Еколого-біологічна характеристика флори рослин, які використовуються в косметології

Еколого-біологічна характеристика флори рослин, які використовуються в косметології

Міністерство освіти, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

Природничий факультет

Кафедра ботаніки

Курсова робота

Еколого-біологічна характеристика флори рослин, які використовуються в косметології

студентки

Мінки Вікторії Володимирівни

Науковий керівник:

Філатова О.В.

Харків 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Історія розвитку косметології, як науки

1.2 Біохімічний склад рослин, які використовуються в косметології

Розділ 2. Район на об’єкти та методи дослідження

.1 Район дослідження

.3 Об’єкт та методи дослідження

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

.1 Еколого-біологічна характеристика рослин, які використовуються в косметології

.2 Участь рослин, які використовуються в косметології у складанні фітоценозів

.3 Хімічний склад та фармакотерапевтичні властивості дослідженої флори

Розділ 4. Можливості використання теми дослідження у роботі вчителя

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Косметика в наші дні - це цілісна система знань про будову шкіри, про її роль в процесах життєдіяльності і загальному обміні організму, про терморегуляторной, захисною, дихальною, виділенням і інших її функціях, про механізми поглинання нею різних, зокрема, біологічно активних, речовин. Зараз, що дуже важливе, зріс інтерес до лікування травами на противагу використанню ліків, створених штучним шляхом [33].

У наш час, коли ринок заповнений хімічними засобами, інтерес до природної косметики не слабшає, адже у неї є істотні переваги - висока ефективність, дешевизна і можливість самостійно виготовляти косметику в домашніх умовах [2, 5, 7].

Косметологія - це наука або мистецтво? Це питання з`явилося в ту далеку годину, коли Людина тільки усвідомила себе людиною. Неможливо навіть уявити собі годину її народження, також як і не можна заперечувати її положення, що міцно вкоренилося в сучасному світі [28, 29].

Фітокосметика (від грец. Phito - рослина) - це високоякісний продукт, виготовлений на натуральній основі рослинного походження. Виробляється у відповідності з останніми науково-дослідними розробками. Така косметика відрізняється високим вмістом (70%) цінних екстрактів лікарських трав [25]. До складу фітокосметики входять: витяжки, екстракти, есенції рослинного походження, вітаміни, фітогормони, консерванти, і багато інших речовин. Всі ці компоненти виконують певні і дуже важливі функції [19].

Випуск фітокосметики здійснюється на сучасному науково-технічному виробництві з повним циклом робіт, починаючи з заготівлі рослин і закінчуючи випуском продукції. При цьому враховується досвід народної медицини, актуальні відкриття в медицині, хімії, біології [19, 11].

Збір і заготівля рослин виробляються в певний час, тому що необхідні для виробництва фітокосметики активні речовини утворюються і накопичуються в рослинах у певні періоди їх розвитку, що, безумовно, враховується при зборі сировини [10]. Деякі рослини заготовлюються весною, або літом в період цвітіння, інші-восени в період дозрівання плодів. Розподіляються активні речовини по-різному, що також обов’язково враховується. Звичайно ж, перш ніж використовувати ту або іншу рослину, вона піддається всебічним дослідженням (фармакологічному, ботанічному, хімічному). Кожен інгредієнт проходить клінічну перевірку на дерматологічну безпеку (подразнюючу дію) і алергенність. Лікарські рослини зручні і в домашньому використанні [11, 34].

За останні 10 років інтерес до фітокосметики значно зріс порівняно з 80-ми роками XX ст. У той час із-за бурхливого розвитку хімічної промисловості про натуральні продукти зовсім забули. У ті роки вважалося, що будь-яка синтетична сполука набагато корисніша для людського організму, ніж найцінніші природні компоненти. Погіршення екології, винекнення нових хвороб призвело до повернення у виробництво фітокосметики [13, 22].

Мета: Вивчення фіторізноманіття та фармако-терапевтичних властивостей лікарських видів рослин, що зростають у Харківській області, і використовуються у косметології.

