Страхування ризиків
Вступ
Проблема страхування фінансових та кредитних ризиків на мою думку є дуже актуальною, вона постає однією із головних, на шляху до розвитку привабливого інвестиційного та взагалі підприємницького клімату, бо передача хоча б частини фінансового ризику, який супроводжує підприємця, страховику створює міцне підґрунтя для подальшого, всебічного розвитку.
Значні трансформаційні зміни, що відбулись в наслідок переходу України до ринкових відносин, надають надзвичайної серйозності питанням нейтралізації та мінімізації фінансових ризиків для підвищення ефективності функціонування економічної системи підприємств.
Можна казати, що це є досить нова галузь майнового страхування, котра в Україні почала розвиватись в кінці 90-х років. Фінансово - кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово - кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових зобовязань.
Фінансові і кредитні ризики розмежовують за субєктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у субєктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій ( у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо).
До найпоширеніших фінансових ризиків я відніс наступні:
·Ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях;
·Неотримання прибутку при інвестиційних операціях;
·Втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних обставин.
Щодо правового забезпечення можна казати, що у статті 6 Закону «Про страхування» наведено перелік видів добровільного страхування, серед яких названо страхування фінансових ризиків. У зв'язку з цим страхова компанія на підставі ліцензії та правил страхування фінансових ризиків (які встановлюються страховиком і визначають загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування) має право здійснювати такий вид страхування.
Основна частина
кредитний лізинговий ризик фінансовий
Проаналізувавши наукові статті мождно дійти до висновку, що, як в Україні так і в світі поняття фінансовий та кредитний ризик є не визначеними. Багато вчених а саме: І.А. Бланк, В.В. Шокун та Л.П. Пилипенко, схольні до думки, що фінансові ризики - це ризики, які характеризуються ймовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів) у підприємницькій діяльності. При цьому поняття «фінансовий ризик» тотожне поняттю «комерційний (підприємницький) ризик» яке містить цілий комплекс різних ризиків: майнових, виробничих, торговельних тощо, а кредитний ризик є складовою більш ширшого фінансового.
Тож можна казати що більшість авторів однією із проблем страхування фінансових ризиків вважають відсутність чіткого визначення та класифікацій фінансових ризиків у законодавстві України.
Обєктом страхування фінансових ризиків розглядається також і ризик відповідальності. Так, О.С. Журавка визначає страхування фінансових ризиків у складі страхування відповідальності. Тобто основним ризиком вважається ризик втрати субєктом можливості виконати свої зобов'язання перед третьою особою, а страхуванню підлягає ризик відповідальності позичальника за неповернення кредиту, ризик відповідальності інвестора, ризик відповідальності підприємця за невиконання договірних зобовязань.
Щодо визначення певного переліку ризиків які б належали до відповідних категорій також існує невизначеність. На мою думку більш ширше цю класифікацію розглянув О.С. Журавка який поділив фінансово - кредитні ризики на такі:
ризик зниження фінансової стійкості;
ризик неплатоспроможності;
інвестиційний ризик;
інфляційний ризик;
валютний ризик;
депозитний ризик;
кредитний ризик;
податковий ризик;
структурний ризик;
В цієї класифікації мою увагу привернув такий факт, що кредитний ризик виступає в складі фінансового. Ця класийікація є доволі детально, на мою думку в складі враховані всі можливі ризики.
Автори двох статей вказують, що у страховій практиці фінансові ризики можна умовно розмежувати за субєктами виникнення. На цій підставі фінансовими слід вважати ризики, які виникають у субєктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери, в процесі розрахунків за поставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги. Тобто автори наголошують, що більшість фінансових ризиків виникає саме на підприємствах виробничого характеру, на мою думку це не є вірним твердженням, бо фінансові ризики притаманні в однаковій мірі, як виробним підприємствам так і підприємствам невиробничого типу.
Під час дослідження кредитного ризику можна побачити що його зазвичай повязують із господарською діяльність банків, тобто під кредитними ризиками розуміють ризики, які виникають у комерційних банків при здійсненні ними активних операцій. Найчастіше кредитний ризик виявляється у неповерненні позичальником отриманого кредиту і несплаті відсотків за користування ним. Це є дуже обмеженим поглядом на кредитний ризик, бо операції кредитування в багатьох випадках взагалі не стосуються банківської сфери.
Автори наголошують що серйозною проблемою також виступає недосконалість вітчизняного законодавства у сфері регулювання страхування фінансових ризиків. Вважається, що недосконала нормативно-правова база страхування фінансових ризиків і відсутність методичного забезпечення сприяють використанню страхування фінансових ризиків для податкової оптимізації та переведення коштів в готівку. Тобто можна стверджувати, що цей сегмент страхування може породжувати шахрайські схеми.
