Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бюджетна система України»

на тему «Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків»

Студентка III курсу 3 групи

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

Гіптенко Сіма Степанівна

Керівник к.е.н., доцент кафедри фінансів

Волосович С.В.

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ

.        Теоретичні засади функціонування Державного бюджету України

.1 Сутність державного бюджету та його призначення

.2 Класифікація доходів Державного бюджету України

.3 Класифікація видатків Державного бюджету України

. Аналіз доходів і видатків Державного бюджету України

.1 Аналіз доходів Державного бюджету України

.2 Аналіз видатків Державного бюджету України

. Шляхи вдосконалення Державного бюджету України

.1 Вплив Державного бюджету на соціально-економічний розвиток держави

.2 Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми: державний бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики. Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної та видаткової частини державного бюджету враховуючи їх структуру для ефективного розвитку національної економіки.

Вагомий внесок у вивченні питань визначення сутності, функцій, аналізу державного бюджету зробили такі вчені-економісти, як О.Д. Василик, Л.К. Воронова, Г. Дворецька, М.В. Карасьова, В. Лобода, О.А. Музика, О.Ю. Семенова та інші. Варто зазначити, що вказані автори мають різні погляди щодо тлумачення поняття бюджету, а тому актуальним є поглиблене дослідження сутності бюджету, що дасть можливість учасникам бюджетних правовідносин однаково розуміти його правову і економічну природу , призначення державного бюджету.

Сам термін «бюджет» набув розповсюдження у офіційних документах лише на початку XIX ст., його буквальний переклад означає «шкіряний мішок», «шкіряний гаманець». Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документа в кінці XVIII ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. По­дальший розвиток економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Таким чином, з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворювався на документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

Ґрунтовне дослідження поняття та сутності бюджету на основі наукових розробок XVIII-початку XX ст. проведено О. П. Кириленко. Так, автор зазначає, що багато вчених, характеризуючи призначення та сутність бюджету, уникали визначень (Жозеф Гарпье, маркіза Одіффре, Павел Буато, Жак Неккер, де-Рамель). Проте на противагу таким вченим були й інші, серед яких і відомий французький вчений Рене Штурм, який у своїй фундаментальній праці «Бюджет» відобразив еволюцію поглядів на сутність бюджету.

Найпоширенішими у другій половині XIX ст. були такі визначення бюджету як:

·        рівновага між державними потребами та коштами (Жан Батіст Сей);

·        Бюджет - це таблиця, яка розраховує та порівнює доходи, що мають надходити, з видатками, що мають бути здійснені («Трактат про фінансову науку» Поля Леруа-Больє);

·        акт, що передбачає та дозволяє щорічні доходи та видатки держави або інші повинності, які підкоряються закону та тим самим правилам (Кодекс Державної звітності 31.05.1862 р.);

·        офіційний звіт про публічні доходи та видатки (Словник політичної економії).

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій, установ, забезпечити збільшення чи зменшення матеріального або культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових відносин держава повинна мати у своєму розпорядженні відповідні фонди грошових коштів. Формування цих фондів здійснюється в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

Бюджет в соціально-економічному розвитку України відіграє особливу роль за допомогою:

Системи оподаткування та мобілізації коштів в бюджет;

Системи фінансування і використання бюджетних коштів;

Системи бюджетного регулювання.

Виділяються значні кошти на розвиток всіх галузей матеріальної і нематеріальної сфери економіки, на операційні видатки, на розвиток науково-технічного прогресу. Значну частину коштів держава вкладає в соціально-культурну сферу, на невиробничі капіталовкладення, на оплату праці працівників бюджетних установ, на харчування і медикаменти в установи охорони здоров’я, на стипендії, пенсії, допомоги. За рахунок коштів бюджету повністю утримуються органи влади, оборони, міжнародні економічні відносини.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад, тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями - центральним та місцевим. Розподіл доходів між бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завданнями та обумовленими цими завданнями видатками об'єктивно вимагає диференціації пріоритетів в направленні фінансових ресурсів. Оскільки в перехідний період функції держави зростають, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм. а також особисто кожною людиною.

