Вплив іноземних інвестицій на економіку України на прикладі ПАТ Уманський завод 'Мегомметр' Черкаської області

Вплив іноземних інвестицій на економіку України на прикладі ПАТ Уманський завод 'Мегомметр' Черкаської області

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретично-методологічні засади впливу іноземного інвестування в економіку України

.1 Економічна сутність іноземних інвестицій

.2 Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ПАТ Уманський завод “Мегомметр”

.1 Загальні відомості про підприємство

.2 Характеристика показників господарської діяльності ПАТ Уманський завод “Мегомметр”

.3 Основи зовнішньоекономічної діяльності

Розділ 3. Вдосконалення механізмів залучення іноземних інвестицій в АПК України

.1 Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні у сфері АПК

.2 Рекомендації щодо поліпшення інвестування підприємства та ефективності використання інвестицій

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах формування ринкових відносин має місце прискорений розвиток економіки одних галузей і уповільнення інших, що неоднозначно впливає на соціально-економічний розвиток держави і регіонів. Тому органи державної влади та місцевого самоврядування повинні визначити пріоритетні напрямки вкладення інвестицій у розвиток тих галузей, що мають потенціал росту та характеризуються супутнім позитивним впливом на інші галузі народного господарства. На кожному етапі економічного розвитку загальні обсяги інвестицій розглядаються як найважливіший критерій стабільного функціонування конкретної галузі. Незважаючи на позитивні тенденції росту показника ВВП в Україні, проблема підвищення інвестиційної привабливості регіонів та окремих галузей промисловості залишається актуальною.

Від роботи підприємств промислового сектора, харчової та переробної промисловості значною мірою залежить ефективність функціонування всього агропромислового комплексу України, розвиток якого позитивно впливає на всю економіку і, в кінцевому рахунку, сприяє підвищенню рівня життя населення.

Стабільний розвиток промисловості та галузей переробної сфери АПК, насамперед, визначається станом їх матеріально-технічної бази. Той факт, що виробниче обладнання більшості підприємств цих галузей потребує модернізації або повної його заміни на нові переробні потужності, обумовлює нагальну потребу в акумулюванні значних фінансових ресурсів. Проте фінансовий стан підприємств більшості галузей АПК залишається дуже складним. Більшість підприємств мають низькі показники рентабельності, платоспроможності та фінансової стійкості. Через відсутність власних обігових коштів підприємства змушені залучати зовнішні інвестиції у розвиток виробничої діяльності.

Враховуючи трансформаційний характер економіки України, одним із найбільш оптимальних джерел інвестиційних ресурсів є іноземні інвестиції. Залучення прямих іноземних інвестицій у АПК не лише вирішує ряд виробничих проблем підприємств галузей, а й має важливий кумулятивний ефект, оскільки такі інвестиції сприяють підвищенню рівня ефективності й продуктивності в інших підгалузях агропромислової системи.

Проблематика національного регулювання іноземного інвестування була й залишається ключовою з точки зору створення інвестиційного клімату, а також забезпечення ефективності функціонування капіталу. В цьому контексті, розробка практичних оцінок щодо перспектив удосконалення інвестиційного режиму повинна бути методологічно узгоджена із загальними закономірностями міжнародного руху капіталів, підприємницькою інвестиційною логікою і конкретними завданнями розвитку агропромислового сектору України.

Проблемам залучення іноземних ресурсів в українську економіку були присвячені багато наукових праць. Проте кількість проведених досліджень процесів іноземного інвестування саме підприємств АПК є досить обмеженою. Серед основних слід відзначити вітчизняні дослідження Борщевського П., Величко Є., Герасимчука М, Дейнеко Л., Дмитрука Б., Кваши С, Кісіля М., Крисанова Д., Лобаса М., Лукінова І., Пересади А., Савчука В., Трегобчука В., та інших вчених. Серед іноземних дослідників проблем іноземного інвестування переробної сфери АПК, виділяють Данінга Д., Маланоксі М., Нінга Ю., Хендерсона Д., Хенді Ч., Ріда М., та інших вчених-економістів.

У більшості країн з перехідною економікою велика увага науковців приділяється саме дослідженню проблем залучення прямих іноземних інвестицій у АПК, що пояснюється його національною пріоритетністю. Саме тому, доцільним є вивчення іноземного досвіду створення сприятливого інвестиційного клімату у агропромисловій системі країн Центральної та Східної Європи і відповідних наукових досліджень відомих науковців та представників іноземних компаній, які є потенційними інвесторами підприємств АПК України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів залучення іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку економічних відносин, а об'єктом дослідження - організаційно-економічні умови, механізми та чинники залучення іноземних інвестицій у галузі АПК України.

Під час проведення досліджень використано такі методи, як аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення. Для аналізу загальноекономічних та інвестиційних процесів широко застосовувались динамічні порівняння та графічне зображення даних.

Джерелами інформації є: статистичні дані Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України та міжнародних організацій; вітчизняні публікації.

Розділ 1. Теоретично-методологічні засади впливу іноземного інвестування на економіку України

.1 Економічна сутність іноземних інвестицій

Розпочаті зміни у господарському механізмі України, зумовлені переходом до ринкової економіки, потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Необхідною умовою ефективності такої діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків і спланованість інвестиційної політики держави в період, коли економіка, у зв'язку з трансформацією більшості підприємств, потребує великих інвестицій.

Інвестиційна діяльність підприємств являє собою сукупність цілеспрямованих практичних дій господарюючого суб'єкта ринку щодо реалізації його інвестицій [1].

Складовими елементами інвестиційної діяльності є:

суб'єкт (інвестор);

об'єкт (об'єкт інвестицій);

зв'язок між ними (інвестування з метою одержання прибутку);

середовище, в якому вони існують (інвестиційне середовище).

Інвестиційне середовище визначається як сфера діяльності, яка визначає специфіку та зміст інвестиційного процесу [2].

Закон України „Про інвестиційну діяльність" визначає широке коло об'єктів інвестиційної діяльності, основними з яких є вкладення в основні фонди та обігові кошти і цінні папери; внески та паї; майнові права та права на інтелектуальну власність [3].

Інвестиційна діяльність здійснюється інвесторами, які разом з користувачами об'єктів інвестиційної діяльності, постачальниками товарно-матеріальних цінностей та обладнання, банківськими та іншими установами інвестиційної ринкової інфраструктури є суб'єктами інвестування [4].

Термін „інвестиція" трактується як довгострокове вкладення капіталу (коштів) у різні галузі економіки, переважно за межами країни. [5]

Нині цей термін перетерпів багато змістових змін, тому у найбільш широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його подальшого збільшення. Проте вони не завжди можуть бути довгостроковими. Так, наприклад, вкладення у цінні папери, часто буває короткостроковими.

Законом України «Про інвестиційну діяльність » під інвестиціями було визначено всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект [3].

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

Дещо неточним, на думку Пересади, є здійснення інвестицій з метою одержання соціального ефекту. Цей ефект може досягатись не від прямих інвестицій в підприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до держбюджету, що використовуються на фінансування соціальних програм [7].

У праці П. Самуельсона [9] інвестиції трактуються як відмова від використання доходів на поточне споживання на користь капіталоутворення і очікуваного збільшення споживання у майбутньому. В ньому найшли своє відображення дві взаємопов'язані сторони цього процесу - довгостроковий характер і спрямованість на розширення і задоволення потреб.

Більшість економістів схиляється до думки, що рушійною силою інвестиційного процесу виступають майбутні прибутки, які можуть бути отримані в наслідок здійснення інвестицій. Рішення, що приймаються щодо інвестицій слід розглядати на рівні підприємств, які здійснюють інвестиції і економіки країни в цілому. До того ж, інвестиційні рішення, прийняті окремими фірмами, здатні вплинути на майбутнє економічне положення всієї нації [10].

Економічну сутність інвестицій можна одночасно розглядати з різних точок зору, що зумовлює їх класифікації за різними ознаками. В сучасній економічній теорії існують різні підходи щодо класифікації інвестицій.

За можливістю приймання участі в управлінні підприємством інвестиції поділяють на:

● прямі інвестиції - інвестиції, що здійснюються юридичними чи фізичними особами, які мають право участі в управлінні об'єктом інвестування, тобто контролюють не менше 10% акцій АТ або статутного капіталу, або отримують таке право в результаті вкладання інвестиції;

● портфельні інвестиції - купівля акцій і паїв, що не дають інвестору можливості впливу на управління підприємством;

● інші інвестиції - надання кредитів різних видів, що не передбачають участі кредитора в управлінні;

За джерелами інвестування:

банки (кредитні установи, фінансові структури, компанії, об'єднання);

інвестиційні фонди;

ринок цінних паперів;

прямі інвестори (стратегічні партнери, приватні інвестори);

міжнародні фінансові і економічні організації;

кредитні лінії іноземних держав [11].