Завдання:

1.       Вивчити історію застосування рослин в косметології.

2.       Вивчити видовий склад рослин, що мають лікарські властивості і застосовуються у косметології

.        Зробити їх порівняльний морфолого-екологічний аналіз, з’ясувати господарське значення.

.        Дослідити участь вивченої флори у складанні природних фітоценозів.

.        Проаналізувати хімічний склад і фармакотерапевтичні властивості дослідженої флори.

.        З’ясувати можливості використання результатів дослідження у роботі вчителя біології.

Об’єкт дослідження - лікарські рослини Харківської області, що використовуються у косметології.

Предмет дослідження: еколого-біологічні, господарські і фітоценотичні хімічні та фармако-терапевтичні особливості лікарських видів рослин, що використовуються у косметології.

Розділ 1. Огляд літератури

.1 Історія розвитку косметології, як науки

Колискою косметики вважається Древній Єгипет, де косметичні засоби були відомі понад 4000 років тому. Перший довідник по косметиці був виявлений в Єгипті і складений Клеопатрою. Не так давно італійські вчені знайшли залишки парфумерної фабрики цариці Клеопатри. Цариця та її сучасниці єгиптянки фарбували волосся і використовували різні пахощі на основі натуральних речовин і трав - на шкіру обличчя і рук вони наносили пахучі масла, прагнучи надати їй гарний, доглянутий вигляд. При розкопках був виявлений «косметичний кабінет», що належав єгипетській цариці Хатшепсут. Не хто інший, як жерці в ті часи були кращими фахівцями по косметиці. Вони були хранителями рецептів виготовлення фарб, ефірних масел і пахощів. Вдалося відновити майже дві сотні косметичних рецептів: наприклад, для захисту від сонця дівчата та жінки використовували склади з суміші кунжутної, оливкової, касторової олій, овечого і волового жиру. У гробницях стародавніх поховань виявлені посудини з мазями і різними пахощами, що містять ладан, мирру, рожеве і лавандова олія.

Секретом виготовлення косметичних засобів в той час володіли жерці - для цього вони використовували численні рослини. Вже тоді косметичні засоби застосовувалися як у лікувальних, так і в суто декоративних цілях. Так, наприклад, жерці Давнього Єгипту білили щоки, обводили очі зеленою (вуглекислої міддю) і натирали тіло запашними маслами, фарбували сиве волосся в чорний колір,використовуючи для цього кров чорних тварин. Що стосується використання лікувальних властивостей косметики, то в Стародавньому Єгипті існував обряд очищення повернулися із бою полководців за допомогою різноманітних косметичних засобів. Кілька днів і ночей на самоті храму жерці відновлювали фізичне і психічне здоров'я воєначальників за допомогою грязей, глини, рослинних бальзамів, масажних масел, фруктово-овочевих сумішей, кислого молока, молодого пива і водяних ванн, чергуючи контрастні стани активності і розслаблення. Заможні люди застосовували дорогі методи поліпшення зовнішності (фарбувалися і жінки, і чоловіки), дістаючи для цього спеціальні речовини, а менш багаті, не мудруючи, застосовували народні засоби. Наприклад, їдкий сік деяких видів півників використовували в якості рум'ян - подразнення шкіри цим соком викликало почервоніння, яке зберігалося тривалий час [34].

До наших днів дійшла мода єгипетських красунь - подовжувати ока за допомогою темної лінії вздовж повіки по напрямку до скроні. Єгиптянки використовували для цього яскравозелений олівець з розтертого малахіту, пізніше - чорну фарбу з паленої слонової кістки і деревного вугілля. Підведення очей не лише жінками, але й чоловіками запобігало запалення повік від сліпучого сонця і сухого вітру [32].

Зберігся один з найдавніших у світі рецептів туалетної води, композиція якої була складена з ароматів мірри, лепехи, ялівцю, кипариса, коріандру, м'яти та меду. Стародавні єгиптяни використовували також аніс, кедр, коріандр, кмин, виноград і навіть цибуля і часник [22].

