Психолого-педагогічна проблема підходу до використання інноваційних методів та прийомів у підготовці руки дітей до письма

  • Вид работы:
    Контрольная работа
  • Предмет:
    Педагогика
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    14,66 Кб
  • Опубликовано:
    2014-01-11
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Психолого-педагогічна проблема підходу до використання інноваційних методів та прийомів у підготовці руки дітей до письма

КЗ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ» ЗОР

Кафедра дошкільної освіти










Контрольна робота з теми:

Психолого-педагогічна проблема підходу до використання інноваційних методів та прийомів у підготовці руки дітей до письма









Запоріжжя - 2013

Вступ

Що таке письмо? Письмо - це складна навичка, що включає виконання тонких координованих рухів руки. Техніка письма вимагає узгодженої роботи дрібних м'язів кисті та всієї руки, а також добре розвинених зорового сприйняття і довільної уваги. Рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Саме руки дали можливість розвинути шляхом жестів ту первинну мову, за допомогою якої проходило спілкування первісних людей. Непідготовленість до письма, недостатній розвиток дрібної моторики, зорового сприйняття, уваги може призвести до виникнення негативного ставлення дитини в школі. Тому в дошкільному віці важливо розвивати механізми, необхідні для оволодіння письмом, створити умови для накопичення дитиною рухового і практичного досвіду, розвитку навичок руки вміло. Опорним моментом є ідея Марії Мантессори: Підготувати до письма без письма системою підготовчих вправ. М. Мантессори стверджувала, що треба знайти спосіб вчити дитину робити роботу перед тим, як вона приступила до самої роботи, особливо ж підготувати руку за допомогою повторних вправ, виробити механізм у підготовчих діях. Тренування пальців рук можна починати з 6-ти місяців - це масаж кожного пальчика.

Сам процес письма є надзвичайно важким, що вимагає безперервного напруги і контролю. При цьому формуються технічні навички: правильне поводження з письмовим приладдям, координація рухів руки при письмі, дотримання гігієнічних правил письма; графічні навички: правильне зображення букв, дотримання при письмі слів однакового розміру букв і їх розташування на робочій рядку і т.д.; орфографічні навички: позначення звуків відповідними літерами, дотримання власне орфографічних правил.

Письмо як комплексний вид навчальної діяльності

Воно складається із цілої низки структурних компонентів, багатьох правил, умінь, оволодіння якими являють собою складний, довготривалий, нелегкий процес. Для навчання письму необхідно оволодіти трьома основними групами навичок, а саме:

а) технічними - правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил;

б) графічними - правильно зображувати букви, склади, слова, писати букви в потрібному нахилі, визначеної висоти і ширини, рівномірно розміщувати на робочій строчці, правильно їх з'єднувати;

в) орфографічними - правильно визначати звуковий і буквений склад слова, коментувати їх.

Для оволодіння навичок письма необхідна функціональна зрілість кори головного мозку. Рівень розвитку мови дітей знаходиться в прямій залежності від формування тонких рухів пальців рук. Саме руки дали змогу розвинути шляхом жестів ту первинну мову, з допомогою якої проходило спілкування первісних людей.

В самому процесі письма слід виділяти спеціальні операції мовного характеру: аналіз звукового складу слова, розрізнення звуків, близьких по звучанням, різноманітні узгодження приголосних, окремих елементів. Окрім діяльності мовного характеру, дитина сприймає засоби фіксації мови. Це графічні знаки - буквені позначення звуків. Зображення знаків (букв) вимагає, щоб дитина мале чітке уявлення про ці знаки, бачила їх і неодноразово, знала, як приступити до зображення кожного знака (звідки навчати, як продовжити, як закінчити (тобто, які пишучі рухи вона повинна зробити, щоб знак вийшов правильним).

Ще А. Буділович, А. Востоков, І. Срезневський, І. Ягіч робили висновки про те, що первісно письмо походить від живопису, тобто зображення тих чи інших предметів, про які бажають повідомити іншій людині. Зрозуміло, що означеним способом можуть бути передані винятково конкретні поняття, якими не обмежується жодна доросла людина, тому потреба висловитись спонукає до винайдення спеціальних символів: хвилясті лінії - це вода, крапки - дощ і т.д.

