основні завдання органів ДКСУ;
завдання Головного управління ДКСУ;
функції відділень ДКСУ у районах, містах, районах у містах;
права органів ДКСУ;
основні функції та завдання Голови Головного управління та начальників управлінь ДКСУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Головне управління ДКСУ та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, Національним банком, установами інших банків, державною податковою інспекцією, місцевими фінансовими органами, державною фінансовою інспекцією України.
Бюджетним кодексом України визначається роль ДКСУ в процесі виконання бюджетів.
УДКС у своїй діяльності керуються Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України наказами Державної казначейської служби України, дорученнями Голови Державної казначейської служби України, актами, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами Головного управління Казначейської служби України у Волинській області.
2. Аналіз виконання Державного бюджету України за попередній рік
Державний бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, протягом бюджетного періоду.
З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави.
Таблиця 2.1 Аналіз виконання дохідної частини Державного бюджету України за 2010-2011 рр.(млрд.грн)
Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією2010р.2011р.Абсолютне відхиленняВідносне відхиленняРазом доходів:254,9303,848,919,1Офіційні трансферти72,5-4,5-64,2Податкові надходження 190,6256,966,334,7Податки на доходи,податки на прибуток,податки на збільшення ринкової вартості4054,314,335,7Внутрішні податки на товари та послуги137,2165,127,920,3Податок на додану вартість107,1128,421,319,8Рентна плата,збори за паливно-енергетичні ресурси19,820,815,05Інші податки та збори1,92,40,526,3Неподаткові надходження55,242,6-12,6-22,8Власні надходження бюджетних установ13,517,33,828,2Доходи від операцій з капіталом0,70,6-0,1-14,3Цільові фонди0,50,1-0,4-80
Надходження до Державного бюджету України у 2011 році становили 303,8 млрд. грн., на 48,7 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році. Проти 2010 року найбільшими темпами зростали такі надходження до державного бюджету: податок на додану вартість (збір) на 36,1 відсотка (збільшення на 45,9 млрд. грн.); рентна плата - у 1,8 раза (або на 7,3 млрд. грн.); акцизний податок - на 19,5 відсотка (або на 5,4 млрд. грн.); ввізне мито - на 22,3 відсотка (або на 1,9 млрд. гривень). Незважаючи на зниження ставки податку на прибуток підприємств з 1 квітня 2011 року з 25 до 23 відсотків, надходження від цього податку порівняно з 2010 роком зросли на 37 відсотків (або на 14,8 млрд. гривень). Завдяки зусиллям Уряду щодо покращання адміністрування податків забезпечено вищі ніж було визначено в законі про бюджет доходи загального фонду державного бюджету у 2011 році на 3,3 відсотка, або на 8,5 млрд. гривень. Протягом всього 2011 року фактичні доходи були вищими ніж індикативні показники, передбачені в розписі.
Таблиця 2.2
Аналіз видатків Державного бюджету України за 2010-2011 р.(млрд.грн)
Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією2010 р.2011 р.Абсолютне відхиленняВідносне відхиленняВидатки разом:307,7342,634,911,3Обслуговування державного боргу19,823,33,517,6Загальнодержавні функції16,116,90,84,9Охорона здоровя8,410,21,821,4Освіта24,526,21,76,9Охорона навколишнього природного середовища2,630,415,3Житлово-комунальне господарство0,210,30,0742,7Апарат Верховної Ради України8,49,20,89,5Державне Управління справами9,0913,14,0144,1Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України3,64,20,616,6Державна судова адміністрація України24,629,034,4318Верховний Суд України1,29,17,956Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ413,39.365Вищий господарський суд України0,70,3-0,4-57,1Конституційний Суд України0,40,60,250Генеральна прокуратура України0,10,120,0220
За функціональною класифікацією статей видатків у 2011 році проти 2010 року спостерігалися наступні тенденції:
внаслідок великого боргового навантаження, накопиченого за попередні роки, видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу у 2011 році проти 2010 року зросли у 1,6 рази до 23,1 млрд. грн.;
без врахування видатків на обслуговування державного боргу видатки на загальнодержавні функції за 2011 рік зменшились проти 2010 року за зведеним бюджетом на 9,1 відсотка до 25925,7 млн. грн., у тому числі за державним бюджетом - на 12,0 відсотка до 16862,2 млн. грн.
збільшилися видатки на оборону за державним бюджетом на 16,7 відсотка до 13241,1 млн. грн., у тому числі за загальним фондом державного бюджету
на 28 відсотків до 11861,9 млн. гривень;
зросли видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу за зведеним бюджетом на 13,2 відсотка до 32637,7 млн. грн., у тому числі за державним бюджетом - на 13,5 відсотка до 32415,3 млн. гривень;
видатки на економічну діяльність у 3,7 та у 4,8 рази відповідно; на дослідження та розробки у галузях економіки - на 15,3 відсотка за зведеним та державним бюджетом відповідно;
. Організація виконання дохідної частини Державного бюджету України
Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечують такі органи:
) Державна податкова служба України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.