Таким чином, головною ланкою фінансової системи є державні фінанси, які включають бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а отже і доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їх видатків повинні бути закріплені законодавчо. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

Мета: обґрунтування теоретичних засад Державного бюджету України і соціально-економічної ролі бюджету.

Об’єкт: Державний бюджет України.

Предмет: теоретичні й практичні особливості формування і використання Державного бюджету України.

Під час дослідження даної теми були поставлені такі завдання:

визначити суть, значення Державного бюджету України;

здійснити огляд його доходів та видатків;

визначити проблеми, що виникають при його виконанні;

запропонувати заходи, які можуть вирішити проблему забезпечення доходами бюджету і здійснення ним видатків.

Теоретичну й методологічну основу дослідження складають Закони України “Про Державний бюджет України на 2008-2012 рр. ”; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених, що містяться у монографіях, журналах та періодичних виданнях.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних вчених; статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України.

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел. Основна частина містить три розділи. Повний обсяг роботи становить 63 сторінки комп'ютерного тексту. У роботі наведено 5 таблиць та 6 рисунків. Список використаної літератури налічує 40 джерел.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

.1 Сутність державного бюджету та його призначення

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок).

Бюджет - план <#"660257.files/image001.gif">

Рис. 2.1. Структура доходів Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Загальний відсоток виконання плану мав досить високі показники, так найвищий його показник у 2011 році, який складав 100,4%, а найнижчий - у 2009 році - 82,1%. Розглядаючи відсоток плану окремо по кожному виду надходжень, можна побачити, що найнижчий показник мав відсоток виконання планового завдання по доходам від операцій з капіталом у 2008 році - 34,4%, а найвищий - виконання плану з податку на прибуток підприємств - 115,1%, що навіть на 15,1% відсоток більше за очікуваний показник (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Рівень виконання плану дохідної частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр., %

Щодо структури дохідної частини державного бюджету, то можна побачити, що протягом останніх п’яти досліджуваних років найбільшу частку займали податкові надходження - в середньому це 75%, а найменшу - доходи від операцій з капіталом - 0,5% (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Питома вага доходів Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Розглядаючи структуру податкових надходжень можна побачти таку тенденцію, у 2009 році порівняно з 2008 роком обсяг податкових надходжень зменшився на 18 млрд. грн., а починаючи з 2009 року відбувалось поступове збільшення обсягу податкових надходжень до державного бюджету, таким чином обсяг податкових надходжень у 2012 році складав 274 млрд. грн., що на 106 млрд. більше, ніж у 2008 році. Зростання податкових надходжень забезпечувало зростання податку на додану вартість, оскільки вони мали високі показники зростання і за п’ять років досягли показника 138 млрд. грн., що більше на 46 млрд. грн. за цей показник у 2008 році (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка зміни обсягу податкових надходжень до Державного бюджету України за 2008-2012 рр., млн. грн.

Структура податкових надходжень у відсотковому вираженні характеризувалася наступними показниками: найбільшу частку складав податок на додану вартість - в середньому - 52%, а найменшу - інші податки - 0,2% (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Структура податкових надходжень Державного бюджету України у 2008-2012 рр.

Аналізуючи обсяг неподаткових надходжень спостерігаємо не стабільну динаміку, а постійну зміну, то в бік збільшення, то в бік зменшення. У 2009 році порівняно з 2008 роком відбулось зниження на 2 млрд. грн., у 2010 році порівняно з 2009 роком - зростання на 14 млрд. грн., у 2011 році порівняно з 2010 роком - знову зниження, але вже на 15 млрд. грн., а у 2012 році порівняно з 2011 роком знову зростання на 19 млрд. грн. В цілому обсяг неподаткових надходжень за п’ять років зріс на 15 млрд. грн. Такі зміни відбувались за рахунок зміни обсягів доходів від власності та підприємницької діяльності (рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Динаміка обсягу неподаткових надходжень до Державного бюджету України у 2008-2012 рр.

