Ефективність виробництва соняшника в сучасних умовах господарювання (на прикладі СФГ 'Зірка' с. Малинки Погребищенського р-ну Вінницької області)
МІНІСТЕРСТВО
АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І БІЗНЕСУ
Економічний
факультет
Кафедра
економіки підприємства
МАГІСТЕРСЬКА
РОБОТА
На тему:
Ефективність виробництва соняшника в сучасних умовах господарювання (на
прикладі СФГ "Зірка" с. Малинки Погребищенського р-ну Вінницької
області)
Кваліфікація:
магістр з економіки підприємства
Біла Церква
2010 р.
Зміст
Вступ
Розділ І. Науково-теоретичні основи
економіки виробництва соняшника
1.1 Теоретичні основи економічної
ефективності соняшника
1.2 Методичні засади оцінки ефективності
виробництва соняшника
1.3 Сучасний стан виробництва соняшника в
Україні
Розділ ІІ. Аналіз стану виробництва
соняшнику та його економічної ефективності
2.1 Природньо-економічні умови та спеціалізація
СФГ "Зірка"
2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і
валових зборів соняшника
2.3 Аналіз витрат виробництва і
собівартість соняшника
2.4 Економічна ефективність виробництва
соняшника
Розділ ІІІ. Шляхи підвищення економічної
ефективності виробництва соняшника
3.1 Аналітична оцінка виробництва соняшника
і підвищення урожайності за рахунок впровадження нових сортів соняшника
3.2 Підвищення економічної ефективності за
рахунок внесення добрив
Розділ VI. Стан охорони праці в СФГ
"Зірка"
Висновки і пропозиції
Список використаних джерел
Вступ
Сільське господарство -
одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка
виробляє продукцію харчування для населення, сировину для промисловості і
товари для експорту. Воно відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни,
підвищення життєвого рівня населення і розв'язання соціально-економічних
проблем. Проте рівень розвитку його продуктивних сил значно відстає від
народногосподарських потреб.
Соняшник - це основна
олійна культура в Україні. Збільшення об'ємів виробництва соняшнику являється
однією з актуальних проблем сільського господарства за останні роки. На його
долю приходить 75% площі посівів усіх олійних культур і до 80% виробництва
рослинної олії. Родина соняшнику - це схід Північної Америки. В Україну проник
у XVII столітті із Голландії. Початок широкого використання соняшнику як
олійної культури пов'язане з ім'ям кріпосного селянина Д.С. Бокарева із
колишнього Бірючанського уїзда Вороніжської губернії (нині м. Олексіївна Білгородської
області), який у 1835 році за допомогою ручного преса отримав олію із насіння
вирощеного ним на городі соняшнику. У Вінницькій області цій культурі придають
великого значення.
Рафінована олія
використовується не тільки в кулінарії, але при приготуванні маргарину, рибних
і овочевих консерв. Широке застосування воно має і для медицинських цілей. Із
очищеної олії виготовляють основу для різних олійних розчині, мазів, пластирив
і так далі. Соняшникову олію не рідко застосовують у медицині як послаблюючий
засіб. Таке значення воно отримало і у ветеринарії. Лікарське значення мають
також і крайні (язичкові) квіти і листя соняшнику. В лікарських цілях
використовують також квіткові корзинки, збираючи їх у липні - серпні. Соняшник
можна з успіхом використовувати для посіву на силос. Це цінний концентрований
корм для сільськогосподарських тварин, містить не лише жир, але і білок
(близько 40 %), вуглеводи і зольні елементи. Вимолочені корзинки також ідуть на
корм тваринам. До відходів переробки насіння відноситься також луска - цінна
речовина для гідролізації промисловості. Не потрібно забувати і про те, що
соняшник являється добрим медоносом.
У розвитку галузей
економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу
роль відіграє збільшення обсягів виробництва соняшника.
Підвищення рівня
ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим
завданням, від рішення якої залежить продовольча безпека країни. Розв'язання
його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному
рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.
Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської
продукції займається велика група науковців.
Дослідженням теоретичних
аспектів ефективності виробництва займалися багато вітчизняних і зарубіжних
вчених: Г. Штанге, А. Лисстиса, О. Ніверський, В. Зеленюк, В. Андрійчук та
інші. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського
виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної
ефективності використання земельних, матеріально - технічних і трудових
ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків насіння соняшника.
Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської
продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і
практичного вирішення.
Теоретична і практична
значимість цієї проблеми обумовила вибір теми магістерської роботи та її
актуальність.
Основна мета роботи
полягала у визначенні економічної ефективності виробництва соняшника в сучасних
умовах господарювання (на прикладі досліджуваного господарства СФГ
"Зірка"), а також виявлення шляхів підвищення економічної
ефективності виробництва насіння соняшника.
Мета дослідження обумовила
постановку і шляхи вирішення наступних завдань:
· обґрунтувати теоретичні основи ефективності виробництва соняшника;
· виявити методичні засади оцінки ефективності виробництва
соняшника;
· проаналізувати сучасний стан виробництва соняшника;
· визначити значення виробництва соняшника та розвиток соняшникового
господарства в Україні;
·
визначити тенденції
змін, які відбулись у соняшниковому виробництві;
·
визначити найважливіші
фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва
продукції технічних культур;
·
визначити загальну
характеристику підприємства та оцінку рівня виробництва насіння соняшника в
даному господарстві;
·
обґрунтувати перспективи
розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшника.
Об'єктом дослідження є
забезпеченість галузі ресурсним потенціалом, рівень виробництва соняшника та
перспективи підвищення його ефективності.
Предметом дослідження є
методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та
тенденції розвитку виробництва насіння соняшника в умовах ринкової економіки.
Методи дослідження стали
системний підходи до вивчення економічних явищ, факторний аналіз та метод
ланцюгових підстановок.
Теоретичною основою
дослідження стали законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної
реформи, праці економістів - теоретиків і сучасні концепції підвищення
економічної ефективності в нових умовах господарювання.
соняшник посівна площа
валовий
Основними джерелами
інформації, які послужили для написання дипломної роботи були річні звіти
господарства, плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і
статистична звітність.
Розділ І. Науково-теоретичні
основи економіки виробництва соняшника
1.1 Теоретичні основи економічної ефективності
соняшника
Найвища врожайність
соняшнику в господарствах північного і центрального Степу, що є провідними в
його виробництві. Дещо нижчі врожаї збирають у господарствах Лісостепу і
південного Степу, що зумовлюється ґрунтово-кліматичними умовами, рівнем
концентрації посівів та агротехнікою. Економічна ефективність виробництва
насіння соняшнику державних сільськогосподарських підприємствах країни
характеризується зниженням урожайності культури і підвищенням трудомісткості.
Досвід передових господарств свідчить, що є всі можливості скоротити
трудомісткість виробництва соняшнику до 0,7-0,8 люд. год з розрахунку на 1 ц
насіння.
Основними напрямами
збільшення виробництва і поліпшення якості насіння олійних культур є дальша
інтенсифікація їх вирощування, раціональне розміщення і концентрація посівів.
Підвищення врожайності олійних культур найважливіша умова зростання економічної
ефективності їх виробництва. [23. с.65]
Збільшення виробництва
насіння соняшнику і підвищення його ефективності пов'язані з впровадженням
високоврожайних і високо олійних сортів та широким використанням індустріальної
технології. Нині вже створені сорти соняшнику, насіння яких містить 55-57 %
олії. Це забезпечує виробництво 14,5-15 ц олії з гектара посіву соняшнику.
Важливим напрямом у селекції соняшнику є створення високопродуктивних сортів і
гібридів, стійких проти найбільш поширених хвороб і шкідників. В окремі роки
внаслідок ураження посівів гнилями значно знижуються врожайність і якість
насіння соняшнику. Впровадження нових сортів, підвищення культури землеробства
і вдосконалення технології вирощування соняшнику дають змогу значно підвищити
його врожайність. Затрати праці на 1 ц насіння в умовах індустріальної
технології зменшуються в півтора раза. Підвищенню ефективності виробництва
соняшнику сприятимуть дальше вдосконалення розміщення посівів, впровадження
досягнень науки і передової практики.
Економічна ефективність
виробництва в аграрному підприємстві за чистим доходом і витратами на його
одержання - це: чистий дохід, поділений на поточні виробничі витрати (без
амортизації), плюс коефіцієнт ефективності, помножений на основні фонди.
Ефективність виробництва
характеризується також кількістю валової продукції, валового та чистого доходу
на 1 люд-год і в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого на
виробництві. З метою вивчення ефективності діяльності підприємства важливе
значення має оцінка взаємозв'язку прибутку з рівнем рентабельності. Прибуток -
це частина доходу, що залишаться підприємству після відшкодування всіх витрат,
пов'язаних із виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.
В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. [68,
с 305]
Економічний стан - це
результат взаємодії всіх елементів системи виробничих відносин підприємства.
Він визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується
показниками, що відображають наявність, розміщення та використання ресурсів. В
умовах ринкових відносин, поряд з названими факторами, на економічні результати
підприємства значно впливають успішні взаємовідносини з усіма юридичними
особами, від яких залежить міра привабливості постачальників, покупців,
акціонерів, банкірів та ін. Економічні результати підприємства мають бути
такими, щоб усі, хто пов'язаний з ними, завжди могли одержати відповідь -
наскільки надійний лартнер. [16, с.23]
Економічно стійким можна
вважати підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити
запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості,
своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Економічні результати тісно
пов'язані з ефективністю діяльності підприємства.
Ефективність діяльності
підприємства. Ефект - це результат виробничої діяльності підприємства.
Наприклад від використання добрив він виражається у вигляді прибавки урожаю.
Однак одержаний ефект не дає уявлення про доцільність використання добрив. Для
цього необхідно одержаний результат порівняти з витратами на застосування
добрив чи кормів, тобто визначити економічну ефективність.
Економічна ефективність
- це узагальнене й повне відображення кінцевих результатів використання
засобів, предметів праці та робочої сили на підприємстві за певний проміжок
часу і визначається відношенням результатів до витрат на їх одержання. [23,
с.40]
Економічна ефективність
указує на віддачу від сукупності вкладених коштів. В аграрних підприємствах це
одержання максимальної кількості продукції з 1 га, або від кожної голови худоби
при найменших витратах праці, матеріальних і фінансових ресурсів на виробництво
одиниці продукції.
Щодо оцінки показників
економічної ефективності, то споживання продукції є кінцевою метою виробництва,
яке здійснюється за рахунок національного доходу (знову створеної вартості).
Його збільшення відображає не тільки продуктивність живої праці, а й економічно
уречевленої. Отже, критерієм економічної ефективності виробництва є
національний доход (чиста продукція). Але абсолютний показник національного
доходу не характеризує економічну ефективність виробництва. У такому разі
використовують відносний показник - розмір національного доходу в розрахунку на
душу населення.
З метою оцінки
економічної ефективності виробництва в аграрних підприємствах використовують
натуральні й вартісні показники. Вихідними є їх натуральна форма - урожайність
культур або продуктивність худоби. Підвищення цих показників відповідає
головному завданню - збільшенню виробництва споживчої вартості та підвищенню
життєвого рівня населення. Однак для виявлення економічної ефективності слід
знати витрати, які забезпечили одержання відповідної врожайності культур і
продуктивності худоби. Проте при однаковій врожайності може бути різна якість
продукції, що теж впливає на ефективність її виробництва.
Основні показники
економічної ефективності виробництва аграрного підприємства включають:
виробництво валової продукції і валового доходу (окремо) відносно витрат
виробництва; чистий дохід, одержаний на одиницю проведених витрат; затрати
праці на виробництво 1ц продукції; собівартість 1ц продукції; одержаний
прибуток на 1 га і 1ц продукції та рівень рентабельності.
Економічна ефективність
відносно одержаної валової продукції до витрат на її одержання дорівнює: валова
продукція, поділена на поточні виробничі витрати (без амортизації), плюс
коефіцієнт ефективності, помножений на основні фонди; валова продукція оцінюється
так: товарна її частина - за цінами реалізації, нетоварна - за собівартістю.
Економічна ефективність
виробництва стосовно валового доходу (чистої продукції) до витрат на його
одержання дорівнює: валовий дохід, поділений на поточні виробничі витрати (без
амортизації) плюс коефіцієнт ефективності, помножений на основні фонди. Валовий
дохід дорівнює різниці між вартістю валової продукції і фондом відшкодування.
Чистий дохід дорівнює
різниці між вартістю валової продукції і витратами на її виробництво, або різниці
між валовим доходом і оплатою праці. [8, с.73]
Рівень рентабельності -
це відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат на виробництво та
реалізацію продукції (повної собівартості).
На відміну від рівня
рентабельності, при визначенні якого враховуються лише річні витрати на
амортизацію основних фондів і використані оборотні кошти, обчислюють норму
прибутку, при визначенні якої враховується вся вартість основних фондів і
оборотні кошти, тобто норма прибутку дорівнює: прибуток, поділений на
середньорічну вартість основних фондів, плюс середньорічні оборотні кошти. Це
більш загальний показник, ніж рівень рентабельності. Якщо два підприємства
виробляють однорідну продукцію і одержують однаковий прибуток, але різну норму
прибутку, то це означає, що в одному з них (у якому норма прибутку більша)
виробничі фонди використовуються краще. [34, с.233]
Під резервом підвищення
ефективності діяльності підприємства розуміють невикористані можливості
збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат.
Основним фактором її зростання є раціональне використання усіх видів ресурсів
шляхом підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення, управління,
організації, обсягу і структури виробництва.
Підвищення економічної
ефективності суспільного виробництва і поліпшення якості вироблюваної продукції
є стержневою проблемою, головним фактором економічного зростання і прискорення
соціально-економічного розвитку соціалістичного суспільства.
Виробничі ресурси на
кожному етапі розвитку суспільства обмежені. Тому прискорення темпів збільшення
виробництва може відбуватися в результаті кращого використання ресурсів і
економії їх, раціональної організації виробництва, поліпшення якості продукції
і організації праці.
Сільськогосподарське
виробництво має зростати насамперед внаслідок підвищення продуктивності праці,
економії виробничих ресурсів, підвищення фондовіддачі, поліпшення якості
продукції і якості всієї роботи, зростання врожайності сільськогосподарських
культур і продуктивності тварин, тобто в результаті впровадження інтенсивних
методів господарювання.
1.2 Методичні засади оцінки ефективності виробництва
соняшника
Ефективність - категорія
комплексна, її поділяють на соціально-економічну і виробничо-економічну.
Соціально-економічна ефективність відображує результативність функціонування і
відтворення соціалістичного способу виробництва в цілому. Виробничо-економічна
ефективність характеризує ефективність функціонування продуктивних сил,
матеріально-технічної бази, рівень використання виробничих ресурсів. Обидва
різновиди ефективності перебувають у діалектичному взаємозв'язку.
Соціально-економічна природа виробничо-економічної ефективності формується під
впливом соціально-економічної ефективності. [16, с.321]
Проблема забезпечення
населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування
зумовлена, головним чином, обвальним спадом виробництва сільськогосподарської
продукції і, насамперед, соняшника - важливого виду продовольчих ресурсів,
цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела
створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва. У переважній
більшості країн світу виробництво соняшника традиційно належить до провідних
галузей сільського господарства. Основними виробниками соняшнику нині є
сільськогосподарські підприємства. Загострення продовольчої проблеми в Україні
збіглося у часі з обмеженням можливостей держави щодо надання належної
економічної допомоги товаровиробникам для стабілізації розвитку галузі. Цим
зумовлюється необхідність глибокого аналізу економічної ефективності
виробництва соняшника й обґрунтування системи організаційно-економічних заходів
підвищення його доходності.
Економічна ефективність
- це одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної
площі, від однієї худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво
продукції.
(1.1)
де Р - результати;
В - витрати.
Найважливішим
показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість
валової і товарної продукції господарства, на основі якої можна розрахувати
валовий і чистий доход, а також прибуток.
Для визначення
економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських
підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в
такій послідовності:
. Вартість
валової продукції (гри.) на 1 га сільськогосподарських угідь.
Цей показник
розраховують за формулою:
(1.2)
де 
-
вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, т. грн;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- площа
сільськогосподарських угідь, га.
2.
Вартість валової продукції на середньорічного працівника:
(1.3)
де 
-
вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- чисельність середньорічних
працівників, чол.
Цей показник дає
нам визначити скільки припадає валової продукції на одного працівника.
. Вартість
валової продукції на 1 люд. - год.:
(1.4.)
де 
-
вартість валової продукції на 1 люд. год.;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- сума люд.
год.
. Вартість
валової продукції на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.5)
де 
-
вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат;
ВП
- вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- сума виробничих витрат.
Показує скільки
припадає валової продукції на 100 грн виробничих витрат.
. Вартість
валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів:
; (1.6)
де: 
-
вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних
засобів;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
ОВФ
+ Об. з - вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.
. Розмір валового
доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:
; (1.7)
де 
-
розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;
ВД - розмір валового доходу, всього;
- площа
сільськогосподарських угідь, га.
7. Розмір
валового доходу на 1 середньорічного працівника:
; (1.8)
де 
-
розмір валового доходу на 1 середньорічного
працівника, тис. грн.;
ВД
- розмір валового доходу, всього, тис.
грн.;
- чисельність
середньорічних працівників, чол.
8. Розмір
валового доходу на 1 люд. - год.:
; (1.9)
де
- розмір валового доходу на 1 люд.
год.;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
- сума люд. год.
. Розмір
валового доходу на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.10)
де 
-
розмір валового доходу на 100 грн.
виробничих витрат;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
- сума виробничих
витрат, тис. гри.
10. Розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів:
; (1.11)
де 
-
розмір валового доходу на 1000 грн.
виробничих фондів;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
ВФ - вартість виробничих фондів, тис. грн.
11. Розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:
; (1.12)
де 
-
розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських
угідь;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
- площа
сільськогосподарських угідь, га.
. Розмір
чистого доходу на 1 середньорічного
працівника:
; (1.13)
де 
-
розмір чистого доходу на 1 середньорічного
працівника, тис. грн;
ЧД
- розмір чистого доходу, всього;
- .
чисельність середньорічних працівників, чол.
. Розмір чистого
доходу на 1 люд. - год.:
; (1.14)
де 
-
розмір чистого доходу на 1 люд. год.;
ЧД
- розмір чистого доходу, всього;
- сума
люд. год.
14. Розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.15)
де 
-
розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
- сума
виробничих витрат, тис. грн.
15. Розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів:
; (1.16)
де 
-
розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів;
ЧД
- розмір чистого доходу, всього;
ВФ. вартість
виробничих фондів, тис. грн.
. Розмір прибутку
на 1 га сільськогосподарських угідь:
; (1.17)
де 
-
розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь;
П - розмір прибутку, всього;
- площа
сільськогосподарських угідь, га.
. Розмір прибутку
на 1 середньорічного працівника:
; (1.18)
де -
розмір прибутку на 1 середньорічного працівника, тис. грн;
П
- розмір прибутку, всього;
чисельність
середньорічних працівників, чол.
. Розмір прибутку
на 1 люд. - год.:
; (1.19)
де 
-
розмір прибутку на 1 люд. год.;
П - розмір прибутку, всього;
- сума люд. год.
. Розмір прибутку
на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.20)
де 
-
розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат;
П
- розмір прибутку, всього;
- сума виробничих
витрат, тис. гри.
. Розмір прибутку
на 1000 грн. виробничих фондів:
; (1.21)
де 
-
розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів; П - розмір прибутку,
всього; ВФ - вартість виробничих фондів, тис. грн.
. Рівень
рентабельності - це показник, який використовують на підприємствах для
кількісного виміру рентабельності. Рівень рентабельності визначається за
формулою:
; (1.22)
де П -
валовий прибуток від реалізації; Вв - виробничі витрати на реалізовану
продукцію.
. Для визначення
ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми
прибутку (Нп):
; (1.23)
де П -
валовий прибуток від реалізації;
Фос+Фоб - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і
оборотних фондів.
По рослинництву в
цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і
приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За
окремими культурами доцільно розрахувати три показники: рівень рентабельності,
масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер
продукції. [6, с.324]
. Масу прибутку
на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначити з обов'язковим
урахуванням її рівня товарності за формулою:
; (1.24)
де ПК -
прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S
- площа посіву культури;
Кт - коефіцієнт
товарності.
З переходом до
ринкової економіки і зростанням конкуренції на зовнішньому і внутрішньому
ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити
такий показник, як рентабельність продажу.
. Показник
рентабельності продажу розраховується за формулою:
тобто 
;
(1.25)
де ТП - вартість
товарної продукції за поточними цінами реалізації;
Вв - виробничі
витрати на реалізовану продукцію.
В буквальному
трактуванні цей показник показує, яка питома ва га прибутку в загальній сумі
грошової виручки від реалізації продукції. [13, с.32]
Економічна
ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу
природно-економічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні
даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий
до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у
вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх
видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети
її використання. [42, с.324]
Економічна
ефективність виробництва соняшника характеризується системою таких показників:
урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1 ц,
прибуток на 1 люд. / год., на 1 ц, на 1 га посівної площі рівень рентабельності
виробництва соняшника. [28, с.98]
Урожайність
сільськогосподарських культур - це середній розмір продукції рослинництва з
одиниці фактично зібраної площі даної культури, Вона характеризує
продуктивність цієї культури в конкретних умовах її вирощування і визначається
діленням урожаю конкретної культури (чи групи культур) на її посівну площу. В
показнику урожайності знаходять свій вираз всі агротехнічні заходи, меліорація
земель, природно-економічні умови та рівень організаційно-господарської
діяльності сільськогосподарських підприємств. [66, с.178]
Валова продукція
сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів
виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в
натуральній формі всіма протягом року, первинними продуктами рослинництва і
тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівняними цінами відповідного року.
Економічна
ефективність виробництва продукції соняшника визначають за допомогою системи
вартісних показників:
) виробництво
валової продукції (валового доходу, чистого доходу і прибутку) з розрахунку на
1 га посівної площі в цілому і окремих культур
; (1.26)
де ВП, ВД, ЧД,
П - валова продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток, грн.
S - площа посіву, га
) виробництво валової
продукції (валового доходу, чистого доходу і прибутку) з розрахунку на 1
середньорічного працівника, 1 люд. - год., 1 гри. виробничих витрат.
; (1.27)
t - прямі затрати праці, люд. - год.
Продуктивність
праці - реалізована здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в
одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати
відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення
продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу.
Адже чим менше потрібно часу для виробництва якогось виду продукції, тим більше
робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або
іншого виду продукції. Із скороченням часу на виробництво одиниці продукції
знижується її собівартість, отже, зростає дохідність підприємств, підвищується
їх конкурентоспроможність. Зі зростанням продуктивності праці посилюється
процес вивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для
розвитку інших видів діяльності.
Для визначення
продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему економічних
показників. До показників продуктивності праці відносяться повні і неповні.
Повні це - натуральні показники: трудомісткість продукції рослинництва;
погодинна продуктивність праці; денна продуктивність праці; річна
продуктивність праці. Повні показники продуктивності праці, при визначенні яких
беруться до уваги вироблена продукція (ВІТ) і виграти живої праці (7),
розраховуються шляхом ділення виробленої продукції в грошових чи натуральних
одиницях на витрати живої праці:
; (1.28)
Неповні показники
розраховуються до одержання продукції, це - абсолютні показники: затрати живої
праці на 1 га посіву у певному періоді; затрати живої праці на одну голову
тварин; норма закріплення тварини за одним працюючим; відносні показники:
ступінь використання норм виробітку на механізованих роботах та ступінь
використання норм виробітку на кінно-ручних роботах.
Собівартість -
один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств,
оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного
виду продукції і наскільки економічно вигідно воно с в конкретних
природно-економічних умовах господарювання.
Показник
собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і
виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових
умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим
нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова
конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на
товарному ринку. Собівартість одиниці продукції визначається діленням
собівартості всієї продукції відповідного виду на її обсяг у натуральному
вигляді, а витрат на одну грошову одиницю продукції - відношенням собівартості
всієї продукції до її обсягу у вартісному виразі. Затрати живої праці
розраховується в собівартості в розмірі фактичної її оплати.
Залежно від
характеру витрат, які включаються в собівартість продукції, у практичній
діяльності підприємств, розрізняють виробничу і повну (комерційну)
собівартість. До виробничої відносять всі витрати, пов'язані з внутрішнім
виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця
зберігання. Собівартість розраховано з урахуванням витрат на збут, називають
повною або комерційною.
Дані про
собівартість є основою для встановлення державних закупівельних цін на
продукцію сільського господарства, а також цін на промислові товари, що
використовуються в сільськогосподарському виробництві. [12, с.102]
Рентабельність -
поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої
підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації (робіт, послуг)
повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне
джерело розширеного відтворення.
Рівень
рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної
собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1 гривню
витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному
році.
Ринкова ціна - це
домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар, що
виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних
витрат виробників на його виробництво і реалізацію.
У процесі
лібералізації ціноутворення держава повністю втратила контроль над цінами всіх
сфер АПК. Процес зростання цін став некерованим. Але якщо підвищення цін на
сільськогосподарську продукцію і продовольство стримувалося низьким
платоспроможним попитом населення, то зростання цін на промислову продукцію для
потреб села відбулося нестримно.
Вихід валового,
чистого доходу і прибутку на 1 га посіву розраховують, поділивши кожен з цих
показників на загальну площу посіву. При цьому, валовий дохід - це загальна
сума доходу, отриманого протягом звітного періоду. Його можна вирахувати,
віднявши від вартості продукції суму матеріальних затрат, що пішли на її
виробництво. Чистий дохід - це прибуток після відрахування витрат на
виробництво та реалізацію продукції, стану податків всіх боргових зобов'язань.
Його можна знайти, віднявши від валового доходу суму оплати праці, або віднявши
від вартості валової продукції її собівартість.
Прибуток - це
один з узагальнюючих показників господарської діяльності підприємства.
Визначається, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на
виробництво.
Таким чином,
розрахунок вище вказаних показників дасть можливість "тримати дані про
економічну ефективність виробництва як загалом по господарству, так і
рослинництві і по виробництву соняшника. Це дасть можливість виявити і
прослідкувати проблеми та недоліки у вирощуванні даної культури і внести
відповідні пропозиції з приводу більш ефективного Виробництва.
