Розвиток та перспективи ринку екологічно чистої продукції

Розвиток та перспективи ринку екологічно чистої продукції

ВСТУП

Виробництво екологічно чистої продукції є практичною реалізацією концепції сталого розвитку аграрного виробництва, що передбачає поєднання економічного зростання, соціального розвитку й захисту довкілля як взаємозалежних і взаємодоповнювальних елементів стратегічного розвитку держави.

Щорічний обсяг торгівлі екологічно чистими продуктами у світі наближається до 34 млрд. доларів. На теперішній час північноамериканський ринок органічної продукції є одним з двох найбільших ринків у світі. На частку США і Канади сумарно припадає майже половина обсягу реалізованої органічної продукції на внутрішніх ринках зарубіжних країн.

Досвід розвитку ринку в країнах Північної Америки та Росії становить інтерес для України, адже ми маємо природній потенціал, достатній для розвитку сільського господарства, орієнтованого на виробництво екологічно чистої продукції та представлення широко асортименту відповідної продукції споживачам.

1. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА МАРКУВАННЯ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В США ТА КАНАДІ

У цих США та Канаді істотний вплив на розвиток ринку органічної продукції має розвинена система стандартизації та сертифікації такої продукції, діюча на федеральному рівні. У США після введення в дію в 2002 році єдиних національних стандартів на органічну продукцію (organic products, organic produce) були допущені 4 обов'язкових для всього процесу руху товарів види маркування даної продукції в залежності від вмісту в них органічних інгредієнтів (див. табл.1)[2].

Таблиця 1 - Градації стандартів та маркування органічної продукції [8]

Для споживачів така система дуже вигідна, оскільки вона, по-перше, інформативна і прозора, а по-друге, держава бере на себе повну відповідальність за якість реалізованого органічного продукту. Наприклад, у разі несанкціонованого використання лейблу «USDA organic» за кожне окреме порушення накладається штраф (на фізичну особу) у розмірі до 11 тисяч доларів США[2].

Допускаються лише незначні винятки. Один з них стосується фермерських господарств, які заявляють, що ведуть органічне сільське господарство, але реалізують продукцію в обсязі менше 5 тисяч доларів на рік. Такі зверх малі органічні господарства не потрапляють під обов'язкову сертифікацію своєї діяльності.

Другий виняток поширюється на підприємства роздрібної торгівлі. Якщо вони не беруть участь у переробці органічної продукції, а тільки продають її, вони також звільняються від сертифікації[8].

2. ФОРМУВАННЯ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ США ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ

У 2000-2009 рр. обсяг реалізації органічної продовольчої продукції на внутрішньому ринку США збільшився з 6,1 до 24,8 млрд. доларів. Середні річні темпи приросту при цьому склали 16,9%, що помітно вище аналогічного показника споживання всієї продовольчої продукції в країні (3,3%). У цей період питома вага органічної продукції на продовольчому ринку збільшилася з 1,2 до 3,7%. Рівень проникнення органічної продукції на внутрішній продовольчий ринок США помітно вище середньосвітового показника (1,0%) і вище, ніж у провідних країнах ЄС (1,6-3,4%)[1].

У середньому кожен американець витрачає на придбання органічної продовольчої продукції 79 доларів, що в 1,5 рази перевищує відповідні витрати середнього європейця[2].

У порівнянні з обсягом внутрішнього споживання обсяг експорту органічної продукції з США незначний і, за орієнтовними оцінками, становить не більше 3% від її загального розподілу (експорт + внутрішнє споживання). Багато в чому це пояснюється тим, що торгові коди на органічну продукцію не гармонізовані з торговими кодами на звичайну агропродовольчу продукцію в США і з відповідними міжнародними торговими кодами[8].

Слід зазначити, що в структурі бюджетного фінансування розвитку органічного сільського господарства через Національну органічну програму (National Organic Program, NOP) на 2010 і на 2011 роки були заплановані видатки на сприяння акредитованим в США організаціям з сертифікації органічної продукції в адаптації до вимог, що пред'являються Міжнародною організацією по стандартизації (International Organization for Stardartization, ISO). Це дозволить посилити довіру до агропродовольчої продукції, що має «органічне» маркування, при поставках її з США на світовий ринок[1].

Сприяння експорту органічної продукції полягає також у розвитку двосторонніх домовленостей про торгівлю органічною продукцією. Прикладом є угода з Канадою.

На внутрішньому ринку розвинених країн первинна і перероблена органічна продукція реалізується споживачам (як кінцевим, так і проміжним) через посередників і напряму, через різні канали реалізації[2].

