Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства

Вид работы:

Дипломная (ВКР)
Предмет:

Финансы, деньги, кредит
Язык:

Украинский
,
Формат файла:
MS Word

331,29 Кб
Опубликовано:

2013-06-27

Скачать дипломную работу Читать текст online Заказать дипломную
*Помощь в написании! Посмотреть все дипломные работы

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.

Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства

1. Теоретико-методичні аспекти системи діагностики фінансового стану підприємства

1.1 Економічна природа та зміст системи моніторингу фінансового стану

Визначенням фінансового стану організації, що здійснює торговельну діяльність є ступінь забезпечення установи у необхідній кількості фінансовими інструментами, який би відповідав обсягу фінансових інструментів, що необхідні організації задля здійснення своєчасних розрахунків по власним зобов'язанням та забезпечення нею ефективної господарської діяльності.

Фінансовий стан організації - поняття комплексне, що являє собою результат взаємодії елементів, які виникають в ході фінансових відносин фірми. Його характеризують виробничо-господарські показники та фактори, які визначають розміщення, ефективність і можливість застосування фінансових ресурсів [69, с. 228].

Такий безперервний процес реалізації продукції підприємством гарантує зміцнення фінансового стану організації. Фінансова діяльність орієнтована на забезпечення постійного надходження із ефективним застосуванням ресурсів організації, забезпечення кредитної і розрахункової дисципліни, забезпечення необхідного порівняння власних коштів із залученими, досягнення фінансової стійкості для зростання ефективності діяльності організації [63, с. 237].

Фінансовий стан організації знаходиться в залежності від результатів його фінансово-господарської, комерційної та виробничої діяльності. Тому усі наведені вище види діяльності організації мають значний вплив на фінансовий стан.

Зменшення ритмічності виробничих процесів, а також погіршення якості продукції (послуг, робіт), труднощі з їх реалізацією впливають надходження коштів на рахунки організації, відповідно як результат знижується її платоспроможність. Можна прослідкувати також зворотний зв'язок, так як брак коштів призводить до перебоїв у постачанні матеріальних ресурсів, тобто до перебоїв виробничого процесу. Фінансова діяльність організації має спрямовуватись на створення систематичного та регулярного надходження й ефективного застосування фінансових інструментів, дотримання кредитної і розрахункової дисципліни, забезпечення відповідного ситуації співвідношення власних і залучених коштів, створення фінансової стійкості для ефективного функціонування організації. Саме цим передбачена необхідність і практична важливість систематичної (комплексної) оцінки фінансового становища організації.

Фінансовий стан являє собою одну з найбільш значимих характеристик діяльності кожної організації. Тому мету оцінки фінансового стану можливо сформулювати як пошук резервів підвищення рентабельності виробництва та зміцнення комерційних розрахунків [69, c. 229].

Фінансовий стан фірми потрібно постійно й усебічно аналізувати з використанням різноманітних прийомів методик, та методів аналізу. Такий підхід дасть можливість здійснювати критичну оцінку господарчих результатів діяльності організації як за один період - у статиці, так і в динаміці - протягом ряду періодів, уможливить визначення «больових точок» у господарській діяльності та способів найефективнішого використання фінансових інструментів, а також їх раціонального розміщення. Недостатня ефективність застосування фінансових ресурсів приводить до недостатньої платоспроможності організації і в подальшому до перебоїв з постачанням, виробництвом і реалізацією продукції (робіт та послуг), а також до недостатнього забезпечення плану прибутку.

Задовільний фінансовий стан організації знаходиться в залежності від численних факторів. Зростання об’єму реалізації продукції (робіт та послуг) і зменшення її собівартості має позитивний вплив на зростання прибутковості, і в подальшому - на зростання стабільності фінансового стану компанії. Також важливий вплив має галузь діяльності організації. Для прикладу розглянемо дані що наведені на сайті Державної служби статистики України і характеризують об’єм реалізованої продукції (послуг, робіт) організацій за видами економічної діяльностіу 2011 році (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Об’єм реалізованої продукції (послуг, робіт) організацій за видами економічної діяльностіу 2011 році

	Усього, млн. грн.	У тому числі
		великі підприємства		середні підприємства		малі підприємства
		млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Усього	3991239	2045186	51,3	1422415	35,6	523638,2	13,1
у тому числі
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	124923,5	31632,9	25,3	59039,4	47,3	34251,2	27,4
Промисловість	1464155	1124863	76,8	281296,2	19,2	57995,9	4
Будівництво	110537,9	27690,5	25	46945,4	42,5	35902	32,5
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	1591952	555209,6	34,9	746467,1	46,9	290275,2	18,2
торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	158285,4	49664	31,4	84385,9	53,3	24235,5	15,3
оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі	1223202	357735,1	29,2	623328,2	51	242139,1	19,8
роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	210464,1	147810,5	70,2	38753	18,4	23900,6	11,4
Діяльність готелів та ресторанів	12940,7	3690,6	28,5	5240,1	40,5	4010	31
Діяльність транспорту та зв’язку	230667,6	167459	72,6	38698,9	16,8	24509,7	10,6
Фінансова діяльність	167313,4	5830,1	3,5	151396,7	90,5	10086,6	6
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	261614,6	123080,4	47,1	79635,4	30,4	58898,8	22,5
Освіта	1612,6	…²	…²	…²	…²	764,7	47,4
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	7303	1198	16,4	4157,1	56,9	1947,9	26,7
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	17752,5	4376,9	24,7	8635,7	48,6	4739,9	2

Вінницька торгово-промислова палата (на базі якої проводилась робота над дипломною роботою) належить до організацій, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Як бачимо, послуги підприємств даного виду діяльності за 2011 р. були надані в об’ємі 262 млрд. грн., що є другим показником після промисловості в Україні. Левову долю таких послуг надають великі підприємства.

Фінансовий стан організації потребує вивчення особливостей та сутності дослідження. Процес проведення оцінки фінансового стану організації в економіці носить назву моніторингом. Його мету можна визначити як пошук резервів збільшення прибутковості, платоспроможності та рентабельності організації.

Моніторинг - це процес безперервного пошуку змін в господарській діяльності організації та контроль відповідності цих змін бажаним результатам. Крім того, моніторинг містить в собі прогнозування результатів та запобігання критичним ситуаціям.

Моніторинг фінансового стану організації передбачає ряд етапів. Відображених на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи проведення моніторингу фінансового стану

Детальніше розглянемо дані етапи далі:

1. Вибір та групування необхідних показників за усіма видами фінансового контролінгу. Ця система заснована на фактичних даних управлінського та фінансового обліку і є «первинною інформаційною базою відслідковування», яка застосовується в процесі подальшого розрахунку конкретних абсолютних, відносних та аналітичних фінансових та господарських показників, що вказують на ефективність фінансової діяльності організації.

. Розрахунок систем загальних аналітичних коефіцієнтів, які визначають чітке уявлення щодо фактичних результатів дотримання планових кількісних та якісних стандартів контролю, виконується у відповідності із системою фінансових показників.

. Створення форм контрольних звітів: для задоволення ефективного контролю така форма повинна мати стандартний вигляд і концентрувати в собі нижченаведену інформацію:

фактичне значення підконтрольного показника;

відхилення фактичного значення показника від планового;

визначення причин негативних відхилень в загальному і за конкретними складовими підконтрольного показника;

факторний аналіз [32, с. 28].

. З’ясування періодів, за якими має здійснюватись контроль за групами та видами показників, що визначаються відповідно до фактору «швидкості реагування».

Відповідно звіти в залежності від періодичності їх подання можуть бути:

квартальні;

місячні;

тижневі або декадні.

. З’ясування діапазонів відхилень фактичних (реальних) підрахованих результатів від планових (стандартів). Всі потенційні відхилення можна умовно розподілити на три групи:

негативне (критичне) відхилення;

негативне (допустиме) відхилення;

позитивне відхилення.

. Визначення причин відхилення фактичних значень обчислених контрольних показників від прийнятих стандартів. Наведений аналіз проводиться по конкретних «центрах відповідальності» і в результаті можуть бути визначені лише такі показники з контрольованих, яких за якими прослідковуються «критичні» відхилення від стандартів. Результатом даного етапу повинно стати виявлення причин, які могли викликати критичне або допустиме відхилення [37, с. 95].

Подібний аналіз в цілому по фірмі потребує застосування керівником відповідних розділів, що приведені у структурних звітах виконавців.

Також важливим етапом здійснення діагностики є систематичний контроль всіх процесів менеджером і коригування при необхідності визначених етапів програми [40, с. 380].

Моніторинг фінансового стану виконується на основі розрахунку економічних показників, що допомагають з’ясувати ефективність фінансово-господарської діяльності (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Економічні показники ефективності фінансово-господарської діяльності

У випадку, якщо обчислені значення вищенаведених показників знаходяться в межах стандарту, то організацію, на базі якої здійснювались розрахунки, вважають прибутковою, а її фінансовий стан - задовільним. Якщо ж організація, за окремими обчисленими параметрами не відповідає нормі, то її фінансовий стан визнається нестійким, а подальші управлінські рішення ґрунтуються на проведенні більш точної діагностики діяльності цієї організації, яка і вкаже на конкретні недоліки, що впливають мають негативний вплив на фінансовий стан. Також варто відмітити, що здійснення системної діагностики фінансового стану організації - кропіткий процес, який потребує професіоналізму, тому саме тому здійснення його часто покладають на спеціалізовані аудиторські фірми [48, с. 273].

В цьому випадку джерелом інформації для здійснення системного аналізу фінансового стану являється фінансова звітність організації.

Це джерело інформації надає змогу вчасно та безпомилково отримувати звітні дані, які забезпечують можливість відразу оцінити недоліки роботи організації.

Аналіз фактичних економічних даних допомагає кількісно та якісно оцінити фінансовий стан організації. Подібні дослідження обґрунтовують управлінські рішення, що мають за мету усунення виявлених в процесі діагностики недоліків, попередження негативних наслідків та забезпечення необхідних перспектив розвитку організації.

Процес опрацювання плану та його реалізації здійснюються для з’ясування внутрішніх господарських резервів метою для підвищення соціальної та економічної ефективності організації, з’ясування основних шляхів реалізації цього плану. Процес розробки плану включає два основних напрями, що визначають системну орієнтацію функціонування організації [65, с. 17]:

Перший напрям має на меті здійснення дослідження, що обґрунтує такі управлінські рішення, що укладаються на всіх рівнях в конкретні часові строки.

Натомість другий напрям передбачає вибір та допомагає обґрунтувати механізми реалізації прийнятих в даній організації рішень - тобто, визначає конкретний економічний механізм, який дає змогу втілити управлінське рішення в організації. Це передбачає наступні завдання.

Моніторинг фінансового стану дає можливість досить критично оцінити фінансові результати діяльності організації у статиці за певний період та в динаміці - за низку періодів. Це допомагає знайти «больові точки» організації та своєчасно вжити заходів для ефективнішого використання фінансових інструментів та раціональнішого їх розміщення на фірмі.

Однією із особливостей діагностики фінансового стану організації є те, що її можна характеризувати з позицій короткострокової та довгострокової перспектив. Короткострокова перспектива задля оцінки стану підприємства організації визначає критерієм ліквідність та платоспроможність, тобто надає можливість організації вчасно та в повному обсязі задовольнити короткострокові зобов’язання.

Таким чином, ліквідність балансу організації визначається як можливість задоволення зобов’язань активами організації, період переведення котрих в грошові кошти відповідає часу погашення зобов’язань. Ліквідність активів навпаки є величиною, що обернена часу, який потрібен для перетворення їх в гроші. Зменшення часу необхідного на процес перетворення показує підвищення ліквідність. Найліквіднішим активом організації є готівка. Нижчим ступенем ліквідності характеризують цінні папери або короткострокові інвестиції, так як при умові підвищеної необхідності вони можуть швидко конвертуватись у гроші.

Діагностика ліквідності балансу, як частина виконання загального моніторингу фінансового стану, здійснюється шляхом порівняння засобів активу, які згруповані в балансі за ступенем ліквідності і розташовані в порядку її зменшення, із зобов’язаннями організації по пасиву, які групуються за термінами погашення та розміщені в порядку їх (термінів) зростання [64, с. 180].

Загальна ліквідність балансу визначається на основі порівняння підсумків груп за активом і пасивом.

Процес порівняння найліквідніших активів з найризикованішими зобов’язаннями і з сумою короткострокових пасивів оцінює поточну ліквідність організації.

Співставлення активів з середньостроковими та довгостроковими пасивами визначає ліквідність майбутнього періоду.

Ліквідність, що існує на момент аналізу, називається поточна і характеризує платоспроможність чи неплатоспроможність найближчим часом.

Співставлення підсумків ліквідності першою по першій групі активу і пасиву в балансі (терміном до 3-х місяців) характеризує співвідношення поточних надходжень та розрахунків. Порівняння підсумків по другій групі активу та пасиву (3 - 6 місяців) дає оцінку потенційному зниженню або підвищенню поточної ліквідності в очікуваній перспективі.

Порівнюючи аналогічні підсумки третьої і четвертої груп характеризуємо співвідношення надходжень та розрахунків у найближчому майбутньому.

Аналіз ліквідності балансу організації, що описаний вище, надає загальне уявлення про імовірний фінансовий стан з точки зору можливостей своєчасної сплати за розрахунками [26, с. 226].

Платоспроможність оцінюється можливістю організації розрахуватись за невідкладною кредиторською заборгованістю.

До її характерних ознак можна віднести: повна відсутність непогашеної вчасно кредиторської заборгованості і достатній для організації обсяг коштів на рахунках.

Поняття платоспроможності та ліквідності залежності мають певний взаємозв’язок. Так, ступінь ліквідності пасивів організації прямо пропорційний платоспроможності організації.

