Удосконалення управління конкурентним потенціалом вугільного підприємства (на прикладі Ш/у 'Ровеньківське' ДП 'Ровенькиантрацит')

Удосконалення управління конкурентним потенціалом вугільного підприємства (на прикладі Ш/у 'Ровеньківське' ДП 'Ровенькиантрацит')

РЕФЕРАТ

У дипломній роботі здійснено оцінка ефективності роботи підприємства з використанням різних методів аналізу, та показників які дозволили зробити висновки про фінансовий стан підприємства та зроблена оцінка використання потенціалу різними методами, а також визначена конкурентоспроможність потенціалу і конкурентне місце серед конкурентів.

У дипломній роботі надана характеристика ВП Ш/у «Ровеньківське» ДП "Ровенькиантрацит", його економічний аналіз, та комплексний фінансово-економічний аналіз, визначені основні напрямки поліпшення конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Запропоновані загальні шляхи підвищення конкурентоспроможності потенціалу шахти, запропоновано упровадити використання сталевополімерних анкерів та гірничого метану для зниження собівартості вугільної продукції, та підвищення конкурентоздатності шахти.

Дипломна робота містить 112 сторінку, та представлена на 28 демонстраційних аркушах.

Ключеві слова: конкурентний потенціал, конкурентоспроможність, партнерська надійність підприємства, багатокутник конкурентоздатності підприємства, інтегральний показник конкурентоздатності, квадрат потенціалу.

ЗМІСТ

ВСТУП

. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Основні поняття по досліджуваній проблемі

.2 Вивчення складових питань конкурентного потенціалу підприємства

.3 Обґрунтування методики дослідження

. КОМПЛЕКСНЕ УПРАВЛІНСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБ’ЄКТА АНАЛІЗУ

.1 Характеристика об’єкта дослідження з теми дослідження

.1.1 Юридично-правова форма власності, організація системи управління, показники керування

.1.2 Господарські результати об’єкту дослідження

.1.3 Ділова активність ВП Ш/у «Ровеньківське» ДП "Ровенькиантрацит".

.1.4 Виробничий менеджмент

.2 Удосконалення управління конкурентним потенціалом ВП «Ш/у «Ровеньківське» ДП «Ровенькиантрацит»

.2.1 Фактичний стан теми дослідження на об’єкті дослідження

.2.2 Дослідження теми на об’єкті аналізу

. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВУГІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВП Ш/У РОВЕНЬКІВСЬКА ДП "РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ"

.1 Ефективність від використання сталевополімерних анкерів

.2 Ефективність від використання гірничого метану

.3 Загальні шляхи підвищення конкурентоспроможності потенціалу шахти

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК

ВСТУП

У останні роки у різних сферах господарської діяльності підприємств відбулись радикальні зміни. Причому це характерно не тільки для українських підприємств, але й для організацій у всьому світі.

Ще декілька десятиліть потому підприємства, які використовують успішну стратегію, могли відчувати себе на ринку достатньо спокійно на протязі довгого проміжку часу. Умови, в яких підприємства розвиваються сьогодні примушують їх проводити велику кількість змін і, як правило, стратегічного характеру.

Це явище стало наслідком відбиваючих у зовнішньому середовищу змін, пов’язаних з глобалізацією економіки, яка створює на певний час безліч потенційних можливостей і небезпек для діючих підприємств. Можливості, які відкриваються перед підприємствами, обумовлені міжнародною економічною інтеграцією, відкриттям ринків країн, які розвиваються, розвитком технологій.

У наслідок швидких змін у навколишньому середовищу перед підприємствами відкривається і більше безпек, пов’язаних з міжнародною конкуренцією, масштабами проникнення закордонних товарів на українські ринки і швидко зміняючими потребами покупців. Щоб скористатись наданими можливостями і уникнути безпеки підприємства повинні приділяти більшу увагу стратегічному управлінню конкурентоспроможністю.

Вихід України з економічної кризи нерозривно пов’язано з підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств. Конкурентоспроможність підприємства - характеристика, визначаюча його стійкість, здібність зберігати своє положення на ринку або розширяти сектор ринку, який воно займає.

У сучасних умовах, для того щоб підприємство змозі було зберегти конкурентоздатність, воно повинно рішати широкий спектр питань: від техніко-економічних - до соціальних. При цьому, до фундаментальним відноситься питання про те, яка повинна бути стратегія управління підприємством, яка буде забезпечувати створення і розвиток його конкурентоспроможного потенціалу

Досвід останніх років свідчить про посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності. Поява великої кількості нових підприємств і організацій, лібералізація імпорту, утворення ринку капіталу, акціонерних підприємств, проникнення на український ринок іноземних компаній - усе це значно ускладнило ринкову ситуацію. Збільшення пропозицій товарів і послуг, з одного боку, і зменшення платоспроможності попиту - з другого, створили умови, коли конкуренція стала повсякденною справою. Тому проблема досягнення конкурентоспроможності потенціалу підприємства є актуальною і потребує докладного вивчення. Звідси актуальною є тама дипломної роботи «Удосконалення управління конкурентним потенціалом вугільного підприємства», яка буде виконана на вихідних даних за 2008-2010р.р. ш/у Ровеньківське ДП «Ровенькиантрацит»

1. Дослідження теоретичних аспектів удосконалення управління КОНКУРЕНТНИМ потенціалом підприємства

.1 Основні поняття по досліджуваній проблемі

Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «потенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у двадцяті роки минулого століття.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роtеntіа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов».

Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.

У працях В. Вейца[1] та К. Г. Воблого[2] знайшло обґрунтування поняття потенціалу виробничих сил як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Згодом С. Г. Струмилін запровадив поняття «економічний потенціал», під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В. С. Нємчинов досліджував «потенціал розширеного виробництва», який характеризує ресурсні можливості національної економіки щодо економічного зростання.

Перехід до нового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак потенціалу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства».

Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:

Він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

Він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

Однією з рушійних сил зростання потенціалу підприємства є конкуренція.

Конкуренція - одна з найголовніших рис ринкового господарства. Саме конкуренція забезпечує творчу свободу особи, створює умови для її самореалізації в сфері економіки шляхом розробки і створення нових конкурентоспроможних товарів і послуг [13]. У сучасних умовах процесу глобалізації, що підсилюється, і інтернаціоналізації проблеми міжнародної конкуренції виходять на перший план.

Показником визнання провідної ролі конкуренції для успішного функціонування ринкового господарства є той факт, що в більшості країн світу, включаючи країни з перехідною економікою, до дійсного часу прийняті закони про конкуренцію і створені національні органи, що займаються цими питаннями.

Конкурентоспроможність - багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях:

- конкурентоспроможність країни;

-        конкурентоспроможність галузі;

         конкурентоспроможність товаровиробника;

         конкурентоспроможність товару.

Між усіма цими рівнями конкурентоспроможності існує досить тісна внутрішня і зовнішня залежність і взаємозалежність.

Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентоздатний товар.

Конкуренція є наслідком обмеженості ресурсів, і в цьому контексті конкурентоспроможність визначає умови існування біологічних видів, продуктів, процесів, структур, співтовариств, суспільств. Серед ознак конкурентоспроможного суспільства можна виділити такі:

-       стабільне та передбачуване законодавче середовище;

-       гнучка і стійка економічна структура; швидкість та якість адміністративних та економічних реформ;

-       інвестування традиційної та технологічної інфраструктури, середньої освіти, підвищення кваліфікації;

-       сприяння приватним заощадженням та внутрішнім інвестиціям шляхом перерозподілу доходів і зміцнення середнього класу;

-       агресивність на зовнішніх ринках і привабливість внутрішнього ринку для іноземних інвестицій;

-       взаємозв’язок між доходами, продуктивністю, податками;

-       збалансованість внутрішнього та зовнішнього ринків.

Факторами конкурентоспроможності є :

-       інтернаціоналізація (участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях);

-       людські ресурси (доступність і кваліфікація);

-       уряд (якість державної політики, спрямованої на досягнення конкурентоспроможності);

-       внутрішня політика;

-       інфраструктура (спроможність обслуговувати бізнес);

-       наука і технологія (потенціал використання науково-дослідницьких, дослідних і конструкторських розробок);

-       менеджмент (якість управління, поєднання економічних і соціальних цілей);

-       фінанси (ринки капіталів та якість фінансових послуг).

З моменту створення й у процесі функціонування кожен товаровиробник, промислова компанія, комерційна фірма повинні постійно вирішувати проблеми забезпечення конкурентоздатності, у тому числі міжнародної.

Міжнародна конкурентоздатність будь-якого господарського суб'єкта складається з цілого ряду конкурентних переваг, що виявляються на світовому ринку шляхом зіставлення з відповідними показниками закордонних фірм-конкурентів.

До важливих конкурентних переваг варто віднести:

-    рентабельність виробництва;

-        характер інноваційної діяльності;

         рівень продуктивності праці;

         ефективність стратегічного планування і керування фірмою;

         адаптивність (здатність швидко реагувати на мінливі вимоги й умови ринку) і т.ін.

Очевидно, що, чим ширше в підприємстві набір конкурентних переваг і вище їхні якісні характеристики, тим більш сприятливі передумови воно має для успішної діяльності на світовому ринку, тим більше стійкі позиції воно може зайняти на його окремих сегментах.

У сучасному світі великі компанії забезпечують збереження високої конкурентоздатності насамперед за рахунок збільшення асигнувань на науково-дослідні розробки.

На жаль, в України протягом 90-х років всі асигнування на розвиток науки були менше щорічних вкладень у цю сферу однієї лише американської "General Motors".

Серед українських компаній реальною міжнародною конкурентоздатністю в даний час володіють лише ті компанії, що зайняті в експортно орієнтованому сировинному секторі, виробництвом військової техніки й озброєнь, випуском унікального сучасного технологічного устаткування, розробкою нових товарів і матеріалів.

На сьогодні українські компанії в конкурентній боротьбі на світових товарних ринках мають можливість використовувати лише цінові фактори, причому, щоб закріпитися на закордонному ринку, нерідко прибігають до продажу товарів за демпінговими цінами.

Однак така політика в довгостроковій перспективі може мати зворотний ефект, тобто може привести не до розширення ринку збуту і збереженню конкурентоздатності, а до звуження частки на ринку або до повного витиснення з його.

Найважливішим фактором конкурентоздатності підприємства, фірми є рівень менеджменту.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:

Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2 Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності потенціалу підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства :

1) - світове лідерство;

2) - світовий стандарт;

3) - національне лідерство;

4) - національний стандарт;

5) - галузеве лідерство;

6) - галузевий стандарт;

7) - пороговий рівень

Якщо підприємство перебуває нижче за порогів рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможним.

Згідно з другим поглядом виокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури й функції відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу «зовнішньо нейтральним». Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами. А якщо керівники підприємства розуміють конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьби стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організаціє виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу й опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.

Нині потенціал більшості вітчизняних підприємств можна віднести до першого рівня конкурентоспроможності. Однак варто зазначити що помітні й прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств, які тяжіють до третього і навіть до четвертого рівня конкурентоспроможності потенціалу.

1.2 Вивчення складових питань конкурентного потенціалу підприємства

Дослідження процесів формування потенціалу сучасних підприємств зосереджуватимуть увагу на ресурсному та галузевому аспектах. Вибір цих аспектів зумовлено такими міркуваннями:

1)галузевий розподіл підприємств є традиційним для нашої економіки;

2)ресурсна сегментація відображає найпоширеніший підхід до вивчення категорії «потенціал».

Обидва аспекти викладатимуться у діалектичній єдності, що даватиме змогу по-новому визначити галузі промисловості та їхнє місце в народному господарстві країни.

В основу аналізу галузевих особливостей формування потенціалу підприємств покладено специфічність технологічних процесів, особливості організації виробництва, відмінності в характеристиках кінцевого продукту та ресурсів для його виробництва, а також ринків збуту тощо.

Залежно від характеру споживання сировини всі промислові підприємства підрозділяють на підприємства добувної та обробної промисловості. У свою чергу, добувну та обробну промисловість можна розділити на кілька великих галузей, що в системі створюють національну економіку. Так, наприклад, обробна промисловість включає машинобудування, чорну та кольорову металургію, легку, харчову промисловість тощо. Ці загальні галузі підрозділяються на низку менших підгалузей, які знову можуть бути в певний спосіб сегментовані. Наприклад, машинобудування включає верстатобудування, автомобілебудування, суднобудування і т. д. Верстатобудування включає групи підприємств, що спеціалізуються на виробництві токарних, шліфувальних верстатів тощо. Так само проводиться перегрупування підприємств відповідно до будь-якого ключового фактора, що випливає з мети аналізу (рис. 1.1, 1.2).

Підприємства добувної промисловості належать до капіталодомінаційних, що виявляється у високій фондомісткості продукції. Сьогодні фондомісткість продукції даної галузі приблизно у 2-2,5 рази перевищує середній показник по народному господарству. Для підприємств цієї сфери бізнесу колосальне значення має проблема компенсації витрат на геологорозвідувальні роботи

Отже, перша особливість потенціалу підприємств добувної промисловості полягає у деформації його структури у напрямку зростання частки виробництва, що обумовлено значними вартісними показниками основних виробничих фондів (рис. 1.1, 1.2). Відтворюючи загальну структуру потенціалу підприємств цієї сфери бізнесу на основі графоаналітичної методики, можна стверджувати, що саме вартість, технічний стан, рівень прогресивності основних фондів на 60% обумовлюють розмір їх потенціалу.

Рисунок 1.1. Структура потенціалу підприємств залежно від галузевої специфіки

Додатково зазначимо, що на сучасному етапі економічного розвитку підприємства добувної галузі орієнтовано на зовнішні ринки збуту. Така ситуація обумовлює поступове зростання ролі маркетингу для формування та реалізації їхнього потенціалу, розвиток якого за умов адміністративної економіки та протягом трансформаційного періоду традиційно відставав від інших складових.

Іншою особливістю процесів формування потенціалу підприємств видобувних галузей є визначальний вплив природних чинників на діапазон коливань витрат у окремих підприємствах. До них можуть бути віднесені:

1. гірничо-геологічні умови розробки родовищ (розмір промислових запасів, потужність рудного покладу, глибина розробки, кут падіння вугільних шарів або рудних тіл, обводненість родовища і т. п.);

. властивості корисних копалин (у гірничорудній промисловості - вміст корисних компонентів і шкідливих домішок у добутій руді, об'ємна вага руди, міцність руди в масиві й т. п.; у вугільній, торф'яній, сланцевій і газовій промисловості - теплота горіння, зольність, вологість, вміст сірки, спікливість, об'ємна вага і т. п.; у нафтодобувній промисловості - маслянистість, вміст сірки і парафіну в нафті, питома вага летючих речовин і т. п.);

. географічний чинник (відстань від родовища до транспортних шляхів загального користування, до головних пунктів споживання, віддаленість від джерел енергії, освоєність і кліматичні умови району).

Отже, досліджуючи елементний склад потенціалу підприємств добувної промисловості, можна спрогнозувати зростання значення земельних ресурсів. Сьогодні за браком законодавчого поля щодо комерційних угод з земельними ресурсами та у зв'язку з недостатністю досвіду оцінки навіть унікальні земельні ділянки майже не враховуються за побудови стратегій розвитку і підлягають оцінюванню тільки в окремих випадках. Брак достовірної інформації щодо цього важливого фактора значно утруднює аналіз потенціалу.

Крім того, специфіка діяльності зумовлює належність добувних підприємств до капіталодомінаційних, що дає змогу виокремити певні функціональні зв'язки елементів потенціалу. Зростання виробничого потенціалу підприємств цієї сфери бізнесу відбувається через поліпшення використання виробничих потужностей, а також через їхнє екстенсивне та інтенсивне нарощування. За таких умов підвищення продуктивності праці спричинятиметься до скорочення затрат живої праці на видобуток 1 тонни вугілля, руди тощо, але зовсім не вплине на обсяги видобутку. Зростання ефективності використання основних виробничих фондів зумовить підвищення продуктивності праці внаслідок випереджального збільшення обсягів видобутку проти зростання затрат живої праці.

Таким чином, формуючи потенціал підприємств добувної промисловості, слід особливу увагу приділяти діагностиці наявного фондового потенціалу, можливостей його якісного та кількісного зростання, а також основних факторів, що перешкоджають максимальній його реалізації.

Вугільна промисловість за обсягами видобутку палива в натуральних одиницях виміру посідає провідне місце з-поміж інших добувних галузей. Тут зосереджено більшість працівників та основних фондів паливно-енергетичного комплексу, що зумовлено складністю розробки вітчизняних родовищ вугілля. Основними техніко-технологічними ланками підприємницької діяльності у сфері видобутку та продажу вугілля є: шахти (кар'єри) з комплексом підземних і надземних споруд, енергосиловий комплекс, підрозділи збагачення вугілля, водне господарство, транспортні комунікації, складське господарство та підрозділи утилізації відходів. Відповідно до цього основними факторами формування потенціалу підприємств даної сфери бізнесу можна вважати: якість, глибину залягання та потужність пластів вугілля, наявність необхідної техніки, безперебійне забезпечення виробництва енергією та водою, прогресивність технології збагачення вугілля, наявність транспортних комунікацій (здебільшого залізничних колій), розмір площ зберігання відходів і товарного вугілля. Усі основні фактори впливу є типовими для підприємств добувної промисловості, хоч існує й певна специфіка.

Ця підгалузь, як правило, не належить до трудодомінаційних, але складність використання вітчизняних родовищ підвищує роль соціально-трудової складової підприємницької діяльності. Зважаючи на погіршання соціального клімату на всіх підприємствах вугільної промисловості, що виявляється у страйках, маніфестаціях, голодуваннях, слід зосереджувати увагу на створенні ефективної кадрової політики. Зростання продуктивності праці за існуючих умов на 1% уможливить збільшення виробничого потенціалу підприємства приблизно на 0,67%. З огляду на таку вітчизняну специфіку усереднена форма квадрата потенціалу підприємств вугільної промисловості матиме форму, показану на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 - Квадрат потенціалу підприємства вугільної промисловості

Доказано більшістю економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товару і рівня життя населення. Звідси конкуренція - дуже складне поняття. Конкуренція - процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемог або досягнення іншої мети у боротьбі с конкурентами для досягнення своїх об’єктивних і суб’єктивних потреб.

