Реалізація комплекса моделей управління поставками на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ

. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «Лазаренко Л.П.» на ринку громадського харчування

.1 Аналіз харчової промисловості України

.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства ПП «Лазаренко»

.3 Аналіз збутової діяльності ПП «Лазаренко Л.П.»

. Економіко математичні методи оптимізації поставок

.1 Аналіз поставок в роздрібну мережу ПП «Лазаренко Л.П.»

.2 Задачі оптимізації в управлінні поставками

.3 Моделі аналіза часових рядів попиту на продукцію

. Реалізація комплекса моделей управління поставками ПП «Лазаренко»

.1. Планування перевезень ПП «Лазарекно Л.П.»

.2 Моделювання змін попиту на вироби ПП «Лазаренко Л.П.»

.3 Задача короткострокового планування перевезень ПП «Лазаренко»

4. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Організація управління охороною праці на ПП «Лазаренко Л.П.»

.3 Промислова санітарія

.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновоки

Список джерел інформації

ВСТУП

У даний час українська економіка функціонує по законах ринку. Кожне підприємство веде самостійну політику і лише на ньому лежить відповідальність за результати його діяльності.

Багато хто з існуючих на сьогоднішній день підприємств розвивається дуже швидко, використовуючи нові можливості і прагнучи захопити якомога більший об'єм ринку. При цьому через брак висококваліфікованих топ менеджерів і зважаючи на їх високу ринкову вартість й інші суб'єктивні причини, українськими підприємствами управляють самі власники. Багато хто з них не володіє достатньою базою знань для ефективного менеджерського управління. У зв'язку з вищепереліченими чинниками, багато підприємств не мають чіткої організаційної структури, функції не мають чіткого розділення між різними організаційними ланками і багато важливих задач не виконуються через нерозподілену відповідальність і недостатню кваліфікацію персоналу.

До того ж на сучасному етапі розвитку ринок пред'являє до кожного суб'єкта фінансово-господарської діяльності достатньо високі вимоги. В умовах жорсткої конкурентної боротьби виживає тільки те торгове підприємство, яке зможе запропонувати споживачам якісну продукцію за більш низькою ціною, ніж у конкурентів.

Ціна продукції залежить не тільки від витрат на її закупівлю, але і від витрат на її транспортування, складування, реалізацію і т.ін. Мінімізуючи свої витрати, торгове підприємство підвищує свою конкурентоспроможність.

Тому дипломна робота присвячена питанням управління поставками підприємства.

Для цього в роботі поставлені і вирішені наступні задачі:

1.  проаналізовано основні складові процесу логістичного управління торговим підприємством в цілому;

2.      визначено основні задачі та функції логістики;

.        розроблено модель управління постачанням підприємства;

.        із застосуванням побудованої в роботі моделі отримано оптимальний план перевезень приватного підприємства ПП «Лазаренко Л.П.»;

.        побудовано комплекс моделей зміни попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» у різних харчевнях;

.        з їх застосуванням розв’язано задачу короткострокового планування перевезень ПП «Лазаренко Л.П.»;

.        на основі отриманих результатів розроблено рекомендації для підприємства громадського харчування ПП «Лазаренко Л.П.».

1. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «ЛАЗАРЕНКО Л.П.» НА РИНКУ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

1.1 Аналіз харчової промисловості України

Аналізу фінансового стану підприємства та його оцінці приділяється значна увага. З одного боку, він інтерпретує результати діяльності підприємства та свідчить про рівень виконання планових завдань і є базою зіставлення з галузевими підприємствами-лідерами, а з другого, - виявляє шляхи, резерви і перспективи розвитку. В працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з фінансовим аналізом підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств).

Науково обґрунтоване забезпечення населення будь-якої країни продовольством високої якості є глобальною проблемою розвитку міжнародної спільноти. Особлива роль у розв'язанні продовольчої проблеми на регіональному, національному та загальнопланетарному рівнях належить харчовій промисловості, що є не лише завершальною функціональною ланкою виробництва продовольчої продукції, а й реальним організатором та інтегратором ефективного, раціонального і збалансованого функціонування продовольчого підкомплексу кожної держави. Виходячи із зазначеного, забезпечення динамічного, стабільного й водночас достатньо ефективного розвитку харчової промисловості - одне з актуальних і невідкладних завдань економічної політики Української держави, реалізація якого є важливою умовою не тільки задоволення потреб внутрішнього ринку України в продовольчих товарах, а й формування потужного експортного потенціалу. [25]

Харчова промисловість є і залишиться стратегічною галуззю народного господарства, від якої залежить добробут українського народу. Виходячи із суттєвого значення галузі в економічному і соціальному зростанні суспільства, її відтворення та прискорений розвиток є важливою передумовою подолання кризових явищ і забезпечення сталого економічного розвитку. [25]

Харчова промисловість України станом на кінець 2010 року налічує 8230 підприємств, з яких 2360 входять до так званого «великого кола», а решта до «малого кола» (в 2008 і 2009 роках кількість підприємств відповідно становила 9055 і 2521, 8542 та 2484). Така кількісна динаміка малих підприємств харчової промисловості пояснюється тим, що «гіганти» певної її підгалузі з переходом до транзитивної економіки були залишені без звичного їм планово-адміністративного режиму господарювання, за якого державні органи чітко визначали, кому, скільки, коли виробити і якої продукції. Внаслідок цього за декілька років такого «вільного» режиму значна кількість цих підприємств через втрату цільової аудиторії зменшили обсяги виробництва продукції, перейшовши при цьому з великих у розряд малих. Але за час, що минув, відбулись реструктуризаційні процеси в галузях, вироблено чітку стратегію підтримки малого та середнього бізнесу в Україні з боку держави, значно зростали доходи населення. Все це призвело до того, що протягом останніх п'яти років спостерігається зворотна тенденція, тобто ті підприємства, які залишились і значно наростили обсяги своєї господарської діяльності «перейшли» в зворотньому напрямку - з малих у великі. Частка харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва в 2010 році досягла 15,8%, за цим показником вона утримує чільне третє місце, поступаючись лише металургійній промисловості (23,3%) і виробництву та розподіленню електроенергії газу і води (16,3%). Частка вітчизняних продуктів на внутрішньому продовольчому ринку вже в 2009 році дорівнювала 93,6%, що майже вдвічі більше від аналогічного показника 1996 року. За оцінками експертів, галузь спроможна повністю забезпечити внутрішні потреби в продовольчих товарах, маючи при цьому значний експертний потенціал і позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Харчова промисловість посідає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій, сума яких становить майже третину від загальних капіталовкладень у промисловість України .

Наведені дані свідчать, що невипадково харчову промисловість в країні зараховують до основної бюджетоутворюючої галузі. Так, протягом останніх трьох років підприємствами галузі відраховано до місцевих і загальнодержавного бюджетів понад 24395175 млрд. грн. різного роду податків, причому її частка в зведеному бюджеті України в 2008 році становила 21,12%, у 2009 - 20,46%, а в 2010 - 22,59%. Таке значне зростання частки харчової галузі у зведеному бюджеті досягнуто за рахунок збільшення маси податкових відрахувань підприємствами «великого кола» протягом останніх двох років більш ніж на 43%, незважаючи на негативний тренд зменшення податкових відрахувань підприємствами «малого кола» більш ніж на 10%, а це понад 65 млн. грн. [25]

Протягом останніх років галузь постійно нарощує обсяги виробництва. Так, за офіційними даними Держкомстату України, виробництво продукції харчової промисловості та переробка сільськогосподарських продуктів зросли на 7,7%. Зростання обсягів виробленої продукції передусім спостерігається у виробництві жирів (на 39,5%), макаронних виробів (на 15,2%), переробленні овочів та фруктів (на 4,8%), у виробництві напоїв (на 11,4%), м'ясній та тютюновій промисловості (відповідно на 8,5% та 7,8%). Поряд з цим зменшився випуск продукції у виробництві круп та борошна (на 8,3%), у молочній (на 5,9%) та кондитерській промисловості (на 3,7%). Вироблено 473 тис. т соків, фруктових та овочевих нектарів, 70,1 тис. т овочів консервованих натуральних, 39,6 тис. т овочів, фруктів, горіхів, а також грибів консервованих з доданням оцту, 1,3 млн. т олії соняшникової нерафінованої, 65,9 тис. т макаронних виробів без начинки, 1,6 млн. дал. коньяку, 21,8 млн. дал. горілки та інших міцних спиртних напоїв, 192 млн. дал. пива, 123 млн. дал. безалкогольних напоїв, 74,6 тис. т свіжих чи охолоджених яловичини і телятини, 65,5 тис. т свіжої чи охолодженої свинини, 198 тис. т свіжих чи охолоджених м'яса і субпродуктів свійської птиці, 181 тис. т. ковбасних виробів, 544 тис. т. молока обробленого рідкого, 76,2 тис. т вершкового масла, 135 тис. т сирів жирних, 355 тис. т продуктів кисломолочних, 59,4 тис. т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.

У неофіційних статистичних матеріалах харчова промисловість України, як вже зазначалось вище, поділяється на так зване «велике і мале коло». Під «малим колом» в органах статистики розуміють підприємства, в яких річний обсяг валового доходу не перевищує 500 тис. евро, а середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб. Ці підприємства здають форми державного статистичного спостереження на «скороченому» бланку, який включає дві форми - №1-М «Баланс» і №2-М «Звіт про фінансові результати» (здаються щоквартально наростаючим підсумком у територіальні відділи статистики). «Велике коло» на відміну від «малого кола» здає, окрім зазначених форм фінансової звітності (вони більш інформативні), ще «Звіт про рух грошових коштів» (щоквартально, наприкінці четвертого кварталу здається річна), «Звіт про власний капітал» та «Примітки до річної фінансової звітності» (дві останні здаються один раз на рік). До цього кола належать всі інші підприємства, що не вписані до «малого кола», які звітують перед Головними управліннями статистики певної територіальної одиниці. Також слід відзначити, що ті підприємства з «великого кола», які в своєму статутному капіталі мають іноземні інвестиції, звітують аналогічно підприємствам, які зараховані до «малого кола». [18]

На підприємствах харчової промисловості України відбувається процес динамічного зростання чистих доходів. Так протягом останніх трьох років середні темпи зростання останніх сягнули майже 21%. Це досягнуто за рахунок своєчасного технічного переозброєння виробництв універсальним устаткуванням, впровадження світових технологій і стандартів якості. Структура отриманих доходів свідчить, що найбільшу питому вагу протягом аналітичних періодів перманентно мають доходи від реалізації продукції, всі інші доходи мають незначну питому вагу - в сукупності близько 15%. Поряд з цим спостерігається збільшення доходів середньо «галузевого підприємства»(СГП) у середньому на 2 млн. грн. щорічно, і в 2010 році цей показник становив 10491,035 тис. грн. Це відбулось за рахунок зменшення кількості підприємств у галузі на 332 одиниці і зростання маси доходів на 1993 тис. грн. Все ж таки необхідно зазначити, що в харчовій промисловості України (на відміну від більшості галузей) темпи зростання чистого доходу перевищують інфляційні коливання. [25]

Далі для більш детального встановлення факторів зростання доходу необхідно за причинно-наслідковою схемою з'ясувати масу і структуру як витрат, так і різного роду податків і обов'язкових відрахувань. Останні посідають чільне місце в так званій «тіньовій» собівартості (вона охоплює всі елементи економічних витрат з урахуванням загального податкового навантаження на підприємство-виробника), у підсумок додають рентабельність у вартісному виразі, після чого визначається реальна відпускна ціна.

З даних по динаміці структури витрат і відрахувань харчових підприємств слідує, що з-поміж витрат найбільшу масу, а як наслідок і частку, мають витрати звичайної діяльності - 78,974%, в минулому і позаминулому роках вони відповідно становили 79,049 і 79,206%. У свою чергу найбільшу частку в цих витратах становлять матеріальні витрати (в середньому 54%) та інші операційні витрати (в середньому майже 10%). Поряд з цим слід зазначити про невпинне зростання елементів витрат під назвами «витрати на оплату праці» і «відрахування на соціальні заходи» в середньому майже на 0,5%. Це відбулось за рахунок: по-перше, зростання середньої заробітної плати; по-друге, висока інноваційна активність харчової промисловості змусила її залучати висококваліфіковані техніко-технологічні і економічні кадри. Щодо загального податкового навантаження, то слід відзначити постійне зростання непрямих податків та інших вирахувань з доходу. Так, за період з 2009 по 2010 роки загальна маса відрахувань і непрямих податків збільшилась на 5,5 млрд. грн. і становила за три роки, як ми вже зазначали вище, 41,2 млрд. грн. Таке значне збільшення маси податкового тягаря відбулось за рахунок постійного зростання акцизного збору і зростання кількості податків та їх величини. Так, на СГП протягом 2010 року припадало близько 10,69 млн. грн. витрат і відрахувань, причому в цій сумі 8,45 млн. грн. становили витрати звичайної діяльності, а решта - різного роду податки та обов'язкові платежі

Динаміка маси прибутку (збитку) харчових підприємств свідчить про зростання чистого прибутку СГП на 123,882 тис. грн., який становив в 2010 році 124,674 тис. грн., що в свою чергу призвело до зростання загального чистого прибутку харчових підприємств до 1019,302 млн. грн., після коригування якого на індекс інфляції аналітичного року ми отримали значення 920,384 млн. грн. Слід відзначити, що незважаючи на значне зростання середньогалузевого результату в 2010 році, який порівняно з попереднім роком зріс більш ніж у 150 разів, спостерігається все-таки негативна робота підприємств харчової промисловості, що належать до «малого кола». Так, найбільшу величину збитку СГП «малого кола» отримало в 2009 році, значення якого становило 20,287 тис. грн., у 2009 галузі вдалося зменшити це значення на більш ніж 22%, що дало змогу в цілому для СГП харчової галузі отримати додатково прибуток в розмірі 3,69 тис. грн. Щодо підприємств-представників «великого кола», то спостерігається сукупна позитивна тенденція, яка охоплює як зростання маси чистого прибутку, так і зменшення маси збитку, за рахунок чого в межах цього кола протягом 2008 року було отримано чистий галузевий результат на загальну суму 111,854 млн. грн., що на 1215,221 млн. грн. більше, ніж у 2007 році. [25]

Із розрахунків експертів у 2010 році порівняно з попереднім збільшились витрати підприємства на отримання однієї гривні чистого доходу на 2,75 коп. Це пояснюється тим, що протягом аналітичного періоду темпи росту звичайних витрат перевищували темпи росту чистого доходу на 4,15%. Щодо зростання коефіцієнтів валової і чистої рентабельності звичайних витрат, то там ситуація зворотна - темпи росту відповідного прибутку перевищували темпи росту звичайних витрат, чистого на - 15041,06%, фінансового результату від звичайної діяльності - на 24,08%.