В загальному ці категорії складають основу фінансового стану організації, що являє собою умову життєздатності та базу розвитку організації.

Іншим показником, що входить до системи діагностики фінансового стану є рентабельність, яка показує ефективність конкретних напрямів діяльності організації протягом аналітичного періоду. В ширшому розумінні рентабельність вказує на стан прибутковості конкретних напрямів діяльності організації; а також і на стан дохідності організації в цілому.

Показник рентабельності тісно зв’язаний з величиною прибутку, поняття проте не є тотожним з ним. Рентабельність є відносним показником, в той час як прибутковість - абсолютним [26, с. 228-229].

Ще одним з основних елементів системи моніторингу є дослідження ділової активності організації.

Оцінку ділової активності організації можна подати як систему 4 самостійних блоків аналітичних досліджень:

- оцінки ефективності застосування оборотних коштів організації;

- оцінки використання залученого і власного капіталу;

- оцінки ефективності кредитно-грошових відносин організації з комерційними банками;

- оцінки кредиторської і дебіторської заборгованостей.

Таким чином, проведення досліджень ділової активності організації дає можливість оцінити, наскільки ефективно вибудувана структура її капіталу, як складаються її стосунки з замовниками та постачальниками і з комерційними банками.

Як відомо, результативність використання фінансових інструментів, перш за все, зв'язують з їх оборотністю.

В процесі аналізу надається оцінка конкретних статей оборотних активів, що бере до уваги галузеву специфіку організації, вид діяльності та особливості випуску продукції, надання послуг, виконання робіт. Також, визначають і оцінюють загальні показники оборотності оборотних коштів, результатами після проведення аналізу визначають найвагоміші причини нераціонального складу оборотних активів і розробляють заходи задля усунення цих причин.

Наступним вагомим блоком оцінки ділової активності організації є раціональне співвідношення власного та залученого капіталів і результативність їх використання. Показники рентабельності використання капіталу показують швидкість його руху та віддачі.

Ефективність капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Задля аналізу використання капіталу організації варто використовувати метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу оцінюється двома чинниками: оборотністю капіталу і чистою рентабельністю реалізації продукції (робіт, послуг). Факторний аналіз дає можливість знайти резерви підвищення рентабельності капіталу [65, с. 20].

Результати аналізу капіталу повинні показати вказати чи ефективно створена його структура і який ступінь ризику варто розглядати інвесторам, чи є організація фінансово стійкою. З метою покриття підвищеної тимчасово потреби у фінансових ресурсах організація, зазвичай, застосовує банківські кредити.

Значною складовою аналізу ділової активності організації є оцінка стану кредиторської і дебіторської заборгованостей. Розмір дебіторської заборгованості характеризується умовами організації щодо розрахунків з клієнтами. Зміна зазначених умов має і переваги, і недоліки. До переваг можна віднести підвищення обсягу реалізації і прибутку, до недоліків - нестачу оборотних коштів, зменшення швидкості оборотності капіталу, імовірне зростання суми безнадійних боргів.

Таким чином кожне підприємство є зацікавленим у зменшенні термінів погашення боргів шляхом удосконалення розрахунків, передоплати, застосування вексельної форми розрахунків вчасного оформлення розрахункових документів. При проведенні аналізу поточних активів організації оцінюється динаміка, структура, склад, терміни та причини виникнення дебіторської заборгованості.

Методика аналізу кредиторської заборгованості містить в собі дослідження наявності, вивчення складу та термінів виникнення; частоти і причин виникнення давньої заборгованості перед бюджетом, працівниками, постачальниками; встановлення суми санкцій, що необхідно сплатити за прострочення платежів.

Так як кредиторська заборгованість є, в ряді випадків, джерелом покриття дебіторської, то з метою всебічного аналізу проводять їх порівняння. Значне переважання кредиторської заборгованості в порівнянні з дебіторською є можливим наслідком неплатоспроможності організації, її нездатності своєчасно розраховуватись за власними зобов'язаннями чи прагненням відкласти виплату коштів, використавши в якості джерела фінансування [84, с. 144].

Отже, оцінка ділової активності є дослідженням можливості організації отримати з різноманітних джерел фінансові ресурси і ефективно їх застосувати, забезпечивши зростання прибутку та капіталу.

Вплив внутрішніх факторів визначається:

- частиною продукції чи послуг, що визначають платоспроможний попит;

- співвідношенням грошових доходів з витратами;

- галузевою приналежністю організації;

- часткою виплаченого статутного капіталу;

- структурою майна [27, с. 315].

В загальному вигляді, фінансова стійкість є головною складовою господарської стійкості організації і є об’єктом фінансового менеджменту господарською діяльністю. Крім того, вона оцінює стан фінансових ресурсів, процес їх створення, розподілу та застосування, який уможливлює пропорційний, збалансований розвиток організації умов при дотриманні забезпечення та збереження кредитоспроможності та платоспроможності за наявності можливого рівня ризику.

Стан фінансової стійкості організації в сучасних умовах являє собою результат ефективного управління всіма напрямками діяльності організації, її активами, грошовими потоками і структурою капіталу організації.

1.2
Система управління моніторингом фінансового стану підприємства

Ефективність діяльності організації відображається в її фінансовому зростанні та створені передумов для успішного розвитку у майбутньому, що підкреслює необхідність систематичного моніторингу фінансового стану. Регулярний моніторинг фінансового стану буває можливим лише при забезпеченні швидкого отримання якісної, достовірної і об’єктивної інформації про застосування фінансових ресурсів, формування внутрішніх резервів, стану фінансово-господарських відносин організації із суб’єктами і об’єктами зовнішнього середовища. Результати пошуку змін у фінансовому стані мають показувати тенденції економічного розвитку організаційної структури та створювати можливість для формування інформаційної бази призначеної для ефективного фінансового управління.

Комплексне оцінювання включає в себе використання цілої низки методів економіко-математичного та фінансового аналізу, а також моделювання кризових явищ чи інвестиційної привабливості фірми. Ведуться дискусії щодо створення понятійного апарату моніторингу фінансового стану і банкрутства фірм, що вказує на відсутність єдиного загального підходу.

В наш час діє ряд нормативно-правових документів щодо питань аналізу та оцінювання фінансового стану організацій, проте вони не передбачають універсального підходу до створення системи індикаторів та інтегрального показника аналізу фінансового стану організації. Методичні підходи розрізняються в залежності від призначення та користувачів результатів оцінки.

У вітчизняній практиці виділяють два підходи до моніторингу фінансового стану організації, його інвестиційної привабливості, прогнозування ймовірності банкрутства та кредитоспроможності [43, с. 44]. Перший підхід визначає фінансову позицію корпорації за певними фінансовими показниками.

Проте деякі показники можуть мати додатні значення, а деякі - від’ємні, що ускладнює позиціонування підприємства відносно зацікавлених суб’єктів зовнішнього середовища. У процесі розвитку економічної науки цей напрям здобув назву «бенчмаркінгу», що визначається порівнянням конкретних показників підприємств-конкурентів із середнім галузевим рівнем і найкращими показниками провідних компаній. Оскільки часто організації займаються різноманітними видами діяльності, то такий напрям використовується лише в окремих випадках.

Згодом Едвард Альтман побудував за допомогою мультидискримінантного аналізу дво-, п’яти- і семифакторні індекси для визначення імовірності банкрутства підприємства. На даний час в цьому напрямі працюють чимало учених, пропонуючи моделі для оцінки кредитоспроможності, враховуючи особливості функціонування вітчизняних підприємств та постійну зміну умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Проте і цей підхід має ряд важливих недоліків, до яких відносяться: використання даних балансу щодо активів підприємств, так як не можливо отримати їх вірну ринкову вартість; застосування різних підходів для обліку і обрахунку прибутку; наявність необ’єктивних критеріїв значущості, що застосовуються для різних коефіцієнтів, які оцінюються залежно від галузі діяльності підприємства; моделі інтегральних показників, відокремлені від моніторингу параметрів економічного розвитку, що не відповідає меті моніторингу; галузеве спрямування економетричних та дискримінантних моделей оцінювання; залежність рейтингових показників від виду інтеграції та сфери діяльності суб’єкта; не відображає вплив тактичного управління на зміну фінансового стану; неможливість співставлення окремих показників різних організацій і необхідність аналізу їх динаміки тощо [70, с. 179].

Для адекватного сприйняття системного фінансового аналізу істотне значення дає визначення суті комплексного аналізу і з’ясування його основних завдань.

В загальному, комплексний аналіз фінансово-господарського стану організації включає визначення економічного та фінансово-господарського потенціалу суб’єкта господарювання, тобто надає можливість забезпечити визначення місця організації в навколишньому середовищі. Оцінка фінансового, економічного та майнового стану організації дає необхідну інформаційну основу для ухвалення фінансових та управлінських рішень щодо спірних питань купівлі-продажу підприємства, напрямків виробничого розвитку, залучення або реалізацію інвестицій.

Комплексний (системний) аналіз фінансово-господарської діяльності є її характеристикою, що отримана в результаті системного дослідження, тобто узгодженого та тривалого вивчення сукупності показників, які вказують на всі (чи більшість) аспектів господарчих процесів, і що містить узагальнюючі висновки про результатів функціонування виробничого об’єкта на базі виявлення кількісних та якісних відмінностей від плану, результатів на подібних об’єктах, попередніх періодів, нормативів тощо) [65, с. 21].

Діяльність організації визначається сумою показників, що ієрархічно пов’язані одне з одним. Нижній рівень ієрархії включає прості показники, що легко можуть бути розраховані або виміряні і подані в абсолютному чи відносному виразі. Отримання системної оцінки являється поетапним переходом від оцінки окремих показників до взаємозв’язаних оцінок вищого рівня до забезпечення комплексної оцінки, що стоїть на найвищому рівні ієрархії. Блокові оцінки аналізують окремі сторони діяльності організації. Комплексна оцінка показує результати діяльності компанії в цілому. Блокову і комплексну оцінки формують шляхом синтезу оцінок нижчого рівня ієрархії на базі використання середніх різного роду.

Комплексна фінансово-економічна оцінка є показником, який отримують при систематичному вивченні сукупності параметрів, що вказують на всі чи більшість аспектів зміни фінансово-господарських явищ та процесів. Вона формує загальні висновки за результатами функціонування об’єкта, що досліджується. Таким чином на основі подібної оцінки можливо здійснювати ранжирування аналізованих об’єктів, тому вона отримала назву рейтингової.

Складність рейтингової оцінки полягає в важкості виділення узагальнюючого показника у разі багатокритеріального аналізу, а витрати за проведення аналітичних робіт не покриваються їх результативністю. Існують також перешкоди організаційного і методологічного характеру. Завдання рейтингової оцінки зводиться до з’ясування інтегрального параметра на основі агрегації різних способів якісного та кількісного аналізу, у випадку коли передбачені завдання підбиття підсумків роботи аналізованого об’єкту за певний проміжок часу, аналізу відповідності плану санації організації, системної оцінки створення бізнес - плану і т. п.

Зведення визначеної кількості показників в загальний показник уможливлює визначення якісної відмінності (зміни) досягнутого становища на базі порівняння, хоча в такому випадку неможливо з’ясувати ступінь відмінності. Визначення інтегрального показника не значить, що для аналізу можна застосовувати лише один показник.

Навпроти, інтегральний показник є тільки загальним орієнтиром фінансово-господарської ситуації, а для аналізу фінансового стану об’єкту використовують систему показників. Системний фінансовий аналіз застосовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного і тактичного характеру, керівниками підприємств - для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування [62, с. 198].

Подібний аналіз є частиною інструментарію стратегічного управління. Результативні показники системного аналізу потенційним інвесторам організації необхідні для створення і обрахунку інвестиційних проектів і розробка рішення щодо фінансування, кредиторам - задля ухвалення рішень щодо надання кредиту, його умов та обсягів. Ми вважаємо, що даний вид аналізу уможливлює проведення і ретроспективного, і перспективного аналізу фінансово-господарського стану організації, а також дає оптимальну відповідність вимогам виконання наступних завдань:

– оцінки надійності партнерів;

– оптимізації фінансової діяльності організації;

пошуку високорентабельних проектів;

залучення фінансових ресурсів; оцінки доцільності інвестування;

комплексного оздоровлення суб’єктів господарювання [51, с. 198].

Застосовують різні критерії та методи для проведення комплексної оцінки. Спільним для них є те, що необхідно сформувати перелік фінансових показників, що впливають на загальну оцінку. Ключовим елементом процесу комплексного (системного) аналізу фінансового стану організації є модель аналізу вхідної інформаційної бази. Дана модель являє собою обґрунтовану відповідно до специфічних характеристик певного випадку процедури узагальненого аналізу органічне поєднання аналітичних, статистичних та математичних методів дослідження.

Ефективність рейтингового аналізу та адекватність узагальнених результатів поставленим завданням передбачає доцільність вибору інструментарію та його обґрунтованість.

Інструментарій, що використовується виконавцем системного аналізу для обробки вхідної фінансово-господарської інформації, широко представлений в фінансовій літературі низкою формалізованих методик, що об’єднуються в три групи в залежності від специфіки їх узагальнених характеристик:

визначення інтегрального показника фінансового становища організації - об’єкта дослідження;

ранжирування фінансових коефіцієнтів та показників;

співвідношення розрахункових показників та еталонних величин.

Специфіка обробки наданої інформації на базі створення ранжованого ряду фінансових коефіцієнтів та показників надає можливість рекомендувати його для використання в разі вирішення специфічних задач, що виникають перед виконавцями фінансового аналізу, а саме:

формування імовірних напрямів впливу на господарську діяльність організації для реалізації її економічного потенціалу;

– деталізований пошук ситуації щодо певних фінансових індикаторів, які застосовуються в процесі дослідження;

– ідентифікація «слабких» місць організації, які проявляються в формі незадовільних значень загальних показників, які можуть бути індикаторами відповідних напрямів функціонування організації [32, с. 28].

