Засади та механізм функціонування системи державного фінансового моніторингу

Національний банк України

Університет банківської справи (м. Київ)

Інститут магістерської та післядипломної освіти

Кафедра банківської справи

Спеціальність банківський менеджмент

Курсова робота

Засади та механізм функціонування системи державного фінансового моніторингу

Науковий керівник

д.е.н., професор кафедри економіки та управління

_________________ Хоружий Г.Ф.

Курсову роботу виконав:

студент групи 501-БСм

_________________ Глєбов Б.Е.

Київ 2013 р.

Зміст

Вступ                  3

І. Місце системи державного фінансового моніторингу в загальній системі державних органів фінансового нагляду та контролю                                           4

ІІ. Нормативна - правова база діяльності системи державного фінансового моніторингу України     15

.1 Нормативно-правові засади діяльності системи державного фінансового моніторингу України     15

.2 Відповідальність за невиконання чи недотримання банками вимог законодавства щодо здійснення фінансового моніторингу     20

ІІІ. Діяльність системи фінансового моніторингу України у 2011-2012 рр. 24

.1 Механізм взаємодії Служби державного фінансового моніторингу Національного банку України та суб’єктів первинного фінансового моніторингу.    24

.2 Аналіз ефективності діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу за 2011-2012 роки. 29

Висновки   34

Список використаних джерел        35

Вступ

державний фінансовий моніторинг законодавство

Україна - ще молода держава, капіталістичні відносини, в яких розвивалися країни іншого світу є новими для сприйняття більшості населення. Тому, ще не позбавившись негативних явищ соціалістичного суспільного ладу, наше суспільство, разом із досягненнями капіталістичних країн найперше отримує їх вади. Вже порушені старі виробництва й цілі галузі, що давали робочі місця, ще не створені нові, а вже необхiдно будувати сучасні - найновіші. В таких складних умовах, маючи не найкращі стартові позиції (порівняно із розвинутими країнами Старого та Нового Світу), Україна будує ще не звичайні для неї капіталістичні відносини, як всередині суспільства, так й у зовнішньоекономічних стосунках, з котрих найбiльші за обсягами спочатку були стосунки із колишніми республіками СРСР. Але, хоча капіталістичні відносини для українського суспільства і не встановились досить чiтко, роль держави у суспільстві лишається незмінною - підтримання ладу й порядку у відповідності до обраних суспільством цілей. Для банківської системи такими цілями є накопичення національно-орієнтованого капіталу й розвиток нацiонального, особливо високотехнологічного виробництва, и через те забезпечення нацiональної незалежності. Підтримання порядку й розвиток у сфері фінансової діяльності - функції держави. Саме для цього, вiдповiдаючi вимогам часу, була створена й вже десять років працює Служба державного фінансового моніторингу. Десять років - це дитячий строк для держави, але достатній для того, щоб розуміти що діється із окремою державною службою, яка покликана забезпечити протидію відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом у співпраці з іншими державними вітчизняними та закордонними установами.

І. Місце системи державного фінансового моніторингу в загальній системі державних органів фінансового нагляду та контролю

До 2002 року Служби державного фінансового моніторингу в країні не було. Система державного фінансового нагляду та контролю, яка дісталася Україні від СРСР, поступово поповнювалася новими інституціями, які були зосереджені на вирішенні суто внутрішніх економічних проблем, - головною з яких було поповнення держбюджету. Країна не чекала, поки науковці обґрунтують, фахівці підготуються,законодавці визначать, а владні інституції почнуть працювати, упереджуючи події. Жити треба було зараз й бюджет (а до набуття Україною незалежності бюджетна сфера економіки складала 100%) теж не чекав. Національні інтереси України (та й будь якої із країн) вимагають дбайливого ставлення до фінансових ресурсів, а як можна планувати їх соціально-орієнтований розподіл,якщо їх об'єми та напрями руху здебільшого невідомі ? Довго таке становище продовжуватися не могло, до того ж,рухаючись до співробітництва у глобалізованому світi з відкритими ринками, Україна почала стикатися з новими викликами, які вона вже не могла вирішувати існуючими засобами - існуючих на той час органів контролю було замало для того, щоб успішно протидіяти економічній злочинності, яка загрожує національним українським iнтересам в глобалізованому світі., Хоча кожна з країн вирішує питання національної безпеки, зокрема протидію легалізації доходів,отриманих злочинним шляхом самостійно, але без спеціально уповноваженого органу,який би співпрацював з подібними органами в інших країнах, успішно протидіяти міжнародному криміналу було надалi все важче.

