Побудова моделей оцінки конкурентоспроможності підприємства

Побудова моделей оцінки конкурентоспроможності підприємства

ЗМІСТ

Вступ

. Теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства

.1 Менеджмент конкурентоспроможності підприємства і маркетинг

.2 Конкурентоспроможність та її роль в діяльності підприємства

.3 Методи та моделі дослідження конкурентоспроможності

. Аналіз фінансово-маркетингової діяльності підприємства

.1 Загальна характеристика підприємства

.2 Аналіз конкурентного середовища

.3 Оцінка конкурентної стратегії підприємства і його виробничо-ресурсного потенціалу

.4 Аналіз фінансового стану підприємства

. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

.1 Складові конкурентного дослідження ринку

.2 Експертний аналіз опиту громадської думки щодо конкурентоспроможності підприємства

.3 Виявлення конкурентів і оцінка їх можливостей

.4 Створення конкурентних переваг продукції

.5 Розробка конкурентної стратегії виробництва

.6 Модель формування асортименту продукції

.7 Розробка цінової політики підприємства

.8 Модель оцінки економічної ефективності запропонованих заходів

. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

ВСТУП

Переорієнтація економіки України до ринкових умов обумовлює необхідність адаптувати всю структуру управління хлібобулочним виробництвом до нових умов ведення бізнесу.

Зараз протягом всього періоду реформації спостерігається тенденція інтеграції в систему менеджменту фірм елементів маркетингу своїм власним, самобутнім шляхом, часом не оглядаючись на інших партнерів. Кожний з керівників прагне максимально швидко досягти високих індикативних показників не вникаючи в сутність ведення бізнесу і не бачивши перед собою конкретної мети і задач, що нерідко йде в збиток економічної ефективності. Шукаються нові, нетрадиційні для хлібобулочного виробництва канали надходження грошових коштів.

Не важко передбачити, що як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі це не зможе істотним чином поліпшити ситуацію. Ясно одне - без комплексного підходу до системи маркетинг менеджменту підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності неможливе, в цьому нас переконує досвід ряду вітчизняних і зарубіжних фірм.

Необхідно побудувати надійну систему присутності на ринку, на це потрібен час і уміння. Без рішення цієї задачі і істотної перебудови всієї концепції управління, розраховувати на ефективну роботу ВАТ «Торезхліб» не доводиться.

Все це свідчить про необхідність докорінної перебудови управління всієї господарської діяльності підприємства.

Для виходу з кризи управління даним бізнесом повинне здійснюватися на основі обгрунтованого комплексу заходів.

Успіх в роботі на ринку, на якому вже присутні і ефективно функціонують фірми-конкуренти, в значній мірі залежить від знання і умілого застосування засобів конкурентної боротьби, які знаходяться в арсеналі інших підприємств. Найважливішим серед цих засобів є маркетинг (маркетинг-менеджмент).

Маркетинг означає якісно новий підхід до управління виробництвом, використання сучасної філософії управління на основі маркетингу, формування нового мислення.

Переорієнтація діяльності хлібобулочних підприємств на розширення ринку збуту, вимагає перегляду традиційного підходу і придбання всіма працівниками нових навиків і уміння ухвалювати в практичній діяльності якісно інші управлінські рішення.

Маркетинг-менеджмент як такий не є єдиною умовою успіху, проте він є невід'ємним інструментом ведення бізнесу.

Вибір даної теми дипломної роботи грунтувався на тому, що маркетинг-менеджмент на багатьох підприємствах хлібобулочної промисловості носить формальний характер (а ВАТ «Торезхліб» не є виключенням) без урахування світового і вітчизняного досвіду, без специфіки даного виробництва.

Об'єктом дослідження в даній роботі є ВАТ „Торезхліб”.

Метою даної дипломної роботи є побудова моделей оцінки конкурентоспроможності підприємства.

1. ТЕоретичні основи КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ підприємСтва

.1 Менеджмент конкурентоспроможності підприємства і маркетинг

У вітчизняній і в зарубіжній практиці немає єдиної думки щодо змістовного характеру маркетингової діяльності зокрема і менеджменту в цілому.

На думку відомого фахівця в області маркетингу Пилипа Котлера, маркетинг є соціальним і управлінським процесом, за допомогою якого окремі особи або групи осіб задовольняють свої потреби і потреби за допомогою створення товарів і споживацьких цінностей і обміну один з одним .

Маркетинг на сьогоднішній день є очолюючою компонентою менеджменту, оскільки інновації самі по собі не в змозі знайти гідне місце на ринку, більш того, у відповідь реакція ринку на інновації без урахування маркетингової складової послідкує після того, як засоби будуть вже вкладені.

Управління маркетингом можна визначити як аналіз, планування, реалізацію і контроль над використанням програм, направлених на створення, підтримку і розширення вигідних відносин з цільовим покупцем для досягнення мети організації. Таким чином, управління маркетингом пов'язано з регулюванням попиту, яке, у свою чергу, пов'язане з регулюванням відносин із споживачами.

Управління маркетингом - це методи дії на рівень попиту, на його розподіл в часі, на характер попиту, методи, які допомагають компаніям досягати своєї мети.

Попит на продукцію компанії виходить з двох груп: нових клієнтів і постійних клієнтів. Теорія і практика традиційного маркетингу була зосереджена на залученні нових клієнтів і продажу їм товарів і послуг. Сьогодні акценти змінилися. Крім використання стратегій, націлених на залучення нових клієнтів і вдосконалення з ними операцій, компанії роблять все можливе, щоб зберегти вже наявних клієнтів і підтримувати з ними постійні відносини. За даними зарубіжних авторів, залучення нового клієнта стоїть в п'ять разів дорожче, ніж утримувати задоволеного клієнта. Головне в утриманні клієнтів - висока споживацька цінність і максимальне задоволення клієнтів.

Застосування маркетингу в сучасних умовах є необхідною умовою виживання вітчизняних підприємств в умовах жорсткої конкурентної боротьби з боку інших підприємств, приватних фірм і підприємців, в арсеналі яких вже широко використовуються маркетингові методи управління.

Управління маркетингом направлено на виконання задач, мета яких - досягти бажаного рівня обміну з цільовими ринками. Розглянемо, якими принципами слід керуватися в такій діяльності.

Можна виділити п'ять концепцій, керуючись якими компанії ведуть маркетингову діяльність:

вдосконалення виробництва;

вдосконалення товару;

інтенсифікація комерційних зусиль;

маркетинговий підхід;

соціально-етичний маркетинг.

Концепція вдосконалення виробництва заснована на вдосконаленні виробництва, форм і методів збуту (підвищення ефективності розподілу).

Інший важливий принцип управління маркетингом - концепція вдосконалення товару, відповідно до якого компанія-виробник повинна докладати всі зусилля для безперервного вдосконалення своєї продукції. Орієнтація на поліпшення товару забезпечує оновлення технологій, оскільки технологічна перевага лежить в основі успіху в бізнесі.

Багато підприємств і фірм слідують концепції інтенсифікації комерційних зусиль. В її основі лежить уявлення про те, що споживачі активно не купуватимуть товар, вироблюваний даним підприємством, якщо не вживати спеціальним заходам по просуванню товару на ринок і широкомасштабному продажу. При реалізації цієї концепції сторона, що продає, повинна точно визначити круг потенційних покупців і роз'яснити їм переваги свого товару.

Концепція маркетингу відрізняється від концепції інтенсифікації комерційних зусиль, яка є підходом зсередини назовні. Вона відштовхується від інтересів виробництва, орієнтується на вже наявний товар, і вимагає агресивних методів продажу в поєднанні з активним просуванням товару на ринок.

Концентрація маркетингу, навпаки, використовує підхід зовні всередину. Вона відштовхується від чіткого визначення ринків збуту, орієнтується на потреби споживача, координує всі види маркетингової діяльності, направленої на задоволення споживача, і витягує прибуток із створення довготривалих відносин із споживачем.

Суть концепції соціально-етичного маркетингу можна виразити таким чином: спочатку компанія виявляє потреби, потреби і інтереси цільових ринків, а потім забезпечує клієнтам вищу споживацьку цінність способами, які підтримують (або навіть покращують) благополуччя клієнта і суспільства. Концепція соціально-етичного маркетингу - сама передова з п'яти. Концепція соціально-етичного маркетингу допомагає відповісти на питання: чи завжди фірма, яка виявляє і задовольняє індивідуальні потреби клієнтів, робить все можливе для споживачів і суспільства, якщо оцінювати її роботу протягом десятиріч.

Аудит маркетингового середовища, або зовнішній аудит досліджує макросередовище і середовище задач компанії.

Аудит маркетингового середовища - дослідження ринків, конкуренції, економічного середовища, в якому функціонує організація, що деталізується.

Внутрішній аудит досліджує всі аспекти діяльності компанії і забезпечує оцінку ефективності і надійності вживаною компанією структури «вартісного ланцюжка». Вона включає всі основні операції, які здійснюються в процесі руху товарів і послуг через організацію: матеріально-технічного постачання, виробництва, відправку продукції, продаж, маркетинг і післяпродажне обслуговування. Додатково до перерахованих процесів, аудит розповсюджується на так звану підтримуючу діяльність, від якої залежить основна діяльність компанії: висновок контрактів по закупівлях, розвиток технологій, управління персоналом і інфраструктура організації. Все це знаходиться за рамками традиційної маркетингової діяльності, але маркетингова стратегія залежить від всіх перерахованих складових.

1.2 Конкурентоспроможність та її роль в діяльності підприємства

Ключові фактори успіху (або конкурентні переваги) - це характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу), а також одним підприємствам галузі над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від: особливостей галузей; сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства.

Ключові фактори успіху базуються на: науковотехнічному рівні виробництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційнотехнічному рівні виробничих процесів; фінансовоекономічному рівні підприємства; рівні персоналу тощо.

Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових факторів успіху, але для процвітаючого підприємства будьякої галузі кожний із них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі.

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо.

В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається в двох аспектах:

) конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

) конкурентоспроможність підприємства - це рівень його компетенції відносно інших підприємствконкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо - стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Конкурентоспроможність продукції. Виразом конкурентоспроможності підприємства є продукція, яку воно виготовляє. Більшість моделей, що використовуються для аналізу «портфелю підприємства», базується на визначенні конкурентоспроможності продукції. Кожний з етапів життєвого циклу товару має специфічні характеристики конкурентоспроможності. Так, на перших етапах - зародження та вихід на ринок - ними можуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності тощо.

Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентоспроможний продукт випускає підприємство.

Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності (рис. 1.1).

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні х арактеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

Рисунок 1.1 - Оцінка конкурентоспроможності товару

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання.

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами.

Показники конкурентоспроможності - це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об’єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.

Для порівняння автоматичних контрoлерів фірма «Х’юлеттПаккард» використовує, наприклад, такі показники:

робочу характеристику - можливості (інтервали) вимірювання коливань, МГц;

собівартість одиниці, дол.;

функціональність - кількість операцій, які можна виконати, т/м;

надійність роботи - частота відказів;

своєчасність ремонтування/постачання.

Порівняння можна проводити в табличній формі, показники обирають залежно від типу продукту (в табл. 2.9 наведено найпоширеніші). Щоб прийняти рішення про те, конкурувати чи ні по тій чи іншій продукції, треба розглянути підхід, запропонований К. Омаі в роботі «Стратегічне мислення» (рис.1.2).

Рисунок 1.2 - Модель конкурентних рішень К.Омаі

Ідеї К. Омаї щодо формування та використання ключових факторів успіху, сформульовані ним як побажання:

конкуруйте мудро, використовуючи свої унікальні властивості, яких не торкаються конкуренти; стара, успішна стратегія, дає змогу зберегти досягнуті рубежі; базована на ній нова, творча стратегія забезпечить у майбутньому певний рівень свободи діяльності;

уникайте жорсткої конкуренції, що може призвести до взаємного знищення при орієнтації на аналогічні, другорядні переваги.

Таблиця 1.1 - Оцінка конкурентоспроможності окремих продуктів

* Оцінки для порівняння зі специфічними для окремих показників одиниць переводяться у бальні оцінки або в розрахунку на 100 або 1000 грошових одиниць.

Основна ідея цієї моделі полягає в орієнтації підприємств на створення і розвиток ключових факторів успіху, відсутніх у конкурентів. Підприємство, виходячи з поглядів автора, може й повинно створювати та підтримувати попит на продукцію з унікальними властивостями. Ці властивості можуть формуватись як на стадії виробництва, так і на стадії розподілу та обслуговування. Це все підвищує якість споживання. Аргументи щодо уникнення конкуренції щодо продуктів, які відзначаються тим, що використовують слабкості конкурентів і примхи споживачів, полягають у ненадійності та короткостроковості існування конкурентних переваг такого типу, оскільки зрозуміло, що конкуренти постійно працюють над тим, щоб уникнути слабкостей, а споживачі можуть раптом змінити свої прихильності.

Особливу увагу треба приділяти конкурентному паритету, який являє собою ситуацію, коли два або більша кількість конкурентів досягли в своєму розвитку одних і тих самих конкурентних переваг, використовуючи однакові «сильні сторони».

