Вирощування кроликів

Вирощування кроликів

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський Національний аграрний університет

Факультет ТВППТСБ

Кафедра вищої та прикладної математики

Курсова робота на тему

«Вирощування кроликів»

Підготувала

студентка групи ЗТ 3/1

Абраменко М.В.

Перевірив викладач:

Богза В.Г.

Миколаїв 2013р.

Вступ

Кролівництво - перспективна галузь тваринництва. Завдяки швидко стиглості і високій інтенсивності розмноження кролі можуть давати в порівняно короткий термін значну кількість дешевої хутрової сировини, із якої виготовляють різні речі для дітей і дорослих. Цінна сировина - пух, із якого виготовляють найкращі сорти фетр та велюру, а також різні трикотажні вироби і головні убори.

Важливу роль кролівництво відіграє і як джерело дієтичного м’яса. М'ясо кролів відносять до білого м’яса і рекомендують як дієтичний продукт дітям, людям похилого віку, а також хворим.

Крім того, кроликів використовують в якості лабораторних тварин і для приготування вакцин.

Існувала думка, що кролі - одомашнені зайці. Але це не так. Вони належать до родини заячих. Свійські кролі походять від диких кролів. Лише на перший погляд дикий кріль схожий на зайця: кріль менший від зайця, вуха й лапи в нього короткі, та й хвіст менший. Дикий кріль не міняє хутро на зиму - увесь рік однаково забарвлений: зверху сірувато-бурий, знизу - білий. Але найбільше різняться кріль та заєць за способом життя. Кроленята народжуються сліпими та голими, зайченята з’являються на світ цілком самостійними: зрячими, вкритими хутром, і вже на другий день самостійно їдять травичку. На землі є 15 видів диких кролів. У Європі водиться лише один, решта - в Африці та Америці. Особливо багато їх водилося на території, яку тепер займають Франція та Іспанія. У V ст. до н.е. прийшли фінікійці на землю нинішньої Іспанії, побачили тваринок, схожих на відомого їм сапана (наукова назва - даман-жиряк), і назвали землю, яку відкрили, «Ісапан» - берег сапанів. За часів середньовіччя кролі поширилися по всій Європі. В Англії вони так розплодилися, настільки добре акліматизувалися, що стали справжнім лихом - плодючі пасовиська дуже сподобалися кролям. Те саме відбулося наприкінці XVІІІ ст.. в Австралії.

Перші згадки про розведення кролів на Русі відносяться до початку ХІ ст. Тоді розводили пухових кроликів і називали їх песцевими. Кролівництво в давнину мало аматорський характер: намагалися вивести кролів з незвичайним забарвленням хутра або з надзвичайно довгими вухами. Лише у 30-их роках їх стали розводити як свійських тварин, одержуючи м'ясо, хутро та пух.

1. Загальна характеристика кролів

.1 Біологічні особливості кролів

Європейський дикий кріль (Oryctolagus cuniculus) - єдиний вид родини кролів (Oructoladini), що був одомашнений і дав початок великій кількості порід, яких нині розводять на всіх континентах. Сучасні свійські кролі відрізняються від диких за живою масою, скороспілістю, величиною і будовою тіла, плодючістю, забарвленням і якістю волосяного покриву, поведінкою. На відміну від інших сільськогосподарських тварин, вони мають цінні біологічні властивості, знання і уміле використання яких сприятиме успішному розведенню кролів. Це, насамперед, висока плодючість, скороспілість, короткий період сукрільності, поліестричність тощо. Плодючість - одна з цінних властивостей кролів, яка залежить не стільки від породи, скільки від індивідуальних особливостей, віку тварин, умов годівлі та утримання. За один окріл від самки одержують до 24 кроленят. Для дорощування доцільно залишати 8 кроленят (відповідно до чотирьох пар молочних залоз). Проте самка може успішно вигодувати і більшу кількість кроленят. Тому в індивідуальних господарствах під самкою залишають весь здоровий приплід. Одомашнені кролі легко паруються з дикими і дають плодюче потомство, однак із зайцем потомства одержати не вдалося. Неможливість одержання його від схрещування кролів і зайців пояснюється рядом фізіологічних особливостей. Так, тривалість вагітності зайчихи і кролиці різна. Кроленята народжуються на 30-33-ий день сукрільності, вони голі й сліпі і ссуть молоко матері 1,5-2 місяці; зайченята народжуються на 50-52-й день зрячими, мають волосяний покрив й ссуть молоко матері лише кілька днів.

Важливою біологічною особливістю самок кролів є можливість їх запліднення на 1-2-й день після окролу, що дає змогу одержувати «ущільнені окроли», при яких поєднується лактація з сукрільністю. При цьому кожна самка протягом року може дати до 10 окролів, що й практикується при одержанні кроленят для потреб біофабрик, а при виробництві м’яса та шкурок одержують 4-6 окролів. Це при збереженні 6-8 кроленят до реалізації за один окріл дає змогу в середньому виробляти 60-100 кг м’яса у живій масі на самку за рік. Сезонність прояву статевої активності самок і самців у кролів відсутня. Проте високі літні температури (понад 25 С) гальмують всі фізіологічні функції, в тому числі й статеву. Домашні кролі відзначаються високою енергією росту як в ембріональний, так і в постембріональний періоди. Висока інтенсивність росту молодняка кролів в ранній постембріональний період (до 2-3-місячного віку) зумовлена високими поживними якостями молока.

