Зовнішні загрози фінансовій безпеці підприємств

Зовнішні загрози фінансовій безпеці підприємств

Зміст

Вступ

. Теоретично-правові основи аналізу фінансової безпеки підприємств

. Аналіз зовнішніх загроз для фінансової безпеки суб’єктів господарювання в Україні

. Напрями вдосконалення системи ідентифікації та запобігання зовнішнім загрозам фінансової безпеки вітчизняних підприємницьких структур

Висновки

Списки використаних джерел

Додаток А

Додаток Б

Вступ

Однією із найважливіших складових економічної безпеки є фінансова безпека, без якої практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед підприємством. Належна фінансова безпека, може гарантувати стабільне та максимально ефективне функціонування підприємства та забезпечити розвиток у майбутньому.

Актуальність теми полягає у тому, що у сучасних умовах, коли Україна здобула світове визнання та розширює кордони свого співробітництва, її економіка виявилась не готовою до тих перетворень, які вже відбулися у інших країнах світу. Суб’єкти підприємницької діяльності, державні установи, інші організації є вразливими та нестійкими до дій зовнішнього середовища. Стабілізувати економіку як країни в цілому, так і окремого підприємства, можна за допомогою підвищення рівня фінансової безпеки.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні можливих зовнішніх загроз фінансовій безпеці підприємств України.

На основі поставленої мети, завданням даної роботи є визначення теоретичних основ безпеки підприємства, ідентифікація та аналіз можливих зовнішніх загроз та пошук шляхів їх уникнення.

Проблемі зовнішніх загроз в підприємницькій діяльності присвячена велика кількість наукових праць зарубіжних та вітчизняних вчених, тому точки зору щодо їх сутності розходяться. Горячева К., зазначає, що зовнішні загрози фінансовій безпеці підприємств спричиняють не здатність фінансової системи забезпечити реалізацію фінансових інтересів підприємницьких структур та спричиняють розбалансування усієї фінансової системи [1, c. 65-66].

Л. Донець, категорію «загрози» визначає як небезпеку втрат ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів [2, c. 84].

А. Бланк, розглядає зовнішні загрози, як такі, що являє собою форму вираження суперечностей фінансових інтересів із фінансовим середовищем функціонування підприємства, що відображає реальну або потенційну можливість прояву деструктивного впливу різних факторів і умов на їхню реалізацію в процесі фінансового розвитку, і яка призводить до прямого або непрямого економічного збитку [3, c. 13].

Отже, проаналізувавши погляди вчених, під поняттям «загрози фінансовій безпеці», слід розуміти потенційні або реальні дії зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування підприємства, що виявляються в не прогнозованих умовах і спричиняють порушення стану захищеності суб'єкта підприємницької діяльності і здатні призвести до припинення його діяльності, або до значних фінансових та інших втрат.

Проблема негативного впливу зовнішніх загроз на фінансовий стан підприємства вимагає комплексного підходу до його вивчення. В зв'язку з цим виникає необхідність в науковій і практичній розробці даної проблеми, розумінні сутності понять фінансової безпеки.

1. Теоретично-правові основи аналізу фінансової безпеки підприємств

У ринкових умовах господарювання підприємство є відкритою системою, що функціонує у складному зовнішньому середовищі, яке характеризується нестабільністю та постійними змінами. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися до нових умов, потребує знання законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій економіці, врахування чинників невизначеності та нестійкості економічного середовища.

Однією з важливих складових економічної безпеки підприємств є фінансова безпека, без якої практично неможливе вирішення жодних проблем, що постають перед підприємством.

Фінансова безпека є складною багаторівневою системою, реалізація якої забезпечує захист інтересів підприємств на усіх рівнях фінансових відносин.

Єдиного визначення фінансової безпеки підприємств чітко не окреслено, зокрема виділяють такі:

з позицій ресурсно-функціонального підходу, фінансова безпека - забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання відповідних зобов'язань;

з погляду статики, фінансова безпека підприємства - такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митно-тарифної і фондової систем, які характеризуються збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову загрозу, забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи і економічне зростання;

у контексті нормативно-правового регламентування фінансова безпека передбачає створення таких умов функціонування фінансової системи підприємства, за яких, по-перше, фактично відсутня можливість спрямовувати фінансові потоки в незакріплені законодавчими нормативними актами сфери їх використання і, по-друге, до мінімуму знижена можливість зловживання фінансовими ресурсами [4, c.78-84].

