Педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна підготовка майбутніх робітників як організаційно-методична проблема професійно-технічного училища

1.1 Економічне виховання як педагогічний вплив, спрямований на формування економічної свідомості учнів

1.2 Педагогічна модель формування уявлення про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників

Розділ 2. Процес формування уявлення про закон пропозиції на уроках основ економіки у професійно-технічному училищі

2.1 Педагогічні умови формування уявлення учнів про закон пропозиції

2.2 Постановка експерименту та результати експериментального навчання

Розділ 3. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

.1 Організація робочого місця економіста

.2 Екологія як невід’ємна складова економіки

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В сучасних умовах розвитку суспільства та конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, при цьому визначається ціна товару. Враховуються витрати на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів, що впливають на ціну.

Система освіти не може стояти осторонь цих процесів. З огляду на це у анвчальній програмі передбачено ознайомлення учнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності, формування економічних знань, вироблення практичних умінь та навичок, необхідних для залучення їх до продуктивної діяльності та оволодіння певною професією.

Економічне виховання передбачає вирішення таких задач, як розвиток економічного мислення особистості для правильного розуміння дії законів і якищ економічного життя, формування глибокого розуміння процесів суспільного розвитку, розуміння ролі праці і свого місця в трудовому процесі. Виховання дбайливого ставлення до державної власності, особливо в сьогоднішних ринкових відносинах, вироблення умінь, що дадуть можливість брати активну участь в економіній діяльності та виробництві. Тому підготовка молоді є важливою умовою підвищення продуктивності праці, забезпечення наукового рівня господарювання. Успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов’язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, ерудиції і культури.

Результати аналізу теорії і практики організації освітнього процесу у вищій школі свідчать про недооцінку методологічних умінь у підготовці майбутніх вчителів до професійної діяльності. Головним завданням вчителя є формування у дітей потреби в учінні, розвитку

Слід зазначити, що у формуванні нових знань учнів із будь-якої теми відіграють важливу роль саме способи і методи його подання, педагогічні умови. Не менш важливими є:

-        систематична робота вчителя з особистого професійного зростання;

         уміння вчителя організовувати самостійну роботу учнів в умовах особистісно-орієнтованого підходу в навчанні;

         забезпеченість вчителя відповідною методичною літературою, яка сприяє його професійному зростанню;

         наявність достатньої кількості дидактичного матеріалу, засобів навчання для організації самостійної роботи учнів.

Враховуючи потребу суб’єктно орієнтованої педагогічної практики у побудові освітнього процесу на принципах використання різних методів та недостатнє теоретичне обґрунтування цього аспекту в науковій літературі, темою магістерського роботи обрано «Педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції на уроках основ економіки.

Ефективна економічна підготовка підростаючого покоління вимагає:

високого рівня економічної компетенції керівників та педагогів закладів освіти, батьків;

залучення молоді до суспільно корисної, продуктивної праці, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки й організації виробництва, як у процесі самої праці, так і на уроках, факультативах, під час екскурсій і краєзнавчих пошуків;

прищеплення учням (студентам) умінь раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності й час;

дотримання економії як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері обслуговування.

Критеріями ефективності економічного виховання є висока економічна свідомість особистості, культура її економічного мислення та економічної поведінки, які реалізуються у знанні й розумінні економічних законів, закономірностей економічного буття суспільства, тенденцій їх розвитку, свідомому виборі сфери застосування себе як продуктивної сили з максимальною користю для себе і суспільства.

Головним механізмом економічного виховання школярів є безпосередня, доступна їм економічна діяльність. Залучення дітей до економічної діяльності і аналіз характеру їхньої праці створює особистий досвід розуміння економічних проблем, формує моральні якості й світоглядні економічні переконання.

Об'єкт дослідження - закон пропозиції як складова економічних знань учнів професійно - технічного училища.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування уявлення про закон пропозиції у процесі вивчення основ економіки у професійно - технічному училищі.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

. На основі аналізу економічної та науково-педагогічної літератури з’ясувати сутність поняття закону пропозиції.

. Розробити та обгрунтувати економічні задачі, практичні та лабораторні роботи.

. Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування уявлень про закон пропозиціїв процесі вивчення основ економіки у професійно - технічному училищі.

Експериментальна база дослідження: джерелознавчу базу дослідження складала психолого-педагогічна література, наукові статті, навчальні та методичні посібники, навчально-програмні документи. Вирішення поставлених завдань здійснювалось поетапно.

На першому етапі було проведено аналіз психолого - педагогічної та науково - методичної літератури з питань економічної підготовки та педагогічних умов формування нових уявлень в учнів, розроблялась методика дослідження, формувались завдання, визначались предмет і об'єкт дослідження, обирались методи дослідження.

На другому етапі здійснювався творчо - пошуковий експеримент, під час якого ми займались добором методів, прийомів та засобів для проведення дослідження і розробкою технології навчання учнів основ економіки.

На третьому етапі проводився експеримент з перевірки ефективності розробленої технології навчання (методів, прийомів, засобів), систематизувалися, порівнювалися та узагальнювалися результати, отримані в процесі дослідно - експериментальної роботи, формулювались загальні висновки дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

На основі аналізу теоретичних джерел розроблено модель формування уявлень про закон пропозиціі в процесі вивчення основ економіки, основними блоками якої є цільовий, змістово - процесуальний та критеріально - рівневий.

Цільовий блок забезпечує спрямованість досліджуваного процесу, визначення стратегічних і тактичних цілей, очікуваних результатів.

Змістово - процесуальний блок моделі представлений сукупністю педагогічних умов, спрямованих на розвиток базових знань про закон пропозиції та його структурних компонентів, ділові ігри, розв'язування економічних задач, лабораторно-практичні роботи.

Критеріально - рівневий блок моделі містить у собі систему критеріїв (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-змістовий, гностично-креативний, оцінювально-корекційний), що забезпечують можливість визначити рівні сформованості уявлень про ринковий механізм студентів професійно-технічних училищ:

обгрунтовано послідовність реалізації педагогічних умов формування уявлень про закон пропозиції, яка передбачає діагностичне цілепокладання, визначення змісту навчального матеріалу і контрольних завдань, поетапну послідовність дій педагога щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання, оцінки і корекції; забезпечує можливість цілеспрямовано впливати на мотиваційну, пізнавальну й емоційно-вольову сфери особистості студентів;

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у створенні формування уявлень про закон пропозиції, розробці завдань, використання яких дасть змогу підвищити рівень знань з теми; конкретизації форм і методів економічної діяльності, розробці методичних рекомендацій щодо вивчення теми.

Результати дослідно-експериментальної роботи і методичні рекомендації з формування уявлень про закон пропозиції можуть бути використані в процесі написання посібників, підручників, методичних матеріалів з педагогічних і спеціальних дисциплін, в системі методичної роботи школи і післядипломної освіти вчителів.

Розділ 1. Економічна підготовка майбутніх робітників як організаційно-методична проблема професійно-технічного училища

1.1 Економічне виховання як педагогічний вплив, спрямований на формування економічної свідомості учнів

економічний виховання свідомість учень

До числа пріоритетних напрямів роботи системи професійної освіти можна віднести здійснення економічного виховання та освіти учнів, оскільки впровадження ринкової економіки спричинило виникнення та розширення в Україні такої сфери професійної діяльності як підприємництво. Це зумовлено, в першу чергу, становленням і розвитком ринкової економіки, а також потребами власне освіти в контексті реалізації таких її принципів як гуманізація, гуманітаризація, функціональна повнота тощо. Крім того, певні економічні знання та уміння, відповідні якості особистості стали необхідними пересічній людині як на побутовому рівні, так й у будь-якій трудовій діяльності. Зазначене вище дозволяє стверджувати, що теорія та практика здійснення економічної освіти та економічного виховання учнів ПТНЗ є сьогодні актуальним напрямом психолого-педагогічних досліджень.

Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість - знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

В умовах кардинальної економічної реформи, перебудови господарського механізму робітники повинні мати необхідні економічні знання, розуміти економічні закономірності розвитку суспільства. Економічне виховання учнів сприяє формуванню в них необхідного рівня економічної культури. Це єдність економічних знань, економічного мислення, переконань, умінь, навичок та активної трудової діяльності щодо їх реалізації на практиці.

Основу економічної культури, економічного виховання майбутніх робітників

становлять економічні знання, але вони повинні бути усвідомлені, перетворені у переконання та використані в економічній діяльності.

Як відомо, кваліфікаційні характеристики професій робітників, спеціалістів містять вимоги до теоретичних та практичних знань, умінь, навичок не тільки з питань виробництва, техніки, технології, а й з економічних питань. Підготовка молодих робітників у профтехучилищах вимагає забезпечення єдності професійного й економічного навчання, пошуку оптимальних шляхів реалізації цього взаємозв'язку під час як теоретичного, так і виробничого навчання.

Економічне виховання учнів профтехучилищ - це складний багатогранний процес, який передбачає: економічне виховання в ході вивчення теоретичних дисциплін, економічне виховання в процесі виробничого навчання та виробничої практики, економічне виховання в позанавчальній роботі та в сім'ї.

Оволодіваючи професією, учні беруть участь у виробничій праці, роблять особистий внесок у виконання виробничого плану училища та базового підприємства. Використовуючи теоретичні економічні знання учнів у процесі виробничого навчання, майстер формує в них економічне мислення, ініціативність, підприємливість, діловитість, тобто ті риси, які необхідні сучасним робітникам. Незалежно від профілю профтехучилища, учні знайомляться з основними напрямами економічної державної політики України, з матеріалами щодо планування, економіки та організації різних галузей господарства, конкретними економічними поняттями.Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мислення - здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.

Економічне мислення - це відбиток людиною закономірностей громадського виробництва, у вигляді понять, а точніше, у тому визначеною

системою, логічного зв'язку. Тому очевидно, що це вимагатиме постійного підвищення економічних знань і навиків.

Ефективність економічного виховання підвищується з допомогою педагогічного керівництва вчителя, володіє основами економіки та методикою економічного виховання, методами діагностики сформованості економічних уявлень, економічної вихованості учнів. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Економічна культура передбачає і формування в учнів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Нині під економічним вихованням школярів, розуміється організована педагогічна діяльність, спрямовану формування елементів економічного свідомості з передачі основ економічних знань, формування економічних умінь і навиків, що з економічно доцільною діяльністю, формування економічно значимих якостей особистості, розвиток економічного мислення лише на рівні доступному учневі.

Особлива актуальність економічного виховання визначається тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки і в своїй професійній діяльності, і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Завдання економічного виховання:

а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням його ефективності, системою виробничих відносин і управління;

б) формування здатності до економічного мислення, підвищення продуктивності праці, уміння швидко оволодівати новими формами і методами праці; виховання почуття і рис господаря, який бережливо ставиться до результатів праці, працює з повною віддачею; виховання розумних матеріальних потреб, уміння розпоряджатися зарплатою. Економічне виховання здійснюється у процесі вивчення основ наук, особливо основ економічних знань, трудового навчання. На уроках математики, фізики, хімії, біології учні вивчають наукові основи виробничих процесів, розв'язують задачі економічного змісту, дізнаються про використання на виробництві досягнень науки і техніки, і це сприяє економічному вихованню.

Стимулювання та корекція поведінки це ефективний метод у процесі економічного виховання учнів. Методи виховання сприяють реалізації його основних принципів і, здебільшого, трактуються як способи досягнення мети у справі формування, вдосконалення особистості. Існує кілька класифікацій методів виховання, але немає остаточної. Вони найчастіше поєднуються у групи, які орієнтовно можна представити так: методи переконання, тренувальні методи (методи вправ), методи стимулювання поведінки, методи самовиховання [5].

Методи стимулювання застосовуються педагогами для активізації діяльності особистості або пробудження її до діяльності.

Стимулювати - «значить спонукати, давати поштовх, імпульс думці, почуттям, діям».

У якості стимулу може виступати педагогічна вимога, висловлена в різних формах у залежності від того, які особливості характеру переважають у учня; означена перспектива, що орієнтує на необхідність долати труднощі на шляху до досягнення поставленої мети. Вона полягає у постановці привабливої цілі, яка спонукає вихованців до її виконання; змагання, організовувані для загального посилення працездатності колективу, виховання волі і характеру; схвалення і осуд, спонукаючи до виправлення недоліків, продуманого спілкування, виважених вчинків; громадська думка, як «активна і впливова сила» в основі якої лежить «суспільне судження, головним чином оціночного характеру» тощо. Громадська думка може формуватися у разі наявності індивідуального, колективного і соціального факторів взаємодії.

До методів стимулювання також відносяться заохочення і покарання.

Заохочення втілює у собі педагогічний вплив на особистість через позитивну характеристику чи оцінку її діяльності. Воно сприяє розвитку бажання самовдосконалюватись, правильно орієнтуватись у подіях та ситуаціях. Особливо впливовим є колективне схвалення, яке помножує активність особистості, спонукає до подальшої роботи. Щоб заохочення мало якісний вплив, воно повинно бути безпомилковим, чітко обґрунтованим, пронизаним доброзичливістю.

Покарання коректує поведінку учня, викликає хвилювання, почуття сорому, бажання не повторювати допущених помилок. Воно направляє його поведінку, розвиває і посилює вольові якості і характер. Вибір міри покарання залежить від індивідуальних особливостей особистості, яка здійснила порушення, якостей її характеру і, відповідно, від рівня авторитету куратора, який прагне через покарання вплинути на свідомість студента. Застосовуючи метод покарання педагог має спиратись на колективну та громадську думку.

Заохочення і покарання вимагають від професорсько-викладацького складу педагогічної майстерності, направленої на корекцію дій, вчинків, поведінки загалом. Покарання варто застосовувати тільки у випадку встановлення провини, не користуючись при цьому здогадками. У випадку крайньої необхідності варто привернути увагу колективу студентів до негативного вчинку ровесника і заручитись їх підтримкою.