Для того щоб вижити або досягти перемоги у жорстокій конкурентній боротьбі люба система повинна володіти певними перевагами перед своїми конкурентами.

У останній час посилаються на конкурентні переваги запропоновані і розглянуті у книзі «Міжнародна конкуренція» Майкла Портера, яку було видано у США у 1990р.

М. Портер визначає, що стратегія повинна основуватись на всебічному розумінні структури галузі і процесі її зміни. У любій галузі економіки - не важливо. Діє вона тільки на внутрішньому ринку або на зовнішньому теж, - сутність конкуренції відображається п’ять силами (рис.)

Рисунок 1.3 - П’ять сил, визначаючих конкуренцію у галузі

П’ять сил конкуренції визначають прибутковість галузі, тому що вони впливають на ціни, які можуть диктувати фірми, на витрати. Які їм приходиться нести, і на розміри капіталовкладень, необхідних для того, щоб конкурувати у галузі. Загроза появлення нових конкурентів знижує загальний потенціал прибутковості у галузі, тому що приносять до неї нові виробничі потужності і мають метою отримати долю ринку збиту, чім знижують позиційний прибуток.

М. Портер відзначає, що конкурентні переваги отримують підприємства:

які базуються у тих країнах, які дозволяють найбільш швидко накопичити спеціалізовані ресурси і навички;

якщо у країні де базується підприємство мається більш доступна і точна інформація про потреби у товарах і технологіях;

якщо можливі постійні капіталовкладення;

якщо співпадають інтереси власників, менеджерів і персоналу.

М. Портер вважає, що люба вибрана підприємством стратегія повинна приділяти увагу усім типам конкурентних переваг, але і строго підтримувати одну з них. (рис.1.4)

Рисунок 1.4 - Типові стратегії підприємства

М. Портер встановив, що тривалість утримання конкурентної переваги залежить від: 1) джерела переваги (переваги низького рангу і переваги більш високого порядку); 2) кількості явних джерел конкурентної переваги, які маються на підприємстві; 3) активності у модернізації виробництва і інших видів діяльності підприємства.

Фактори конкурентної переваги підприємства поділяються на зовнішні, проява яких у малій ступені залежить від підприємства. і внутрішні, майже цілком визначаючи керівництвом підприємства.

Внутрішні конкурентні переваги підприємства досягаються і реалізуються персоналом, серед якого особу роль грають керівники. Внутрішні конкурентні переваги підприємства діляться на шість груп:

) структурні, які утворюються при проектуванні підприємства;

) ресурсні, які утворюються при проектуванні, функціонування і розвитку підприємства;

) технічні, які утворюються при проектуванні, функціонування і розвитку підприємства;

) управлінські;

) ринкові;

) ефективності.

У принципі, чім більше підприємство має конкурентних переваг перед теперішнім і потенційним конкурентом, тим вище його конкурентоспроможність, живучість, ефективність, перспективність. Для цього треба підвищувати науковий півень управління, завойовувати нові конкурентні переваги.

.3 Обґрунтування методики дослідження

Проблема оцінки конкурентоздатності підприємства складна й комплексна, оскільки конкурентоздатність складається з безлічі самих різних факторів. Однак ця оцінка необхідна підприємству для здійснення низки заходів, таких як: визначення основних напрямків по створенню й виготовленню продукції, що користується попитом; оцінка перспективи продажу конкретних видів виробів і формування номенклатури; установлення цін на продукцію й т. ін. У цей час методологія й методика проведення оцінки не є досить розробленими. Складність категорій конкурентоздатності обумовлюється різноманіттям підходів до її оцінки.

Наприклад, М. І. Баканів пропонує процедуру проведення комплексної порівняльної оцінки, що складається з наступних етапів [18]:

· конкретизація цілей і завдань комплексної оцінки;

· вибір вихідної системи показників;

· організація збору вихідної інформації;

· розрахунок й оцінка значень індивідуальних показників;

· забезпечення порівнянності оцінюваних показників;

· вибір конкретної методики, тобто розробка алгоритму й програми розрахунку комплексних порівняльних оцінок;

· розрахунок комплексних оцінок;

· експериментальна перевірка адекватності комплексних, узагальнюючих оцінок реальної економічної дійсності;

- аналіз і використання комплексних порівняльних оцінок [19].

Як правило, в економічній літературі виділяються наступні методи оцінки конкурентоздатності підприємства:

1)оцінка з позиції порівняльних переваг - сутність даного методу полягає в тому, що виробництво й реалізація мають переваги, коли витрати виробництва нижче, ніж у конкурентів. Основним критерієм, застосовуваним у даному методі, є низькі витрати. Перевагою методу є простота оцінки рівня конкурентоздатності;

2)оцінка з позиції теорії рівноваги - в основі даного методу розглядається положення, при якому кожний фактор виробництва розглядається з однаковою й одночасно найбільшою продуктивністю. При цьому у фірми відсутній додатковий прибуток, обумовлений дією якого-небудь із факторів виробництва, і у фірми немає стимулів для поліпшення використання того або іншого фактору. Основним критерієм є наявність факторів виробництва, не використовуваних повною мірою. Безумовною перевагою даного методу є можливість визначення внутрішніх резервів;

3)оцінка на основі теорії ефективності конкуренції - виділяють два підходи при використанні даного методу:

· структурний підхід, сутність якого полягає в організації великомасштабного, ефективного виробництва. Основним критерієм конкурентоздатності при використанні даного підходу є концентрація виробництва й капіталу;

· функціональний підхід - оцінка конкурентоздатності відповідно до даного підходу здійснюється на основі зіставлення економічних показників діяльності. Як критерій оцінки конкурентоздатності використовується співвідношення ціни, витрат і норми прибутку;

4) оцінка на базі якості продукції - даний метод полягає в зіставленні ряду параметрів продукції, що відображають споживчі властивості. Критерієм конкурентоздатності в цьому випадку є якість продукції. Перевагою даного методу є можливість урахування споживчих переваг при забезпеченні рівня конкурентоздатності. У зв'язку з тим, що якість товару оцінюють певним набором параметрів, оцінка конкурентоздатності товару базується на використанні так званих «параметричних» індексів, що характеризують ступінь задоволення потреби в розглянутому товарі. Розрізняють одиничні, зведені й інтегральні індекси [19].

Одиничні індекси розраховуються на базі однієї характеристики якості (одного параметра). Як правило, вони обчислюються як відношення величини параметра розглянутого товару до тієї величини параметра, при якій споживач задовольняється на 100% (або до величини параметра товару-аналога). У цьому випадку розрахунок одиничного показника конкурентоздатності може проводитися по формулі:

, (1.1)

де g_i - одиничний параметричний показник конкурентоздатності по i-му параметру;

П_i - величина i-гo параметра для аналізованої продукції;

П_in - величина i-гo параметра, при якому потреба задовольняється повністю.

Зведені індекси визначаються по ряду параметрів:

, (1.2)

де a_i - питома вага i-гo параметра (визначається експертним шляхом);

И_пі - одиничний параметричний індекс i-гo параметра.

Як інтегральний показник конкурентоздатності для оцінки позиції фірми в конкуренції І. Ансоффом був запропонований показник «конкурентний статус фірми» [21].

Конкурентний статус фірми являє собою добуток трьох співмножників: рівня капіталовкладень, стратегічного нормативу й нормативу можливостей:

, (1.3)

де I_f - рівень стратегічних капіталовкладень фірми;_k - критична точка обсягу капіталовкладень, що перебуває на межі прибутків і збитків;_o - точка оптимального обсягу капіталовкладень, після якої збільшення капіталовкладень приводить до зниження доходу;_f, S_o - відповідно чинна й «оптимальна» стратегія фірми;_f, C_o - відповідно наявні й «оптимальні» можливості фірми.

Для визначення ступеня відповідності діючої стратегії оптимальної, наявних можливостей оптимальним можливостям приводяться фактори, вплив яких пропонується оцінити в балах. Вираження S_f/S_o, C_f/C_o - є середньоарифметичними бальної оцінки;

) «профіль вимог» - сутність даного методу полягає в тому, що за допомогою шкали експертних оцінок визначається ступінь просування організації й найбільш сильний конкурент. Як критерій використовується зіставлення профілів. Основною перевагою даного методу оцінки конкурентоздатності підприємства є його наочність;

) «профіль полярностей» - в основі даного методу лежить визначення показників, за якими фірма випереджає або відстає від конкурентів, тобто її сильних і слабких боків. Як критерій використовується зіставлення параметрів випередження або відставання. У таблиці 1.1 наведений можливий профіль полярностей.

Цю методику можна розглядати з двох ракурсів: позитив і негатив (табл.1.1).

6) матричний метод - при використанні даного методу конкурентоздатність підприємства розглядається в динаміці. Як критерій оцінки конкурентоздатності підприємства використовується порівняння показника конкурентоздатності з табличним значенням.

Таблиця 1.1 - Можливий профіль полярностей

Позитив	Негатив
У нас є чітка організаційна структура	У них більш раціональна організаційна структура
У нас продумана система керування	У них система керування дозволяє оперативніше вирішувати питання й проблеми
У нас добре поставлене планування	У них інформація про стан ринку надходить оперативніше

Сутність наведених методів оцінки конкурентоздатності можна визначити таким чином: методологічна незавершеність наявних підходів у рамках теорії порівняльних переваг, теорії рівноваги й теорії ефективної конкуренції з'явилася передумовою для розробки інших способів рішення проблеми (оцінка на базі якості, профілі вимог і полярностей, матричний метод). Оцінка конкурентоздатності на базі якості продукції піднімає питання: чи не синоніми поняття «якість» й «конкурентоздатність». Однак, між даними поняттями існують принципові розбіжності: якщо якість товару це просто сукупність властивостей, то конкурентоздатність - це ставлення людей, споживачів товару, до його властивостей, товару як такому, а все це в свою чергу впливає на конкурентоздатність підприємства. В основі формування цього ставлення лежить оцінка товару і його властивостей споживачем, що залежить від:

рівня властивостей, який має вибір;

цін;

наявності конкурентів;

часу, оскільки споживач хоче одержати свій товар у певний час;

конкретних обставин, пов'язаних з використанням даного товару [21];

8) SWOT-аналіз - даний метод дозволяє проаналізувати слабкі й сильні сторони внутрішнього середовища підприємства, потенційні небезпеки зовнішнього середовища й на основі аналізу виявити існуючі можливості для розвитку підприємств. SWOT-аналіз конкурентоздатності підприємства представлений у таблиці 1.2;

Таблиця 1.2 - SWOT-аналіз конкурентоздатності підприємства

	Сильні сторони	Слабкі сторони
Внутрішнє середовище	вузька спеціалізація	недостача коштів для розширення виробництва
Зовнішнє середовище	малі транспортні витрати
Можливості	Спрямованість стратегії	Спрямованість стратегії
збереження старих позицій на завойованому ринку	Підвищення конкурентоздатності підприємства	Використання переваги вузької спеціалізації

) побудова «гіпотетичного багатокутника конкурентоздатності» - даний метод припускає оцінку конкурентоздатності підприємства за вісьмома факторами:

-        концепція товару й послуги, на якій базується діяльність підприємства;

-        якість, що виражається у відповідності продукту високому рівні товарів ринкових лідерів та що виявляється шляхом опитувань і порівняльних тестів;

         ціна товару з можливою націнкою;

         фінанси - як власні, так і позикові;

         торгівля - з погляду комерційних методів і засобів діяльності;

         післяпродажне обслуговування, що забезпечує підприємству постійну клієнтуру;

         зовнішня торгівля підприємства, що дозволяє йому позитивно керувати відносинами із владою, пресою й суспільною думкою;

         передпродажна підготовка, що свідчить про його здатності не тільки передбачати запити майбутніх споживачів, але й переконати їх у виняткових можливостях підприємства задовольнити ці потреби.

Оцінка можливостей підприємства по цих факторах дозволяє побудувати «гіпотетичний багатокутник конкурентоздатності» (рис. 1.5).

Якщо підійти однаково до оцінки конкурентних можливостей підприємств, то, накладаючи схеми одну на іншу, на думку авторів, можна побачити слабкі й сильні сторони одного підприємства відносно іншого [22].

Необхідно відзначити, що вищерозглянуті методи оцінки конкурентоздатності підприємства односпрямовані: один метод ураховує резерви у використанні факторів виробництва, інший - вартість цих факторів, наступний - якість продукції. Конкурентоздатність підприємства треба оцінювати комплексно за всіма критеріями й напрямками діяльності.

У якості одного з варіантів оцінки конкурентоздатності підприємства пропонується наступний метод, в основі якого лежить оцінка основних групових показників і критеріїв конкурентоздатності підприємства. Оцінка конкурентоздатності підприємства по даному методу містить наступні етапи:

1    вибір критеріїв для оцінки конкурентоздатності підприємства;

2       розрахунок коефіцієнтів вагомості обраних критеріїв;

         визначення кількісних значень одиничних показників конкурентоздатності підприємства для кожної групи критеріїв і переведення показників у відносні величини (для переведення показників у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками). Як базові показники можуть виступати: середньогалузеві показники, показники будь-якого конкуруючого підприємства або підприємства-лідера на ринку, показники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу;

         розрахунок коефіцієнтів вагомості обраних одиничних показників;

         розрахунок кількісних значень критеріїв конкурентоздатності підприємства;

         розрахунок коефіцієнта конкурентоздатності підприємства.

Рисунок 1.5 - Багатокутник конкурентоздатності підприємства

У першу групу входять показники, що характеризують ефективність керування виробничим процесом, економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на виробництві.

У другу групу об'єднані показники, що відображують ефективність керування оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїх боргах, можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому.

У третю групу включені показники, що дозволяють одержати уявлення про ефективність керування збутом і просуванням товару на ринку, засобами реклами й стимулювання.

У четверту групу - показники конкурентоздатності товару: якість товару і його ціна, доля на ринку.

У п'яту групу входять показники, що характеризують ділову активність підприємства: швидкість реакції на замовлення, інвестиційна привабливість і т.д.

Як правило, для забезпечення репрезентативності оцінки конкурентоздатності критерії й показники, що належать до вищерозглянутих груп, мають коефіцієнти вагомості. Визначення цих коефіцієнтів проводиться методом експертних оцінок [24].

Для отримання показника рівня конкурентоздатності підприємства можна використати наступну формулу:

КП = КМТК * КПЛ * КЗВК, (1.4)

де КМТК - коефіцієнт маркетингового тестування конкурентоздатності підприємства;

КПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності підприємства;

КЗВК - коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами.

Метод експертних оцінок заснований на узагальненні думок фахівців-експертів про ймовірності ризику. Інтуїтивні характеристики, засновані на знаннях і досвіді експерта, дають у ряді випадків досить точні оцінки. Експертні методи дозволяють швидко й без більших часових і трудових витрат одержати інформацію, необхідну для прийняття управлінського рішення. Метод експертних оцінок застосовується у випадках, коли:

1    довжина вихідних динамічних рядів недостатня для оцінювання з використанням економіко-статистичних методів;

2       зв'язок між досліджуваними явищами носить якісний характер і не може бути зображений за допомогою традиційних кількісних вимірників;

         вхідна інформація неповна й неможливо передбачити вплив всіх факторів;

         виникли екстремальні ситуації, коли потрібно прийняття швидких рішень.

Суть експертних методів полягає в організованому зборі суджень і припущень експертів з наступною обробкою отриманих відповідей і формуванням результатів [24].

Розглянув багату кількість методик оцінки конкурентоспроможності можна сказати, що кожна методика має як позитивні сторони, так і недоліки. Тобто для найліпшого використання повинен відповідати вимогам конкретного підприємства, тоді й буде у повній мірі оцінена конкурентоспроможність.

Розглянемо ще методику оцінки рівня ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства через розрахунок фінансових показників. Цей рівень характеризується, відображається і забезпечується рядом фінансових коефіцієнтів надійності, які поділяються на три основні групи: ринкової стійкості, фінансової стабільності та фінансового забезпечення.

До першої групи відносяться коефіцієнти:

освоєння ринку (Кор), що визначається за формулою:

Кор = Т/Vi = обсяг продукції/обсяг продукції ринку; (1.5)

прибутковості продажу (Кпп):

Кпп = Пб/Т = прибуток/ обсяг продажу (виручка); (1.6)

прибутковості поточних витрат (Кпв):

Кпв = Пб/ С = прибуток/собівартість; (1.7)

беззбитковості (Кбз):

Кбз = 1/ Кпв = Пб/ Кпв = прибуток/ коефіцієнт прибутковості поточних витрат; (1.8)

якості (Кя):

Кя = Тя/Т = обсяг продукції з певним рівнем якості/загальний обсяг продукції; (1.9)

До другої групи відносяться коефіцієнти:

абсолютної ліквідності (К_А):

К_А= грошові кошти/поточні пасиви; (1.10)

фінансової стійкості (Кфс):

Кфс = позикові кошти/власні кошти; (1.11)

фінансової незалежності (Кфн):

Кфн = власні кошти/активи балансу; (1.12)

ефективності використання активів (Кв_А):

Кв_А = балансовий прибуток/ активи балансу; (1.13)

ефективності використання власних коштів (капіталу) Квк:

Квк = балансовий прибуток/1р. пасиву балансу; (1.14)

До третьої групи відносяться коефіцієнти:

фондовіддача (Кф):

Кф = Т/ОФср.= обсяг продукції/середньорічна вартість основних фондів; (1.15)

самоокупність (Ксо):

Ксо = 1/Кпв+1 = Пч/Кпв +Пч= прибуток / коефіцієнт прибуток. Поточних витрат + прибуток; (1.16)

прибутковості оборотного капіталу (Кок):

Кок = Пб /Фоб = прибуток / оборотний капітал; (1.17)

самофінансування (Ксф):

Ксф = (1,3/Кпв +1,3) *1,2 = (П/Кпв+1,3)*1.2; (1.18)

окупності основного капіталу (Ко):

Ко = П/Фо = прибуток /основний капітал. (1.19)

Для проведення оцінки складається оцінна таблиця (табл. 1.3)

Оцінка здійснюється за трибальною шкалою: 3-4-5 - фактичне значення коефіцієнта нижче за нормативний; на рівні нормативного та вище за нормативне відповідно.