.2 Анатомо-фізіологічні особливості кролів

Анатомічні властивості. Кістяк кролів складається з осьового кістяка, який в свою чергу складається з хребетного стовпа і черепа, та кістяка кінцівок (грудних і тазових), в якому розрізняється кістяк вільних кінцівок та пов’язаних із тулубом грудного і тазового поясів. Він виконує опорну, захисну та ряд інших функцій. Загальна маса кістяка дорослих кролів разом із зв’язками становить 8%, а новонароджених - 15% загальної ваги тіла. Загальна форма черепа у кроля - видовжено-конусоподібна.

Нутрощі. Анатомія нутрощів кроля досить своєрідна. Побудова травного, дихального та сечостатевого апаратів більшою або меншою мірою відображає спосіб життя тварин, головним чином характер харчування. Саме з цим пов'язаний сильний розвиток товстого кишечника та наявність великої черевної порожнини у кроля. Вагітність у кролиць триває 30-32 дні. Внутрішньоутробно плоди розвиваються дуже швидко: за 10-12 год. після запліднення яйцеклітини починають ділитися, на 4-й день бластули мають 0,3 мм у діаметрі, на 8-й прикріплюються до стінки матки, на 13-й їх можна прощупати через черевну стінку, на 16-й день плоди починають рухатися.

Кроленята народжуються сліпими і майже голими. Волосяні луковиці формуються у них в одноденному віці, ріст волосся починається у 2-денному віці, на 5-7-й день кроленята вкриваються шерстю, на 12-14-й день прозрівають, на 17-21-й день виходять із гнізда і починають їсти корм. З 29-30-денного віку кроленята можуть обходитися без материнського молока, проте відлучати їх від матерів доцільно у 35-40-денному віці, коли вони зміцніють. Молодняк відлучають гніздами. При народженні кріль має 16 молочних зубів (ще не має справжніх корінних), у дорослого кроля 28 зубів. При народженні залежно від кількості приплоду, породи кролів та умов утримання вага кожного кроленяти становить від 40 до 90 г. у перші 6 днів життя вага кролів збільшується у два рази, до 10-го дня - у 3, до 20-го - у 5-6 разів, до 30-го - у 9-10 і дорівнює залежно від породи та умов утримання 400-500 і 600-700 г. У приміщенні для кролів оптимальною вважають температуру 15-17 С і вологість 65-70%. Норма повітрообміну в кролятнику повинна бути 5 кв.м. на 1 кг ваги тварини за год.; швидкість повітря - 30 см/сек на рівні розміщення тварин. Тривалість світлового дня - 14-18 год. або ж цілодобове слабке освітлення. Нормальна температура тіла кроля - 38,2-39,5 С. Особливістю кролів є копрофагія (поїдання свого калу). Встановлено, що кролі виділяють кал двох типів: твердий, сухий вдень і соковитий, м’який уночі, більшу частину якого вони поїдають. У м’якому нічному калі міститься багато необхідних для організму поживних речовин: каротину (13,8 мг/кг), сирого протеїну (9,31%), безазотних екстрактивних речовин (35,38%), сирого жиру (1,59%) та мінеральних речовин - кальцію - 4,3 г/кг, фосфору - 2,16 г/кг.

.3 Свійські кролі

Точна дата одомашнення кролів невідома. В усякому разі і в Римі, і в країнах середньовічної Європи страви з кролів до обіду подавали як делікатеси. На плем’я залишали найбільш плодючих. Так поступово одомашнені кролі набували корисних для людини властивостей. Але порід спочатку не було. Щоб групу тварин можна було вважати за породу, у ній повинно налічуватись не менше тисячі високопродуктивних особин.

Тільки у такому випадку порода може вдосконалюватись. У різних країнах нараховується понад 60 порід кролів. За характером одержуваної продукції породи поділяють на м'ясо-шкуркові, пухові та м’ясні. Породи кролів розрізняють за довжиною хутра.

Більша частина кролів м'ясо-шкуркового та м’ясного напрямів належать до нормальнохутрових. Довгохутровими вважають кролів пухових порід. Короткошерстими є кролі типу рекс, одержані у результаті схрещування.

До порід м'ясо-шкуркового, або ж комбінованого напряму належать: радянська шиншила, білий велетень, сірий велетень, сріблястий, віденський, блакитний, чорно-бурий, російський горностаєвий.

Радянська шиншила.

Живе у Південній Америці красива тваринка шиншила. Маленький сірий гризун уславився на весь світ легким, густим хутром, сріблясто-сірим, з блакитним забарвленням шкурки, з перламутровим полиском. Його безжально винищували через цінне хутро, і лише у ХХ ст. він дістав охоронну грамоту. Першими французькі кролівники вирішили виростити кролів з подібним хутром, потім радянські вчені поставили перед собою таку мету. Результат вийшов гарний.

Сірий велетень.

Велетнем його назвали тому, що він один з найбільших серед кролячого племені. Відзначається міцною конституцією, широкими і глибокими грудьми, широким крупом, товстими великими лапами, масивною головою, товстуватими вухами.

Породу виведено у Полтавській області шляхом схрещування місцевих кролів з плідниками породи фландр. Поширені в господарствах України.

Забарвлення хутра у сірих велетнів двох типів: сіро-заяче, рудувате і темно-сіре, бурувате. Шкурка у кролів досить велика. Племінна робота спрямована на поліпшення якості хутра та підвищення м’ясної продуктивності.

Сріблястий. Шкурка цих кролів має колір чорного старого срібла, а кроленята народжуються зовсім чорними. У місячному віці їхня шерсть починає сріблитися, а у 4 місяці вони стають схожими на своїх батьків. Лише кінчик мордочки, вуха, лапки і частина хвоста мають значно темніше забарвлення. Жива вага дорослих кролів 4,5 кг, деякі важать до 6 кг. Кролиці плодючі (8 кроленят в околі).

Від кролів одержують великі шкурки, які у природному вигляді йдуть на виготовлення виробів і хутра.