Найбільш
впливовим фактором, таким як кліматичні, метеорологічні, агротехнічні, слід
надати особливої уваги при здійсненні розрахунків з оптимізації та
інтенсифікації виробництва технічних. Адже саме погодно-кліматичні умови
найсуттєвіше впливають на рівень врожаїв та урожайності як соняшника, так і
всієї сільськогосподарської продукції, яка виробляється в галузі рослинництва.
[16, с.48]
Отже, підвищення
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є однієї з
найбільших проблем, успішне вирішення якої відкриває широкі можливості для
прискорення темпів його розвитку і постійного забезпечення країни
сільськогосподарською продукцією.
Рентабельність -
важливий якісний показник роботи галузі або підприємства. В ньому
відображуються результати витрат живої і уречевленої праці, якість реалізованої
продукції, рівень організації виробництва і його управління.
Рівень
рентабельності характеризує ефективність річних витрат виробництва і реалізації
товарної продукції сільського господарства.
1.3 Сучасний стан виробництва соняшника в Україні
Основна олійна культура
в Україні - соняшник. У валовому виробництві олії близько 90% припадає на
соняшникову. Вона має високі смакові якості ЇЇ вживають безпосередньо в їжу,
застосовують при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі
сорти олії використовують для виробництва оліфи, фарб, лаків, мила, та інших
виробів.
Товарний соняшник має
відповідати умовам ДСТУ 4694-2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні
умови".
При переробці насіння
соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, в якій
міститься 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей і вітамінів. Кошики
соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння, після обмолоту
згодовують великій рогатій худобі та вівцям. Луз га насіння соняшнику, вихід
якої становить 16-22%о маси насіння, є сировиною для виробництва етилового
спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, який застосовують для виробництва
пластичних мас, штучних волокон та іншої продукції.
Соняшник відомий і як кормова
культура. Його зелену масу в суміші з бобовими культурами використовують для
годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.
Досвід багатьох країн
свідчить, що споживання рослинних жирів збільшується, а споживання тваринних
зменшується. Це пояснюється тим, що рослинні жири порівняно З тваринними більш
корисні для здоров'я людини. Разом з цим виробництво олії більш ефективне. [46.
с.230]
Посіви соняшника
найбільше розміщені в зоні Степу і південних районів Лісостепу. Основними
виробниками насіння соняшнику є підприємства Дніпропетровської, Донецької,
Запорізької, Луганської, Кіровоградської та Харківської областей, які
забезпечують 2/3 валового виробництва. Економічно це найбільш вигідна культура
через це її площа, урожайність і валовий збір постійно зростають. До олійних
культур належать здебільшого ті рослини вміст олії в насінні яких перевищує
15%. Це насамперед соняшник, соя, льон - довгунець, ріпак, рижій, гірчиця,
кунжут, арахіс та інші. Різні культури характеризуються різним вмістом олії: у відсотках
на абсолютно суху речовину: соняшник 29 - 57, соя 20 - 26, льон - довгунець 30
- 50, рицина 47 - 59, рижій 26 - 47, арахіс 41 - 57, ріпак 45 - 50, кунжут 48 -
63%. Олію цих культур використовують в натуральному вигляді для харчування
населення, а також в харчовій, маргаринній, консервній і кондитерській
промисловості. Крім того її використовують і в інших галузях промисловості для
виробництва масла і оліфи, лакофарб, лінолеуму, текстилю, шкіри, фармацевтики і
парфумерних виробів. З насіння рицини виробляють олію, яка використовується в
авіаційній, хімічній, електротехнічній і металообробній промисловості, а також
в медицині. Крім олії із насіння соняшнику, ріпаку, сої, льону - довгунця та
інших олійних культур виробляють ще рослинний білок, який містить незамінні
амінокислоти - міозин, метелін, пірентофон та інші [77 с.129]
Кошики соняшнику, вихід
яких становить до 60 % врожаю насіння, використовують для виробництва кормового
борошна. Кілограм його містить 0,72 корм. од. і 40г перетравного протешу. [68
с.350]
Більшість олійних
культур є добрими медоносами. Так, медпродуктивність одного гектара посіву
соняшнику становить 40 кг, меду. В багатьох господарствах лісостепової і
степової зон України посіви соняшнику досягають 1000 га, що дає можливість
одержувати значну кількість товарного меду.
До останнього часу
однією з панівних культур на полях України залишається соняшник. Його посіви
займають понад 2,0 млн. га, що становить 96% площі всіх олійних культур.
Найбільші посівні площі соняшнику сконцентровано в центральних та південних
областях нашої країни. Популярність цієї культури полягає в стратегічній та
значній економічній ефективності її вирощування. Порівняно з іншими олійними
культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/ га в середньому
по Україні). Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись
у цьому лише оливковій олії. З огляду на цінність даної продукції, більшість
сільськогосподарських підприємств намагаються розширити обсяги виробництва
соняшнику. Такі дії з боку керівництва є виправданим, оскільки на сьогодні це
одна із найбільш прибуткових та перспективних культур. Але будь-яке
виробництво, якщо воно не має обгрунтованого підходу та розрахунків може
закінчитися плачевно. Тому, щоб звести ймовірність невдач, необхідно ретельно
підійти до прийняття рішень щодо впровадження чи розширення власного
виробництва. Цьому може зарадити лише правильна розробка виробничої програми.
[66 с.280]
За попередніми даними
Держкомстату України, у 2009/10 маркетинговому році було вироблено 6,4 млн. т.
соняшнику, з якого близько 6 млн. т. переробляють на оліє жирових комбінатах,
решта надходить на експорт.
Упродовж сезону ціни на
соняшник суттєво підвищувались. У жовтні 2009 року він коштував у середньому
2150 грн 7т, а вже в грудні подорожчав до 2900-3000 грн. /т. На такому рівні
ціни трималися в січні-березні нинішнього року. Такий рівень цін задовольняє
виробників, адже забезпечує високий рівень рентабельності.
Можливість вітчизняних
переробників лише за 2009 рік збільшився на 1 млн. тонн за рахунок ведення в
експлуатацію нових і реконструкцію діючих заводів.
Конкуренція на ринку
соняшнику також є високою, а у вільному продажі його не так багато. Такий стан
на внутрішньому ринку може призвести до подальшого зростання ціни, але її
рівень залежитиме насамперед, від ситуації на світовому ринку. Тому в разі
зростання світових цін можна очікувати їх підвищення і на внутрішньому ринку.
Сприятлива цінова
ситуація та високий рівень рентабельності спонукають господарників вирощувати
соняшник, іноді нехтуючи сівозмінами і дотримання інших агротехнічних заходів.
Це, у свою чергу призводить до зниження врожаїв та погіршення якості продукції.
Наразі ринкові потрібний якісний і недорогий товар.
Аналіз динаміки посівних
площ, урожайності та валового виробництві насіння соняшнику свідчить, що
збільшення обсягу виробництва відбувається за рахунок розширення посівних площ
культури. За період з 1990 р. по 2009 р. площа посіву зросла більше як у два
рази і досягла 3,4 млн. У структурі посівів технічних культур частка соняшнику
є найбільшою - понад 70%. За цей самий період урожайність насіння соняшнику не
досягла рівня 1990 р. - 15,8 ц/ га і коливається в межах 12-13 ц/га. Валове
виробництво насіння соняшнику зросло за цей період у 1,6 раза за рахунок
розширення посівних площ. Виробництво олії за 2000-2009 pp. збільшилось у 1,4 раза і становило 1500 тис. т.
Економічна ефективність
виробництва олійних культур та напрями її підвищення. Основними показниками,
які характеризують рівень економічної ефективності виробництва олійних культур,
є: урожайність, затрати праці на 1 ц насіння, собівартість 1 ц, ціна
реалізації, маса прибутку з. розрахунку на 1 ц та на 1 га посіву, рівень
рентабельності. Зазначимо, що насіння соняшнику та інших олійних культур є достатньо
рентабельними сільськогосподарськими культурами.
Товаровиробники не мають
можливості виходити самостійно з пропозицією на біржі та реалізувати насіння
соняшнику безпосередньо зарубіжним країнам. Це здійснюють комерційні структури
(посередники), які скуповують та експортують насіння або, переробивши його за
давальницькою схемою, реалізують за межі країни олію та шрот.
Насіння соняшнику
імпортують в Україну для посіву, тому його ціни значно вищі, проте обсяги
незначні. Так, у 2006 р. при експорті 229,5 тис. т імпорт насіння становив лише 4441
тонну.
Економічна ефективність
виробництва-найвища врожайність соняшнику в господарствах північного і
центрального Степу, що є провідними в його виробництві. Дещо нижчі врожаї
збирають у господарствах Лісостепу і південного Степу, що зумовлюється
грунтово-кліматичними умовами, рівнем концентрації посівів та агротехнікою.
Урожайність насіння соняшнику на сортодільницях України в 1,8-2,2 рази
перевищує її рівень державних сільськогосподарських підприємствах, що свідчить
про значні резерви збільшення його виробництва.
Основні тенденції та
характеристики ринку:
у 2009/2010 МР врожай насіння соняшнику за попередніми даними склав і 6,4 млн. тонн соняшнику при
урожайності 15,2 ц/га;
виробничі потужності з
переробки олієсировини в Україні оцінюються у 8,3
млн. тонн на рік;
у сезоні 2009/2010 років виробництво
олії очікується у межах 2,4 - 2,5 млн. тонн проти 2,6 млн. тонн у минулому періоді;
експорт олії
соняшникової у 2009/2010 МР оцінюється близько 2 млн. тонн, або понад
80% від її виробництва;
індекс споживчих цін на
олію за 2008 рік - 983%, за 12 місяців 2009 року - 111,7% (в т. ч. у грудні 2009/2010 МР - 101,7%).
У 2009/2010 МР виробництво насіння соняшнику склало 6,4 млн. тонн, що дасть
змогу повною мірою задовольнити потреби внутрішнього ринку та виробити близько 2,4-2,5 млн. тонн
олії. Внутрішнє споживання олій рослинних у перерахунку на рік оцінюється 14,2 кг на особу
(раціональна норма 13 кг на особу на рік). Експортні можливості у поточному
маркетинговому періоді оцінюються у межах 2,0-2,1
млн. тонн.
Таблиця 1.1.
Олія соняшникова*
|
2004/2005 МР
|
1165
|
|
2005/2006 МР
|
1973
|
|
2006/2007 МР
|
2124
|
|
2007/2008 МР
|
1784
|
|
2008/2009 МР
|
2498
|
|
2009/2010 МР вересень-грудень
|
964,5
|
*Джерело: Дані держкомстату України
Таблиця 1.2.
Насіння соняшнику*
|
2003/200 4 МР
|
2004/200 5 МР
|
2005/200 6МР
|
2006/200 7МР
|
2007/200 8МР
|
2008/200 9МР
|
2009/201 0МР (поперед ні дані)
|
|
Валовий збір у вазі після доробки,
тис. тонн
|
4247
|
3050,1
|
4706,1
|
5321,9
|
4174
|
6526,2
|
6310,6
|
|
і Урожайність, ц/га
|
па
|
8,9
|
12,8
|
13,6
|
12,2
|
15,3
|
15,2
|
|
Рівень рентабельност і виробництва,
%
|
64^
|
463
|
24,3
|
20,7
|
75,9
|
18,4
|
|
* Джерело: Дані держкомстату України
Соняшник - маркетинговий
рік з 1 вересня по 31 серпня
На сьогодні Україна є
одним з основних світових виробників насіння соняшнику. Виробництво соняшнику у
2008/2009 МР в усіх категоріях господарств становило 6,5 млн. тонн у вазі після
доробки, у 2009/2010 за попередніми даними зібрано 6,4 млн тонн., що становить
97,5% до попереднього МР.
Питома ва га України у
світовому виробництві соняшнику та олії, виробленої з нього, складає близько
15%. За попередніми даними у 2008/09 маркетинговому році виробництво олії
соняшникової склало 2498 тис. тонн. За вересень-листопад 2009/2010 МР - 964,5
тис. тонн.
Під впливом сприятливої
кон'юнктури світового ринку за попередніми даними у 2008/2009 МР експорт
насіння соняшника пожвавився і склав 767 тис. тонн, що у 10 разів більше проти
2007/2008 МР.
Довідково: з 1 січня
2009 року вивізне мито на насіння соняшнику становило 13%, з 1 січня 2010 року
вивізне експортне мито на насіння соняшнику становить 12 %, на насіння ріпаку
мито відсутнє.
Україна посідає провідне
місце на світовому ринку з продажу олії соняшникової. При цьому 90% від
загального експорту складає олія неочищена. За попередніми даними у 2008/2009
МР експортовано 2099 тис. тонн олії соняшникової, що на 57% більше проти
відповідного періоду минулого року.
Найбільшими імпортерами
нерафінованої олії у 2008/09 МР стала Індія - 25% від обсягів загального
експорту з України, Туреччина - 13%, Єгипет - 8,3%. Серед країн ЄС: Франція -
5,7%, Італія - 5,2%, Нідерланди - 4,6%, Іспанія - 4,5% від обсягів загального
експорту з України.
Основними
компаніями-експортерами олії є: "Каргілл", *Ч) лсідз-Україна"
(ВАТ "Кіровоградолія"), "Кернел-Трейд" (ЗАТ "Полтавський
ОЕЗ", ЗАТ "Приколотнянський ОЕЗ", ВАТ "Вовчанський
ОЕЗ"), "Сантрейд" (ЗАТ "Дніпропетровський ОЕЗ"), ЗАТ
"Пологівський ОЕЗ", "Миронівський хлібопродукт", ПГ
"Віойл" (ЗАТ "Вінницький ОЖК", ВАТ "Чернівецький
ОЖК").
*Джерело: Дані держкомстату України
Рисунок 1. Обсяги
виробництва та експорту олії соняшникової*
*Джерело: Дані держкомстату України
Рисунок 2. Структура
експорту і імпорту олії*
Імпорт олій рослинних, в
основному представлений тропічними оліями, сфера використання яких у
виробництві продуктів харчування в Україні останнім часом розширюється за
2008/2009 МР імпортовано - 286 тис. тонн (у 2007/2008 МР - 471 тис. тонн).
Постійне зростання
вітчизняних потужностей по переробці насіння олійних культур в Україні створює
конкурентне середовище та сприятливу цінову ситуацію як для
сільгосптоваровиробників, так і для переробників. Внаслідок цього, а також,
враховуючи ситуацію на світовому ринку, на початку сезону 2009/2010 МР не
відбулося різкого зниження закупівельних цін на насіння соняшнику, як це
відбулось на початку 2008/2009 МР.
За даними
УкрАгроКонсалту ціна на соняшник станом на 29.01.10 становила 3000 грн. /тонну
проти 1650 грн за тонну у відповідному періоді минулого маркетингового року, на
олію - 6900 грн. /тонну проти 5200 грн. /тонну.
На споживчому ринку
відбувається незначне підвищення цін на олію, індекс споживчих цін на олію у
грудні 2009 року склав 101,7%. Ціна олії соняшникової у грудні за даними
Держкомстату склала 10,86 гри. за літр. За даними Держцінінспекції ціна на олію
соняшникову станом на 30 січня становить 10,69 грн. за літр.
Відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548, із змінами та доповненнями,
Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і
Севастопольській міським державним адміністраціям надано повноваження
регулювати (встановлювати): декларування змін оптово-відпускних цін на олію
соняшникову; граничні рівні торговельних (постачальницько-збутових) надбавок до
оптової щіни виробника (митної вартості) на олію не вище 15 відсотків, без
врахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні. Повноваження
щодо встановлення граничних рівнів торговельних надбавок та оптово-відпускних
цін шляхом декларування їх зміни використані в усіх регіонах.
Таблиця 1.3.
Середні
ціни на продукцію олійної групи, у 2008/2009
МР та 2009/2010 МР, EXW, грн. /т*
|
Соняшник (закупівельна ціна)
|
Олія соняшникова (оптово-відпускна
ціна)
|
|
2009/2010 МР
|
|
|
29 січня
|
3000
|
6900
|
|
15 січня
|
3025
|
6950
|
|
25 грудня
|
2975
|
7000
|
|
4 грудня
|
2950
|
6900
|
|
27 листопада
|
2975
|
6900
|
|
6 листопада
|
6400
|
|
30 жовтня
|
2500
|
6400
|
|
2 жовтня
|
2100
|
6200
|
|
25 вересня
|
2050
|
6300
|
|
18 вересня
|
2275
|
6350
|
|
2008/2009 МР
|
|
|
28 серпня
|
2200
|
6200
|
|
14 серпня
|
2150
|
6150
|
|
31 липня
|
1900
|
5400
|
|
26 червня
|
1975
|
5850
|
|
29 травня
|
2325
|
6050
|
|
30 квітня
|
2250
|
5600
|
|
27 березня
|
1975
|
5000
|
|
27 лютого
|
2100
|
5650
|
|
30 січня
|
1650
|
5200
|
|
26 грудня
|
1175
|
3800
|
|
28 листопада
|
1075
|
3900
|
|
31 жовтня
|
1100
|
3650
|
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
Світовий ринок
За січневими оцінками
Мінсільгоспу США загальний обсяг виробництва олійного насіння у світі в 2008/2009 маркетинговому році
становитиме 395,17 млн. тонн, що на 3,38 млн. тонн більше проти показника 2007/2008
МР. При ньому очікується, що залишки олієнасіння на кінець 2008/2009 маркетингового року
становитимуть 55,61 мли. тонн, що менше на 9,8 % проти 2007/2008 маркетингового року.
За прогнозом у 2009/2010
МР очікується збільшення обсягів виробництва олієнасіння до 431,6 млн. тонн.
Згідно прогнозу агентства світове виробництво соняшникової олії у 2009/2010 МР
складе 12,1 млн. тонн, що на 0,6 млн. тонн нижче ніж у поточному сезоні.
Прогнозується зміна цінової ситуації на європейському ринку олії соняшникової в
зв'язку із зменшенням об'єму олієсировини. Скорочення об'ємів виробництва
олійних очікують в Аргентині, Іспанії, Росії і Румунії. Аналітики стверджують,
що в зв'язку зі зниженням виробництва соняшнику в найближчі місяці можна
очікувати ріст цін. При цьому найвищий ріст світових цін на соняшник і
соняшникову олію очікують в період з січня по серпень 2010 року.
Таблиця 1.4.
Світовий
баланс попиту і пропозиції олійних культур (оцінка ШОА), млн. тонн*
|
Виробництво
|
Пропозиція
|
Торгівля
|
Використання
|
Кінцеві залишки
|
|
Олійне насіння
|
|
2007/2008 МР
|
391,79
|
465,00
|
92,57
|
338,77
|
61,68
|
|
2008/2009 МР (оцінка)
|
395,17
|
456,85
|
94,21
|
338,26
|
55,61
|
|
2009/2010 МР (прогноз)
|
|
грудень
|
428,59
|
484,43
|
94,43
|
349,72
|
68,97
|
|
січень
|
431,6
|
487,21
|
95^8
|
349,87
|
71,13
|
|
Шрот
|
|
2007/2008 МР
|
231,05
|
238,87
|
71,24
|
229,49
|
7,31
|
|
2008/2009 МР (оцінка)
|
228,59
|
235,90
|
68,14
|
228,62
|
6,57
|
|
2009/2010 МР (прогноз)
|
|
грудень
|
238,41
|
244,65
|
71,57
|
236,44
|
6,12
|
|
січень
|
238,51
|
245,07
|
71,14
|
236,72
|
6,47
|
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
Порівняльний аналіз
рівнів роздрібних цін на олію соняшникову, які склалися в Україні та інших
країнах світу у грудні 2009 - січні 2010 років свідчить, що в основному,
вітчизняна ціна є нижчою, ніж в досліджуваних країнах СНД, Євросоюзу, Америки
та Азії:
Таблиця 1.5.
(дол. США за літр)
|
Україна (листопад, 2009 р.
|
Єгипет
|
Казахстан
|
Китай
|
Молдова
|
Росія
|
Аргентина
|
Туреччина
|
Угорщина
|
Білорусь
|
Чехія
|
США
|
|
Середня роздрібна ціна
|
1,36
|
1,32
|
1,47
|
1,53
|
1,15
|
1,7
|
6,39
|
3,8
|
2,7
|
1,28
|
4,5
|
3,21
|
|
у % до України
|
х
|
97,1
|
108,1
|
112,5
|
84,6
|
125,0
|
469,9
|
279,4
|
198,5
|
108,1
|
30,9
|
236,0
|
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
При функціонуванні ринку
насіння соняшнику та продуктів його переробки діє економічний механізм, що
включає три основних чинники: попит, пропозицію та ціни. Ува га до проблеми
підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому
та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного
розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення
конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках,
забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. [25, с.342]
* Джерело: "УкрАгроКонсалт"
Рисунок 3. Порівняльні рівні
споживчих цін на олію
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
Рисунок 4. Світові та
українські ціни на насіння соняшника
Виробники соняшнику не
пам'ятають таких цінових коливань, як 2008 року. Якщо в лютому ціни сягнули
свого піка зростання 4300грн/т, то протягом наступних місяців спостерігалось
постійне їхнє зниження. Так на початку грудня ціни попиту становили 1100-1150
грн/т. При цьому відображали фашинну ситуацію, що склалась на ринку, а не
відшкодування витрат, в'язаних із виробництвом продукції. У той період
виробництво соняшника о менш витратним для виробника, якщо порівнювати з іншими
видами сільськогосподарських культур, і гарантувало отримання високих
прибутків. Таким чином, однією з важливих економічних умов функціонування ринку
насіння соняшнику і продуктів його переробки є ґрунтовне освоєння та дотримання
принципів і вимог зовнішньоекономічної торгівлі, вдосконалення системи
реалізації насіння соняшнику та продуктів його переробки як продукції, що
займає суттєве місце у надходженні валюти в Україну, завдяки високій
кон'юнктурі на ринку аграрно-продовольчої продукції та має тенденцію до
підвищення. Ефективний розвиток олієжирового підкомплексу та підвищення його
конкурентоспроможності можливий в результаті досягнення високої якості насіння
соняшнику, підвищення рівня врожайності культури, за умови переведення галузі
на інтенсивний шлях розвитку, докорінного зміцнення ресурсної бази та
забезпечення застосування прогресивної технології, поліпшення культури
землеробства й проведення повного циклу технологічних операцій у визначені
строки.
Висновок до розділу І.
Соняшник - це основна олійна культура в Україні, Ефективність виробництва
характеризується також кількістю валової продукції, валового та чистого доходу
на 1 люд-год і в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого на
виробництві. З метою вивчення ефективності діяльності підприємства важливе
значення має оцінка взаємозв'язку прибутку з рівнем рентабельності. На
споживчому ринку відбувається незначне підвищення цін на олію, індекс споживчих
цін на олію у грудні 2009 року склав 101,7%. Ціна олії соняшникової у грудні за
даними Держкомстату склала 10,86 грн. за літр. За даними Держцінінспекції ціна
на олію соняшникову станом на 30 січня становить 10,69 грн. за літр.
Розділ ІІ. Аналіз стану виробництва соняшнику та його
економічної ефективності
2.1 Природньо-економічні умови та спеціалізація СФГ
"Зірка"
Селянсько-фермерське
господарство "Зірка" засноване і діє на основі Законів України
"Про селянське (фермерське) господарство", "Про власність",
законодавства про землю, про оренду та інших законодавчих актів України.
СФГ "Зірка" є
юридичною особою, має назву, печатку, штамп, користується правами і виконує
обов'язки, пов'язані з його діяльністю, набуває майнові і особисті не майнові
права, від власного імені може бути позивачем і відповідачем в арбітражному
суді. Діяльність господарства здійснюється на основі повного госпрозрахунку,
самоокупності. Може мати рахунки (в тому числі валютні) в Погребищенському АППБ
"Аваль" та інших банках.
Засновником
селянсько-фермерського господарства "Зірка" є громадянин України
Сіренко О.В., який є головою. Він має Державний акт на право безстрокового
користування землею. Земля належить на праві довгострокового користування, що
засвідчено державним актом та земельний пай засвідчений сертифікатом.
СФГ "Зірка"
розташоване на відстані:
районного центру м.
Погребище - 11 км;
обласного центру м.
Вінниця - 80 км.
Метою створення СФГ і
його основним завданням є:
виробництво, придбання,
переробка та реалізація продукції рослинництва і тваринництва;
участь в сприянні
формування товарного ринку;
більш повному та
ефективному використанню місцевої сировинної бази та трудових ресурсів,
відходів виробництва;
вивчення споживчого
запиту і сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства
України в різних галузях;
збільшення обсягів і
поліпшення платних послуг для населення.
У господарстві поширені
сірі лісові ґрунти, які сформувалися переважно під пологом широколистяних лісів
та чорноземів. Чорнозем переважно вилужені або опідзолені, що пов'язано з
достатньою кількістю опадів. Щоб одержати високі й сталі врожаї в господарстві
треба старанно і своєчасно обробляти ґрунти, вносити достатню кількість
органічних та мінеральних добрив, впроваджувати правильні сівозміни. Територія
господарства являє слабо хвилясте плато з загальним нахилом на південь, з добре
вираженими мікрорельєфом у вигляді неглибоких блюдець та знижень. Територія
господарства за умовами рельєфу сприятлива для застосування сучасних
сільськогосподарських машин.
Територія господарства
розташована в зоні з теплим помірно - зволоженим кліматом. Середньорічна температура
повітря становить + 8 з найвищим її показником (+38,5°) в липні - серпні
місяцях і найнижчим ( - 29°) в січні - лютому.
Холодний період наступає
в кінці листопада і продовжується до кінця березня, а іноді держиться в першій
декаді квітня. Останні заморозки в окремі роки спостерігаються в другій декаді
травня, перші в кінці вересня:
Річна кількість опадів в
зоні розташування господарства становить 501 мм, однак в окремі роки бувають
значні коливання - в дощові досягають до 700 - 800 мм, а в посушливі спадають
до 300 мм.
В теплий період опади
нерідко мають зливовий характер, що сприяє розвитку водної ерозії ґрунтів. Зима
(в цьому районі) відзначається значним сніговим покривом - 22-41 см. Сталий
сніговий покрив утворюється в грудні місяці і утримується приблизно 90 днів.
Вітри на протязі року
майже рівномірно розподіляються по всім напрямках світу: взимку - північних
напрямках, влітку - західного та південного, а в посушливі роки
південо-східного.
В цілому кліматичні
умови сприятливі для вирощування районованих сільськогосподарських культур та
одержання високих сталих врожаїв.
Землі господарства - це
один суцільний масив. В господарстві є такі основні виробничі цехи: цех
рослинництва, цех тваринництва, цех механізації, цех реалізації та постачання.
Цех рослинництва
складається з рільничо-тракторної бригади.