Частково відрізняється від попередньої моделі алгоритм оцінки фінансового стану організації на підставі обрахунку абсолютної величини інтегрального показника. Використання даної моделі як форми комплексного аналізу можна рекомендувати для ряду випадків:

– кількісної оцінки економічного потенціалу організації з одним числовим значенням для використання в розрахунках;

– визначення факту виконання пріоритетних напрямів забезпечення фінансової стійкості організації;

оцінки рівня виконання плану [32, с. 30].

В даний час, поширеним засобом досягнення тактичних і стратегічних цілей є створення системи ранжирування, у відповідності до якої кожному конкретному значенню цільового показника відповідає однозначно конкретний ранг, в той час як сума рангів, отриманих даною організацією за результатами аналізу, є підставою для визначення фінансового стану компанії, розвитку тенденції її зміни і подальших перспектив діяльності. Таким чином, оцінка всіх сторін фінансово-господарського функціонування організації на підґрунті математичного моделювання органічно поєднується в єдиному інтегральному показнику.

Отриманий в результаті рейтингової оцінки інтегральний показник показує відповідність фінансового стану організації поточним ринковим умовам. Подальші висновки являють собою інформаційну базу для виконання поставленого завдання і дають змогу підготувати обґрунтовані висновки щодо фінансового стану організації в цілому.

В процесі аналізу фінансової діяльності компаній нерідко постає питання про порівнянність результатів діяльності різних господарських суб’єктів. Порівняльний аналіз застосовується задля визначення фінансового потенціалу організації і порівняння його з базою - сукупністю підприємств, середньогалузевими показниками тощо. Крім того порівняльний аналіз використовується і самою організацією для відповідної корекції інформаційної бази, задля визначення ринкової позиції організації з погляду ефективності її діяльності в порівняні з іншими організаціями [37, с. 95].

Дане питання теоретично може мати два аспекти. Перший стосується порівняння кількох підприємств чи різних підрозділів однієї компанії на основі певних об’єктивних показників, які були обрані аналітиком за важливістю цих величин для системної оцінки діяльності господарських одиниць. Таке порівняння називають зовнішнім. Другий аспект пов’язаний з проблемою відповідності досягнутих компанією результатів еталону, з яким співставляють результати. В якості еталона можуть виступати бюджетне або планове завдання, результати основного періоду чи загальне уявлення про аналогічну «ідеальну» організацію.

Для вирішення проблеми зовнішнього порівняння застосовуються різноманітні рейтинги, вирішення проблеми відповідності досягнутих компанією результатів еталону пов’язане з формуванням інтегральних показників оцінки фінансово-економічної динаміки господарюючої одиниці, що носить назву внутрішнього рейтингування. Загальновідомо, що рейтинг (англ. rаtіng - оцінка, клас, розряд) є індивідуальним числовим показником визначення певних успіхів окремої особи в певному класифікаційному переліку (рейтинг-лист), синтезований, узагальнений показник, який включає різні характеристики об’єкта оцінки [37, с. 98].

Існує ряд вимог до проведення системного фінансового аналізу. Виділимо серед них найбільш суттєві.

По-перше, методологічна основа системного аналізу повинна ґрунтуватися на методиках, що дають можливість в умовах обмеженості часу оцінити фінансовий стан господарських одиниць. Варто зазначити, що за тривалістю процес системного аналізу серед інших типів фінансового аналізу організації займає друге місце і поступається тільки експрес-аналізу. Якщо експрес-аналіз за один-два дні на підґрунті фінансової звітності має визначити та ідентифікувати проблемні напрями господарської діяльності організації, то системний фінансовий аналіз впродовж двох-трьох тижнів реалізації процедури оцінки фінансового стану організації повинен не тільки ідентифікувати суперечливі елементи, але й розробити обґрунтовані висновки щодо перспективних тенденцій зміни фінансового стану господарчих одиниць в цілому, застосовуючи форми фінансової звітності та розшифровки статей звітності, дані господарського обліку, аудиторського звіту та інші доступні та наявні джерела інформації.

По-друге, на підставі кінцевих результатів проведення системного фінансового аналізу, аналітиками був створений достатньо ефективний прийом проведення аналізу господарської звітності - порівняльний аналіз. Такий аналіз являє собою внутрішньогосподарчий аналіз об’єднаних показників фінансово-господарської звітності за конкретними напрямами діяльності самої організації та її дочірніх підрозділів чи ринковий аналіз показників організації порівняно з аналогічними показниками конкурентів, середніми чи середньогалузевими показниками. В залежності від отриманого завдання щодо проведення системного фінансового аналізу конкретної організації необхідно, для початку, визначитись з оптимальною основою для порівняння значень фінансових показників. Таким чином, основою для забезпечення цього виду аналізу можуть бути дані системи:

– показники фінансово-економічної діяльності фірм, які є лідерами в галузі, до якої відноситься об’єкт дослідження;

– цільове значення економічних показників, які визначені замовниками дослідження чи потенційними інвесторами;

– певні нормативні значення фінансово-економічних показників відповідно до внутрішніх нормативних і/або законодавчих документів, рекомендацій науковців;

– критичні та оптимальні значення фінансових показників, визначені для організації, враховуючи особливості і специфіку його господарської діяльності;

– середньогалузеві значення показників;

усереднені по часу значення фінансових показників, обраховані за даними господарської діяльності організації в найсприятливіші періоди її діяльності [25, с. 54].

По-третє, з метою здійснення системного аналізу необхідно забезпечити створення групи показників, що в сумі відповідатимуть вимогам системної характеристики поточного стану організації і перспектив її майбутнього розвитку. Також слід враховувати, що при застосуванні зайвої кількості фінансових коефіцієнтів є можливість втратити час на аналітичне і математичне забезпечення дослідження взаємозалежних показників. Що, у свою чергу, сильно знизить оперативність системного аналізу, яка являється критичною ознакою його ефективності.

По-четверте, ефективність системного аналізу істотною мірою залежить від можливостей для створення адекватної системи однозначної інтерпретації результатів аналітичної і математичної обробки окремої групи цільових показників для уникнення і запобігання двозначності висновків, суперечностей в оцінках експертів про ідентифікацію положення досліджуваного об’єкту [32, с. 28-30].

Разом з процедурою проведення комплексного аналізу, основним критеріям повинна відповідати також інформаційна база. На основі вхідних даних у результаті аналітичної і математичної обробки визначається абсолютне значення інтегрального показника, тому вони повинні відповідати сукупності критеріїв, використання яких забезпечується такими правилами:

цільові показники вибраної методики, як і вхідна фінансово-господарська інформація, повинні бути приведені до співставних одиниць вимірювання, що дають змогу їх адекватної аналітичної і математичної обробки;

інформація що надається об’єктом дослідження для подальшої обробки, має бути достовірною і повною;

– вибір методів аналітичного, математичного і статистичного моделювання повинен бути обґрунтований для адекватної оцінки вхідних інформаційних ресурсів з подальшою ідентифікацією на їх базі цільового показника системного фінансового аналізу;

– проведення системного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових коефіцієнтів та показників відповідно до вибраної методики аналізу фінансового стану досліджуваного об’єкта;

– кожен фінансових показників повинен бути максимально інформативним;

формування загальної картини фінансового стану організації повинне базуватись на основі розрахунку цільового фінансового показника як результату щодо сталої сукупності окремих фінансових показників, що вказують на певні сторони фінансової діяльності організації;

порівняльний аналіз в системі інтегральних показників, що отримані в результаті аналітичної і математичної обробки вхідної первинної інформації в динаміці виконується порівняно з базовими показниками, що прийняті за орієнтири [30, с. 40].

В економічних джерелах зустрічається чимало описів і прикладів методик системної оцінки фінансового стану організації.

Деякі автори рекомендують проводити системний аналіз фінансового стану організації, ґрунтуючись на поєднанні фінансових коефіцієнтів. Для цього вивчають динаміку окремих показників, проводять порівняння із нормативними та середніми значеннями у галузі.

В міжнародній практиці для оцінювання фінансового стану організації широко застосовують математичні моделі, які допомагають формулювати загальний показник фінансового стану організації, тобто його інтегральну оцінку.

Найчастіше використовуються моделі Альтмана, Чессера, Ліса, Таффлера та ін. Широке застосування вищенаведених моделей у міжнародній практиці зумовлено такими перевагами: вони засновані на невеликій кількості розрахункових показників, що забезпечують точність результатів за невисокої трудомісткості їх застосування; моделі дають інтегральну оцінку і забезпечують можливість порівнювати різні об’єкти; інформація для проведення підрахунків доступна, так як відображається в основних формах фінансової звітності; є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, оцінки зони ризику, в якій перебуває організація [70, с. 179].

Проте дані моделі відображають реальні результати тільки в таких умовах, за яких вони були розроблені.

Використання цих моделей в Україні стало б можливим лише за повної відповідності фінансової звітності, бухгалтерського обліку, показників міжнародної практики і стабільного функціонування вітчизняних підприємств. За умов наявних відмінностей, показники українських організацій, які уведені в модель, повинні бути з відмінними критеріальними значеннями, так як значення даних коефіцієнтів має істотний вплив на результати розрахунків та відповідність висновків щодо фінансового стану організації.

Чинниками та показниками задовільного фінансового стану можуть бути: ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів, стійка платоспроможність. Виділяють такі чинники та показники незадовільного фінансового стану: недостатній обсяг власних оборотних коштів, неефективне розміщення засобів, наявність заборгованості платежів, негативні тенденції у виробництві. До найістотніших показників загальної характеристики фінансового стану відносять показники рентабельності та прибутковості. Істотне значення має оцінка структури доходів організації і аналіз взаємозв’язку прибутку та показників рентабельності. Варто також проаналізувати зв’язок прибутку організації з чинниками, які формують його, адже це полегшить практичну орієнтацію в даних питаннях.

Значною складовою системної оцінки фінансового стану організації повинна бути рейтингова оцінка. Для неї необхідно на основі комплексу оціночних показників надати узагальнену кількісну оцінку фінансовому стану кожної організації.

Визначення інтегрального оціночного показника виконується у наступній послідовності: визначаються кількісні значення конкретного оцінного показника певної організації, після цього визначається ранг певної організації за кожним оцінним показником. Після фіксації кращого значення кожного оцінного показника серед організацій, які досліджуються, визначається в частках одиниці відхилення показника певної організації від кращого показника, що приймається за одиницю. Після визначення інтегрального показника виконується ранжирування підприємств відповідно у списку від найкращого до найгіршого. Таким чином, комплексна оцінка фінансового стану організації сприяє визначенню за різними оціночними показниками резервів щодо поліпшення фінансового стану фірми [65, с. 19].

Отже, варто відзначити, що організаційні та методичні підходи до узагальнюючої оцінки фінансового стану організації та інформаційна база оцінки мають наразі формальне значення. Це проявляється у тому, що системний аналіз проводиться з застосуванням стандартних підходів, що існують за різноманітних економічних умов. Не зважаючи на те, що підходи до системного аналізу оцінки фінансового стану минули певні стадії еволюційного розвитку, вони і надалі ґрунтуються на з’ясуванні стандартних показників, застосуванні зарубіжних дискримінантних моделей оцінки, що, як правило, не адаптовані до реальних умов розвитку української економіки, а також до діючої інформаційної оціночної бази. Загалом у процесі здійснення системної оцінки рідко враховуються особливості, пов’язані із певною організаційно-правовою формою; змінена ієрархія зв’язків між показниками на деяких рівнях менеджменту, тому що в багатьох вітчизняних організаціях використовуються застарілі організаційні структури.

Узагальнення і конкретизація існуючих підходів до системної оцінки фінансового стану організацій дали змогу знайти системні недоліки, врахування яких повинно стати обов’язковою передумовою майбутніх досліджень та розробки відповідного сучасним умовам механізму узагальнюючої оцінки фінансового стану. Основним же завданням комплексної оцінки фінансового стану організації повинно бути сполучення обґрунтованих управлінських рішень стратегічного характеру та потреб оперативного управління фінансовим станом; диференційований підхід до визначення рекомендованих рівнів показників відносно підприємств різних галузей та організаційно-правових форм; максимальна інформативність показників залежно від потреб управління.

2. Комплексний аналіз фінансового стану Вінницької торгово-промислової палати

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика Вінницької торгово-промислової палати

Об’єктом дослідження є недержавна неприбуткова самоврядна організація Вінницька торгово-промислова палата (далі в тексті Вінницька ТПП). Вінницька ТПП входить у систему Торгово-промислових палат України і керується в своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом ТПП України та цим власним Статутом.

Вінницька ТПП створена у відповідності до Указу Президента України №357/94 від 4 липня 1994 р. «Про Торгово-промислову палату України» і діє у відповідності до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 р. [2].

Керівником підприємства є Дідик Олександр Миколайович.

Найменування організації: повна назва - Вінницька торгово-промислова палата; скорочена назва - Вінницька ТПП.

Юридична адреса та місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 67.

Вінницька ТПП є юридичною особою; має відокремлене майно, від власного імені може набувати майнових та особистих немайнових прав, в також нести обов'язки, бути відповідачем та позивачем у суді (арбітражному та третейському) [Додаток А].

Вінницька ТПП може займатися господарською діяльністю лише в обсязі, необхідному для виконання власних статутних завдань. Прибуток, що був одержаний не розподіляється поміж членами палати, а використовується для реалізації її статутних завдань [2].