Слід зазначити, що розробка конкретних рекомендацій щодо застосування системи забезпечення ефективності функціонування кожного окремо взятого підприємства харчової промисловості, яка базується на нових розробках американської, японської і європейської наукових економічних шкіл, можлива лише після здійснення всіх етапів фінансового аналізу.

1.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства ПП «Лазаренко Л.П.»

Багаторічний стаж роботи ПП «Лазаренко Л.П.» у сфері громадського харчування дозволив створити мережу їдалень швидкого харчування.

Підприємство створено з метою одержання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Підприємство займається такими видами діяльності:

- торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комерційної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих товарів;

створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського харчування;

виробництво продуктів харчування розширеного асортименту;

виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції;

виробництво і реалізація товарів народного споживання і продукції виробничого призначення; [2]

розробка технологій, організація виробництва по переробці, заготівлі, обробці, транспортуванню, зберіганню та реалізації усіх видів сільськогосподарської сировини, матеріалів, напівфабрикатів, продукції і товарів та інші.

Види діяльності, які потребують ліцензування, здійснюються підприємством за умови одержання відповідних ліцензій (дозволів).

Підприємство є власником майна, переданого йому Засновником, продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності, одержання прибутків, а також іншого майна, придбаного їм на інших підставах, незаборонених чинним законодавством.

Майно підприємства складають основні фонди та обороні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

З метою підвищення ефективності функціонування підприємства велике значення має аналіз структури підприємства, тобто вивчення закономірностей функціонування. Схема управління підприємством наведена на рисунку 1.1.

Підприємство очолює директор. Він здійснює керівництво підприємством у цілому.

Першим заступником голови правління є головний інженер, що керує науково-дослідними та експериментальними роботами, безпосередньо відповідає за удосконалення техніки і технології виробництва. Якому у свою чергу підкоряється ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.

Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст (заступник директора з питань економіки). Він відповідає за організацію планової роботи і здійснює організацію та удосконалення економічної діяльності підприємства, методично керує і координує діяльність усіх підрозділів підприємства. [2]

Маркетингові функції і вивчення попиту, ринків збуту, реклами, також матеріально-технічного забезпечення виробництва відносяться до функцій начальника відділу маркетингу і продажу.

Кілька підрозділів апарата керування підприємства підкоряється безпосередньо голові правління.

Облік виробництва, контроль засобів, використання балансів, розрахунки з працівниками і службовцями здійснює бухгалтерія.

Функції контролю якості продукції, запобігання виробничого браку, розробки і впровадження систем керування якістю здійснює відділ технічного контролю (лабораторія).

Начальник відділу кадрів відповідає за реалізацію кадрової політики підприємства.

Розвиток підприємства, обумовлений, перш за все, високою конкурентоспроможністю продукції, що випускається, став результатом створення сучасно оснащеного виробництва, основним напрямом діяльності якого є промислове виробництво закусок «Смак-меню».

На початку свого шляху підприємство випускало асортимент з 4 найменувань: піцци «З беконом», «З ковбасою», «З куркою», «З грибами». Пріоритетом для підприємства є якість продукції, що випускається.

Головними вимогами до сировини є натуральність, умови виробництва, надійність постачальників. У виробничому циклі не використовуються генетично модифіковані інгредієнти. Сировина і матеріали піддаються строгому багаторівневому контролю. [30]

Лабораторією Державного підприємства «Донецький центр проблем захисту споживачів» проводиться фізико - технічні, хіміко-токсилогічні дослідження якості виробляємих продуктів харчування, їх відповідність нормативно - технічної документації. Виробництво продукції це результат роботи всіх виробничих ділянок: від приготовлення напівфабрикатів до випуску готових продуктів, згідно рецептурі, їх фасування та транспортування.

ПП «Лазаренко Л.П.» має чітко налагоджену систему логістики і управління складськими запасами. Склад являє собою спеціально обладнане приміщення з підтримкою постійної температури, необхідної для зберігання піцци відповідно до технічних умов і санітарних вимог. Склад оснащений механізованим обладнанням.

Рисунок 1.1 - Схема управління підприємством ПП «Лазаренко Л.П.»

Все обладнання має сертифікати якості і санітарно-епідеміологічні висновки відповідних органів країн-виробників обладнання.

На протязі виробничого циклу строго дотримуються санітарно-гігієнічні норми, які розроблені для підприємств харчової промисловості. Готовий продукт поступає на повністю автоматизовані лінії, які пристосовані спеціально для фасування піцци.

Стабільний випуск продукції високої якості і максимальне задоволення потреб споживачів забезпечується, насамперед, принципом постійної модернізації і вдосконалення підприємства, а також розробленій і упровадженій на підприємстві сучасної системи управління якістю.

Починаючи з вихідного контролю сировини і закінчуючи контролем умов зберігання готової продукції на складі, фахівцями створеної на підприємстві лабораторії фізико-хімічного контролю забезпечується моніторинг і контроль всього технологічного циклу на всіх етапах виробництва продукції (у тому числі контроль якості супутніх матеріалів, потоковий поетапний контроль виробництва напівфабрикатів, контроль якості готової продукції). [5]

Для більш детального бачення діяльності ПП «Лазаренко Л.П.» проведемо його фінансово-економічний аналіз.

Аналіз капіталу підприємства.

Протягом даного періоду (2008-2010 років) спостерігалося збільшення валюти балансу, що, безумовно, є позитивним моментом.

Частка основних засобів в активах балансу на 2010р. складає 79% (у відмінності від 2008 - 93%), отже, в перебігу досліджуваного періоду спостерігається тенденція її зменшення.

Що стосується складу оборотного капіталу, його питома вага збільшилася з 5% до 21% за період 2008-2010 рр. Відбулося збільшення виробничих запасів (188%) і трохи незавершеного виробництва, при цьому спостерігалося збільшення кількості готової продукції і товарів (на 70,8%). Цей факт є як позитивним - свідчить про розширення виробництва, збільшення кількості продукції, що випускається, так і негативним - продукція «залежується» на складі.

Особливу увагу варто приділити аналізу структури капіталу підприємства.

У структурі капіталу значне місце займає власний капітал - 95% (2008р) - 80% (2010р). При цьому у власному капіталі 95% доводиться на статтю статутного капіталу.

Всі зміни розміру власного капіталу, в основному, пов'язані із зміною ст. «Нерозподілений прибуток/непокритий збиток». Важливим моментом є те, що відбувається значне накопичення нерозподіленого прибутку - значної суми грошей, яку можна було б використовувати (змусити працювати), а для фінансування оборотних коштів використовувати позикові засоби.

Що стосується позикових засобів, і в цьому розділі відбулися зміни. Так за досліджуваний період значно збільшився розмір довгострокових зобов'язань. Це відбулося унаслідок того, що підприємство узяло кредит в 2010р. на суму 3080 тис. грн. До того ж значно виросли поточні зобов'язання (на 15%) головним чином за отримані аванси. [30]

Отже, можна зробити висновок, що підприємство є фінансово стійким, дотримується консервативної політики управління капіталом (дотримується стратегії мінімізації ризиків). Проте, слід врахувати, що підприємство змінює свою фінансову стратегію, направляючи свою діяльність на залучення позикового капіталу. У перспективі це може сприяти збільшенню прибутку.

Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, перш за все, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Звернемо увагу на показники оцінки ефективності і інтенсивності використання капіталу. Для цього розглянемо оглядові показники фінансової стійкості підприємства, ліквідності, платоспроможності, ділової активності і рентабельності.

В таблиці 1.1 приведені показники коефіцієнтів та їх значення.

Таблиця 1.1

Показники фінансової стійкості

Рік	Коефіцієнт автономії	Коефіцієнт залежності	Коефіцієнт фін. ризику	Коефіцієнт маневреності
2008	0,92	1,09	0,09	-0,02
2009	0,88	1,14	0,14	-0,01
2010	0,83	1,21	0,21	0,04

Оскільки коефіцієнт автономії > 0,5 підприємство фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Хоч є тенденція його зниження.

Зростання коефіцієнт залежності в динаміці означає деяке збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Проте при цьому підприємство залишається достатньо незалежним та стійким.

Зростання коефіцієнту ризику говорить нам про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості. [30]

Позитивним моментом є те, що коефіцієнт маневреності збільшився. Значення даного коефіцієнта вказує на те, що ≈ 0,04% власного оборотного дозволяє вільно маневрувати, а ≈ 99,96% - капіталізовано. Проте він все одне загрозливо низький.

Взагалі на підприємстві спостерігається позитивна ситуація, а деякі зміни обумовлені тим, що підприємство збільшує частку позикових засобів.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного здійснення розрахунків по короткострокових зобов'язаннях перед контрагентами. Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність грошових коштів і їх еквівалентів в кількості, достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Аналіз ліквідності підприємства.

Ліквідність активів - величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти без втрати вартості. Чим менше час, необхідний для переходу даного виду активу в грошову форму, тим краще.

Залежно від ступеня ліквідності (швидкості перетворення на грошові кошти) активи підприємства діляться на наступні групи:

- найбільш ліквідні активи (Л1);

активи, що швидко реалізовуються (Л2);

активи, що поволі реалізовуються (Л3);

- активи, що важко реалізовуються (Л4).

Пасиви балансу групуються по ступеню настання терміну їх оплати. Проте, якщо в розпорядженні є лише баланс, то застосовується більш стандартний підхід: зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства групуються таким чином:

- найбільш термінові зобов'язання (П1);

короткострокові пасиви (П2) ;

довгострокові пасиви (П3);

постійні (стійкі) пасиви (П4).

Ці показники представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз ліквідності балансу

	2008	2009	2010
Л1	207	261	182
Л2	10 646	58 848	44 472
Л3	3 818	7 760	4 254
Л4	486 146	498 373	478 103
П1	24 931	13 873	19 117
П2	11 623	55 069	76 203
П3	6 595	1 302	8 785
П4	475666	495500	499329

Для визначення ліквідності балансу були зіставлені підсумки приведених груп по активу і пасиву. Про це говорять наступні дані (табл. 1.3). Судячи по приведених показниках, баланс абсолютно неліквідний, отже, термін перетворення активів в гроші не відповідає терміну погашення зобов'язань. Проте проведений по даній схемі аналіз є наближеним. Детальнішим є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів (табл. 1.4).

Таблиця 1.3

Визначення ліквідності балансу

2008	2009	2010
Л1 < П1	Л1 < П1	Л1 < П1
Л2 < П2	Л2 > П2	Л2 < П2
Л3 < П3	Л3 < П3	Л3 < П3
Л4 > П4	Л4 > П4	Л4 < П4

Таблиця 1.4

Показники ліквідності

Коефіцієнт	2008	2009	2010
Коефіцієнт загальної ліквідності	0,89	0,98	1,31
Коефіцієнт термінової ліквідності	0,22	0,36	0,36
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,00	0,00

Можна зробити висновок, що, загалом спостерігається задовільна ситуація. Коефіцієнт загальної ліквідності на хорошому рівні, з позитивною динамікою і утримується в межах допустимих значень. Тенденція до збільшення коефіцієнта термінової ліквідності. Проте, коефіцієнт абсолютної ліквідності загрозливо низький. Отже, у разі потреби швидкого розрахунку підприємство потрапляє в скрутне становище, але якщо розрахунок в довгостроковій перспективі, то підприємство виконає свої зобов'язання.

Оцінка ділової активності. [30]

Визначається як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства. Ділова активність підприємства виявляється в динамічності розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. В таблиці 1.5 приведені показники ділової активності.

Таблиця 1.5

Показники ділової активності

	Коефіцієнт оборотності активів	Оборотність дебіторської заборгованості	Оборотність кредиторської заборгованості	Коефіцієнт оборотності запасами
1	2	3	4	5
2008	0,09	6,44	1,98	29,17
2009	0,12	4,08	24,00	36,82
2010	0,15	3,05	4,83	-9,84

Що стосується оборотності, загальна оборотність росте - це позитивний момент. Проте істотно зменшується оборотність запасів. Що ж до оборотності дебіторської заборгованості - вона зменшилася, що є наслідком зміни дебіторської політики. При цьому бачимо, що значно зросла оборотність кредиторської заборгованості, проте, цей момент був урегульований і в 2010 році вже спостерігалось зменшення цього показника.

Оцінка рентабельності підприємства.

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. В таблиці 1.6 приведені показники рентабельності.

Показники рентабельності знаходяться на непоганому рівні. До того ж спостерігається різкий стрибок в 2009 році.

Аналіз складу та структури собівартості.

Таблиця 1.6

Показники рентабельності

Показник	2008	2009	2010
ROA	0,014	0,295	0,014
ROE	0,013	0,04	0,008
Валова рентабельність продажів	0,23	0,29	0,13
Операційна рентабельність продажів	0,176	0,238	0,013
Чиста рентабельність продажів	0,141	0,301	0,043
Валова рентабельність виробництва	0,3	0,413	0,104
Чиста рентабельність виробництва	0,183	0,43	0,05

Таблиця 1.7

Аналіз складу і структури собівартості

Елемент затрат	Сума, тис. грн.			Структура витрат,%
	t1	t2	+,-	t1	t2	+,-
Матеріальні витрати	16466	35869	+19403	62,20	63,0	+0,80
Відрахування на соціальні заходи	1606	2271	+665	6,07	3,99	-2,08
Витрати на оплату праці	3819	5344	+1525	14,43	9,39	-5,04
Амортизація	1176	6803	+5627	4,44	11,95	+7,51
Інші операційні витрати	3406	6643	+3237	12,86	11,67	-1,19
Повна собівартість	26473	56930	+30457	100	100	-

Як видно з таблиці, витрати на підприємстві за звітний рік виросли на 30457 тис. грн., чи на 115%. Ріст відбувся по всім видам витрат, а особливо по матеріальним витратам - на 19403 тис. грн. Змінилася і структура витрат: збільшилась доля матеріальних витрат та амортизація, в зв’язку з інфляцією, а доля оплати праці зменшилась. Структура витрат на виробництво наведена на рисунку 1.2 де 1 - матеріальні витрати, 2 - оплата праці та соціальні відрахування, 3 - амортизація, 4 - інші операційні витрати.

