Калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

Калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки собівартість продукції <#"657921.files/image001.gif">, (1)

де  - собівартість в системі бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

ПМ - прямі матеріальні витрати;

ПОП - прямі витрати з оплати праці;

ІП - інші прямі витрати;

ПЗ - постійні розподілені загальновиробничі витрати;

ЗЗ - змінні розподілені загальновиробничі витрати;

НПЗ - нерозподілені загальновиробничі витрати (при їх виникненні).

Але ця формула не враховуєте деяких витрат, специфічних саме для сфери ЖКГ, наприклад таких, як операційні витрати, «неявні витрати», які в економічній теорії включаються до економічної вартості виробництва послуг та ін. Саме такі аргументи неприйнятності бухгалтерської собівартості були покладені в основу Методичних рекомендацій, у в системі ціноутворення послуг житлово-комунального господарства з'явилися такі поняття як «операційна собівартість» та «повна собівартість».

Саме тому існує декілька методів розрахунку тарифів саме в сфері ЖКГ. Розглянемо детальніше найрозповсюдженіші з них:

.        Метод калькуляції собівартості: прибуток + ПДВ + спецподаток.

Для калькуляції собівартості та визначення ціни необхідне групування витрат за статтями калькулювання, яка показує, де були вироблені витрати, пов'язані з наданням послуг. При цьому для вибору остаточної ціни на товар необхідне виділення умовно-постійних та умовно-змінних витрат, оскільки, чим вище в структурі витрат питома вага умовно-постійних витрат, тим більша кількісна залежність зміни рівня собівартості одиниці продукції рівня собівартості одиниці продукції та ціни від зміни масштабів ії випуску та реалізації.

. Метод планування повної собівартості. Застосовується для обмеження непродуктивних витрат та запобігання включенню до тарифів тих витрат, які безпосередньо не пов'язані з наданням відповідних послуг. Цей метод розроблений на основі єдиної класифікації витрат відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку з урахуванням дотримання вимог державних і галузевих стандартів, норм, технологічних регламентів та економічних і природно-кліматичних особливостей регіонів. Новий механізм формування тарифів мав би таким чином збалансовувати інтереси виробників і споживачів житлово-комунальних послуг, а також стимулювати впровадження ресурсозберігаючих технологій.

. Метод розрахунку за усередненими показниками. Цей метод найбільш поширений серед підприємств та організацій ЖКГ, які виступають як природні монополії, оскільки ефективний механізм контролю за їх діяльністю та тарифами досі не створений, плата за послуги підприємств ЖКГ не має чіткого обґрунтування. Також за відсутності об'єктивного контролю та обліку об'ємів фактично наданих послуг та їх якості використовують метод розрахунку за усередненими показниками, що протирічить ринковим принципам.

Зазначені вище методи використовуються по-різному в регіонах України, через що виникає неоднорідне тарифоутворення на послуги підприємств ЖКГ. Проте, саме тому, що право встановлення тарифів на комунальні послуги мають місцеві органи самоврядування, останній метод є найбільш популярним, і саме тому простежується різка розрізненість у цінах на комунальні послуг різних регіонів. Наприклад, на початок березня 2011 року, найбільше сплачують кияни за один квадратний метр площі більш ніж 1 грн. 50 коп., найменше - жителі Хмельницького та Полтави, від 30 до 37 копійок. Холодна вода найдорожча у Кіровограді та Луганську - біля 2 гривень за кубічний метр. Водночас, в Чернігові сплачують всього 68 копійок. За користування гарячою водою жителям Луцька доводиться платити 37 гривень за людину, а в Севастополі лише 14.[7.с15]

Необхідно розробляти нові підходи до розподілу державних коштів у сфері ЖКГ, впроваджувати новітні технології розрахунку вартості послуг та за допомогою органів державної влади, жорстко регулювати грошовий обіг у структурі ЖКГ. Саме тому необхідні нові кроки з боку держави щодо реорганізації розподілу фінансових ресурсів та прозорості у розрахунку тарифів на послуги житлово-комунального сектору. Наприклад, використовуючи досвід США та Великобританії підтримувати курс на розвиток приватного підприємства та свободи вибору або підтримувати державне регулювання ринку житлових послуг, особливо у сфері підтримки малозабезпечених прошарків населення, як це робиться у скандинавських країнах. Загалом тарифна система України потребує значних змін та реформування, тому потрібно розширювати наукову діяльність цього напрямку та деякі розробки впроваджувати у життя.