Перший етап письма піктографічний, виник 6-8 тисяч років тому і мав зображувальний характер. Оскільки зображень конкретних предметів для передачі у писемній формі необхідної інформації не вистачає, людина виробляє систему умовних знаків - піктограми. Воно дає змогу висловлювати ширше коло думок і значно точніше, але одночасно воно стає доступним розумінню значно меншого кола людей, і лише попереднє ознайомлення з усіма символічними знаками.

Другий етап розвитку письма - це складний перехід піктографічного до ідеографічного письма. Повідомлення передавалося за допомогою символів - ідеограм, які почали виконувати функцію слова, фрази. Відомий єгиптолог

Ф. Ленорман зауважує, що при читанні зображені видимим знаками уявлення і поняття перетворюються устами читаючого на слова, які відповідають в його рідній мові тим же уявленням і поняттям. Як в наслідок, образні знаки, які первісно слугували тільки для безпосереднього, незалежного від мови, відтворення думок, стають виразниками певних звуків. Таким чином, ідеографічне письмо поступово перетворюється на письмо фонетичне, звукове.

Алфавітне письмо - історично найпізніший і найдосконаліший вид письма. Науковці І. Срезневський, І. Ягіч вважають, що алфавітне письмо будується на основі фінікійського буквеного письма. Основоположники церковнослов'янської азбуки Кирило та Мефодій обрали за основу письма уставне письмо, бо мали на меті написання слов'янською мовою Святого Письма. У 1707 році Російській Імперії, Петром І запроваджується спрощений російський скоропис, відмінний від ; церковнослов'янського. Основною одиницею навчання такого письма є цілеспрямована різнобічна робота, прикінцевим результатом якої є навчання дітей написання графічних елементів.

Розглянувши процес письма з історичної точки зору, науковці прийшли до висновку, що історія письма,- це фактично той шлях, який проходить кожна дитина під час оволодіння механізмом письма. На думку видатного психолога Л.С. Виготського - дитячий малюнок - це своєрідне графічне мовлення, яке є передумовою майбутнього письма.

В період формування графічних навичок у дитини виникають утворення тимчасових нервових зв'язків в корі головного мозку, умовні рефлекси, асоціації між почутим, вимовленим, уявним чи баченим словом, складом, звуком. Розвиток рухів і формування рухових навичок, зокрема графічних, залежить як від дозрівання нервово-м'язового апарату дитини, так і від змісту і будови діяльності на певному віковому етапі.

На думку вчених О.Р. Лурії і Ю.К. Лекомцева, діти 3-4 років ще не можуть ставитися до фіксації на папері якогось засобу письма. У чотирирічних, п'ятирічних дітей спостерігається поява піктографічного малюнка-письма.

В психології встановлено, що зображувальна діяльність народжується на перехресті різних ліній психічного розвитку. Одна із них - лінія мовного розвитку. В багато-чому "виросла" із жестової мови, зображувальна діяльність пізніше стає вагомою передумовою формування окремих вмінь каліграфії і письмової мови молодшого школяра (дослідження В.В. Степанової). Але за лінією мовного розвитку тут яскраво просліджується друга - вихідна, базова генетична лінія рухового розвитку дитини. Не викликає сумніву той факт, що надзвичайно важливим у цьому процесі є розвиток рухів пальців і кісток рук. Ці рухи розвиваються у дитини повільно, поступово впродовж усього дошкільного дитинства.

Зображувальній діяльності передує дозображувальний період, коли малюк починає тягнутися до олівця і паперу, починає інтенсивно черкати олівцем. Дозображувальний період носить назву "стадії кривуль" чи стадії мазання, упродовж неї відбувається оволодіння дитиною олівцем, як знаряддям малювання.

В процесі переключення уваги дитини із якостей олівця і зі своїх з ним дій, на результати цих дій, з'являться вміння зображувати деякі елементарні форми - овал, коло, відрізки. Це стадія примітивних зображень. На цій стадії дитина починає давати своїм зображенням назви, тобто позначати словами.

Наступна стадія формування зображувальної діяльності дошкільника - стадія схематичних зображень. Характерною особливістю цієї стадії є послідовність формування способу побудови зображення шляхом приєднання один до другого складових елементів - своєрідності "конструювання" малюнка.