Доходило до таких ганебних фактів,що держслужбовців з України, винних у розкраданні майна України засуджували за ці вчинки за кордоном,й до того ж конфісковували це майно на користь інших країн. Мало того, країни, які не мають відповідної державної служби, яка б працювала на загальних для всіх країн засадах, та використовувала б загальний досвід, наражаються на ризик поширення тіньового сектору економіки та процесу відмивання грошей, що може привести до обмеження, або втрати частини суверенітету такої країни не тільки де-факто, але й де-юре, i до внесення до списку країн, які не бажають співпрацювати у протидії використанню грошових ресурсів криміналитетом, так званого «Чорного списку» FATF, що на жаль й сталося з Україною в 2002 році.

Логічним розвитком подій стало прийняття в тому ж році, та введення в дію Законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», та Закону України про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів,одержаних злочинних шляхом, що дозволило призупинити дію санкцій FATF проти України. [1,95]

Але головним наслідком стало те, що був створений і почав свою діяльність в складі Міністерства фінансів України національний орган фінансової розвідки - Держфінмоніторинг України, спочатку, в 2002 створений в статусі Державного департаменту фінансового моніторингу. З 2005 року згідно Закону України Держфінмоніторинг України набув статусу центрального органу виконавчої влади.[2].

Звичайно, не тільки зовнішні чинник сприяли створенню цієї служби. З моменту запровадження в Україні ринкових відносин основним державним органом,виконуючим контрольно-наглядові функції, була податкова інспекція. Періодичний контроль, який вона здійснює - раз в місяць, дозволяє вивчити діяльність підприємства за минулий період і дослідити настільки деталізовано, наскільки потрібно - аж до кожній окремій операції. Але звiти за місяць (чи квартал, чи навіть рік, як в деяких країнах, як наприклад в Англії, де підприємства подають податкову звітність раз на рік) не можуть забезпечити усi аспекти необхідного контролю у сфері фiнансiв. Національний Банк, навпаки, може отримувати інформацію від підзвітних банків (через яки ведуть розрахунки підприємства) щоденно, але їй бракує детальності, і її треба систематизувати у напрямку держiнтересiв. Тож фінансовий моніторинг, як державний інститут, поєднує в собі найкращі властивості інших наглядових органів, доповнюючи систему органів фінансового нагляду та контролю. Він робить систему фінансового моніторингу такою, що дозволяє відслідкувати рух фінансових ресурсів на необхідному рiвнi, протидіючи відмиванню коштів отриманих злочинним шляхом, та боротися з фінансуванням тероризму.

Рисунок 1. Національна система органів фінансового нагляду та контролю України.[3]

Система фінансового моніторингу України складається з двох рівнів - первинного та державного.

Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є:

•банки, страхові та інші фінансові установи;

•платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

•товарні, фондові та інші біржі;

•професійні учасники ринку цінних паперів;

•інститути спільного інвестування;

•гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;

•підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

•підприємства та об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;

•інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.

Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

•центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій;

•спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом та повноваженнями, а саме Державна Служба фінансового моніторингу України.

Методологічні засади

При розробці концепції функціонування служби фінансового моніторингу був врахований досвід інших країн.

Світовий досвід пропонує до застосування три основні системи організації фінансового контролю.

Перша система контролю передбачає заборону великих за обсягом угод з готівкою без участі професійного посередника. Вона реалізована в межах Європейського Союзу. Наприклад, італійським законодавством не вимагається, щоб підприємці або фінансисти вели облік значних угод із готівкою та повідомляли про них. Натомість існує заборона на здійснення таких угод без законного фінансового посередника, який веде відповідний облік.

Друга система передбачає обов'язкове повідомлення уповноваженого органу про всі угоди, сума яких перевищує певний обсяг. Така система діє в США та Австралії. Система, безумовно, примітивна, але це гарантує отримання уповноваженим органом необхідної інформації. Крім того, простота критерію вибору операцій, що підлягають контролю, робить правила гри зрозумілими для всіх учасників і виключає момент підозри з боку суб'єкта фінансового моніторингу.

Третя система контролю передбачає інформування про сумнівні угоди. Проблема реалізації цієї системи полягає у визначенні сумнівності. Якщо вона базується на жорсткій фіксації протиправних дій, то на суб'єкта фінансового моніторингу автоматично покладається виявлення причин здійснення таких дій.

