (зі змінами та доповненнями).

.        Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI // Відомості Верховної Ради України 2008., №50-51 (зі змінами та доповненнями).

.        Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. - М. «ДИС», 2001

.        Атамас П.Й. Управлінський облік: 2-ге вид. Навчальний посібник - К.: Цент учбової літератури, 2009. - 440 с.

.        Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування. Навчальний посібник. - Львів: Компакт, 2005. - 312 с.

.        Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебний курс. - 2-е узд., перераб. и доп. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004.

.        Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту. Переклад з англійської Біленький В. - К.: КП «ВАЗАКО» Видавництво «Молодь». - 1997.

.        Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. - К.: ЦУЛ, 2003. - 395с.

.        Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. Пер. с. дат. А.Н. Чеканського. - М.: Высшая школа, 1994.

.        Головко Т. В., Сагова С. В.          Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. д-ра екон. наук, проф. М.В.Кужельного. - К.: КНЕУ, 2002. - 198 с.

.        Давиденко Н.М. Ліквідність та платоспроможність як показники ефективності фінансового менеджменту підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №2. - С. 36-40.

.        Іваненко В.І., Болюх М.А. - К.:ЗАТ «НІЧЛАВА», 2001.

.        Іванов В. Концептуальні засади забезпечення платоспроможності підприємства // Економіка. - 2009. - №9 (100). - С.4 - 8.

.        Іонін, Є. Розв'язання питань методологічного обґрунтування понять «платоспроможність» і «ліквідність» // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №6. - С.30-42.

.        Карпунь І.Н. Фінансова санація та банкрутство підприємства: Навчальний посібник. - Львів: «Магнолія 2006», 2008. - 432 с.

.        Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. Посіб. - 3-тє вид., випр.. і доп. - К.: Знання, 2008. - 483с.

.        Ковальов В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2000.

.        Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. 2-ге вид.: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

.        Кривдюк А.В., Яцишина С.Є. Дослідження економічної категорії платоспроможності підприємства // Економічний простір. - 2008. - №15. - С. 185 - 190.

.        Мазаракі А.А., Економіка торговельного підприємства. - К. «Хрещатик», 1999. - 800 с.

.        Поддєрьогіна А.М. Фінанси підприємств: Підручник. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 460 с.

.        Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

.        Ремньова Л.М. Управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства як складова його фінансового менеджменту // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №2(32). - С.87-96.

.        Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е издание, переработанное и дополненное - Минск: Новое знание - 2008г. - 688с.

.        Семенов Г.А., Бугай В.З., Фінансове планування і управління на підприємствах. Навч. Посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 432 с.

.        Солотва В. Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості в системі управління підприємством // Вісник КНТЕУ (спецвипуск). - 2003. - №6. - С.199-206.

.        Журавльова, Ю. Ю. Сутність платоспроможності // Фінанси України. - 2006. - №1. - С.116-120.

.        Журавльова Ю.Ю. Платоспроможність підприємства та шляхи її забезпечення: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.08 - Гроші, фінанси та кредит // ДВНЗ КНЕУ імені В. Гетьмана.- К., 2007.