За періодом інвестування виділяють короткострокові і довгострокові інвестиції [12].

За обсягом розрізняють інвестиції на валові і чисті.

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямований на нове будівництво, придбання засобів виробництва і товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій за винятком суми амортизаційних відрахувань.

За джерелами використання капіталу інвестицій поділяються на власні і залученні. До власних джерел належать амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток підприємства і статутний капітал, додаткова емісія акцій. До залучених - бюджетні і позабюджетні джерела.

Бюджетні - це асигнування в рамках реалізації державних програм, засоби виділені з бюджету для розвитку, інвестиційні і податкові кредити, інші пільги, що надають державні органи управління. Не бюджетні - кредити комерційних банків, засоби, одержані від емісії цінних паперів, основні фонди і обладнання, отриманні на умовах лізингу та ін. [10].

Найбільш зручним засобом для проведення короткострокових і невеликих за об'ємом залучень є отримання банківського кредиту. Частіше всього такі кредитні ресурси оплачуються згідно процентів за обумовленою ставкою. Коли потрібне залучення достатньо великого обсягу ресурсів і на довготривалий термін більш зручним є оформлення облігаційного займу. У цьому випадку позика поділяється на пакет облігацій, які розміщуються серед багатьох кредиторів [13].

Досить привабливою є позика, так як після закінчення строку кредитування, виплати сум боргу та процентів дебітор не несе ніяких зобов'язань і весь прибуток у подальшому належить тільки йому. У

протилежному випадку позика веде до значних збитків і при невиконані своїх зобов'язань підприємство може стати банкрутом.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі:

    інвестування, яке здійснюється громадянами, спілками, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами;

-        державного інвестування;

         іноземного інвестування;

         спільного інвестування громадянами та юридичними організаціями України та іноземних держав.

Законом України "Про іноземні інвестиції" під іноземними інвестиціями було визначено всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту [14].

Залучення іноземного капіталу може здійснюватись у формі портфельних та прямих інвестицій.

Портфельними інвестиціями називаються вкладення капіталу в групу проектів, наприклад, придбання цінних паперів різних підприємств. У випадку портфельних інвестицій основною задачею інвестора є формування і управління оптимальним інвестиційним портфелем, як правило, здійснюване за допомогою операцій купівлі і продажу цінних паперів на фондовому ринку. Таким чином, портфельні інвестиції найчастіше являють собою короткострокові фінансові операції [15].

Прямі іноземні інвестиції - набуття тривалого інтересу резидентом однієї країни у підприємстві-резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями) внаслідок придбання власності за кордоном і вкладення капіталу.

Головною ознакою іноземних прямих інвестицій є те, що на їх основі виникають тривалі ділові зв'язки між підприємствами, за яких інвестор може вагомо впливати на прийняття рішень підприємством, у яке вкладено його кошти. Сучасний обсяг експорту інвестицій прямих іноземних щороку досягає до 300 млрд. дол. США. Понад 95% цих інвестицій здійснюють між собою розвинуті країни у формі перехресного інвестування. Режим іноземного інвестування в Україні регламентовано Законами України "Про іноземні інвестиції" (1992) і "Про режим іноземного інвестування" (1997) та іншими законодавчими актами [16].

У Законі України "Про іноземні інвестиції" під підприємством з іноземними інвестиціями визначалась будь-яка правова форма підприємства, якщо іноземний інвестор володіє в середньому протягом календарного року не менш як 20 відсотками оголошеного статутного капіталу або часткою не менш як 100 тисяч доларів США [14].

Прямі іноземні інвестиції забезпечують довготривалий взаємозв'язок, що відображає існуючий інтерес інвестора до іноземного об'єкта. З погляду спрямованості дій, іноземні інвестиції можна розділити на інвестиції, спрямовані на заснування проекту (нетто-інвестицій), а також інвестиції на розширення та реінвестиції.

Нетто-інвестиції здійснюються при заснуванні чи купівлі підприємства [15].

Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції) в основному спрямовуються на збільшення виробничого потенціалу.

Реінвестиції передбачають використання вільних інвестиційних ресурсів за допомогою їх спрямування на придбання, виготовлення нових засобів виробництва та підтримки складу основних засобів підприємства.

Брутто-інвестиції поєднують у собі нетто-інвестиції і реінвестиції. Ухвалення рішення про інвестиції є стратегічним, одним із найбільш важливих і складних завдань управління.

При цьому в сфері інтересів інвестора виявляються практично всі аспекти економічної діяльності підприємства, починаючи від навколишнього, соціально-економічного середовища, показників інфляції, податкових умов, стану і перспектив розвитку ринку, наявності виробничих потужностей, матеріальних ресурсів і закінчуючи стратегією фінансування проекту [15].

Україна може, з часом, відігравати важливу роль на світових ринках промислової продукції. Для досягнення цієї мети потребують подальшого розвитку інфраструктура і ринок послуг: зв'язок, реклама, юридичні, бухгалтерські послуги, тощо. Основні світові компанії намагаються завчасно отримати місце на українському ринку. Такі "захисні" інвестиції, ймовірно, є менш важливими за інвестиції товаровиробників і вимагатимуть більшого контролю над керівництвом компанії, в яку вони інвестовані. Більшість інвестицій у агропромисловому секторі належать до цього типу. На перший погляд, розміри таких інвестицій можуть здаватися значними, але з погляду міжнародного агробізнесу вони є мінімальними.

Значна частина коштів, яка надходить в Україну з-за кордону у вигляді іноземної допомоги, надається урядами іноземних держав та міжнародними (всесвітніми) установами. Іноземна допомога може надаватись за політичних чи економічних мотивів. Двостороння іноземна допомога - допомога, що надається урядом чи урядами певних держав урядові іншої держави - прагне бути політично вмотивованою. Багатостороння іноземна допомога - допомога, що надається міжнародною установою - прагне бути вмотивована економічно.

Економічно вмотивована іноземна допомога призначена для створення умов економічного розвитку країни - отримувача. Під іноземною інвестицією у вузькому значенні ми розуміємо цінності які вкладаються іноземними та місцевими приватними установами у діяльність, що має за мету підвищити їх власний добробут та у зв'язку з цим і добробут країни -отримувача. Економічно вмотивована іноземна допомога спрямована на сприяння створенню середовища, привабливого для іноземних інвесторів. За цими ознаками іноземна допомога відрізняється від іноземних інвестицій.

Іноземна допомога може бути класифікована за чотирма головними типами: гуманітарна, військова, технічна та інвестиційна. Гуманітарна допомога впроваджується для допомоги за умов стихійного лиха, таких як повінь або голод. Вона надається не як позика, а як акт благодійності.

Військова допомога, обсяги якої значно зменшились внаслідок закінчення холодної війни, впроваджується для відтворення національних збройних сил на виконання загальної політичної мети.

Технічна допомога, що надається Україні, призначена для передачі знань та технологій і передбачає невеликі за обсягами інвестиції.

Інвестиційна допомога передбачає безпосередню передачу грошових коштів отримувачу на конкретні цілі. Невелику двосторонню допомогу можна розглядати як інвестицію. Технічна та інвестиційна допомога, що надходить навіть від одного донора, може працювати у напрямках, які протирічать один одному, так як різні програми допомоги надходять від різних установ та на досягнення різних цілей [17].

Серед основних іноземних інвесторі в Україні можна виділити:

приватні інвестори-підприємці;

транснаціональні корпорації (ТНК);

інституційні інвестори - міжнародні фінансові організації, такі, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК).

Інвестори-підприємці - найбільш ризикова та найактивніша у вкладанні капіталу група. У своїх інтересах вони використовують насамперед недоліки у законодавстві, галузі або підприємства тієї чи іншої країни. При виборі суб'єктів інвестування надають перевагу малим і середнім підприємствам, діяльність яких легко контролювати. Головною метою цих інвесторів є отримання швидких і ризикових прибутків. Причиною такої поведінки є висока вартість використовуваного капіталу та його обмеженість. Близько 80% від загальної кількості інвестицій, зроблених приватними інвесторами-підприємцями становлять інвестиції у негрошовій формі. Цей тип інвесторів імпортує у країну своє обладнання і технології виробництва, віддаючи перевагу створенню нового підприємства, а не купівлі вже існуючого.

