Методи навчання на уроках світової літератури

Методи навчання на уроках світової літератури

Лекція

Тема: Методи навчання на уроках світової літератури

Мета: Дати поняття про методи навчання, які вчитель використовує на уроках зарубіжної літератури, навчити правильно вибрати метод навчання.

Література:

1. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. К., 2000
2. Сторчак К.М. Основи методики літератури. К., 1965.
3. Голубков В.В. Методика преподавания литературы. М., 1976.
4. Нартов К.М. Зарубежная литература в школе. М.,1976.

5.Альбеткова Р.И. Активные формы преподавания литературы. М., 1991.

План: 1. Поняття методу. Методи на уроках літератури.

2.Принципи класифікації методів:

а)методи, що обумовлюються формою набуття знань;

б)методи, обумовлені характером та рівнем пізнавальної діяльності;

в)гра як метод навчання.

3.Вибір методу на уроці.

Основний зміст:

Передусім необхідно вирішити, що розуміти під методом. В педагогічній енциклопедії надається таке визначення: "Методи навчання - це засоби роботи вчителя та учнів, за допомогою яких здійснюється оволодіння знаннями, вміннями та навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їх таланти." У книзі "Методика преподавания литературы" В. Голубкова надається таке визначення: "Метод - зто такое средство обучения, которое употребляется систематически и имеет большое влияние на общую направленность педагогической деятельности".

У книзі Є. Пасічника "Українська література в школі" метод характеризується як "способи взаємодії вчителя та учнів, направлені на рішення тих навчальних, освітніх та виховних завдань, які реалізуються на уроках".

Робимо загальний висновок:

Метод розуміється як форма двоєдиного процесу навчання, форма відносин вчителя та учнів. Прийом навчання - це засіб реалізації метода, його складова частина, деталь, елемент, окремий крок у пізнавальній діяльності, який виконується при використання того чи іншого метода.

У методиці існує кілька принципів класифікації методів:

