Правові відносини
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
П Р А В О В І В І Д Н О С И Н И:
поняття, склад, елементи, види.
(курсова робота)
Студента
ІI
курсу
очної
форми навчання
Сатоніна
В.І.
Ч Е Р Н І В Ц І - 1999
ПЛАН
ВСТУП.
І. Правові відносини:
а) загальна характеристика правових відносин;
б) ознаки.
ІІ. Складові елементи правових
відносин:
а) суб’єкти правових відносин,
юридичні властивості суб’єктів, види суб’єктів;
б) об’єкти правових відносин,
види об’єктів;
в) суб’кти права і юридичні
обов’язки.
ІІІ. Види.
ВИСНОВОК
Список
літератури.
І. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:
а) загальна характеристика правових відносин.
В
суспільстві існує багато різних відносин: економічні, моральні, політичні,
юридичні, культурні, духовні та інші. Отже ______ суспільство є сукупністю
відносин наслідок взаємодії людей. При цьому всі види і форми відносин,
виникаючих в суспільстві, являються суспільним або соціальними.
Право
являється офиційним державним регулятором суспільних відносин. В цьому його
головне завдання. Регулюючи ті або інші відносини. вогно тим самим надає їм
правову форму, в наслідок чого ці відносини набувають повне значенння і
особливий вид - стають правовими, одягаються в правову оболонку.
Саме за
допомогою такої нормативної дії державна влада переносить визначені відносини
під свій юридичний захист, надаючи їм стабільність, упорядкованість, стійкість
___ напрямок. Хз учасники наділяються правосуб’єктністю, юридичними правами і
обов’язками. Ці відносини стають підконтрольними і управляючими.
Заборонити
одні дії, дозволяють другі, заохочуючи інші, встановлюючи відповідальність за
порушення своїх принципів, право аким шляхом вказує необхідні суспільні
корисні варіанти поведінки суб’єктів, сужаючи чи розширяючи сферу їх
суспільних бажань і цілей.
Любі
відносини набувають характерних правових відносин лише в тому випадку, якщо
вони виникають на основі і у відповідності з нормативними правами і не
протерічять волі держави.
Отже
правові відносини можна визначити, як суспільні відносини, врегульовані
правом. При цьому регулюючі відносини не втрачають свого фактичного змісту, а
лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.
Держава
не може при допомозі правових засобів свавільно змінювати початковий характер
тих або інших відносин, а також творити нові. Державашляхом видачі законів
може лише усокрити розвиток відомих відносин.
Право -
не творець, а лише регулятор суспільних відносин. «Право само по собі нічого
не творить, а лише санкціонує суспільні відносини.... Законодавство лише
фіксує, виражає економічні споживання».
Правові
відносини в юридичній науці виділяються ще в якості однієї з найважливіших
категорій. Вони служать юридичним формам взаємодії учасників різнобічних
суспільних відносин. Одночасно правові відносини є необхідною умовою і
неопосередкованим завданням ціленаправлення правової дії на суспільні
відносини. Вони надають найбільш значний, стійкий мта стабільний, незалежний
від випадковостей суспільний зв’зок.
По мірі
закінчення правових відносин в процесі правового регулювання суспільних
відносин виникають необхідні умови для досягнення вищих цілей соціального
розвитку особистості, найбільш повного задоволення її матеріальних та духовних
потреб в нерозривному зв’язку з конкретними інтересами суспільства.
Ще
правові відносини можна визначити як врегульовані нормативно-правові суспільні
відносини, учасники яких являються носіями суб’єктів права і юридичних обов’язків,
які гарантуються державою.
б) ознаки
Найбільш
характерні ознаки правових відносин як особливого вида суспільних відносин
містяться в слідуючому:
Вони виникають,
зникають або змінюються тільки на основі правових норм, які неопосередквано
породжують правові відносини і реалізуються через них. Між цими явищами існує
причино-наслідковий зв’язок. Нема норми - нема і правових відносин. Вони
представляють собою деяке єдинстов, цілісність. В них ще встановлюються спроби
забезпечення і охорони правових відносин порушення. Зв’язок правових відносин
з правовими нормами, які знаходяться на законодавчих актах держави виражаються
в тому, що дані відносини в цілому і їх структура являється необхідною частиною
в суспільній системі правового регулювання суспільних відносин. Саме в
правових відносинах викладається ціль правових норм.