У Древній Русі гігієна та догляду за шкірою також приділяли велику увагу. Особливо поширені були російські лазні зі своєрідним хльостким масажем віниками. Для освіження тіла робили масажі з мазями, приготованими на травах, застосовували так званий «холодець» - настій з м'яти [15]. Побутова косметика у російських жінок грунтувалася на застосуванні продуктів тваринного походження (молока, кисляку, сметани, меду, яєчного жовтка, тваринних жирів) і різних рослин (огірків, капусти, моркви, буряка тощо), для догляду за волоссям використовувалося реп'яхову олію [14]. Російські жінки знали, що огірковий сік, відвар петрушки роблять обличчя білим, а рослинні жири пом'якшують і відновлюють еластичність шкіри обличчя, шиї та рук. Їм були добре відомі і лікувальні властивості дикорослих трав. Вони збирали квіти, траву, ягоди, плоди, коріння рослин і вміло використовували їх для приготування косметичних засобів - настоєм волошки, наприклад, протирали жирну, пористу шкіру; подорожник, листя кропиви, мати-й-мачухи, коріння лопуха застосовували при лупи і випадання волосся;буряком користувалися як рум'янами [17,24].

.2 Біохімічний склад рослин, які використовуються в косметології

Цілющі властивості лікарських рослин пояснюються тим, що тваринний світ, у тому числі і людина, мільйони років розвивався у тісному зв'язку з рослинами, які були його основним джерелом їжі. Тому клітини рослин, тварин і людини мають багато спільних функцій і властивостей [1]. Однак тільки рослини можуть створювати різноманітні органічні сполуки з мінеральних речовин, води та сонячної енергії, людині і тваринам це не дано. У складі рослин містяться біологічно (фармакологічно) активні речовини, які в організмі людини або тварини викликають певний терапевтичний ефект, впливаючи на ті чи інші органи. У рослинах вони зазвичай містяться в невеликій кількості, але зате володіють сильною дією на організм людини [5, 25].

Огляд речовин, що діють, почну з найбільш поширених і таких, що мають, мабуть, найбільше значення в косметології -це кумарини. Кумарини широко поширені в рослинному світі, і приємний запах свіжого сіна якраз і обумовлений їх вмістом. Вперше ці речовини були виділені в 1820 році з бобів «тонко» південноамериканського дерева, що має індіанську назву «кумаруна». Звідси і назва речовин, виділених у вигляді безбарвних запашних кристалів. Згодом відкрили, що кумарин утворює багато похідних, і в даний час відомо більше 150 таких природних з’єднань. З цієї групи найбільш важливими для медицини виявилися речовини, що відносяться до фурокумаринів. Було встановлено, що багато хто з них володіє різними фармакологічними властивостями. Деякі підвищують чутливість тварин і людини до ультрафіолетових променів, що у ряді випадків викликає хворобливі явища на шкірі у вигляді різних висипів і інших дерматитів при зіткненні з рослинами, що містять їх, в сонячні дні [2, 22, 10].

Дубильними речовинами називають сполуки багатоатомних фенолів, що мають терпкий смак і дублять шкіру. Серед дубильних речовин найбільше поширення мають галлотанини, эллаготанини і дубильні речовини, що конденсують. Рослинні дубильні лікарські засоби є надзвичайні по фармакологічній дії і хімічній будові біологічно активних речовин. У минулому вони займали почесне місце в домашньому лікуванні,а тепер їх успадкувала сучасна медицина. Дубильні речовини у вигляді настоїв, відварів, екстрактів застосовують як кровоспинний засіб; крім того, вони діють як місцеві анестетики і антисептики і значною мірою як антидоти (протиотрути) і як в’яжучі засоби. Інтерес до дубильних речовин в медицині підвищився, коли виявилося, що багато з них (особливо катехіни) в значній мірі володіють - вітамінною активністю, збільшуючи резистентність стінок кровоносних судин і одночасно зберігаючи і підсилюючи дію вітаміну С [23, 24, 26].