Конкурентоспроможність підприємства. Конкурентоспроможні продукти - це результат функціонування конкурентоспроможної організації, здатної їх створити, виготовити та забезпечити необхідний рівень споживання у замовників. Основне тут - наявний потенціал, уміння його ефективно використовувати та розвивати.

Конкурентоспроможність організації не є її постійною характеристикою, вона визначає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам. Зі змінами у зовнішньому та внутрішньому середовищах змінюються також порівняльні конкурентні переваги щодо інших підприємств галузі. Виходячи з цього можна стверджувати, що конкурентоспроможність організації - це поняття відносне, оскільки його можна визначити лише на основі зіставлення окремих характеристик підприємства з характеристиками інших, аналогічних фірм. Конкурентоспроможність підприємства залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.

В умовах ринкової економіки зібрати всю необхідну й повну інформацію про конкурента неможливо, проте доцільно ретельно аналізувати поточний стан конкурента, його конкурентну позицію в галузі, потенціал конкурента та стратегію його використання, а також цілі конкурента на коротко та довгостроковий період.

Найчастіше використовується функціональний підхід до оцінки потенціалу конкурента та стратегій його використання. При цьому об’єктами аналізу є: стратегії «портфеля продукції» з його різноманітними технікоекономічними характеристиками; маркетинг, виробництво, системи розподілу, дослідження та розробки (підсистема НДДКР), фінанси, кадри, система управління. Тобто аналіз конкурентів здійснюється такими самими методами, що й аналіз внутрішнього середовища підприємства.

М. Портер пропонував оцінювати конкурентів за такими параметрами [47]:

фінансові цілі; відношення до ризику; цінності організації; системи контролю та стимулювання; організаційна структура; система бухгалтерського обліку; типи вищих керівників та стиль їхнього управління; уявлення про шляхи розвитку фірми; склад ради директорів; обмеження з боку держави та зобов’язання фірми, що зменшують свободу вибору рішень і поведінки.

А. Роу з співавторами пропонують такі чинники для аналізу конкурентів [48]: стратегічна орієнтація/політика; якість продукту; організація збуту та реалізації; маркетингові можливості; виробничий потенціал; фінансова ситуація; рівень наукових досліджень і розробок; забезпеченість енергією та сировиною; географічна локалізація системи виробництва та збуту; витрати; якість підготовки керівників і персоналу; марка/імідж фірми.

Наведені показники показують, що різні автори роблять акценти на джерела переваг конкурентоспроможності (М.Портер) або на більш чіткі показники, що розраховуються для порівняння конкурентів (А.Роу).

Аналіз конкурента має дати відповідь про напрямки діяльності та способи ведення конкурентної боротьби, однак це пов’язано з певними труднощами, оскільки галузь може характеризуватись діяльністю десятків або сотень підприємств.

Практика стратегічного аналізу довела необхідність використання групування підприємств для підвищення якості здобутих аналітичних даних.

Стратегічні групи конкурентів. Підприємства - дуже різноманітні: навіть в одній і тій самій галузі (наприклад, виробництво фотоапаратів) є підприємства, що виготовляють продукцію ціною 50 і 500 грн. Різні модифікації, рівень якості, групи споживачів і т.ін. - це важливі характеристики, які дають змогу уточнити коло конкурентів.

Стратегічна група конкурентів - це певна кількість підприємств, я кі займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних й тих самих конкурентних переваг і однаковими методами.

Підприємства опиняються в одній і тій самій стратегічній групі, якщо вони відповідають будьякій із зазначених вимог [52]:

близька структура асортименту продукції;

використання однієї системи розподілу;

однакові тип і ступінь вертикальної інтеграції;

пропонування покупцям аналогічних послуг та технічної допомоги в експлуатації;

цілеспрямованість на одних замовників;

задоволення потреб покупців, що потребують однакових особливостей у виробах;

використання подібних прийомів у засобах масової реклами;

ідентичні технологічні підходи до виготовлення та обслуговування продуктів або надання послуг;

робота в одному інтервалі параметрів «ціна-якість»;

ідентичні стратегічні орієнтири та механізм їх досягнення;

однакова поведінка на ринку.

Різні галузі можуть мати різну кількість стратегічних груп. Важливо чітко визначити необхідні параметри для характеристики стратегічних груп галузі, які б відбивали специфічні характеристики підприємств певної галузі загалом і відмінності однієї стратегічної групи від іншої в межах галузі. Такими характеристиками можуть бути фактори конкурентоспроможності, згідно з якими треба аналізувати галузі та формувати стратегічні групи. Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так званих «карт стратегічних груп галузі» в такій послідовності:

Обирають найсуттєвіші характеристики продуктів або підприємств галузі (згідно з метою аналізу). Виокремлюють два з них.

Складають матрицюкарту з цими двома характеристиками. Важливо, щоб вони не корелювали одна з одною.

Розраховують обрані характеристики по продукту або підприємству, після чого продукти або підприємства розміщують на «карті».

Об’єкти, що опинились близько один до одного, об’єднують в одну стратегічну групу.

Навколо кожної стратегічної групи малюють коло. Доцільно, щоб загальний обсяг продажу підприємств стратегічної групи в галузі був пропорційний радіусу кола (рис. 2.6).

Примітка: розміри кола приблизно відбивають частку ринку, що обслуговується окремою стратегічною групою.

Формуючи «стратегічні групи» конкуруючих фірм, можна застосувати підхід «від потреб». Тоді підприємства можуть сформувати такі групи:

орієнтовані на задоволення всього комплексу потреб і вимог, що їх висуває споживач до товару або послуги;

спеціалізовані на задоволення специфічних потреб окремого сегмента («нішева спрямованість);

нових конкурентів, що запланували вихід на ринок зі своєю аналогічною продукцією;

можливих конкурентів, що нині обслуговують інші ринки аналогічною продукцією, але поки що не планують освоювати ринок, який досліджується;

виробники товарівзамінників, що мають змогу витіснити основні продукти з ринку (рис. 1.3).

Крім того, підприємства галузі можуть бути класифіковані за стратегіями, які вони розробили та здійснюють: стратегії лідирування у зниженні витрат (цін), стратегії диференціації продукції; стратегії, що базуються на впровадженні «knowhow», тощо.

Кожне підприємство самостійно приймає рішення про кількість параметрів, за якими треба порівнювати окремі підприємства. Тому карт стратегічних груп буде стільки, скільки обрано пар характеристик. Наявність карт з різними парними оцінками може сприяти виявленню рівня та типу конкуренції як у галузі загалом (кількість, склад стратегічних груп та їхні позиції), так і в межах однієї стратегічної групи.

Рисунок 1.3 - Карта стратегічних груп конкурентів у роздрібній торгівлі ювелірними виробами [52]

Основними конкурентами є підприємства, що входять до складу однієї стратегічної групи, але якщо стратегічні групи займають на карті близьке положення, спостерігається конкуренція і між підприємствами різних стратегічних груп. Посилення або ослаблення позицій окремих груп і підприємств усередині групи пов’язано з набуттям або втратою окремих конкурентних переваг. Зміни характеристик підприємств можуть створювати умови для переходу їх з одної стратегічної групи до іншої. Перехід до іншої групи потребує перегляду стратегічного балансу, цілей та стратегій підприємства. Особливе значення має оцінка місця та ролі підприємства в новій для нього стратегічній групі, а також аналіз нових конкурентів.

Неабияке значення має оцінка здібності того чи іншого конкурента до створення конкурентних переваг. Конкурентні переваги можуть проявлятися як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі.

Головне для будьякого підприємства чи організації - це створення та підтримка різних «навичок», які створюють їхню конкурентоспроможність і є основою їхньої стратегії.

Так, успішне сполучення організаційної структури та зовнішнього оточення не виникає самостійно, воно є результатом цілеспрямованої діяльності набуття підприємством конкурентних переваг, у тому числі організаційних, якими є досконалі ОСУ.

На рис. 1.4 показано спрощену схему аналізу конкурентів, що широко використовується в західній літературі. Відповіді на ці запитання можна отримати, якщо проводити поглиблений аналіз конкурентів, що опинилися всередині однієї «стратегічної групи».

Аналіз конкурентів можна здійснювати і в табличній формі (табл.1.2) [19].

Усебічний аналіз конкуренції в галузі та конкурентів можна здійснювати також з використанням анкет (приклад однієї з них наведено в табл. 1.3).

Рисунок 1.4 - Схема аналізу профіля конкурента

Таблиця 1.2 - Матриця конкурентного профілю

Оцінка конкуренції в галузі

Таблиця 1.3 - Анкета для аналізу конкуренції в галузі та конкурентів

1.3 Методи та моделі дослідження конкурентоспроможності

При дослідженні конкурентоспроможності маркетер стикається з величезним об'ємом інформації, і найголовніша і перша системна задача маркетера визначить розумний рівень достатності маркетингу на даному етапі розвитку фірми.

Навіть якщо фірма користується послугами консалтингових фірм, і у неї є достатній рівень фінансових ресурсів, то значно завишений рівень маркетингових розробок не дасть високих результатів застосування, оскільки низький рівень ланок, що реалізовують дану маркетингову програму, фізично не зможе реалізувати її на належному рівні, що виходить з принципу комплексності системи менеджменту.

Дану сукупність інформації найбільш узагальнено можна класифікувати згідно принципу: чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. Чинники зовнішнього середовища, можна представити у вигляді наступної схеми (рис.1.5).

Рисунок 1.5 - Чинники зовнішнього середовища

Як видно з схеми, зовнішні по відношенню до фірми чинники можна розділити на чинники середовища ближнього оточення і чинники середовища дальнього оточення.

Принципове значення має наступна особливість, що полягає в тому, що чинники середовища дальнього оточення не піддаються дії з боку фірми, тобто дане середовище створює загальні умови функціонування фірми і не є специфічною для кожної конкретної фірми.

Чинники середовища ближнього оточення, навпаки - в тому або іншому ступені піддаються дії з боку фірми.

Кожний з чинників, багато в чому специфічний, і до кожного з них можна застосувати ті або інші класифікаційні ознаки. Тому основним напрямом при проведенні маркетингових досліджень згаданого вище об'єкту є комплексність дослідження.

Результатом комплексного дослідження зовнішніх чинників є конкретні рекомендації за подальшим визначенням перспектив діяльності.

Фірма, будучи частиною загальної соціально-економічної, економіко-екологічної, техніко-технологічної і т.д. систем, піддається дії зовнішніх чинників і представляє їх вираз на мікро рівні.

Як базову модель представляється доцільним розглянути модель "Сім "С" (рис. 1.6) . Чинник стратегії визначає наявність такої на фірмі, причому стратегія в загальному значенні передбачає наявність всієї стратегічної піраміди і конкретних задач для реалізації стратегій.

Сума навиків включає весь накопичений досвід функціонування фірми, знання, навики, придбані персоналом за роки роботи на фірмі, особисті напрацювання і досвід.

Під співробітниками розуміється весь сукупний людський чинник фірми, недаремно останніми роками модель "4Р" трансформується в модель "5Р", п'ятою складовою є людський чинник (People).

Система включає сукупність взаємостосунків елементів.

Рисунок 1.6 - Модель "Сім "С".

Під стилем розуміється стиль управління і стиль взаємостосунків між людьми на фірмі (консервативний, ліберальний).

Структура містить в собі структурну модель фірми, її відповідність ситуації, що об'єктивно складається.

Сумісні цінності представляють єдність і несуперечність висунутих цільових установок і їх сприйняття персоналом.

Необхідно підкреслити, що чинники даної моделі роблять сильний вплив один на одного, тому необхідно враховувати комплексність моделі і надавати велику увагу "вузьким місцям".

Сегментація ринку, як інструмент маркетингових комунікацій, дозволяє уточнити, і диференціювати попит, структурувати його, а, кінець кінцем, виявити найбільш відповідні умови (межі сфер дії) для вибору оптимального варіанту стратегії і тактики маркетингу.

Основним моментом тут є те, що вибір перспективного цільового ринку не обмежується лише зіставленням внутрішніх можливостей фірми і умов зовнішнього середовища. Дану дію можна оцінити як необхідну, але недостатню умову при здійсненні даного блоку маркетинг процесу.

Цільовий ринок (сегмент) або маркетингове комунікативне середовище є частиною соціум-середовища, що характеризується усередненим показником поведінкової поведінки. Диференціювання може відбуватися на основі різних класифікаційних критеріїв і їх взаємозв'язку, виходячи з конкретних умов діяльності. На рис. 1.4 представлена модель споживацької поведінки для глибокої сегментації по вигодах.

Комплекс дій по збору і обробці інформації створює основу для вироблення рішення, розробку комплексу маркетингу, що має на увазі, тобто плану дій по дії на цільовий ринок. Таким чином, в комплекс маркетингу входить все, що фірма може зробити для надання дії на збут свого товару.

Загальновідома модель чотирьохчинника класифікації засобів як 4Р - «Four Р’s»: Товар (Product), Ціна (Price), Методи Розповсюдження (Place) і Методи Стимулювання (Promotion) (рис. 1.5).

Кожний з елементів маркетингу є комплексною категорією, так, наприклад, як товар можна розглядати наступну модель (рис. 1.6) .

