Модель менеджменту послуг на прикладі підприємства 'Редакція щорічника 'Україна дипломатична'
План
Вступ
1. Загальні відомості про підприємство "Редакція щорічника
"Україна дипломатична" (Видання історичного клубу
"Планета")
2. Система управління організації у сфері послуг
2.1 Роль сфери послуг в економічній системі країни
2.2 Методи управління змінами на підприємстві: організаційний
аспект, соціально психологічний аспект
2.3 Вивчення системи основних показників діяльності підприємства
3. Охорона праці на підприємстві "Редакція щорічника
"Україна дипломатична"
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У підготовці кадрів вищої кваліфікації важливе
місце посідає практика. Вона є суттєвою складовою навчального процесу,
проводиться з метою закріплення і поглиблення теоретичних знань, набуття
практичних навичок у межах майбутньої спеціальності чи спеціалізації, досвіду
самостійної роботи. Якщо практика є важливим чинником підготовки будь-якого
фахівця, то для майбутнього менеджера, вона в силу специфіки цієї професії має
особливе значення.
На підприємства-бази практики покладаються такі
функції:
надання студенту у відповідності з
програмою місця практики, яке забезпечує високу ефективність її проходження;
- дотримання погодженого з вузом
календарного графіка проходження практики;
створення умов для одержання студентом
за час практики необхідних знань із спеціальності;
створення умов для проведення наукових
досліджень;
надання студентам-практикантам
можливості користування наявною літературою та документами, що мають відношення
до питань практики;
контроль за дотриманням
студентами-практикантами правил внутрішнього трудового розпорядку,
встановленого для співробітників даної фірми.
Загальне керівництво практикою студентів на
підприємстві покладається на начальника відділу або його заступника.
Безпосереднє керівництво практикою здійснює
висококваліфікований спеціаліст підрозділу.
Мета виробничої практики полягає в закріпленні
теоретичних знань, набутті навичок практичної роботи щодо оволодіння методикою
управління персоналом організації.
1.
Загальні відомості про підприємство "Редакція щорічника "Україна
дипломатична" (Видання історичного клубу "Планета")
У видавничому секторі станом на 2013 рік працює
три особи у штаті на постійній основі (Андрійчук Інна, завідувач видавничого
сектора, Місюра Ольга, фахівець, Жукова Ольга, фахівець). П’ять осіб працює за
трудовими угодами - Анатолій Васильович Денисенко, головний редактор видань
"Україна дипломатична", "Пам'ять століть", "Історичний
календар", видань серії "Бібліотеки наукового щорічника "Україна
дипломатична", кандидат історичних наук, голова Міжнародного історичного
клубу "Планета", заслужений журналіст України; Василь Дмитрович
Туркевич, заступник головного редактора, член Національної спілки письменників
України, заслужений діяч мистецтв України; Володимир Анатолійович Денисенко,
заступник головного редактора, головний редактор наукового теологічного
щорічника "Духовні студії", доктор історичних наук, член Національної
спілки журналістів України; Віра Юхимівна Карпенко, коректор; Дмитро Грязов,
верстальник.
У 2011 році ІВЦ "Планета" підготував до
друку 6 номерів журналу "Пам'ять століть"; науково-історичний
щорічник "Історичний календар"; науковий щорічник "Україна
дипломатична" (це вагомий видавничий проект, реалізація якого стала
можливою завдяки об’єднаним зусиллям засновників щорічника - Міністерства
закордонних справ України, Дипломатичної академії, Генеральної дирекції з
обслуговування іноземних представництв та історичного клубу
"Планета". До того ж творцями цього незвичайного часопису є такі
відомі діячі науки і культури, як Микола Кулінич, Борис Гуменюк, Анатолій
Денисенко, Василь Туркевич та ін.); видання серії Бібліотека наукового
щорічника "Україна дипломатична": "Людина планети"
(біографічне есе про Геннадія Удовенка українською мовою, 1000 примірників),
"Постпред України Іван Грищенко" (1000 примірників). Також видавничий
сектор ГДІП підготував до друку видання довідникового типу "Дипломатичний
корпус", настінний повнокольоровий календар формату А4.