Корекція поведінки безпосередньо спрямована на поведінкові зміни і має практичний характер. Серед інших переваг варто підкреслити великий спектр можливостей, наочну результативність методів корекції.

У практиці корекційного виховання використовуються як загальні, так і спеціальні методи. Корекція особистості вимагає застосування індивідуалізованих методів виховання, які відповідають психологічним особливостям учня. Вона ґрунтується на ретельному вивченні особистості, діагностиці його сильних та слабких сторін, постійному аналізі результатів корекції.

Серед спеціальних методів корекційної роботи варто виділити такі методи як суб’єктивно-прагматичний, метод природних наслідків, метод відшкодування, метод корекції через працю (трудовий метод).

Зокрема, суть суб’єктивно-прагматичного методу виховання обумовлена зростаючою автономією особистості в сучасному світі. Даний метод заснований на створенні таких умов, коли бути невихованим, неосвіченим, порушувати дисципліну і громадський порядок стає невигідно.

Конкретні модифікації суб’єктивно-прагматичного методу такі: контракти, які укладають вихованці з вихователями, де чітко визначаються обов’язки сторін; особисті картки самовдосконалення (програми самовиховання), які складаються педагогами і батьками; диференційовані групи за інтересами, які робляться платними для посилення особистої зацікавленості; моніторинг, тобто безперервне спостереження за поведінкою, соціальним розвитком вихованця за допомогою новітніх технічних засобів; тести вихованості, соціальної зрілості, громадянськості, що накладаються на ігри (змагання, конкурси), які постійно проводяться; штрафи (у балах), які відповідають цілком реальним покаранням - за неправильну поведінку, позбавлення певних свобод, привілеїв тощо. Цей метод ще не оформився остаточно та поки що мало використовується на практиці.

Загалом, стратегічними цілями корекції поведінки можна вважати: формування конструктивної мотивації (позитивних цінностей, орієнтація на виконання соціальних вимог та самозбереження), інтеграція індивідуального досвіду, підвищення стійкості до стресів та розширення ресурсів особистості, удосконалення саморегуляції, вироблення життєво важливих навичок та умінь, розширення соціальних звуків та позитивного соціального досвіду, підвищення рівня соціальної адаптації.

На основі економічного виховання формуються такі особистісні якості, як бережливість, заощадливість, господарність, необхідні не лише у виробничо-економічній діяльності, а й у стосунках поза сферою матеріального виробництва, у щоденному житті. Тому така підготовка молоді є важливою умовою підвищення продуктивності праці, забезпечення наукового рівня господарювання, активності громадян в управлінні виробництвом.

Економічна грамотність сьогодні стала невід’ємною складовою освіти громадянина. Економічна освіта і культура населення є необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.

Особливо важливим сьогодні стає економічне виховання людини, яка на основі набутих економічних знань буде здатною: усвідомлювати своє місце в економічних процесах, що відбуваються в суспільстві; опрацьовувати і аналізувати економічну інформацію; орієнтуватися в економічних повідомленнях та програмах уряду; “грати” основні економічні ролі; вступати в цивілізовані відносини і приймати економічно виважені рішення як для самореалізації у професійному і особистісному плані, так і в інтересах суспільства.

Економічне виховання учнів ПТНЗ передбачає здійснення виховного процесу під час вивчення теоретичних дисциплін, виробничого навчання, виробничої практики та у позанавчальній роботі [8].

Оволодіваючи професією, учні беруть участь у виробничій праці, роблять особистий внесок у виконання виробничого плану ПТНЗ та базового підприємства. Використовуючи економічні знання учнів, викладачі і майстри виробничого навчання формують у них економічне мислення, підприємливість, діловитість, тобто ті риси, які необхідні сучасним робітникам.

1.2 Педагогічна модель формування уявлення про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників

Педагогічна модель - розумова система, що імітує чи відображає певні

властивості, ознаки, характеристики об’єкта дослідження або принципи його внутрішньої організації чи функціонування та презентується у вигляді культурної форми, притаманній певній соціокультурній практиці.

У загальновживаному розумінні поняття моделі інтерпретується як деякий матеріальний чи мислено уявний об’єкт. Але, говорячи про педагогічну модель, ми маємо мислити її як виключно мислену систему, яка орієнтується на інтерпретацію в педагогічному просторі. Така система має вибудовуватися з метою імітування чи відображення якихось конкретних властивостей, ознак або характеристик того педагогічного об’єкта (явища), що досліджується. Однак не виключається також і те, що можуть досліджуватися принципи внутрішньої організації чи функціонування педагогічного об’єкта.

Основними блоками моделі є цільовий, змістово-процесуальний та критеріальний. Цільовий блок забезпечує спрямованість досліджуваного процесу визначення стратегічних і тактичних цілей, очікуваних результатів експериментальної роботи, забезпечення опанування студентами сукупності теоретичних знань. Змістово-процесуальний блок моделі преставлений як процес формування уявлень про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників, здійснюваний у межах педагогічного процесу і спрямований на розвиток у студентів системи знань з теми та відповідних умінь.

Він містить в собі підхід щодо вивчення нового матеріалу, а саме: системний, компетентнісний, гуманістичний, інтегративний, структурний.

Системний підхід до вивчення економічних знань трактує їх як певну систему і полягає в розробці моделі, здатної інтегрувати різноманітні знання в одну дисципліну. Основними властивостями системи є:

-        об'єктивність;

-        цілісність;

         структурність;

         взаємозв'язок із зовнішнім середовищем;

         цілеспрямованість;

         самоорганізація.

Інтегративний підхід передбачає формування мінімальної функціонально повної бази економічних знань, забезпечує наступність і взаємозв’язок вивчення предмету.

Структурний підхід розглядає особливості економічних знань, їх формування, передбачає визначення елементів, наприклад, понять, явищ, закономірностей.

Гуманістичний підхід до формування економічних знань забезпечує розвиток таких якостей особистості, що сприяють професійній адаптації, соціалізації, економічній поведінці майбутнього фахівця.

Компетентнісний підхід дозволяє визначити вплив рівня сформованості економічних знань на результативність професійної підготовки, професійного становлення та професійного розвитку майбутніх фахівців сфери обслуговування. Провідні засади системного, структурного, гуманістичного, компетентісного підходів створюють у сукупності загальнонаукову основу для формування економічних знань учнів ПТНЗ [39, с.100].

Також змістово-процесуальний блок містить низку компонентів: мотиваційний, цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний. Які в свою чергу взаємопов’язані із педагогічними умовами формування уявлень про закон пропозиції в учнів професійно - технічних училищ такими як:

.        Визначення основних економічних понять закону пропозиції.

.        Розробка та використання економічних задач і практичних робіт.

.        Поетапна послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання.

Важливим елементом змістово - процесуального блоку є форми проведення занять: лекція з елементами бесіди, діалогу, дискусії, практичні заняття; та методи їх проведення: ділова гра, дискусія, виконання вправ.

У цій же частині моделі можна виділити етапи формування уявлень про закон пропозиції :мотиваційний, орієнтаційний, виконавчий та контрольно-корегувальний.

Мотиваційний етап у формуванні економічних знань реалізований у всіх формах і видах занять. Видами мотивації, що використовується, є: зовнішня й внутрішня, диспозиційна й ситуаційна, процесуальна й результативна, вступна й поточна. На рівні навчальної дисципліни та окремого заняття обрані такі прийоми мотивації: вказівка на групи навчальних дисциплін, до якої відноситься ця дисципліна; її зв’язок з іншими дисциплінами в групі; категорії тем дисципліни і вимог до їх вивчення; застосування комп’ютерних технологій навчання; міжпредметні зв’язки навчального матеріалу цієї теми; значення отриманих на занятті знань для практики; особливості навчальних завдань з теми; критерії оцінювання знань учнів; висловлювання відомих діячів, що за змістом відповідатимуть навчальному матеріалу теми; розповіді про життєві ситуації, випадки з професійної діяльності; екскурсія на підприємство; нестандартність у викладенні навчального матеріалу [39, с.102].

Орієнтувальний етап у формуванні економічних знань реалізований у першу чергу під час лекційних занять, самостійної роботи та продовжується під час семінарських, лабораторно-практичних занять, контрольних.

Виконавчий етап у формуванні економічних знань реалізований насамперед під час лабораторно-практичних занять, самостійної роботи студентів, а також фрагментарно під час лекційних занять і контрольних заходів.

Контрольно - корегувальний етап у формуванні економічних знань реалізований на початку лекційних та лабораторно-практичних занять, коли необхідно переконатися в наявності базових знань студентів, а також наприкінці лабораторно-практичних занять, під час проміжного та підсумкового контролю. Методами контролю є такі: контрольна робота, тестування, опитування. Контрольними засобами є задачі, завдання, питання контрольної роботи, бесіди й опитування, відкриті та закриті тести (на впізнання, співвідношення, встановлення послідовності, доповнення, розрахунок та ін.) [39, с.103].

У дослідженні з’ясовано, що процес формування уявлень про закон пропозиції в учнів ПТНЗ має поетапний, керований характер, а його результативність забезпечується дотриманням комплексу педагогічних умов.

Розділ 2. Процес формування уявлення про закон пропозиції на уроках основ економіки у професійно-технічному училищі

.1 Педагогічні умови формування уявлення учнів про закон пропозиції

В економічному житті суспільства беруть участь усі його члени, в тому числі й учні, хоча вони ще безпосередньо не вступають у виробничі відносини. Свідома й активна участь сучасної учнівської молоді в економічному житті та діяльності в майбутньому вимагає вже на рівні навчання послідовного здійснення її економічного виховання в загальній системі виховної роботи, забезпечення формування в неї економічної культури як результату діяльності людей у сфері економічного життя, нагромадження суспільством економічного досвіду і економічних знань.

Економічні знання, отримані учнями, дозволятимуть аналізувати інформацію, осмислено сприймати сучасні події, орієнтуватися в економічних програмах уряду, вступати у цивілізовані відносини і приймати економічно виважені рішення.

Відповідно до змісту та етапів виробничої праці економічна діяльність учнів охоплює:

-        планування роботи, яку слід виконати, вибір технології, розрахунок необхідних матеріалів, вибір інструментів, обладнання та режиму роботи;

-        контроль за технологічним процесом, дотримання вимог безпеки праці, технологічної дисципліни;

         пошук резервів зниження матеріальних та трудових затрат на виготовлення продукції;

         обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці; техніко - економічний аналіз недоліків у роботі;

         обґрунтування виробничого завдання, особистого рахунку економії та бережливості, підвищення продуктивності своєї праці;

         проведення хронометражу робочого часу, фотографії робочого дня.

Педагогічні умови - це структурна оболонка педагогічних технологій чи педагогічних моделей; завдяки педагогічним умовам реалізуються компоненти технології. Отже, педагогічні умови повинні віддзеркалювати структуру готовності до діяльності в умовах профільного навчання і вміщувати передбачені технологією формування готовності компоненти моделі або технології.

У дослідній роботі я розглядала такі педагогічні умови:

.        Визначення основних економічних понять закону пропозиції.

.        Розробка та використання економічних задач і практичних робіт.

.        Поетапна послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання.

Аналіз змісту навчального матеріалу такої дисципліни як основи економіки дозволив визначити такі основні поняття закону пропозиції: пропозиція, величина пропозиції, крива пропозиції, закон пропозиції, нецінові фактори пропозиції, еластичність пропозиції.

Розглянемо граф і специфікацію навчальних елементів курсу з основ економіки «Закон пропозиції».

На схемі 1 навчальні елементи 2, 3, 4, 5, 6 віднесені до елементів першого рівня і розміщені на горизонтальній лінії І « Навчальні елементи». Всі елементи від 6 до 14 об’єднані певною спільністю. Скористуємося графом, щоб визначити раціональну послідовність включення навчального матеріалу в навчальний посібник з основ економіки. Зрозуміло, шо початком має бути поняття про навчальний елемент 1 - учні одержать уяву про поняття «пропозиція» в економіці. Пізніше доцільно виділити окремі блоки І рівня: величина пропозиції - 2; крива пропозиції - 3; крива пропозиції - 4; закон пропозиції - 5; еластичність пропозиції - 6.

Схема 1. Граф розділу «Закон пропозиції»

Таблиця 1. Специфікація до графа розділу «Закон пропозиції»

В кожний окремо взятий модуль треба відповідно включити навчальні елементи ІІ рівня (7-10). Виділені поняття ІІІ рівня (11-14) визначають зміст та структуру навчальних елементів ІІ рівня і будуть сприяти поглибленому вивченню розділу «Закон пропозиції».

Для оцінки можливості вивчення навчального матеріалу з основ економіки застосовується такий критерій, як рівень успішності.

Успішність - це ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок.

Рівень успішності ( І ) - це відношення середньої успішності з розділу закон пропозиції експериментальної групи до успішності контрольної групи.

Досвід експериментальної роботи підтвердив можливість використання такого критерію під час розробки змісту навчального матеріалу.

У своїй роботі результати експериментальної роботи я вважала позитивними, якщо рівень успішності убв наближений до одиниці. На початковому етапі побудови нових тем курсу такий рівень успішності виправдовує себе.

На першому етапі експериментальної перевірки доступності основних понять закону пропозиції мною було встановлено, що учні важко встановлюють поняття еластичності пропозиції. З цією метою було запропоновано ввести нові поняття: еластичність пропозиції, чинники еластичності, дугова еластичність та точкова еластичність.

Експериментальна робота проводилась таким чином. Перш за все чітко визначались завдання експерименту, виділялось, що саме буде перевірятись, які результати передбачається одержати і з чим ці результати будуть порівнюватись.

У процесі викладання вирішувались такі завдання:

1.       Перевірити доступність навчального матеріалу для учнів.