У США (виключаючи безпосередній продаж органічної продукції споживачам) для органічних фермерських господарств, переробників, виробників, пакувальників велике значення мають різноманітні фірми-посередники, які в процесі товарообігу укладають угоди у вигляді письмових та усних контрактів або анонімних угод. Фірми-посередники, що діють на ринку органічної продукції США, переважно невеликі. Близько 50% з них мають річний обсяг продажів у розмірі менше 1 млн. доларів, а 1/5 з них - від 1 до 5 млн. доларів на рік[1].

На відміну від звичайного ринку, на ринку органічної продукції США домінує контрактна система. На її частку припадає 65% обсягу всіх угод, включаючи посередників, тоді як для звичайного ринку характерні угоди з готівкового товару, здійснювані анонімно з негайною доставкою та оплатою (спотові угоди). Їх питома вага в даному випадку сягає 40%. Це пов'язано з особливістю ринку органічної продукції, на якому в цілому конкуренція нижча (через специфіку процесу і відносно невеликої пропозиції), а за рахунок анонімних угод важче задовольняти споживчий попит[8].

В останнє десятиліття у характері діяльності посередників на внутрішньому ринку органічної продукції в США відбувалися кількісні та якісні зміни[2]. Багато посередницьких фірм почали свою діяльність на звичайному агропродовольчому ринку, а вже пізніше включали «органічний» компонент в напрямок своєї діяльності. У 2004 році питома вага фірм-посередників зі змішаною спеціалізацією складала 70%. У 2007 році їх частка скоротилася до 63%, в той час як частка фірм з чисто «органічною» спеціалізацією склала 37%[8].

Обіг фірм-посередників у 2004-2007 рр. зріс на 17%, однак у загальному сукупному оптовому і роздрібному товарообігу органічної продукції їх частка знизилася з 45 до 32%. Причиною є зростаюча популярність реалізації без посередників, а також помітно більш високі (порівняно з виробниками і рітейлерами) цінові надбавки за посередництво.

На внутрішньому ринку США оцінки рівня імпорту органічної продукції проводились менше десяти років тому, і питома його вага відносно загального обсягу внутрішнього споживання органічної продукції становила від 10 до 15%[8].

Більш пізні оцінки ролі імпорту не проводились, однак експерти відзначають істотне зростання обсягу зовнішніх поставок, в основному за рахунок тропічної плодоовочевої продукції, а також чаю, кави, какао, соєвих бобів[1].

У США в структурі реалізованої продукції через роздрібну продажу домінують фрукти і овочі, на частку яких у 2009 році припадало 39% (рис.1). Обсяг реалізації органічних фруктів і овочів на внутрішньому ринку США досяг 9,5 млрд. доларів, що склало 11,4% від усього обсягу продажів плодоовочевої продукції. У порівнянні з 2000 роком це суттєвий прогрес, оскільки обсяг реалізації відповідної продукції склав тоді 2,55 млрд. доларів, а її частка була всього 3%[8].

Рис. 1 - Структура реалізації продукції по органічних продуктових групах через роздрібну торгівлю в США (2009 рік)

Друге місце за питомою вагою після плодоовочевої продукції займає органічна молочна продукція (16%). Далі йдуть напівфабрикати і фасовані харчові продукти (14%) і напої (13%).

Частка м'яса, м'яса птиці та риби на ринку органічної продукції поки невелика і складає всього лише 2%. Однак, враховуючи тенденції у тваринництві можна очікувати збільшення питомої ваги цих товарів у роздрібній реалізації. У 2000-2008 рр. зростання поголів'я м'ясної великої рогатої худоби в США відбувалось зі швидкістю 21% на рік, свиней - 24,7% і органічної птиці - 22% щорічно. При цьому, в той же період, середні річні темпи приросту продажів органічних м'ясних продуктів склали 51,2%, що помітно вище відповідних показників по всій органічній продовольчій продукції (18,4%) та органічній плодоовочевій продукції (15,7%) у 2000-2009рр[8]. Канали реалізації органічної продовольчої продукції в США охоплюють магазини роздрібної торгівлі, спеціалізовані магазини, пряму реалізацію, а також системи громадського харчування. У той час, коли органічне сільське господарство США тільки починало виходити на комерційний рівень, основними каналами реалізації органічної продукції були спеціалізовані магазини і пряма реалізація.