Частка неподаткових надходжень коливалася від 15,6% до 27%, так найменший показник був у 2011 році, а найбільший - у 2010 році. В структурі неподаткових надходжень протягом досліджуваних п’яти років найбільшу частку займали доходи від власності та підприємницької діяльності, найбільше значення цього показника спостерігалося у 2012 році - 47,1%, а найменше - 31,9% у 2009 році. Найменшу частку в структурі неподаткових надходжень становили адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, їх частка коливалась від 2,5% до 8,0% (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Питома вага неподаткових надходжень Державного бюджету України у 2008-2012 рр., %

.2 Аналіз видатків Державного бюджету України

У цьому підпункті проведемо структурний аналіз видатків Державного бюджету України за 2008-2012 рр., ґрунтуючись на звітності Державної казначейської служби України, офіційній статистичній інформації Державної служби статистики України, даних Міністерства фінансів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Дані для аналізу візьмемо з таблиці (дод. Е).

За досліджуваний період обсяг видатків з кожним роком мав тенденцію збільшення і за період з 2008 року по 2012 рік зріс на 154 млрд. грн. зокрема найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, у 2012 році порівняно з 2008 роком вони зросли на 24 млрд. грн. і їх обсяг становив 75 млрд. грн. видатки на житлово-комунальне господарство то збільшувалися, то зменшувалися і у 2012 році складали 380 млрд. грн., що на 64 млрд. грн. менше, ніж у 2008 році, але на 55 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році. Видатки на житлово-комунальне господарство мали найнижчі показники (рис. 2.5.).

Рис. 2.5. Структура видатків Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Щодо відсотку виконання плану, то у загальному підсумку він мав досить непогані показники, найвищий рівень складав - 94,1% у 2011 році, а найнижчий - 85,2 у 2010 році. Якщо розглядати по кожному виду видатків, то у 2009 році і у 2012 році відсоток виконання плану був низький, найнижчий показник був у 2012 році і його мали видатки на житлово-комунальне підприємство. У 2008 році були найвищі показники виконання плану, зокрема це видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Рівень виконання плану видаткової частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр., %

Найбільшу питому вагу у структурі видатків державного бюджету складали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення їх питома вага варіюється в межах 19-22,8%. Найнижчу питому вагу складали видатки на житлово-комунальне господарство - 0,1% і на охорону навколишнього природного середовища, середнє значення якої складає 0,9% (рис. 2.6.).

Рис. 2.6. Питома вага видатків Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Аналізуючи видатки доцільно їх порівняти з доходами, що покаже стан державного бюджету, тобто дефіцит, профіцит чи рівновагу.

Порівнюючи доходи і видатки за 2008-2012 рр., можна зробити висновок про дефіцит державного бюджету за останні досліджувані п‘ять років, тобто видатки перевищують доходи. У 2008 році видатки перевищили доходи на 9 млрд. грн., у 2010 році дефіцит був найвищий - 62 млрд. грн., потім у 2011 році рівень дефіциту зменшився до 18 млрд. грн., а 2012 р. Цей показник складав 49 млрд. грн. (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Аналіз доходів і видатків Державного бюджету України у 2008-2012 рр., млрд. грн.

Провівши аналіз доходів та видатків Державного бюджету України з 2008-2012 рр., можна зробити наступні узагальнення:

за досліджуваний період в обсягах надходжень до державного бюджету спостерігається у 2009 році порівняно з 2008 роком скорочення надходжень до державного бюджету, а з 2009 року зростання надходжень. У загальному підсумку обсяг доходів у 2012 році зріс на 114 млрд. грн. порівняно з 2008 роком, відбулося це за рахунок зростання податкових надходжень, які зросли за п’ять років на 106 млрд. грн.;

- загальний відсоток виконання плану дохідної частини бюджету мав досить високі показники;

основним джерелом формування дохідної частини державного бюджету були податкові надходження, оскільки вони складали найбільшу частку у їх структурі;

обсяг видатків мав тенденцію до збільшення протягом усіх п’яти років і за період з 2008 року по 2012 рік зріс на 154 млрд. грн. зокрема найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, видатки на житлово-комунальне господарство мали найнижчі показники;

відсоток виконання плану видаткової частини бюджету мав досить непогані показники, найвищий рівень складав - 94,1% у 2011 році, а найнижчий - 85,2 у 2010 році;

порівняння доходів і видатків свідчить про дефіцит державного бюджету за останні досліджувані п‘ять років, тобто видатки перевищували над доходами.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

.1 Вплив державного бюджету на соціально-економічний розвиток держави

Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належить до найактуальніших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. В умовах ринкової економіки бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. На сьогодні фінансовий потенціал реального і фінансового секторів економіки, а також доходи простих громадян та держави досить обмежені. На жаль, нинішня бюджетна політика в Україні багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Це проявляється у відсутності сучасних бюджетних технологій, методів бюджетного управління, реального планування на середньо- і довготерміновий періоди.