Біла пухова. Ці кролі схожі на мяку пухнасту кулю. Іноді не розбереш відразу, де очі, вуха, ноги - усе тоне у білосніжній пухнастій шкурці. Біла пухова - вітчизняна порода, отримана у результаті схрещування місцевих малопродуктивних пухових кролів з ангорськими. Від дорослого кроля за рік одержують до 760 г пуху, а від кращих кролиць з приплодом - понад 1 кг. У кролиць пух тонший, ніж у самців, тому останніх у пуховому кролівництві тримають лише для відновлення поголів’я.

Чорно-бурий. Цю високопродуктивну породу було виведено у Татарстані складним схрещуванням кролів трьох порід: фландр, білий велетень і віденський, голубий. Чорно-бурою породу назвали тому, що їх хутро нагадує хутро чорно-бурих лисиць. Чорні кінчики ості і напрямного волоса створюють враження чорної вуалі, накинутої на темно-буру шкурку кроля.

крільчатник зимовий яма шедовий

2. Житло для кролів

.1 Вибір ділянки для будівництва ферм

Для вирощування кролів застосовують різні системи утримання кролів. Подекуди практикується безкліткове утримання на огороджених ділянках з примітивними будівлями. Для цього усю прилеглу територію обгороджують дротяною сіткою близько 1,5 м заввишки, заглиблюючи на 25-30 см. Практика довела, що таке утримання нерентабельне і призводить до втрати поголів’я.

Кролівники віддають перевагу утриманню кролів на свіжому повітрі, а не у клітках. Це дає змогу забезпечити належний догляд. Застосовують і комбіноване утримування: до настання холодів - у клітках на відкритій території, у пору сильних морозів - у крільчатнику. Утримування кролів у клітках на свіжому повітрі сприяє поліпшенню якості їхнього хутра, підвищенню опірності організму.

Клітки виготовляють з фанери, дерева, листів шиферу, цегли, жерсті тощо. Спільною рисою є те, що клітка звичайно має дерев’яну основу і сітчасту передню стінку і дверцята. При утримуванні кролів у пристосованих приміщеннях лише гніздо та маточник виготовляють із дощок, планок, ДСП, а інші частини - із сітки. Кролівники не завжди можуть придбати металеву сітку, тож багато хто навчився виготовлювати вдома.

Для одержання сітки беруть плаский брусок, ширина якого має дорівнювати розміру майбутнього вічка, товщина - трохи більша за ширину дроту, який використовується. На брусок щільними рядами намотують дріт, а потім знімають його з бруска і кожен виток розгинають під кутом 90 градусів до попереднього. Так роблять заготовку майбутньої сітки. Нарешті, обертаючи змійку, зчіплюють ланки з ланками іншої заготовки і одержують полотно потрібного розміру. Клітки для кролів мають бути обладнані інвентарем, потрібним для зручного обслуговування тварин.

. Способи утримання кроликів

.1 Зимові окроли

Все ширше стали практикувати в кролівництві, в тому числі в присадибній, цілорічне розведення кроликів.

Важливим моментом успішних зимових окролів є створення сприятливих умов в цей період для молодих самок і кролиць: утеплення приміщень кліток і самих гніздових ящиків (маточників).

Якщо в південних районах країни зимові окроли в загальному не викликають особливих ускладнень, то в середній смузі і особливо в східних районах потрібні додаткові заходи. Далі наведено поради про те як проводити успішні зимові окроли.

Для того, щоб сильний мороз не застав кролицю з новонародженими кроленятами зненацька, гніздовий ящик робити з деревини твердих порід, щільно підігнати всі його деталі. Верхня кришка маточника знімна, а в бічній стінці вирізається лаз розміром 15Х15 см. Ящик утеплюють обшивкою, яка служить термоізолятором. Ще цікавий момент - це ящик шириною 35-40 см і довжиною близько 65 см з подвійним дном. Перше дно зроблено з фанери - воно стаціонарне, , а друге являє собою пластину 35Х63 см з дюран або оцинкування. Його розміщують в гніздо за три дні до передбачуваного окролу і вже на нього кладуть підстилку із сіна або соломи. Секрет в тому, що між двома підлгами поміщають звичайну електричну грілку. Яку включають у мережу 220 В за добу до окролу. Грілка віддає через металеву підлогу тепло гнізда. Підвищуючи температуру під пухом до 370 С. залежно від погоди і віку кроленят встановлюють 1-й або 2-й режими. Зверху гніздо накрите «ковдрою» з пуху і тепло від грілки залишається в гнізді. Навіть сама матуся не проти погрітися поруч з дітьми.

В даний час проходять виробничу перевірку закриті гніздові ящики з електронагрівальними панелями. Попередні випробування в ЦЩ хутрового звірівництва і кролівництва показали, що при вирощуванні молодняку в ящиках з електропанелі вихід кроленят в розрахунку на одну самку дорівнює аналогічним результатам в шедах в літній час. У віці 45 днів жива маса кроленяти, яке обігрівається в гніздовому ящику, на 50-70 г більше, ніж контрольного. У гніздових ящиках, незалежно від температури повітря в шедах підтримується оптимальний температурний режим.

Кролівники середньої смуги сітчаті дверці завішують солом’яними матами, а в маточному відділенні до максимуму збільшують кількість підстилки. Клітки для утеплення оббивають плівкою або толем, закладають щілини, отвори, в шедах опускають бічні щити і т.д.