Багато рослин відрізняються більш менш сильним запахом, особливо помітним, якщо їх молоде листя розтерти між пальцями. Запах полину, чебреця або материнки, ймовірно, відомий кожному. Всі ці запахи обумовлені вмістом в рослинах особливих речовин - ефірних масел. Схожість з жирами в ефірних маслах лише зовнішня, а за хімічним складом це абсолютно різні сполуки: жирні масла є складними ефірами гліцерину з жирними кислотами, а ефірні масла - складні суміші різних органічних сполук. До складу ефірних масел можуть входити ароматичні і аліфатичні сполуки і два класи терпеноїдів - монотерпени і сесквитерпени. Багато рослин, що містять ефірні масла, використовуються як сировина для здобуття духів, одеколонів і інших виробів парфумерної промисловості; інші служать як приправи, що ароматизують їжу або напої. Деякі ефірні масла мають лікарське значення і надають певну фізіологічну дію на органи тварин і людини [4, 5, 8].

З речовин неалкалоїдного, і не глікозидного характеру можна назвати вітаміни. У рослинному і тваринному організмі вітаміни грають величезну роль в побудові тих ферментних систем, без яких не можуть відбуватися жодні перетворення речовин в клітках. Набір вітамінів в рослин і тварин різний; найбільше вітамін виробляють рослини. Найширше поширений вітамін С. Деякі вітаміни не зустрічаються в рослинних клітках і виробляються самим тваринним організмом, але знову-таки з речовин, які тварини отримують з рослин. Наприклад, у всіх зелених частинах рослин є замаскований хлорофілом червоно-жовтий каротин; він же знаходиться у ряді жовтих плодів (абрикоси, обліпиха). У організмі травоїдних тварин каротин перетворюється на вітамін А [9, 11, 12].

Ще є слизи і камедь. Прикладом камеді може служити так званий вишневий клей, який утворюється на тріщинах кори вишневих і черешневих дерев. У рослині камеді та слиз (коли вони не є наслідком хворобливого перетворення клітинних стінок) утворюються або як запасні речовини, споживані самою рослиною на процеси зростання, або ж виконують особливу роль. Наприклад слиз, виступаючий на поверхні насіння айви і льону, приклеює це насіння до ґрунту і тим самим перешкоджає їх здуванню вітром. Слизи володіють високою водозатримувальною здатністю, тобто здатні поглинати багато води, не розріджуючись. Слизи і камедь зазвичай є супутніми речовинами, що заважають виділенню необхідних лікарських речовин [30].

Органічні кислоти входять до складу клітинного соку більшості рослинних кліток. Скупчуючись в значних кількостях в листках, стеблах і особливо в плодах, вони надають цим частинам рослини кислого смаку. Деякі органічні кислоти цілющі, інші представляють супутні речовини, що легко видаляються з сировини при приготуванні косметологічного препарату.

Мінеральні речовини, що містяться в рослинах, теж грають вельми істотну роль. Залежно від кількісного вмісту в рослинах їх ділять на макро- і мікроелементи. Макроелементи, до яких відносяться калій, кальцій, магній, кремній, фосфор, залізо і інші, досить широко зустрічаються в рослинах. Вміст в рослинах мікроелементів, до яких належать мідь, марганець, нікель, миш’як, кобальт, молібден, цинк і інші.

Такі у загальних рисах основні речовини, що знаходяться в лікарських рослинах і надають цілющу дію на організм людини. Треба відмітити, що, не дивлячись на всі успіхи хімії і фармакології, далеко не у всіх випадках відомо, що ж саме в даній рослині є цілющим. Інколи пошуки алкалоїдів, глікозидів, ефірних масел і танидів в будь-якій лікарській рослині дають негативний результат, а тим часом рослина при найстрогішій клінічній перевірці дає сповна чіткий лікувальний ефект. У багатьох випадках вживання лікарських рослин цілющим виявляється не одна певна речовина, а комбінація речовин, причому сприяти терапевтичній дії можуть такі речовини, які, узяті самі по собі, жодною особою фармакологічною активністю не володіють.