В Україні реалізується модель фінансового контролю змішаного типу. Національний банк вже здійснює заходи щодо обмеження готівкового обігу без участі банківських установ. Ця модель реалізується шляхом створення та використання системи фінансового моніторингу, яка регулюється Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, іншими законодавчими актами.

Методологічні та практичні питання, пов'язані з визначенням ступеня «брудності» грошей, є досить складними: важко відстежити момент «забруднення» коштів, їх рух, установити факт легалізації. «Брудні» капітали в режимі «відмивання» дуже рухливі, а їх пересування - здебільшого трансграничне. Суттєво ускладнюють ситуацію відмінності між національними законодавствами, зокрема, щодо банківського регулювання.

Державна політика протидії відмиванню коштів в Україні здійснюється за такими напрямками:

•запобігання виникненню передумов легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму шляхом удосконалення законодавства;

•запобігання використанню фінансової системи України з метою легалізації доходів, одержаних злочинними шляхом, та фінансування тероризму;

•удосконалення регулювання та нагляду за виконанням законодавства у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

•удосконалення діяльності правоохоронних органів щодо виявлення, розслідування фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

•створення ефективної системи взаємодії між державними органами, що здійснюють заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

•створення ефективної системи взаємодії між державними органами, що здійснюють заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

•участь у міжнародному співробітництві з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму;

•формування в громадськості розуміння важливості протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

•підвищення кваліфікації та техніко-технологічного рівня боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму.

Основою процесу розбудови цілісної системи державної протидії відмиванню коштів злочинного походження є збереження ринкових принципів функціонування фінансової системи країни, недопущення надмірної «зарегульованості» фінансової сфери в цілому одночасно із запровадженням прогресивних, апробованих світовою практикою форм фінансового контролю за відмиванням коштів.[1,99]

В Україні діяльність з фінансового моніторингу поділяється на два види:

Обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також сукупність заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України й подальшої обробки.

•переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до офшорних зон;

•купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

•зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;

•переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

•зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

•зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

•відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

•переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;

•обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

•проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;

•придбання особою цінних паперів за готівку;

•виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

•виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

•розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбарді.

По всім вищезгаданим пунктам та вимогам Україна повторює досвід розвинутих країн, в чому можна переконатися, зайшовши, наприклад, на сайт Служби митних зборів та податків ЇЇ Величності [4]. Але, враховуючи місцеві реалії, особливості менталітету та практики ,яка складається в фінансовому секторі України, Держфінмоніторинг розробив правила які поглиблюють ефективність загальносвітових вимог до фінансового моніторингу, а саме:

Внутрішній фінансовий моніторинг - діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу з виявлення відповідно до цього Закону фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.

Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше із зазначених ознак:

) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:

)невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи, зокрема:

)виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, передбачених цим Законом,

Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли в суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів

Як уже зазначалося, система Державного фінансового моніторингу складається з Центральних органів виконавчої влади та Національного банку України, й спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - Державної служби фінансового моніторингу України, яке посідає особливе місце в цій системі, виконуючи наступні функції :

1. Аналітичну:

1 досліджує методи та фінансові схеми легалізації (відмивання) доходів і фінансування тероризму;

2 проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;

3 сприяє виявленню у фінансових операціях ознак використання доходів; забезпечує ведення обліку фінансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу, в встановленому законодавством порядку -

2. Організаційну:

співпрацює з органами виконавчої влади, іншими державними органами, завданнями яких є запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;

за наявності достатніх підстав щодо того, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів або фінансуванням тероризму, надає до правоохоронних органів, згідно з компетенцією, відповідні узагальнені матеріали;

бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;

3. Контрольну:

отримує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання на запит інформацію, необхідну для реалізації покладених на нього завдань; здійснює координацію та методичне забезпечення діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму

4. Нормативно-правову:

бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України в підготовці відповідних міжнародних договорів України; вносить пропозиції щодо розробки законодавчих актів, у встановленому порядку бере участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму

З огляду на функції, яки виконує ДСФМУ можно зазначити, що робота цієї служби потребує ретельного законодавчого та нормативного підґрунтя.

ІІ. Нормативна - правова база діяльності системи державного фінансового моніторингу України

2.1 Нормативно-правові засади діяльності системи державного фінансового моніторингу України

Рівень життя суспільства має пряму залежність від виконання цим суспільством законів. Але на державних органах лежить більша відповідальність за дотриманням законів., адже вони є середовищем, де закони та нормативи готуються. Від якості законотворчості, якою є як відповідність її викликам сьогодення ,так і здатність попередити наступні випробування, яки постануть перед суспільством, залежить не тільки якість функціонування держави, так й рівень розвитку суспільства. Якщо мова йде про економічні закони, то від їх якості залежить рівень економічного розвитку суспільства - тобто й рівень життя кожного окремого громадянина.