Транснаціональна корпорація є підприємством, до якого входять материнська компанія, її дочірні підприємства та асоційовані підприємства за кордоном. Іноземна дочірня компанія - це підприємство, де інвестор, що є резидентом іншої країни, володіє значною, вагомою часткою капіталу, яка дає йому змогу протягом тривалого часу впливати на управління цим підприємством. Як доводить світова практика, ТНК є довгостроковими інвесторами, які мають свої власні технології. Здійснюючи інвестування в країну, вони ставлять за мету своєї діяльності здобути новий ринок для своєї продукції, отримати доступ до ресурсів, досягти більшої ефективності виробництва. ТНК віддає перевагу інвестуванню довгострокових проектів із залученням великого науково-дослідного потенціалу, що зумовлено легким доступом до капіталу, має передові стандарти ведення бізнесу. Ці компанії тримають ставку внутрішньої прибутковості інвестицій на середньому рівні і, як інвестори-підприємці, інвестують переважно у не грошовій формі.

Інституційні інвестори є фінансовими посередниками, які залучають кошти переважно через продаж акцій в інвестиційних фондах і вкладають ці кошти в диверсифікований портфель цінних паперів. До складу інституційних інвесторів відносять фонди прямого інвестування, які переважно здійснюють середньострокові капіталовкладення (5-7 років), купуючи великі пакети акцій компаній. Цей вид інвесторів досягає вищих рівнів прибутковості.

Серед інституційних інвесторів виділяють також такі організації, як ЄБРР та МФК, які фінансуються урядами різних країн. Ці інвестори мають іншу інвестиційну стратегію і критерії інвестування. На відміну від ТНК їх цілі набагато ширші, ніж максимізація прибутку.

.2 Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Темпи економічного розвитку та ефективне функціонування всіх галузей економіки в значній мірі визначається інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні. Необхідність інвестиційних вкладень в економіку стала очевидною для всіх господарських суб'єктів з моменту вступу України на шлях ринкових перетворень. Подальший розвиток економіки країни неможливий без активної інвестиційної політики і ефективного використання інвестиційного потенціалу національної економіки.

Важливим завданням реформування національної економіки є побудова ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності.

Поняття "регулювання інвестиційної діяльності" трактується економістами неоднозначно. Більшість авторів, ведучи мову про інвестиційну діяльність обмежується державним регулюванням. Відповідно до їхньої позиції регулювання інвестиційної діяльності охоплює тільки сферу державного управління бюджетними і позабюджетними коштами, які спрямовуються на капітальне будівництво і виробничий розвиток. Таке розуміння регулювання інвестиційної діяльності розглядається одна з умов реалізації державної інвестиційної політики, що полягає у прийняті законів та інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність у державі.

До форм державного регулювання інвестиційної діяльності автори відносять: визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги інвесторам, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання форм і умов фінансового інвестування; експертиз інвестиційних проектів у процесі розроблення державних інвестиційних програм; забезпечення захисту інвестицій регулювання умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордоном.

Одним з об'єктів державного регулювання є іноземне інвестування. Оскільки іноземні інвестиції - це важливе джерело фінансування розвитку економіки України, державне регулювання іноземного інвестування набуває особливого важливого значення. Воно є одним з видів соціального управління, врегульованого нормами права виконавчою та розпорядчою діяльністю відповідних органів державної влади щодо ефективного залучення та раціонального використання іноземних інвестицій для економічного зростання і підвищення рівня життя народу.

Регулювання іноземного інвестування здійснюється уповноваженими державними органами - представницькими, виконавчими, судовими.

Але провідне місце у цьому процесі належить безперечно економічному апаратові держави, на який покладено завдання про ведення державної політики в галузі регулювання іноземного інвестування [19].

В Україні на державному рівні управління інвестиційною діяльністю займаються органи виконавчої влади загальної (лінійної), функціональної (міжгалузевої) та галузевої компетенції. Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації здійснюють керівництво органами функціональної та галузевої компетенції. Органи функціональної компетенції мають повноваження надвідомчого характеру. До них належать: Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Фонд державного майна України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України [18].

Державне регулювання іноземного інвестування має ґрунтуватися на принципах взаємної відповідальності іноземного інвестора і держави: дотримання основних прав і свобод іноземних інвесторів; юридичної відповідальності іноземних інвесторів за порушення закону, або міжнародних договорів; заохочення іноземних інвесторів, які спрямовують інвестиційні ресурси у програми (проекти), визначені державою як пріоритетні; удосконалення законодавства щодо іноземних інвестицій.

Заходи державної політики у сфері іноземного інвестування мають бути синхронізованими з масштабами й напрямами ринкової трансформації [18].

Однак, на сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх і зарубіжних інвесторів в значній мірі стримується за рахунок несприятливого клімату, що створився внаслідок цілого ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. Так, в якості внутрішніх факторів, що стримують активність інвестиційних процесів необхідно виділити такі: зниження фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, а також господарюючих суб'єктів; населення; недосконалість і часта зміна законодавчої і нормативно-правової бази; недосконалість фінансово-кредитної системи; слабкий розвиток фондового ринку і ринку капіталів; відсутність системи страхування ризику інвесторів; нестабільна політична ситуація; зростаючий рівень корупції.

Крім дії внутрішніх факторів, на зниження темпів приросту об'єму іноземних інвестицій в Україні вплинула несприятлива фінансова кон'юнктура в світі, яка викликана крахом окремих регіональних ринків, що стримує більшість інвесторів від вкладень в економіки, які розвиваються [20].

Треба враховувати сукупність зовнішніх і внутрішніх об'єктивних та суб'єктивних факторів, що можливо тільки за наявності дієвої системи державного регулювання, а також відповідного фундаментального й науково-методичного забезпечення.

Діяльність іноземного інвестора, як правило, регулюється національним законодавством країни, що приймає. Можна також виділити кілька міжнародних актів (багатосторонніх, регіональних, двосторонніх), що регулюють іноземне інвестування: Звід принципів і правил з обмеження ділової практики ЮНКТАД, Міжнародних кодексів поведінки про передачу технології ЮНКТАД, Кодекс поведінки ТНК 0071, Антський пакт, Принципи дій ОЕСР тощо. Розв'язання спорів здійснюється, зокрема, над національною структурою-Міжнародним центром регулювання інвестиційних спорів, створеним у 1965 році.

Міжнародними дво- та багатосторонніми угодами, як правило, регулюються такі питання інвестування, як: визначення інвестицій та інвесторів; умов ввозу прямих зарубіжних інвестицій; заохочення інвестицій; загальні норми режиму; переказ платників; вимога щодо результату господарської діяльності; позбавлення інвестора прав власності; вирішення спорів; норми поведінки корпорацій.

Аналіз практики іноземного інвестування свідчить, що у більшості країн світу діяльність іноземних інвесторів регламентується, як правило, національними законами, постановами чи адміністративними процедурами. Положення цих законів поширюється здебільшого на всіх економічних суб'єктів - національних та іноземних. Окремих законів, що регулюють діяльність лише іноземних інвесторів, зазвичай, не існує. Діють лише окремі адміністративні постанови або циркуляри, що визначають правила поведінки іноземного інвестора у конкретних ситуаціях [19].

Збільшення обсягів та оптимізація структури іноземного інвестування можливі тільки за умов підвищення привабливості інвестиційного клімату і створення відповідно до ринкових засад механізму взаємодії іноземного інвестора й органів державної влади (державного апарату), а також за умови наявності сталого економічного зростання і подальшої лібералізації економіки. Провідна роль у розв'язані цих проблем на сучасному етапі, без сумніву, належить саме державі [19].

Слід відмітити, що в Україні існує широка законодавча база для інвестиційної діяльності. Порядок і умови здійснення інвестиційної діяльності в Україні визначаються такими нормативно-правовими актами:

Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р.;

Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.;

Закон України "Про приватизацію державного майна" від 4.03.1992 р.;

Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 18.07.1996 р.;

Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайових і корпоративних інвестиційних фондів)" від 15.03.2001 р.;

Положенням "Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7.08.1996 р.;

Положенням "Про порядок проведення конкурсів по продажі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації і корпоратизації" затвердженим 13.09.2000 р. наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України і Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку.

В Україні існує надійна система державної реєстрації інвестицій.