Суб’єкти
правових відносин взаємно пов’язані між собою юридичними правами та
обовєязками, які в правовій науці прийнято називати суб’єктивними, цей зв’язок
і є правовідношення, в рамках якого права однієї сторони відповідає обов’язок
іншої, і навпаки. Їх можна назвати зустрічними. Учасники правових відносин
виступають по відношенню один до іншого, як управомочені і правозобов’язані
особи.
Правовідносини
- це завжди двох сторонній зв’язок. Тому, що сама норма права носить
представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і
когось на щось зобов’язує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з
учасників одночасно має право і несе обов’язок.
3.
Правовідносини - це завжди двох сторонній зв’язок. Тому, що сама норма права
носить представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось
управомочує і когось на щось зобов’язує. Крім того, в більшості правових
відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обов’язок.
Правовідносини
- це завжди двох сторонній зв’язок. Тому, що сама норма права носить
представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і
когось на щось зобов’язує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з
учасників одночасно має право і несе обов’язок.
Правовідносини
- це завжди двох сторонній зв’язок. Тому, що сама норма права носить
представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і
когось на щось зобов’язує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з
учасників одночасно має право і несе обов’язок.
Правовідносини
- це завжди двох сторонній зв’язок. Тому, що сама норма права носить
представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і
когось на щось зобов’язує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з
учасників одночасно має право і несе обов’язок.
3.Правові
відносини мають вольовий характер. По-перше тому, що через норми права в них
відображається державна воля. По-друге, в силу того, що навіть при наявності
юридичної норми правові відносини не можуть автоматично з’явитися, а потім
функціонувати волі його учасників, в крайньому випадку, одного з них.
Необхідний вольовий акт, який дає початок явищу.
4.Правовідносини,
як правило, на базі якого вони виникають, охороняються державою. Інші
відносини такого захисту не мають. Хоча, далеко не у всіх правових відносинах
держава зацікавлена і здавалося, не повинна їх захищати, але інтерес держави
стоїть в тому, щоб ці соціальні явища правильно рішалися, винні несли
покараня,тому вона вона держе в полі свого бачення, забезпечуючи увагу
виникаючих по цьому поводу юридичних форм і процедур, право громадян. Охорона
злочинності і правопорядку визначає і охорону правових відносин і робить
правовий порядок як наслідок законності.
5.
Правові відносини явяються особою різновидністю суспільних відносин. Це
означає, що вони являють собою різнобічні зв’язки, які виникають між людьми і
організаційними формами взаємодії соціальних груп, класів в процесі їх
економічного, соціального, політичного, духовного життя і діяльності. Їх
основу складає закономірність розвитку суспільства.
«....Правові
відносини так само як і форми держави не можуть бути ні з самих себе, ні з так
званого суспільного розвитку людського духа.... навпаки вони кореняться в
матеріальних життєвих відносинах»
В
деяких випадах важливе значення має і примусова сила державного апарату.
Правові відносини тримають в собі можливість застосування державного примусу в
цілях реального забезпечення суб’єктивних прав і виконує юридичні обов’язки.
Крім
того держава може першкоджати виникненню різних негативних з точки зору
приписів соціального розвитку життєвих зв’зків або відносин. Воно формулює
відповідні правові заперечення, намагаючись з їх допомогою зруйнувати подібні
відносини, встановити конкретну міру відповідальності осбі за участь в цих
відносинах.
Правові
відносини як форма існувуання права займає важливе місце в правовому
регулюванні суспільних відносин. Подібно тому, як не можливо в практичній
діяльності вважати думку об’єктів самим об’єктом, неможливо і юридичні формули
поведінки суб’єктів права, вирощених на мові законодавчих актів, вважати
дійсним правом.
Цінність
і значення правових відносин, як форми права заключається в їх реальності.
