Розміщення продуктивних сил Київської області

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу “Економічна географія”

на тему:

“Розміщення продуктивних сил Київської області”

Київ 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна інформація про Київську область

Розділ 2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Київської області

2.1     Історичні передумови

2.2    Демографічні передумови

.3      Природні передумови

2.4     Рівень розвитку продуктивних сил

Розділ 3. Структура і рівень розвитку господарського комплексу

3.1     Загальна характеристика господарського розвитку

3.2    Характеристика промисловості

.3      Характеристика сільського господарства

.4      Транспорт та сфера послуг

Розділ 4. Територіальна структура і особливості розміщення господарського комплексу Київської області

Розділ 5. Зовнішньоекономічні зв’язки Київської області та її участь у міжнародному поділі праці

Розділ 6. Проблеми і перспективи розвитку Київської області

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Кожна людина, становлячи частину людського суспільства, живе на деякій території, де відбуваються певні економічні явища. Для неї, як для інтелектуальної одиниці всесвіту, дуже важливо знати ці явища, адже саме вони, в основній мірі задовольняють її безмежні потреби. Вже століттями для цього існують різноманітні науки і одна з сучасних - розміщення продуктивних сил (людські ресурси + засоби виробництва), що вивчає просторові аспекти вияву дії економічних законів.

Для того, щоб цілком пізнати її на глобальному рівні, треба вивчити її складові аспекти, регіональну особливість. Прикладом для вивчення може стати Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця держави (як і будь-яка інша область чи регіон).

Об’єктами дослідження є продуктивні сили, засоби виробництва, підприємства, землі, інші установи, організації, а також держава, суб’єкт - людські ресурси.

Актуальність вивчення розміщення продуктивних сил Київської область, без перебільшення, велика, оскільки воно дає можливість пізнати економічні процеси і явища в реальній дійсності, проаналізувати їх, спрогнозувати те, що відбудеться на певній території. Саме це в значній мірі і є метою дослідницької роботи.

В ході написання були використанні такі методи дослідження, як статистичний, математичний, систематизація, районування, картографічний, системний, порівняльний, історичний. Завдяки цим методам було проаналізовано дані з різних джерел про господарство і населення території, форми економічної діяльності і життя людей, що дало можливість визначити просторові зв’язки і взаємодії продуктивних сил, як на території регіону, так і за його межами. Київська область була розглянута як складова динамічної системи економіки України та світу.

Розділ 1. Загальна інформація про Київську область

Київська область утворена 27 лютого 1932 року. Розташована вона в північній центральній частині України в басейні середньої течії Дніпра. На сході межує з Чернігівською, Полтавською областями, на південному сході та півдні - з Черкаською, на південному заході - з Вінницькою, на заході - з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь. За територією Київська область посідає восьме місце серед областей України (28,1 тис. км), що становить 4,6% всієї території держави. Кількість наявного населення області в 2010 році становила 1810,5 тисяч або 3,7% всього населення України. Щільність населення складає 65 осіб/км, що дещо менше середнього значення в Україні.

Область складається з 25 адміністративних районів, 25 міст, у тому числі 11 обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу і 1194 сільських населених пунктів. Обласний центр - місто Київ. Область входить до Центрального економічного району.

Історично вигідне економіко-географічне положення області та безперечно вирішальний вплив столиці України м. Києва сприяли швидкому економічному розвитку регіону. Область сформувалась навколо столиці України м. Києва - одного з найбільших промислових, адміністративних, наукових та культурних центрів країни, що й визначило її перевагу в транспортно-географічному положенні, оскільки до Києва сходяться магістралі всіх видів транспорту (залізниці, автомагістралі, авіалінії), які зв'язують область з усіма частинами України та іншими державами.

Північна частина області лежить в межах Полісся (зони мішаних лісів), а центральна та південна - в межах лісостепу, її ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства - машинобудування, електроенергетика, легка промисловість, хімічна і нафтохімічна, харчова промисловість та агропромисловий комплекс.

Крім цього, в області отримали розвиток деякі галузі лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, промисловість будівельних матеріалів, борошномельно-круп'яна і комбікормова промисловість.

Розділ 2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил київської області

.1 Історичні передумови

Київщина історично склалася як політичне ядро України. Перші поселення з'явилися тут ще в епоху палеоліту. Саме ці землі стали центром Давньоруської держави. Після розпаду ЇЇ наприкінці XI ст. на окремі державні утворення Київське князівство зберігало свою силу і могутність до самої татаро-монгольської навали. В середині XIV ст. Київщина увійшла до складу Литовської Русі. З 1470 р. цій території надано статус воєводства.

Люблінська унія поклала початок активному переселенню на київські землі польської шляхти. В результаті ревізії так званих «пустих» земель, тобто таких, що не перебували в феодальному володінні, поляки одержали грамоти на володіння ними. Подвійне пригноблення, феодальне і національне, стало причиною зростання визвольного руху, очоленого козаками. Повстання проти польського гніту під проводом К. Косинського (1591-1593) розпочалося нападом на Білоцерківську фортецю і охопило Київщину і Волинь. Це був рух, що переріс у Визвольну війну українського народу. Одна з вирішальних її битв відбулася під Корсунем в урочищі Горохова Діброва, 16 (26) травня 1648 р., в якій армія Б. Хмельницького здобула блискучу перемогу.