Спочатку визначається фактичний середній бал за кожною групою показників, а потім середній загальний бал.

Якщо середній загальний бал складає: 4,5-5,0 - це означає високий рівень партнерської надійності з керованим ризиком; 4,0-4,5 - нормативний рівень надійності з передбачуваним ризиком; 3,5 - 4,0 - низький рівень надійності з некерованим ризиком; 3,0 - 3,5 - загрозливий рівень надійності з непередбачуваним ризиком. Може здійснюватись експрес-оцінка конкурентоспроможності і надійності партнера за одним, або двома або трьома показниками з кожної групи.

Таблиця 1.3 - Нормативна таблиця ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства

Структурний коефіцієнт	Опт. знач.	Факт	Оц. бал
Коефіцієнти ринкової стійкості
Освоєння ринку (Кор)	0,1
Прибутковості продажу (Кпп)	0,23
Прибутковості витрат (Кпв)	0,3
Беззбитковості (Кб)	3,3
Якості (Кя)	0,95
Середній груповий
Коефіцієнти фінансової стабільності
Абсолютної ліквідності (КА)	0,25-0,35
Фінансової стійкості (Кфс)	0,3-0,4
Фінансової незалежності (Кфн)	0,8-1,5
Ефективності активів (КеА)	0,2
Ефективності власних коштів (Квк)	0,25
Середній груповий
Коефіцієнти фінансового забезпечення
Фондовіддачі (Кф)	1,0
Самоокупності (Ксо)	4,3
Прибутковості оборотного капіталу (Кок)	0,25
Самофінансування (Ксф)	6,7
Окупності основного капіталу (Ко)	0,23
Середній груповий
Середній загальний

Розглянуті методики дозволять визначити конкурентну позицію досліджуємого підприємства, а аналіз його діяльності виявити вузькі місця у роботі ш/у Ровеньківське та запропонувати інновації по підвищенню конкурентного потенціалу шахти, що і буде зроблено далі.

2. Комплексне управлінське дослідження об’єкта аналізу

.1 Характеристика об’єкта дослідження з теми дослідження

вугільний конкурентний перевага потенціал

2.1.1 Юридично-правова форма власності, організація системи управління, показники керування

Відокремлений підрозділ ш/у Ровеньківське (надалі Підрозділ» державного підприємства «Ровенькиантрацит» створено згідно з наказом Підприємства "Ровенькиантрацит" від 18 квітня 2003 р. №60, яке відповідно до наказу Мінвуглепрому України від 24 листопада 2005р. №40 належить до сфери його управління, а також згідно змін до статуту затвердженого наказом Мінвуглепрому №6 від 13 січня 2006року та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Ровеньківської міської ради Луганської області 18.01.2006року.

Підрозділ діє на підставі Положення.

Мета діяльності Підрозділу - забезпечення виконання завдань Підприємства з видобутку вугілля з найменшими витратами; задоволення соціально-економічних потреб працівників Підрозділу і Підприємства.

Видами діяльності, які здійснює Підрозділ, є:

експлуатація родовищ корисних копалин;

здійснення заходів з комплексного використання природних ресурсів і ресурсозбереження;

будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, проведення будівельно-монтажних робіт;

впровадження нової техніки, передової технології, прогресивних методів організації виробництва, нових видів матеріалів, виробів та конструкцій;

виконання маркшейдерських робіт, проведення нагляду за деформацією поверхні і об’єктами, під якими проводяться гірничі роботи;

охорона земної поверхні та розташованих, на ній будинків, споруд, водоймищ та насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що наносять шкоду природі;

впровадження заходів з підвищення якості вугільної продукції, що виробляється;

забезпечення ефективної роботи вентиляційних систем, водовідведення;

створення на робочих місцях безпечних умов праці відповідно до нормативно - правових актів та забезпечення виконання вимог законодавства про права робітників в галузі охорони праці;

організація правової роботи, укладання господарських угод і взаємодія з судовими, правоохоронними та іншими органами з питань, що стосуються інтересів Підрозділу;

виробництво і ремонт засобів виміру та контролю;

технічне обслуговування і ремонт автомобілів, іншої автомобільної техніки та механізмів;

транспортне - експедиційні послуги з перевезення вантажів на внутрішніх та зовнішніх перевезеннях автомобільним транспортом;

виробництво будматеріалів;

медичне і культурне обслуговування та оздоровлення працівників Підрозділу, членів їх сімей та інших громадян, медична практика;

надання платних послуг населенню, виробництво товарів народного споживання;

реалізація продукції, товарів, та послуг, залишків від виробництва;

надання житлово-комунальних та соціальних послуг;

виготовлення і ремонт металевого шахтного кріплення;

будівництво, капітальних ремонт громадських та промислових будинків і споруд;

виготовлення столярних виробів і металоконструкцій;

здійснення операцій з металобрухтом;

організація підготовки кадрів, підвищення кваліфікації робітничих кадрів.

Підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах Положення і Статуту Підприємства.

Підрозділ має право здійснювати операції за поточними рахунками в установах банків, які відкриваються для Підрозділу Підприємства, має круглу печатку, кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами, веде касові операції.

Підрозділ використовує надане Підприємством майно, яке є державною власністю. Підприємство може наділяти Підрозділ:

основними засобами та іншими необоротними активами;

оборотними активами;

іншим майном та майновими правами, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Управління Підрозділом здійснює його керівник, який входить до складу Ради директорів Підприємства.

Керівники, головний інженер, заступник директора, головний механік, головний бухгалтер Підрозділу призначаються на посаду і звільняються з посади керівником Підприємства в порядку встановленому чинним законодавством. Всі інші працівники Підрозділу призначаються на посаду та звільняються з посади керівником Підрозділу.

Метою діяльності є здійснення планомірного розвитку Підрозділу та забезпечення виконання планів видобутку вугілля шляхом ефективного освоєння виробничих потужностей і найбільшого використання внутрішніх резервів за обов’язкового додержання безпечних умов праці та найменших затрат трудових, матеріальних і грошових ресурсів, а також підвищення соціально-економічного рівня трудового колективу та задоволення соціальних потреб працівників.

Організаційна структура підприємства - це фіксовані взаємозв'язки, які існують між його підрозділами і робочими.

Організаційна структура управління визначає необхідну кількість управлінського персоналу і ділення його по підрозділах апарату управління, встановлює склад цих підрозділів; регламентує адміністративні, функціональні і інформаційні взаємини між робочими апарату управління і підрозділами; встановлює права, обов'язки і відповідальність робочих; визначає вимоги до професійного рівня працівників.

Основою управління підприємством є особливий вид інтелектуальної діяльності, який охоплює багатообразні методи впливу на процеси, ув'язці з ефективним функціонуванням підприємства.

Апарат і методи управління організовані в чітко структуровану і впорядковану систему, в якій кожен елемент має своє місце, визначене його функціональними обов'язками і ієрархією.

Організаційна структура управління на підприємстві адекватна структурі самого підприємства і відповідає масштабам і функціональному призначенню об'єктів, які підлягають управлінню.

Однією з головних проблем в організації управління є структура системи управління. Маючи інформацію про структуру можна впливати на склад окремих елементів системи управління, направляти її до відповідних змін, умов виробництва, і навпаки, будь-які кроки направлені на зміни змісту систем управління, своєчасно не скоректовані відповідно до її конфігурації в цілому, приречені на поразку.

Наочніше організаційна структура зображена у додатку А "Структура управління ш/у Ровеньківське".

З приведеної схеми структури управління можна зробити висновок, що на підприємстві прийнята лінійно-функціональна структура управління, яка базується за функціональними ознаками. При такій структурі управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює певний колектив. Йому при розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, що складається з функціональних підрозділів (управлінь, відділів, бюро і т.п.).

Підрозділ здійснює поточний, оперативний статистичний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, надає необхідну інформацію, статистичну, бухгалтерську звітність у встановленому порядку.

Припинення діяльності Підрозділу здійснюється шляхом його ліквідації або реорганізації за рішенням Підприємства, погодженням з Органом управління майном, та участю трудового колективу Підрозділу відповідно до чинного законодавства України.

Економічну ефективність системи управління можна оцінити за допомогою системи показників, побудованих на співвідношенні затрат ресурсів і результатів функціонування, витрати на управління пов'язані з функціонуванням керуючої системи.

Економічна ефективність системи управління по показнику собівартості визначається за формулою:

 

, (2.1)

де 3 - затрати на виробництво, грн.

Зк - затрати на керування, грн.

Цей показник є величиною частки участі системи керування у витратах на виробництво.

Співвідношення фонду заробітної плати робітників зайнятих у системі управління (ФЗПу), та фонду заробітної плати всіх робітників підприємства (ФЗПр) - наступний показник в якому находить відображення ефективність управління, який визначається за формулою:

, (2.2)

Затрати на утримання одного робітника керування (Зр):

, (2.3)

де С - середньосписочна чисельність робітників апарату управління, люд.

Ефективність управління за обсягом реалізації продукції (Ерп):

, (2.4)

де Р - вартість реалізованої продукції, грн.

Ефективність за прибутком (Епр):

, (2.5)

де Пб - прибуток до оподаткування, грн.

Наведемо ці показники керування у наступній таблиці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Показники ефективності управління ВП ш/у «Ровеньківське»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік	У % 20010 рік від 2009 року
1. Витрати на виробництво, тис. грн. (З)	164032	187209	232065	123,9
2. Витрати на управління, тис. грн. (Зк)	15876	23977	20536	85.6
3. Фонд оплати праці робітників, які зайняті керуванням (ФЗПу), тис. грн.	3648	3772	4914	130,3
4. Фонд заробітної плати усіх робітників ш/у (ФЗПр), тис. грн.	65791	79140	93430	118,1
5. Середньооблікова чисельність робітників керування, люд.	95	92	91	98,9
6. Вартість реалізованої продукції, тис. грн. (Р)	185411	176807	150647	83,8
7.Прибуток ш/у до оподаткування, тис. грн. (П)	17437	18424	-54385,7	-
Розрахункові показники
1.Економічна ефективність системи управління по показнику собівартості (Ес=Зк/З)	0,097	0,128	0,088	68,7
2. Співвідношення фонду оплати праці робітників керування до фонду оплати праці усіх робітників підрозділу (Езоп=ФЗПу/ФЗПр)	0,055	0,048	0,053	110,4
3. Витрати на утримання одного робітника керування,тис. грн (Зр = Зк/С)	167,1	260,6	225,7	86,6
4. Ефективність управління по обсягу реалізації продукції (Ерп=Р/Зк)	11,68	7,37	7,33	99,4
5. Ефективність управління по показнику прибутковості (Епр=П/Зк)	1,098	0,768	-2,648

Ефективність системи управління ш/у «Ровеньківське» знаходиться на достатньо низькому рівні, усі показники знизились у 2010 році у порівнянні з 2009 роком. Особливо негативним результатом є перетворення підприємства у збиткове. Це говорить про неякісну роботу апарату керування.

Створена на підприємстві структура є на сьогодні найбільш ефективною, сприяє рішенню питань технічного та соціального розвитку підприємства і не потребує реорганізації.

.1.2 Господарські результати об’єкту дослідження

. Динаміка виробництва та реалізації продукції, структура продукції

Загальними показниками виконання виробничої програми є виконання плану за обсягом виконаних робіт. До плану робіт відносять комплекси, технологічні етапи, окремі види робіт, забезпечення фінансуванням, матеріальними ресурсами та необхідним устаткуванням.

У процесі аналізу визначається виконання плану робіт за звітний період. Визначається ступень виконання плану робіт визначається порівнянням фактично виконаного обсягу з плановими показниками і показниками минулих років.

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції, не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу являє основу розробки виробничої програми. Підприємство повинне виробляти тільки ті товари і в такому обсязі які воно може реально реалізувати.

Темпи росту обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на розмір витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Проаналізуємо обсяг реалізації продукції по шахті за три останні роки (табл. 2.2, рис. 2.1).

Таблиця 2.2 - Обсяг реалізації продукції по ВП ш/у «Ровеньківське»

Показник	2008 рік				2009 рік				2010рік		Відхилення 2010р від
	тис. грн.		пит. вага%		тис. грн.		пит. вага,%		тис. грн.	пит. вага,%	2008р.	2009р.
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.	185411		100		176807		100		150647,3	100	-34763,7	-26159,7
У тому числі за видами економічної діяльності: - добування та збагачення кам’яного вугілля; - збирання, очищення та розподілення води; - діяльність їдалень; - діяльність зв’язку; - управління нерухомим майном	184045  74,2  953 167,8 171	99,27  0,04  0,51 0,09 0,09		175604  83,7  1004 96,2 19,1		99,3  0,05  0,58 0,06 0,01		149641,9  64,6  882,0 40,4 18,4		99,3  0,04  0,61 0,03 0,02	-34403,1  -9,6  -71 -127,4 -152,6	-25962,1  -19,1  -122 -55,8 -0,7

Рисунок 2.1 - Динаміка обсягу реалізації продукції

З табл.2.2 та рис. 2.1 бачимо що обсяг реалізації продукції на шахті зменшується з року в рік. Зменшення у 2010 році в порівнянні з 2008 рокам склало 18,7% ((176807-185411)*100 -100), а в порівнянні з 2009роком - 14,8% (-26159,7/176807*100-100)

У структурі обсягу реалізації найбільшу питому вагу складає добування та збагачення кам’яного вугілля (біля 99,3%).

. Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, використання фонду заробітної плати, динаміка продуктивності праці, ефективність використання трудових ресурсів.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка має необхідні фізичні дані, знання та навички праці у відповідній галузі, у нашому випадку - вугільній.

Задачами цього аналізу є: виявити забезпеченість шахти робітниками, з’ясувати причини плинності кадрів, визначити ефективність використання фонду заробітної плати та темпів росту заробітної плати та продуктивності.

Джерелом інформації є: форма №1-ПВ "Звіт з праці", а також форма 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу". Дані цих форм статистичної звітності зводимо в таблицю 2.3

Таблиця 2.3 - Динаміка руху робочої сили

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення 2010р від року
				2008	2009
Облікова чисельність працівників на початок року, осіб	2004	2052	1925	-79	-127
Прийнято працівників, осіб	603	294	691	+88	+397
Вибуло працівників, усього	555	421	455	-100	+34
з них: з причин скорочення штатів, за власним бажанням, звільнено за прогули та інші порушення трудової дисципліни, невідповідальність займаній посаді	555	51 224	303	- -252	-51 +79
Облікова чисельність працівників на кінець року, осіб	2052	1925	2161	+109	+236
Середньооблікова чисельність, чол.	1974	1909	1921	-53	+12

З таблиці 2.3 бачимо загальну картину руху працівників за 3 роки. Ми бачимо зменшення середньооблікової чисельності працівників у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 53 особи, або на 2,7%, а у порівнянні з 2009 роком зростання на 12 осіб, або на 6,3% (12 /1909*100%).

Доповнимо аналіз обчисленням ряду показників - коефіцієнтів обороту кадрів і порівняємо значення за три роки.

Коефіцієнт обороту по прийому визначається по формулі:

 (2.6)

де Пр - кількість прийнятих працівників.

Коефіцієнт обороту по вибуттю визначається по формулі:

 (2.7)

де Виб - кількість звільнених працівників.

Важливим показником динаміки чисельності є плинність кадрів. Плинність знижує продуктивність праці, збільшує втрати робочого часу, викликає перевитрати фонду заробітної плати, підвищує собівартість.

Коефіцієнт плинності розраховується:

 (2.8)

Примітка: До числа працівників звільнених з причини плинності відносяться працівники звільнені за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни.

Загальний коефіцієнт обороту:

 (2.9)

Таблиця 2.4 - Показники динаміки руху працівників за 2008-2010 роки

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення 2010р від
				2008року	2009року
Коефіцієнт обороту по прийому	0,3055	0,1540	0,3597	+0,0542	+0,2057
Коефіцієнт обороту по вибуттю	0,2811	0,2205	0,2369	-0,0442	+0,0164
Коефіцієнт плинності кадрів	0,2811	0,1173	0,1577	-0,1234	+0,00404
Загальний коефіцієнт обороту	0,5866	0,3745	0,5966	+0,01	+0,2221

Рисунок 2.2 - Динаміка показників руху робочої сили

Аналізуючи дані таблиці 2.4 та рис. 2.2, зазначимо незначну зміну у політиці шахти щодо кадрів. Звільнення робітників обумовлювалось нестабільною заробітною платою, що ми зможемо побачити нижче.

Наступним показником використання трудових показників якій ми проаналізуємо буде продуктивність праці.

Продуктивність праці - показник, який визначає ефективність праці в процесі виробництва і є одним з основних показників, що характеризують діяльність організації.

Продуктивність праці виміряється кількістю випущеної продукції, в одиницю часу (виробіток), або витратами часу на одиницю обсягу продукції (трудомісткістю).

Розрахуємо середньорічну продуктивність праці по формулі:

, (2.10)

де Q - обсяг випущеної продукції, тис. грн.;

С - середньооблікова чисельність, чол.

Таблиця 2.5 - Динаміка продуктивності праці

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення 2010 року від років
				2008	2009
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.	185411	176807	150647,3	-22763,7	-26159,7
Середньо облікова чисельність, осіб.	1974	1909	1921	-53	+12
Середньорічна продуктивність,  тис. грн. / осіб	93,93	92,62	78,42	-15,51	-14,2

З табл.2.5 бачимо, що середньорічна продуктивність праці у 2010 році зменшилась у порівнянні з 2008 роком на 16,5% (-15,51/93,93), а у порівнянні з 2009роком на 15,3%. За рахунок яких факторів відбулось зменшення продуктивності праці можна визначити, якщо використати метод ланцюгових підстановок, що і зроблено далі у порівнянні 2010 року з 2009 роком.

Загальна зміна обсягу реалізованої продукції (∆Q) складає:

∆Q=Q₂₀₁₀ - Q_2009, (2.11)

∆ Q =150647,3 -176807 = -26159,7 тис. грн.

За рахунок зміни чисельності :

∆ Qч = (Ч₂₀₁₀ -Ч₂₀₀₉)*ПР₂₀₁₀ (2.12)

∆ Qч = (+12)*78,42 = +941,1 тис. грн.

За рахунок зміни продуктивності праці:

∆Qпр = (ПР₂₀₁₀ -ПР₂₀₀₉)*Ч₂₀₀₉ (2.13)

∆ВРпр =(-14,2)*1909 =- 27100,8тис. грн.

З розрахунку бачимо, що до зниження обсягу реалізації продукції на 26159,7 тис. грн. призвело збільшення чисельності на 12 чоловік - збільшило обсяг реалізації на суму 941,1 тис. грн. та зменшення продуктивності праці на 14,2 тис. грн./особу. - зменшило обсяг реалізації на суму 27100,8тис. грн. Тобто перший фактор позитивно вплинув на рівень обсягу реалізації, а другий - негативно.

Аналіз використання трудових ресурсів, рівня продуктивності праці необхідно розглядати у тісному зв’язку з оплатою праці, що ми далі і зробимо.

У ринкових умовах господарювання підприємствам надана велика воля у використанні трудових ресурсів і визначенні форм і розмірів оплати праці співробітників. Співробітники ж, у свою чергу, досить вільно можуть вибирати підприємство, на якому їм будуть запропоновані найбільш привабливі умови, причому навряд чи не у всіх випадках на першому місці при прийнятті ними рішення про працевлаштування буде стояти розмір оплати праці.

Оплата праці - це виражена в грошовій формі частка праці співробітника, вкладеного їм при створенні продукції підприємства. Ця частка виплачується співробітнику, і він одноосібно розпоряджається цими засобами.

Заробітна плата всіх співробітників підприємства в сумі дає показник ФЗП (фонду заробітної плати), що займає чималу частку у витратах підприємства. У залежності від галузевої приналежності, індивідуальних особливостей діяльності підприємства і політики керівництва в області виплат співробітникам частка витрат на ФЗП може коливатися від декількох відсотків до половини загальної суми витрат підприємства. Це чимала величина, тому аналіз цієї статті витрат підприємства так важливий.

Крім заробітної плати, виплачуваної співробітникам у грошовій і натуральній формі (оклади, премії і винагороди регулярного характеру, компенсаційні виплати за шкідливі умови праці, позаурочні роботи і т.п.), витрати підприємства, зв'язані з оплатою праці, включають оплату невідпрацьованого часу й одноразові виплати, а також різні обов'язкові відрахування. Усі ці витрати формують показник ФОТ.

Середня заробітна платня фактична місячна та річна визначається по формулах:

 (2.14)

 (2.15)

На основі даних форми 1-ПВ побудуємо таблицю 2.6.

Таблиця 2.6 - Аналіз фонду оплати праці та середньої заробітної плати

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення 2010 р. від років
				2008	2009
Середньооблікова чисельність працівників. Осіб	1974	1909	1921	-53	+12
Фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн., /% - фонд основної заробітної плати; - фонд додаткової заробітної плати; - заохочувальні та компенсаційні виплати, тис. грн.	64093,2/100%  37053,7/57,8% 26794,5/41,8% 245/0,4%	76364,8/100%  37358,1/48,9% 38876,5/45% 130,2/0,1%	89764/100%  42835/47,7% 46760/52,1% 169/0,2%	+25670,8  +5781,3 +19965,5 -76	+13399,2  +5476,9 +7883,5 +38,8
Середньорічна зарплатня одного працівника, тис. грн.	32,47	40,0	46,73	+14,26	+6,73
Середня заробітна плата фактична місячна, грн.	2706	3335	+1188	+559

З таблиці 2.6 бачимо що, за останній рік номінальна заробітна платня робітників зросла на 559 грн. (на 16,8%). Фонд оплати праці зріс на 17,5% (13399,2/76364,8*100) а середньооблікова чисельність працівників зросла на 6,9%.

Для оцінки ефективності використання засобів на оплату праці розрахуємо такі показники, як обсяг продукції на гривну заробітної плати, виручки на гривну зарплати, суму прибутку на гривну зарплати (табл.2.7).

Таблиця 2.7 - Показники ефективності використання фонду заробітної плати

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення 2010р. від років
				2008	2009
Доход від реалізації продукції на гривну заробітної плати, грн.	2,82	2,23	1,62	-1,2	-0,61
Сума чистого прибутку («-» збитку) на гривну зарплати, грн.	0,27	0,23	-0,58	-0,85	-0,81

Аналіз показників ефективності використання фонду оплати праці показує, що показники погіршились порівняно з попереднім періодом. Особливо треба визначити, що у 2010 році зарплатня використовувалась геть погано, бо результатом діяльності шахти став збиток.

Далі дамо оцінку співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої заробітної платні у 2010 році у порівнянні з 2009 роком.

Рисунок 2.3 - Динаміка співвідношення продуктивності праці та зарплатні

Приріст середньої зарплатні на 1% приросту продуктивності праці розраховується таким чином:

 (2.16)

Як бачимо, не дотримується закон випередження зросту продуктивності праці у порівнянні з ростом заробітку.

У зв’язку з цим визначимо суму економії (-Е) або перевитрат (+Е) фонду зарплати в разі зміни співвідношення між темпами росту продуктивності праці та його оплати:

+,- Е = ФОП₂₀₁₀ *(Ісз - Ірв)/Ісз, (2.17)

де ФОП₂₀₁₀ - фонд оплати праці за звітний рік, тобто 2010 рік,

Ісз - індекс середньої зарплатні, який дорівнює відношенню середньої зарплати звітного періоду до середньої зарплати базового періоду;

Ірв - індекс рівня виробітку, який визначається відношенням середнього виробітку звітного періоду до базового періоду.

+,- Е = 89764*(1,168 - 0,8467)/1,168 = +24692,8 тис. грн.

Тобто відносна перевитрата фонду оплати праці склала 24692,8 тис. грн.

З аналізу трудових показників можна зробити висновок, що показники плинності погіршились, продуктивність праці зменшилась, темпи росту продуктивності праці у 1,4 рази відстають від темпів росту заробітної плати, що призвело до відносної її перевитрати фонду оплати праці в сумі 24692,8 тис. грн, заробітна плата використовується неефективно, бо на 1 гривню заробітної плати приходиться 58коп. збитку у 2010 році у порівнянні з 2009 роком, це є дуже важливий показник ефективності використання трудових ресурсів і як бачимо він негативний.

. Ефективність використання основних фондів

Основні виробничі фонди - це частина засобів виробництва, яка у виробничому процесі виконує функції засобів праці, бере участь в багатьох циклах виробництва, зберігає у продовженні усього терміну служби первісну натуральну форму та по мірі зносу по часткам переносить свою вартість на продукцію.

Основні фонди займають, як правило, основну питому вагу в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового стану.

Джерелами для аналізу ефективності використання основних фондів є форми №11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)" та №1 "Баланс підприємства".

Аналіз складу, динаміки та технічного стану виробничих фондів робиться як порівняння звітних даних з даними минулих років. Розглянемо у табличній формі склад основних фондів та їх рух за останній рік. (табл. 2.8)

Таблиця 2.8 - Аналіз складу й руху основних фондів

рік	Показник	На початок року	Надійшло	Вибуло	На кінець року	Структура ОФ, %	Відхилення (+,-) 2010 року від років, тис. грн.
2008	Усього основних фондів, тис. грн.	171143	40830	30740	181233	100	+313658
	Будинки. Споруди та передавальні пристрої				106222	58,7	+274919
	Машини та обладнання				66753	36,8	+37213
	Транспортні засоби				6146	3,4	+563
	Інструменти, прилади, інвентар				441	0,2	-179
	Малоцінні необоротні матеріальні активи				1671	0,9	+1142
2009	Усього основних фондів, тис. грн.	181392	7245	12139	176693	100	+318198
	Будинки. споруди та передавальні пристрої				111045	62,8	+270096
	Машини та обладнання				57921	32,8	+46045
	Транспортні засоби				5754	3,3	+955
	Інструменти, прилади, інвентар				398	0,2	-136
	Малоцінні необоротні матеріальні активи				1575	0,9	+1238
2010	Усього основних фондів, тис. грн.	176690	340122	21921	494891	100	-
	Будинки. споруди та передавальні пристрої				381141	77,0	-
	Машини та обладнання				103966	21,0	-
	Транспортні засоби				6709	1,4	-
	Інструменти, прилади, інвентар				262	0,05	-
	Малоцінні необоротні матеріальні активи				2813	0,55	-

З таблиці 2.8 бачимо, що вартість основних фондів та і їх склад на протязі трьох років дуже змінились. Зміни відбулись в наслідок того, що у 2010році облік основних фондів відбувався з урахуванням індексації та переоцінки.

Як бачимо у структурі основних фондів відбулись зміни, але саму велику питому вагу займають будинки. споруди та передавальні пристрої (від 58,7% до 77%), а сама мала складова - це інструменти, прилади, інвентар (від о,2% до 0,05%)

Для характеристики стану та руху основних фондів знаходять коефіцієнти активної частини основних фондів (К_ОФакт), зносу (К_зн) та придатності (К_прид), коефіцієнти поновлення (К_пон) та вибуття (К_виб).

Рисунок 2.4. - Динаміка середньорічної вартості ОФ

Рисунок 2.5 - Структура основних фондів за 2010 рік.

Частка активної частини основних фондів показує, яку частину основних засобів складають активи, безпосередньо приймаючі участь у виробничо-технологічному процесі, до них належать машини, обладнання та транспортні засоби. Він розраховується по наступній формулі:

 (2.18)

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати у попередніх періодах, у первісній вартості

; (2.19)

де  - середньорічна вартість основних фондів:

, (2.20)

Де  (2.21)

де ОФ^п - вартість ОФ, які надійшли в організацію,

- час, впродовж якого ОФ функціонували, починаючи з наступного місяця їх прибуття.

 (2.22)

де  - вартість ОФ, які вибули з організації

 - час, впродовж якого ОФ не функціонували, починаючи з наступного місяця їх вибуття.

Доповнення коефіцієнту зносу до 100% є коефіцієнтом придатності:

; (2.23)

Незважаючи на всю умовність показника зношеності основних засобів, він має визначене аналітичне значення - за деякими оцінками при використанні методу рівномірної амортизації значення коефіцієнта зносу більш ніж 50% вважається небажаним.

Коефіцієнт поновлення основних фондів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби:

, (2.24)

Коефіцієнт вибуття основних фондів показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному році, вибула через старість і по іншим причинам:

 (2.25)

Але слід відмітити, що останні два показники по даних звітності можуть бути розраховані лише умовно, оскільки у звітності наводяться дані про усі основні засоби, що надійшли (вибули), причому необов’язково нові (списані через старість та повний знос).

Таблиця 2.9 - Характеристика стану та руху основних фондів

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення,(+,-) 2010року від років
				2008	2009
Середньорічна вартість ОФ, тис. грн	176188	179042	335790	+159602	+156748
Середньорічна вартість активної частини ОФ, тис. грн	72899	68675	110675	+37776	+42000
ОФ, що прибули, тис. грн.	40830	7245	340122	+299292	+332877
ОФ, що вибули, тис. грн.	30740	12139	21921	-8819	9782
Залишкова вартість ОФ на кінець року, тис. грн.	106142	100456	380389	+274247	+279933
Знос на кінець року, тис. грн.	75091	76237	114502	+39411	+38265
Коефіцієнт зносу	0,426	0,426	0,341	-0,085	-0,085
Коефіцієнт придатності	0,774	0,774	0,659	-0,115	-0,115
Коефіцієнт поновлення ОФ	0,225	0,041	0,687	+0,462	+0,646
Коефіцієнт вибуття ОФ	0,180	0,070	0,124	-0,056	+0,054
Частка активної частини ОФ	0,414	0,384	0,330	-0,084	-0,054

Таким чином, сума зносу основних фондів від початку експлуатації на кінець 2010 року склала 114502 тис. грн., тобто ступінь зношеності внаслідок виробничого використання склала 34,1%, а частка вартості, ще не перенесеної на продукцію, склала 65,9%.

Показники поновлення основних фондів та вибуття мають достатньо великі значення, і мають тенденції росту поповнення і вибуття.

Частка активної частини ОФ на кінець 2010 року знизилась на 8,4% у порівнянні з 2008роком і на 5,4% у порівнянні з 2009 роком, що є негативною тенденцією.

Для вивчення і оцінки рівня озброєності робочих основними фондами визначають наступні показники:

-    фондоозброєність:

, (2.26)

де С - середньооблікова чисельність робочих, чол.

механоозброєність:

, (2.27)

де  - середньорічна вартість активної частини ОФ, тис. грн.

Таблиця 2.10 - Розрахунок показників фондоозброєності та механоозброєності

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення (+,-) 2010р. від років,%
				2008	2009
Середньорічна вартість ОФ, тис. грн.	176188	179042	335790	+90,3	+87,5
Середньорічна вартість активної частини ОФ, тис. грн.	72899	63675	110675	+51,8	+73,8
Середньооблікова чисельність робочих, осіб	1974	1909	1921	-2,68	+6,3
Фондоозброєність, тис. грн./особу	89,25	93,79	174,8	+95,9	+86,4
Механоозброєність, тис. грн./особу	36,9	33,4	57,6	+56,1	+72,5

Рисунок 2.6 - Динаміка фондоозброєності та механоозброєності робітників ВП ш/у Ровеньківське

З результатів таблиці 2.10 та рис. 2.6, слід визначити високий рівень озброєності робітників як активною частиною основних фондів, так і ОФ в цілому. Фондоозброєність зросла у 2010році у порівнянні з 2009роком на 95,9%., а механоозброєність зросла на 56,1%. Це обумовлено, як вже було зазначено, зміною обліку основних фондів, а також і ростом їх.

Основними показниками ефективності використання основних фондів є рівень фондовіддачі та фондомісткості. Для їх аналізу складемо таблицю 1.10

Фондовіддача визначається за формулою:

; (2.28)

де Q - обсяг реалізації продукції, тис. грн.

Фондомісткість:

; (2.29)

Таблиця 2.11 - Аналіз показників ефективності використання ОФ

Показник	Роки			Відхилення (+,-) 2010року від 2009 року
	2008	2009	2010	Абсолютне	%
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.	185411	176807	150647,3	-26159,7	-14,8
Середньорічна вартість ОФ, тис. грн.	176188	179042	335790	+156748	+87,5
Машин та устаткування	72899	63675	110675	+47000	+73,8
Фондовіддача ОФ, грн./грн	1,052	0,988	0,449	-0,539	-54,6
у т. ч. машин та устаткування, грн./грн	2,54	2,78	2,36	-0,42	15,1
Фондомісткість Оф, грн./грн	0,95	1,01	2,23	+1,22	+120,8
у т. ч. машин та устаткування, грн./ грн	0,39	0,36	0,73	+0,37	+102,8

Рисунок 2.7 - Динаміка фондовіддачі основних фондів

З таблиці 2.11 та рис. 2.7 бачимо, що ефективність використання ОФ (фондовіддача) зменшилась на 54,6% (по машинах та устаткуванню зросла на 15,1%) порівняно з 2009 роком. Це відбулося в основному через зменшення обсягів реалізованої продукції, а також через зростання вартості основних фондів.

Зворотною величиною фондовіддачі є показник фондомісткості, який характеризує вартість ОФ, що приходиться на одиницю обсягу робіт, виконаних шахтою за період, і як бачимо він значно зріс.

Середньорічна вартість основних фондів та фондовіддача - фактори, які впливають на обсяг виконаних робіт, тому для визначення впливу кожного з них на обсяг виконаних робіт проведемо факторний аналіз по наступним формулам:

а) зміна обсягу робіт через зміну середньорічної вартості ОФ:

 (2.30)

б) зміна обсягу робіт через зміну фондовіддачі:

 (2.31)

Таким чином, загальна зміна обсягу виконаних робіт складе:

 (2.32)

∆Q = -181026,7 +154867 = -26159,7тис. грн.

Проведення цього факторного аналізу дає можливість зробити висновок, що обсяг виробленої продукції у 2010 році зменшився на 26159,7 тис. грн. за рахунок зростання середньорічної вартості основних фондів зріс на - 154867 тис. грн, та зниження фондовіддачі основних фондів привело до зменшення обсягу реалізації на 181026,7 тис. грн.

Для загальної характеристики ефективності використання основних фондів служать показники рентабельності, фондовіддачі, фондомісткості. Розраховуємо також відносну економія основних фондів:

+-Еоф=ОФ₁-Оф₀*ІВП, (2.33)

де ОФ₀, Оф₁ - середньорічна вартість основних виробничих фондів у базисному і звітному роках;

ІВП - індекс обсягу виробництва продукції.

Розрахуємо цей показник:

+-Е = 335790 - 179042*150647.3/176807 = + 183238,4тис. грн.

Тобто відносна перевитрата по використанню фондів складають 183238,4 тис. грн.

4. Загальна сума витрат на виробництво продукції

Собівартість робіт є важливим якісним показником діяльності шахти, як і будь якої іншої організації. Собівартість продукції включає усі витрати підприємства на її виробництво. Аналіз собівартості дає змогу визначити, як виконується план за собівартістю цих робіт, визначити фактори, які впливають на собівартість і на підставі цього розробити заходи щодо максимального використання резервів у діяльності підприємства.

Варто розрізняти поняття розходів, витрат і собівартості. Тактичною метою будь-якого підприємства є одержання стабільного доходу і прийнятного рівня прибутку. Ціль ця досягається підприємством у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, що неможлива без витрат. З господарської точки зору витрати являють собою споживання чи використання товарів і послуг у процесі одержання доходу, тобто є його "оборотною" стороною, своєрідною "економічною жертвою", необхідною для одержання доходу. З такого загального визначення випливає, що розходи - це будь-які виплати, що робить підприємство в процесі своєї господарської діяльності.

Оскільки рівень витрат і собівартість впливає на величину фінансових результатів підприємства, зниження собівартості є важливим чинником зростання прибутку й індикатором ефективності діяльності всього підприємства в цілому і його керівництва зокрема. Тому звичайно підприємства прагнуть до зниження собівартості виробленої ними продукції.