Діагностика банкрутства ПП «Лазаренко Л.П.»

Діагностика банкрутства є системою цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому періоді.

Рисунок 1.2 - Структура витрат на виробництві

В таблиці 1.8 показано визначення ознак прихованого банкрутства, в таблиці 1.9 - визначення ознак доведення, в таблиці 1.10 - виявлення ознак прихованого банкрутства.

Таблиця 1.8

Визначення ознак прихованого банкрутства

Показник	2008	2009	2010
Коефіцієнт покриття	0,76	0,96	1,2
Валова рентабельність підприємства	0,19	0,3	0,4	0,89	0,97	1,31

Таблиця 1.9

Визначення ознак доведення до банкрутства

Показник	2008	2009	2010
К-т забезпечення зобов'язань всіма активами	12,03	8,05	5,8
К-т забезпечення зобов'язань оборотними активами	0,76	0,96	1,2
Розмір чистих активів	-10484	-2886	21211

Таблиця 1.10

Виявлення ознак прихованого банкрутства

Показник	2008	2009	2010
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,005	0,0036	0,00036
Коефіцієнт загальної (поточною) ліквідності	0,89	0,98	1,31
Коефіцієнт Бівера	0,14	0,1	0,2

Підвівши підсумок фінансового аналізу ПП «Лазаренко Л.П.» можна зробити виcновок, що фінансова політика підприємства полягає в зміцненні стабільності, хоча останнім часом спостерігалися зміни, як в дебіторській, так і в кредиторській політиці, можливо це спричинить зростання ризиків або приведе до збільшення прибутку.

Дані зміни підкріплені переважаючою часткою власного капіталу, недоліком такого розподілу структури капіталу є те, що привертати позикові кошти набагато вигідніше, ніж використовувати свої. Негативним моментом також є відсутність високоліквідних активів і низька рентабельність власного капіталу.

Проте, підприємство фінансово стійке і надає можливість узяти довгостроковий фінансовий кредит під сприятливий для нього відсоток.

 

.3 Аналіз збутової діяльності ПП «Лазаренко Л.П.»

На сьогоднішній день в асортименті підприємства ПП «Лазаренко Л.П.» 9 найменувань піцци: «Європейська», «Грибна», «Фрітатта», «Морська», «Поледро», «Моньєс», «З беконом», «Чиз-піцца», «Світ-дрім».

Данні вироби - це серія натуральних продуктів харчування з широким асортиментом смаків, зручних у вживанні. Їх якість гарантована строгим вхідним контролем всіх початкових продуктів, чітким дотриманням технології, високою культурою виробництва, що підтверджено українським сертифікатом якості і відповідає вимогам ISO 9001-2001.

Різноманітність смаків додають натуральні інгредієнти. До складу виробів входять продукти рослинного і тваринного походження, завдяки чому вони є джерелом повноцінного білка, мінеральних речовин і вітамінів. [5]

Додаткові інгредієнти дозволяють зберегти в готових виробах смак і користь свіжо виготовлених продуктів протягом всього терміну зберігання.

На рисунку 1.4 наведені обсяги продажів кожного з видів продукції.

Як видно з рисунку 1.4 доля «Поледро», «Морської», «Фрітатта», «Європейської» та «Світ дрім» піц в загальному обсязі продажів зросла. Стосовно ж таких видів , як «З беконом», «З грибами» та «Моньєс», їх доля зменшилась. Доля «Грибної» піцци залишилась незмінною.

Порівнюючи обсяги продажів кожного з видів закусок за 2009 та 2010 роки можна побачити, що обсяги продажів «Поледро», «Грибної», «Морської», «Фрітатта», «Чіз-піцца», «Світ дрім» та «Європейська» збільшились на 31,8; 20; 22,26; 46,37; 14,94; 40,49; 21,14% відповідно, а піцци «З беконом» та «Моньєс»- зменшились на 1,13 та 23,20% відповідно.

Такі зміни обсягів продажу кожного з видів піцци пов’язані з ростом ринку закусок та зміною прихильностей споживачів. З наведених показників видно, що обсяги продажу піцци «Моньєз» закуски у 2010 році значно знизилися порівняно з 2009 р. [30]

Динаміка маси прибутку (збитку) харчових підприємств свідчить про зростання чистого прибутку СГП на 123,882 тис. грн., який становив в 2010 році 124,674 тис. грн., що в свою чергу призвело до зростання загального чистого прибутку харчових підприємств до 1019,302 млн. грн., після коригування якого на індекс інфляції аналітичного року ми отримали значення 920,384 млн. грн.

Рисунок 1.3 - Доля кожного виду піцци в загальному обсязі продажів за 2009 та 2010 роки

Приведемо сегментацію ринку піцци за споживачем, яка була отримана в результаті маркетингового дослідження.

Спершу розглянемо демографічні характеристики споживача. Демографія представляє об'єктивні кількісні показники, такі як вік, стать, освіта, дохід, сімейний стан. [30]

Гендерний склад покупців:

чоловіки - 56%;

- жінки - 44%.

Вік покупця: від 18 до 60 років.

Освіта покупця:

середня - 8 %;

середньо -технічна - 23%;

незакінчена вища - 25%;

вища - 46%.

В цілому, споживачі продукту високоосвічені люди. Цей факт слід врахувати в рекламних комунікаціях. По роду занять споживачів можна розділити таким чином (таблиця 1.11).

Таблиця 1.11

Рід занять споживача

1	учень	6%
2	студент	12%
3	бізнесмен	8%
4	робочий	18%
5	службовець	28%
6	керівник	15%
7	безробітний	5%
8	домогосподар / домогосподарка	8%

По роду занять, споживачі переважно службовці з вищою і середньою спеціальною освітою, домогосподарки; дана ознака є частиною таких понять, як соціальна роль і статус, ці два поняття виражають в більшій мірі не самосприйняття, а загальну оцінку, що дається індивіду суспільством, тобто тут має місце деяке очікування від індивіда певної поведінки, яка має вираз і в характері покупок, що здійснюються і в їх обґрунтовуванні. В таблиці 1.12 показано, який сукупний місячний дохід мають покупці. [27]

Таблиця 1.12

Сукупний місячний дохід покупців

1	740-999 грн.	13%
2	1000-1299 грн.	17%
3	1300-1799 грн.	8%
4	1800-2399 грн.	32%
5	2400-2999 грн.	3%
6	більше 3000 грн.	27%

На основі даної таблиці побудуємо діаграму (рисунок 1.3):

Рисунок 1.4 - Сукупний місячний дохід покупців

Більша частина респондентів має 3-4 члени сім'ї. Середня сукупність доходу для даних членів сім'ї складає 2500 грн. в місяць (епізодичні споживачі) і 3500 грн. в місяць (постійні споживачі); епізодичні споживачі придбавають 2-4 піци в місяць, а постійні 5-11 піц в місяць.

Демографічні і психографічні вимірювання доповнюють одне, тому їх слід використовувати спільно. Психографія враховує відносно невідчутні явища - мотиви, інтереси, суспільне положення і життєві цінності людей. Ці відомості доповнюють демографічні дані і ще ширше характеризують споживачів. [27]

Стиль життя - стереотипи життєвої поведінки особи, що виражаються в її інтересах, переконаннях, діях. Цільова аудиторія по демографічних ознаках є мало не четвертою частиною соціуму, а один з головних принципів сегментації полягає в тому, що сегмент не повинен бути розмитим, він повинен чітко відрізнятися по ряду характеристик від інших сегментів.

Рекламна кампанія повинна бути адресною. Для визначення стилю життя споживача необхідно проводити вимірювання по великому числу змінних.

Виходячи з отриманих в результаті дослідження даних, можна зробити висновок, що споживач даної продукції має високу соціальну активність, низьке відчуття ризику, сім'я і робота займають ведучі позиції в їх житті, цей тип споживача урбанізований, при виборі товару вони не є консерваторами, здатні міняти своє споживацьке відношення, до реклами відносяться скептично (хоча, приступаючи до вимірювання рівня продажів після прокрутки якісного рекламного ролика, стає зрозумілою хиткість цих даних); даний сегмент схильний до впливу модних тенденцій. Серед представників даної групи є "лідери думки", а одна з першочергових задач маркетингової політики компанії - це надання певного впливу на "лідерів думки". Таким чином, в ході проведеної сегментації був виявлений цільовий сегмент ринку, який є перспективним і привабливим для даної торгової марки.

Торгово-технологічний процес в роздрібній торгівлі є комплексом взаємозв'язаних торгових (комерційних) і технологічних операцій і є завершальною стадією всього торгово-технологічного процесу руху товару.

Структура торгово-технологічного процесу, послідовність виконання різних операцій залежать від ступеня господарської самостійності торгового підприємства, вживаного методу продажу товарів, типу і інших факторів.

Велику роль в торгово-технологічному процесі грають комерційні операції. Їх своєчасність і якість виконання впливають на широту асортименту пропонованих товарів, безперебійність торгівлі ними і на якість обслуговування покупців. До числа таких операцій відносять вивчення попиту покупців, складання заявок на завезення товарів, формування оптимального асортименту, організацію реклами і інформації. [38]

2. ЕКОНОМІКО - МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОСТАВОК

2.1 Аналіз поставок в роздрібну мережу ПП «Лазаренко Л.П.»

Більш чітке постачання харчевень товарами, не відриває працівників роздрібних торгових підприємств від виконання їх основних функціональних обов'язків. При раціонально організованій доставці товарів ефективно використовується робоча сила і транспорт, знижуються витрати обігу. Товари завозяться ритмічно по графіках, завдяки чому в магазинах підтримується стабільний асортимент.

Найважливішою умовою виконання плану реалізації товарів і формування необхідного розміру товарних запасів є забезпечення надходження товарів на торгове підприємство. Основною метою планування надходження товарів і організації закупівлі товарів відповідно до цього плану є забезпечення ритмічної поставки товарів на торгове підприємство в необхідних об'ємах і асортименті.

Процес планування надходження товарів здійснюється по наступних основних етапах (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Послідовність окремих етапів планування надходження товарів

Аналіз надходження товарів на підприємство в передплановому періоді. Такий аналіз проводиться в тісній ув'язці з показниками аналізу реалізації товарів і товарних запасів. Для ув'язки цих показників аналіз надходження товарів здійснюється в роздрібних цінах. В процесі проведення аналізу вивчаються наступні основні питання:

1. динаміка загального об'єму і товарної структури надходження;

. забезпеченість передбачених об'ємів реалізації і розмірів приросту товарних запасів необхідним об'ємом надходження товарів на підприємство;

. склад джерел надходження товарів на підприємство;

. відповідність об'ємів фактичного надходження товарів об'ємам, передбаченим укладеними контрактами;

. рівномірність надходження товарів по окремих періодах (місяцям, декадам, тижням);

. частота поставки товарів на підприємство.

Основу визначення планового об'єму і структури надходження товарів на підприємство складають раніше обґрунтовані плани реалізації товарів і формування товарних запасів. Об'єми необхідного надходження товарів розраховуються в розрізі окремих товарних груп і по підприємству в цілому. Планові розрахунки проводяться відповідно до наступних формул:

П = Р + Зк - Зн + В; (2.1)

П = Р + ∆З + В, (2.2)

де П - плановий об'єм надходження товарів на підприємство (в роздрібних цінах); Р - плановий об'єм реалізації товарів; Зн - фактична сума товарних запасів на початок планового періоду; Зк - розрахункова сума товарних запасів на кінець планового періоду; ∆З - зміна (приріст, зниження) суми товарних запасів, що передбачається, в плановому періоді; В - очікуване вибуття товарів у зв'язку з природним спадом і з інших причин (зниження ціни, сезонний розпродаж і т.п.).

Плановий об'єм закупівлі товарів визначається на основі планового об'єму надходження товарів на підприємство. При цьому слід враховувати, що об'єм надходження товарів розраховується в роздрібних цінах, тоді як об'єм закупівлі товарів - в цінах їх закупівлі (різниця між цими показниками складає суму торгових надбавок або валовий дохід від реалізації товарів), окрім того, слід враховувати, що приріст товарних запасів, передбачений в плановому періоді, також забезпечується закупівлею товарів в закупівельних цінах. З урахуванням цих положень плановий об'єм закупівлі товарів торговим підприємством можна визначити по наступній формулі:

ОЗ = П - ВДр - Нтз,( 2.3)

де ОЗ - об'єм закупівлі товарів торговим підприємством з їх поставкою в плановому періоді (в цінах закупівлі); П - плановий об'єм надходження товарів на підприємство (в роздрібних цінах); ВДр - планована сума валового доходу від реалізації товарів (сума торгових надбавок); Нтз - сума торгових надбавок на об'єм приросту товарних запасів, що передбачається.

Розрахунки планового об'єму закупівлі товарів здійснюється в розрізі окремих товарних груп і по підприємству в цілому.

Забезпечення ритмічності і оптимізації партії надходження товарів на підприємство. Формування необхідної ритмічності надходження товарів на торгове підприємство є оптимізаційною задачею, вирішуваною з урахуванням забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів і мінімізації поточних витрат на цей процес. Ця задача розв'язується шляхом визначення оптимального розміру партій надходження (поставки) товарів на підприємство.

Частоту і оптимальні розміри партій товару, що завозяться, визначають для того, щоб забезпечити безперебійну торгівлю товарами відповідного асортименту при мінімальних розмірах товарних запасів.

При визначенні частоти завезення товарів враховують фізико-хімічні властивості товарів, граничні терміни їх реалізації, середньоденний об'єм продажу, розміри встановлених незнижуваних товарних запасів і інші фактори.

Кількість товарів, що замовляються, повинна повністю забезпечувати стійкість асортименту і безперебійний їх продаж до чергового завезення і разом з тим виключати утворення зайвих запасів. При визначенні цієї кількості враховують частоту завезення товарів і середньоденну їх реалізацію, незнижувані запаси і залишки товарів на день завезення.

Централізована доставка товарів повинна здійснюватися по жорстко встановлених графіках, що є розкладом часу відбору і доставки товарів в харчевні.