Основні цілі та завдання Вінницької ТПП:

- забезпечення розвитку експорту вітчизняних товарів, якісній зміні його структури, забезпечення практичної допомоги організаціям, об'єднанням і підприємствам в проведенні операцій за межами національного ринку і освоєнні новітніх форм співробітництва;

- встановлення прямих виробничих й науково-технічних зв'язків вітчизняних об'єднань, організацій і підприємств з фірмами зарубіжних країн і створення спільних організацій та міжнародних об'єднань;

- забезпечення взаємодії поміж суб'єктами господарської діяльності, регуляція їх взаємовідносин з державою та її органами, а також із соціальними партнерами;

- захист інтересів членів Вінницької ТПП, що пов'язані з їх підприємницькою діяльністю як в Україні, так і за її межами, забезпечення розвитку ринкових відносин у власному регіоні, господарської діяльності у всіх її можливих формах, експорту вітчизняних товарів, консультаційні послуги для проведення торговельно-економічних операцій, допомога в освоєнні новітніх форм співробітництва;

- проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних організацій;

- надання довідкових інформаційних послуг і сприяння поширенню інформації стосовно науково-технічних досягнень, економіки, звичаїв та правил торгівлі України та інших країн, законодавства, діяльності та можливостей зовнішньоекономічного співробітництва організацій, що розташовані в зоні обслуговування Вінницької ТПП;

- поширення довідкових, інформаційних, рекламних і методичних матеріалів з питань, що входять у сферу діяльності Вінницької ТПП;

- організація навчання й стажування спеціалістів у різних сферах господарської діяльності;

- організація ділових зустрічей, семінарів, виставок, конференцій;

- здійснення видавничої та редакторської підготовки і друкарського виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів;

- послуги із продажу експонатів вітчизняних учасників ярмарків і виставок за кордоном, а також реалізації іноземних експонатів на власних виставках Вінницької ТПП;

- проведення у Вінницькій області рекламної роботи для українських й іноземних бізнесменів;

- переклади;

- послуги із проведення експертиз кількості, комплектності, якості, українських та імпортних товарів;

- калькуляція вартості товарів, продукції чи іншого майна;

- надання послуг митних брокерів;

- допомога в отримані охоронних документів на промислові зразки, винаходи, товарні знаки й інші об'єкти промислової власності;

- видання та засвідчення сертифікатів всіх форм про походження продукції;

- засвідчення сертифікатів відповідності для продукції українського й іноземного виробництва;

- сприяння членам Вінницької ТПП та іншим особам в оформленні виїзних документів для ділових поїздок за кордон, надання туристичних послуг;

- послуги у сфері електронних комунікацій;

- роботи зі штрихового кодування;

- послуги з питань приватизації об'єктів приватизації;

- інформаційні послуги;

- юридично-правові послуги;

- транспортно-експедиційні послуги;

- виконання робіт з оцінки вартості незавершеного будівництва, споруд, будівель, обігових коштів, майнових та немайнових прав і бізнесу, за замовленням українських й іноземних організацій;

- землевпорядні, земельнооціночні, топографо-геодезичні та гідрографічні роботи; судово-експертні послуги;

- послуги зі складання бізнес-планів та створення висновків щодо правильності бізнес-планів нових підприємств;

- проведення техніко-економічного аналізу відповідності стану виробництва та розробка пропозицій задля подолання кризових явищ (реструктуризації виробництва).

Вищим керівним органом Вінницької ТПП є Загальні збори членів Вінницької ТПП. Президія Вінницької ТПП у складі Президента, віце-президентів, один з яких також є секретарем обирається Вищим керівним органом - Загальними зборами строком на 5 років. Президент виконує поточне керівництво діяльністю Вінницької ТПП. Всі структурні підрозділи підпорядковуються Президенту [3].

Для розробки системи моніторингу Вінницької ТПП необхідно виконати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової діяльності по основним техніко-економічним показникам її діяльності. Динаміка показників фінансово-господарської діяльності Вінницької ТПП за 2010-2012 рр. наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка показників фінансово-господарської діяльності підприємства Вінницької торгово-промислової палати за 2010-2012 рр.

Назва показника	Роки			Абсолютне відхилення		Відносне відхилення
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011	2011-2010	2012-2011
Доход від реалізації (товарів, робіт, послуг)	2 685,2	3 435,6	4 443,2	750,4	0,28	0,29
Чистий доход від реалізації (товарів, робіт, послуг)	2 237,7	2 863,0	3 702,7	625,3	839,7	0,28	0,29
Собівартість реалізованої продукції	1 558,1	1 781,2	1 974,4	223,1	193,2	0,14	0,11
Валовий прибуток (збиток)	679,6	1 081,8	1 728,3	402,2	646,5	0,59	0,60
Інші операційні доходи	10,5	23,7	54,9	13,2	31,2	1,26	1,32
Адміністративні витрати	182,5	412,4	906,6	229,9	494,2	1,26	1,20
Витрати на збут	62,2	100,6	97,6	38,4	-3,0	0,62	-0,03
Фінансовий результат від операційної діяльності	381,7	342,1	764,7	-39,6	422,6	-0,10	1,24
Інші витрати	34,9	85,9	65,9	51,0	-20,0	1,46	-0,23
Фін. результати від звичайної діяльності до оподаткування	346,8	256,2	698,8	-90,6	442,6	-0,26	1,73
Податок на прибуток від звичайної діяльності	126,7	143,6	212,3	16,9	68,7	0,13	0,48
Чистий прибуток (збиток)	220,1	112,6	486,5	-107,5	373,9	-0,49	3,32

Якщо оцінити два найсуттєвіших показники, тобто доход від реалізації продукції і чистий прибуток, можна сказати, що при чіткому зростанні виручки спостерігається відносне зростання і чистого прибутку.

Чистий доход від реалізації продукції (робіт, послуг) зростав на 30% щорічно, при цьому чистий прибуток у 2011 зменшився вдвічі проте у 2012 зріс в 4,3 рази, що вказує на те, що ВТПП проводить правильну політику щодо витрат, їх раціоналізації, норм їх використання.

Собівартість реалізованої продукції в абсолютних показниках щорічно зростала на приблизно на 200 тис. грн., що у відсотковому відношенні становить 10%.

Також на основі фінансової документації Вінницької ТПП, варто проаналізувати динаміку операційних витрат протягом 2010-2012 років.

Таблиця 2.2. Аналіз динаміки операційних витрат Вінницької торгово-промислової палати у 2010-2012 рр.

Показники, тис. грн.	Роки			Абсолютне відношення (+/-)
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011
Матеріальні затрати	205,20	411,6	735,9	206,40	324,30
Витрати на оплату праці	629,90	740,90	1 090	111,00	349,80
Відрахування на соціальні заходи	216,5	271,1	380,2	54,60	109,10
Амортизація	164,6	160,7	315,7	-3,90	155,00
Інші операційні витрати	650,3	960,30	470,40	310,00	-489,90
Разом	1866,5	2544,6	2992,9	678,10	448,30

Із даної таблиці видно, що майже усі операційні витрати збільшувались з року в рік, за винятком Інших операційних витрат які у 2012 зменшились вдвічі (на 489,9 тис. грн.) а також Амортизації, що в 2011 зменшилась на 4 тис. грн.

Як бачимо в середньому витрати зростали на 37% на рік, що є цілком прийнятним показником.

Рис. 2.2. Операційні витрати Вінницької ТПП, 2010-2012 рр.

З рис. 2.2 видно, що основну частку операційних витрат складають витрати на оплату праці, 35%. Найменшу питому вагу складає амортизація - 11%.

Витрати мають здатність показувати ступінь ефективності переважної частини фінансових показників підприємства. Наприклад, вони опосередковано впливають як на капітал підприємства, так і на основний вартісний засіб, що авансований в формування активів. При цьому, останній може бути представлений і в грошовій, і в матеріальній чи нематеріальній формі. Розмір капіталу можемо бачити в пасиві балансу.

Зростання власного капіталу сприяє збільшенню фінансової стійкості організації, а зниження його відповідно веде до зниження цієї ж стійкості. Капітал організації складається із зобов’язань і власного капіталу. Зобов’язання можуть поділятись на короткострокові та довгострокові. Власний капітал являє собою частину активів організації, яка залишається після погашення його зобов'язань [76, с. 54].

Власний капітал можемо бачити у І розділі пасиву балансу. Використовуючи фактичні дані фінансової звітності, проаналізуємо капітал Вінницької торгово-промислової палати, його обсяг та динаміку в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Аналіз обсягу та динаміки капіталу Вінницької ТПП, 2010-2012 рр.

Показники	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення, тис. грн.		Темп росту, %
				2011-2010	2012-2011	2011-2010	2012-2011
Інший додатковий капітал	24,70	24,70	24,70	0,00	0,00	100,00	100,00
Нерозподілений прибуток	838,10	950,70	1437,20	112,60	486,50	113,44	151,17
Інші довгострокові зобов’язання	612,50	612,50	612,50	0,00	0,00	100,00	100,00
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	32,70	102,50	49,50	69,80	-53,00	313,46	48,29
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з бюджетом	23,30	36,70	10,80	13,40	-25,90	157,51	29,43
з оплати праці	20,20	24,80	37,70	4,60	12,90	122,77	152,02
із внутрішніх розрахунків	55,10	40,30		-14,80	-40,30	73,14	0,00
Інші поточні зобов’язання	1,90	7,40	3,10	5,50	-4,30	389,47	41,89
Всього	1608,5	1799,6	2175,5	191,10	375,90	111,88	120,89

Як бачимо з табл. 2.3 капітал Вінницької ТПП зростає щороку на 191 тис. грн. в 2011 р. і на 376 тис. грн. у 2012 р. Найбільшу частку в структурі капіталу ВТПП займають Нерозподілений прибуток та Інші довгострокові зобов’язання. Нерозподілений прибуток зростає протягом аналізованого періоду на 13,44 і та 51,17% у 2011 та 2012 рр. відповідно. Обсяг інших довгострокових зобов’язань як і Інший додатковий капітал в межах аналізованого періоду залишився незмінним. Поточні зобов’язання за розрахунками становлять невелику долю в обсягу капіталу і не показують чіткої тенденції до зростання чи до зниження. Звідси можна зробити висновок, що капітал ВТПП цілком відповідає потребам підприємства і є оптимальним за свої обсягом та динамікою.

Наочне відображення обсягу та динаміки капіталу ВТПП можемо побачити на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Аналіз обсягу та динаміки капіталу ВТПП, 2010-2012 рр.

Таблиця 2.4. Аналіз структури капіталу Вінницької торгово-промислової палати за 2010-2012 рр.

Показники	Частка показника в загальному обсязі, %			Відхилення в структурі, %
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011
Інший додатковий капітал	1,54	1,37	1,14	-0,16	-0,24
Нерозподілений прибуток	52,10	52,83	66,06	0,72	13,23
Інші довгострокові зобов’язання	38,08	34,04	28,15	-4,04	-5,88
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2,03	5,70	2,28	3,66	-3,42
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з бюджетом	1,45	2,04	0,50	0,59	-1,54
з оплати праці	1,26	1,38	1,73	0,12	0,35
із внутрішніх розрахунків	3,43	2,24		-1,19	-2,24
Інші поточні зобов’язання	0,12	0,41	0,14	0,29	-0,27

З табл. 2.4 видно, що найбільшу частку в структурі капіталу займає нерозподілений прибуток, що у 2010 р. становить 52,1%, а в наступних роках лише зростає на 0,72 та 13,23% відповідно. Це свідчить про те, що більш ніж наполовину потреба в ресурсах ВТПП забезпечена власним прибутком. Наступними за своєю часткою є Інші довгострокові зобов’язання які не змінюють свій обсяг, проте за рахунок зростання інших ресурсів змінюють свою частку від 38% у 2010 до 28% у 2012 р. З цього випливає що структура капіталу ВТПП цілком відповідає потреба підприємства.

Отже, проведений аналіз фінансово-господарської діяльності визначив наступні результати. Аналіз показників фінансової діяльності показав зростання основних показників таких як виручка від реалізації, прибуток та собівартість протягом усього аналізованого періоду, що в перших двох випадках є безумовно позитивною тенденцією, в той час як у третьому випадку потребує більш детального роз’яснення - зростання собівартості продукції також для Вінницької ТПП показує позитивну тенденцію, так як вказує на покращення якості послуг, що потребує вищих затрат і зростання об’єму їх надання. Аналіз витрат також показав їх стабільне зростання, проте, як і у випадку з собівартістю продукції, і в співставленні з доходами, дає змогу зробити висновок про їх оптимальну структуру та динаміку. Аналіз капіталу показав результати аналогічні попереднім. Таким чином, проведений аналіз свідчить про цілком задовільний фінансовий стан Вінницької ТПП.

2.2 Оцінка фінансового стану Вінницької торгово-промислової палати

Аналіз фінансового стану організації здійснюється за допомогою 4 груп показників:

1. показники, за допомогою яких можна оцінити ліквідність (платоспроможність) організації;

2. показники, які оцінюють фінансову стійкість організації;

. показники, які характеризують оборотність активів організації;

. показники, які оцінюють рівень рентабельності активів організації.

Ми обрали саме такі групи показників через те, що вони в комплексі охоплюють практично всі аспекти фінансового стану організації і дають найбільш вірогідні результати аналізу. В цьому розділі ми провели аналіз як за групами показників в комплексі так і за кожним окремим показником, щоб показати обґрунтованість власного вибору та та більш детально розглянути кожен аспект аналізу.

При оцінюванні комплексного фінансового стану організації велике значення має безперервний моніторинг систем показників, які визначають рівень платоспроможності. Важливість аналітичних досліджень у даному напрямку обумовлюється існуванням стійкого зв’язку між потенційною платоспроможністю організації та її ліквідністю, що дозволяє проаналізувати ймовірність затримок платежів за реалізовану продукцію та дасть змогу оцінити рівень ризиковості кредитування такої організації [26, с. 225].