2.      Структура собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

.1 Класифікація витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) в системі житлово-комунального господарства

З метою зіставлення планових та звітних даних про витрати при здійсненні планування, обліку і калькулювання виробничої (операційної) собівартості робіт (послуг) визначено групи витрат, які класифіковані за різними ознаками.

За місцем виникнення витрати на виробництво робіт (послуг) групуються за окремими структурними підрозділами житлово-комунальних підприємств і організацій.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне і обслуговуюче (невиробниче) господарство і регламентується в наказі про облікову політику підприємства.[4.с553]

До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо беруть участь у виконанні житлово-комунальних робіт та виробництві, які належать до основного виду операційної діяльності. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва: виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, будівельні дільниці, механічні майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи До невиробничого господарства належать: культурно-побутові заклади, житлово-комунальне господарство, підсобні сільськогосподарські підприємства, науково-дослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у здійсненні та забезпечені надання комунальних послуг. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями витрат.

За способами віднесення на виробничу собівартість - прямі та непрямі витрати. Прямі - це витрати, які можуть бути безпосередньо включені до виробничої собівартості окремих видів робіт (послуг). До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов'язані із виконанням житлово-комунальних робіт (послуг). До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати по управлінню та обслуговуванню виробничого процесу.

За ступенем впливу обсягів виконаних робіт та реалізованих послуг на рівень витрат, витрати поділяються на змінні та постійні.

Змінні витрати - це витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом із зміною обсягів робіт (послуг). Зокрема, витрати на сировину, матеріали, пально-мастильні матеріали, електроенергію, запасні частини і комплектуючі тощо. Постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів робіт (послуг) істотно не змінюється. До них належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничих підрозділів, та витрати на забезпечення загальногосподарських потреб.

За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто економічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох елементів.

За звітними періодами витрати поділяються на поточні, витрати минулих та майбутніх періодів.

За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.

Непродуктивними витратами вважаються витрати, що виникли в результаті недостатньої організації виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей. До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аварій, інші) відносяться як втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних з запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).[6.с203-207]

2.2 Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції в системі житлово-комунального господарства

Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат в цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.

Витрати на придбання у сторонніх підприємств чи організацій сировини і матеріалів, палива, мастил, енергії, шин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, які не належать до основних засобів, молока і продуктів лікувально-профілактичного харчування та засобів індивідуального захисту у випадках, передбачених законодавством, інших виробничих запасів або виготовлених власними силами запасних частин і комплектуючих виробів, які використані на:

виробництво житлово-комунальних послуг (виконання робіт);

забезпечення технологічного процесу надання послуг (робіт), їх якості та надійності;

проведення всіх видів ремонту, технічного огляду і обслуговування, реконструкції, модернізації основних засобів (технологічного обладнання, його агрегатів і вузлів, будівель, споруд тощо), у тому числі отриманих за договорами лізингу (оренди);

забезпечення робіт, пов'язаних з дотриманням правил безпеки праці, протипожежної і сторожової охорони, санітарно-гігієнічних, природоохоронних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за процесом виробництва;

забезпечення роботи апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування, пов'язане з управлінням виробництвом, а також технічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів зв'язку, сигналізації тощо, які знаходяться на балансі підприємства;

утримання та експлуатацію приміщень і території підприємства;

утримання за наявності законсервованих основних засобів;

винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження;

забезпечення робіт, пов'язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою та підтриманням професійної майстерності працівників підприємства за профілем його діяльності безпосередньо на підприємстві .

Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням нових видів робіт (послуг):

підвищені витрати на виробництво нових видів робіт (послуг) в період їх освоєння;

витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати), раціоналізацію.[2.с87-91]

Витрати, пов'язані з використанням природної сировини, плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів.