При складанні графіків враховують розміщення роздрібної торгової мережі, об'єм товарів, що завозяться, і періодичність їх завезення, особливості експлуатації транспорту, що використовується. [1]

Централізована доставка може здійснюватися двома видами маршрутів - маятниковими і кільцевими. При використовуванні маятникових або лінійних маршрутів автомашина за кожний раз доставляє товари в одне торгове роздрібне підприємство. Ефективність в цьому випадку досягається при завантаженні автомашини до її максимальної вантажопідйомності.

При кільцевих маршрутах повноогрядна автомашина доставляє за один рейс товари в декілька підприємств, що знаходяться на шляху її руху.

Маршрути доставки товарів розробляють з урахуванням територіального розміщення мережі роздрібних торгових підприємств. З цією метою складають карту-схему розміщення обслуговуваних роздрібних торгівельних підприємств і по ній визначають можливі транспортні зв'язки між декількома населеними пунктами, в яких розташовані підприємства громадського харчування. Спочатку складають лінійні маршрути, а потім формують кільцеві. Маршрути складаються з урахуванням забезпечення оптимальних показників роботи транспортних засобів.

У основі розрахунків потреби в транспортних засобах лежать дані про об'єми заявок підприємств громадського харчування, вантажопідйомність транспортних засобів і середню кількість рейсів.

У системі заходів, направлених на забезпечення раціональної організації централізованого товаропостачання роздрібної торгової мережі, важлива роль належить розробці технологічних схем товаропостачання, заснованих на вживанні взаємопов'язаних транспортних систем. Схеми з використанням тари-устаткування передбачають виконання наступних основних операцій:

-      комплектування асортименту товарів для кожної харчевні і укладання їх в контейнер;

-             зачохлювання і пломбування контейнера;

-             доставка і передача опломбованих контейнерів і супровідних документів в експедицію оптової бази;

-             угрупування контейнерів по прийнятих маршрутах;

-             оформлення передачі завантажених контейнерів водіям транспортних засобів;

-             вантаження і кріплення контейнерів в кузові транспортного засобу;

-             доставка контейнерів з товарами на підприємство громадського харчування, вивантаження контейнерів і переміщення їх в зону приймання, зберігання або в торговий зал;

-             оформлення здачі-приймання контейнерів з товарами;

-             прийом, відвантаження і доставка на базу порожніх контейнерів.

Маршрути, в які включені харчевні, забезпечувані по технологічній схемі з використанням тари-устаткування, повинні обслуговуватися автомобілями, оснащеними борт-підйомниками. Відповідним чином повинні бути обладнані місця для приймання вантажів в харчевнях.

Використання контейнерної доставки товарів в харчевні дозволяє істотно скоротити чисельність працівників, зайнятих перенесенням і переміщенням товарів, спрощує організацію товаропостачання і полегшує внутрішнє переміщення товарів, створює умови для більш ефективної експлуатації автотранспорту.

Разом з тарою-устаткуванням для доставки товарів використовується спеціальна багатооборотна і текстильної тара ящика.

Для спрощення управління процесом товаропостачання можуть використовуватися технологічні карти, які є детальною розробкою найважливіших складових елементів централізованої доставки товарів в роздрібні підприємства торгівлі. В них вказується день, час доставки товарів в магазин, номер автомашини, обслуговуючої маршрут, прізвище водія, розмір партії товару і інші дані.

Завезення товарів повинне здійснюватися відповідно до попиту населення і встановленого для харчевні обов'язкового асортиментного переліку.

Основні принципи технологічного процесу завезення товарів на підприємства громадського харчування: планомірність, ритмічність, економічність, оперативність, централізація.

Найефективнішою для роздрібних торгових підприємств є централізована доставка товарів, яка веде до зниження витрат обігу.

Раціональне використовування транспортних засобів знижує витрати на перевезення, які складають значну частину витрат обігу.

Для забезпечення оптимального управління товарними потоками, логістика повинна бути оснащена комплексом спеціальних економіко-математичних моделей, основна особливість яких - технологічність, тобто можливість рішення складних оптимальних задач в оперативному режимі і у складі технологічного процесу управління матеріальними потоками. Основна роль цих моделей в умовах ринку - знаходження точок компромісу.

Необхідно впроваджувати сучасні засоби автоматизації і механізації, щоб скорочувати до мінімуму втрати в процесі доставки товарів в місця реалізації. [10]

Розглянуті особливості управління підприємством в сучасних умовах показали, що однією з важливих задач вирішуваних при управлінні підприємством ПП «Лазаренко Л.П.» є задача ефективного управління поставками.

ПП «Лазаренко Л.П.» має мережу підприємств громадського харчування.

Роздрібна мережа ПП «Лазаренко Л.П.» складається з п'яти харчевень, які розташовані за наступними адресами:

харчевня №1 - пров. Кавказський, 1/3;

харчевня №2 - вул. Сизранцева, 43;

харчевня №3 - вул. Бородіна, 3;

харчевня №4 - вул. Леніна, 9;

харчевня №5 - біля залізничної станції.

Постачання продукції харчевням здійснюється раз на добу. Оскільки зросли витрати на транспортування товару з складу в харчевні, тому для ПП «Лазаренко Л.П.» виникає необхідність рішення транспортної задачі, тобто пошук оптимального плану перевезень.

2.2 Задачі оптимізації в управлінні поставками

Транспортні задачі є окремим класом задач лінійного програмування.

Під терміном «транспортні задачі» розуміється широке коло задач не тільки транспортного характеру. Загальним для них є , як правило, розподіл ресурсів, що знаходяться у m виробників (постачальників), по n споживачів цих ресурсів.

На автомобільному транспорті найбільш часто зустрічаються наступні задачі, які відносяться до транспортних:

-    прикріплення споживачів ресурсу до виробників;

-        прив’язка пунктів відправлення до пунктів зазначення;

         взаємна прив’язка вантажопотоків прямого і оберненого напрямків;

         окремі задачі оптимальної завантаження промислового обладнання;

         оптимальний розподіл об’ємів випуску промислової продукції між заводами-виробниками та ін.

Транспортним задачам притаманні наступні особливості:

-    під розподілення підлягають однорідні ресурси;

-        умови задачі описуються тільки рівняннями;

         всі змінні виражаються тільки однаковими одиницями виміру;

         в усіх рівняннях коефіцієнти при невідомих дорівнюють одиниці. [12]

Транспортні задачі можуть розв’язуватися симплексним методом. Однак, перелічені умови дозволяють для транспортних задач застосовувати більш прості розподільчі методи розв’язків.

Одно продуктова транспортна задача формулюється наступним чином.

Однорідний продукт, що зосереджений в m пунктах виробництва в кількості а₁, а₂,..., а_m одиниць, необхідно розподілити між n пунктами споживання, яким необхідно відповідно b₁, b₂,..., b_n одиниць. Вартість перевозки одиниці продукту з i-го пункту відправлення в j-й пункт зазначення дорівнює с_ij і відома для всіх маршрутів. Необхідно скласти план перевозок, при якому запити всіх пунктів споживання були б задоволені за рахунок продуктів, що є в пунктах виробництва і загальні транспортні витрати з поставки продуктів були мінімальними.

Позначимо через х_ij кількість вантажу, який плануємо перевезти від i-го постачальника j-му споживачу. Тоді план ,що мінімізує сум марну вартість доставки, визначається як результат розв’язку наступної задачі оптимізації: знайти

, (2.4)

при умові, що  задовольняє обмеженням:

(2.5)

(2.6)

(2.7)

(2.8)

Процес розв’язку транспортної задачі складається з двох основних етапів:

-    знаходження початкового опорного плану (початкового базисного розв’язку);

-        знаходження оптимального плану задачі. [12]

При цьому, на кожному етапі існує свій пакет методів розв’язку.

Для знаходження початкового плану транспортної задачі існує декілька методів, кожний з яких відрізняється від іншого методом заповнення матриці перевозок. Існують два типа транспортної задачі: відкрита и закрита.

Транспортна задача називається відкритою, якщо сума запасів товару на складах відрізняється від суми споживання товарів у магазинах.

Транспортна задача називається закритою, якщо сума запасів товару на складах дорівнює сумі споживання товарів у магазинах.

Розв’язок існує тільки для закритої транспортної задачі, тому якщо транспортна задача відкрита, то її необхідно привести до закритого типу. Для цього випадку, якщо запас товару на складах перевищує потреби магазинів, то вводять фіктивного споживача, яких вибирає весь залишок товару. У випадку дефіциту, тобто потреба магазинів більше, ніж запас товарів на складах, то вводять фіктивного постачальника, з фіктивним запасом товару на складі. В обох випадках в матриці тарифів перевозок С даному складу або магазину проставляється нульова ціна перевозки.

Для знаходження опорного плану зазвичай використовують метод північно-західного кута або метод мінімального елементу.

Метод північно-західного кута використовують для знаходження довільного плану транспортної задачі. Розглянемо алгоритм цього методу. [13]

Визначають верхній лівий кут матриці Х:

х₁₁=min(a₁, b₁) (2.9)

Можливі три випадки:

-    якщо a₁ < b₁, то х₁₁= a₁, а весь перший рядок, починаючи з другого елементу, заповнюють нулями;

-        якщо a₁ > b₁, то х₁₁= b₁, а всі елементи першого стовпця, що лишилися, заповнюють нулями;

         якщо a₁= b₁, то х₁₁=a₁=b₁, а всі елементи першого стовпця і першого рядка, що лишилися, заповнюють нулями.

Знаходимо a₁^{(1 )}= a₁ - х₁₁ и b₁⁽¹⁾= b₁ - х₁₁ . (2.10)

На цьому один крок методу закінчується.

Нехай зроблено k кроків. Наступний крок полягає в тому, що визначають верхній лівий елемент незаповненої частини матриці Х. Нехай цей елемент x_lm(l+m=k+2), при чому x_lm = min {a_l^(k), b_l^(k)},

де a_l^(k)=а_l -  і b_l^(k)= b_m - . (2.11)

Якщо a_l^(k)< b_l^(k), то заповнюємо нулями l-й рядок, починаючи з (m+1)-го елементу. В протилежному випадку заповнюємо нулями частину m-го стовпця, що залишилася.

Далі рахуємо_l^(k+1)= a_l^(k)- x_lm, b_l^(k+1)= b_l^(k)- x_lm.

На цьому (k+1)-й крок закінчується. Цей процес повторюється до тих пір, поки матриця Х не буде повністю визначена (заповнена).

Метод мінімального елемента дозволяє побудувати початковий опорний план транспортної задачі і є варіантом методу північно-західного кута, який враховує специфіку матриці С = . На відміну від північно-західного кута цей метод дозволяє одразу отримати достатньо економічний план, скорочуючи загальну кількість ітерацій по його оптимізації. Розглянемо докладно. [13]

Елементи матриці С нумерують, починаючи від мінімального в порядку зростання, а потім в цьому ж порядку заповнюють матрицю Х₀.

Нехай елементом з мінімальним порядковим номером оказався елемент

х_ij = min {a_i, b_j}.

Можливі три випадки:

-    якщо min {a_i, b_j} = a_i, то частину, що залишилася i-го рядка заповнюємо нулями;

-        якщо min {a_i, b_j} = b_j, то частину, що залишилася j-го стовпця заповнюємо нулями;

         якщо a_i,= b_j, частину, що залишилася рядка і стовпця заповнюємо нулями.

Далі цей процес продовжують з незаповненою частиною матриці.

Метод потенціалів дозволяє, виходячи з деякого опорного плану перевозок, побудувати скінчене число ітерацій розв’язок транспортної задачі.

Алгоритм складається з попереднього етапу і скінченого числа однотипних ітерацій.

На попередньому етапі будують початковий опорний план і складають матрицю Х₀ і складають матрицю

С₁=, (2.12)

де  - попередні потенціали пунктів А_i (i=1, 2,…, m) і B_j (j=1,2,…,n). [13]

Розрахунки попередніх потенціалів проводять наступним чином. По знайденому плану Х₀ будують схему транспортної задачі з основних комунікацій плану. Далі утворюють наступні множини: I₁ - множина індексів всіх пунктів B_j, які пов’язані з пунктом А₁ загальними комунікаціями; I₁ - множина індексів тих пунктів виробництва А_i, які пов’язані загальними комунікаціями з множиною I₁; J₂ - множина індексів пунктів споживання, які пов’язані загальними комунікаціями с множиною I₁ і т.д. утворення таких множин продовжується до тих пір, доки не отримають пусту множину.

Оскільки на виконання умов оптимальності плану впливає лише різниця v_j - u_j, то за початок розрахунків (нуль) можна прийняти потенціал будь-якого з пунктів.

Припустимо для визначеності =0 і обчислюємо систему потенціалів відносно А₁. Тоді

, де .

По значенню () визначають потенціали пунктів А_i (i Î I₁):

C₁= (2.13)

Звичайно, позиції матриці C₁, що відповідають базисним елементам плану Х₀, будуть зайняті нулями.

Якщо матриця C₁ не вміщує від’ємних елементів, то Х₀ - оптимальний план. В протилежному випадку Х₀ - неоптимальний план, який може бути покращений. Тоді переходять до виконання однотипних ітерацій.

Обчислюють матрицю С_k=1. Перетворення матриці C_k в матрицю С_k=1 складається в наступному. Обирають найбільший по модулю від’ємний елемент матриці C_k. Нехай це елемент . Виділяють рядок, в якому є елемент , а множина істотних елементів цього рядка, що не співпадають з цим елементом, позначають G₁. При цьому X_k-істотними елементами називають ті елементи матриці C_k, які відповідають базисним перевозкам плану X_k.

Далі виділяють стовбці матриці C_k, які вміщують елементи множини G₁. Множина X_k - істотних елементів, які знаходяться в стовпцях матриці C_k і відмінні від G₁ елементів множини, позначають G₂.

Процес виділення продовжують до тих пір, доки наступна множина не буде пустою. Оскільки кожний рядок і стовпець не може бути виділеним двічі, то весь процес закінчується за  кроків.

Далі будують матрицю С_k=1. Для цього величину  додають до всіх виділених рядків і віднімають від усіх виділених стовпців матриці C_k. При цьому всі виділені X_k - істотні елементи матриці C_k залишаються рівними нулю, а крім того в нуль перетворюється і елемент c_lm..

Якщо всі елементи матриці С_k=1 будуть невід’ємними, то X_k - оптимальний план, і на цьому процес закінчується. В протилежному випадку приводять поліпшення плану X_k наступним чином. [13]

Обирають найбільший за модулем від’ємний елемент матриці С_k=1. Нехай це елемент . Далі складають ланцюжок з додатних елементів плану X_k, який замикається на .