Розділ 2. Район на об’єкти та методи дослідження

.1 Район дослідження

Наші дослідження проходили в Лозівському та Зміївському районах Харківської області.

Лозівський район розташований у південній частині області на межі з Дніпропетровською та Донецькою областями. Площа- 1421, 8 км². Населення - 107,4 тис.осіб, у тому числі міське - 71,4 тис.осіб.

Поверхня-низовина пологохвиляста лесова рівнина, розчленована долинами, балками та ярами. Перевищення вирівняних ділянок над днищами балок в межах обасті 15-25 м. Територія району знаходиться в межах вододільного плато басеїнів річок Сіверський Дінець та Дніпро. Загальний похил поверхні- з півночі на південь, абсолютні відміки висот- до 192 м. над рівнем моря. Район лежить у межах Лівобережно - Дніпропетровсько - Приазовської північно-степової фізико-географічної провінції, у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні.

Річки належать до басейну Дніпра та Сіверського Дінця. Збудовано з вдосховища: Бритайське (224 га), Краснопавлівське (3,5 тис.га.) та Орільське (700 га), і також 123 ставки загальною площею водного дзеркала 1728 га. На південному сході району простягалося русло каналу Дніпро-Донбас.

Серед грунтів найпоширенішими чорноземи звичайні середньо смугасті (78% площі району), є також лучно-болотні, подекуди солонцюваті та солончакові.

Степова рослинність збереглася на непридатних для оранки ділянках вододолів і схилах балок. Площа лісів і лісових насаджень - 4,6 тис.га. лісосмуги складаються з білої акації звичайної, видів тополі, клена, дуба звичайного, ясена звичайного, шовковиці чорної тощо.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 22,23%.

У районі існують 7 заказників місцевого значення (3-ботанічних, 2- ентомологічних, 1-загальнозоологічний, 1-орнітологічний), також дендропарк місцевого значення у м.Лозова.

Зміївський район (з 1976 по 1990 рр. - Готвальдівський) розташований у центральній частині Харківської області.

Площа району - 1365,7 км² Населення- 81,5 тис. осіб, утому числі міського - 37,1 тис. осіб. Щільність населення - 60 осіб/ км².

Територія району розміщується переважно на Полтавській рівнині та південно-західних відрогах Середньоросійської височини. Поверхня - підвищена платоподібна, плоскохвиляста рівнина, яка розчленована балками та ярами. Максимальні відмітки висот- у західній частині району (220-216 м над рівнем моря).

За фізико-географічним районуванням територію району відносять до Середньоросійської лісостепової фізико-географічної провінції, він лежить головним чином в недостатньовологій, теплій агрокліматичній зоні.

По території району протікають р.р. Сів. Донець та його притоки - Уда, Мож (з притоками Вільшанкою та Боровою), Гомільша, Бишкин та ін. Озера розташовані в заплавах річок, з них найбільше - Лиман. Побудовано 84 ставки загальною площею водного дзеркала 480 га.

На території району поширені чорноземи типові глибокі (більш ніж 46 % площі району). Трапляються також сірі лісові, лучноболотні, дерново-слабопідзолисті грунти.

Ліси (в основному по берегах Сів. Дінця) та лісові насадження займають площу 45 тис. га. Серед деревних порід переважають дуб звичайний (56% площі) та сосна звичайна (37%). Ростуть також вільха клейка, клен татарський, види верби, бруслини, глоду, терен, калина звичайна тощо. Флора району включає близько 140 видів лікарських рослин.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 50,78.

В районі засновано національний природний парк «Гомільшанські ліси» та 11 заказників місцевого значення (2 - ландшафтних, 3 - лісових, 2 - ботанічних, 3 - ентомологічних та 1 - гідрологічний). Площа територій ПЗФ становить 15782,2 га (11,57% від загальної площі району).