Узагальнюючи вище наведені визначення, фінансова безпека підприємств - це певний рівень незалежності, стійкості та стабільності фінансової системи та її здатність забезпечувати ефективне функціонування та економічне зростання підприємств, під впливом внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих факторів.

Фінансова безпека підприємства є складним явищем і тому може розглядатись як сукупність відповідних елементів. Кудря І.В та Кириченко О.А. запропонували таку схему системи управління фінансовою безпекою підприємства (рис. 1):

Завдання фінансової безпеки на підприємстві полягають у наступному:

Забезпечувати сталий розвиток підприємства;

Забезпечувати стійкість грошових розрахунків і основних фінансово-економічних параметрів;

Нейтралізувати негативний вплив фінансових і банківських криз і навмисних дій конкурентів, тіньових структур на розвиток підприємства;

Запобігати можливим конфліктам між акціонерами, менеджерами і кредиторами з приводу розподілу, використання і контролю за грошовими потоками підприємства;

Найбільш оптимально для підприємства залучати і використовувати різні джерела фінансування;

Запобігати злочину та адміністративні правопорушення у фінансових правовідносинах [5, c. 22-28].

Дані завдання повинні вирішувати акціонери і менеджери підприємства з метою забезпечення безпечного і ефективного функціонування не тільки елементів фінансової системи підприємства, а й усіх взаємопов'язаних з нею елементів управління підприємством.

Фінансова безпека підприємства залежить від ефективності використання капіталу, реалізації належати чином управлінських функцій, якісне здійснення фінансового менеджменту, оновлення технологій та інформаційної бази. Важливими умовами та елементами у забезпеченні нормального функціонування підприємства є оцінка і управління економічними ризиками та адаптація до змін ринкової кон'юнктури.

Найважливішими факторами, що впливають на фінансову безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави. Насамперед, фінансова безпека підприємства залежить від економічної безпеки держави, регіону, адже грунтується на їхньому фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перспективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної безпеки господарюючих суб'єктів усіх рівнів дає можливість забезпечити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам [6, c. 644].

Пріоритетними цілями фінансової безпеки підприємства є наступні завдання:

забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

належний рівень правової захищеності усіх видів діяльності підприємства;

забезпечення захисту інформаційної бази, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів [6, c. 648-651].

Вище наведені цілі передбачають формування ефективної та дієвої системи організації економічної безпеки та фінансової безпеки зокрема, а реалізація таких заходів дасть змогу досягти її належного рівня.

Для компаній, розробка стратегії фінансової безпеки - частина стратегії розвитку, за допомогою якої її керівники вирішують дві найбільш важливі завдання, що становлять комерційну таємницю:

) розвиток нових або модернізація існуючих методів просування продукції та послуг на товарних і фінансових ринках, що дозволяють їй збалансувати надходження і розподіл грошових коштів з урахуванням розподілу різного роду ризиків і способів їх уникнення, пошук оптимальної структури капіталу;

) побудова фінансового менеджменту в ринковому середовищі, що характеризується високим ступенем невизначеності і можливим ризиком.

Найбільш важливий аспект у вирішенні завдання забезпечення фінансової безпеки підприємств - побудова оптимальної структури її капіталу відповідно до загальноприйнятих коефіцієнтів, планів, що дозволяє оптимізувати управління заборгованістю компанії та методи залучення додаткових грошових ресурсів на фінансовому ринку.

Отже, метою управління фінансовою безпекою підприємств є забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та ефективного використання ресурсів, забезпечення відповідного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

2. Аналіз зовнішніх загроз для фінансової безпеки суб’єктів господарювання в Україні

У процесі реалізації господарської діяльності, підприємство може зіткнутися з різноманітними загрозами, що розбалансовують його діяльність, ведуть до фінансових втрат, зміщують конкурентну позицію підприємства. Серед функціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є вирішальною складовою будь-якої економічної системи.