Після того як ланцюжок побудовано, в ньому знаходять мінімальний непарний по порядку слідування елемент

, (2.14)

Додають  до всіх парних елементів ланцюга і до елемента  і віднімають  з всіх непарних елементів. Останні елементи X_k залишають без зміни.

Новий план X_k+1 побудований. Він є опорним, так як число його нульових перевозок не змінилося.

Нехай L_k - величина транспортних витрат, що відповідають плану X_k. Тоді нове значення цільової функції, що відповідає плану X_k+1, знаходять по співвідношенню

+. (2.15)

Так як >0 і <0, то < . Тому X_k+1 є покращеним опорним планом.

В процесі побудови початкового плану або при його поліпшені наступний план може виявитися виродженим. Опорний план є виродженим, якщо число його ненульових перевозок k менше рангу матриці обмежень.

Розглянемо два випадки:

вироджений план є початковим (Х₀). Тоді обирають деякі ненульові елементи матриці Х₀ в якості базисних елементів так, щоб при цьому не порушилася умова опірності: відсутність циклу з ненульових перевозок.

Далі елементи матриці замінюють на e > 0 (де e - довільне, нескінченно мале число) і розглядують як звичні базисні елементи плану.

Задачу розв’язують як не вироджену, а в оптимальному плані замість e пишуть нулі. [14]

2 вироджений план отримаємо при побудові X_k+1, якщо ланцюжок вміщає не менш двох мінімальних непарних елементів. В такому випадку в матриці X_k+1 припускають рівним нулю тільки один з тих елементів, інші замінюють на і задачу e розв’язують як не вироджену. Якщо на k-ому кроці q_k = e, то при переході від X_k → X_k+1 цільова функція не зміниться, а в базис вводиться елемент, для якого перевозка стане рівною e.

Розглянемо транспортну задачу та проілюструємо алгоритм методу потенціалів.

Теоретичні основи методу наступні.

Необхідною і достатньою умовою існування розв’язку є баланс між попитом і пропозицією;

- По завантаженим клітинам визначають систему потенціалів:

, (2.16)

де - потенціал рядка; - потенціал стовпця; - тариф відповідної клітини.

Треба зазначити, що:

-   в оптимальному розподіленні сума потенціалів рядка і стовпця не повинна перевищувати тариф відповідної не завантаженої клітини;

-        кількість постачань повинна дорівнювати величині n+m=1, де n - число постачальників, а m - число споживачів.

Метод потенціалів здійснюється за трьома етапами:

) Побудова опорного плану (початкове розподілення вантажу).

) Оцінка оптимальності розподілення вантажу за допомогою системи потенціалів.

) Удосконалення плану перевозок, якщо це можливо.

Другий та третій етапи повторюються до тих пір, доки розв’язок стане оптимальним.

Таким чином, в результаті застосування розглянутих методів може бути отримано розв’язання транспортної задачі (2.4)-(2.8). Однак, треба зазначити, що потреби b_j є випадковими величинами, які змінюються с часом. Саме тому при розв’язанні задач короткострокового планування виникає необхідність аналізу поведінки часового ряду потреб. [14]

2.3 Моделі аналізу часових радів попиту на продукцію

Розглянемо економіко-математичний апарат який буде застосовано у наступному розділі для розв’язання оптимізаційних задач транспортного планування для підприємства ПП «Лазаренко Л.П.».

Якщо в часовому ряді проявляється тривала тенденція зміни економічного показника, то говорять, що має місце тренд. таким чином, під трендом розуміється зміна, що визначає загальний напрямок розвитку, основну тенденцію часових рядів. у зв'язку із цим економіко-математична динамічна модель, у якій розвиток модельованої економічної системи відображається через тренд її основних показників, називається трендовою моделлю. для виявлення тренда в часових рядах (зокрема в ряді рівнів попиту), а також для побудови й аналізу трендових моделей використовується апарат теорії ймовірностей і математичної статистики, розроблений для простих статистичних сукупностей. Відмінність часових економічних рядів від простих статистичних сукупностей полягає, насамперед, у тім, що послідовні значення рівнів часового ряду залежать друг від друга. Тому застосування висновків і формул теорії ймовірностей і математичної статистики вимагає відомої обережності при аналізі часових рядів, особливо при економічній інтерпретації результатів аналізу.

У часових рядах економічних процесів можуть мати місце більш-менш регулярні коливання. Якщо вони носять строго періодичний або близький до нього характер і завершуються протягом одного року, то їх називають сезонними коливаннями. У тих випадках, коли період коливань становить кілька років, то говорять, що в часовому ряді присутній циклічний компонент. Для моделювання й прогнозування сезонних і циклічних економічних процесів використовуються спеціальні методи (індексний і спектральний аналізи, вирівнювання по ряду Фур’є й ін.). [20]

Тренд, сезонний і циклічний компонент називаються регулярними, або систематичними компонентами часового ряду. Складова частина часового ряду, що залишається після виділення з нього регулярних компонентів, являє собою випадковий, нерегулярний компонент. Вона є обов'язковою складовою частиною будь-якого часового ряду в економіці, тому що випадкові відхилення неминуче супроводжують будь-якому економічному явищу. Якщо систематичні компоненти часового ряду визначені правильно, що саме й становить одну з головних цілей при розробці трендових моделей, то залишкова послідовність (ряд залишків), що залишається після виділення з часового ряду цих компонентів, буде випадковим компонентом ряду, тобто буде мати наступні властивості:

- випадковість коливань рівнів залишкової послідовності;

- відповідність випадкового компонента нормальному закону розподілу;

- рівність математичного очікування випадкового компонента нулю;

- незалежність значень рівнів випадкової послідовності, тобто відсутність істотної автокореляції.

Перевірка зазначених властивостей здійснюється з використанням ряду статистичних критеріїв.

Для здійснення прогнозування необхідно одержати моделі часових рядів.

Часовий ряд із сезонною складовою представляють у вигляді:

,  (2.17)

де - спостережуване значення i-го фактору (ряду) у момент часу t; f(t) - трендова складова, що визначає загальну тенденцію розвитку спостережуваного процесу;  - сезонна складова, що визначає періодичні коливання значень фактору;  - випадкові коливання.

У загальному виді процедура побудови моделей здійснюється в кілька етапів: [20]

1. виявлення тренда;

. виділення трендової складової;

. виділення сезонної складової;

4. перевірка адекватності отриманої моделі.

Розглянемо ці етапи послідовно.

На першому етапі аналізу тренда розвитку необхідно перевірити його існування.

Перевірку наявності тренда можна проводити за допомогою будь-якого відомого критерію, наприклад, метод Фостера-Стюарта, метод Мостеллера, знаковий критерій Діксона-Муда, критерій Зігеля-Т’юкі й інших. Розглянемо ці методи.

Метод Фостера-Стюарта дозволяє визначити як наявність тенденції явища, так і тренд дисперсії рівнів ряду динаміки.

На підставі порівняння кожного рівня ряду, починаючи із другого, з попередніми рівнями визначаються величини:

; (2.18)

, (2.19)

де U = 1, якщо i - ий рівень більше всіх попередніх; U = 0 у противному випадку; e = 1, якщо i - ий рівень менше всіх попередніх; e = 0 у противному випадку.

З використанням t-критерію Ст’юдента перевіряються гіпотези про випадковості відхилення величин:

− S від μ - математичного очікування величини S для ряду, у якому рівні розташовані випадковим образом;

− d від нуля. [22]

Ця перевірка проводиться з використанням розрахункових значень t-критерію Ст’юдента для середньої й для дисперсії:

; (2.20)

; (2.21)

; (2.22)

, (2.23)

де μ - середнє значення величини S, визначене для ряду, у якому рівні розташовані випадковим образом; σ, σ - стандартні помилки (середнєквадратичне відхилення) відповідно для величин S, d.

Отримані значення t-критерію порівнюються з табличними.

Якщо t < t, то гіпотеза про відсутність тренда підтверджується.

Якщо t < t, то гіпотеза про відсутність тенденції в дисперсії підтверджується. [22]

Критерій Зігеля-Т’юкі припускає, що об'єднана вибірка, що містить  значень, упорядковується по рангах, причому найменше значення одержує ранг 1, два найбільших значення одержують ранги 2 і 3, наступні два найменших значення - ранги 4 і 5, ранги 6 і 7 одержують наступні два найбільших значення й т.д. Потім для кожної вибірки визначається сума рангових чисел . При нульовій гіпотезі (обидві підвибірки належать одній і тій же генеральній сукупності) відповідає співвідношення . Для безпосереднього кількісного порівняння використовуються відповідні таблиці.

Однак ці розглянуті методи виявлення тренда неточні, більш точними методами є знаковий критерій Діксона-Муда, метод Мостеллера й метод, заснований на порівнянні вибіркових середніх.

Метод, заснований на порівнянні вибіркових середніх, полягає в наступному. вихідний часовий ряд розбивається на 2 підвибірки однакового розміру:

, .

Для кожної з підвибірок обчислюються середні значення ,  і дисперсії σ, σ по формулах:

,

де  й  - число елементів, що входять у першу й другу підвибірки відповідно.

Потім уводиться нульова гіпотеза  про рівність середніх генеральних сукупностей, що лежать в основі порівнюваних підвибірок

,

Рівність цих середніх означає, що обидві підвибірки належать однієї й тій же генеральній сукупності, тобто тренда немає. Альтернативна гіпотеза  про розходження середніх підвибірок  і  еквівалентна припущенню про наявність тренда.

Для перевірки гіпотез використовується t-статистика Ст’юдента:

Обчислене значення  порівнюється зі значенням , обраним з таблиці розподілу Ст’юдента для заданого рівня значимості  й числа ступенів волі. Якщо < , то гіпотеза  приймається, у противному випадку - відкидається. [22]

Метод Мостеллера, як і попередній метод, припускає, що вихідний часовий ряд розбивається на 2 підвибірки однакового розміру:

,

Потім уводиться нульова гіпотеза (обидві вибірки належать одній й тій же генеральній сукупності), що відхиляється з імовірністю помилки α=0,05, якщо 6 найбільших або найменших значень містить якась одна підвибірка.

Знаковий критерій Діксона-Муда використовується у випадку, коли  (як і попередні методи). Утворюються пари послідовних спостережень ( ), ( ), … , ()... Для кожної пари обчислюється різниця , потім розраховується число пар, для яких , і число пар, для яких < 0. Нехай S₊ - число пар, для яких , а S_- - число пар для яких < 0. Статистикою служить абсолютне значення різниці числа позитивних і числа негативних пар, тобто .

Якщо , то нульова гіпотеза про відсутність тренда повинна бути відкинута.

Всі перераховані методи виявлення тренда не дають точних результатів. Самим точним методом, що дозволяє не тільки виявити тренд, але й виділити його є побудова рівняння регресії.

Трендову складову узагальнено можна представити в наступному виді:

, (2.25)

де  - ендогенна змінна (у нашому випадку рівень попиту);

 - екзогенна змінна (час).

При цьому виникає необхідність оцінки невідомих параметрів  моделі (2.25). Із цією метою використовується стандартний метод найменших квадратів (МНК). Показник ступеня d полінома (2.25) вибирають із міркувань одержання адекватного опису за критерієм Фішера.

Де

вектор значень ендогенної змінної.

Після побудови рівняння регресії необхідно оцінити значимість його параметрів і адекватність. [22]

Через недостатню інформативність оцінок параметрів рівняння регресії одержимо для них інтервальні оцінки, які визначаються по наступній формулі:

, (2.27)

де  оцінне значення коефіцієнта ; середньоквадратична помилка оцінювання .

Параметр визначається з таблиці розподілу Ст’юдента з урахуванням N-1 ступенів волі.

Для визначення  необхідно розрахувати коваріаційну матрицю помилок оцінок параметрів рівняння регресії:

, (2.28)

де  - дисперсія відтворюваності в j-й крапці ФП за результатами проведення сукупності  повторних досвідів.

Вона визначається по формулі:

, (2.29)

де  - результат k-го виміру функції відгуку в j-й крапці ФП;

середнє значення функції відгуку в j-й крапці ФП.

Діагональними елементами коваріаційної матриці (2.29) є середньоквадратичні помилки оцінювання параметрів .

Дисперсія відтворюваності характеризує точність виміру функції відгуку в крапках факторного простору (ФП) з урахуванням повторних (паралельних) досвідів.

Таким чином, довірчий інтервал  накриває значення . Будемо вважати, що коефіцієнт  значимий, якщо інтервал не захоплює нуль, і не значимий в противному випадку. [22]

Незалежно від виду й способу побудови економіко-математичної моделі питання про можливості її застосування з метою аналізу й прогнозування економічного явища може бути вирішене тільки після встановлення адекватності. попит модель логістика поставка

Для перевірки адекватності рівняння регресії, отриманого після відкидання не значимих факторів, необхідно розрахувати дисперсію відтворюваності й дисперсію адекватності.

Дисперсія відтворюваності характеризує точність виміру функції відгуку в крапках факторного простору (ФП) з урахуванням повторних (паралельних) досвідів.

Дисперсія адекватності розраховується по формулі:

, (2.30)

де  - число значимих коефіцієнтів у рівнянні регресії, що залишилися після відкидання незначущих.

Тепер адекватність отриманого рівняння регресії перевіряється шляхом порівняння відносини:

 (2.31)

за критерієм Фішера для ступенів волі  й  і заданого рівня значимості . Якщо при цьому виконується умова , то рівняння регресії вважається адекватним, у противному випадку − ні. [20]

Прийняття гіпотези про адекватність еквівалентно прийняттю гіпотези про однорідність (рівності) дисперсій адекватності й відтворюваності. Адекватність рівняння регресії означає, що розсіювання експериментальних даних щодо рівняння регресії має той же порядок, що розсіювання експериментальних даних, пов'язане з помилкою кожної з відповідей. При цьому відхилення експериментальних крапок щодо побудованого рівняння регресії пояснюється саме цими помилками, а не помилковою гіпотезою щодо структури обраної моделі.

Оцінювати адекватність моделі за критерієм Фішера можна у випадку, коли є повторні досвіди, якщо ж таких немає, застосовується коефіцієнт детермінації.

Коефіцієнт детермінації обчислюється по формулах:

, (2.32)

де - середнє значення часового ряду; - значення, що показує варіацію отриманих за допомогою моделі значень щодо середнього значення;  - значення, що показує варіацію значень часового ряду  щодо середнього. [20]

Якщо коефіцієнт  приймає значення більше, ніж [0.75-0.8], то модель часового ряду можна вважати адекватною.