) Фінансові управління обласних, міських, державних адміністрацій і фінансові відділи виконавчих органів перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.
)Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.
Підставою для виконання державного і місцевих бюджетів є розпис доходів і видатків. Розпис доходів і видатків Державного бюджету України складає Міністерство фінансів України відповідно до показників затвердженого бюджету у місячний термін після його прийняття. Розписи доходів і видатків республіканського бюджету АРК складає Міністерство фінансів АРК; обласних і міських (міста Київ і Севастополь) бюджетів - фінансові управління обласних і міських державних адміністрацій; районних, сільських, селищних, міських - фінансові відділи відповідних виконавчих органів. Бюджетний розпис складають на рік із розбивкою на місяці. Забезпечення збалансування бюджету протягом року і кожного місяця досягається рівномірним розподілом видатків та встановленням відповідних термінів надходження доходів.
Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти.
Таблиця 3.1
Аналіз виконання дохідної частини бюджету за 2010-2011рр.
Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією2010 р.2011 р.Абсолютне відхиленняВідносне відхиленняДоходи разом:254,9З03,848,919,2Офіційні трансферти72,5-4,5-64,2Податкові надходження190,6256,966,334,7Податок на доходи фізичних осіб5,86,70,915,5Податок на прибуток підприємств40,0347,57,218,6Збори та спеціальне використання лісових ресурсів3,91,8-2,1-53,8Плата за користування надрами1,61,2-0,4-25Внутрішні податки на товари та послуги137,2165,127,920,3Податок на додану вартість107,1128,421,319,8Акцизний збір із вироблених в Україні товарів25,330,75,421,3Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції8,812,43,640,9Ввізне мио8,210,2224,3Вивізне мито0,32,11,860Неподаткові надходження55,242,6-12,6-22,8
Складання бюджетного розпису потребує певних навичок та високої відповідальності працівників фінансових органів. Чим краще складений розпис, тим чіткіше організовано виконання бюджету.
Розпис доходів і видатків складають відповідно до порядкових номерів надходжень та видатків бюджету. Порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету зазначені в бюджетній класифікації.
Помісячний розподіл міжбюджетних трансфертів за кодами
бюджетів за відповідними місцевими бюджетами до затвердженого
розпису державного бюджету надається Державним казначейством
України (на паперових та електронних носіях) Міністерству фінансів
Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних
(Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій".
Податкові надходження - це передбачені законами України загальнодержавні податки та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.
Неподаткові надходження це адміністративні збори, надходження від штрафів та штрафних санкцій; інші неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ - плата за дітей в дитсадках, рентні платежі, від приватизації державного майна, державне мито та інше.
Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:
1)доходи від власності та підприємницької діяльності;
2)адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та
побічного продажу;
)надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
Доходи від операцій з капіталом - це надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, від реалізації державних запасів держави, від операцій з дорогоцінними металами та камінням, тощо. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:
надходження від продажу основного капіталу;
надходження від реалізації державних запасів товарів;
надходження від продажу землі та нематеріальних активів;
податки на фінансові операції та операції з капіталом
Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Бюджетним кодексом України передбачається використання видів трансфертів:
а) міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання - передача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету;
б) міжбюджетний трансферт у формі субвенції - передача грошових коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенції можуть мати таке цільове спрямування:
здійснення програм соціального захисту;
компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, які встановлені державою;
виконання інвестиційних проектів;
в) міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть поступати:
від органів державного управління;
від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;
з іншої частини бюджету.
Видатки бюджету класифікуються за трьома ознаками:
. Функціональна класифікація видатків бюджету (за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки) (КФКВ);
. Економічна класифікація видатків бюджету (за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки) (КЕКВ);
.Відомча класифікація видатків (за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів) (КВКВ);
Мета виконання видаткової частини бюджету - це фінансування заходів, затверджених в бюджеті протягом бюджетного року.
Фінансування із бюджету - це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства.
Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.
Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який здійснює виконання даного бюджету. Банки здійснюють перерахування бюджетних коштів тільки на основі їхніх розпоряджень. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.
Відомо два методи бюджетного фінансування. Перший - відкриття кредитів - базується на принципі авансування видатків на кредитній основі.
Відкриття кредитів не означає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам коштів. Це дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах встановлених видатковим розписом (спеціальний документ) асигнувань.
Сутність другого методу, а саме перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів, полягає у тому, що фінансовий орган здійснює перерахування бюджетних коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів тільки за наявності їх на даному рахунку в даний момент.
Рис.4.1 Документооборот при фінансуванні з Державного бюджету за відомчою структурою
Перерахування коштів та оплата витрат органами Державного казначейства провадяться за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Наявність цих двох документів є обов'язковою умовою для перерахування коштів або оплати витрат.
Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають до Державного казначейства на паперових та електронних носіях дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території.
Територіальні управління Державного казначейства звіряють отримані від Державного казначейства України дані з базою даних щодо фактично зареєстрованих установ та організацій.
Про зміни у територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Державне казначейство України. Державне казначейство України доводить зміни до відповідних управлінь, а управління Держказначейства аналогічно доводять зміни до відповідних відділень.
Перерахування коштів та оплата витрат органами Державного казначейства на відповідній території здійснюється на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків бюджетної установи.
Для цього Міністерство фінансів України доводить Державному казначейству України річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Державне казначейство України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси доходів і видатків та плани асигнувань.
Таблиця 4.1 Аналіз видатків Державного бюджету України за 2010 2011 р.(млрд.грн)
Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією2010 р.2011 р.Абсолютне відхиленняВідносне відхиленняВидатки разом:307,7342,634,911,3Обслуговування державного боргу19,823,33,517,6Загальнодержавні функції16,116,90,84,9Охорона здоровя8,410,21,821,4Освіта24,526,21,76,9Охорона навколишнього природного середовища2,630,415,3Житлово-комунальне господарство0,210,30,0742,7Вищі органи державного управління,органи місцевої влади та місцевого самоврядування,фінансова та зовнішньополітична діяльнісь11,812,60,86,7Соціальний захист та соціальне забезпечення(без урахування видатків на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій)4345,82,86.5Соціальний захист пенсіонерів35,940,64,713,09Видатки на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій16,917,80,917,1Громадський порядок,безпека та судова влада27,532,44,917,8
Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них.
У тижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України рішення про місцевий бюджет місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування - документи, які містять затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл. Показники лімітної довідки доводяться до розпорядників бюджетних коштів для уточнення проектів кошторисів.
Лімітування витрат є обмеженням витрачання коштів, передбачених окремими статтями бюджетної класифікації; в останню чергу лімітуються статті захищених видатків, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Мінфіну та місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
Головний розпорядник передає казначейству за місяць до початку бюджетного року документи про розміщення мережі бюджетних установ і організацій, яким виділятимуться кошти.
Витрачання бюджетних коштів здійснюється шляхом списання коштів з реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого бюджетного асигнування. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства.
Бюджетні розрахунки, як правило, здійснюються в безготівковій формі. За потреби розрахунків готівкою розпорядник бюджетних коштів за 55 днів до початку кварталу подає касову заявку на отримання готівки до операційно-контрольного управління відділення Державного казначейства. Зведена касова заявка передається до установи банку не пізніше як за 45 днів до початку кварталу. Готівка видається за грошовим чеком і довіреністю розпорядника бюджетних коштів. Разом з грошовим чеком касир подає до банку платіжне доручення на перерахування сум податку на доходи фізичних осіб і внесків до цільових фондів.
грудня Державне казначейство закриває всі рахунки (в окремих випадках протягом 5 днів після закінчення бюджетного року). Усі невитрачені кошти переходять як залишки на наступний бюджетний період.
Через установи банків сплачуються платежі до державного бюджету платниками податків, у яких останні обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національного банку України на рахунки, повязаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік. Окремі видатки розпорядників коштів, яких відкриті в установах банків, подають Державному казначейству зведені кошториси, відповідно до яких Державне казначейство здійснює контроль за відповідністю вказаних сум у зазначених документах сумам, зазначеним у розписі видатків бюджету. Державне казначейство відповідно до затверджених у межах планових показників пропозицій відкриває асигнування на здійснення видатків та інформує відповідних розпорядників про відкриті асигнування у загальновстановленому порядку. На підставі отриманої інформації розпорядники формують та подають Державному казначейству розподіл відкритих асигнувань на паперових та електронних носіях. Державне казначейство відповідно до розпорядження перераховує бюджетні кошти з відповідних рахунків, відкритих у ДКУ на відповідні рахунки, відкриті в установах банків.
. Взаємовідносини Державного і місцевих бюджетів України
Міжбюджетні взаємовідносини - це форма взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України.
Головною функцією органів місцевого самоврядування є створення передумов, які забезпечують необхідні соціальні умови життєдіяльності населення, що проживає на даній території. Держава ж повинна так будувати свою бюджетну систему, щоб це дозволяло справедливо розподілити доходи бюджету між адміністративно-територіальними одиницями державного устрою України та особами, що проживають на цих територіях.
В Україні серед економістів ведеться робота щодо чіткого розмежування видів бюджетних трансфертів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів дає можливість дати наступні визначення:
бюджетна дотація - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому при недостатній кількості у нього власних доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету). Дотація не має цільового призначення.
бюджетна субвенція (вид субсидії) - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну ціль і на основі пайової участі у фінансуванні.