Законодавством України передбачено всього три види страхування кредитних ризиків: страхування кредитів; страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту; страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій. В той же час у міжнародній практиці використовують значно більше видів страхування кредитних ризиків: страхування товарних кредитів, страхування фінансових (грошових кредитів), страхування нерухомих обєктів і предметів іпотеки переданих у заставу тощо. Тобто це також свідчить про недосконалість законодавчої бази.
Автори стверджують, що найбільш розповсюдженим у світовому масштабі способом зменшення фінансових ризиків є їхня передача страховим компаніям чи банкам. Однак хеджування ризиків банками і їхнє страхування слабо розвинуто в Україні. В основному такі послуги пропонують західні банки, у яких є досвід проведення аналогічних операцій за кордоном і прямий вихід на західні валютні біржі для перестрахування власних валютних ризиків. Однак можна сказати, що насиченість ринку банківськими продуктами по захисту від фінансовий ризиків буде зростати, особливо з огляду на інтерес іноземних фінансових установ до фінансового сектора України.
В статтях постає також питання віднесення до фінансових ризиків біржових та валютних. Цей вид страхування практикується в багатьох країнах світу використовується з метою стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі для підприємств-експортерів. Він надає гарантії та забезпечує відшкодування збитків, що зазнали зовнішньоторговельні суб'єкти в результаті зміни валютних курсів. Цей вид страхування майже не застосовується в Україні, що обумовлено нерозвиненістю ринкових відносин. Крім того, на вітчизняних ринках домінують поточні контракти, коли реалізуються угоди на купівлю-продаж обумовленого активу з його негайною оплатою й постачанням. В цьому аспекті страхування фінансових ризиків є дуже вагомим регулятором валютної та інвестиційної політики в країни.
Автори зазначають, що страхування біржових ризиків за останні роки набуло значного поширення. Об'єктом такого страхування може бути відповідальність учасників біржових контрактів за збитки, зумовлені невиконанням умов угоди одним з партнерів. У світовій практиці страхуються збитки інвесторів, зумовлені шахрайством чи неплатоспроможністю члена біржі, а також збитки членів біржі від неплатоспроможності одного з них. Але на мою думку таке страхування в Україні наразі має обмежене застосування, насамперед, через нерозвиненість ринкових відносин, ринкової інфраструктури. Біржі не завжди сумлінно вибирають собі клієнтів, здійснюють відбір учасників торгів, контролюють виконання ними угод, контрактів. Тому більш доцільним страхування біржових ризиків здійснювати у вигляді взаємного біржового страхування або через акціонерні страхові компанії за участю капіталу біржі, коли біржа і страховик є взаємозацікавленими у такому страхуванні.
Необхідність страхування від фінансових та кредитних ризиків чітко можна розгледіти на прикладі малих та середніх підприємств. Як відомо, малий бізнес в першу чергу страждає від нестачі обігових коштів. Найчастіше у таких підприємств немає можливості надати майно для застави, щоб отримати кредит. Іноді не вистачає досвіду, потрібних зв'язків, достатнього рівня безпеки. Все це призводить до того, що суб'єкти малого підприємництва сильно піддаються впливу безлічі негативних факторів, що призводять до неплатоспроможності, і утрудняє доступ до кредитних ресурсів. На цьому етапі і постає важливість страхування від фінансових ризиків, бо надавши відповідні документі до установи банку можна отримати позикові кошти.
На думку авторів страховий ризик трансформується в реальне зобовязання страховика лише за умови настання страхового випадку. Отже, страховий ризик на момент укладання договору має лише умовну вартісну оцінку (як правило, в договорі страхування зазначається розмір страхового відшкодування, або ж порядок його визначення, якщо на момент укладання договору це визначити неможливо), що не може бути відображено, як зобовязання у балансі страхової компанії до того часу, поки не настане страховий випадок. На мою думку це є правильним твердження бо вартість та ймовірність можливо розрахувати лише приблизно.
Також треба зазначити те, що автори змістом страхування визначають захист від можливих втрат інвестиційних вкладень, строк дії договору страхування визначається періодом окупності капітальних вкладень. Тож очевидно, що строки окупності дуже розрізняються по видах діяльності (напрямах вкладень) навіть в одній галузі. Це залежить від часу функціонування підприємства, якості організації та управління, тощо. Тому строки дії та умови договорів переважно носять індивідуальний характер. Тож це є ще одна проблема страхування фінансовий та кредитних ризиків.