Також в Україні існує відпрацьований механізм захисту інвестицій. Розділ 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" містить перелік державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Так ці інвестиції на Україні не підлягають націоналізації, державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції за виключенням здійснення заходів порятунку у випадку стихійного лиха, аварії, епідемій і інше. Дана реквізиція може бути проведена на основі рішень органів призначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземним інвесторам гарантується право на повернення інвестицій.

В Законі України "Про режим іноземного інвестування" також передбачено захист інвестицій незалежно від форм власності. Цей захист забезпечується законодавством України, а також договорами України з іноземними країнами. Інвесторам, в тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, які б могли перешкоджати управлінню інвестиціями, їх використанню і ліквідації.

Додатковим законодавством про активізації підприємницької діяльності на регіональному рівні стало створення спеціальних (вільних) економічних зон, а також введення спеціального пільгового режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Передбачається також продовжити реформування податкової системи, збільшити розміри довгострокового кредитування АПК: практично впровадити механізми поточного кредитування. Програма також направлена на сприяння проведенню судової реформи і забезпечення безумовного виконання судових рішень.

Такі комплексні заходи дадуть потенційним вітчизняним і іноземним інвесторам можливість вибрати найбільш ефективні напрями інвестування, налагодити зв'язки з надійними партнерами і вкладати засоби в інвестиційно привабливі об'єкти [21].

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ПАТ Уманський завод «Мегомметр»

.1 Загальні відомості про підприємство

Уманський завод електровимірювальних приладів “Мегомметр” був заснований наказом міністра електротехнічної промисловості УРСР у 1957 році. Для організації нового підприємства було виділено земельну ділянку площею 8,4 га. На цій території стояли чотири напівзруйновані артілі “ Металотруд” та стара будівля синагоги. В цьому ж році було зараховано перших працівників підприємства - 177 чоловік, на долю яких випали всі труднощі організації заводу. На київський завод “Точелектроприлад” відправляються дві групи робітників для професійної підготовки, після чого він передає заводу “Мегомметр” технологію виготовлення трансформаторів струму.

Основною спеціалізацією заводу стає виробництво малогабаритних щитових та переносних електроприладів промислового призначення, а також мегаомметрів та трансформаторів струму. “ Мегомметр” стає єдиним в СРСР заводом по виготовленню всіх видів трансформаторів струму, а з 1961 року - по виготовленню мегомметрів.

У 1958 році була створена перша потокова лінія складання мегомметра М1101, який згодом експортувався в 51 зарубіжну країну.

Колектив заводу неодноразово нагороджувався перехідними Червоними прапорами за виконання зобов’язань планів п’ятирічок, за подання шефської допомоги сільському господарству і двічі за впровадження комплексної системи управління якістю продукції. В 1971 році заводу присвоєно звання “ Підприємство високої культури виробництва”.

З цього часу почався новий етап у розвитку підприємства: власна розробка та виробництво електровимірювальних приладів, комерційна, зовнішньоекономічна та торговельно-посередницька діяльність.

За технологічним принципом на заводі застосовуються всі види переробки і виробництва, характерні для приладобудування: механічна обробка, переробка пластмас, лиття кольорових металів, складання, холодна деформація металу, гальваніка і лакофарбування.

З 1972 року підприємство - активний учасник усіх міжнародних і національних виставок, які проводяться в Україні, Росії і за кордоном: Брно (Чехія), Делі (Індія), Гданськ (Польща), Берлін (Німеччина). На виставці в Москві завод був нагороджений Дипломом I ступеня, а інженерам-розробникам були вручені золота, дві срібні і чотири бронзові медалі.

На міжнародній арені вироби заводу були удостоєні: Золотого призу за кращу торгову марку та імідж (двічі, у 1993-1994 рр.); Діамантової зірки в Мехіко за зовнішньоекономічні зв’язки; різними пам’ятними призами за участь у виставках в Парижі (1992 р.), Римі (1993р.), Мадриді (1993-1994 рр.); Великого призу США за якість і обслуговування (2000 р.); дипломів виставок у Києві, Москві (2000-2007 рр.): «Україна - крок у нове тисячоліття», «Україна - 2000-2005», «Україні і Світ », Партнерство в ім’я злагоди і розвитку», «ЛЭП - 2001-2003», «100 кращих товарів України», «Техмаш. Енергозбереження», «Госзаказ-2006 », «Elkom-Ukraine 2012», (м. Київ) та «ЕлектроТехноЕкспо» (м. Москва) та багато інших.

Публічне акціонерне товариство «Уманський завод «Мегомметр» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Відкритим акціонерним товариством підприємство стало відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210 «Про корпоратизацію підприємств».

Публічне акціонерне товариство «Уманський завод «Мегомметр» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр», усіх його набутих прав та обов’язків.

Власниками товариства, що володіють 10 і більше відсотків вартості активів товариства (відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства») є фізичні особи:

    Крижанівський Володимир Вікторович (володіє 578945 акціями, що становить 60,4248% у статутному капіталі товариства);

-        Крижанівська Інна Володимирівна (володіє 201550 акціями, що становить 21,0359% у статутному капіталі підприємства).

Голова наглядової ради - Крижанівський Володимир Вікторович.

Голова правління - Бондаренко Валентин Євгенійович.

Товариство діє згідно із Цивільним та Господарським кодексами України, законами України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Статутом, а також у відповідності з рішенням органів управління товариства, прийнятими у межах компетенції, положеннями, внутрішніми правилами, процедурами, регламентами та іншими локальними правовими актами товариства.

Сьогодні ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» (з квітня 1994 року) - сучасне промислове підприємство, оснащене потоково-конвеєрними і напівавтоматичним і автоматичними лініями і новітніми станками. Випускаються прилади для вимірювання великих та малих значень опору ізоляції; вимірювачі: фази-нуль напруги дотику, опору заземлення, відстані до місця пошкодження силових кабелів; щитові амперметри, вольтметри; трансформатори струму для передачі сигналу інформації вимірювальним приладам; щитові трансформатори, які застосовуються у сільськогосподарському виробництві (млини, крупорушки, ремонтні майстерні); товари народного споживання.

Крім того, підприємство надає широкий спектр послуг по ремонту електрообладнання, виготовлення виробів з дерева та металу, ремонту та виготовлення деталей до сільськогосподарської техніки, лакофарбуванню та гальванічним покриттям.

Завод розташований на двох земельних ділянках: основна виробнича територія площею 8, 4 га, прирейкова база - 2,3 га. Загальна площа будівельних споруд - 39 тис. кв. м.

Метою діяльності товариства є сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, здійснення господарської діяльності не заборонених чинним законодавством України з метою одержання прибутку, його використання та розподіл в інтересах акціонерів товариства та трудового колективу.

Дочірніх підприємств товариство не має.

ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» є юридичною особою приватного права, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Статут товариства зареєстровано в Уманській міській Раді 18.05.2011року.

Статутний капітал підприємства станом на 01.10.94 р., складав 95,8 тис. грн. (він не індексувався). Кількість номінальних акцій 383250 штук (номінальна вартість кожної акції - 25 коп.) Проведено додатковий випуск акцій - 574875 шт. номінальної вартістю 25 коп. на суму 143718, 75 грн. Після емісії статутний капітал підприємства складає 239531,25 грн., поділений на 958125 акцій. Державної власності у статутному капіталі немає.

Станом на 31.12.2012 року статутний капітал товариства становить 239531.25грн. з кількістю простих іменних акцій 958125 штук. Кількість акціонерів складає 3559 осіб.

Більше 50 років підприємство займає видне місце на ринку приладів електровимірювань.

2.2 Характеристика показників господарської діяльності підприємства

Господарську діяльність підприємства найкраще характеризують перш за все фінансові показники.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів систем фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Характеристику сучасного стану господарства розпочнемо з огляду показників розміру господарства по результатам звітів за три роки.

Таблиця 2.1

Динаміка основних показників розміру ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Аналізуючи динаміку основних показників розміру ПАТ «Уманський завод «Мегомметр » можна сказати, що реалізована продукція по підприємству у 2012 році збільшилась порівняно з 2010 роком на 12142 тис. грн., або на 32,3%. Це пов’язано з заміною старих приладів і устаткування в цехах, розробки нових більш ефективних методів по розробці і виготовленню електровимірювальних приладів, що дозволило оновити існуючий асортимент продукції підприємтсва.