У ринковій економіці бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів у державі. Визначаючи напрямки розвитку бюджету, обов'язково потрібно враховувати національні риси нашої держави. Ефективність бюджетного процесу на загальнодержавному та місцевих рівнях залежить від усіх гілок влади, активної громадянської позиції політичних партій, інших громадських об'єднань, фахівців різного профілю.

Бюджет має важливе значення для соціального напряму. Це досягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом у кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту, надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами означає задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу. Можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості - нацонального доходу, розподілюваного і розподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу відбувався за рахунок створення, розподілу та використання грошових доходів та накопичень. До числа таких доходів відносяться, перш за все, державні доходи, доходи підприємств та об'єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи населення. Значна частина національного доходу поступає в бюджет шляхом прямого перерозподілу - оподаткування державних, приватних та комерційних підприємств. Розподіл частини національного доходу через державний бюджет обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для розширеного відтворення та задоволення інших сукупних потреб суспільства, шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер життєдіяльності суспільства, а також між економічними районами країни.

Перерозподіл національного доходу між галузями, об'єднаннями, фірмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхідністю передачі частини чистого доходу із однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного та соціального розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень суспільства, для проведення перебудови структури суспільного виробництва і т.д.

Перерозподіл національного доходу як між галузями так і в середині галузей здійснюється за рахунок державних інвестицій та пріоритетного фінансування окремих видів виробництв, високих технологій, інноваційних процесів. Важливим направленням перерозподілу національного доходу є виділення частини коштів на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових відносин це перш за все стосується підтримки державою таких сфер життєдіяльності суспільства, як освіта, здоров’я, наука та культура.

З метою дослідження взаємозв'язку між бюджетом і параметрами макроекономічного розвитку країни серед усіх макроекономічних показників виділено основні, в яких в інтегрованому вигляді відображаються інші. До них належать: валовий внутрішній продукт, зайнятість, інфляцію, платіжний баланс, сукупний попит, інвестиція, збереження і споживання. Зазначені економічні показники є фінансово-економічною базою бюджету. Від правильності і повноти врахування цих макроекономічних показників залежить реальність бюджету, яка безпосередньо пов'язана з можливостями його впливу на економіку країни.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв’язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб’єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.

Платіжний баланс - це співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці. Інфляція має такі наслідки, як:

)        приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів;

)        високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер;

)        в результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники;

)        змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету;

)        зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення;

)        інфляція погіршує керованість національним господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність.

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення - найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Таблиця 3.1. Зв’язок державного бюджету з макроекономічними показниками

.2 Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості.

Узагальнюючим джерелом доходів державного бюджету є ВВП країни. Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже до збільшення податкових надходжень до державного бюджету, до поповнення його доходної частини. Разом з тим зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до зменшення надходжень до бюджету.

Система мобілізації доходів до державного бюджету може як завдати імпульс економічному зростанню, так і навпаки пригнітити його. Так, задіяна в Україні система мобілізації доходів у розпорядження держави виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до не виправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значні деформації та нестабільність виявлено в розмірах ставок оподаткування, у методології визначення бази та періодів оподаткування. Особливо негативно вплинули на результати господарської діяльності нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл ВВП, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до створення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

На сьогодні очевидним є й те, що створення ефективної системи доходів - справа дуже складню насамперед потрібна науково обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні, тому основними принципами побудови системи доходів держави є:

мобілізація доходів до бюджетної системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, земля, майно й капітал;

використання непрямих податків лише у формі акцизів і з метою обмеження споживання окремих видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;

ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;

надходження повинні бути з багатьох різних джерел;

зростання видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету - це гарантуватиме збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі;

прогнозована й стійка система надходжень, що в сою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних комп'ютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків даних.

Одним з напрямків підвищення ефективності видатків є скорочення податкових пільг. При зменшенні податкових пільг з'явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства. Але це скорочення не має бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості того чи іншого виду діяльності.

Важливою умовою рішення проблеми ефективного керування бюджетним дефіцитом повинні стати поділ кредитної і бюджетної системи країни і відповідні зміни функцій Міністерства Фінансів та Національного банку, спрямовані на виключення можливостей автоматичного кредитування державних витрат. У випадку недостачі бюджетних засобів можуть допускатися короткострокові касові кредити для фінансування сезонного коливання доходів.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції та інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку - слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні, питання про зменшення витрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України повинні визначати такий регламент, який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатів.

Найбільш проблемною ланкою держбюджету є видатки на соціальну сферу. Це пояснюється тим, що такі установи, як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими, а витрати на соціальне забезпечення постійно зростають. Але їх все одно не достатньо для оптимального фінансування соціальної сфери. У багатьох випадках, коли ставиться питання про недофінансування державних соціальних зобов'язань, тільки ведуться розмови щодо необхідності згортання(скорочення) або відміни конкретних соціальних програм.

Тому необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту.

Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень Уряду. Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності, тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компаній, надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги. Також потрібно систематично оцінювати ефективність використання ресурсів, виділених з попередніх бюджетів. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світовому ринку, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення

У ринковій економіці бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів у державі і має важливе значення для соціального напряму. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту, надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Також очевидним є те, що створення ефективної системи доходів - справа дуже складною насамперед потрібна науково обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні.

Найбільш проблемною ланкою держбюджету є видатки на соціальну сферу. Це пояснюється тим, що такі установи, як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими, а витрати на соціальне забезпечення постійно зростають. Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень Уряду. Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності, тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компаній, надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги.

ВИСНОВКИ

Бюджет - складна економічна категорія. Як економічна категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина новоствореної вартості - національного доходу, розподілюваного і перерозподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільчу, контролюючу, забезпечення існування держави. В умовах реформування економіки України, пов¢язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки та культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено в ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, о викликано переходом до ринкових умов господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Конституція України від 28.06.1996 № 254/96-ВР, зі змін. і допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Бюджетний кодекс України : Закон України від 8.07.2010 №2456-VI, зі змін. і допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Про Державний бюджет України на 2008 р. : Закон України від 28.12.2007 № 107-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Про Державний бюджет України на 2009 р. : Закон України від 26.12.2008 № 835-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Про Державний бюджет України на 2010 р. : Закон України від 27.04.2010 № 2154-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Про Державний бюджет України на 2011 р. : Закон України від 23.12.2010 № 2857-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Про Державний бюджет України на 2012 р. : Закон України від 22.12.2011 № 4282-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

.        Про бюджетну класифікацію : наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. №11, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://www.minfin.gov.ua/>

.        Алексєєв І.В. Бюджетна система : навч. посіб. / І. В. Алексєєв, Н. Б. Ярошевич, А. М. Чумак-Голобородько. - К. : Хай-Тек Прес, 2008. - 376 с.

.        Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. К. : Атіка, 2009. - 368 с.

.        Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. К. : Атіка, 2010. - 265 с.

.        Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. - Тернопіль. - 2010. - 132 с.

.        Булгакова С.О. Бюджетна система України та Євросоюзу : монографія / С.О. Булгакова, О.І. Барановський, Г.В. Кучер та ін. - К. : КТЕУ, 2009. - 409 с.

.        Бюджетна система : навч. посіб. / С.О. Булгакова, Л. І. Василенко, Л.В. Єрмошенко, Ц.Г. Огонь, Т.О. Масленнікова Т.О. - К. : КНТЕУ, 2003. - 287с.

.        Бюджетна система : навч. посіб. / Н. Д. Чала, Л. В. Лазоренко. - К. : Знання, 2010. - 223 с.