Як зазначено, під час укладання договорів про страхування фінансових ризиків страхувальник бере на себе ряд специфічних для цього виду страхування обовязків. Страхувальник повинен мати дозвіл, ліцензію чи патент на ведення підприємницької діяльності та інші необхідні документи. В своїй письмовій заяві він повинен інформувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику. Також дуже серйозним питанням постає те, що спеціалісти страхової організації повинні збирати й аналізувати інформацію про різні сторони діяльності страхувальника, зокрема, рівень рентабельності, кредиторську й дебіторську заборгованість, що призводить до відповідних витрат, а загалом і підвищення вартості страхової послуги.
Як зазначено авторами, величезним плюсом у страхування фінансово-кредитних ризиків для страхувальника є те, що виплата відшкодування переважно відбувається після закінчення строку дії договору, коли будуть підведені підсумки реалізації застрахованих фінансових чи кредитних операцій. Щодо інших видів страхування, то необхідність виплати страхової суми може виникнути в будь-який момент. Встановлення строку можливих виплат у страхуванні фінансово - кредитних ризиків дозволяє страховику використовувати суми, одержані у вигляді страхових внесків, для інвестиційних проектів, і своєчасно в повному обсязі створювати на визначену дату резерви. На мою думку це є дуже позитивним чинником, бо як ми знаємо інвестувати страхові компанії можуть лише у чітко визначені активи, тож визначеність строків відшкодувань допомагає створенню прогнозів та будування планів.
Автори визначають, що страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, що можуть стати забезпеченням прав регресних вимог страховика при настанні страхового випадку і визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов, передбачених кредитним договором. Я бачу в цьому проблему неможливості стандартизації договорів, а наслідком цього є неможливість використання альтернативних каналів збуту страхових послуг.
Також великою проблемою постає те, що тарифні ставки по страхуванню фінансових ризиків визначаються в залежності від багатьох чинників, рівня стабільності ринкових відносин й прогнозу перспектив їх динаміки, строку страхування, тощо. Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, першочерговим питанням постає конкретизація ставок страхових платежів.
Висновок
Узагальнюючи можна казати, що фінансові і кредитні ризики розмежовують за субєктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у субєктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій.
Фінансово-кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування.
Особливістю договорів страхування є можливість отримання страхувальником регресного права вимоги. Що стосується не відшкодованої страховиком частини збитків, то її страхувальник може стягти в загальному порядку з винної особи (свого контрагента-покупця) на підставі прямого позову.
Щодо світової практиці треба зазначити, що страхування фінансових ризиків є поширеною послугою, але на вітчизняному страховому ринку у неї неоднозначна репутація. Вважається, що недосконала нормативно-правова база страхування фінансових ризиків і відсутність методичного забезпечення сприяють використанню страхування фінансових ризиків для податкової оптимізації та переведення коштів в готівку. Тому останні роки цей вид страхових послуг збільшувався значними темпами, і займав вже половину всього сегменту майнового страхування.
На сучасному етапі, в результаті протидії органів нагляду відмиванню коштів з використанням страхових схем, суми страхових премій, які отримують компанії по страхуванню фінансових ризиків значно знизились. Але вважається, що частка реального страхування в цьому сегменті ще незначна. Враховуючі значний потенціал страхування фінансових ризиків на вітчизняному страховому ринку та подальші перспективи його розвитку, необхідно особливу увагу приділити вдосконаленню законодавчого забезпечення реалізації даного виду страхування. З цією метою необхідно визначити сутність і поняття фінансових ризиків, надати чітку класифікацію даної групи ризиків, а також розробити відповідні методики розрахунку страхових тарифів.
Література
Статті:
.І.Ю. Кондрат, О.В. Черкасова, Я.Р. Шандра. Національний університет «Львівська політехніка». «Проблеми страхування кредитних ризиків на фінансовому ринку України».
.Клімович І.М., Козел С.А. Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ. «Проблеми страхування фінансових ризиків в Україні».
.О.С. Журавка, асистент кафедри фінансів. Українська академія банківської справи НБУ. «Проблемні аспекти страхування фінансових ризиків в Україні»
.© Красінчук І.П., 2011 .ЛНУ імені Івана Франка, Екф-31с. «Розвиток страхування фінансового ризику»
Допоміжна література:
. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К.: Кондор, 2003. - 252 с.
. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків. - Тернопіль: Економічна думка & Карт-бланш, 2002. - 570 c..
. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посібник. - К.: В-во Європейського університету, 2004. - 579 с.