Є ще варіант отримувати зимові окроли, не застосовуючи гніздових ящиків, для цього використовують утеплені клітини розмірами 110Х60Х70 см, які будують без всяких перегородок і відділень. Дах утеплюють товстим картоном і рубероїдом, стінки - картоном і толем. За 15-20 днівпісля очищення та дезинфекції в клітку насипают щільним шаром (15-20 см) суху підстилку, а за 6-7 днів до окролу - підкладають м’яке сіно. Дверцята клітини після окролу утеплюють мішковиною. Застосовують і інші прийоми утеплення клітин, зокрема, при зовнішньому утриманні використовують сніг шаром 30-40 см.

На одній фермі дослідно-виробничого господарства самок для першого окролу злучають в грудні, а приплід одержують у січні. Перед початком зимового окролу проводять підготовку самок. У раціон кроликів включають силос, пророщені зерна вівса, ячменю, хороше сіно, моркву. Тварин відповідно до норм забезпечують концентратами. Перед окролом клітини самок утеплюють соломою. Крім того, утеплюють фасадну сітчасту сторону клітини. Після підготовки в умовах центральної зони можна отримувати зимові окроли при зовнішньому утриманні тварин. Зимові окроли сприяють загартуванню організму тварин і поліпшення якості волосяного покриву. Ранні зимові окроли, крім того, дозволяють отримати від найбільш розвинених молодих самочок додатково 1-2 окролу в рік їх народження.

Для організації зимових окролів кролівник повинен володіти відповідними знаннями та навичками. Злучку слід проводити в середині дня. Проведення злучки протягом 3-4-х днів забезпечує дружний окрол самок. Успіх проведення зимових окролов багато в чому залежить від годування. Кролівники повинні заздалегідь створити запас кращих за якістю кормів: з грубих - дрібнолисте сіно, з коренеплодів - бажано моркву. Дуже важливо, щоб в раціонах були корми багаті вітамінами, зокрема прекрасний вітамінний корм - зелень, вирощена гідропонним методом, а також гілки хвойних дерев. Зимові раціони неповноцінні, якщо в них бракує соковитих кормів. Щодня слід додавати до загального раціону по 200-250 г коренеплодів, це сприяє кращому засвоєнню інших кормів, а в лактуючих самок посилює діяльність молочних залоз. Сукрольним і лактуючим самкам треба давати мінеральну підготівлю: 2 г солі і 2 г крейди на добу кожній. Позитивним в отриманні зимових окролів є те, що кроленята таких окролів добре ростуть, менше схильні до захворювань і надалі мають більш високу продуктивність. При організації кролівничої ферми вибирають сухий, захищену від вітрів ділянку, далеко від проїжджих доріг. Одне з найважливіших вимог, яке слід при цьому враховувати, це те, щоб у приміщеннях і клітинах не було вогкості. Тому кролівничу ферму не можна розташовувати на низькій, заболоченій місцевості, а також поблизу річок і озер. Для ферми чисельністю 800 самок з приплодом розмір земельної ділянки має бути близько 1 га, ферму оточують огорожею або забором.

Найкраще кролівнику ферму розміщувати в комплексі з тваринницькими будівлями. Це дає можливість повніше застосовувати механізацію, більш ефективно використовувати транспорт, водопостачання, знизити витрати на охорону ферми. Будівництво кролівничих ферм поблизу тваринницьких будівель повинно проводитися відповідно до ветеринарних і протипожежних правил.

Особливу увагу при виборі ділянки слід звернути на джерела водопостачання. Якість води має велике значення. Застояною, непроточною водою напувати кроликів не можна. В даний час на більшості ферм кроликів містять у зовнішніх клітках протягом року. При такому утриманні кролики досить забезпечені свіжим повітрям і сонячним світлом. Однак при такій системі утримання витрачається багато праці на обслуговування кроликів, що є основним недоліком. Продуктивність праці при цьому низька. За одним працівником закріплюють всього 70-80 самок з приплодом до реалізації, тобто кролівник вирощує за рік 1200-1600 голів молодняка, або виробляє 35 ц м’яса у живій вазі.

Для зручності обслуговування клітки встановлюють на дерев’яних стояках, вкопаних в землю, або на козлах на висоті 80 см від землі і розташовують рядами або блоками, по 10-12 в кожному. Між рядами кліток залишають відстань шириною 1,6-2 м. клітки повинні бути наступних розмірів (см).

Дах кліток повинен бути з нахилом до задньої стінки, спереду з напуском на 30 см, а ззаду і по сторонам на 15 см. Підлогу кліток роблять з добре заструганих дощок, суцільний, без щілин, з нахилом до передньої стінки в 5 см. На передній стінці кліток влаштовують з одного боку ясла, а з іншого маточне відділення. В ясла закладають грубий і зелений корм. Їх можна робити здвоєними, щоб вони розташовувалися в двох клітках поруч. З внутрішньої сторони клітини роблять грати з металевих прутів, відстань між якими 3 см. Щоб уникнути теплових ударів у кроликів, в південних районах країни клітки розташовують фасадом на захід, в інших районах найчастіше на південний схід. У спеку клітки слід затінювати або переміщати в прохолодне місце, а взимку утеплювати солом’яними матами і вистилати підстилкою. Дорослих кроликів містять по одному в клітці, молодняк до 2-місячного віку - по 3-5 голів. Молодняк вирощують також у групових клітках або критих вигулах. У групові клітки кроленят відкидають з розрахунку на одне кроленя 0,2 кв.м. площі підлоги. Групові клітки краще всього будувати на 10-15 голів кожна. При посадці молодняку в групові клітки його необхідно сортувати по підлозі, починаючи з 2-3-місячного віку молодняк слід розсаджувати в клітки з розрахунку, щоб на кожного кролика доводилося 0,3-0,4 кв.м. площі клітки. Хороші результати дає утримання кроленят в групових клітках з сітчастою підлогою: знижується відхід молодняку, зменшується час на обслуговування, знижується захворюваність на кокцидіоз.