• методи, які" визначаються джерелом знань - словесні (слово вчителя), практичні (робота з книгою), наочні (усі види наочності).
• Методи, що обумовлюються формою набуття знань (лекція, бесіда, самостійна робота).
• Лекція має велике значення у навчанні учнів. Це один з найекономічніших засобів передачі інформації: за короткий час можна охопити великий за обємом матеріал, викласти його послідовно, аргументовано, зробити деякі висновки. Але при всіх своїх позитивних якостях лекція ускладнює зворотній звязок вчителя та учнів, індивідуальну роботу в класі. Лекція мало ефективна у плані формування у учнів необхідних навичок. Ще Дистервег підкреслював, що мистецтво навчання потребує не лише вміння повідомляти, але й пробуджувати думку учнів. Навчання за своєю природою - творчий процес, а творча діяльність потребує напружених духовних сил. Не можна не погодитись із Дистервегом, що "розвиток та освіта нікому не можуть бути даними або повідомленими. Кожний повинен досягнути цього своєю власною діяльністю. Те, що людина не набула шляхом своєї самостійності - не її." Отже, звідси витікає поняття навчальної діяльності. Головна її особливість в тому, що в результаті навчальної діяльності стаються зміни у самому учні. Процес формування навчальної діяльності учнів - постійне збагачення їх новими вміннями та можливостями. вчитель метод урок література
• Для забезпечення ефективності навчання необхідно поєднувати репродуктивну та пошукову діяльність. Вчитель повинен не тільки дати учням певну суму знань, а й навчити їх мислити, стимулювати роботу думки, потребу в самостійному набутті знань, досліджувати літературні факти та явища.
• Самостійна робота - важлива умова успішного вивчення художньої літератури. Самостійність - це змога виконувати ту чи іншу роботу без сторонньої допомоги. Тому з перших років навчання в школі необхідно прищеплювати учням вміння працювати з книгою, розвивати самостійну та творчу активність.
• На відміну від лекції, бесіда надає широкі можливості для індивідуальної роботи з учнями, виявлення їх рівня розуміння твору. Бесіда виховує у дітей активність, самостійність, вміння співставляти та узагальнювати факти, аргументувати свої твердження. Живе спілкування сприяє розвиткові мовлення у дітей. Але матеріалом для бесіди не може бути мало знайомий або незнайомий. Ігнорування живого слова вчителя також негативно позначається на навчальному процесі.
• - методи, що базуються на характері та рівні пізнавальної діяльності учнів:
• репродуктивний, частково-пошуковий (евристичний), дослідницький, творчого читання.
• Для метода творчого читання характерні такі види навчальної діяльності: читання художнього твору дома та в класі, виразне (художнє) читання, прослуховування твору, художня розповідь, переказ твору, ілюстрування прочитаного малюнками, складання читацьких відгуків усно та письмово, і т.д. Цей метод не зводиться лише до читання твору. Для поліпшення процесу читання використовується кілька етапів:
• I- проводиться ретельна перевірка техніки читання кожного учня. Визначається коло інтересів класу у цілому та кожного учня окремо. Використовуються спостереження, підбирається матеріал для бесіди (наприклад, про формування навичок швидкісного читання).
• II- розробка методики навчання, забезпечення наочності, проведення вправ з тренування периферійного зору. Проводяться тренувальні вправи для розвитку памяті, спостережливості, збагачення словникового запасу, розвитку навичок роботи зі словником.
• Читання художнього тексту проводиться на кожному етапі роботи з художнім твором. Але слід враховувати, що в 5 - 7 класах низький рівень техніки читання, тому вчитель повинен використовувати такі прийоми, які стимулювали б відповідні види діяльності учнів. Доскональне оволодіння кожним прийомом допоможе вчителю реалізувати головну мету метода творчого читання - активізація художнього сприйняття.
• Прийом коментованого читання використовується для того, щоб учні не лише промовляли текст художнього твору, але й правильно та глибоко розуміли прочитане. Цей прийом розвиває вміння та навички, корисні в роботі з будь-якою книгою. Коментоване читання - це прийом, який передбачає використання й інших прийомів: виразного читання, бесіди, співставлення, і т.д. Коментар повинен допомогти учням в самостійній роботі над художнім текстом. Використовуються такі види коментарів:
• історико-культурний (пояснення фактів історії та культури іншої країни);
• побутовий (пояснення побутових реалій, звичаїв);
• географічний, або природничий (пояснення особливостей клімату, флори, фауни, рельєфу країни);
• лінгвістичний (незнайомі слова та їх значення, елементи поетичного мовлення, фразеологізми);
• лінгвопорівняльний (пряме та переносне значення слів, семантичні поля, стилістичне забарвлення);
• Після читання твору логічно почати бесіду для поглибленого розуміння художнього тексту.
• Наступний метод - частково - пошуковий або евристичний. Він реалізується через систему питань та завдань, які націлюють учнів на те, щоб на основі спостережень, аналізу явищ та фактів зробити самостійні висновки та узагальнення. Головними прийомами цього методу є евристична бесіда та навчальний диспут у їх взаємодії.
• Такий прийом реалізується у 3 етапи: 1) підготовка, 2) проведення, 3) висновки. Сама бесіда також може складатися із 3-х частин: попередні питання, направлені на вияв загального сприйняття про зміст тексту (що змальовується? Про що йде мова?); питання про форму (як змальовується?); загальні питання для розуміння ідейно - художнього змісту.
• Для більш ефективного виконання творчих завдань використовується прийом співставлення. Можна співставити: епохи, літературні напрямки, біографії письменників, історію створення, ідею, оригінал з перекладом, художні образи, відтінки слів, і т.д.
• Літературна бесіда має декілька видів. Найрозповсюдженіша - бесіда за зарані поставленими питаннями. Завдяки системі питань учні можуть самостійно розібратися в художньому творі. Інший вид - вільна бесіда. Вона проводиться за питаннями, що виникають під час обговорення.
• Продумана система питань допоможе вчителеві провести диспут (усне обговорення якогось питання з літератури). Основою диспуту є різні погляди на ті чи інші питання літератури.
• Дослідницький метод використовується для того, щоб навчити учнів науково розглядати художній твір, аналізувати його. Завдання дослідницького характеру - самостійний аналіз творів, що не вивчаються за програмою, самостійна оцінка спектаклю, співставлення літературного твору з його екранізацією та ін.
• Репродуктивний метод направлений на те, щоб відобразити те, що зберегла память. Він орієнтує на запам'ятовування учнями відповідної інформації. Наприклад, слухаючи вчителя, учні складають план або тези, таблиці і т.д. Головна мета методу - дати знання у готовому вигляді. Головні прийоми тут - 1) слово та розповідь учителя; 2) лекція. Перший прийом найчастіше використовується у середніх класах, другий - у старших.
• Слово учителя - надає коротку інформацію. Цей прийом допомагає почати урок, підвести підсумки, дати домашнє завдання і т.д.
• Розповідь - коли вчитель говорить про біографію, порівнює твори української та зарубіжної літератур, переказ окремих епізодів і т. ін.
• Лекція - це усний виклад якої-небудь навчальної теми. Складається з таких частин:
• вступна (повинна зацікавити, привернути увагу учнів);
• головна (розкриває зміст теми, головні теоретичні положення);
• заключна (підводяться підсумки, робляться висновки).