2.       Установити відповідність певного обсягу навчального матеріалу часу, відведеному на його вивчення.

3.       Визначити якість засвоєння учнями відомостей, які вивчаються, перевірити вміння застосовувати одержані знання на практиці.

Одним із важливих моментів експериментальної роботи є перевірка знань, умінь і навичок учнів. Аналіз результатів цієї перевірки може бути основою для вирішення всіх завдань, які ставляться перед експериментом. Тому, чим більший арсенал перевірки знань, вмінь і навичок, тим яскравішими і достовірнішими будуть результати експериментальної роботи.

Враховуючи вищесказане, у процесі експериментальної роботи використовувались такі форми перевірки: фронтальне та індивідуальне опитування учнів, контрольні економічні задачі, практичні роботи, індивідуальні бесіди з учнями, спостреження під час виконання лабораторно-практичних робіт.

Усне і письмове опитування учнів, проведення контрольних робіт, спостереження і оцінювання лабораторно-практичних робіт є складовими частинами усього навчального процесу, які використовувались нами систематично протягом усієї експериментальної роботи.

Результати експериментальної перевірки доступності навчального матеріалу про закон пропозиції наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Рівні успішності учнів з розділу «Закон пропозиції» курсу основ економіки.

У результаті вивчення курсу основ економіки учні мають засвоїти передбачену навчальною програмою систему задач для здобуття певних знань та вмінь.

Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцний зв’язок теорії з практикою.

У результаті вивчення курсу основ економіки учні мають засвоїти передбачену навчальною програмою систему задач для здобуття певних знань та вмінь. Більшість відомих дослідників сходяться на тому, що в основі успішного засвоєння змісту навчального предмета лежить діяльність, пов'язана з розв'язуванням відповідної системи різнорівневих задач. Тому не випадково, що в багатьох дослідженнях, де розглядаються наукові основи навчального процесу, серед необхідних і достатніх умов діяльності учіння зазначається не тільки обґрунтоване визначення змісту, який передбачається для засвоєння, але й створення на його основі відповідної системи різнорівневих задач [13, с.65].

Значну увагу приділено ролі і місцю задач у процесі навчання. Систематика й дослідження механізмів розв'язування задач, побудова їх раціональних моделей і ефективної методики навчання способом розв'язування нерозривно поєднується із визначенням змісту освіти.

У навчанні учнів основ економіки велике значення мають економічні задачі. Вони сприяють більш міцному засвоєнню навчального матеріалу, дають можливість підвищити пізнавальну активність учнів, стають засобом формування в них знань і умінь, розкривати логічне мислення. Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцніший зв'язок теорії з практикою. [6, с.7].

Галузь застосування економічних знань в житті людини досить широка. Тому доволі різноманітними є і коло різнорівневих задач, з якими людина зустрічається.

Розв'язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцний зв'язок теорії з практикою.

Розв'язування економічних задач - важливий засіб розвитку економічного мислення. Тому вчитель під час добору або складання задач повинен врахувати такі вимоги:

1. Задача повинна мати практичну спрямованість.

2. Умови задачі і результати її розв'язування повинні відповідати реальній практичній ситуації.

Розв'язування економічних задач необхідно використовувати для формування в учнів навичок планування своєї діяльності, розвитку в них творчого підходу до виконання завдання, формування умінь застосовувати для розрахунку теоретичні знання і обчислювальні навички.

Окремі задачі потребують додаткового самостійного опрацювання навчального матеріалу. А це означає, що процес розв'язування задач стає джерелом отримання нових знань. Виникає потреба розробити такі різнорівневі задачі з курсу основи економіки, які , з одного боку, органічно вписуватимуться у зміст навчання, а з іншого, на основі певних класифікаційних ознак утворюватимуть цілісну систему [6, с.8].

Під системою різнорівневих задач ми розуміємо таку їх сукупність, яка охоплює увесь зміст курсу основ економіки, відповідає завданням вивчення курсу і спрямована на формування в учнів цілісної сукупності економічних знань.

Важливим є зрозуміти, що створити систему різнорівневих задач, покладених в основу вивчення нового матеріалу з основ економіки, означає встановити основні види цих задач та послідовність їх введення у навчальний процес .

Створення такої системи задач, яку можна було б покласти в основу н, потребує чіткої класифікації і систематизації предметних задач. В основу добору економічних задач найчастіше кладуть лише два критерії: відповідність задач тематиці предмета і їх різноманітність. Але, наявні на перший погляд відмінності у формулюванні завдані, дуже часто приховують однакові розумові операції їх розв'язування. Внаслідок цього створюється ситуація, завдяки якій учні виконують різноманітні завдання, які потребують одного і того ж алгоритму виконання [6, с.10].

Для вивчення курсу основ економіки з окремих тем можна використати ряд наступних різнорівневих задач поданих нижче.

Тема. Пропозиція

Загальні відомості:

Пропозиція - це функція, яка визначає залежність кількості доставлених не ринок товарів або послуг від рівня цін на ці товари або послуги (за незмінності решти умов).

Величиною (обсягом) пропозиції називають конкретну кількість товару, доставленого на ринок за конкретною ціною.

Закон пропозиції: зі збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, зі зниженням її - падає. Величина пропозиції на ринку перебуває в прямій залежності від цін на товари та послуги.

Криві пропозиції мають позитивний нахил. "Рух" уздовж кривої пропозиції з точки до точки визначає зміну обсягу (величини) пропозиції під впливом зміни ціни на даний товар.,

До нецінових чинників, які справляють вплив на пропозицію, належать: ціна на виробничі ресурси, зміни в технології виробництва, державна політика в сфері оподатковування й субсидування, структура ринку, зміна цін на взаємозалежні товари (перелив капіталу), стихійні лиха і соціальні катастрофи.

Якщо нецінові чинники призводять до зростання пропозиції, крива пропозиції зсувається праворуч; зниження пропозиції зсуває криву ліворуч.

Еластичність пропозиції залежить головним чином від чинника часу.

Задачі:

1. Зростання цінна нитки "муліне" призведе до:

а) зсуву кривої попиту на рушники праворуч;

б) зсуву кривої попиту на рушники ліворуч;

в) зсуву кривої пропозиції рушників праворуч;

г) зсуву кривої пропозиції рушників ліворуч.

. Який із чинників не спричинить переміщення кривої пропозиції учнівських зошитів:

а) зменшення постачання лісу;

б) запровадження нової технології виробництва целюлози;

в) підвищення цін на учнівські зошити;

г) впровадження пільгового оподатковування на виробництво канцтоварів.

. Еластичність пропозиції здебільшого залежить від:

а) кількості товарів-замінників даного продукту;

б) періоду часу, впродовж якого продавці можуть пристосуватися до зміни цін;

в) того, чи є даний товар предметом першої необхідності чи належить до предметів розкоші;

г) того, чи належить даний товар до предметів тривалого користування чи поточного споживання

Економічний практикум

. Зміна обсягу пропозиції у залежності від ціни на ринку молока характеризується даними, зведеними у таблицю.

Побудуй графік кривої S і дай відповідь на запитання:

)        Яким буде обсяг пропозиції за ціни 12 копійок за літр молока?

)        Яким буде обсяг пропозиції за ціни 36 копійок за літр молока?

2. Визнач величину коефіцієнта цінової еластичності пропозиції, якщо за зростанням ціни від 30 до 40 грн за відеофільм, записаний на відеокасеті, обсяг пропозиції відеокасет зросте від 100 до 200 одиниць.

Якою буде ця пропозиція із точки зору її еластичності?

. Зміна обсягів попиту і пропозиції в залежності від ціни на ринку молока характеризується даними, заведеними у таблицю.

Проаналізуй табличні дані, побудуй графіки кривих попиту і пропозицій і дай відповідь на питання:

) Якою буде ситуація на ринку молока (його надлишок чи дефіцит) за ринкової ціни 20 копійок за літр? Яким буде надлишок чи дефіцит?

) Яка ситуація виникне за ціни 36 копійок за літр?

) Якими будуть ціна рівноваги і рівноважний обсяг попиту і пропозиції на ринку молока?

До педагогічних умов формування уявлень про закон пропозиції доцільно віднести і поетапну послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання.

Методи навчання (в тому числі методами навчання основ економіки) з боку вчителя - це різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти програмний матеріал, сприяють активізації навчального процесу, з боку учнів - це набуття навчальних компетентностей. Це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань.

Метод - мистецтво вчителя спрямувати думки учнів у потрібне русло та організувати роботу за планом. У структуру методу входять зміст навчання, шляхи досягнення мети, активність учнів, методичні прийоми, мета, способи, завдання, інструменти, засоби, правила, педагогічна майстерність учителя.

У методах навчання виокремлюють два види: метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання навчальної функції - викладання; а також метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями та навичками - учіння.

У процесі навчання основ економіки застосовують різноманітні методи навчання. Одним із них належить більша роль у досягненні навчально-виховної мети уроку, іншим - менша. Але мета уроку досягається сукупністю методів і прийомів.

Щоб краще характеризувати методи навчання основ економіки, їх можна класифікувати за різними ознаками.

За джерелами передачі знань розрізняють такі методи:

         усний виклад матеріалу - метод впливу викладача на учнів словом (розповідь, пояснення, інструктування, лекція);

         обговорення досліджуваного матеріалу - повторення і вивчення минулого матеріалу, а також отримання нових додаткових знань (бесіда, класно-групове заняття, семінар, співбесіда, конференція, дискусія);

         наочний метод - організація заняття з використанням ілюстративного матеріалу (плакати, картини, таблиці, діаграми, схеми, графіки, слайди, телепередачі);

         практична робота - метод практичних навчальних дій, потребують знань, умінь, навичок, підготовки (вправи, лабораторні роботи, ділові ігри, метод конкретних ситуацій або «кейс-метод», метод навчального проектування);

         самостійна робота (групова або індивідуальна).

         За рівнем участі суб'єктів освітнього процесу у створенні навчального матеріалу:

         академічний - знання, навички передаються від викладача до студентів в готовому вигляді;

         активний - «добування» знань за допомогою самостійної роботи учня;

         інтерактивний - отримання нового навчального знання відбувається за допомогою спільної роботи учасників пізнавального процесу.

         За способом передачі інформації розрізняють:

         пряме навчання - викладач в доступній формі послідовно викладає основні поняття, закони і принципи предмета;

         дослідження - залучення учнів в проблемну ситуацію і самостійний пошук відповідей;

         моделювання - участь у схематичному поданні реальних життєвих ситуацій;

         спільне навчання - робота навчаються в групах над певною частиною навчального матеріалу.

Методи викладу навчального матеріалу: розповідь, пояснення, бесіда.

Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово.

Розповідь на заняттях основ економіки застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, з історії економічної науки, про проблеми економічного зростання в Україні тощо.

Значно частіше застосовують пояснення. Пояснення - це словесне тлумачення понять, явищ, термінів тощо. Пояснювати доводиться кожне основне поняття теми.

До розповіді і пояснення ставлять такі вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити досягнення дидактичної мети:

1. Достовірність змісту. Факти, які наводять учням, повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обгрунтованими. Не слід захоплюватися великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть явища або процесу, що вивчається

. Виклад матеріалу в логічно виправданій послідовності. поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв'язку з цим під час пояснення процесів або явищ доцільно вдаватися до аналітико - синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів із явищем в цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) явище на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до явища у цілому, розглянувши його глибше і докладніше.

. Емоційність викладу. Якщо вчитель залишається байдужим під час викладання навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам'ятовують їх.

Пояснення і розповідь можна будувати в індуктивній послідовності, починаючи з ознайомлення учнів з конкретними фактами і явищами, поступово переходячи до формулювання загальних понять і висновків. Так, якщо повернутись до наведених вище теорій, що розкривають явище безробіття, і співвіднести чинники попиту і пропозиції на ринку праці з наведеними поясненнями причин безробіття, то можна зробити висновок про те, що все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття в період циклічного спаду виробництва, то воно виникає через невідповідність між пропозицією та попитом, що загрожує скороченням виробництва і появою безробіття. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології виробництва, то воно виникає через гнучку структуру ринку праці. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то у такому випадку спостерігається зв'язок між рівнем зарплати і рівнем зайнятості.

Застосовується і дедуктивний спосіб усного викладання, коли його починають із роз'яснення загальних понять і положень, які потам ілюструють конкретними прикладами. Так, наприклад, у процесі розгляду проблем економічного зростання в Україні можна спочатку назвати основні чинники економічного зростання, а потім перейти згляду кожного з них

Бесіда - це питально-відповідальний метод навчання. Вчитель повинен керуватися такими вимогами до бесіди: опиратися на раніше засвоєні учнями знання і їх життєвий досвід; детально продумувати систему запитань з теми уроку; послідовно задавати запитання учням, вислуховувати їх відповіді, уточнювати і доповнювати висловлювання.

Для підготовки і побудови бесіди доцільно:

• розбити навчальний матеріал на невеликі логічно закінчені порції;

• розмістити ці порції у строгій логічній послідовності;

• сформулювати стосовно до кожної порції запитання до учнів у такій формі, щоб на нього вони змогли дати, як правило, однозначну відповідь;

• уявити собі передбачувані відповіді учнів;

• намітити необхідні уточнення і доповнення до відповідей учнів і сформулювати висновки.

Бесіда вимагає більшої затрати навчального часу на вивчення одного і того ж матеріалу, ніж розповідь або пояснення. Але ефективність бесіди у формуванні свідомості і міцності засвоєння навчального матеріалу учнями, у розвитку їх самостійності і пізнавальної активності значно вища.

Форми навчального процесу поділяються на:

Загальні, які використовуються усіма навчальними закладами, поділяються на: 1) навчально-планові, що відбиваються в навчальному плані, розкладі (лекції, уроки семінари, практичні заняття, контрольні та самостійні роботи); 2) позапланові (конференції, симпозіуми, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, факультативи, конкурси, змагання).