Витрати на обслуговування виробничого процесу:

на матеріали, паливо, енергію та на її трансформацію і подачу до місця використання; на роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності (виконання лабораторних аналізів, ремонт та перевірка приладів обліку, які знаходяться на балансі підприємства, дослідження внутрішнього стану трубопроводів тощо), на придбання інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

проведення поточного ремонту, проведення технічного огляду та технічного обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих в тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);

забезпечення правил техніки безпеки праці, пожежної і сторожової охорони (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону), санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємств у встановленому законодавством порядку;

забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством.[5.с256-257]

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості виконаних робіт (наданих послуг), вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів житлово-комунальних послуг (робіт), обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів комунального підприємства.

Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією робіт (послуг) та управління підприємством (крім підприємств міського електротранспорту) з метою планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) групуються за такими типовими статтями:

Прямі матеріальні витрати:

. Сировина та матеріали. До статті "Сировина та матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, потрібних для виконання робіт (послуг) та для забезпечення технологічного процесу (хімічні реагенти: коагулянт, хлор, аміак, сіль, сульфовугілля, хімреактиви, тощо). Витрати за статтею "Сировина та матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів робіт (послуг).

. Паливо на технологічні потреби.

. Електроенергія на технологічні потреби. До статей "Паливо на технологічні потреби" та "Енергія на технологічні потреби" відносяться витрати на всі види палива та енергії, що безпосередньо витрачаються у технологічному процесі виробництва робіт (послуг), як одержані від сторонніх організацій, так і вироблені самим підприємством. Витрати на паливо та енергію на технологічні потреби (рух рухомого складу електротранспорту, виробництво теплової енергії, гарячої води, її очищення і доставка, відведення та очищення стоків, робота ліфтів) відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг).

. До статті "Покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати" включається вартість води (для підприємств водопровідного господарства) та теплової енергії (для підприємств теплового господарства), придбаних у сторонніх підприємств для подальшого транспортування та реалізації споживачам. Витрати на покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг).

. До статті "Роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" включається вартість робіт (послуг) виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами і організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: у житловому господарстві - експлуатація ліфтів, прибирання, вивезення та знешкодження сміття; у водопровідному та тепловому господарствах.

. Витрати інших матеріальних ресурсів. До цієї статті витрат відносяться матеріальні витрати, що не знайшли відображення в попередніх статтях витрат.

Витрати на оплату праці:

1) основна заробітна плата виробничих працівників;

) додаткова заробітна плата виробничих працівників;

) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Амортизація основних виробничих засобів та інших необоротних матеріальних активів. Витрати по орендній платі основних засобів.

Загальновиробничі витрати. Загальна величина загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат структурних підрозділів основного виробництва. Такі самі витрати допоміжних виробництв включаються до собівартості робіт (послуг), що виконуються (надаються) допоміжними виробництвами підприємства.

До статті "Загальновиробничі витрати" належать:

. Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення.

. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів і інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого призначення. До цієї статті належать витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією технологічного обладнання, транспортних засобів, цехових приміщень, будівель, споруд, включаючи витрати на дезинфекцію, дератизацію виробничих приміщень тощо.

Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання розподіляються між видами робіт (послуг), пропорційно величині цих витрат за годину роботи машин та обладнання і тривалості його роботи при виконанні відповідного виду (послуг) або за методом, передбаченим обліковою політикою підприємства.[1.с143-154]

До пускових витрат відносяться витрати, пов'язані з освоєнням нових потужностей виробництва, які включаються до собівартості робіт протягом періоду, визначеного проектно-технічною документацією, а також витрати для виконання планових перевірок стану обладнання, виконання періодичних регламентних робіт, які передбачені відповідною проектно-технічною документацією, і розподіляються на період часу між виконанням цих робіт. Ці витрати визначаються кошторисом, а їх погашення починається з місяця, наступного за місяцем підписання акту про закінчення випробувань чи пробної експлуатації об'єкта;

. Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва.

. Витрати на дезінфекцію і дератизацію.

. Витрати на пожежну й сторожову охорону об'єктів виробничого призначення та утримання санітарних зон.

. Витрати на охорону навколишнього середовища.

. Витрати на обслуговування виробничого процесу.

. Витрати по податках і цільових платежах загальновиробничого характеру. Адміністративні витрати. До статті "Адміністративні витрати" належать загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством, які включають:

. Витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (оплата праці персоналу, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; інші грошові і матеріальні виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором; відрахування на соціальні заходи).