Законотворчість у сфері фінансового регулювання знаходиться у постійному опрацюванні, бо змінюються умови у яких функціонує фінансова система, з’являються нові шахрайські схеми, технологічний розвиток приносить нові можливості як для скоєння злочину так і для його попередження.

Система фінансового моніторингу України, яка складається із органів державного моніторингу, Спеціального Уповноваженого Органу (Держфінмоніторінг) та суб’єктів первинного моніторингу (банки, інші фінансові структури, юридичні та фізичні особи, в разі якщо вони підлягають фінансовому моніторингу) в своїй діяльності спирається на такі закони та нормативні акти :

. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 21 травня 2010 року;

. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року зі змінами від 6 лютого 2003 року і 22 травня 2003 року;

. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року зі змінами від 6 лютого 2003 року;

. Сорок рекомендацій Групи розробки фінансових методів боротьби з відмиванням грошей (FATF), введених в дію спільною постановою КМУ і НБУ від 28 серпня 2001 року № 1124;

. «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління НБУ 14 травня 2003 року № 189;

. Внутрішніх інструкцій та положень суб’єктів первинного моніторингу.

Методика боротьби з відмиванням ґрунтується щонайменше на трьох правових частинах: кримінально-правовій, економіко-правовій та адміністративно-правовій. При цьому сукупність зазначених методів і засобів охоплює максимально можливі сфери соціальної діяльності, спрямованої на протидію та боротьбу з відмиванням кримінальних доходів.

Основні заходи у сфері запобігання й протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, спрямовані на боротьбу з фінансуванням тероризму, регулюються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 р.

Саме в цьому документі висвітлені функції, права та обов’язки всіх суб’єктів системи фінансового моніторингу на двох її рівнях, а також порядок здійснення процесу фінансового моніторингу.[1,136]

Також, цим законом визначаються основні принципи та поняття, що стосуються питання протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму. Тобто визначається, що:

•доходи - це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній;

•суспільно небезпечне протиправне діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, - діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років (за винятком діянь, передбачених ст. 207, 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за таке саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, та внаслідок вчинення якого є незаконно одержані доходи;

•легалізація (відмивання) доходів - вчинення дій, визначених ст. 2 Закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів;

•фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:

внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу);

переказ грошей з рахунку на рахунок;

обмін валюти;

надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів;

надання та отримання позики або кредиту;

страхування (перестрахування);

надання фінансових гарантій та зобов'язань;

довірче управління портфелем цінних паперів;

фінансовий лізинг;

здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

надання послуг з випуску, купівлі, продажу та обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переказів та інших платіжних інструментів;

відкриття рахунку.

Крім того, визначається що до легалізації (відмивання) доходів належать дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.[1,100]

Чітко визначений понятійний апарат дає змогу більш легкої та якісної розбудови нормативної бази.

Наступним по важливості правовим актом, що регулює процес здійснення фінансового моніторингу, є Закон України № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000. Саме цим документом регламентується порядок відкриття банківської таємниці спеціально уповноваженому органу з питань фінансового моніторингу. [5]

Згідно із Законом про банки Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків не рідше ніж один раз на рік проводить перевірку банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.[6]

травня 2003 р. була прийнята Постанова Правління Національного банку України № 189 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу». У Цьому Положенні встановлюються загальні вимоги Національного банку України щодо:

-ідентифікації клієнтів;

-надання банками спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації відповідно до вимог законів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Завдяки детальному висвітленню цих процедур Положення е основним нормативним актом для розробки внутрішньобанківських інструкцій щодо фінансового моніторингу.

Постановою Правління Національного банку України 04.06.2003 р. № 233 «Про затвердження Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально Уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями)», встановлено порядок взаємодії між суб'єктами фінансового моніторингу та уповноваженим органом на технічному рівні.

Перевірка банків здійснюється згідно з методичними рекомендаціями стосовно здійснення перевірки банку (філії) з питань дотримання вимог законодавства України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та складання довідки за її результатами, які схвалено Постановою Правління Національного банку № 231 від 25.06.2005.