Саме з правовими відносинами пов’язана дійсність права. Відповідної реальної
поведінки людей-суб’єктів права - в процесі реалізації ними своїх юридичних
прав і обов’язків юридичному змісту законів являється окремим завданням
правового врегулювання. Тільки реальні правові відносини можуть розглядатися в
якості крітерія істини при оцінці відповідальностф юридичних законів об’єктивним
закономірностям життя суспільства і відповідальності сформульованих
законодавцем правових норм і втілених в дійсність. Правові відносини являються
правовою діяльністю практики, практичної діяльності наділених розумом і волею
людей, соціальних груп, класів і т.п. По реалізації ними своїх індивідуальних
і суспільних цілейі задач. Таким чином ефективність права може бути вимірене
тільки на основі відношення змісту юридичних актів з їх реальним втіленням в
дійсність і в кінцевому рахункуз тими реальними успіхами суспільного розвитку,
які закладені законодавцем.
КНИГА
Отже
правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які знаходяться під
захистом держави суспільні відносини, учасники яких виступають в якості носіїв
взаємодоповнюючих один одного юридичних прав і обов’язків.
ІІ. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ
ВІДНОСИН:
а) суб’єкти правових відносин,
юридичні властивості суб’єктів, види суб’єктів;
Елементи
правових відносин складають визначені зв’язки, сукупність права і обов’язківу
суб’єктів. Вона різнобічна і визнаена, як характером так і ціллю задля якої
держава приймає це врегулювання, якщо в суспільних відносинах дії особи взаємно
пов’язані і держава намагається ці відносини закріпити.є то вона наділяє
сторони взаємними правами обов’язками. Якщо не відносини такого роду, то
держава намагається зруйннувати негативний зв’язок, прекратити дані відносини.
в цьому разі держва встановлює заборону на таку діяльність, притягуючи до такої
відповідальності або обидві сторони даних відносин.
Під
елементами правових відносин розуміють сукупність складаючих його елементів і
способів їх взаємодії. До елементів правових відносин відносять:
1. суб’єктів правових відносин;
2. об’єктів правових відносин;
3. змістовні правові відносини.
1.
Суб’єкти правових відносин - це учасники правових відносин, що мають суб’єктивні права і юридичні
обов’язки.
Суб’єкти
правових відносин - це правоздатні суб’єкти суспільного життя, які є носіями
юридичних прав і обов’язків.
Для
того, щоб бути суб’єктом права організація або індивіди повинні володіти
правосуб’єктивністю. У державних і громадських організаціях правосуб’єктивність
знаходить свій вираз у компетенції її органів, тобто в сукупності права і обов’язків,
що надаються їм для для виконання відповідних функцій. Що ж до право-суб’єктивності
індивидів, то юридичною передумовою найбуття статусу суб’єкта правовідносин є
наявність у нього правосуб’єктивності , дійєздатність.
В
сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути людей не наділених
спільною правоздатністю. Вона витікає з міжнародних пактівпро права людини,
принципів гуманізма, свободи, справедливості. Обов’язком кожної держави -
належним чином гарантувати і захищати цю якість.
Головне
в діяєздатності - не право, а принципіальна можливість або здатність їх мати.
Вперше
поняття правоздатності було оформлено і введено в практику буржуазними
кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.; герман. громадянське
уложення, 1894р.). Відмінність правоздатності від суб’єктивного права в тому, що
вона:
а)
невід’ємна від особи- не можна людину лишити правоздатності або відграничити;
б) не
залежить від кола, віку, професії, національності, майнового стану або інших
життєвих обставин;
в)
невід’ємна - її не можливо віддати іншим;
г) по
відношенню до суб’єктивного права, вона первинна;
д)
субєєктивне право - конкретне, а правоздатність - абстрактна.
Всезагальність
правоздатності зводиться до того, що державна влада з самого початку наділяє
всіх своїїх громадян спільними особливостями - юридичною можливостю бути носієм
відповідних прав і обов’язків.
Правоздатність
організацій, юридичних осіб виникає в час створення і регістрації тієї чи іншої
організації і припиняється в час її ліквідації.
Дієздатність
- це закріплення в законодавтсві і забезпечити державну можливість субєєктам
здійснити свої права і обов’язки особистими діями.
Дієздатність
залежить від віку і психічного стану особи. Дієздатність настає в повному
обсязі з настанням повноліття по досягненню 18 річного віку.