На той час саме тут, на Київщині, були гетьманські столиці Суботів і Чигирин.

Середня і південна Київщина майже обезлюдніли внаслідок подій Руїни. Польща всіляко намагалась повернути собі владу над цими землями. Король Ян Собеський універсалом від 1684 р. відновив на Правобережжі козацтво. Сеймом у 1685 р. були підтверджені козацькі права і привілеї. Правобережна Україна почала інтенсивно заселятися. Були створені Богуславський, Корсунський, Фастівський полки. Успішність колонізації пов'язана, зокрема, з ім'ям Семен Палія.

Після підписання миру з турками (1699 р.) і повернення під владу Польщі Правобережної України польським сеймом були скасовані усі рішення стосовно козацьких прав і привілеїв. В результаті спалахнуло козацьке повстання, що здобуло назву Паліївщини. Центром подій знову стала головна польська фортеця на Київщині - Біла Церква. На підкріплення полякам проти правобережних козаків виступили лівобережні козацькі полки на чолі з І. Мазепою, які окупували Київщину і Волинь (1704-1711).

В результаті двох останніх поділів Польщі Правобережна Україна наприкінці XVIII ст. була приєднана до Росії.

Помітне місце Київщина займала в період Української Революції 1917-1920 рр., коли столиця держави була багато разів захоплена різними силами. Вже потім і до здобуття незалежності в 1991 р., Київська область становила складову УРСС, перебуваючи під владою Москви.

Взагалі, в області функціонують 16 музеїв, у тому числі три заповідники - історико-етнографічний «Переяслав», музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 р.» у с. Нові Петрівці, історико-культурний заповідник у місті Вишгороді. Цікавий і цінний матеріал зібраний у Білоцерківському і Фастівському краєзнавчих, Яготинському історичному музеях. У с. Мар'янівка створено музей-садиба видатного співака І.С. Козловського.

211 нерухомих пам'яток області внесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Багато населених пунктів Київщини мають давню історію, насичену подіями.

2.2 Демографічні передумови

Загальну демографічну ситуацію в області характеризують такі основні показники, як кількість населення, його динаміка, віково-статева структура, природний приріст (додаток 1).

Так, за станом на 01. 01. 2010, загальна кількість населення склала 1810,5 тисяч, у тому числі міського - 1065,7, сільського - 744,8 тис. осіб. Порівняно з 1990 роком кількість населення області у 2010 р. скоротилась на 135,9 тисяч або на 7%. Природний приріст населення у 2010 році становив мінус 9,1 на 1000 населення, в той же час в Україні - мінус 7,5. Як видно, в області як і в Україні в цілому, набули інтенсивного розвитку процеси депопуляції населення, що проявляються в кількісному і якісному його складі.

Коефіцієнт народжуваності в області становить 7,4 на 1000 наявного населення, тобто він дещо менший, ніж в середньому в Україні (7,8), а коефіцієнт смертності - 16,5 на 1000 жителів - перевищує загальнодержавне значення (15,3). Досить високим є показник дитячої смертності: 13,2 на 1000 народжених при середньореспубліканському значенні 12,8.

Прогресує процес старіння населення, що призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних, ускладнень у формуванні трудових ресурсів.

Віково-статева структура населення області характеризується наступними показниками. Особи, в молодшому за працездатний вік, складають 19,5% від усього населення, частка працездатного населення у працездатному віці - 56,4%, особи пенсійного віку-24,1%. На 1000 жінок припадає 866 чоловіків; на 1000 осіб працездатного віку - 774 особи непрацездатного, з них 346 дітей та 428 осіб старших від працездатного віку. Швидкими темпами відбувається зменшення кількості сільського населення порівняно з міським, внаслідок більш високої смертності в сільській місцевості, низької народжуваності та міграційних процесів.

Кількість трудових ресурсів області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) складає 922,6 тисяч. Кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності - 749,3 тис. осіб, у тому числі 648,8 тис. в галузях економіки, 100,5 тис. осіб - в інших сферах економічної діяльності.

Основною причиною несприятливої демографічної ситуації в регіоні є низькі доходи населення, погіршення стану здоров'я, у тому числі у зв'язку із Чорнобильською аварією (статус постраждалих мають 968 279 осіб). Не втрачає актуальності проблема безробіття, забезпечення соціального захисту, що безперечно негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

.3 Природні передумови

В геоструктурному відношенні територія області лежить в межах Українського кристалічного щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини.

З корисних копалин найбільше значення мають запаси будівельних матеріалів. Серед них родовища гранітів (Богуславське, Синявське, Шамраївське, Чубинецьке), гнейсів, цегельно-черепичної глини (Млачівське, Обухівське, Сквирське), мергелів, будівельних і кварцових пісків (Мирчанське, Бабинецьке, Кодрянське родовища). Загалом область недостатньо забезпечена покладами основних корисних копалин.