Аналіз структури витрат підприємства є, мабуть, найбільш інформативним для оцінки ефективності діяльності підприємства і розробки перспективних планів його розвитку, оскільки дозволяє виявити резерви зниження собівартості і відповідно підвищення рентабельності підприємства.

Джерело аналізу - форма №2 "Звіт про фінансові результати ".

В практиці витрати на виробництво продукції розглядаються за економічними елементами. До цих елементів відносять: матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та інші витрати.

Аналіз собівартості за елементами дає змогу на підставі порівняння планів та інших витрат визначити зміну структури витрат за елементами та їх причини, а також визначити резерви зниження собівартості.

Таблиця 2.12 - Аналіз собівартості по елементах витрат, тис. грн.

Елементи витрат	2008 рік		2009 рік		2010рік		Відхилення 2010 р. від 2009р.
	тис. грн	Питома вага,%	тис. грн.	Питома вага%	тис. грн.	Питома вага%	тис. грн.
Матеріальні витрати	84174	31,18	51405	26,21	56771	30,84	+5366
Витрати на оплату праці	93430	34,6	79140	40,36	65791	35,74	-13349
Відрахування на соціальні заходи	44058	16,32	37207	18,97	31104	16,9	-6103
Амортизація	18020	6,67	10155	5,18	9570	5,2	-585
Інші операційні витрати	30324	11,23	18187	9,28	20830	11,31	+2643
Разом	270006	100	196094	100	184066	100	-12028

Рисунок 2.9 - Структура собівартості витрат за 2009рік

Рисунок 2.10- Структура собівартості витрат за 2010 рік

Аналізуючи дані таблиці, слід зазначити що структура витрат у 2010 році дещо відрізняється від 2009 року. Саме велике відхилення має стаття заробітна плата - 13349тис. грн., або знизилась на 16,9%, питома вага також знизилась на 4,62% (35,74-40,36). Це на мій погляд можна пояснити зменшенням обсягу випуску продукції. Зросли витрати на матеріали, мабуть у зв’язку з ростом цін на матеріали, а також інші операційні витрати. Інші статі витрат зменшились. Робимо висновок, що у 2010 році у порівнянні з 2009роком більшість витрат зменшились, а також в собівартість, але це виключно за рахунок зменшення обсягу реалізації продукції (реалізація зменшилась на 14,8%, а собівартість - на 6,1%).

Далі проаналізуємо вплив змін обсягів робіт та рівня витрат на собівартість. Рівень собівартості витрат обчислимо за формулою:

Рв = С / Q, (2.34)

де С - собівартість реалізованих робіт, тис. грн.- обсяг реалізації робіт, тис. грн.

Рв²⁰¹⁰ = 232065 / 150647,3 = 1,54

Рв²⁰⁰⁹ = 187209 / 176807 = 1,06

Рв²⁰⁰⁸ = 164032 / 185411 = 0.88

Загальний зріст (зниження) витрат на реалізовану продукцію складає у 2010 році у порівнянні з 2009роком:

-187209=+44856 (тис. грн.)

Зміну собівартості за рахунок зміни рівня витрат та обсягу реалізації знаходимо за формулами:

∆С_Рв = (Рв²⁰¹⁰ - Рв²⁰⁰⁹)*Q²⁰¹⁰, (2.35)

∆С_Q=(Q²⁰¹⁰ - Q²⁰⁰⁹) * Рв²⁰⁰⁹, (2.36)

∆С_Рв =(1,54 - 1,06) *150647,3 = +72585,3 тис. грн.

∆С_Q = (150647,3 - 176807) * 1,06 = -27729,3 тис. грн.

Загальна зміна собівартості становить:

∆С = 72582,3 - 27729,3 = + 44856 тис. грн.

Тобто зростання собівартості на 44856 тис. грн. у 2010 році обумовлено не економним використанням ресурсів, і зниженням обсягів реалізації робіт. За рахунок зниження обсягів реалізації собівартість знизилась на 27729,3 тис грн., а за рахунок зміни рівня витрат зросла на 72585,3 тис. грн.

. Прибуток та рентабельність

Прибуток - це найважливіший загальний економічний показник, головне джерело, яке забезпечує фінансування розвитку будь яких організацій та підприємств у тому числі і шахт.

Прибуток, отриманий будь якою організацією, характеризує результат її діяльності та ефективність використання ресурсів. Фактичний прибуток підприємства складається з суми усіх накопичень по усім джерелам за мінусом збитків. До збитків відносять: штрафи, пені, неустойки, списані дебіторські заборгованості та інші негативні результати діяльності організації.

Прибуток - це джерело власних коштів та обігових коштів.

У відношенні показників прибутку нескладним, але дуже ефективним по своїх аналітичних можливостях є вертикальний аналіз звіту про прибутки і збитки. Простіше всього його оформити у виді таблиці (табл. 2.13). Її призначення - характеристика динаміки питомої ваги основних елементів валового доходу комерційної організації, коефіцієнтів рентабельності продукції, впливу факторів на зміну в динаміці чистого прибутку.

Багато відносних показників цієї таблиці, розглянуті в динаміці, становлять безсумнівний інтерес як для зовнішніх і внутрішніх аналітиків, так і для керівництва підприємств. Насамперед сюди відносяться: рівень сукупних витрат у загальній сумі доходів і надходжень, структура витрат і ін.

Таблиця 2.13 - Аналіз балансового та чистого прибутку по ВП «ш/у Ровеньківське» ДП "Ровенькиантрацит", тис. грн.

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення 2010р,тис. грн. від
				2008р.	2009р.
Доход від реалізації продукції	185411	176807	150647,3	-34763,7	-26159,7
Собівартість реалізованої продукції	164032	187209	232065	+68033	+5910
Інші операційні доходи	2301	20215	9992	+7691	-10223
Адміністративні витрати	-	-	-	-	-
Витрати на збут	-	-	-	-	-
Інші операційні витрати	15876	20536	23977	+8101	+3441
Інші доходи	3274	4909	5124	+1850	+215
Фінансові витрати	1894	1990	1956	+62	-34
Інші витрати	9184	950	21137	+11943	+20187
Податок на прибуток від звичайної діяльності	-17437	-27178	-17042	+395	+10136
Надзвичайні доходи	-	-	41944	-	-
Чистий прибуток	17437	18424	-54385,7	-71822,7	-72809,7

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність одержувати прибуток. У цьому зв'язку розглянемо наступний аспект діяльності підприємства - рентабельність, яка є якісним показником ефективності роботи підприємства.

Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до наступних показників: рівню продажів, активам, власному капіталу. При розрахунку цих показників використовуються:

чистий прибуток,

чистий дохід від реалізація.

Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі, не існує, тому зростання вищевказаних показників у динаміку по періодах звітності розглядається як позитивна тенденція.

Розглянемо показники рентабельності.

. Рентабельність продажів (норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу одержало підприємство. Розраховується по формулі:

 (2.37)

Перш ніж розглянути другий коефіцієнт рентабельності - рентабельність активів, розглянемо такий показник, як коефіцієнт оборотності активів.

. Коефіцієнт оборотності активів. Він характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації, тому що показує, скільки гривень реалізації приходиться на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися в процесі реалізації продукції. Чим вище обіг, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів:

 (2.38)

. Рентабельність активів (рентабельність капіталу). Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів:

 (2.39)

Відзначимо, що цей коефіцієнт поєднує два показники: долю прибутку в одній гривні реалізації й обіг активів. Вище ми розглянули, що доля прибутку в одній гривні реалізації обчислюється за допомогою показника рентабельності продажів, а обіг активів - за допомогою коефіцієнта оборотності активів. Тобто добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта рентабельності активів. Наочно це видно з наступної схеми:

. Рентабельність власного капіталу. Він характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу

 (2.40)

Таблиця 2.14 - Показники рентабельності (збитковості)

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	Відхилення,(+,-) 2010р від років
				2008	2009
Прибуток ("-"збиток), тис. грн	17437	18424	-54385,7	-71822,7	-72809,7
Доход від реалізації продукції, тис. грн.	185411	176807	150647,3	-34763,7	-126159,7
Середньорічна вартість активів, тис. грн.	123500	128201	267304	+140804	+139103
Середньорічна вартість власного капіталу, тис. грн	-252152	-412369	-451324	-199172	-38955
Рентабельність продажу	0,094	0,104	-0,361	-0,455	-0.465
Коефіцієнт оборотності активів, обертів	1,5	1,4	0,56	-0.94	-0,084
Рентабельність активів	0,141	0,144	-0,203	-0,344	-0,347
Рентабельність власного капіталу	-0,069	-0,047	-0,121	-0,052	-0,074

Для наочності відобразимо показники рентабельності або збитковості на наступному рисунку (рис.2.11)

Значення коефіцієнту рентабельності продажів, говорить про те, що після відрахування з отриманого доходу усіх витрат залишається у 2008 році 9,4 коп. прибутку від кожної гривні продажів у 2009 році - 10,4 прибутку, а у 2010 році збитків - 3,61коп. Цей показник погіршився у 2010 році порівняно з попередніми роками і перетворився у збитковий, через вплив обох факторів: зниження доходу від реалізації і, водночас, росту збитків.

Рисунок 2.11 - Динаміка рентабельності (збитковості).

У 2010 році відбулося зниження оборотності активів порівнянні з попередніми роками. Це, перш за все, пояснюється зниженням виручки від реалізації, а також ще зростанням вартості активів.

Збитковість власного капіталу зросла. Якщо у 2009 році з 1 гривні капіталу підприємство отримувало 4,7 коп. збитків, то у 2010 - 12,1 коп.

Зробивши аналіз техніко-економічних показників зробимо висновок, що обсяг реалізації продукції знижується, а собівартість продукції - зростає, що і призвело до зниженню прибутковості і рентабельності, тобто росту збитковості. Собівартість продукції зросла, але це відбулось не за рахунок росту обсягу робіт, а за рахунок неефективного використання сировини та матеріалів. Фінансовим результатом діяльності у 2010 році був збиток, тобто фінансовий стан можна вважати незадовільним, але щоб точніше визначитись з фінансовим станом діяльності шахти розглянемо його ділову активність.

2.1.3 Ділова активність ВП Ш/у «Ровеньківське» ДП "Ровенькиантрацит".

Ділова активність підприємства виявляється в динамічності її розвитку, досягненні нею поставлених цілей, що відбивають натуральні і вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції.

Кількісна оцінка й аналіз ділової активності можуть бути зроблені по двох напрямках:

• ступінь виконання плану (установленого вищестоящою чи організацією самостійно) за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

• рівень ефективності використання ресурсів організації.

Ефективність використання фінансових ресурсів розглядається в рамках управління оборотними активами. Зокрема, тут розраховуються оборотність виробничих запасів і засобів у розрахунках, тривалість операційного і фінансового циклів і інші показники. Прискорення оборотності вкладень в оборотні активи розглядається як сприятлива тенденція.

Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання ресурсів підприємства є показник ресурсовіддачі (синонім: коефіцієнт оборотності засобів в активах), що розраховується по формулі:

Ресурсовіддача = Виторг від реалізації / Середня вартість активів (2.41)

Цей показник характеризує обсяг реалізованої продукції, що приходиться на гривну засобів, вкладених у діяльність підприємства; його ріст у динаміку розглядається як сприятлива тенденція. При проведенні просторово-тимчасових порівнянь необхідно стежити за порівнянністю вихідних даних, використаних для розрахунків.

Крім показника ресурсовіддачі ділову активність характеризують наступні показники:

Коефіцієнт оборотності власного капіталу = Виторг від реалізації / Власний капітал (2.42)

Коефіцієнт оборотності оборотних активів = Виручка від реалізації / Оборотні активи (2.43)

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних активів = Виручка від реалізації / (Запаси + Готова продукція) (2.44)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = Виручка від реалізації / Дебіторську заборгованість (2.45)

Фондовіддача = Виручка від реалізації / Необоротні активи (2.46)

Ділова активність об’єкту - характеристика його фінансової конкурентоспроможності використання фінансових ресурсів та капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Джерело інформації "Баланс" (Ф №1), "Звіт про фінансової результати" (Ф №2), "Звіт про рух грошових коштів (Ф№3).

Розрахуємо ці показники та проаналізуємо у наступній таблиці (табл.2.15)

Таблиця 2.15 - Методика визначення ділової активності

Показник	Формула для розрахунку	Джерела інформації	Розрахунок на кінець року			Напрямок позитивних змін
			2008 р.	2009р.	2010 р.
1	2	3		4	5	6
Показники майнового стану
1Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	Об. вироб. фонди Об. активи	Ф№1,р100+120+270 Ф№1,р260 +270	15113/17909=0,844	16374/17726= =0,924	28436/30220= 0,941	Збільшення, особливо в умовах інфляції
2 Частка основних засобів в активах	Залишкова вартість основних засобів активи	Ф№1,р030 Ф№1,р280	106142/131849= 0,805	100456/124567= 0,806	380389/417339= 0,911	Зменшення за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації
3 Частка довгострокових фінансових. інвестицій в активах	Довгострокові фінансові інвестиції Активи	Ф1.р040+045 Ф1,р280	0	0	0	Збільш. за умов збільш. доходів від фінанс. інвестицій
4 Коефіцієнт мобільності активів	Мобільний актив /Немобільний актив	Ф1р260+270 Ф1р080	17909/113940= 0,157	17726//106841= 0,166	30220/387179= 0,078	Збільш., Рекоменд. Рівень Кмоб=0,5
Показники оборотності капіталу, трансформації активів
5 Коефіцієнт трансформації	Чиста виручка / Активи	Ф2р035 / Ф1р280	185411/131849=1,4	176807/124567= 1,42	150647,3/417399=0,36	Збільшення
6.Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Чиста Виручка / обігові кошти	Ф2р035 / Ф1р260+270	185411/17909= 10,35	176807/17726= 9,97	Збільшення
7 Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості (обороти)	Чиста виручка / Ср. дебіторська заборгован.	Ф2 р 035 / Ф1,р050+ 170 +180+190+200+210	185411/709=261,5	176807/979= 180,6	150647,3/647= 232,8	Збільшення
8 Коефіцієнт оборотності готової продукції	ЧВ / готова продукція	Ф2р035 / Ф1,р130	185411/1938=95,67	176807/310= 570,3	150647,3/1075= 140,1	Збільшення
9 Період погашення кредиторської заборгованості	Ср. кредиторська заборгованість х360 / Собівартість реалізації	Ф1р500+520+530 +550+580*360 / Ф2,р040	8272*360/164032=18,2 дня	9034*360/187209=17,37 дня	9098*360/ 232065=14,1 дня	Зменшення
Показники ліквідності (поточної)
10Коефіцієнт ліквідності поточної	Поточні активи / Поточні пасиви	Ф1р260 / Ф1р620	8001/456182= 0,0175	5159/602928= 0,0086	18602//814241= 0,023	Збільшення Кл.п.=1 - критичне значення
11 Коефіцієнт ліквідності швидкої	Поточні активи-запаси / Поточні пасиви	Ф1р260-(р100+110+120+ 130+140) / Ф1р620	(8001-5433)/456182=0,0056	(5159-4148)/ 602928=0,0017	(18602-17954)/ 814241=0,0008	Збільшення, має бути Кл.ш.>1
12 Коефіцієнт ліквідності абсолютної	Кошти / Поточні пасиви	Ф1р230+р240 / Ф1р620	93/456182=0,0002	7/602928= 0,00001	1/814241= 0,000001	Збільшення має бути Кла=0,2-0,35
Показники фінансової стійкості
13 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Позиковий капітал Пасиви	Ф1р480+р620 / Ф1р640	456664/131849=3,46	603390/124567= 4,84	814241/417399=1,95	Зменшен. критичне значення Кп.к.<0,5
14 Коефіцієнт фінансової стабільності	Власні кошти / Позикові кошти	Ф1р380+430+ р630 / Ф1р480+р620	-324815/456664=  - 0,71	-478823/603390= -0,793	-396842/ 814241=-0,487	Нормативне значення Кфс>1

Показники ділової активності змінюються не однаково, одні зростають, інші знижуються. З цього робимо висновок, що робота менеджерів шахти ведеться по підвищенню ділової активності, але вони не змозі охопити всі напрямки діяльності. Але більшість показників погіршилась, то робимо висновок, що фінансовий стан на шахті нестабільний і нестійкий і взагалі шахта існує тільки за рахунок заборгованостей.

2.1.4 Виробничий менеджмент

Під технологією здобуття вугілля розуміється сукупність виробничих процесів, які здійснюються у визначеній послідовності у просторі і часі з метою отримання готової продукції.

Промислове виробництво - це складний процес перетворення сировини, матеріалів напівфабрикатів і інших предметів праці в готову продукцію, що задовольняє потребам ринку.

Виробничий процес - це сукупність усіх дій людей і знарядь праці, необхідних на даному підприємстві для виготовлення продукції.

Виробничий процес складається з наступних процесів:

основні - це технологічні процеси, у ході яких відбуваються зміни геометричних форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей продукції;

допоміжні - це процеси, що забезпечують безперебійне протікання основних процесів (виготовлення і ремонт інструментів і оснащення; ремонт устаткування; забезпечення усіма видами енергій (електроенергією, теплом, парою, водою, стисненим повітрям і т.д.);

обслуговуючі - це процеси, зв'язані з обслуговуванням як основних, так і допоміжних процесів і не створюють продукцію (збереження, транспортування, тех. контроль і т.д.).

На гірничому підприємстві виробничі процеси поділяються на:

Основні - видобуток вугілля, проведення гірничих виробіток, транспортування гірничої маси, управління тиском.

Допоміжні - доставка матеріалів та обладнання, підтримка гірничих виробіток, ремонт, монтаж та демонтаж гірничого обладнання.

Обслуговуючі - транспортні операції, контроль якості продукції, вентиляція, дегазація, водозлив, складські операції.

По характері впливу на предмет праці виділяють процеси:

-           технологічні, у ході яких відбувається зміна предмета праці під впливом живої праці;

-           природні, коли міняється фізичний стан предмета праці під впливом сил природи (вони являють собою переривши в процесі праці).

У сучасних умовах частка природних процесів значно скорочується, тому що з метою інтенсифікації виробництва вони послідовно переводяться в технологічні.

Технологічні виробничі процеси класифікуються по методах перетворення предметів праці в готовий продукт на: механічні, хімічні, монтажно-демонтажні (складально-розбірні) і консерваційні (змащення, фарбування, упакування і т.п.). Це угруповання служить базою для визначення складу устаткування, методів обслуговування і просторового його планування. [20]

Розглянемо організацію роботи на видобутковій ділянці першої північної лави досліджуваного підприємства.

Паспорт управління покрівлею і кріплення очисного вибою розроблений відповідно до вимог «Правил безпеки у вугільній промисловості», «Інструкції для складання паспортів виїмочної ділянки, проведення і кріплення підземних вироблень», «Технологічних схем розробки положистих шарів на шахтах України».

Для відпрацьовування першої північної лави прийнята система розробки - довгі стовпи. Порядок відпрацьовування - прямим ходом, по повстанню. Спосіб керування покрівлею - повне обвалення.

Довжина першої північної лави 260м, довжина виїмочного стовпа 1000м.

Для забезпечення запланованого рівня навантаження на очисної вибій першої північної лави застосовується наступне устаткування:

-     механізована кріпь - ДМ - 160 секцій;

-           механізована кріпь - 2КД-90Т - 3 секції зі зворотною консоллю;

-           виїмочний комбайн - 1ДО-101УД;

-           головний конвеєр - 1Л-1000Д;

-           насосні станції - СНТ-40;

-           гідравлічні стійки для кріплення ніші - СУГ-9 (СУГ-10).

При виїмці вугілля на ділянках з хитливою покрівлею може відбуватися обвалення порід покрівлі. Для забезпечення безпечного ведення робіт у таких місцях використовується технологія часткової затяжної покрівлі шпальним брусом на шила випереджальної кріпи. (У вибої вироблень забуриваються шпури діаметром 150мм глибиною не менш 1,2м, у які одним кінцем заводять відрізки СПВ22/27 - L=2,0м, а другим кінцем відрізки СПВ спирають на козирки секції).

Виїмочний механізм у лаві - комбайн 1К-101УД. Схема роботи комбайна челнокового.

Роботи в лаві ведуться в 4 зміни: одна зміна - ремонтно-підготовчі роботи, три зміни добичі.

Глибина захоплення комбайна 1К-101УД - 0,63м. Відбойка вугілля з навантаженням на конвеєр виробляється комбайном з рами конвеєра. Вихід комбайна на нову смужку вугілля виробляється «косими заїздами».

При відпрацьовуванні лави на сполученні лави з промисловим штреком обробляється берма шириною 0,8 - 1,0м. Оброблення берми виробляється за допомогою відбійного молотка.

Проаналізуємо використання конвеєрів у 1 північній лаві на рисунку 2.12.

Рисунок 2.12 - Схема конвеєрного транспорту на 1 північній лаві

Зі схеми видно, що в даному транспортному ланцюжку вузьким місцем є конвеєр СП-250 потужністю 350т/год. тому, що попередній конвеєр СП-251 потужніший на 50т/год. Також вузькими місцями є ряд конвеєрів 1Л-800Д потужністю 330т/год. при потужності попереднього СП-250 350т/год. Як захід усунення недоліків можна запропонувати збільшити потужність конвеєрів шляхом монтажу більш потужного двигуна. Але враховуючи те, що потужність ділянки, що розробляється не велика, проводити будь-які заходи щодо збільшення потужності конвеєрів, а це додаткові витрати, не має сенсу.

.2 Удосконалення управління конкурентним потенціалом ВП « Ш/у «Ровеньківське» ДП «Ровенькиантрацит»

.2.1 Фактичний стан теми дослідження на об’єкті дослідження

Вугілля є основним іскопаємим енергоносієм України, запаси якого дозволяють повністю забезпечити її потреби у цьому виді палива. Його загальні ресурси складають 117,6 млрд. т., у т. ч. розвідані балансові запаси - 45,6 млрд. т, з них енергетичних марок 32,1 млрд. т.

Балансові запаси вугілля на діючих шахтах визначаються в 9,1 млрд. т., включно 4,9 млрд. (53,8%) енергетичного.

Стан вугільної промисловості вкрай незадовільний, не дивлячись на те, що за останні три роки здобуття вугілля вдалось стабілізувати на рівні 80 млн. т у рік.

рік у ДП «Ровенькиантрацит» по праву можна назвати «парадом міліонерів». Вслід за шахтами ім. Фрунзе, ім. Вахрушева і ім. Дзержинського 3 жовтня о видачі міліонній тоні вугілля рапортував колектив шахти ім. Космонавтів.

Яке ж місце серед цих шахт займає ш/у Ровеньківське по своєму конкурентному потенціалу і спробуємо визначити далі.

Розглянемо показники діяльності шахт - конкурентів ВП «шахта ім. В.В.Вахрушева» та ВП «Шахта №81 «Київська».

Таблиця 2.16 - Випуск продукції та основні показники діяльності підприємств-конкурентів вугільної галузі ДП «Ровенькиантрацит» за 2009-2010рока.

Показник	роки		Середнє за  2 роки
	2009	2010
ВП « Ш/у «Ровеньківське»
Добуток вугілля, т	710349	809784	760066,5
Реалізація вугільної продукції, тис. грн.	176807	150647,3	113727,1
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	187209	232065	209637
Фонд оплати праці, тис. грн.	79140	93430	86285
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	1909	1921	1915
Середньомісячна заробітна плата, грн.	3454,7	4053	3753,8
Зольність вугілля,%	36,8	35,1	35,95
Ціна 1т. вугілля, грн.	401,4	504,75	453,07
ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева»
Добуток вугілля, т	1012978	918130	965554
Реалізація вугільної продукції, тис. грн.	316071	360933	338502
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	321255	487795	404525
Фонд оплати праці, тис. грн.	122387	162059	142223
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	2529	2419	2474
Середньомісячна заробітна плата, грн.	4032,8	5582,9	4807,85
Зольність вугілля,%	33,3	35,3	34,3
Ціна 1т. вугілля, грн.	405,7	542,1	473,9
ВП «Шахта №81 Київська»
Добуток вугілля, т	544590	554371	549480,5
Реалізація вугільної продукції, тис. грн.	147472,8	178285,5	162879,1
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	224053	227162	225602,5
Фонд оплати праці, тис. грн.	94468	105669	100068,5
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	2152	2156	2154
Середньомісячна заробітна плата, грн.	3658,1	4084,3	3871,2
Зольність вугілля,%	30,1	37,3	33,7
Ціна 1т. вугілля, грн.	408,44	551,38	479,91

Тенденцію зміни випуску продукції по кожному підприємству, її реалізацію і собівартість реалізації продукції за 2009-2010 роки зобразимо на рис. 2.13., 2.14, 2.15

Рисунок 2.13- Динаміка добутку вугілля (т) по підприємствах-конкурентах

Рисунок 2.14 - Динаміка реалізація вугільної продукції (тис. грн.) по підприємствах-конкурентах

Рисунок 2.15 - Динаміка собівартості реалізованої вугільної продукції (тис. грн.) Ціна 1т. вугілля, грн.

Рисунок 2.16 - Динаміка ціни 1т. вугілля (грн.) по конкурентах

Як видно з приведеної діаграми (рис.2.14), ВП « Ш/у «Ровеньківське» має на ринку доволі сильних конкурентів по добутку вугілля. Однак бачимо, що обсяг добутку вугілля збільшується. По добутку вугілля першу позицію у 2010році займає ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева» (табл. 2.17). Реалізовано продукції більше на ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева» (рис.2.12), та і собівартість реалізації найбільша на цій же шахті (рис.2.13). Ціна вугільної продукції найбільша на ВП «Шахта №81 Київська».

Визначимо долю кожного підприємства у загальному обсязі продукції на ДП «Ровенькиантрацит» (рис 2.17).

Рисунок 2.17 - Діаграма ринкової долі здобуття вугілля підприємств - конкурентів серед ДП «Ровенькиантрацит»

З діаграми 2.17 бачимо, що на добувають найбільшу кількість вугілля у 2010році на ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева».

.2.2 Дослідження теми на об’єкті аналізу

У даному розділі для аналізу конкурентоздатності потенціалу підприємства і його продукції на ринку розглянемо методику розрахунку ефективності діяльності організації з використанням методу розміщення пріоритетів [26]. Як критерії конкурентоздатності підприємства розглянемо наступну систему показників.

1) Конкурентоздатність по продукту:

а) коефіцієнт ринкової долі:

де ОП - обсяг продажів продукту фірмою;

ЗОПР - загальний обсяг продажів продукту на ринку.

Коефіцієнт показує долю, займану підприємством на ринку.

б) Коефіцієнт передпродажної підготовки:

де ВПП - сума витрат на передпродажну підготовку;

ВВОП - сума затрат <#"724516.files/image069.gif">

де ОПКЗП - обсяг продажів на кінець звітного періоду;

ОППЗП - обсяг продажів на початок звітного періоду.

Цей коефіцієнт показує зростання або зниження конкурентоздатності фірми за рахунок збільшення об'єму продажів.

2) Конкурентоздатність за ціною:

а) коефіцієнт рівня цін:

де - максимальна ціна товару на ринку;

- мінімальна ціна товару на ринку;

- ціна товару, установлена фірмою.

Показує збільшення або зниження конкурентоздатності фірми за рахунок динаміки цін на продукт.

3) Конкурентоздатність за критерієм доведення продукту до споживача:

а) коефіцієнт доведення продукту до споживача:

,

де ВЗБ_КЗВ- сума витрат на функціонування системи збуту на кінець звітного періоду;

ВЗБ_ПЗП- сума витрат на функціонування системи збуту на початок звітного періоду.

Показує прагнення фірми до підвищення конкурентоздатності за рахунок поліпшення збутової діяльності.

4) Конкурентоздатність за критерієм просування продукту:

а) коефіцієнт <#"724516.files/image075.gif">,

де ВРД_КЗП- витрати на рекламну діяльність на кінець звітного періоду;

ВРД_ПЗП- витрати на рекламну діяльність на початок звітного періоду.

Характеризує прагнення фірми до зростання конкурентоздатності за рахунок поліпшення рекламної діяльності.

Підсумовуючи перераховані вище коефіцієнти й знаходячи середньоарифметичну величину, визначимо підсумковий показник конкурентоздатності маркетингової діяльності для конкретного продукту [27].

Назвемо його коефіцієнтом маркетингового тестування конкурентоздатності (КМТК):

,

де L - загальне число показників у чисельнику. У цьому випадку L = 6.

Крім цього для розрахунку повної конкурентоздатності підприємства також потрібно враховувати загальнофінансові коефіцієнти. Загальнофінансові коефіцієнти розраховуються на основі аналізу балансу підприємства за звітний період.

У практиці аналізу результатів діяльності фірми застосовується зведена таблиця фінансових показників, що включає коефіцієнти ліквідності, коефіцієнти стабільності, коефіцієнти ділової активності, коефіцієнти прибутковості й т.д. Однак для розрахунку конкурентоздатності фірми можна обмежитися оцінкою структури балансу по наступних коефіцієнтах [28].

Коефіцієнт поточної ліквідності (КПЛ) визначається як відношення фактичної вартості оборотних коштів, що перебувають у наявності у фірми, у вигляді виробничих запасів, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей й інших оборотних активів (підсумок 2-го розділу балансу) до найбільш термінових зобов'язань фірми у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей (підсумок 5-го розділу балансу). Нормативне значення коефіцієнта - не менш 2.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (КЗВК) визначається як відношення різниці між об'ємами джерел власних коштів і фактичною вартістю основних коштів й інших позаобігових активів до фактичної вартості обігових коштів, що перебувають в наявності у фірми, у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва. Нормативне значення - не менш 0,1.

Для розрахунку рівня конкурентоздатності підприємства використаємо формулу

КП = КМТК * КПЛ * КЗВК,

де КМТК - коефіцієнт маркетингового тестування конкурентоздатності підприємства; КПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності підприємства; КЗВК - коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами), та зведемо результати розрахунків у табл. 2.17.

Таблиця 2.17 - Показники конкурентоспроможності

Показник	Підприємство
	ВП « Ш/у «Ровеньківське»		ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева»		ВП «Шахта №81 Київська»
	2009рік	2010рік	2009рік	2010рік	2009рік	2010рік
1	2	3	4	5	6	7
1) Конкурентоспроможність по продукту: а) КРД - коефіцієнт ринкової долі ; б)КПП - коефіцієнт передпродажної підготовки; в)КЗОП - коефіцієнт зміни обсягу продаж;	0,276 1  0,953	0,219 1  0,852	0,494 1  1,078	0,523 1  1,142	0,230 1  1,057	0,258 1  1,209
Конкурентоспроможність за ціною: КРЦ - коефіцієнт рівня цін	1,187	0,952	1,174	0,879	1,039	0,864
3 Конкурентоспроможність за критерієм доведення продукції до споживача; КЗб - коефіцієнт доведення продукції до споживача;	1	1	1	1	1	1
4) Конкурентоспроможність за критерієм просування продукту а) КрекД - коефіцієнт рекламної діяльності	1	1	1	1	1	1
КМТК	0,903	0,846	0,958	0,924	0,888	0,889
КПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності підприємства;	0,0086	0,023	0,069	0,08	0,0206	0,0475
КЗВК - коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами	-128,9	-48,5	-24,0	-15,9	-63,6	-26,8
КП - рівень конкурентоздатності підприємства	-1,0	-0,94	-1,59	-1,175	-1,163	-1,132

За результатами табл.2.17 побудуємо радар конкурентоспроможності (рис. 2.18).

Відповідно до значень конкурентоспроможності підприємства підрозділяються на групи (табл. 2.18).

Матриця являє собою прямокутник, розбитий на дев'ять квадрантів (секторів), кожний з яких відповідає певному коефіцієнту КП від -10 до 10. Сам прямокутник ділиться на декілька рівнів, кожний з яких відповідає певній групі фірм, що розрізняються між собою рівнем конкурентоздатності та належать до наступних груп учасників ринку.

Таблиця 2.18 - Матриця груп підприємств, що конкурують на ринку

Претенденти		Лідери
+3,1 - +7,0	+9,1 - +10,0
Ті, що зайняли ринкову нішу	Послідовники
-2,9 - (-0,99)	1	+1,1 - +3,0
Банкрути		Ті, що зайняли ринкову нішу
-10 - (-9,1)	-9,0 - (-7,0)	-6,9 - (-3,0)

Ринкові лідери - підприємства, що мають максимальний коефіцієнт конкурентоздатності (КП). Як правило, ці фірми мають максимальну ринкову частку при продажах. Для фірм-лідерів характерною поведінкою є захист [29].

Ринкові претенденти - фірми, розрахунковий коефіцієнт конкурентоздатності яких лежить у діапазоні від 3,1 до 9. Ці фірми, як правило, борються за збільшення ринкової частки продажів, проводять ціновий демпінг. Для них характерна стратегія атаки на всіх напрямках діяльності.

Ринкові послідовники - фірми, розрахунковий коефіцієнт конкурентоздатності яких лежить у діапазоні від 1 до 3. Ця група фірм проводить політику проходження за галузевим лідером, не ризикує, але й не проявляє пасивності. Вони копіюють діяльність лідера, але діють більш обачно й розраховують на менші ресурси. Вони, як правило, піддаються атакам з боку ринкових претендентів.

Підприємства, що діють у ринковій ніші. Розрахунковий коефіцієнт конкурентоздатності цієї групи лежить у діапазоні від -0,99 до -2,9, у нашому випадку від -0,94 до -1, 59. Підприємства цієї групи обслуговують маленькі ринкові сегменти, які інші учасники конкуренції не бачать або не беруть до уваги. Для них характерний високий рівень спеціалізації. У своїй діяльності підприємства залежать від клієнтів.

Банкрути - фірми з коефіцієнтом конкурентоздатності від -7 до -10. Ці фірми приймають режим зовнішнього керування й проводять заходи щодо виходу з банкрутства або проводять розрахунки із кредиторами й ліквідуються.

За проведеними розрахунками та побудованим багатокутником конкурентоспроможності можна зробити наступні висновки: наші шахти діють у ринковій ніші, розрахунковий коефіцієнт конкурентоздатності цієї групи лежить у діапазоні від -0,99 до -2,9. Підприємства цієї групи обслуговують маленькі ринкові сегменти, які інші учасники конкуренції не бачать або не беруть до уваги. Для них характерний високий рівень спеціалізації. У своїй діяльності підприємства залежать від клієнтів.

Розглянемо ще методику оцінки рівня ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства через розрахунок фінансових показників по шахтах-конкурентах (№1-. ВП « Ш/у «Ровеньківське»; №2 - ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева»; №3 - ВП «Шахта №81 Київська») Цей рівень, як було сказано у першому розділі, характеризується, відображається і забезпечується рядом фінансових коефіцієнтів надійності, які поділяються на три основні групи: ринкової стійкості, фінансової стабільності та фінансового забезпечення.

Таблиця 2.19 - Оцінна таблиця ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства

Структурний коефіцієнт	Опт. знач.	Факт за 2010р. по шахтах			Оц. бал
		№1	№2	№3	№1	№2	№3
1	2	3	4	5	6	7	8
Коефіцієнти ринкової стійкості
Освоєння ринку (Кор)	0,1	0,219	0,523	0,26	5	5	5
Прибутковості продажу (Кпп)	0,23	-0,361	-0,096	-0,53	3	3	3
Прибутковості витрат (Кпв)	0,3	-0,234	-0,875	-0,41	3	3	3
Беззбитковості (Кб)	3,3	-4,27	-1,143	-2,44	3	3	3
Якості (Кя)	0,95	0,997	0,991	0,94	5	5	3
Середній груповий					3,8	3,8	3,4
Коефіцієнти фінансової стабільності
Абсолютної ліквідності (КА)	0,25-0,35	0,000001	0,000008	0,00004	3	3	3
Фінансової стійкості (Кфс)	0,3-0,4	-1,99	-1,97	-1,24	3	3	3
Фінансової незалежності (Кфн)	0,8-1,5	-0,976	-0,923	-3,28	3	3	3
Ефективності активів (КеА)	0,2	-0,13	-0,07	-0,56	3	3	3
Ефективності власних коштів (Квк)	0,25	-0,134	-0,076	-0,17	3	3	3
Середній груповий					3	3	3
Коефіцієнти фінансового забезпечення
Фондовіддачі (Кф)	1,0	0,449	0,555	0,58	3	3	3
Самоокупності (Ксо)	4,3	-3,27	-0,14	-1,88	3	3	3
Прибутковості оборотного капіталу (Кок)	0,25	-2,92	-1,699	-2,92	3	3	3
Самофінансування (Ксф)	6,7	-5,1	-3,34	-3,44	3	3	3
Окупності основного капіталу (Ко)	0,23	-0,11	-0,05	-0,31	3	3	3
Середній груповий					3	3	3
Середній загальний					3,27	3,27	3,13

Для наочності відобразимо коефіцієнти на рисунках 2.19-2.21

Рисунок 2.19 - Коефіцієнти ринкової стійкості по підприємствах-конкурентах

Рисунок 2.20 - Коефіцієнти фінансової стабільності

Рисунок 2.21 - Коефіцієнти фінансового забезпечення

Розглянута методика оцінки рівня ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства через розрахунок фінансових показників по шахтах-конкурентах дозволила визначити конкурентну позицію досліджуємого підприємства через розрахунок фінансових показників: серед трьох підприємств конкурентів ВП «Ш/у Ровеньківська» займає однакову позицію з ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева» і вони незначно випереджують ВП «Шахта №81 Київська», всі вони діють у одній ринковій ніші, обслуговують маленькі ринкові сегменти, і в своїй діяльності залежать від головного підприємства. тобто ДП «Ровенькиантрацит». Щоб поліпшити свою конкурентну позицію шахті треба збільшити добич вугілля, підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції, отримати прибуток.

3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВУГІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВП ш/у Ровеньківська ДП "Ровенькиантрацит"

.1 Ефективність від використання сталевополімерних анкерів

З метою скорочення долі ручної праці і збільшення навантаження на очисний забій ухвалено рішення винести привід конвеєра СП-26У в підготовчі гірничі вироблення. Виключається з технології ведення робіт проходження і кріплення ніші завдовжки 4,0 м у 1-біс східного конвеєрного ухилу гір. 1180 м і скорочується на 3,0 м ніша у 1 східного грузо-людського ходка.

-біс східний конвеєрний ухил пройдений по пл. К2н з підриванням порід крівлі і ґрунту. Кріплення арочна податлива крепь перетином в світлі 13,8 м². Щільність крепи 2 рам/м.

З метою зниження трудомісткості ведення робіт на сполученнях лави і посилення кріплення пропонується проводити прив’язку верхняків постійної крепи за допомогою сталевополімерних анкерів, при знятті стійок рам з боку лави. До установки прийняті сталевополімерні анкери А25В завдовжки 2,5м.

Роботи по установці анкерів проводяться ланкою робочих ділянки №2 в кількості двох чоловік. До управління буровою установкою повинні допускатися робочі, що пройшли теоретичне і практичне навчання безпечним прийомам робіт по кріпленню вироблень сталевополімерними анкерами, використанню бурового устаткування і заходам безпеки.

Всі робочі, зайняті на зведенні крепи посилення, що одержали наряд на виробництво робіт, повинні розписатися в книзі нарядів. Роботи повинні проводитися в ремонтну зміну.

При установці сталевополімерних анкерів посилення крепи повинне здійснюватися на ділянці вироблення в 60-100 м перед лавою.

Кожен верхняк постійної крепи повинен бути посилений двома сталевополімерними анкерами.

Анкера повинні встановлюватися:

на відстані 200 мм вище за замкове з’єднання арочної крепи;

під кутом 75° від горизонтальної площини;

відстань між осями анкерів повинна складати 180 мм;

з метою забезпечення повного заповнення, в кожен шпур повинні бути встановлені 2 ампули завдовжки 600 мм;

час перемішування ампул повинен складати 40 сек.

Вживане устаткування і матеріали при бурінні і установці анкерів:

пневматична стійка TRS1800;

буріння шпурів - буровий молоток SIG PLB28CW; - перемішування ампул і установка анкера - пневматична бурильна установка “TURMAG". Стисле повітря подається по трубопроводу від компресорної установки УКВШ5/7. Допускається для подачі стислого повітря застосування гнучких рукавів діаметром не менше 32 мм при довжині не більше 30 м;

набір бурових штанг з максимальною довжиною 2,4 м;

коронки діаметром 32 мм

гвинтові анкери А25В d=25 мм, завдовжки не більше 2,4 м 2 шт. на 1 раму;

ампула нормальна 28/600 завдовжки 600 мм 2 шт. на 1 анкер.

Послідовність виконання робіт по бурінню і установці крепи посилення здійснюється в такому порядку:

гірничий майстер ділянки №2, оглядає вироблення в місці ведення робіт проводить вимір СН4, і телефонує (при необхідності) машиністу компресорної станції і повідомляє про початок виробництва робіт по бурінню;

до місця ведення робіт доставляються необхідні матеріали і устаткування;

перевіривши справність пневматичної бурильної установки, наявність стислого повітря і води робочі проводять буріння шпурів. Шпури повинні буритися, виключаючи зміну заданих параметрів заставляння анкерів. Категорично забороняється переміщати пневматичну стійку TRS1800 до закінчення буріння шпуру і установки анкера;

у шпур вводяться дві ампули;

ампули досилаються до верхнього гирла шпуру;

буровий молоток SIG PLB28CW знімається з пневматичної стійки TRS1800 і на неї встановлюється пневматична бурильна установка “TURMAG";

у шпиндель пневматичної установки вставляється анкер А20В;

включається буровий верстат;

подачею анкера в шпур, з одночасним обертанням, проводиться перемішування компонентів ампул протягом 40 сек. Тривале перемішування складу ампул анкером не допускається;

анкер утримується в шпурі буровим верстатом до повного затвердіння складу ампул;

по вищенаведеній схемі встановлюється другий анкер;

гайка і планка на анкер не встановлюється. Кріплення планки МГ.13,8 на анкерах проводиться безпосередньо перед зняттям полиці арочної крепи. Далі цикл робіт повторюється.

Після закінчення робіт по установці анкерів устаткування і матеріали, що залишилися, складуються у встановленому місці.

Організація робіт по витяганню і відновленню стійок арочної крепи (монтаж, демонтаж), на період проходу сполучення 1-біс східної ухильної лави з 1-біс східним конвеєрним ухилом, необхідно виконувати наступні вимоги:

перед демонтажем стійки арочної крепи необхідно підготувати і провести кріплення планки МГ.13,8 до анкерів. З метою збільшення коефіцієнта тертя між планкою і верхняком під планку необхідно встановити дерев'яний клин або відрізок дошки. Кріплення планки до анкерів здійснюється за допомогою сферичної гайки М24;

після з’єднання двох анкерів проводиться розпилювання вміщаючих порід з верхняком арочної крепи за допомогою відрізків рудстойки або шпального бруса;

після закріплення верхняка крепи за допомогою 2 анкерів проводиться демонтаж стійки крепи;

після відновлення стійки арочної крепи необхідно розкрутити гайки і видалити планку;

для посилення зв'язку між рамами і збільшення несучої здібності арочної крепи в районі приводу під верхняк кріпильної рами встановлюється перехоплення з балок СВП-27 завдовжки 6,0 м в кількості 2 шт.

До робіт по установці анкерів допускаються робочі, що пройшли теоретичне і практичне навчання безпечним прийомам робіт і використанню бурового устаткування. При веденні робіт дотримуються такі заходи безпеки:

робочі, що проводять роботи по установці анкерів, повинні бути забезпечені захисними окулярами і рукавичками;

у безпосередній близькості від робочого місця повинні знаходитися аптечка з набором необхідних препаратів і закрита судина з чистою водою;

при попаданні суміші ампул на шкіру необхідно промити уражене місце водою;

при попаданні суміші на спец. одяг, останню, по виїзду з шахти, необхідно попрати або замінити;

при проведенні робіт по установці сталевополімерних анкерів робочі повинні дотримуватися особистої обережності від попадання суміші на відкриті ділянки шкіри, особливо в очі;

ампули з компонентами суміші повинні зберігатися в закритій тарі в місцях, труднодоступних для людей, не пов’язаних з роботою (у шахті тара з компонентами суміші зберігається в спеціальному вагоні із завареним верхом);

буріння шпурів допускається тільки в справних спец. захисних рукавичках.

Забороняється:

знаходитися попереду або поряд з працюючим буровим верстатом стороннім особам;

користуватися зношеними коронками, викривленими або зношеними штангами з пошкодженими хвостовиками.

Для кріплення і пересування приводу конвеєра СП-26У застосовується зварна конструкція з труб діаметром 155 мм, розпірка приводу здійснюється за допомогою стійок СУГ-10 (2 шт.) з надставками під профіль СВП-27.

У 10-15 м від приводної головки встановлюється упору з СВП. До лижі приводної головки на кронштейні встановлюється лінійний домкрат, штокову частину якого за допомогою комбайнового ланцюга сполучають з упором. При втягуванні штока домкрата відбувається пересування приводної головки. У міру пересування укорочують ланцюг і переставляють упору.

Заходи безпеки при веденні робіт:

а) перед початком робіт перевірити кріплення упори з СВП;

б) пересування приводу здійснюється при повній зупинці конвеєра;

в) пересування здійснюється під керівництвом досвідченого робочого (бригадира, ланкового);

г) стійки розпору приводу СУ Г-10 повинні бути розвантажені почало пересування;

д) забороняється знаходження людей на шляху руху приводу і в зоні дії натяжного ланцюга.

-й Західний повітряпотрапляємий ухил г.1180 м «ш/у Ровеньківське" застосовується кріплення аркою КМП-А-15,5 і дерев’яним затягуванням.

Пропозиції: Заміна арочного кріплення на анкерне кріплення.

Припущення: Зниження матеріаломісткості і трудомісткості кріплення 1 п. м г/вироблення.

Таблиця 3.1 - Вартість кріплення 1 п.м. із застосуванням арочного кріплення. Крок крепи 0,5м

Найменування	Кількість	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Ліс затягування боків, м3	0,744	135	100,4
Арка КМП-А-15,5, комп.	2	1602,77	3205,5
Скоба М24, шт.	8	12,69	101,5
Скоба М16, шт.	6	6,44	38,6
Планка М24, шт.	8	7,95	63,6
Планка М16, шт.	6	4,73	28,4
Гайка М24, шт.	16	2,41	38,6
Гайка М 16, шт.	12	1,03	12,4
Міжрамна зв’язка 0,5 м, шт.	6	10,53	63,18
Разом:			3652,2

Таблиця 3.2 - Вартість кріплення 1 п.м. із застосуванням сталевополімерних анкерів. Крок крепи 0,8 м

Найменування	Кількість	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Анкер А500Ш, 1=2,4 м в зборі, шт.	6,25	53,11	331,9
Ампула норм.28/600, шт.	13,5	6,15	83,0
Ампула 28/300, шт.	6,25	3,54	22,1
Ліс затягування боків, м3	0,744	135	100,44
Арка КМП-А-15,5, комп.	1,25	1045,6	1307,2
Скоба М24, шт.	5	12,72	63,6
Скоба М16, шт.	3,75	6,6	24,75
Планка М24, шт.	5	7,85	39,25
Планка М16, шт.	3,75	4,36	16,35
Гайка М24, шт.	10	2,08	20,8
Гайка М16, шт.	7,5	1,03	7,725
Міжрамна зв’язка, шт.	3,75	16,16	60,6
Разом:			2077,8

Витрати на проведення підготовчих робіт по 1-му Західному воздухоподаючому уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення аркою КМП-А-15,5 и дерев’яною затяжкою за рік:

(3652,2 грн. * 120 м) * 12 мес. = 5259,17 тис. грн.

Витрати на проведення підготовчих робіт по 1-му Західному воздухоподаючому уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення сталевополімерних анкерів за рік:

Економія грошових коштів від проведення підготовчих робіт по 1-му Західному воздухоподаючому уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення сталевополімерних анкерів за рік:

,17 тис. грн. - 2992,03 тис. грн. = 2267,14 тис. грн.

-й Східний конвеєрний схил г. 1180 м шахта “Ровеньківська" застосовується кріплення аркою КМП-А-13,8 і дерев'яним затягуванням.

Пропозиції: Заміна арочного кріплення на анкерне кріплення.

Припущення: Зниження матеріаломісткості і трудомісткості кріплення 1 п. м г/вироблення.

Таблиця 3.3 - Вартість кріплення 1 п.м. із застосуванням арочного кріплення. Крок крепи 0,5 м.

Найменування	Кількість	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Ліс затягування боків, м3	0,744	135	100,4
Арка КМП-А-13,8, комп.	2	1159,75	2319,5
Скоба М24, шт.	8	12,69	101,5
Скоба М16, шт.	6	6,44	38,6
Планка М24, шт.	8	7,95	63,6
Планка М16, шт.	6	4,73	28,4
Гайка М24, шт.	16	2,41	38,6
Гайка М 16, шт.	12	1,03	12,4
Міжрамна зв’язка 0,5 м, шт.	6	10,53	63,18
Разом:			2766,2

Таблиця 3.4 - Вартість кріплення 1 п.м. із застосуванням сталевополімерних анкерів. Крок крепи 0,8 м

Найменування	Кількість	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Анкер А500Ш, 1=2,4 м в зборі, шт.	6,25	53,11	331,9
Ампула норм. 28/600, шт.	13,5	6,15	83,0
Ампула 28/300, шт.	6,25	3,54	22,1
Ліс затягування боків, м3	0,744	135	100,4
Арка КМП-А-13,8, комп.	1,25	788,69	985,9
Скоба М24, шт.	5	12,72	63,6
Скоба М16, шт.	3,75	6,6	24,8
Планка М24, шт.	5	7,85	39,3
Планка М16, шт.	3,75	4,36	16,4
Гайка М24, шт.	10	2,08	20,8
Гайка М16, шт.	7,5	1,03	7,7
Міжрамна зв’язка, шт.	3,75	16,16	60,6
Разом:			1756,5

Витрати на проведення підготовчих робіт по 2-му Східному конвеєрному уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення аркою КМП-А-13,8 и дерев’яною затяжкою за рік:

(2766,2 грн. * 95 м) * 12 мес. = 3153,47 тис. грн.

Витрати на проведення підготовчих робіт по 2-му Східному конвеєрному уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення сталевополімерних анкерів за рік:

(1756,5 грн. ∙ 95 м) ∙ 12 мес. = 2002,41 тис. грн.

Економія грошових коштів від проведення підготовчих робіт по 2-му Східному конвеєрному уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення сталевополімерних анкерів за рік:

,47 тис. грн. - 2002,41 тис. грн. = 1151,06 тис. грн.

Висновок: економічний ефект від проведення підготовчих робіт по 1-му Західному повітряпадаючому уклону горизонту 1180 м. і 2-му Східному конвеєрному уклону горизонту 1180 м. з використанням кріплення сталевополімерних анкерів за рік:

,14 тис. грн. + 1151,06 тис. грн. = 3418,2 тис. грн.

3.2 Ефективність від використання гірничого метану

Ресурси природного газу в Україні недостатні для задоволення власних потреб. В той же час країна має багаті газонасичені вугільні родовища. За оцінками фахівців запаси метану у вугільних пластах і вміщаючих породах складають 15 трлн. м³.

Необхідність забезпечення енергетичної безпеки України викликала інтерес до “вугільного метану", чому сприяє і ратифікована Україною угода, що ініціювала купівлю квот на скорочення викидів метану в атмосферу. З погляду руйнування озонового шару в атмосфері Землі і впливу на зміну клімату метан в 21 раз агресивніше за діоксид вуглецю. Тому спалювання його в когенераційних установках приносить не тільки економічний прибуток, але і сприяє поліпшенню екологічної обстановки в регіонах.

У вугільних родовищах метан міститься в трьох станах: вільному, сорбованому і розчиненому (у воді). Велика частка його (більше 80%), сорбована вугіллям, зосереджена в пластах і розсіяна в порідному масиві, близько 10% газу у вільному стані заповнює пори і тріщини, незначна кількість розчинена у воді.

В процесі виїмки вугільних пластів значний обсяг оточуючого їх порідного масиву розвантажується від гірського тиснення, викликаючи десорбцію метану і притоку його у вироблення. Метановоздушна суміш, що видаляється з вентиляційної системами дегазації, - реальне джерело енергії, супроводжуюче відробляння пластів.

У 2004 р. нараховувалося 17 шахт, в яких дебіт і зміст дозволяли застосовувати пряме його спалювання. Багато шахт вже використовують частину витягнутого газу як паливо для котельних і як пальне для автомобілів. Видобуток вугілля цими шахтами складає 76,6% всієї здобичі шахт, що дегазуються, а метану витягується 84,6% загального дебіту систем, дегазації Донбасу. При середній ефективності дегазації 24% на вказаних шахтах вона досягає 76% (середня 37%).

Розглянемо можливість і ефективність переведення котельної шахти “Ровеньківської" на спалювання метаноповітряної суміші.

Відповідно до розрахунку кількості метаноповітряної суміші і ухвалення схеми гірничих вироблень для дегазації пластів К2н в першому пусковому комплексі проектом передбачається розширення існуючої установки дегазації, розташованої у головного стовбура, обладнаної 3-мя вакуум-насосами НВ-50 на один вакуум-насос НВ-50.

Проектом намічене використання метану для потреб котельної, розташованої на майданчику центрального ствола, для чого від установки, дегазації, до котельної прокладається трубопровід.

Відповідно до розрахункової кількості метаноповітряної суміші і потрібної розрядки у гирла свердловин дегазації, по гірничих виробленнях прокладаються трубопроводи діаметром 273 мм.

Місце розташування установки у головного ствола:

кількість метаноповітряної суміші - 8 м³/хв. - 480 м³/час;

концентрація - 61%;

тип насоса вакууму - НВ-50;

В цілях економії природного газу, що купується шахтою для котельної, проектом передбачаються в котельній енергозбережні заходи, з використанням як пальне для казанів метаноповітряну суміш, що одержуються на шахті (як вторинні ресурси), від дегазації вугільних пластів і їх супутників. Очікуваний дебіт метаноповітряної суміші складе 50 м3/хв., при концентрації метану в суміші 60%. Цієї кількості метаноповітряної суміші достатньо для покриття потреби в теплі центральної промплощадки в I період (2012-2020 рр.) на 69%, а в II період (з 2020 р.) - на 66%. Крім енергозбережного ефекту, ці заходи дозволять знизити наслідки шкідливих викидів в атмосферу метану від дегазації, що становлять десятки тисяч тонн в рік.

Використання в котельній як паливо власної вторинної сировини (метаноповітряної суміші) дозволить шахті, навіть із збільшенням теплового навантаження, не збільшувати встановлений їй ліміт на виділення природного газу.

Річна витрата котельної основного палива (природного газу) склала б в перший період 1,92 млн. м³, в другому періоді - 2,02 млн. м³

За рахунок використання як паливо для котельної вторинних енергоресурсів (метаноповітряної суміші), проектом намічається заощадити 1,33 млн. м³.

Після введення в експлуатацію установки, дегазації, на майданчику вентиляційного стовбура №1 для використання метаноповітряної суміші в кількості 58 м³/хв. (концентрація метану 32%) в котельній передбачається переведення одного парового казана КЕ-10-14С на спалювання газоподібного пального і реконструкція водогрійних казанів КВ-ТС-20 для спільного спалювання метаноповітряної суміші і твердого палива.

Кількість метаноповітряної суміші, що подається на котельну, збільшується, що дозволить забезпечити роботу при номінальному навантаженні другого парового казана КЕ-10-14С і одного водогрійного казана КЕ-ТС-20.

Цієї кількості метаноповітряної суміші досить, щоб в найхолодніший період на 100% забезпечити роботу парового казана і на 50% водогрійного казана.

Враховуючи нестабільний характер метаноповітряної суміші (по кількісному і якісному складу), що подається, рішення про переобладнання топок для спалювання газоподібного палива ухвалюється Замовником по фактичному результату експлуатації установок, дегазації, кількісному і якісному показнику метаноповітряної суміші.

Передбачається переведення одного казана на опалювання газом, одержаного від дегазації шахти.

Оскільки процес горіння автоматизований з урахуванням застосування природного газу, переведення на опалювання газом, що одержується від дегазації, вимагає лише часткового дообладнання:

устрій в котельній газорегуляторного пункту (ГРП);

дообладнання котельною контрольно-вимірювальною і захисною апаратурою;

устрій аварійного освітлення;

устрій витяжної вентиляції.

Контроль і регулювання параметрів газоповітряної суміші, що надходить з вакуум-насосної станції, здійснюється газорегуляторним пунктом (ГРП), розміщеним в котельній.

ГРП конструктивно виконаний із з’єднаних послідовно водовіддільника, волосяного газового фільтру, запобіжного клапана ПКИ-200, регулятора тиску РДУК2И, 200/140 засувки. Для можливості зміни і ремонту, паралельно вищепереліченому устаткуванню прокладається обхідний трубопровід з двома засувками. “Свічка" із засувкою з електроприводом встановлюється на введенні газопроводу.

На газопроводі перед ГРП встановлюється газоаналізатор метану і прилади контролю тиску перед ГРП і після ГРП, які дають можливість оператору визначити концентрацію метану і тиск.

При змісті метану більше 30% і тиск 0,001-0,5 кг/мм² на подачі газу до казана.

У ГРП встановлений клапан-відсікач. При пониженні концентрації метану на 30% зменшення або збільшення тиску клапан-відсікач спрацьовує і перекриває доступ газу до казана, одночасно замикає своїми контактами ланцюг відкриття приводу засувки на свічці.

Сигнал відсічення газу при зміні граничних фізико-хімічних властивостей надходить від приладів, встановлених у вакуум-насосній станції. Передбачене відсічення газу до казана автоматична і дистанційно за допомогою кнопки.

Для переходу на природний газ досить зачинити засувку на ГРП від дегазації, продути трубопроводи і відкрити засувку природного газу за нормальних фізико-хімічних умов.

Таблиця 3.5 - Обладнання для переводу котла КЕ-10-14 на опалювання метаноповітряною сумішшю

Найменування	Вартість, тис. грн.
Будівництво будівлі ГРП	146,4
Газопостачання котельної	487,2
Реконструкція котла	240,9
Операторська	173,9
Монтаж обладнання КИП для ГРП котла	21,6
Монтаж 1 и 2 степенів осушки	39,0
Прибори КИПа	345,8
Газові горілки Г-3,5 МВС	91,7
1-я и 2-я ступень осушки	55,8
Разом:	1602,3

Ціна за 1 тонну вугільної продукції у 2011році складає - 401,40 грн.

Вартість газопроводу Ø 273 мм за 1 м складає - 1243 грн., необхідна кількість газопроводу - 650 м.

Витрати на прокладку газопроводу Ø 273 мм:

м * 1243 грн. = 807,95 тис. грн.

Загальна вартість витрачених коштів для переводу котла КЕ-10-14 на отеплення метаноповітряною сумішшю складе:

,3 тис. грн. + 807,95 тис. грн. = 2410,25 тис. грн.

Для обігріву шахти “Ровеньківська" необхідно:

у зимовий період - 40 тонн вугілля;

у літній період - 15 тонн вугілля.

Середньодобовий розхід вугілля складе: (40 т + 15 т)/2 = 27,5 тонн

Термін окупності затрачених коштів при переході котла КЕ-10-14 на отеплення метаноповітряною сумішшю складе:

,25 тис. грн. / 4785,18 грн. = 504 дня

Висновок: при переводі котла КЕ-10-14 на опалення метаноповітряною сумішшю термін окупності витрачених коштів приблизно складе 1 рік і п’ять місяців.

Видобування і використання шахтного метану підвищують безпеку ведення гірничих робіт, збільшують навантаження на очисний забій, зменшують дефіцит енергетичних ресурсів (газ, електрична і теплова енергії), сприяючи енергетичній безпеці країни, знижують собівартість вугілля більш ніж на 17%, а з врахуванням отримання інвестицій від скорочення викидів більш ніж на 40% покращують екологічну обстановку в шахтарських регіонах.

Видобування метану дозволить окупити витрати на його видобування і утилізацію, підвищити безпеку здобичі і збільшити навантаження на очисний забій, знизити собівартість вугілля.

.3 Загальні шляхи підвищення конкурентоспроможності потенціалу шахти

Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової продукції являються:

збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничої потужності підприємства;

скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і т.д. Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні об'єму виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати і ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.

Резерви скорочення витрат встановлюються по кожній статті витрат за рахунок конкретних інноваційних заходів (впровадження нової прогресивнішої техніки і технології виробництва, покращення організації праці і ін.), які сприятимуть економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.д.

Економію витрат по оплаті праці в результаті впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати, помноживши різницю між трудомісткістю виробів до впровадження і після впровадження відповідних заходів на планований рівень середньочасової оплати праці і на кількість планованих до випуску виробів.

Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, що включаються в собівартість продукції (відрахування до фонду соціального захисту населення, фонду зайнятості, на утримання дитячих дошкільних установ, надзвичайний податок і ін.).

Резерв зниження матеріальних витрат на виробництво запланованого випуску продукції за рахунок впровадження нових технологій і інших заходів.

Резерв скорочення витрат на утримання основних коштів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду на списання непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування визначається множенням первинної їх вартості на норму амортизації.

Собівартість продукції на підприємстві залежить від численних умов виробництва. Серед чинників, що впливають на рівень собівартості, найважливіше місце належить технічній оснащеності виробництва і рівню використання техніки. Відомий вплив на величину поточних витрат чинять технологічна побудова процесу видобутку корисних копалин, організація праці і виробництва, кваліфікація кадрів, природно-геологічні і соціально-економічні умови виробництва.

При видобутку корисних копалин предметом праці є поклади цих копалин, які не опосередковані працею і тому не мають вартості. Предмет праці при видобутку корисних копалин не є елементом собівартості. Проте це не означає, що в гірничій промисловості предмет праці не робить впливу на величину собівартості. Потужності вугільного пласта, газоносності покладу, характеру вміщаючих порід спричиняють відповідні зміни витрати кріпильних матеріалів, електроенергії, зміни типорозміру або навіть доставки обладнання, тобто спричиняють зміни собівартості.

В цілому із збільшенням потужності пласта собівартість видобутку вугілля зменшується. Проте це зменшення не можна віднести тільки за рахунок впливу природних умов, оскільки на пластах більшої потужності працюють продуктивніші виємочні машини, легше досягається комплексна механізація робіт в очисному забої.

Підвищення газоносності пластів вугілля при добовому навантаженні на лаву до 200 т - веде до збільшення собівартості вугілля по ділянці на 4-5%. При застосуванні продуктивніших схем механізації очисних робіт, що забезпечують навантаження лави до 500-1000 т, вплив газоносності позначається набагато суттєвіше, тому що обмежує це технічно можливе навантаження на лаву у декілька разів і тим самим обумовлює збільшення собівартості вугілля на 20- 40%.

Концентрація виробництва суттєво знижує рівень собівартості видобутку вугілля. Багаторічний досвід експлуатації механізованих крепей показав, що у зв'язку з їх великою вартістю застосування комплексів економічно доцільно в очисних забоях з великим навантаженням: для комплексу КМ-87 - не менше 1000 т в добу, для комплексу КМ-97 - не менше 700 т. Використання комплексів в лавах з низькими навантаженнями хоч і дає деяке збільшення продуктивності праці в лаві, але призводить до зростання собівартості, що врешті знижує ефективність виробництва.

Найважливіша закономірність розвитку технічного прогресу полягає в зниженні поточних витрат, що приходяться на одиницю продукції, причому в такому зниженні, коли питомі витрати живої праці зменшуються інтенсивніше, ніж зростають питомі витрати матеріалізованої праці. У гірничій промисловості нова техніка повинна в першу чергу економити витрати живої праці з розрахунку на одиницю продукції разом з поліпшенням умов праці і підвищенням його безпеки.

Гірнича промисловість має в своєму розпорядженні великі можливості зниження собівартості продукції. Проте практично собівартість знижується ще дуже трохи, а при розробці окремих родовищ (вугільних і залізорудних) вона навіть підвищується. Незадовільне становище із зниженням поточних витрат при видобутку корисних копалин вимагає ретельного вивчення питань формування собівартості, використання всіх закономірностей розвитку гірського виробництва з метою організації роботи по систематичному зниженню собівартості.

Собівартість продукції - це чуйний індикатор ефективності використання виробничих ресурсів. Вона швидко реагує на зміни умов виробництва, що дозволяє використовувати цей показник як важливий госпрозрахунковий інструмент в боротьбі за раціоналізацію виробництва, строге дотримання режиму економії та підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства

ВИСНОВКИ

Зробивши аналіз виробничої діяльності ВП "Ш/у « Ровеньківське" ДП "Ровенькиантрацит" за 2008 та 2010 роки бачимо, що обсяг реалізації продукції зменшується, що говорить про те що на шахті немає можливостей підвищувати добичу вугілля.

Трудові ресурси використовуються не зовсім ефективно. Плинність кадрів зростає у 2010 році у порівнянні з 2009роком, продуктивність зменшилась на 15,3% ((78,42-92,62)/92,62*100) можливості її підвищити немає, середня заробітна плата зросла на 16,8% ((46,73-40/40*100). Звідси видно, що зарплатня набагато випереджає продуктивність праці, що і призвело до відносної перевитрати фонду оплати праці на суму 24692.8 тис. грн.

Основні фонди також використовуються не зовсім ефективно. Знос ОФ складає від 42,6% до 34,1%., фондовіддача знижується і у 2010 році складає 0,449 грн./грн., тобто віддача виручки від реалізації продукції складає 44,9 коп. на одну гривню вартості фондів, що є негативним. У зв’язки з цим відносні перевитрати основних фондів склали 183238,4 тис. грн.

Структура собівартості продукції майже не змінюється. Сама велика питома вага це витрати на оплату праці (від 34,% до 35,7%) і сама маленька - амортизаційні витрати, близько 5-6%.

Фінансовим результатом діяльності шахти у 2010 році є збиток. Звідси збитковість продажу, збитковість активів, власного капіталу.

Ділова активність також находиться на низькому рівні. Майже усі показники мають негативний результат або погіршились.

Звідси робимо висновок, що господарська і фінансова діяльність шахти має тенденцію до зниження і можна вважати стан діяльності шахти незадовільним і тому терміново менеджерам шахти треба шукати шляхи до його поліпшення

Як видно з аналізу діяльності підприємств-конкурентів, ВП « Ш/у «Ровеньківське» має на ринку доволі сильних конкурентів по добутку вугілля. Однак бачимо, що обсяг добутку вугілля збільшується. По добутку вугілля першу позицію у 2010році займає ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева». Реалізовано продукції більше на ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева», та і собівартість реалізації найбільша на цій же шахті. Ціна вугільної продукції найбільша на ВП «Шахта №81 Київська».

За проведеними розрахунками та побудованим багатокутником конкурентоспроможності можна зробити наступні висновки: наші шахти діють у ринковій ніші, розрахунковий коефіцієнт конкурентоздатності цієї групи лежить у діапазоні від -0,99 до -2,9. Підприємства цієї групи обслуговують маленькі ринкові сегменти, які інші учасники конкуренції не бачать або не беруть до уваги. Для них характерний високий рівень спеціалізації. У своїй діяльності підприємства залежать від клієнтів.

Рівень конкурентоздатності ВП « Ш/у «Ровеньківське» находиться у межах від -0,94 до -1, це вище ніж у наших конкурентів.

Розглянута методика дозволила визначити конкурентну позицію досліджуємого підприємства через розрахунок фінансових показників: серед трьох підприємств конкурентів. ВП «Ш/у Ровеньківська» займає однакову позицію з ВП «Шахта ім. В.В.Вахрушева» і вони незначно випереджують ВП «Шахта №81 Київська», всі вони діють у одній ринковій ніші, обслуговують маленькі ринкові сегменти, і в своїй діяльності залежать від головного підприємства. тобто ДП «Ровенькиантрацит». Щоб поліпшити свою конкурентну позицію шахті треба збільшити добич вугілля, підвищити продуктивність праці, тому що, зростання продуктивності праці за існуючих умов на 1% уможливить збільшення виробничого потенціалу підприємства приблизно на 0,67%, і, як наслідок, отримати прибуток, також шукати шляхи зниження собівартості вугільної продукції.

Пропонується для зниження собівартості впровадити заміну арочного кріплення на анкерне кріплення для проведення підготовчих робіт по повітряпадаючому уклону і використання кріплення з сталевополімерних анкерів за рік дозволить отримати економічний ефект у сумі 3418,2 тис. грн., а переведення котельної шахти на спалення метаноповітряної суміші, тобто використовувати як паливо для опалення котельні вторинної сировини, дозволить шахті економити природний газ, що на даний час є одна з головних задач нашої країни.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992р.

. Закон Украины «Об Антимонопольном комитете Украины» // Відомості Верховної Ради України.-№50 від 14.12.1993.-С.472-481.

3. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потенциал промышленного предприятия.- М.: Экономика, 1989.- 240с.

. Иванов Н. Й., Левина Е. В., Михальская В. А. и др. Производственный потенциал: обновление и использование. - К.: Наук. думка, 1989. - 254 с.

. Одегов Ю. Г. и др. Трудовой потенциал предприятия: пути эффективного использования / Ю. Г. Одегов, В. Б. Бычин, К. Л. Андреев: Под ред. Н. А. Иванова. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991. - 172 с.

6. Олексюк О. І. Управління потенціалом акціонерних товариств // Автореф. дис. канд. екон. наук. - К., 2001.

. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. - 1998. - №2.-С. 262-271.

8. Синица В. Г. Производственный потенциал предприятия и эффективность его использования // Экономика промышленного производства. Республ. междувед. сб. науч. трудов. - Минск, 1992.-Вып.21.-С.73-78.

. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие / Под ред. А. П. Градова. - 3-є изд., испр.- СПб.: Спец-Лит, 2000. - 589 с.

. Вейц В. Потенциальные и кинетические производительные силы мирового хозяйства. - Кн. 1. - М, 1927. - С. 22.

Воблый К. Г. Производительные силы Украины. Техника, экономика и право / Науч. записки Ин-та нар. хоз-ва. - 1924. -№4-5. - С. 126-149.

Струмилин С. Г. К вопросу об изменении народного благосостояния // Вопросы статистики. - 1954. - №5. - С. 12-28.

Немчинов В. С. Экономико-математические методы и модели // Избр. произв.: Вбт.-М., 1967.- Т.З.-С. 207.

.Майданчик Б. И., Карпунон М. Б., Любенецкий Л. Г. Анализ и обоснование управленческих решений. - М.: Финансы и статистика, 1991.

15 Федонін О. С., Репніна І. М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник, - К.: КНЕУ, 2004 - 316с.

16. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности: 4-е изд., перераб и доп. - Минска: ООО «Новое знание», 2000. - 688с.

Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование.: Учеб. метод. пособие.- 2-е изд. - К.: МАУП, 1998 - 272с.

Архипов В.М. Проектирование производственного потенциала объединений (теоретические аспекты). - Л.: Изд-во ЛГУ,1984.-135с.

Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ. ст. Е.М.Пеньковой. - М.: Прогресс, 1990.-736с.

Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с французского СПб.: Наука, 1996.-589с.

Портер М. Конкуренция: Учебное пособие: Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2000.-495с.

. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебник.- 5-е изд. испр. и доп. М.: Дело. 2002. -448с.

. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - С.: ИНФРА-М.-2000.-312с.

. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. - М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2002. -892с.

. Килячков А.П. Технология горного производства: Учебник для вузов.- 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Недра, 1985. - 400с.

ДОДАТОК

Організаційна структура управлення ш/у «Ровеньківська»