Якщо перевірка моделі на адекватність показала, що модель неадекватна, то необхідно перевірити правильність специфікації моделі (тобто встановити відсутність у моделі яких-небудь факторів, що впливають на досліджуваний процес, але неврахованих). Ця перевірка здійснюється шляхом дослідження автокореляції залишків, що вийшли після виділення виявленого тренда зі спостережуваної послідовності.

Виявлення автокореляції залишків у відхиленнях від тренда здійснюється з використанням критерію Дарбіна-Уотсона, що обчислюється по формулі:

, (2.33)

де - відхилення від тренда в j-тім спостереженні, що обчислюється по формулі:

. (2.34)

Обчислене значення критерію d порівнюється з табличними d₁ і d₂. Можливі наступні випадки:

якщо , гіпотеза про відсутність автокореляції відкидається (є позитивна кореляція);

якщо , гіпотеза про відсутність автокореляції приймається;

якщо  або , те необхідно подальше дослідження;

якщо , то гіпотеза про відсутність кореляції відкидається (є негативна кореляція).

Якщо коефіцієнт Дарбіна-Уотсона показав наявність кореляції, то це найімовірніше пов'язане з наявністю в досліджуваному процесі гармонійних коливань. Щоб описати ці коливання дуже часто застосовують згладжування по ряду Фур'є. [20]

Дуже часто рівні економічних рядів динаміки коливаються, при цьому тенденція розвитку економічного явища в часі схована випадковими відхиленнями рівнів у ту або іншу сторону. з метою більш чітко виявити тенденцію розвитку досліджуваного процесу, у тому числі для подальшого прогнозування на основі трендових моделей, роблять згладжування (вирівнювання) часових рядів.

Основна мета створення трендових моделей економічної динаміки. це можливість на їхній основі зробити прогноз про розвиток досліджуваного процесу на майбутній проміжок часу. прогнозування на основі часового ряду економічних показників відноситься до одномірних методів прогнозування, що базуються на екстраполяції, тобто на продовженні на майбутнє тенденції, що спостерігалася в минулому. при такому підході передбачається, що прогнозований показник формується під впливом великої кількості факторів, які або неможливо виділити, або по яких відсутня інформація. у цьому випадку хід зміни даного показника зв'язують не з факторами, а із часом, що проявляється в утворенні одномірних часових рядів. використання методу екстраполяції для прогнозування базується на двох припущеннях:

·   часовий ряд економічного показника дійсно має тренд, тобто переважну тенденцію;

·   загальні умови, що визначали розвиток показника в минулому, залишаться без істотних змін протягом періоду попередження.

Окреме місце в аналітичному вирівнюванні рядів динаміки займає згладжування за допомогою ряду Фур’є, що описується рівнянням:

, (2.35)

де  - період k-тої гармоніки; t - час, виражений у радіанах або градусах. [20] Згладжування по наведеній формулі доречно, коли в емпіричному ряді є явна періодичність змін його рівнів, що має вигляд синусоїдних коливань, які є гармонійними коливаннями. синусоїди, отримані внаслідок згладжування рядом Фур’є, називають гармоніками випадкових порядків. У випадку згладжування рядом Фур’є періодичні коливання рівнів динамічного ряду мають вигляд суми декількох гармонік, нашарованих одна на одну. так, при m=1 ряд Фур’є має вигляд:

, (2.36)

де  - період спостережень.

при m=2 відповідно:

, (2.37)

де .

Згладжування по ряду Фур’є найчастіше використовують для спостереження сезонності різних соціально-економічних явищ і процесів.

Параметри рівняння теоретичних рівнів визначають способом найменших квадратів.

У результаті перетворень, одержуємо систему нормальних рівнянь, по яких можна обчислити параметри:

;

; (2.38)

 (2.39)

Аналогічно розраховують рівняння ряду Фур’є із застосуванням другої, третьої і четвертої гармоніки з перевіркою збігів їх теоретичних і фактичних значень. [20] Щоб підвищити точність згладжування часових рядів за допомогою ряду Фур’є, у рівняння (2.37) уводять зрушення по фазі . тоді ряд Фур’є має вигляд:

 (2.40)

Після здійснення згладжування необхідно перевірити отриману модель досліджуваного процесу на адекватність із використанням описаних критеріїв Фішера або детермінації. якщо ця перевірка покаже, що моделі неадекватні, необхідно заново проводити перевірку на наявність автокореляції залишків і будувати нову модель, що також перевіряється на адекватність.

Тренд і сезонна складові є регулярними, або систематичними компонентами часового ряду. Складова частина часового ряду, що залишається після виділення з нього регулярних компонентів, являє собою випадковий, нерегулярний компонент ( ). Вона є обов'язковою складовою частиною будь-якого часового ряду в економіці, тому що випадкові відхилення неминуче супроводжують будь-якому економічному явищу. Прогноз випадкової компоненти складніше, однак, якщо є припущення про те, як вона розподілена, у неї можна виділити складову й описати її законом за допомогою щільності розподілу. Частина, що залишилася, не цікава і являє собою так званий «білий шум». [20]

3. РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСУ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛІННЯ ПОСТАВКАМИ ПП «ЛАЗАРЕНКО Л.П.»

 

.1 Планування перевезень ПП «Лазаренко Л.П.»

В умовах ринкової економіки загальним ланцюгом господарчої системи є підприємство, метою діяльності якого полягає в максимізації доходу. Вся організаційно-господарча діяльність фірми складається виходячи з того, що оскільки підвищення доходу визначає успіх в конкурентній боротьбі. Прямуючи до максимізації випуску продукції, фірма шукає шляхи зниження витрат, і одним із можливих напрямків є зниження транспортних витрат.

Для мінімізації транспортних витрат, що виникають при транспортуванні виробів з складів ПП «Лазаренко Л.П.» в мережу харчевень, знайдемо оптимальний план перевезень з урахуванням потреб кожної харчевні і вартості перевезення виробів з певного складу в певну харчевню.

Потреби в виробах ПП «Лазаренко Л.П.» кожної харчевні в місяць визначені і приведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Потреби харчевень в виробах ПП «Лазаренко Л.П.» в місяць (ящиків)

Харчевня
№1	№2	№3	№4	№5
40	60	50	65	40

Крім того визначена матриця вартостей перевезення одного ящика з певного складу в певну харчевню. Вартості приведені в таблиці 3.2.

Окрім цього, відома пропускна спроможність складів в місяць для даного виду товару, яка рівна:

склад №1 - 175 ящиків;

склад №2 - 80 ящиків.

Таблиця 3.2

Матриця вартостей перевезень (вартості вказані в гривнях)

Склад	Харчевня
	№1	№2	№3	№4	№5
№1	0,15	0,20	0,10	0,35	0,30
№2	0,25	0,30	0,30	0,45	0,05

Стоїть завдання так спланувати перевезення, щоб мінімізувати сумарні транспортні витрати.

Оскільки задача збалансована (сумарний об'єм проведеної продукції рівний сумарному об'єму потреб в ній), то не треба враховувати витрати, пов'язані як з складуванням, так і з недостатнім постачанням продукції.

З урахуванням сказаного, задача (2.1) - (2.5) прийме вигляд:

необхідно мінімізувати

 (3.1)

де  (i - нумерація рядків, j - нумерація стовпців) - об'єм «Смак-меню» при наступних обмеженнях:

,

 (3.2)

.

Вирішуючи транспортну задачу (3.1)-(3.2) з використанням вбудованої функції пакету Excel «Пошук рішення», одержимо ефективний план виробництва (Таблиця 3.3).

Таблиця 3.3

План перевезень виробів ПП «Лазаренко Л.П.»

Харчевня
№1	№2	№3	№4	№5
40	60	50	25	0
0	0	0	40	40

Рішення задачі у такому вигляді дозволяє знайти оптимальний план перевезення виробів з складів в харчевні, проте при цьому не враховується зміни попиту, який змінюється з часом. Звідси виникає потреба побудови моделі зміни попиту.

 

.2 Моделювання змін попиту на вироби ПП «Лазаренко Л.П.»

Оскільки однією з умов виживання фірми в умовах конкурентної боротьби є наявність необхідного товару необхідної якості у необхідній кількості в необхідному місці в необхідний час, то стоїть завдання забезпечення безперебійних постачань продукції магазинам з мінімальними витратами на їх транспортування. Крім того, потрібно враховувати і те, що попит на продукцію протягом року непостійний.

З цією метою були зібрані дані за один календарний рік по п'яти харчевням, які показують зміну попиту на вироби ПП «Лазаренко Л.П.». Результати дослідження наведені в таблиці 3.4.

Для вирішення задачі планування перевезень (3.1)-(3.2), необхідно мати прогнозні значення попиту на вироби ПП «Лазаренко Л.П.». Для цього необхідно визначити залежність попиту від часу. Побудуємо математичну модель поведінки попиту виду (2.6) і з її допомогою здійснимо прогноз на наступні 12 місяців. Детально розглянемо процес побудови моделі на прикладі попиту на продукцію в харчевні №1.

Таблиця 3.4

Попит на вироби ПП «Лазаренко Л.П.» на 2009 рік (у ящиках)

Період	Попит навироби (у ящиках)
	Харчевня
	№1	№2	№3	№4	№5
1	40	45	35	30	30
2	35	35	38	38	38
3	30	30	40	40	40
4	50	50	50	50	52
5	60	55	55	55	60
6	65	70	70	75	70
7	50	50	50	70	65
8	55	55	55	55	53
9	50	45	45	45	45
10	45	40	40	40	40
11	40	35	35	35	35
12	50	50	50	40	48

Дані, відображені в таблиці 3.4, є змінним з часом попитом на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.», тобто є часовим рядом. Аналіз часового ряду складається з декількох етапів. На першому етапі часовий ряд перевіряється на наявність тренда, для цього можна використовувати метод порівняння вибіркових середніх або метод Діксону.

Метод, заснований на порівнянні вибіркових середніх, полягає в наступному. Початковий часовий ряд розбивається на 2 підвибірки однакового розміру

;

Для кожної з підвибірок обчислюються середні значення y_1, y_2 і дисперсії σ_1, σ_2. Для харчевні №1 y_1 = 46.667 y_2 = 48.333, σ_1 = 163.889, σ_2 = 22.222. У таблиці 3.5 представлені дані розрахунку середніх значень і дисперсій для всіх харчевень ПП «Лазаренко Л.П.».

Таблиця 3.5

Середні значення і дисперсії для п'яти харчевень

Харчевня
	№1	№2	№3	№4	№5
y_1	46.667	42.5	48	48	48.333
y_2	48.33	45.833	45.833	42.5	47.667
σ_1	163.889	172.917	145.45	211.667	188.556
σ_2	22.222	45.139	45.139	139.583	92.556

Потім вводиться гіпотеза про рівність середніх генеральних сукупностей, які лежать в основі порівнюваних підвибірок . Рівність цих значень говорить про те, що обидві підвибірки належать одній і тій самій генеральній сукупності, тобто тренда немає. Гіпотеза про відмінність середніх підгруп, еквівалентна припущенню про наявність тренду. Для перевірки гіпотез використовується t-статистика Ст'юдента.

Обчислене значення t_nabl=0.01 порівнюється з t_kr= (вибраним з таблиці розподілу Ст'юдента для заданого рівня значущості α і числа ступенів вільності). Оскільки t_nabl <t_kr (t_kr=2,23), то це говорить про те, що тренд не виявлений.

Аналогічно були розраховані t_nabl для інших харчевень, дані представлені в таблиці 3.6

Таблиця 3.6

Розрахунок t_nabl

№ харчевні	1	2	3	4	5
t_nabl	0.01	0.01	0.013	0.003	0.004

Розрахунок величини t_nabl для всіх п'яти харчевень показав, що тренд не виявлений, оскільки t_nabl <t_kr.

Розглянемо критерій Діксону - Муда. Згодне йому необхідно утворити пари послідовних спостережень . Для кожної пари обчислюється різниця  . Дані представлені в таблиці 3.7

Таблиця 3.7

Розрахунок величини d

Харчевня		d
	№1	-10	-20	-20	5	20	15
	№2	-5	-20	-15	10	20	20
	№3	-15	-17	-5	10	20	20
	№4	-40	-17	-5	10	20	35
	№5	-35	-15	-5	12	25	22

Потім необхідно розрахувати число пар S, для яких >0, і число пар S, у яких <0. У нашому випадку всіх п'яти рядів S = S. Статистикою служить абсолютне значення різниці числа T = |S - S|. Якщо T> 2, то перша гіпотеза про відсутність тренда відкидається. Оскільки для всіх п'яти рядів T = 0, то слід зробити висновок, що метод тренд не виявив.

Всі вище перелічені методи не дають точного результату. Найточнішим методом, який дозволяє не тільки виявити тренд, але і виділити його, є побудова рівняння регресії. Таким чином, здійснюється наступний етап аналізу тимчасового ряду - виявлення трендової складової. Для цього побудуємо лінійну однофакторну регресію за допомогою вбудованої функції Excel (рис. 3.1).

Побудувавши так само лінійну однофакторну регресію за допомогою вбудованої функції Excel для чотирьох магазинів, що залишилися, приведемо в таблиці 3.8 параметри рівнянь регресії для попиту і чисельні значення коефіцієнта детермінації .

Рисунок 3.1 - Рівняння регресії для попиту харчевні №1 на вироби ПП «Лазаренко»

Таблиця 3.8

Параметри моделей трендової складової

Параметри моделі	№ харчевні
	1	2	3	4	5
	0.8042	0.2797	0.3252	0.1853	0.3846
42.27344.84844.80346.54545.5
0.08220.00850.1310.0230.0125

Аналіз таблиці 3.8 дозволяє зробити висновок про неадекватність лінійних моделей попиту для всіх харчевень. Можна помітити, що ці моделі описують лише трендову складову часового ряду попиту. Таким чином, здійснюється третій етап аналізу часового ряду - виявлення сезонної складової.

Для цього необхідно здійснити аналіз автокореляції залишків, застосовуючи критерій Дарбіна-Уотсона d (2.12) - (2.13). Знайдене значення d порівнюється з табличними величинами d і d (d= 0,97 d=1,33).

Спочатку розрахуємо залишки тимчасового ряду  по формулі (2.13). Результати представлені у вигляді рисунків.