3.2 Розведення кролів у ямах

Розведення кролів у ямах вигідний і не важний спосіб. Застосовують цей вид розмноження кроликів у тих місцевостях, де грунтові води знаходяться не високо, іначе, нори будуть затоплюватися водою. Розведення кролів в ямах застосовується як в селах, так і в містах. Розведення кролів в ямах буде привабливим для тих, хто хоче розвести кроликів, але не витрачати багато часу і сил за тваринами немає можливості.

Розведення кролів в ямах починається з вибору порди кролів. Однак не варто вибирати для цього кроликів-велетнів, так як результат навряд чи буде високим, краще віддати перевагу звичайним кроликам, розміри яких характеризуються, як середні. Якщо у вас є порожній підвал або льох, у якому є простір, то вам, що називається всі карти в руки. Розводити кролів в ямах має сенс, коли їх первісна чисельність налічує кілька десятків, в іншому випадку - гра не варта свічок, і кролики в кількості менше десяти не принесуть потрібний обсяг приплоду.

Підготовка ями. Готується яма розміром 2Х2 м, глибина якої повинна бути не менше 1 м, оскільки якщо глибина буде меншою, кролики зможуть через якийсь час вирити собі проходи назовні. Підлога і стіни підготовленої ями потрібно обмурувати, лише в нижній частині, в одної зі стін потрібно залишити проміжок і за допомогою лопати визначити початок нори, яка потім буде прокладатися самими кроликами. Вхід у нору повинен бути на кілька сантиметрів вище, ніж рівень підлги ями, оскільки коли накопичиться гній або/а також земля, то нора виявиться нижче рівня підлоги, що буде, природно, не добре для кроликів. Варто передбачити і щось на кшталт засувки для нори, так буде набагато зручніше відловлювати особини. Роблячи дах над ямою, не забудьте зробити і огорожі від небажаних гостей, які можливо вирішать поживитися за ваш рахунок. Екскременти кроликів потрібно буде періодично прибирати за допомогою совка-лопати, щоб вихованці відчували себе найбільш комфортно, так можна зробити підстилку в ямі. Крім іншого неодмінно уздовж однієї із стін ями розміщуються поїлки та годівниці, бажано побільше, для того щоб не було суєти та штовханини. І вже можна запускати кроликів. Тваринний інстинкт швидко візьме своє і кролики, в основному кролиці приступлять до риття нір. Вам залишається всього лише вчасно годувати кроликів і чистити яму від калу і сечі, а ще від землі, яка буде з’являтися при викопуванні нір кроликами. Якщо все зроблено правильно, то розведення кроликів в ямах незабаром принесе бажаний результат.

.3 Шедова система утримання

Кроликів при цій системі містять в шедах, що являють собою сараї з каркасом з дерева або залізобетону. Подовжні стіни таких сараїв утворенні з задніх стінок кліток, у яких містять кроликів, а короткі торцеві стіни виконані у вигляді вхідних і вихідних дверей. Трохи піднятий над клітками двосхилий дах шеда виконаний у вигляді ліхтаря. Дахи кліток одкносхилі. Клітки, вигтовлені з дерева і сітки, ставлять в один або два яруси дверцятами убік кормового проходу шириною 120-130 см, розташованого в середині шеда. Підлогу кормового проходу в шедах бетонують або асфальтують; роблять її з невеликим нахилом в обидва боки від середини проходу до кліток. Місткість шеда визначається його довжиною і кількістю розміщених у ньому кліток. Найбільш доцільно будувати шеди довжиною 60 м і більше. Встановлювані у шедах клітки кожного ярусу для основного ряду можуть бути з постійним гніздовим відділенням (двухсекційні) і без гніздового відділення (односекційні). Двухсекційна клітка складається з гніздового відділення із суцільною дерев’яною підлогою і кормовим відділенням із сітчастою підлогою. Підлога в односекційній клітці виконана із сітки з ячейками 16Х18 мм. На період окролу і вирощування підсисних кроленят у таку клітку вставляють гніздову шухляду. Передня стінка клітки виконана у вигляді сітчастої дверці, на яку навішані годівниця і поїлка, інші стінки глухі. У теплий час в шедах можна застосовувати автопоїння. Узимку в поїлки звичайно наливають підігріту воду з переносних шлангів. Між двома сусідніми клітками кожного ярусу встановлені V-образні ясла для сіна і трави. Підлога кліток нижнього ярусу в шеді для зручності обслуговування кроликів піднята над землею на 50-60 см, а підлога кліток другого ярусу стоїть від землі на 125 см. Роздавати кроликам корм усередині шеда можна за допомогою підвісної дороги полегшеного типу з кутової сталі (50Х50 мм), по якій на двох або чотирьох підшипниках пересувається підвісний візок вантажопідйомністю до 150 кг. Довжина клітки коливається від0,8-1,1 до 1,3 м, ширина дорівнює 0,6-20 м, висота - не менш 0,4 м. у такій клітці можна містити кролицю з приплодом до відсадження, або одного самця, або 6-8 неплемінних кроленят. Найбільше поширення одержали кролеферми на 400 кролиць м’ясних порід з утриманням тварин основної черги в двоярусних, а молодняку в одноярусних шедах і кролеферми на 1200 кролиць м'ясо-шкурових порід, з утриманням поголів’я в двоярусних шедах, а також кролеферми на 2400 кролиць з утриманням усього поголів’я в одноярусних шедах. Основний недолік медового утримання полягає в тому, що мікроклімат у шедах у значній мірі залежить від погоди. Низька температура повітря в них у холодний час року не дозволяє механізувати поїння тварин і збирання гною, а також організувати цілорічне рівномірне відтворення поголів’я, тому що при зимових окролах майже весь молодняк гине від морозів. Виключення складають південні райони, де зима порівняно м’яка і температура повітря не опускається нижче - 5-10 С.

