Складчасті тектонічні порушення
План
Вступ
1. Утворення
складок та типи складок
2. Елементи
складок
. Класифікація
складок за іншими ознаками
Висновок
Список використаної
літератури
Вступ
Складчасті
тектонічні порушення - ці порушення відбуваються на загальному фоні коливних
рухів і викликають зминання, згини та утворення складок осадових порід без
розривів їх. Найпростішою формою нерозривних порушень у верствуватих гірських
породах є нахилене або моноклінальне залягання верств, при якому всі шари
досить одноманітно падають в одну сторону. Така форма залягання називається
монокліналлю. Просторове положення нахилено залягаючих верств гірських порід
визначають т. зв. елементами залягання. До них належить лінія простягання,
лінія падіння і кут падіння. Лінією простягання шару називається лінія його
перетину з горизонтальною площиною. Лінія падіння - це лінія, яка вказує напрям
максимального нахилу або падіння шару. Вона завжди є перпендикулярною до лінії
простягання. Кутом падіння називається кут, під яким шар нахилений до
горизонту, або кут, утворений площиною шару з горизонтальною площиною. Напрям
простягання і напрям падіння шару по відношенню до сторін світу виражається в
градусах від 0 до 360. Ці напрями відповідно називають азимутом простягання і
азимутом падіння. Складки - це хвилеподібні згини верств гірських порід.
1. Утворення складок та типи складок
Складки -
хвилеподібні вигини пластів в шаруватих товщах осадових, вулканогенних, чи
метаморфічних порід, які виникли при пластичних деформаціях в результаті
тектогенезу. Сукупність складок називають складчастістю
<#"648524.files/image001.gif">
Рис. 1.1 Антикліналь
Рис. 1.2 Антикліналь та синкліналь
Антикліналь (а) та синкліналь (б); 1
- крило складки, 2 - ядро складки.
Синкліналь
(грец.
<#"648524.files/image003.gif">
Рис. 2.1 Елементи
складок
3. Класифікація
складок за іншими ознаками
Існує декілька
класифікацій складок за тими чи іншими ознаками.
За положенням
осьової площини складки поділяються на: прямі (осьова площина розташована
вертикально), похилі (осьова площина нахилена), лежачі (якщо вона має
горизонтальне положення) і пірнаючі - осьова площина нахилена нижче горизонту.
(Рис. 3.1).
Рис. 3.1 За
положенням осьової площини складки
Залежно від
величини кута при вершині складки та співвідношення осьової поверхні і крил
розрізняють: відкриті складки, які характеризуються тупим кутом при вершині;
закриті, кут при вершині яких гострий, та ізоклінальні, осьова поверхня яких
паралельна крилам складки. (Рис. 3.2)
Рис. 3.2 Залежно
від величини кута при вершині складки
За формою замка
складки діляться на: гребенеподібні - вузькі, гострі антикліналі, розділені
широкими пологими синкліналями; кілеподібні - вузькі гострі синкліналі,
розділені широкими, пологими антикліналями; скринеподібні - широкі пологі
антикліналі та синкліналі та інші.
Рис. 3.3 За формою
замка
Складки нерідко
займають значні простори і крило антикліналі переходить в крило сусідньої
синкліналі. Таке поєднання складок називається складчастістю. В.В.Білоусов
виділяє три основних типи складчастості:
) повну, або
голоморфну;
) переривчасту, або
ідіоморфну
) проміжну між
двома першими типами.
Повна складчастість
характеризується суцільним заповненням поєднаними складками. Останні, зазвичай,
лінійні, паралельні одна одній і мало відрізняються за амплітудами та шириною.
Переривчаста складчастість характеризується ізольованістю складок, розташованих
на значній відстані одна від одної. В ній переважають антикліналі ізометричної
форми, розділені майже недеформованими породами, які залягають горизонтально.
Проміжна складчастість володіє рисами повної та переривчастої і
характеризується розвитком окремих гребеноподібних та кілеподібних складок і їх
поєднанням на фоні спокійного залягання відкладів.
За типом деформацій
порід розрізняють складки: поздовжнього згину, поперечного згину та
текучості(нагнітання). В першому випадку на верству, або товщу гірських порід
діють горизонтально орієнтовані сили і верстви зминаються в складки завдяки
тому, що відбувається ковзання одних верств по інших і при цьому в покрівлі та
підошві кожної верстви діють протилежно направлені сили, які спричиняють
деформацію зсуву.
Складки поперечного
згину утворюються в результаті дії сил, направлених перпендикулярно до покрівлі
або підошви верстви. В такому випадку над блоком, який піднімається, верстви,
деформуються, зазнають розтягування і стають довшими.
Складки текучості,
або нагнітання, властиві гірським породам з низькою в'язкістю, таким як глини,
гіпс, кам'яна сіль, ангідрит, кам'яне вугілля. Для таких складок характерні різноманітні
та складні форми.
Висновок
Незважаючи на
велику різноманітність складок як по морфології, так і генезису можна
стверджувати, що всі вони представляють певний етап розвитку земної кори. З
плином часу морфологія і просторове положення складок змінюється,
видозмінюються одні з них та виникають нові. Геофізична роль складчастих рухів
поля гає не лише в структурних змінах земної кори. Ці рухи сукупно з коливними
призводять до перерозподілу речовини земної кори.
1. Короновский Н.В., Якушова А.Ф. Основы
геологии.
. Аллисон А., Палмер Д. Геология - наука о вечно
меняющейся Земле.
. Ферхуген Дж. и др. Земля. Введение в общую
геологию. Т.1.
. Войткевич Г.В, Бессонов О.А. Химическая
эволюция Земли.
. Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія
з основами палеонтології.