Спеціалізовані магазини, що продають органічну продукцію в США, як і до інших розвинених країн, можуть зосереджуватися на реалізації виключно сертифікованих товарів, але можуть також продавати натуральні продукти чи продукти для здорового харчування і т.д[2]. В США такі канали реалізації іменуються як канали реалізації натуральних продуктів (natural-product channels), а магазини - як магазини натуральних харчових продуктів (Natural Food Stores), хоча поняття «органічний» і поняття «натуральний" не є ідентичними. Спеціалізовані магазини можуть бути об'єднані в торгові мережі, наприклад, такі, як Whole Foods. Для прямої реалізації органічної продукції використовуються різноманітні канали, які включають у тому числі продажу «біля воріт ферми», на фермерських ринках, а також такі напрямки, як схема овочевої корзини та схема, що передбачає розвиток соціально-орієнтованого сільського господарства (сільське господарство, що підтримується місцевими громадами), які зараз розвиваються досить швидко[2]. У 1991 році сумарна питома вага спеціалізованих магазинів і поставок органічної продукції без посередників у США склала 83% (у тому числі через спеціалізовані магазини - 68%), проте вже до 1998 року становила 69% (63%) (рис.2)[8].

Рис. 2 - Структура роздрібної реалізації органічної продовольчої продукції в США (1991-2009рр.),%

Примітка. У 1991-2006 рр. (позначено, відповідно, 1 та 3, показники проміжного року (1998) відображає стовпчик під номером 2) в прямій реалізації враховується, в тому числі й експорт органічної продукції. У 2009 році (4) в реалізації через звичайні магазини враховується реалізація з оптових складів-магазинів, в прямій реалізації - кооперативна торгівля.

Прогрес у галузі стандартизації та сертифікації продукції органічного сільського господарства, а також зростання кількості органічних фермерських господарств стимулювали все більший інтерес до неї споживачів й стало поштовхом для звичайних продовольчих та багатоцільових магазинів. Серед них виділяються традиційні супермаркети (наприклад, мережа Safeway), оптові склади-магазини (мережа Costco)[2].

Їх частка постійно збільшується і в 2009 році досягла рівня 54%, тоді як у 1991 році вона становила лише 7%. Питома вага спеціалізованих магазинів при цьому знизилась з 68 до 38%. Однак сумарна вага відповідних підприємств роздрібної торгівлі в 2009 році склала 92%, що вище аналогічних показників за всі аналізовані роки.

Якщо порівнювати розподіл реалізації за окремими продуктовими групами в США, то, як показують дані за 2005 рік, з 8 досліджуваних груп у трьох реалізація здійснювалася через звичайні магазини та супермаркети (напої - 64%, молочні продукти, включаючи молоко - 62%, закуски - 51%). Спеціалізовані магазини лідирували з продажу м'яса птиці (71%), соусів і приправ (69%), хлібопродуктів та зернопродуктів (65%), напівфабрикатів і фасованих продуктів (56%), фруктів та овочів (48%)[1].

Що стосується органічної плодоовочевої продукції, то супермаркети і звичайні магазини роздрібної торгівлі, поступаючись спеціалізованим в цілому, домінують у реалізації свіжих овочів і фруктів. У 2003-2007 рр., наприклад, на 1 долар свіжої овочевої продукції, реалізованої через спеціалізовані магазини, припадало від 2,7 до 3,8 доларів тієї ж продукції, проданої в супермаркетах та інших звичайних магазинах[8].

Слід також зазначити, що відповідно до даних досліджень, проведених у 2002-2005 рр., звичайні магазини, на відміну від спеціалізованих, додатково посилювали свої позиції в сфері реалізації хлібопродуктів та зернопродуктів, а також на ринку органічних напівфабрикатів і фасованої продукції. Зміцнення спільної позиції магазинів роздрібної торгівлі щодо органічної продукції пов'язано з активною маркетинговою політикою рітейлерів. Останнім часом органічна продовольча продукція на території США продається в 20 тисячах спеціалізованих магазинах і приблизно в трьох з кожних 4 звичайних супермаркетів. У цілому 82% магазинів роздрібної торгівлі пропонували органічну продукцію[2],[8].

Незважаючи на високий кінцевий рівень преміальних цінових надбавок (слід зазначити, що вони коливаються від 30% для не менш, ніж 2/3 видів різних фруктів і овочів, та до 60-109% для різних марок молока), ще на початку першого десятиліття XXI століття соціологічне дослідження, проведене в США (Hartman Group, Food Marketing Institute), показало, що 2/3 жителів країни все одно купували органічну продукцію. Мотиваційними пріоритетами при цьому є здорове харчування, охорона навколишнього середовища, гуманне ставлення до сільськогосподарських тварин[8].

