Монополія: ринкова влада, соціально-економічні наслідки

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Эктеория
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    525 Кб
  • Опубликовано:
    2013-08-07
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Монополія: ринкова влада, соціально-економічні наслідки

Міністерство освіти і науки України

Національний Транспортний Університет

Факультет економіки,менеджменту і права

Кафедра економіки






Курсова робота

з дисципліни : «Мікроекономіка»

на тему:

«Монополія: ринкова влада, соціально-економічні наслідки»


Виконала

Студентка групи ТМ2-3

Тищенко І.В.

№ 31193

Науковий керівник:

Заплітна Т.В.




Київ 2012

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи монополії та її роль в ринковій економіці

.1 Економічна сутність, причини та мікроекономічна модель монополії

.2 Соціально-економічні наслідки монополії та ринкова влада

Розділ 2. Аналіз стану економічних показників монополії

.1 Аналіз ціноутворення в умовах монополії

.2 Аналіз пропозиції монополії

Розділ 3. Порівняння економічних наслідків монополії

.1 Наслідки впливу монополії на соціально-економічне середовище

.2 Переваги та недоліки монополії у порівнянні з ринком досконалої конкуренції

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Економічний розвиток будь-якої країни пов'язаний з виникненням, існуванням і трансформацією монополій. Оскільки будь-яка монополія є загрозливою з погляду виникнення застійних явищ у суспільно-економічному житті, то у більшості країн світу діє законодавство, яке запобігає утворенню монополій або регулює їх діяльність. Дієвість і ефективність такого законодавства значною мірою залежить від того, наскільки при його розробленні осмислювалось саме поняття монополії та відслідковувалися причини виникнення стану монополії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми,спирається на виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на, здавалося б, усталене розуміння змісту поняття «монополія», існуючі на сьогодні трактування суті цього терміну суттєво відрізняються. Словник іншомовних слів визначає монополію (наголошуючи на грецькому походженні складових: monos - один і роlео - продаю) як виключне право на володіння будь-чим або здійснення якихось заходів [16, 446-447]. З правом пов'язується трактування монополії й групою авторів фінансового словника, де монополізм визначається як тип економічних відносин, який забезпечує будь-кому з учасників цих відносин (особі чи групі осіб, підприємству, галузі, державі) виключне право виробництва або реалізації певних видів продукції, товарів, послуг.

Очевидно, що ототожнення монополії лише з певним виключним правом суттєво обмежує зміст цього поняття, оскільки надання якогось виключного права - це причина монополії (чи одна з причин), а не її сутність. На нашу думку, більш обґрунтованими є ті трактування монополії, в яких наголошується на тому, що монополія - це коли на певному ринку функціонує лише один виробник чи постачальник певної продукції. З огляду на сказане, заслуговує на увагу визначення поняття монополії в «Універсальному словнику-енциклопедії» (УСЕ), де зазначено, що монополія - це структура ринку, на якому виступає лише один постачальник певних товарів і послуг [7, 206].

Метою дослідження є визначення теоретичних положень та розробка методико-практичних рекомендацій щодо діяльності монополій. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

· дослідити причини виникнення та існування монополії у виробництві;

· оцінити монопольну владу та її наслідки;

· оцінити соціально-економічні наслідки монополії.

Об'єктом дослідження є процес діяльності монополій :ринкової влади,соціально-економічні наслідки.

Предмет дослідження - теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення діяльності монополій.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОНОПОЛІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

.1 Економічна сутність, причини та мікроекономічна модель монополії

Монополія - це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування са­мого ринку - конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні пере­пони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважа­лося панівне становище на ринку. [2,332-335].

Взагалі монопольного становища бажають досягти кожен підприємець чи підприємство. Це дозволило б їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Шляхом концентрації у своїх руках переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі нав’язувати іншим суб’єктам ринко­вих відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми.

Існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.[5,234-235].

Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі полягають особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності.

З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний гос­подарський суб’єкт і між ними немає конкуренції.

Таким чином, адміністративна монополія, що виникає в неринковому середовищі, має набагато більше монопольної влади, аніж економічна, про яку буде вестися далі.

Економічна монополія є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму найбільше торкаються в економічній літературі. Про неї головним чином буде вестися мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Ці причини пов’язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій промисловості. [10, 179]

Причини виникнення та існування монополій

З одного боку, причина існування природної монополії нібито є законодавчою, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з точки зору суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер. Інша справа, що доцільність законодавчого надання прав природної монополії обґрунтовується саме тим, що в іншому випадку належної концентрації виробництва не відбудеться і, відповідно, не буде умов для виникнення економічного ефекту.

Очевидно, що незважаючи на існування цілої множини можливих варіантів подолання конкретної монопольної ситуації, які характеризуються поєднанням витрат часу та коштів, завжди існуватиме оптимальний варіант. Узагальнення фактичних матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що власне витрати часу та коштів на подолання монопольної ситуації за цим оптимальним варіантом і будуть ідентифікувати відповідну конкретну монопольну ситуацію.[12, 193-194].

Модель монополії

Модель монополії, як і моделі досконалої та монополістичної конкуренції, також заснована на ряді припущень:

. Відсутність досконалих замінників. Підприємство-монополіст може випускати однорідну (як при досконалої конкуренції) або диференційовану (як при монополістичної конкуренції) продукцію, але в будь-якому випадку ця продукція не має досконалих (з точки зору покупців) замінників (субститутів). Однак монополіст, хоч він і є єдиним продавцем певного одиничного товару, все ж повинен враховувати існування більш-менш близьких, хоча і недосконалих, замінників свого товару, вироблених іншими підприємствами.

. Бар'єри входу на ринок в галузь дуже високі. Монополія може існувати тільки тому, що вхід на ринок для інших фірм є невигідним або неможливим. Якщо іншим фірмам вдасться увійти в галузь, монополія зникне. (Адже монополія на увазі присутність на ринку лише одного продавця). Тому наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою і виникнення, і існування монополії. Вхідні бар'єри при монополії численні і різноманітні:

.наявність у підприємства-монополіста патентів на продукцію чи застосовувану при її виготовленні технологію;

.існування урядових ліцензій, квот чи високих зборів на імпорт товарів;

.контроль монополістом джерел надходження необхідної сировини чи інших спеціалізованих ресурсів;

.наявність істотної економії від масштабу, що допускає присутність на ринку лише одного постачальника, що одержує позитивну прибуток;

.високі транспортні витрати, що сприяють формуванню ізольованих місцевих ринків і т.п.

Крім того, і саме підприємство-монополіст може проводити таку цінову політику, яка робить вхід на ринок малопривабливим для потенційних конкурентів. Наприклад, монополіст може занижувати ринкові ціни, а потенційні конкуренти не зможуть дотримуватися такого ж рівня цін і не розоритися при цьому.

. Одному продавцю протистоїть велика кількість покупців. Якщо на даному ринку єдиному продавцю протистоїть і єдиний покупець, то такий ринок називають двосторонньою монополією.

. Досконала інформованість. І покупці, і єдиний постачальник володіють досконалим знанням про ціни, фізичних характеристиках благ та інших параметрах ринку. Допущення досконалої інформованості має для монополіста чи не більше значення, ніж для абсолютно-або монополістично конкурентної фірми. Справа в тому, що конкуренти, через їх кількості, надають мале або незначний вплив на ціну, а досконалий конкурент - і зовсім ніякого, для нього ринкова ціна - це даність. Щоб максимізувати при даній ринковій ціні прибуток, скоєного конкуренту достатньо лише знати свою функцію витрат. Інша справа підприємство-монополіст, крива попиту на продукцію якого є в той же час і кривої попиту галузі. Отже, маніпулюючи з метою максимізації прибутку обсягом випуску або рівнем ціни, монополіст повинен знати криву попиту на свою продукцію, тобто всі можливі співвідношення між цінами і обсягами. Більш того, в деяких ситуаціях, наприклад, при здійсненні монополістом цінової дискримінації (яку ми розглянемо пізніше), йому також потрібно знати і функції попиту окремих споживачів або сегментів ринку. [6,78-80].