.2 Об’єкт та методи дослідження

Об’єкт дослідження - лікарські рослини Харківської області, фітоценози з участю лікарських рослин.

Предмет дослідження: еколого-біологічні, господарські і фітоценотичні особливості лікарських видів рослин.

Матеріали з досліджуваної теми збиралися у 2010-2011 роках в с. Герсеванівський, Лозівського району та с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. При цьому нами були використані методи збору рослин, гербаризації, визначення, маршрутних екскурсій, екологічного аналізу та камеральні методи (аналіз, складання таблиць, діаграми та висновки).

Для того, щоб правильно зібрати, визначити та загербаризувати рослину, необхідно виконувати такі правила: рослини для гербаріїв збирала у суху погоду. Для гербаріїв брала непошкоджені рослини з підземними органами, не обриваючи зелених минулорічних пагонів, пожовклого листя. У деревних рослин зрізала окремі пагони. Підземні органи рослин обережно звільняла від ґрунту, товсті корені або кореневища розрізала уздовж, залишаючи в гербарії лише половину. Рідкісні рослини не збирала, описувала їх на місці. З метою охорони природи необхідно дуже обережно відноситись до всіх рідкісних і зникаючих рослин.

Було проведено визначення життєвих форм за класифікацією К. Раункієра та їх аналіз. Класифікація ґрунтується на аналізі пристосування рослин до виживання у несприятливу пору року. Характерним показником такого пристосування вважається розташування і захист бруньок відновлення. За цією ознакою виділяється п’ять основних життєвих форм: фанерофіти - рослини, бруньки відновлення яких розташовані високо над землею і захищені бруньковими лусками; хамефіти - невисокі рослини, у яких бруньки відновлення розміщені на пагонах невисоко над поверхнею ґрунту і взимку часто вкриваються снігом; гемікриптофіти - багаторічні трав'янисті рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на поверхні ґрунту і захищені власними відмерлими листками та снігом; криптофіти - багаторічні трав'янисті рослини, у яких надземні органи на зиму відмирають, а бруньки відновлення закладаються на кореневищах, бульбах, цибулинах тощо; терофіти - однорічні рослини, що переживають несприятливу пору року у вигляді насіння.

У досліджених видів рослин визначали екологічні групи за відношенням до світла. Геліофіти - рослини, що пристосувалися до життя при повному сонячному освітленні; тіньовитривалі - рослини, що можуть нормально зростати при значному затіненні; сціофіти - рослини, що не переносять прямої сонячної радіації і нормально розвиваються лише в затінених місцях.

Був проведений і морфологічний опис. Для кожного виду рослин також, визначались екологічні групи за відношенням до світла та вологи. Екологічні групи рослин за відношенням до вологи наступні: гідрофіти - водяні рослини, прикріплені до ґрунту й занурені у воду лише нижньою частиною свого тіла; гідатофіти - рослини повністю занурені у воду; гігрофіти - суходільні рослини, що ростуть лише в умовах надмірного зволоження; мезофіти - екологічна група рослин, що ростуть в умовах середнього зволоження; ксерофіти - рослини посушливих місцезростань.

Геоботанічні дослідження проводилися у травні - червні 2011 року на степових схилах, в широколистяному лісі, та на заплавних луках р. Сіверський Дінець околиць с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. За допомогою геоботанічного опису ділянок ми визначали участь рослин у складанні фітоценозу. На ділянці 1 м² ми описували всі рослини, які на нії наявні, з зазначенням їх спільного проеційного покриття, коефіцієнта зустрічаємості та фенологічної фази.

За допомогою літературних джерел встановлювалось господарське значення, хімічний склад та фармако-терапевтичні властивості. У лабораторних умовах, за допомогою підручників, на основі збірного матеріалу, складалися таблиці, робилися підрахунки, дані аналітично оброблялися. На основі цього будувалися діаграми, робилися підсумки та висновки. При розробці методичної частини були використані шкільні підручники, посібники для шкільного вчителя біології.