Для залучення покупців підприємства роздрібної торгівлі органічною продукцією намагаються не тільки урізноманітнити її асортимент. Удосконалюється їх політика, робиться акцент на бренді. Спочатку саме слово «органічний», нанесене на упаковку, вже служило брендом. Надалі з прогресом в галузі стандартизації та сертифікації стали розроблятися і впроваджуватися (причому не тільки серед рітейлерів, а й оптиків), торгові марки на різні види органічної продукції (private-label organic products), а також використовуватися довготривалі, «розкручені» бренди ( наприклад, органічний кетчуп Heinz)[2].

У 2000 році кількість органічних торгових марок у США обчислювалася одиницями, і вони були відносно маловідомими. Виняток становила торгова марка «Whole Foods '365 Organic», яка використовувалася у продажі ще з середини 90-х років минулого століття. Потім після прийняття єдиних органічних стандартів ситуація різко змінилася. Тільки за період 2003-2007 рр. загальна кількість нових органічних торгових марок на території США збільшилася з 35 до 540. У 2008 році на частку органічних торгових марок припадало 17,4% всього обсягу реалізованої органічної продовольчої продукції, тоді як у 2003 році вона становила 8%.

Питома вага прямої реалізації органічної продукції в США в 2009 році склала 8%. Безсумнівно, в порівнянні з початком 90-х років минулого століття частка цього каналу помітно знизилася, проте стабілізувалася після 2005 року. Про однозначну тенденцію говорити важко, оскільки дослідження, що проводились в різні роки в США, у пряму реалізацію могли включати також дані з експорту, з надходжень системам громадського харчування, що, звісно, дещо спотворює реальну картину. Однак два моменти вказують на і прогресивний розвиток даного напрямку - підвищення його конкурентоспроможності по факту, так і на перспективу.

По-перше, в 2002-2005 рр. питома вага продажу органічної продукції без посередників збільшився по 5 продуктових групах з восьми: по овочах і фруктах (з 10 до 14%), соусах і приправах (з 2 до 9%), напоях (з 3 до 7%), закусках (з 1 до 4%), напівфабрикатах і фасованих продуктах (з 2 до 3%).

По-друге, в США, як і в інших країнах, активно розвивається рух за розвиток сільського господарства, орієнтованого на місцевих споживачів, що базується на прямих поставках продукції. Це, природно, створює додаткові можливості для посилення прямої реалізації органічної продукції населенню[8].

3. ФОРМУВАННЯ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ КАНАДИ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ

За орієнтовними оптимістичними оцінками, обсяг реалізації органічної продовольчої продукції на внутрішньому ринку Канади в 2008 році склав 2,4 млрд. доларів США. Загальні показники розвитку ринку органічної продукції незначно поступаються показникам США. Так, наприклад, питома вага органічної продовольчої продукції в загальному обсязі реалізації продовольчої продукції становить 3,2% обсягу реалізації всієї продовольчої продукції в країні. Середньостатистичний житель Канади на придбання органічної продукції витрачає 73 доларів на рік, що приблизно на 8% нижче показника США[2].

У Канаді органічні харчові продукти менш популярні в порівнянні з США. Регулярно купують органічну продукцію 57% жителів Канади. В якості мотивації, в основному, вони вказують у анкетах: здоровий спосіб життя для себе і своєї сім'ї (56%), охорону навколишнього середовища (33%), відсутність ГМО (6%). З інших мотивацій слід зазначити смакової фактор. Примітно, що його в якості пріоритету відзначало тільки 3% опитаних споживачів[1].

Цінові надбавки на органічну продукцію варіюються залежно від каналу реалізації та виду продукції. На плодоовочеву продукцію в супермаркетах в середньому надбавки становлять 25%, а в спеціалізованих магазинах (здорового харчування) - 50%. У той же час цінові надбавки на органічну яловичину в канадських супермаркетах становлять 50-100%[2].

Специфіка ринку органічної продукції полягає в тісному зв'язку з ринком США. З 1999 року в країні діяли стандарти на органічну продукцію, але вони були добровільними. А з червня 2009 року діють нові і вже обов'язкові стандарти (National Standart for Organic Agriculture). У тому ж червні 2009 року США і Канада оголосили про досягнення еквівалентності в обміні органічної продукції і, отже, визнання стандартів і сертифікаційних систем, що діють у обох країнах[8].