Специфічні: робота на комп'ютері, виробнича практика, ділові ігри, робота творчих колективів.

Система форм вищої економічної освіти:

         лекції;

         семінари, практичні заняття;

         робота на комп'ютері;

         індивідуальна співбесіда;

         реферати, контрольні, курсові роботи;

         самостійна робота студентів;

         ділові ігри;

         теоретичні конференції;

         консультації викладачів;

Лекція. Лекція в педагогічній літературі визначається як систематичне послідовне викладання вчителем навчального матеріалу для учнів.

Лекції в школі не можуть бути академічними, строго науковими, як у вищих закладах освіти. їм повинна бути властива висока емоційність, довірчість, наближеність до бесіди з аудиторією тощо.

Лекція, так само як урок, реалізує навчальну, виховну і розвиваючу мету навчання.

У підготовці і проведенні лекції можна виділити такі основні елементи:

. Визначення тематики лекцій. Теми лекцій визначаються вчителем до початку навчального року під час тематичного планування матеріалу програми предмета основ економіки. Не кожну тему або розділ доцільно вивчати, використовуючи лекцію. Для лекції підходить навчальний матеріал, який вміщує велику кількість інформації і є ключовим

Лекція може бути ввідною (на початку вивчення теми), поточною (у процесі вивчення теми) і оглядовою (підсумковою).

Визначивши тему лекції, вчитель встановлює її місце у системі уроків з відповідного розділу програми. При цьому визначається доцільність проведення семінарського заняття.

. Добір навчального матеріалу до лекції. Систематизація матеріалу до лекцій здійснюється вчителем заздалегідь. Учитель повинен постійно знайомитись з новими книгами, статтями із журналів, методичними рекомендаціями, передовим педагогічним досвідом. Прочитаний і вивчений матеріал учитель використовує під час підготовки до занять, у тому числі лекційних. Якщо проаналізувати методичну літературу для вчителів, то можна побачити, що вона має різну спрямованість. В одній групі літератури викладено фактичний матеріал, що вивчається на заняттях з основ економіки. Звичайно, викладають його значно ширше і глибше, ніж відображено в шкільних посібниках, бо вчитель повинен знати набагато більше, ніж учні. Для цього вчитель використовує додаткову літературу. Другу групу становить література, в якій вміщено поради щодо проведення лекцій. Такі поради наводяться в журналі «Географія та основи економіки в школі» та ін.

3. Складання плану лекції. Під час планування визначається мета лекції, виділяються основні питання, враховується рівень готовності учнів до сприймання матеріалу. При цьому вчитель визначає і діяльність учнів, тобто розробляє методичний хід лекції. В загальному вигляді вона виглядає так:

.Тема лекції.

. Мета: навчальна, виховна, розвиваюча.

3. Хід лекції:

         підготовка учнів до сприймання матеріалу (оголошення теми, мети і основних питань, які будуть розглядатися на лекції та зміст самостійної роботи учнів тощо);

         виклад учителем матеріалу лекції;

         формулювання висновку, підбиття підсумків лекції;

визначення подальшої роботи учнів за темою лекції.

. Організація самостійної роботи учнів на лекції, керівництво нею (записування основних положень лекції у вигляді пунктів, тез, конспекту; підготовка повідомлень за окремими питаннями теми тощо).

. Використання наочних посібників і засобів навчання.

. Підготовка учнів до подальшої роботи над темою

. Методичні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на лекції.

Лекція - це усний твір, який народжується в аудиторії, і вчителю ніяк не можна читати текст лекції з листка, адже перед ним знаходяться підлітки, а встановити з ними необхідний діловий контакт, дивлячись у конспект, неможливо. У зв'язку з цим учителю доцільно записати зміст лекції у вигляді розгорнутого плану і сформулювати проблеми, намітивши таким чином напрям самостійного пошуку учнів.

Відомо ряд традиційних прийомів збудження інтересу учнів до лекцій:

ü  «апеляція до особистості лектора» (наведення вчителем прикладів із власного життя);

ü  «апеляція до безпосередніх інтересів учнів» (місце і роль набутих учнями знань на лекції у подальшому їхньому навчанні);

ü  «освіжаючий відступ». На лекції учні найбільше втомлюються на десятій і тридцятій хвилинах. У цьому випадку вчитель може сказати деякий жарт, каламбур, щоб викликати сміх в аудиторії;

ü  «аплікація» (підготовка 2-3 учнів, які виступають перед аудиторією з деякими повідомленнями за темою лекції").

На лекції має відбуватися взаємодія учнів із навчальним матеріалом на рівні ознайомлення. Щоб учні змогли розширити набуті знання, уміли застосовувати їх на практиці, потрібні семінарські і практичні роботи. У зв'язку з цим доцільно завершувати кожну лекцію коротким роз'ясненням про порядок подальшого вивчення теми на уроці, семінарі або під час практичної роботи

Семінарське заняття визначається в методиці як форма навчального процесу, яка являє собою колективне обговорення учнями теми під керівництвом учителя. На семінарському занятті учні набувають умінь самостійної роботи з книгою (читання, конспектування, складання тез, плану тощо), підготовки виступів, висловлювання своїх суджень з приводу відповідей інших учнів. Як правило, семінар - це продовження роботи над темою, яка розглядалась на лекції.

Підготовка до семінару починається за 1,5-2 тижні до його проведення. Вчитель знайомить учнів із темою семінару, називає питання, які будуть розглядатись, і визначає список основної і допоміжної літератури.

Структура семінарського заняття охоплює вступне слово вчителя, обговорення учнями теми семінару, заключне слово вчителя.

У вступному слові вчитель виділяє головну ідею заняття. Ця ідея повинна спрямовувати колективну роботу учнів, має бути орієнтиром у їх виступах, повідомленнях. Після вступного слова вчителя семінар може бути побудований у формі бесіди всієї групи учнів або обговорення раніше підготовлених доповідей за визначеною темою.

У заключному слові вчитель підбиває підсумок заняття, чітко формулює всі висновки і оцінює виступи учнів.

До наочних методів навчання відносять навчальне ілюстрування і демонстрування. Зазначені методи знаходять досить широке застосування у процесі вивчення різних дисциплін. У процесі навчання основ економіки більшою мірою застосовують ілюстрування і демонстрування кінофільмів (діафільмів).

Метод ілюстрування передбачає показ учням ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, графіків, блок − схем, моделювання ситуацій з використанням комп'ютерних засобів тощо. На уроках основ економіки найчастіше доводиться ілюструвати таблиці і графіки

Підвищенню ефективності засвоєння знань сприяє також використання на уроках основ економіки блок - схем. Блок - схема може бути використана уже на першому уроці під час вивчення нового матеріалу, а також під час повторення чи закріплення вивченого матеріалу.

У процесі вивчення окремих тем курсу основ економіки доводиться демонструвати кінофільми. Так, програмою передбачено ознайомлення учнів зі змістом виробництва та його основними елементами, продуктивністю та інтенсивністю праці тощо. Вивчення цих питань за допомогою плакатів чи блок - схем не створює в учнів повного уявлення про виробництво. Провести екскурсію на виробництво мають змогу далеко не всі школи. На допомогу приходить кіно

Застосуванню кінофільму на уроці передує підготовка вчителя, який проглядає його і, виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще вписати кінострічку в канву уроку.

В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений учителем, або узагальнити його. У зв'язку з цим можуть бути різні форми поєднання слова вчителя з демонструванням кінофільму:

. Пояснення перед демонструванням (настанова на сприймання). Якщо у фільмі розглядати досить складні питання, а в кадрахзустрічаються дрібні деталі, учнів треба готувати до сприймання навчального матеріалу.

. Демонстрування фрагмента фільму, а потім пояснення (бесіда) за змістом фільму і навчальним матеріалом.

. Демонстрування супроводжується поясненням (синхронним коментуванням фільму вчителем, яке виникає у зв’язку з тим, що дикторський текст не завжди буває задовільним для конкретної аудиторії)

Також на уроках основ економіки можна використовувати і проблемне навчання. Одним із дійових шляхів розвитку мислення учнів є зближення процесів пізнання й навчання. Процеси пізнання й навчання мають багато спільного. Як і при науковому пізнанні, так і під час навчання людина вступає в контакт з об'єктами пізнання і вивчення, використовує багаті можливості свого мислення тощо. Але результатом наукового дослідження є відкриття нового для суспільства, а результатом навчання - «відкриття для себе» в процесі засвоєння навчального матеріалу. Отже, між процесами навчання й пізнання можна проводити тільки аналогію. Однією із важливих систем пізнання можна вважати проблемність у навчанні.

Проблемність базується на протиріччях, що виникають у процесі вивчення навколишніх предметів, явищ тощо. Вчений, винахідник це протиріччя виявляє сам, спираючись на глибокі знання, досвід тощо. Протиріччя викликає в нього певний психологічний стан, пов'язаний з бажанням установити причини наявної невідповідності - проблемну ситуацію. Виникає задум, проблема, розв'язуючи яку, вчений відкриває нові закономірності, закони та ін.

Помітити такі протиріччя в навчальному матеріалі учень не зможе. Йому треба допомогти. Найкращим засобом для цього служить завдання, яке викликає в учнів теоретичне або практичне за-труднення, пов'язане з певними протиріччями. Таке завдання називають проблемним. Воно може бути подане у формі запитання, задачі або практичного завдання.

Процес навчання, який моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований на відкриття учнями нових знань і способів дій, називають проблемним. Його сутність полягає у постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні, сприйнятті і розв'язанні їх у ході спільної діяльності учнів і вчителя.

Отже, проблемні ситуації в процесі навчання виникають, коли учні стикаються з суперечливими факторами, закладеними в предметах і явищах природи, або з невідповідністю між відомими знаннями чи способами дії і невідомими, тобто тими, які потрібно здобути в процесі пізнання [13, с.68].

Окрім основних методів навчання на уроках основ економіки доцільно використовувати інтерактивні методики викладання такі як: проективна та моделююча технологія навчання.

Проективна технологія навчання.

В основу проективної технології навчання покладена ідея, яка охоплює сутність поняття "проект", його прагматичну спрямованість на вирішення як теоретичної, так і практичної проблеми. Результат вирішення відповідної проблеми можна побачити, усвідомити і застосувати у реальній практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити учнів самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми, уміти прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів її вирішення.

Проективна технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, частково - пошукових і проблемних методів навчання.

Основні вимоги до проективної технології навчання:

. Наявність проблеми (задачі), яка вимагає інтегрованих знань, пошукової діяльності для її вирішення (наприклад, визначення основних мотивів інтеграції України у світову економіку, дослідження причин безробіття, проблема подолання екологічної кризи тощо).

. Пізнавальна, теоретична і практична значущість передбачуваних результатів.

. Самостійна індивідуальна або групова робота учнів над проектом.

. Використання дослідницьких методів, які передбачають певну послідовність дій:

а) визначення проблеми і завдань дослідження;

б) висунення гіпотези її вирішення;

в) обговорення методів дослідження;

г) обговорення способів оформлення кінцевих результатів (захисту, творчих звітів, переглядів тощо);

ґ) збір, систематизація і аналіз одержаних даних;

д) підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація.

Розрізняють такі типи проектів: дослідницькі, ігрові, інформаційні, монопроекти та ін.

Дослідницькі проекти повністю підпорядковані логіці дослідження і мають структуру, наближену до справжніх наукових досліджень. Цей тип проектів передбачає обґрунтування актуальності визначеної для дослідження теми, формулювання проблеми дослідження, його об'єкту, предмету і мети, визначення завдань і методів дослідження, розробку шляхів її вирішення, обговорення одержаних результатів, висновки, оформлення результатів дослідження.

В ігрових (ролевих) проектах учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Результати цих проектів або намічаються на початку їх виконання, або проявляються лише на завершальному етапі виконання проекту. Як і в дослідницьких проектах, ступінь творчості тут дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є ролево - ігрова.

Інформаційний тип проекту спрямований на систематизацію інформації про той чи інший об'єкт, явище.

Структура дослідницької діяльності з метою інформаційного пошуку може бути такою: визначення предмета інформаційного пошуку; виділення етапів пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітична робота над зібраними фактами; формулювання висновків; оформлення результатів (обговорення, презентація, оцінка).

Монопроекти, як правило, проводяться у межах одного навчального предмета. Для цього вибираються найбільш складні для вивчення розділи або теми курсу. Такі проекти вимагають визначення не тільки мети і завдань дослідження, але й тих знань і вмінь, які учні повинні набути у процесі роботи над проектом. З цією метою заздалегідь планується логіка роботи на кожному уроці. У багатьох випадках робота над такими проектами продовжується у позанавчальний час, і, зокрема, у наукових товариствах учнів.

Усі названі вище типи проектів потребують правильного струк-турування, передбачення необхідних етапів, можливість збору та обробки даних, узагальнення і формулювання висновків. Під час підготовки проекту дуже корисною є технологія співробітництва, яка дозволяє всім учасникам проекту повноцінно усвідомлювати і засвоювати навчальний матеріал, додаткову інформацію і головне - навчитися працювати разом і самостійно.

Метод проектів - це один із видів педагогічних технологій. Як і інші методи, він може бути реалізований за допомогою різних засобів навчання, в тому числі нових інформаційних технологій. Це можуть бути комп'ютери, електронні бази даних, відеозаписи, а також книги, довідники тощо.

Моделююча технологія навчання основ економіки передбачає залучення учнів до ділових ігор та моделюючих вправ.

Ділова гра - це імітаційний процес систем, явищ і процесів, тобто процес аналізу, оцінки, вироблення і прийняття рішення для конкретної навчальної ситуації в умовах, максимально наближених до реальних.