Цех тваринництва включає
свиноферму.
Цех механізації -
автопарк, машино - тракторний парк, ремонтну майстерню.
Стержень будь - якої
організації люди, котрі працюють у ній, якими необхідно управляти. Система
управління персоналом дуже різнобічна і багатогранна. Вона включає всі аспекти
взаємодії працівників з організацією. Створенню такої системи і координації
роботи її складових служить розподіл управління персоналом, в сучасній
організації. Він має власну ієрархію посад, па є складовою
загально-організаційної ієрархії.
Лінійні служби несуть
пряму відповідальність за досягнення мети організації і тому їх наділено
повноваженням приймати рішення, що стосуються розподілу і ефективності
використання наявних трудових ресурсів.
Дане аграрне
підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупність
працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички
для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених
технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.
Структура управління в
господарстві - цехова з бригадною формою організації праці (рис. 2.1).
Праця в сільському
господарстві, як і в інших галузях економіки, - це цілеспрямована діяльність
людини, спрямована на відозміну і пристосування предметів природи для
задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта с найбільш важливим
складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан
економічного розвитку підприємств та конкурентоспроможність їх продукції.
Кожне аграрне
підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності
працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички
для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених
технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.
Кожне аграрне
підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний
професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру.
При цьому під професією розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її
здійснення відповідної суми спеціальних знань (оператор машинного доїння,
тракторист-машиніст, оператор тваринницького комплексу тощо). В межах професії
можуть виділятися спеціальності - її різновиди з вужчим характером трудової
діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія)
різних спеціальностей - токар-розточувальник, токар-револьверщик тощо). Аграрні
підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників,
що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації
виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від
кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного
працівника до виконання ним професійних обов'язків (функцій). Скажімо,
робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи:
висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.
Залежно від умов найму
працівників (без визначення або з визначенням строку їх зарахування до складу
трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:
1. Постійні працівники - ті, які є членами підприємства або прийняті
на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники
(учасники) приватних підприємств - сільськогосподарських виробничих
кооперативів, TOB, СФГ, командитних товариств, товариств з додатковою
відповідальністю виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно
відносити до даної категорії працівників.
2. Тимчасові працівники - ті, яких зараховують до складу трудового
колективу тимчасово на термін до двох місяців.
3. Сезонні працівники - ті, яких зараховують до складу трудового
колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.
Отже, склад трудових колективів
приватних підприємств формується за рахунок членів підприємств і найманих
працівників з різними умовами найняття на роботу. В державних аграрних
підприємствах усі працівники є винайманими і залежно від умов найму можуть бути
віднесені до категорії постійних, тимчасових або сезонних працівників. Загальна
кількість працівників, яка є в списках підприємства, називається обліковим
(списковим) складом. До облікового складу включають усі категорії постійних,
тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів
незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці,
відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин. Для
визначення продуктивності праці і характеристики масштабів можливого залучення
підприємствами робочої сили (їх трудового потенціалу) розраховують такий
показник, як середньооблікова кількість працівників. Вона обчислюється за двома
варіантами: середньообліковою чисельністю штатних працівників спискового складу
і середньообліковою чисельністю всього персоналу в еквіваленті повної
зайнятості. За другим варіантом такого розрахунку в середньооблікову
чисельність працівників, крім штатних, включають працівників позаспискового
складу, які залучалися до роботи й одержували заробітну плату, а також
враховують ту обставину, що окремі категорії працівників зайняті неповний
робочий день.
Головний
бухгалтер виконує такі обов'язки: організовує роботу відділу, веде облік
розрахунку по податках, розрахунок податку у статистичну та оперативну
звітність, бухгалтерську звітність
Головний
економіст займається ціноутворенням проведенням економічного аналізу діяльності
господарства, положеннями про оплату праці, контролем правильності нарахування
заробітної плати, складанням виробничого плану.
Заступник
головного бухгалтера веде облік затрат в рослинництві, облік реалізованої
продукції, приймає та розробляє матеріальні звіти по фуражних та продуктивних
кормах, по насінню, продуктах. Веде оборотну відомість, сальдові відомості,
нагромаджувальну відомість по реалізації.
Один із
бухгалтерів веде облік затрат та виходу продукції тваринництва, облік
розрахунків по заробітній платі, облік основних засобів, облік молодняку та
тварин на відгодівлі, складає статистичну звітність
Другий бухгалтер
веде облік розрахунків з різними дебіторами та кредиторами. Приймає та
розробляє матеріальні звіти по обліку сировини, палива, запасних частин,
продукції сільськогосподарського призначення.
Земельні ресурси
є основою матеріального і духовного виробництва. Земельні ресурси необхідні
всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного
виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише
просторовим базисом, то в сільському господарстві вона - головний засіб
виробництва. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим,
що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість. Завдяки цій
властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва
Родючість визначається здатністю фунту нагромаджувати й утримувати вологу та
забезпечувати нею рослини, нагромаджувати і трансформувати поживні речовини в
доступній для рослин формі, а також забезпечувати доступ кисню в зону кореневої
системи рослин, тобто здійснювати аерацію. Проте ці визначальні для родючості
ґрунту фактори ніколи не бувають однаковими і мають різне співвідношення між
собою, що безпосередньо позначається і на рівні родючості.
Ефективність
виробництва сільськогосподарської продукції напряму залежить від забезпеченості
господарства земельними ресурсами та їх інтенсивного використання. Як свідчать
дані таблиці 2.1, структура земельних;. угідь даного господарства зазнала
деяких змін.
Структура
земельних угіль відіграє важливу роль для сільськогосподарського підприємства,
тому що земля - це саме найцінніше, що є фермера, на ній він сіє і збирає
врожаї, будує будинки, споруди для утримання сільськогосподарської худоби.
На
дохідність аграрних підприємств також істотно впливає місцеположення земельних ділянок.
Це пов'язано, по-перше, з тим, що із збільшенням віддалі між угіддями
підприємств і ринком збуту сільськогосподарської продукції та ринком придбання
матеріальних ресурсів транспортні витрати підприємств зростають, отже,
збільшується собівартість вироблених ними товарів. Величина цих витрат залежить
від стану шляхів сполучення і ступеня їх компенсації заготівельними й
переробними підприємствами (організаціями), що інколи спостерігається нині, але
це не змінює характеру впливу цієї закономірності. По-друге, в умовах
розвиненого ринку ціни на сільськогосподарську продукцію мають тенденцію до
зниження з збільшенням віддалі між центральним ринком збуту і
місцерозташуванням аграрних підприємств.
У сільському
господарстві земля - найголовніший засіб виробництва, без якого не можливий сам
процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Розглянемо структуру
і склад земельних угідь СФГ "Зірка" в період з 2005 по 2009 роки.
Таблиця 2.1
Склад і структура
земельних угідь СФГ "Зірка"*
|
Види угідь
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2009 рік у %
до 2005 року
|
|
Площа, га
|
%
|
Площа, га
|
%
|
Площа, га
|
%
|
Площа, га
|
%
|
Площа, га
|
%
|
|
|
Загальна земельна площа
|
1371,70
|
X
|
1371,70
|
X
|
1312,00
|
X
|
1107,00
|
X
|
1168,00
|
X
|
85,14
|
|
Всього сільсько господарських
угідь
|
1371,70
|
100,00
|
1371,70
|
100,00
|
1312,00
|
100,00
|
1107,00
|
100,00
|
1168,00
|
100,00
|
85,14
|
|
з них рілля:
|
1183,00
|
0,87
|
1183,00
|
0,87
|
1123,00
|
0,86
|
1107,00
|
100,00
|
1168,00
|
100,00
|
98,73
|
|
Коефіцієнт використання землі
|
1,00
|
|
1,00
|
|
1,00
|
|
1,00
|
|
1,00
|
|
|
|
Коефіцієнт розораності землі
|
0,87
|
|
0,87
|
|
0,86
|
|
1,00
|
|
1,00
|
|
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором
Проаналізувавши склад і
структуру земельних угідь, ми бачимо що загальна земельна площа зменшилась у
2009 році на 14,86% порівняно з 2005 роком. Підприємство під сільськогосподарські
угіддя тільки виводить землі під ріллю. Також на підприємстві відсутні ліс та
чагарники, ставки, сінокоси, пасовища та багаторічні насадження. За рахунок
того, що підприємство тільки використовує землю ріллі коефіцієнт використання
земельних ресурсів та коефіцієнт розораності земель протягом трьох років
становить 1. А коефіцієнт розораності землі збільшився від 0,87 % до 1,00 %.
Оскільки коефіцієнт
використання земельних ресурсів розраховується як відношення
сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі, а коефіцієнт
розораності земель як відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських
угідь.
В сільському
господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю
піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не
руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для
підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за
якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених
у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні
ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств,
що опинилися в гірших природних умовах.
Посівні площі потрібно
планувати завчасно, правильно і вчасно підготовлювати до посіву. Впроваджувати
сівозміну, так як не вірно розплановані посіви призводять до погіршення
урожайності, вірно підбирати попередників, правильний обробіток ґрунту,
підготовку насіння до сівби, строків сівби, способів сівби і норм висіву,
глибину загортання насіння, догляд за посівами, збираю врожаю. Це все призведе
до високого і сталого урожаю.
Таблиця 2.2
|
Культури
|
Посівні площі
|
2009 рік У %
ДО 2005 року
|
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
|
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
|
|
1. Зернові і зернобобові,
|
914,00
|
90,76
|
907,00
|
83,59
|
740,00
|
75,90
|
843,00
|
76,43
|
731,00
|
63,95
|
79,98
|
|
- озимі
|
369,00
|
40,37
|
450,00
|
49,61
|
340,00
|
45,95
|
470,00
|
55,75
|
428,00
|
58,55
|
115,99
|
|
-ярі
|
170,00
|
18,60
|
155,00
|
17,09
|
126,00
|
17,03
|
140,00
|
16,61
|
170,00
|
23,26
|
100,00
|
|
- зернобобові
|
330,00
|
36,14
|
217,00
|
23,93
|
184,00
|
24,86
|
153,00
|
18,15
|
63,00
|
19,09
|
|
- кукурудза на зерно
|
45,00
|
4,89
|
85,00
|
9,37
|
90,00
|
12,16
|
80,00
|
9,49
|
70,00
|
9,57
|
155,56
|
|
2. Технічні, всього:
|
93,00
|
9,24
|
178,00
|
16,41
|
235,00
|
24,1
|
260,00
|
23,57
|
412,00
|
36,05
|
443,01
|
|
- цукровий буряк
|
50,00
|
53,76
|
73,00
|
41,01
|
85,00
|
36,18
|
55,00
|
21,15
|
90,00
|
21,84
|
180,00
|
|
- соняшник
|
20,00
|
21,51
|
20,00
|
11,24
|
30,00
|
12,77
|
80,00
|
30,77
|
80,00
|
19,42
|
400,00
|
|
Всього посівів
|
1007,00
|
100,00
|
1085,00
|
100,00
|
975,00
|
100,00
|
1103,00
|
100,00
|
1143,00
|
100,00
|
113,51
|
* Джерело: Основні економічні показники, виконано автором
самостійно.
Порівнюючи показники за
дані роки, які наведені в таблиці 2.6 бачимо, що посівна площа під зерновими і
зернобобовими культурами в 2005 р. становили 1007 га, а в 2009р. - 1143 га,
тобто відбулося збільшення площі під цими культурами на 136 га, або відповідно
на 13,51 % за рахунок збільшення площі озимих культур з 368 га в 2005р. до 428
га в 2009р., не відбулося ніяких змін щодо ярих культур. Разом з тим слід
відмітити, що в господарстві відбулося зменшення посівних площ зернобобових на
протязі п'яти років, так в 2005 р. становили 330 га, в 2006р. - 217 га,
відбулося зменшення на 113 га, а в 2009 р. знову зменшилась порівняно з 2008р.
на 90 га або на 58,82 %. Площа кукурудзи на зерно у 2009 р. (70 га) збільшилась
порівняно з 2005 р. (45 га) на 55,56 %.
Відбулося значне
збільшення посівних площ під технічними культурами, в тому числі і цукрового
буряка, який у 2005 році становив 50 га, а в 2009 році збільшилась до 90 га, тобто
на 40 га або 44,44%.
Для ефективного ведення
сільськогосподарського виробництва, необхідно зміцнювати матеріально-технічну
базу сільськогосподарського підприємства, яку становлять основні виробничі
фонди. Основні виробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь
праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при
цьому натурально-речову форму.
Споживна вартість
знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість
знаходиться в постійному русі, причому частина її переноситься на заново
створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах
виробництва до завершення строку їх використання.
Для цього проаналізуємо
забезпеченість і використання основних виробничих фондів господарства і виявимо
зміни, які відбулися. Від цього залежить збільшення обсягів виробництва зерна і
підвищення продуктивності праці.
Таблиця 2.3.
Ефективність
використання основних фондів в СФГ "Зірка"*
|
Показники
|
2005 рік
|
2006рік
|
2007рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2009 рік у % до 2005 року
|
|
1. Вартість основних виробничих
фондів сільсько-господарського призначення (тис. грн.)
|
1531,00
|
1617,90
|
1864,00
|
2577,00
|
3771,00
|
24631
|
|
2. Фондомісткість, грн.
|
0,92
|
039
|
0,95
|
0,87
|
0,98
|
106,52
|
|
3. Фондовіддача, ірн
|
1,09
|
1ДЗ
|
1,06
|
1,15
|
1,03
|
94,50
|
|
4. Фондоозброєність, грн
|
2839
|
33,02
|
5038
|
78,09
|
104,75
|
363,08
|
|
5. Фондозабезпеченість, грн
|
1,12
|
1,18
|
1,42
|
234
|
3,23
|
28839
|
* Джерело: річні звіти,
виконано автором самостійно.
Аналізуючи таблицю
ефективність використання основних фондів СФГ "Зірка" можна зробити
висновок, що вартість основних виробничих фондів збільшилась з 1531 тис. грн. в
2005р. до 3771 тис. грн. в 2009р, тобто на 2240 тис. грн., або на 146,31%. Це
свідчить про те, що підприємство постійно оновлює матеріально-технічну базу та
ресурсний потенціал підприємства, який використовується для виробництва
сільськогосподарської продукції.
Фондовіддача зменшилась
в 2009 році і становить 1,03 порівняно з 2005р - 1,09, цей показник показує
скільки валової продукції припадає на 1 грн основних виробничих фондів.
Фондомісткість навпаки збільшилась в 2009р., за рахунок впровадження в
сільському господарстві нової техніки і прогресивної технології, переведення
його на сучасну індустріальну основу та постійного зменшення працівників.
Фондоозброєність збільшилась з 28,89 в 2005р. до 104,75 в 2009р. на 263,08 %.
Фондозабезпеченість збільшилась в 2009 році з 3,23 в 2005 р. до 1,12., це
збільшення відбулося за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь і
збільшення вартості основних виробничих фондів. Цей показник показує скільки
основних виробничих фондів припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.
Товарна продукція - це
та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним
споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На
кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними
цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації
продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження
від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою
підприємства. Рівень товарності можна визначити і в цілому по підприємству, але
для цього потрібно товарну продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими
порівнянними цінами, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її
складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних
культурних насаджень і мало товарні продукти (солому, гній, зелену масу).
Для аналізу стану
економіки підприємства та його окремих галузей визначають відносну й абсолютну
товарність виробництва. Відносну товарність характеризують показники рівня
товарності, що визначаються по кожній галузі підприємства як процентне
відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі.
Абсолютна товарність у рослинництві визначається в натуральному виразі діленням
обсягу товарної продукції окремої культури на її посівну площу. В тваринництві
її розраховують за двома показниками:
) діленням обсягу
товарної продукції певного виду на середньорічне поголів'я тварин, від якого
одержана ця продукція;
) відношенням певного
виду тваринницької продукції до відповідної земельної площі.
Таблиця 2.4.
Розрахунок рівня
товарності сільськогосподарської продукції в господарстві*
|
Продукція
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
Зміни рівня товарності 2009 рік до
2005 року (±)
|
|
Валове виробництво, ц
|
Продано, ц
|
Товарність, %
|
Валове виробництво, ц
|
Продано, ц
|
Товарність, %
|
Валове виробництво, ц
|
Продано, ц
|
Товарність, %
|
Валове виробництво, ц
|
Продано, ц
|
Товарність, %
|
Валове виробництво, ц
|
Продано, ц
|
Товарність, %
|
|
|
Зерно
|
22064,0
|
10960,0
|
49,67
|
17358,0
|
21558
|
124,2
|
15733,0
|
10044
|
63,4
|
25251
|
14015
|
55,5
|
22817
|
28763
|
126
|
76,3
|
|
Цукрові буряк
|
7570,0
|
3412,0
|
45,07
|
17844,0
|
8354,0
|
46,82
|
15103,0
|
6040,0
|
39,40
|
11091
|
4437
|
40,0
|
16845
|
10177
|
60
|
14,9
|
|
Соняшник
|
312,0
|
298,0
|
95,51
|
260,0
|
230,0
|
88,46
|
462,0
|
460,0
|
99,6
|
1228,0
|
1228
|
100
|
1920,0
|
1920,0
|
100
|
4,49
|
|
Картопля
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Овочі
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Молоко
|
2784,0
|
2185,0
|
78,48
|
2920,0
|
2282,0
|
78,15
|
1392,0
|
1062,0
|
76,3
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Жива вага: великої рогатої худоби;
|
151,0
|
184,0
|
121,9
|
239,0
|
135,0
|
56,49
|
353,0
|
1136,0
|
321,8
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
- свиней
|
21,0
|
24,0
|
114,3
|
46,0
|
25,0
|
54,35
|
121,0
|
74,0
|
61,2
|
138,0
|
159,0
|
115
|
97,0
|
66,0
|
68
|
-46
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором
Рівень товарності по
окремих видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим
більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових
умов. Рівень товарності може змінюватися, якщо підприємство буде збільшувати
або зменшувати свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.
З даної таблиці ми
бачимо, що рівень товарності по одних видах продукції низька, а по іншим
високим, зустрічаються випадки сто відсоткової товарності. Це свідчить про те,
що підприємство визначилось для себе, які види продукції потрібні для більш
ефективного виробництва і розподілу основних видів продукції. Якість виробленої
продукції не відповідала певним нормам і стандартам та була реалізована
невстановлені строки. Ціна реалізації зменшилась, внаслідок чого підприємство
не отримувало очікуваний дохід.
Проаналізувавши дану
таблицю, можна зробити такий висновок, що в 2009 році відбулося збільшення
рівня товарності у господарстві, майже по всіх видах продукції (окрім живої
ваги свиней). Рівень товарності цукрового буряка в 2009 році збільшився
порівняно з 2005 роком на 4,49%; зерна на - 76,3%.
Зменшення рівня
товарності спостерігається по живій вазі свиней - 46%.
Основними шляхами
збільшення рівня товарності - це збільшення виробництва валової продукції і
поліпшення її якості, спеціалізація сільськогосподарських підприємств і втрат
сільськогосподарської продукції. При цьому виробництво продукції кращої якості,
що повністю Відповідає певним споживчим властивостям, рівнозначне збільшення
обсягів товарного фонду для підвищення рівня забезпечення суспільних потреб.
Рівень товарності по
окремих видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим
більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових
умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу
виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини зменшило
або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.
Таблиця 2.5.
Розрахунок структури
галузі СФГ "Зірка" (2009 рік) *
|
Галузі
|
Розмір і структура витрат
|
|
тис. грн.
|
%по господарству
|
% по галузі
|
|
1. Рослинництво:
|
2926,7
|
93,22
|
100,00
|
|
зернове господарство
|
1587,9
|
50,57
|
54,26
|
|
виробництво технічних культур
|
1338,8
|
42,64
|
45,74
|
|
інші галузі
|
-
|
-
|
-
|
|
2. Тваринництво:
|
213,0
|
6,78
|
100,00
|
|
скотарство
|
-
|
-
|
-
|
|
свинарство
|
184,9
|
5,89
|
86,81
|
|
інші галузі
|
28,1
|
0,89
|
13, 19
|
|
Всього по господарству
|
3139,7
|
100,00
|
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором самостійно.
Проаналізувавши дану
таблицю, можна зробити висновок, що витрати по рослинництву переважають над
витратами по тваринництву і складають відповідно по рослинництву 2926,7 тис.
грн., що становить 93,22% а по тваринництву - 213,0 тис. грн., або 6,78%.
Це свідчить про те, що
основною галуззю підприємства є рослинництво, а не зернове господарство,
оскільки витрати по зерновому господарстві вважають над витратами по
виробництву технічних культур на 249,1 тис. і становить 50,57 % до загальних
витрат та 54,26 % у галузях рослинництва.
По тваринництві витрати
по свинарству - 184,9 тис. грн. Всього по господарству витрати становлять
3139,7 тис. грн. Найбільший відсоток по галузі займає: по рослинництву -
виробництво зернових - 54,26 %; по тваринництву - продукція свинарства - 86,81
%.
Основною метою
економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне
піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає
насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної
ефективності сільськогосподарського виробництва.
Далі розглянемо
структуру товарної продукції, яка дає можливість визначити, яка дає змогу
визначити найбільшу виручку від сільськогосподарської продукції до загальної
суми виручки та прослідкувати ще у динаміці. Товарна продукція включає всю
продукцію, яку підприємство продало у звітному році. Вона включає продукцію
рослинництва І тваринництва.,
Товарна продукція - це
та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним
споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На
кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними
цінами реалізації, рівень яких залежить під каналу і строків реалізації
продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження
від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою
підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого
визначають прибуток по ножній галузі і підприємству в цілому. За інших
однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід
одержано від реалізації продукції, і навпаки.
Таблиця 2.6.
Структура товарної
продукції*
|
Види
|
2005
|
рік
|
2006
|
рік
|
2007
|
рік
|
2008
|
рік
|
2009
|
рік
|
Зміни
|
|
реалізованої продукції
|
Виручено від реалізації, тис. грн.
|
Виручено від реалізації, тис. грн.
|
%ДО підсумку
|
Виручено від реалізації, тис. грн.
|
%ДО підсумку
|
Виручено від реалізації, тис. грн.
|
%ДО підсумку
|
Виручено від реалізації, тис. грн.
|
%до підсумку
|
2009 року до 2005
року (+,-)
|
|
Зерно
|
512,10
|
55,07
|
1040,00
|
65,66
|
848,90
|
48,33
|
875, 20
|
35,70
|
2285,00
|
54,32
|
-0,75
|
|
Цукрові буряки
|
53,60
|
5,76
|
146,30
|
9,21
|
72,0
|
4,10
|
59,70
|
2,44
|
314,40
|
7,47
|
1,71
|
|
Інша продукція рослинництва
|
4,4
|
0,47
|
2,0
|
0,13
|
19,0
|
1,08
|
26,80
|
1,09
|
-
|
-
|
-
|
|
Всього по рослинництву
|
596,3
|
64,13
|
1294,80
|
81,51
|
1053,50
|
59,98
|
2239,8
|
91,36
|
4085,10
|
97,12
|
32,99
|
|
Молоко
|
214,70
|
23,09
|
205,70
|
12,95
|
125,60
|
7,15
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Свині
|
28,30
|
3,04
|
21,40
|
1,35
|
56, 20
|
3, 20
|
168, 20
|
6,86
|
96,9
|
2,30
|
-0,74
|
|
Інша продукція тваринництва
|
-
|
-
|
10,50
|
0,66
|
-
|
-
|
43,50
|
1,77
|
24,3
|
0,58
|
-
|
|
Всього по тваринництву
|
333,60
|
35,87
|
293,8
|
18,49
|
702,80
|
40,02
|
211,70
|
8,64
|
121, 20
|
2,88
|
-32,99
|
|
Разом по тваринництву і
рослинництву
|
929,90
|
100,00
|
1588,60
|
100,00
|
1756,30
|
100,00
|
2451,5
|
100,00
|
4206,30
|
100,00
|
|
*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором
самостійно.
Коефіцієнт спеціалізації
за 2009 рік
, (2.1)
де Пв - питома
ва га товарної продукції;
і
- порядковий номер.
Отже за допомогою
показника коефіцієнта спеціалізації можна зробити висновок, що дане
господарство має вузький рівень спеціалізації. Багаторічний досвід ведення
сільського господарства в різних природних та економічних умовах свідчить, що
збільшення і поліпшення матеріально-технічних засобів при їх збалансованому
співвідношенні і ефективному використанні підвищує віддачу земельних і трудових
ресурсів, дозволяє в певних межах компенсувати зменшення робочої сили та
сільськогосподарських угідь і дає змогу збільшити обсяги виробництва
сільськогосподарської продукції.
Проаналізувавши
структуру товарної продукції можна зробити висновок, що товарна продукція
рослинництва у 2009 році збільшилась порівняно з 2005 роком на 32,99 %
відповідно, за рахунок підвищення урожайності сільськогосподарських культур,
збільшення валового виробництва, зниження витрат на їх виробництва. Така
тенденція проявляється по всіх видах продукції рослинництва, винятком є зерно,
яке зменшилось на 6,6 %.
Щодо продукції
тваринництва то виручка від реалізації продукції у 2009 році навпаки зменшилась
на 32,99 % по всіх видах продукції порівняно з 2005 роком, крім того в
господарстві залишилась тільки продукція свинарства, так як велика рогата
худоба і молочне стадо було здано на забій на місцевий м'ясокомбінат, через
високу собівартість і низькі доходи, через це підприємство зазнавало збитків.
Отже, загалом тю
господарству відбулося поступове збільшення товарної продукції з 929,90 тис.
грн. до 4206,30 тис. гри. за 2005 - 2009 роки.
В структурі
товарної продукції значне місце займає зерно. А отже можна зробити висновок що
виробничий напрям діяльності господарства є виробництво продукції зернових.
Таблиця 2.7.
Динаміка
наявності і використання трудових ресурсів СФГ "Зірка"*
|
Показники
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2009 рік у % до 2005 року
|
|
1. Кількість працюючих в
сільськогосподарському виробництві, чол.
|
53
|
49
|
37
|
33
|
36
|
67,92
|
|
- в т. ч. рослинництві
|
32
|
32
|
23
|
28
|
33
|
103,13
|
|
-в тваринництві
|
21
|
17
|
14
|
5
|
3
|
14,29
|
|
2. Припадає на 1 працюючого:
сільськогосподарських угідь, га
|
25,88
|
27,99
|
35,46
|
33,55
|
32,44
|
125,35
|
|
- ріллі, га
|
22,32
|
24,14
|
30,35
|
33,55
|
32,44
|
145,34
|
* Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором самостійно.