У 2012 році ГДІП та ІВЦ "Планета"
підготували до друку та видали у Державному видавництві "Преса
України" Державного управління справами науковий щорічник "Україна
дипломатична" (книга на 1088 сторінок, двомовна, 1000 примірників), 6
номерів науково-популярного та літературного журналу "Пам'ять
століть", 3-4 номер якого - повнокольорове видання, присвячене святкуванню
20-річчя ГДІП (324 сторінки, 500 примірників), видання серії Бібліотека
наукового щорічника "Україна дипломатична": "Духовна
дипломатія" (300 примірників), "Пізнаємо Україну. 20 років ГДІП"
(1000 примірників), науково-теологічний журнал "Духовні студії",
науковий історичний щорічник "Історичний календар".
Спільно з Державним управлінням справами
Генеральна дирекція у 2013 році підготувала і видала довідник
"Дипломатичний корпус" (виготовлювач - Державне видавництво
"Преса України" Державного управління справами). П’ять номерів
науково-популярного та літературного журналу "Пам'ять століть".
В серії "Бібліотека наукового щорічника
"Україна дипломатична" підготовлено 7 випуск і відповідно видано
книгу "Лідер двох епох. Азербайджансько-українські відносини через призму
життя і діяльності Гейдара Алієва" (видання Інформаційно-видавничого
центру "Планета", віддруковано в Державному видавництві "Преса
України" Державного управління справами).
Також в серії "Бібліотека наукового
щорічника "Україна дипломатична" видано книгу англійською мовою
"Людина планети. Біографічне есе про Геннадія Удовенка" (видання
Інформаційно-видавничого центру "Планета", віддруковано в Державному
видавництві "Преса України" Державного управління справами).
У січні 2013 року видавничим сектором ГДІП
підготовлено та видано настінний календар "Україна очима дипломатів"
(формат А2, 14 аркушів, повнокольоровий, 1000 примірників), віддруковано у
Державному видавництві "Преса України" Державного управління
справами.
Протягом травня 2013 року у Державному
видавництві "Преса України" Державного управління справами
віддруковано кольорові фірмові бланки (3000 примірників). У видавництві
"Пріоритети" Державного управління справами фірмові конверти
двокольорові (3000 примірників), фірмові конверти повнокольорові (3000
примірників), також віддруковано 300 примірників бібліографічного покажчика
наукових праць Анатолія Максимовича Зленка.
Окрім того, протягом зазначених років Генеральна
дирекція з обслуговування іноземних представництв друкує у Державному
видавництві "Преса України" Державного управління справами фірмові
блокноти різних розмірів та типів.
Сьогодні ІВЦ "Планета" здав до друку
100 номер науково-популярного журналу "Пам'ять століть" (352
сторінки), 15 випуск наукового щорічника "Історичний календар" (256
сторінок). Йде редакторська та перекладацька підготовка матеріалів для верстки
15 випуску наукового щорічника "Україна дипломатична". Наразі
співробітники видавничого сектору готують до друку бібліографічні покажчики
Володимира Ялового, Анатолія Денисенка та Василя Туркевича.
2.
Система управління організації у сфері послуг
Необхідно зауважити, що
"управління" як поняття є значно ширшою категорією ніж поняття
"менеджмент", так як застосовується у різних сферах людської діяльності
(наприклад, управління автомобілем, управління регіоном, управління в
біосистемах тощо). Поняття менеджменту застосовується лише до управління
соціально-економічними процесами на рівні підприємства, діючого в ринкових
умовах господарювання, з метою отримати прибуток, незалежно від характеру
діяльності.
Можна виділити декілька
узагальнених підходів до визначення поняття менеджменту.
Менеджмент як
інтеграційний процес - за допомогою якого професійно підготовлені
спеціалісти формують організації і управляють ними через встановлення цілей і
розробку способів їх досягнення.