Традиційно назву «ділові ігри» відносять до ігор, які відображають економічні процеси. Перша ділова гра була розроблена у Великобританії ще у 1912 році. Вона була спрямована на вивчення проблеми коливання збуту в умовах жорсткої конкуренції. У вітчизняній педагогіці ділові ігри почали застосовуватись у 30-х роках XX ст. їхні назви і форми дещо відрізнялись від сучасних, але основні концепції у них уже спостерігались. Вони називалися диспетчерськими іграми або організаційно-виробничими випробуваннями і мали багато спільного з військовими іграми на картах.

Однією з найважливіших ознак ділової гри є наявність в ігровому колективі загальної мети. її досягнення забезпечується певним порядком діяльності та взаємодії учасників гри, підведення їх до однієї мети, вирішення конфліктних ситуацій, що виникають під час проведення гри. Правильне формулювання спільної мети ігрового колективу дозволяє якісно побудувати структуру гри, раціонально сформулювати рольову мету учасників, намітити конфліктні ситуації, які необхідні для активізації ділової гри.

Для ділової гри обов'язкова наявність ролей, які учасники виконують згідно з правилами, встановленими для даної гри. Рольова мета учасникам визначається умовами гри. Для активізації ділової гри до неї вводять додаткову ігрову, рольову мету, яка стимулює певні конфліктні ситуації [13, с.81].

Будь - які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

.        Вступна частина (мета гри).

.        Підготовча частина (правила гри).

3.       Визначення ролей і ресурсів для кожної ролі.

.        Проведення ділової гри.

.        Аналіз результатів, підбиття підсумків гри.

Обов'язковими елементами ділової гри мають бути: об'єкт імітації, мета і завдання гри, галузь застосування, суть проблемної (конфліктної) ситуації, комплект ролей та функцій гравців, правила й умови гри, система ігрових оцінок.

Важливою умовою ефективного впровадження ігрових технологій є формування високого педагогічного професіоналізму. Саме викладач повинен володіти міцними професійними знаннями, високою психологічною культурою, бути інтелігентним і уважним. З цією метою в училищі проходять семінари, тренінги, засідання круглого столу, працює школа молодого педагога, методичне об’єднання класних керівників та майстерня педагогічного досвіду.

Мета роботи школи молодого педагога полягає в систематизації та узагальненні досвіду роботи з впровадження новітніх педагогічних технологій.

Саме викладачі спецдисциплін навчального закладу забезпечують формування професійних навичок майбутніх кваліфікованих робітників. Вони працюють над розвитком творчого працівника, що є не лише носієм певної суми знань, а й здатний вирішувати виробничі завдання на достатньому науково-технічному рівні і з відповідним ступенем ризику.

Під час проведення ділових ігор ми ставимо перед собою ряд таких завдань заняття, як розвиток логічного мислення в учнів, активізація розумової діяльності, формування у них потреби в навчанні, оскільки демонструється можливість застосування набутих знань, що, в свою чергу, сприяє розвитку інтересу до обраної професії.

Сучасний ринок праці потребує творчо мислячих кваліфікованих робітників. Сьогоднішньому учню недостатньо лише поглинання "готової” інформації[4, с.36]. .

Викладачі навчального закладу під час проведення ділових ігор намагаються навчити учня самостійно шукати способи розв’язання проблем, пов’язаних з реальними ситуаціями у житті, з майбутньою діяльністю.

Впроваджуючи ділові ігри у навчальний процес викладачами навчального закладу переслідувалася певна мета. Вона полягає в тому, щоб систематизувати та узагальнити досвід роботи в напрямку ігрових технологій, показати ефективність застосування ділових ігор піл час проведення занять та доречність впровадження їх в навчальний процес ПТНЗ.

Ділова гра в контексті сучасних педагогічних реалій належить до інноваційних форм. Особливість цього методу полягає в імпровізованому розігруванні учасниками гри різних ролей у заданій проблемній ситуації .

Викладачі спецдисциплін мають досвід розробки та впровадження в навчальний процес ділових ігор. Вибір такої технології навчання не випадковий, адже забезпечує навчання учнів в діяльності, сприяє організації колективної діяльності мислення та використання групи як засобу розвитку індивідуальності, розвиває у учнів вміння спілкуватися, мислити, здатність до практичної дії.

Педагоги навчального закладу практикують ділові ігри при проведенні узагальнюючих занять по темах, на яких учні систематизують та використовують знання з даної теми або розділу. Ділова гра дає можливість не лише сформувати, розвинути й поглибити професійні здобутки, але й виявити фонові знання, їх міжпредметні зв'язки, діапазон фахового використання. Прикладом є розробка ділової гри «Естафета» з предмету «Економіка» по темі «Попит, пропозиція та ціна рівноваги» (Додаток1).

В діловій грі синтезуються ознаки методу аналізу конкретних ситуацій і рольових ігор[3, с.19]. Викладач під час ділової гри моделює діяльність підприємства. Учні знайомляться з об’єктом ігрового моделювання, вхідними даними, ігровою ситуацією, функціями учасників гри, правилами і методикою її проведення, а також з системою оцінювання, функціями експертної групи.

Далі учням повідомляється порядок проведення гри:

провести загальний аналіз виробничої ситуації;

встановити причини, які призвели до летального наслідку з урахуванням усіх обставин ситуації;

підготувати варіанти обґрунтування колективного рішення виробничої ситуації;

запропонувати свій варіант заходів, який виключив би повторення подібних ситуацій в майбутньому;- обговорити варіанти прийнятих рішень.

Викладач є керівником гри, який приймає або не приймає запропоновані рішення. Комплексне використання проблемних, імітаційних, модульних технологій навчання сприяє формуванню в учнів вмінь осмислено аналізувати технологічні процеси, виявляти причини випуску нестандартної продукції та розробляти заходи щодо їх усунення, творчо підходити до виконання роботи.

Принциповою особливістю ділової гри є її проблемно-ситуативний характер, бо вона передбачає визначення певних професійних завдань і спонукає до пошуку правильних варіантів їх виконання. Саме таким чином, через гру, відбувається включення майбутніх фахівців у сферу їхньої професійної діяльності.

Використовуючи ігрові технології під час занять викладачі навчального закладу постійно доводять факт, що ділова гра - це засіб формування професійних навичок і вмінь, розвитку і вдосконалення здібностей учнів, етики спілкування. Використання ділових ігор забезпечує процес формування і розвитку людини, як освіченої, творчої особистості, яка здатна не тільки побудувати суспільство, але і ефективно функціонувати в ньому.

Ефективність роботи в напрямку використання ігрових технологій залежить від тісної співпраці викладача та учня. Перспективою роботи ми бачимо не тільки участь учнів у ділових іграх, а й залучення їх до розробок та проведення ділових ігор у навчальних групах. Ця робота буде сприяти творчому розвитку учнів, формування у них самостійності, відповідальності, креативного мислення.

Використання методів ігрового навчання в процесі професійної освіти є досить актуальним, так-як воно допомагає зорієнтуватися в теперішній соціально-економічній ситуації, яка існує в нашій країні.

Будь - які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

.        Вступна частина (мета гри).

.        Підготовча частина (правила гри).

3.       Визначення ролей і ресурсів для кожної ролі.

.        Проведення ділової гри.

.        Аналіз результатів, підбиття підсумків гри.

Обов'язковими елементами ділової гри мають бути: об'єкт імітації, мета і завдання гри, галузь застосування, суть проблемної (конфліктної) ситуації, комплект ролей та функцій гравців, правила й умови гри, система ігрових оцінок.

Наведемо приклад організації і проведення ділової гри «Ринок пшениці» на уроці «Взаємодія попиту і пропозиції», запропонованої авторами Л.П. Крупською та ін.

З цією метою доцільно поділити учнів класу на дві однакові за кількістю групи: продавці та покупці.

Кожен учень під час всієї гри виконує одну й ту ж роль (продавця або покупця). Всім продавцям і покупцям видаються картки різних кольорів. Учень має здійснити операцію з контрагентом за умовою, відображеною на картці. Наприклад, якщо продавець має картку, в якій сказано, що він повинен продати пшеницю не нижче, ніж по 25,5 грн., то він може продавати по 25,5 грн., 26,0 грн. тощо.

Якщо покупець має картку, в якій сказано, що він повинен купити пшеницю не дорожче, ніж за 25,5 грн., тоді він змушений шукати того продавця, котрий продасть йому за 25,5 грн., 26,0 грн. тощо.

Учитель організовує перший раунд гри, в якому кожен учень має здійснити першу угоду і занотувати дані у свою облікову картку. Після цього підходить до вчителя і замінює цю картку на нову того самого зразка (покупець - продавець). Далі він проводить другу угоду, щоразу замінюючи картку, здійснюючи якнайбільше угод упродовж раунду (10 хвилин). Аналогічно можна провести другий раунд. Після кожного раунду вчитель проводить підсумки, відзначає найу - даліших продавців і покупців.

З метою визначення рівноважної ціни на умовному ринку вчитель організовує третій раунд. Для цього під час гри він заповнює облікову відомість класу, занотовує кількість угод. При цьому робить позначку вертикальною рискою кожної угоди за певною ціною. Для полегшення цієї роботи вчитель пропонує учням, щоб вони під час зміни картки голосно називали ціну здійсненої угоди. У цьому раунді особистий рахунок не потрібний. Після закінчення раунду вчитель визначає ціну, за якою здійснено найбільшу кількість угод [13, с.82].

Це і є фактична рівноважна ціна.

На закінчення вчитель визначає переможців (покупців або продавців) гри. Якщо кількість угод за ціною, вище рівноважної, перевищує кількість угод за ціною, нижче рівноважної, тоді перемогли продавці. У противному разі переможцями виявляться покупці.

Моделюючі вправи - це комплексний вид пізнавальної діяльності. Вони відрізняються від навчальних ігор тим що в них учні виконують роль реальних персонажів: власників магазинів, покупців, виробників тощо. Перед учнями ставиться кінцева мета, яку вони мають досягти, наприклад одержання прибутку.

Основною перевагою моделюючих вправ є те, що вони викликають зміну внутрішніх настанов учнів, сприяють формуванню позитивного ставлення до навчального предмету і його цілям. Добре розроблені моделюючі вправи дають учням можливість набути практичних навичок у прийнятті рішень з важливих проблем, познайомитись із теоретичною моделлю реального життя, наприклад, як на ринках встановлюються ціни.

Одним із методів інтенсивного навчання є "мозковий штурм''' чи "мозкова атака". Цей метод полягає в колективній творчості з вирішення якоїсь проблеми. В пошуках істини учасники зустрічі думають над певною проблемою чи гіпотезою, доповнюють один одного, підхоплюють і розвивають корисні ідеї, виявляють свої творчі здібності, розвивають творче мислення. Від дискусії метод «мозкового штурму» відрізняється новизною проблеми і відсутністю готових рішень, більшою самостійністю і творчою активністю учасників, комплексним підходом до вирішення проблеми.

Учителю можна запропонувати такий порядок проведення «мозкового штурму»:

. Визначте основні правила.

. Ознайомте учнів із проблемою, яку треба розв'язати.

. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

. Записуйте їх у міру надходження. Не вносьте в ідеї жодних коректив.

. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.

6. Намагайтеся уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей.

. Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї.

8. Наостанок обговоріть та оцініть запропоновані ідеї [13, с.83].

У процесі проведення «мозкового штурму» враховуйте такі поради:

• під час «висування ідей» не пропускайте жодної. (Якщо ви будете оцінювати їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові й досконаліші);

• необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей.

Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму» не вдасться отримати низки ідей, це можна пояснити тим, що учасники й учасниці піддають свої ідеї самоцензурі - двічі подумають, перш ніж висловляться);

• потрібно якомога більше ідей. Зрештою, кількість породжує якість (У разі висування великої кількості ідей учасники зможуть дати простір своїй уяві);

• спонукайте всіх учасників розвивати та змінювати ідеї інших; об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто зумовлює висування нових, які перевершують попередні.

Запропонуйте учням:

• Кажіть усе, що спадає вам на думку.

• Не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших.

• Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким.

• Розширюйте запропоновані ідеї.

Виправдовує себе застосування на уроках основ економіки кооперовапого навчання. Щоб навчання за цією формою було більш ефективним, учителі-новатори залучають учнів до роботи на уроці групами (командами). В кожній команді (5-6 осіб) мають бути учні з різними рівнями успішності: відмінники, "середняки", відстаючі.

Весь навчальний матеріал уроку розподіляють на 5-6 модулів. Спочатку кожний член команди закріплюється за виконанням завдання одного модуля, а потім всією командою розглядається навчальний матеріал усіх модулів. Відповідальність за вивчення навчального матеріалу уроку покладається на кожного учня.

Досвід роботи кращих вчителів показує, що правильне використання такого підходу до організації навчального процесу дозволяє значно краще підвищити якість навчання у порівнянні з традиційними методами навчання [13, с.85].

Щоб розглянути одну із педагогічних умов, а саме - поетапна послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання, пропонується розглянути конспекти уроків із даних тем, практичнуну роботу та ділову гру. Слід зазначити, що дана тематика уроків підібрана відповідно до навчальної програми.

Конспект уроку

Тема: Пропозиція.Закон пропозиції.

Мета:1. Формувати в учнів поняття про зміст пропозиції;,

.Розвивати пізнавальні інтереси в учнів, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.

3.Виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Обладнання матеріали та інструменти: комп’ютер, мультимедійний проектор,

Дидактичні засоби:

·        робочий зошит;

·        мультимедійна презентація «Пропозиція, закон пропозиції»;

Методи навчання:

розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація.

Ключові слова : Пропозиція, величина пропозиції., ринок, витрати. ціна. прибуток.

Тип заняття:урок засвоєння нових знань

Клас : 10

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

І.Організаційна частина

ІІ.Перевірка опорних знань (актуалізація)

ІІІ.Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІV.Оголошення теми, мети, завдань уроку.

V.Засвоєння нових знань.