Поступово в діях дитини виділяється аналіз зображувального об'єкту, аналіз результатів своєї зображувальної діяльності, аналіз найбільш ефективних засобів побудови зображення правдоподібних зображень. На цій стадії дитина переходить:

а) від довільної виразності ранніх малюнків до свідомого пошуку виразних засобів;

б) від простого збільшення кількості деталей до пошуку засобів точної передачі форми зображуваного предмета;

в) від нерозвинутого задуму і сюжету зображення до їх розвитку і вдосконалення.

Аналіз результатів досліджень (Л.С. Виготського, Є.І. Ігнатієва, Н.Л. Сакулша та ін.) дали змогу психологу В.С. Мухіній дійти висновку, що перехід дитини до зображувального періоду охоплює дві стадії, а саме: впізнавання випадкового сполучення лінії і цілеспрямоване зображення. Зображувальна діяльність для дошкільника - це вид діяльності, один із компонентів якої - початкові елементи письмового мовлення, які виникають усередині дитячого малювання..C. Мухіна визначає: " 3 одного боку, дитина починає розуміти, що письмове мовлення - це своєрідна трансформація усного мовлення, з іншого - розвивається здатність впізнавати за буквами їх звуковий зміст". Написання букв, їх елементів має зображувальну спрямованість, яка у процесі переходу до письмового мовлення поступово зникає.

Зображувальна діяльність тісно пов'язана із письмом і включає в себе багато загальних моментів: в процесі малювання і письма формується поза дитини, вона оволодіває графічними вміннями, вчитися точно порівнювати рухи руки, підкоряти їх здоровому контролю, регулювати рухи руки в відповідності із словом педагога. В ході засвоєння малювання і письма відбувається правильна взаємодія між сприйманням предмета (малювання), знака (письмо) є його зображенням, накресленням, регулюються зусилля руки при натисканні.

Отже, між зображувальною діяльністю, як передумовою, виникнення письмового мовлення і безпосередньо письмом є етап, який можна визначити як підготовка руки до письма.

Проблема підготовки руки дитини до оволодіння письмом існувала дуже давно. Ще в Київський Русі був відомий метод, за яким навчали дітей писати. Це старовинний метод: навчати дітей основам письма починали після повного оволодіння ними друкованого тексту.

Другий - новий метод, запроваджений в 19 ст. полягає в тому, що уроки письма поєднуються з уроками читання до повного засвоєння алфавіту. Популяризатором цієї системи був К.Л. Ушинський. Складність і багатошаровість при одночасному витримуванні декількох правил викликає у дітей напруженість руки, а іноді і скованість всього організму. В результаті рука втрачає свою рухливість, письмо уповільнюється. На перших порах письмо повинне бути повільним. Це відомо ще з часів Ушинського, який рекомендував із самого початку міцно формувати навички письма, закріплювати звички правильної посадки і раціональні прийоми письма: "Всі ці звички дуже важливі для здоров'я дитини і для ходу самого навчання. Вони значно лише засвоюються дітьми при перших найлегших вправах, чим потім, коли ці вправи самі по собі стануть досить важкими і займуть всю увагу дитини".

На початку XX ст. російський вчений, професор Ф. Греков створює цілісну, дуже ефективну методику навчання дітей грамотного і каліграфічного письма, яка поєднувала позитивні риси попередніх систем. Навчання за цією методикою давало змогу практично всім дітям легко й успішно опанувати навичками письма. За означеною системою починали писати слова у II півріччі. Протягом І півріччя діти виконували спеціальні вправи для розвитку руки та окоміру, відпрацьовували й написання елементів букв і самих букв.

Існувало також чотири офіційно визнаних методи навчання написання літер та підготовки до їх написання:

а) копіювальний;

б) лінійнийчи графічний;

в) генетичний;

г) метод Карстера.

За копіювальним методом учитель пише букви олівцем на папері, а дитина водить пером по олівцю, поки натренує руку і зможе писати літери. Цей метод практично не застосовувався в школах, бо потребував багато додаткової роботи від учителя. Але дуже ефективно може бути використаний в дошкільних закладах, а також вдома батьками для індивідуального навчання, як один із прийомів підготовки руки до письма.