Канада значною мірою залежить від поставок з США свіжої органічної плодоовочевої продукції. Приблизно 80% споживаної свіжої органічної плодоовочевої продукції імпортується. Головний постачальник - США, на які припадає 74% обсягу імпорту, далі йдуть країни Латинської Америки (22%) та інші країни (4%).

За деякими оцінками, взагалі 80% всієї органічної продовольчої продукції, споживаної в Канаді, імпортується. У внутрішній торгівлі органічною продукцією, також як і в США, істотного значення мають посередники. Багато хто з них спеціалізуються на постачаннях органічної продукції з США[8].

Дані по канадським супермаркетам показують, що в роздрібній торгівлі основними пропонованими органічними продуктами є свіжі фрукти і овочі (рис.3)[2].

Рис. 3 - Структура роздрібного продажу органічної продукції по продуктових групах (2008 рік)

Хоча надійна інформація по інших каналах реалізації відсутня, орієнтовні оцінки показують ще більшу питому вагу овочів і фруктів. Це вказує на те, що ринок органічної продукції Канади в основному орієнтований на свіжу продукцію[8].

Конкуренцію плодоовочевій продукції становить м'ясо, продажі якого ростуть більш швидкими темпами, ніж свіжої овочевої та молочної продукції.

Розвиток ринку органічної м’ясо-молочної продукції для Канади має особливе значення, оскільки, наприклад, молоко і свіже м'ясо є одними з небагатьох органічних продуктів, вироблених, в основному, у Канаді.

Продаж органічних молочних продуктів від власних товаровиробників підтримується державою шляхом використання нетарифних заходів захисту. На органічні молочні продукти і на яйця встановлені імпортні квоти[2].

Рис. 4 - Структура роздрібного продажу органічної продукції по каналах реалізації (2008 рік)

Також як і в США, основними каналами реалізації органічної продовольчої продукції в Канаді є супермаркети і звичайні магазини роздрібної торгівлі [1](рис.4). Їх сукупна питома вага становить 59%, у тому числі на частку супермаркетів припадає 41%. Серед торгових мереж, що включають в тому числі супермаркети, гіпермаркети, оптові склади-магазини, магазини зручної покупки (Convenience), що діють на внутрішньому ринку Канади і реалізують органічну продовольчу продукцію, слід відмітити Loblaws, Sоbeys, Couche, Tard, Metro, Canada Safeway, Costco.

Частка прямих каналів реалізації становить 7%, у тому числі на фермерські ринки припадає 5%. Привертає до себе увагу розвиток нового напрямку реалізації за схемою овочевої корзини, хоча поки її частка становить лише 2%.

Незначна поки частка реалізації продукції через системи громадського харчування (ресторани, державні установи і т.д.). З урахуванням клубного кооперативного обслуговування сукупна частка даного каналу реалізації становить поки не більше 1%[2].

4. ПИТАННЯ «ЧИСТОТИ» ПРОДУКЦІЇ В РОСІЇ ТА ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

У Росії виробництво екологічно чистих продуктів законодавчо не регламентовано. На федеральному рівні відповідно до чинного законодавства можливим є тільки створення нормативно-правової бази для регулювання цієї сфери діяльності. Однак на регіональному рівні були представлені пробні проекти (Нижньогородська область і Республіка Мордовія). Так, у Республіці Мордовія на урядовому рівні був апробований проект «Розробка пілотної системи вирощування екологічно чистих фруктів і виробництва з них соків». Даний проект був реалізований в 2006 році Мордовським НІІСХ на базі радгоспу «Червоне сільце».

Аналогічні проекти розроблялися в Нижньогородській області за участю Департаменту рослинництва і наукових інститутів. Але проекти носили пробний характер і не сформували єдиного уявлення про те, як має розвиватися сільське господарство орієнтоване на виробництво екологічно чистої продукції. Це пояснюється рядом причин: по-перше, самі сільгоспвиробники були не готові до виробництва даної продукції, по-друге, собівартість екологічно чистої продукції вища, і третій момент, населення не володіло достатньою інформацією про дану продукції. Екологічно чиста продукція виявилася неконкурентоспроможною і немала попиту в порівнянні з традиційною на внутрішньому ринку названих регіонів[9].

Фактичні досягнення в галузі виробництва та реалізації органічної продукції в Росії вельми скромні. У 2009 році частка органічних сільськогосподарських угідь у загальній площі сільськогосподарських угідь становила 0,04%.