VI.Узагальнення і систематизація знань.

VII.Підсумок уроку.

Хід уроку

І. Організаційний момент

1)      запрошення учнів в клас (час - до дзвінка;);

2)      привітання;

)        перевірка присутності учнів за рапортом чергового; заповнення вчителем класного журналу;

4)     перевірка готовності учнів до заняття (наявність зошита,підручника);

5)      організація робочих місць учнів;

6)      призначення чергових вчителем.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Епіграф:

« Хто швидко виносить рішення, може швидко пожалкувати.»

П. Сір

«Купувати - означає продавати»

Франсуа Кене

«Якщо в тебе є щось краще - запропонуй, якщо ні - скорись.»

Латинська приказка

Бесіда.

Люди та фірми в економіці грають різні ролі: покупці і споживачі, виробники та продавці.

Поясніть, в чому різниця між покупцем і споживачем?

Що ми називаємо попитом?

Поясніть термін “ величина попиту ”.

Що впливає на величину попиту?

Від чого змінюється попит?

Фірма зацікавлена в отриманні прибутку. Яка формула прибутку?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда.

На попередньому уроці ми говорили про вплив цін на вашу поведінку, як покупців. Але для того, щоб угода відбулася, необхідні два ринкових суб’єкта: покупець і продавець. Якщо покупець уособлює в економіці попит, то продавець - пропозицію.

ІV.Оголошення теми, мети, завдань уроку

Використовуючи мультимедійний проектор, проектую на екран тему та мету уроку та оголошую її, учні в робочих зошитах здійснюють відповідні записи.

V.Засвоєння нових знань

План вивчення

. Що таке пропозиція і від чого вона залежить.

2. Закон пропозиції. Еластичність пропозиції.

1 Поняття, сутність, зміст пропозиції.

Пропозиція - це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок; визначається виробництвом, але не тотожне йому.

Конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за деякий період часу за певного значення ціни називається обсягом пропозиції.

Закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв’язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Математичним виразом закону пропозиція є функція пропозиці: QS=f(P), де QS - обсяг пропозиції товару, S - пропозиція.

Графічним відображенням функції пропозиції є крива пропозиції (рис. 2.1). Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиція, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій пропозиція (рис. 2.2).

До нецінових чинників пропозиції належать:

Ціни ресурсів (Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції)

Більш досконалі технології виробництва (дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самим ресурсами)

Число продівців на ринку(Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропозиції і навпаки )

• Фіскальна політика держави ( Податки скорочують пропозицію, а субсидії, навпаки, покривають частину витрат виробника, внаслідок чого пропозиція зро¬стає).

• В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропозицію, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропозиції зміститься ліворуч.

2. Закон пропозиції та її еластичність.

Закон пропозиції - при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Еластичність пропозиції - показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці - E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці - E<1). Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін.

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість виробничого процесу, час виготовлення продукту і особливість його до тривалого зберігання. Особливості виробничого процесу дозволяють виробникові розширити виробництво товару при підвищенні ціни, а при пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною.

Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника, коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілів за тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Фактори, що впливають на пропозицію.

Багато економістів виділяють такі фактори, що змінюють пропозицію:

Зміни в собівартості виробництва за рахунок цін на ресурси, зміни податків і дотацій, досягнень науки і техніки, нових технологій. Зниження собівартості дозволяє виробникові доставити на ринок більше товарів. Зростання собівартості призводить до протилежного результату - пропозиція знижується.

► Зміни цін на інші товари, зокрема на товари субститути.

► Індивідуальні смаки споживачів.

► Перспективні очікування виробників. При прогнозах щодо зростання цін в майбутньому виробники можуть скоротити пропозицію, щоб незабаром продати товар за вищою ціною, і навпаки, очікування падіння цін змушує виробників позбавитись товару якнайскоріше, щоб не зазнати збитків в майбутньому.

► Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію, оскільки чим більше постачальників товарів, тим вище пропозиція і навпаки, при зменшенні числа виробників різко скорочується пропозиція.

Крива пропозиції.

Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції - це витрати виробництва. Як відомо товари, виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше, тому що на даний момент пшеницю вигідно продати, ніж іншу культуру. І навпаки.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції - це технічний прогрес.

Новий посівний матеріал, більш ефективний трактор, краща комп'ютерна програма сівозміни - все це дозволяє фермерові понизити витрати виробництва і змінити пропозицію свого товару. Виробничі витрати - ключовий елемент довготривалої дії на «криву пропозиції».

Підсумки.

“ Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.”. (укр. нар. мудрість)

Пропозиція - це вся маса товарів, що є на ринку чи може бути доставлена на нього, яку передбачається продати за певною ціною у визначений проміжок часу.

Для вивчення пропозиції використаємо математичну модель, яка показує залежність кількості проданого товру, наприклад морозива, від ціни.

Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, а зі зниженням - падає. Тобто величина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від цін на товари та послуги. У ринкових умовах виробник готовий запропонувати більшу кількість товару за вищої ціни на нього.

Величина пропозиції − конкретна кількість товару, яка пропонується за кожну конкретну ціну.

Пропозиція, як і попит, також залежить від різних нецінових факторів. Це, зокрема, можливості виробити товар, організувати його реалізацію, часові, просторові та, зрештою, ситуаційні (свято, зима, спека чи дощ) або навіть побутові фактори. Вплив цих факторів виражається у зміні самої пропозиції, що відображається на графіку зсувом кривої пропозиції вправо чи вліво.

VI.Узагальнення і систематизація знань

Отже на сьогоднішньому уроці ми з вами ознайомилися із поняттям пропозиції та закону пропозиції, розглянули від чого вони залежить. І для того, щоб подивитися як ви засвоїли нову тему ми зіграємо у невеличку гру.

Робота в групах. Я об’єднаю вас у 2 групи і вашим завданням буде написати як найбільше прикладів:

1. Навести приклади ситуацій, коли на пропозицію підручників впливають нецінові фактори.

2. Хто на ринку представляє пропозицію?

3. Який зв’язок між ціною і кількістю запропонованого товару?

Гра «Займи позицію».

Назвіть основні фактори, які впливають на зміну пропозиції. І поясніть їх важливість.ІІ. Підведення підсумків заняття.

. Рефлексія:

Що сподобалося на уроці?

Які труднощі ви відчули під час засвоєння нового матеріалу?

2. Повідомляю про досягнення цілей заняття.

.Мотивація та оголошення оцінок.

.Повідомляю домашнє завдання: вивчити із підручника тему 2.

Ділова гра

Матеріали:

Матеріал 2:

Кольоровий папір, конверти, лінійка, шкільний метр, ножиці, скотч, кольорова крейда, олівці.

Папір ( всі кольори) заздалегідь нарізати на прямокутники трьох розмірів:

Маленькі-5см х 5 см

Середні-5 см х 6 см

Великі - 5 см х 8 см, розкласти їх по конвертам

Слово вчителя

Сьогодні на уроці ви будете виконувати вправу “Всі хот - доги добрі -вибирай на смак!”. Під час гри буде утворено декілька фірм, які виробляють однакові хот - доги, і які намагаються завоювати ринок. Фірма повинна, використовуючи всю інформацію, яка у них є, прийняти рішення про величину необхідних витрат на виробництво хот - дога. Витрати фірми будуть залежити від витрат на сировину, обладнання та заробітну плату.

Мета фірми - обґрунтувати ціну хот - дога, враховуючи, що покупці віддають перевагу низьким цінам, але фірма несе збиток, якщо очікувана ціна буде менше витрат.

Крок 1.

Об’єднати учнів у команди по 4 чоловіка. Кожна команда - це фірма, яка виробляє хот - доги.

Запропонувати командам придумати назву своїй фірмі і вибрати капітана - експерта фірми. Записати назви команд на дошці.

Крок 2.

Роздати учням опис вправи ( матеріал 1) і опрацювати з учнями правила.

Крок 3.

Роздати учням матеріал 2.

Крок 4.

Обговорити, від чого залежить величина витрат утвореної фірми

( вибір інгредієнтів, місце знаходження кіоску, заробітна плата, арендна плата).

Витрати виробництва - це сума всіх витрат, величина, нижче якої фірма не може назначити ціну.

Слово вчителя: Зверніть увагу на вислови, які є на дошці!

Крок 5.

Дати фірмам час, для того, щоб обговорити передбачувану величину своїх витрат.

Крок 6.

Запросити учнів для демонстрації розрахунків до дошки всіх своїх витрат по продажу хот - догів.

Крок 7.

Запросити експертів визначити свої витрати за допомогою ценометра. (Ціна ділення дорівнює 1 копійці).

Результати вимірювання записати на дошці.

Крок 8.

Чому в деяких фірмах витрати на виробництво:

Рівні ( 3,00 = 2 х 5+ 2 х 6 +5 х 6)

Мінімальні (2, 50 = 5 х 5)

Максимальні ( 4 = 5 х 8)?

Які фірми готові продавати хот -доги по мінімальній ціні -2,50?

Підрахувати і записати цю ціну і кількість фірм на дошці в двух колонках.

Запропонувати подальшу ціну ( по зростаючій ціні). Хто готовий продати по цій ціні? Продавці, які бажали продати по мінімальній цін, готові продавати і по вищій ціні.

Складемо таблицю (шкалу пропозиції):

Робота з графіками.

Крок 9.

За даними таблиці побудувати криву що позначається літерою S. Абсциса слугує для позначення кількості фірм Q,які спроможні продавати товар на ринку, ордината позначає рух ціни Р, яка відображає готовність фірми продавати свою продукцію відповідно кожній запропонованій учасниками ціні.

Якими повинні бути ціни, щоб стимулювати виробників збільшувати виробництво товарів?

Дайте визначення пропозиції.

Сформулюйте закон пропозиції, спираючись на отриманні данні таблиці і графіків.

Записати цей закон у зошити.

Пропозиція - це та кількість товарів, яку продавці готові виставити на продаж за різними можливими цінами у певний момент часу.

Закон пропозиції - при всіх різних рівних умов продавці пропонують більше товарів при вищих цінах, і навпаки.

Шкала пропозиції - дані, які показують кількість товарів, запропонованих на ринку при кожній конкретній ціні.

Крива пропозиції - графічне відображення прямого зв’язку між ціною товару і величиною пропозиції.

Зміна ціни зумовлює рух точки (Величини пропозиції) вздовж цієї кривої. Але що здатне змусити вас виробників доставляти більше товарів за незмінними цінами? Від яких нецінових чинників залежить пропозиція?

Крок 10.

У місті мер ввів новий податок на кожний вироблений хот - дог!

Що таке податки? (Податки - обов’язкові платежі у державу)

Роздати кожній фірмі по білому квадрату. Запитати : як вплине цей податок на витрати, що відбудеться з доріжкою витрат?

Представники кожної команди змінюють свою дорожку, а експерти вимірюють і записують результат.

Що відбулось з витратними доріжками ( вони подовшили), що відбулось з величинами витрат ( зросли).

Крок 11.

Порівняти значення нової і старої шкали пропозиції. Що відбулось з величиною пропозиції при кожній ціні? (зменшилась).

Порівняти положення старої і нової кривої пропозиції. (Є зсув!)

Крок 12.

Відбулось зміна технології виробництва хот - догів.

Ножицями відрізати приблизно рівні частини від прямокутників одного кольору на витратних доріжках кожної фірми( наприклад, за новою технологією

менше включаємо піч, менше витрачаємо електроенергії - різати синій прямокутник)

Запросити експертів виміряти довжину доріжки і записати результат.

Знову пройти крок 10 - 11. Що відбулось з пропозицією? Як зсунулась крива пропозиції

Обговорення.

Збільшення витрат зменшувало пропозицію і навпаки. При зменшенні пропозиції крива пропозиції зсувалась вправо - вниз.

В усіх перелічених випадках за незмінної ціни виробник або збільшує, або зменшує обсяг пропозиції. При цьому виробник “пересувається ” з однієї кривої пропозиції на іншу. Якщо чинники призводять до збільшення пропозиції, тоді крива переміщується праворуч і посідає положення S1; якщо ж пропозиція зменшується, крива переміщається ліворуч і займає положення S2.

- Що відбудеться з кривою, якщо збільшиться арендна плата?

Якщо подорожчають кулінарні вироби: пиріжки, тістечка?

Роздатковий матеріал для учнів.

Матеріал 1.

Вправа “Всі хот - доги гарні, вибирай на смак!”

В місті створюється декілька фірм, які займаються виробництвом

хот - догів.

Всі хот - доги однієї якості.

Кожний хот- дог складається з сосики, булочки, кетчупа.

Щоб реалізувати хот - доги потрібні продавець, кіоск, піч тощо.

Фірма повинна визначити величину витрат ( великі, середні, малі) по кожній складовій, використовуючи паперові прямокутники різного кольору і різного розміру.

Фірма складається з 4 чоловік : експерта і спеціалістів.

Експерт визначає спеціалістів: по виробництву, по обладнанню, по кадрам

Під час вправи спеціалісти повинні:

·   вибрати розмір витрат;

·   пояснити вибір перед своїм експертом;

·   скласти на дошці різнокольорову доріжку витрат, використовуючи різні паперові прямокутники та скотч.

Експерт вимірює витрати спеціальним цінометром, кожне ділення якого дорівнює 1 копійці і об’являє величину затрат своєї фірми - виробника.

.2 Постановка експерименту та результати експериментального навчання

У ході педагогічного експерименту, що проводився в три етапи була проаналізована поетапна послідовність дій викладача училищ щодо використання відповідних методів , форм і прийомів навчання, з’ясовано і обґрунтовано оптимальні педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції у процесі вивчення основ економіки у професійно-технічному училищі.

Експериментально − дослідну роботу можна поділити на три етапи: консультувальний, пошуковий і формувальний.