.4 Утримання кроликів у механізованих крільчатниках

Відповідає воно принципово новій технології виробництва, м’яса кроликів на промисловій основі, ця технологія передбачає утримання кроликів у кліточних батареях із суцільнозвареної оцинкованої металевої сітки, розташованих в опалювальних приміщеннях з регульованим мікрокліматом при повній механізації праце містких процесів і штучному освітленні. Раціони кроликів усіх виробничих груп складається з повноцінних гранульованих комбікормів з добавкою в окремі періоди трав’яних брикетів, сіна або трави.

Утримання кроликів у механізованих крільчатниках з регульованим мікрокліматом дозволяє: ліквідувати сезонність у їхньому розмноженні й організувати рівномірне цілорічне ритмічне відтворення поголів’я; забезпечити максимально можливе використання кліток і високий вихід продукції з 1 кв.м. виробничої площі (кліток, приміщень); не рідше двох разів на рік дезінфікувати крільчатники під час санітарної паузи (після реалізації тварин на м'ясо) і в результаті цього підвищити збереження поголів’я.

Довжина, ширина і висота - по 2 м. каркас клітки-сажка монтується з дерев’яних брусків.

Приблизно третину клітки з усіх боків оббивають дошками, щоб тварини могли сховатися від дощу або спеки. У цій частині влаштовують дверцята, решту обносять металевою сіткою. У міру поїдання кролями трави клітку переносять з місця на місце.

Проекти кролекомплексу на 5000 кролиць.

Тварин мстять у двох 4-поверхових крільчатниках, зблокованих по поверхово одною галерею.

На кожному поверсі крільчатника є два зали (всього 8 залів) для утримання кроликів. Довжина залу 76,5 м, ширина - 12 м. у залах установлені по 4 кліточні батареї на 224 клітки в кожній. Усього на кролекомплексі є 14 336 кліток, кожна площею 0,48 м.

Кролекомплекс на 12 090 кролиць. Тварин тут містять у чотирьох одноповерхових і двох чотириповерхових крільчатниках.

Довжина одноповерхового крільчатника 126 м, ширина - 24 і висота - 3,2 м. Кожен такий крільчатник розділений на два однакових зали, у яких установлено по 8 одноярусних кліточних батарей на 164 клітки в кожній (усього в крільчатнику 2624 клітки).

Кожен поверх чотириповерхового крільчатника розділений на чотири однакових по розміру зали з установкою по 4 триярусних кліточних батареї на 324 клітки кожна (усього в крільчатнику 20 736 кліток).

Такі ж триярусні батареї встановлені в одному з залів одноповерхового крільчатника (усього в залі 2592 клітки).

Крім того, на фермі є 30 шедів по 150 кліток у кожнім. Усе кліточне господарство ферми складає 37 012 кліток, з яких 32 512 розміщено в крільчатниках і 4500 - в шедах.

На кролівничих фермах застосовують три системи утримання кролів: у зовнішніх клітках, у шедах (сараях) і в кролятниках (закритих приміщеннях з регульованим мікрокліматом і механізацією працемістких процесів).

Раніше застосовувалися різні способи безкліткового утримання кролів: гаремний, на великих обгороджених площах (без яких-небудь приміщень); бліндажно-запасний (на пасовищах без приміщень і огороджень); паркетний (груповий - по 5-10 кролиць у відділенні).

Безкліткове утримання виявилося нерентабельним, тому що приводило до великого падежу тварин, псуванню шкурок і унеможливлювало організацію зооветеринарної, племінної роботи та обліку на фермі.

Утримання кролів у зовнішніх клітках.

До впровадження шедової системи утримання на більшості ферм кролів тримали цілий рік у клітках під відкритим небом.

У цей час ця система застосовується в основному в присадибних господарствах кролівників-аматорів і частково на дрібних неплемміних фермах

Клітки для зовнішнього утримання кролів можна будувати в різних матеріалів: дерева, цегли, фанери і т.д. найбільш придатна для цього клітка, розроблена НДІ хутрового звірівництва та кролівництва, призначена для утримання кролів в усі періоди року, яка відповідає зоотехнічним і ветеринарним вимогам (рис.1).

Клітка має вигляд блоку, що складається з двох кліток, розрахованих на утримання двох дорослих кролів.

Довжина кожної клітки - 120 см, ширина - 65 см, висота передньої стінки від підлоги до даху - 50, задньої - 35 см. З боків клітки влаштовуються постійні гніздові відділення, розмір яких у глибину 65 см, у довжину по фасаду - 40, висота до даху клітки - 35-40 см.

Гніздове відділення відділене від кормового стінкою, у якій на висоті 10-15 см від підлоги розташований лаз шириною 17 см і висотою 20 см. Підлога у кормовому відділені сітчаста (розмір комірок 20Х20 мм, або 16Х48 мм) або рейкова із шириною рейок 25-30 мм і товщиною12-15 мм із округленими краями радіусом 1,5-2 мм, між рейками щілина 16-18 мм.

На передній стінці клітки блоку навішують двоє дверцят: одна - тесова, провідна в гніздове відділення, інша - сітчаста, провідна в кормове відділення. У морозні дні сітчасті дверцята закривають солом’яними матами, а в клітки кладуть рясну підстилку.

На фасадній стороні дверцят кормового відділення навішують знімні годівниці та напувалки. Для грубих кормів між клітками влаштовані V- подібні ясла, виконані із двох дерев’яних рамок, обтягнутих сіткою (розмір комірки 25Х50 або 35Х35 мм).