Середньооблікова чисельність штатних працівників зменшилася у 2011році порівняно з 2010 на 26 осіб,у 2012 році цей показник піднявся до 728 осіб, але не наздогнав показників 2010 року, це пов’язано зі скороченням штатних працівників, а також виходом кадрів на пенсію.

У вартості оборотних коштів також відбулося збільшення з 10701,00 тис. грн. у 2010 р. до 14226,00 тис. грн. у 2012 р., протягом всіх трьох років.

Розглянемо склад та структуру товарної продукції ПАТ «Уманський завод «Мегомметр » за три звітні роки. Дані відобразимо у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Склад та структура товарної продукції ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

В структурі товарної продукції в середньому за три роки провідне місце займають мегаомметри - 20,7%, на другому місці знаходяться мікроомметри - 17.8%.

Забезпеченість підприємства ресурсами та еективність їх використання характеризуються за допомогою даних таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Основні показники забезпеченості ресурсів та ефективності їх використання у ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Виходячи з основних показників забезпеченості підприємства ресурсами та ефективності їх використання бачимо, що фондоозброєність у 2012 році в порівнянні з 2010 роком збільшилася на 37.9% або на 2.37 тис. грн., фондозабезпеченість також збільшилася на 2.2 тис. грн., фондомісткість навпаки мала тенденцію до зменшення на 13,5% або на 0,07 грн., а от фондовіддача збільшилась на 15% і становила 0,29 грн. тоді як в 2010 році вона становила 1,94 грн. Прибуток розрахований на 1 грн. основних виробничих фондів у 2012 році зріс на 47,4% проти показника 2010 року і становив 1,83 тис.грн.

Характеристику основних показників економічної ефективності виробничої діяльності підприємства покажемо в таблиці 2.4

іноземний інвестиційний правовий фінансовий

Таблиця 2.4

Основні показники економічної ефективності виробничої діяльності ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Аналізуючи дані таблиці можна помітити, що ефективність виробництва у 2012р. мала тенденцію до збільшення. Так, наприклад вартість валової продукції у розрахунку на 100 га с.-г. угідь збільшився на 2212,16 тис.грн, на 1 середньорічного працівника - 26,2 тис.грн.

Також можна помітити, що у 2012 році норма прибутку помітно збільшилась порівнянні з 2010р. і становила 205,60%. Це пов’язано з розширенням кола покупців продукції, виходом на нові зовнішньоекномічні ринки та покращення технології виробництва продукції.

Отже, можна зробити висновок, що загальний стан підприємства протягом трьох років був достатньо стабільним для його успішного функціонування. Хоча звичайно спостерігалися спади у чисельності працівників,що пов’язано зі скороченням персоналу,але це не вплинуло на виробництво і реалізацію продукції ПАТ «Уманський завод «Мегомметр».

2.3 Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб’єктів господарської діяльності країни та відповідних іноземних суб’єктів, заснована на взаємовигідних відносинах між ними.

Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII (із змінами).

ПАТ «Уманський завод «Мегомметр » є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Підприємство займається як експортом, так і імпортом продукції.

Експорт - це продаж продукції, робіт чи послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення продукції за межі митного кордону України з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.

Експортна операція - це комерційна діяльність, яка пов’язана з продажем та вивезенням за кордон товарів, робіт та послуг для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Імпорт - це ввезення продукції, робіт чи послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності на митну територію України з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.

Імпортна операція - це комерційна діяльність, яка пов’язана з ввезенням на митну територію України товарів, робіт та послуг для передачі їх у власність українському контрагенту.

Зараз на підприємстві є три відділи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: відділ зовнішньоекономічних зв’язків, маркетингу і збуту та відділ зовнішньої комплектації. Два останніх займаються проведенням переговорів з торговими партнерами та попередньою підготовкою контрактів.

Починаючи з 1996 року для організації, проведення та контролю зовнішньоекономічних операцій на підприємстві організований відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ).

До його складу входять два працівника:

•  начальник відділу (декларант);

•        економіст митної справи (декларант).

Обидва декларанти мають ліцензії ДМСУ на здійснення брокерської діяльності.

Основними завданнями, які вирішує відділ є:

•  проведення переговорів з іноземними контрагентами;

•        підготовка та укладання зовнішньоекономічних контрактів;

•        виконання брокерських процедур для митного оформлення документів;

•        проведення експертизи зовнішньоекономічних контрактів;

•        вивчення законодавства України в галузі митної справи.

Розглянувши процес здійснення зовнішньоекономічних операцій, можна виділити кілька стадій, які виконують і за які відповідають різні відділи підприємства, а саме: вивчення ринку, пошук партнерів, організація переговорів, підписання контракту, оформлення документів.

Організацією маркетингової діяльності на підприємстві займається відділ маркетингу і збуту, який підпорядковується заступнику голови правління по зовнішньоекономічній діяльності. До складу відділу входять:

•  начальник відділу

•        заступник начальника

•        група маркетингу (2 чол.)

•        група реалізації (2 чол.)

Основними завданнями, які вирішує відділ маркетингу є:

§ вивчення та проведення маркетингових досліджень на зарубіжних ринках;

§  пошук споживачів та визначення ефективних каналів розподілу;

§  планування, розробка та розширення товарного асортименту, з урахуванням попиту та аналогічних товарів конкурентів;

§  організація виставок та презентацій продукції підприємства;

§  формування плану виробництва, з урахуванням попиту;

§  планування маркетингової діяльності та ін.

При проведенні маркетингових досліджень постає проблема отримання необхідної інформації про конкурентів, торгових партнерів та посередників. Тому найчастіше відділом використовується матеріали міжнародних та національних спеціалізованих виставок, в яких підприємство бере активну участь. Це дає змогу порівняти якісні та цінові характеристики приладів-конкурентів, вивчити пропозицію нових компонентів, які дозволять підвищити якість та конкурентоспроможність продукції, встановити безпосередні контакти з потенційними споживачами. Як правило, у таких виставках приймають участь як передові виробники електровимірювальної техніки, так і найбільші споживачі.

У 2012 році найбільш ефективними стали виставки «Elkom-Ukraine 2012», (м. Київ) та «ЕлектроТехноЕкспо » (м. Москва).

Відділом маркетингу проводяться заходи по вивченню попиту і потреб в приладах підприємства в різних галузях народного господарства. З метою розширення ринку збуту ведеться реклама виробів шляхом публікацій в газетах, журналах, галузевих каталогах, довідниках. Крім того, підприємство випускає власні каталоги, прайс-листи, буклети, рекламні проспекти, де можна знайти детальну інформацію про продукцію під торговою маркою «Мегомметр». Ефективно провадиться адресна реклама - розсилка поштової реклами найбільш вірогідним споживачам, таким як великі компанії обленерго. Так, завдяки цілеспрямованій рекламі щитових приладів, вдалося значно підвищити обсяги продажів амперметрів та вольтметрів змінного струму - більш ніж на 9 тис. шт. порівняно з 2010 роком.

У 2008 році було розроблено та впроваджено ще один сайт заводу. То ж на даний час доступно два сайти з інформацією про дане підприємство: www.omm.ru та www.megommetr.com.

При відвантаженні і продажу приладів використовують різні види транспорту: залізниця (контейнери, вантажобагаж), авіа багаж, автомобільний транспорт, кур’єрська пошта, «Автолюкс», самовивіз.

З метою сервісної підтримки своєї продукції, працюють організовані заводом сервісні центри в Росії та Білорусі, які виконують гарантійне та післягарантійне обслуговування приладів підприємства за кордоном.

Маркетингова політика підприємства передбачає різні форми стимулювання продажів, такі як поставки з відстрочкою платежів, консигнація товарів. Крім того, до постійних клієнтів застосовується система лояльності у вигляді оптових знижок. Але тим не менш близько 80% експортних операцій здійснюється на умовах повної або часткової передоплати.

Таким чином, маркетинговий відділ займається вивченням всього, що пов’язано з експортним ринком, тобто покупцями продукції підприємства.

Пошуком закордонних постачальників комплектуючих та матеріалів і дослідженням їх ринків займається відділ зовнішньої комплектації.

Після остаточного вибору партнера по угоді кожен з цих відділів складає попередній контракт, який проходить експертизу у відділі ЗЕЗ. Якщо це велика угода або угода, яка заключається на тривалий термін, торгові переговори проводяться лише відділом ЗЕЗ.

При укладанні контракту відділ ЗЕЗ проводить аналіз потенційного контрагента насамперед щодо його платоспроможності, після чого відбуваються безпосередні переговори, тобто сторони формують пункти та умови майбутньої угоди. На даний час більшість переговорів відбувається за допомогою засобів факсимільного зв’язку.