Отже, в ситуації монополії на ринку існує тільки один продавець певних благ. У цих благ немає близьких замінників, в галузі монополіста існують якісь бар'єри, сильно ускладнюють або зовсім не дозволяють вхід в галузь нових фірм. Така ринкова структура називається чистою (абсолютної) монополією.

Чиста монополія - ситуація, при якій на ринку (у галузі) присутній єдиний виробник благ, які не мають близьких замінників, при цьому фірма огороджена від можливих конкурентів високими вхідними бар'єрами у галузь.

Слід зазначити, що чиста монополія на практиці зустрічається вкрай рідко - адже більшість реальних ринків займає місце десь між двома полярними типами економічних структур: монополією і досконалою конкуренцією. Однак для того, щоб аналізувати реальні ринки, нам необхідно перш розібратися - як веде себе фірма в двох крайніх випадках: при дуже великому числі конкурентів (досконалої конкуренції) і при повній їх відсутності (монополії).

Природна монополія - галузь, в якій виробництво товарів або надання послуг зосереджується в одній фірмі в силу об'єктивних (природних або технічних) причин, причому це вигідно суспільству. |

Природні монополії можуть бути двох видів:

) Природні монополії. Поява таких монополій відбувається через бар'єрів для конкуренції, встановлених самою природою. Наприклад, монополістом може стати фірма, геологи якої виявили родовище унікальних корисних копалин. У разі якщо вона при цьому набуває земельну ділянку, де розташоване родовище, ніхто інший вже не зможе ним скористатися. Закон захищає права власності, навіть якщо вони ведуть до створення монополії. Однак регулює втручання держави навіть за цих умов не виключено.

) Техніко-економічні монополії. Це умовна назва для монополій, виникнення яких обумовлено або технічними, або економічними причинами, пов'язаними з проявами ефекту масштабу. Наприклад, практично неможливо створення в місті двох мереж водопостачання, підведення газу та електроенергії в будинку. Тобто технічно це реально здійснити, але нераціонально з технічної та економічної точок зору. [4, 200-205].

Рівновага в короткому періоді

Розглянемо поведінку фірми-монополіста в короткому періоді. Для цього поговоримо спочатку про попит на продукцію монополіста і про його граничному доході (MR). В умовах досконалої конкуренції ціна на продукцію фірми ніяк не залежала від обсягу випуску цієї фірми, а, отже, з точки зору фірми крива попиту являла собою горизонтальну лінію, паралельну осі абсцис. Більш того, ця лінія попиту була також лінією і середнього, і граничного доходу фірми. Ціна для фірми виступала як задана ринком величина, а випуск кожної наступної одиниці продукції збільшував загальну виручку рівно на ту ж величину, що і випуск попередньої одиниці, тобто на величину, рівну ціні продукції (MR = P). Саме ця обставина призводило до того, що максимальний прибуток фірма отримувала при такому обсязі виробництва, коли величина граничних витрат дорівнювала ціні продукції (MR = Р). У довгостроковому періоді за досконалої конкуренції ефективним вважалося виробництво при мінімумі середніх загальних витрат.

Для монополіста в якості лінії попиту постає лінія ринкового попиту на даний товар, що має, як зазвичай, негативний нахил. Монополіст, таким чином, повинен враховувати той факт, що будь-яке збільшення випуску неминуче приводить до зниження ціни, а зменшення випуску, навпаки, дозволяє підвищити ціну. Іншими словами, встановлюючи той чи інший обсяг продажів, монополіст встановлює одночасно і ціну товару.

Монополіст отримує найкращі умови для роботи з найвищої можливої прибутком.

Домагаючись цього, монополіст, як правило:

Встановлює ціну вище, ніж в умовах конкурентного ринку.

Виробляє менший випуск, ніж конкурентна фірма.

Яким чином монополіст визначає для себе оптимальний рівень цін?

Для фірми-монополіста характерно:

Зниження величини граничного доходу (MR) при зниженні цін і зростанні обсягів продажів.

Положення лінії граничного доходу нижче лінії попиту, тобто при одному і тому ж обсязі продажів предельний дохід виявляється в розрахунку на одну одиницю товару нижча, ніж ціна, яку при цьому обсязі продажів отримує фірма (P> MR).

Крива середнього доходу (AR) збігається з лінією попиту, тому що доходом монополіста на одиницю випуску буде ціна, яку за цю одиницю заплатять споживачі.

Нарощування обсягів випуску актуально для фірми монополіста до тих пір, поки величина граничного доходу не стане рівною нулю.

Максимум сукупної виручки (TR) фірми досягається при такому обсязі випуску, яка відповідає нульовому граничному доходу. [15,356-358].

Взаємозв'язок граничного доходу, середнього доходу, лінії попиту на продукцію і сукупної виручки фірми-монополіста можна відобразити на графіку 1:

Графік 1


Таким чином, при збільшенні обсягу продажів монополіст отримує від кожної нової проданої одиниці все меншу додаткову виручку. У якийсь момент чергове збільшення обсягу продажу ще на одну одиницю товару вже не дає додаткової виручки, а потім граничний дохід стає негативним.

Співвідношення виручки монополіста і кривою його загальних витрат можна проілюструвати на графіку2:

Графік 2


Оскільки граничні витрати (МС) завжди більше нуля, монополіст, максимізує прибуток (МС = MR), завжди буде виробляти такий обсяг випуску, який буде відповідати позитивному розмірі граничного доходу (MR> 0). Однак рівність граничного Доходу граничним витратам не дає уявлення про прибуток монополіста. Подивіться уважно на наступні графіки 3:

Графік 3

В усіх трьох випадках монополіст випускає продукцію за умови рівності граничних витрат граничному доходу, але в одному випадку (рисунок 1) він отримує прибуток, в іншому (малюнок 2) - лише покриває свої витрати, а в третьому (рисунок 3) і зовсім терпить збитки .

Монополіст буде переносити збитки тільки в короткостроковому періоді. Як тільки (в довгостроковому періоді) його втрати стануть постійними, він піде з галузі.

При збитках у короткостроковому періоді (Р <АТС):

Монополіст буде зазнавати збитків і не піде з ринку, поки покриваються його середні змінні витрати (Р> AVC);

Монополіст піде з ринку і припинить виробництво продукції, якщо середні змінні витрати не покриваються (Р <AVC).

При збитках у довгостроковому періоді (Р <LATC) фірма піде з ринку.

Прибуток монополіста дорівнює добутку різниці ціни і середніх витрат на обсяг випуску продукції:

=(P-ATC) * Q

монополія конкуренція ціноутворення

Довгострокова рівновага монополіста

Фірма-монополіст може в короткому періоді як насолоджуватися економічної прибутком, так і зазнавати збитків (в залежності від умов попиту і витрат). Розглянемо тепер, як йде справа в тривалому періоді.

Як ви вже знаєте, в умовах досконалої конкуренції в тривалому періоді може змінюватися не тільки масштаб виробництва на діючих фірмах, але і сама кількість фірм, що функціонують в галузі. Спільна дія цих процесів неминуче призведе до того, що кожна фірма вибирає для себе такий обсяг виробництва, який забезпечує мінімально можливий за даних умов рівень довгострокових середніх витрат. Таким чином, устремління всіх фірм галузі до максимального прибутку зводиться, в кінцевому рахунку, всього лише до боротьби за виживання, де саме більше, ніж може задовольнятися фірма в тривалому періоді - нульова економічного прибуток. Це наслідок свободи входу в галузь і виходу з неї. Прибуток у цьому випадку відіграє лише роль короткострокового сигналу до входу в галузь нових фірм (а збиток - до виходу з галузі).