На першому, консультувальному етапі вивчалась та аналізувалась психолого − педагогічна література з проблемами дослідження, визначалися підходи до розв’язання поставлених задач, формулювалася робоча гіпотеза.

На другому, пошуковому, етапі на підставі діагностики стану досліджуваної проблеми в теорії і практиці навчання економіки створювалася система різнорівневих задач та розроблялися методичні рекомендації до педагогічних умов формування уявлення про ринковий механізм у процесі вивчення основ економіки у професійно-технічному училищі і матеріали до формувального експерименту.

На третьому, формувальному етапі, проводилася дослідно-експериментальна робота. Для проведення експериментальної роботи було обрано дві групи: експериментальна і контрольна.

Саме формувальний експеримент передбачав три етапи: підготовчий,основний і заключний.

На підготовному етапі, перед проведенням експерименту. Здійснюється діагностування рівня знань учнів в обох групах. Для цього була проведена самостійна робота з основ економіки. За даними показниками самостійної роботи було встановлено, що на початку експерименту рівень сформованості знань школярів був майже однаковим: найменша кількість респондентів мала середній рівень знань, найбільша - низький рівень. Було здійснено підготовку до експериментальної роботи.

Основний етап формувального експерименту передбачав впровадження в навчання (експериментальної групи) нових методів, форм та прийомів навчання, що сприяли б кращому засвоєнню навчального матеріалу з основ економіки. Перевірялася їх ефективність та вплив на краще засвоювання учнями нового матеріалу з основ економіки. Коригувався зміст та форми проведення методів навчання, здійснювалися узагальнення і систематизація.

Під час заключного етапу формувального експерименту здійснювалася обробка результатів експериментальної роботи, їх статистична оцінка та оформлення магістерської роботи.

На пошуковому етапі експериментального дослідження було проаналізовано і виділено зміст, засоби прийоми і форми організації навчальної діяльності учнів з основ економіки. Цей етап експерименту допоміг з’ясувати і обґрунтувати оптимальні педагогічні умови формування уявлення про ринковий механізм у процесі вивчення основ економіки.

Початковою точкою застосування розробленої методики є рівні сформованості в учнів знань з основ економіки.

Озброєння школярів необхідними знаннями і вміння засвоювати новий матеріал сприяло формуванню у них навичок орієнтування в новому матеріалі і його застосування.

Щоб оцінити засвоєння знань за допомогою різних форм та методів подання нового матеріалу із основ економіки, в процесі експериментального навчання було запропоновано дві схеми проведення пари із основ економіки на одну й ту ж тему але із використанням різних методів та способів організації навчання. Таким чином можна було побачити усі педагогічні умови у формуванні нових знань та уявлень.

Для визначення рівня сформованості нових уявлень про ринковий механізм ми виходили з того, що нові вміння і знання є дуже важливими і не замінними у діяльності будь-якого фахівця, і визначалися як сукупність чітких знань з даної теми.

Як видно з таблиці 1, на початку експерименту суттєвої різниці розподілу учнів контрольної та експериментальної групи за рівнями ефективності засвоєння їх знань практично не існувало. Розбіжність у показниках не перевищувала 4%. Наприкінці експерименту ця різниця, як видно із таблиці 2, стала значною, адже на початку експерименту ще не відбулося цілеспрямованого впливу на процес засвоюваних знань учнями.

Таблиця 1

Кількісні показники розподілу учнів за рівнями формування нових уявлень з теми початок проведення експерименту,%

Таблиця 2

Кількісні показники розподілу учнів за рівнями формування нових уявлень з теми на кінець проведення експерименту у, %

У контрольній групі розподіл учнів за рівнем педагогічних умов формування нових уявлень з теми змінився несуттєво, що не можна сказати про експериментальну групу. В ній зменшився показник низького рівня і збільшився показник високого рівня.

Порівняльну динаміку змін показників наведено на діаграмі (рис.1). Діаграма виразно засвідчує, що на початку експерименту показники розподілу учнів за рівнем педагогічних умов засвоєння нових знань суттєво не відрізняються.

За результатами експериментального дослідження ситуація суттєво змінюється.

Рис.1. Порівняльна динаміка змін показників знань учнів

Експериментальна частина нашого дослідження передбачала з’ясування ефективності використання різних методів навчання для кращого засвоєння нових знань, а саме експериментально перевірити педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції.

Після вивчення нового матеріалу з використанням ефективних форм та методів навчання було проведене тестування із даної теми. За правильну відповідь виставляли «1», а при помилковій відповіді чи неправильній відповіді - «0». Коефіцієнт засвоєння вираховується за формулою:

Кзас = (Бу∙100%)/п,

де Бу - сума умовних балів,

п - число компонентів.

Рівні сформованості знань визначаються згідно таблиці 3.

В останньому етапі експериментального дослідження брали участь учні експериментальної і контрольної груп. Результати контрольної роботи в обох групах виявили різні рівні знань.

Таблиця 3

Визначення рівнів сформованості нових знань учнів

Таблиця 4

Узагальнені дані учнів експериментальної та контрольної груп в кінці формуючого експерименту.

Розподіл учнів за рівнями навчальних досягнень подані в таблиці 4 та за допомогою діаграми (рис. 2). Згідно таблиці кількість учнів які мають високий рівень знань з предмету експериментальної групи переважає кількість учнів контрольної групи.

Експериментально-дослідна робота засвідчила, що за час проведення експерименту в експериментальній групі значно зріз рівень знань учнів по використанню різних методів навчання.

Порівнюючи середні значення коефіцієнтів повноти виконання операцій для експериментальної та контрольної груп, можна зробити висновок, що рівень засвоєння знань з теми у експериментальної групи вищий і впровадження нових методів навчання під час формування нових уявлень з теми сприяє підвищенню рівня знань учнів. Отже, реалізація педагогічних умов формування уявлень про закон пропозиції у процесі вивчення основ економіки у професійно-технічному училищі дали позитивний результат.

Розділ 3. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

.1 Організація робочого місця економіста

Організація робочого місця - це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Виявлення та аналіз шкідливих та небезпечних виробничих факторів слід починати з аналізу дотримання вимог, встановлених санітарними правилами і нормами для виробничих приміщень та робочих місць.

Для цього необхідно вказати геометричні розміри приміщення та кількість робочих місць у ньому. Згідно з характером роботи, що виконується, вибрати норми за площею та об'ємом приміщення, що наведено для одного робочого місця, та порівняти їх з фактичними значеннями. Аналіз умов праці на робочих місцях показує, що можуть виникнути наступні потенційно небезпечні і шкідливі виробничі фактори (НШВФ)Небезпечні й шкідливі виробничі фактори підрозділяються за природою дії на наступні групи: фізичні; хімічні; біологічні; психофізіологічні.

Фізичні небезпечні й шкідливі виробничі фактори підрозділяються на:

рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання; гострі крайки, задирки й шорсткість на поверхнях інструментів і устаткування; підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони; підвищена або знижена температура повітря робочої зони; підвищений рівень шуму на робочому місці; підвищений рівень вібрації; підвищена або знижена вологість повітря; підвищена або знижена рухливість повітря; підвищена або знижена іонізація повітря; підвищене значення напруги в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електромагнітних випромінювань; відсутність або недостача природного освітлення; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; прямий та відбитий відблиск; підвищена пульсація світлового потоку.

Хімічні небезпечні й шкідливі виробничі фактори підрозділяються:

за характером впливу на організм людини на: токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, ті, що впливають на репродуктивну функцію; за шляхом проникнення в організм людини через: органи дихання; шлунково-кишковий тракт; шкірні покриви й слизові оболонки.

Біологічні небезпечні й шкідливі виробничі фактори включають біологічні об'єкти:патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби, найпростіші) і продукти їхньої життєдіяльності;

макроорганізми (тваринного і рослинного походження).

Психофізіологічні небезпечні й шкідливі виробничі фактори за характером дії підрозділяються на:

а) фізичні перевантаження; б) нервово-психічні перевантаження.

Фізичні перевантаження підрозділяються на: статичні; динамічні.

Нервово-психічні перевантаження підрозділяються на: розумову перенапругу; перенапругу аналізаторів; монотонність праці; емоційні перевантаження.

Організаційні заходи передбачають врахування вимог при необхідності профвідбору кадрів; урахування вікового обмеження при укладанні трудового договору відповідно до вимог діючих нормативів; оптимізацію режимів праці та відпочинку, в т.ч. при встановленні додаткових оплачуваних перерв на протязі робочої зміни, відповідно до вимог діючих правил та нормативів з охорони праці; організацію та проведення інструктажів з охорони праці; організацію та забезпечення робітників засобами індивідуального захисту; організацію та проведення контролю показників умовпраці та атестації робочих місць. Медико-профілактичні заходи направлені на проведення періодичних медичних оглядів робітників, зайнятих на роботах підвищеної шкідливості та небезпечності, з метою своєчасного виявлення симптомів хронічних професійних захворювань, забезпечення робітників лікувально-профілактичним харчуванням та ін.

З урахуванням умов праці необхідно вказати періодичність медичних оглядів, склад лікувально-консультативної комісії (ЛКК), а також вимоги до складу лікувально-профілактичного харчування.

Нормалізація повітря робочої зони. Здійснюються заходи щодо утворення мікроклімату та забезпечення чистоти повітря робочої зони.

Необхідно повністю використовувати можливості вдосконалення технологічних процесів та їх апаратурного оформлення, а також вибору схем виробництва сировини, палива, транспорту з метою зниження тепловиділення і зведення до мінімуму надходження шкідливих речовин у повітря робочої зони.

При недостатності технологічних заходів для нормалізації повітря робочої зони слід використовувати спеціальні методи і засоби, включаючи вентиляцію,опалення, кондиціювання повітря, засоби індивідуального захисту, екранну ізоляцію теплових агрегатів тощо. В гарячих цехах потрібно передбачити особливий питний режим, кімнати відпочинку та повітряні оазиси.

Підбираються засоби контролю мікроклімату та чистоти повітря робочої зони.

При необхідності покращення виробничого освітлення, а також при проектуванні або реконструкції виробничих приміщень (підрозділів) здійснюються заходи щодо встановлення окремих видів і систем освітлення.

Для систем електричного освітлення підбираються типи ламп, освітлювачів (вказується використання останніх), напруга освітлювальної мережі, джерела живлення.

Згідно галузевим нормам передбачається аварійне та ремонтне освітлення.

При цьому називаються типи ламп, освітлювачів, їх виконання, номінальна напруга. Підтримка запроектованого освітлення у чистому виді забезпечується очищенням (миттям) віконних блоків і світильників не менше 2 разів на рік за графіком, який встановлено на підприємстві.

Для природного освітлення передбачаються віконні блоки з внутрішнім

відкриттям стулок, регулювальні пристрої для відчинення, жалюзі, штори, ролети тощо.

Захист від виробничого шуму та вібрацій. Нормовані значення шуму і вібрації на робочому забезпечуються організаційними і технічними заходами і засобами.

Основні організаційні заходи:

         раціональне розташування робочого місця;

         експлуатація комп’ютерного обладнання відповідно до вимог його паспорта і проведення своєчасних профілактичних ремонтів;

         постійний контроль режиму праці і відпочинку.

Основні технічні заходи: віброзвукопоглинання (подвійне чи потрійне засклення, влаштування тамбурів біля дверей, облицювання стін звукопоглинальними матеріалами - фанерою, плитами із деревних стружок, скляним чи мінеральним волокном, картоном, волосяною повстю, вовняною тканиною, штукатуркою, гіпсовими плитами та іншими шпаристими матеріалами; покриття підлоги утепленим лінолеумом; використання вібраційних килимків для матричних принтерів).

При необхідності знизити шум в проекті повинен бути розроблений комплекс заходів застереження, зниження та захисту від шуму й вібрацій. Якщо є потреба передбачаються засоби індивідуального захисту, погоджується режим праці та відпочинку працюючих, а також засоби контролю параметрів шуму й вібрацій.

Безпека експлуатації електрообладнання досягається системою організаційних і технічних засобів і заходів, що забезпечують безпеку при нормальному режимі роботи електроустановок, а також в аварійному стані.

Захист працюючих від ураження електричним струмом може здійснюється наступними заходами та засобами:

         ізоляція струмопровідних частин (подвійна ізоляція проводів);

         недоступність струмоведучих частин (пакетні аварійні вимикачі;

         розміщення проводів на висоті, недосяжній для ненавмисного доторкання до них різного роду пристосуваннями; прокладання проводів по підлозі у металевих рукавах чи у просторі над підвісною стелею або захована проводка у стінах);

         захисне заземлення або занулення конструкцій, що можуть виявитися під напругою (каркаси розподільчих щитів, їх знімні частини і частини, що відкриваються; металеві конструкції; металеві гнучкі рукави і труби електропроводки; електричні світильники; металеві труби опалення і водогону);

         розділення електричних мереж (силові мережі і мережі освітлення);

         використання справних штепсельних з’єднань і електророзеток тільки

         заводського виготовлення;

         заборона використання перехідних пристроїв;

         застосування написів, плакатів, засобів індивідуального захисту

(діелектричні килимки тощо).

Пожежна безпека на робочому місці забезпечується наступними заходами та засобами: захист електричних мереж у виробничих приміщеннях від короткого замикання і перевантажень; передбачення пожежних сповіщувачів (ручних -кнопка, тумблер; автоматичних - теплових, димових, світлових або полум’яневих і комбінованих); застосування автоматичної стаціонарної установки пожежогасіння (водяної спринклерної або дренчерної; дренчерної з повітряно-механічною піною або автоматичної порошкової модульної системи); використання різних типів вогнегасників, застосування наступних систем пожежогасіння: внутрішньої -від пожежних кранів, установлених на мережі внутрішнього протипожежного водопроводу; зовнішньої - від пожежних гідрантів, установлених на зовнішній мережі протипожежного водопостачання.

Шляхи евакуації робітників та службовців з виробничих приміщень повинні бути розроблені для кожного приміщення.