         - дверцята у гніздове відділення; 2 - стовп-підставка; 3 - сітчасті дверцята; 4 - відкидна напувалка; 5 - відкидна кормушка; 6 - ясла; 7 - ось кормушки Рис.1. Двохмістна клітка

Утримання кролів у шедах.

Ця система утримання кролів поширена на середні та великі кролівничу ферми. Шедова система утримання створює сприятливі умови праці для працівників ферм, захищає тварин від дощу та сніжних заметів, дозволяє застосовувати найпростішу механізацію по доставці корму до кліток, водопостачанню і збиранню гною.

Шед можна використовувати у всіх регіонах, де температура взимку не нижче -30 С. Клітки встановлюють у два яруси по обидва боки критого проходу. Між дахом і верхнім ярусом кліток є засклений ліхтар. Крім того, для кращого доступу світла та свіжого повітря в задніх стінках кліток зроблені вікна розміром 20Х100 см. Ці отвори зашпаровують металевою сіткою та закривають навішеними на петлі дощечками. Довжина шеда - 60 м і більше, висота - 236 см. Ширина проходу - 120-120 см. Підлогу в проході бетонують або асфальтують із ухилом убік кліток. Клітки для кролів основного стада мають довжину 120-130 см, ширину - 65-70, висота передньої стінки - 55, задньої 36-40 см. Підлога в клітках сітчаста (розмір комірок 18Х18, 20Х20 або 1,6Х48 мм) або з рейок

Розроблений НДІ хутрового звірівництва та кролівництва шед являє собою сарай з каркасом з дерева, металу, залізобетону (рис. 2).

Рис. 2. Загальний вид шеда

Для зручності збирання гною дах кліток нижнього ярусу зроблений з ухилом назад і служить другою суцільною підлогою (піддоном) для кліток верхнього ярусу, так само з ухилом зроблена підлога під клітками нижнього ярусу (рис. 3). Позаду на клітках є кришки, які відкривають під час збирання гною.

Клітки для дорослих кролів розділені на коршове та гніздове відділення; лазом розміром 18Х18 см. На фасаді клітки зроблені двоє дверцят: одні сітчасті у кормовому відділенні шириною 70 см, а другі - тесові, у гніздовому відділенні, шириною 34-40 см.

У двохмістких клітках шеда замість перегородки встановлені сітчасті ясла (розмір комірок 35Х35 або 25Х50 мм), відкриті з фасаду, а також є годівниці та напувалки. Останні містяться під яслами. Щоб підсисні кроленята не перелазили через напувалку в інше відділення клітки, у середині напувалки роблять перегородку. Годівниця розташована під сітчастими дверцятами. Щоб кроленята не залазили в неї, зверху на відстані 6 см один від одного ставлять перегородки з металевих прутиків. Для зручності обслуговування підлога кліток нижнього ярусу піднята від землі на 50-60 см, а від підлоги верхнього ярусу - не більше 125 см.

Рис. 3. Схема двохярусного розміщення кліток у шедах

У таких шедах розміщають у клітки по одному кролику основного стада та по 5-6 голів молодняку. Транспортування кормів здійснюється за допомогою підвісних доріг або візків.

Утримання кролів у кролятниках. Промислове кролівництво засноване на використанні прогресивної технології, що включає утримання кролів у закритих приміщеннях (кролятниках) з регульованим мікрокліматом, з механізацією робіт з обслуговування тварин та годівлі кролів повнораціонними кормами. Утримання кролів у таких приміщеннях забезпечує цілорічне виробництво м’яса, постійну зайнятість кліток, збільшує продуктивність праці та ефективність виробництва, підвищує рентабельність господарства.

У кожному кролятнику можна містити 270 кролиць основного стада та 85 ремонтних, 20 дорослих і 10 ремонтних самців і 1020 голів відгодівельного молодняку.

Протягом року в кожній клітці планується одержувати 5 окролів і вирощувати 30 голів молодняку. Підбір ремонтного молодняку та розміщення його в окремих клітках проводять відповідно у 40 і 90 днів.

При наскрізному обслуговуванні кожний крільчатник для утримання основного стада, ремонтного та відгодівельного молодняку піддають генеральній дезінфекції один раз на рік, під час найменшого зосередження поголів’я. Перед дезінфекцією реалізують відгодівельний молодняк і вибраковують тварин основного стада.

Утримання кролів у механізованих кролятниках.

Утримання кроликів у механізованих кролятниках відповідає принципово новій технології виробництва м’яса кроликів на промисловій основі. Ця технологія передбачає утримання кроликів у кліткових батареях із суцільнозварної оцинкованої металевої сітки, розташованих в опалювальних приміщеннях з регульованим мікрокліматом, при повній механізації трудомістких процесів і штучному освітленні. Раціони кроликів всіх виробничих груп складаються з повноцінних гранульованих комбікормів з добавкою в окремі періоди трав’яних брикетів, сіна або трави.

Утримання кролів у механізованих кролятниках з регульованим мікрокліматом дозволяє: ліквідувати сезонність у їхньому розмноженні і організувати рівномірне цілорічне ритмічне відтворення стада; забезпечити максимально можливе використання кліток і високий вихід продукції з їх виробничої площі (кліток, приміщень); не рідше двох разів на рік дезінфікувати крільчатники під час санітарної паузи (після реалізації тварин на м’ясо) і в результаті цього підвищити збереженість поголів’я й скоротити можливість занесення інфекції; механізувати трудомісткі процеси збирання гною, поїння, годування й роздачі кормів, а також дезінфекційні роботи; створити умови для кращої організації праці й максимального використання обладнання і засобів механізації.