Перед попереднім узгодженням сторонами умов договору ВЗЕЗ готує паспорт угоди та подає його на розгляд керівництва, яке розглянувши угоду дає дозвіл на її проведення та підписує відповідні документи. Після цього відбувається остаточне завірення угоди і сторони приступають до її виконання. Оформленням документів займаються декларанти з відділу зовнішньоекономічних зв’язків, оскільки лише вони уповноважені на роботу з митними органами України чи країни контрагента. Крім того, даний відділ займається аналізом зовнішньоекономічної діяльності підприємства для здійснення планування у даній сфері. Аналізуючи укладені довготермінові угоди на початок року та дані зі спеціалізованих виставок, які надає відділ маркетингу і збуту, відділ ЗЕЗ прогнозує можливість укладання нових угод і вказує майбутні об’єми поставок за кордон.

Підприємство, являючись суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, повинно звітувати перед державою про обсяги та напрями зовнішньоторгових операцій. Такою формою звітності у ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» є оперативний галузевий звіт «експорт - імпорт» (ЕКІМ), в якому показана динаміка експортних (імпортних) операцій.

Зміст містить таку інформацію:

•  найменування товару, що ввозився чи вивозився;

•        країна відправник/одержувач;

•        кількість та одиниці виміру товару;

•        вартість у гривневому еквіваленті;

•        вартість у доларовому еквіваленті.

Для оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності спершу потрібно розглянути динаміку експортних операцій.

В таблиці 2.3.1 покажемо динаміку експортних операцій у ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» за 3 роки.

Таблиця 2.3.1

Динаміка експортних операцій у ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Експортно-імпортна діяльність товариства насамперед починається з укладення контракту.

Складається контракт за участю двох сторін у іноземній валюті або в рублях РФ (в даному випадку валютою є російські рублі).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні правила та звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, якщо установчі документи не передбачають інше.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту), структура якого є такою:

. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладання.

. Преамбула.

. Предмет договору (контракту).

. Ціна та загальна сума договору.

. Кількість (або ціна та кількість).

. Умови і строк поставки, момент переходу ризику.

. Умови оплати.

. Пакування і маркування.

. Прийомка товару.

. Форс-мажор.

. Порядок і заявка претензій.

. Арбітраж.

. Інші умови

. Термін дії договору.

. Юридичні адреса і реквізити.

Вищенаведена структура контракту(договору) є зразком. Предметом контракту №1500-08 на поставку продукції є прилади і апаратура для вимірювання і контролю електричних величин, автотрансформатори. Валютою платежу і контракту є російські рублі, загальна сума угоди 150 млн. руб. Поставка на умовах CPT (м. Корольов, РФ). Особливістю даної угоди є те, що вона укладена строком на 1 рік, тобто поставки відбуваються регулярно на попередньо узгоджених умовах. Змінюються лише певні супровідні документи (вантажна митна декларація, рахунок-фактура і специфікація).

До контракту включені такі товаросупровідні документи:

•  генеральна специфікація

•        специфікація(на конкретну поставку)

•        вантажна митна декларація

•        рахунок-фактура

•        сертифікат про походження товару (форма СТ-1)

•        міжнародна товаро-транспортна накладна (СМR)

•        відповідний лист книжки МДП

При реалізації продукції за кордон ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» використовує дилерську мережу. Основними представниками заводу в Російській Федерації є ТОВ «Регион ДП», в Республіці Білорусь - ТОВ «Приборторг». Частка продукції, реалізованої через посередників становить 40%.

Дані посередники здійснюють повний комплекс операцій по продажу та після продажному обслуговуванню продукції, але витрати на поширення інформації про продукцію несе ПАТ «Мегомметр» (реклама, проведення спеціалізованих виставок, експозицій тощо). Але, не слід перевищувати частку посередників, тому що вони монополізують даний ринок і не дають можливість підприємству отримати стабільних покупців, які через систему стимулювання продажів та отримання інформації безпосередньо від виробника, будуть зацікавленні у підтриманні різних видів співпраці з заводом.

Основними покупцями продукції заводу при поставках на експорт являються: Росія, Білорусь, Молдова, Казахстан, Узбекистан, країни Прибалтики, Грузія, Монголія, Куба та ін. Безумовно, найбільшим споживачем є Російська Федерація.

Серед основних закордонних партнерів можна виділити:

    ТОВ «АНК» (Молдова);

-        NEWTEXKO LTD» (Англія);

         «MATAVIMO TECHNIKA» (Узбекистан);

         ТОВ «Інтеркомплекс» (Болгарія);

         ТОВ «Приборторг» (Білорусь);

         ТОВ «Контакт - Сервіс» (РФ);

         ТОВ «Регион ДП» (РФ);

         ТОВ «КС -Логистика », РФ.

Серед цілого ряду електровимірювальних приладів (в т.ч. і для вимірювання опору) підприємство займає монопольне становище не лише в Україні, а і СНД та Європі.

До основних конкурентів заводу належать:

    Житомирський завод радіоприладів;

-        Хмельницький завод трансформаторів;

         ЗАТ «Київточелектроприлад»;

         концерн «Siemence» та ін.

При формуванні конкурентоздатності товарів наше підприємство намагається регулювати такі показники як: ціна, термін доставки, умови оплати, наближення покупців до продавців, зручність розрахунків, гарантійне та післягарантійне обслуговування, інформація про товар, реклама, енергомісткість та економічність товару, сервісне обслуговування. Одним із заходів, що дає можливість виділитися серед конкурентів є сервіс - надання покупцям комплексу послуг для забезпечення ефективного використання купленого товару.

Слід відмітити, що на ПАТ "Уманський завод "Мегомметр" сировина майже повністю постачається пiдприємствами України. Деякі комплектуючі вироби (резистори, транзистори, геркони тощо) підприємство отримує з РФ.

Постачальниками за основними видами сировини та матерiалiв, що займають 10% в загальному об'ємi постачання є:

•  ТОВ "Медаллат" - кольоровi метали;

•        ТОВ "Ольга" - кольоровi метали;

•        ТОВ "Альянс" - чорнi метали;

•        ТОВ "Укрметiс" - крiплення;

•        ТОВ "Акватон" - провода;

•        ТОВ "Одестрей" - стеклотекстолiти;

•        ТОВ "Хiмпласт" - пластик.

Найбільшими іноземними постачальниками є:

    ВАТ «Новолипецкий металургический комбинат », РФ;

-        ВАТ «Рикор-Электроникс », РФ;

         «Toronto», Канада.

Цiни та матерiали на комплектуючi постiйно збiльшуються. Більшість підприємств, які постачають сировину є посередниками.

Продукція, яку виробляє та реалізує ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» відповідає вимогам національних та міжнародних норм.

Успішне використання планування дає можливість товариству досягати ефективної підприємницької діяльності на зовнішньому ринку. Планування стратегії підприємства має на меті насамперед попередити несприятливий вплив зовнішніх чинників. Найважливішою його функцією є прогнозування майбутнього. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї діяльності, товариство зменшує можливість непередбаченої дії основних чинників, що діють на світовому ринку. Так, чіткий прогноз, допомагає скоригувати дії підприємства для успішного його функціонування на певний період часу, що призводить до відмінного результату і уникнення небажаних проблем.

Організаційна структура управління ЗЕД, як складова частина внутрішнього управління визначається, насамперед, загальною стратегією товариства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйняте вважати стратегію засобом виживання підприємства шляхом адаптування до середовища, а структуру - конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище - стратегія - структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування підприємства.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максимізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутрішнього управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Звичайно ж кожне підприємство прагне бути №1 у своїй діяльності. Всі прекрасно розуміють, що конкурентоспроможність на внутрішньому ринку не гарантує йому вдалих результатів на зовнішньому. Тому важливою складовою успіху - є зменшення витрат. У наш час найбільш пріоритетними питаннями є правильний підхід планового відділу, злагоджені і продумані дії якого в поєднанні з впровадженням нових технологій на виробництві, дозволять мінімізувати витрати. Для визначення конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку, потрібно визначити ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства (таблиця 2.3.2):

Таблиця 2.3.2

Ефективність ЗЕД

Отже, на сьогодні ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» є успішним і процвітаючим у своїй зовнішньоекономічній діяльності. Налагоджено постійні зв’язки з покупцями продукції товариства. Асортимент продукції постійно оновлюється, що приваблює нових партнерів. На підприємстві провадяться постійні зміни по удосконаленню технологічних процесів та розробка нових сучасних електронних приладів, що робить підприємство прибутковим.