. Витрати на службові відрядження.

. Представницькі та організаційні витрати.

. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів і інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (матеріали на утримання будинків, опалення, освітлення, вивезення сміття, профдезінфекція, охорона майна).

. Витрати на професійні послуги (юридичні, експертні з оцінки майна, аудиторські та інші послуги).

. Витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телексні, факс, Інтернет тощо).

. Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів загальногосподарського використання.

. Витрати по податках і цільових платежах загальногосподарського характеру. До цієї статті включаються: податки, збори й інші, передбачені законодавством обов'язкові платежі, крім тих, що включаються у виробничі витрати, зокрема: плата за землю, займану адміністративно-управлінськими приміщеннями; комунальний податок, розрахований відповідно до чисельності адміністративного персоналу; податок із власників транспортних засобів на автомобілі, які використовуються апаратом управління підприємства; інші обов'язкові збори і платежі, передбачені чинним законодавством.

. Витрати на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку (крім витрат при прийманні платежів від населення тощо).

. Витрати на врегулювання спорів у судових органах.

. Інші витрати загальногосподарського призначення. До цієї статті витрат включаються витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; оренду електронно-обчислювальних машин; передплату періодичних професійних видань та інші, що не були включені до вищезазначених статей.

Витрати на збут. До статті "Витрати на збут" відносяться такі витрати:

. Витрати на оплату праці та утримання персоналу, що забезпечує збут послуг.

. Відрахування на соціальні заходи.

. Витрати на дослідження ринку, рекламу, участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей, інформаційні послуги.

. Витрати на виготовлення розрахункових книжок.

. Амортизація та ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів.

. Амортизація нематеріальних активів відділу збуту.

. Відрахування житлово-комунальним організаціям за збір абонентської плати.

. Обслуговування і перевірки технологічних приладів обліку, витрати на гарантійне обслуговування.

. Інші витрати, пов'язані зі збутом послуг.

Інші операційні витрати. До статті "Інші операційні витрати" включаються:

. Витрати на дослідження і розробки.

. Резерв сумнівних боргів у сумі безнадійної дебіторської заборгованості.

. Втрати від операційних курсових різниць.

. Втрати від знецінення запасів, застосування яких втратило економічну доцільність.

. Витрати на утримання сфери соціально-культурного призначення.

3. Особливості розрахунку калькулювання собівартості послуг підприємств в основних підгалузях житлово-комунального господарства

калькулювання собівартість житловий комунальний

3.1 Калькулювання собівартості послуг в житловому господарстві

Витрати на обслуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнання, в тому числі приладів обліку та регулювання споживання води та теплової енергії, включаються до складу квартирної плати. Власники приватних будинків та бюджетні організації внутрішньо будинкове обслуговування здійснюють самостійно або за окремими договорами за додаткові кошти.

Крім типових статей, калькуляції в житловому господарстві застосовуються додаткові статті, а саме:

·              підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період;

·              поточний ремонт житлового фонду.

До статті "Сировина та матеріали" підприємства житлового господарства включають, крім типових, витрати на:

·              використання піску та інших матеріалів для посипання території в зимовий період;

·              використання води для поливання та миття території і зелених насаджень;

·              посадку зелених насаджень;

·              використання землі, добрив, засобів захисту рослин тощо;

• використання води для системи холодного і гарячого водопостачання. До статті "Паливо і енергія на технологічні цілі" підприємства житлового господарства включають, крім типових, витрати на:

·              освітлення місць загального користування в житлових будинках та прибудинкової території;

·              теплову енергію для опалення та підігрівання води для системи гарячого водопостачання;

·              електроенергію для забезпечення у внутрішньо будинкових системах процесів опалення і гарячого водопостачання;

·              електроенергію для ліфтів.

До статті "Роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій", крім типових витрат, відноситься вартість послуг сторонніх підприємств за:

·              вивезення снігу;

·              прибирання, вивезення та знешкодження сміття і очищення не каналізаційних люків;

·              очищення димоходів та вентиляційних каналів;

·              дезінфекцію та дератизацію місць загального користування житлового фонду (підвалів, сміттєзбірників тощо);

·              експлуатацію, технічне обслуговування устаткування диспетчерських систем по обслуговуванню житлового фонду за заявками населення.