Реалізація органічної продукції на внутрішньому ринку зосереджена в основному в престижних дорогих магазинах і супермаркетах Москви і Санкт-Петербурга (наприклад, Грюнвальд, Азбука Смаку, Руда Гарбуз, Зелене Перехрестя) і орієнтована відповідно на людей з високими статками. Загальний обсяг внутрішнього споживання в 2009 році склав близько 89 млн. доларів (у яких основну частку склав імпорт з європейських країн), що мізерно мало в порівнянні з обсягом реалізації продовольства і напоїв на внутрішньому ринку (частка становить 0,04%)[8].

Основні виробники екологічно чистих продуктів для пересічних громадян у Росії - домашні господарства. Тому для Росії синонімом екологічно чистих продуктів, що вироблені в умовах домашнього господарства є «сільські продукти» або «бабусині продукти». Вони мають гарні смакові і кулінарні якості. Саме з ними у пересічного споживача асоціюється поняття «екологічно чиста продукція». Однак через відсутність сертифікації продукція домашніх господарств формально не може бути віднесена до екологічно чистих.

Тим не менш, традиційні господарства нерідко в назву включають префіксами біо- або еко-, які можуть ввести споживача в оману. Найчастіше ці господарства не мають жодного відношення до виробництва екологічно чистих продуктів, зокрема, повною мірою застосовують агрохімікати, що вже є однією з перших ознак, їх невідповідності «чистоті». До таких господарств відносяться, наприклад, «Еко-Агро» Альшеєвського району Республіки Башкортостан, що виробляє зерно, «Біопрогресс» Первомайського району Тамбовської області, де вирощують фрукти.

Основну частку у валовому зборі екологічно чистої продукції складають домашні господарства. Вони виробляють близько 95-97% такої продукції, проте необхідно врахувати, що домашні господарства поставляють на ринок тільки надлишки[9].

Фермерські господарства виробляють близько 1-1,5% даної продукції в Росії. Успішними органічними фермерськими господарствами стали «Ферма Надія» та СФГ «Кошелєв В.В.» Тверській області, фермерська пасіка в с. Войново Орловської області та ряд інших[6]. Іншу частину екологічно чистої продукції виробляють великі господарства, наприклад, господарство «Спартак» Московської області, створене в рамках корпорації «Органік». Великі господарства, що організовуються на екологічній основі, мають чітке уявлення про те, що вкладені кошти через кілька років повністю окупляться. Вони одночасно створюють і мережу реалізації. Біосупермаркет «Грюнвальд», як і «Спартак», входить до холдингу «Органік».

Сьогодні в Росії існує особлива категорія господарств, яка обрала шлях відмови від застосування добрив і засобів захисту рослин. Такі господарства можна назвати напіворганічними, або потенційно органічними. Дану назву можна застосувати до більшої частини російських господарств. Відсутність єдиних стандартів, у тому числі щодо сертифікації екологічної продукції, перешкоджає переходу цих господарств в розряд органічних.

Виділяють два типи напіворганічних господарств: перші відмовилися від застосування засобів захисту рослин внаслідок їх високої вартості, другі усвідомлено вибрали шлях нехімічного розвитку, обравши адаптовану модель господарювання. До господарств другого типу відноситься товариство «Пугачевське» Пензенської області. Відмова від хімії суттєво не знизила врожайність, так як господарство застосовує ефективні методи землеробства, апробовані відомим російським агрономом Овсинським І.Є. багато десятиліть тому. Успіх в органічному виробництві залежить від ряду чинників - природних, агротехнологічних, організаційно-економічних та інших. Дохід господарства «Пугачевське» у 2009 році склав 43 млн рублів [9].

Площа земель, де розвивається органічне сільське господарство, в Російській Федерації становить 50-75 тис.га. Більше 70% її розташовано в трьох федеральних округах: Центральному, Приволзькому і Південному. Сибірський і далекосхідний округу-постановники екологічно чистих дикоросів[5]. Ринок екологічно чистої продукції в Росії тільки формується й поки що не забезпечує громадян доступними продуктами з причини їх високої вартості. У результаті внутрішній ринок заповнюють імпортні екологічно чисті продукти. Яскравий приклад - московський біосупермаркет «Арівера», де частка вітчизняної продукції, яку можна віднести до екологічно чистої, не перевищує 3%. Це пояснюється відсутністю в Росії необхідної законодавчої бази та економічної підтримки органічного сільського господарства[9]. У Росії співвідношення екологічно чистої і традиційної продукції залежить від категорії господарства. Наприклад, частка екологічно чистих овочів, фруктів і яєць в структурі домашніх господарств становить 99%. Великі господарства спеціалізуються, в основному, на виробництві екологічно чистого м'яса, так як їм складніше налагодити догляд за овочами. Поки немає великих господарств, що виробляють екологічно чисту плодову продукцію, цукровий буряк і насіння соняшнику. Успішно розвивається виробництво екологічно чистого меду. В принципі, лісові ягоди і гриби також можна розглядати як екологічно чисту продукцію, якщо територія, де їх зібрали, чи не піддавалася забрудненню в попередні роки. Органічні господарства намагаються одночасно розвивати і рослинництво, і тваринництво, оскільки це сприяє підтримці екологічної рівноваги [3].