Проаналізувавши дану
таблицю, можна сказати, що кількість працюючих в сільськогосподарському
виробництві зменшилась з 53 чоловік до 36 чоловік, на 17 чоловік або на 32,08 %
з 2005 - 2009 рр. Кількість працюючих в рослинництві в 2005р. становила 21
чоловік, а в 2009р. збільшилась на 3,13 %, і становить 33. Кількість працюючих
в тваринництві в 2009р. зменшилась порівняно з 2005р. на 85,71 % і становить 3
чол.
На одного працюючого
ріллі та угідь припадає в 2005р 25,88 га сільськогосподарських угідь, в 2009 р.
відбулося збільшення цього показника порівняно з 2005р. на 25,35 %.
Зменшення чисельності
працівників зайнятих в сільському господарстві в 2008 році відбулося внаслідок
того, що підприємство більше почало залучати працівників інших підприємств і
організацій для виконання сезонних сільськогосподарських робіт. Оскільки на
даний момент селище залишає насамперед молодь - найбільш активна частина
трудових ресурсів, що значно погіршує демографічну структуру сільського
населення. При цьому змінюється співвідношення продуктивної і споживчої частини
народонаселення, статевих і вікових груп, поколінь, що вилучають з процесу
виробництва.
Для того, щоб збільшити
чисельність працівників в господарстві необхідно за рахунок матеріального
заохочення, підвищення заробітної плати, виплата премій.
Для підвищення
продуктивності праці на підприємстві використовується такий метод, як складання
календарного графіка робіт, у якому визначаються площі під окремими
сільськогосподарськими культурами, поголів'я різних видів тварин за
статево-віковими групами, технологічний набір операцій з вирощування і догляду
за ними, строки виконання окремих робіт і потреба в робочій силі відповідної
кваліфікації.
Для підвищення
продуктивності праці особливу роль відіграє такий фактор, як підвищення
кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної зацікавленості, моральне
стимулювання кращої праці. Працівники з вищою кваліфікацією швидше та якісніше
виконують свої функції, тому раціональна організація навчання кадрів є важливою
умовою зміцнення економіки підприємства. Це тим більш важливо, що заміна живої
праці капіталом, перехід до виконання більш продуктивних машин і знарядь
вимагає для їх експлуатації кваліфікованих працівників з іншим рівнем
матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожен працівник
буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка
матеріальна винагорода його очікує.
2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових
зборів соняшника
Перехід до ринкових
відносин тісно пов'язаний з проблемою підвищення ефективності виробництва і
конкурентоздатності продукції АПК як у сільськогосподарських, так і переробних
підприємствах. Останнім часом ефективність виробництва залежить не стільки від
безпосереднього товаровиробника, скільки від макроекономічної ситуації в
державі та її відношення. [41, с.95]
Соняшник є провідною
олійною культурою в Україні, яка порівняно з іншими дає найбільше олії з
одиниці площі. Насіння районованих сортів і гібридів міститься понад 48-50 %
жиру, 16-19 % білка, в вихід олії становить майже 47%. Переробляючи насіння,
крім олії, одержують макуху або шпрот, які є цінними кормом для худоби. [48,
с.23]
Соняшник вирощують як
олійну культуру близько двох століть. У міру розвитку кондитерської
промисловості до соняшнику, який використовували на кондитерські цілі, почали
пред'являтися строгіші вимоги, зокрема до збільшення змісту білка, маси 1000
насіння, коефіцієнта шеретування і виходу цілого ядра. Так само на даний момент
соняшник є не тільки джерелом добре засвоюваних організмом жирів, але і білка з
дуже високою цінністю.
Сучасна кондитерська
промисловість широко використовує соняшникове ідро для виготовлення халви,
казинаків, шоколадних цукерок і інших солодощів. У ряді зарубіжних країн
(Польща, Німеччина, Нідерланди, Прибалтійські держави) соняшникове ядро
використовують для випічки хлібобулочних виробів, при цьому значно підвищується
їх живильна цінність. Білкова сировина рослинного походження відноситься до
поновлюваних джерел і утворюється в результаті фотосинтезу. Тому соняшнику
приділяється значна ува га у формуванні усесвітнього фонду білка. В теперішній
час актуальним є завдання збільшення виробництва соняшнику кондитерського
напряму, особливо в південних і східних областях України, головним чином за
рахунок підвищення урожаю культури. Особливості агротехніки вирощування такого
соняшнику вивчені недостатньо. Отримання високих і стійких урожаїв з хорошими
показниками якості можливо лише при дотриманні агротехнічних прийомів
вирощування, відповідні біологічні потреби культури. Насіння соняшнику, як і
всі інші сільськогосподарські культури, - це сировина для переробних
підприємств. Після його переробки одержують основний продукт - олію та додатковий
- шрот. Залежно від виду та якості олії, її споживачами є підприємства
кондитерської, комбікормової миловарної, лакофарбової, косметичної та хімічної
галузей.
Насіння соняшника -
головний постачальник в організм людини поліненасичених жирних кислот, які
володіють харчовою і біологічною цінністю. В них зберігаються "живі"
компоненти - фосфоліпіди, стероли, жиророзчинні вітаміни, що перешкоджають
старінню. Насіння соняшнику має високу біологічну цінність, сприяють
нормалізації жирового обміну, зниженню змісту холестерину в організмі,
попереджають окислювальні процеси поліненасичених жирних кислот, затримують
розвиток атеросклерозу, надають антиканцерогенну дію, беруть участь в захисті
організму від дії променевої енергії. Лікарі досить часто включають в
лікувальний раціон насіння соняшника. Харчова цінність 100 г продукту:
Білки - 20,7 г, Жири -
52,9 г, Вуглеводи - 5,0 г
Обсяги виробництва
соняшника напряму залежать від посівних площ, зайнятих під цією культурою. [70,
ст.87]
Таблиця 2.8
Динаміка
і структура посівних площ зайнятих під технічними культурами в СФГ
"Зірка"*
|
Культури
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
Зміни
|
|
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
Га
|
%
|
План
|
Факт
|
2009 ріку %до 2005
року
|
Факт ДО плану
|
|
Технічні, всього га.:
|
113,00
|
100,00
|
260,00
|
100,00
|
235,00
|
100,00
|
178,00
|
100,00
|
390,00
|
412,00
|
364,60
|
105,64
|
|
- соняшник
|
20,00
|
17,70
|
80,00
|
30,77
|
30,00
|
12,77
|
20,00
|
11,24
|
70,0
|
80,00
|
400,00
|
114,29
|
|
- соя
|
20,00
|
17,70
|
25,00
|
9,62
|
-
|
-
|
30,00
|
16,85
|
10,00
|
22,00
|
110,00
|
220,00
|
|
- ріпак
|
23,00
|
20,35
|
100,00
|
38,46
|
120,00
|
51,06
|
55,00
|
30,90
|
220,00
|
220,00
|
956,52
|
100,00
|
|
- цукровий буряк
|
50,00
|
44,25
|
55,00
|
21,15
|
85,00
|
36,17
|
73,00
|
41,01
|
90,0
|
90,00
|
180,00
|
100,00
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором.
Аналіз структури
сільськогосподарських технічних культур, що вирощувались в господарстві
протягом 2005-2009 рр. показав, що найбільшу питому вагу займає посівна площа
ріпаку, а найменшу посівна площа сої.
За цей період
збільшилась посівна площа соняшника на 400,00%, сої - 10,00%. Також збільшилась
посівні площі ріпаку на 856,2%, цукрових буряків на 80%. В загальному посівна
площа під технічними культурами збільшилась на 264,60%.
Найбільшу частку у
структурі посівних площ займає пшениця: у 2005р. - 20,35%, 2006р. - 38,46%,
2007р. - 51,06%, 2008р. - 30,90%, 2009 р. - 53,40%.
У 2009 році фактично
площа посіву технічних культур збільшилась на 22 га, оскільки планувалось лише
390 га, а було посіяно 412 га., при цьому збільшилась площа посіву фактично
соняшника та сої на 10 та 9012 га порівняно з планом. По ріпаку і цукровому
буряку план був виконаний на 100 %, а недовиконання плану не відбулося ні по
жодні культурі.
Можна припустити, що в
наступних роках посівні площі технічних культур поступово почнуть збільшувати
питому вагу в структурі посівних площ. Проте лише за умови раціонального
використання засобів виробництва та введення інтенсивних технологій,
забезпеченні науково - обґрунтованих сівозмін можливо досягнути стабільних
результатів незважаючи на несприятливі погодні умови.
Земельні ресурси є
основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня
ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби
виробництва і матеріальне благополуччя. У господарстві - землі головний засіб
виробництва. В залежності від структури і розподілу земель залежить і
урожайність, а отже залежить фінансовий стан підприємства.
Щоб проаналізувати
ефективність виробництва продукції зернових розглянемо зміну показників
урожайності зернових культур на досліджуваному підприємстві.
Посівною називають площу
ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських
культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній
культурі - за господарським призначенням.
Найважливішими
результативними показниками сільськогосподарського виробництва в цілому є
урожай і урожайність. Рівень урожайності відображує вплив економічних і
природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності
сільськогосподарських підприємств і господарств. Урожайність - це середній
обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощують у
відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га., в сільському
господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю
піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не
руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для
підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за
якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених
у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні
ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств,
що опинилися в гірших природних умовах.
Розглянуті особливості
землі потрібно враховувати комплексно, у тісному взаємозв'язку, що дасть
можливість підвищувати її продуктивну здатність відповідно до досягнутого рівня
розвитку продуктивних сил.
У процесі аналізу даних
про урожайність оцінюють рівень виконання планових завдань урожайності і
валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також визначають вплив
природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів
підвищення урожайності і збільшення виробництва соняшника.
Таблиця 2.9.
Динаміка урожайності
технічних культур В СФГ "Зірка"*
|
Культури
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
Зміни
|
|
|
|
|
|
План
|
Факт
|
2009 рік у % до 2005 року
|
Факт до плану
|
|
Технічні ц/га.:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- соняшник
|
15,6
|
16,4
|
15,4
|
15,4
|
20,0
|
24,0
|
153,8
|
120,0
|
|
- соя
|
9,60
|
8,67
|
Х
|
8,90
|
15,0
|
20,5
|
213,5
|
136,7
|
|
- ріпак
|
10,0
|
8,91
|
6,00
|
46,0
|
25,0
|
20,7
|
207,0
|
82,80
|
|
- цукровий буряк
|
151,4
|
244,4
|
177,7
|
201,7
|
300,0
|
187,2
|
123,6
|
62,40
|
*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором
самостійно.
Аналізуючи урожайність
сільськогосподарських технічних культур, що вирощувались у господарстві
протягом 2005-2009 рр., помітимо, що найбільшу урожайність серед культур має
цукрові буряки та соняшник.
Урожайність таких
культур як соняшник, соя, ріпак та цукровий буряк, збільшились на 53,8%,
113,5%, 107,0% та 23,6% відповідно.
Порівнюючи планові
показники урожайності із фактичними можна зробити висновок, що відбулося
збільшення урожайності по таких технічних культурах: соняшник і сої, зменшення
відбулося по ріпаку, де урожайність фактично зменшилась порівняно з планом на
17,2% і цукрових буряках - 37,6%. План по цукрових буряках був не до виконаний
через несприятливі погодці умови, які були для цієї культури.
Протягом п'яти років
урожайність всіх культур мала тенденцію до збільшення. Збільшення урожайності
відбулося за рахунок збільшення посівних площ, збереження і підвищення
родючості землі, висока якість робіт, виконані в оптимальні агротехнічні
строки, комплексна механізація виробничих процесів, поліпшення умов праці й
зростання її продуктивності, підвищення якості продукції та раціональне
природокористування.
Таблиця 2.10
Динаміка валових зборів
технічних культур в СФГ "Зірка"*
|
Культури
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
Зміни
|
|
|
|
|
|
План
|
2009 ріку % до 2005 року
|
Факт ДО плану
|
|
Технічні, ц.:
|
8305,0
|
18922,0
|
16285,0
|
17146,0
|
34050,0
|
23777,0
|
286,3
|
69,8
|
|
- соняшник
|
312,0
|
328,0
|
462,0
|
1228,0
|
1400,0
|
1920,0
|
615,4
|
137,1
|
|
- соя
|
192,0
|
260,0
|
X
|
223,0
|
150,0
|
450,0
|
234,4
|
300,0
|
|
- ріпак
|
231,0
|
490,0
|
720,0
|
4604,0
|
5500,0
|
4562,0
|
1974
|
83,0
|
|
- цукровий буряк
|
7570,0
|
17844,0
|
15103,0
|
11091,0
|
27000,0
|
16845,0
|
222,5
|
62,4
|
*Джерело: Основні
економічні показники і планові розрахунки, виконано автором самостійно.
Порівнюючи план з
фактично можна зробити висновок, що план валового збору не до виконаний на
10273 ц, або на 30,2%. Це сталося за рахунок не до виконання плану валових
зборів майже по ріпаку та цукрових буряках. Аналізуючи валові збори культур
можна помітити, що найбільші валові збори дає цукровий буряк та ріпак. З 2005р.
по 2009р. валові збори культур збільшились: соняшник на 515,4%, сої - на
134,4%, ріпаку - на 1874,0%, цукрового буряка - на 122,5%. Протягом п'яти років
найменший валовий збір соняшника був у 2005р. і становив лише 312 ц, валовий
збір сої був найменшим у 2005р. - 192ц, ріпаку у 2005р. - 231ц, цукрових буряків
у 2005р. - 7570 ц. Загалом по господарству валовий збір технічних збільшився на
15465 ц внаслідок зміни посівних площ.
Збільшення валових
зборів сільськогосподарських культур відбулося за рахунок збільшення посівних
площ, урожайності, внесення добрив, які принесли високі показники валового
збору продукції, захист рослин від бур'янів, систему протиерозійних машин і
знарядь, застосування сівозмін та інтенсивних районованих сортів.
Таблиця 2.11.
Виконання
плану внесення добрив під соняшник в СФГ "Зірка" (2009 рік) *
|
Види добрив
|
Соняшник
|
|
Площа, га
|
Внесено
|
|
|
На 1га
|
всього
|
|
Органічні добрива, т
|
|
План
|
70,0
|
35,0
|
2450,0
|
|
Фактично
|
80,0
|
40,0
|
3200,0
|
|
Відхилення (+; - )
|
10,0
|
5,0
|
750,0
|
|
Азотні, кг. д. р
|
|
План
|
70,0
|
46,0
|
3220,0
|
|
Фактично
|
80,0
|
50,0
|
4000,0
|
|
Відхилення (+; - )
|
10,0
|
4,0
|
800,0
|
|
Калійні, кг
|
|
План
|
70,0
|
117,0
|
8190,0
|
|
Фактично
|
80,0
|
120,0
|
9600,0
|
|
Відхилення (+; - )
|
10,0
|
3,0
|
1410,0
|
|
Фосфорні, кг
|
|
План
|
70,0
|
68,0
|
4760,0
|
|
Фактично
|
80,0
|
80,0
|
6400,0
|
|
Відхилення (+; - )
|
10,0
|
12,0
|
1640,0
|
*Виконано автором самостійно.
Проаналізувавши
виконання плану внесення добрив під соняшник можна зробити висновок, що план по
внесення органічних добрив було перевиконано. Це призвело до збільшення
урожайності соняшника. План по внесенню азотних, калійних і фосфорних добрив по
соняшнику також був перевиконаний.
Найвищі врожаї одержують
при сумісному застосуванні в сівозміні органічних і інших добрив.
Оптимальна норма гною
під соняшника ЗО - 40 ц/га. Бувають гній вносять під попередник. Приріст врожаю
соняшника при цьому дещо знижується.
Дія гною помітно
змінюється залежно від ґрунтовно - кліматичних умов. Приріст урожаю соняшника
від внесення гною поступово підвищується із сходу на захід.
На всіх ґрунтах
найбільший ефект забезпечує повне мінеральне добриво. Співвідношення елементів живлення
і норми їх залежить від ґрунтовно - кліматичних умов та агрохімічної
характеристики ґрунтів.
Важлива складова частина
технології одержання стабільно високих урожаїв соняшника - правильний добір
попередників і науково обґрунтоване розміщення сортів з урахуванням їх
біологічних особливостей. В умовах нестійкого волого забезпечення лише по пару
і після кращих попередників можна надійно одержувати дружні сходи соняшника і
мати стабільно високу урожайність.
Таблиця 2.12.
Урожайність соняшника по
сортах (2009 рік) *
|
Культура
|
Сорт
|
Посівна площа га
|
Урожайність, ц/га
|
Відхилення (+;
- ) від серед ньої
|
Валовий збір, ц
|
|
|
За планом
|
Фактично
|
За планом
|
Факти чно
|
|
За планом
|
Фактично
|
|
Соняшник
|
Запорізький 26
|
22
|
25
|
21
|
23
|
3
|
462
|
575
|
|
Мери-Диан
|
15
|
20
|
19
|
24
|
21
|
285
|
480
|
|
Час
|
37
|
35
|
20
|
25
|
6
|
740
|
875
|
*Виконано автором самостійно
Провівши розрахунок
урожайності соняшника по сортах можна зробити висновок, що найбільш поширеними
сортами є Запорізький 26, Меридіан та Час. Найбільший урожай має Час
(фактично), разом з тим і збільшилась площа посіву на 10 га (фактично), при
цьому значно збільшився валовий збір на 4,27%.
Важливим напрямком
розвитку соняшникового виробництва є підвищення урожайності всіх сортів
соняшника. Тому першочерговим завданням має стати здійснення заходів щодо
збереження і підвищення родючості ґрунтів, організація нагромадження та
збільшення внесення під соняшника органічних, мінеральних добрив та гербіцидів,
запровадження інтенсивних технологій більш повне використання потенційних
можливостей сортів соняшника, застосування інтегрованої системи захисту рослин
від хвороб, шкідників та бур'янів, скорочення втрат насіння у всіх ланках
технологічного процесу його вирощування, збирання, транспортування І
зберігання.
В господарстві
застосовується така технологія вирощування соняшника.
Під час вирощування
соняшника віддають перевагу традиційній техніці та інтенсивності технології.
Для соняшника доцільно
використовувати такі технічні агрегати:
основне та передпосівне
внесення мінеральних добрив - МТЗ 82 + НРУ-0,9;
лущення рослинних решток
(в о днин слід) - Т-150 + БДТ-7;
поглиблений обробіток
ґрунту (22-25 см) - CASE STX-530 + диско лапова борона "Greqoir besson";
культивація (закриття
вологи) - Т-150 + С-18 + БЗТС-1,0;
внесення гербіцидів і
мікродобрив - МТЗ-80 + ОП-200-2-01;
передпосівна культивація
(4,5-5 см) - Т-150 + С-11У - З КПСП-4,0 + 12 БЗСС-1,0;
сівба-МТЗ-80+ ЗКШШ-6;
міжрядний обробіток -
МТЗ-80 + КРН-4,2;
збирання врожаю (пряме
комбайнування) - комбайни з потужністю 550 к. с. типу "CLAAS LEXION".
2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартість соняшника
Функціонування
підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального
витрачання ресурсів, докорінного поліпшення витратами для забезпечення
конкурентоспроможності витрат. Витрати на виробництво продукції робіт (послуг)
є індикатором діяльності підприємства; збільшення витрат може означати як зміни
ситуації на ринку, так і недоліки в процесі виробництва.
Витрати підприємства на
виробництво продукції, виражені в грошові формі утворюють собівартість
продукції. Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі
сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції
при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.
Чим економніше
підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при
виготовленні продукції, тим є ефективніше здійснюється виробничий процес, тим
більший буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Отже, собівартість є
основним фактором ціноутворення і формування прибутку.
Економічний аналіз
витрат на виробництво є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє
надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити
резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці прибутку.
Мета аналізу витрат на
виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання
виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих
результатів щодо оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень. [14,
с.518}
На першому етапі аналізу
загальної суми витрат на виробництво необхідно надати загальну оцінку рівня
собівартості визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх
динаміку, виявити фактори, що вплинули на ці відхилення.
Таблиця 2.13.
Дані
для аналізу впливу обсягу та структури продукції (технічних культур) на
собівартість одиниці продукції у 2009 році (СФГ "Зірка") *
|
Продукц ія
|
Обсяг виробництва
|
Собівартість одиниці продукції,
грн.
|
Собівартість продукції, тис. грн.
|
Відхилення від плану собівартості,
грн.
|
|
план
|
факт
|
план
|
факт
|
план
|
умовна
|
факт
|
|
|
Ц
|
%
|
Ц
|
%
|
|
|
|
|
|
|
|
Соняш - ник
|
1400
|
4,11
|
1920
|
8,07
|
85,0
|
170,6
|
119,0
|
163,2
|
238,9
|
119,9
|
|
Соя
|
150
|
0,44
|
450
|
1,89
|
96,0
|
149,6
|
14,4
|
43,2
|
67,3
|
52,9
|
|
Ріпак
|
5500
|
16,15
|
4562
|
19, 19
|
170,3
|
121,0
|
936,7
|
776,9
|
552,1
|
-384,6
|
|
Цукровийбуряк
|
27000
|
79,3
|
16845
|
70,85
|
25,5
|
28,5
|
688,5
|
429,5
|
480,5
|
-208,0
|
|
Разом
|
$4050
|
100,0
|
23777
|
100,0
|
51,6
|
56,3
|
1758,6
|
1412,8
|
1338,8
|
-419,8
|
*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором
самостійно.
Як видно із таблиці
собівартість одиниці продукції збільшилась на 4,7 грн., або на 9,11%. На це
вплинули:
) структурні зрушення у
випуску продукції, знизилась питома ва га ріпаку і цукрових буряків відповідно
на 938 ц і 10155 ц;
) зміни собівартості
одиниці продукції за кожною продукцією. Так, собівартість збільшилась соняшника
на 85,6 грн., сої - 53,6 грн., цукрового буряка - 3 грн., а ріпак навпаки
зменшився на 49,3 грн.
Вплив факторів на зміну
витрат на 1 грн. продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок. Для
цього необхідно:
розрахувати витрати на 1
грн. продукції при всіх базисних показника;
визначити витрати на 1
грн. продукції перераховані на фактичний обсяг виробництва та асортимент;
розрахувати витрати на 1
грн. продукції, перераховані на фактичну собівартість, тобто фактичний обсяг
виробництва за базовими цінами;
визначити фактичні
витрати на 1 грн. продукції.
Для аналізу витрат на 1
грн. продукції використаємо дані таблиці 2.14.
Таблиця 2.14.
Вихідні
дані для аналізу рівня витрат на 1 грн. товарної продукції у 2009 році*
|
Продукція
|
Обсяги товарної продукції, тис.
грн.
|
Товарна продукція фактична у
порівняльних цінах
|
Собівартість всієї продукції, тис.
грн.
|
Відхилення фактичної собівартості
від планової
|
|
План
|
Факт
|
|
План
|
При плановій собівартості,
фактичному обсязі та структурі
|
|
Факт
|
|
|
Соняшник
|
126,0
|
260,1
|
125,1
|
119,0
|
176,5
|
182,0
|
238,9
|
119,9
|
|
Соя
|
15,0
|
70,1
|
14,7
|
14,4
|
20,7
|
54,3
|
67,3
|
52,9
|
|
Ріпак
|
1014,7
|
801,2
|
987,5
|
936,7
|
453,9
|
455,5
|
552,1
|
-384,6
|
|
Цукровий буряк
|
733,0
|
315,8
|
453,1
|
688,5
|
531,2
|
546,9
|
480,5
|
-208,0
|
|
Разом
|
1875,6
|
1447,2
|
1580,4
|
1758,6
|
1182,3
|
1238,7
|
1338,8
|
-419,8
|
*Виконано автором самостійно
За даними таблиці
розраховуємо рівень витрат на 1 грн. товарної продукції способом ланцюгових
підстановок:
✓ рівень витрат на 1 грн. товарної продукції за планом:
РВп=1758,6:
1875,6 = 0,938;
✓ рівень витрат у планових цінах, перерахованих на фактичний обсяг
випуску і структуру:
РВум1=1182,3:
1580,4 = 0,748;
✓ рівень витрат на 1 грн. товарної продукції фактичної при планових
цінах на ресурси та продукцію:
РВум2= 1238,7:
1580,4 = 0,784;
✓ рівень
витрат на 1 грн. товарної продукції фактичної при планових цінах на продукцію:
РВум3=1338,8:
1580,4 = 0,847;
✓ рівень
фактичних витрат на 1 грн. товарної продукції:
РВф= 1338,8:
1447,2 = 0,925.
Розрахунок впливу
факторів на рівень витрат на 1 грн. продукції:
✓ за
рахунок структури продукції:
∆РВс=0,748 - 0,938 = -
0, 19;
✓ за
рахунок ресурсомісткості продукції:
∆РВр=0,784 - 0,748 =
0,036;
✓ за
рахунок ціни на ресурси:
∆РВц=0,847 - 0,784 =
0,063;
✓ за
рахунок ціни на продукцію:
∆РВп=0,925 - 0,847 =
0,078.
∆В=-0, 19+0,036+0,063+0,078= - 0,013
За проведеними
розрахунками можна дійти висновку, що рівень витрат на 1 грн. товарної
продукції зменшився на 1,3 коп.
Така зміна зумовлена
впливом наступних факторів:
✓ зміна
структури продукції спричинила зменшення витрат на 1грн. товарної продукції на
19 коп.;
✓ зміна
ціни на ресурси підвищила результативний фактор на 3,6 коп.;
✓ зміна
ціни на продукцію - підвищила на 6,3 коп.;
✓ зміна
ресурсомісткості продукції - підвищила на 7,8 коп.
Найбільший вплив на
витрати на 1 грн. товарної продукції спричинила ресурсомісткість продукції.
Тобто резервом підвищення результативного фактору є її зниження.
Витрати на виробництво
сільського господарських культур обліковуються за двома напрямками: за
економічними елементами і за статтями калькуляції.
Аналіз витрат за
економічними елементами дає уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу,
питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних
витратах на виробництво.
Аналізуючи дані таблиці
можна зробити висновок, що у виробничих витратах технічних культур займає
соняшник 22,10%. Витрати на збут технічних культур становлять 96,1 тис. грн., а
соняшника 21,2 тис. грн. через, що і підвищується собівартість.
Прибуток в загальному
економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі
виробництва, або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької
діяльності понад вартість виробничо-спожитих ресурсів і робочої сили.