·              До статті "Підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період" відносяться витрати на випробування під тиском систем опалення, водопостачання та водовідведення.

·              До статті "Поточний ремонт житлового фонду включаються витрати на матеріали, енергію, оплату праці ремонтних працівників, відрахування на соціальні заходи, транспортні витрати тощо.

·              До статті"Загальновиробничі витрати", крім витрат типової номенклатури, включаються також:

·              вартість житла та комунальних послуг, безкоштовно або пільгово наданих працівникам житлових організацій, відповідно до діючого законодавства;

·              витрати на технічну інвентаризацію (реєстрацію усіх змін у складі житлового фонду, що експлуатується, і його стану).

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", крім витрат типової номенклатури, підприємства житлового господарства включають витрати на обслуговування інформаційно-обчислювального комплексу з програмним забезпеченням.

До статті "Адміністративні витрати", крім витрат типової номенклатури, включаються також:

·              витрати на оплату послуг банківських установ по прийому платежів від населення;

·              витрати по централізованому збору платежів від населення.

Калькуляційною одиницею в житловому господарстві є один квадратний метр загальної площі житлових будинків. [10.с89-93]

Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку наведено в таблиці 3.1.1.

Табл. 3.1.1. Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку

3.2 Калькулювання собівартості послуг в водопровідно-каналізаційному господарстві

До собівартості робіт (послуг) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються усі витрати по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам питної води, а також по прийманню, відведенню і очищенню води для її подальшого використання чи випуску у водойми (в тому числі гарячої води, а також води, яка проходить процес очищення на загальноміських спорудах).

Собівартість обчислюється за видами технологічних процесів (піднімання води, подача її в мережу, очищення та подача споживачам) та за видами послуг - водопостачання та водовідведення.

Підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, крім типових статей калькуляції, застосовується стаття "Вода для використання з технологічною метою". Витрати по статті включаються в собівартість робіт (послуг) по виробничій собівартості води.

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", крім витрат Типової номенклатури, підприємства водопровідно-каналізаційного господарства включать:

·              витрати на аварійно-відновлювальні роботи (матеріали, запасні частини, заробітна плата робітників аварійних бригад з відрахуваннями на соціальні заходи, витрати на оплату проїзду обхідників, енергоресурси тощо) в тій частині, яка не відноситься до капітальних витрат, за винятком аварій, що відносяться до надзвичайних ситуацій.

Згідно з Тимчасовим класифікатором надзвичайних ситуацій до них відносяться:

·              аварії на каналізаційних системах, теплових мережах, у системах водопостачання населенню питної води, що призвели до збільшення об'єму стічних вод і концентрації забруднених речовин більше ніж у 10 разів;

·              аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств з масовим викидом забруднюючих речовин в обсязі перевищення ГДК в 10 разів і більше.

До статей "Загальновиробничі витрати" та "Адміністративні витрати" на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, крім витрат типової номенклатури, також відносяться:

·              витрати на оплату послуг банківських установ та розрахункових центрів по прийманню та розробленню платежів від населення при прийманні платежів Водоканалом;

·              будь-які витрати платника податків, що пов'язані з утриманням та експлуатацією основних фондів природоохоронного призначення, включаючи санітарні та охоронні зони, які знаходяться в його власності або на балансі;

·              витрати на утримання територій санітарних зон охорони (охорона, озеленення, освітлення, утримання в належному санітарному стані тощо).

До статті "Інші операційні витрати", крім витрат типової номенклатури, відносяться відрахування за геологорозвідувальні роботи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 645 (645-95-п).

Калькуляційними одиницями для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства є один кубометр води та один кубометр стічних вод.[7.с17-20]

Приклад:

Реалізація в квітні становить 5 млн. грн. без ПДВ, оплачено в квітні в рахунок квітневої реалізації 2 млн. грн. без ПДВ, відсоток оплати - 40%, прямі витрати за квітень - 3 млн. грн., з них оплачено - 2,7 млн. грн. (є залишок неоплаченої електроенергії).

Якщо діяти за «складною» схемою, то в квітні в собівартість реалізованих послуг в податкового обліку попаде 1,08 млн. грн. (2,7*0,4).