Ці методичні рекомендації підготовлені з метою надання допомоги інспекторам Національного банку України в здійсненні перевірок банків та їх філій з питань дотримання вимог законодавства України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та уніфікації результатів проведених перевірок для спрощення роботи з їх подальшого аналізу, оптимізації процесу застосування заходів впливу до банків, профілактики та усунення виявлених недоліків і порушень.

.2 Відповідальність за невиконання чи недотримання банками вимог законодавства щодо здійснення фінансового моніторингу

За невиконання вимог законодавства щодо здійснення фінансового моніторингу на банківські установи Національним банком України накладаються штрафи та застосовуються заходи впливу. Питання щодо накладання штрафів регламентує Постанова Правління Національного банку України № 108 «Про накладання Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 17 березня 2004 р.

Відповідно до зазначеної постанови Національний банк адекватно вчиненому правопорушенню може накласти на банк штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штраф за порушення в діяльності філії банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу.

Національний банк накладає штраф на банк на підставі результатів планових та позапланових перевірок діяльності банків або їх філій.

Згідно Постанові, Національний банк адекватно вчиненому правопорушенню може накласти на банк штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штраф за порушення в діяльності філії банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу.

Національний банк накладає штраф на банк на підставі результатів планових та позапланових перевірок діяльності банків або їх філій.

Якщо матеріали перевірки містять також факти порушення банком банківського законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, то рішення про накладення штрафу на банк за порушення вимог Закону приймається одночасно із застосуванням заходів впливу за порушення банківського законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку.

Рішення про накладення штрафу на банк адекватно вчиненому правопорушенню приймає Комісія Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків або відповідна комісія Національного банку при територіальному управлінні.

У разі розгляду Комісією Національного банку (Комісією Національного банку при територіальному управлінні) питання щодо накладення на конкретний банк штрафу для надання пояснень може бути запрошено голову правління (ради директорів) або голову спостережної ради банку. Запрошення надсилається в письмовій формі (або електронною поштою) не пізніше ніж за три дні до дати проведення зустрічі. Результати зустрічі оформляються протоколом, до якого додаються письмові пояснення запрошеної особи за її підписом.

Якщо банк протягом трьох робочих днів з дня отримання рішення Комісії Національного банку (Комісії Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу не сплатить штраф, то Національний банк (відповідне територіальне управління Національного банку) звертається до суду з позовною заявою про стягнення з банку-порушника відповідної суми штрафу.

У разі неодноразового порушення банком вимог Закону Національний банк (відповідне територіальне управління Національного банку) звертається до суду з позовною заявою про обмеження, тимчасове припинення дії або позбавлення ліцензії (дозволу) на здійснення банком-порушником банківської діяльності чи проведення окремих операцій. [1,138]

Але до цієї, останньої міри Національним Банком передбачено 13 інших, більш м'яких заходів впливу, від письмового застереження банку аж до призначення тимчасової адміністрації. [7]

Але це все загальні заходи впливу, щодо ж штрафів за порушення банками вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ саме із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, на банки за кожне порушення накладається штраф у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду (тобто для банків 1-й групи - мінімум 100 000 грн, 2-й групи - мінімум 30 000 грн ).

Загальна сума штрафів за результатом однієї перевірки не може бути більша за 1 % від статутного фонду.

Окрім відповідальності юридичних установ - суб’єктів первинного моніторингу, передбачена відповідальність їх працівників.

Так, статтею 166-9 Кодексу законів про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність посадових осіб суб’єктів первинного моніторингу за неналежне виконання своїх обов’язків. Згідно з цією статтею порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700.

Розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [8]

Отже рівень фінансових санкцій е незрівнянно менший порівняно із потенційними доходами, які можна отримати злочинним шляхом. Так, у 2011 році Службою державного фінансового моніторингу до правоохоронних органів було передано 323 матеріалу. За результатами розслідування цих матеріалів торік було накладено арешт або вилучено майно на 345 млн грн. Тобто 1 злочинна справа (шахрайська схема приводила до отримання в середньому 1 млн грн злочинного доходу). В тому ж році згідно з відомостями, що містяться в матеріалах Держфінмоніторингу України, фізичні особи, жителі Луганської області, зняли грошові кошти в сумі 161 млн. грн. і 204 млн. грн. Тобто одна злочинна група скоїла злочин, рівний усьому виявленому за рік. За вказане правопорушення Кримінальним кодексом України визначено покарання у вигляді обмеження волі на строк до 3 років.

Отож можна зрозуміти, що за нормативно-правовою базою система фінансового моніторингу в Україні є системою насамперед попередження правопорушень погрожуючих національним інтересам i тільки по-друге, системою обов'язків із передбаченими покараннями (доволі низькими) за їх невиконання.

ІІІ. Діяльність системи фінансового моніторингу України у 2011-2012 рр

.1 Механізм взаємодії Служби державного фінансового моніторингу, Національного банку України, та суб’єктів первинного фінансового моніторингу

Маючи великі обсяги фінансового обігу та відносно велику швидкість переказу грошей між рахунками в різних країнах, банківська система приваблює злочинців. Але найбільша привабливість для злочинців у сфері відмивання грошей є те, що, банківські операції надають коштам, які пройшли крізь банківські рахунки, легальності. Для виявлення таких операцій необхідна ефективна взаємодія суб’єктів первинного моніторингу та держави.

Детально розглянути механізм фінансового моніторингу в банківській сфері дозволяють наступні схеми:

Рисунок 2. Схема фінансового моніторингу у банківській системі України.[2]

Зв’язок між суб'єктами фінансового моніторингу в банківській системі підтримується за допомогою електронних засобів комунікації, що дозволяє досить оперативно реагувати на випадки порушення законодавства (в разі настання випадку, що має ознаки операції,що підлягає фінансовому моніторингу).

Рисунок 3. Схема руху інформації в системі фінансового моніторингу між банками та державними установами України.[2]

Система організації фінансового моніторингу в банку має такі рівні:

1-йрівень - працівники та відділи, які обслуговують клієнтів;

-йрівень - адміністратор з питань дотримання внутрішніх процедур;

3-йрівень - відповідальна особа банку.

На першому рівні співробітники, які здійснюють операції з клієнтами за відповідними напрямками діяльності, аналізують та виявляють фінансові операції, що підлягають обов’язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу.

Якщо працівник банку до або після здійснення фінансової операції вважає, що вона підлягає фінансовому моніторингу, то він усно (з дотриманням вимог конфіденційності) повідомляє про таке адміністратора з питань дотримання внутрішніх процедур, а також не пізніше ніж о 12-й годині наступного робочого дня повідомляє про це засобами АВС В2 або через внутрішньобанківську пошту.

Адміністратор з питань дотримання внутрішніх процедур переглядає включені до реєстру фінансові операції, які виявлені за допомогою програмного забезпечення, а також працівниками банку, та готує інформацію відповідальній особі для прийняття рішення про реєстрацію фінансових операцій та подання інформації до Уповноваженого органу.

На завершальному (третьому) рівні відповідальний працівник банку приймає остаточне рішення щодо реєстрації операцій отриманих від адміністратора внутрішніх процедур та щодо надання інформації про такі операції до Уповноваженого органу.

Відповідальний працівник у разі необхідності вживає необхідних заходів щодо з’ясування суті та мети операції клієнта, що підлягає фінансовому моніторингу.

Для оперативного та якнайшвидшого з’ясування суті та мети операції клієнта відповідальний працівник може залучати працівників інших підрозділів банку.

Після цього відповідальна особа банку за допомогою задачі «Фінансовий моніторинг» (далі - Задача) формує файл-повідомлення, до складу якого включаються операції, що підлягають фінансовому моніторингу, накладає на нього електронний цифровий підпис. Сформований Задачею файл-повідомлення шифрується програмними засобами, умонтованими в АРМ НБУ, та передається засобами електронної пошти Національного банку України на адресу Уповноваженого органу.

Ведення електронного реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється за допомогою програми. «Оператор» виявляє та фіксує-операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, у програмі, та передає на підпис «Контролеру». «Контролер» перевіряє операцію щодо необхідності подання та правильності заповнення даних та приймає рішення про подальшу передачу даних «Адміністратору».

Програмним забезпеченням передбачений порядок, за яким працівник банку, що виконує обов’язки «Контролера», перевіряє операцію щодо необхідності подання та правильності заповнення даних і приймає рішення про подальшу передачу даних «Адміністратору». «Адміністратором» перевіряється отримана інформація та дані про операцію надсилаються до ДКФМ.

Інформація щодо кожної фінансової операції, яка надається Уповноваженому органу в складі файла-повідомлення, підписується електронним цифровим підписом за допомогою засобів накладання електронного цифрового підпису, наданих Національним банком України та вмонтованих у систему автоматизації банку. Файл-повідомлення шифрується програмними засобами, умонтованими в АРМ НБУ, підписується електронно-цифровим підписом Відповідального працівника або особи, яка виконує функції відповідального в разі його відсутності, та передається засобами електронної пошти Національного банку України на адресу ДКФМ.