Розділ 3. Результати досліджень та їх обговорення

.1 Еколого-біологічна характеристика рослин, які використовуються в косметології

Під час підготовки курсової роботи, нами було опрацьовано 55 видів рослин- з найрізноманітніших фітоценозів Харківської області. Дані спостережень і обчислень занесені в таблицю за системою Армена Леоновича Тахтаджяна. Результати власних досліджень і дані про еколого-біологічну особливість досліджуваної флори занесла в таблиці.

Наші дослідження показали, що проаналізована флора належить до 3 відділів: Хвощеподібні (Equisetophyta), Папоретеподібні (Polypodiophyta), Покритонасінні (Magnoliophyta), 4 класів: Хвощевидні (Equisetopsida), Папоротевидні (Polypodiopsida), Дводольні (Magnoliopsida), Однодольні (Liliopsida), 29 родин. Найбільше видове різноманіття властиве для родин Складноцвіті (Astraceae) - 13 видів, Розові (Rosaceae) - 8 видів, Губоцвіті (Lamiaceae) - 5 видів, Маслинові (Alliaceae) - 2 види, Жимолостеві (Caprifoliaceae) - 2 види, Бобові (Fabaceae) - 2 види, до яких належить - 33,6% дослідженої флори (табл. 2).

Таблиця 1. Еколого-біологічна характериска рослин, які використовуються в косметології

Флора рослин, які використовуються в косметології представлена 29 родинами, 55 видами (табл.2).

Таблиця 2. Систематична структура дослідженої флори

Аналіз таблиці дозволяє зробити висновок, що флора досліджених рослин, які використовуються в косметології, дуже різноманітна за видовим складом. Як видно з таблиці 2 - 58,6 % дослідженої флори належить до 6 провідних родин: Astraceae, Rosaceae, Lamiaceae, Alliaceae, Caprifoliaceae, Fabaceae. Значна кількість представлена 1 видом.

Аналіз життєвих форм дослідженої флори показав, що в рослинах, які використовуються в косметології присутні всі форми за класифікацією Раункієра (рис.1).

Рис.1. Життєві форми дослідженої флори

Аналіз життєвих форм досліджуваної флори, показав, що серед рослин, які використовуються у косметології, переважають фанерофіти - 38,2%. Значна кількість багаторічних трав’янистих рослин. Поодиноко зустрічаються терофіти і хамефіти.

Рослини, які використовуються в косметології поширені в умовах середнього зволоження - мезофіти, і рослини посушливих місцезростань - ксерофіти. Лише два представника гігрофітних умов зростання. Рослини гідрофіти і гідатофіти - відсутні (рис. 2).

Рис.2. Екологічні групи дослідженої флори за відношенням до вологи.

Аналіз екологічних груп дослідженої флори за відношенням до вологи показав, що серед рослин, що використовуються в косметології, найросповсюдженішими є рослини - мезофіти - 63,7 %. Також велику частину займають - ксерофіти - 32,7%.

Серед рослин, які використовуються в косметології, по відношенню до світла найпоширенішими є геліофіти. Сцеофіти відсутні (рис. 3).

Рис. 3. Екологічні групи дослідженої флори за відношенням до світла

Аналіз екологічних груп дослідженої флори за відношенням до світла показв, що серед рослин, які використовуються в косметології, переважають геліофіти - 60 %. Також поширені тіньовитривалі рослини - 40%.

Проведений аналіз показав, що рослини, які використовуються в косметології зростають майже у всіх природних фітоценозах і агроценозах, лісах і степах (рис.4).

Рис. 4. Фітоценотична принадлежність дослідженої флори

Аналізуючи рисунок робимо висновки, що рослини, які використовуються в косметології найбільш поширені у лісових фітоценозах - 20 видів, також мають широке розповсюдження у степових і лучноних фітоценозах.