В травні всі прямі витрати будуть оплачені, а доходи будуть оплачені на 85%, і в собівартість реалізованих послуг квітня можна буде включити ще 1,47 млн. грн. (3,0*0,85-1,08). Решта доходів може бути і не оплачена в червні, тому що надання послуг водоканалом здійснюється безперервно та цілодобово різним споживачам, в тому числі «несумлінним», позовна робота з якими розтягується в часі на довгі місяці.

.3 Калькулювання собівартості послуг в тепловому господарстві

До собівартості послуг підприємств теплового господарства включаються витрати на виробництво теплової енергії і гарячої води та подачу їх споживачам.

Облік і калькулювання собівартості робіт та послуг підприємств теплового господарства здійснюється за видами продукції та за стадіями технологічного процесу (виробництво, подача) на одиницю відпущеної продукції, якими є 1 гігакалорія теплової енергії та 1 м¹ гарячої води (тільки за наявності відкритої системи гарячого водопостачання).

При калькулюванні витрат у собівартості теплової енергії виділяються умовно-змінні витрати: "Паливо, електроенергія та покупне тепло", які залежать від обсягів споживання теплової енергії (зима, літо). Умовно-постійні витрати: усі інші, які не залежать від обсягів споживання теплової енергії.

До статей "Сировина та матеріали" підприємства теплового господарства включають:

·              витрати на воду, що використовується для заповнення теплових мереж, підживлення котлоагрегатів, промивання фільтрів при хімічному очищенні води, а також на господарські потреби в межах діючих нормативів;

·              вартість холодної води, що використовується для подачі в систему гарячого водопостачання (тільки за наявності відкритої системи підігріву води для гарячого водопостачання);

·              межі витрат тепла в системах подачі і розподілу регламентовані "Галузевою методикою нормування питомих витрат паливно-енергетичних";

·              ресурси при виробленні теплової енергії в комунальній теплоенергетиці", затверджені наказом Держбуду України № 290.

До статей "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", крім типових витрат, підприємства теплового господарства включають:

·              витрати на ремонт, промивання, гідравлічну перевірку, щорічну наладку котлоагрегатів, теплових мереж, електричного обладнання, коефіцієнт виробничої потужності та амортизації, проведення паспортизації будівель, обладнання, теплових мереж, що знаходяться на балансі підприємств теплового господарства;

·              витрати на обстеження технічного стану теплових мереж, обладнання приладів обліку теплової енергії, паспортизацію теплового навантаження споживачів теплової енергії та приладів обліку;

·              витрати на обслуговування інформаційно-обчислювального комплексу з програмним забезпеченням.

До загальновиробничих та адміністративних витрат на підприємствах теплового господарства залежно від їх структури управління також відносяться:

·              витрати на оплату послуг банківських установ та розрахункових центрів за приймання та розробку платежів від населення, якщо приймає плату теплове господарство або за його дорученням виконавець послуг чи розрахунковий центр;

·              витрати на утримання територій санітарних зон охорони (охорона, озеленення, освітлення, утримання в належному санітарному стані тощо).

Калькуляційними одиницями для підприємств теплового господарства є одна гігакалорія тепла.[10.с233-237]

Є такі дані про витрати теплового підприємства за рік:

Необхідно обчислити собівартість готової продукції (послуг).

Розв’язання

Св = мат + з/п + НВ

мат = 700 000 + 17 000 = 717 000

НВ = 200 000 + 220 000 + 100 000 = 520 000

Св = 717 000 + 650 000 + 520 000 = 1 887 000.

Відповідь: собівартість готової продукції (послуг) склала 1 887 000 грн.

.4 Калькулювання собівартості послуг на підприємствах міського електротранспорту

Собівартість послуг міськелектротранспорту являє собою виражену у вартісній формі сукупність витрат, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу перевезення пасажирів.

Облік і калькулювання собівартості послуг проводиться за видами перевезень (трамвай, тролейбус) та за стадіями технологічного процесу.

Групування витрат, пов'язаних з експлуатацією міського електротранспорту, здійснюється за такою номенклатурою статей калькуляції:

До статті "Енергія для використання з технологічною метою" включається вартість електроенергії, що одержується зі сторони і використовується для забезпечення роботи рухомого складу, а також витрати на перетворення змінного електричного струму.