Менеджмент як функції
управління - здійснюючи які, менеджери забезпечують і умови для ефективної
праці зайнятих в організації працівників, і одержання результатів, що
відповідають цілям.
Менеджмент як люди, що
управляють організацією - це певна соціальна категорія професійно
підготовлених управляючих - менеджерів, робота яких полягає в організації і
керівництві зусиллями всього персоналу для досягнення цілей.
Менеджмент як органи або
апарат управління - це особа або група осіб, що утворили специфічний орган або
апарат управління, що відповідає за вивчення, аналіз і формулювання цілей, і
ініціює відповідні дії в інтересах організації.
Менеджмент як наука - це самостійна
галузь знань, що має свій предмет, свої специфічні проблеми, методи і способи
вирішення.
Менеджмент як мистецтво - це вміння
досягати поставлених цілей, спрямовуючи працю, інтелект і поведінку людей, які
працюють в організації.
Отже, найбільш лаконічним
можна вважати визначення: "Менеджмент - це управління підприємством з
метою отримання прибутку".
Отже, сутність сервісного
менеджменту можна представити виходячи з наступних концептуальних положень.
По-перше, необхідно
усвідомити, що використання традиційних принципів менеджменту, заснованих на
спеціалізації та поділі праці, є недостатнім для забезпечення ефективного
менеджменту у сфері послуг. Сервісний менеджмент повинен базуватися на
принципово іншій основі: робота в команді, міжфункціональне співробітництво,
міжорганізаційне партнерство й довгострокова перспектива - є головними
цінностями, властивими цьому напрямку науки.
По-друге, - орієнтація на
клієнта. Це означає, що останній перебуває в центрі уваги підприємства, яке
повинно прагнути якнайкраще зрозуміти тенденцію розвитку системи клієнтських
переваг. З іншого боку, підприємство у певній мірі може впливати на поведінку
споживача і споживчий ринок.
Фокусування на клієнті в
дослідженні послуг зробило вирішальний вплив на загальний підхід до управління
якістю і стало центральним аспектом програм тотального управління якістю (TQM).
Отже, по-третє, сутність сервісного менеджменту визначає орієнтація на якість,
яка також має вирішальне значення для менеджменту послуг.
Модель менеджменту послуг
(Додаток 1) починається з вибору сегмента ринку і далі, рухаючись проти
годинникової стрілки, приводить до понять "концепція обслуговування",
"система надання послуг" і "політика підприємства".
Політика в даному випадку розглядається як інформаційний інструмент, за
допомогою якого керівництво будує взаємостосунки з оточуючим середовищем,
зокрема споживачами і постачальниками ресурсів та власними працівниками.
Політика підприємства впливає на його положення на ринку та ефективність
функціонування.
менеджмент сфера послуга показник
Усі складові моделі
поєднанні місією сервісного підприємства, яка відображає його культуру і
філософію, що мають першочергову важливість для контролю, підтримки і розвитку
процесу виробництва та надання послуг, що приносять користь замовникам. Поряд з
концепцією обслуговування та організацією системи надання послуг, культура і
філософія підприємства є найважливішими факторами довгострокової ефективності.
Саме на їхній основі формуються цінності і моральний дух компанії, що
забезпечують її життєздатність і успіх.
2.1
Роль сфери послуг в економічній системі країни
Сфера послуг представляє собою сукупність
галузей, підгалузей і видів діяльності, функціональне призначення яких у
системі суспільного виробництва виражається у виробництві й реалізації послуг і
духовних благ для населення.
Слід зазначити, що в
умовах постіндустріального суспільства такі особливості сфери послуг, як
високий динамізм, територіальна сегментація й локальний характер, висока
швидкість обороту капіталу внаслідок короткого виробничого циклу, їхня висока
чутливість до ринкової кон'юнктури у зв'язку з неможливістю транспортувати й
складування послуги, у процесі надання послуг відбувається особистий контакт
виробника і споживача, індивідуальність і нестандартність надаваних послуг,
висока диференціація продукту в одній галузі, невідповідність інформації у
виробника і споживача.