Проведений аналіз показав, що рослини, які використовуються в косметології мають різноманітне господарське значення: медоноси, харчове, ефіроолійне, вітамінне тощо (рис. 5).

Рис. 5. Господарське значення рослин, які використовуюься в косметології

Аналізуючи рисунок можна зробити висновок, що рослини, які використовуються в косметології, найширше застосовуються в харчовій промисловості - 22 види.

.2 Участь рослин, які використовуюься в косметології у складанні фітоценозів

Наші дослідження проводилися у травні 2011 року поблизу смт. Рогань, Харківської області. Вони спрямовані на визначення участі рослин у складанні фітоценозів степових схилів. Аналізуючи дані можна зробити висновок, що серед дослідженої флори зустрічається 13 видів рослин - 39,4 %, які використовуються в косметології. За спільним проекційним покриттям визначені види займають - 36, 4%. Проекційне покриття досліджених рослин коливається від 9,6% - карагана кущова, до 0,9% - медунка темна. Середнє проекційне покриття становить - 4%. Аналізуючі отриманні дані можна виділити домінантні види : карагана кущова, шавлія поникла, парило лікарське. Рослини під час дослідженя знаходилися у різних фенологічних фазах: від вег.1 до цв.3 (табл. 3).

Таблиця 3. Геоботанічна характеристика степових схилів околиць м. Харків (травень 2011)

Дослідження проводилися в червні 2011 року в околицях с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. Вони спрямовані на визначення участі рослин у складанні фітоценозів широколистяного лісу. Аналізуючи отриманні дані можна сказати, що серед дослідженої флори зусрічається 8 видів рослин - 26,7 %, які використовуються в косметології. За спільним проекційним покриттям визначені види займають - 21,9 %. Проекційне покриття досліджених рослин коливається від 4,8% - дуб звичайний, до 0,9% - груша дика. Середнє проекційне покриття становить - 2,7%. Аналізуючі отриманні дані можна виділити домінантні види :дуб звичайний, фіалка опушена, липа серцелиста. Рослини під час дослідженя знаходилися у різних фенологічних фазах: від вег.2 до пл.3 (табл. 4).

Таблиця 4. Геоботанічна характеристика широколистяного лісу околиць с. Гайдари (червень 2011)

Дослідження проводилися в червні 2011 року в поблизу с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. Вони спрямовані на визначення участі рослин у складанні фітоценозів заплави річки Сіверський Дінець. Аналізуючи отриманні дані можна сказати, що серед дослідженої флори зусрічається 10 видів рослин - 27,8 %, які використовуються в косметології. За спільним проекційним покриттям визначені види займають - 17,3 %. Проекційне покриття досліджених рослин коливається від 4,6% - кульбаба лікарська, до 0,1% - лопух павутинистий. Середнє проекційне покриття становить - 1,7%. Аналізуючі отриманні дані можна виділити домінантні види :кульбаба лікарська, ромашка непахуча, гірчак пташиний. Рослини під час дослідженя знаходилися у різних фенологічних фазах: від вег.1 до пл.1 (табл. 5).

Таблиця 5. Фітоценотична характеристика заплави річки Сіверський Дінець

Дослідження проводилися в червні 2011 року в поблизу с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. Вони спрямовані на визначення участі рослин у складанні фітоценозів степових схилів. Аналізуючи отриманні дані можна сказати, що серед дослідженої флори зусрічається 15 видів рослин - 24,1 %, які використовуються в косметології. За спільним проекційним покриттям визначені види займають - 8,5 % Проекційне покриття досліджених рослин коливається від 2,6% - полин звичайний, до 0,2% - хвощ польовий, гірчак пташиний. Середнє проекційне покриття становить - 0,57%. Аналізуючі отриманні дані можна виділити домінантні види :полин звичайний, пижмо звичайне, деревій майжезвичайний. Рослини під час дослідженя знаходилися у різних фенологічних фазах: від вег.1 до пл.2. (табл. 6).

Таблиця 6. Геоботанічна характеристика степових схилів околиць с. Гайдари