Пилип Котлер, аналізуючи стратегію маркетинг-мікс, виділяє її складовою частиною Просування-мікс, полягаючі в Стимулюванні збуту, Рекламі, Службі збуту, Зв'язках з громадськістю, Прямою поштовою розсилкою і телемаркетинг. (рис. 1.7).

Ще однієї складової маркетинг-мікс є місце, що включає різноманітні заходи, направлені на збільшення доступності продукту для цільового ринку.

Рисунок 1.7 - Модель споживацької поведінки для глибокої сегментації по вигодах

Рисунок 1.8 - Чотирьохчинникова модель елементів маркетингу

Рисунок 1.9 - Трьохрівнева модель товару

Рисунок 1.10 - Стратегія маркетинг-мікс

Приведена схема ще раз доводить необхідність відповідності елементів системи один одному, складність полягає в тому, що різного роду компоненти мають різні часові проміжки для маневру, що дозволяє в короткостроковий період часу лише видозмінювати маркетинг-мікс, тоді як кардинально змінити маркетинг-мікс можливо протягом тривалого періоду.З посиланням на Роберта Лотерборна, Пилип Котлер звертає увагу на те, чотири "Р" продавці відповідають 4 "С" покупці (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4 - Схема взаємостосунків покупця і продавця

Висновок, який можна зробити з приведеної схеми, полягає в тому, що успіх можна гарантувати, якщо крім відповідності елементів маркетинг-мікс є відповідність з елементами вимог з боку покупців (споживачів).

Логічним продовженням першого блоку є здійснення вибору перспективного цільового ринку. Даний підхід забезпечує зосередження фірми на певній частині ринку (сегменті).

Реалізація проектів і рішень.

Реалізація комплексу маркетингу полягає, перш за все, у втіленні в життя розробленого комплексу маркетингу.

З даного блоку починається маркетинг продажів або комерційний маркетинг (у ряді зарубіжних видань зустрічаються поняття стратегічний маркетинг і тактичний маркетинг, що відповідає аналітичному і комерційному маркетингу). До початку реалізації даного блоку всі перераховані блоки маркетингової діяльності (весь аналітичний маркетинг) зводиться до виробничої, фінансової і іншими програмами і маркетинговий план, з ключовим пунктом маркетинговим бюджетом.

Автори авторитетного російського видання "Сім нот менеджменту" реалізацію даного блоку бачать в схемі, приведеній в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Схема розподілу функцій, ресурсів і відповідальності між відділами фірми

Таким чином, даний блок полягає в розподілі функцій, ресурсів і відповідальності між відділами.

Облік в системі маркетингу є чисто технічною складовою, зв'язаною з електронними засобами обліку і обробки і передачі інформації, характеризуючу модель ведення бізнесу в електронному варіанті.

Найдоцільнішим представляється представити модель бізнес системи фірми у вигляді об'єктної моделі, дозволяючу більш менш абстрактно поглянути на фірму зсередини, більш того дана модель показує, як прецеденти (для маркетингових систем - сукупність трансакцій, що проходять через систему) реалізуються взаємодіючими об'єктами.

В об'єктній моделі бізнесу використовуються об'єкти трьох типів: інтерфейсні, керівники і об'єкти-сутності. Кожному з цих типів об'єктів відповідають свої сутності в бізнесі.

Управляючі об'єкти представляють дії, які повинні виконуватися співробітниками (людські ресурси), що використовують ті або інші інструменти.

Об'єкти сутності представляють конкретні предмети або події в бізнесі (прилад, послуга і т.д.)

Модель бізнес системи виконується ресурсами фірми. Ресурси можуть бути одушевленими (людськими) або неживими (комп'ютери і інформаційні системи).

Іншими словами модель бізнес системи включає два рівні: рівень бізнесу і рівень ресурсів. На рівні ресурсів модель описує, як взаємодіють між собою співробітники компаній і як вони використовують інформаційні системи для виконання прецедентів. На цьому рівні можна виділити безліч маркетингових ресурсів, у ряді випадків специфічних для кожного виду бізнесу.

Використання сучасних інформаційних систем, засобів зв'язку і обробки інформації, дозволяє проводити облік в режимі безперервного моніторингу, і оперативно реагувати на ситуацію, що складається, причому існує можливість ряд локальних систем сумістити в системи корпоративного типу, що значно скорочує трудові і тимчасові витрати по обробці даних і на порядки знижує вірогідність помилок.

Маркетинг-аудит, на відміну від обліку представляє аналітичну складову.

Виконання маркетингового плану супроводиться різними відхиленнями від намічених результатів, причому залежно від швидкості зміни ряду чинників, в основному зовнішнього середовища, в ту або іншу сторону, причому з різною величиною.

Причому процес аудиту - безперервний процес, його результати свідчать про правильність виконуваних дій або про необхідність оперативного коректування того компоненту маркетинг-процесу, який є причиною відхилень.

Як етапи ухвалення рішення можна аналізувати групи товарів, регіони, підрозділи фірми і т.д.

Таким чином, безперервна система матричного моніторингу дозволяє відстежувати слабі ланки і концентрувати наявні ресурси на них, шляхом побудови зручної системної моделі.

. Регулювання.

Оскільки в ході реалізації проектів і рішень виникають відхилення, маркетинг-процес є циклічним, причому залежно від величини і характеру відхилення поворотний процес здійснюється на блок, який потребує корекції

2. Аналіз ФІНАНСОВО-маркетингової діяльності ПІДПРИЄМСТВА

.1 Загальна характеристика підприємства

Інформація про акціонерне товариство.

1       Торезський хлібозавод заснований в 1936 році.

         Фірмове найменування: Відкрите акціонерне товариство "Торезхліб"

         Місцезнаходження: Донецька обл., м. Торез, вул. Куйбишева 2

         Чисельність працюючі 130 чол., за сумісництвом працюючих нема.

         Номер свідоцтва про державну реєстрацію - 38.

         Дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію - 11.11.1996 р.

         Дані про приватизацію - № 2168, дата - 28.10.1996 р., ФДМУ регіонального відділення по Донецькій області.

         Статутної капітал, тис. грн. - 75,4.

         Номінальна вартість простої акції, грн. - 0,25.

10 Кількість простих акції, шт. - 301507.

Частина простих акцій в статутному капіталі - 100%.

Мета і предмет діяльності.

.1 Метою діяльності товариства є: отримання прибутку від виробництва і реалізації хліба, хлібобулочних і кондитерських виробів.

.2 Предметом діяльності є:

.2.1 Випуск продукції по номенклатурі і в асортименті відповідно до встановленого устаткування.

.2.2 Здійснення торгово-закупівельної діяльності.

.2.3 Організація оптової і роздрібної торгівлі.

.2.4 Виробництво тари і хлібних лотків.

.2.5 Виробництво столярних лотків.

.2.6 Проведення поточних і капітальних ремонтів будівель і устаткування.

12.2.7                                                  Організація підсобного господарства.

В даний час дане підприємство є відкритим акціонерним товариством, акції якого розподілені між працівниками підприємства.

Джерелами формування майна хлібозаводу є внески акціонерів-засновників (платня за акції), засобу статутного фонду, цільове фінансування з бюджету і позабюджетних фондів, а також інших фондів спеціального призначення.

Колективна форма власності дозволяє підприємству ефективно здійснювати управління виробництвом, а також підвищувати зацікавленість працівників підприємства в результатах їх праці, що вельми сприятливо відображається на продуктивності праці.

ВАТ «Торезхліб» щодня випускає різні види і сорти хліба, булок, батонів, а також різні види кондитерських виробів.

На підприємстві для більшості видів продукції виробництво здійснюється по типу масового. Найяскравішим прикладом може служити процес виробництва одного з основних видів продукції - хліба заводського, випуск якого відрізняється високим рівнем спеціалізації.

Загальний технологічний рівень виробництва достатньо високий, що забезпечується в першу чергу високою спеціалізацією основних виробничих процесів, а також рівнем автоматизації, механізації і високою технічною оснащеністю процесу виробництва, що веде у свою чергу до високих показників продуктивності, потужності виробництва. Ці чинники, а також багаторічний досвід роботи в даній галузі і висока якість продукції забезпечують підприємству відносно стабільне положення на місцевому ринку, що у свою чергу привертає постачальників і споживачів.

В даний час ВАТ «Торезхліб» обслуговує 16 сіл району, 27 організацій і підприємств міста і району (нафтобаза, міськгаз, водоканал, райлікарня, школа-інтернат, дитячі сади і ін.).

Хлібобулочні вироби реалізують в своїх торгових точках 45 приватних підприємців. ВАТ «Торезхліб» реалізує також свою продукцію через мережу своїх торгових точок і на трьох маршрутах виїзної торгівлі.

Доставку продукції ВАТ «Торезхліб» проводить автотранспортом кільцевим способом всім організаціям, реалізація по поставці транспортних послуг складає 47,0 тис. грн.

2.2 Аналіз конкурентного середовища

Середовище дальнього оточення.

Аналіз маркетингових показників проведений згідно плану ревізії маркетингу, пункти, в яких відображається товар, характеризують хлібобулочні і кондитерські вироби.

Демографічні чинники

Загрозою для суб'єктів підприємницької діяльності є збільшення середнього віку населення, тобто збільшення частки осіб пенсійного віку, і, внаслідок цього, посилення податкового навантаження на суб'єктів господарювання (консолідовані відрахування від Фонду оплати праці у розмірі 6378 тис.грн. за 2010 рік (12% від виручки), у той час виручка від реалізації за аналогічний період склала 52400 тис. грн. Підприємство не в змозі прийняти які-небудь у відповідь і / або попереджуючі дії.

Економічні чинники.

На діяльності підприємства позитивно позначаться наступні події: збільшення об'ємів продажів хлібобулочних і кондитерських виробів, наповнення національної економіки реальною грошовою масою, зниження ставок кредитування, зниження ставок оподаткування.

На сьогоднішній день реальних і значних переміщень по даних напрямах немає, реальних дій за період минулі 3 - 5 років в даному напрямі не проводилося.

Природні чинники.

Лібералізація внутрішньої і зовнішньої торгівлі дозволяють не зазнавати труднощів відносно забезпечення підприємства необхідними ресурсами, виникла можливість широкого застосування імпортної сировини і устаткування, єдиною проблемою є відсутність у підприємства реальних грошових коштів на їх оплату, Основною тенденцією відносно вартості ресурсів є поступове підвищення їх вартості, як результат надмірно завищених цін.

Виробництво хлібобулочних і кондитерських виробів не є серйозною загрозою для навколишнього середовища. Рівень забруднення мінімальний.

Науково-технічні чинники.

Технології виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів визначаються устаткуванням і його технічним рівнем, що використовується. При випічці хлібобулочних виробів використовується хлібопекарська конвейєрна піч марки ФТЛ - 2, конструкція якої була розроблена ще в 1957 р. і в найближчі роки ВАТ «Торезхліб» необхідно замінити морально застаріле і фізично зношене устаткування. В умовах не повного завантаження наявних виробничих потужностей і як результат відсутність необхідних оборотних коштів ВАТ «Торезхліб» не в змозі забезпечити технічне переозброєнні виробництва. Ступінь відставання від провідних світових стандартів складає в середньому 10 -15 років.

Політичні чинники.

Законодавчою підтримкою галузі є законопроекти, що припускають збільшення фінансування сфери хлібопекарської промисловості, ухвалення державних програм щодо фінансування наукових робіт в даній області знань і державна програма технічного переозброєння галузі.

Пильна увага повинна бути звернена до законотворчої діяльності в даних областях при більш творчому підході у формуванні маркетингової стратегії, що є результатом нестабільності і непередбачуваності середовища.

Чинники культурного порядку.

Українська нація достатньо патріотична і у ряді випадків, не дивлячись на перевагу імпортних аналогів віддає перевагу вітчизняному виробнику, широку підтримку в цьому напрямі надають працівники радіо і телебачення.

Зміни, пов'язані з достатнім фінансуванням вказаної сфери і підвищенням соціального статусу працівників даного виробництва сприятливо позначаться на подальшому розвитку ВАТ «Торезхліб» і вдосконаленні виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів.

Середовище найближчого оточення.

Ринки

ВАТ «Торезхліб» виробляє достатньо великий асортимент хлібобулочних і кондитерських виробів. Споживачами цієї продукції є населення м. Торез і Сніжнянського району, яке складає 90 тис. чоловік, а так само різні установи і організації, торгова сіть міста і району.

Як було сказане раніше, ВАТ «Торезхліб» займає не весь ринок хлібобулочних виробів Сніжнянського району, а тільки 50%, але і це, на наш погляд, достатньо велика ніша на ринку збуту.

Канали розподілу готової продукції ВАТ «Торезхліб» включають близько 50 організацій, приватних підприємств і інших торгових точоккрапок, які реалізують продукцію підприємства.

Наочно канали збуту готової продукції ВАТ «Торезхліб» представлені в таблиці 2.1 і на рис. 2.1 і 2.2.