.        Бюджетна система : навч. посіб. / К. М. Владимиров, Л. О. Абсава, Л. В. Владимирова, Т. К. Мінза. - К. : Кондор, 2009. - 220 с.

.        Бюджетний менеджмент : навч. посіб. / Л.В. Панкевич, М.А. Зварич, П.Я. Могиляк, Б.І. Хомічак. - К. : Знания, 2011.- 156 с.

.        Бюджетний менеджмент : підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Л.О. Сафонова та ін. ; за заг. ред. В.М. Федосова. - К. : КНЕУ, 2009. - 864 с.

.        Василик О.Д. Бюджетна система України : підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К. : ЦУЛ, 2012. - 544 с.

.        Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України : навч. посіб. для вузів. - 3-е видання. - К. : Наукова думка, 2011. - 304с.

.        Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. - Тернопіль, 2012. - 394 с.

.        Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент : навч. посіб. / Л.Є. Клець. - К. : Центр навч. л-ри, 2009. - 640 с.

.        Мигович Т.М. Роль видатків бюджетів у соціально - економічному розвитку країни / за заг. ред. Мигович Т.М. - К. : Прикаркап. нац. університет, 2012. - 82 с.

.        Опарін В.М. Бюджетна система : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В.М. Опарін, В.І. Малько, С.І. Кондратюк, Г.Б. Коломієць. - 2-ге вид. - К. : КНТЕУ, 2005. - 347 с.

.        Організація виконання державного бюджету // Фінанси України. - 2009. - №7. - с. 37-45

.        Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн : навч. посіб. - 2-ге вид., переробл.і допов. - К. : Знання-Прес, 2003. - 524 с.

.        Пасічник Ю. В. Бюджетна система України : навч. посіб. / Ю.В. Пасічник. - К. : Знання-Прес, 2011. - 607 с.

.        Старостенко Г.Г. Бюджетна система : навч. посіб. - К. : ЦУЛ, 2012. - 240с.

.        Фещенко Л.В. Бюджетна система України : навч. посіб. / Л.В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук. - К. : Кондор, 2008. - 440 с.

.        Фінанси: підручник. / [С.І. Юрій, В.М. Федосов, Л.М. Алексеєнко та ін.]; за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. - К. : Знання, 2011. - 605 с.

.        Шляхов О.В. Шляхи оптимізації видатків державного бюджету України : підручник / Шляхов О - К. : Донецьк. нац. університет, 2012. - 93 с.

.        Юрій С.І. Бюджетна система України / С.І. Юрій, Й.М. Бескид. - К. : НІОС, 2011. - 400 с.

.        Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2008 р. - Режим доступу : <http://www.ibser.org.ua>

.        Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2009 рік. - Режим доступу : <http://www.ibser.org.ua>

.        Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2010 рік. - Режим доступу : <http://www.ibser.org.ua>

.        Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2011 рік. - Режим доступу : <http://www.ibser.org.ua>

.        Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2012 рік. - Режим доступу : <http://www.ibser.org.ua>

.        Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : www.rada.gov.ua <http://www.rada.gov.ua>

.        Офіційний сайт Міністерства фінансів України. - Режим доступу : www.minfin.gov.ua <http://www.minfin.gov.ua>

.        Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. - Режим доступу : www.kmu.gov.ua <http://www.kmu.gov.ua>

.        Офіційний сайт Державного казначейства України. - Режим доступу : www.treasury.gov.ua <http://www.treasury.gov.ua>

ДОДАТКИ

Додаток А

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 із змінами внесеними наказом Мінфіну від 19.09.2011 р. N 1167 від 28.12.2012 р. N 1448

Додаток Б

Економічна класифікація видатків бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.12.2011 N 1738) із змінами внесеними наказом Мінфіну від 23.05.2012 р. N 595, від 22.08.2012 р. N 937

Додаток В

Відомча класифікація видатків та кредитування державного бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 із змінами внесеними наказами Мінфіну від 26.05.2011 р. N 643, від 29.12.2011 р. N 1813, від 19.04.2012 р. N 484

Додаток Д

Звіт про виконання дохідної частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Додаток Е

Звіт про виконання видаткової частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр.