Загальнотеоретичні основи фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади

Зміст

Вступ

1. Загальнотеоретичні основи фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади

1.1 Сутність фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади

1.2 Фінансове забезпечення організацій і установ, створених органами виконавчої влади

2. Практика функціонування фінансів Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

2.1 Організаційно-правова характеристика фінансування Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

2.2 Порядок планування і фінансування видатків Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

2.3 Аналіз доходів і видатків кошторису Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

2.4 Напрямки удосконалення фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Одним із завдань сучасного етапу розвитку України є підвищення ефективності функціонування підприємств всіх галузей народного господарства, в тому числі організацій і установ, створених органами виконавчої влади. Дане зростання можливе тільки у тому випадку, коли сформується таке економічне середовище, яке стимулюватиме до ефективного використання всіх ресурсів у процесі їх взаємодії. Одним із основних видів таких ресурсів є організація фінансів підприємств. Саме її діяльнісні характеристики визначають наявний потенціал підприємств.

На організацію фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади впливають два види факторів, а саме: внутрішні (такі як технологія виробництва) та зовнішні (наприклад, фінансово-кредитний механізм). Їх незбалансованість, на сьогодні, є однією з основних причин негативного фінансового стану суб’єктів економічних взаємовідносин. Наявне фінансове середовище, його значний зовнішній тиск на організації і установи, створені органами виконавчої влади призводить до згортання обсягів діяльності, і, як наслідок, до зниження якісних та кількісних характеристик інших ресурсів. В свою чергу, недостатньо ефективна організація фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади не дозволяє їм розвиватися; відсутність прибутковості зменшує реальні можливості держави.

Питання ефективності організації фінансового менеджменту підприємств знайшли своє відображення у дослідженнях багатьох вчених, а саме О. Єфімова, І. Бланка, Дж. Ван Хорт, З. Ковальова, Є. Стоянова та багатьох інших. Проте, недостатньо вивченими залишилися питання, пов’язані з особливостями фінансової діяльності саме організацій і установ, створених органами виконавчої влади. Тому дослідження, проведене у даній курсовій роботі, є актуальним.

фінансове забезпечення виконавча влада

Основною метою дослідження є розробка теоретичних та практичних аспектів підвищення ефективності системи фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади.

Для досягнення цієї мети в роботі були передбачені наступні завдання:

проаналізувати сутність фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади;

здійснити огляд нормативно-правової бази щодо фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади;

дослідити механізм фінансування Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, на прикладі якої виконується дослідження;

запропонувати шляхи вдосконалення фінансового забезпечення організацій і установ, створених органами виконавчої влади.

Предметом дослідження є організація фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади та її значення в сучасних умовах.

Об'єктом дослідження є фінанси Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні.

Практичне значення одержаних результатів даного дослідження полягає у розробці методики аналізу і прогнозування процесів організації фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади з урахуванням їх фактичного фінансового стану та стану зовнішнього економічного середовища. Проведені розрахунки та запропоновані моделі можуть бути використані на практиці з метою підвищення ефективності діяльності розглянутих організацій і установ.

Інформаційною базою дослідження є монографічні видання, навчальні підручники, матеріали періодичних видань з даної теми, законодавчі акти.

1. Загальнотеоретичні основи фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади

1.1 Сутність фінансів організацій і установ, створених органами виконавчої влади

До організацій, створених органами державної влади, і місцевого самоврядування належать організації та установи соціального забезпечення, охорони здоров'я, наукові організації та ін. Ці організації є юридичними особами, господарсько-фінансова діяльність яких здійснюється на основі кошторису доходів і видатків та надходжень від проведення господарських і фінансових операцій, необхідних для виконання завдань, передбачених їхніми установчими документами.

Залежно від джерел фінансового забезпечення згадані організації (суб'єкти господарювання) поділяються на такі:

) фінансуються лише за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

) фінансуються за рахунок коштів, одержаних від надання послуг (робіт), що відповідають їх основному функціональному призначенню.

Бюджетні організації, які повністю або частково фінансуються із загального фонду бюджетів різних рівнів, складають кошторис доходів і видатків - основний планово-фінансовий документ. Кошторис доходів і видатків підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Розпорядниками згаданих коштів є бюджетні установи та організації в особі їх керівників, уповноважених на одержання асигнувань, взяття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Одночасно з кошторисом складається зведення показників спеціального фонду кошторису установи у розрізі спеціальних коштів та інших власних надходжень.

Згідно з чинним законодавством України бюджетні організації та установи як суб'єкти господарювання наділені господарською компетенцією, мають право вільно займатися зазначеною в установчих документах підприємницькою діяльністю у межах переліку платних послуг відповідно до їх функціональних повноважень та послуг з провадження господарської (виробничої) діяльності. Доходи від підприємництва та інші надходження коштів кваліфікують як позабюджетні, що включаються до спеціального фонду кошторису, їх поділяють на власні надходження, інші надходження та інші власні надходження.

Право мати згадані кошти надають організації за умов, якщо витрати, пов'язані зі здійсненням наведеної діяльності, повністю забезпечуються одержаними доходами.

У більшості випадків власні надходження державних організацій та установ пов'язані з:

наданням платних послуг, які відповідають профілю організації (спрямовують на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених послуг);

орендною і квартирною платою та іншими надходженнями від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що належать установі; надходженнями від орендарів (суборендарів) за спільне господарське обслуговування приміщень (паливо, освітлення тощо) (спрямовують на утримання обладнання і ремонт будівель (приміщень); покриття видатків зі спільного господарського обслуговування);

наданням транспортних послуг із перевезення населення, вантажів, ремонту транспортних засобів, користування стоянками, що знаходяться на території установи або їй належать (спрямовують на проведення ремонту та обслуговування автотранспорту, інших механізмів, стоянок, придбання пально-мастильних матеріалів);

надходженнями від господарсько-виробничої діяльності допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи і передбачені положенням про цю установу (спрямовують на видатки з організації виконання цих робіт та на утримання установи);

коштами, отриманими від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (у тому числі відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки) та ін., що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи (спрямовують на покриття витрат, пов'язаних зі збиранням і транспортуванням зазначених матеріалів, на преміювання осіб, зайнятих збиранням металевого брухту й відходів, витрат на інші господарські потреби і на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, на інші видатки за кошторисом);

сумами за дорученнями - коштами, які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і доброчинних фондів для виконання певних доручень (спрямовують на придбання замовлених у централізованому порядку бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики; інші кошти, отримані від підприємств, установ, організацій та приватних осіб для виконання окремих доручень). Доброчинні внески та пожертви, отримані відповідно до чинного законодавства, мають супроводжуватися письмовим підтвердженням мети внесків (лист, заява або відповідні записи спонсора на розрахункових документах тощо).