Спорудження капітальних крільчатників по науково обґрунтованих проектах сприяє впровадженню сучасної технології промислового виробництва кролятини, створенню кролівничих комплексів і великих ферм.

Найбільш вдалими з ряду рішень виявилися проекти ферми НДІХЗК на 1000 кролиць, проект кролівничого комплексу на 5000 кролиць.

Виходячи з досвіду виробництва продукції в цих крільчатниках, розроблена базова технологія промислового виробництва кролятини, на основі якої створений типовий проект №819-266 кролівничої ферми на 6000 кролиць, що передбачає розміщення всього поголів’я в типових кролятниках на 1104 клітки кожний (проект № 806-36) з типовим технологічним обладнанням.

У кролятниках тварин майже всюди розміщають в одноярусних, а також дво- і триярусних кліткових батареях. При одноярусних батареях використовують типове технологічне обладнання ОКФ-1-3 і кліткові батареї КБК-4 іКБК-12 із площею підлоги кожної клітки рівної відповідно 0,54 і 0,43 м. у таких клітках можна утримувати одну кролицю з приплодом до відсадження, або одного самця основного стада, або приплід кролиці із часу відсадження до реалізації (з 45- до90-105-денного віку), або двох ремонтних кролиць із 3- до 5-6-місячного віку. Або одного ремонтного самця. Норма площі підлоги клітки в крільчатниках повинна становити для кролів основного стада 0,4-0,5 кв.м, для молодняку на відгодівлі - 0,08 кв.м, а для самців - 0,23 кв.м (в розрахунку на тварину).

Узагальнення досвіду роботи передових кролівничих господарств країни дозволило сформувати основні вимоги, яким повинен відповідати сучасний кролів ниций комплекс. Вони включають:

.        Рівномірне цілорічне з певним ритмом виробництво продукції та її рівномірну реалізацію.

.        Повну закінченість виробничого циклу (від відтворення стада до реалізації готової продукції, включаючи утилізацію гною - безвідхідна технологія).

.        Складання розроблених технологічних графіків виробництва продукції й використання сучасного технологічного обладнання, що забезпечують ефективне використання виробничих площ.

.        Комплексну механізацію й автоматизацію трудомістких, виробничих процесів.

.        Годівлю кроликів всіх виробничих повноцінними гранульованими комбікормами і трав’яними брикетами при витраті на виробництво 1 ц приросту живої маси молодняку не більше 4 ц кормових одиниць, а з урахуванням частки витрат на тварин основного стада - не більше 5 ц кормових одиниць.

.        Зниження питомих капіталовкладень розраховуючи на одну клітку до 150 грн. і менше.

.        Підвищення плодючості й скоростиглості кролів. Збільшення виходу молодняку, розраховуючи на середньорічну кролицю не менш чим до 30 голів і виходу м’яса за рік не менш 75 кг.

.        Дезінфекцію виробничих приміщень (крільчатників) під час відсутності кроликів не рідше 2 разів у рік, високу виробничу й санітарну культуру, наукову організацію праці.

.        Досить високу рентабельність галузі.

.        Матеріальну зацікавленість працівників у результатах своєї праці, престижність професії кролівника.

Висновки

Кролівництво - галузь тваринництва, що займається розведенням кроликів. Основна продукція кролівництва - м'ясо, шкурки, пух. Кроляче м'ясо - живильний дієтичний продукт. Шкурки кролів - цінна сировина хутрообробної промисловості, використовуються в натуральному і імітованому під дорогі хутра вигляд. Кролячий пух, по теплопровідності не поступається мериносовій вовні, йде на вироблення трикотажних виробів, фетру, велюру. В дореволюційній Росії щорічна заготівля шкурок не перевищувала 200 тис. штук, оброблялися шкурки кустарним способом. Багато хто з початківців кролівників-аматорів, купивши кроликів на розведення в своєму господарстві, випускають їх на подвір’я, влаштувавши деякий притулок, і надають їх самим собі. Таке утримання для домашніх кроликів абсолютно непридатне. Перш ніж приступити до розведення кроликів, необхідно обладнати приміщення для їх утримання. Які б клітки не були побудовані, вони повинні відповідати наступним вимогам: бути зручними для обслуговування кроликів; не затримувати кал і сечу; вкривати кроликів від негоди і хижаків; бути достатньо освітленими, вільними, що особливо важливо для зростаючого молодняку.

Клітки роблять з тесу, обаполів, фанери та іншого будівельного матеріалу. Для оббивки кліток зсередини можна використовувати фанерні ящики, такі клітки обходяться дешево, крім того, кролики фанеру не гризуть. Підлогу в клітках роблять з добре заструганих, щільно пригнаних дощок, покладених з нахилом до лицьової сторони: задня сторона підлоги повинна бути вище передньої на 5 см. По всій лицьовій стороні клітки внизу залишають щілину шириною до 2 см для стоку сечі і скидання калу. щоб у клітці завжди було сухо і чисто, роблять подвійну підлогу: поверх суцільного накладають висувні щитки з рейок.

Список використаної літератури

1.   Базанова Н.У., Фізіологія кролів. Агропроміздав, 1967.

2.      Вагін Є.О., Квапіль О.І., Пушне звідництво та кролівництво, М., Вища школа, 1977.

.        Калугін Ю.О., Фізіологія харчування кролів, М., Наука, 1980.

.        Нікітін Ф.В., Кролівництво. Смоленськ, радуга,1959.

.        Помитко В.М., Дівеєва Г.М., Пушне звідництво та кролівництво, М., Вища школа, 1982.

.        Терентьєв П.В., Дубінін Б.В., Кролик, М., Наука, 1952.

.        Тітарьов Л.А., Войтов Л.І. Супутник кролівника, Кишинів, 1977.