Інтрузивний магматизм та його продукти
Інтрузивний
магматизм та його продукти
Реферат
студентки ФПН-2 Францевої Анастасії
Інтрузивний
магматизм
Польові
спостереження показують, що більша частина магми ( 9/10 або більше ) не
виливається на поверхню у вигляді вулканічного матеріалу, а твердне під землею.
Первинні магми, утворюючись на різних глибинах, мають тенденцію формуватися у
великі маси, які просуваються у верхні горизонти земної кори, де літостатичний
тиск менше.За певних геологічних і, в першу чергу, тектонічних умов магма не
досягає поверхні Землі і застигає ( кристалізується ) на різній глибині. Тіла,
утворені на глибині таким чином, наз. інтрузивами, оскільки вони вторгаються
(інтрудують) в інші породи. На поверхню інтрузії виступають після довготривалої
ерозії і видалення перекриваючих порід.
Будь-яке
інтрузивне тіло оточене вміщууючими породами або рамою і, взаємодіючи з ними,
має дві контактові зони. Вплив високотемпературної, багатої на флюїди магми на
оточуючі інтрузивне тіло породи призводить до їх змін, що виражаються
по-різному — від слабкого ущільнення і дегідратації до повної
переккристалізації і заміщення первинних порід. Така зона шириною від перших
сантиметрів до десятків кілометрів наз. зоною екзоконтакта, тобто зовнішнім
контактом ( мал.1 ). З іншого боку, сама магма, яка вторгається, особливо
крайєві частини магматичного тіла, взаємодіють з вміщуючими породами, швидше
охолоджуючись, частково ассимілюючи породи рами, в результаті чого змінюється
склад магми, її структура і текстура. Така зона змінених магматичних порід в
краєвій частині інтрузиву наз. зоною ендоконтакта, тобто внутрішньою зоною.
Становлення
інтрузій може відбуватися на порівняно малих глибинах або у вигляді дуже глибоко
залягаючих плутонічних мас (Плутон — бог підземного світу). В залежності від
глибини формування інтрузивні масиви поділяються на приповерхневі, або
субвулканічні ( це означає, що магма майже підійшла до поверхні, але все-таки
не вийшла з неї, тобто утворився ‘майже вулкан’ або субвулкан ) — до перших
сотен метрів ; середньоглибинні, або гіпабіссальні, — до 1 — 1,5 км і глибинні,
або абіссальні, — глибше 1 — 1,5 км. Подібний поділ не дуже строгий, але в
цілому достатньо чіткий. Глибинним породам, які застигли повільно, властива
повнокристалічна структура, а приповерхневим, в яких падіння температури було
швидким, — порфірова, дуже схожа на структуру вулканічних порід.
По відношенню
до вміщуючих порід інтрузиви поділяються на згідні і незгідні. Незгідні інтрузивні
тіла перетинають, проривають шари вміщуючих порід, а згідні залягають між
шарами гірських порід. Прикладами згідних інтрузивних тіл можуть бути сіли,
лаколіти, лополіти і факоліти; незгідні інтрузії — це дайни, неки, жили.
До найбільш
розповсюджених незгідних тіл відносяться дайки ( приповерхневі або малоглибинні
утвори ), довжина яких у багато разів більше ширини, а площини ендоконтактів
практично паралельні (мал. 2). Дайкам властива довжина від десятків метрів до
сотен кілометрів і ширина від перших десятків сантиметрів до 5 — 10 км, вони
вторгаються по послаблених зонах кори — тріщинах і розломах. Важливу роль
відіграє також процес гідравлічного розриву, пов’язаний з тиском піднімаючогося
магматичного розплаву, оскільки явище тектонічного розтягу, що супроводжується
утворенням тріщин відриву, може мати місце лише на глибинах до 1,5 — 3 км.
Глибше, де як раз і зароджуються широко розповсюджені базальтові дайки,
наявність пустот виключена, тому тільки гідророзрив може забезпечити розсування
порід і вторгнення магми. Дайки можуть бути поодинокими або ж групуватися у
кільцеві або радіальні ( мал. 3 ) рої паралельних даєк. Радіальні і кільцеві
дайки часто приурочені до інтрузивних тіл і вулканів, коли дається взнаки
розпираючий тиск магми на вміщуючі породи і останні розтріскуються з утворенням
кільцевих і радіальних тріщин. Кільцеві дайки можуть бути не тільки
вертикальними, але й конічними, що ніби сходяться до магматичного резервуару на
глибині. Комплекси паралельних даєк розвинуті у сучасних серединно-океанічних
хребтах, в зонах спредінгу, тобто там, де активно відбувається тектонічний
розтяг земної кори. Від даєк слід відрізняти магматичні жили ( складені
породами переважно основного складу ), що мають неправильну гілчасту форму і
значно менші розміри.
Ще одним
представником незгідних інтрузивів є неки, тіла циліндричної форми, часто
виповнені вулканогенно-уламковим матеріалом і застиглою магмою. Це власне
канали, що зв’язують магматичні осередки з вулканами. Діаметр їх коливається
від декількох метрів до 1-2 км.
Згідним
інтрузивам властива різноманітна форма. Найбільше у платформених регіонах
розповсюджені серед них сіли, або пластові інтрузиви, залягаючі серед шарів
паралельно їх нашаруванню. Широко розвинуті базальтові сіли у Тунгузькій
синеклізі Сибірськой платформи, де вони утворюють багатоповерхові системи
плоских лінзовидних інтрузивів, з’єднаних вузькими і тонкими підводящими
каналами. Потужність сілів коливається від перших десятків сантиметрів до сотен
метрів. Сіли часто диференційовані, і тоді в їх підошві накопичуються більш
тяжкі мінерали ранньої кристалізації. Сіли утворюються в умовах тектонічного
розтягу, коли вторгається магма осносного складу вздовж площин нашарування
осадових порід, і загальне збільшення потужності шаруватих товщ за рахунок
вторгнення в них пластових інтрузивів може досягати багатьох сотен метрів і
навіть перших кілометрів. При цьому шари вміщуючих порід не деформуються, а
лише переміщуються по вертикалі.
Лополіт —
чашеподібний узгоджений інтрузив, що залягає в синкліналях і мульдах. Розміри
лополітів в діаметрі можуть досягати десятків кілометрів, а потужність —
багатьох сотен метрів. Як правило, лополіти розвинуті в платформених
структурах, побудовані породами основного складу і формуються в умовах
тектонічного розтягу і опускання. Розподіл у часі подібних плутонів наведено
нижче:
Район розповсюдження
Похожие работы на - Інтрузивний магматизм та його продукти
|