Плани евакуації вивішуються на одному з видних місць біля основного

виходу з робочого приміщення або у коридорі чи на сходах. Шляхи евакуації забезпечуються евакуаційним освітленням, а ті шляхи,

що не мають природного освітлення, постійно освітлюються (при наявності людей). У світильниках евакуаційного освітлення встановлюються тільки лампи розжарення. Евакуаційна освітленість у приміщеннях має бути 0,5 Лк, поза приміщенням - 0,2 Лк.

.2 Екологія як невід’ємна складова економіки

Особливістю сучасного етапу господарського розвитку є формування концепції про тісний взаємозв¢язок між економічним та екологічним добробутом.

В наш час еколого-економічна проблематика визначає не лише ефективність функціонування усіх видів та форм господарської діяльності, але й принципіальні умови нормального функціонування кожної людини.

Екологічна економіка - молода наукова дисципліна, що відкриває нові напрями досліджень для прийняття науково обгрунтованих рішень із фінансування, планування, законодавчо-нормативного забезпечення керування соціально-економічними процесами в цілому і в галузі природокористування зокрема.

Проблеми, які досліджує екологічна економіка можна об’єднати у дві великі групи. По-перше, це ефективне використання економікою природних ресурсів. По-друге, це пошук та обгрунтування методів запобігання та ліквідації збитків від забруднення навколишнього середовища. Ці проблеми мають вирішуватися на основі закономірностей природно-історичного характеру, а також із урахуванням потреб суспільства, що постійно змінюються; формування нової системи цінностей на тлі економічних проблем сучасності.

В теоретичному плані екологічна економіка спрямована на створення наукових основ концепції стійкого екологічно-економічного розвитку, а її практичне значення виражається в створенні науково обгрунтованих конкретних рекомендацій із раціонального використання природних ресурсів та збереження середовища життя людського суспільства.

Економіка й екологія не можуть бути конкурентами або противниками. Вони тісно взаємопов’язані, причому не тільки через походження слів від спільного кореня. Забруднення навколишнього середовища й досі часто-густо вигідне виробникам, позаяк зменшує їхні витрати порівняно з ситуацією, коли очищення відходів є обов’язковим. Тому фірми одержують прибутки за рахунок збитків усього суспільства.

Оскільки забруднення навколишнього середовища - це прояв негативних зовнішніх ефектів, ясна річ, що завдання економічної політики полягає у пошукові шляхів перетворення зовнішніх витрат забруднення на внутрішні. Цьому можуть слугувати законодавчі положення, спеціальні податки, загальні стандарти.

Втім, важко визначити стандарти забруднення через неповну й заперечливу технологічну і біологічну інформацію. От чому най- прийнятнішим при впровадженні екологічних проектів є аналіз витрат і вигод.

Зменшення забруднення дуже нагадує будь-яку іншу корисну діяльність. Ми виграємо, якщо маємо певну перевагу в даному різновиді діяльності, тобто альтернативна вартість упровадження програм з боротьби проти забруднення довкілля для нас стає меншою.

Чи варто впроваджувати екологічні програми й у яких межах? Відповісти на це питання нам допоможе порівняльний аналіз граничних витрат і граничних вигод. Наприклад, в одному з міст фірма “Симиз”, що виробляє синтетичні миючі засоби, розташована на березі озера. Вона скидає в нього шкідливі відходи (визначені в умовних одиницях забруднення - викидах). На даний період у воду потрапило 5 одиниць викидів. Міський екологічний центр підрахував в умовних одиницях суспільні витрати на нейтралізацію цих викидів і суспільної користі такої нейтралізації.

Витрати і вигоди від нейтралізації забруднення

Які заходи потрібно вжити в даному разі? Ти вже знаєш провідний принцип визначення оптимального обсягу випуску продукції. В даному разі принцип такий самий: фірма “Симиз” здійснюватиме екологічну програму доти, доки граничні вигоди будуть перевищувати граничні витрати, тобто МК > МС. Реалізацію програми буде призупинено якнайближче до того моменту, коли граничні вигоди починають дорівнювати граничним витратам МК = МС.

Якщо ти підрахуєш граничні витрати і граничні вигоди фірми, то одержиш:

Порівняльний аналіз витрат і вигод

Спираючись на ці дані, фірма буде нейтралізувати 2 одиниці викидів, позаяк саме за такої умови вигоди перевищують витрати.

Проте у реальному житті вкрай важко оцінити усі витрати і вигоди, пов’язані зі здійсненням екологічних програм, тому застосування аналізу витрат і вигод часто наштовхується на численні перешкоди.

Крім того, варто брати до уваги те, що сучасний економічний розвиток не може базуватися на невпинно зростаючих обсягах сировини й енергії. Адже природні ресурси не вічні й не безмежні. А це означає, що необхідно постійно піклуватися про збереження і відтворення цих ресурсів. Потрібно:

1)         дбайливо й раціонально використовувати все те, що надає навколишнє середовище, і передусім - непоновлювані ресурси;

2)         за можливості вдаватися до дієвих заходів стосовно відновлення й поповнення природних ресурсів (відновлювати і підвищувати природну родючість землі, проводити лісопосадки, відтворювати запаси водойм);

3)         формувати нову технологічну культуру, спрямовану на розвиток безвідходних технологій. Адже відходи виробництва багато в чому являють собою результат недосконалості технологічних процесів;

4)         усебічно підтримувати екологічну чистоту виробництва і природокористування ;

шукати альтернативні джерела енергії, що не деформують довкілля, не руйнують родючі землі, не змінюють природний ландшафт.

Необхідно також зупинитися на екологічній класифікаціі природного капіталу. Вона базується на ознаках вичерпності та відновній здатності. Виділяють:

невичерпні. Використання не призводить до виснаження в даний час або в майбутньому (сонячна енергія, внутрішнє тепло землі, енергія води, повітря)

вичерпні невідновні - безперервне використання веде до зменшення запасів, до такого рівня, при якому подальша експлуатація економічно недоцільна. Не здатні до самовідновлення у термінах співрозмірних до термінів споживання

вичерпні відновні - ресурси здатні до відновлення (через розмноження або інші природні цикли) - флора, фауна, водні ресурси.

Зараз ми маємо нову еру, де лімітуючий фактор розвитку - це не штучний капітал, а збережений природний. (Для видобутку деревини обмежуючим фактором будуть збережені ліси, а не потужності лісопильного заводу). Більшість економістів розглядають природні та штучні ресурси як взаємозамінні, а не взаємодоповнюючі фактори. Тобто жоден з них не може бути лімітуючим.

Висновки

Розглянуті педагогічні умови формування нових знань учнів, на які саме спирається методика організації та формування навчальної та пізнавальної роботи дозволяють зробити висновки.

Найефективнішим способом якісного засвоєння нового навчального матеріалу є застосування інтерактивного навчання. Що сприяє не лише пізнавальній але й розвиваючій діяльності. Використання таких новітніх методів як : а) ділові ігри; б)економічні задачі; в)проективні технології; г)моделюючі технології; ґ) домашня самостійна робота на повторення опорних знань - відшукування відповідей на запитання, поставлені вчителем; д) робота з використанням комп’ютера; е) самостійна робота на створення пошукової ситуації і розкриття перспективи майбутньої навчальної роботи - розв’язування задач; є) групова самостійна робота на оволодіння практичною частиною теми.

Під час написання магістерської роботи нами була складена педагогічна модель формування уявлень про закон пропзиції майбутніх кваліфікованих робітників.

Творче використання вчителем матеріалів, що пропонуються у даній роботі, підвищує ефективність навчального процесу, робить його продуктивнішим, продуманішим, результативнішим, насиченим активними формами роботи.

У магістерській роботі розроблена обґрунтована система різнорівневих задач з основ економіки. Приділено увагу ролі і місцю задач у процесі навчання. Показано вплив розв'язування задач на розвиток самостійності учнів.

Результати експериментальної роботи в цілому підтвердили висунуте в процесі дослідження припущення, що використання різних інтерактивних методів з основ економіки позитивно впливає на швидке та якісне засвоєння навчального матеріалу. Виходячи із загальноприйнятих критеріїв, результати експериментальної роботи дають підстави стверджувати про достатньо високий рівень сформованих в учнів експериментальних груп економічних знань та умінь.

Педагогічні умови формування нових знань з основ економіки повинні систематично плануватись і формуватись у всіх ланках дидактичного циклу процесу навчання і задовольняти такі вимоги: організовуватись з максимальним урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів; бути систематичними, тобто використовуватися регулярно; об’єктивно оцінюватися.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що використання різноманітних завдань і методів на уроках з основ економіки знайомить учнів з навчальними матеріалами забезпечує глибше та якісніше засвоєння ними змісту курсу. Цілеспрямоване та систематичне розв'язування учнями економічних задач сприяє високому рівню сформованості у них економічних знань.

Список використаних джерел

1.       Аверін М. О. Концепція самоорганізації розвитку особистості учня у навчально-виховному процесі / М. О. Аверін, Т. А. Аверіна, Ю. П. Болотін та ін. // Рідна школа. - 1993. - № 8. - С. 53-60.

2.       Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі / Анатолій Миколайович Алексюк. - К. : Радянська школа, 1981. - 203 с.

.        Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения. Общедидактичиский аспект / Юрій Костянтинович Бабанський. - М. : Педагогика, 1977. - 256 с.

.        Бєліков А. О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях / А. О. Бєліков // Радянська школа. - 1991. - № 2. - С. 43-47.

.        Бочарова Е. П. Обучение учащихся самоконтролю знаний как средство повышения их учебной успеваемости: дис. ... канд. психол. наук : 13.00.01 / Бочарова Елена Петровна - Львів, 1986. - 121 с.

.        Бугайов О. І. Диференціація навчання у сучасній середній школі / О. І. Бугайов // Радянська школа. - 1991. - № 8. - С. 7-16.

.        Бурда М. І. Диференційоване навчання / М. І. Бурда, Н. М. Бурда // Радянська школа. - 1990. - № 9. - С. 59-63.

.        Буряк В. К. Диференціація навчання на уроці / В. К. Буряк // Радянська школа. - 1990. - № 3. - С. 58-64.

.        Григулич С. М. Прийоми індивідуалізації самостійної роботи учнів на уроці / Світлана Миколаївна Григулич // Математика в школі. - 2000. - № 6. - С. 34-36.

.        Григулич С.М. Самостійна робота старшокласників з математики в умовах диференційованого навчання: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Світлана Миколаївна Григулич. - К., 2004. - 230 с.

.        Голант Е. Я. Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся / Голант Е. Я. - М. : Просвещение, 1969. - 320 с.

.        Гушулей Й.М. Збірник різнорівневих завдань з основ економіки / Йосип Миколайович Гушулей - Тернопіль, 2003. - 35с.

.        Гушулей Й. М. Загальна методика викладання основ економіки : пробний навчальний посібник / Йосип Миколайович Гушулей, Ігор Миколайович Вітенко. - Тернопіль : Астон, 2004. - 108 с.

.        Дайри Н. Г. Об эффективности самостоятельной работы старшеклассников на уроке истории / Н. Г. Дайри. - М. : Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1963. - 96 с.

.        Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся на уроке / Есипов Б. П. . - М. : Учпедгиз, 1961. - 239 с.

.        Загвязинский В. И. Учитель как исследователь / Владимир Ильич Загвязинский. - М. : Знание, 1980. - 96 с.

.        Зорина Л. Я. Дидактический цикл процесса обучения и его элементы / Л. Я. Зорина // Советская педагогика. - 1983. - № 10. - С. 31-35.

.        Зоренко И. С. Дидактические условия организации самостоятельной учебной работы школьников: дис. … канд. педагог. наук : 13.00.01 / Зоренко И. С. - Кривой Рог, 1997. - 181 с.

.        Казакова А. Г. Самостоятельная работа учащихся при изучении нового материала. : дис... канд. пед. наук : 13.00.02 / Казакова А. Г. - М., 1972. - 198 с.

.        Ковбаса Ю. М. Зміст і методика професійної підготовки старшокласників з бухгалтерського обліку в умовах міжшкільного навчально-виробничого комбінату : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 "Теорія та методи трудового навчання" / Ю. М. Ковбаса. - К, 2005. - 20 с.

.        Костюк Г. С. Избранные психологические труды / Костюк Г. С. -М. : Педагогика, 1988. - 301 с.

.        Крутецький В. А. Психология математических способностей школьников / Крутецький В. А. - М. : Просвещение, 1968. - 432 с.

.        Кулько В. А. Формирование в учащихся умений учиться: пособие для учителей В. Кулько, Т. Цехмистрова. - М. : Просвещение, 1983. - 80 с.

.        Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения / Лернер И. Я. - М. : Педагогика, 1981. - 185 с.

.        Матюшкин А. М. Проблемные ситуации і мышлении и обучении / Матюшкин А. М. - М. : Педагогика, 1972. - 168 с.

.        Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта України. - 2001. - № 29. - С. 4-6.

.        Организация самостоятельной работы учащихся на уроке / под редакцией П.И. Пидкасистого. - М. : Педагогика, 1996. - 328 с.

.        Освітні технології: Навч. метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О. М. Пєхоти. - К. : А.С.К., 2001. - 256 с.

.        Пидкасистый П. И. Самостоятельная деятельность учащихся в обучении / П. Пидкасистый, Б. Коротяев. - М. : МГПИ, 1978. -77 с.

.        Пидкасистый П. И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: теоретико-экспериментальное исследование / Пидкасистый П. И. - М. : Педагогика, 1980. - 240 с.

.        Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи підприємницької діяльності 10-11 класи. - К. : Шкільний світ. - 2012. - 65 с.

Додаток А

Рис. Порівняльна динаміка змін показників знань учнів

Додаток Б

Рис. Діаграма навчальних досягнень учнів контрольної та експериментальної груп