Таким чином, сфера послуг
визначається такими основними чинниками:
економічними (зміна
доходів населення, рівень цін, інфляція);
науково-технічними;
психологічними (суспільна
думка, споживчі переваги, сприйнятливість споживачів до реклами);
соціально-демографічними
(динаміка народжуваності і смертності, міграції населення) та іншими.
Функції сфери послуг можна
розділити на економічні та соціальні:
Економічні функції:
o обслуговування процесу
виробництва матеріальних благ;відтворення робочої сили;створення додаткових
матеріальних благ.
Соціальні функції:
o задоволення потреб
населення в різних видах обслуговування;забезпечення зниження витрат і
поліпшення умов праці в домашніх господарствах;реалізація вільного
часу;забезпечення безпеки й нормального функціонування держави, охорони
громадського порядку.
Під економічними
функціями сфери послуг розуміється діяльність, спрямована на створення
додаткових благ у формі матеріальних послуг, а також діяльність, що обслуговує
процес матеріального виробництва і сприяє тим самим зростанню економічного
потенціалу суспільства.
Першою економічною
функцією є обслуговування процесу виробництва матеріальних благ. Передбачається
надання різних послуг сфері матеріального виробництва, що має потребу в
послугах транспорту й зв'язку, правових консультаціях або послугах технічного
обслуговування устаткування.
Друга функція, що
відноситься до економічних це - відтворення робочої сили - здійснюється за допомогою
послуг, що надаються населенню. До них відносяться послуги освітніх і
просвітних закладів і т.д.
До третьої функції
відносять створення додаткових матеріальних благ шляхом виробництва на
замовлення предметів тривалого користування або відновлення раніше втрачених
ними споживчих властивостей. Цю функцію виконують підприємства побутового
обслуговування.
Соціальні функції сфери
послуг включають, по-перше, задоволення потреб населення в різних видах
обслуговування. По-друге, група соціальних функцій забезпечує зниження витрат і
поліпшення умов праці в домашніх господарствах завдяки діяльності організацій
житлово-комунального й побутового обслуговування.
Раціональне використання
вільного часу, реалізується за допомогою послуг культурно-видовищних установ і визначає
третю соціальну функцію сфери послуг.
Четверта соціальна
функція відноситься до суспільства в цілому і полягає в забезпеченні безпеки і
нормального функціонування держави, охороні громадського порядку.
Залежно від того, у чому
саме проявляються послуги, сферу обслуговування найчастіше умовно ділять на два
підсектори:
виробництво матеріальних
послуг (транспорт, торгівля, житло-побутове обслуговування та інше.);
Також в якості причин, що
пояснюють швидкий розвиток сфери послуг, можна виділити такі:
перетікання працюючих із
виробничої сфери в сферу послуг;
автоматизація сільського
господарства, що сприяє вивільненню робочої сили для сектора послуг;
зростання доходів на душу
населення;
розширення міжнародної
торгівлі;
розширення спектру
послуг, що супроводжують виробництво.
У зв'язку з переходом економіки
України до ринкових методів господарювання сфера послуг стає, мабуть, єдиним
сектором економіки, що в умовах структурної кризи нарощує обсяги виробництва.
Це пояснюється тим, що багато послуг, які раніше надавалися споживачам
безкоштовно або за символічну плату (тобто фінансувалися з бюджету), переважно
стали платними. Це освіта, охорона здоров'я, спортивні послуги, послуги радіо,
телебачення тощо. Крім скорочення державного фінансування, сама трансформація
економіки викликала до життя появу багатьох нових видів послуг
(фінансово-кредитних і консалтингових, аудиторських, брокерських, трастових та
інших). У результаті цього посилилася конкуренція між підприємствами сфери
послуг. Ринок послуг став привабливим для підприємців тому, що деякі види
послуг практично не потребують значного стартового капіталу. Це, з одного боку,
дозволяє сподіватися на швидке відтворення вкладень, що важливо в умовах
інфляції. З іншого боку, розвиток сервісних підприємств створює необхідні умови
для використання праці висококваліфікованих працівників, які опинилися під
загрозою безробіття.