Одначе, одним із найболючіших питань на сьогодні для багатьох підприємств виробничої сфери, які здійснюють зовнішньоторгові операції є розмір податку на додану вартість. Справа в тому, що існуючий на сьогодні відсоток податку(а це 20%) не стимулює розвиток виробника, а через «вимивання» значних сум обігових коштів з бюджету підприємства значно стримує виробництво, підвищує собівартість продукції та зменшує наявність обігових коштів для укладання невідкладних договорів на поставку матеріалів та комплектуючих, що, в свою чергу, знижує конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках, відповідно знижується і кількість укладених угод. Для заводу «Мегомметр» ця проблема є особливо суттєвою, оскільки на зарубіжних ринках з’являється аналогічна продукція китайських виробників, нижчої якості, але і ціни на яку суттєво нижчі. Крім того, китайські фірми не несуть затрат на проектування даних виробів, а незаконно копіюють уже готові проекти підприємства, незважаючи на патенти. Таким чином, при укладенні зовнішніх договорів в угоді повинні міститися пункти стосовно державних гарантій забезпечення авторських прав і гарантувати їх повинна саме держава, оскільки вплив держави у міжнародних структурах (в т.ч. і судових) набагато вищий, ніж в окремо взятого підприємства. Такі методи будуть гарантією збереження іміджу підприємства на зовнішніх ринках.

РОЗДІЛ 3. Вдосконалення механізмів залучення іноземних інвестицій в АПК України

3.1 Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні у сфері АПК

У світовій практиці застосовується декілька механізмів залучення іноземних інвестицій. Будь-який із механізмів міжнародного інвестиційного співробітництва, за умови високого рівня його ефективності, надає країні та її суб'єктам господарювання ряд поточних і перспективних переваг. Світовий досвід залучення іноземних інвестицій є придатним для умов України.

Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину фундаментальних (безприбуткових) наукових досліджень і науково-технічних розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних (ризикових) підприємств. Особливе місце в системі державного інвестування посідає агропромисловий комплекс. Після визначення джерела фінансування вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування.

У західних країнах, крім традиційних способів залучення капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо) з’явились нові, такі як: франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

Протягом останніх років в нашій державі великого розповсюдження набула така форма інвестування як лізинг. Під лізингом вважається довгострокова оренда машин, обладнання і устаткування при збереженні права власності на них за орендодавцем, яка регулюється Законом України "Про лізинг" [24].

Лізинг не вимагає від підприємства великих витрат власних або залучених засобів. Спеціалізована лізингова компанія не надає підприємству кредит, а сама фінансує і здобуває для нього устаткування. Це устаткування передається підприємству в тимчасове користування.

На сучасному етапі розвитку економіки України лізинг розглядається як самостійний вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових ресурсів.

Одним із найбільш розповсюджених механізмів залучення прямих інвестицій в Україну є створення спільних підприємств (СП), у діяльності яких проявляються процеси кооперації, об'єднання знань, зусиль, засобів та набутого досвіду.

Минуле десятиліття ознаменувалося зростанням кількості спільних підприємств і інших стратегічних альянсів. Під утворенням спільного підприємства розуміється створення нової компанії за рахунок внесків активів бізнесу двох чи більшого числа окремих фірм. Нова організація веде свій бізнес окремо від корпорації-власника, але в його інтересах.

Стратегічні альянси розрізняються за ступенем контролю над власністю - від повного до обмеженого умовами контракту [22].

Економічні відносини, які виникають між учасниками СП, можуть приймати будь-які організаційні та правові форми і проявлятися з різною активністю. Загальним для СП усіх держав є те, що декілька партнерів, зробивши внесок у формі грошового капіталу, технологій та інших виробничих ресурсів, засновують об'єднання і беруть активну участь у прийнятті рішень [23].

Спільне підприємництво визначає різні форми співробітництва чи кооперації: спільне підприємство; договори про співпрацю, зокрема, у галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, технологій, маркетингу, менеджменту; контрактні взаємовідносини, тощо. Тобто спільне підприємство - це підприємство, корпорація чи інше об'єднання, утворене двома чи більше компаніями, приватними особами або організаціями, які об'єднали свої зусилля з метою розширення активності, спрямованої на створення довгострокового бізнесу. Власність спільного підприємства, як правило, розділена між його учасниками таким чином, щоб забезпечити їх паритетну участь у статутному капіталі і виключити абсолютне переважання впливу будь-якої із сторін [24].

Як свідчить практика функціонування спільних підприємств в Україні, іноземні партнери намагаються вкладати свої кошти в ті сфери економіки, де потрібні мінімальні вкладення, відбувається їх швидка окупність, може бути досягнута висока норма прибутку і більш-менш гарантована валютна виручка.[25]

З точки зору Деніеля Гарнера, Роберта Оуена та Роберта Конвоя одним із механізмів залучення іноземних інвестицій є організація венчурних підприємств.[22]

Венчурна фірма - це дрібна чи середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями, інженерними розробками і їхнім кредитуванням. Уловлюючи і фінансуючи нові ідеї, венчурна фірма допомагає крупним компаніям розробляти новітні напрямки науково-технічного прогресу.

На початку 80-х років венчурний капітал активно знаходив сфери свого застосування. Однак на початку 90-х рр. спостерігалось зменшення ризикового фінансування нових підприємств, оскільки венчурні інвестори не отримували високих доходів, як у другій половині минулого десятиліття. Швидкі позитивні зміни на ринку акцій, які відбулися у 1992 і на початку 1993 р., при одночасному значному зниженні доходів по боргових цінних паперах знову підвищили інтерес до венчурних проектів [22].

Особливою формою міжнародного економічного співробітництва є концесія, яка також може розглядатися як механізм залучення іноземних інвестицій.

Концесія являє собою договір на здачу в експлуатацію на визначених умовах землі, природних ресурсів, підприємств і інших господарських об'єктів, що належать державі. Концесійні договори укладаються на тривалі терміни, що є особливо сприятливим з точки зору розвитку виробничого сектора економіки країни. Плата за користування концесією розраховується у вигляді відсотка на капітал, що вкладається у майно його власників, а також ренти. Конкретний розмір платні визначається в ході переговорів сторін, виходячи з міжнародної практики концесійного співробітництва та використовуваних ставок. В Україні укладання і дія концесійних договорів регулюється Законом "Про концесії"", прийнятим Верховною Радою 16 липня 1999 року.

Одним із напрямів співробітництва в галузі інвестування є великомасштабне співробітництво на компенсаційній основі, яке передбачає:

надання на умовах кредиту цільовим призначенням фінансових або матеріально-технічних ресурсів;

0 створення виробничих та інших потужностей;

1 погашення фінансової заборгованості за рахунок виторгу від продажу продукції, зробленої на створених у процесі співробітництва потужностях.

Програмою стратегічного розвитку "Україна-2010" і Постановою Кабінету Міністрів "Про загальні засади розвитку інвестиційної діяльності на 2000-2010 роки" передбачені певні заходи щодо створення вільних економічних зон (ВЕЗ).

Створення вільних економічних зон та інших подібних районів стало одним з основних механізмів залучення іноземного капіталу у більшості країн світу.

Ще одним важливим механізмом залучення прямих іноземних інвестицій є відкриття підприємств - філій транснаціональних компаній.

Участь країни у міжнародному поділі праці, ступінь інтегрованості у світове господарство і її міжнародна конкурентоздатність у більшій мірі залежать від того, наскільки успішна діяльність ТНК, що базуються на її території. Це досягається за рахунок того, що, з одного боку, за кордоном створюються нові ринки, а з іншого боку, частина експорту ТНК припадає на їх закордонні філії. Інвестиції, розміщені у межах території іноземної держави, дозволяють національній фірмі обійти тарифні і нетарифні бар'єри. Таким чином, для материнської країни відкривається доступ до нових ємких ринків, які колись були для неї недоступними.

Для більш наочного зображення вище описаних механізмів залучення іноземних інвестицій розглянемо їх класифікаційну схему (рис. 3.1)

Рис. 3.1 Механізм залучення іноземних інвестицій

Усі перераховані вище механізми залучення іноземних інвестицій сприяють покращенню інвестиційного клімату держави і можуть активно використовуватися на практиці. Проте особлива увага уряду повинна спрямовуватися на визначення пріоритетності застосування тих механізмів, що найбільшою мірою сприятимуть розвитку галузей та регіонів, які потребують значних надходжень і визначають розвиток економіки загалом[ 23].