Лінійний чи графічний метод полягає у навчанні письма за лініями (графічною сіткою, в яку учень вписує букви). Завдання методу - допомогти дітям сформувати навички витримувати однакову ширину і висоту літер, однакову відстань між ними, однаковий напрямок букв і рядків. Поступово дітей переводять писати у зошити, в яких зникають похилі лінії, потім - горизонтальні, зменшується відстань між лініями і розмір літер доводиться до оптимального. Зрештою, залишають тільки нижню лінію. На завершення дитина пише на чистому аркуші - так зване безлінійне письмо.

Генетичний метод передбачає навчання писати букви не в алфавітній послідовності, а від найлегших за написанням до найскладніших. Літери розташовуються так, що з попередньої засобом додавання чи видозміни елементів утворюється наступна, наприклад: і-и-ц-ш-щ. Написанню букв передує написання елементів.

Метод Карстера базується на відпрацьовані правильних рухів руки. З фізіологічного погляду письмо є результатом точних рухів добре розвинутої руки. Система зосереджується на трьох головних аспектах:

на рухах, що сприяють розвитку м'язів руки;

на рухах кісті;

на рухах пальців.

Для розвитку руки призначений ряд складних вправ. Застосовується також "письмо" рукою в повітрі.

Ідеї підготовлення до навчання письму були актуальними ще у часи Сократа і Руссо. В XIX ст. видатний італійський педагог Марія Монтессорі розробила свою оригінальну систему навчання письму і досягла значних результатів. Її чотирирічні вихованці писали відмінним каліграфічним почерком. Ідеєю М. Монтессорі була підготовка до письма без письма системою підготовчих вправ.

М. Монтессорі стверджувала, що рухи руки, необхідні для шиття, готують руку до шиття без шиття, і що потрібно найти спосіб учити дитину робити роботу перед тим, як вона приступиє до самої роботи, особливо підготувати рухи за і допомогою повторних вправ, виробити механізм у підготовчих діях.

Якщо робота, яку повинна виконувати дитина, є письмо, то дорослі, відповідно повинні знайти для неї ряд таких підготовчих вправ, після яких вона приступає до письма, не займаючись ним раніше безпосередньо. М. Монтессорі писала: "Коли дитина береться за речі, які вона робить погано, вона притупляє в собі чутливість до своїх поміток".

Величезне значення у розвитку писемного і усного мовлення дитини має зрілість, готовність її сенсорної моторики, а особливо розвиток руки.

Адже писемне мовлення потребує дуже складних дрібних рухів пальців, найтісніше пов'язаних із вищими психічними процесами. Вже давно доведено, що рівень розвитку мовлення (і усного, і писемного) дітей постійно корелює ЗІ і степенем розвитку рухів пальців рук.

Вчені доводять, що на момент народження дитини будова обох півкуль головного мозку цілком ідентична і переважаючого розвитку мовленнєвих частин у правій і лівій півкулі ще не має. Відповідно до того, як розвивається й удосконалюється функція руки, у пов'язанні з нею півкулю надходить все більше керуючих імпульсів і, відповідно, відбувається її інтенсивний розвиток.

Ще сто років тому російський педагог Ю.М. Фаусек знала, що розвиток дитячої мови, а значить і писемності, залежить від фізіологічних причин. Мовленнєвий центр пов'язаний не лише з центром верхньої кінцівки, але також і нижньої, а тому "правильна і методична вправа для руки і ноги, головним чином для руки, благодійно позначається на дитячий мові в цілому."

Все це спонукає педагогів звернути особливу увагу на надання малюкові умов для розвитку його сенсорної моторики, особливо мускулатури рук, і тонких рухів пальців. Спостерігаючи за дітьми у віці від двох до шести років, науковці зробили висновок, що саме цей період життя людини є сенситивним, найбільш сприятливий для спонтанного, природного розвитку руки.

М. Монтессорі відзначила, що письмо має психомоторний характер, тому навчання дітей письму вона називала "методом мимовільного письма" можливість розпізнавати спочатку моторно, а потім осмислено накреслення букв, і тоді дитина оволодіє писемним мовленням мимовільно.