З прийняттям стандарту
бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"
підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях
його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від
звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після
оподаткування і чистий прибуток
Таблиця 2.15
Аналіз витрат за
економічними елементами *
|
Елементи витрат
|
Технічні культури
|
в т. ч. соняшник
|
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
|
Оплата праці (пряма і непряма),
люд. - год.
|
231,0
|
21,37
|
69,8
|
29,22
|
|
Відрахування на соціальні заходи
|
1,8
|
0,17
|
0,9
|
0,38
|
|
Насіння, кг
|
213,0
|
19,70
|
51,3
|
21,47
|
|
Мінеральні добрива, кг д. р.
|
103,0
|
9,52
|
16,7
|
6,99
|
|
Органічні добрива, т
|
85,0
|
7,86
|
14,3
|
5,99
|
|
Засоби захисту рослин
|
57,0
|
5,27
|
10,1
|
4,23
|
|
Пально-мастильні матеріали, кг
|
197,3
|
18,25
|
43,2
|
18,08
|
|
Електроенергія, кВт-год
|
2,9
|
0,27
|
1,3
|
0,54
|
|
Амортизація
|
97,6
|
9,03
|
9,7
|
4,06
|
|
Поточний ремонт основних засобів
|
37,9
|
3,51
|
11,4
|
4,77
|
|
Плата за оренду земельних ділянок
або часток (паїв)
|
13,6
|
1,26
|
6,0
|
2,51
|
|
Інші матеріальні витрати
|
31,4
|
2,90
|
2,8
|
1,17
|
|
Плата за користування позиками
банків, %
|
9,5
|
0,89
|
1,4
|
0,59
|
|
Виробничі витрати - всього
|
1081,0
|
100,0
|
238,9
|
100,0
|
|
Витрати на збут
|
96,1
|
|
21,2
|
|
|
Повна собівартість
|
1177,1
|
|
260,1
|
|
*Джерело: Основні економічні показники, виконана автором
самостійно.
Витрати виробництва на
вирощування технічних культур можна охарактеризувати за допомогою таблиці 2.16.
Таблиця 2.16.
Витрати виробництва на
вирощування технічних культур
|
Показники
|
2005 Р-
|
2006 Р-
|
2007 Р-
|
2008 Р-
|
2009 р.
|
2009 p. у
% до 2005 р.
|
|
Технічні культури виробничі
витрати:
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього, грн.
|
212
|
40420
|
44370
|
9130
|
1081000
|
509,91
|
|
- на 1 га посіву, грн.
|
995,
|
2270,
|
1888,
|
3511,
|
2336,5
|
234,76
|
|
- на 1 ц продукції.
|
25,5
|
21,33
|
2725
|
5325
|
46,34
|
181,51
|
|
Соняшник Виробничі витати:
|
281 00
|
27200
|
41400
|
1650 00
|
238900
|
850,18
|
|
-1 га посіву, грн.
|
140
|
1360,
|
1380,
|
2062,
|
2986,2
|
212,70
|
|
- на 1 ц продукції.
|
90,0
|
82.93
|
89.61
|
134.3
|
124,43
|
138.16
|
|
Соя Виробничі витяги:
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього, грн.
|
154
|
21000
|
-
|
3460
|
67300
|
437,01
|
|
- на 1 га посіву, грн.
|
770
|
700,0
|
-
|
1384,
|
3059,0
|
397,28
|
|
- на 1 ц продукції.
|
80,2
|
80.76
|
-
|
155,1
|
149,56
|
186.46
|
|
Ріпак Виробничі витати:
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього. п) н.
|
173
|
34800
|
11630
|
4664
|
55210
|
319.13
|
|
1 - на 1 га посіву, грн.
|
752,
|
632.7
|
969.1
|
4664
|
2509.
|
333.64
|
|
- на 1 ц продукції,
|
74,8
|
71,02
|
161,5
|
101,3
|
121,02
|
161,60
|
|
Цукровий буряк Виробничі витрати:
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього, грн.
|
151
|
32120
|
28600
|
2474
|
29000
|
1917,99
|
|
1 - на 1 га посіву, грн.
|
302
|
4400,
|
3364,
|
4498,
|
3222,2
|
106,55
|
|
- на 1 ц продукції,
|
19,9
|
18,00
|
18,94
|
22,31
|
17,22
|
86,23
|
*Виконано автором
Проаналізувавши дану
таблицю, можна зробити висновок, що у 2009 році відбулося збільшення виробничих
витрат на технічні культури порівняно з 2005 роком, також збільшились виробничі
витрати на 1 га посіву. Збільшення виробничих витрат зумовлені додатковими
затратами праці та підвищення рівня оплати відпрацьованої години; придбанням за
підвищеними цінами сортового насіння та пересівом окремих культур внаслідок
несприятливих кліматичних умов; підвищення цін на придбання добрив.
2.4 Економічна ефективність виробництва соняшника
Проблема підвищення
ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і
соціального розвитку суспільства. [52, с.63]
Економічна ефективність
сільськогосподарського виробництва - це рівень результативності виробництва,
здатність забезпечити досягнення високих показників продуктивності,
економічності і якості продукції. [52, с.63]
Для визначення рівня
ефективності виробництва необхідно знати її критерії і систему показників.
Таким критерієм максимальне одержання необхідної суспільству продукції високої
якості при мінімальних затратах живої і уречевленої праці в розрахунку на
одиницю продукції. Він характеризує якісну сторону виробництва і промисловості
- в сільськогосподарській сировині при мінімальних затратах виробничих
ресурсів. [52, с.63]
Якісний вимір
економічної ефективності виробництва здійснюється за допомогою системи
показників. Найтиповіша, яка зустрічається в літературі: виробництво валової і
товарної продукції, прибуток в розрахунку на одиницю земельної площі
(сільськогосподарських угідь або ріллі), продуктивність праці, фондовіддача,
собівартість одиниці виробленої продукції, рентабельність виробництва,
прибутковість підприємства. [52, с.63-64]
На формування прибутку
як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в
бухгалтерському обліку, в офіційній звітності підприємства впливає встановлений
порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості
продукції, загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від
різних видів діяльності.
Прибуток в загальному
економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва,
або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької
діяльності, понад вартості виробничих - спожитих ресурсів і робочої сили.
З прийняттям стандарту
бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати"
підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях
його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від
звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після
оподаткування і чистий прибуток. Розглянемо процес формування прибутку в СФГ
"Зірка".
Аналізуючи таблицю можна
відзначити такі зміни, що відбулося в 2009 році порівняно з 2005р.: виручка від
реалізації продукції (робіт, послуг) збільшилась на 257,5%, разом з тим
збільшився і податок на додану вартість на 321,2%. Чистий дохід від реалізації
робіт і послуг також збільшився на 247,0%. Відбулося збільшення собівартості
реалізованої продукції на 174,9% за період 2005-2009р. р.
СФГ "Зірка" у
2005р. отримувала валовий прибуток, який становив 110,7 тис. грн., а в 2009 р.
- 1180,0 тис. грн.
Відбулося значне
збільшення інших операційних доходів в 2009р. порівняно з 2005р. на 130,8%, в
тому числі зросли і адміністративні витрати на 313,5% у 2009р. витрати на збут
взагалі відсутні на протязі п'яти років. Також зросли і інші операційні витрати
на 363,6% у 2009р. порівняно з 2005р. Прибуток від операційної діяльності у
2009р збільшився на 1104,8% порівняно з 2005 роком. Прибуток від звичайної
діяльності до оподаткування та прибуток від звичайної діяльності після оподаткування
збільшився на протязі п'яти років.
Податок на прибуток
відсутній так, як господарство не має такого обороту продукції, що сплачувати
цей відсоток і дане підприємство не реалізує продукцію, яка не
сількогосподарською.
Надзвичайні доходи
підприємства відсутні.
Таблиця 2.17.
Динаміка формування
прибутку СФГ "Зірка"*
|
Показники
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2009р. до 2005
в %
|
|
Дохід (виручка) від реалізації
продукції (робіт, послуг), тис. гри.
|
1414,0
|
2219,0
|
2099,0
|
2999,0
|
5055,0
|
357,5
|
|
Податок на додану вартість, тис.
гри.
|
199,9
|
369,8
|
274,0
|
493,0
|
842,0
|
421 а
|
|
Чистий дохід (виручка) від
реалізації продукції (робіт, послуг), тис. грн.
|
1214,1
|
1849Д
|
2506,0
|
2506,0
|
4213,0
|
347,0
|
|
Собівартість реалізованої
продукції, тис. грн.
|
1103,4
|
1725,5
|
1598,0
|
1777,0
|
3033,0
|
274,9
|
|
Валовий: прибуток, тис. грн.
|
110,7
|
123,7
|
227,0
|
729,0
|
1180,0
|
1065,9
|
|
- збитокдис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Інші операційні доходи, тис. грн.
|
103,1
|
167,9
|
264,0
|
593,0
|
238,0
|
230,8
|
|
Адміністративні витрати, тис. грн.
|
653
|
85,6
|
121,0
|
214,0
|
270,0
|
413,5
|
|
Витрати на збут, тис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Інші операційні витрати, тисгрн.
|
86,5
|
94,8
|
167,0
|
416,0
|
401,0
|
463,6
|
|
Прибуток (збиток) від операційної
діяльності, тис. грн.
|
62,0
|
ПІД
|
203,0
|
692,0
|
747,0
|
1204,8
|
|
Прибуток (збиток) від звичайної
діяльності до оподаткування, тис. грн.
|
69,0
|
75,4
|
173,0
|
675,0
|
1247,0
|
1807,2
|
|
Податок на прибуток, тис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Прибуток (збиток) від звичайної
діяльності після оподаткування дис. грн.
|
69,0
|
75,4
|
173,0
|
675,0
|
1247,0
|
1807,2
|
|
Надзвичайні доходи, тис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Чистий прибуток (збиток)), тис.
грн.
|
69,0
|
75,4
|
173,0
|
675,0
|
1247,0
|
1807,2
|
* Джерело: Звіт про фінансові результати, виконано автором.
Структуру прибутку від
звичайної діяльності можна аналізувати за допомогою таблиці 2.18.
Таблиця 2.18.
Структуру прибутку від
звичайної діяльності*
|
Показник
|
Період, тис. грн.
|
Частка, %
за період
|
|
2008
|
2009
|
208
|
2009
|
|
|
1. Прибуток від операційної
діяльності
|
692
|
747
|
102,52
|
59,90
|
-42,62
|
|
2. Дохід від участі в капіталі
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
3. Інші фінансові доходи
|
-
|
543
|
-
|
43,54
|
-
|
|
4. Інші доходи
|
13
|
-
|
1,93
|
-
|
-
|
|
5. Фінансові витрати
|
30
|
11
|
4,45
|
0,88
|
-3,57
|
|
6. Витрати від участі в капіталі
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
7. Інпгі витрати
|
-
|
32
|
-
|
2,56
|
-
|
|
8. Прибуток від звичайної
діяльності
|
675
|
1247
|
100,0
|
100,0
|
0
|
*Джерело: Звіт про фінансові результати, виконана автором.
Проаналізувавши
структуру прибутку від звичайної діяльності можна зробити висновок, що
відбулися зміни в структурі. Прибуток від операційної діяльності в 2009 році
збільшився порівняно з 2008 роком в 7,95 %. Оскільки прибуток в 2009 році
збільшився внаслідок отримання інших фінансових доходів. Відбулося значне
збільшення прибутку від звичайної діяльності в 2009 році порівняно з 2008 роком
і становить в 2008 році - 675 тис. грн., а в 2009 році - 1247 тис. грн.
Проведемо факторний
аналіз прибутку від операційної діяльності.
Чинники, що впливають на
операційний прибуток: зміни цін на реалізовану продукцію; зміни обсягів
реалізації продукції; зміни у структурі реалізованої продукції; зміни
собівартості одиниці продукції; зміни собівартості за рахунок структурних
зрушень у складі продукції.
Прибуток в загальному
економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі
виробництва, або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької
діяльності понад вартість виробничо-спожитих ресурсів і робочої сили.
З прийняттям стандарту
бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"
підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях
його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від
звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після
оподаткування і чистий прибуток. Валовий прибуток - це економічний результат
діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між
чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою
собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що
визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт,
послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану
вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку,
то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий
збиток. На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою
фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням
від валового прибутку операційних витрат І додаванням до одержаного результату
інших операційних доходів. Суть методики розрахунку впливу наведених чинників
полягає у послідовному аналізі кожного чинника з припущенням, що інші з
наведених чинників у цей час на прибуток не впливають.
Таблиця 2.19.
Вихідні
дані та розрахункові показники для аналізу прибутку від реалізованої продукції
з чинниками*
|
Вид продукції
|
Обсяг реалізації, ц., за період
|
Ціна реалізації одиниці продукції,
тис. грн., за період
|
Собівартість одиниці продукції,
тис. грн., за період
|
Виручка від реалізації одиниці
продукції, тис. грн., за період
|
Собівартість реалізованої
продукції, тис. грн., за період
|
Прибуток від реалізованої
продукції, тис. грн., за період
|
Зміни прибутку від реалізації, ∆Р
|
|
2008 рік, Qі1
|
2009 рік, Qi0
|
2008 рік, Рі1
|
2009 рік, Рі0
|
2008 рік, Si1
|
2009 рік, Si0
|
2008 рік, Vi1
|
2009 рік, Vi0
|
2008 рік, Si1
|
2009 рік, Sі0
|
2008 рік, Рі1
|
2009 рік, Рі1
|
|
|
Технічні культури
|
|
Соняшник
|
1228,0
|
1920,0
|
0,109
|
0,245
|
0,153
|
0,135
|
133,8
|
470,4
|
187,9
|
259,2
|
-54,1
|
211,2
|
265,3
|
|
Соя
|
202,0
|
-
|
0,163
|
-
|
0,176
|
-
|
32,9
|
-
|
35,6
|
-
|
-2,7
|
-
|
-
|
|
Ріпак
|
4604,0
|
4562,0
|
0,241
|
0,222
|
0,115
|
0,132
|
1109,5
|
1012,8
|
529,5
|
602,2
|
580,0
|
410,6
|
169,4
|
|
Цукрови й буряк
|
4437,0
|
10177
|
0,013
|
0,031
|
0,025
|
0,031
|
57,6
|
315,5
|
110,9
|
315,5
|
-53,3
|
0
|
53,3
|
|
Разом
|
|
|
|
|
|
|
|
1798,7
|
863,9
|
1176,9
|
469,9
|
622,2
|
149,2
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором.
Визначаємо:
. Вплив на прибуток змін
цін на реалізовану продукцію
∆РР=ΣQi1 (Pi1 - Pi0) (2.2),
де Qi1 - обсяг реалізації і - го виду продукції у 2009 році; Рі1,
Рі0 - ціни реалізації і - го виду продукції відповідно 2008 і 2009
році.
За кожним видом і-м видом
продукції необхідно з'ясувати, скільки можна отримати додаткової виручки
завдяки реалізації обсягів виробництва звітного періоду за вищими цінами, ніж у
попередньому періоді.
∆PPсоняшника= 1920 (0,245-0,109) =261,1;
∆РРріпак
= 4562 (0,222-0,241) = - 86,7;
∆РРцукрового
буряка = 10177 (0,031-0,013)
=183,2;
Сукупний вплив цінового
чинника
∆РР=261,1-86,7+183,2=357,6 грн.
. Вплив на прибуток змін
обсягів реалізації продукції
∆РQ=Р0 (S1.0/S0-1) (2.3)
де S1.0,S0 - фактична
собівартість реалізованої продукції у періоді відповідно звітному (розрахована
в цінах і тарифах попереднього періоді) та попередньому,
S1.0=ΣSі0Qі1; S0=ΣSі0Qі0; (2.4)
де Sі0 - собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді.
Необхідно з'ясувати,
який додатковий прибуток було отримано тільки завдяки тому, що збільшились
обсяги виробництва якихось видів продукції. Для забезпечення порівняння обсяги
виражені через собівартість, щоб уникнути впливу цінового чинника.
Припускається, що пропорційно збільшенню обсягів виробництва змінюється розмір
прибутку.
Sсоняшника= 1920*0,153=293,8, Sріпак = 4562*0,115=524,6;
Sцукрового буряка
= 10177*0,025=254,4, S1.0 = 293,8+524,6+254,4=1072,8 грн.
Вплив чинника змін
обсягів реалізації тис. грн.
∆РQ=622,2
(1072,8/1176,9-1) = - 55,0 тис. грн.
. Вплив на прибуток змін
у структурі реалізованої продукції
∆РQ’=Р (V1.0 /Vо - S1. о/Sо) (2.5),
де ∆V1.0 - обсяги реалізації у звітному періоді зі цінами попереднього
періоді,
V1.0=ΣQi1Pi0 (2.6), соняшника1.0=1920*0,109=209,3;ріпак1.0=4562*0Д41=1099,4;цукровий
бурzк1.0=10177*0,013=132,3;
У10=209,3+1099,4+132,3=1441.
V1.0 =622,2
(1441/1176,9 - 1072,8/863,9) =11/20 тис. грн.
. Вплив на прибуток змін
у собівартості одиниці продукції
∆РS=Σ (Si1Si0) Qi1 (2.7),
де Si1Si0 - собівартість і-го виду продукції у періоді відповідно
звітному та попередньому.
АР соняшник S=1920
(0,135-0,153>= - 34,6;
АР ріпак S=4562 (0,132-0,115)
= 77,6;
АР цукровий 6уряк S=10177
(0,031-0,025) =61,1.
Сукупне збільшення
собівартості (тобто зменшення прибутку), що зумовлене збільшенням собівартості
одиниці продукції,
∆РS= -
34,6+77,6+61,1=104,1 тис. грн.
. Вплив на прибуток змін
у собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції
∆PSQ=S0*V1.0/V0-Si0=863,9* 1441/1176,9 - 1072,8= - 15,0 тис. грн.
. Сукупний вплив
чинників на зміни прибутку від реалізації продукції
∆Pt=∆Pp+∆PQ+∆PQ’+∆PS+∆PSQ=357,6-55,0+11Д+104,1-15,
О=402,9 тис. грн.
. Загальне збільшення
операційного прибутку
∆Р=Р1-Р0 (2.8),
де
Р1,Р0 - операційний прибуток
за період відповідно звітний і попередній.
∆Р=747-692=55 тис.
грн.
Збільшення операційного
прибутку у розмірі 55 тис. гри. спричинене збільшення прибутку від реалізації і
доходів від іншої реалізації.
Вирішальними чинниками
збільшення прибутку від реалізації були:
❖ Підвищення цін на реалізовану продукцію (за умов виключення
впливу інших чинників внесок цього чинника призвів би до збільшення
операційного прибутку);
❖ Збільшення собівартості реалізованої продукції (чинник
протилежного напрямку, який призвів до зменшення прибутку від реалізації).
Економічна ефективність виробництва соняшника визначається системою показників:
урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц
зерна, прибуток, рівень рентабельності виробництва зерна.
Урожайність - це один з
найважливіших показників економічної ефективності, тому що саме урожайність
значною мірою визначає рівень ефективності галузі. Підвищення урожайності - це
головний фактор нарощування виробництва продукції. Аналізуючи ефективність
виробництва основних видів технічних культур (табл. 2.), можна зробити
висновок, що повна собівартість поступово збільшувалась по всіх видах технічних
культур на протязі досліджуваного періоду. Середня ціна реалізації також
збільшилась на протязі п'яти років майже по всіх культурах. Ціна реалізації залежить
від якості соняшникової продукції, так що до ціни реалізації соняшника
встановлені із врахуванням вмісту білка, жиру і виходу олії. За рахунок
підвищення прибутку та середньої ціни реалізації відбулося підвищення
коефіцієнта конкурентоспроможності. Це свідчить про те що дана продукція є
конкурентоспроможною на ринку, приносить доходи, тобто є прибутковою в даному
господарстві.
Таблиця 2.20.
Ефективність виробництва
і реалізації продукції технічних культур*
|
Показник
|
Види продукції
|
|
Соняшник
|
Соя
|
Ріпак
|
Цукровий буряк
|
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
200 9рік
|
|
Валова продукція, ц
|
312
|
328
|
462
|
1228
|
1920
|
192
|
260
|
-
|
223
|
450
|
231
|
490
|
720
|
4604
|
4562
|
7570
|
17844
|
15103
|
11091
|
1684 5
|
|
Товарна продукція, ц
|
298
|
328
|
460
|
1228
|
1920
|
109
|
230
|
-
|
202
|
-
|
220
|
460
|
710
|
4604
|
4562
|
3412
|
8354
|
6040
|
4437
|
1017 7
|
|
Рівень товарності,%
|
95,5
|
100,0
|
99,6
|
100,0
|
100,0
|
56,8
|
88,5
|
-
|
90,6
|
-
|
95,2
|
93,9
|
98,6
|
100,0
|
100,0
|
45,1
|
46,8
|
40,0
|
40,0
|
64,0
|
|
Виручка, тис. грн
|
30,2
|
33,7
|
48,1
|
133,8
|
471
|
6,1
|
19,2
|
-
|
32,9
|
-
|
20,1
|
52,7
|
113,6
|
1111,4
|
1014,7
|
53,6
|
146,3
|
72,0
|
59,7
|
314, 4
|
|
Середня ціна, 1ц, грн
|
101,2
|
102,7
|
104,5
|
109,0
|
245,3
|
56,0
|
83,5
|
-
|
162,9
|
-
|
91,4
|
114,6
|
160,0
|
241,4
|
222,4
|
15,7
|
17,5
|
11,9
|
13,5
|
30,9
|
|
Повна собіварті сть, тис. грн.
|
29,8
|
29,2
|
45,3
|
187,9
|
260,1
|
9,5
|
22,6
|
-
|
35,6
|
-
|
17,7
|
37,4
|
127
|
531,0
|
601,2
|
73,1
|
161,5
|
126,8
|
112,6
|
|
Прибуток, тис. грн
|
0,4
|
4,5
|
2,8
|
■54,1
|
210,9
|
-3,4
|
-3,4
|
-
|
-2,7
|
-
|
2,4
|
15,3
|
-13,4
|
590,4
|
413,5
|
-19,5
|
-15,2
|
-54,8
|
-52,9
|
-1,4
|
|
Коефіцієнт конкурентос проможності
|
0,004
|
0,04
|
0,02
|
-0,5
|
0,9
|
-0,06
|
-0,04
|
-
|
-0,02
|
-
|
0,03
|
0,13
|
-0,08
|
2,4
|
1,9
|
-1,2
|
-0,9
|
-4,6
|
-3,9
|
0,05
|
|
Рівень рентабельноеті, %
|
1,3
|
15,4
|
0,06
|
-28,8
|
81,1
|
-35,8
|
-15,0
|
|
-7,6
|
|
13,6
|
40,9
|
-10,6
|
111,2
|
68,8
|
-26,7
|
-9,4
|
-43,2
|
-47,0
|
0,44
|
*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором
Рівень рентабельності
виробництва зерна, що формується і залежить від його собівартості та
середньої ціни реалізації постійно зростає.
Таблиця 2.21.
Визначення економічної
ефективності діяльності СФГ "Зірка"*
|
Показники
|
Роки
|
2009 р. у % до 2005 року
|
|
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
|
|
1. Площа ріллі, га
|
1183,0
|
1183,0
|
1123,0
|
1107,0
|
1168,0
|
98,73
|
|
2. Всього посівів. га
|
1007,0
|
1085,0
|
975,0
|
1103,0
|
1143,0
|
113,51
|
|
3. Вартість валової продукції,
тис. грн.
|
1402,5
|
1435,4
|
1765,4
|
2971,9
|
3677,5
|
262,21
|
|
4. Виробничі витрати, тис. грн.
|
1362,6
|
1995,4
|
1956,2
|
2409,9
|
3118,7
|
228,9
|
|
5. Повна собівартість, тис. грн.
|
1103,4
|
1725,5
|
1598,0
|
1777,0
|
3033,0
|
274,88
|
|
б. Виручено від реалізації, тис.
грн.
|
1214,1
|
1849,2
|
1825,0
|
2506,0
|
4213,0
|
347,01
|
|
7. Прибуток від реалізації, тис.
грн.
|
110,7
|
123,7
|
227,0
|
729,0
|
1180,0
|
1065,9
|
|
8. Рентабельність,%
|
10,03
|
7,17
|
14,21
|
41,02
|
38,91
|
+28,88
|
*Джерело: Річні звіти.
Проаналізувавши
економічну ефективність діяльності господарства, можна зробити висновок, що в
2009 році підприємство є рентабельним. Повна собівартість у 2009 році
збільшилась порівняно з 2005 роком, разом з тим збільшились і витрати на
основне виробництво. Рентабельність господарства має зміну тенденцію, то
збільшується, то зменшується. Виручка від реалізації також збільшилась у 2009
році, при цьому прибуток збільшився з 110,7 тис. грн. до 1180,0 тис. грн., це
свідчить по те що дане підприємство у 2009 році розпочало удосконалювати свою систему
виробництва сільського господарської культури.
Таблиця 2.22.