Загрози фінансовій безпеці підприємницької діяльності - це потенційні або реальні дії фізичних або юридичних осіб, що порушують стан захищеності суб'єкта підприємницької діяльності і здатні призвести до припинення його діяльності, або до фінансових та інших втрат [7, c. 98-102].

Якщо розглянути усі можливі ризики, в процесі здійснення підприємницької діяльності, то їх можна класифікувати так:

. За сферами виявлення:

.1. Економічний - ризик, пов'язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

.2. Політичний - ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов'язані зі зміною інвестиційної політики держави.

.3. Соціальний - ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

.4. Екологічний - ризик виникнення екологічних катастроф і різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі негативно впливають на інвестиційний проект.

.5. Інші - ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

. Відповідно до форм інвестування:

.1. Ризики реального інвестування - ризики, пов'язані з помилковим вибором місцезнаходження об'єкта будівництва, порушення графіків поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за проектами, суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари, неправильним підбором підрядчиків та з іншими факторами, що знижують ефективність інвестиційного проекту.

.2. Ризики фінансового інвестування - цю групу ризиків пов'язано з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами умов інвестування і т. п. Складовими ризиків інвестицій у фінансові інструменти є:

а) ризики втраченого зиску;

б) ризики зниження доходності, а саме: відсоткові ризики; кредитні ризики; біржові ризики; ризики втрати ліквідності; ризики банкрутства [6, c.670-776].

Особливо важливим є класифікація ризиків за джерелом походження, тут виділяють внутрішні та зовнішні загрози.

робота спеціальних служб іноземних держав щодо здобуття інформації про економічні процеси у сфері підприємництва з мстою здійснення анти конкурентних заходів;

робота служб безпеки суб'єктів підприємницької діяльності як вітчизняних так і зарубіжних, з мстою продавлення конкурентів, заволодіння ринками збуту чи майном конкурентів;

протиправна діяльність організованих злочинних формувань та окремих осіб з метою заволодіння майном суб'єктів підприємницької діяльності.

До внутрішніх загроз безпеці підприємництва слід віднести:

протиправні чи інші негативні дії персоналу суб'єкта підприємницької діяльності, що загрожують функціонуванню та розвитку підприємництва;

порушення встановленого режиму захисту інформації з обмеженим доступом для сторонніх осіб;

порушення порядку використання технічних засобів;

інші порушення правил режиму безпеки, діловодства тощо, які створюють передумови для реалізації протиправних цілей злочинних елементів чи інших зацікавлених фігурантів;

низький рівень кадрового, організаційно-правового, інформаційно-аналітичного забезпечення управління потенційними ризиками як у контексті внутрішніх, так і зовнішніх загроз.

Зовнішні загрози виникають за межами підприємств та пов'язані з кон'юнктурою ринку і середовищем в якому воно функціонує, а їх зміна може призвести до виникнення збитків. Як внутрішні, так і зовнішні загрози можуть мати суб'єктивний і об'єктивний характер. До негативних впливів суб'єктивного типу відносяться внутрішні і зовнішні впливи, в основі яких лежать усвідомлені дії (інколи бездіяльність) людей та інших суб'єктів ринку з метою завдання шкоди підприємству, а також неякісна робота його співробітників або партнерів по бізнесу. На відміну від впливів суб'єктивного характеру, негативні впливи об'єктивного плану є наслідком непередбачених обставин, що не пов'язані безпосередньо з діяльністю даного підприємства або його співробітників.

Головними зовнішніми небезпеками і загрозами, що впливають на втрату фінансової безпеки підприємств України, є такі:

Скупка акцій, боргів підприємства небажаними партнерами;

Наявність значних фінансових зобов'язань у підприємства (як великої величини позикових коштів, так і великих заборгованостей підприємству);

Недостатньо розвинений ринок капіталу та його інфраструктура;

Недостатньо розвинена правова система захисту прав інвесторів і виконання законодавства;

Криза грошової і фінансово-кредитної систем;

Нестабільність економіки;

Недосконалість механізмів формування економічної політики держави [8, c.65-67].