Ю.І. Фаусек називає мимовільне дитяче письмо "моторним перекладом звуків". На основі цих спостережень і було складено спеціальний дидактичний матеріал, що дозволяє малюкові легко оволодіти технікою письма. Він складається з трьох основних груп і численних наступних вправ:

Матеріал для малювання, штриховки;

картки із шерехатими буквами;

рухливий алфавіт кількох вправ.

Оволодіння навичками письма є складним і тривалим процесом. Адже дітям необхідно водночас засвоїти графічні, орфографічні і стилістичні навички. В дошкільному віці дітям необхідно засвоїти рухи руки при оволодінні графічними вміннями. Щоб у дитини сформувалась графічна навичка, в неї мають утворитися потрібні умовні рефлекси - вміння правильно зображувати окремі букви, слова, робити правильний нахил, розмір , положення літер на лінії, тощо.

Спеціально навчаючи праву руку письму, ми навчаємо мимо волі цьому ж і ліву. І навпаки. Якщо запропонувати написати букву правою рукою, а потім лівою, то одержимо те, що і права і ліва рука писали подібні по формі букви. Але права рука навчена писати в той час, як ліва - не навчена. Відмінність між письмом тією і другою рукою помітні: ліва рука робить більше помилок.

Хто вчив ліву руку писати? Ніхто. Ліва рука використала чужий психомоторний механізм регуляції рухів, тобто здійснився механізм психомоторного переносу . Цей самий процес здійсниться і тоді, коли будемо спеціально навчати ліву руку письму ми мимоволі навчимо писати і праву руку.

Ще древньогрецький філософ Платон казав про переваги дворукості і рекомендував заохочувати її розвиток у дітей. А в скіфів, наших предків - вправи для розвитку обох рук були обов'язкові для кожного. Діти народжуються не правшами і не лівшами. Такими вони стають в процесі свого розвитку. Розвиваючи обидві руки одночасно - розвиванню двох півкуль мозку - два засоби пізнання, два способи діяльності, дві картини Всесвіту. У дворукої людини гармонійно розвинуті обидві півкулі мозку, високий творчий потенціал, який треба допомогти йому використати.

В процесі письма утворюються зв'язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв'язків дитини зустрічається з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п'ясті, передпліччя. Особливості й труднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки і очей. Виконання рухів контролюється, корегується, управляється шляхом зіставлення результатів з метою рухів.

В оволодінні навичкою, важливого значення набувають підготовчі вправи. Основна мета таких вправ - підготувати руку до письма, сформувати руховий стереотип, допомогти дитині позбутися тих труднощів, які виникають на початкових етапах оволодіння навичками. Як показує аналіз проведення досліджень (О.В. Запоріжця, Д.Б.Ельконіна та ін.) дитина старшого дошкільного віку як і фізіологічному, так і в психічному відношенні готова до сприймання нових видів орієнтовано-дослідницької діяльності і на її основі до засвоєння рухових навичок, до яких і належить навичка письма.

Професор Г.О. Люблянський пише: "Рука - знаряддя в будь-якій діяльності дитини, треба формувати координацію рухів під контролем свідомості , зору, вчити економних, раціональних рухів".

письмо моторика дитина рука

Навчання письму умовно розділено на три етапи:етап-робота з розвитку дрібної моторики та координації рухів рук.

Дуже гарне тренування рухів пальців дають народні ігри - забавлянки "Сорока", "Гаразд", "Йде коза рогата" і т.д. Комплекс заходів рухів рук і ручної вмілості з книги "Розвиваємо руки - щоб вчитися і писати і красиво малювати" С.Є. Гавріна.

. Стискати і розтискати кулачки, м'які кулачки.

. Розминати пластилін, глину.

. Катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні бусинки, кульки.

. Нанизувати великі ґудзики, кульки на нитку.

. Зав'язувати вузли на товстій мотузці, застібати ґудзики, гачки.

. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками; ігри з піском, водою, з пірамідами, складати матрьошок і т.д.

Виконуючи пальчиками різні вправи, дитина досягає гарного розвитку дрібної моторики рук, яка не тільки має сприятливий вплив на розвиток мовлення, але й готує дитину до малювання та письма.