3.2 Рекомендації щодо поліпшення інвестування підприємства та ефективності використання інвестицій

Як було зазначено в попередніх розділах ПАТ «Уманський завод» Мегомметр» був створений на акціях власників і є юридичною особою приватного права. Дочірніх підприємств товариство не має.

Підприємство має плани щодо збільшення обсягів продажу продукції, послуг та товарів, модернізації або вдосконалення своїх нинішніх потужностей, розробки нових видів продукції для розширення своєї діяльності.

У 2013 році було розпочато пошукові проектні роботи по розробці цифрового мікроомметра ЦС 4105 та вимірювача опору заземлення ЦС 4107. У відповідності з план-графіками розробки та підготовки виробництва приладів у 2015 році заплановано провести державні випробування даних приладів та запровадити їх у виробництво. Також заплановано розробити цифрові вольтметри та амперметри з контактним виходом і провести дослідно-конструкторські роботи по розробці генератора для цифрового мегомметра ЦС 0202.

Планується не тільки розробка нової продукції, а й покращення якості тих виробів, які наявні у асортименті підприємства. Незважаючи на доволі непогані показники роботи, підприємство потребує оновлення основних засобів і технологічного обладнання, яке відноситься до застарілого. Здійснення цього плану можливе лише при наявності додаткових коштів.

Підприємство не отримує необхідної фінансової допомоги з боку місцевих органів влади, тому задля реалізації майбутніх проектів товариство залучає інвестиції.

Залучення іноземних інвестицій у галузь машинобудування дасть змогу створити нові виробництва, наростити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції, поліпшити ситуацію на ринку праці шляхом створення нових робочих місць в результаті модернізації та технічного переоснащення діючих підприємств.

За 2012 рік обсяг використаних інвестицій склав 3493 тис. грн.

За період 2012 року інвестиції в основний капітал склали 478 тис. грн., у тому числі:

2 на придбання машин і обладнання - 405 тис. грн.;

3 на виготовлення обладнання власними силами - 48 тис. грн.;

4 на капітальне будівництво (проектно-пошукові роботи) - 14 тис. грн.;

Інвестиції на поліпшення основних засобів склали 355 тис. грн., з них:

6 на капремонт будівель і споруд - 328 тис. грн.;

7 на капремонт машин і обладнання -27 тис. грн..

Одним із видів інвестування для товариства є формування власних фінансових джерел інвестицій - амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємства дасть змогу прискорити темпи економічного зростання.

Шляхи залучення інвестицій на ПАТ Уманський завод «Мегомметр» є досить вузькими, тому потрібно працювати над їх розширенням. Пропонується:

.   розширити рекламу власної продукції, адже в наш час саме реклама є одним з основних джерел інформації про підприємство, а також про вид діяльності, продукцію, яку вони випускають та послуги, які вони надають. Саме поширення знань про товариство та успішність його функціонування допомагає потенційним інвесторам у виборі привабливого інвестиційного проекту, полегшуючи таким чином доступ до інформації про можливість успішного вкладання коштів.

2. для ефективного використання інвестицій перейти на роботу з ф'ючерсними контрактами, що призвело б до значних заощаджень фінансових та матеріальних ресурсів, оскільки це надало б підприємству "впевненість у завтрашньому дні", тобто постійні ринки збуту, надійних постачальників та стабільні ціни на сировину і матеріали.

При наявності нових і умілому використанні наявних інвестиційних можливостей, належному рівню державної підтримки та інвестиційної політики держави у товариства є всі шанси зберігати лідируючі позиції серед підприємств на ринку промислової продукції України.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Тема даної курсової роботи, яка присвячена дослідженню інвестиційного клімату України є надзвичайно актуальною. Під інвестиційним кліматом ми розуміємо стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в межах держави, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

Інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика -нестабільною, що пов'язано з законодавчою базою, податковою політикою тощо. Це вимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів з метою його поліпшення.

Механізми залучення іноземних інвестицій сприяють покращенню інвестиційного клімату держави і можуть активно використовуватися на практиці. Проте особлива увага уряду повинна спрямовуватися на визначення пріоритетності застосування тих механізмів, що найбільшою мірою сприятимуть розвитку галузей та регіонів, які потребують значних надходжень і визначають розвиток економіки загалом.

Для розвитку АПК по оцінкам експертів, щорічні інвестиції в галузь повинні складати не менше 40 млрд. грн., в тому числі вкладання в промисловість - 20-25 млрд. грн. Для технічного переоснащення щорічно необхідно 10 млрд. грн. За оцінками економістів загальна потреба в інвестиціях в виробничу сферу України складає не менше 40 млрд. дол. Насправді, іноземними інвесторами у вітчизняну економіку було вкладено всього лише 5,53% від загальної потреби в інвестиціях. Тобто, спостерігається значний розрив між попитом на інвестиції і їх пропозицію. Серед основних причин такого становища слід виділити недостатнє техніко-економічне освоєння інвестиційних проектів, нестабільну політичну та економічну ситуацію, що значно знижує кількість якісних і перспективних інвестиційних проектів.

Таким чином, масштаби залучення іноземних інвестицій не справляють суттєвого впливу на ринкову трансформацію галузі.

Протікання інвестиційних процесів в АПК, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій. Поки не буде створено сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські і іноземні підприємці зможуть процвітати, Україна втрачатиме економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б збирати з таких підприємств. Український бізнес продовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньова економіка, а іноземний бізнес просто сторонитиметься України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1997.-с.384с.

. Черняк. Є. Сучасний стан інвестиційної діяльності // Економіка, фінанси і право. - 2000.- №4. - с 14.

. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №47, 1998. - №31. - с 17-26.

. Инвестиционная политика и воспроизводство основных фондов в системах ведения агропромышленного производства // АПК: Экономика, управление. - 1998.- №И,- с. 3-7.

5. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРРС О.С. Мельничука. Головна редакція радянської енциклопедії. - Київ, 1977.-279 с.

. Залучення іноземних кредитів: довідково-методичні матеріали для сільськогосподарських товаровиробників / За ред. П.Т. Саблука і М.І. Кісіля К.: ІАЕ, 1999. - 162 с

. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К., "Видавництво Лібра ТОВ, 1998 р.,-392 с

. Закон України „Про внесення змін та доповнень в Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня №283/97-136.

. Самуэльсон П. Экономика.- В 2-х томах: Т.1.- М: НПО "Алгон", ВНИИСИ. - 1993. -353 с.

. Огарков А. Инвестиционная политика и воспроизводство основних фондов в системах ведения агропромышленного производства // АПК: Экономика, управление.- 1998.- №П.- с.3-7.

.Финансирование перспективной деятельности предлриятия // Инвестиционный магазин. - 1999. - №10-11.- с.4-10.

. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник - К: МАУД 2000. -408 с: іл. -Бібліогр.: с. 399402.

. Пеленок А.П. Привлечение инвестиций: какой путь выбрать // Инвестиционный магазин. -1998. -№9.-с. 14-15.

. Закон країни "Про іноземні інвестиції" //Відомості Верховної Ради. -1992. - №26, с.357

. Идрисов А.Б., Картыпиев С.В., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ зффекгивности инвестиций - М: Инффмационно-издательский дом "ФИЛИН" - с. 272

. Економічна енциклопедія: У трьох томах Т.І. / Редкол.: С.В. Мочерний відп. ред., Є. Панченко та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000 - 864 с.

. Дон Ван Атта. Доповідь про потоки іноземного капіталу в Україну. Аналітичні дослідження ЦПЕР.

.Кузьмін О.Є., Князь С.В. Регулювання інвестиційної діяльності в

Україні //Фінанси України - 2002. №3. - с 97-107

. 3ахарін С.В. Державне регулювання іноземного інвестування // Фінанси України - 2002. - №1. - с. 92-101

. Гребенникова Е. Состояние инвестиционной деятельности в Украине и возможности ее активизации // Економіка, фінанси, право - 2003 - №2с. 14-17

. Редькина Е. Как привлечь инвесторов Правовые основы привлечения и использования иностранных инвестиций в АПК Украины // Новое сельское хозяйство - 2002 - №3 - с. 22-23

. Даниель Гарнер, Роберт Оуен, Роберт Конвой. Привлечение капитала / Пер. с англ. - М: "Джон Уайли знд Санз", 1995 г. - 464 с.