.2
Методи управління змінами на підприємстві: організаційний аспект, соціально
психологічний аспект
Вивчення системи основних показників діяльності
підприємства та методів їх планування.
Методи управління змінами: організаційний аспект.
(Додаток 2)
Проектні методи управління змінами. У швидко мінливій, турбулентної
навколишньому середовищу сучасні організації змушені безперервно
трансформуватися. Найчастіше ці зміни здійснюються реактивно, що нерідко веде
до втрати конкурентних
<#"705632.files/image001.gif">
*100% (1.1)
Квик. = 35+348+20+21/480
= 88,3%
. Коефіцієнт втрат робочого часу з організаційно-технічних
причин:
Кпот = 
(1.2)
Кпот = 17/480*100% = 3,6%
. Коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушеннями
трудової дисципліни:
Кнтд = 
* 100% (1.3)
Кнтд = 39/480*100 = 8,1%
. Перевірка отриманих результатів здійснюється за формулою:
Кисп. + Кпот + Кнтд
= 100% (1.4)
,3% + 3,6% + 8,1% = 100%
. Коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за
рахунок усунення витрат часу:
Квпп= 
* 100% (1.5)
Квпп= 39-21+17/348
* 100% = 10,06%
З розрахунків зрозуміло, що 88,3% змінного часу
використовується ефективно, а втрати робочого часу становлять 3,6% і 8,1% часу
зміни.
Таким чином, втрати робочого часу фіксуються в таких
витратах як ОТЛ (час нерегламентованого відпочинку й особистих потреб), НТД
(порушення трудової дисципліни) і ПЗ (підготовчо-заключна робота).
Напрямок поліпшення використання робочого часу:
оснащення робочого місця всім необхідним і його раціональне
розміщення;
удосконалювання прийомів і методів праці;
комплексне обґрунтування необхідних витрат праці;
створення сприятливих умов праці й збереження здоров'я
працюючого;
використання робітників відповідно до їхніх здатностей і
кваліфікацією.
3.
Охорона праці на підприємстві "Редакція щорічника "Україна
дипломатична"
Охорона праці - це система правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя,
здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності
Умови праці на робочому місці, безпека
технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів
виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що
використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні
відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Основоположним законодавчим документом у галузі
охорони праці є Закон України "Про охорону праці”. Цей Закон визначає
основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону
їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і
здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади
відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в
Україні.
Вимоги щодо охорони праці регламентуються також
Державними стандартами України з питань охорони праці, Будівельними нормами та
правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок.
Окрім Закону України "Про охорону
праці". Немаловажними є закони "Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання",
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення", "Про об’єкти підвищеної небезпеки", "Про
пожежну безпеку", а також Конвенція о безпеці та гігієні труда, правила
пожежної безпеки, Правила безпечної експлуатації електроустаткування
споживачів, Правила безпечної роботи з інструментами та приладами, Правила
охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Правила
дорожнього руху.
На підприємстві є журнали та документи по охороні
праці, такі як журнал реєстрації інструктажів із питань охорони праці, журнал
реєстрації інструктажів із питань пожежної безпеки, журнал реєстрації
інструкцій з питань охорони праці, журнал обліку видачі інструкцій з питань
охорони праці, журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків, журнал
обліку професійних захворювань, журнал реєстрації аварій, протоколи перевірки
знань із питань охорони праці. Велика увага приділяється: Акт про нещасні
випадки на виробництві форма Н-1, Акт розслідування нещасних випадків на
виробництві форма Н-5, Акт розслідування професійних захворювань форма П-4.
Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і
нешкідливих умов праці. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному
підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних
актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих
законодавством про охорону праці.
В Редакції щорічника " Україна
дипломатична" створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення
цих умов покладається на власника. До роботи допускаються особи, які пройшли
навчання за професією, вступний та первинний інструктажі, перевірку знань з
охорони праці та пожежної безпеки. В подальшому вони проходять повторний
інструктаж один раз на 6 місяців. А періодичні медичні огляди 1 раз на 2 роки.