Кисті рук набувають гарної рухливісті, гнучкості, зникає скутість рухів, це надалі полегшить придбання навичок письма. Письмо - це засіб передавати думки, а гарне письмо - це ще й мистецтво, графіка. Можна починати з самого доступного і так необхідного - з природи. Мережива павучків - це теж мистецтво, якщо придивитися, то вони нагадують мистецтво письма.

Важливо допомогти дитині, навчити творити. Потім потрібно давати роботу з лінійками-трафаретами.

Геометричні фігури допомагають дітям малювати предмети з натури. А скільки винахідливості виявляють діти, моделюючи ладу (карету для Попелюшки): вони живуть в цьому світі. Потім робота з іншими трафаретами із зображеннями предметів і фігурами тварин і набір різних лекал.

Далі штриховка - розвиток м'язової пам'яті. Штриховка зміцнює не тільки дрібні м'язи пальців і кисті рук, але в процесі роботи розвиваються внутрішня і зовнішня мова, логічне мислення, загальна культура, активізуються творчі здібності. Для штрихування діти правила приймають як у грі.

. Штрихувати тільки в заданому напрямку.

. Не заходити за контури малюнків.

. Дотримуватися однакової відстані між лініями.

. Штрихувати потрібно починати зліва направо , зверху вниз, необхідно на одному відрізку вказати напрямок стрілкою.

Потім штриховка: паралельними відрізками, хвилястими, круговими лініями, півовалами, петлями.етап - розвиток тактильної пам'яті.

На цьому етапі дитина ріже ножицями фігури, смужки і т.д., конструює з паперу, плете тасьму з паперу, тканини. Точність і спритність рухів пальців купуються дітьми за допомогою заняття "Зробимо намисто". Вся робота з виготовлення бус вимагає сенсорно-рухової координації, охайності, наполегливості, тобто якостей, необхідних для письма. Далі етап починається з вивчення першої букви методом почуття букв із наждакового паперу в напрямку письма. Проводяться ігри М. Мантессори "Жорсткі літери", "Дізнайся літеру", "Письмо на манці", "Рухома абетка". На кожну букву вигадуємо розповідь-гру, процес її запам'ятовування. Наприклад, буква "М" - допомогти змійці знайти стежку до дому. Змінюючи героїв (білочка скаче, лисичка крадеться і т.д.), обводячи, обмацуючи букву, дитина вже пише її.етап - закріплення знань і вмінь з допомогою вкладиша букв.

Спочатку запропонувати дітям графічні вправи "Доріжки", "Дощик", "Парашутисти", "Клубочки", "Намалюй велику фігуру, маленьку", "Домалюй картину", "Графічний диктант", "Продовж візерунок, елементи букв".

За допомогою вкладиша букв у дітей виробляється правильний нахил букв, і закріплюються набуті навички направлення письма, написання букви, її елементів. Далі пропонуємо переписування великих і маленьких літер. Потім робота в зошитах-шаблонах, "Прописях", зошитах.

Список використаної літератури

1.Базова програма «Я у Світі». - К.. 2008.

2.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998.

.Бардин К.В. Подготовка ребенка к школе (психологические аспекты). -М.: Знание, 1983.-96 с.

.Волошина В. Готуємо дитину до навчання в школі//Рідна школа.- 2003.-№6.-С.49-53.

.Гончаренко С.А., Богуславська Л.О., Кондратенко Н.О. Визначення готовності дитини до шкільного навчання: Методичні рекомендації.- К.: 2000-69 с

.Дошкольная педагогика / Под ред. В.М. Логыной, П.Г. Семоруковой. -2-е издание. - М.: Просвещение, 1988. - 270 с.

.Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання // Початкова школа.-2002.-№ 3.-С.69-71.

.Кулик В.Г. Наступає пора готувати дітей до школи // Журнал для батьків.- 2001.-№ 1.-С.12-13.

.Конспект заняття з елементами ТРВЗ для старших дошкільнят.//2005.- №4.-С.26.

.Пільбух Ю.З., Коробко С.Л., Кондратенко Л.О. Визначення психологічної готовності дитини до шкільного навчання // Початкова школа.-1988.-№ 7.-С.62-70.

.Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» від 23.11.2010 р. № 1111.

Похожие работы на - Психолого-педагогічна проблема підходу до використання інноваційних методів та прийомів у підготовці руки дітей до письма

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!