Визначення економічної
ефективності виробництва соняшника*
|
Показники
|
Роки
|
2009 рік у %
ДО 2005 року
|
|
|
2005 рік
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
2009 рік
|
|
|
1. Площа соняшника, га
|
20,0
|
30,0
|
30,0
|
80,0
|
80,0
|
400,00
|
|
2. Питома вага соняшника,% - у
структурі посівних площ
|
2, 19
|
3,31
|
4,05
|
9,48
|
10,94
|
499,54
|
|
- у прямих витратах пращ
рослинництва
|
1,54
|
1,56
|
1,51
|
3,12
|
3,12
|
202,60
|
|
3. Валовий збір соняшника, ц
|
312,0
|
328,0
|
462,0
|
1228,0
|
1920,0
|
615,38
|
|
4. Валовий збір соняшника на
1гаріллі, ц
|
1,69
|
2,77
|
4,11
|
8,59
|
1,64
|
97,04
|
|
5. Витрати виробництва соняшника,
тис. грн.
|
28,1
|
27,2
|
41,4
|
165,0
|
238,9
|
850,18
|
|
6. Прямі витрати праці в
соняшниковому господарстві, тис. люд-год.
|
1,0
|
1,0
|
1,0
|
2,5
|
2,5
|
250,00
|
|
7. На 1 га соняшника: виробничі
витрати, грн.
|
140,5
|
90,67
|
72,46
|
20,63
|
33,47
|
23,82
|
|
- прямі витрати праці, люд -
год.
|
50,0
|
33,33
|
33,33
|
31,25
|
31,25
|
62,50
|
|
8. На 1ц соняшника: виробничі
витрати, грн.
|
9,01
|
8Д9
|
8,96
|
13,44
|
12,44
|
138,07
|
|
- прямі витрати праці, люд - год.
|
3,21
|
3,04
|
2,16
|
2,03
|
2,03
|
63,24
|
|
9. Продано соняшника
|
298,0
|
328,0
|
460,0
|
1228,0
|
1920,0
|
644,30
|
|
10. Повна собівартість
реалізованого соняшника, тис. грн.
|
29,8
|
29,2
|
45,3
|
187,9
|
260,1
|
872,82
|
|
11. Виручено від реалізації
соняшника, тис. грн.
|
30,2
|
33,7
|
48,07
|
133,8
|
471,0
|
1559,60
|
|
12. Прибуток від реалізації
соняшника, тис. грн.
|
0,4
|
4,5
|
2,77
|
-54,10
|
210,9
|
5272,50
|
|
13. Реалізовано соняшника
|
2,52
|
2,77
|
4,10
|
8,59
|
1,64
|
65,08
|
|
14. Рівень товарності соняшника, %
|
95,51
|
100,0
|
99,57
|
100,0
|
100,00
|
104,70
|
|
15. Прибуток в розрахунку - на 1
га технічних культур, грн.
|
3,54
|
2,52
|
1,91
|
-21,2
|
67,60
|
1909,60
|
|
- на 1ц технічних культур, грн.
|
10,0
|
48,0
|
62,0
|
-51,33
|
78,99
|
789,90
|
|
16. Рівень рентабельності
соняшника, %
|
1,34
|
15,41
|
6,11
|
-28,79
|
81,08
|
+79,74
|
*Виконано автором
Проаналізувавши
ефективність виробництва соняшника можна зробити висновок, що важливим
показником економічної ефективності виробництва соняшника є собівартість.
Спостерігається тенденція збільшення повної собівартості соняшника на протязі
п'яти років з 29,8 тис. грн. в 2005 році до 260,1 тис. грн. в 2009 році на
230,3 тис. гри. Збільшення собівартості продукції відбулося внаслідок
підвищення витрат на виробництво соняшника. Більше половини витрат на
виробництво соняшника припадає на оплату праці, вартість насіння і добрив,
також витрати на утримання основних засобів.
Прибуток від реалізації
соняшника збільшився у 2009 році порівняно з 2005 роком на 210,5 тис. грн., за
рахунок збільшення виробництва валової продукції та виручки від реалізації
соняшника у 2009 році. Також спостерігається збільшення прибутку в розрахунку
на 1 га технічних культур більше, ніж у 10 разів у порівнянні з 2009 році.
Рівень рентабельності
виробництва соняшника постійно змінюється як в позитивну так і в негативну
сторону, в 2009 році він становив 81,01%.
Для підвищення
ефективності олійної галузі, яка б забезпечувала подальше збільшення
виробництва соняшнику та зменшення витрат на її одиницю є поліпшення
використання землі, підвищення її родючості, впровадження комплексної
механізації і автоматизації виробництва, раціональне використання виробничих
фондів та трудових ресурсів.
Висновок до розділу
II.5. Загальна земельна площа господарства у 2005 році становила 1371,7
гектарів, що на 14,85% менше, ніж у 2009 році. Однак при зменшенні загальної
земельної площі відбулося зменшення площі сільськогосподарських угідь лише на
6,42%, господарство раціонально використовує землю. Виробництво основних
сільськогосподарських культур постійно коливається в залежності від того, на
які культури робить акцент (в залежності від погодних факторів, попиту та
потенційних можливостей самого господарства), при цьому урожайність у
господарстві намагаються тримати на сталому рівні з поступовим її підвищенням.
Розділ ІІІ. Шляхи підвищення економічної ефективності
виробництва соняшника
3.1 Аналітична оцінка виробництва соняшника і
підвищення урожайності за рахунок впровадження нових сортів соняшника
Основним завданням
розвитку галузей рослинництва є раціональне використання виробничого потенціалу
шляхом впровадження інтенсивних технологій, наукових форм організації
виробництва і праці стосовно грунтово-кліматичних та економічних умов їх
діяльності. [38; ст. 33] Економічна родючість ґрунту - це сукупність його
природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил. Вона
характеризує потенціальні можливості ґрунту, які реалізуються в процесі
сільськогосподарського виробництва, і відображує дійсний та ефективний рівень
його родючості. Отже, економічна родючість ґрунту є сукупним вираженням його
природної і штучної родючості, що визначається досягнутою в певний період
продуктивністю земель. Структура посівних площ (відсоткове співвідношення площ
посівів окремих культур та їх груп в загальній площі посіву) має вплив на
урожайність, загальну продуктивність землі, стан кормової бази і на розвиток
тваринництва, а тому і визначає рівень виробництва продукції кожного агарного
формування. Структура посівних площ складається під впливом багатьох факторів.
Основні з них: структура сільськогосподарських угідь, їх якість, особливо
ріллі, спеціалізація, виконання завдань щодо продажу продукції, забезпеченість
засобами виробництва і трудовими ресурсами, кліматичними умовами. [38; ст. ЗЗ]
Структура посівних площ
- це один із найбільш гнучких елементів системи землеробства. Гї вдосконалення
направлено на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, а також
зменшення трудових і матеріально - грошових затрат на виробництво одиниці
продукції. [38; с.33]
Таблиця 3.1.
Виконання плану валових
зборів технічних культур (2009р.) *
|
Культури
|
Площа посіву, га
|
Валовий збір, ц
|
Урожайність, ц/га
|
|
|
За планом
|
фактично
|
Відхилення (-,+)
|
За планом
|
фактично
|
Відхилення (-,+)
|
За планом
|
фактично
|
Відхилення (-,+)
|
|
Технічні - всього
|
390
|
412
|
22
|
34050
|
23777
|
10273
|
360
|
252,4
|
-107,6
|
|
-соняшник
|
70
|
80
|
10
|
1400
|
1920
|
520
|
20
|
24,0
|
4,0
|
|
- соя
|
10
|
22
|
12
|
150
|
450
|
300
|
15
|
20,5
|
5,5
|
|
-ріпак
|
220
|
220
|
0
|
5500
|
4562
|
-938
|
25
|
20,7
|
-4,3
|
|
цукровий буряк
|
90
|
0
|
27000
|
16845
|
10155
|
300
|
187,2
|
-112,8
|
* Джерело: Основні економічні показники і планові розрахунки,
виконано автором.
Аналіз даної таблиці
показує, що план валового збору технічних не довиконано на 10273 ц, або на
30,17 %. Це сталося за рахунок недовиконання плану врожайності культур: ріпак і
цукрового буряка. Крім того, збільшились площі посіву по всіх видах культур,
крім цукрових буряка.
Кількісний вплив
метереологічних факторів на врожайність сіяних культур визначається за
допомогою дисперсійного або кореляційного аналізу. Результативною ознакою є
урожайність. А факторними: температура повітря, кількість опадів, природна
родючість тощо. Сукупний вплив природних факторів на результативні показники
можна виявити шляхом аналізу урожайності за ряд років певної культури,
застосувавши прийом аналітичного вимірювання за прямою:
yt=a+bt, де а=Σy/п; b=Σyt/Σt2 (3.1)
Метеорологічні і
агротехнічні фактори характеризує загальна дисперсія врожайності, де
δ2=Σу2/п - (Σу/п) 2 (3.2)
Дисперсія теоретичних
значень урожайності характеризується її варіацією під впливом агротехнічних
факторів, де 8 1 = (уі-у) /п
Отже, варіація врожайності
під впливом агротехнічних факторів становитиме:
W = δ21/δ2 ÷ п × 100, (3.3)
А під впливом
метеорологічних факторів: 100 - W
Таблиця 3.2.
Визначення
сукупного впливу факторів (соняшника) на врожайність за прямою уt = a+bt*
|
Роки
|
Урожайність, ц/ га (y)
|
у2
|
t
|
t2
|
yt
|
уt
|
(уt-у) 2
|
|
2003
|
15,0
|
225,00
|
-3
|
9
|
-45
|
13,6
|
1,96
|
|
2004
|
14,8
|
219,04
|
-2
|
4
|
-29,6
|
14,6
|
0,04
|
|
2005
|
15,6
|
243,36
|
-1
|
1
|
-15,6
|
15,6
|
0
|
|
2006
|
16,4
|
268,%
|
0
|
0
|
0
|
16,6
|
0,04
|
|
2007
|
15,4
|
237,16
|
1
|
1
|
15,4
|
17,6
|
4,84
|
|
2008
|
15,4
|
237,16
|
2
|
4
|
30,8
|
18,6
|
10,24
|
|
2009
|
24,0
|
576,00
|
3
|
9
|
72
|
19,6
|
19,36
|
|
Разом
|
116,6
|
2006,68
|
0
|
28
|
28
|
116,2
|
36,48
|
*Виконано автором
а = Σу/n, а= 116,6/7=16,6 (3.4)
b = Σуt /Σt2 b= 28/28=1 (3.5)
уt = а + bt; (3.6)
yt1 16,6+1 х (-3) =13,6
yt2 16,6+1х (-2) = 14,6
yt3 16,6+1 х (-1) = 15,6
yt4 16,6+1 х (0) =16,6
yt5 16,6+1 х (1) =17,6
yt6 16,6+1 х (2) = 18,6
yt7 16,6+1 х (3) = 19,6
Дисперсія визначається
за формулою
δ2=Σу2/п - (Σу/п) 2 (37)
δ2 -
2006,68/7 - (116/7) 2 = 30,67
Варіація під впливом
агротехнічних факторів визначається за формулою
δ2, = (уt-у) 2/п (3.8)
δ21= 36,48 /7 = 5,21
Варіація під впливом
метеорологічних факторів визначається за формулою
= S21/
δ2 - n×l00, (3.9)
W = 5,21/30,67 ÷ 7 × 100 = 2,43 100 - W = 100-2,43 = 97,57
Провівши розрахунок
сукупного впливу факторів на урожайність соняшнику можна зробити висновок, що
значний вплив на урожайність мають метеорологічні фактори, такі як температура,
кількість опадів, родючість ґрунту, тощо, а за рахунок використання технології
виробництва менше лише 2,43.
Процентне відношення окремих
видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру
сільськогосподарських угідь. Найінтенсивніше використовуються рілля і
багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і
товарної продукції сільського господарства. Незважаючи на це, підвищувати їх
питому вагу можна лише до раціональної межі, перехід за яку може призвести до
вітрової і водної ерозії, руйнування родючості ґрунту і, як наслідок, до
істотного зниження врожайності. Урожайність соняшника формується лише за
рахунок метеорологічних факторів, при цьому технологія майже не
використовується.
Розглянемо вплив зміни
площі і врожайності на показник валового збір технічних культур, де даються нам
планові і фактичні показники
Таблиця 3.3.
Вплив
зміни площі і врожайності на показник валового збору технічних культур (2009р.) *
|
Показники
|
Соняшник
|
Соя
|
Ріпак
|
Цукровий буряк
|
|
площа посіву, га:
|
|
За планом
|
70
|
10
|
220
|
90
|
|
Фактично
|
80
|
22
|
220
|
90
|
|
Відхилення від плану
|
10
|
12
|
0
|
0
|
|
Урожайність, ц/га:
|
|
За планом
|
20
|
15
|
25
|
300
|
|
Фактично
|
24
|
20,0
|
20,7
|
187,2
|
|
Відхилення від плану
|
4,0
|
5,5
|
-4,3
|
-112,8
|
|
Валовий збір, ц:
|
|
Заплавом
|
1400
|
150
|
5500
|
27000
|
|
Фактично
|
1920
|
450
|
4562
|
16845
|
|
Відхилення від плану
|
520
|
300
|
-938
|
-10155
|
|
У т. ч. за рахунок зміни посівної
площі
|
200
|
180
|
0
|
0
|
|
урожайності
|
320
|
121
|
-946
|
-10152
|
*Виконано автором
Дані таблиці показують,
що збільшення валового збору технічних культур сталося як за рахунок збільшення
посівної площі, так і підвищення урожайності.
Невиконання плану
валових зборів ріпаку і цукрового буряка зумовлене зменшенням урожайності
відповідно на 4,3ц/ га і 112,8 ц/га.
Збільшення валового
збору таких соняшник і ріпаку відбулося як за рахунок збільшення посівних площ
так і підвищення урожайності. З цього можна зробити висновок, що валовий збір
соняшника змінився не лише за рахунок збільшення посівної площі, підвищення
урожайності, а й за рахунок зміни структури посівних площ.
Останнім часом за умови
розширення посівних площ соняшнику його урожайність різко зменшилась. Низький
рівень урожайності зумовлений екстенсивним типом господарювання. Замість більш
ефективного використання землі, збагачення її добривами, поліпшення агротехніки
господарства йдуть на дальше розширення площі посіву. Такий споживацький підхід
не враховує негативних наслідків використання родючості ґрунту і надалі
зумовлює зниження врожайності. В господарствах з високим рівнем агротехніки та
агрохімії при використанні для посіву якісного насіння сортів і гібридів
соняшника з різним вегетаційним періодом загалом було отримано врожайність,
вищу за середню. Високої врожайності було досягнуто на ділянках з
демонстраційним посівами гібридів провідних селекційних центрів світу. Причини:
використання високоякісного посівного матеріалу; дотримання оптимальних строків
посіву; високий рівень агротехніки; своєчасне повноцінне підживлення;
використання новітніх засобів захисту рослин. [78, с.321]
Ступінь реалізації
генетичного потенціалу гібридів соняшнику визначається багатьма чинниками. Але
найважливішими є погодці умови (співвідношення тепла і вологи) та культура
землеробства.
Потенційну
продуктивність, стійкість до патогенних збудників та несприятливих погодних
умов гібридів соняшнику наведено в таблиці [24]
СФГ "Зірка"
пропонується замінити вже існуючі сорти соняшнику на більш ефективні гібриди, а
саме на такі як Титані к, Гена, Балкан, Хортиця. Ці сорти мають більшу
урожайність (22,2-30,4 ц/га), а отже при їх впровадженні в проектному році
можна отримати більший валовий збір соняшнику.
Таблиця 3.4.
Генетично - господарська
характеристика гібридів соняшника*
|
Назва гібриду
|
Генетичний потенціал урожайності,
ц/га
|
Вегетаційний період, днів
|
Стійкість ДО Ураження грибковими
хворобами
|
Стійкість ДО посухи
|
Стійкість до рас вовчка
|
|
Титанік
|
50
|
105-107
|
Висока
|
Висока
|
АВСДЕ
|
|
Гена
|
50
|
107-110
|
Висока
|
Висока
|
АВСД
|
|
Балкан
|
55
|
115-118
|
Дуже висока
|
Дуже висока
|
АВСД
|
|
Хортиця
|
55
|
118-122
|
Висока
|
Дуже висока
|
АВСД
|
*Джерело:
Агроперспектива
Всі ці гібриди мають
високу та дуже високу стійкість ураження грибковими хворобами та до посухи.
Однією з головних переваг впровадження саме цих сортів є те, що вони мають
різні вегетаційні періоди, що в свою чергу при зборі врожаю не викличе у
виконавців технологічного процесу зайвих труднощів. Запропоновані сорти мають
ранньостиглий (Титанік), середньостиглий (Гена) та низько стиглий (Балкан,
Хортиця) періоди вегетації.
Розрахуємо потребу
насіння соняшнику в СФГ "Зірка", а також його вартість витрати, які
підуть саме на це. (табл. 3.5.)
Таблиця 3.5.
Розрахунок потреби
насіння соняшнику в СФГ "Зірка"*
|
Сорти соняшника
|
Площа, га
|
Норма висіву, кг/га
|
Потреба на всю площу, кг
|
Вартість насіння, грн. /кг
|
Витрати, всього, грн.
|
|
Титанік
|
20
|
7
|
140
|
45
|
6300
|
|
Гена
|
25
|
7
|
175
|
42
|
7350
|
|
Балкан
|
25
|
7
|
175
|
41
|
7175
|
|
Хортиця
|
20
|
7
|
140
|
47
|
6580
|
|
Всього
|
90
|
-
|
630
|
-
|
27404
|
*Виконано автором
При визначенні потреби господарства в насінні соняшнику на 90 га площі з нормою
висіву в ґрунт по 7 кг/ га товариству знадобиться 630 кг насіння культури. Таким чином, господарству з вартістю насіння,
яка коливається від 41 до 47 грн/кг, на закупівлю всього посадкового насіння знадобиться 27404 гри.
Далі в проекті на 2010 рік розрахуємо,
який валовий збір соняшника можна отримати за рахунок впровадження нових сортів
культури, (табл.
3.6.)
Таблиця 3.6.
Розрахунок валових
зборів при впровадженні нових сортів*
|
Сорти
|
Площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
Валовий збір, ц.
|
|
Титанік
|
20
|
28,8
|
576
|
|
Гена
|
25
|
25,1
|
627,5
|
|
Балкан
|
25
|
23,5
|
587,5
|
|
Хортиця
|
20
|
30,1
|
602,0
|
|
Всього
|
90
|
26,9
|
2393
|
*Виконано автором
У виробництві соняшника
в СФГ "Зірка" при впровадженні нових високоврожайних сортів культури
в плановому році можна збільшити валовий збір соняшнику. Наприклад, при
вирощуванні сорту "Титанік" з урожайністю 28,8 ц/ га валовий збір
соняшнику становитиме 576 ц. А при впровадженні всіх нових сортів соняшника з
середньою урожайністю 26,9 ц/ га валовий збір культури становитиме 2393 ц, що
473 ц більший, ніж у 2009 році.
Значно підвищити
урожайність сільськогосподарських культур можна дотримуванням агротехнічних
умов. Проте не всі агротехнічні фактори однаковою мірою зумовлюють високу
врожайність, тому особливу увагу приділяють сортооновленню, хімізації,
меліорації, комплексній механізації і автоматизації виробничих процесів.
Для того, щоб точно
відповісти на питання. Чи доцільно вирощувати впроваджені сорти соняшнику,
необхідно також визначити затрати на їх виробництво. Чи вигідно це? Чи можливо
не все так перспективно?
Для цього розглянемо
наступну таблицю.
Таблиця 3.7.
Витрата на виробництво
соняшнику, грн*.
|
Сіатгі витрат
|
2009р.
|
Проект
|
|
на 1 га
|
на 1 ц
|
на 1 га
|
на 1 ц
|
|
Виграти на оплату праці з
нарахуваннями
|
22,43
|
3,26
|
22,43
|
1,48
|
|
Насіння та посадковий матеріал
|
62; і9
|
9,04
|
165,1
|
10,93
|
|
Паливо та мастильні матеріали
|
32,61
|
4,74
|
32,61
|
2,13
|
|
Добрива
|
5234
|
7,61
|
5234
|
3,46
|
|
Засоби захисту рослин
|
1438
|
2,09
|
1438
|
0,95
|
|
Робота та послуги
|
32,61
|
4,74
|
32,61
|
2,13
|
|
Втрати на ремонт необоротних
активів
|
21,67
|
3,15
|
21,67
|
1,43
|
|
Інші витрати на утримання основних
засобів
|
32,61
|
4,74
|
32,61
|
2,16
|
|
Інші втрати
|
13,48
|
1,96
|
13,48
|
|
Загально-виробничі витрата
|
15,27
|
2£2
|
15,27
|
1,01
|
|
Всього витрат
|
299,14
|
43,48
|
402,95
|
26,68
|
*Виконано автором
Аналізуючи затрати на
виробництво соняшника в проектному році можна зробити наступні висновки. При
впровадженні нового насіння та посадкового матеріалу в проектному році витрати
на виробництво 1 га посівної площі соняшника відносно 2009 року збільшились на
70,9 грн. Але, не зважаючи на це, витрати на виробництво 1ц. соняшника,
навпаки, зменшаться на 36,36 грн. і становитимуть 22,51 грн.
Землі
сільськогосподарського призначення включають різні за продуктивністю угіддя.
Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей і
характеризує якість землі як засобу виробництва в сільському господарстві. У
складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні
насадження - з підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність
використання земельних ресурсів.
Економічну ефективність
виробництва насіння соняшнику розглянемо в таблиці 3.8.
Таблиця 3.8.
Резерви
збільшення виробництва соняшнику за рахунок використання нових сортів*
|
Показники
|
2009 рік
|
Проект
|
Відхилення 44
І М 44 П У "
|
|
Площа посіву соняшнику, га
|
90,0
|
90,0
|
-
|
|
Урожайність соняшнику, ц/га
|
213
|
26,1
|
+4,8
|
|
Валовий збір соняшнику, ц
|
1920
|
2393,0
|
+473
|
|
Собівартість виробництва
соняшнику, тис. грн.
|
238,9
|
313,83
|
+74,93
|
|
Продано насіння соняшнику, и.
|
1920,0
|
2393,0
|
+473
|
|
Виручка від реалізації соняшнику,
тис. грн.
|
471,0
|
655,93
|
+184,93
|
|
Собівартість реалізованого
соняшника, тис. грн.
|
260,1
|
334,63
|
+74,53
|
|
Прибуток від реалізації соняшнику,
всього, тис. гри
|
210,0
|
434,63
|
+224,63
|
|
Рівень товарності, %
|
100,0
|
100,0
|
-
|
|
Виробнича собівартість 1ц
соняшнику, грн.
|
12,44
|
11,2
|
-1,24
|
|
Рівень рентабельності, %
|
80,77
|
129,88
|
+79,47
|
*Виконано автором
Аналізуючи дану таблицю,
можна зробити наступні висновки. За рахунок впровадження нових сортів соняшника
в проектному році, площа посіву культури залишається незмінною, тобто 90 га.
Валовий збір соняшника збільшиться на 473 ц. Собівартість виробництва соняшника
збільшиться на 74,93 тис. грн. Кількість проданого насіння соняшника
збільшиться на 473 ц. Виручка від реалізації соняшнику збільшиться на 184,93
тис. грн. Прибуток від реалізації соняшнику збільшиться на 224,93 тис. грн.
Урожайність соняшника збільшиться на 4,8 ц/га. Виробнича собівартість 1ц.
соняшника зменшиться на 1,24 грн. Рівень рентабельності збільшиться на 79,47 %.
3.2 Підвищення економічної ефективності за рахунок
внесення добрив
Найважливішим фактором
зовнішнього середовища, який впливає на ріст і розвиток соняшнику, є внесення
добрив. Вітчизняний та зарубіжний досвід вказує на те, що не менше половини
природної урожайності сільськогосподарських культур отримують завдяки
застосуванню мінеральних добрив.
За даними деяких вчених
необачливе використання надмірних кількостей добрив негативно впливає на ґрунт
і рослини, що спонукає до пошуку варіантів обмеженого їх використання.
Біологічне рослинництво передбачає повну або частковому відмову від засобів
хімізації. Проте, проблема збалансованого живлення рослин і підтримання
необхідного рівня поживних речовин у ґрунті лишається актуальною та потребує
доопрацювання.
Водночас із посиленням
ролі органічних добрив, при переході на методи біологічного рослинництва не
передбачається повної відмови від застосування мінеральних добрив та
мікроелементів. Дози внесення їх мають бути оптимально-мінімальними, які
забезпечують сталу продуктивність рослинництва, екологічно чистий стан
навколишнього середовища, продуктів харчування і кормів. Цього можна досягти
зменшенням доз мінеральних добрив, рекомендованих для інтенсивного землеробства
на 30-40 % [13, с.23].
Безперечно, соняшник,
порівняно з зерновими культурами, менш чутливий до застосування добрив. За
узагальненими даними Інституту зернового господарства УААН, при внесенні восени
ІМзоРзо врожайність насіння соняшнику підвищується на 0,33 т/ га при загальному
її рівні 2,23 т/ га [14, с.78].
В останні роки проведені
дослідження з вивчення ефективності органо-мінеральних добрив, але взаємодію із
традиційними системами живлення та дію мікробних препаратів на продуктивність
та якісні показники соняшнику достатньо не вивчено.
Основною відміною
ґрунтового покриву є чорнозем звичайний перехідний до глибокого, який залягає
на плато на пологих схилах різних експозицій та має важко суглинистий
механічний склад. За даними досліджень центру "Облдержродючость" в
орному шарі в середньому міститься гумусу 4,69%, азоту, що легко гідролізується, 13,7%,
рухомого фосфору 10,0 та обмінного калію 15,1 мг на 100 г ґрунту, рухомих форм марганцю, цинку, бору та сірки відповідно 20,2; 0,41; 1,2 і 9,8 мг на кілограм ґрунту. В
основному, чорноземам властива нейтральна та близька до нейтральної реакція
ґрунтового розчину і вони не потребують хімічної меліорації.
Проведенні дослідження
показали, що застосування ефективних мікроорганізмів не призводило до значного
зростання висоти рослин у фазу цвітіння кошиків соняшнику, проте застосування
мінеральної системи удобрення збільшувало-висоту рослин на 3,8 см, органо-мінеральної -
на 5,5 см, порівняно з
варіантом без добрив (табл. 3.9.)
Таблиця 3.9.
Висота
і маса рослин соняшнику в фазу цвітіння та маса 1000
насінин залежно від систем удобрення та ефективних
мікроорганізмів, 2008-2009 рр. *
|
Система удобрення
|
Мікробні препарати
|
Висота рослин, см
|
Маса рослини, кг
|
Маса 1000
насінин, г
|
|
Без добрив
|
-
|
192,1
|
1,22
|
50,7
|
|
+
|
193,4
|
1,24
|
52,6
|
|
Мінеральна N40Р40К40
|
-
|
195,9
|
1,56
|
55,9
|
|
+
|
196,4
|
1,59
|
56,0
|
|
Органо-мінеральнаN40Р40К40 +П.Р. *
|
-
|
197,6
|
1,62
|
57,3
|
|
+
|
198,2
|
1,65
|
58,1
|
*Джерело: Агроексперт,
виконано автором; * П.Р. - пожнивні рештки.
Аналогічна тенденція
спостерігалась і при дослідженні сирої маси рослин. Так, при внесенні мінеральних
добрив у нормі N40Р40К40
приріст маси рослин становив 340 г, а при застосуванні N40Р40К40 з сумісним використанням рослинних
решток - 400 г відносно неудобреного варіанту.
В роки проведення
досліджень маса 1000 насінин на контрольному варіанті становила 50,7 г,
використання ефективних мікроорганізмів сприяло збільшенню цього показника на
фоні з природною родючістю ґрунту, різниця складала 1,9 грамів. Приріст маси
1000 насінин з внесенням N40Р40К40
порівняно до природного фону становив 5,2 г, та N40Р40К40 з розсіюванням по поверхні ґрунту
рослинних решток - 6,6 г.