До інших надходжень належать:

депозитні суми - кошти, що надходять у тимчасове розпорядження установ та організацій, які мають право отримувати на тимчасове зберігання кошти фізичних та юридичних осіб і з настанням певних умов підлягають поверненню тим, хто їх вніс, або перерахуванню за призначенням. їх надходження до установи не пов'язується з виконанням кошторису доходів і видатків. Наприклад, кошти хворих, які перебувають на лікуванні в лікарняних закладах;

доброчинна допомога підприємств, установ, організацій, громадських організацій та громадян у вигляді матеріальних і нематеріальних цінностей за умови, що особи, які зробили внески, не визначили їх цільового призначення;

кошти, отримані в результаті задоволення судових позовів до підприємств, установ, організацій та окремих осіб щодо відшкодування нанесених збитків державній установі.

Залежно від сфери діяльності бюджетні організації та установи можуть мати й інші види коштів, інші надходження та надходження зі спеціальних фондів, наприклад:

у середніх загальноосвітніх закладах за рахунок коштів бюджету та інших джерел утворюють фонд загального обов'язкового навчання;

у вищих навчальних закладах - дотації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, кредити та позики банків, дивіденди від цінних паперів і доходи від розміщення на депозитних вкладах вільних позабюджетних коштів, гранти та інші види надходжень від міжнародних організацій і фондів, штрафні санкції;

у науково-дослідних організаціях - кошти державного інноваційного фонду; позабюджетного фонду впровадження фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт галузевого спрямування та ін.;

у закладах охорони здоров'я - суми, які згідно з чинним законодавством отримують станції переливання крові за відпуск донорської крові та її компонентів і виготовлених з них препаратів; кошти, які отримують медичні установи за виготовлення і реалізацію ретро плацентарної крові; плата за утримання підопічних у геріатричних пансіонатах, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних їх утримувати тощо. До інших власних надходжень належать:

кошти, що надходять від діяльності закладів громадського харчування, які належать державним установам та організаціям (спрямовуються на покриття витрат, пов'язаних з діяльністю цих закладів);

кошти, які отримують установи від реалізації путівок на туристські та спортивні бази, в пансіонати, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку (спрямовуються на утримання туристських та спортивних баз, пансіонатів, санаторно-курортних закладів і закладів відпочинку);

кошти працівників за харчування, отримане за місцем роботи (спрямовуються на покриття видатків, пов'язаних з організацією харчування).

1.2 Фінансове забезпечення організацій і установ, створених органами виконавчої влади

Відповідно до законодавства перераховані доходи бюджетних організацій, що мають статус неприбуткових, звільняються від оподаткування.

Для встановлення ознак неприбутковості бюджетних організацій складають розрахунок, у якому фіксують суму нерозподілених загальних валових доходів за станом на кінець 1-го кварталу планового року з метою їх оподаткування. Складений розрахунок є підставою для введення організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Неоподатковувані доходи бюджетних організацій:

доходи від надання послуг, що відповідають їх функціональному призначенню, і від проведення господарських або виробничих операцій, передбачених чинним законодавством;

пасивні доходи (доходи, отримані у вигляді відсотків, страхових виплат і відшкодувань тощо), крім орендної плати, яка виключена з їх складу;

кошти або майно, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

кошти або майно, які надходять неприбутковим організаціям, у разі ліквідації активів іншої неприбуткової організації.

Окреслюючи коло доходів, які не підлягають оподаткуванню податком на прибуток, потрібно звернути увагу на операції, що проводять з необоротними активами:

) перерозподіл майна між державними установами та організаціями за згодою власника. Такі операції не приносять доходу організації, яка передає його іншій, незважаючи на дооцінку його вартості до справедливої. Операція з передачі майна іншій організації є простим його вилученням власником, а можлива сума дооцінки майна до рівня справедливої вартості не оподатковується, оскільки відсутні об'єкт і база оподаткування;

) продаж майна державними установами:

доходи, отримані від продажу державного майна за згодою його власника, у повному обсязі перераховують до бюджету того рівня, за рахунок коштів якого воно було створене;

прибутки, отримані від продажу майна, створеного за рахунок коштів спеціального фонду, підлягають оподаткуванню податком на прибуток за базовою ставкою. Доходи, отримані від продажу майна, оподатковують податком на додану вартість;

доходи, отримані державними організаціями від надання в оренду необоротних активів, оподатковуються у встановленому порядку;

) прибутки, отримані від продажу матеріальних цінностей (майна), придбаного за рахунок загального фонду, підлягають оподаткуванню податком на прибуток, тобто після сплати з отриманого доходу податку на додану вартість з отриманої суми сплачується податок на прибуток за базовою ставкою.

Від обкладання податком на додану вартість звільняють операції з надання благодійної допомоги, а саме - безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) з метою їх безпосереднього використання у доброчинних цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) одержувачам (суб'єктам) благодійної допомоги. Одержувач благодійної допомоги податок на додану вартість з отриманих засобів не сплачує, оскільки відсутні об'єкт і база оподаткування.

Від податку на додану вартість також звільнені такі господарські операції бюджетних організацій: науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету; розробки, виконувані установами освіти, та інші науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи; послуги установ культури і мистецтва, театрально-видовищні, спортивні, культурно-освітні, розважальні заходи, крім відеопоказу; послуги у сфері освіти, пов'язані з навчально-виробничим процесом, курси, гуртки, секції, студії або уроки, що оплачують безпосередньо учні; послуги з догляду за хворими і громадянами похилого віку та ін.

Державні організації є платниками податку за рухоме майно, плати за землю, комунального податку.

Державні організації та установи є платниками плати за землю. Однак більшість з них, а саме вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту та інші заклади, установи й організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету, звільнені від сплати земельного податку.

Якщо бюджетні організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні підприємства, що працюють на комерційних засадах або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, то податок за земельні ділянки, зайняті підприємствами, що працюють на комерційних засадах, або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Державні організації та установи звільняються від сплати комунального податку.

Державні організації та установи є платниками зборів до державних цільових фондів (збори на обов'язкове державне пенсійне страхування; загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття).

2. Практика функціонування фінансів Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

2.1 Організаційно-правова характеристика фінансування Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня є багатопрофільним лікувально-профілактичним закладом, що надає спеціалізовану лікувально-діагностичну та консультативну допомогу дітям області та міста Вінниці за 27 спеціальностями. Лікарня має в своєму складі стаціонар на 390 ліжок та 18 ліжок анестезіології та інтенсивної терапії, 9 з яких для новонароджених. Консультативна поліклініка на 500 відвідувань в зміну. В комплексі з спеціалізованими кафедрами Вінницького Національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, 2 з яких територіально розміщені на базі лікарні (педіатрії та дитячої хірургії) заклад являє собою провідний лікувально-профілактичний та науково-методичний центр регіону

На базі лікарні створено і працює 8 центрів: неонатологічний, дитячої хірургії, дитячої нейрохірургії, сурдологічний, інформаційно-аналітичний, центр медичної допомоги дітям із патологією щелепно-лицьової ділянки, центр спеціалізованої медичної допомоги дітям, постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, центр корекції розвитку та медико-соціальної реабілітації дітей з перинатальною патологією.

В лікарні цілодобово надається висококваліфікована ургентна і невідкладна медична допомога з дитячої травматології, нейрохірургії, хірургії, урології, отоларингології, реанімації та неонатології. Щорічно у ВОДКЛ лікується більше 10 тис. дітей. Консультативна допомога надається близько 100 тис. пацієнтам в рік, проводиться майже 5 тис. оперативних втручань.

Динаміка основних показників діяльності закладу засвідчує суттєвий розвиток дитячої медицини в регіоні.

Щорічно в лікарні впроваджується понад 70 нових методик діагностики та лікування.

Ефективну роботу закладу забезпечує досвідчений колектив медичних працівників із 194 лікарів, 191 осіб середнього медперсоналу, більшість яких мають першу та вищу кваліфікаційні категорії, 134 молодших медичних сестер та 275 осіб господарського персоналу.

Поряд з медичним персоналом в відділеннях лікарні працюють педагоги, робота яких спрямована на відновлення порушеної рівноваги дитини з оточуючим середовищем, створення оптимальних умов для швидкого видужування. Лікарня успішно пройшла акредитацію як заклад третинного рівня по наданню спеціалізованої медичної допомоги дитячому населенню.

Всі діти, які перебувають на стаціонарному лікуванні та матері по догляду за дітьми до 3-х річного віку, забезпечуються 4-х разовим лікувальним харчуванням. Надбання колективу Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні дає можливість педіатричній службі області виконувати набутий досвід і гідно працювати в сучасних умовах.

Хірургічна діяльність стаціонару здійснюється на 200 ліжках хірургічного профілю 48 лікарями, 15 із них - з вищою категорією, 7 - з І категорією, 8 - II категорією.

У 1980 році хірургічна допомога дітям області надавалась на 160 ліжках, суттєві зміни в структуризації хірургічних служб мали місце у період з 1999 по 2011 роки. На початок 2009 року у ВОДКЛ було 185 ліжок хірургічного профілю.

У 2000 році на базі ОДКЛ відкрито центр нейрохірургії з 20 ліжками для надання ургентної та планової нейрохірургічної допомоги дітям регіону, центр онкогематології з 10 ліжками онкологічного профілю.

У 2001 році відкрито центр дитячої щелепно-лицьової хірургії із 10 стаціонарними ліжками.

Хірургічні служби стаціонару мають наступний ліжковий фонд (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Ліжковий фонд Вінницької ОДКЛ на протязі 2007-2011 рр.

У період з 2008-2012 pp. у відділеннях хірургічного профілю проліковано 40091 дитину із Вінницької обл. та м. Вінниці, проведено 19895 оперативних втручань. По 6 хірургічним спеціальностям лікарня надає цілодобову невідкладну допомогу дітям регіону. Кількість оперативних втручань на базі ВОДКЛ має неухильну тенденцію до збільшення (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Кількість оперативних втручань на базі ВОДКЛ на протязі 2008-2012 рр.

Хірургічна активність по лікарні складає 55,7% по окремим спеціальностям хірургічного профілю в динаміці відображена у наступній таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка хірургічної активності по ВОДКЛ за 2009-2012 рр.

Багато уваги приділяється колективом ВОДКД хірургічному лікуванню новонароджених і дітей раннього віку, поліпшенню його наслідків, що призвело до помітного зниження летальності цього контингенту й утримала її на рівні 14,2% (загальнодержавний показник коливається у межах 13-17%).

Оперативні втручання новонародженим проводяться на базі неонатологічного центру із застосуванням сучасного інструментарію, обладнання, використовуючи щадні методики оперативного втручання.

Забезпечується хірургічна допомога силами і засобами централізованого операційного блоку, де за 2011-2012 роки проведене значне оновлення матеріальної бази.

Сучасна анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія дозволили значно розширити можливості хірургічної корекції численної патології, виконувати складні органозберігаючі операції, успішно виходжувати дітей з тяжкими гострими і ускладненими хірургічними захворюваннями.

Упродовж всього існування ВОДКЛ є передовою базою науково-практичних розробок, клінікою, де набули професію кілька поколінь лікарів хірургічного профілю. На базі лікарні успішно працюють кафедри дитячої хірургії Вінницького національного медичного університету, кафедри офтальмології, отоларингології, нейрохірургії.

У період з 2009 по 2012 р. у відділеннях хірургічного профілю впроваджено 37 нових методик лікування та обстеження хворих, лікарями цих відділень написано 121 наукових праць, зроблено 23 рацпропозицій та винаходів.

ВОДКЛ є базою навчання лікарів-інтернів за спеціальностями: дитяча хірургія, отоларингологія, травматологія, офтальмологія.

В найближчих планах установи: відкриття обласного ендоскопічного центру, оснащеного сучасним високотехнологічним обладнанням з можливістю проведення малоінвазивних оперативних втручань, що дозволило б покращити результати лікування і якість життя хворих.

2.2 Порядок планування і фінансування видатків Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

Насамперед потрібно відмітити таку особливість фінансування, що фінансування капітальних видатків Вінницької ОДКЛ згідно з Лімітною довідкою про бюджетні асигнування на 2011-2012 рр. (див. додатки), проводиться з спеціального фонду фінансування, тобто відбувається самофінансування Вінницької ОДКЛ по даній категорії видатків. Це означає, що держава всі затрати на придбання обладнання, будівництво, капітальний ремонт і реконструкцію будівель в значній частині переклала на заклад. Така політика держави, звичайно, зменшує навантаження на державний бюджет, проте зменшує можливості медичних закладів щодо оновлення основних фондів, що, звичайно, негативно відображається на рівні забезпеченості охорони здоров’я. Проте, будемо сподіватися, що з розвитком економіки України та зміцненням її фінансової системи ситуація зміниться.

Рівень витрат Вінницької ОДКЛ, згідно фінансової та статистичної звітності, дорівнює доходам. Тому аналізувати загальний рівень витрат Вінницької ОДКЛ ми не будемо, тільки розглянемо в загальному структуру витрат, тобто на що ж власне витрачає асигновані та зароблені кошти.

Видатки в Вінницькій ОДКЛ групуються по двом категоріям - поточні видатки та капітальні видатки.

Згідно з фінансовою документацією, капітальні видатки мають у своєму складі наступні статті витрат:

придбання основного капіталу;

придбання обладнання і предметів довготривалого користування;

будівництво;

капітальний ремонт та реконструкція об’єктів (адміністративних та інших).

Капітальні видатки ми розглядати детально не будемо з огляду обмеженості об’єму роботи, а вкажемо лише, що відсоток в структурі капітальних видатків складає 20-30 % на протязі аналізованого періоду, згідно фінансової документації.

Розглянемо коротко, з яких статей складаються поточні видатки:

видатки на товари і послуги;

оплата праці працівників бюджетних установ;

заробітна плата;

нарахування на заробітну плату;

придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки, предмети, матеріали, обладнання, інвентар;

медикаменти та продукти харчування;

оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів;

оренда та експлуатаційні послуги;

послуги зв’язку, оплата інших послуг;

видатки на відрядження;

оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

оплата теплопостачання, водопостачання та водовідведення;

оплата електроенергії, природного газу;

поточні трансферти населенню;

дослідження і розробка державних програм.

Розглянемо напрямки видатків за 2012 рік.

Таблиця 2.4

Ст. 1 Фонд заробітної плати.

Всього - 1 820 088

Фонд преміювання і надбавок (3% від фонду заробітної плати) - 54 602,6

Всього фонд заробітної плати - 1 874 690,6

Ст. 2 Нарахування на заробітну плату (37,5% від фонду

заробітної плати) - 703 009

Ст.3 Канцелярські та господарські витрати

Телефонний зв’язок, підписка, канц. товари 6 500

Опалення 15 400

Освітлення 7 800

Комунальні послуги 11 240

Паливно-мастильні матеріали 3 650

Ремонт мед апаратури 3 500

Утримання поліклініки в чистоті 6 200

Всього на 3 ст.54 290

Ст.4 Відрядження та службові роз’їзди 780

Ст.5 Витрати на харчування:

Кількість ліжок 250

План ліжко днів 91 250

Норма витрат на 1 хворого в день 2,91

Загальна сума витрат на харчування 265 537,5

Ст.6 придбання медикаментів і матеріалів 282 200

Ст.7 придбання обладнання і інвентаря 1 800

Ст.8 придбання м’якого інвентаря 6 890

Ст.9 капітальний ремонт 6 230

Ст.10 Інші видатки (безкоштовне лікування) 3 700

Всього видатків на поточний рік 2 496 118,1

Виділено по бюджету 1103 284,2 (44,2%)

Таким чином, в зв’язку з недостатнім державним фінансуванням різницю в коштах (1 392 833,9) ВОДКЛ має забезпечити за рахунок позабюджетних надходжень.

Таким чином розв’язання проблемних питань фінансування охорони здоров’я має відбуватися наступним чином:

1. Запровадження механізмів розрахунків за надану медичну допомогу за принципами фінансування за подушним нормативом та фондотримання на рівні первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) дає змогу підвищити заробітну плату терапевтів, педіатрів та сімейних лікарів до 5-10 тис. грн. З огляду на норматив обслуговування населення для одного лікаря 1,5-3 тис. осіб, фінансування однієї дільниці зростає до 15-30 тис. грн на місяць.

2. Система обов'язкового медичного страхування стимулює запровадити стандарти медичної допомоги.

. Визначення рівня надання медичної допомоги відповідно до джерел фінансування забезпечить адаптацію державних гарантій щодо розмірів фінансування, реалізацію прав пацієнтів та професійних прав медичних працівників.

. Поєднання двох важливих принципів (публічного та цивільно-правового) фінансування медичної допомоги сприятиме поєднанню позитивних рис двох систем, які врівноважуються завдяки контролю з боку держави.

5. Поєднання прогресивних методів фінансування та збереження глобального бюджету закладів охорони здоров’я матиме позитивні наслідки в стимулюванні праці медичних працівників, зокрема в сільській місцевості, забезпечить зменшення неформальних оплат за надану медичну допомогу.

2.3 Аналіз доходів і видатків кошторису Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

Далі ми проаналізуємо рівень доходів та витрат Вінницької ОДКЛ по роках - за 2011, 2012 рр., розглянемо його в динаміці, та визначимо, які з складових структури витрат мають найбільшу питому вагу.

Спочатку проаналізуємо загальний рівень доходів. Доходи Вінницької ОДКЛ групуються у фінансовій звітності по таких наступних укрупнених статтях:

доходи загального фонду;

доходи спеціального фонду;

доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт.

Розглядаючи фінансову звітність Вінницької ОДКЛ, ми бачимо, що доходи спеціального фонду складаються в основному з доходів власного надходження, тобто спеціальний фонд формується за рахунок власних коштів Вінницької ОДКЛ. Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт в Вінницькій ОДКЛ не отримуються, так що ми будемо розглядати структуру доходів загального та спеціального фондів.

Для виконання порівняльного аналізу складемо за даними фінансової звітності Вінницької ОДКЛ зведену таблицю доходів за 2011 та 2012 роки (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Доходи Вінницької ОДКЛ, тис. грн.

Як бачимо, доходи загального фонду бюджету Вінницької ОДКЛ збільшилися на протязі аналізованого періоду з 4839,0 тис. грн. до 5495,7 тис. грн. Доходи спеціального фонду теж збільшилися, із 5331,7 тис. грн. до 5650,0 тис. грн. В сумі це дало загальне збільшення доходів із рівня 10170,7 тис. грн. у 2012 році до 11145,8 тис. грн. у 2011 році.

Розглянемо в динаміці загальний рівень фінансування Вінницької ОДКЛ по рокам (див. рис. 2.1).

Як видно з рис. 2.1, загальний рівень фінансування Вінницької ОДКЛ невпинно збільшувався, і на кінець 2012 року досяг 11145,783 тис. грн. проти 10170,7 тис. грн. у 2011 році.

Рис. 2.2 Динаміка фінансування Вінницької ОДКЛ у 2011-2012 рр., тис. грн.

Відносна зміна величини фінансування склала +47,7% відносно величини 2011 року. Дана тенденція свідчить про позитивні зрушення в системі фінансування, що позитивно впливає на їх рівень технічної оснащеності. Це дасть змогу більш якісно надавати послуги, і в кінцевому рахунку від цього у виграші буде насамперед суспільство в цілому.

Побудуємо діаграму 2.2, в якій покажемо структуру фінансування Вінницької ОДКЛ за 2011 рік.

Рис. 2.2 Структура фінансування Вінницької ОДКЛ за 2011 рік, %

Розглянувши діаграму на рис. 2.2, ми бачимо, що структура фінансування при загальному його збільшенні змістилася в сторону фінансування з загального фонду, тобто держава стала виділяти більше коштів на фінансування. Для порівняння структури фінансування в 2011 році побудуємо діаграму (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Структура фінансування Вінницької ОДКЛ за 2012 рік, %

Розглянувши діаграму на рис. 2.3, ми бачимо, що тенденція зменшення відсотку спеціального фонду в загальній структурі фінансування Вінницької ОДКЛ збереглася і в 2012 році. Дана тенденція свідчить про довготривалу державну політику в області фінансування охорони здоров’я.

Для одночасного і наглядного порівняння динаміки доходів Вінницької ОДКЛ побудуємо діаграму (рис. 2.4), в якій покажемо одночасно зміну рівня фінансування з розбиттям його по фондах.

Вищевказані тенденції у формуванні доходів Вінницької ОДКЛ чітко прослідковуються при аналізі діаграми 2.4.

Розглянемо динаміку розподілу асигнувань із загального фонду по місяцях (див. табл. 2.4).

Рис. 2.5 Загальна структура фінансування Вінницької ОДКЛ за 2011-2012 рр., тис. грн.

Перше, що можна сказати при аналізі таблиці 2.4 - це значна нерівномірність у надходженнях коштів по місяцях. Одночасно видно яскраво виражену тенденцію до збільшення загального обсягу фінансування Вінницької ОДКЛ з загального фонду - із Державного бюджету України.

Таблиця 2.4

Обсяги асигнувань із загального фонду по місяцях

Для більш наочної оцінки динаміки обсягу асигнувань з державного бюджету України по місяцях на потреби Вінницької ОДКЛ складемо діаграму 2.6.

Рис. 2.6 Динаміка асигнувань з державного бюджету України на потреби Вінницької ОДКЛ за 2011-2012 рр., тис. грн.

Розглядаючи наочно динаміку асигнувань, можна переконатися у значній нерівномірності надходження коштів. Так, при загальному значно більшому середньому рівні кошторисно-бюджетного фінансування Вінницької ОДКЛ в 2012 році в порівнянні з 2011 роком ми бачимо, що в двох місяцях - червні і жовтні 2012 року фінансовий потік був більшим ніж за аналогічні місяці 2011 року. Такий стан справ є не дуже бажаним, так як не дозволяє точно спланувати надходження з бюджету на довгостроковий період і складати довгострокові точні плани витрат. На нашу думку, такий стан справ склався тому, що сам бюджет України нерівномірно наповнюється, що зв’язано з певною нестабільністю в економічній та податковій політиці держави. Для усунення цього негативного ефекту потрібно приймати заходи, перш за все, на державному, законодавчому і виконавчому рівні.

Для Вінницької ОДКЛ додатковим джерелом надходження коштів можуть стати наступні заходи:

відкриття аптечного закладу на території лікарні;

ведення підсобних господарств, особливо зручно так як це районний центр;

передавання в оренду приміщень;

матеріальні надходження: допомога сільських товариств продуктами, ремонт, в тому числі і власними силами, гуманітарна допомога, ведення власного підсобного господарства;

благодійна допомога.

З метою досягнення належного рівня здоров'я населення держава зберігатиме контроль за механізмами забезпечення обсягу та якості медичної допомоги, які поступово збільшуватимуться за рахунок бюджетного фінансування та залучення додаткових джерел фінансування.

Джерелами фінансування охорони здоров'я мають бути кошти державного та місцевих бюджетів, кошти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та добровільного медичного страхування, кошти накопичувальних фондів територіальних громад і благодійних фондів, благодійні внески та пожертвування юридичних і фізичних осіб, кошти, одержані за надання платних медичних послуг, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти державного та місцевих бюджетів, кошти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування будуть фінансовим підґрунтям забезпечення населення загальнодоступною медичною допомогою в межах визначеного організаційного рівня надання медичної допомоги та гарантованого обсягу його медикаментозного і технологічного забезпечення (далі - базовий стандарт якості загальнодоступної медичної допомоги).

Кошти добровільного медичного страхування, накопичувальних фондів територіальних громад спрямовуватимуться на задоволення індивідуальних потреб населення у медичних послугах понад базовий стандарт якості загальнодоступної медичної допомоги.

Кошти державного та місцевих бюджетів мають бути основним джерелом фінансування державних цільових програм охорони здоров'я населення.

Заклади охорони здоров'я всіх форм власності в обов'язковому порядку повинні дотримуватися державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я та забезпечувати їх належне фінансування.

В даний час розрахунок коштів на оплату праці на черговий плановий період (рік) здійснюється укрупненим методом шляхом множення планової чисельності працівників на середню заробітну плату по університету. При цьому середня заробітна плата береться або на рівні торішньої заробітної плати по університету з коректуванням на якість індивідуальних результатів діяльності працівників даного навчального закладу, а так само з врахуванням очікуваних інфляційних процесів.

В інших випадках ведеться детальний розрахунок коштів на оплату праці за методикою, що склалася ще в радянські роки, коли докладно розраховувався фонд прямої (тарифної) заробітної плати за відпрацьований час або виробничу продукцію (роботу) (при відрядній чи договірній оплаті) і фонд додаткової заробітної плати, що включає усі види доплат, надбавок, оплату чергових і додаткових відпусток і інших виплат, передбачених законодавством про працю. Розрахунок річного планового фонду заробітної плати наведений у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Розрахунок річного планового фонду заробітної плати працівників Вінницької ОДКЛ

Таким чином, виплата доплат, надбавок і премій (індивідуальних і колективних) проводиться з фонду оплати праці тільки після задоволення усіх вимог попередньої черги і при наявності нерозподілених коштів ФОП.

По структурних підрозділах Вінницької ОДКЛ методи планування коштів на оплату праці так само в основному склалися в попередні роки і залежать від методу планування фонду оплати праці в цілому по медичному закладу.

Так, якщо останній визначається шляхом детальних розрахунків по кожному підрозділі з наступним підсумовуванням результатів, то ніяких проблем не виникає, тому що загальний фонд заробітної плати по Вінницькій ОДКЛ являє собою суму фондів по його підрозділах. Проблема тут буде полягати тільки в тому, щоб оперативно регулювати фонди між підрозділами у випадку зміни оплати праці у кожному з них.

Якщо фонд заробітної плати по Вінницькій ОДКЛ в цілому визначається нормативним чи іншим укрупненим методом, то розподіл його між підрозділами може здійснюватися одним з наступних методів:

Пропорційно чисельності персоналу з виправленнями на відносні індекси середньої заробітної плати.

Так, чисельність працівників трьох підрозділів Вінницької ОДКЛ дорівнює 1000 чол., загальний фонд заробітної плати - 0,3 млн. грн., чисельність і індекси середньої заробітної плати по підрозділах складають відповідно 300 і 1,08; 360 і 0,85; 349 і 1,05.

За таких умов коефіцієнти розподілу загального фонду заробітної плати складуть:

Для першого підрозділу-324 (300 х 1,08);

Для другого підрозділу - 306 (360 х 0,85);

Для третього підрозділу - 350,2 (340 х 1,05);

Усього по університету-980,2

Між підрозділами фонд заробітної плати розподілиться в даному випадку в такий спосіб:

Перший підрозділ - 97200 грн. (300,00* х 324);

Другий підрозділ - 91800 грн. (300,00 х 306);

Третій підрозділ - 107060 грн. (300,00 х 350,2);

де, *3000 - середньомісячна зарплата одного працівника (300000 грн.: 1000 чол.);

Визначення планових фондів оплати праці по підрозділах має велике організаційне значення. Кожен підрозділ повинний мати власний фонд, прагнути ефективно його використовувати, домагатися економії, а не безконтрольно черпати кошти на оплату праці з загального знеособленого фонду в цілому. Особливо важливий розподіл і регулювання коштів на оплату праці на великих суб’єктах господарювання зі складною організаційною структурою й в умовах поділу праці між підрозділами.

Методи визначення фондів оплати праці для підрозділів залежать від застосовуваних в медичному закладі методів розрахунку загального фонду. Якщо останній визначається шляхом детальних розрахунків по кожному підрозділі з наступним підсумовуванням результатів, то ніяких проблем не виникає, оскільки загальний фонд оплати праці Вінницької ОДКЛ являє собою суму фондів по його підрозділах. Мова тут може йти тільки про оперативне регулювання фондів між підрозділами у випадку змін трудоємкості робіт у кожному з них.

Якщо фонд оплати праці визначається нормативним чи іншим укрупненим методом Вінницької ОДКЛ в цілому, то розподіл його може здійснюватися наступним методом - пропорційно чисельності працюючих з виправленнями на відносні індекси середньої заробітної плати, як у нашому університеті.

Наприклад, чисельність працюючих у чотирьох відділах - 475 чол., загальний фонд - 1 280 250,00 грн., а чисельність і індекси середньої заробітної плати по відділах відповідно 100 і 1,074; 65 і 0,85; 180 і 0,98; 130 і 1,07, то коефіцієнти розподілу загального фонду складуть: 107,4 (100 х 1,074); 55,25 (65 х 0,85); 176,4 (180 х 0,98); 136,0 (130 х 1,07), а всього - 475,07. Середня заробітна плата - на одного працівника в рік складе 2700 грн. і розподілиться між факультетами в такий спосіб:

№ I - 289 980,00 грн. (2700,00 х 107,4);

№ 2 - 149 175,00 грн. (27000 х 55,25);

№ 3 - 476 280,00 грн. (27000 х 176,4);

№ 4 - 367 200,00 грн. (27000 х 136).

Для покриття непередбачених затрат (у зв'язку з аварійними ситуаціями або іншими непередбаченими ситуаціями) на Вінницькій ОДКЛ повинний створюватися резервний фонд оплати праці.

Згідно з чинним законодавством України форми, системи і розміри оплати праці встановлюються суб’єктами господарювання самостійно у колективному договорі. Ця законодавча норма надає значної свободи дії, проте й покладає на них велику відповідальність, адже ефективність праці цілком визначається тим, наскільки правильно спеціалісти організують стимулювання діяльності персоналу.

Відновлення стимулюючої ролі заробітної плати з метою посилення мотивації до праці стає негальною необхідністю, активним важелем у майбутньому механізмі мотивації до праці, який спонукатиме працівників поліпшувати результативність праці, підвищувати ефективність реалізації накопиченого трудового потенціалу. Це особливо важливо в сучасних умовах, зорієнтованих на ринковий механізм. Для цього слід розробити систему стимулювання, яка б посилювала мотивацію до праці на рівні своєї власної праці і Вінницької ОДКЛ загалом.

2.4 Напрямки удосконалення фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні

Охорона здоров'я України практично повністю фінансується із загальних державних фондів, частка яких протягом останніх п'яти років становила 98-93 %. Платні медичні послуги, різні благодійні (добровільні) і так звані децентралізовані джерела фінансування становлять близько 2-7 % від загального обсягу бюджетного фінансування.

Постановою Кабінету Міністрів України №1138 від 17.09.96 р. було затверджено перелік платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти. Постановою № 449 від 12.05.97 р. цей перелік було доповнено. Спільним наказом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства фінансів № 358/273 від 18.12.97 p., зареєстрованим Міністерством юстиції 25.12.97 р. № 624/2428, було затверджено порядок надання платних медичних послуг та прийняття добровільної компенсації від хворих.

Право регулювання цін на медичні послуги постановою Уряду від 25.12.96р. № 1548 було надано обл (міськ) держадміністраціям за місцем розташування державних та комунальних закладів охорони здоров'я. У подальшому на законодавчому та урядовому рівнях було вирішено питання щодо звільнення коштів, отриманих закладами та установами охорони здоров'я шляхом надання платних послуг, від податку на прибуток. Медичні послуги за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1602 від 05.10.98 p., звільнено від податку на додану вартість.

У 2008 р. залучено позабюджетних надходжень в обсязі 73,5 млн. грн. (або 2,7 % від обсягу бюджетного фінансування), в 2009 р. - 110,6 млн. грн. (3,1%), у 2010 р. - 154,3 млн. грн. (4,5%), у 2011 р. - 179,8 млн. грн. (4,7%), у 2012 p. - 323,0 млн. грн. (7,5 %).

Надання медичних послуг за плату залишається основним джерелом у структурі позабюджетних надходжень, однак рівень їх у загальному обсязі щорічно зменшується. Так, якщо в 2008 р. платні медичні послуги становили 92 %, у 2009 p. - 77,9 %, у 2011 p. - 63,7 %, то у 2012 p. - 44,5 % від загального обсягу позабюджетних надходжень. Найбільше коштів залучається від надання стоматологічних послуг, проведення медичних оглядів, косметичних послуг. Крім того, щорічно зростають обсяги коштів від послуг немедичного характеру (освіти, побутових послуг, добровільних та благодійних внесків).

Ухваленням постанови Кабінету Міністрів України № 1222 від 04.08.2003 р. законодавчо вирішено питання прийняття та використання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних і фізичних осіб закладами охорони здоров'я для потреб їх фінансування. У 2010 р. таких внесків було залучено 7,1 млн. грн., у 2011 р. - 19 млн. грн., у 2012 р. - близько 48 млн. грн.

Як бачимо, залучення позабюджетних коштів не вирішує всіх проблем, пов'язаних з фінансуванням галузі, тому впровадження ефективних механізмів фінансування є важливою складовою цілісного процесу реформування охорони здоров'я. Йдеться, насамперед, про формування багатоканальної системи фінансування галузі.