Іноді в методичній літературі методи навчання виділяються на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань учнями, згідно з цим у учнів формуються вміння та навички: метод індукції, метод дедукції; метод аналізу, метод синтезу; метод абстрагування, метод конкретизації; метод аналогії, метод моделювання, метод узагальнення, метод співставлення і т.д.

Ряд вчених виділяють методи на основі зовнішньої форми їх проявлення. Зовнішня форма також відображує глибинні процеси засвоєння учнями знань, загальні закономірності процесу пізнання. Це словесний, наочний та практичний методи.

Методи можуть також виділятися за їх функціональним призначенням та дидактичної мети. Це: інформаційно-рецептивний, ілюстративно-наочний, комунікативно-творчий, пізнавально-рефлексивний, системно-структурний, операційно-конструктивний, контрольно-корекційний.

Дослідження проблеми методів та видів навчальної діяльності учнів відтворимо у схемі:

МЕТОДИ:Творче читанняЕвристична бесідаДослідницькийРепродуктивний Чотири ступені в логіці пізнання літератури як навчальної дисципліни:1. Культура сприйняття художнього твору.2. Поглиблене засвоєння змісту твору.3. Аналіз твору. Самостійна творча робота.4. Свідоме засвоєння набутих знань.ПРИЙОМИ:Індивідуальне читання (вголос, про себе, "ланцюжком", під музику); читання хором; читання в особах; коментоване читання; повторне читання; вибіркове читання; виразне читання; читання напам'ять та інші.Побудова системи запитань; бесіда за прочитаним; словникова робота; побудова системи завдань: постановка проблеми; проведення диспуту, порівняння творів та інші.Побудова системи питань; постановка проблемних питань; постановка дослідницьких завдань (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, оцінка художнього твору або критичної літератури, доведення факту наслідування, порівняння творів); тем для повідомлень, доповідей та інші.Слово, розповідь, лекція вчителя; завдання за підручником; самостійний добір навчального матеріалу та інші.ВИДИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІЧитання вдома і в класі; заучуванняя напам'ять: активне слухання під час художнього читання; пошук слів, які вказують на національну специфіку твору; ілюстрування прочитаного та іншіБлизькі до тексту перекази, перекази з елементами порівняння, складання плану, читацьких відгуків; художні перекази, створення сценаріїв; твір з елементами порівняння, структурне порівняння творів, зіставлення підрядника, перекладу й переспіву та інші.Аналіз художнього тексту різними шляхами; порівняльний аналіз; зіставлення творів у тематичному, проблемно-ідейному, історико-літе-ратурному планах; аналіз двох точок зору; зіставлення літературного твору з його екранізацією; самостійна оцінка вистави, кінофільму, твору живопису та інші.Уважне сприйняття слова, розповіді, лекції вчителя: запис плану, тез або конспекту лекцій учителя; складання плану, таблиці; підготовка усних відповідей, повідомлень, доповідей; написання різних видів творів.