В умовах 2008 року,
найменша урожайність соняшнику була отримана на фоні без добрив та без обробки
рослин та ґрунту мікробними препаратами - 2,46 т/га, найбільша - при
комплексному застосуванні органо-мінеральної системи удобрення і мікробних
препаратів - 2,73 т/га. Слід відмітити, що за рахунок використання ефективних
мікроорганізмів у соняшнику спостерігалася тенденція до збільшення урожайності
при мінеральній та органо-мінеральній системі удобрення, але прибавка була на
рівні похибки досліду. Суттєвою була прибавка за рахунок мікробних препаратів
на фоні природної родючості ґрунту і складала 0,13 т/ га або 5,3 % (табл.
3.10.).
Аналізуючи таблицю можна
зробити висновок, що внесення в ґрунт мінеральних добрив в нормі N40Р40К40 дало можливість збільшити
урожай соняшнику на 0,16 т/ га (6,5 %), а добрив та рослинних решток - на 0,25
т/ га (10,2 %). Комплексне застосування мікробних препаратів і мінеральних
добрив призводило до збільшення урожайності соняшнику порівняно до чистого
контролю на 0,20 т/ га або на 8,1%. Добрива у нормі N40Р40К40 на фоні пожнивних решток і
ефективних мікроорганізмів дають змогу збільшувати урожайність на 0,27 т/ га
(11%) порівняно до контролю.
В умовах 2009 року
найменша урожайність соняшнику формувалась на контрольному варіанті - 2,53
т/га, а найбільша - при застосуванні органо-мінеральної системи удобрення -
3,14 т/га.
Таблиця 3.10
Урожайність
соняшнику залежно від систем удобрення та ефективних мікроорганізмів, 2008-2009
рр.
|
Система удобрення
|
Мікробні препарати
|
Урожайність, т/га
|
Прибавка до чистого контролю
|
Олійність, %
|
|
|
2008 рік
|
2009 рік
|
Середнє
|
т/га
|
%
|
|
|
Без добрив
|
-
|
2,46
|
2,53
|
2,50
|
-
|
-
|
51,8
|
|
+
|
2,59
|
2,66
|
2,63
|
0,13
|
5,2
|
55,5
|
|
МінеральнаN40Р40К40
|
-
|
2,62
|
2,85
|
2,74
|
0,24
|
9,6
|
51,5
|
|
+
|
2,66
|
2,82
|
2,74
|
0,24
|
9,6
|
54,8
|
|
Органо - мінеральнаN40Р40К40
|
-
|
2,71
|
3,14
|
2,93
|
0,43
|
17,2
|
53,3
|
|
+
|
2,73
|
3,13
|
2,93
|
0,43
|
17,2
|
54,4
|
|
НІР05 ц/га
|
2008 р.
|
фактор А=0,14
|
фактор В=0,11
|
загальне =0, 19
|
|
2009 р.
|
фактор А=0,16
|
фактор В=0,13
|
загальне =0,23
|
* Джерело: Агроексперт
Застосування мікробних
препаратів лише на фоні без добрив призводило до збільшення цього показника на
0,13 т/га.
Внесення в ґрунт
мінеральних добрив у нормі N40Р40К40
дало можливість збільшити урожай соняшнику на 0,32 т/га, а добрив та
рослинних решток - на 0,61 т/га. Комплексне застосування мікробних препаратів і
мінеральних добрив призводило до збільшення урожайності соняшнику порівняно до
чистого контролю на 0,29 т/га. Добрива у нормі N40Р40К40
на фоні пожнивних решток і ефективних мікроорганізмів збільшують урожайність на
0,60 т/ га порівняно до
контролю.
В середньому за роки
проведення досліджень встановлено, що використання мікробних препаратів не
впливало на рівень врожайності соняшнику при мінеральній та органо-мінеральній
системах удобрення. Збільшення цього показника на фоні природної родючості
ґрунту було в межах 0,13 т/ га або 5,2 %. Прибавка урожайності до чистого контролю за мінеральної та
органо-мінеральної системи удобрення складала 0,24
та 0,43 т/ га відповідно. Використання ефективних мікроорганізмів
збільшувало показники врожаю за мінеральної системи удобрення на 0,11 т/ га за
органо-мінеральної системи на 0,30 т/ га відносно контролю з мікробними препаратами.
Отже, зростання
урожайності соняшнику за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення
відбувалось лише за рахунок внесення мінеральних добрив та комплексного
застосування добрив і рослинних решток.
Якість продукції
соняшнику визначається вмістом в його насінні олії. Олійність насіння соняшнику
при застосуванні ефективних мікроорганізмів на контрольному варіанті значно
збільшувалась, а різниця складала 3,7 %. При застосуванні мінеральних добрив у нормі N40P40K40 встановлено
зростання вмісту олії на 0,7 % відносно варіанту без добрив, а використання мікробних препаратів
на цій системі удобрення призводило до збільшення олійності на 2,3 % відносно варіанту
лише з добривами та 3,0 % порівняно з контролем. Проте слід зазначити, що комплексне
застосування мінеральних добрив з пожнивними рештками із застосуванням
мікробних препаратів порівняно до варіанту без біопрепаратів підвищує вміст
олії лише на 1,1 %.
Таким чином, підвищення
врожаю соняшнику на мінеральній та органо-мінеральній системах удобрення
відбувалось за рахунок внесення мінеральних добрив та комплексного застосування
добрив і рослинних решток. Приріст врожаю від використання ефективних
мікроорганізмів відмічався лише у варіантах з природою родючістю ґрунту та
становив 0,13 т/ га або 5,2% урожаю.
Олійність насіння
соняшнику при застосуванні ефективних мікроорганізмів на контрольному варіанті
зростала на 3,7 %. Використання добрив у нормі N40Р40К40
як окремо, так і з рослинними рештками призводило до зростання вмісту
олії в насінні на 0,7 та 1,5 %, а мікробних препаратів на мінеральній системі удобрення
призводило до збільшення цього показника на 3,3%, а на органо-мінеральній-1,1%.
3.3 Розробка маркетингової стратегії реалізації
насіння соняшника
В умовах ринку
підприємство не може розраховувати на успіх без служби маркетингу. Основна
функція цієї ланки полягає в тому, щоб спрямувати роботу всіх ланок
підприємства на задоволення потреб споживачів. Головним результатом діяльності
маркетингу є збільшення обсягу продажу продукції підприємства за максимально
можливою ціною. [37; ст.98]
У виробництві та
реалізації насіння соняшника на внутрішньому і зовнішньому ринках велике
значення має маркетингова діяльність, яка передбачає опрацювання схеми
просування продукції від товаровиробника до споживача, застосування цінового
регулювання ринкової продукції. Визначення цін при функціонуванні ринку
виступає важливим засобом регулювання попиту і пропозиції. Ціни є одним із
основних елементів маркетингової системи, яка спрямовується на задоволення
потреб споживачів, на підвищення їхніх інтересів до потреб, що в свою чергу
ставить перед товаровиробниками завдання щодо виробництва продукції з новими
якісними показниками. Тут особливого значення набуває застосування нових
маркетингових методів вивчення цих потреб, організації виробництва зерна
поліпшення якості залежно від цілей його використання. [37; ст. 98-99]
Основна функція
маркетингу - маркетингові дослідження від пошуку ідеї нового товару до його
використання кінцевим споживачем. Досліджуються всі види діяльності та сфери
маркетингу: товар, ринок, асортимент, канали збуту й розподілу, методи
реалізації, реклама, стимулювання збуту, тощо. [37; ст. 99]
В умовах ринку стратегія
розвитку підприємства спрямовується на все повніше задоволення потреб
споживачів (клієнтів), на досягнення переваг над конкурентами, розширення
ринків продажу, збільшення обсягу продажу, нарощування виробництва
конкурентоспроможної продукції тощо, з тим, щоб збільшити доходи і прибутки.
[40; ст. 64]
Для оцінки ринкових
можливостей підприємство з'ясовує, наскільки вироблена або запланована до
випуску продукції матиме попит на різних ринках. [40; ст. 64]
Таблиця 3.11.
Виробництво
продукції технічних культур та її розміщення на ринках з урахуванням попиту*
|
Види продукції
|
Виробництво продукції, ц
|
Розміщення
|
Для власного використання, ц
|
|
|
За контрактом, ц
|
|
|
Технічні - всього, ц
|
23777
|
16659
|
7118
|
|
- соняшник
|
1920
|
1920
|
-
|
|
- соя
|
450
|
-
|
450
|
|
- ріпак
|
4562
|
4562
|
-
|
|
- цукровий буряк
|
16845
|
10177
|
6668
|
* Джерело: Річні звіти, виконано автором.
Проаналізувавши
виробництво продукції на ринках з врахуванням попиту, можна зробити висновок,
що підприємство найбільше спеціалізується по виробництво продукції соняшнику і
ріпаку за контрактом. Найменше підприємство виробляє продукції сої, лише -
450ц, оскільки підприємство використовує цю продукцію в лише для власного
використання.
Великий попит на ринку
має соняшник, ріпак та цукровий буряк, оскільки ці культури мають велику
конкурентоспроможність, якість та прийнята для покупця ціна.
Найважливіші завдання
маркетингових досліджень щодо підвищення конкурентоспроможності
сільськогосподарської продукції це: вивчення ринку виробників і споживачів
продукції даного виду; проведення порівняльної оцінки рівня
конкурентоспроможності продукції; прогнозів вимог ринку та розробка на цій
основі маркетингової стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції;
оновлення виробництва або модернізація продукту і дійова реклама. [38, с.50]
Маркетингова складова
конкурентоспроможності вітчизняних технічних культур розвинута недостатньо.
Продаючи високоякісне екологічно чисте українське насіння соняшника за
демпінговими цінами, експортери отримують можливість швидкої його реалізації на
зовнішніх ринках без додаткових вкладень у розвиток власних збутових систем.
Відсутність у багатьох соняшникових експортерів довгострокової маркетингової
стратегії обмежує їх можливості відносно забезпечення ефективного просування та
збуту товару на зовнішніх ринках, проведення зваженої цінової політики,
формування сучасної концепції міжнародного продукту. [38, с.53]
Таблиця 3.12.
Конкурентоспроможність
продукції технічних культур на ринках (в розрахунку на 1 центнер) *
|
Види продукції
|
2007р.
|
2008р.
|
2009р.
|
|
Ціна грн
|
Повна собівартість,грн
|
Прибуток, грн
|
К
|
Ціна грн
|
Повна собіварті сть грн
|
Прибуток, грн
|
К
|
Ціна грн
|
Повна собівартість,грн
|
Прибуток, грн
|
К
|
|
Технічні:
|
|
Соняшник
|
104,í
|
98,5
|
6,0
|
0,06
|
109,0
|
153, 0
|
-44
|
-0,40
|
245, 3
|
135,5
|
109,8
|
0,45
|
|
Соя
|
|
-
|
-
|
-
|
162,9
|
176, 2
|
-13,3
|
-0,08
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Ріпак
|
160,0
|
178, 9
|
-18,9
|
-0,11
|
241,1
|
115, 3
|
125, 8
|
0,52
|
222, 4
|
131,8
|
90,6
|
0,41
|
|
Цукровий буряк
|
11,9
|
21,0
|
-9,1
|
-0,76
|
13,5
|
25,4
|
-11,9
|
-0,88
|
30,9
|
31,0
|
-0,1
|
-0,003
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором.
Конкурентоспроможність
(К) є відношенням корисного ефекту (прибутку) до середньої ціни споживача: К =
П: Цс.
Провівши аналіз
конкурентоспроможності на ринках ми бачимо, що соняшник мав тенденцію до
збільшення прибутку і це спричинило збільшення коефіцієнта
конкурентоспроможності. Аналогічна ситуація спостерігається у ріпаку, його
прибуток збільшився на 109,5 грн., збільшення прибутку відбулося внаслідок
зменшення витрат на виробництво продукції. Збільшення прибутку по цих культурах
призвело до підвищення конкурентоспроможності продукції на ринках.
Цукровий буряк мав теж
тенденцію до збільшення коефіцієнта конкурентоспроможності, але поки що його
собівартість перевищує рівень виручки, але ця тенденція з кожним роком
знижується і можливо в наступні роки цей вид продукції буде прибутковим.
Чим краще працює
підприємство, тим більше воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний
стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може
своєчасно, з врахуванням вимог ринку переорієнтувати виробництво,
реконструювати його, придбавати нові більш продуктивні засоби виробництва,
передові технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу
виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і цим
самим досягти високої її конкурентоспроможності.
Для оцінки виконання
плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку
можна зарахувати у виконання плану за асортиментом з плановим її обсягом. При
цьому в рахунок планового асортименту відносять: за виконання плану виробництв
- плановий обсяг, при невиконанні - фактичний обсяг продукції.
Таблиця 3.13.
Виконання плану за
асортиментом виробництва технічних культур, ц*
|
Види продукції
|
Реалізовано, тис. грн
|
Зараховано у виконання плану
|
|
За планом
|
фактично
|
Виконання плану, %
|
|
|
Соняшник
|
1400
|
1920
|
137,14
|
1400
|
|
Соя
|
150
|
-
|
-
|
-
|
|
Ріпак
|
5500
|
4562
|
82,95
|
4562
|
|
Цукровий буряк
|
27000
|
10177
|
37,69
|
10177
|
|
Разом
|
34050
|
16659
|
48,93
|
16139
|
*Виконано автором
Виконання плану за
асортиментом оцінюють за коефіцієнтом (К), який обчислюють
відношенням обсягу виробленої продукції, занесеної в рахунок планового
асортименту, до обсягу продукції передбаченої планом.
Коефіцієнт
асортиментності визначають:
К =ΣВП/ΣП, де (3.10.)
ΣВП -
зараховано у виконання плану;
ΣП - за
планом.
К =16139/34050 = 0,47
Провівши розрахунок
аналізу асортименту можна зробити висновок, що реалізація соняшника збільшилась
на 37,14%. План був невиконаний по ріпаку і цукрового буряка. Соя зовсім не
була реалізована, а вся використалась на власні потребі господарства.
Коефіцієнт асортиментності становить 0,47.
Дуже важливим
показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість.
Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення
конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу - встановити
наскільки продукції за якісними параметрами задовольняє споживача.
Таблиця 3.14.
Якісні параметри
соняшника*
|
Показники якості
|
Цінні сорти
|
|
Білок, %
|
|
Жири, %
|
52,9
|
|
Вуглеводи,%
|
5,0
|
|
Вихід олії,%
|
47
|
*Джерело: Агроексерт
Якість насіння
(посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який
враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими
сортами соняшника в господарстві є Запорізький 26,
Меридиан, Час. Лікарі рекомендують
кожні людині вживати кожний день 100 гр насіння соняшника. Отже, оцінка виробництва продукції технічних
за обсягом, асортиментом, якістю та строками дає змогу зробити висновок про її
потенційну конкурентоспроможність та ефективність.
Виконання плану
виробництва продукції - основа дотримання її планового розподілу. Аналізуючи
розподіл продукції рослинництва, з'ясовують виконання плану створення
насіннєвого і фуражного фондів; виконання державних контрактів і замовлень,
скільки продукції реалізовано на інших ринках, виділено на оплату праці,
громадське харчування тощо, такий розподіл доцільно виконувати у формі
матеріального балансу з урахуванням продукції на початок року, її надходження,
витрачання і залишку на кінець року.
Таблиця 3.16.
Ефективність системи
маркетингу (2009 р.) *
|
Види продукції
|
Кількість проданої продукції, ц
|
Повна собівартість, тис. грн
|
Ціна реалізації, грн
|
Виручка, тис. грн
|
Прибуток, тис. грн
|
Рівень рентабельності, %
|
|
Технічні, всього:
|
|
|
|
|
|
|
|
-соняшник
|
1920
|
260,1
|
2453
|
471,0
|
210,9
|
81,1
|
|
соя
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
-ріпак
|
4562
|
601,2
|
222,4
|
1014,7
|
413,5
|
68,8
|
|
цукровий буряк
|
10177
|
315,8
|
30,9
|
314,4
|
-1,4
|
-0,44
|
*Джерело: Основні
економічні показники, виконано автором.
Проаналізувавши
ефективність систему маркетингу, можна зробити висновок, що в 2009 році
підприємство є прибутковим, виробництво продукції технічних є стабільним,
приносить значні доходи (крім цукрового буряка), завдяки чому підприємство є
рентабельним. Дані види продукції є конкурентоспроможними, користуються попитом
на ринку, завдяки доступній ціні для споживачів.
Підвищення
рентабельності відбулося за рахунок збільшення виробництва валової продукції,
зменшення повної собівартості, що призвело до збільшення прибутку.
Одним із заходів, який
може суттєво підвищити прибутковість підприємства є повніше використання
потенційних можливостей збільшення доходів від реалізації продукції.
Безперечно, головним перспективним напрямком стабілізації прибутку
сільськогосподарських підприємств є збільшення обсягів виробництва продукції,
нарощування на цій основі продажу та виручки. Однак це потребує довготривалих
та інвестиційних проектів, які також потрібно здійснювати, оскільки без цього
не можна очікувати кардинальних змін у сільському господарстві.
Але вже нині можна
призупинити зазначену негативну тенденцію у формуванні прибутку
сільськогосподарських товаровиробників завдяки маркетинговим дослідженням ринку
аграрної продукції, адже їхня відсутність зумовлює те, що її реалізація
здійснюється а останні роки при вкрай невигідній кон'юнктурі. В результаті ціни
реалізації продукції незначно підвищують при одночасному стрімкому підвищенні
її собівартості.
Висновок до розділу ПІ.
Підвищення урожайності соняшника за рахунок подальшої інтенсифікації
виробництва соняшника на основі внесення оптимальної кількості органічних та
мінеральних добрив, розширення посівів високо урожайних сортів і гібридів.
Суттєвим резервом
збільшення виробництва продукції соняшника є покращення структури посівних
площ, тобто збільшення питомої ваги більш урожайних культур в загальній
посівній площі.
Також підприємству
необхідно впровадити раціональне використання трудових ресурсів і зростання
продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та
відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у
досягненні високих кінцевих результатів.
Впровадження
високоврожайних районованих сортів технічних культур, які б відповідали
інтенсивним методам їх вирощування, застосування добрив.
Збільшення виробництва
продукції за рахунок збору врожаю в оптимальні строки необхідно за мінімуму
скоротити простої машинних агрегатів з різних причин, раціонально організувати
робочі місця, правильно визначити співвідношення площ для збирання врожаю
роздільним способом і прямим комбайнуванням.
Зниження собівартості,
дотримуючись режиму економії скорочення непродуктивних витрат; максимальна
збалансованість продажу насіння соняшника з наявним потенціалом в підприємстві,
тобто шукати нові шляхи збуту соняшника.
Розділ VI. Стан охорони праці в СФГ "Зірка"
Основні положення з
охорони праці в Україні встановлені і регламентуються Конституцією України,
Кодексом законів про працю, Законом "Про охорону праці", а також
розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до цих законів регулюється управління охороною праці на
підприємстві.
Система управління
охороною праці визначена в "Методичних рекомендаціях про систему управління
охороною праці на підприємствах і організаціях Міністерства сільського
господарства і продовольства України" та "Положення про систему
управління охороною праці у сільському господарстві".
Управління охороною
праці у СФГ "Зірка" в цілому співпадає із загальною системою
управління господарством. Управління охороною праці в окремих галузях
виробництва здійснюють керівники даних галузей (головні спеціалісти) зокрема в
рослинництві - головний агроном, а в тваринництві - головний ветеринарний
лікар. Обов'язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання функцій
з питань охорони праці передбачаються у посадових інструкціях.
Керівник господарства
несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та
здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці
в цілому по господарству.
Головні спеціалісти:
організовують і
забезпечують безпечні умови праці для працівників своєї галузі;
розробляють оптимальні
режими праці і відпочинку;
ведуть облік і аналіз
причин виробничого травматизму і професійних захворювань і розробляють заходи
по їх профілактиці;
здійснюють постійний
контроль.
забезпечують безпечні і
нешкідливі умови праці у своєму підрозділі;
проводять навчання з
охорони праці дотримуючись встановленого режиму праці і відпочинку;
забезпечують засобами
індивідуального захисту, медикаментами, миючими, дезінфікуючими засобами,
створюють належні санітарно - побутові умови;
здійснюють щоденний
контроль.
Для координації
діяльності усіх спеціалістів і посадових осіб, організації роботи з охорони
праці і здійснення контролю за умовами праці в господарстві було створено
службу охорони праці, на чолі зі спеціалістом з охорони праці. Посада
підпорядковується до посади керівника основних виробничих та технічних служб господарства.
Підпорядковується спеціаліст з охорони праці безпосередньо керівнику
господарства.
Спеціаліст з охорони
праці має право відвідувати усі виробничі об'єкти, зупиняти роботу виробництва,
дільниці, машини, обладнання, що не відповідають вимогам нормативних актів і
загрожують життю та здоров'ю працівників, видавати керівникам структурних
підрозділів приписи щодо усунення виявлених порушень, надсилати керівникові
господарства подання про притягнення до відповідальності працівників, які
порушують вимоги нормативних актів про охорону праці.
Законом України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності", передбачає загальнообов'язкове страхування керівником
усіх працівників від нещасних випадків та професійних захворювань. Страхуванню
підлягають усі працівники, що працюють за умовами трудового договору чи
контракту. У фонд соціального страхування сплачується 0,2 % від фонду
заробітної плати.
Для регулювання питань з
охорони праці в господарстві між керівником та трудовим колективом укладається
колективний договір.
Порядок укладання на
підприємстві колективного договору та перелік
"Про колективні
договори та угоди" від 1 липня 1993 року із змінами і доповненнями,
внесеними Законами України від 17 фудня 1996 року № 607/96-ВР (Голос України,
14.01.97 р.), від 23 січня 1997 року N5 20/97-ВР (Голос України, 08.02.97 р.)
та Кодексом Законів України "Про працю".
Метою укладання
колективного договору в СФГ "Зірка" є регулювання
соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між
адміністрацією і трудовим колективом.
Колективний договір
укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника
підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового
комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності
профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається
уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.
У договорі регулюються
питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення
пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог, соціальних гарантій
працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників,
тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються
зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі
умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо
поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які
передбачаються відповідні кошти.
До заходів з охорони
праці які проводяться в СФГ "Зірка" включають:
проведення медичних
оглядів працівників;
придбання нормативних
документів, плакатів з охорони праці;
обладнання та ремонт
санітарно - побутових приміщень;
обладнання та
реконструкція систем освітлення;
утеплення вікон та
дверей;
встановлення захисних
огороджень;
сигналізація та
блокування пристроїв, тощо.
Одним із важливих питань
організації охорони праці в господарстві є навчання працівників з питань
охорони праці. ЗАКОНОМ України "Про охорону
праці" визначено,
що усі працівники при прийнятті на роботу та під час роботи на підприємстві
повинні проходити навчання й перевірку знань з охорони праці. Особи, які не
пройшли навчання, до роботи не допускаються. Відповідальність за організацію та
проведення навчання покладається на керівника підприємства.
Види навчання та порядок
його проведення встановлюються "Типовим положенням про навчання з питань
охорони праці", яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів
господарства, працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки; навчання
працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому
місці.
Навчання та перевірка
знань нормативних актів з питань охорони праці у посадових осіб та спеціалістів
проводяться перед початком виконання ними посадових обов'язків та періодично
раз у три роки. Навчання проводиться з метою ознайомлення посадових осіб та
спеціалістів з положенням законодавчих і нормативних актів про працю та охорону
праці, питаннями виробничої санітарії та гігієни праці, електробезпеки,
пожежної безпеки, що стосуються їх виробничої діяльності.
Працівники підприємства,
які виконують роботи, що належать до "Переліку робіт з підвищеною небезпекою",
повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку
знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити
перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які
керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три
роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.
До переліку робіт
підвищеної небезпеки належать роботи з управління транспортними засобами;
використання вантажопідіймальних механізмів, кранів, електроінструментів та
електрообладнання; робота на металообробних та деревообробних станках,
верстатах; електро- та газозварювальні роботи; обслуговування акумуляторних
батарей; роботи на висоті, в колодязях, траншеях, котлованах; роботи з обслуговування
парових, водогрійних котлів, котелень, посудин під тиском, балонів із
стисненими рідинами та газами, автоклавів; роботи з пестицидами, хімічними
речовинами; роботи з дезінфекції, дезінсекції та дератизації; роботи з догляду
за бугаями-плідниками, кнурами та жеребцями; охорона власності.
Навчання здійснюється за
програмами, розробленими відповідно до галузевих типових програм і затверджених
керівником. Перед проведенням навчання на підприємстві керівник підприємства,
його заступники, керівники виробничих та технічних служб, галузей виробництва,
головні спеціалісти, спеціаліст з охорони праці, члени комісії по перевірці
знань повинні пройти навчання, що проводиться в навчальних центрах охорони
праці, чи навчальних закладах, або ж це навчання організують служби охорони
праці галузевих управлінь чи місцевих державних адміністрацій, щоб потім його
організувати на своєму підприємстві. Після завершення навчання перевіряють
знання і практичні навички з оформленням відповідного протоколу.
В господарстві з
працівниками проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці -
вступного, первинного, повторного, позапланового, та цільового. Перевірка знань
під час проведення інструктажів здійснюється в усній формі.
Вступний інструктаж
проводиться з особами, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу
роботи або посади, а також із студентами та учнями, які проходять виробничу
практику, навчання або виконують певну роботу, проводить головний спеціаліст
галузі виробництва з обов'язковою участю інженера з охорони праці господарства.
Проведення інструктажу реєструється у Журналі реєстрації вступного інструктажу
з обов'язковими підписами особи, яку інструктували та особи, яка інструктувала.
При проведенні інструктажу працівника ознайомлюють з підприємством, розміщенням
підрозділів, цехів, виробничих приміщень, правилами трудового розпорядку,
положенням колективного договору, нормуванням робочого часу та відпустки,
правами працівника на охорону праці, обов'язками, відповідальністю за порушення
вимог нормативних актів та трудової дисципліни, наявністю шкідливих умов праці
та пільгами і компенсаціями за важкі та шкідливі умови праці; організацією
питань охорони праці на підприємстві, розслідуванням нещасних випадків,
соціальним страхуванням від нещасних випадків та захворювань, організацією та
проведенням медичних оглядів, правилами пожежної безпеки.