До статті "Витрати на оплату праці" відносяться витрати на оплату праці водіїв, кондукторів пасажирських вагонів (трамваїв, тролейбусів) за період їх роботи на лінії.

До статті "Відрахування на соціальні заходи" відносяться відрахування на соціальні заходи від заробітної плати водіїв, кондукторів пасажирських вагонів (трамваїв, тролейбусів) відповідно до встановлених законодавством норм (соціальне страхування, до Пенсійного фонду, до Фонду сприяння зайнятості населення).

До статті "Амортизація рухомого пасажирського складу" відносяться витрати на повне відновлення основних виробничих фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від балансової вартості трамваїв та тролейбусів за встановленими нормами і порядком.

До статті "Утримання та поточний ремонт енергогосподарства" відносяться витрати на:

·              амортизаційні відрахування на повне відновлення об'єктів енергогосподарства (кабельні мережі, тягові електропідстанції);

·              технічне обслуговування та поточний ремонт об'єктів енергогосподарства;

·              оплату праці робітників, які обслуговують енергогосподарство;

·              відрахування на соціальні заходи та обов'язкові платежі до фондів відповідно до та у межах норм, передбачених законодавством.

До статті "Утримання служби автоматики та зв'язку" включаються витрати на автоматизацію процесу управління рухом трамваїв і тролейбусів. До них відносяться витрати:

·              на оплату праці робітників службі автоматики та зв'язку;

·              відрахування на соціальні заходи та обов'язкові платежі до фондів відповідно до та у межах норм, передбачених законодавством;

·              амортизаційні відрахування від вартості засобів автоматики та зв'язку;

·              на технічне обслуговування і поточний ремонт засобів автоматики та зв'язку.

До статті "Утримання та поточний ремонт трамвайної колії та контактних мереж" включаються витрати на:

·              амортизаційні відрахування на повне відновлення трамвайних колій та контактних мереж у межах норм, встановлених законодавством;

·              проведення технічного обслуговування та ремонт трамвайної колії;

·              оплату праці робітників, які обслуговують і ремонтують трамвайні колії та контактні мережі;

·              відрахування на соціальні заходи та обов'язкові платежі до фондів відповідно до та у межах норм, передбачених законодавством.

До статті "Утримання служби (відділу) руху" відносяться витрати на організацію пасажирського руху та утримання диспетчерської служби (заробітна плата диспетчерів, відрахування на соціальні заходи, експлуатаційні витрати по утриманню диспетчерських пунктів тощо).

Загальна сума витрат на утримання служби руху розподіляється між трамвайними і тролейбусними господарствами пропорційно вагонодням у русі та відноситься на собівартість трамвайних і тролейбусних перевезень.

До статті "Експлуатаційні витрати" відносяться витрати:

·              на поточний ремонт пасажирського рухомого складу, його технічне обслуговування, поточний ремонт устаткування (касових апаратів, компостерів, радіообладнання, акумуляторів тощо), а також заміну та відновлення автошин;

·              вартість використаних мастильних, обтиральних та інших матеріалів, обслуговування рухомого складу та підтримання його в робочому стані;

·              на оплату праці робітників, які проводять технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

·              вартість використаного палива, електроенергії, води, пари та інших видів енергії на технічне обслуговування та ремонт рухомого складу.

До статті "Загальновиробничі витрати", крім витрат типової номенклатури, відносяться витрати на придбання (друкування) всіх видів проїзних квитків, оплату організаціям комісійних за продаж квитків, утримання пунктів (кіосків) по продажу квитків, оплату праці та відрахування на соціальні заходи від оплати праці продавців квитків, контролерів, транспортні та інші витрати по збиранню контролю виторгу від продажу квитків.

До статті "Загальногосподарські витрати" відносяться витрати, які наведено в типовій номенклатурі.

Калькуляційною одиницею на підприємствах міського електротранспорту є одне пасажироперевезення. При цьому враховується вся кількість пасажирів, включаючи тих, які мають пільги по оплаті за проїзд.[1.с165-169]

Висновки

Сучасний <http://ua-referat.com/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA> управлінський облік <http://ua-referat.com/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA> можна визначити як вид діяльності в рамках однієї організації, який забезпечує управлінський апарат організації інформацією <http://ua-referat.com/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>, яка використовується для планування, власне управління та контролю за діяльністю організації.