Витрати на охорону праці в Редакції щорічника
" Україна дипломатична" становлять 0,5% від суми реалізації
продукції. Спостерігається позитивна тенденція щорічного зростання витрат на
охорону праці у зв’язку з приростом реалізації продукції. Завдяки цьому
керівництво може забезпечити своїм працівникам належні умови праці.
Умови праці на робочому місці, безпека
технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів
виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що
використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні
відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Разом з тим на працівників також покладаються
певні обов'язки:
знати і виконувати вимоги нормативних актів про
охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням,
користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
додержуватися зобов'язань щодо охорони праці,
передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами
внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;
проходити у встановленому порядку попередні та
періодичні медичні огляди;
співпрацювати з власником або уповноваженим ним
органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто
вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка
створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і
навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого
безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Директор постійно проводить контроль за
додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.
Згідно із Законом України "Про охорону
праці" за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону
праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна,
адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як
підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється
Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та
звільнення.
Адміністративна відповідальність - це
відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного
нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення
до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про
адміністративні правопорушення. Ст.41 КУпАП передбачає, що порушення вимог
законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою
накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах: на працівників - від 2 до 5
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян -
власників підприємств або уповноважених ними осіб - від 5 до 10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України "Про охорону праці" та
Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та
організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено
відповідальність підприємств у вигляді штрафу за: порушення актів
законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими
для виконання; невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного
нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на
підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати.
Підприємство також сплачує штраф за кожний
нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його
вини.
Шляхи порушення вимог законодавчих актів про
охорону праці можуть бути різними. Порушення може виявитися в непроведенні
відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для
безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту
(маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці
працівниками знання техніки безпеки і т. ін.
Редакція щорічника " Україна
дипломатична" не залучалось до відповідальності за невиконання вимог з
охорони праці.
Порядок розслідування нещасних випадків на
виробництві.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний
випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових: повідомляє про
нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду за формою,
що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, - це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок
пожежі, - відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі виявлення
гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідні установи (заклади)
державної санітарно-епідеміологічної служби; організує його розслідування і
утворює комісію з розслідування. Комісія з розслідування зобов’язана протягом
трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які
причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів
про охорону праці; з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного
випадку, визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом
визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону
праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а
також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках
і передати його на затвердження роботодавцю; у випадках виникнення гострих
професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також
карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5. Нещасні
випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і
реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.
Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові
шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язаними з
виконанням трудових обов'язків у повному розмірі втраченого заробітку
відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та
утриманцям потерпілого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи,
одержувані працівником, не враховуються.
Розмір одноразової допомоги встановлюється
колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до
медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця
допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку
потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової
допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю,
крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця потерпілого, а також
на його дитину, яка народилася після його смерті.
Якщо нещасний випадок трапився внаслідок
невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір
одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим
колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не
більш як на п'ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється
комісією по розслідуванню нещасного випадку.
Власник відшкодовує потерпілому витрати на
лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання
транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної
допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому
порядку; надає інвалідам праці, включаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу
у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за
рахунок підприємства.
Відшкодування моральної шкоди. Відшкодування
моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці
призвели до моральної травми потерпілого, порушення його нормальних життєвих
зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Моральна
шкода компенсується шляхом виплати одноразової грошової допомоги або в іншій
матеріальній формі. При цьому власник забезпечує професійну реабілітацію
потерпілого.
Основним законодавчим документом, що регламентує
вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України "Про пожежну безпеку”. Цей
Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення
пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів,
юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм
власності.
В Редакції щорічника " Україна
дипломатична" опрацьована загально об’єктова інструкція про заходи
пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та
пожежонебезпечних приміщень (складів, офісів). Ці інструкції вивчаються під час
проведення протипожежних інструктажів проходження пожежно-технічного мінімуму,
а також у системі виробничого навчання і вивішуються на видних місцях.