Аналіз стану ліквідності організації показує за якими напрямками потрібно вести підприємство, виявляє найважливіші аспекти та слабкі позиції в фінансовому становищі цього підприємства. Ми обрали наступні показники ліквідності та платоспроможності завдяки їх здатності в повній мірі характеризувати даний елемент фінансового стану. Проведемо аналіз ліквідності (платоспроможності) організації в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз ліквідності Вінницької ТПП за 2009-2012 рр.

Показник	Роки				Абсолютне відхилення, (+,-)
	2009	2010	2011	2012	2010-2009	2011-2010	2012-2011
Коефіцієнт покриття	1,25	2,21	1,56	3,49	0,96	-0,65	1,93
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,20	2,09	1,46	3,00	0,89	-0,63	1,54
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,65	1,31	1,29	2,35	0,67	-0,02	1,06

З проведеного аналізу ми бачимо, що всі коефіцієнти змінюються нерівномірно протягом аналізованого періоду, проте у 2012 році значно зростають і досягають свого найбільшого значення, що свідчить про позитивну динаміку ліквідності Вінницької ТПП.

Перший показник, який ми аналізували це коефіцієнт покриття, який дає можливість визначити загальну ліквідності активів, шляхом відображення суми поточних активів підприємства, які припадають на кожну грн. поточних зобов’язань. У випадку коли поточні активи за своєю величиною більші ніж поточні зобов’язання, організація може розглядатися такою, яка успішно функціонує. Якщо коефіцієнт покриття знаходиться в рамках 1-1,5, то це свідчить можливість своєчасно погасити борги; для коефіцієнта покриття критичне значення становить 1; якщо воно менше 1 організація має неліквідний баланс. Ми бачимо із розрахунків, що коефіцієнт покриття знаходиться поки що у межах 1,2 - 3,49, і збільшується. У 2011 р. даний коефіцієнт значно знизився порівняно з 2010 р. на 0,65, проте становив 1,56, що навіть більше рекомендованої норми платоспроможності.

Наступним ми розраховували коефіцієнт швидкої ліквідності. Даний показник є суворішим показником ліквідності, що враховує якість оборотних активів, і при розрахунку якого враховуються найбільш ліквідні активи (за винятком запасів). Орієнтовне нижнє значення даного показника дорівнює 1. Проте така оцінка має досить умовний характер і визначена за мірками переважної більшості галузей, проте допускає винятки. У випадку Вінницької ТПП коефіцієнт швидкої ліквідності протягом усього аналізованого періоду становить більше 1, що не викликає занепокоєння і показує тенденції аналогічні попередньому показнику.

Останнім показником, який ми використовували для оцінки ліквідності є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Він вказує, яку частку короткострокових зобов’язань організація без зайвих ускладнень може погасити негайно. Визначається орієнтовне значення даного коефіцієнта не меншим як 0,2-0,25. Як бачимо коефіцієнт абсолютної ліквідності для Вінницької ТПП за аналізований період значно більший за норму, що свідчить про високу ліквідність, проте виникає питання щодо раціональності використання активів організації.

Далі проведемо оцінку фінансової стійкості Вінницької ТПП. Даний вид аналізу здійснюється по даним балансу організації, показує структуру джерел фінансування ресурсів організації, рівень фінансової стійкості та незалежності організації від зовнішніх джерел фінансування [24 с. 19]. Відобразимо розрахунки у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Аналіз рівня фінансової стійкості Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.

№	Назва показника	Порядок (формула) розрахунку	Нормативне (рекоменд.) значення	Роки			Абсолютне відхилення (+/-)
				2010	2012	2011-2010	2012-2011
1	Коефіцієнт автономії	Ф. 1 (ряд. 380/ ряд. 640)	> 0,5	0,53	0,54	0,58	0,01	0,05
2	Коефіцієнт фінансової залежності	Ф. 1 (ряд. 640/ ряд. 380)	-	1,89	1,87	1,71	-0,02	-0,15
3	Коефіцієнт маневреності власних засобів	Ф. 1 (ряд. 380 - ряд. 080) / ф. 1 ряд 380	-	-0,54	-0,53	-0,28	0,02	0,25
4	Коефіцієнт фінансової стабільності	Ф. 1 (ряд. 380)/ ф. 1 (ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630)	> 1	1,16	1,18	1,46	0,03	0,28
5	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	Ф. 1 (ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630)/ ф. 1 (ряд. 380)	-	0,86	0,84	0,68	-0,02	-0,16
6	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал (ряд. 380 ф. 1) / Активи (ряд. 080 +260+270)	-	0,53	0,54	0,58	0,01	0,05
7	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Позик. Кап. (ряд. 430 +480+620+ 630 ф. 1) / Активи (ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1)	-	0,47	0,46	0,42	-0,01	-0,05

В загальному аналіз рівня фінансової стійкості Вінницької ТПП показав, що фінансова стійкість даної організації знаходиться на належному рівні. Практично всі з проаналізованих показників знаходяться в межах норми і показують позитивну динаміку.

Першим ми аналізували коефіцієнт автономії, який показує наскільки аналізоване підприємство відповідає вимогам. Як бачимо з табл. 11. 3 коефіцієнт автономії протягом аналізованого періоду становить 0,53-0,58 тобто > 0,5 і цілком відповідає вимогам. Наступним показником який ми оцінювали є коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Він характеризує мобільність використання власних коштів організацією. На Вінницькій ТПП даний показник менше норми, проте у 2012 р. він значно зріс до 0,3 і при збереженні даної тенденції вже в наступному році відповідатиме встановленим вимогам.

Наступний показник, за допомогою якого ми проводили аналіз - коефіцієнт концентрації власного капіталу. Як свідчать вивчені фінансові джерела, фінансова стійкість організації прямо пропорційна значенню вищезгаданого коефіцієнта. Обчислюється в долях від одиниці і показує частку фінансування організації за рахунок власних коштів. У нашому випадку цей коефіцієнт дорівнює 0,53 і щороку зростає 0,1 - 0,5, це свідчить про поліпшення фінансової стійкості організації.

Ще одним показником, що визначає фінансову стійкість є коефіцієнт позикового капіталу. В поєднані з попереднім показником становить 1 і показує частку фінансування підприємства за рахунок позикового капіталу. На відміну від попереднього показника обернено пропорційний до рівня фінансової стійкості і показує тенденцію до зменшення, тобто до зниження заборгованості підприємства, і зміцнення стійкості його положення.

Також ми використовували для аналізу показник співвідношення позикового та власного капіталу. Даний показник, подібно до попередніх, дає загальну оцінку фінансової стійкості організації. Інтерпретація цього показника досить проста: якщо у 2010 р. він має значення 0,86, то це означає, що на одну грн. власних коштів, які були вкладені в активи підприємства, припадало 0,86 грн. позикових коштів. Зменшення показника в динаміці вказує на зниження залежності організації від кредиторів та інвесторів, у результаті чого зростає фінансова стійкість, на досліджуваному підприємстві цей показник зменшується середніми темпами на 0,01 у 2011 і на 0,05 у 2012.

Третя група показників, що визначають фінансовий стан організації - це, показники, які характеризують оборотність оборотних коштів організації (табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Аналіз оборотності оборотних засобів Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.

Назва показника	Роки			Абсолютне відхилення (+/-)
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011
Тривалість обертання оборотних коштів	38,46	39,26	46,98	0,80	7,73
Коефіцієнт обертання оборотних засобів	9,36	9,17	7,66	-0,19	-1,51
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів	0,11	0,11	0,13	0,00	0,02
Коефіцієнт ефективності застосування оборотних засобів	0,92	0,36	1,01	-0,56	0,65

Аналіз оборотності оборотних коштів показав що ситуація з останніми на Вінницькій ТПП цілком задовільною, хоча й ми спостерігаємо деяку негативну динаміку протягом аналізованого періоду, причиною цього є перебудова на підприємстві, заміна деяких видів діяльності, що вже не приносять результатів, у зв’язку із змінами у зовнішньому середовищі іншими перспективними видами, що поки не здобули значного попиту на ринку, проте активно захоплюють свою частку і в перспективі швидко знайдуть свого клієнта.

Отже, для оцінки ефективності застосування оборотних коштів ми використовували наступні показники. Перш за все швидкість обертання, що обчислюється в днях і визначається періодом, протягом якого оборотні кошти організації здійснювали один оборот. Тривалість обертання оборотних коштів Вінницької ТПП у 2010 р. становила 37 днів, у наступному - 2011 р. вона зросла на 2 дні, а в 2012 р. збільшилась це на 8 днів і становила 47 днів, тобто най за весь аналізований період. Це свідчить про зниження швидкості обертання, тобто частина коштів, яка могла б бути застосована на інші цілі була використана в обороті. Дана тенденція носить негативний характер в абсолютному виразі, проте беручи до уваги ситуацію на Вінницькій ТПП, що описана вище, робимо висновок що дана ситуація тимчасова і свідчить про ефективне управління оборотними коштами, які спрямовуються на розвиток підприємства.

Також в процесі аналізу ми використовували коефіцієнт обертання. Даний показник визначає кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більшу кількість оборотів проходять оборотні кошти, тим краще вони використовуються. Як бачимо, відповідно до швидкості обертання аналогічні тенденції показує і коефіцієнт обертання. У 2010 р. він становив 9,4 оберта за рік, у 2011 р. зменшився на 0,2 оберта, а в 2012 р. зменшився до 7,7 обертів.

Наступний коефіцієнт завантаження оборотних коштів визначає величину оборотних коштів на одну грн. реалізованої продукції. Чим менша сума оборотних коштів припадає на одну грн. реалізованої продукції, тим краще вони використовуються. Як видно із розрахунків даний коефіцієнт становив 0,11 у 2010, у 2011 р. залишився незмінним, а в 2012 р. зріс до 0,13 грн. на кожну грн. реалізованої продукції, тобто навіть при збереженні негативної тенденції у 2012 р. даний показник відображає мінімальну величину оборотних коштів на кожну грн. реалізованої продукції, іншими совами про ефективне застосування цих коштів.

Ще один показник який ми використовували носить назву коефіцієнт ефективності. Даний показник визначає, яка сума прибутку припадає на одну грн. оборотних коштів. Що більший він, то вища ефективність застосування оборотних коштів. У 2010 даний показник показує дуже гарний результат, так як на кожну грн. оборотних коштів припадає відповідно 0,92 грн. прибутку, проте у вищенаведених причин коефіцієнт ефективності застосування оборотних коштів значно знижується до 0,36 у 2011 р., що компенсується його зростанням до 1,01 грн. у 2012 р., що свідчить про ефективне спрямування оборотних коштів в інші джерела.

Останньою 4 групою показників, за допомогою яких проводиться аналіз фінансового стану підприємства є показники, які оцінюють рівень рентабельності підприємства. Дана група показників дозволяє охарактеризувати ефективність вкладення коштів в організацію і раціональність їх використання [29, с. 91]. Розглянемо її в таблиці 2.8.

Загалом за результатами проведеного аналізу бачимо стійку тенденцію по всіх показниках зростання рентабельності у 2012 р. і зниження у 2011 р. Проте це явище тимчасове і зумовлене воно зміною факторів зовнішнього середовища, до яких підприємство успішно адаптується. Для аналізу використовувались наступні показники.

Таблиця 2.8. Оцінка рівня рентабельності Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.

Назва показника	Роки			Абсолютне відхилення (+/-)
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011
Рентабельність активів	0,14	0,07	0,23	-0,08	0,16
Рентабельність власного капіталу	0,29	0,12	0,40	-0,17	0,28
Рентабельність продажу	0,30	0,38	0,47	0,07	0,09
Рентабельність продукції (робіт, послуг)	0,24	0,25	0,24	0,01	0,00
Чиста рентабельність підприємства	0,14	0,07	0,23	-0,08	0,16

Рентабельність активів характеризує суму прибутку, що припадає на 1 грн. активів і вказує на ефективність управління підприємством. У випадку Вінницької торгово-промислової палати вищезгаданий показник у 2010 р. складає лише 0,14 грн., у 2011 р. знижується вдвічі, проте відповідно до аналізу попередніх груп показників спостерігається тенденція значного зростання в 2012 р. коли сума прибутку становить 0,23 грн. на 1 грн. активів. Тенденція до зниження рентабельності активів, що чітко прослідковується в останньому році на основі наведених розрахунків є позитивною.

Рентабельність власного капіталу визначає величину одержаного прибутку в розрахунку на одну грн. капіталу власників. Аналогічно до рентабельності активів показує нестабільну тенденцію протягом останніх років. Як бачимо результати 2010 та 2012 рр. є успішними і становлять відповідно 0,29 та 0,40 грн., проте у 2011 р. знижується до 0,12 грн., тобто показує значне погіршення.

Рентабельність продажу характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від надання послуг. Даний показник, показує стабільну тенденцію до зростання, що свідчить про високий та стабільний попит на послуги Вінницької ТПП. У 2011 р. порівняно з 2010 р. зріс на 0,08 грн., в а 2012 р. ще на 0,09 грн., тобто рентабельність продажу значно перевищує інші види рентабельності в останньому звітному періоді і показує гарні тенденції.

Рентабельність продукції показує, скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на одну грн. понесених витрат. На відміну від попередніх показників показує незначне підвищення у 2011 р., проте в загальному стабільно залишається на рівні 0,24 грн. прибутку на кожну грн. понесених витрат.