Первинний інструктаж на
робочому місці проводиться з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на
роботу, переведеними з інших робіт, відрядженнями, учнями і студентами, що
прибули на навчання або практику, з іншими працівниками які будуть виконувати
нову для них роботу. Інструктаж проводить керівник робіт. Працівника
ознайомлюють з робочим місцем, машинами, обладнанням, інструментами,
небезпечними зонами та факторами, порядком підготовки до виконання роботи,
перевірки справності машин, обладнання, порядком безпечного виконання роботи,
правилами безпечної експлуатації машин, обладнання, інструментів,
вантажопідіймальних механізмів, порядком безпечного утримання робочого місця,
правилами особистої гігієни, діями працівника при виникненні нещасних випадків,
аварій, пожеж, порядком безпечного зупинення машин, обладнання, приведення
робочого місця в порядок. Проведення інструктажу реєструється в "Журналі
реєстрації інструктажів з питань охорони праці", який є у кожного
керівника робіт.
Повторний інструктаж
проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 місяців, а на
роботах підвищеної небезпеки - один раз у З місяці за програмою первинного інструктажу
з метою поновлення знань працівників. Проведення інструктажу реєструється у
"Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці" з
обов'язковими підписами працівників, яких інструктували та керівника робіт,
який проводив інструктаж.
Позаплановий інструктаж
проводять керівники робіт при:
введенні в дію нових або
перероблених стандартів з охорони праці;
зміні технологічного
процесу, зміні або модернізації обладнання, інструмента, тощо;
порушенні вимог безпеки,
які призвели або можуть призвести до травми, вибуху, пожежі, аварії;
якщо перерви в роботі з
підвищеною небезпекою становили 30 календарних днів, для решти 60 днів.
Цільовий інструктаж
проводять при виконанні працівниками робіт, що не пов'язані з трудовими
обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд - допуск.
З працівниками, які
вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться
стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом
досвідченого працівника упродовж не менше 2 - 15 робочих змін. Проводиться
стажування за наказом керівника господарства, в якому визначається його термін
та наставник. Під час стажування працівник ознайомлюється з робочим місцем,
машинами, обладнанням, інструментами, порядком безпечного виконання роботи,
засвоює знання, уміння та правила безпечного виконання роботи. По завершенні
терміну стажування керівник робіт перевіряє знання у працівника і дає дозвіл на
самостійне виконання роботи, який реєструється у журналі реєстрації
інструктажів.
Важливим питанням
охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. В СФГ
"Зірка" вихідні дні надаються працівникам згідно з графіком роботи,
що складаються керівниками робіт. Тривалість робочого часу становить 8 годин.
Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва після перших
чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник має
використовувати за власним розсудом. Тривалість перерви у робочий час не
враховується. Також для відпочинку встановлені святкові вихідні дні. Робота у
вихідні дні та понад встановлену тривалість робочого дня при виробничій
необхідності за згодою працівників та профспілкової організації оплачується в
підвищеному розмірі чи додаються дні до відпустки.
Для відпочинку
працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки.
Тривалість відпустки надається не менше 24 календарних днів. Додаткові
відпустки надаються за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям
працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7
календарних днів. За ненормований робочий день додаткова відпустка надається
працівникам, у яких виконання службових обов'язків інколи може перевищувати
встановлену тривалість робочого дня.
Порядок забезпечення
працівників засобами індивідуального захисту встановлюється "Положенням
про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та
іншими засобами індивідуального захисту", затвердженим наказом Державного
Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, і
також регулюється Кодексом Законів України про працю. Норми безкоштовної видачі
встановлюються "Типовими галузевими нормами видачі працівникам
спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального
захисту".
Для виконання роботи
працівники безкоштовно забезпечуються спеціальним одягом, взуттям та іншими
313, мийними засобами. Забезпечення працівників 313 покладається на керівника
роботи. Норми забезпечення працівників 313 встановлюються галузевими
"Типовими нормами безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу,
спеціального взуття та 313", на основі яких в господарстві встановлюється
перелік професій, види та норми видачі 313.
Для оцінки стану
здоров'я працівників, визначення придатності їх до виконання певних робіт,
запобігання розвитку професійних захворювань керівництво СФГ "Зірка"
організовує медичні огляди - попередній та періодичний.
Попередній медичний
огляд проводиться при прийнятті працівників на роботу для встановлення фізичної
і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною
професією. Керівник підприємства призначає відповідального за організацію
медичних оглядів, який разом із санітарно-епідеміологічною службою,
профспілковим комітетом визначає контингент осіб, що підлягають періодичним медичним
оглядам, складає поіменний список, узгоджуючи його в санепідемслужбі, видає
наказ про проведення медоглядів у строки, погоджені з лікувально-профілактичним
закладом.
У "Перелік
професій, працівники яких підлягають періодичному медичному огляду" входять
працівники усіх професій віком до 21 року; працівники усіх професій, які
працюють під впливом шкідливих речовин і несприятливих виробничих факторів
(хімічні речовини, пестициди, фарби, лаки, клеї, електромагнітні
випромінювання, шум, вібрація, переміщення вантажів чоловіками більше - ЗО кг,
жінками більше - 7); працівники, які виконують роботи на висоті; машиніст крану
автомобільного, машиніст-кранівник; електромонтер, слюсар-електрик;
електрогазозварювальник; слюсар; кочегар, оператор котельної; коваль на молотах
і пресах; верстатник металообробних та деревообробних верстатів, токар; водій
автомобіля 3,2,1 класів, навантажувача самохідних механізмів;
тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.
Медичний огляд водіїв
транспортних засобів проводиться відповідно до "Положення про медичний
огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів", з метою
визначення здатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування
транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні,
щозмінні передрейсові та після-рейсові огляди, а також позачергові огляди,
викликані необхідністю.
Попередньому медичному
огляду підлягають кандидати у водії транспортних засобів для отримання права на
керування транспортним засобом відповідної категорії.
Періодичному медичному
огляду підлягають водії транспортних засобів для підтвердження права на
керування транспортним засобом відповідної категорії або отримання права на
керування транспортним засобом іншої категорії.
Позачерговому медичному
огляду підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ, організацій
усіх форм власності за направленням власника або посадової особи,
відповідальних за експлуатацію транспортних засобів підприємства, установи,
організації, на підставі медичних даних про стале погіршення здоров'я водія, що
перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом.
Після проведення
попереднього, періодичного та позачергового медичних оглядів видається медична
довідка щодо придатності до керування транспортним засобом (ф. N 083/о), де
визначається здатність особи керувати відповідною категорією транспортних
засобів.
Щозмінному
передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних
засобів підприємства перед початком роботи. Він включає визначення тиску, температури
тіла, проведення проби на алкоголь у повітрі, що видихається.
В господарстві
проводиться атестація робочих місць комісією, створенню за наказом керівника,
завданням якої є виявлення на робочих місцях наявності шкідливих та небезпечних
виробничих факторів, розроблення заходів щодо поліпшення умов праці. Результати
атестації робочих місць є підставою для скорочення тривалості робочого часу,
встановлення додаткової відпустки, пільгові пенсії.
Санітарно-побутове
забезпечення працівників господарства включає: обладнання гардеробних,
умивальних, туалетних кімнат, медичного профілакторію.
За станом охорони праці
в господарстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за
охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служба
охорони праці адміністрацій.
Громадський контроль за
станом охорони праці в господарстві здійснюють профспілкові комітети та
уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба
охорони праці господарства, керівники та спеціалісти господарства.
Забезпечення пожежної
безпеки на підприємстві визначається Законом України "Про пожежну
безпеку" та "Правилами пожежної безпеки в Україні".
Забезпечення пожежної
безпеки покладається на керівника господарства та на керівників виробничих
підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки,
проведення протипожежних інструкцій, обладнання виробничих приміщень первинними
засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні
вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м2
площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на
яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і
бочки з водою.
Висновок до розділу VI.
Стан з охорони праці в СФГ "Зірка" знаходиться на належному рівні.
Висновки і пропозиції
1. Найвища врожайність
соняшнику в господарствах північного і центрального Степу, що є провідними в
його виробництві. Ефективність виробництва характеризується також кількістю валової
продукції, валового та чистого доходу на І люд-год і в розрахунку на одного
середньорічного працівника, зайнятого на виробництві. З метою вивчення
ефективності діяльності підприємства важливе значення має оцінка взаємозв'язку
прибутку з рівнем рентабельності.
. Методичні засади
оцінки ефективності виробництва соняшника визначаються системою показників,
насамперед це:: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна
реалізації 1 ц, прибуток на 1 люд. / год., на 1 ц, на 1 га посівної площі
рівень рентабельності виробництва соняшника.
. Основна олійна
культура України - соняшник. Товарний соняшник має відповідати умовам ДСТУ
4694-2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови". Його посіви
займають понад 2,0 мли. га, що становить 96% площі всіх олійних культур.
Найбільші посівні площі соняшнику сконцентровано в центральних та південних
областях нашої країни. Популярність цієї культури полягає в стратегічній та
значній економічній ефективності її вирощування. Порівняно з іншими олійними культурами
соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/ га в середньому по
Україні). Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись у
цьому лише оливковій олії. З огляду на цінність даної продукції, більшість
сільськогосподарських підприємств намагаються розширити обсяги виробництва
соняшнику. Такі дії з боку керівництва є виправданим, оскільки на сьогодні це
одна із найбільш прибуткових та перспективних культур.
. СФГ "Зірка"
має виробничий напрямок - вирощування зернових і технічних культур, має вигідне
природне і географічне розташування, достатню кількість опадів і помірну
температуру.
. Загальна земельна
площа господарства у 2005 році становила 1371,7 гектарів, що на 14,85% менше,
ніж у 2009 році. Однак при зменшенні загальної земельної площі відбулося
зменшення площі сільськогосподарських угідь лише на 6,42%, господарство
раціонально використовує землю.
. У господарстві
відбулося скорочення трудових ресурсів у 2009 році середньоспискова чисельність
робітників становила 36 чоловік, що на 17 чоловік менше ніж у 2005 році.
Скорочення відбулося через зменшення кількості постійних робітників.
. Площа
сільськогосподарських угідь та ріллі, яка припадає на одного працівника
збільшилась з 22,32 до 32,44 (на 45,34 %) в 2005-2009 роках.
. Виробничі витрати
господарства на виготовлення продукції рослинництва поступово підвищуються і з
2005 по 2009 роки
. Забезпеченість
технікою господарства є незадовільною, що вимагає поступового оновлення
машино-технічного парку господарства. Забезпечення підприємства комбайнами і
досягнутий рівень їх використання істотно впливають на валовий збір
сільськогосподарських культур, оскільки запізнення із збиранням призводить до
значних втрат вирощеного врожаю. Тому підприємству економічно вигідно мати таку
кількість комбайнів, які забезпечать збирання культур в оптимальні строки.
. У 2009 році
господарством було отримано прибуток в розмірі 1247 тисяч гривень, а в 2005
році - 69 тисяч гривень, що на 1178 тисяч гривень менше.
. Аналіз потенціалу
галузей рослинництва дав змогу виявити слідуючи тенденції: органічні і
мінеральні добрива вносяться у достатній кількості, щоб забезпечити максимально
можливі результати урожаїв. Трудовим потенціалом галузь майже повністю
забезпечена. Отже, розораність сільськогосподарських угідь із 2005 до 2009 року
становив 1,0.
. Виробництво основних
сільськогосподарських культур постійно коливається в залежності від того, на
які культури робить акцент (в залежності від погодних факторів, попиту та
потенційних можливостей самого господарства), при цьому урожайність у
господарстві намагаються тримати на сталому рівні з поступовим її підвищенням.
. Основних технологічних
вимог намагаються дотримуватись. По соняшнику було дотримано: зміна
попередника, агротехнічні строки виконання машинно-технологічних операцій, сорт
насіння, та інше.
Пропозиції:
Одним із основних
заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання
врожайності зернових культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом
вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв
з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої
якості праці.
Підвищення урожайності
соняшника за рахунок подальшої інтенсифікації виробництва соняшника на основі
внесення оптимальної кількості органічних та мінеральних добрив, розширення
посівів високо урожайних сортів і гібридів.
Суттєвим резервом
збільшення виробництва продукції соняшника є покращення структури посівних
площ, тобто збільшення питомої ваги більш урожайних культур в загальній
посівній площі.
Також підприємству
необхідно впровадити раціональне використання трудових ресурсів і зростання
продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та
відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у
досягненні високих кінцевих результатів.
Впровадження
високоврожайних районованих сортів технічних культур, які б відповідали
інтенсивним методам їх вирощування, застосування добрив.
Збільшення виробництва
продукції за рахунок збору врожаю в оптимальні строки необхідно за мінімуму
скоротити простої машинних агрегатів з різних причин, раціонально організувати
робочі місця, правильно визначити співвідношення площ для збирання врожаю
роздільним способом і прямим комбайнуванням.
Зниження собівартості,
дотримуючись режиму економії скорочення непродуктивних витрат; максимальна
збалансованість продажу насіння соняшника з наявним потенціалом в підприємстві,
тобто шукати нові шляхи збуту соняшника.
Список використаних джерел
1. Закон України
"Земельний Кодекс України" // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №10
. Закон України "Про
зерно та ринок зерна в Україні" // Відомості Верховної Ради. - 2002. - №3
. Закон України "Про
оплату праці" // Голос України. - 1995. - № 94.
- 25 травня.
.3акон України "Про насіння і садибний матеріал" від 26 грудня 2002р. №411-ІУ // Голос України. -
2003. - №16. - 28січ.
5. Указ Президента України
"Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора
економіки №1529/99; 03.12.1999 // Голос України. - №227
б. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. -
2-ге видання, доп. і перероб. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.
. Андрійчук В.Г. Підвищення ефективності агропромислового
виробництва/ В.Г. Андрійчук, Н.В. Вихор. - К.: Урожай, 1990. - 232 с.
. Бойчик І.М. Економіка підприємств: Навчальний посібник/ Бойчик
І.М., Хорів П.С., Хопчан М.І., - Львів: Сполом, 2000. - 345 с.
. Болюх М.А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Болюх М.А.,
Бурчевський В.З., Горбатюк М.І., за ред. . акад. НАНУ, проф. Чумаченка М.Г. -
К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.
ІО. Бондар О.В. Система організаційно-економічних механізмів
функціонування основних агропродовольчих під комплексів рослинництва України/
Бондар О.В., Шпичак О.М., Кобута І.В. - К.: ЗАТ "Нічлава", 2009. -
406 с.
П. Болгарова Н.К. Розвиток земельних відносин на сучасному етапі/
Болгарова Н.К. // Економіка АПК. - 2004. - №2.
- с.29.
. Білоусько Я.К. Державна підтримка техніко - технологічного
забезпечення аграрного виробництва/ Білоусько Я.К., Питулько В.О., Товстонят
В.Л. // Економіка АПК. - 2004. - №5. - с.30.
13. Беляков Г.И. Практикум по охране труда/ Беляков Г.И. - М.:
Агропромиздат. - 1998. - 11 с.
. Бронин О.В. До питання
економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в умовах становлення
ринкової економіки України/ Бронин О.В. // Вісник аграрної науки. 1999. - №11.
- с.78.
. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навч. посібник для студентів
вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"/
Бутинець Ф.Ф. - Житомир: ПП "Рута". - 2003. - 680 с.
16. Власність у сільському
господарстві. - К.: Урожай. 1993. - 349 с.
. Вихрущ В.П. Економіка підприємства/ Вихрущ В.П., Харіва П.С. -
Тернопіль. - 1995. - 256 с.
18. Вихрущ В.П. Економіка
нових форм господарювання/ Вихрущ В.П., Тирнак І.В. - Бучач. - 1994. - 120 с.
. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для
самостійного вивчення дисципліни/ Гаврилюк Л.І. - Житомир: ЖІТІ. 2000. - 152с.
. Гаврилюк Л.І. Напрями розвитку виробництва олійних культур в
Україні/ Гаврилюк Л.І. // Економіка АПК. - 1999. - №5. - с.23.
. Галушко В.А. Основи аграрної економіки: Підручник/ Галушко В.А.,
Гвідо Ван Хульнбрук, Ковтун О.А. - К.: Вища освіта. - 2003. - 399 с.
. Герасимчук В.Г. Діагностика, стратегія, ефективність/ Герасимчук
В.Г. - К.: Вища школа. - 1995. - 256 с.
. Горкавий В.К. Статистика. Навчальний посібник для студентів/
Горкавий В.К. - К.: Вища школа. - 1994. - 94 с.
. Громова О.В. Використання методу Data Envelopment Analysis при дослідженні
ефективності виробництва соняшника/ Громова О.В. // Науковий вісник НАУ. - К. -
2008. - Вип.119. - с.130-134.
. Добринин В.А. Экономика сельского
хозяйства/ Добринин В.А. - М.: Агропромиздат. - 1990. - 160 с.
. Дудко С.С. Нові перспективи гібридів соняшника від Євраліс
Семанс/ Дудко С.С. // Пропозиція. - 2005. - №2 - с.23.
27. Жаркова Г.П. Характеристика сортів та гібридів олійних, технічних та інших культур/ Жаркова Г.П. //
Пропозиція. - 2002. - №11. -
с.40-42.
. 3авадський
И.С. Управління сільськогосподарським
виробництвом в системі АПК/ Завадський Й.С. - К.: Вища школа. - 1993. - 312 с.
. 3айцев
О.М. Використання якісного насіння -
найвищий пілях до підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва/ Зайцев О.М. // Пропозиція.
- 2002. - №5. - с.26.
З О. Зайцев О.М. Запровадження нових гібридів соняшнику - шлях до
підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва/ Зайцев О.М. //
Пропозиція. - 2002. - №8-9. - с.34.
. Зайцев О.М. Вирощування генетично стійких до хвороб і стресів
гібридів соняшнику - значний резерв підвищення його урожайності/ Зайцев О.М. //
Пропозиція. - 2002. - №12. - с.27.
. Зубовський В. Економіка підприємства/ Зубовський В. - К.: Усрімб. - 1999. - 64 с.
33. Зубець М.В. Наукові
основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України/ Зебець М.В. - К.: Логос. - 2004. - 776 с.
. Івахненко В.Т. Економічний аналіз: Навчальний посібник/
Івахненко В.Т. - К.: КНЕУ. - 1990. - 176 с.
. Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності/
Іващенко В.І., Болюх М.А. - К.: ЗАТ "Нічлава". - 1999. - 204с.
. Косолап М. Соняніник 2009/Косолап
ММ Зерно. - 2009. - №1. - 62-65.
. Козуб Н.М. Сучасний стан
та перспективи виробництва і реалізаці соняшника/ Козуб Н.М. // Таврійський
науковий вісник. Херсонського державного університету. - Херсон: Аніман. - 2006. - с.223-226.
. Козак В.В. Економіка зарубіжних країн/ Козак В.В., Ковалевський
К.І. - К.: ЦУЛ. - 2003. - 352 с.
. Кириленко І.Г. Вишукувати шляхи підвищення ефективності
виробництва/ Кириленко І.Г. // Економіка АПК. - 2002. - №2. - с.31 - 34.
. Кованов С.И. Економічні показники діяльності
сільськогосподарського підприємства / Кованов С.И., Свободи В.А. - М.:
Агропромиздат. - 1994.14 с.
41. Ковальов Д. Економічна безпека
підприємства/ Ковальов Д., Сухоруков Т. // Економіка України. - 1998. - №10. - с.31.
42. Козирьов В.М. Основи сучасної економіки/ Козирьов В.М. - М. - 1999. - 184 с.
43. Лещиловський П.В.
Економіка підприємства АПК. / Лещиловський П.В., Догиля Л.Ф., Тонкович B. C. - Мн.: БГЄУ. - 2001. - 575 с.
. Лисенький A. C. Соняшник. Урожайність. Цифри і факти/ Лисенький A. C. // Пропозиція. - 2005. - №1. - с.62.
. Масіюк П.О. Добрива і економіка сільськогосподарського
виробництва / Масіюк П.О. - К.: Урожай. - 1989. - 320 с.
. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства / Мацибора В.І. - К.: Вища школа. - 1994. - 320 с.
47. Маслак О. Ринок
соняшнику: втрачені надії/ Маслак О. // Пропозиція. - 2009. - №1. - с.56-57.
. Маслак О. Соняшник: технологія та економіка господарювання/
Маслак О. // Агроексперт. - 2010. - №3. - с.45.
. Махненко М.М. Насіння соняшнику: європейські державі -
європейську якість/ Махненко М.М. // Пропозиція. - 2004. - . №12. - с.54.
. Мертенс Н.І. Економіка сільського господарства/ Мертенс Н.І. -
М.: Урожай. - 1989. - 547 с.
51. Музиченко І.О. Соняшник
український / Музиченко І.О. // Пропозиція. - 2004. - №10. - с.34.
52. Мельник І.О. Комплексна
механізація виробництва соняшнику/ Мельник І.О. // Пропозиція. - Пропозиція. - 2004. - №11. - с.57.
53. Музиченко О.М.
Екологічний шлях до прибутку/ Музиченко О.М. // Пропозиція. - 1998. - №3. - с.49.
. Михасюк І.Р. Державне регулювання економіки/ Михасюк І.Р.,
Мельник А.Ф., Крупка М.І., Зало га З.М. - К.: Атіка, Ельфа - Н. - 2000. - 592
с.
. Минаков И.А. Ефективність виробництва і переробки соняшника/
Минаков НА. // Достижения науки и техники АПК. - 2000. -
№4. - с.35-38.
. Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за
узагальнюючими показниками/ Наумов О.Б. // Економіка АПК. - 2000. - №5. -
с.39-42.
. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: підручник/
Нелеп В.М. - К.: КНЕУ. - 2000. - с.16.
. Новини агротехніки "Землеробство без плуга". - 2003. -
№2.
. Невлад В.Ф. Основи розвитку конкурентоспроможності насіння
соняшнику/ Невлад В.Ф. // Збірник наукових праць Уманського державного
університету. - Умань - 2008. - №69.4.2 - с.111-114.
. Невлад В.Ф. Економічні умови функціонування ринку насіння
соняшника та олйУ Невлад В.Ф. // Збірник наукових праць Уманського державного
університету. - Умань - 2008. - №67.4.2 - с.107-111.
. Овчаренко Б.І. Резерви соняшникового поля/ Овчаренко Б.І. //
Пропозиція. - 2002. - №4. С.65.
.0вчаренко Б.О. Основний обробіток ґрунту під соняшник/ Овчаренко
Б.О. // Пропозиція. - 2003. - №7. - с.39.
. Оверченко Б.О. Як підвищити урожайність соняшнику/ Оверченко
Б.О. // Пропозиція. - 1997. - №12. - с.78.
. Павчак В.А. Економіка сільського господарства: Навчальний
посібник/ Павчак В.А., Іванух Р.А., Поплавський В.Г. - К.: Вища школа. - 1990.
- 398 с.
. Пазій І.П. Формування маркетингових витрат у ланках системи
насінництва зернових культур/ Пазій І.П., Бабарика Г.М., Єгорова Н.Ю. //
Економіка АПК. - 2005. - №10. - с.101-104.
. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємства/ Петрович Й.М.,
Будіщева І.О., Усті нова І.Т. - Львів: Оксарт. - 1996. - 108 с.
. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник/ Покропивний
С.Ф. - К.: КНЕУ. - 2000. - 528 с.
. Покропивний С.Ф. Підприємництво, стратегія, організація,
ефективність: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ. - 1997. - 244 с.
. Примак Т.О. Економіка підприємств/ Примак Т.О. - К.: МАУП. -
1999. - 108 с.
70. Примак Т.О. Економіка
підприємства: Навчальний посібник/ Примак
Т.О. - К.: Вікар. - 2001. - 178 с.
. Пушкар М.С. Планування і
організація підприємств, об'єднань і комплексів. Навч. Посібник/ Пушкар М.С. К.: НМК. - 1992. - 414 с.
72. Руденко Н. Дискусійне
лушпиння/ Руденко Н. // Агропеспектива. - 2008. - №12-с.23.
. Романюк Т.М. Розвиток виробництва насіння соняшника в Запорізькі
області/ Романюк Т.М. // Економіка АПК. - 2006. - №12. - с.48-52.
. Руснак П.П. Економіка сільського господарства/ Руснак П.П. - К.: Урожай. - 1997. - 405 с.
. Річні звіти СФГ "Зірка" 2005
- 2009 роки.
. Розвиток форм господарювання на селі. - К.: Урожай. - 1993. - 374 с.
. Романенко І.Н. економіка сільського господарства: Методичні
вказівки до практичних занять / Романенко І.Н. - Біла Церква: Поліграфкнига. - 1979.
78. Руснак П.П. Економіка сільського господарства/ Руснак П.П.,
Жебко В.В. - К.: Урожай. - 1998. - 657 с.
. Русак П.П. Економіка підприємств: Навчальний посібник/ Русак
П.П. - К.: Урожай. - 2003. - 765 с.
. Рижков О.М. Здорове насіння, дружні сходи - високий урожай/
Рижков О.М. // Пропозиція. - 2004. - №8-9.
. Середа С.А. актуальні
проблеми насінництва соняшнику / Середа С.А. // Економіка АПК. -
2001. - №8. - с.78.
82. Стан і проблеми
забезпечення розвитку виробництва та експорту продукції АПК в умовах СОТ // Економіка АПК. - 2008. - №5. - с.70.
. Супіханов Б.К. Експорт - імпорт Україною олійних культур/
Супіханов Б.К. // Економіка АПК. - 2009. - №8. - с.28-30.
. Таршин СІ. Інноваційна діяльність як фактор прискореного
розвитку олійного виробництва / Таршин СІ. // Інвестиції: практика і досвід. - 2008. - №5. -
с.17-19.
. Токар A. B. Методичні підходи до формування собівартості та її
вплив на ефективність виробництва / Токар A. B. // Економіка АПК. - 2008. -
№10. - с.55-60.
. Удова Л.О. Підвищення стійкості виробництва соняшнику / Удова
Л.О. // Економіка АПК. - 1999. - №9. - с.45.
. Уланчук B. C. Напрями підвищення ефективності вирощування
соняшнику / Уланчук B. C., Шайко ОТ. II Економіка АПК. -
2004. - №4. - с.36.
. Федченко І.О. Підходи до ґрунтоощадного землеробства / Федченко
І.О. // Пропозиція. - 2005. - №3. - с.65.
. Чекотський Е.В. Основи статистики сільського господарства.
Навчальний посібник / Чекотський E. B. -
К. - 2001. - 183 с.
. Шевчук О.С. Роль протруєння насіння / Шевчук О.С. // Пропозиція.
- 2002. - №4. - с.35.