З метою запобіганню, вчасному виявленню та управління можливими небезпеками для підприємств, було розроблено систему порогових значень їх фінансової безпеки. Такі показники дають змогу визначити ступінь потенційної безпеки підприємства та вчасно вжити необхідних заходів для усунення можливих загроз. До них відносять:

. Фінансові коефіцієнти.

. Стан дебіторської і кредиторської заборгованості.

. Темпи зростання прибутку, реалізації продукції, активів (табл. 1) [9, c.21].

Для фінансової безпеки важливе значення мають не самі показники, а їх порогові значення. Порогові значення - це граничні величини, недотримання значень яких призводить до фінансової нестійкості, перешкоджає нормальному процесу розвитку підприємницьких структур, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій. Система показників-індикаторів, які отримали кількісне вираження, дозволяє завчасно сигналізувати про небезпеку і вживати заходів щодо її попередження. Важливо підкреслити, що найвищий ступінь безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в межах допустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не завдаючи шкоду іншим.

Отже, можна зробити висновок, що за межами значень порогових показників підприємство потрапляє під дію зовнішніх загроз та як наслідок втрачає здатність до стійкості, розвитку, конкурентоспроможності на зовнішніх і внутрішніх ринках.

При розгляді зовнішніх загроз фінансовій безпеці підприємств особливу увагу слід приділити ризикам недружніх поглинань - так званому рейдерству.

У всьому світі рейдерство розцінюють як фактор недосконалості політичних, правових структур влади в державі, її чинного законодавства, відсутності належних умов для захисту бізнесу, прав власників і рівноправної конкуренції. І те, що в Україні є таке явище, як рейдерство, ще раз підкреслює глибину системних проблем нашої держави.

Рейдери - це команда висококваліфікованих спеціалістів із захоплення фірми або із перехоплення управління за допомогою навмисне розіграного бізнес - конфлікту. Основна мета рейдерства - приборкання великого бізнесу, великих фірм, підприємств, захоплення значних площ, земельних ділянок, обладнання і нерухомості. Його слід поділяти на наймані структури, що працюють під егідою великої бізнес-структури, та на «вільних авантюристів» - незалежні команди.

Рейдерів поділяють на білих і чорних. Білі рейдери діють методом корпоративного шантажу в рамках чинного законодавства. В нашій країні вони трапляються доволі рідко і є більш характерними для країн із розвиненою економікою та високою бізнес-культурою. Початок атаки - скуповування акцій за порівняно високими цінами. Зазвичай рейдерам достатньо скупити 10-15 відсотків акцій, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з необхідним порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Найчастіше керівники не йдуть на переговори, після чого рейдери переходять до чорних дій.

Чорні рейдери використовують кримінальні методи (захоплення, підробка документів, реєстрація компаній на підставних осіб, підкуп силових структур, чиновників, суддів і судових виконавців, фізичне усунення невигідних осіб). Результати діяльності чорних рейдерів украй негативні. Вони безпосередньо зазіхають і на власність особи, і на інші її основні права, гарантовані Конституцією України. Під час захоплень чорні рейдери використовують методи скуповування акцій і боргових зобов'язань, ініціюють процедури банкрутства, протиправний доступ до реєстру акціонерів, значне заниження вартості підприємства тощо. Особливий інтерес становлять державні та приватні підприємства, що володіють нерухомістю. Для таких рейдерів характерне таке явище, як «гринмейл» - блокування та перешкоджання роботі підприємства внаслідок шантажу з боку власників дрібних пакетів акцій [10].

За оцінками експертів, сьогодні в Україні діє від 35 до 50 професіональних рейдерських груп. Спираючись на цілий комплекс засобів - психологічний натиск, шантаж, підробка документів, підкуп силових структур, - вони створюють умови для рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності за рамками закону. Під рейдерські атаки загалом в Україні вже потрапили 3,7 тисячі суб'єктів господарювання. Річний обсяг рейдерського перерозподілу власності сягає в середньому від 2 до 3 млрд. доларів США.

На сьогодні в Україні створена й діє система органів з протидії рейдерству:

Громадська організація «Антирейдерський Союз підприємців України».

Український Національний комітет міжнародної торгової палати.

Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при Кабінеті Міністрів України (Склад: представники МВС, СБУ, міністерств юстиції, економіки, фінансів, Держагентства з інвестицій і інновацій, Союзу промисловців і підприємців та Торгово-промислової палати, Держпідприємництва, Генпрокуратури, Фонду держмайна України).

Бюро протидії комерційним злочинам та рейдерству (використання рекомендацій міжнародних організацій у боротьбі з рейдерством).

Робочі групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при облдержадміністраціях.

Окрім рейдерства виділяють наступні зовнішні загрози для підприємств6 : гринмейл, кардерство (кардеринг), конкурентну розвідку.

Гринмейл. Гринмейл (greenmail) - корпоративний шантаж шляхом скуповування значного числа акцій певної компанії з пропозицією продати їх за умови, що інші компанії підписують угоду про невтручання.

Схема класичного корпоративного шантажу припускає, що структура, яка атакує, купує на фондовому ринку невеликий пакет акцій процвітаючої компанії. Потім настає черга скарг у контролюючі та правоохоронні органи, а також судових позовів із будь-якого приводу. Кінцевою метою є або отримання відступних за відмову від претензій, або продаж свого пакета акцій за завищеною ціною. В Україні цей вид атак лише розвивається.

Кардерство. Кардерство - діяльність споріднена з фальшуванням грошей, що характеризується підробленням засобів платежу.

Спеціалісти в галузі банківської безпеки вважають, що у 85 % випадків секретну інформацію викрадають самі банківські службовці, які мають до неї доступ у межах своєї службової діяльності. Решту 15 % становлять випадки, коли зв'язок між ними і затриманими кардерами встановити не вдалося.

За підрахунками фахівців, щорічні збитки у світовій економіці від "дій" кардерів наближаються до 100 млрд. дол, США і з кожним роком зростають. Більш за все страждають, звичайно, Північна Америка і Західна Європа, але Україна також несе значні втрати. Серед найбільш гучних випадків розкриття кардерів є одеське угруповання, яке займалося розкраданням грошей "Сіті-банку", і міжнародна злочинна організація "Кардерпланета. За даними МВС, члени останньої протягом 2000-2004 р. виготовили не менше 1333 підроблених кредитних карток, які потім використали у 23 країнах світу, викравши таким чином 3,6 млн. дол. США, що належали міжнародним платіжним системам "Віза", "Мастеркард" і "Америкен експрес" [11].

Конкурентна розвідка і конкурентна боротьба. Найбільший обсяг роботи для фахівця з конкурентної розвідки - це розробка заходів і планів як захоплення влади у великих акціонерних товариствах, так і навпаки, захисту від цих дій. Це головна потреба ринку, яка зумовлена тим, що сьогодні різко зросла конкуренція, відбувся поділ ринку. У країні з'являються іноземні компанії, які поводяться так само агресивно, як і українські.

Український великий бізнес також дуже широко використовує конкурентну розвідку. Конкурентна розвідка обмежується аналізом відкритої інформації. За неї не можна притягнути до відповідальності. Хоча дуже легко перейти межу дозволеного і розпочати нелегальне збирання інформації, але такі дії вже будуть розглядатися як протизаконні.

Бюро кредитних історій. Кредитне бюро - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію.

Раз на рік будь-яка фізична особа має право звернутися в бюро в будь-якому форматі - по телефону, електронній пошті тощо, що буде прописане у зовнішніх інструкціях, які бюро розповсюджує, - із запитом про передачу їй на руки її кредитної історії. Метою такого звернення є ознайомлення з нею, щоб додати чи проаналізувати наявну інформацію. Якщо така інформація є, вона робить заявку в бюро, вказуючи на пункти, які вважає неправдивими. Бюро робить так звану червону мітку на цьому звіті, яка означає, що його перевіряють, робить запити в усі банки, які подали цю інформацію, і, якщо вона справді несправедлива, частина звіту змінюється. Механізм кредитного бюро спеціально створюється як інфраструктура, що допомагає розвитку фінансового ринку, стабілізує банківську систему України.

Згідно із Законом "Про організацію формування та обігу кредитних історій", бюро кредитних історій займається виключно веденням кредитних історій і наданням послуг, пов'язаних з обробкою й аналізом інформації, що становить кредитну історію.

Кредитна історія містить таку інформацію:

паспортні дані, ідентифікаційний код, відомості про поточну трудову діяльність сімейний стан і кількість осіб, що перебувають на утриманні, інформацію про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

відомості про грошові зобов'язання суб'єкта кредитної історії;

публічну інформацію про суб'єкта кредитної історії (сукупність документованої або публічно оголошеної відкритої інформації про особу, що передбачає наявність у ній даних із державних реєстрів та інших баз даних (податкової, судової);

відомості про операції з кредитною історією (дата поновлення, перелік і дати звернень до неї суб'єкта кредитної історії тощо) [12, c. 22-28].

Відповідно до завданої шкоди діяльності підприємства, виділяють такі можливі наслідки:

несуттєві - не впливають на ринкове становище компаній;

істотні - втрата значної частини матеріальних і фінансових ресурсів;

значні - втрата конкурентних переваг, можливе банкрутство;

катастрофічні - неможливе продовження господарської діяльності, неминуче банкрутство [3, 680-683].

Отже, в процесі здійснення господарської діяльності підприємства особливо важливим є попередження та своєчасне виявлення можливих внутрішніх та зовнішніх загроз. Адже їх дія може спричинити спад у виробництві, похитнути конкурентні позиції фірми та призвести до розбалансування підприємницької діяльності.

фінансовий безпека зовнішній загроза

3. Напрями вдосконалення системи ідентифікації та запобігання зовнішнім загрозам фінансової безпеки вітчизняних підприємницьких структур

Головною метою діяльності будь-якого підприємства є досягнення високих показників рівня розвитку та максималізація прибутку. Для реалізації цих завдань потрібен постійний нагляд за діяльністю підприємства.

Головний принцип збереження фінансової безпеки - це контроль і балансування доходів і витрат економічної системи. На збереження фінансової безпеки впливають наступні чинники :

Внутрішні:

кваліфікація облікового і фінансово-економічного персоналу;

кваліфікація і навики вищого керівництва підприємства;

юридичне забезпечення і експертиза договорів і контактів підприємства;

ефективність системи внутрішнього контролю;

касова, податкова і платіжна дисципліна;

збутова і маркетингова стратегія підприємства (організації).

Зовнішні:

платоспроможність дебіторів;

діяльність (протидія) державних органів і органів місцевої самоврядності;

активність кредиторів по вимозі боргів;

ефективні ділові стосунки з фінансово-банківською системою (здатність або можливість залучати кредитні ресурси за мінімально можливою ціною);

надійність партнерів [ 13, c. 400 - 412].

Важливого значення при виявлені потенційних можливостей та загроз для підприємств є використання SWOТ - аналізу. SWOТ - аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні, слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості) і загрози зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації. В процесі аналізу на кожному етапі здійснюють оцінку факторів, розробляють показники сучасного стану мікро- і макросередовища підприємства і складають SWOT - матрицю. В результаті проведеного дослідження повинні бути виявлені і ранжовані стратегічні проблеми та розроблено стратегічна програма розвитку підприємства [14, c. 85-87].

До зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємств відносять:

економіка держави (рівень розвитку, аналіз таких показників, як: ВВП, темп інфляції, рівень безробіття, продуктивність праці, ставки оподаткування та ін.);

політична система держави (особливості існуючої політики держави в галузі захисту прав підприємців та подальшого розвитку підприємницької діяльності);

правове поле (аналіз регулювання підприємницької діяльності законодавчими актами України);

соціально-культурний фактор (рівень розвитку суспільства в цілому, структура та характеристика існуючого ринку праці; рівень безробіття тощо);

технологічні можливості (рівень розвитку науки і техніки держави; рівень розвитку засобів зв'язку, транспорту, телекомунікації тощо).

Наслідки, до яких можуть призвести потенційні загрози, виявляються через руйнування підприємств, їх приведення до критичного стану, важкого стану або легких пошкоджень.

Як було зазначено у другому розділі «Аналіз зовнішніх загроз для фінансової безпеки суб’єктів господарювання в Україні» особливо актуальними є такі зовнішні загрози як рейдерство, гринмейлерство, кардерство (кардеринг), конкурентна розвідка.

Основними методами боротьби з рейдерством є:

концентрація акціонерного капіталу або викуп частки в учасників, які не беруть участі в діяльності підприємства; постійний нагляд за змінами у складі акціонерів;

визначення правового статусу власності, здійснення переоцінки майна. В умовах значного ризику буде корисною структуризація власності з використання дочірніх структур, створення штучної заборгованості підприємства і передача нерухомості та інших активів у позичку під кредитування;

недопущення виникнення та прострочення кредиторської заборгованості;

удосконалення роботи менеджменту та персоналу (недопущення конфліктних ситуацій, протиправного звільнення працівників тощо);

підвищення культури суб'єктів господарювання (прозорі конкурентні відносини, підтримання ділової репутації тощо);

використання в службі економічної безпеки способів і методів конкурентної розвідки;

залучення громадськості й засобів масової інформації до боротьби з рейдерством [15, c.98-103].

Рейдерство є важливою проблемою для національної економіки, тому боротьба з цим явищем має здійснюватися шляхом поєднання інтересів як окремих підприємств так і держави в цілому. Сьогодні слід вжити відповідні за[оди спрямовані на боротьбу з рейдерством:

запровадити в парламенті повноцінні слухання питань, що стосуються протидії рейдерам із найширшим залученням представників ділових структур;

посилити дисциплінарну відповідальність для суддів за прийняття рішень у сфері корпоративних відносин із порушенням вимог чинного законодавства;

створити спеціалізовану структуру за участю представників Антимонопольного комітету, яка б займалася постійним моніторингом проявів рейдерства в Україні та вносила зміни та доповнення до чинного законодавства;

Що стосується кардерства, то законодавством України передбачено відповідальність за підробку документів на грошовий переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, або їх використання чи збут. У цьому випадку передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 3 років. За вчинення тих же дій повторно або за попередньою змовою групою осіб (двох та більше осіб) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років [16].

НБУ вважає дуже дійовим засобом боротьби з кардерством упровадження високо захищених технологій, наприклад, перехід на чіп-карти, де магнітну смужку, яку можна виготовити з обрізка відеострічки, замінить чіп-модуль, підробити який значно важче. У Франції, після повсюдного впровадження чіп-карт, кількість шахрайств знизилася втричі. Єдиною проблемою тут може стати технічне переоснащення банкоматів, проте і її можна вирішити.

Все ж банки в будь-якому випадку намагаються максимально захистити своїх клієнтів і повністю відшкодовують їм суми, викрадені шахраями з рахунків.

Основними заходами, що слід вжити з метою зниження дії кардерів є :

обмежене поширення інформації, що стосується власників платіжних карток та їх якісних характеристик;

вдосконалення системи захисту банкоматів;

встановлення лімітів на зняття певної суми коштів протягом одного дня;

зміна в обов’язковому порядку (принаймні раз на кілька місяців) паролю доступу до платіжної картки);

запровадження усіма банками послуги SMS- банкінгу - доставка інформації про здійснення операції на мобільний телефон. Користуючись цією послугою, клієнт отримує інформацію про зняття грошей із рахунку вже через хвилину після завершення операції.

Середовище, в якому працює підприємство, потребує постійної роботи управлінського персоналу над удосконаленням рішень щодо забезпечення його економічної безпеки. Одним із напрямів цього процесу є організація системи безпеки на підприємстві. У зв'язку з цим усі підприємства створюють власні або використовують міжвідомчі служби безпеки. Орган, який повинен в оперативному режимі проводити моніторинг фінансової безпеки, оперативно реагувати на зміну ситуації, регулярно готувати документи директорові і раді директорів для ухвалення рішень по тих або інших проблемах і контролювати їх виконання, - це служба фінансової безпеки підприємства [17, c.77].

У структурі типових служб безпеки повинні обов'язково бути підрозділи, до функцій яких входять такі елементи системи безпеки, як:

розвідка, контррозвідка з економічних та інших питань;

внутрішня безпека, режим діловодства, моніторинг факторів ризику;

фізична безпека персоналу;

технічна безпека, до якої входять: робота охоронно-технічного обладнання; захист засобів зв'язку, комп'ютерних систем та інших комунікаційних мереж;

інформаційно-аналітична робота;

та інші [ 6, c. 690-697].