Останнім показником цієї групи, який ми дослідили є чиста рентабельність підприємства, вже з назви якої випливає вказівка на загальну ефективність підприємства в цілому. Динаміка даного показника вказує аналогічно до всіх попередніх про зростання ефективності функціонування підприємства у 2011 р. коли даний показник знизився вдвічі порівняно з 2010 р. і становив 0,07, і значне поліпшення у 2012 р. коли значення даного показника зросло до 0,23.

Проаналізувавши 4 групи показників фінансового стану Вінницької ТПП за 2010-2012 рр. можемо зробити висновок, що перші дві групи аналізованих показників - ліквідності та фінансової стійкості - повністю відповідають нормі і показують позитивну динаміку. Інші дві групи - оборотності обігових активів та рентабельності підприємства - також відповідають нормі, проте показують нестабільну динаміку, що вказує на погіршення функціонування Вінницької ТПП за рахунок негативних тенденцій зовнішнього середовища, до яких підприємство лише має адаптуватись.

3. Напрями удосконалення діагностики фінансового стану Вінницької торгово-промислової палати

3.1 Впровадження системи діагностики фінансового стану Вінницької торгово-промислової палати

Як бачимо із аналізу фінансового стану Вінницької ТПП, проведеного в розділі 2, система моніторингу в даній організації знаходиться в задовільному стані, проте задля попередження виникнення проблем та кризових явищ потребує вдосконалення. На наш погляд, вдосконалення системи моніторингу фінансового стану надасть керівникам значні можливості:

) сприятиме знаходженню в організації підрозділів, де діяльність недостатньо ефективна чи потребує поліпшення;

) надасть змогу ретельніше контролювати функціонування окремих підрозділів, отримувати вчасну та достовірну інформацію від керівників цих підрозділів;

) дасть змогу стимулювати персонал таких підрозділів, в яких показники ефективності найвищі;

) допоможе сформулювати ряд напрямків задля поліпшення фінансової діяльності в таких підрозділах організації, які неефективно функціонують;

) сприятиме поліпшенню комплексного підходу до управління організацією;

) забезпечить регулярне ведення звітності організації по усіх видах діяльності [96].

Надзвичайно важливою для організації є правдива та оперативна інформація, що забезпечує отримання максимального прибутку при затраті мінімальних операційних витрат. І саме інформація, що отримана під час здійснення моніторингу фінансового стану організації, забезпечує отримання максимального ефекту.

Враховуючи те, що фундаментальний фінансовий аналіз організації зазвичай проводиться раз в рік, що не дає змоги зробити обґрунтовані висновки щодо причин реального фінансового стану в поточний час, система моніторингу фінансового стану вчасно виявляє проблеми й ставить завдання в сфері управління фінансовим станом організації.

Отже, регулярний нагляд характеру зміни надає можливість визначити сильні та слабкі сторони діяльності організації, що є необхідним для розробки стратегії на короткострокову й довгострокову перспективу та збільшення якісного рівня управління організацією.

Задля дослідження ефективності функціонування підприємства дослідимо запас фінансової стійкості. Для його розрахунку нам необхідно знайти поріг рентабельності.

Для обрахунку порога рентабельності застосуємо формулу 3.1 [28, с. 438]:

(3.1)

де ПР - поріг рентабельності;

Зп - витрати постійні;

Ззм - змінні витрати;

ВР - дохід від реалізації.

До постійних витрат можемо віднести: адміністративні витрати та витрати на збут.

Змінні витрати можемо визначити як собівартість реалізованої продукції.

Підставимо дані фінансової звітності та формулу (3.1) і розрахуємо поріг рентабельності для Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.:

Виходячи з розрахунків, поріг рентабельності для Вінницької ТПП на основі даних щодо її господарської діяльності становить у 2010 р. - 582,97 тис. грн., у 2011 р. - 1065,32 тис. грн. і в 2012 р. - 1807,3 тис. грн. Тобто, при отриманні виручки у вищенаведеному розмірі дана організація повністю покриє усі свої змінні та постійні витрати. У даній точці прибуток Вінницької ТПП буде дорівнювати нулю. В разі, коли виручка нижче порогу рентабельності організація нестиме збитки. У випадку, коли виручка більше суми, що визначає поріг рентабельності організація має отримувати прибуток. Виручка Вінницької ТПП протягом усього аналізованого періоду вище за поріг рентабельності, отже вона є прибутковою і має запас фінансової стійкості.

Наступним етапом буде розрахунок рентабельності за оборотом. Для розрахунку вищезгаданого показника використовуємо формулу 3.2 [30, c. 39]:

(3.2)

де - R - рентабельність обороту;

П - прибуток;

ВР - дохід від реалізації.

Підставимо значення в формулу і розрахуємо показник рентабельності обороту для Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.:

Рентабельність продажів організації в загальному показує непоганий результат, проте бачимо значне зниження у 2011 р., що зумовлене втратою прибутку внаслідок зміни законодавства. Даний показник становить у 2010 р. 8,2%, у 2011 - 3,28%, у 2012 - 10,95%. Тобто, на кожну гривню продажів доводиться відповідно 8, 3 і 11 копійок прибутку. Результативний показник не є великим. Проте це обумовлюється специфікою діяльності компанії. Так як обсяги реалізації невпинно зростають, фактичний показник прибутку знаходиться в залежності від обсягів продажів.

Наступним етапом оцінимо запас фінансової стійкості Вінницької ТПП. Для цього скористаємося формулою 3.3 [28, c. 440]:

(3.3)

де ЗФП - запас фінансової стійкості;

ВР - дохід від реалізації;

ПР - поріг рентабельності.

Підставимо дані фінансової звітності та визначимо запас фінансової стійкості для Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.:

Запас фінансової стійкості для Вінницької ТПП складає протягом аналізованого періоду у 2010 р. - 2102,23 тис. грн., у 2011 р. - 2370,28 тис. грн., 1 2012 р. - 2635,9 тис. грн. Цей показник показує, як сильно організація може знизити величину виручки і залишитись поза зоною збитковості.

На підґрунті розрахунку запасу фінансової стійкості маємо можливість зробити наступні висновки.

Вінницька ТПП має в наявності запас фінансової стійкості, що дає змогу їй зберегти прибуток та уникнути збитків навіть у випадку зниження виручки. Дана організація, як і будь-який інший господарюючий суб'єкт прагне у власній діяльності максимально накопичити запас фінансової стійкості, так як це дає можливість організації рентабельно функціонувати і в умовах нестійкої економічної обстановки чи кризи. Значний запас фінансової стійкості є запорукою успіху будь-якого підприємства і Вінницька ТПП не виняток.

Керівництво будь-якої організації повинне регулярно проводити розрахунки порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості із метою отримання інформації про фінансовий стан організації. На базі аналізу даних показників приймаються управлінські рішення.

Оцінку запасу фінансової стійкості можливо провести використовуючи наступну формулу:

(3.4)

де Ф - показник оцінки запасу фінансової стійкості;

ВР - дохід від реалізації;

ПР - поріг рентабельності.

Обрахуємо показник оцінки запасу фінансової стійкості для Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.:

Чим більше значення має цей показник, тим стійкіше становище організації. Він показує, на яку частину можливо знизити виручка, щоб організація залишилася рентабельною.

Ґрунтуючись на обрахованому показнику ми можемо зробити висновок, що Вінницька ТПП знаходитиметься в зоні рентабельності у випадку, коли зниження виручки організації не перевищить 59% відсотків. У сучасних умовах, вивчення й оцінка запасу фінансової стійкості є необхідною для реалізації цілей аналізу фінансово-господарської діяльності компанії й прийняття управлінських рішень.

Для зручності розгляду подамо наведені показники у табл. 3.1.

Аналізуючи дані табл. 3.1 ми бачимо нестабільну динаміку зміни показників оцінки запасу фінансової стійкості протягом аналізованого періоду. Поріг рентабельності стабільно зростає протягом останніх трьох років, що є цілком природних за рахунок зростання об’єму наданих послуг. Рентабельність по обороту показує значне зниження у 2011 р. за рахунок втрати прибутку через негативний вплив зовнішнього середовища. Запас фінансової міцності в абсолютному значенні щорічно зростає, проте у відносному щорічно знижується, це можна пояснити тим, що поріг рентабельності зростає вищими темпами ніж запас фінансової стійкості, що є явищем негативним, проте у випадку Вінницької ТПП, для хвилювання причин немає, оскільки навіть при найменшому значенні запас фінансової стійкості становить 59%.

Таблиця 3.1. Розрахунок показників порогу рентабельності та оцінки фінансової стійкості для Вінницької ТПП за 2010-2012 рр.

Показник	Роки			Абсолютне відхилення		Відносне відхилення
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011	2011-2010	2012-2011
Поріг рентабельності	582,97	1065,32	1807,30	482,35	741,98	1,83	1,70
Рентабельність по обороту	8,20	3,28	10,95	-0,05	0,08	0,40	3,34
Запас фінансової міцності	2102,23	2370,28	2635,90	268,05	265,62	1,13	1,11
Показник оцінки запасу фінансової міцності	78,29	68,99	59,32	-9,30	-9,67	0,88	0,86

Для наочності відображення динаміки зміни порогу рентабельності та запасу фінансової міцності подамо їх на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Динаміка зміни порогу рентабельності та запасу фінансової міцності

Також, на нашу думку, необхідно провести ретроспективний аналіз основних показників діяльності організації і на його основі здійснити прогноз на 2013 р.

Для цього виберемо основні показники діяльності Вінницької ТПП, на основі яких і будемо проводити подальший аналіз:

- дохід від реалізації продукції:

- собівартість реалізованої продукції;

- чистий прибуток.

Для вищенаведених показників в табл. 3.2 розрахуємо темпи приросту по роках, та середній темп приросту протягом аналізованого періоду.

Таблиця 3.2. Розрахунок темпів приросту основних показників діяльності Вінницької ТПП за 2009-2012 рр.

Показник	Роки
	2009	2010	2011	2012	2010-2009	2011-2010	2012-2011
Дохід від реалізації	2122,2	2 685	3 435	4 443	1,27	1,28	1,29	1,28
Собівартість реалізованої продукції	1295,3	1558,1	1781,2	1974,4	1,20	1,14	1,11	1,15
Чистий прибуток	205,5	220,1	112,6	486,5	1,07	0,51	4,32	1,97

Отже, з табл. 3.2 ми бачимо, що Дохід від реалізації та Чистий прибуток в середньому протягом аналізованого періоду зростали значно вищими темпами ніж собівартість реалізованої продукції, що є безмовно позитивним явищем, проте цілком передбачувано з причин, що вже зазначалися у 2011 р. ми бачимо значне погіршення показників діяльності організації, але це не завдало значної шкоди фінансовому становищу організації.

На основі обрахованого середнього темпу приросту протягом усього аналізованого періоду в табл. 3.3 обрахуємо прогнозне значення основник показників діяльності підприємства у 2013 р.

Таблиця 3.3. Розрахунок прогнозу основних показників діяльності Вінницької ТПП на 2013 р.

Показник	Роки				Прогноз на 2013 р.
	2009	2010	2011	2012
Дохід від реалізації	2122,2	2 685,2	3 435,6	4 443,2	1,28	5684,38
Собівартість реалізованої продукції	1295,3	1558,1	1781,2	1974,4	1,15	2273,55
Чистий прибуток	205,5	220,1	112,6	486,5	1,97	957,31

Отже, згідно проведених розрахунків у 2013 р. Вінницька ТПП отримає дохід від реалізації товарів в розмірі 5 684,38 тис. грн., собівартість реалізованої продукції становитиме 2 273,55 тис. грн., а чистий прибуток зросте майже вдвічі від значення попереднього року і становитиме 957,31 тис. грн.

Можемо зробити висновок, що аналіз та прогнозування показників фінансового стану Вінницької ТПП показують добрі результати діяльності даної організації, проте за допомогою системного моніторингу нам вдалося визначити деякі слабкі сигнали загрози, що надасть змогу керівництву підприємства негайно їх ліквідувати на ранньому етапі, не даючи нанести шкоди фінансовому становищу організації.

.2 Прогнозування та контроль основних показників Вінницької торгово-промислової палати за допомогою комп’ютерних технологій

На сьогоднішні апаратне й програмне забезпечення здобуло значного поширення й розвитку. Практично будь-яка організація, в тому числі Вінницька ТПП може дозволити собі використовувати ЕОМ та програми задля покращення й полегшення управління організацією. Зараз розроблено чимало експертних систем, що застосовуються на організаціях.

Експертні системи являють собою клас комп’ютерних програм, що можуть запропонувати рекомендації, провести аналіз, виконати класифікацію, дати консультації та поставити діагноз. Всі вони орієнтовані на розв’язок задач, задля вирішення яких потрібно провести експертизу відповідним спеціалістом своєї справи. Експертні системи, на відміну від програм, які використовують процедурний аналіз, дають розв’язок проблеми у вузькій площині, тобто на визначеній ділянці експертизи, базуючись на основі логічних міркувань. Дані системи можуть часто знайти розв’язок неструктурованих і неточно визначених задач. Вони компенсують відсутність структурованості покладаючись на минулий досвід, що є корисним в ситуаціях, коли необхідного часу або даних недостатньо, що виключає можливість для проведення повного аналізу.

Суть експертної системи полягає в сукупності знань, що структуруються задля спрощення процесу знаходження рішення. Термін «знання» для спеціалістів в царині штучного інтелекту означає інформацію, яка необхідна програмі для інтелектуального аналізу. Така інформація має форму фактів чи правил. Факти або правила не обов’язково правдиві або неправдиві, зазвичай існує деяка міра недостовірності факту чи точності правила. У випадку коли сумнів виражається явно, він носить назву коефіцієнту впевненості.