З абсолютно іншою ситуацією ми стикаємося в умовах монополізованого ринку. Адже фірма тут сама і є галузь, вхід в яку для інших фірм закритий за допомогою тих чи інших вхідних бар'єрів. Це не означає, звичайно, що монополія не може вводити в дію нові заводи. Але заводи ці будуть просто підрозділами фірми-монополіста, а не самостійними суб'єктами ринку, службовцями своїм власним інтересам (витяг максимального прибутку), як у випадку конкурентного ринку. Фірма-монополіст, звичайно, може (і обов'язково буде) змінювати масштаб свого виробництва в тривалому періоді з тим, щоб добитися максимально можливої величини прибутку. При цьому ніщо не заважає монополісту встановлювати такий обсяг випуску, щоб і в тривалому періоді отримувати позитивну економічну прибуток, якщо тільки характер попиту і витрат такий, що отримання цього прибутку в принципі можливо.

Монополіст досягає максимального прибутку при такому обсязі випуску, при якому гранична виручка дорівнює довгостроковим граничним витратам. Який же розмір виробництва і обсяг випуску обере монополіст для досягнення цієї мети? Обсяг випуску буде характеризуватися проекцією точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу. А розміри виробництва - рівнем середніх витрат. Відповідно, якщо середні витрати фірми надто великі в довгостроковому періоді і забезпечують їй збиток, вона постає перед вибором: зменшувати розміри виробництва або йти з галузі.

Покупцеві ж на монополізованому ринку в будь-якому випадку доводиться платити за товар ціну, що перевищує як величину мінімально можливих середніх витрат, з якими міг би бути зроблений товар, так і величину фактичних середніх витрат виробництва товару, дозволяючи тим самим виробнику отримувати позитивну економічну прибуток.[7,225-229]

.2 Соціально-економічні наслідки монополії та ринкова влада

Соціально-економічні наслідки монополії

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат:

) за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни;

) монополія не досягає виробничної ефективності, оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди ;

) монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для оптимального обсягу випуску P> MC.

Припустимо, що крива ринкового попиту на продукцію є однаковою як для конкурентної галузі, так і для монополії; витрати виробництва для монополії ті ж самі, що і для конкурентної галузі. Порівняємо стани їх довгострокової рівноваги (рис. 9.8).

Якби попит на дану продукцію забезпечувала конкурентна галузь, то в стані рівноваги попит дорівнював би пропонуванню, тобто виконувалось рівняння: . Рівновага досягається в точці з параметрами рівноваги , . В той же час крива ринкового попиту є одночасно кривою граничної цінності для споживача , а крива пропонування - галузевою кривою граничних витрат виробника .

Рівняння рівноваги в довгостроковому періоді для кожної конкурентної фірми відображає потрійну рівність, отже, фірми використовують ресурси ефективно і виробляють на рівні мінімальних витрат.

Крива попиту відображає граничну цінність товару для споживачів , тобто суму, яку вони готові заплатити за товар, а рівність означає, що точці перетину кривої попиту і кривої граничних витрат (пропонування) відповідає суспільно ефективний обсяг випуску, тобто ресурси розподілені ефективно. [1,470-472].

Якщо конкурентна галузь монополізується, то рівновага фірми - монополіста відповідає точці , монопольна ціна - , а обсяг - . Порівнявши параметри рівноваги конкурентної галузі і монополії за одного й того ж попиту, переконуємось, що за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його виробництва менші, ніж за умов досконалої конкуренції, отже, монополія веде до суспільних втрат. Оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди , монополія не досягає виробничної ефективності,а оскільки , не досягається ефективність розподілу ресурсів.

Якби монополія перетворилася на конкурентну галузь, то суспільство виграло б від розширення виробництва до рівня конкурентної рівноваги. Величину цього виграшу або суспільних втрат від монопольної влади ми можемо визначити, порівнюючи величини споживчого та виробничого надлишків, які виникають, коли товар продається в умовах конкурентної рівноваги, з величинами цих надлишків за умов монопольної рівноваги.

В умовах конкурентного ринку надлишок споживача максимальний. Він вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринкової ціни , кривою попиту і віссю ординат. В умовах монополії через зростання ціни споживачі втрачають частину надлишку в сумі, заданій прямокутником (рис. 9.8). Крім того, монополія обмежує рівень виробництва. Через це частина споживачів, які могли б купити цю продукцію за конкурентною ціною, але не можуть купити за монопольною, втрачають надлишок в сумі, заданій трикутником . Отже, сумарна втрата споживачів від монополії дорівнює сумі площ.

Водночас виробники в умовах конкурентного ринку мають надлишок, що вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринкової ціни , кривою граничних витрат і віссю ординат. Якщо виробник - монополіст, він захоплює частину надлишку споживача, що відповідає прямокутнику , продаючи товар за вищою ціною, але втрачає частину надлишку виробника, що відповідає трикутнику , який він міг би одержати, якби продавав стільки ж, як конкурентна галузь за конкурентною ціною. Отже, сумарна різниця для монополіста становить .Загалом чиста втрата надлишку для суспільства становить суму площ трикутників і . Величина, задана трикутниками є безповоротними втратами суспільства, що виникають внаслідок монопольної влади. Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією. [8, 456-458].

Монопольна влада та її наслідки

Монополія являє собою виключне право, що надається державі, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої-небудь діяльності. В той же час монополія - це концентрація виробництва, об’єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів. Отже, монополія - шкода чи благо?

Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. У промисловості трапляється, що якась фірма завдяки ефективній технології, своїм патентам, своїм фірмовим маркам, лозунгам здійснює значний контроль над цінами. Свої “монопольні прибутки” така фірма вміщує у дослідження та рекламу, і вона завжди виявляється здатною йти нога в ногу зі своїми суперниками та навіть випереджати їх.

Крім того, монополія, використовуючи фактор масового виробництва, сприяє економії на витратах факторів виробництва, забезпечує споживачів дешевими та якісними товарами. Доведено, що подвоєння обсягів виробництва зменшує витрати на одиницю продукції на 20%.

Отже, монополії, реалізуючи переваги крупного виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва й обігу.

Та, на жаль, позитивні риси є не єдиними рисами монополій. Перелік їхніх “гріхів” є значно довшим. І перший серед них - практика встановлення монопольних цін. Монополії встановлюють надто високі ціни порівняно з цінами, що утворюються на основі суспільних граничних витрат. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденції до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності.

Доведено, що монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку. Недаремно Поль Самуельсон, зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: “це економічне та соціальне зло”.[18, 321-324].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ МОНОПОЛІЇ

2.1 Аналіз ціноутворення в умовах монополії

Особливості ціноутворення монополії

У розглянутих моделях максимізації прибутку монополією свідомо виключений такий важливий елемент економічний реальності, як підприємництво. На практиці будь-яка фірма, що одержує чистий економічний прибуток, приверне увагу конкурентів.

На практиці найчастіше використовуються такі стратегії ціноутворення на довгостроковому тимчасовому інтервалі:

. лімітуюче ціноутворення;

. цінова дискримінація.

В умовах відкритої монополії застосовується дві стратегії ціноутворення:

збільшення ціни до рівня, що забезпечує одержання короткострокового максимального прибутку й одержання чистого економічного прибутку доти, поки ціни знову не впадуть. У випадку удачі, до моменту повного зникнення чистого економічного прибутку дослідницький відділ запропонує який-небудь новий вид продукції, що знову дозволить фірмі мати тимчасовий монопольний прибуток. Нерідко надія навіть на короткостроковий монопольний прибуток стає могутнім двигуном інноваційного прогресу.

встановлення меншої ціни. У цьому випадку прибуток буде помірний , проте ринок стане менш привабливим для потенційних конкурентів. Така стратегія називається лімітуючим ціноутворенням - обмеження короткострокового прибутку з метою утруднення входу в галузь можливих конкурентів. І найбільш приваблива для монополістів, що мають переваги перед можливими конкурентами в сфері витрат. Володіючи такою перевагою у витратах, фірма-лідер може одержати чистий економічний прибуток при невисокій ціні, що практично виключає небезпеку появи нових фірм у галузі.

Найбільш сприятливі умови для проведення цінової дискримінації маються в сфері послуг, оскільки вони, як правило, не можуть перепродуватися (наприклад, медичні послуги: якщо вам зробили операцію по видаленню апендициту, ви не зможете перепродати неї своєму другові по більш високій ціні).

Для того, щоб фірма-монополіст змогла здійснити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати двом умовам:

. Можливість встановлення цін для окремих груп покупців відповідно до еластичності попиту: покупцям, попит яких має високу нееластичність, буде запропонована висока ціна, а тим, чий попит еластичний - більш низька.

. Відсутність можливості перепродажу купленої продукції

Блага не можуть бути перепродані покупцями або продавцями одного ринку покупцям або продавцям іншого ринку, тому що при вільному пересуванні благ з одного ринку на іншій утвориться єдина ціна і виключається можливість цінової дискримінації. [9, 115-118].

Види цінової дискримінації

. Цінова дискримінація І ступеня(навмисна цінова дискримінація)

Виникає в тому випадку коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна ціні його попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. Виходячи з цього, цінову дискримінацію першого степеня нерідко називають «досконалою».

Цінова дискримінація першого ступеня представлена на (Рис.1)

Рис. 1. Досконала цінова дискримінація

Оптимальний випуск монополії знаходиться в точці E1. При перетині кривих MC и MR він складає Q2 при ціні P2.

Площа P2 AL - надлишок споживача.

Площа СP2 LE2 - надлишок продавця. Монополіст присвоює весь надлишок споживача, котрий при об'ємі Q2 при досконалої конкуренції був би присвоєний покупцем.

Досконала цінова дискримінація неможлива в реальних умовах, так як монополіст не має інформації про функції попиту всіх можливих покупців свого блага. Наближений варіант існує в том разі, коли блага випускаються під замовлення конкретних споживачів.

. Цінова дискримінація другого ступенямає місце тоді коли ціни на блага однакові для всіх покупців, однак різняться в залежності від об'єму покупок.

При цьому різновиди цінової дискримінації блага групуються в визначені партії, на кожну з яких встановлюються визначені ціни. На практиці цей вид цінової дискримінації проводиться в формі знижок і надбавок на ціни благ. Цінову дискримінацію другого ступеня ілюструє Рис 2.

Рис. 2. Цінова дискримінація другого ступеня.

.2 Аналіз пропозиції монополії

Рішення монополіста щодо обсягу виробництва[17,59-62].

Рис.1 Графік максимізації прибутку при рівності
граничного доходу граничним витратам

Яка кількість товару повинен виробляти монополіст? Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна досягти такого обсягу продукції, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам. У цьому - вирішення проблеми і для монополіста.

На рис.1 крива ринкового попиту D є кривої середнього доходу монополіста.

Ціна одиниці продукції, яку отримає монополіст, є функцією обсягу виробництва. Тут також показані крива граничного доходу МR і криві середніх та граничних витрат - АС і МС. Граничний дохід і граничні витрати збігаються при випуску обсягу Q *. За допомогою кривої попиту ми можемо визначити ціну Р *, яка відповідає даному кількості продукції Q*.

Як ми можемо перевірити, що Q * - обсяг виробництва, що максимізує прибуток? Припустимо, монополіст виробляє меншу кількість продукції - Q1 і відповідно отримує більш високу ціну Р1. Як показує рис.1, в такому випадку граничний дохід монополіста перевищує граничні витрати, і якщо б він виробляв більшу кількість продукції, ніж Q1, він отримав би додатковий прибуток (МR - МС), тобто збільшив би свою сукупний прибуток. Фактично монополіст може збільшувати обсяг виробництва, підвищуючи свою сукупний прибуток аж до обсягу виробництва Q*, При якому додаткова прибуток, одержуваний від випуску ще однієї одиниці продукції, дорівнює нулю. Тому меншу кількість продукції Q1 не максимізує прибуток, хоча і дозволяє монополісту встановити більш високу ціну. При обсязі виробництва Q1 замість Q * сукупна прибуток монополіста буде менше на величину, рівну заштрихованої площі між кривою МR і кривий МС, між Q1 і Q *. На рис.1 більший обсяг виробництва Q2 також не є максимизирующим прибуток. При даному обсязі граничні витрати перевищують граничний дохід, і якщо б монополіст виробляв меншу кількість, ніж Q2, він збільшив би сукупний прибуток (на МС - МR). Монополіст міг би збільшити прибуток ще більше, скорочуючи обсяг виробництва до Q *.

Збільшення прибутку за рахунок зниження обсягу виробництва Q * замість Q2 дано площею нижче кривої МС і вище кривої МR, між Q * і Q

. Ми також можемо показати алгебраїчно, що обсяг виробництва Q * максимізує прибуток. Прибуток дорівнює різниці між доходом і витратами, які являють собою функцію від Q:

(Q) = TR(Q) - TC(Q).

У міру того як Q зростає, починаючи з нуля, прибуток буде зростати до тих пір, поки не досягне максимуму, а потім стане знижуватися.Таким чином,обсяг виробництва Q максимізує прибуток в тому випадку, коли прирощення прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює нулю (тобто Dp / DQ = 0). Тоді


Але DTR / DQ є граничним доходом, а DC / DQ - граничними витратами, і тому умовою максимізації прибутку є

MR - MC = 0 або MR = MC.

Вплив податку

Податок на обсяг виробництва також впливає на монополіста інакше, ніж на галузь з конкуруючими виробниками. Введення податку на одиницю продукції в галузі з конкуруючими виробниками призводить до збільшення ринкової ціни на величину, яка дещо менше податку, і що тягар податку несуть як виробники, так і споживачі. При монополії, однак, ціна може зростати на величину, що перевищує розмір податку.

Рис.3 Графік зміни витрат виробництва при введенні податку на обсяг виробництва монополістичної фірми

Проаналізувати вплив податку на монополіста нескладно. Припустимо,кожна одиниця продукції обкладається певним податкому yt дол,так що монополіст повинен платити уряду t дол за кожну продану одиницю продукції. Отже, граничні (і середні) витрати фірми зросли на величину податку t. Якщо початкові витрати фірми становили МС, її рішення по оптимальному обсягом виробництва тепер виглядає так:

МК=МС+t

На графіку ми зміщуємо криву граничних витрат вгору на величину t і виявляємо нову точку перетину з кривою граничного доходу (рис.3). Тут Q0 і Р0 - відповідно обсяг виробництва і ціна до оподаткування податком, а Q1 і Р1 - обсяг випуску і ціна після введення податку.Зсув кривої граничних витрат вгору призводить до зменшення обсягу виробництва та підвищенню ціни. Іноді ціна зростає на величину менше податку,але далеко не завжди (на рис.3 ціна піднялася вище розмірів податку). Це булоб неможливо на конкурентному ринку, але може статися на монопольному ринку,так як в останньому випадку відношення ціни до граничних витрат залежить від еластичності попиту. Припустимо, наприклад, що монополіст стикається зі попитом з постійною еластичністю -2. Тоді відповідно до рівняння (2) цінабуде дорівнює подвійним граничним витратам. При податок t граничні витрати збільшуються до МС+t і ціна зростає до 2(МС+t)=2МС+2t,тобто зростає на подвоєну величину податку. [13, 221-224].

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ МОНОПОЛІЇ

.1 Наслідки впливу монополії на соціально-економічне середовище

Соціально-економічні наслідки монополізму.

Деякі обставини можуть свідчити на користь монополій (ефект масштабу, можливість застосування досягнень НТП, переваги на світовому ринку тощо), але все одно переважають аргументи проти (відсутність конкуренції не сприяє зниженню цін, неефективно розподіляються ресурси, зростають адміністративні витрати тощо).

Оскільки розвиток досконалої конкуренції об’єктивно приводить до виникнення недосконалої конкуренції (в тому числі, монополій), тобто до свого заперечення, уряд повинен підтримати конкуренцію, що є основою економічної демократії (а через неї і політичної). Уряди промислово розвинутих країн усвідомили це ще наприкінці ХІХ ст. Першою країною, де було створене антимонопольне законодавство, були США. Антитрестівське законодавство (antitrust laws) - це збірка законів, що спрямовані проти створення у фірм (трестів) монопольної влади, що небезпечна для суспільства.

Перший закон (закон Шермана) був прийнятий ще в 1890 р. й розповсюджувався лише на сферу торгівлі й комерційної діяльності. Його недоліки були усунуті в подальших законах (1914, 1936, 1950 рр. тощо).Антитрестівське законодавство США значно вплинуло на розвиток антимонопольного законодавства в інших країнах. З початком ринкових перетворень в Україні відповідний закон був прийнятий і в нашій країні. Хоча українські монополії мають зовсім інше походження (в командній економіці вони створювалися штучно, для зручності керування центром), становлення ринкової економіки передбачає формування конкурентного середовища. В 1992 р. в Україні був прийнятий закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". При цьому монопольним вважається положення на ринку, коли частка підприємця становить більше, ніж 35 % сукупного обсягу продаж на відповідного ринку.

Стратегія конкурентної боротьби

У 80 - 90-ті рр. відбулися значні зміни в економічному житті:

структурна перебудова внаслідок випереджаючого зростання сфери послуг;

значного посилення конкурентоспроможності малого бізнесу;

зміна соціально-економічного клімату підприємництва (економічні реформи, що мали за мету масову демонополізацію, приватизацію).88 Палехова В.А.

Означені зміни не могли не відбитися на характері конкуренції. Сучасний ринок заснований на своєрідному "поділі ролей" між різними формами бізнесу.

В цих умовах успіх на ринку визначається не розмірами фірми, а вірно визначеною стратегією, її відповідністю конкретним умовам.

Теорія бізнесу виділяє чотири типи чистої стратегії конкурентної боротьби й відповідні їм чотири типи фірм.

. Віоленти (силова стратегія): гігантські масштаби, наукові дослідження, великі рекламні кампанії.

. Патієнти (стратегія пристосування): вузька спеціалізація, контролюється вузький сегмент ринку.

. Комутанти (з’єднуюча стратегія): звичайний бізнес в локальному масштабі - малі підприємства там, де неефективні великі.

. Експлеренти (піонерська стратегія): створення нових, або радикальне перетворення існуючих сегментів ринку.

Таким чином, сучасна економіка потребує фірм різних типів, можливе їхнє успішне співіснування. Сьогодні легко простежити прагнення фірм до

диференціації ринкових сегментів, асиметрію засобів конкурентної боротьби. Як висновок, гинуть не слабкі фірми, а ті, що погано пристосовуються. [14, 175-176].

Сучасний стан монопольного середовища

Цільовим показником монополізованості,встановленим AMКУ, є 10-12 % ВВП [4], однак фактичне його значення сьогодні становить 40%.КУ було проведено порівняльне дослідження стану ринків товарів і послуг, вироблених в Україні в умовах «чистої» монополії, індивідуального доміну в ання, олігополії і на ринках з конкурентною структурою [4]. Виявилося,що співвідношення часток них товарів і послуг відповідає структурі економіки США у 1939 р.

Основною причиною такого монопольного стану в Україні є те, що концентрація частинимонополі зов аних товарних ринків в Україні зумовлена природними причинами та адміністративними факторами.Органами AM КУ визначено, що станом на 1 січня 2003 р. на 6951 товарному ринку моно-полістами були 4689 суб'єктів господарювання. З них 374 суб'єкти мали монопольне становище на 560 загальнодержавних ринках і 4315 - на 6391 регіональному товарному ринку [4]. Серед монополізованих регіональних ринків найбільше ринків природних монополій (централізоване водопостачання і водовідведення, теплопостачання тощо), а також ринків комунальних послуг, що не належать до сфери природних монополій (ринки з експлуатації іпоточного ремонту житлового фонду, технічно-го обслуговування та ремонту приладів облікуводи, газу, тепла, електроенергії тощо).

3.2 Переваги та недоліки монополії у порівняннї з ринком досконалої конкуренції

Ринок, його функції структура. Конкуренція як ринковий фактор. Підприємництво - особлива ринкова діяльність.

Ринок - це сфера, в якій здійснюються акти купівлі-продажу. Товарно-грошові відносини проявляються лише на ринку.

Ринок виник на зорі людського суспільства разом з первісними формами товарного обміну. В процесі його еволюційного розвитку розширюється ринкова сфера, вдосконалюються його механізми.

Ринок виконує три основні функції.

Перша. Він зв'язує продавців з покупцями через попит і пропозицію. Притому проявляється постійна тенденція до встановлення ринкової рівноваги між ними. В свою чергу, ринкова рівновага відображає внутрішню збалансованість економічної системи - виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Друга. Невід'ємною складовою ринку є конкурентне середовище, на основі якого ринок виконує свою стимулюючу функцію, чим забезпечує розвиток економічної системи в цілому.

Третя. На ринку зустрічаються економічні інтереси його суб'єктів. Ринок - це сфера, функція якої полягає в досягненні компромісу інтересів (продавців, покупців, виробників, споживачів тощо).

Одна з найістотніших особливостей ринку полягає у його здатності до саморегулювання і саморозвитку. Ця особливість реалізується через ринкові механізми, головним з яких є механізм ціноутворення. Через коливання цін встановлюється рівновага попиту і пропозиції, формується структура економіки, встановлюється співвідношення між її складовими. Здатність до саморозвитку проявляється також в удосконаленні ринкових механізмів, в їхній еволюції. Нарешті, в еволюції ринкової системи чітко проявляється тенденція переходу від вільного ринку до регульованого.

Головна особливість вільного ринку полягає в тому, що ринкові механізми саморегулювання і саморозвитку діють без втручання держави, і взагалі в умовах вільного ринку втручання держави в економіку носить обмежений характер.

Внаслідок розвитку економічної системи та її продуктивних сил виникли об'єктивні умови, за яких вільний ринок вичерпав свої можливості, що спричинило зростання економічних І соціальних втрат від стихійності, створило загрозу самому існуванню суспільству, заснованому на ринковій економіці. Виникла система в якій ринкові механізми саморегулювання і саморозвитку органічно зв'язані з державним регулюванням, що дозволило зробити дію цих механізмів більш ефективною і цілеспрямованою. (Питання про взаємовідносини держави і економіки в сучасній ринковій системі розглядатиметься в одній з наступних тем).

Сучасний регульований ринок являє собою систему, яка включає ряд ринків. Причому вся система і кожний з її ринків функціонують на основі своєї і загальноринкової інфраструктури.

Центральне місце в системі займає ринок товарів і послуг. Елементами інфраструктури цього ринку є магазини, бази, товарні біржі тощо .

Ринок робочої сили функціонує через біржі пращ, поряд з ними елементами інфраструктури цього ринку є організації для допомоги безробітним, а також установи для їх навчання і перенавчання.

Грошовий ринок і ринок кредиту функціонують через діяльність центрального і комерційних банків, страхових компаній і фінансових ланок держави. На ринку цінних паперів особливе значення має діяльність фондових бірж.

Ринок землі і нерухомості функціонує головним чином через посередницькі підприємства та іпотечні банки.

Слід відзначити, що загальними елементами ринкової інфраструктури є транспорт, зв'язок і система інформації.

Всі ринки взаємозв'язані і утворюють єдину функціонуючу систему. Але вся система замкнена на ринок товарів і послуг. Саме цей ринок безпосередньо відповідає на сукупний попит суспільства. Зміна попиту відбивається на всіх ринках, а ринкова рівновага у широкому розумінні охоплює ринкову систему в цілому, всі її складові. Істотна особливість сучасної ринкової економіки полягає в системному підході до її регулювання, який надає державному регулюванню цілеспрямований характер.

Конкуренція як ринковий фактор

Ринкові механізми (в першу чергу ціновий механізм) функ­ціонують лише в конкурентному середовищі.

Конкуренція - це боротьба між суб'єктами ринкових відносин (в першу чергу - господарськими суб'єктами). По суті - це змагання в його найбільш дійовій формі. Перемога в конкуренції тотожна успіху в господарській діяльності. Поразка ж у конкурентній боротьбі може означати не тільки втрату прибутку (доходу), але й втрату самого капіталу, внаслідок чого підприємство перестає існувати як господарський суб'єкт.

Конкурентне середовище має вирішальне значення для формування стимулів і спонукальних мотивів. Завдяки конкуренції господарські суб'єкти намагаються збільшувати пропозицію товарів, послуг, поліпшувати умови продажу, вишукувати найвигідніші сфери для інвестицій, раціонально використовувати ресурси тощо.

З другого боку, наявність конкурентного середовища дає покупцям (клієнтам) реальну можливість вибору (товарів, послуг, умов збереження заощаджень, умов одержання позик тощо).

Конкуренція - багатогранне явище. В залежності під зв'язку з ринковими механізмами ціноутворення розрізняють внутрігалузеву і міжгалузеву конкуренцію.

Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція, внаслідок якої утворюються ціни товарів (або послуг) даної галузі. Результати цієї конкуренції проявляються у відхиленнях індивідуальних витрат від суспільне необхідних. Виграють господарські суб'єкти, індивідуальні витрати яких менші порівняно з ціною, яка встановилась на ринку товарів (послуг) цієї галузі. Навпаки, суб'єкти, індивідуальні витрати яких вищі за галузеві ціни, зазнають поразки, втрачають прибуток або навіть капітал.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція за вигідне застосування капіталу. По суті це теж цінова конкуренція, оскільки ціни в різних галузях можуть давати неоднаковий прибуток (доход). Наслідком міжгалузевої конкуренції є вирівнювання норм прибутку і утворення середньої норми прибутку як найбільш типової для всіх сфер застосування капіталу.

Конкуренція відрізняється характеристиками конкурентного середовища. За цією ознакою слід відрізняти досконалу і недос­коналу конкуренцію.

Досконалою, або «чистою», конкуренцією називається така, яка здійснюється у конкурентному середовищі, що складається з великої кількості учасників, кожний з яких здійснює свою діяльність в однакових об'єктивних умовах (має однаковий доступ до ресурсів, покупців, клієнтів, інформації тощо). В умовах «чистої» конкуренції ніхто з учасників не може вплинути на ринкові ціни. По відношенню до окремих учасників «чиста» конкуренція нікому не дає переваг, водночас ні до кого з них не може бути дискримінації. По суті «чиста» конкуренція - це бажаний ідеальний стандарт конкуренції, ідеальні умови для функціонування ринкових механізмів.

Для реальних умов більш типовою є недосконала конкуренція, її істотна особливість - відсутність рівних умов для учасників конкуренції, наявність у конкурентному середовищі частини підприємств, які мають кращий доступ до ресурсів, реклами, інформації тощо. Таким чином, частина учасників конкуренції отримує додаткові шанси для перемоги в конкуренції. Наприклад, вони здатні здійснювати вирішальний вплив на продажні або закупочні ціни, на умови одержання кредитів тощо. Як правило, таке конкурентне середовище складається внаслідок монополізму в його різних формах.

Різновидом недосконалої конкуренції може бути нечесна конкуренція з кримінальним змістом, її ознаками є застосування по відношенню до конкурентів заборонених законами методів, жорстоких агресивних дій, рекету.

Слід також відзначити, що в реальних умовах ринкової еко­номіки можлива нецінова конкуренція. Як правило, це конкуренція в умовах монополізму. Монополії конкурують не за покупця (клієнта), а за вплив на державний апарат, на законодавчу і виконавчу владу з метою одержання для себе пільг і привілеїв, наприклад, щоб загальмувати доступ на ринок своїм конкурентам, або одержали незаконні субсидії тощо. Нецінова конкурен­ція так само має кримінальну сторону - підкуп представників державної влади.

Однією з постійних функцій держави в ринковій економіці є антимонопольна політика, її головна мета - підтримання конкурентного середовища, протидія недосконалій конкуренції, особливо в її кримінальних формах, боротьба проти зрощування державного апарату з монопольними структурами. [19,356].

Підприємництво - особлива ринкова діяльність

Функціонування ринку і його механізмів нерозривно зв'язано з підприємництвом. Підприємництво - це діяльність суб'єктів ринкових відносин по створенню підприємств і в зв'язку з їх функціонуванням. Внаслідок підприємницької діяльності суб'єкти ринкових відносин стають також і господарськими суб'єктами (тобто такими, що здійснюють господарську діяльність з метою одержання прибутку, або доходу).

Слід відзначити, що підприємництво як діяльність самостійних суб'єктів притаманна лише ринковій економіці. В планово-директивній системі право створювати підприємства є виключною монополією держави.

Для ринкової економіки підприємництво - це спосіб її існування. Саме через підприємницьку діяльність реалізуються всі функції ринку. Через підприємницьку діяльність ринковий попит зв'язується з пропозицією і між ними встановлюється відносна збалансованість. У підприємництві реалізуються ринкові стимули і спонукальні мотиви. Діючи в конкурентному середовищі, підприємець постійно шукає партнерів, співробітництво з якими взаємовигідне. Отже, через підприємництво ринок здійснює і таку функцію, як досягнення компромісу інтересів.

Соціально-економічною основою підприємництва є недержавна (приватна - індивідуальна і групова) власність. Причому підприємницька діяльність може бути відокремленою від власності. Власник засобів і коштів - не обов'язково підприємець. З другого боку, підприємець може не бути власником капіталу, а лише менеджером (управителем), який працює за наймом. В цьому відношенні істотні відмінності склалися між великим бізнесом і малими (середніми) підприємствами.

Для великих підприємств типовою формою підприємства є акціонерні компанії, в яких у найбільш виразній формі спостерігається відокремлення підприємницької діяльності від власно­сті. В малому і середньому бізнесі найчастіше підприємець - власник підприємства виконує функції менеджера.

Підприємницька діяльність охоплює всю ринкову економіку. При чому відповідно до характеру підприємницької діяльності можна виділити три основні сфери підприємництва.

Сферою підприємницької діяльності є, насамперед, виробни­цтво товарів і послуг. Підприємства створюються не тільки для виробництва засобів споживання, або засобів виробництва. Вони можуть створюватись і в сфері побутових послуг, у вигляді платних навчальних і оздоровчих закладів тощо.

Другою сферою підприємництва є комерційна діяльність. Це підприємства, які займаються оптовою і роздрібною торгівлею, купівлею і продажем товарів. Це також широкий діапазон підприємств. Причому деякі з них поєднують комерційну діяльність з виробничою.

Сферою підприємницької діяльності може бути також комерційне посередництво. Це, насамперед, маклерські контори, які займаються посередницькими функціями на ринку землі і нерухомості. Посередницькі підприємства можуть створюватись також на ринку послуг (наприклад, у зв'язку з організацією відпочинку, туризму тощо).

В ринковій економіці співвідношення між різними сферами підприємництва складається (як і інші співвідношення) на основі ринкових механізмів. Причому на це співвідношення впливають встановлені державою норми і правила, в першу чергу в податковій і кредитній сфері.

Зокрема, необґрунтовано високий рівень податків, як правило, приводить до відтоку капіталів з виробничої сфери і розбухання комерційного підприємництва. Але при цьому треба розуміти, що деформації в структурі підприємницької діяльності залежать не від злої волі людей, які прагнуть «легкого хліба», а від тих норм і правил, що їх встановлює держава. Розвиток підприємницької діяльності - запорука нормального функціонування ринкової економіки. В сучасних умовах державі треба не тільки створювати сприятливі економічні умови для підприємництва (особливо в податковій системі і кредитній сфері), але і здійснювати заходи, які б сприяли формуванню підприємців як особливої соціальної групи населення. Підприємцям завжди були необхідні професійні знання в сфері їх діяльності. Велике значення для успішної підприємницької діяльності мають такі людські якості, як здатність до ініціативи, до прийняття нестандартних рішень, здатність діяти в умовах неповної інформації, тобто ризикувати. Крім того, в сучасних умовах зростаюче значення має оволодіння науковими методами підприємництва - маркетингом і менеджментом.

Ринкові структури

Цінова політика суттєво впливає на результати діяльності будь-якого підприємства. Від неї значною мірою залежить успішність фірми або й виживання у довгостроковому періоді, за допомогою цін споживачі формують перше враження від продукції. Що таке цінова політика фірми? Це - комплекс заходів щодо визначення ціни, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку .

Обидва статистичних дослідження показали, наскільки великим є значення цін в економічній поведінці як фірм, так і споживачів. Це означає, що як і фактором конкуренції, цінами ще дуже рано нехтувати, навіть на високорозвинутих європейських ринках. Цінова політика фірми як засіб завоювання споживача та конкурентної боротьби буде і в майбутньому відігравати величезну роль. Тим більш цікавим є це питання для розвитку підприємницької діяльності в Україні.

Визначення цілей

При формуванні цінової політики одним з першочергових завдань підприємства є визначення і постановка цілей. Саме цілеспрямованість цінової політики відчутно дисциплінує підприємство, змушує його якомога чіткіше й оперативніше вирішувати свої далекосяжні стратегічні завдання, аби в кінцевому підсумку забезпечити собі володіння певною часткою ринку і досягти запланованого обсягу прибутку. Саме воно, підприємство, за таких умов здатне встановлювати на продукцію відповідні ціни і варіювати ними. Звичайно, відповідно до прийнятої на підприємстві цінової політики, при визначенні цілей ціноутворення необхідно враховувати низку факторів. Головними з них слід вважати:

місце та роль ціни в стратегії маркетингової діяльності підприємства;

методи розрахунку ціни;

рівень попиту та пропозиції;

особливості входження на ринок нової продукції та політика її реалізації;

особливості посередницьких і транспортних послуг;

наявність обмежень з боку держави на прибуток, ціну та свободу її змінювання.

Значне місце у даному процесі належить і факторам побічного впливу. Серед них можна виділити обсяг виробництва, особливості ринкової орієнтації підприємства, стадії життєвого циклу товару та деякі інші.

Всі існуючі цілі ринкового ціноутворення можна згрупувати у три основні напрями: орієнтовані на збут, на прибуток чи фактичне становище фірми. При цьому роль та функції ціни у кожному конкретному випадку визначаються з обов'язковим урахуванням того, довгостроковим чи короткостроковим є підхід в досягненні цілі, яку ставить перед собою фірма.

У першому випадку це зумовлено особливостями стратегії цінової політики, у другому - її цінової тактики.

Довгострокові цілі цінової політики пов'язані, звичайно, з такими показниками роботи підприємства, як прибутковість і частка завойованого ринку, де реалізується його продукція. Якщо підприємство планує використовувати ціну як стратегічну комерційну зброю, то більше уваги доведеться приділяти питанням ціноутворення на довгострокову перспективу. При використанні ж ціни лише як тактичного засобу для одержання визначених комерційних результатів на ринку цілі визначаються тільки на короткострокову перспективу.

До низки найважливіших цілей цінової політики, які зустрічаються в підприємницькій діяльності, варто віднести такі:

орієнтація на довго- або короткострокове одержання максимального прибутку;

максимальний обсяг збуту продукції;

збереження існуючого лідерства в цінах;

обмеження потенційної конкуренції;

домінування на ринку;

привернення уваги та інтересу споживачів до продукції за допомогою цін;

стимулювання продажу тих товарів, які займають слабкі позиції на ринку;

розширення попиту та прискорення його зростання;

зниження чутливості споживача до цін;

підвищення іміджу підприємства та продукції.

У процесі аналізу та обґрунтування цілей цінової політики важливим є визначення місця ціни серед засобів конкурентної боротьби в кожному секторі ринку. Це дає можливість об'єктивно осмислити процес формування ринкової ціни, враховуючи при цьому особливості діяльності підприємства в умовах конкуренції. А це, у свою чергу, дає всі підстави реально оцінити потенційні його можливості щодо ведення активної "цінової війни" з ринковими лідерами. Надалі, маючи добре розроблену цінову політику, підприємство час від часу вдається лише до підправлення ціни пропозиції з урахуванням ситуації на ринку.

У будь-якій ринковій структурі фірма повинна забезпечити такий рівень виробництва, який дозволяє їй максимізувати прибутки або мінімізувати збитки. Цей процес називається аналізом рівноваги. Проводять аналіз коротко- та довгострокової рівноваги.

Проаналізувавши фактори, що визначають структуру ринку, можна з'ясувати, яким чином фірма приймає рішення стосовно обсягів виробництва та ціноутворення з врахуванням досягнення ринкової рівноваги. [11,150-153].

Досконала конкуренція

За висловом П.Самуельсона "досконалим конкурентом є той, хто може продати все, що забажає за існуючої ринкової ціни, але не спроможний помітно впливати на неї..." [9, с.188]. Прикладом ринків такого типу є ринки зернових, цінних паперів, валют.

Більш формально досконалу конкуренцію можна визначити наступним чином. Ринок називається досконало конкурентним, якщо:

складається з багатьох продавців, що продають уніфіковану продукцію;

існує багато дрібних покупців, яким байдуже, у кого купувати продукцію;

кожна фірма має невелику питому частку ринку;

окремо взятий агент не справляє значного впливу на рівень поточних ринкових цін;

фірма приймає ринкові ціни та регулює обсяг поставок продукції;

фірми не вважають рішення конкурентів загрозою для своєї частки на ринку;

існує достатній рівень поінформованості про ціни, технології, витрати тощо (вважається, що при ідеальній конкуренції рівень поінформованості абсолютний);

економічні ресурси мають високу рухливість;

вхід на ринок та вихід з нього вільні.

На ринку з досконалою конкуренцією задача фірми полягає у максимізації прибутку або мінімізації збитків при заданій функції витрат та ціні, яка встановлюється ринком. Оскільки фірмі немає сенсу реалізовувати продукцію за ціною вищою або нижчою від рівноважної (за якої можна реалізувати будь-який бажаний обсяг), то крива попиту досконало конкурентної фірми є горизонтальною лінією, що встановлюється на рівні рівноважної ціни. Також це означає, що попит є абсолютно еластичним.

Оптимум фірми в умовах досконалої конкуренції у короткостроковому періоді досягається за умови рівності граничних витрат та граничного доходу, який одночасно дорівнює середньому доходу та ціні.

Рис.3.1. Ціна та обсяги виробництва, що максимізують прибуток конкурентної фірми

При збільшенні пропозиції та зниженні цін прибуток чи збитки залежать від того, де порівняно з кривими змінних та сукупних витрат встановлюється ціна. При встановленні ціни на рівні Р1 фірма продовжуватиме працювати для покриття всіх змінних витрат та частини постійних витрат, що дозволяє мінімізувати збитки, а за ціни Р2, яка нижча від мінімальних середніх змінних витрат фірми, фірма повинна закритися, оскільки при продовженні роботи вона втратить всі постійні витрати та частину змінних.

На рисунку 3.1 б точка А - це точка беззбитковості, а точка М -точка закриття.

Крива короткострокової пропозиції фірми збігається з її кривою граничних витрат від точки закриття фірми (точки М у нашому випадку) і вище.

Довгострокова рівновага. Для того, щоб зрозуміти процес досягнення довгострокової рівноваги, варто згадати, що модель досконалої конкуренції припускає відсутність бар'єрів, які перешкоджають входженню на ринок нових фірм чи виходу з ринку фірм, що бажають його залишити. Ті фірми, що хочуть тривалий час працювати на даному ринку, повинні так відрегулювати процес виробництва, щоб досягти максимальної довгострокової ефективності. При зниженні витрат до мінімуму ці більш ефективні фірми зможуть вижити за будь-яких умов, якщо збережеться сам ринок.

У галузі з досконалою конкуренцією фірми можуть отримувати прибуток лише певний час. У довгостроковому періоді жодна з фірм не може отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток зменшиться до нуля зі входом до галузі нових фірм. Це парадокс прибутку - економічний прибуток приводить у дію механізм перерозподілу прибутків, який врешті-решт зведе його до нуля. Проте це також означає, що збитки також є тимчасовими.

Ознаки монополістичної конкуренції можна сформулювати так:

ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;

угоди укладаються у широкому діапазоні цін;

встановлюючи ціни, продавці намагаються виділитися за неціновими ознаками;

товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших фірм;

ринок не має бар'єрів для входу та виходу.

ВИСНОВОК

Проблеми конкуренції і монополії є складовою частиною теми "Ринок".

Актуальність цих проблем в сучасному житті як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою (монополія - феномен, що зустрічається і в ринковій, і в командній економіці) вимагає їхнього більш докладного аналізу в окремій темі.

За умов відсутності окремого курсу "Теорія конкуренції" є сенс ознайомитися з особливостями сучасної стратегії конкурентної боротьби.

Отже, після всього вищесказаного можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені (Арістотель) виявили існування такого явища в суспільному житті.

Серед причин їх появи вказуються різні передумови. Деякі вважають, що це був об'єктивний процес, інші твердять, що їх було створено штучно. На сучасному етапі розвитку людства виникли 3 шляхи утворення монополістичних об'єднань: концентрація виробництва і капіталу, централізація того самого виробництва і того ж таки капіталу, та диверсифікація. Ці шляхи виникали послідовно на кожному етапі прогресивного розвитку суспільства і кожен з них мав та має свій механізм дії та застосування.

Форми монополій існують різноманітні, в даній роботі я намагалась їх описати, і загальною тенденцією розвитку різних монополістичних форм був їх шлях від найпростіших утворень (таких як картелі) до надвеликих та надмогутніх, прикладами яких можуть слугувати сучасні багатогалузеві концерни та конгломерати.

Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина з них була перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку. [16,446-447].

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників - від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув'язнення).

Протягом короткострокового періоду монополістична конкурентна фірма буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки, виробляючи продукцію, для якої граничні доходи дорівнюють граничним витратам.

Дослідивши ціноутворення в різних системах ринку, можна зробити наступні висновки:

. Положення фірми на конкурентному ринку визначається тим, що вона надто мала, щоб вплинути на стан ринку. Ринкова ціна не залежить від обсягу пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма є "ціноотримувачем" ("price taker"). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним.

. В результаті аналізу процесу максимізації прибутку окремою конкурентною фірмою ми визначили, що крива пропонування фірми співпадає з кривою її граничних витрат. Кожна точка на кривій пропонування показує мінімальну ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати кожну одиницю продукції . У той же час рівноважна ціна на ринку даної продукції дозволяє фірмі весь обсяг продати за однаковою ціною.

. Порушення хоч однієї з умов повної конкуренції веде до виникнення неповної (недосконалої) конкуренції - це сукупність типів ринкових структур, у яких не діють умови повної конкуренції. Найсуттєвіша відмінність неповністю конкурентних ринків від повністю конкурентних полягає у здатності окремих учасників неконкурентних ринків тією або іншою мірою впливати на ринкові ціни, тоді як учасники повністю конкурентного ринку є ціноодержувачами.

. Ринок, де суворо виконуються всі зазначені умови існування монополії, зветься чистою монополією. Чиста монополія - це теж ідеальна модель ринку, як і повна конкуренція.

. Конкурентний механізм не спрацьовує на монопольному ринку через наявність вхідних бар'єрів, які блокують входження у монополізовану галузь завдяки чинникам, що створюють несприятливі умови для фірм-новачків порівняно з фірмою, яка вже працює в галузі. Такими чинниками може бути абсолютна перевага у вартості продукції, економія на масштабі, необхідність великого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати або взагалі не-транспортабельність окремих товарів і послуг (це створює умови для існування місцевих монополій, чия сфера діяльності обмежується окремим регіоном), монопольне володіння всім обсягом пропозиції окремого ресурсу.

. Становище фірми - монополіста докорінно відрізняється від становища фірми в умовах ринку досконалої конкуренції. Основною відміною є можливість впливати на ринкову ціну. У той час як конкурентна фірма приймає ринкову ціну як величину об'єктивно задану, що встановлюється внаслідок взаємодії безлічі продавців і покупців, монополія сама призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної групи споживачів іншу.

. Існування різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Конкурентна фірма позбавлена ринкової влади. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впливати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціну на ринку.

. Ціноутворення за формулами граничного випуску визначає точні умови максимізації прибутку фірми-монополіста. На практиці монополісти користуються принципом ціноутворення "вартість плюс" - тобто ціна встановлюється на рівні граничної вартості МС плюс певна надбавка.

. Проте на практиці фірмі - монополісту досить важко визначити криві середнього та граничного виторгів. Тому вона користується принципом ціноутворення, який дістав назву "витрати плюс", тобто ціна встановлюється на рівні граничних витрат з деякою накидкою. Величина накидки пов'язана з еластичністю попиту споживачів продукції монополії.

. В Україні існують різні системи ринку, встановлення ціни на товар на яких здійснюється згідно основних економічних законів, але з урахуванням особливостей економічного розвитку та специфіки української економіки. [20,345-347].



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1«Економікс», автори: К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю, М видавництво Инфра-М, 2003.-470-472с.

«Основи економіки», автор: В.Д. Камаєв, М видавництво Владос, 2002 .-332-335с.

. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. - К.: Кондор 2009. -86с.

. Добрынин А.И. Тарасович Л.С. Экономическая теория. - СПб.: СПбГУЭФ, 2008.-200-205с.

. Доллан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. - СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 2009.-234-235 с.

. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. 7. Задоя А.О., Зорічний С.В., Кирієнко О.М. Основи економічної теорії. - Д., 2008.-78-80с.

. Задоя А.О., Зорічний С.В., Кирієнко О.М. Основи економічної теорії. - Д., 2011.-206с.

. Карагадова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навч. посіб. - К.: Четверта хвиля, 2009.-456-458с.

. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.-115-118 с.

. Лукінов І. Економічні трансформації наприкінці XX століття. - К.: Ін-т економіки НАН України, 2010.-179 с.

. Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. - К.: Хагор-Демос, 2009.-150-153с.

. Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т.: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 2010.-193-194с.

. Миллъ Дж.С. Основы политической экономии. - М., 2009. - 221-224с.

. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 2008.-175-176с.

. Савицкая Е.В. Курс лекций по микроэкономике. - М., 2009.- 356-358с.

. Самуэльсон П.Э. Монополистическая конкуренция - революция в теории // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экон. шк., 2010.-446-447с.

. Селигмен Б. Основы течения современной экономической мысли: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 2010.-59-62с.

. Хикс Дж.Р. Годовой обзор экономической теории: теория монополии // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экон. шк., 2009.-321-324 с.

. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции (Реориентация теории стоимости): Пер. с англ. - М.: Экономика, 2010.-351-356с.


Похожие работы на - Монополія: ринкова влада, соціально-економічні наслідки

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!