Аналізуючи міжбюджетні відносини,можна зробити висновки щодо обсягу трансфертів у них. Як показали результати проведеного аналізу, планові показники надання з державного бюджету міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам не виконано. У 2010 р. з державного бюджету передано дотацій та субвенцій у сумі 77 млрд. 766,2 млн. грн., або 95,6 відс. планових річних обсягів (81 млрд. 324,9 млн. грн.) Місцевими бюджетами недоотримано субвенцій на загальну суму понад 3,5 млрд. грн., що негативно вплинуло на виконання покладених на органи місцевого самоврядування повноважень.
При цьому, діючий механізм надання окремих субвенцій (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів, субвенція на придбання витратних матеріалів та медичного обладнання для закладів охорони здоров'я та інші) не забезпечував обґрунтоване визначення потреби в коштах та своєчасне їх перерахування, а відтак до державного бюджету повернуті невикористані місцевими бюджетами субвенції у сумі 0,4 млрд. грн.
Виконання місцевих бюджетів у 2010 р. відбувалося за умов збільшення їх залежності від ресурсів державного бюджету, про що свідчить суттєве зростання абсолютних обсягів та питомої ваги міжбюджетних трансфертів у загальній сумі доходів місцевих бюджетів.
Загальний обсяг наданих із державного бюджету трансфертів місцевим бюджетам збільшився порівняно з 2009 р. на 15 млрд. 460,7 млн. грн., або на 25,1 відс., а питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів досягла 49,1 відс., або зросла на 2,4 відс. пункти (рис. 1), що суперечить вимогам схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 308-р Концепції реформування місцевих бюджетів, основним завданням якої визначено підвищення рівня самодостатності місцевих бюджетів.
Перерахування бюджетних трансфертів здійснюється на основі платіжних доручень. Проходження документів здійснюється аналогічно проходженню документів при перерахуванні бюджетних коштів на видатки.
У процесі виконання бюджету в окремих ланках місцевих бюджетів може утворюватися касовий розрив. Він може бути плановим, коли об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і одержання доходів, а також при запланованому дефіциті, і позаплановим - внаслідок невиконання плану з надходження доходів і допущення перефінансування за окремими видами видатків.
Для покриття касових розривів у місцевих бюджетах призначені, насамперед, кошти оборотної касової готівки, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет. У тих випадках, коли коштів оборотної касової готівки не досить, даний бюджет може одержати позичку від вищестоящого бюджету.
Позички, які надає один бюджет іншому, називають бюджетними. Вони безпроцентні, мають суто цільовий характер - призначені для покриття тимчасових касових розривів.
Бюджетні позички може надати тільки вищестоящий бюджет нижчестоящому, безпосередньо пов'язаному з ним. Так сільські й селищні бюджети одержують позички з районного бюджету, районні - з обласного, обласні - з Державного бюджету.
Первинними документами, якими оформляють надання й погашення бюджетних позичок, є платіжні доручення.
Для одержання позички виконком (держадміністрація) місцевої Ради народних депутатів звертається з клопотанням до вищестоящого виконкому або до Кабінету Міністрів України (держави), а у відповідних випадках до фінансового органу, який має вправо видавати позички. Повний перелік документів, що надаються з метою отримання бюджетної позички, наступний:
. Лист-заявка виконавчого органу місцевої влади, де обґрунтовуються необхідність надання позички та умови її повернення.
. Розрахунок обсягу бюджетної позички у зв'язку з тимчасовим касовим розривом бюджету адміністративно-територіальної одиниці.
. Довідка про виконання показників бюджету адміністративно-територіальної одиниці за звітний період поточного року.
. Дані про динаміку бюджетної заборгованості за попередні 12 місяців та заборгованості за неповернутими бюджетними позичками починаючи з моменту її виникнення.
. Стан заборгованості підприємств зі сплати податків і зборів до бюджету за основними дохідними джерелами та дані щодо втрат бюджету.
. Заходи щодо додаткової мобілізації доходів бюджету та економії у видатках.
. Стан взаєморозрахунків з Державним бюджетом України за період, що передує наданню позички.
Документообіг платіжних доручень, повязаний із наданням позичок. Вищестоящий фінансовий орган виписує платіжне доручення про надання позички в чотирьох примірниках і подає його в установу банку, яка обслуговує цей фінансовий орган.
Установа банку виконує перерахування коштів із даного бюджету на рахунок бюджету, який одержує позичку, і як підставу для цього перерахування залишає у себе перший примірник платіжного доручення. Другий примірник повертається до фінансового органу і є первинним документом для обліку позичок наданих. Третій і четвертий примірники надсилають в установу банку, яка обслуговує нижчестоящий фінансовий орган. Ця установа банку зараховує позичку на рахунок бюджету, який її одержує, і залишає у себе третій примірник як підставу для зарахування. Четвертий примірник направляють у фінансовий орган, що здійснює виконання бюджету, який одержує позичку. Він є повідомленням про одержання позички і є первинним документом для її обліку.
Якщо рахунки бюджетів, що надають і одержують позичку, перебувають в одній установі банку, наприклад, у разі надання позички з районного бюджету сільському, то платіжне доручення виписують у трьох примірниках: перший залишається в банку, другий повертається до вищестоящого органу, а третій передають нижчестоящому фінансовому органу або сільській (селищній) Раді народних депутатів.
Документообіг платіжних доручень, пов'язаний із погашенням позичок, аналогічний документообігу у разі надання позичок, тільки здійснюється в зворотному порядку - від фінансового органу або сільської (селищної) Ради, що здійснює виконання бюджетів, які одержують позички.
У процесі виконання бюджету після його затвердження можуть виникати певні ситуації, які змінюють розподіл доходів і видатків між окремими бюджетами. В результаті цього в одних бюджетів утворюється нестача доходів, а в інших на таку ж суму їх надлишок. Для відновлення збалансованості цих бюджетів між ними необхідно провести відповідні взаємні розрахунки.
Причини, що викликають порушення збалансованості бюджетів протягом бюджетного року, в результаті чого виникає необхідність взаємних розрахунків, такі:
) зміна після затвердження бюджету законодавства, яке регламентує розподіл доходів і видатків між бюджетами;
) зміна адміністративно-територіального поділу;
) передавання з одного бюджету до іншого фінансування певних заходів (наприклад, капітальних вкладень);
Характер заборгованості, а отже і взаємних розрахунків залежить від того, у кого змінюється відомча підпорядкованість - у підприємства чи організації, що діють на комерційних засадах, що пов'язане з перерозподілом доходів, які надходять від них, чи у бюджетних установ, що веде до передачі їх фінансування з одного бюджету в інший. У першому випадку надлишок доходів виникає в зв'язку із збільшенням надходжень доходів, у другому - в результаті скорочення видатків.
Проведення взаємних розрахунків ґрунтується на таких правилах:
. Розрахунки проводять тільки між вищестоящими і нижчестоящими, безпосередньо пов'язаними в ієрархічній структурі, бюджетами. Наприклад, між державним і обласним бюджетами, між обласним і районними і т. ін. Не можуть проводитися розрахунки між бюджетами, не пов'язаними безпосередньо в бюджетній системі (між державним, наприклад, і районними бюджетами).
. На взаємні розрахунки відносять усю річну заплановану суму доходів або видатків, незалежно від того, яка сума коштів надійшла чи скільки їх витрачено до моменту виникнення розрахунків. При цьому одержану суму доходів або здійснені видатки передають іншому бюджету. Такий порядок дає змогу протягом бюджетного року віднести відповідні доходи чи видатки тільки на один бюджет, що створює порівнянність даних, використовуваних у звітності і в процесі бюджетного планування.
. Розрахунки за взаємними вимогами мають бути завершені до 31грудня поточного року, коли закінчується бюджетний рік.
Взаємні розрахунки враховуються одночасно в двох фінансових органах, які виконують бюджети, пов'язані взаємним перерозподілом доходів і видатків.
Підставою для оформлення взаємних розрахунків є відповідні рішення органів державної влади і державного управління про зміну відомчої підпорядкованості підприємств, організацій і установ чи інші рішення, в результаті яких виникає необхідність у взаємних розрахунках. Документом, у якому відображають всі необхідні для проведення розрахунків, є «Повідомлення про взаємні розрахунки» за формою №11. У ньому зазначають загальну суму, яку відносять на взаємні розрахунки; бюджет, який одержує кошти по взаємних розрахунках; бюджет, який передає кошти; підставу. Сума взаєморозрахунків записується по кварталах.
Перерахування коштів на погашення заборгованості здійснюють за допомогою платіжних доручень, у яких зазначають призначення цих перерахувань.
Подальший документообіг пов'язаний з перерахуванням коштів на погашення заборгованості. Платіжні доручення виписує в чотирьох примірниках бухгалтерія того фінансового органу, у якого виникає заборгованість при виконанні бюджету. Платіжні доручення направляють в установу банку, яка обслуговує даний фінансовий орган. Перший примірник платіжного доручення залишається в даній установі банку як підстава для перерахування коштів. Другий - повертають у фінансовий орган з позначкою про виконання доручення. Решту примірників направляють в установу банку, яка обслуговує той фінансовий орган, з яким ведуться розрахунки; третій - залишається в банку як підстава для зарахування грошових коштів на рахунок бюджету; четвертий - передають у фінансовий орган як повідомлення про надходження коштів на погашення заборгованості по взаємних розрахунках.
. Облік виконання Державного бюджету в органах казначейства
Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформації про стан активів та зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На підставі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність.
Головний бухгалтер у своїй роботі керується цим положенням, нормативними актами Державного казначейства України, іншими законодавчими та нормативними актами України, що регламентують бюджетний процес в Україні.
дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;
контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій з виконання бюджетів, які здійснюються органами Державного казначейства;
складання і подання внутрішнім та зовнішнім користувачам звітності у встановлені терміни.
Головний бухгалтер (його заступник) мають право вимагати від підвідомчих органів забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і контролю, подання необхідних документів щодо оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття і витрачання бюджетних коштів, а від будь-якого органу Державного казначейства - надання пояснень, а при необхідності безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані дані викликають сумнів.
Головний бухгалтер (його заступник) проводять організаційні заходи щодо впровадження в підвідомчих органах казначейства та структурних підрозділах визначеної політики бухгалтерського обліку та звітності.
На головного бухгалтера, який виконує організаційні, контрольні функції, не можуть покладатися обов'язки керівника органу за тимчасової його відсутності, а також обов'язки щодо безпосереднього виконання бухгалтерських операцій.
Головний бухгалтер безпосередньо бере участь у формуванні служби бухгалтерського обліку.
У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. Виводяться підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Про правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків свідчить рівність дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового операційного дня. Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером.
Перевірка тотожності даних аналітичних рахунків і рахунків синтетичного обліку здійснюється в обов'язковому порядку не рідше одного разу на місяць.
Звірка проводиться за балансовими та позабалансовими рахунками перевірочної відомості з даними відповідних рахунків оборотно-сальдового балансу.
За операціями в іноземній валюті облік здійснюється у грошовій одиниці України за діючим на день здійснення курсом НБУ. Записи здійснюються одночасно і у валюті розрахунків і платежів (за кожною валютою окремо). У аналітичному обліку операції в іноземній валюті ведуться у подвійній оцінці: в іноземній валюті за її номіналом та в гривневому еквіваленті за діючим курсом НБУ.
Усі бухгалтерські документи до передачі в архів проходять належну перевірку й опрацювання за такими етапами: оформлення первинних документів; підготовка звітів матеріально відповідальних та посадових осіб і передача їх до бухгалтерії; приймання звітів; перевірка звітів за формою і по суті; арифметична перевірка; підготовка документів для синтетичних і аналітичних записів; рознесення сум господарських операцій в регістрах синтетичного й аналітичного обліку; узагальнення даних поточного синтетичного й аналітичного обліку; записи в Головну книгу; складання оборотного балансу; складання сальдового балансу та інших форм бухгалтерської звітності.
На етапі фіксації господарських операцій причетні до цього особи повинні дотримуватись засадних вимог до первинних документів: відповідність документа стандарту; правильність його заповнення; юридична обов'язковість, що забезпечується наявністю необхідних підписів.
Рознесення сум господарських операцій здійснюється в такій послідовності: спочатку розносять рахунки синтетичного, а потім - аналітичного обліку. Про тотожність сум синтетичного й аналітичного обліку свідчать результати узагальнення даних поточного обліку. Перевірені підсумкові дані поточного обліку потім використовують для наступних записів в узагальнюючі регістри та складання бухгалтерської звітності.
Складання бухгалтерської звітності є завершальним етапом використання первинних документів: це процес узагальнення даних поточного обліку і надання користувачам інформації для прийняття рішень. Після цього бухгалтерські документи передаються в архів підприємства. Строки зберігання документів встановлено Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.
На основі поточного обліку на початок кожного місяця складають баланс про виконання бюджету. Він складається з активу, який показує фінансові ресурси бюджету на певну дату, їх склад та розміщення, і пасиву, де відображаються джерела утворення ресурсів бюджету.
В активі балансу відображають дебетові залишки по активних рахунках 1 «Ресурси бюджету» і 6 «Видатки» класів рахунків та по активно-пасивних рахунках 3 «Кошти в розрахунках» класу рахунків, дебетові обороти по активно-пасивних рахунках 2 «Боргові зобов'язання» класу рахунків. В активі також відображають залишок по дебету рахунку 411 «По виконанню загального фонду бюджету в поточному році (4 клас рахунків «Результат»).
У пасиві балансу відображають кредитові залишки по пасивних рахунках 5 «Доходи» класу рахунків, по активно-пасивних рахунках 3 «Кошти в розрахунках» класу рахунків, кредитові обороти по активно-пасивних рахунках 2 «Боргові зобов'язання» класу рахунків. У пасиві також відображають залишки по кредиту рахунка 41 «Результати виконання бюджету» (4 клас рахунків «Результат»),
Баланс фінансового органу (центрального апарату Державного казначейства, територіальних органів казначейства, фінансових управлінь і відділів) про виконання бюджету дає узагальнену інформацію про стан активів і пасивів бюджету за звітний період.
Наприкінці бюджетного року рахунки, пов'язані з обліком виконання бюджету у фінансових органах, закривають, визначають .результати виконання бюджету й складають заключний баланс.
Річне заключення рахунків має кілька етапів.
На першому етапі проводять велику підготовчу роботу - мають бути перевірені всі первинні документи й записи по них в облікових реєстрах на предмет повноти й правильності відображення в останніх операцій, пов'язаних з виконанням бюджету.
На другому етапі перевіряють обороти й виводять залишки за рахунками другого та третього порядку, після чого складають баланс.
За рахунками І класу рахунків визначають залишки ресурсів бюджету на кінець року. Залишки є перехідними.
За рахунками II класу рахунків підраховують боргові зобов'язання на кінець бюджетного року.
За рахунками III класу рахунків залишків не повинно бути. Взаємні розрахунки між бюджетами закінчуються до кінця бюджетного року. Якщо встановлено наявність заборгованості за взаємними розрахунками, то вона має бути погашена. Якщо такої можливості немає, то відповідні суми, які необхідно передати або одержати, відображають у балансі.
На рахунках 51, 52, 53, 54, 55 і 56 V класу рахунків «Доходи» та 61, 62, 63 і 64 VI класу рахунків «Видатки» підраховують доходи і видатки бюджету з початку бюджетного року.
Після проведення цієї роботи за окремими рахунками починається третій, заключний етап - здійснюється списання касових доходів і видатків на результати виконання бюджету.
Для обліку результатів виконання бюджету призначений активно-пасивний рахунок 41 «Результати виконання бюджету». В кредиті відображають списання касових доходів, а за дебетом - списання касових видатків. Кредитове сальдо показує перевищення доходів над видатками, дебетове - перевищення видатків над доходами.
Рахунок 41 має наступні рахунки третього порядку:
«Результат виконання загального фонду бюджету в поточному році»;
«Результат виконання спеціального фонду бюджету в поточному році»;
«Залишок невикористаних коштів бюджетних установ, що направляються на видатки у наступному бюджетному році»;
«Залишок невикористаних коштів спеціальних цільових фондів Державного бюджету, що направляються на видатки в наступному бюджетному році».
У зазначеному класі деталізація коду рахунку III порядку не передбачається.
7. Звітність про виконання Державного бюджету України
Органи Державного казначейства готують звітність про виконання Державного бюджету України.Вона буває місячною,квартальною,річною.
. Місячна звітність. Місячний звіт складається з двох частин:
Доходи.
Видатки.
Звіт по доходах складається в розрізі наступних груп, або складових: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти, державні цільові фонди. Звіт складається відповідно до кодів бюджетної класифікації на підставі аналітичного обліку доходів (ф. № 5ф). Проставляється сума Виконано з початку року.
Звіт по видатках Державного бюджету органи Державного казначейства складають на підставі:
аналітичного обліку фінансування Головного розпорядника коштів,
який ведеться в книзі 3-ф;
звітів Головного розпорядника коштів;
даних установ банку про залишки коштів Державного бюджету на рахунках розпорядника коштів та органів Державного казначейства.
У формі вказані коди бюджетної класифікації (3 знаки - відомча; 4 - економічна; 6 - функціональна); найменування видатків; залишок бюджетних коштів на початок року; надійшло коштів за звітний період; касові видатки; залишок бюджетних коштів на кінець звітного періоду.
Зведені місячні звіти про виконання Державного бюджету управління Державного казначейства в АРК., областях, містах подають центральному апарату Державного казначейства засобами телекомунікаційного звязку в термін до 12 числа місяця, наступного за звітним. Звіти складаються в тис. грн. за наростаючим підсумком з початку року.
Місячні звіти підписують керівник і головний бухгалтер відповідного органу казначейства.
.Квартальна звітність органів казначейства про виконання Державного бюджету складається із наступних документів:
Ф. № 1 Баланс виконання Державного бюджету;
Ф. № 2 Звіт про виконання Державного бюджету;
Ф. № 4 Звіт про депозитні суми;
Ф. № 7 Звіт про заборгованість бюджетних установ.
Квартальні звіти підписують керівник і головний бухгалтер відповідного органу казначейства.
Термін подання: до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом (для територіальних управлінь казначейства). В межах визначеного терміну територіальні управління казначейства самостійно встановлюють строки подання квартальних звітів відділенням Державного казначейства таким чином, щоб забезпечити своєчасне їх подання до Державного казначейства України.
. Річна звітність органів казначейства про виконання Державного бюджету. До форм річної звітності розпорядників коштів відносять форми №№ 1, 2, і 7 квартальної звітності і до них додається ф. № 3 Звіт про рух грошових коштів. Дані про залишки коштів на початок та кінець року повинні відповідати аналогічним даним форми № 1.
Річний звіт підписують керівник і головний бухгалтер відповідного органу казначейства.
Структура, періодичність та терміни подання звітності про виконання бюджетів визначаються Державним казначейством відповідно до вимог, встановлених для подання звітності в статтях 58-61 Бюджетного кодексу.
Звіти про виконання бюджетів складають територіальні органи Державного казначейства за правилами та формами, встановленими Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.
Відділення Державного казначейства узагальнюють дану бюджетними установами звітність та формують зведену фінансову та статистичну звітність про виконання державного бюджету. Сформовану зведену звітність відділення Державного казначейства подають до управління Державного казначейства у відповідній області.Управління Державного казначейства на основі отриманих звітів формують свою звітність і подають її безпосередньо до Державного казначейства України. Державне казначейство України узагальнює отриману інформацію, аналізує її, у разі необхідності вносить пропозиції про зміни та доповнення до існуючих форм, розробляє нові форми звітності і передає її користувачам.
Основними користувачами інформації є: Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата України, Верховна Рада України, податкові органи, Державний комітет статистики України, українські та міжнародні фінансові організації.
Терміни подання фінансової звітності установлюється органами, до яких ці звіти подаються, у межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" зі змінами та доповненнями.
Фінансові звіти складаються наприкінці кожного звітного періоду, який можна назвати обліковим періодом. Отже, протягом кожного звітного періоду збирається та обробляється економічна інформація про операції, що здійснюються всіма учасниками бюджетного процесу.
Відповідно до статті 59 Бюджетного кодексу місячна звітність про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України на пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених статей державного бюджету України, інформація про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України надається Державною казначейською службою України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну заборгованість надається на пізніше 15 числа другого місяця наступного за звітним.
Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України, згідно зі статтею 60 Кодексу, надається Державною казначейською службою України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.
Річний звіт про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством Міністерству фінансів України до 25 березня наступного року.
До звіту про виконання Державного бюджету України додаються пояснення щодо відхилень від затвердженого Закону про Державний бюджет України як за доходами, так і за видатками.
Державне казначейство України готує необхідні матеріали та пояснення щодо відхилень звітних показників за доходами і видатками державного бюджету та стану розрахунків Державного бюджету України з бюджетами адміністративно-територіальних одиниць на підставі даних, які повинні надати начальники управлінь Міністерства фінансів, і до 5 квітня наступного за звітним року подає їх Управлінню державного бюджету та бюджетної політики Міністерства фінансів.
Стаття 61 Кодексу передбачає подання річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.
Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України.
Верховна Рада України розглядає звіт про виконання закону про Державний бюджет України у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України.
Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання закону про Державний бюджет України представляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може заслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо використання ними бюджетних коштів.
Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджет України виступають Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Голова Рахункової палати.
За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
Фінансові звіти про виконання місцевого бюджету відповідно до пункту 4 статті 80 Бюджетного кодексу подаються до Верховної Ради АРК та відповідної ради Радою міністрів АРК, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою у двомісячний термін після завершення відповідного бюджетного періоду.
Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Верховної Ради АРК (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету АРК) чи комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.
Відповідно до вимог щодо подання звітності про виконання Державного бюджету України, встановлених у статтях 58-61 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України складає і подає звіти Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України. Звітність про виконання Державного бюджету є:оперативною, місячною, квартальною та річною.
Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів даним казначейського обліку.
казначейство бюджет орган
Список використаних джерел
1.Бюджетний кодекс України від 1 січня 2011 року N 4731-VI - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17>.
.Конституція України від 28.06.1998 р.
.Положення про Управління Державної казначейської служби в Ратнівському районі Волинської області від 21.11.2011 № 108.
.Положення про відділ звітності та бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджетів Управління Державної казначейської служби у Ратнівському районі Волинської області затвердженого начальником Управління Державної казначейської служби у Ратнівському районі Волинської області від 01.02.2012 року.
.Положення про відділ бюджетних надходжень, видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів затвердженого начальником управління Державного казначейства у Ратнівському районі від 01.02.2012 року.
.Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів затверджено наказом Міністерства фінансів України 24.01.2012 № 44
.Посадова інструкція головного казначея відділу звітності та бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджетів УДКС затверджено начальником УДКС у Ратнівському районі Волинської
.Указ Президента України Про Положення про Державну казначейську службу України із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1078/2011 ( 1078/2011 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1078/2011/ed20111212> ) від 29.11.2011
.Александров В.Т., Ворона О.І., Германчук П.К. та ін. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі / В.Т. Александров, О.І. Ворона, П.К. Германчук. - К.: НВП «АВТ», 2004. - 593с.
.Блощинська Ю.А. Казначейська система касового виконання Державного бюджету України та напрями її вдосконалення Ю.А. Блощинська Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2008. № 7. - С. 127 - 132.
.Габа І. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: переваги та недоліки / І. Габа // Все про бухгалтерський облік. - 2010. - №9. - С. 20-22.
.Маслова А. О. Управління фінансовими ресурсами в системі казначейства А. О. Маслова // Держава та регіони: Сер. Економіка та підприємництво. - 2010.− № 1. - С. 143-155.
.Юрій С.І., Стоян В.І., Данилевич О.С. Казначейська система: Підручник / С.І Юрій, В.І. Соян, О.С. Данилевич. - 2-ге вид. змін. і доп. - Тернопіль. - Карт - бланш, 2006. - 818с.