Тобто, з метою своєчасного виявлення загроз діяльності підприємств, важливим є наявність власних структур безпеки, які б попереджали можливі небезпеки та вчасно їх ліквідовували.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити висновок, що необхідність постійного забезпечення фінансової безпеки зумовлюється визначенням граничного стану фінансової стійкості, в якому повинно знаходитися підприємства для реалізації своєї стратегії, а також здатністю підприємства протистояти зовнішнім і внутрішнім погрозам.

З метою забезпечення належної фінансової безпеки та вчасної ідентифікації можливих загроз слід вжити наступних заходів:

ретельно вивчити чинники, які зміцнюють або негативно впливають на стійкість соціально-економічного стану підприємства у короткостроковій і середньостроковій перспективі;

визначити критерії і параметри допустимих значень показників, що характеризують інтереси підприємства і відповідають вимогам його фінансової безпеки;

розробити ефективну стратегію управління грошовими потоками, що дозволить синхронізувати грошові надходження і вчасне погашення фінансових зобов'язань [4, c. 114].

Для своєчасного виявлення загроз фінансовій безпеці на підприємстві повинна існувати система органів управління фінансовою безпекою, що мають проводити діагностування стану підприємства, прогнозувати можливі загрози та проводити ряд заходів по забезпеченню стабільності фінансової системи та безпеки підприємства в цілому.

Щоб гарантувати своєчасне виявлення зовнішніх загроз фінансовій безпеці підприємств, слід ретельно аналізувати наступні фактори:

законодавчу і нормативну база, що регулює господарську діяльність;

платоспроможність дебіторів;

діяльність (протидія) державних органів та органів місцевого самоврядування;

активність діяльності кредиторів щодо повернення боргів;

надійність партнерів і контрагентів.

Оцінка поточного рівня зовнішніх загроз фінансовій безпеці здійснюється за кількома основними напрямками. У першу чергу, вивчається фінансово-господарська звітність. На основі звітних даних аналізується структура та динаміка капіталу організації, рівень її автономії та фінансової незалежності від позикових коштів, показники ліквідності оборотних коштів і платоспроможність в поточний момент та на перспективу.

Наступний напрямок пов'язаний з вивченням конкурентного положення підприємства на відповідному ринку і аналізом властивих йому конкурентних переваг. Зіставлення з конкурентами проводиться по динаміці, розподілу ринку. При цьому корисно отримати деяке уявлення про технологічний потенціал, організаційну структуру та рівні менеджменту в основних конкурентів [18, c. 472].

Отже, успіх підприємства безпосередньо залежить від ступеня захисту фінансів компанії. Локальні і глобальні фінансові кризи, недружні поглинання, несумлінні партнери - все це може підірвати діяльність підприємств.

Список використаних джерел

1.     Слизкая В.П. Управління фінансовою безпекою підприємства в умовах нестабільності // Проблеми сучасної економіки, 2007. -№ 4 (24), 2007. - 86c.

2.      Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання : Навчальний посібник / Л.І. Донець. - К. : ЦУЛ, 2006. - 312 с.

.        Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия / Бланк И.А. - К. : Эльга, Ника - Центр, 2004. - 784 с.

.        Фінанси підприємств : курс лекцій:навчальний посібник / О.Г. Малій. - Харків : Міськдрук, 2011.-159 с.

.        Кириченко О.А. Вдосконалення управління фінансовою безпекою підприємств в умовах фінансової кризи // Финансовые рынки и ценные бумаги, 2009. - №16. - 2009. - С. 22-28

.        Іванілов О.С. Економіка підприємства : підручник / О. С. Іванілов. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

.        А.В. Гукова, І.Д. Анікіна. Роль фінансової безпеки підприємства в системі його економічної безпеки / / Освіта і суспільство. - 2006. - №3. - C. 98-102.

.        Горячева К.С. Финансовая безопасность предприятия, сущность и место в системе экономической безопасности // Экономист. - 2003. - №8. - С.65-67.

.        Папехін Р.С. Фактори фінансової стійкості і безпеки підприємства. - K.2007. - 220с.

Рис. 1 - Управління фінансовою безпекою підприємства [5]

Додаток Б

Таблиця 1 - Індикатори фінансової безпеки підприємства