Експертні системи (ЕС) вже давно використовують у діагностиці, окрім економічної, і в медичній та автомобільній. Окрім цього ЕС використовують в контролі, прогнозуванні, плануванні, управлінні і навчанні. Для прикладу, експертні системи застосовують в банківській справі в напрямках:

- програми для аналізу стану фондового, грошового та валютного ринку;

- програми для аналізу інвестиційних проектів;

Процес розробки експертних систем сильно змінився протягом останніх років. Значно зменшилась трудомісткість і скоротились терміни їх розробки завдяки появі інноваційних засобів розробки експертних систем.

Як і будь-яка наукова розробка експертні системи мають свої переваги та недоліки. До переваг ми можемо віднести:

- доступність - експертна система виступає засобом масового виробництва, що дає змогу багатьом користувачам одержувати доступ до знань експертів;

- легкість передачі та відтворення - зазвичай передача знань від людини до людини є довгим та дорогим процесом, в той час як передача штучної інформації лише простий процес створення копії програми чи файлу даних;

- кількість експертних знань в розрахунку на одного користувача істотно знижується, тобто підвищується швидкість навчання, виконання завдань, потреба в надмірній кількості персоналу;

- сталість - знання в експертній системі зберігаються протягом значного відрізку часу і не втрачають кваліфікації, у той же час людська компетенція слабшає з віком, перерва в діяльності експерта часто серйозно відбивається на його професійних якостях, більше того експерти можуть вийти на пенсію, звільнитися з роботи, чи втратити працездатність у зв’язку з природними причинами (хвороба, смерть), тобто їх знання імовірно втрачаються;

- стійкість та відтворюваність результатів - спеціаліст може приймати в абсолютно тотожних ситуаціях різні рішення під впливом емоційних факторів чи втоми, а результати експертних систем є стабільними і незмінно правильними, позбавленими емоцій і повністю відповідальні за будь-яких обставин;

- існує можливість для одержання та об’єднання експертних знань із багатьох незалежних джерел - із допомогою експертних систем є можливість зібрати знання багатьох експертів, що працюють над задачею, причому зробити це одночасно і безперервно в будь-який час дня чи ночі;

- рівень експертних знань, які скомбіновані шляхом об’єднання знань багатьох експертів, за рахунок синергічного ефекту зазвичай перевищує рівень знань окремого експерта;

- зменшення небезпеки - експертні системи можуть бути використані в тих варіантах середовища, які можуть нести небезпеку для життя й здоров’я людини;

- значно нижча вартість - висококваліфіковані експерти обходяться надто дорого, в той же час експертні системи мають порівняно невисоку вартість, варто зазначити що розробка таких систем дійсно є дорогою, проте зазвичай відчувається значна перевага в ціні експлуатації, або ж якщо програма не є унікальною для певної організації, то ціна її придбання не настільки висока;

- підвищена надійність - при застосуванні експертних систем є можливість підвищити рівень довіри прийняття правильного рішення, шляхом надання іншої однієї обґрунтованої думки посередником за наявності розбіжностей в думках декількох експертів;

- швидший відгук - експертна система реагує швидше і має можливість виконувати роботу інтенсивніше, аніж експерт-людина, особливо у певних екстремальних ситуаціях, важлива кожна хвилина і реакція людини може бути недостатньо швидкою;

- існує можливість застосування в якості інтелектуальної БД - експертні системи часто використовують задля інтелектуального доступу до баз даних;

- наявна можливість пояснення рішень - експертна система може докладно пояснити прийняті рішення, в той час як людина може бути занадто втомленою, не схильною або нездатною до постійних пояснень;

- формалізація та перевірка знань - в ході розробки експертної системи знання експертів перетворюють в явну форму задля введення в комп’ютер, саме тому вони стають явними та з’являється можливість для перевірки знань на повноту, правильність та несуперечність;

- може застосуватися в якості навчальної інтелектуальної програми - експертна система за певних обставин діє як інтелектуальна навчальна програма і передає учню для виконання певні приклади програм, пояснюючи, на яких засадах засновані судження системи [11, с. 38].

До недоліків можна віднести:

- для побудови експертних систем недостатньо сил кінцевого користувача, що не володіє експертними знаннями щодо проблемної області;

- існує необхідність залучення експерта із проблемної області, який виступає носієм знань, також неможливо повністю відмовитись від експерта-людини;

- також інструментальні засоби будови експертних систем нездатні набувати знань, працювати із змішаними схемами подання даних, уточнювати бази даних;

- експертні системи нездатні виконувати наступні дії: розпізнавати межі власної компетентності, розмірковувати, виходячи із здорового глузду, надавати дані про просторові й часові відношення, працювати зі суперечливими даними;

- імовірні труднощі взаємодії експерта із спеціалістом-когнітологом, робота якого полягає в тому, щоб шляхом діалогу з експертом оформити знання експерта у вибраному формалізованому вигляді;

- значна тривалість процесів здобуття знань від експерта, їх формалізації, перевірки на несуперечність й усунення протиріч;

- необхідно повністю переробляти програмний інструментарій, у випадку, коли існуюча оболонка експертної системи чи модель подання знань, що використовується погано чи не підходять для вибраної проблемної області чи задачі [11, с. 43].

Головною відмінністю експертних систем від інших програм є наявність бази знань, де знання зберігаються в формі, що зрозуміла фахівцям предметної області та де вони можуть бути доповнені або ж змінені також в зрозумілій формі. Дане явище носить назву мови представлення знань.

Дослідженню фінансового стану надається чимало уваги. Організації витрачають чимало зусиль для його досягнення й збереження. Такий процес вимагає безперервного комплексного контролю із проведенням системного внутрішнього аналізу, що міг би виявляти «слабкі» місця у стабільності Вінницької ТПП. В даний час на допомогу аналітикам розроблено безліч програмних продуктів, що надають нові можливості для цього процесу та надають змогу вдосконалити вже існуючу систему моніторингу.

Для прикладу, широкого застосування здобув програмний комплекс «ИНЭК-АНАЛИТИК». До переваг даного продукту можна віднести те, що він дає змогу здійснювати системний виробничо-фінансовий аналіз стану організації й планувати її розвиток. Крім того, до можливостей цієї програми також належить розроблення плану реструктуризації організації, розроблення антикризової програми, формування бізнес-плану, структурний план фінансово-господарського оздоровлення організації тощо.

Іншою затребуваною програмою для оцінки фінансового стану організації виступає програма Аudіt Еxpеrt. Основною метою її застосування є моніторинг, оцінка, аналіз стану організації. Ця програма конкретизує мету посередництвом таких ключових елементів:

- проведення експрес аналізу фінансового стану на базі балансу і звітів про прибутки та збитки;

- підготовка експертних висновків;

- здійснення динамічного, структурного, трендового аналізу фінансових звітів і базових показників застосовуючи перші п’ять форм фінансової звітності;

- здійснення порівняльного аналізу;

- проведення поглибленої оцінки фінансового стану на базі додатково створених методик.

Сьогодні для роботи із клієнтами пропонують Clіеntеlе від Plаtіnum Sоftwаrе Cоrpоrаtіоn. Цей продукт призначений для підтримки та обслуговування клієнтів і дає змогу структурувати та автоматизувати цикли продажу, керувати інформаційною базою щодо ділових контактів - починаючи з моменту уведення первинної інформації у базу даних й закінчуючи вдалим завершенням співробітництва. Ця система дає змогу проводити аналіз інформації, робити рекламні дзвінки чи проводити програму продаж. У ній є можливість змінювати зовнішній вигляд та функції форм, за необхідності додавати власні ділові правила, іншими словами забезпечувати оптимальну для даної організації чи відділу технологію продаж. Більше цього система містить доступну в режимі реального часу базу знань, яка є сукупністю відповідей на питання та варіантів їх рішень, що ґрунтуються на базі попереднього досвіду. На сьогодні вартість системи близько 3-4 тис. дол. залежно від кількості позицій.

Зазвичай в Україні малий та середній бізнес не може дозволити собі дороговартісні програми. В такому альтернативою стають програми типу Prоjеct Еxpеrt, так як вартість програм даного типу коливається залежно від набору функцій в досить широкому діапазоні.

Дана система вироблена російським підприємством Про-Інвест Консалтинг. Вона цілком успішно виконує функції бюджетного планування й паралельно може розробляти інвестиційні проекти. Це виконується шляхом застосування розгорнутого набору інструментів фінансового та інвестиційного аналізу, який міститься в системі. Крім того, вона забезпечує розробку бізнес-планів та звітів, які задовольняють міжнародні стандарти. По набором функціональних можливостей ця система є наймогутнішою системою визначеного класу, вона випускається на декількох мовах. На сьогодні має більше 5 тис. користувачів. Ціна коливається в широкому діапазоні починаючи з 300 дол. для «надлегкої» версії і закінчуючи 30 тис. дол. для версії «Hоldіng».

З всіх перелічених програм із врахуванням їхніх можливостей та вартості Вінницька ТПП має можливість обрати собі ту аналітичну інформаційну систему, що зможе виконувати систематичний аналіз, формулювати висновки й попереджати кризові явища в діяльності.

На сьогоднішній день, поки дане програмне забезпечення ще не використовується на Вінницькій ТПП ми пропонуємо здійснювати аналіз та прогнозування основних показників діяльності із допомогою програми Mіcrоsоft Еxcеl. Свій вибір ми зупинили саме на цій програмі тому, що вона є альтернативою дороги програмам і хоча не виконує багатьох перелічених функцій, але при аналітиці та прогнозуванні є необхідною.

Програму Mіcrоsоft Еxcеl відносять до класу програм, що називаються електронними таблицями. Вони орієнтовані в першу чергу на вирішення повсякденних економічних задач та систематизацію даних. На базі даної програми можливе здійснення розрахунків, побудова діаграм, графіків, визначення середніх значень, прогнозування показників тощо [11, с. 49-55].

Особливо розповсюдженим на практиці є прогнозування значень фінансово-економічних показників на базі Mіcrоsоft Еxcеl.

Фінансовий стан Вінницької ТПП визначається перш за все результатом співвідношення визначених показників господарсько-фінансової діяльності організації. В даних співвідношеннях базовим показником найчастіше виступає чистий прибуток, на підґрунті якого можливо визначити ефективність фінансової діяльності організації. Обсяг чистого прибутку організації залежить зазвичай від обсягу виручки від реалізації, що отримує організація.

Найперше формуємо дані для прогнозу. Вибираємо фактичні значення виручки від реалізації та вносимо їх в Еxcеl, створюючи електронну таблицю.

Інформаційна таблиця даних обсягів виручки від реалізації за 2009-2012 рр.

Прогнозний обсяг виручки залишається дійсним за умови збереження усіх існуючих умов його одержання. Тобто, використовуючи дані звітності про обсяг виручки від реалізації можемо зробити прогноз цього економічного показника на майбутній період.

Висновки

1. Фінансовий стан організації - поняття комплексне, що являє собою результат взаємодії елементів, які виникають в ході фінансових відносин фірми. Його характеризують виробничо-господарські показники та фактори, які визначають розміщення, ефективність і можливість застосування фінансових ресурсів. Такий безперервний процес реалізації продукції підприємством гарантує зміцнення фінансового стану організації. Фінансова діяльність орієнтована на забезпечення постійного надходження із ефективним застосуванням ресурсів організації, забезпечення кредитної і розрахункової дисципліни, забезпечення необхідного порівняння власних коштів із залученими, досягнення фінансової стійкості для зростання ефективності діяльності організації. Фінансовий стан організації знаходиться в залежності від результатів його фінансово-господарської, комерційної та виробничої діяльності. Тому усі наведені вище види діяльності організації мають значний вплив на фінансовий стан.

2. Фінансовий стан організації потребує вивчення особливостей та сутності дослідження. Процес проведення оцінки фінансового стану організації в економіці носить назву моніторингом. Його мету можна визначити як пошук резервів збільшення прибутковості, платоспроможності та рентабельності організації.

. Ефективність діяльності організації відображається в її фінансовому зростанні та створені передумов для успішного розвитку у майбутньому, що підкреслює необхідність систематичного моніторингу фінансового стану. Регулярний моніторинг фінансового стану буває можливим лише при забезпеченні швидкого отримання якісної, достовірної і об’єктивної інформації про застосування фінансових ресурсів, формування внутрішніх резервів, стану фінансово-господарських відносин організації із суб’єктами і об’єктами зовнішнього середовища. Результати пошуку змін у фінансовому стані мають показувати тенденції економічного розвитку організаційної структури та створювати можливість для формування інформаційної бази призначеної для ефективного фінансового управління.

У вітчизняній практиці виділяють два підходи до моніторингу фінансового стану організації, його інвестиційної привабливості, прогнозування ймовірності банкрутства та кредитоспроможності. Перший підхід визначає фінансову позицію корпорації за певними фінансовими показниками.

Другий напрям визначається виведенням інтегрального показника задля визначення фінансового стану на основі певних фінансових коефіцієнтів. Уперше даний напрям був реалізований У. Бівером, який виокремив ознаки нестабільного стану за фінансовими коефіцієнтами, на базі яких вибудував інтегральний показник. Згодом Едвард Альтман побудував за допомогою мультидискримінантного аналізу дво-, п’яти- і семифакторні індекси для визначення імовірності банкрутства підприємства. На даний час в цьому напрямі працюють чимало учених, пропонуючи моделі для оцінки кредитоспроможності, враховуючи особливості функціонування вітчизняних підприємств та постійну зміну умов зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Список джерел

фінансовий торговий палата діагностика

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992 р. зі змінами і доповненнями

2. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР

. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.1999 №529 Про підтримку діяльності торгово-промислових палат

. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №255 Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару

. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 №988-р Про надання Торгово-промисловій палаті України повноважень виступати гарантуючою організацією, що видає в Україні книжки (карнети) А.Т.А.