Дієздатністю
не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворі особи, які можуть мати
право. По можливості їх реалізувати. За них виступають їх законні представники
- батьки, опекуни і т.п.
Дієздатність
буває: повна, часткова і обмежена. Повна з 14річного віку, а обмежена, коли особа
обмежена в дієздатності за рішенням суду. У деяких випадках до складу правосуб’єтивності
разом з праводієздатністю включається ще деліктоздатність, тобто здатність
особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Ніхто не може
бути обмеженим у правовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому
законом.
Суб’єктами
права можуть бути:
1. Фізичні особи:
а) громадяни даної
держави;
б) іноземні громдяни;
в) біпатриди;
г) апатриди.
2. Організації та об’днання:
а) громадські
організації;
б) підприємтва;
в) державні установи;
г) установи та їх
посадові особи.
3. Соціальні спілки:
а) держава вцілому;
б) народна нація;
в)
адмінстративно-територіальні одиниці;
г) трудові колективи.
В
своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами юридичні особи діють, як
єдиний суб’єкт, внутрішня структруа якого не має значення для вступаючим з ним
в правовідносини.
Юридичні
особи і громадяни беруть участь у відносинах, які регулюються різними галузями
права. Однак умови при яких організації можуть бути визнані юридичними
особами, порядок їх вининкнення, зупинка і суспільні принципи вступу у майнові
відносини визнає громадянським законодавством.
Юридичними
особами визнаються організації, які мають відокремити майно, можуть від свого
імені набувати майнові і особисті немайнові права і обов’язки, бути позивачем і
відповідачем в суді.
Різні
суб’єкти вступають у правові відносин и насамперед з метою задоволення певних
своїх інтересів і потреб. Для досягнення поставлених цілей суб’єкти в рамках
правових відносин шляхом реалізації своїх прав і обов’язків здійснює певні дії,
чим досягається результат - об’єкти правових відносин, за ради якого відбулися
правові відносини.
2.
Об’єкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:
-матеріальні,
духовні та інші блага, за вийнятком предметів вилучених з цивільного обігу;ї
-також
особа може вступати вступати в правові відносини в інтересах здійснення
визначених дій. Отже об’єктом правових відносин можуть виступати як самі ці
дії, та і їх наслідки;
-поведінка
учасників правових відносин може бути напрвалена на саме суб’єктивне право. Це
має місто в тих випадках, коли фізична особа, юридична особа домагається
визнання за ними факта належності в них того або іншого юридичного права.
Деякі
автори згідні з тим, що об’єктом правових відносин є те, що воно направлене або
на що дії, різні матеріальні і вольові об’єкти. Під матеріальними об’єктами
розуміють вцілому матеріальні та духовні блага, під юридичним - поведінка зобов’язаної
особи. З цими двома видами об’єктів можна погодитись, що ж до вольового об’єкта
правових відносин, то воно визначене спірне.
Отже об’єкт
правових відносин визнається не те, що направлені дії сторін, а фактично їх
волдя як об’кт дії з боку держави.
Питання
про об’єкт право розглядає громадянське право. Правова наука використовує
термін «Об’єкт» ще в одному значенні. В цьому разі мова іде про об’єкт, на який
право може діяти. Право неопосередковане дії на вольову поведінку суб’єктів.
Отже ____ діяльність суб’єктів служить об’єктом правової дії. Оскільки
суспільні відносини являються наслідком такої діяльності, то в кінцевому
рахунку об’єктом правової дії виступають самі суспільні відносини.
Коло
можливих правових відносин визначається законом. Об’єктами правових відносин
можуть бути:
1.Матеріальні балга:
а)
засоби виробництва.
2. Немайнові особисті блага:
а) життя;
б) свобода.
Характерні для
кримінально-процесуальних правових відносин
3.Продукти
харчової творчості:
а)
твори літератури;
б)
наукові твори.
Все, що являється
наслідком інтелектуальної праці.
4. Гроші та цінні папери:
а) облігації;
б) гроші.
5. Наслідок поведінки суб’єктів:
а) ремонт побутової
техніки;
б) будівництво будинку.