Організації і установи міста і району включають: Військторг, райлікарню, Спецприймальник, РОВД, дитячий сад № 4, нафтобазу, міськторг, водоканал, молокозавод, дитячий сад "Сонечко", в/ч 2028, ТОВ "Кристал" і т.д. - всього 25 організацій і установ, які споживають продукцію хлібозаводу. Треба відзначити, що в дані організації хлібобулочні вироби поставляються за рахунок підприємства.

На цю частку ринку щомісячно доводиться близько 64,8 т хлібобулочних виробів, що складає 32,3% від всього ринку збуту ВАТ «Торезхліб».

Таблиця 2.1 - Структура ринку хлібобулочної продукції ВАТ «Торезхліб»

Рисунок 2.2 - Структура ринку збуту ВАТ «Торезхліб»

Число приватних підприємців, яким реалізується продукція підприємства, складає 45, і на їх частку припадає близько 85,0 т хлібобулочних виробів щомісячно, або 42,3% від загального об'єму реалізації.

Як видно з рис. 2.1, торгова мережа хлібозаводу представлена чотирма стаціонарними торговими точками - Магазин № 5, Магазин "Каравай", Кіоск "Гарячий хліб" і кіоски на колгоспному ринку, які розташовані в місцях інтенсивної торгівлі, а також включає виїзну торгівлю, яка здійснюється в 15 селах Сніжнянського району.

Щомісячно торгова мережа хлібокомбінату реалізує 45,7 т хлібобулочних виробів, що складає 23% від всього ринку збуту. Так само необхідно відзначити, що велика частина реалізації доводиться на виїзну торгівлю по селах. Для наочності структура ринку збуту ВАТ «Торезхліб» також показана на рис. 2.2.

Як було сказане раніше, кондитерські вироби в ВАТ «Торезхліб» випускаються в невеликих об'ємах. Основними споживачами цієї продукції є кафе, бари і ресторани міста. Треба відзначити, що деякі з них мають свої кондитерські цехи і тому послугами підприємства не користуються, також кондитерські вироби поступають у вільний роздрібний продаж в магазини міста і випікаються за замовлення для весіллів, банкетів, ювілеїв і т.д.

Клієнтура.

ВАТ «Торезхліб» користується доброю репутацією на вітчизняному ринку в першу чергу за рахунок достатньо високого рівня якості вироблюваної продукції. Недоліком є відсутність ефективних збутових каналів і збутової політики, а так само високі ціни на продукцію. Споживачі (покупці) різних сегментів мотивують придбання в цілому однаково. Основні мотиви наступні: достатньо високий попит на товари першої необхідності, відносно низька ціна на булочні вироби (хоча вона, на жаль, досягається зменшенням ваги готової продукції), вітчизняний виробник.

Конкуренти.

Конкурентами ВАТ «Торезхліб» в даний час є Сніжнянський і Шахтарський хлібозаводи, які також розташовані на території Сніжнянського та Шахтарського району. Охарактеризувати заводи-конкуренти можна таким чином: на обох заводах встановлено застаріле не модернізоване устаткування, яке не дозволяє випікати хлібобулочні вироби високої якості; відсутні виробничі лабораторії, тому можна зробити висновок, що необхідний контроль за якістю сировини і готової продукції там не проводиться. Сніжнянський і Шахтарський хлібозаводи не мають кондитерських цехів, що робить ВАТ «Торезхліб» єдиним виробником кондитерських виробів на території Сніжнянського району.

Таким чином, можна зробити висновок, що продукція ВАТ «Торезхліб» більш якісна, а це значить, і більш конкурентоздатна, ніж продукція інших підприємств.

Але, проте, кожне з цих підприємств займає свою частку на ринку хлібобулочних виробів Сніжнянського району.

Необхідно відзначити, що вироблення Шахтарського хлібозаводу часто досягає об'ємів виробництва хлібобулочних виробів Торезського хлібокомбінату, проте це підприємство займає значно меншу частку ринку збуту хлібобулочної продукції в Сніжнянському районі (рис. 2.3). Це пояснюється тим, що Шахтарський хлібозавод частину своєї готової продукції реалізує в пос. Шахтарськ, де не здійснює свою діяльність ВАТ «Торезхліб», і в цій частині ринку інтереси вказаних хлібозаводів не перетинаються.

Система розподілу і ділери.

Основними торговими каналами є структурні підрозділи ВАТ „Торезхліб”: збутової відділ, виробничий відділ, планово-економічний відділ, філіали виїзної торгівлі, торгова сіть хлібозаводу, яка представлена чотирма стаціонарними торговими крапками.

Кажучи про ефективність торгових каналів, слід зазначити необхідність в реорганізації збутової діяльності, застосування нових комунікаційних інструментів.

Рисунок 2.3 - Структура ринку хлібобулочної продукції ВАТ «Торезхліб»

Постачальники.

Безперебійність ресурсних поставок може бути забезпечений лише своєчасністю оплати в повному об'ємі.

В сучасних умовах господарювання все більше місце має робота не з безпосереднім виробником, а посередником, регіональним представником або уповноваженим їм особою.

Ресурсне забезпечення грає велику роль при виконанні плану виробництва продукції. Від того, в якому ступені підприємство забезпечено сировиною і допоміжними матеріалами, енергоресурсами, залежить ритмічність роботи кожного цеху, підприємства в цілому, виконання виробничої програми.

При плануванні об'єму виробництва необхідно враховувати обмеження по ресурсах. Нерідко саме цей чинник є гальмом в розширенні виробництва .

В цехах по виробництву хлібобулочних і кондитерських виробів виробництво засновано на сировині, що поступає із сторони.

Питаннями ресурсного забезпечення в ВАТ «Торезхліб» займається відділ постачання. Поставки в даний час здійснюються на основі договорів або контрактів, що укладаються самим підприємством з підприємствами - постачальниками .

В більшості випадків об'єми поставок останніми роками не плануються, оскільки вони залежать лише від фінансових можливостей підприємства.

Допоміжні і маркетингові організації

ВАТ «Торезхліб» володіє власним транспортним цехом, транспортування засобами, яких не має свій в розпорядженні підприємство доступна за ціною і можливостями.

Існуюча збутова політика припускає використання власних складських приміщень.

Підприємство використовує лише короткострокові кредити для погашення заборгованості по заробітній платні. Ціни за кредит і їх доступність не дозволяють широко використовувати даний інструмент в господарській діяльності.

Рекламний підрозділ функціонує не на належному рівні, що відображається на якості рекламної продукції, і є результатом не продуманої кадрової політики.

Контактні аудиторії.

Найзначущішою контактною аудиторією є населення м. Торез. При розумній і плановій роботі з нею вона дає можливість до подальшого розширення ринку збуту хлібобулочних і кондитерських виробів.

Комплекс заходів по роботі з контактними аудиторіями здійснюється силами працівників відділу збуту, що не зведено в ранг політики підприємства.

2.3 Оцінка конкурентної стратегії підприємства і його виробничо-ресурсного потенціалу

Організація управління виробництвом.

На хлібопекарському підприємстві апарат управління виконує наступні функції, пов'язані з виробничою діяльністю хлібозаводу:

загальне керівництво підприємством і його виробничими ділянками;

техніко-економічне планування, організація і планування праці;

контроль якості сировини і готової продукції;

бухгалтерський облік і фінансова діяльність;

матеріально-технічне постачання;

збут готової продукції;

ремонтне і енергетичне обслуговування;

загальне діловодство.

Дані функції виконуються апаратом управління, що складається з економістів, інженерів, техніків і службовців. Вони з'єднані у функціональні відділи, що забезпечують керівництво підприємства необхідною інформацією, розробку проектів розпоряджень, оперативних завдань, здійснення контролю за виконанням розпоряджень і завдань лінійного керівництва.

Функціональний апарат впливає на виробництво через систему організації виробничого процесу, ремонтного і енергетичного господарства, техніко-економічного планування, бухгалтерського обліку.

Структурою управління називається склад і взаємозв'язок лінійних і функціональних органів управління виробництвом. Управління хлібозаводом здійснюється по найекономнішій і оперативній двохступенчатої структурі, при якій виробництво підрозділяється на ділянки, очолювані майстрами ділянок або майстрами-пекарями.

На рис 2.4 показаний склад структурних основних підрозділів підприємства, в штат яких входять посади: директор, головний інженер, головний механік, начальники функціональних відділів і що входять в їх склад інженери і техніки, працівники бухгалтерського обліку і фінансів, працівники відділів МТО, збуту готової продукції і загального діловодства.

Рисунок 2.4 - Схема управління ВАТ «Торезхліб»

Структура апарату управління повинна відповідати наступним основним вимогам:

відповідати задачам виробництва і бути рухомою в рішенні цих задач;

забезпечувати рівну спрямованість управлінської праці по кожній функції управління;

бути економічною, тобто виключати штатні надмірності.

До додаткового штату, чисельність працівників якого залежить від кількості змін роботи підприємства, кількості працюючих на підприємстві, відносяться: завідуючий виробництвом, інженер по КІП і А, завідуючий ремонтної майстерні, мікробіолог, помічник директора по кадрах, додаткова кількість бухгалтерів, обліковців, а також змінний персонал (змінний майстер, майстри ділянок, диспетчери, техніки-технологи).

Загальне керівництво підприємством здійснює директор. Директор підприємства є єдиноначальником, організовує всю роботу підприємства і несе повну відповідальність за його стан і діяльність. Директор підприємства представляє його у всіх установах і організаціях, і розпоряджається у встановлених законом межах майном і засобами підприємства, укладає договори, видає укази по підприємству, приймає і звільняє працівників, застосовує до них заходи заохочення і стягнення.

Нарівні з директора головний інженер несе відповідальність за виконання плану виробництва, освоєння виробничої потужності підприємства, безперервне вдосконалення асортименту продукції і випуск високоякісних виробів, підвищення продуктивності праці і оптимальне використовування технологічного устаткування, стан техніки і безпеки, охорони праці і виробничої санітарії. Під керівництвом головного інженера здійснюється підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.

Головний механік здійснює організаційно-технічне керівництво і контроль за технічно правильною і безперебійною експлуатацією устаткування і несе відповідальність за своєчасний і якісний ремонт хлібопекарських печей, потокових ліній, комунікацій гарячого і холодного водопостачання. Головний механік зобов'язаний розробляти графіки огляду всього устаткування основного і допоміжного виробництв і визначати терміни його профілактичного, поточного і капітального ремонтів.

Завідуючий лабораторією технічного і мікробіологічного контролю хлібопекарського підприємства є практично керівником відділу технічного контролю, що здійснює функції, пов'язані із спостереженням за якістю готової продукції і ходом всього технічного процесу. Завідуючий лабораторією підкоряється головному інженеру підприємства.

Бухгалтерія здійснює облік використовування засобів, виділених в розпорядження хлібопекарського підприємства, контролює виконання плану по прибутку і рентабельності виробництва, визначає фактичну собівартість продукції. Головний бухгалтер є відповідальним за правильність витрачання засобів і дотримання фінансової дисципліни.

Апарат управління веде систематичну роботу в області фінансових взаємостосунків з постачальниками сировини і матеріалів, споживачами заводської продукції, фінансовими органами.

Аналіз стратегії маркетингу.

Програма діяльності підприємства.

Реальна програма дій практично відсутня на підприємстві, планування діяльності відбувається без урахування економічних реалій і без аналізу ситуації, багато рішень приймаються на основі вольової вказівки керівництва.

Задачі і мета маркетингу.

Місії, піраміди стратегій, мети і задач в їх значенні не існує. Вид мети і задач носить формальний характер, аналіз їх виконання не враховує причин успіхів або невдач. Результатом цього є неможливість побачити першопричину проблем і прийняти своєчасні і правильні дії. Більш того, маркетингові задачі відірвані від реального конкурентного положення підприємства

Стратегія.

Стратегія маркетингу як така відсутня. Виділяються кошти для вирішення маркетингових задач недостатні, а половинчатість в забезпеченні не дає бажаного результату.

Про оптимальність розподілу ресурсів говорити не доводиться з причини їх недоліку і відсутності чіткої програми дій і реальних підрозділів і людей, які їх би здійснювали.

Відсутність комплексу маркетингу як такого (якість, сервіс, торговий апарат, реклама, стимулювання, система розподілу, комунікацій і т.д.) робить неможливим забезпечення на належному рівні кожної з складових комплексу, і як результат низькі підсумкові показники.

Ревізія організації служби маркетингу.

Формальна структура.

В ВАТ «Торезхліб» до теперішнього часу не створений відділ маркетингу. Його функції частково виконує відділ збуту.

Керівник відділу збуту фактично не володіє владою і колом обов'язків відповідно до Положення про службу маркетингу.

З погляду функцій, товару, кінцевого споживача, структура організації відділу збуту і її діяльності не представляється оптимальною. Фактичне ж положення справ в цьому відділі не відповідає Положенню про організацію відділу маркетингу.

Функціональна ефективність.

Згідно Положенню в структурі служби маркетингу повинен бути присутній відділ організації збуту. Фактично на підприємстві є тільки збутовій відділ, який і займається просуванням виробленої ВАТ «Торезхліб» на споживацьких ринках.

Система комунікації, кооперації і координації діяльності не налагоджена. Все узгодження відбувається на оперативних нарадах начальників виробництва, відділів, служб і на рівні особистих контактів.

Відсутність керівників товарами, ринками в аспекті товарно-ринкової орієнтації робить неможливим планування і управління обсягом продажів, прибутком.

Персонал відділу збуту в повному об'ємі потребує в додатковому навчанні, упровадженні нових мотиваційних стимулів. Необхідною умовою є упровадження системи самооцінки і самоконтролю на рівні відділів і груп.

Ефективність взаємодії.

Існує серйозна проблема, що полягає у відсутності принципу "3 К" (Координація, Кооперація, Комунікація) між маркетингом, виробництвом, науковою розробкою, закупівельною і фінансовою сферою. Роль відділу збуту незначна і в ньому немає чіткого розмежування обов'язків і сфер діяльності.

Динаміка випуску продукції.

ВАТ «Торезхліб» випускає хлібобулочні і кондитерські вироби вищого і першого сорту.

Об'єм виробництва підприємства планується щодня з урахуванням заявок на продукцію торгової сіті, що реалізовує хлібобулочні і кондитерські вироби даного підприємства. Такий метод планування дуже зручний, оскільки підприємство може більш економно витрачати свої ресурси і майже повністю виключити можливість повернення продукції.

Продукція ВАТ «Торезхліб» користується попитом, проте в 2010 р. спостерігалося зниження випуску продукції в порівнянні з 2009 р. Об'єм виробництва хлібобулочних виробів в 2011 р. в порівнянні з 2009 р. знизився на 6,69%, але в порівнянні з 2010 р. випуск продукції в натуральному виразі зріс на 13,51% (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Аналіз випуску продукції в натуральному виразі за 2009-2011 р.

Об'єм виробництва кондитерських виробів в натуральному виразі з 2009 р. по 2011 р. збільшувався щорічно, і рівень виробництва 2009 р. був перевищений в 2011 р. на 60,3%.Приведені в таблиці 2.2 дані свідчать про істотне нарощування об'єму виробництва кондитерських виробів ВАТ «Торезхліб».

В таблиці 2.3 представлені дані про випуск продукції в грошовому виразі в діючих і зіставних цінах.

Таблиця 2.3 - Аналіз випуску продукції у вартісному виразі

При зростанні об'єму виробництва хлібобулочних виробів в натуральному виразі в 2011 р. в порівнянні з 2010 р. на 13,51%, зростання випуску всієї продукції у вартісному виразі в діючих цінах за цей же період склав 123,24%. Таке зростання об'єму виробництва пояснюється зростанням відпускних цін на хлібобулочні вироби, який відбувся через зміну цін на сировину (наприклад, муку) і енергію. Об'єм виробництва в зіставних цінах в 2011 р. в порівнянні з 2010 р. зріс тільки на 19,31%.

Таким чином, при аналізі зростання об'єму виробництва в зіставних цінах і в натуральному виразі спостерігається незначна різниця цих показників - 19,31% і 22,8% відповідно.

Якість і конкурентоспроможність продукції.

Не дивлячись на зменшення випуску хлібобулочних виробів, продукція ВАТ «Торезхліб» не втратила свої високі смакові якості і залишається на ринку хлібобулочних виробів досить конкурентоздатною продукцією.

Треба відзначити, що при виробництві хлібобулочних і кондитерських виробів використовується сировина високої якості, яка заздалегідь проходить лабораторне дослідження, і лише після висновку головного технолога використовується для виробництва продукції.

На всіх стадіях виробництва технологи стежать за тим, щоб пекарі строго дотримувалися розробленої технології приготування хліба і кондитерських виробів (дотримання санітарно-побутових норм, часу закваски і бродіння тесту, правильного температурного режиму при усадці і випічці і т.д.).

Слід зазначити, що при заквасці тесту для хлібобулочних виробів використовуються рідкі дріжджі, а не сухі. Така особливість в технології дозволяє випікати хліб більш високої якості. При використанні рідких дріжджів хлібобулочні вироби виходять більш м'якими, з достатнім рівнем клейковини і вогкості (при нарізці хліб не кришиться, не ламається), довше зберігає свої природні смакові якості і не черствішає.

Так само треба сказати, що рецептура всіх виробів ВАТ «Торезхліб» , що випускаються, затверджена державними органами стандартизації і сертифікації.

Брак і повернення продукції за рік в середньому складає відповідно, 0,06% і 0,14% від загального річного об'єму виробництва хлібобулочних виробів. Браковані і поворотні вироби переробляються згідно технології в панірувальні сухарі або передаються за мінімальною ціною підсобним господарствам.

Цінова політика .

Ціни на основні види хліба (хліб житньої і хліб білий I сорт), а також на батони регулюються Державною інспекцією по контролю за цінами Харківської області.

Розпорядженням Облдержадміністрації № 1115 від 1996 року рентабельність на ці види виробів не повинні перевищувати 15%, а торгова надбавка не більше 20%. Ціни строго контролюються, і хлібозавод не має права самостійно міняти ціни.

На здобні булочні вироби і кондитерські вироби ціни ВАТ «Торезхліб» розраховує сам. На ці вироби можна закладати до 25% рентабельності. Ціни на здобні булочні і кондитерські вироби мінялися протягом цих літ у зв'язку з підвищенням цін на муку і основну сировину (цукор, маргарин, молоко і т.д.).

На хліб ціна змінилася в серпні 2010 року. В цей час почала змінюватися ціна на муку. Хлібозавод ціну на хліб змінив за рахунок зменшення ваги буханця хліба - був 750 гр., а став 680 гр.

В грудні 2010 року змінилася ціна на хліб в інших регіонах через різке підвищення цін на зерно і муку. Але ВАТ «Торезхліб» з грудня 2010 року не підвищував ціну на хлібобулочну продукцію, тому що переробляв давальницьку муку. Ціни в цей час в інших регіонах виросли до 2 грн. за буханку хліба. По розрахунках економістів ВАТ «Торезхліб» при тій вартості переробки муки і вартості саме давальницької муки, яка була, хліб повинен був коштувати не нижче 2,7 грн. за буханку. Тому з 19 січня 2011 року ВАТ «Торезхліб» як і інші регіони перейшов на ціну 2 грн. за одну буханку хліба.

З кінця 2010 року і до теперішнього часу через дефіцит зерна в Донецькій області різко підвищилася ціна на зерно і муку. Ціна муки I сорту складає 1,8 грн. і вище. Відповідно в області піднялися ціни на хліб. Але за рішенням обласної державної адміністрації і інспекції по контролю за цінами, ціна на хліб I сорту не повинна перевищувати 2,5 грн. за буханку хліба.

З 15 березня ВАТ «Торезхліб» перейшов на ціну хліба - 2,5 грн. за штуку.

Рівень цін на хлібобулочні вироби ВАТ «Торезхліб» і інших заводів конкурентів трохи відрізняється. Їх різниця, як правило, залежить від різної ваги готової продукції різних підприємств.

Необхідно також сказати, що в даний час очікується надходження крупної партії зерна в Донецьку область з Казахстану. Вартість муки після переробки цього зерна перевищуватиме вартість муки із зерна, вирощеного в Україні, що неминуче приведе або до нового підвищення цін на хлібобулочні вироби, або до погіршення положення на хлібозаводах області, у тому числі і в ВАТ «Торезхліб» .

Непогана перспектива доброго урожаю зернових в 2007 році в Донецькій і інших областях України дозволяють прогнозувати помітне поліпшення фінансового стану ВАТ «Торезхліб» і інших хлібозаводів Східного регіону України.

2.4 Аналіз фінансового стану підприємства

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень і необхідності оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для аналізу ліквідності використовуються показники ліквідності, вживані для оцінки здатності підприємства виконувати свої зобов'язання.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності), який розраховується:

         (2.1)

де IIА - другий розділ активу балансу;А - третій розділ активу балансу;П - третій розділ пасиву балансу.

Коефіцієнт покриття виміряє загальну ліквідність і показує в якому ступені поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів доводиться на грошову одиницю поточних зобов'язань, якщо відношення менше ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Постійне зниження коефіцієнта означає зростання неплатоспроможності.

Коефіцієнт строгої (швидкої) ліквідності показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів покривається поточними зобов'язаннями. Розраховується:

   (2.2)

де IIIА - третій розділ активу балансу.

Даний коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у разі його критичного положення і коли немає можливості продати запаси. Нормативні значення цього коефіцієнта - 0,8:1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається як відношення:

      (2.3)

Даний коефіцієнт є найжорсткішим критерієм і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство погасить найближчим часом. Норматив цього коефіцієнта - 0,1:0,2.

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності ВАТ «Торезхліб»

Аналізуючи отримані коефіцієнти, приведені в таблиці 2.4, видно, що жоден з них не задовольняє нормативному значенню. Це свідчить про неплатоспроможність підприємства в даний час (на 1 грн. поточних зобов'язань доводиться 0,47 грн. поточних активів). Так само простежується тенденція зниження даних коефіцієнтів, що свідчить про погіршення ситуації на підприємстві: зменшилася наявність грошових коштів, збільшилася кредиторська заборгованість.

Фінансові результати діяльності ВАТ «Торезхліб» в 2011 р. представлені в таблиці 2.5, яка складена на основі звітних даних підприємства за минулий рік.

Таблиця 2.5 - Фінансові результати роботи ВАТ «Торезхліб»

Як вже наголошувалося, ВАТ «Торезхліб , окрім основної діяльності - виготовлення хлібобулочних і кондитерських виробів, виконує і торгові операції, здійснюючи реалізацію частини своєї продукції (22,8% ) через сіть фірмових магазинів і виїзну торгівлю.

По основній діяльності отримано прибутку від реалізації продукції 194,2 тис. грн., проте по торгових операціях отриманий збиток 87,6 тис. грн. В результаті валовий прибуток в 2011 р. склав тільки 106,6 тис. грн.

В 2011 ВАТ «Торезхліб» отримав інші операційні доходи - 122,4 тис. грн., які утворилися за рахунок списання кредиторської заборгованості. Крім того, також отримані в 2011 р. інші фінансові доходи 2,8 тис. грн. за рахунок реалізації основних засобів.

В 2011 р. були проведені адміністративні витрати на суму 47,3 тис. грн., з них 75% від всіх витрат було направлене на оплату праці і соціальні відрахування - 35,3 тис. грн. і 13,5% всіх витрат були направлені на оплату послуг аудиту і програміста.

Витрати на збут і інші операційні витрати в 2011 р. відповідно склали 34,5 тис. грн. і 104,0 тис. грн., причому найбільшу питому вагу в останніх витратах займали витрати на утримання легкового автомобіля - 45,5 тис. грн., збитки на ПДВ - 18,4 тис. грн., а також на списання оборотних коштів було направлено 10,9 тис. грн., а інші витрати в 2011 р. склали 14,3 тис. грн.

Фінансові витрати в сумі 33,8 тис. грн. утворилися за рахунок сплати відсотків банку за наданий кредит. З урахуванням перерахованих вище витрат і інших витрат в сумі 8 тис. грн. . фінансові результати діяльності ВАТ «Торезхліб» до оподаткування - прибуток 4,2 тис. грн.

Нарахований податок на прибуток в сумі 37,5 тис. грн. викликав чистий збиток 33,3 тис. грн., що свідчить про незадовільну діяльність ВАТ «Торезхліб» у 2011 році і про необхідність розробки ряду організаційно-технічних заходів, направлених на оздоровлення фінансового стану підприємства і підвищення ефективності його роботи.

3. ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Складові конкурентного дослідження ринку

Поняття «Вивчення ринку» включає систематичний збір, запис, аналіз і інтерпретацію даних з питань, що стосуються продажу товарів і послуг, а також організації маркетингу.

Враховуючи складність дослідження ринків, заздалегідь розробляється проект такого дослідження, який включає:

¾      визначення ринкової проблеми (або можливостей);

¾      рішення питання про те, чи може вивчення ринку допомогти вирішити проблему;

¾      якщо так, то ретельне визначення задач і об'єму досліджень;

¾      підготовку детальних вимог до необхідної інформації;

¾      збір інформації;

¾      аналіз і інтерпретацію інформації;

¾      ухвалення маркетингових рішень.

Інформація придбаває особливу важливість в міжнародних ринкових дослідженнях. Її можна розділити на декілька видів:

¾      інформація про ринки і ринкову кон'юнктуру;

¾      інформація про методи і форми міжнародної торгівлі;

¾      інформація про власне підприємство (мета і потенціал).

Саме дослідження складається з двох частин:

Дослідження ринку;

Вивчення власного потенціалу підприємства порівняно з вимогами ринку і потенціалом наявних конкурентів.

Перша частина включає дві групи питань:

¾      вивчення і аналіз умов ринку;

¾      вивчення суб'єктів, форм і методів торгівлі.

До першої групи входять:

¾      вивчення загальних умов;

¾      аналіз попиту;

¾      аналіз пропозиції;

¾      аналіз вимог і споживачів до товару;

¾      аналіз перспектив розвитку ринку;

Друга група питань включає:

¾      аналіз і оцінку діяльності фірм-постачальників;

¾      вивчення і оцінку фірм-конкурентів;

¾      вивчення фірм покупців товару, що цікавить;

¾      вивчення комерційної практики;

¾      вивчення транспортних умов;

¾      вивчення торгово-політичних умов.

Вивчення потенційних можливостей власного підприємства передбачає:

¾      аналіз результатів господарської діяльності;

¾      аналіз конкурентоспроможності продукції;

¾      аналіз конкурентоспроможності підприємства;

¾      оцінку конкурентних можливостей підприємства.

При вивченні інформації про загальний стан і тенденції розвитку ринку необхідно розглянути ці питання застосовано до:

·   галузі, до якої відноситься що випускається підприємством продукція;

·   підприємствам, фірмам, приватним особам, що є споживачами і виробниками цієї продукції;

·   окремим фірмам-виробникам, споживачам і продавцям продукції.

Вивчення ринків проводиться на основі наступних характеристик:

·   продукції (галузей, видів продукції, фірм виробників, методів і форм збуту і обслуговування продукції);

·   споживачів (галузей, видів продукції, фірм виробників і покупців, мети і способів споживання);

·   місцезнаходження ринку (регіону країни, території).

Комбінація цих характеристик ринку складає продуктово-ринкову комбінацію. Формування, оцінка і відбір продуктово-ринкових комбінацій (сегментів) є задачею сегментації або ринково-сегментної політики підприємства.

Надалі, ця інформація повинна деталізуватися і уточнена, а кожна продуктово-ринкова комбінація описана все великим числом параметрів.

Можна відзначити наступні методи дослідження внутрішнього ринку:

1   кабінетні (лабораторні),

2       польові дослідження

         їх поєднання.

Кабінетне вивчення (коли іменоване вторинним або бібліографічним вивченням) включає збір і вивчення наявних (звичайно опублікованих) даних, що відносяться до предмету вивчення.

Польове дослідження (відоме як первинне або оригінальне дослідження) включає отримання даних від інформаторів за допомогою інтерв'ю, анкетних опитів і т.д. Цей метод збору інформації у багато разів дорожче, ніж простий аналіз опублікованих матеріалів.

Обширна програма дослідження всіх ринків, як правило, економічно недоцільна, тому слід вдатися до системного підходу. Критерієм попереднього звуження поля пошуку служать: доступність, прибутковість, місткість ринку.

На першому етапі при кабінетних дослідженнях слід скласти перелік всіх потенційно привабливих ринків, в порядку імовірно убуваючої привабливості. Проти цих ринків проставляються відомості про ступінь доступності з погляду тарифних і нетарифних бар'єрів і інших обмежень. Ця інформація може бути отриманий у відповідному урядовому органі. Первинна стадія вивчення дозволить повністю відмовитися від ряду ринків з погляду доцільності організації місцевого виробництва, збірки готових виробів або продажу ліцензій.

Для зіставлення по рівню прибутку слід порівняти ціни на ринку з вартістю товару з урахуванням всіх витрат.

При розгляді місткості ринку слід мати на увазі, що визначити розміри або місткість ринку можна вельми приблизно. Відносно споживацьких товарів можна узяти за основу чисельність населення, розмір доходів на душу населення, рівень витрат на ті, що цікавлять товари і т.д. Звичайно статистика містить дані про групи товарів промислового призначення (вироби з металів, цемент і т.д.)

Основна програма польового дослідження ринку здійснюється тільки на обмеженому числі ринків, де можна чекати якнайкращих результатів. Таке вивчення може привести до висновку, які ринки слід відхилювати. Організація вивчення ринку може проводитися своїми силами або за допомогою дослідницького агентства. Перевага передачі дослідження ринку агентству слідує віддати коли:

·   дослідженню підлягає велика кількість споживачів, і буде для цього потрібно солідна організація, що має знання, ресурси і досвід в даній області;

·   дослідження носить специфічний характер, як, наприклад вивчення купівельних мотивів;

·   компанія не має досвіду в дослідженні місцевого ринку;

·   є трудності в обміні інформацією, подоланні мовного бар'єру, незнання культури, традицій;

·   компанія відчуває недолік в ресурсах для дослідження ринку;

·   є потребу в отриманні незалежної і об'єктивної оцінки ринку, коли, наприклад, вимагається підібрати партнера для спільної роботи.

Проведення аналізу власними силами має сенс тоді, коли:

·   дослідження охоплює продукцію виробничого призначення і вимагає обмеженої кількості інтерв'ю;

·   компанія має достатній досвід на цьому ринку або якщо вона вважає, що потенціал ринку такий, що є значення набути такого досвіду;

·   можуть виникнути комунікаційні труднощі між компанією і дослідницьким агентством, якщо йдеться, наприклад, про високотехнологічні товари;

·   компанія має свій кваліфікований апарат дослідників, які володіють добрим знанням мови і досвідом роботи за рубежем в країні, що цікавить, відсутнє відповідне компетентне агентство по дослідженню ринку.

Крім того, дослідницькі послуги можуть бути отриманий від рекламних агентів, консультантів по управлінню і від міжнародних аудиторських фірм.

Класичний маркетинг передбачає традиційно схему обробки результатів маркетингового дослідження, яке приводить до відбору цільових ринків. Вона включає сегментацію ринку, наприклад, по методу семи крокової сегментації після вимірів об'ємів попиту, вибір цільових сегментів і позиціонування товарів на ринку. Вибираючи стратегію виходу на зовнішній ринок (особливо якщо це експорт), фірма може використовувати різні ознаки сегментації або їх комбінації:

·   географічний або регіональний (економічний простір, держава, регіони);

·   виробничо-демографічний (крупні, малі і середні підприємства, промисловість, ремесло, торгівля і т.д.);

·   галузевий (сталеливарна, електротехнічна, установи і т.п.);

·   області застосування продукту і технічні властивості (виміряти і зважувати; лакувати, офарблювати і т. д.);

·   соціодемографічний принцип (стать, вік, сімейний стан, статус і т.д.) і ін.

Процедура вибору ринку в маркетингу має декілька етапів. Окремі етапи можуть мати відмінності при реалізації в умовах різних фірм. Загальною залишається обов'язкова попередня оцінка і остаточний відбір ринків. Методи попереднього відбору, що покладається в основному на поверхневі, швидко доступні дані отбираются найпривабливіші ринки.

Для відсівання менш привабливих ринків серед інших можуть використовуватися наступні чинники:

·   економічні (наприклад, дуже низький рівень доходів населення, відсутність твердої валюти);

-       націоналізації, експропріації);

-       географічні чинники (дуже велика віддаленість від основних споживачів, умови місцевості, клімат);

-       культурне середовище (язиковий бар'єр і проблеми релігії, низький рівень культури і утворення)

-       технологічні чинники (дуже низький технологічний рівень і відсутність технічної майстерності);

Вибір привабливіших ринків, може бути проведений шляхом вибору по заданому зразку. Це означає, що вибирається декілька критеріїв, доречних і важливих для компанії і вибираються ті ринки, які задовольняють вимогам компанії.

Для визначення розміру ринку необхідно виконати макросегментацію. Ринок може бути розділений по галузях економіки промисловості, промислових групах товарів, підгрупах товарів і т.д. Найважливішим моментом в цій процедурі повинен бути пошук типу основи для макросегментації, що дасть можливість зміряти розмір ринку в кількісних одиницях. По можливості макросегментація повинна бути злагоджений з реальною статистикою положення справ на ринку.

Різні типи аналізу ринку здатні показати, що деякі з раніше вибраних ринків не придатні для компанії по ряду причин, а саме, ринок недостатньо великий, динаміка зростання ринку низька, або негативна, дуже сильна конкуренція на ринку або є багато прихованих бар'єрів виходу на ринок. При виконанні аналізу доводиться враховувати: потенціал ринку, попит ринку і здатність (можливості) компанії.

Потенціал ринку визначається як загальний ринок, що включає існуючі ринки (що використовуються) і можливі ринки (що не використовуються) для конкретного товару.

Попит на ринку характеризується об'ємом продажів всіх конкуруючих компаній на ринку по конкретному товару.

Можливості компанії розглядаються в даному випадку як еквівалент об'єму продажів на ринку конкретного товару окремої компанії.

В поняття «потенціал ринку», «попит на ринку» і «здатності компанії» включені тимчасові категорії, такі як минуле, теперішній момент і перспектива.

Ринок складається з шести різних об'ємів:

·   поточний потенціал ринку;

·   поточний попит на ринку;

·   поточний попит на товари компанії;

·   перспектива потенціалу ринку;

·   перспектива попиту ринку;

·   перспектива попиту компанії

Для того, щоб зміряти відповідний об'єм необхідно скористатися спеціальними методами вимірювання. Деякі з них представлені нижче.

При вимірюванні поточного потенціалу і поточного попиту ринку може бути використаний аналіз різних типів торгових статистик по даному регіону. В деяких випадках, коли відсутня доступна або надійна ринкова інформація, використовують аналогічну по інших регіонах, товарам або по обох параметрах одночасно. Іноді навіть доводиться використовувати результати колективної експертизи для визначення поточного розміру ринку.

Поточна здатність компанії оцінюється на інформації про результати поточної діяльності.

Для визначення перспективного потенціалу і перспективи попиту на ринку компанії можуть використовувати декілька методів, такі як серія тимчасових оцінок, управляючих індикаторів, статистичні оцінки попиту, метод аналогій, експертна думка.

При використанні серії часових оцінок визначення перспектив попиту на ринку може бути засновано на минулих продажах (допускаючи, що дані по тому, що пройшло охоплені тими ж причинними зв'язками, що і в майбутньому). Статистичні оцінки і причинні зв'язки можуть бути використаний для прогнозу продажів в перспективі.

Метод на основі керівників (індексів, індикаторів) базується на тому, що є такі тимчасові ряди, які міняються відповідно до вимірювання попиту на ринку, але дещо його зумовлюючи.

Використовуючи метод статистичних оцінок попиту формують набір статистичних процедур, які дозволяють встановити, як найважливіші чинники реально позначаються на попиті і що впливає на їх зв'язок. Чинники, які в більшій мірі аналізують, це - ціни, доходи, чисельність населення і динаміка зростання.

В основі методу аналогій використовуються, як базис для прогнозу попиту на ринку тимчасові і товарні аналогії.

Метод часових аналогій заснований на тому допущенні, що події повторюються, тобто, що майбутнє стане деяким чином продовженням минулого. Це значить, що історія відомого ринку повториться знов на іншому відомому ринку, але з деякою затримкою за часом.

Товарна аналогія означає, що ви намагаєтеся провести паралель між розвитком відомого товару на певному ринку сподіваючись на такий же розвиток свого товару на іншому ринку.

Експертні оцінки, як метод оцінки об'єму ринку, пропонують використовування групи експертів, які дають індивідуальні оцінки, потім аналітик компанії комбінує їх в єдину оцінку.

Чинники, які роблять вплив на вимірювання місткості можливого ринку, можуть бути розділений на дві групи: чинники країни і чинники попиту.

Чинники країни - це різні торгові бар'єри і конкуренція на ринку, що вивчається.

Чинники попиту роблять вплив як на місткість ринку в цілому, так і на частку компанії. Існують чотири важливі чинники, які розглядаються, коли вимірюється і порівнюється місткість ринку і частка ринку, а саме:

·   визначення товару

·   вимірники попиту

·   вимірювання попиту по рівнях

·   визначення ринку.

Попит вимірюється фізично ( в тоннах, літрах і т.д. і в грошовому виразі (в доларах, марках і ін. грошових одиницях).

Вимірювання попиту може бути зроблено на різних рівнях системи розподілу, на таких як:

·   рівень виробників

·   рівень оптових торговців

·   рівень роздрібної торгівлі.

Ринок може бути визначений як загальнодержавний по географічних зонах, галузям промисловості. Як наслідок цього, загальний розмір ринку може відрізнятися залежно від його визначення.

Завершальний крок-сегментація ринку - на певні групи продавців. Сегментація ринку дає базу для розвитку комплексу маркетингу іноземного ринку.

Для полегшення остаточного вибору зарубіжного ринку зіставляються дані привабливості ринку і можливості фірми (конкурентні позиції).

Для оцінки чинників ринкової привабливості використовують наступні критерії:

·   об'єм (місткість) ринку - об'єм збуту продукції (в натуральному або грошовому виразі) протягом певного періоду часу в даній країні;

·   зростання ринку - визначається індексом зростання об'єму ринку (об'єму збуту) за певний період.

·   структура споживачів;

·   діапазон цін;

·   купівельна спроможність споживачів;

·   доступність ринку;

·   політичний і економічний ризики;

Попередня оцінка конкурентних позицій підприємства на кожному ринку може проводитися з використанням наступних критеріїв:

·   конкурентоспроможність продукції підприємства, визначення якої припускає знання проблем і потреб споживачів в різних країнах, зіставлення з пропозицією аналогічних товарів підприємств - конкурентів;

·   ціни і інші умови контрактів .

·   умови і можливості присутності на тому або іншому ринку: можливість створення спільного підприємства, філіалу, збутового дочірнього підприємства і т.д.

·   оцінка розподілу ринкових часток підприємств - конкурентів на кожному з ринків. Знання цієї оцінки необхідне для прогнозування потенціалу збуту до можливої величини обороту підприємства на конкретному сегменті ринку .

·   оцінка можливих фінансових результатів, які підприємство може отримати на кожному з даних ринків.