. Аналіз господарської діяльності: опорний конспект лекцій / авт. Н.С. Барабаш. - К.: КНТЕУ, 2010. - 170 с.

. Базілінська, О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посібник / О.Я. Базілінська. - 2-е вид. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 328 с.

. Барабаш, Н.С. Аналіз господарської діяльності: Навч. посібник / Н.С. Барабаш; За ред.Є.В. Мниха. - К: КНТЕУ, 2005. - 395 с.

9. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання: монографія / О.М. Тридід, О.Г. Тижненко, Л.О. Тижненко. - К.: УБС НБУ, 2009. - 213 с.

. Економічна діагностика: конспект лекцій / укладач: І. Б. Дегтярьова. - Суми: Сумський державний університет, 2012. - 112 с.

. Кузьмичов, А.І. Економетрія. Моделювання засобами MS Еxcеl: навч. посібник / А. І. Кузьмичов, М.Г. Медведєв. - К.: Ліра-К, 2011. - 214 с.

. Організація і методика економічного аналізу: навч. посібник / Т.Д. Косова, П.М. Сухарев, Л.О. Ващенко та ін. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с.

. Погріщук, Б.В. Економіко-математичне моделювання: навч. посібник / Б.В. Погріщук, О.М. Лисюк. - Вінниця: [ВІЕ ТНЕУ], 2008. - 296 с

. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Т.Д. Косова, І.В. Сіменко, П.М. Сухарев та ін.; за заг. ред. Т.Д. Косової, І. В. Сіменко. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 440 с.

. Фінансовий аналіз: опорний конспект лекцій / авт. В.Ю. Гордополов. - К.: КНТЕУ, 2012. - 94 с.

. Фінансовий аналіз: підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 6-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

. Мельникова М.О. Моделі формалізованої оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства в умовах нестабільного розвитку економіки країни [Текст]: автореф. дис…. канд. екон. наук: 08.00.11 / Мельникова М.О.; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2012. - 20 с.

. Орєхова К.В. Оцінювання фінансової стійкості підприємства з урахуванням руху капіталу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / К.В. Орєхова. - Харків. -2010. - 20 с.

. Семерунь Л.В. Ефективність управління фінансовими результатами торговельних підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» / Л.В. Семерунь. - Донецьк: Вид-во ДонНУЕТ, 2011. - 20 с

. Барчук А.В. Фінансовий стан підприємства та напрями його покращення / Барчук А.В., Бержанір І.А. // Матеріали ІІІ Всеукраїнської заочної наукової конференції «Актуальні питання сучасної економіки»: [23 груд. 2011 р.]. - Умань, 2011. - Ч. 3. - С. 17-19.

. Березницький Є. В. Оцінка фінансової стійкості як фундамент розвитку підприємства / Березницький Є. В., Зоря С.П., Троян М.О. // Наукові праці / Полтавська держ. аграр. акад. - Полтава, 2011. - Вип. 3, т. 1. - С. 42-46.

. Блакита Г.В. Діагностування внутрішнього фінансового потенціалу торговельних підприємств / Г.В. Блакита // Фінанси України. - 2011. - №4. - С. 120-130.

. Блакита Г.В. Концепція формування середовища моделювання системи управління організацією / Г.В. Блакита, Л.О. Чорна, О.О. Коваленко // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 11 березня 2010 року. - Вінниця: Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2010. - Ч.І. - С. 242-247.

. Борщук І. В. Показники фінансової стійкості як складова виміру ефективності функціонування підприємства / І. В. Борщук, О.В. Глушко // Вісник / Національний ун-т «Львівська політехніка». - Львів, 2012. - №722: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - С. 17-21.

. Васюренко О. Організаційно-економічний інструментарій функціонування системи фінансового моніторингу в Україні / О. Васюренко, М. Сокова // Банківська справа. - 2012. - №6. - С. 52-58.

. Власова Н.О. Обґрунтування системи показників оцінки рівня ліквідності та платоспроможності підприємств роздрібної торгівлі / Н.О. Власова, П.В. Смірнова // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг: зб. наук. пр. - Х., 2009. - Вип.2 (10). - С. 224-230

. Власова Н.О. Вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на ефективність господарської діяльності підприємств роздрібної торгівлі / Н.О. Власова, О.А. Круглова, Н.О. Гайдар // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг: збірник наукових праць. - Х., 2011. - Вип. 2 (14). - С. 310-316.

. Власова Н.О. Використання маржинального аналізу під час формування фінансових результатів підприємств торгівлі / Н.О. Власова, І.Ю. Мелушова // Торгівля і ринок України: зб. наук. праць. - Донецьк: Вид-воДонНУЕТ. - 2009. - Вип. 27. - С. 435-443.

. Вовк Я.М. Економічний зміст прибутку і рентабельності, їх роль в умовах розвитку підприємства / Вовк Я.М., Кіфоренко О.В. // Матеріали ІІІ Всеукраїнської заочної наукової конференції «Актуальні питання сучасної економіки»: [23 груд. 2011 р.]. - Умань, 2011. - Ч. 3. - С. 90-91.

. Глущук Р.С. До питання про сутність методів підвищення фінансової стійкості підприємства / Глущук Р.С., Говорушко Т.А. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Аналіз сучасних економічних процесів та інформаційні технології»: (24-25 листоп. 2011 р.): у 6 т. - Д., 2011. - Т. 1: Аналіз мікро- і макроекономічних процесів. - С. 39-40.

. Голяш І. Аудит прогнозної фінансової інформації: проблеми та перспективи розвитку / І. Голяш, Н. Галушка // Журнал європейської економіки. - 2009. - №4. - С. 447-455.

. Гріщенко І.В. Теоретичні і методологічні основи аналізу фінансового стану підприємства / І. В. Гріщенко, А.С. Притуляк // Проблеми розвитку та регулювання обліку, контролю, аналізу на сучасному етапі: збірник наукових праць всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції. - Вінниця: Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2012. - С. 27-30.

. Гусєва Ю.Ю. Проблема оцінювання та забезпечення фінансової стійкості підприємств України / Гусєва Ю.Ю., Ченцова Г.О. // Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 24-25 трав. 2012 р.: у 3 т. - Д., 2012. - Т. 3: Економіка сучасності. - С. 63-65

. Даниленко В.А. Застосування моделей діагностики банкрутства для оцінки фінансової стійкості промислових підприємств України / В.А. Даниленко // Науковий вісник Академії муніципального управління: зб. наук. праць. - 2009. - №7. - С. 45-47.

. Дмитров С. Система скорингу на основі індикаторів ризику як ефективна складова фінансового моніторингу в банку / С. Дмитров, В. Черняк, О. Кузьменко // Вісник Національного банку України. - 2011. - №1. - С. 26-32.

. Жалко О.В. Банкрутство як наслідок впливу фінансової кризи на господарську діяльність підприємств / О.В. Жалко // Університетські наукові записки. Економіка. - 2010. - №2. - С. 163 - 173.

. Живко З.Б. Фінансовий моніторинг підприємства: проблеми, безпека і специфіка діяльності / З.Б. Живко // Фінанси України. - 2010. - №11. - С. 93-100.

. Заболотна О. Діагностика загрози банкрутства підприємства / О. Заболотна // Вісник студентського наукового товариства «Ватра» Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. - Вінниця: Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2011. - Вип.8: за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Тенденції розвитку ринку праці в Україні» 3 березня 2011 року. - С. 77-80.

. Захарченко О.О. Удосконалення системи управління фінансової стійкості підприємств / Захарченко Олена Олександрівна, Сорокіна Лариса Вікторівна // Современные научные достижения: XVІ Междунар. науч.-практ. конф.: сб. материалов: [г. Горловка, 22-23 дек. 2011 г.]. - Горловка, 2011. - Ч. 1. - С. 5-8.

. Іванілов О.С. Діагностика ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства / О.С. Іванілов // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг: збірник наукових праць. - Х., 2011. - Вип. 2 (14). - С. 374-383.

. Клочан В.В. Діагностика фінансового стану сільськогосподарських підприємств / В.В. Клочан, Н.І. Костаневич, А.Г. Костирко // Економіка АПК. - 2009. - №4. - С. 86-89.

. Клочан В.П. Вплив структури капіталу на фінансовий підприємства / В.П. Клочан, Н.І. Костаневич // Вісник аграрної науки Причорномор’я. - Миколаїв, 2010. - Вип.3, т. 1 (54). - С. 28-32.

. Коваленко В.В. Організація системи фінансового моніторингу в пострадянських країнах / В.В. Коваленко, Д.В. Шиян // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №5. - С. 41-50.

. Кривов'язюк І. Діагностика фінансово-господарської діяльності промислового підприємства / І. Кривов'язюк, Я. Кость // Економіст. - 2011. - №9. - С. 39-42.

. Криворучко О. Оцінення важливості бізнес-процесів для досягнення цілей підприємств / О. Криворучко, Ю. Когут // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2011. - №4. - С. 50-54.

. Кузьмін О.Є. Нормативно-критеріальне забезпечення діагностики фінансового стану підприємства / О. Є. Кузьмін, О.Г. Мельник // Фінанси України. - 2010. - №8. - С. 105-114.

. Куриленко Т.П. Сутність фінансової стійкості підприємств та показники її оцінювання / Куриленко Т.П. // Теорії мікро-макроекономіки: зб. наук. пр. - К., 2011. - Вип. 36. - С. 197-207.

. Куришко О.О. Особливості розвитку системи фінансового моніторингу в Україні / О.О. Куришко // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №1. - С. 267-275.

. Лахтіонова Л.А. Типи фінансової стійкості для компаній з незначними обсягами запасів відповідно до виду їх діяльності (зовнішній фінансовий аналіз) / Л.А. Лахтіонова // Формування ринкової економіки. - К., 2011. - Спецвип.: Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи, ч. 1. - С. 709-718.

. Лащик І.І. Аналіз методик діагностики кризового стану та ймовірності банкрутства підприємств: переваги, недоліки, напрями, вдосконалення / І.І. Лащик, І.І. Грибик, Н.П. Любомудрова // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - №5. - С. 54-59.

. Лобачева І. Ф. Аналіз ліквідності як передумова підвищення фінансової стійкості підприємства / І.Ф. Лобачева, І.О. Путь, В.С. Марценюк // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансової системи України: зб. наук. пр. Всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конф. 25 квіт. 2012 р. - Вінниця: Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2012. - С. 176-178.

. Лобачева І.Ф. Факторний аналіз фінансових результатів як спосіб діагностики діяльності підприємства / І.Ф. Лобачева, Н.В. Плаксій, О.О. Семененко // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансової системи України: зб. наук. пр. Всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конф. 25 квіт. 2012 р. - Вінниця: Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2012. - С. 218-221.

. Магута Р.М. Напрями удосконалення державного фінансового контролю в Україні / Р.М. Магута // Економіка & держава. - 2012. - №11. - С. 94-97.

. Макарчук І.М. Сутність, склад і структура ліквідності підприємств / І. М. Макарчук // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. - К., 2011. - N3 (118). - С. 71-78.

. Матвійчук А.В. Моделювання фінансової стійкості підприємств на підґрунті теорій нечіткої логіки, нейронних мереж та дискримінантного аналізу / А.В. Матвійчук // Вісник НАН України. - 2010. - №9. - С. 24-46.

. Матвійчук А.В. Дискримінанта модель оцінки ймовірності банкрутства // Моделювання та інформаційні системи в економіці. - 2006. - №74. - С. 299-314.

. Матвійчук А.В. Діагностика банкрутства підприємств / А.В. Матвійчук // Економіка України. - 2007. - №4. - С. 20-28.

. Матвійчук А.В. Побудова моделі діагностики банкрутства страхової компанії / А.В. Матвійчук, О.Л. Ольховська // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2010. - №8 (150). - С. 165-170.

. Матушевська О.А. Оцінка факторів зовнішнього середовища, що впливають на економічну стійкість промислового підприємства / О.А. Матушевська // Економічний часопис - ХХІ. - 2012. - №3-4. - С. 56-59.

. Мельник О.Г. Методичні положення з експрес-діагностики загрози банкрутства підприємства / О.Г. Мельник // Фінанси України. - 2010. - №6. - С. 108-116.

. Михаліцька Н.Я. Механізм визначення ознак та ймовірності банкрутства підприємств / Н.Я. Михаліцька // Вестник Национального технического университета. - 2009. - №1. - С. 14-17.

. Міценко Н.Г. Особливості оцінювання фінансового стану підприємств у країнах з ринковою економікою / Міценко Н.Г., Мікайло М.М. // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - №19.5 - С. 196-199

. Москаленко Н.В. Соціально-економічне і політичне значення фінансового моніторингу / Н.В. Москаленко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №6. - С. 235-238.

. Орєхова К.В. Роль та місце ліквідності та платоспроможності підприємства в сучасному економічному середовищі / К.В. Орєхова, Ю.М. Челомбитько // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Х., 2011. - Вип. 1 (10), ч. 2. - С. 176-182.

. Осипов В. Про системний підхід до вимірювання ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства / В. Осипов // Економіка України. - 2011. - №12. - С. 15-22.

. Островська О.А. Інновації у фінансовій діагностиці вітчизняних підприємств / О.А. Островська // Фінанси України. - 2011. - №9. - С. 110-119.

. Панасейко І.М. Аналіз дебіторської заборгованості як важливої складової оборотних активів / Панасейко І.М., Петрук Т.В. // Економічний простір: зб. наук. пр. - Д., 2010. - N39. - С. 129-133

. Петрюк О.І. Управління ризиком ліквідності з використанням методів нечіткої логіки / Петрюк О.І. // ІІ Міжнародна науково-методична конференція «Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці»: 4-6 трав. 2011 р. - Чернівці, 2011. - С. 232-233.

Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства

Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства

Похожие работы на - Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства