Наслідки битви
Висновок
Список використаної літератури
На початку ХІ ст. на території Русі почалися перші міжусобні війни за спадок між синами Володимира Великого. Але найяскравішою і, на мій погляд, вирішальною була битва під Лиственом. Відбулась вона в ночі 1024 р. біля стін міста Листвен (нині городище на території села Малий Листвен Ріпкинського району Чернігівської області). І хоч перемога надійшла в руки Мстислава, він визнав першість старшого брата і запропонував йому мир.
Опис цієї битви ми зустрічаємо в «Повісті минулих літ». Літописець описує події битви в неспокійну погоду. Цікаво те, що битва відбувається вночі, що дуже нетипово для руських князів. Але, це не єдине відхилення від правил. Мстислав вперше вводить нову тактику бою. Він поєднує легку кінноту союзників-кочовиків з загонами власних важкоозброєних дружинників та пішим народним ополченням.
Також, при розгляді Лиственської битви, неможливо не згадати, що наслідком цих подій став поділ стародавньої Русі на два князівства - Київське і Чернігівське. В результаті цієї битви було утворено Чернігівське князівство, а влада Чернігівського князя за часів Мстислава прирівнювався до влади київського.
Битва під Лиственом стала причиною у введенні дуумвірату. Тобто, вона стала тим вирішальним кроком, що в майбутньому Ярослав Мудрий і Мстислав Хоробрий правили разом, майже на рівних. В історії обидва ці князі залишились одними із найвизначніших.
Актуальність цієї теми в тому, що зустрічається вона не лише в літописі Повість минулих літ, а й в Літописі руському (Іпатському списці) і в Лаврентіївському літописі. Описані події повністю повторюють Повість минулих літ, можливо літописці просто переписали текст з Повісті минулих літ. Також, на сьогоднішній день, ця тема мало освітлена сучасними істориками і я брала інформацію із давно написаних книжок та статей.
1.Передумови битви під Лиственом
Після смерті Володимира Великого в 1015 р. Користуючись відсутністю у Києві інших братів, старший син Володимира Святополк, що знаходився у Вишгороді і раніш за інших дізнався про смерть батька, захопив великий київський стіл і розпочав боротьбу проти братів - справжніх і можливих своїх суперників. Першою жертвою цієї боротьби став Борис, якого вбили намовлені Святополком варяги, коли він повертався з походу. «Святополк же, сповнившись беззаконня [і] Каїнів замір прийнявши, посилав [послів] до Бориса, говорячи: «З тобою,- мовляв,- хочу я любов мати і до отчого [добра] тобі [ще] придам»,- [так] він обманював його, щоб якось його погубити… і пронизали Бориса. І слугу його, що [князя прикрив], упавши на нього, пронизали [разом] із ним.»1 Така ж доля спіткала древлянського Святослава і муромського Гліба. «Святополк же сей окаянний, лихий, убив [також брата] Святослава, пославши [убивць] до гори Угорської, коли він утікав в Угри.»2 За це він отримав у народі прізвисько "Окаянний", під яким і увійшов в історію. Однак підступність і жорстокість не допомогли йому затвердитися на великокняжому київському столі; у суперечку рішуче вступив старший син Володимира - новгородський князь Ярослав Мудрий.
Заручившись підтримкою новгородського віча, Ярослав на чолі тритисячного війська вирушив на Київ. «І зібрав Ярослав варягів тисячу, а інших воїв сорок тисяч, і пішов на Святополка, призвавши [на поміч] бога…»3 Битва між ними відбулася навесні 1016 р. поблизу м. Любеча на Дніпрі. Дружина Святополка зазнала поразки. Князь утік до Польщі, а Ярослав уступив у Київ, нагородивши новгородців, які брали участь у битві.
Ця подія стала поштовхом для Ярослава на вирішення головного - він має бути головним спадкоємцем свого батька і маючи підтримку народу Ярослав почав утверджуватись як правитель успадкованих князівств, при цьому залишивши Новгородське князівство своїм центром.
Хоч Ярослав і в'їхав урочисто в Київ, його успіх не був повним. Незабаром, спираючись на підтримку свого зятя Болеслава Хороброго - польського короля, Святополк знову оволодів Києвом. Ярослав остаточно затвердився на київському престолі тільки в 1018/19 р. після повної перемоги над Святополком на річці Альті. «…і сталася січа люта, якої ото не було в Русі - і за руки беручись, рубалися, і зступилися тричі, так що по долинах кров текла,- і під вечір одолів Ярослав, а Святополк утік.»4
Знищивши Святополка, Ярослав став володарем більшої частини батьківської держави. До нього належала: українсько-руська, разом з Туровом і Пінськом, але з виїмком західної окраїни, загарбаної Болеславом, та східного Тмутараканського князівства, де сидів його брат Мстислав. За те належали до Ярослава ще волзькі землі - Ростов і Суздаль, на півночі - його власний Новгород.
Але в нього склався конфлікт по літописи з його братаничом Брячиславом полоцьким (сином Ізяслава, що вмер 1001 р.). Під 1021 р. літописи оповідають, що Брячислав напав на Новгород і забравши багато невільників і здобичи, подався назад до Полоцька. Але Ярослав наспів з Київа, незвичайно швидко (за сїм день), нагнав Брячислава в дорозї і відібрав забране. Сю коротку звістку доповнює записка одної з пізнійших компіляцій, що Ярослав по тім помирився з Брячиславом, відступивши йому Усвяч і Витебськ.5
На той час більшість Володимировичів або загинули в міжусобицях, або займали другорядні столи й у загально-руських справах активної участі не брали. Таким чином, Мстислав Тмутораканьський став єдиним реальним суперником Ярослава в консолідації руських земель під власною владою.
Мстислав вже був чудовим воїном і як зазначається в літописі: «Мстислав, пробував у [городі] Тмуторокані. І пішов він на Касогів, а почувши це, князь касозький Редедя виступив супроти нього… І зїхалися вони, і сказав Редедя Мстиславові: «Не оружжям давай битися, а боротись». І взялись вони боротися кріпко, і довго обидва боролися, і став знемагати Мстислав, бо був великий і сильний Редедя. І сказав Мстислав: «О пресвятая богородице, поможи мені! Якщо бо одолію я його, споруджу церкву на честь твою». І, це сказавши, ударив він ним о землю, і, вийнявши ножа, ударив його в гортань ножем, і був тут зарізаний Редедя. І, ввійшовши в землю його, він узяв усе майно його, і жону його, і дітей його, і данину наклав на касогів. А коли вернувся він до Тмутороканя, то заложив церкву святої Богородиці і спорудив її, [ту], що стоїть і до сьогодні в Тмуторокані…».6
На мою думку, літописець дуже позитивно ставиться до Мстислава, вважаючи його не лише як чудового воїна, а й як справжнього християнина. Також можна казати, шо Мстислав був справжнім правителем що обкладав підвладні собі землі даниною і збільшував їх захоплюючи різні племена.
Тому Мстислав був сильним конкурентом для Ярослава, маючи не лише власне князівство, а й сильних воїнів.
1023/4 р., коли Ярослав перебував у своїх новгородських землях, де були розрухи з причини неврожаю, Мстислав рушив на Київ з своїми полками і помічними ватагами Хозарів і Касогів. Але Київ зістав ся вірним Ярославу: «…прийшов Мстислав із Тмутороканя до Києва. Та не прийняли його кияни, і він, пішовши, сів на столі в Чернігові.»7 Отже, не зважившись обложити добре укріплене місто, Мстислав відійшов до Чернігова з бажанням отримати ці землі собі.
Отримавши повідомлення про події в Русі, Ярослав швидко повернувся до Новгорода і послав по варяг. Зв'язаний завдяки династичному шлюбу зі Швецією, він і раніше неодноразово звертався по їхню допомогу. Через нестабільну ситуацію в Новгородському князівстві Ярослав міг розраховувати тільки на іноземних найманців. Незабаром до Новгорода прибув загін вікінгів під командуванням князя Якуна.
Головною метою Ярослава було вигнання Мстислава з меж своїх володінь, не давши можливості укріпити свої позиції в Чернігові. Із Новгорода на Русь Ярослав рушив найкоротшим шляхом - на човнах Дніпром.
2.Хід битви
Швидше за все, військо Мстислава атакувало варягів відразу ж після їхньої висадки на берег, не давши їм часу вишикуватися у бойові порядки. «Повість минулих літ» вельми детально описує ту битву. У битві брали участь як княжі дружини, так і ополчення. З боку Ярослава серед дружинників, схоже, були переважно шведські вікінги, новгородці, з боку Мстислава - руси-сіверяни, хазари та касозькі воїни з Північного Кавказу (частину земель хазар та касогів Мстислав приєднав до Тмутаракані).
Бій відбувся в вечорі. Про цю битву нерідко говорять як про перший в історії Русі випадок використання розчленованого бойового шикування з трьох полків (Мстислав, за літописом, поставив у центрі сіверян, а власну дружину - двома загонами з флангів, тоді як військо Ярослава стояло нібито одним загоном - можливо, «стіною з щитів»): «Мстислав при цім звечора приготував до бою дружину і поставив сіверян у чоло проти варягів, а сам став із дружиною своєю по обох крилах. І настала ніч горобина, і була пітьма, і громи, і блискавка, і дощ. І сказав Мстислав дружині своїй: «Підемо на них!» І пішов Мстислав, а Ярослав - насупроти, і зступилися в лоб варяги з сіверянами, і трудилися варяги, рубаючи сіверян, а після цього рушив у наступ Мстислав із дружиною своєю і став сікти варягів, і була січа сильна.»10 Під час сильної грози військо чернігівського князя атакувало і, вимотавши варягів у центрі в тривалому бою, розбило фланговим ударом дружинників Ярослава. Велика частина дружини Мстислава і була тією головною силою що вдарила по війську Ярослава.
Згодом побачивши, що їх перемагають, Ярослав і Якун вирішили втекти. Якщо спиратися на текст літопису, то бій відбувався вночі, що не дуже типово для русичів.
Татищев В. Н. описує Мстислава як дуже хороброго і розумного воїна. Він пише: «Тоді ніч була дуже похмура, грім гримів, блискавка і дощ, чого раді обидва війська хотіли битись. Мстислав же дуже хоробрий та хитрий воїн був, побачив для себе цей час дуже вдалим, пішов раптово зі всім військом, і Ярослав супроти нього…»11 Тобто, на думку Татищева, Мстислав вдало обрав час для наступу, скористався тим, що ця дія була несподіваною для Ярослава. Що звичайно зіграло не останню роль в ході битви.
Підчас самої битви Мстислав також вів хоробрі дії. А саме: «Мстислав побачив що Сіверяни уступають, взяв частину військ з крила, сам пішов і напав на Варягів з великою хоробрістю…»12
Загалом, я побачила що під час битви Мстислав був не над своїм військом, а разом з ним. Також, він вів дуже ризиковані дії, але як показав результат - дієві. Мстислав показав себе не лише як сильного супротивника для Ярослава, а й як розумну людину. Мабуть Мстислав оцінив свої сили і діяв максимально продуктивно. Він виступив як далекоглядна людина, склавши план, Мстислав не лише переміг Ярослава, а й зміг перемогти «непереможних» Варягів, що також вплинуло на бойовий дух військ Мстислава. Всі його дії призвели до безсуперечної перемоги.
Вже після битви Мстислав оглядав поле бойових дій, побачив, що численніше полягли його Сіверяни і Ярославові Варяги, й утішений сказав: «Хто сьому не рад? Се лежить сіверянин, а се варяг, а своя дружина ціла!»13 Ця подробиця дуже цікава, надзвичайно виразно характеризує князя-дружинника, для котрого вся вага, всі шанси й інтереси полягають в дружині.
Перемога під Лиственом мала не тільки військове і політичне, а й ментальне значення, оскільки то була перемога над варягами, професійними військовими, яких доти вважали непереможними, мабуть ця подія вдарила по самолюбству Якуна, який незабаром втік на свою батьківщину.
3.Наслідки битви
По закінченні битви Мстислав знову показав себе як далекоглядного політика який не бажає втрачати отримане але і не хоче жити підчас постійних воїн і суперечок. І хоча після цієї битви, полудневі, українсько-руські землі перейшли фактично в руки Мстислава; незважаючи на здобуту перемогу, Мстислав визнавав першість старшого брата. Він лишився в Чернігові й послав Ярославу пропозицію - поділити батьківські землі Дніпром: правий бік, з Київом, Мстислав запропонував залишити за Ярославом, як за старшим братом, а собі брав лівобічні землі.13«І послав Мстислав услід за Ярославом [посла], говорячи: «Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона».14 Ця дія описує Мстислава як особистість не лише войовничу, а й схильну до миру і блага для власного народу і спокою на підвладних землях.
Ярослав не хотів здаватися на ласку брата, можливо - не уважаючи певним набуте з такої ласки. Але він вислав після цього до Київа своїх намісників, при цьому продовжував збирати далі війська в Новгороді. І вже аж у 1026 році прийшов він з великим військом до Київа, договорюватись з Мстиславом як рівний з рівним. Коло Городка під Київом брати з'їхалися й уложили угоду на тім, що: лівобічну Україну взяв собі Мстислав, правобічну Ярослав. «Ярослав зібрав воїв многих, і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом коло Городця [Пісочного]. І розділили вони по Дніпру Руську землю: Ярослав узяв сю сторону, а Мстислав - ту. І стали вони оба жити мирно і в братолюбстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській.»15
Отже, великий крок Мстислава на поступки Ярославу подарив їх землям мир і спокій. І не відомо що б відбулось далі якщо б Ярослав не погодився на пропозицію Мстислава.
Після особистої зустрічі Ярослава і Мстислава встановився своєрідний дуумвірат братів. Ярослав Мудрий був великим князем Київським, правив, як верховний правитель, дніпровським Правобережжям, Новгородською і всіма іншими руськими землями, за винятком Чернігово-Сіверської сторони і Тмутараканського князівства. Мстиславу як і раніше підпорядковувалися яси і касоги.
Але розподіл цей був номінальним. Насправді брати спільно розв'язували основні державні питання, що стосувалися всієї Русі, також здійснювали спільні воєнні походи проти ворогів підвладним їм земель. «На сім союзі двох головних володарів східної Европи осталася її політична система в дальших десятиліттях, аж до смерті Мстислава.»16 Але підчас цього союзу держава не становила політичної єдності, на це вказує літопис «І розділили вони по Дніпру Руську землю»17. І лише після смерті Мстислава Ярослав став єдиним, одноосібним правителем руських земель.
листвен битва ярослав мстислав
Висновок
Битва під Лиственом стала вирішальною з багатьох сторін.
Як наслідок - Чернігів став столицею могутнього князівства Мстислава Хороброго, землі якого досягали Оки, Дону й Азовського моря. Правління Мстислава ознаменувалося розвитком усіх сфер духовного й економічного життя Чернігова, стало початком так званої «Золотої доби». Швидкими темпами розвивалося мистецтво й ремесла, велися літописи, виник власний чернігівський архітектурний стиль, були зведені прекрасні споруди, деякі з який збереглися до наших днів.
Після себе Мстислав залишив величний Спасо-Преображенський собор, закладений ним у 1030 р. як головну споруду князівства.
Мстислав займався різнобічним розвитком свого князівства не відстаючі від свого брата. Хоч він і визнав себе підвладним щодо Ярослава, насправді в них діяла система взаємодопомоги і рівності.
Особливу увагу Ярослав приділяв поширенню і зміцненню християнства. Ярослав надав церкві власний церковний устав, в якому визначалися права церкви і духівництва.
Важливим заходом Ярослава у галузі внутрішньої політики стало призначення (близько 1051 р.) митрополитом Київа відомого письменника і культурного діяча Іларіона.
За часів Ярослава складено перше право на Русі - так званий «Устав Ярослава», або найдавнішу «Руську правду». Вона відбивала певні риси життя руського середньовічного міста, суспільство, склад населення і т. д.. Юридичні норми «Уставу Ярослава» стали загальнодержавними, і виконувались під час розгляду суперечок.
За князювання Ярослава Мудрого великого розвитку досягли культура й освіта. Проводилось численне перекладання грецьких книг на давньоруську мову. І не можна не згадати що при Софійському соборі у Києві була заснована перша на Русі бібліотека, де писалися літописи і в її майстерні перекладали книжки на руську мову.
Отже, розумний крок Мстислава після битви під Лиственом, створив прекрасні умови для дружніх і рівних стосунків у правлінні руськими князівствами. Я не можу стверджувати що при інших обставинах справи склалися б кардинально по іншому. Але, в цьому разі замість спокою, можливо, розпочався довгий шлях постійної ворожнечі і розорення, що спричинило б замість розквіту підвладних князівств, до їх занепаду.
В літописах ця битва описується в бурхливу погоду, мабуть для більшої драматизації подій, а можливо так і відбувалось.
Також цікаво, якщо спиратися на «Повість минулих літ», Мстислав зробив нововведення в тактику бою. Він зрозумів переваги поєднання мобільної легкої кінноти своїх союзників-кочовиків з невеликими, але потужними загонами власних важко озброєних дружинників та пішим народним ополченням. Можливо, що саме це нововведення надало йому перевагу в битві. В майбутньому Чернігівські князі також будуть використовувати такий тип побудови військових сил.
Список використаної літератури
1.М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ I.
2.Сергій Колесник, Валентин Буряченко. Стаття. Слід в історії КНЯЗЬ МСТИСЛАВ І "ЗОЛОТА ДОБА" ЧЕРНІГОВА.
.Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії. Битва під Лиственом.
.Лопатинский Л.Г. Мстислав Тмутараканский и Редедя по сказаниям черкесов. Известия Бакинского гос. ун-та. 1-2. 1921
.Татищев В.Н. История Российская с самых древнейших времён. М., 1773. Кн. II
Список використаних джерел
.«Повість минулих літ» - (переклад В.Яременка).
2.Літопис руський («Іпатський список»).
.Лаврентіївський літопис.