Уже сьогодні можна запропонувати такі механізми фінансування галузі:

. Гарантовані платежі з місцевого бюджету, які можуть здійснюватися двома шляхами. Перший - орган місцевого самоврядування може виступати як замовник додаткових програм гарантованого регіонального рівня безоплатної медичної допомоги. Термін "додатковий" у даному разі означає, що медичні послуги за регіональними програмами доповнюють гарантований державний рівень і передбачають безоплатне надання деяких медичних послуг у регіоні понад гарантований державою обсяг за рахунок коштів місцевого бюджету. Технологія розрахунку додаткового регіонального рівня гарантованої безоплатної медичної допомоги така сама, як і технологія розрахунку гарантованого державного рівня. Другий шлях здійснення платежів - це капіталовкладення з бюджету місцевого самоврядування в медичні заклади комунальної власності, тобто ремонт, переобладнання, нове будівництво).

. Державне соціальне медичне страхування працюючих (гарантовані внески працедавців, спрямовані на медичне обслуговування працюючих). Відповідно до Закону України "Про державне соціальне страхування" державне соціальне медичне страхування працюючих повинно забезпечувати компенсацію витрат, пов'язаних з отриманням медичної допомоги працюючих за рахунок фінансових ресурсів цього виду медичного страхування. Джерела фінансування можуть створюватися за рахунок внесків працедавців за працюючих та відрахувань підприємств за створений ризик для здоров'я. Кошти витрачаються лише відповідно до витрат за надання медичних послуг, виходячи з принципів адресності та зворотної дії. Налагодження такого механізму може стати справою, завдяки якій місцева влада буде зацікавлена у розвитку соціальних і саме медичних програм.

. Ініціативні фонди та ініціативні програми. Це насамперед програми місцевих співтовариств, у яких з'являється спільний інтерес у галузі медичного обслуговування. Так, наприклад, батьківський колектив школи або мікрорайону може замовити скринінгове обстеження дітей або проведення комплексу профілактичних процедур у школах. З розвитком суспільної довіри до механізмів місцевого самоврядування стануть можливими такі ініціативні програми, як переобладнання лікарні в селі за кошти місцевого ініціативного фонду, ініціативні програми довголіття, спрямовані на реабілітацію пенсіонерів, які виходять на пенсію в екологічно несприятливому районі тощо. Можлива і така схема дій: з ініціативи місцевої влади мешканці території вносять, наприклад, по 1 грн. до ініціативного фонду, гроші передаються керівній структурі, що організує будівництво й обладнання поліклініки, послугами якої безоплатно можуть користуватися всі члени фонду, тобто всі ті, хто зробив внесок.

. Добровільне медичне страхування. Механізм добровільного медичного страхування носить характер ризикового накопичення: страхування пов'язане з поняттям страхового випадку і виплачується, коли стався страховий випадок. Якщо страхового випадку не сталося, страхові виплати не проводяться. Розмір страхової виплати залежить від ступеня можливості страхового випадку - чим менша можливість, тим менші страхові платежі: страхування травматизму коштуватиме неоднаково для різних верств населення.

Договір страхування можуть укладати як громадяни, так і підприємства для своїх працівників. Програми добровільного страхування здійснюють спеціальні страхові компанії, які можуть бути утворені на будь-якому рівні - національному, територіальному, місцевому - і мати будь-яку форму власності. У законодавстві слід передбачити спеціальні механізми, які максимально зменшують ризик банкрутства страхових компаній. Такі механізми добре відомі у світовій практиці (значний статутний капітал, заборона на ризиковані фінансові операції, страхування фонду тощо).

. Накопичувальні програми. Це механізм, який зацікавить тих, хто самостійно, незважаючи на всі інші гарантії, прагне піклуватися про власне здоров'я та здоров'я сім'ї. Механізм може бути таким: працівник на підставі договору впродовж тривалого часу робить внески в накопичувальний фонд, наприклад, за себе чи за свою дитину. Коли він виходить на пенсію або ж коли дитина виростає, кожен із них може користуватися медичною допомогою відповідно до програми медичних коштів, у межах якої укладено договір. Специфіка накопичувальних програм полягає в тому, що впродовж усього терміну платежі надходять у добре захищений фінансовий заклад, спроможний дати гарантію збереження вкладів і певний відсоток приросту заощаджень. Після закінчення договірного терміну людина може користуватися будь-якою медичною допомогою в межах накопичених коштів.

. Державна медична позика. Ініціаторам державної медичної позики може бути як безпосередньо медичне підприємство, керівна структура чи орган місцевої влади. Гарантом медичної позики виступає держава. Людина укладає договір державної медичної позики і перераховує гроші на зазначений рахунок. Після закінчення терміну платежів, установленого в договорі, вона може користуватися послугами зазначеної в договорі групи медичних підприємств безоплатно - у визначених договором обсягах.

. Благодійні програми. Благодійні програми здійснюються за рахунок благодійних пожертв і спрямовані на фінансування медичної допомоги незахищеним групам населення понад державну гарантію. Благодійні цільові фонди можуть існувати як безпосередньо на медичних підприємствах, так і в товариствах інвалідів, центрах багатодітних сімей тощо.

. Безпосередні платежі населення. Механізми платних послуг можуть бути різними - і доволі високо оплачувана медична допомога, спеціально призначена для заможних людей, і недорога медична допомога, цілком доступна для людей із середнім рівнем доходів. Перша з них надаватиметься, насамперед, у приватному секторі медицини. Крім цього, державні та комунальні заклади можуть пропонувати комплекс медичних послуг, до якого входять догляд, який обходиться недешево, умови підвищеної комфортності, додатковий комплекс реабілітаційних процедур. Високотехнічна допомога, унікальні медичні послуги, діагностичний комплекс теж є вартісними. Заможні люди зможуть скористатися такою допомогою за рахунок безпосередніх платежів. Незаможним людям така допомога також має бути доступною, але з інших каналів, за рахунок інших механізмів.

Висновки і пропозиції

Складна економічна ситуація із забезпеченням потреб галузі бюджетним фінансуванням спонукає шукати додаткові джерела фінансування. Тому одним із шляхів вирішення проблем фінансового забезпечення організацій і установ, створених органами виконавчої влади стало залучення позабюджетних коштів. Нині додаткові позабюджетні надходження - це кошти, отримані від надання платних послуг, кошти із страхових організацій за надання медичної допомоги застрахованим громадянам, благодійні (добровільні) внески юридичних і фізичних осіб, кошти від здачі в оренду тимчасово вільних приміщень та інші надходження.

На основі зроблених теоретичних та практичних досліджень та аналізу діяльності Вінницької ОДКЛ можна зробити наступні висновки. Динаміка основних показників діяльності закладу засвідчує суттєвий розвиток дитячої медицини в регіоні. Щорічно в лікарні впроваджується понад 70 нових методик діагностики та лікування. Ефективну роботу закладу забезпечує досвідчений колектив медичних працівників із 194 лікарів, 191 осіб середнього медперсоналу, більшість яких мають першу та вищу кваліфікаційні категорії, 134 молодших медичних сестер та 275 осіб господарського персоналу.

Хірургічна діяльність стаціонару здійснюється на 200 ліжках хірургічного профілю 48 лікарями, 15 із них - з вищою категорією, 7 - з І категорією, 8 - II категорією.

У період з 2007-2012 pp. у відділеннях хірургічного профілю проліковано 40091 дитину із Вінницької обл. та м. Вінниці, проведено 19895 оперативних втручань. По 6 хірургічним спеціальностям лікарня надає цілодобову невідкладну допомогу дітям регіону. У період з 2009 по 2012 р. у відділеннях хірургічного профілю впроваджено 37 нових методик лікування та обстеження хворих, лікарями цих відділень написано 121 наукових праць, зроблено 23 рацпропозицій та винаходів.

Уже сьогодні можна запропонувати такі механізми фінансування галузі:

. Гарантовані платежі з місцевого бюджету, які можуть здійснюватися двома шляхами. Перший - орган місцевого самоврядування може виступати як замовник додаткових програм гарантованого регіонального рівня безоплатної медичної допомоги. Другий шлях здійснення платежів - це капіталовкладення з бюджету місцевого самоврядування в медичні заклади комунальної власності, тобто ремонт, переобладнання, нове будівництво).

. Державне соціальне медичне страхування працюючих (гарантовані внески працедавців, спрямовані на медичне обслуговування працюючих).

. Ініціативні фонди та ініціативні програми. Це насамперед програми місцевих співтовариств, у яких з'являється спільний інтерес у галузі медичного обслуговування.

. Добровільне медичне страхування.

. Накопичувальні програми.

. Державна медична позика.

. Благодійні програми.

. Безпосередні платежі населення.

Список використаних джерел

1.       Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Феміна, 1996. - 64 с.

2.       Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ // Юридичні аспекти фармації: Збірник нормативно-правових актів станом на 10 лютого 2001 р. - Харків: Мегаполіс, 2001. - С.24-31.

.        Баєва О.В., Білинська М.М., Жаліло Л.І., Згалат-Лозинська Л.О., Клименко П.М. Управління підприємницькою діяльністю в галузі охорони здоров'я / Міжрегіональна академія управління персоналом / О.В. Баєва (ред. ), І.М. Солоненко (ред. ). - К.: МАУП, 2011. - 376 с.

.        Внукова Н.М., Успаленко В.І. Фінанси: вступ до фаху: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - Х.: Бурун і К, 2005. - 352 с.

.        Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. Соціальна медицина і організація охорони здоров'я. - К.: Здоров'я, 2011. - 120 с.

.        Гроот Вім. Інвестування в охорону здоров'я: Інавгураційна лекція Почесного професора Національного ун-ту "Києво-Могилянська академія" 1 вересня 2009 р. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2009. - 45 с.

.        Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств. - К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2007. - 578 c.

.        Дем'яненко М.Я., Левченко Н.М., Шевчик В.П., Пилявець В.М., Макарець С.М. Фінанси підприємств: навч. посіб. для підгот. фахівців напряму 0501 "Економіка і підприємництво" у вищ. навч. закл. I-II рівнів акредитації - К., 2007. - 371 c.

.        Дикань В.Л., Козинець А.С., Чупир В.Є. Діагностика фінансового стану підприємства: навчальний посібник / Українська держ. академія залізничного транспорту. - Х.: УкрДАЗТ, 2007. - 150 с.

.        Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б., Кунгурцев О., Мартынюк О. Охорона громадського здоров'я: управлінські аспекти: Навч. посіб. / Українська академія держ. управління при Президентові України. - К.: УАДУ, 2001. - 144 с.

.        Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Кондор - 2003. - 364 с.

.        Іпатов Л.В. Напрямки реформування первинної медико-санітарної допомоги в Україні. - Дніпропетровськ: Пороги, 2011. - 262 с.

.        Калашнікова Т.В. Фінансовий ринок: Навч. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім.В. В. Докучаєва. - Х.: ХНАУ, 2005. - 220 с.

.        Комарова І.В. Фінанси (практикум): Навч. - метод. посібник. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2005. - 342 с.

.        Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - К.: Центр навчальної літератри, 2003. - 274 с.

.        Кузенко Т.Б., Кузькін Є.Ю., Сабліна Н.В. Фінанси підприємств: конспект лекцій для студ. усіх спец. всіх форм навчання / Харківський національний економічний ун-т. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. - 168 с.

.        Лехан В.М., Рудий В.М., Латишев Є. Є., Вітренко Ю.М., Підгорна Л.М. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров'я в Україні: Спільний звіт / Світовий банк; Європейська Комісія; Шведське агентство з міжнародного розвитку / В.М. Лехан (заг. ред. ), В.М. Рудий (заг. ред. ). - К.: Видавництво Раєвського, 2010. - 167 с.

.        Лехан В.М. Реструктуризація галузі: пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги в Україні // Матеріали Міжнародної конференції "Донори для охорони здоров'я України". - Київ, 2011. - 110 с.

.        Лігоненко Л.О., Гуляєва Н.М., Гринюк Н.А., Ситник Г.В., Докієнко Л.М. Фінанси підприємства: Підручник / Київський національний торговельно - економічний ун-т. - К., 2007. - 491 с.

.        Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 265 с.

.        Писаренко Т.М. Шляхи підвищенння ефективності використання фінансових ресурсів у системі охорони здоров'я (на матеріалах установ охорони здоров'я Волинської області). - Т.: Економічна думка, 2010. - 71 с.

.        Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. - К.: КНЕУ., 2000. - 528 с.

.        Рогов Г.К., Воробйова І.А., Селікова Т.В. Фінанси підприємства: навч. посібник / Національний ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова. Інститут післядипломної освіти. - Миколаїв: НУК, 2007. - 135 с.

.        Солоненко Н. Економіка охорони здоров'я: Навч. посібник / Національна академія держ. управління при Президентові України. - К.: НАДУ, 2010. - 416 с.

.        Стецюк П.А. Бізнес-план в управлінні фінансами сільськогосподарських підприємств. - К.: ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2007. - 110 с.

.        Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

.        Фінанси підприємств: метод. вказівки до практ. занять / Чернівецький національний ун-т ім.Ю. Федьковича / Ю.О. Болейко (уклад.) - Чернівці: Рута, 2007. - 34 с.

.        Фінанси промислових підприємств: навч. - метод. комплекс для студ. всіх спец. денної та заочної форми навчання / Тернопільський національний економічний ун-т / О.Ю. Ніпіаліді (уклад.), Н.І. Карпишин (уклад.). - Т.: Економічна думка, 2007. - 131 с.