Ці результати можуть бути зміряні показниками прибутку, рентабельності, чистого прибутку, накопиченого за планований період.

Скористаємося вищезазначеним алгоритмом дослідження ринку для розробки заходів щодо підвищення ефективності маркетингової діяльності ВАТ „Торезхліб”.

конкурентоспроможність маркетинг ціновий фінансовий

3.2 Експертний аналіз опиту громадської думки щодо конкурентоспроможності підприємства

Для вивчення споживацького попиту і визначення переваг покупців було проведено маркетингове дослідження. В ході його проведення покупцям було запропоноване відповісти на питання анкети, що складається.

В даній анкеті містилося 10 питань з пропонованими відповідями "Так і ні". Оцінка відповідей відбувалася таким чином: "Так" - 2 бали, "Ні" - 1 бал. Після проведеного опиту відповіді всіх анкет були зведені в одну таблицю, де був порахований середній бал з кожного питання.

Таким чином, якщо середній бал з даного питання складав більше 1,5, то з цього питання більшість респондентів виказала своє "Так", а якщо менше 1,5 - то "Ні". Також в анкеті указувався населений пункт, в якому простежується респондент, тобто указується населений пункт або район, в якому респондент проводить закупівлю хлібобулочних виробів. Ці дані дадуть можливість торговій мережі більш точно формувати свої заявки на продукцію, а значить і більш повно задовольняти побажання споживачів.

В таблиці 3.1 приведена анкета з питаннями, а в таблиці 3.2 відображені результати дослідження і середній бал з кожного питання. Для того, щоб, наприклад, сформувати оптимальну асортиментну групу для певного населеного пункту для обробки даних можуть бути використаний зведені таблиці, які створюються за допомогою "Майстра зведених таблиць" Excel.

З проведеного маркетингового дослідження, направленого на вивчення споживацького попиту на продукцію ВАТ «Торезхліб», можна зробити наступні висновки:

1         більшість населення купує хлібобулочні вироби більше чотирьох разів на тиждень, тобто майже щодня;

2       підвищеним попитом у споживачів користуються булочні вироби невеликого розміру, а також булочки з різними наповнювачами і харчовосмаковими добавками;

         булки великого розміру не користуються особливою популярністю у споживачів через дорожнечу;

         значна частина покупців виказало свою згоду з приводу покупки житнього хліба, але за умови, що його ціна не повинна бути вищою, ніж білого хліба;

5         також з опиту видно, що житній хліб не може замінити повністю білий хліб, тому об'єм його випуску повинен бути менше об'єму виробництва білого хліба.

Таблиця 3.1 - Анкета по вивченню споживацького попиту

Примітка: * - указується район м. Донецьк або населений пункт Донецької області, в якому респондент купує хлібобулочні і макаронні вироби; в анкеті указується 1 бал, якщо респондент відповів «Ні» і 2 бали, якщо - «Так».

Респонденти віддають перевагу товарам вітчизняного виробництва, але при цьому висувають вимоги до їх високих якісних характеристик.

На підставі отриманих результатів маркетингового дослідження можна запропонувати ВАТ «Торезхліб» вжити необхідних заходів по зміні асортименту продукції і вироблення правильної маркетингової стратегії, що випускається, з урахуванням проведеного опиту громадської думки покупців.

Таблиця 3.2 - Результати проведеного маркетингового дослідження

3.3 Виявлення конкурентів і оцінка їх можливостей

У відповідності проведеними маркетинговими дослідженнями ринку може бути запропонований до впровадження організаційно-технічний захід, направлений на збільшення об'єму виробництва за рахунок розширення асортименту продукції, що випускається. У зв'язку з цим пропонується запуск міні лінії по виробництву макаронних виробів вищого і першого сорту. Виробництво макаронних виробів вводиться з метою розширення асортименту продукції і більш повного використання сировинних матеріалів, що випускається. Основною сировиною для виробництва макаронних виробів є мука. Допоміжна сировина - вода, яйця, меланж і інші добавки.

При реалізації пропонованого проекту по виробництву макаронних виробів є вірогідність виникнення збитків або отримання низьких доходів в порівнянні з прогнозованими результатами.

На результат, отриманий при експлуатації даного проекту, можуть вплинути як макроекономічні, так і внутрішньофірмові чинники. До макроекономічних чинників можна віднести зміни політичної ситуації, інфляційні процеси, які роблять вплив, перш за все на рівень фінансового ризику.

Внутрішньофірмові чинники, пов'язані з комерційними і господарськими помилками, втратою майна, позначаються головним чином на виробничі ризики.

Залежно від причин ризики бувають:

Політичні ризики. До політичних ризиків відносяться - несприятливі зміни податкового законодавства.

Комерційні ризики. Ризик, пов'язаний з реалізацією продукції.

Виробничі ризики. Ризики, пов'язані із збитком від зупинки виробництва унаслідок пошкодження основних і оборотних фундацій.

Фінансові ризики. Ризик, пов'язаний з купівельною спроможністю населення - інфляційний ризик. Це ризик того, що при зростанні інфляції одержувані грошові доходи знецінюються швидше, ніж ростуть.

Основними конкурентами на ринку збуту макаронної продукції є приватна фірма «Арго», ТОВ «Південно-степове», ТОВ «Веліко-Петровка», фірма «Макфа», зарубіжні виробники, зокрема італійські.

Основні техніко-економічні показники конкурентів:

а) об'єм продажів (табл. 3.3)

Таблиця 3.3 - Об'єм продажів в натуральному виразі

б) асортимент: фірма «Арго» проводить 4 види виробів - трубчасті, ниткоподібні, стрічкоподібні. ТОВ «Південно-степове» проводить 5 видів виробів: ниткоподібні (вермішель павутина, звичайна), трубчасті (макарони, рамки), стрічкоподібні (локшина коротко різана).

Фірма «Макфа» проводить 12 видів виробів: ниткоподібні (вермішель павутина, тонка, звичайна), стрічкоподібні (локшина коротко різана, рифлена), трубчасті (макарони, ріжки, реготони), фігурні (черепашки, завитки, гребінці).

Продукція зарубіжних виробників представлена виробами: стрічкоподібні (спагетті), трубчасті, фігурні і т.д.

в) технічний сервіс: фірма «Арго» оснащена сучасними вітчизняними мінілініями по виробництву макаронних виробів. Проте фірма «Арго» не має устаткування для сушки виробів, сушка проводиться в духовочних шафах побутових газових плит. Фірма «Макфа» оснащена сучасним імпортним устаткуванням по виробництву макаронних виробів, а також сучасними лініями по фасовці продукції.

г) місцезнаходження: фірма «Арго» знаходиться на території міста: ТОВ «Південно-степове» і ТОВ «Веліко-Петровка» знаходяться в Сніжнянському районі і видалені від міста на відстані 40 км і 28 км; фірма «Макфа» знаходиться на відстані 400 км. від м. Торез, зарубіжні виробники - основна кількість макаронних виробів імпортована з Італії.

д) рівень якості: продукція фірми «Макфа» має високу якість, оскільки виготовлена з макаронної муки вищого і першого сортів. При вариві виробу не розварюються і не втрачають заданої форми, відрізняються показниками якості; вироби сільських господарств виготовляються з муки місцевих виробників, отриманої на міському млині з власної сировини. Вносяться яєчні добавки, щоб підвищити якість продукції. Вироби при вариві не втрачають форми, але швидко розварюються, і мають більш низькі смакові показники якості.

Таким чином, продукція фірми «Арго» має низьку якість - виготовлена з місцевої муки, без яєчних добавок. Вироби при вариві швидко розварюються, мають низькі смакові показники якості, що знижує попит на цю продукцію.

Продукція зарубіжних виробників має високий рівень якості, оскільки виготовлена з макаронної муки вищої якості. При вариві вона не втрачає первинної форми, не розварюється і відрізняється високими смаковими якостями, проте ціна цієї продукції істотно вище за продукцію місцевого виробництва, що знижує її конкурентні переваги.

е) упаковка: макаронні вироби фірми «Арго» і ТОВ розфасовані в картонні коробки і пропонуються споживачам на розважування. Вироби фірми «Макфа» і зарубіжних фірм розфасовані в целофанові запаяні пакети, вагою 0,5 кг.

ж) рівень цін: вироби зарубіжних фірм мають найвищі ціни; вироби фірми «Макфа» мають середній рівень цін, у сільських господарств рівень ціни нижче середній, у фірми «Арго» найнижчі ціни в регіоні.

з) репутація підприємства: думка покупців про товар: продукція фірми «Макфа» має надійну репутацію, покупці задоволені продукцією, але не завжди мають нагоду купити цю продукцію через більш високу ціну. Продукція ТОВ користується попитом, не дивлячись на більш низьку якість, споживачів влаштовують невисокі ціни, вони задоволені продукцією сільських господарств.

Фірма «Арго» має сумнівну репутацію. Споживачі не задоволені якістю продукції, проте, жителі з низьким рівнем доходу, вимушені придбавати цю продукцію через дуже низьку ціну.

Що стосується продукції зарубіжних виробників, то за останні два роки попит на цю продукцію став знижуватися, по-перше, через високу ціну, а по-друге, у населення зросла недовіра до імпортних продовольчих і інших товарів.

Останнім часом в засобах масової інформації дається інформація про те, що на український ринок імпортуються товари низької якості, з простроченим терміном придатності, шкідливі і небезпечні речовини, що містять.

У зв'язку з цим населення стало недовірливо відноситися до імпортних продуктів, що підтвердив і опит громадської думки, проведений автором даної роботи.

Таким чином, упровадження пропонованого заходу щодо виробництва макаронних виробів може бути рентабельним при правильній організації маркетингової діяльності, направленої на виробництво високоякісної продукції і просуванню її на ринок як в межах Донецької області, так і інших регіонах України.

3.4 Створення конкурентних переваг продукції

Для поліпшення якості пшеничних виробів рекомендується застосовувати заварку, в якій міститься добре клейстеризований крохмаль. Такий крохмаль легко оцукрюється і порівняно поволі піддається синерезису.

Додавання в тісто заварки погашає вміст цукру в хлібі, покращує його смакові властивості, затримує черствіння.

Для приготування заварки використовують муку і воду. Співвідношення муки і води в заварці 1:2 або 1:3. Заварку готують таким чином: муку спочатку змішують з невеликою кількістю теплої води температурою 50-60 0С, потім, продовжуючи заміс, додають решту води, температурою 97-98 0С.

Початкова температура заварки повинна бути 63-65 0С. Муки для приготування заварки беруть 3% від загальної кількості муки, що йде на приготування тесту. Після охолоджування, отриману заварку заквашують молочнокислими бактеріями (молочною сироваткою), а потім піддають бродынню протягом 2 годин.

Водо-розтворимі білки і мінеральні солі сироватки стимулюють життєдіяльність бродильної мікрофлори. Білки і лактоза беруть участь в реакціях меланоідинообразованння, що покращує смак, аромат і забарвлення поверхні виробів. Молочна кислота сироватки позитивно впливає на фізичні властивості клейковини. Сироватка прискорює дозрівання напівфабрикатів і покращує їх підйомну силу, покращує якість готових виробів по всіх показниках, підвищує вихід хліба за рахунок змісту сухих речовин, підвищує харчову цінність хліба.

Сироватку додають в борошняну заварку в кількості 1,5 - 2% від маси муки в тесті.

Таким чином, отримана борошняна заварка покращує якість хлібобулочних виробів і підвищує вихід хліба на 4-5%. Це значить, що без застосування даної борошняної заварки з 100 кг муки вихід хліба складає 130 буханок, а у разі використання заварки вихід хліба складе 134-135 буханок з 100 кг муки. В результаті збільшення виходу хліба відбудеться зменшення змінних витрат, а отже і собівартість продукції також знизиться.

3.5 Розробка конкурентної стратегії виробництва

Мета і задачі ВАТ „Торезхліб” - своєчасне забезпечення" населення м. Тереза і Сніжнянського району хлібобулочними і кондитерськими виробами високої якості

В розробці маркетингової стратегії повинні брати участь керівники підприємства різного рівня. Їх відповідальність при розробці конкретної стратегічної мети маркетингу представлена в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Розділення задачі розробки стратегії по рівнях ієрархії

При розробці маркетингової стратегії використовується організаційна модель, яка представлена на рис. 3.1.

Суть етапу полягає в проектуванні стратегій на функції і організаційні ланки підприємства.

Всю сукупність функцій маркетингу можна звести в загальну функціональну модель маркетингу, оскільки об'єктом упровадження є маркетинг-процес (рис 3.2).

Всі служби, відділи на підприємстві можна звести в структурну модель.

Сумістивши функціональну і структурну моделі і розподіливши функції по структурних підрозділах, ми отримаємо організаційну модель (див. табл. 3.4).

Конкретизацією організаційної моделі є створення служби маркетингу ВАТ „Торезхліб”. Службу маркетингу пропонується упровадити на даному підприємстві в 2008 році.

При обгрунтовуванні оптимальної зони господарювання необхідно враховувати ту обставину, що Шахтарський хлібозавод припинив свою господарську діяльність, і, отже, у ВАТ „Торезхліб” з'являється реальна можливість збільшити свій ринок збуту хлібобулочних виробів.