Працівники підприємств, зобов'язані:
дотримуватися вимог пожежної безпеки; не допускати дій, які можуть призвести до
виникнення пожежі; знати й дотримуватися усіх вимог нормативних актів пожежної
безпеки та цієї Інструкції; користуватися тільки справними інструментами,
приладами, обладнанням, дотримуватися інструкцій з їх експлуатації; виконувати
вказівки керівників та відповідальних за пожежну безпеку; після закінчення
роботи прибирати робочі місця від горючих відходів, знеструмлювати
електроспоживачі, які за умовами виробництва не повинні працювати в неробочий
час; уміти застосовувати наявні засоби пожежогасіння, знати порядок дій у разі
виникнення пожежі.
Керівник підприємства контролює виконання усіма
працівниками вимог цієї Інструкції; проводить інструктажі з питань пожежної
безпеки; періодично перевіряє стан пожежної безпеки на об'єкті; слідкує за
утриманням у справному стані засобів пожежегасіння та шляхів евакуації.
Вимоги до пожежної безпеки на підприємстві:
. До всіх будівель і споруд слід забезпечити
вільний доступ.
. Протипожежні розриви між будинками, спорудами,
відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні
відповідати вимогам будівельних норм.
. Забороняється зменшувати нормативну ширину
проїздів.
. На території на видних місцях повинні бути розміщені
таблички із зазначенням на них порядку виклику пожежної охорони, знаки із
зазначенням місць установлення первинних засобів пожежегасіння.
. Меблі й обладнання слід розміщати так, щоб
забезпечувався вільний евакуаційний прохід до виходу з приміщення. Навпроти
дверного прорізу необхідно залишати прохід, який повинен дорівнювати ширині
дверей, але не менше 1,0 м.
. За наявності в приміщенні лише одного
евакуаційного виходу дозволяється перебувати в ньому не більше 50 осіб.
. Евакуаційні шляхи (проходи, коридори,
вестибюлі, сходові марші тощо) й виходи слід постійно утримувати вільними,
нічим не захаращувати.
. Усі працівники зобов'язані вміти користуватися
вогнегасниками та внутрішніми пожежними кранами.
. Стан вогнезахисної обробки слід перевіряти не рідше
одного разу на рік зі складанням акта перевірки.
. Зберігання різних речовин і матеріалів у
складських приміщеннях повинно здійснюватися з урахуванням їхніх
пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей і сумісності
. У складських приміщеннях матеріали необхідно
зберігати на стелажах або укладати в штабелі, залишаючи між ними проходи
завширшки не менше 1,0 м. Відстань між стінами та штабелями повинна становити
не менше 0,8 м.
У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожен
працівник зобов'язаний негайно повідомити про це пожежно-рятувальну службу за
телефоном "101", вказати при цьому точну адресу, кількість поверхів,
місце виникнення пожежі, наявність людей, а також своє прізвище; вжити (по
можливості) заходів щодо евакуації людей і матеріальних цінностей, гасіння
пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежегасіння;
повідомити про пожежу керівника. Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів
забезпечити безперешкодний доступ їх до місця виникнення пожежі. Якщо є
потерпілі, необхідно подати першу (долікарську) допомогу, викликати лікаря або
вжити заходів щодо транспортування їх у найближчий медичний заклад.
Висновки
Під час проходження практики було досліджено
систему менеджменту підприємства. Ми проаналізували умови, в яких діє
організація, розглянули фактори зовнішньої та внутрішньої дії. З допомогою
результатів запропонували стратегію, яка відповідає місії фірми та яка зможе
скоріше реалізувати поставлені цілі. Фірма почала надавати нові послуги, були
вирішені проблеми організації, приведені шляхи поліпшення роботи персоналу
через запропоновані методи мотивації.
Було вирішено, що
організаційна структура є ефективною. На підприємстві охорона праці, техніка
безпеки і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало,
але так як підприємство досить молоде, існують, звичайно, й деякі недоліки.