Цей процес включає виявлення, вимірювання, збір, аналіз, підготовку, інтерпретацію, передачу і прийом інформації, необхідної управлінському апарату для виконання його функцій. Управлінський облік <http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA> являє собою одночасно систему і область досліджень. Він є важливим елементом системи управління підприємством <http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC>.

Калькулювання визначається як система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). У процесі калькулювання порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначається собівартість одиниці продукції. Калькулювання дозволяє вивчити собівартість отриманих в процесі виробництва конкретних продуктів.

Для визначення повної собівартості продукції (робіт, послуг) комунальні підприємства складають кошторис (за елементами витрат) або калькуляцію (за статтями витрат). Перелік відповідно елементів або статей називають складом витрат, а співвідношення питомої ваги окремих витрат, що складають собівартість, - структурою собівартості. Вивчення структури важливе для планування і аналізу собівартості, бо воно дає змогу виявити порівняльну значущість окремих витрат.

Структура собівартості комунальних послуг (продукції) значно відрізняється від структури витрат на виробництво продукції в промисловості.

Хоч у різних галузях комунального господарства структура собівартості не однакова, в цілому для комунальних підприємств на відміну від промисловості характерні такі особливості:

·              велика питома вага витрат на оплату праці;

·              порівняно велика питома вага амортизаційних відрахувань на повне відтворення;

·              своєрідний склад матеріальних витрат.

Основні комунальні підприємства надають послуги. У складі експлуатаційних витрат підприємств цих галузей немає витрат на сировину та основні матеріали, тоді як у собівартості продукції промислових підприємств вони мають велику питому вагу. Разом з тим витрати на різні допоміжні матеріали експлуатаційно-ремонтного характеру, паливо та електроенергію значно більші, ніж у промисловості.

Список використаних джерел

1.      Атамас П. И. Управлінський облік: 2-ге вид. Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 440 с.;

.        Бабак А. В., Лисенко Н. М. Собівартість комунальних послуг у бухгалтерському обліку та в ціноутворенні // Аспекти тарифної реформи. - 2007. - № 1. - 255с.;

.        Бутинець Ф.Ф. Чижевська Л.В. Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік.- Житомир: ЖІТІ 2000.-448с.;

.        Васін Ф.П. Системи організації управлінського обліку: стандарт-кост, нормативний облік, директ-кост / Бухгалтерський вісник, 2006.;

5.      Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік <http://ua-referat.com/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA>. М.: ЗАТ «Финстатинформ», 2006.-345с.;

.        Воронова Є.Ю., Улітіна Г.В. Управлінський облік на підприємстві <http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96>: навч. Посібник. - М.: ТК Велбі, 2006. - 248 с.;

7.      Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник - 4-те вид. - К: Ліро. - 2008 - 704 с.;

.        Зоріна В.Н. Формування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в галузях народного господарства: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури - 2008. - 240 с.;

.        Каверіна О.Д. Управлінський облік. М.: «Фінанси та статистика», 2006. - 325с.;

.        Кондратова Н.Г. Основи управлінського обліку. М.: «Фінанси та статистика», 2007.-258с.;

.        Корецький М.Я. Управлінський облік. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури - 2007. - 296 с.;

.        Лень В.С. Управлінський облік: Навч. посіб.- 2-ге вид. випр.- К.: Знання-Прес 2006.-317с.;

14.    Мельник І. Г. Реформування житлово-комунального господарства та регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги населенню: Автореф.дисертації кандидата економічних наук: 08.02.03. Дніпропетровський національний ун-т. - Дніпропетровськ, 2009. - 24 с.;

.        Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підручник. - К.: Книга, 2006. - 544 с.;

.        Пишкіна Г. М.. Методичні вказівки з дисципліни «Ціни та ціноутворення». - Вл-к.: ВГУЭС, 2007. - 31 с.;

.        Рей Вондер Віл. Управлінський облік. М.: «ИНФРА-М», 2006;

.        Черних Г.І., Основи калькулювання. М.: «Фінанси та статистика», 2007.-268.