В структурі ринку хлібобулочної продукції Шахтарський хлібозавод займав 12,5%. Ринок збуту Шахтарського хлібозаводу складався з 16 сіл Шахтарського району і пос. Шахтар.

Рисунок 3.1 - Організаційне моделювання

Рисунок 3.2 - Функціональна модель маркетингу

Таблиця 3.4 - Організаційна модель

Таким чином, ВАТ „Торезхліб” зможе збільшити свій об'єм виробництва хлібобулочних виробів з 6 тонн на добу до 8-9 тонн на добу, а, таким чином, займана ВАТ „Торезхліб” на ринку ніша збільшиться до 62,5%.

В структурі каналів збуту готової продукції ВАТ „Торезхліб” збільшиться питома вага виїзної торгівлі, яка здійснюється тільки в сільській місцевості, а також необхідно додати нові торгові точки.

Що ж до Сніжнянського хлібозаводу, то він не претендуватиме на нові ринки збуту. Це пояснюється тим, що дане підприємство не має необхідних виробничих потужностей, і не має свій в розпорядженні достатніх фінансових коштів для їх розширення.

На рисунках 3.3 і 3.4 показані нова структура ринку хлібобулочних виробів Сніжнянського району і канали збуту готової продукції ВАТ „Торезхліб”.

Рисунок 3.3 - Планована структура ринку хлібобулочних виробів Сніжнянського району

Рисунок 3.4 - Плановані канали збуту готової продукції ВАТ „Торезхліб”

3.6 Модель формування асортименту продукції

Проведене маркетингове дослідження, направлене на вивчення споживацького попиту населення, дозволило визначити маркетингову стратегію для продукції ВАТ „Торезхліб”, на підставі якої був сформований новий асортименту продукції.

Асортимент продукції, що випускається, пропонується розширити в результаті запуску міні-лінії по виробництва макаронних виробів вищого і першого сорту. З урахуванням упровадження вказаного заходу розроблений прогноз виробництва макаронних виробів до 2011 року (див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5- Прогнозований об'єм виробництва макаронних виробів

При організації виробництва умовно з 2.01.2007 р. в 2007 році співвідношення виробів в/г і 1 зі встановлюється 70:30, а в 2008 р.. планується підвищити якість виробів і збільшити частку виробів в/г, внаслідок чого співвідношення сортів складе 80:20. Також планується поліпшення якості продукції, що випускається, і в подальші роки (2009-2011 рр.), що видно з даних таблиці 3.5.

В таблиці 3.6 представлена планова номенклатура хлібобулочних кондитерських і макаронних виробів, розроблена з урахуванням нової маркетингової стратегії.

В результаті збільшення ринків збуту і розширення асортименту продукції об'єм продукції, що випускається, в плановому періоді зміниться (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 -Плановий об'єм випуску продукції в натуральному виразі

Таблиця 3.6 - Планування випуску продукції по номенклатурі

Об'єм виробництва продукції підприємства звичайно планується щодня з урахуванням заявок на продукцію торгової мережі. Виходячи з висновків проведеного маркетингового дослідження, в планову асортиментну групу включені макаронні вироби двох сортів, які користуватимуться попитом у населення, як показав опит громадської думки.

3.7 Розробка цінової політики підприємства

В даній роботі запропонований до упровадження організаційно-технічний захід, направлений на організацію додаткового випуску продукції в ВАТ «Торезхліб» - макаронних виробів. У зв'язку з цим необхідно розрахувати планову калькуляцію собівартості макаронних виробів.

В таблиці 3.8 представлена проектна калькуляція собівартості макаронних виробів в умовах роботи ВАТ «Торезхліб» в плановому періоді, а також вартість продукції в оптово-відпускних цінах за 1 тонну при рівні рентабельності 20 %.

Таблиця 3.8 - Розрахунок собівартості і планової ціни макаронних виробів

Встановлення ціни на товар залежить від ступеня відповідності ряду критеріїв, серед яких ринок попиту, цінова політика конкурентів, розрахункова сума витрат, мета фірми на ринку, ступінь спроможності населення, сезон, знижки, надбавки, періодичність платежів, умов кредиту.

Тільки завдяки дистрибуції товар може стати доступним для цільових споживачів. Причому у будь-якому випадку метод дистрибуції повинен відповідати товару/послузі і забезпечувати запланований об'єм продажів.

Ціноутворення на даному підприємстві здійснюється таким чином: до виробничої собівартості додається сума відрахувань до позабюджетних фондів (2,2% від об'єму реалізації), витрати на утримання доріг, інноваційний фонд, нерозподілені загальновиробничі витрати. Таким чином одержують собівартість реалізованої продукції. Дохід від реалізації (без ПДВ) розраховується як собівартість реалізованої продукції плюс 15% рентабельності для хлібобулочних виробів і 20% для макаронних виробів. Вільна відпускна ціна формується шляхом складання собівартості реалізованої продукції, 15% рентабельності для хлібобулочних виробів і 20% для макаронних виробів і 20% податку на додану вартість. А роздрібна ціна формується в результаті надбавки до відпускної ціни 20% торгової надбавки.

Торгівля хлібом в 2011 році була збиткової через встановлення 20% торгової надбавки до відпускної ціни. Це пояснюється тим, що розрахована роздрібна ціна підприємства виходить вище встановленою комісією за цінами, і тому підприємство вимушено реалізувати хліб з торговою надбавкою набагато менше ніж 20%.

В таблиці 3.8 вироблений розрахунок роздрібної ціни на продукт, що знов вводиться, - макаронні вироби з урахуванням 20% податку на додану вартість і 20% торгової надбавки.

Зміна планового прибутку і рентабельності відбудеться в результаті збільшення об'єму виробництва, організації випуску нового продукту, зниження витрат, збільшень виручки від реалізації, змін комерційних витрат і т.д.

3.8 Модель оцінки економічної ефективності запропонованих заходів

При прогнозуванні об'єму продукції при здійсненні проекту, виходимо з об'єму попиту на макаронну продукцію на місцевому ринку.

В 2011 році місткість ринку склала 556,5 т, або 10,5 кг на душу населення. Об'єм попиту збільшився на 6% в порівнянні з 2010 р. В проектному році є підстави чекати подальшого збільшення попиту на 6%, що складе 33,4 т макаронних виробів. Цей об'єм є вільною нішею на ринку. Ця умова дозволяє підприємству реалізувати свою продукцію.

Основними споживачами макаронних виробів є жителі міста і району, сільські господарства, лікарні, дитячі сади і школи. В таблиці 3.8 показана повна собівартість продукції, а також вартість в оптово-відпускних цінах за 1 тонну при рентабельності 20 %.

Оцінку ефективності проекту розглянемо на основі наступних показників:

чистий дисконтований дохід, розраховується по формулі:

                                                        (3.1)

де Rt - результати, що досягаються на t-ом кроці розрахунку;- витрати, здійснені на тому ж кроці;- горизонт розрахунку;

Эт=(Rt-Z)t - ефект, що досягається на t-ом кроці;

/(1+е)t - коефіцієнт дисконтування, визначуваний для постійної норми дисконту е.

Проведемо розрахунок чистого дисконтованого доходу (ЧДД) по формулі 3.1, норма дисконту приймаємо рівній 60%, тоді

індекс прибутковості розраховується по формулі

                                                 (3.2)

де До - сума дисконтованих капіталовкладень.

Індекс прибутковості розрахуємо по формулі 3.3, що дорівнює

період окупності капітальних вкладень розраховується по формулі:

                                                 (3.3)

де П1/(1+е)t - дисконтована величина прибутку;

Розрахуємо період окупності капітальних вкладень:

ПО=12049,8/19944=0,6

внутрішня норма прибутковості, розраховується по формулі:

                                    (3.4)

що в цифровому виразі є

При ставці банківського відсотка не більше 0,76 проект доцільний, оскільки при ставці 0,77 величина ВДН негативна.

Таким чином, можна зробити висновок, що запропоновані заходи щодо удосконалення маркетингової діяльності на підприємстві ВАТ „Торезхліб” є доцільними, та їх впровадження дозволить збільшити ефективність діяльності підприємства.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1 ] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м2; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м3.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2. В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 8 = 48м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n+ = (1500 ÷ 3000), n― = (3000 ÷ 5000)] в см3 повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 %                                               ( 4.1 )

де еN - коефіцієнт природної освітленості;

eн - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;- коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м2;                                  (4.2)

ок- світлова характеристика вікна ок = 13,5;

кз - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз = 1,4;п - площа підлоги приміщення; Sп = L·В= 10 · 6 = 60м2;

кзд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

                                    (4.3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S0 = 16,36 м2

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].

ВИСНОВКИ

Торезський хлібозавод заснований в 1936 р. З 11 листопаду 1996 р. він функціонує як Відкрите акціонерне товариство «Торезхліб» із статутним капіталом 75,4 тис. Грн..

ВАТ «Торезхліб» забезпечує значну частину населення м. Тореза і Сніжнянського району хлібобулочними і кондитерськими виробами. Колективна форма власності дозволяє підприємству достатньо ефективно здійснювати свою виробничо-господарську діяльність через підвищення зацікавленості працівників підприємства в результатах своєї праці.

Проаналізувавши господарську діяльність ВАТ «Торезхліб» були виявлені основні недоліки в роботі підприємства, а також погіршення фінансового стану в порівнянні з попереднім роком, про що свідчить коефіцієнти і показники, розраховані в другому розділі. Також було виявлено, що підприємство не здійснює маркетингової діяльності і не дотримується ніякої маркетингової стратегії.

Застосування на практиці маркетингових підходів до ведення своєї виробничо-комерційної діяльності дасть можливість підприємству вийти з нелегкої ситуації, що склалася.

Проведення регулярних маркетингових досліджень по вивченню попиту і переваг покупців, також точний і своєчасний аналіз отриманих даних за допомогою ЕОМ дозволить ВАТ «Торезхліб» формувати асортимент продукції, що випускається, згідно попиту споживачів, що дасть можливість завоювати симпатії споживачів, збільшити ринки збуту, розширити торгову сіть підприємства.

В результаті планованих організаційних заходів:

проведення маркетингового дослідження по вивченню попиту за допомогою ЕОМ;

формування нового асортименту хлібобулочних виробів;

випуску нової продукції - макаронних виробів;

розширення ринків збуту і збільшення об'ємів виробництва, відбудеться поліпшення фінансово-економічних показників, а деякі з них значно перевищать рівень 2011 року.

Так, плановий об'єм виробництва продукції в натуральному виразі складе 2770,8 тонн, а у вартісному виразі - 3540,8 тис. грн., що на 7,78% більше досягнутого рівня 2011 р. ВАТ «Торезхліб» замість отриманих збитків в 2011 р. в сумі 33.3 тис. грн. в плановому періоді повинен отримати прибуток не менше 256,8 тис. грн.

Чистий дисконтований дохід від запроваджуваних організаційних заходів складе 7894,2 тис. грн, що говорить про доцільність їх проведення.

Список джерел інформації

1 Закон Украины «О предприятиях в Украине» от 5 июля 1995года, №262/95-ВС, ВВС 1995г., №28, ст.203

2 Закон Украины «О защите прав потребителей» от 12 мая 1991г.

3 Закон Украины «О предпринимательстве» от 7 февраля 1991г., №698-12,с изменениями и дополнениями

4 Данько Т.П. Управление маркетингом - М.: ИНФРА-М, 2006. - 280 с.

5 Диксон Питер Р. Управление маркетингом - М.: ЗАО "Издательство БИНОМ", 1998.-560 с.

6 Дурович А.П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. -Мн.: НПЖ "Финансы, учет, аудит", 1997.- 464 с.

7 Котлер Филип и др. Основы маркетинга: Пер. англ. - М. ; СПб.:Издат. дом «Вильямс» 1998.-1056с.

8 Котлер Филип Маркетинг менеджмент - СПб.: Питер Ком, 2004.-896с.

9 Майталь Шломо Экономика для менеджеров - М.: Дело, 2006. - 416с.

10  Ойхман Е.Г., Попов Э.В. Реинжениринг бизнеса М.: Финансы и статистика, 1997. - 334 с.

11  Панкрухин А.П. Маркетинг - практикум - М.: Институт международной экономики и права им. А.С. Грибоедова, 2001. - 160 с.

12  Парсяк В.Н., Рогов Г.К. Маркетинговые исследования. К.: Наукова думка, 2000. - 356 с.

13  Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы - М.: "Ось-89". 1998 - 80 с.

14  Семь нот менеджмента - М.: ЗАО "Журнал Эксперт", 2002. - 424 с.

15  Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

16  Успенский И.В. Интернет как инструмент маркетинга - СПб.:

"BHV - Санкт - Петербург", 1999.-256с

17  Якокка Л. Карьера менеджера: Пер. с англ. М.:, 2001. - 324 с.

18  Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. -М. Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 480с.

19  Лубков Д. "Карьера завода" Эксперт// № 18, 2003.

20  Матвеева А. "Рыба растет с головы", Эксперт// № 32, 2004.

21  Оганесян Т. "Акулы академического бизнеса", Эксперт// № 16, 2004.