Однією з проблем з якою стикаються виробники екологічної продукції в Росії - її реалізація. У великих містах набирають силу біосупермаркети. Однак поставити свою продукцію в такий магазин непросто[9]. Відсутність сертифікації екологічно чистих господарств у Росії на державному рівні підштовхує біосупермаркети до співпраці з іноземними товаровиробниками. Тому асортимент російських екологічно чистих продуктів на полицях біосупермаркетов обмежений, в основному, це гречка та молоко. У них продають також готові страви з екологічно чистих продуктів вітчизняного виробництва - холодець, квашену капусту.

Частина органічних господарств застосовує сучасний спосіб реалізації екологічно чистої продукції - торгівлю через інтернет-магазин. Цей спосіб виявився дуже ефективним для ряду господарств, віддалених від великих міст (відстань 250-300 км), так як вони можуть працювати під замовлення. Крім того, вирішується проблема надлишків, які відсутні при продажу через інтернет-магазин, скорочуються терміни доставки продукції і зменшуються витрати на її реалізацію. Через інтернет-магазин господарства формулюють базу клієнтів і підвищують якість[9]. Так, господарство «Гірчична галявина» в Тульській області за рік збільшило доходи від щомісячних продажів екологічно чистих продуктів з 40 тисяч до 600 тисяч рублів[7]. Однак для більшості росіян екологічно чисті продукти залишаються недоступними через високі ціни. У західноєвропейських країнах ціни на ці продукти вище, на 10-50% залежно від виду продукту. У Росії ціна на екологічно чисті продукти вище на 200-1500%. У таблиці 2 наведено дані продажів екологічно чистих продуктів через інтернет-магазин двома господарствами, які розташовані в різних районах Тверської та Тульської областей[9].

органічний продукція маркування стандартизація

Таблиця 2 - Ціни на екологічно чисті продукти в Росії [6],[7]

Зацікавленість споживачів у послугах інтернет-магазину, що використовують російські фермери, пояснюється тим, що в біосупермаркетах (табл.3) обмежений асортимент вітчизняних (російських) екологічно чистих продуктів, які нижчі за ціною[9]. Крім того, клієнти можуть приїхати в господарство і подивитися, яким чином виробляється продукція. А якщо у господарств є можливість (як, наприклад, в «Гірчичній галявині»), вам можуть бути надані послуги з агротуризму[2].

Таблиця 3 - Екологічно чисті продукти на полицях російських біосупермаркетів [2]

Високі ціни на дану продукцію обмежують її споживчу аудиторію, яку складають, в основному, забезпечені городяни, подальша цінова визначатиметься підтримкою і бажанням держави, щоб більшість громадян харчувалося екологічно чистими продуктами[9].

З часом споживчі ціни на екологічно чисту продукцію в Росії повинні стабілізуватися, і це, в першу чергу, буде залежати від ступеню розвитку внутрішнього ринку. Експерти в області маркетингу вважають, що через 2-3 роки розвиток російського ринку екологічно чистих продуктів дозволить знизити ціни в 2 рази [4]. Головною причиною подібного зниження цін може стати введення в найближчі роки регламентів і стандартів на екологічно чисті продукти. Крім того, зниження стане можливим за рахунок розвитку торговельних мереж: у Європі на 1 млн. жителів припадає 150 супермаркетів торгують біопродуктами.

У Росії цей показник в 1000 разів нижче. Все це зменшить залежність країни від імпортних постачальників. У перспективі можна буде говорити про повне заміщення імпорту та орієнтації вітчизняних виробників на експорт екологічно чистих продуктів в зарубіжні біосупермаркети. Зараз Росія виступає в якості ринку реалізації для іноземних виробників екологічно чистої продукції, адже обсяги вироблених в Росії екологічно чистих продуктів і високі ціни на них не задовольняють потреби населення[3].