Банк працює в системі консолідованих повідомлень через головний офіс банку. Робоче місце для формування файлів-повідомлень до ДКФМ та прийому файлів-квитанцій створене у відділі фінансового моніторингу головного офісу банку. Програмне забезпечення дає можливість у робочому режимі програми автоматично надсилати, отримувати файл-повідомлення про взяття (відмову від взяття) фінансової операції (фінансових операцій) на облік від ДКФМ, обробляти отриманий файл та вносити корективи в разі наявності помилок.

Ведення реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. Ведення електронного реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється за допомогою Задачі.

Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, є документом з обмеженим доступом.

Відповідно до вимог положення та правил банку частина реєстру, яка містить операції, зареєстровані в попередньому місяці, до 15 числа наступного місяця роздруковується та формується у справу, яка прошнуровується, посвідчується підписом відповідального працівника банку та скріплюється відбитком печатки банку.

На першій сторінці справи зазначається кількість сторінок, номер і дата першого та останнього запису про фінансові операції. Тотожність електронного й паперового реєстрів встановлена.

Паперові реєстри фінансових операцій постійно зберігаються в сейфі (металевій шафі), доступ до якого має лише відповідальний працівник банку. Строк зберігання реєстрів на паперових носіях відповідно до внутрішньобанківських нормативних документів становить п’ять років з дня їх формування.

Отже, організація первинного фінансового моніторингу в першу чергу покладається на уповноваженого працівника, а досягнення ефективного його впровадження залежить від повного дотримання правил та порядку здійснення самої процедури внутрішнього фінансового моніторингу. Це дуже важливо, адже інформація, отримана на цьому рівні системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є вихідним пунктом для здійснення обов’язкового фінансового моніторингу на рівні уповноваженого органу. [1,171]

.2 Аналіз ефективності діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу за 2011-2012 роки

Таблиця 1.

Динаміка кількісних показників діяльності системи фінансового моніторингу України.

За даними таблиці видно, що кількість повідомлень до Уповноваженого органу від суб’єктів первинного моніторингу зменшилось. Це сталося за рахунок зменшення вимог банків до не обов’язкового (внутрішнього) моніторингу. Кількість операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (стаття 15 Закону) залишилось незмінною, що свідчить про майже однаковий рівень ділової активності банків, а отже й економіки України в цілому.

Рисунок 4. Динаміка кількості повідомлень взятих на облік від банків за 2008-2012 рр. (за даними сайту <#"658384.files/image005.gif">

Рисунок 5. Динаміка кількості повідомлень, прийнятих й встановлених на облік від небанківських установ за 2008 -2012 рр. (За даними сайту <http://www.sdfm.gov.ua/>)

Але кількість повідомлень - тільки кількісна характеристика ефективності заходів, що вживаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Їх якісна складова - кількість справ, направлених на розгляд до правоохоронних органів.

Протягом 2012 року до правоохоронних органів направлено 588 узагальнених матеріалів та 131 додатковий узагальнений матеріал, а саме:

ГПУ - 24 узагальнених та 5 додаткових узагальнених матеріалів;

ДПС - 232 узагальнених та 58 додаткових узагальнених матеріалів;

МВС - 276 узагальнених та 54 додаткових узагальнених матеріалів;

СБУ - 55 узагальнених та 14 додаткових узагальнених матеріалів;

ГУР МО - 1 узагальнений матеріал.

У переданих узагальнених матеріалах і додаткових узагальнених матеріалах до них, загальна сума фінансових операцій, яка може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, складає 98,5 млрд. грн. Відповідно до інформації правоохоронних органів, яка надійшла у 2012 році, за результатами перевірки узагальнених матеріалів:

порушено 84 кримінальні справи, за результатами розгляду 77 узагальнених матеріалів;

використано 161 узагальнений матеріал у 164 кримінальних справах.

Закінчено провадженням та направлено до суду 175 кримінальних справ (у т.ч. з урахуванням узагальнених матеріалів минулих років).Судами розглянуто та винесено обвинувальний вирок (або прийнято інше рішення за нереабілітуючими обставинами) у 99 кримінальних справах. У межах оперативно-розшукових та контррозвідувальних справ перевіряється 61 узагальнений матеріал.

Якщо порівняти ці показники із попереднім періодом, то у 2011 році вони становили:

До правоохоронних органів направлено 323 узагальнені та 257 додаткових узагальнених матеріалів, а саме:

ГПУ - 10 узагальнених та 8 додаткових узагальнених матеріалів;

ДПС - 116 узагальнених та 111 додаткових узагальнених матеріалів;

МВС - 135 узагальнених та 101 додатковий узагальнений матеріал;

СБУ - 62 узагальнені та 37 додаткових узагальнених матеріалів.

У переданих узагальнених матеріалах і додаткових узагальнених матеріалах до них, загальна сума фінансових операцій, яка може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, складає 54,2 млрд. грн.

Відповідно до інформації правоохоронних органів, яка надійшла у 2011 році, за результатами перевірки узагальнених матеріалів:

порушено 85 кримінальних справ, за результатами розгляду 76 узагальнених матеріалів;

використано 115 узагальнених матеріалів у 118 кримінальних справах.

Закінчено провадженням та направлено до суду 142 кримінальні справи (у т.ч. з урахуванням узагальнених матеріалів минулих років).Судами розглянуто та винесено обвинувальний вирок (або прийнято інше рішення за нереабілітуючими обставинами) у 37 кримінальних справах.У межах оперативно-розшукових та контррозвідувальних справ перевіряється 139 узагальнених матеріалів.

Тобто, за рік сталося збільшення показників, а сума фінансових операцій, яка може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, зросла майже у два рази.

Як цю роботу пише студент, який не знайомий із ситуацією й не може зробити достеменні висновки,так й аналіз цієї ситуації є недоречний. Збільшення суми підозр у два рази із 54 до 93 млрд грн - то є що ? Погіршення стану із криміналітетом, який просто подвоїв свої зусилля із відмивання грошей крізь банки через закриття конвертаційних центрів, бо їх хтось «накрив» ? Збільшення рівню підозрілості працівників уповноваженого органу ? Можливо, державні органи почали наводити лад у сфері фінансів, бо розуміння того, що у кримінальній державі, де злочинцям легко «відмити» гроші, нема майбутнього, й тому нема чого заради народжувати дітей або займатися ще якоюсь діяльністю, потрохи стає загальновідомим й сприйнятним широким загалом.

Аналіз роботи служби державного фінансового моніторингу у кількісному вимірі навряд чи доцільно робити(я у звітності Служби наводяться тільки факти - голі цифри, без висновків та прогнозів) тому що й кількісні результати роботи цієї служби важко піддаються вимірюванню. Наприклад, за даними,наведеними в інтерв’ю заступника Голови Служби, за 2011 рік Держфінмоніторинг передав до правоохоронних органів більше, ніж 300 справ про можливе відмивання коштів, або фінансування тероризму. За цими матеріалами правоохоронцям вдалося накласти арешт, або вилучити коштів на суму більше, ніж 300 мільйонів гривень.[10] Це - результат діяльності служби із чисельністю в 206 осіб (станом на 2013 р) [11]. Витрати, яки держава понесла в 2011 році на її утримання склали 28 млн. грн. Тобто, економічна ефективність утримання служби для держави становить 900 %. Але у 2012 році тільки один із близько 1000000 розглянутих випадків привів до розкриття операцій по відмиванню коштів у розмірі біля 360 млн грн. Тобто, в економічному плані робота служби може бути порівняна до праці золотостарателів, результати праці якої важко передбачити ,а не виробників наприклад цегли, результати діяльності яких можна запланувати заздалегідь.

Висновки

Система фінансового моніторингу України знаходиться в стані активного розвитку, але ще сама країна знаходиться в стані державотворення. Багато чого ще є новим та незвичним, особливо для сприйняття суспільством, тому основний акцент треба створити на попередженні негативних явищ аніж на їх ліквідації.. Поки що система фінансового моніторингу України є системою заборон та розпоряджень, а не системою співпраці.

Почавши з наведення ладу в банківський сфері, не треба зупинятися на досягнутим й залишати осторонь інших суб’єктів фінансового моніторингу,найважливішими із котрих є нотаріат та інститут ріелторів. Але саме з боку цих економічних агентів процедура своєчасного надання інформації виглядає забюрократизованою. Так, у випадку відсутності у суб’єкта первинного моніторингу автоматизованого обладнання ручне заповнення форми про окремий випадок, що підлягає фінансовому моніторингу, може зайняти біля двох годин.

Україні слід рухатися у напрямі того, щоб суспільство в цілому сприймало кожен окремий економічний злочин як втрату для всього суспільства, тільки тоді можна казати, що система фінансового моніторингу є такою, що працює на рівні високої ефективності. Більш чітке визначення стратегічних цілей Служби дозволить планувати їх досягнення в конкретний термін.