Рисунок 3.2 - Залишки часового ряду харчевні №1

Рисунок 3.3 - Залишки часового ряду харчевні №2

Рисунок 3.4 - Залишки часового ряду харчевні №3

Рисунок 3.6 - Залишки часового ряду харчевні №5

Далі розраховується значення d (2.15). Дані наведено у таблиці 3.9

Таблиця 3.9

Значення критерію d

Харчевня
№1	№2	№3	№4	№5
0.963	1.208	1.014	0.501	0.491

Аналізуючи дані таблиці 3.9 можна зробити наступні висновки. По-перше, в часових рядах попиту харчевень №1, №4 і №5 спостерігається позитивна кореляція, оскільки d < d (d = 0.97). Наявність кореляції, найімовірніше, пояснюється наявністю в досліджуваному процесі гармонійних коливань. По-друге, для харчевень №2 і №3 необхідне подальше дослідження, оскільки (d = 1.33). Проте, аналізуючи рис.3.3 - рис.3.4 можна ввести припущення про наявність гармонійних коливань і в цих часових рядах. Описати їх можна з використанням згладжування по рядуФур’є (четвертий етап аналізу часового ряду). Опишемо залишки часових рядів (рис.3.2 - 3.5) моделлю вигляду (2.17). Параметри рівняння (2.17) визначаються способом найменших квадратів (2.11). Параметри рівняння представлені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10

Параметри моделі

Параметри моделі	№ харчевні
	1	2	3	4	5
A-8.829-9.721-10.96-16.929-14.962
A-1.151-1.65-0.213-2.819-0.664
A5.9597.6374.8415.3985.699
A0.1161.2060.2752.1970.522

Аналіз адекватності моделей, параметри яких представлені в таблиці 3.10, показав, що всі вони адекватні. Таким чином, одержані моделі, що описують сезонну складову часового ряду попиту на продукцію «Смак-меню» для всіх п'яти харчевень.

Наступним кроком необхідно об'єднати трендову і сезонну складові. В результаті одержані моделі (3.3)-(3.7), які описують динаміку попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.».

 (3.3)

На рис. 3.7-3.10 представлене графічне відображення поведінки попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» і значення попиту, що передбачаються моделями (3.3)-(3.7).

Одержані моделі (3.3)-(3.7) перевіряються на адекватність за допомогою коефіцієнта детермінації (2.35). Коефіцієнт детермінації показує в процентному співвідношенні наскільки модель є адекватною. Якщо коефіцієнт детермінації приймає значення більше, ніж [0.7-0.8], то модель часового ряду є адекватною. У таблиці 3.11 наведені значення коефіцієнта детермінації, розрахованого для моделей (3.3)-(3.7).

Рисунок 3.7 - Реальний і модельний попит на продукцію ПП «Лазаренко»харчевні №1

 (3.5)

 (3.4)

Рисунок 3.8 - Реальний і модельний попит на на продукцію ПП «Лазаренко»харчевні №2

 (3.5)

Рисунок 3.9 - Реальний і модельний попит на на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» харчевні №3

 (3.6)

Риунокс 3.10 - Реальний і модельний попит на на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» харчевні №4

 (3.7)

Рисунок 3.11 - Реальний і модельний попит на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» харчевні №5

Таблиця 3.11

Значення коефіцієнта детермінації

	Харчевня
	№1	№2	№3	№4	№5
R	0.705	0.729	0.74	0.932	0.905

Таблиця 3.11 показує, що всі моделі адекватні, найбільш високою адекватністю володіють моделі для харчевень №4 - №5 (R = 0.932, R = 0.905), цей факт ілюструють рисунки 3.9-3.11.

Оскільки моделі, що описують залежність попиту від часу, для всіх п'яти харчевень є адекватними, то їх можна використовувати для отримання прогнозних значень попиту.

3.3 Задача короткострокового планування перевезень ПП «Лазаренко Л.П.»

 

З використанням одержаних в попередньому питанні моделей попиту (3.3-3.7), набудемо прогнозного значення попиту на продукцію «Смак-меню» на наступні 12 місяців. Попит на продукцію «Смак-меню» по 5 харчевням представлений в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12

Прогнозні значення попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.»

Період	Прогнозні значення попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» (у ящиках)
	Харчевня
	№1	№2	№3	№4	№5
1	38	41	38	35	36
2	36	36	38	35	36
3	38	36	40	39	40
4	46	45	49	49	51
5	56	57	58	62	62
6	62	64	63	70	68
7	59	61	59	69	65
8	51	51	51	58	54
9	45	41	43	46	44
10	44	39	40	38	39
11	47	43	41	36	40

Таким чином, набутого прогнозного значення попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» дозволяє вирішити транспортну задачу на наступні 12 місяців. В результаті можна визначити оптимальний план перевезень з урахуванням потреб харчевень, що змінюються з часом. Рішення представлене у вигляді таблиці 3.13.

Таблиця 3.13

Оптимальний план перевезень на 12 місяців

Місяць	Попит на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» (у ящиках)					Потреба харчевень (у ящиках)
	Харчевня
	№1	№2	№3	№4	№5	План.	Реал.
Січень	38	41	29	0	0	108	175
	0	0	9	35	36	80	80
Лютий	36	36	29	0	0	101	175
	0	0	9	35	36	80	80
Березень	38	36	40	0	0	114	175
	0	0	1	39	40	80	80
Квітень	46	45	49	19	0	158	175
	0	0	0	29	51	80	80
Травень	56	57	58	4	0	175	175
	0	0	0	18	62	80	80
Червень	62	64	49	0	0	175	175
	0	0	0	12	68	80	80
Липень	59	61	55	0	0	175	175
	0	0	0	15	65	80	80
Серпень	51	51	51	22	0	175	175
	0	0	0	26	54	80	80
Вересень	45	41	43	10	0	139	175
	0	0	0	36	44	80	80
Жовтень	44	39	37	0	0	120	175
	0	0	3	38	39	80	80
Листопад	47	43	37	0	0	127	175
	0	0	4	36	40	80	80
Грудень	49	46	41	0	0	136	175
	0	0	2	37	41	80	80

Таким чином, в роботі розраховано задачу пошуку ефективного плану перевезень продукції ПП «Лазаренко Л.П.» на наступний календарний рік. Аналізуючи таблицю 3.13 можна зробити наступні висновки.

Можна виявити періоди часу, коли спостерігається тенденція застою продукції, тобто на складі №1 - надлишок продукції ПП «Лазаренко Л.П.». Таких періодів два: перший - з січня по квітень, другий - з вересня по грудень. У період з травня по серпень - оптимальний розподіл ресурсів, тобто повне витрачання запасів на складі. Проте, вивчення потреб харчевень, показує, що в цей період росте попит на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» і потреби харчевень залишаються незадоволеними із-за її дефіциту на складі.

Тому для ПП «Лазаренко Л.П.» у період з вересня по квітень, коли на складі №1 спостерігається надлишок продукції, рекомендується удатися до заходів, що дозволяють уникнути такого положення. Наприклад, зменшити закупівлю продукції на цей період.

У період з травня по серпень, коли спостерігається зворотна тенденція, ПП «Лазаренко Л.П.» необхідно збільшити закупівлі, чи ж пропонувати товари-замінники, які здатні компенсувати дефіцит даного товару.

Таким чином, в роботі запропонована модель, що дозволяє вирішити задачу визначення оптимального плану перевезень з урахуванням потреб, що змінюються, в продукції ПП «Лазаренко Л.П.». Специфіка моделі в тому, що вона враховує зміну попиту (як відомо, попит - величина випадкова, тобто міняється з часом), що дозволяє підвищити якість одержуваного рішення.

Для ПП «Лазаренко Л.П.» у якого є наміри зайняти певну нішу на ринку харчової продукції, ефективне планування є одним з найбільш важливих аспектів діяльності. Запропонована в роботі модель дозволяє ухвалювати рішення про ефективний розподіл ресурсів, що в свою чергу мінімізує витрати підприємства не тільки на перевезення продукції, але і мінімізує витрати на її зберігання. Можна помітити, що мінімізація витрат є однією з умов збільшення прибутку, тобто успішного розвитку підприємства в конкурентному середовищ.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

.1 Загальні питання охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

·   пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

·   підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

·   комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

·   соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

·   встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

·   адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

·   використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

·   інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

·   використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [55].

 

4.2 Організація управління охороною праці на ПП «Лазаренко Л.П.»

Відповідно до ст. 13 закону України „Про охорону праці” [55] роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

·   створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

·   розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

·   забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

·   впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

·   забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

·   забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

·   організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

·   розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

·   здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

·   організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

·   вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Схема управління охороною праці на підприємстві ПП «Лазаренко Л.П.» надана на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 - Схема управління охороною праці

Служба охорони праці вирішує задачі:

·   забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

·   забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

·   професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

·   вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

·   професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства. Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х років. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за виробничим стажем - осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації і іншого об'єднання підприємств, освічених за галузевим, може відмінити у письмовій формі тільки посадовець, якому підлегла служба охорони праці. Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функції, не передбачених Законом” Про охорону праці" і Типовим положенням.

 

4.3 Промислова санітарія

 

Робота виконувалась в складі ПП «Лазаренко Л.П.». Категорія виконуваних робіт. Значення оптимальних та допустимих робіт надані в табл.4.1 [56, 57].

Таблиця 4.1

Значення параметрів метеорологічних умов

Період року	Категорія робіт по енерговитратах	Температура, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний	Легка -I а	допустимі
		21 - 25	75	0,1
		оптимальні
		22 - 24	40 - 60	0,1
Теплий	Легка -I а	допустимі
		22-28	55	0,1-0,2
		оптимальні
		23-25	40-60	0,1

4.3.1 Вентиляція

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату ПП «Лазаренко Л.П.» в великому складі застосована природна вентиляція.

У виставковому залі та офісі компанії застосована штучна вентиляція, тобто рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. По об'єму обхвату приміщення вентиляція загальнообмінна, припливно-витяжна.

В офісі застосована постійно діюча вентиляція, опалення за об'ємом обхвату приміщення - місцеве [59].

4.3.2 Освітлення

Освітлення в приміщенні ПП «Лазаренко Л.П.» природне та штучне. Природне освітлення двостороннє бічне, що здійснюється через вікна в зовнішніх стінах. Штучне освітлення загальне рівномірне. Розряд зорових робіт - ІІІ. Світильники розміщені рівномірно і симетрично. Світильники типу РСПО2В. Лампи типу ДРЛ 80 [60].

Розрахуємо нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для умов експлуатації приміщення ПП «Лазаренко Л.П.» з урахуванням пояса світлового клімату по формулі 4.1.

 [%](4.1)

де: ен IV - коефіцієнт природної освітленості (КПО) для IV пояса світлового клімату;

eн III - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату;

m - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

c - коефіцієнт сонячного клімату (1 ÷ 0,75).

Eн III = 2%.

енIV = 2 · 0,9 · 1 = 1,8 %.

Визначимо нормативне значення мінімальної освітленості Е_н = 300 лк. Вибрані значення вказаних параметрів занесемо в таблицю 4.2.

Таблиця 4.2

Характеристика освітлення

Найменування приміщення	Площа підлоги, м2	Розряд зорової роботи	Освітлення
			природне		штучне
			Вид освітлення	КПО, %	Нормована освітленість, Ен, лк
Склад	90 м2	ІІІ	бокове	1,8	300

4.3.3 Шум

Джерела шуму - вентиляційна система, принтер. допустимі рівні звукового тиску та звуку наведені в табл.4.3 [61].

Таблиця 4.3

Допустимі рівні звукового тиску та звуку

Види трудової діяльності, приміщення, робочі місця	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах зі середнєгеометричними частотами, Гц										Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000		8000
Крайні частоти в октавних смугах, Гц	22 45	45 90	90 180	180 360	360 720	720 1440	1440 2880	2880 5760		5760 11520	22 - 11520
Види трудової діяльності
Адміністративно-упр. діяльність, вимірювальні, конструкторських приміщеннях	93	79	70	63	58	55	52		50	49	60

4.3.4 Випромінення від екрану ПЕОМ

Випромінення від ПЕОМ включає типи: гамма, рентгенівське, мікрохвильове, видиме, ультрафіолетове та інфрачервоне випромінення. Рівні цих випромінень достатньо низькі і при правильній організації умов праці на робочому місці не перевищують діючих норм. Напруженість електростатичного поля дорівнює 20 кв/м. Мінімально необхідний рівень іонізації повітря приміщення при роботі ЕОМ та ПЕОМ складає n+ 400, n- 600 [63].

4.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

Перевірка відповідності параметрів робочого місця (висота робочої поверхні, її розміри, висота сидіння крісла, простори для ніг, підставки для ніг і інші) антропометричним характеристикам операторів здійснюються за допомогою площинних манекенів (рис. 4.2 та рис. 4.3) [64, 65].

За робочим місцем працюють жінки групи населення б, перцентили 5 і 95. Дані представлені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Антропометричні характеристики операторів

Найменування ознаки	Значення ознаки, см, відповідне перцентилям для жінок		Величина поправки на одяг і взуття, см
	5	95
Висота верхівки точки над сидінням	81,2	90
Висота очей над сидінням	69	77,8	0,5
Висота плечей над сидінням	52,5	60,7	0,5
Висота ліктя над сидінням	18,25	26	2,5
Висота коліна над підлогою	48,57	55,47
Ліктьова-пальцева III крапка - горизонтальна відстань від вершини ліктьового відростка ліктьової кістки до пальцевої третьої точки	41,09	46,65	0,5
Горизонтальна відстань від спинки до найбільш виступаючої вперед точки надколінної чашки	53,02	62,52	0,5
Довжина стопи	22,13	25,92	3,0
Найбільший поперечний розмір тіла - горизонтальна відстань між найбільш виступаючими убік точками зовнішньої поверхні вільно опущених рук	41,87	51,52

При організації робочого місця оператора за дисплеєм були отримані наступні розміри:

·   відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм ;

·   відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

·   висота підставки під ноги оператора мінімальних розмірів 190 мм;

·   відстань від очей оператора до дисплея 550 мм;

·   простір для ніг 770 мм;

·   відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

·   відстань М - це відстань між передньою поверхнею тіла оператора і краєм робочої поверхні столу, воно дорівнює 80 мм;

·   відстань від очей оператора до документації 500 мм;

·   оптимальна зона моторного поля 360 мм;

·   висота робочої поверхні 800 мм;

·   висота сидіння для:

- максимального оператора 440 мм;

- мінімального оператора 540мм;

·   кут огляду документів 30о [64, 65].