ВИСНОВКИ

Аналізуючи досвід інших країн, які знаходяться на різних етапах формування ринку екологічно чистої продукції, можна зробити менше власних помилок. Зокрема, розвиток виробництва та реалізації екологічно чистої продукції у Росії стримується насамперед відсутністю дієвого законодавства у сфері стандартизації, сертифікації.

Дана проблема наявна і у нас, тому необхідно прискорити розробку і прийняття закону про сільське господарство, орієнтоване на виробництво екологічно чистої продукції; у якому, зокрема, було б чітко викладено понятійний апарат, регламентовані питання стандартизації та сертифікації (з врахуванням можливих перспектив щодо імпорту) на всіх етапах обігу даної продукції й прописана фінансова підтримка виробників у здійсненні перших кроків. За основу у питанні розробки градаційної системи стандартів й маркування можна взяти напрацювання США та Канади, адже кожен має право обирати.

Повинна бути розроблена, прийнята та реалізована відомча цільова програма розвитку сільського господарства, орієнтованого на виробництво екологічно чистої продукції. Її основні положення повинні бути включені до Державної програми розвитку сільського господарства.

На законодавчому рівні необхідно обов’язково розглянути питання регламентування найменування продукції, особливо, з префіксами біо- та еко, щоб уникнути ситуації характерної більшою мірою для Росії, проте окремі випадки наявні й у нас. Можливо при продукції нової марки необхідно буде пройти експертизу «правдивості» як вмісту продукту, так і зазначеної на упаковці, особливо на фасаді, інформації для споживача. Дану процедуру товар повинен проходити з певною періодичністю. У випадку порушень необхідно накладати штрафи подібні у практиці США.

Великі магазини та супермаркети, що реалізують, крім традиційної, й екологічно чисту продукцію необхідно зобов’язати встановити портативну лабораторію, де за допомогою експрес-тесту кожний бажаючий міг перевірити відповідність «чистоти» зазначеної на упаковці дійсності.

Відповідно через ЗМІ та Інтернет потрібно здійснювати просвіту населення у питанні «чистоти» продукції. Ошукані громадяни можуть звертатись за допомогою мережі Інтернет до перевіряючих органів.

Використання для реалізації екологічно чистої продукції інтернет-магазинів є гарною ініціативою, проте користувач повинен пересвідчитись, можна не в особистому порядку, а за допомогою Інтернет ресурсу у наявності підприємства відповідної ліцензії та проходженні товару процедур перевірки. Це буде можливо у випадку відкритості баз даних перевіряючих служб. Що й буде стимулом не тільки для виробника, продавця, а й своєрідним контролем для чиновника.

На мою думку, політику брендів у наших реаліях використовувати не ефективно, а ось, розвивати торговельну мережу за допомогою державних дотацій чи гнучкої податкової політики, а краще за рахунок запровадження податкових канікул для виробників та реалізаторів доцільно, адже конкуренція сприятиме вдосконаленню, яке піде на користь споживачу та матиме вираження у якості та ціні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   1.Магомедов А.Н., Таран В., Соколова Ж., Гасанова Х.Н. Государственная поддержка агропродовольственного маркетинга в США// АПК: Экономика, управление. -2011.- №1.- с. 76-82.

2.       Магомедов А.Н., Таран В.В., Соколова Ж.Е., Гасанова Х.Н. Развитие рынка продовольственных продуктов местного происхождения в зарубежных странах // Инвестиции. - 2011.- №4.- с. 16-21.

.        3.Монастырский О.А. Глобализация сельскохозяйственого производства и продовольственная безопасность России// АПК: Экономика, управление.-2005.- №3.- с. 11-15.

4.       4.Сайт «Вкусный магазин». Продовольственная безопасность России. - Режим доступу: <http://www.nevkusno.ru>

.        5.Сайт исследовательского института биологического сельского хозяйства. Forschungsinstitut fur biologischen Landbau. - FiBL.- Режим доступу: <http://www.fibl.org>

.        6.Сайт фермера Кошелева.- Режим доступу: <http://www.fermer-koshelev.ru>.

.        7.Сайт хозяйства «Горчичная поляна». - Режим доступу: <http://www.gor-polyana.ru>

.        8.Соколова Ж.Е. Структурные пропорции в сфере реализации продукции органического сельского хозяйства в странах Северной Америки// АПК: Экономика, управление, 2011.- №8.- с. 28-33.

.        9.Харитонов С.А. Органическое сельское хозяйство и производство экологически чистых продуктов в России // АПК: Экономика, управление. -2011.- №8.- с. 28-33