Необхідно більшу увагу
приділити професіоналізму працівників. Та їх мотивації. Адже було виявлено, що
діє дужа багато конкурентів, тому робота даного підприємства повинна бути бездоганною,
щоб утримати клієнтів та замучити нових. Доцільно застосувати наступні заходи
мотивації:
Доплачувати премії до
заробітної плати при підвищенні обсягу реалізації в порівнянні з попереднім
періодом, при цьому потрібно стимулювати працівника протягом усього часу;
Присуджувати бали, певну кількість яких можна
обміняти на коштовні подарунки;.
Надання кращім робітникам додаткової оплаченої
відпустки;
Туристичні поїздки для робітників, що домоглися
більших успіхів у роботі.
Різноманітне моральне стимулювання;
Вище описані заходи приведуть до підвищення
мотивації співробітників в процесі роботи з клієнтами.
Також дуже важливо проводити рекламні заходи щодо
поширення інформації про підприємство та його продукцію.
Список
використаної літератури
1. Аврамова Б., Гурьнов І. "Адаптація підприємств до ринкових
умов" // Питання економіки. - 2002. - № 11. с.145 - 152.
2.
Академія
<http://ua-referat.com/%D0%90%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B8>
ринку: Маркетинг <http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3>,
переклад
<http://ua-referat.com/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4>
з франц. / Під ред. Худуркормова. - М.: Економіка
<http://ua-referat.com/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0>,
2003. - С.572.
. Аронов
І.З. "Реклама
<http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0> якості
і якість реклами" // Стандарт
<http://ua-referat.com/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82>
і якість - 2004. - № 1 - с.78 - 82.
. Архипов
А., Батніліна Г., Калінін В. Держава
<http://ua-referat.com/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0> та
малий бізнес
<http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%81>:
фінансування, кредитування і оподаткування <http://ua-referat.com/%D0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
// Питання економіки
<http://ua-referat.com/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0>.
- 2003. - № 4. - с.141 - 146.
. Бертман
Т. Збут - справа тонка, особливо в Росії // Економіка і життя. - 2006. - № 5. -
С.18.
. Бовикін
В.І. Новий менеджмент
<http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B6%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82>:
(управління підприємством
<http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC>
на рівні вищих стандартів) М.: Економіка, 2004. - С.368.
.
Головачов Г. Спад підкрадається непомітно // Економіка і життя. - 2000. - № 26.
- с.1.
.
Горемикін В.А., Богомолов
<http://ua-referat.com/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%BB> А.Ю.
Планування підприємницької
<http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE>
діяльності підприємства: метод. посібник, М.: Инфра, 2004. - С.334.
. Гурне
І.Б. Мистецтво
<http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE>
виживання Російських підприємств // Відлуння. - 2006. - № 9. - С.2 - 9.
. Лаптєв
А. Маркетингові
<http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3>
завдання торгових підприємств // Російський економічний журнал. - 2006. - № 4.
- С.72-78.
. Ліпсіц
І.В. Тактика виживання в нових умовах / з матеріалів
<http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8>
експертного інституту // Суспільство
<http://ua-referat.com/%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE>
і економіка. - 2006. - № 6. - С.142-147.
. Орлов
А.Ф. Малий бізнес
<http://ua-referat.com/%D0%91%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%81>: Проблеми і
перспективи // Підприємець. - 2007. - № 3-4. - С.12-27.
.
Російські підприємства в пошуках "еліксиру виживання" Нариси сучасної
російської комерційної практики (доповідь
<http://ua-referat.com/%D0%94%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C>
експертного інституту) // Питання економіки. - 2000. - № 3-4. - С.3-14.
.
Стандартизація
<http://ua-referat.com/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>
і управління якістю продукції
<http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%8F%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97>.В.А.
Швандара. М.: ЮНИТИ, 2000.
.
Управління
<http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
та організація у сфері послуг. Теорія
<http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F> і
практика.К. Хаксевер., Б. Рендер., Р.С. Рассел., Санкт-Петербург
<http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3>,
2002.