Рисунок 4.2 - Розміщення оператора на робочому місці

Рисунок 4.3 - Визначення оптимальної зони моторного поля (вид з верху)

 

4.5 Електробезпека

Параметри електричної мережі ПП «Лазаренко Л.П.» [66]:

род струму - змінний;

напруга в мережі - 220 В;

частота - промислова (50 Гц).

Будівля ПП «Лазаренко Л.П.» відноситься до приміщення з підвищеної небезпекою ІІ. Режим нейтралі питної мережі - трьох фазна чотирьох провідна мережа з глухозаземленою нейтралю. Передбачено занулення.

 

.6 Пожежна безпека

Приміщення ПП «Лазаренко Л.П.» по категорії приміщень по вибухопожежній і пожежної небезпеці [67] відноситься до категорії В. Вогнестійкість будівлі ІІ. Зона класу приміщення П-ІІа. Ступінь захисту обладнання ІР44. Первинні засоби пожежегасіння надані [67] в табл. 4.5.

Таблиця 4.5

Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння ПП «Лазаренко Л.П.»

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежегасіння (тип)	Кількість, шт.
Склад	90 м2	повітряно-пінний: ВВП-10	7 шт

4.7 Охорона навколишнього середовища

У приміщенні з офісною й комп'ютерною технікою виділення шкідливих речовин не відбувається, і тому із цієї сторони немає погрози забруднення навколишнього середовища.

ВИСНОВКИ

З переходом України на ринкові відносини, кожне підприємство одержало не тільки додаткову свободу дій, але і велику відповідальність за результати своєї діяльності.

Постійно розвиваючись, ринок ставить перед підприємствами нові, більш високі вимоги. Однією з важливих задач фірми є оперативне реагування на ринкові зміни.

Висока конкуренція на ринку торгівлі дозволить вижити тільки тому підприємству, яке надасть споживачам якісний товар за найнижчою ціною.

У роботі на прикладі конкретного підприємства ПП «Лазаренко Л.П.», розв’язано задачу короткострокового планування перевезень. Таким чином, в роботі запропоновано модель, що дозволяє вирішити задачу визначення оптимального плану перевезень на короткостроковий період з урахуванням потреб, що змінюються, в продукції. Специфіка моделі в тому, що вона враховує зміну попиту (як відомо, попит - величина випадкова, тобто міняється з часом), що дозволяє підвищити якість одержуваного рішення.

Для цього проаналізовані дані про величини попиту для харчевень і побудована модель, що враховує тенденцію зміни попиту (тренд) і сезонні коливання.

На підставі одержаних моделей, здійснений щомісячний прогноз попиту і одержані плани розподілу товарів ПП «Лазаренко Л.П.» на прикладі такого товару як продукція.

Запропонована в роботі модель дозволяє ухвалювати рішення про ефективний розподіл ресурсів, що в свою чергу мінімізує витрати підприємства не тільки на перевезення продукції, але і мінімізує витрати на її зберігання. Можна помітити, що мінімізація витрат є однією з умов збільшення прибутку, тобто успішного розвитку комерційного підприємства в конкурентному середовищі.

Знаходження оптимального плану перевезень дозволяє підприємству відстежувати на скільки ефективно і раціонально працює виробництво. Можна виявити періоди часу, коли спостерігається тенденція застою продукції, тобто в харчевні №1 - надлишок продукції ПП «Лазаренко Л.П.». Таких періодів два: перший - з січня по квітень, другий - з вересня по грудень. У період з травня по серпень - оптимальний розподіл ресурсів, тобто повне витрачання запасів. Проте, вивчення потреб харчевень, показує, що в цей період росте попит на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» і потреби харчевень залишаються незадоволеними із-за її дефіциту на складі.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Гаджинский А.М. Основы логистики: Учебное пособие. - М.: Маркетинг, 1996.

2.      Миротин Л.Б. и др. "Эффективность логистического управления" Учебник для вузов / Под общ. ред. д.т.н., проф. Л.Б. Миротина. - М.: Издательство "Экзамен", 2004. - 448 с. (Серия "Учебник для вуза").

.        Чудаков А.Д. Логистика. Учебник для вузов. Издательство: РДЛ. 2001 - 480 с.

.        Саати Т.Єлементи теорії масового обслуговування приложенія . М . Сов.Радіо,1965.

.        Чернов.В.П.,Івановскій.В.Б. Теорія масового обслуговування . М .ІНФРА-М,2000.

6. Алесинская Т.В. Основы логистики. Общие вопросы логистического управления. Таганрог: Изд-во ТРТУ; 2005. 121 с.

.   Сербин В.Д. Основые логистики: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ; 2004.

8.      Миротин Л.Б., Некрасов А.Г., "Логистика интегрированных цепочек поставок": Учебник / Л.Б. Миротин, А.Г.Некрасов. М.: Издательство «Экзамен», 2003. - 256 с.,

.        Комерційна діяльність. Маркетинг і логістика Мова: українською Видавництво: Ельга 2002.- 288с.,

.        Основы логистики. Общие вопросы логистического управления: Учебное пособие/ Алесинская Т.В. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005. 121 с.

.        «Основы логистики» Учебное пособие./ Сербин В.Д. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2004.

12.    Задачи управління материально-техническим снабжением в рыночной экономике <http://www.aup.ru/books/m118/> / С.А. Баркалов, В.Н. Бурков, П.Н. Курочка, Н.Н. Образцов. М.: ИПУ РАН, 2000. - 58 с.

.        Н.И. Щедрин, А.Н. Кархов. Математические методы програмирования в экономике. М. - 1974, 140 с.

.        Боборыкин В.А. Математические методы решения транспортных задач. Л.: СЗПИ, 1986

.        Кузнецов А.В., Сакович В.А., Холод Н.И. ”Высшая математика. Математическое программирование ”, Минск, Вышейшая школа, 2001г.

.        Математические методы принятия решений в экономике. Учебник под ред. проф. Колемаева В.А. -М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999.

.        Малыхин В.И. Математическое моделирование экономики. - М: УРАО, 1998.

.        Нейман Д., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. - М.: Наука, 1970.

.        Таха Х. Введение в исследование операций. - М.: Мир, 1985.

.        Андерсон Т. Статистичний аналіз часових рядів. Переклад з англ. І.Т. Журбенко та В.П. Носко. Іздат. „Мир”.М., ― 1976.

21. Багиев Г.Л., Тарасевич В.М., Анн X. Маркетинг: Учебник // Под общ. ред. Г.Л. Багиева. - М.: ОАО "Изд-во "Экономика", 1999. - 703 с.

22.    Орленко Н.С. Імітаційні моделювання. - К. КНЕУ,1997.

.        Банщиков П.Г., Задорожная Н.В. Основы поведения потребителя // Экономика предприятия. - 1999. - № 6. - С. 2-16.

.        Батра Р., Майерс Дж., Аакер Д. Рекламный менеджмент: Пер. с англ. - 5-е изд. - М.; СПб.; К.: Изд. дом "Вильяме", 1999. - 784 с.

.        Бечвая Е.А., Розен В.П. Прогнозирование спроса: методы и модели // Под общ. ред. А.А. Старостиной. - К.: ООП Комунэкономика, 1996. - 196 с.

.        Богомаз Н.В., Зозульов О.В. Метод інтегральної оцінки ставлення споживачів до торгівельної марки // Маркетинг в Україні - 2002. - №6 (16). - С. 30-33.

.        Бреусенко О.А. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи: Ав-тореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01. - К., 2000.- 20 с.

.        Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: Наук, думка, 1989. - 198 с.

.        База даних підприємства <<ДПТКОП>> .

.        Веркман К. Товарные знаки: создание, психология, восприятие: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1985. - 124 с.

.        Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник.- К.: КНЕУ, 1998. - 268 с.

.        Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - М.: Финпресс, 1998. - 416 с.

.        Джобер Д. Принципы и практика маркетинга: Учеб. пособие: Пер. с англ.- М.: Изд. дом "Вильяме", 2000. - 688 с.

.        Дибб С, Симкин Л. Практическое руководство по сегментированию рынка. - СПб.: Питер, 2001. - 249 с.

.        Диксон Питер Р. Управление маркетингом. - Г.: ЗАО "Изд-во "БИНОМ", 1998. - 556 с.

.        Дихтль Е., Хершген X. Практический маркетинг. - М: Высшая шк., 1995. - 252 с.

.        Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. - СПб.: Питер, 1999. - 560 с.

.        Доллан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. - СПб.: Питер, 1994. - 448 с.

.        Дубров A.M., Мхитарян B.C., Трошин Л.И. Многомерные статистические методы: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 352с.

.        Дэвис С.М. Управление активами торговой марки. - СПб.: Питер, 2001. - 272 с.

.        Зозулёв А.В. Сегментация рынка. - X.: Студ-центр, 2003.

.        Зозульов О.В. Брендинг та антибрендинг: що вибрати в Україні? // Маркетинг в Україні М. - 2002. - №4 (14).

.        Зозульов О.В., Старостина А.О. Дослідження споживчих мотивацій: Методичні матеріали з досліджень споживчих мотивацій з дисципліни "Маркетингові дослідження" та дипломного проектування для студентів факультету менеджменту та маркетингу для спеціальності "Маркетинг" вcix форм навчання. - К.: НТУУ "КПГ, 2000. - 55 с.

.        Ильин В.И. Поведение потребителей. - СПб.: Питер, 2000. - 224с.

.        Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2000. - 512 с.

.        Классика маркетинга / Сост. Б.М. Энис, К.Т. Кокс, М.П. Моква. - СПб.: Питер, 2001. - 752 с.

.        Котлер Ф. Маркетинговый менеджмент: Пер. с англ / Под ред.О.А. Третьяк, Л.А. Волковой, Ю.Н. Каптуревского. - СПб.: Питер, 1999. - 896 с.

.        Котлер Ф., Амстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга. - 2-е евр. изд. - К.: Изд. дом "Вильяме", 1999. - 1056 с.

.        Краско Т.Н. Психология рекламы. - X.: Студ-центр, 2002. - 216 с.

.        Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива: Пер. с фр. - М.: Наука, 1996. - 589 с.

.        Малхотра Н.К. Маркетинговые исследования. Практическое руководство. - 3-е изд.: Пер. с англ. - М.: Изд. дом "Вильяме", 2002. - 960с.

.        Маркетинг // Под ред. академика А.Н. Романова. - М.: Машиностроение, 1995. - 254 с.

.        Мескон М.Х., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.

.        Немов Г.С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

.        Петренко В.Ф. Основы психосемантики: Учеб. пособие для студентов вузов по специальности "Психология". - М.: Изд-во МГУ, 1997. - 398 с.

.        Петухов СВ. Геометрия живой природы и алгоритмы самоорганизации. - М.: Знание, 1988. - 48 с.

.        Писаренко Н.Л. Создание брендов в Украине как стратегическая перспектива развития бизнеса // Финансовый директор. - 2002. - №7.

.        Платонов К.К. О системе психологии - М.: Мысль, 1972. - 216 с.

.        Райе Э., Траут Дж. Маркетинговые войны. - СПб.: Питер, 2000. - 256 с.

.        Райе Э., Траут Дж. Позиционирование: битва за узнаваемость / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Капшурев-ского. - СПб.: Питер, 2001. - 256 с.

.        Романець В.А., Маноха І.П. Історія психології XX століття. - К.: Либідь, 1998. - 992 с.

.        Траут Дж. Новое позиционирование. - СПб.: Питер, 2000. - 192 с.

.        Холл К., Линдсей Г. Теории личности: Пер. с англ. И.Б. Гриншпун. - М.: ЗАО "Изд-во "ЭКСМО-Пресс", 1999. - 592 с.

.        Хьелл Л., Зиглер Д., Теории личности (основные положения, исследования и применение). - СПб.: Питер, 1998. - 608 с.

.        Чармэссон Г. Торговая марка: как создавать имя, которое принесет миллионы. - СПб.: Питер, 1999. - 224 с.

.        Черчилль Г. Маркетинговые исследования. - СПб.: Питер, 2000. - 752

.        Швальбе X. Практика маркетинга для малых и средних предприятий: Пер. с нем. - М.: Республика, 1995. - 320 с.

.        Эванс Д.Р., Берман Б. Маркетинг. - М.: Экономика, 1990.

.        Энджел Дж., Блэкуэлл Р., Минард П. Поведение потребителей. - СПб.: Питер, 1999. - 768 с.

.        Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учеб.-практ. пособие. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем": Изд-во "Гном-пресс", 1998. - 384 с.

.        Юнг К.Г. Психологические типы / Пер. с нем. под общ. ред. В.В. Зелинского. - М.: ООО "Попурри", 1998. - 656 с.

72. Юнг К.Г., фон Франц М.-Л. и др. Человек и его символы / Под общ. ред. С.Н. Сиренко. - М.: Серебряные нити, 1997. - 368 с.

73.    Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

.        ГОСТ 12.0.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

.        ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

.        Долин П. А. Справочник по технике безопасности. - Энергоатомиздат, 1984-324с.

.        СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991.

.        СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат, 1980. -110с.

.        ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.1980.

.        Правила охраны труда при эксплуатации электронно-вычислительных машин. Харьков 1999 г.

.        Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

.        Методические указания к созданию благоприятных условий труда пользователей ПЭВМ, работающих с дисплеями на информационно-вычислительных центрах. - Харьков: Минздрав УССР, 1986.

.        Эргономика рабочих мест и деятельность оператора систем "Человек - машина". Методические указания к лабораторным и самостоятельным работам по курсу "Эргономика". Под редакцией А.А. Кривовой. Харьков, XПИ, 1991 г.

.        Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

.        ДБН В.1.1 - 7 - 2002 Пожежна безпека об’єктів.

.        ДСТУ ISO14001-97 - 14012-97 Система управления окружающей средой - К.: Держстандарт Украины - 225 с.

.        Закон України “Про цивільну оборону України”. - 1999.

.        Положення “Про цивільну оборону України”. - 1994.

.        Депутат О.П. та інші “Цивільна оборона”, Львів, “Афіша”, 2000 р.

.        Демиденко Г.П. и др. «Защита объекта народного хозяйства от оружия массового поражения» Справочник Киев. «Вища школа» 1989.

.        Стеблюк М.І. “Цивільна оборона”, Біла Церква, “Знання”, 2003 р.