За характером рельєфу територія області поділяється на три частини. Північна лежить у межах Поліської низовини, що являє собою заболочені моренно-зандрові та зандрові акумулятивні рівнини, розчленовані річковими долинами; південно-західна і центральна частини - в межах Придніпровської височини; східна, лівобережна - розташована на заплаві й терасах Дніпра в межах Придніпровської низовини.

Клімат Київської області помірно-континентальний, м'який з достатньою вологістю, теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня мінус 6 °, мінус 9 °С, липня 18-20 °С. Кількість опадів в середньому не перевищує 500-600 мм у рік.

Річки належать до басейну Дніпра, що тече в межах області впродовж 246 км. Всього нараховується 177 річок довжиною понад 10 км. Головні притоки Дніпра, що проходять по території області, - Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Стугна, Рось, Трубіж, Супій. Всього в Київській області 55 водосховищ (найбільші Київське та Канівське), 2383 ставки, що використовуються для водопостачання, риборозведення, зрошування.

На півночі поширені дерново-підзолисті, лучні та болотні ґрунти. В центральній частині на лесах - чорноземи опідзолені типові, темно-сірі опідзолені лісові ґрунти; в південній чорноземи глибокі малогумусні; на лівобережжі - чорноземи типові малогумусні, лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові ґрунти. Найпоширенішими є чорноземи (50,6% орних земель області) та дерново-підзолисті (14,5%) ґрунти.

Київська область зосереджує значні площі лісів (689 тис. га). На Поліссі ростуть соснові, дубово-соснові, грабово-дубово-соснові з домішкою берези, липи, клена, осики та широколисто-грабові ліси. Через Чорнобильську катастрофу ці ліси втратили своє практичне значення. У південній частині переважають широколистяні ліси - дубово-соснові, дубові, дубово-грабові, в'язові, осикові, розповсюджені також верба, вільха, липа, клен, береза, осокір.

.4 Рівень розвитку продуктивних сил

Аналіз економічної ситуації останнього періоду, в якій знаходилася держава та її регіони, зокрема Київська область, дає підстави стверджувати про значне падіння темпів економічного розвитку, зміни пропорцій та структури господарського комплексу області з 1990 по 2010 роки. За цей період відбулося зменшення обсягів виробництва майже в усіх галузях народного господарства - хімічній, машинобудуванні і металообробці, деревообробній і целюлозно-паперовій, легкій промисловості, промисловості будівельних матеріалів та агропромисловому комплексі. Ці процеси дещо негативно вплинули на розвиток продуктивних сил.

Частка Київської області у валовій доданій вартості України склала в 2010 році 4,1%. Порівнюючи з 2000 роком, цей показник дещо зріс - з 3015,1 до 4233 млн. гривень. В розрахунку на душу населення ВДВ становить 2301 грн., що є вищим від середнього показника в Україні (2081 грн.).

У галузевій структурі валової доданої вартості на промисловість припадає 31,9%, на сільське господарство - 21,4, транспорт і зв'язок - 11,9, галузі сфери обігу - 9,8, галузі соціально-культурної сфери - 7,7, будівництво - 6,2, житлово-комунальне господарство - 4,6%. Питома вага промисловості у загальному обсязі валової доданої вартості порівняно з 2000 роком зросла з 29,1 до 31,9%, галузей сфери обігу - з 9,2 до 9,8%. Зменшилась питома вага будівництва - з 10,3 до 6,2%, галузей соціально-культурної сфери - з 10,2 до 7,7%, транспорту та зв'язку - з 12,4 до 11,9%, сільського господарства - з 22,1 до 21,4%.

Промисловий комплекс Київської області протягом останнього десятиліття перебував під впливом негативних явищ, що закономірно супроводжували процес трансформації економічної системи країни і виявилися в падінні обсягів промислового виробництва, існуванні недосконалого ринкового середовища, порушенні сталих виробничих зв'язків, скрутному фінансовому становищі підприємств тощо.

Економічні проблеми перехідного періоду негативно позначилися на роботі практично всіх підприємств промисловості області. За останні 10 років відбулося значне скорочення виробництва більшості видів продукції. Проте зараз показники економічного зростання досить великі, що дає можливість говорити про більш-менш стабільний розвиток в перспективі продуктивних сил.

Розділ 3. Структура і рівень розвитку господарського комплексу

.1 Загальна характеристика господарського розвитку

Київщина має безцінне природне багатство - землі, значна частина яких - родючі чорноземи. Сприятливі кліматичні умови забезпечують вирощування переважної більшості сільськогосподарських культур Європи, зокрема, зернові, цукрові, картопляні, овочеві культури та утримання великої рогатої худоби молочного і м’ясного напрямів, свиней, птиці, вівчарства.

Господарство Київської області характеризується досить потужним виробничим потенціалом. В загальній вартості основних фондів України у 2010 р. на область припадає 3,7%. У структурі основних виробничих фондів найвагоміше місце належить промисловості - 29,1%, сільському господарству - 17,1, транспорту і зв'язку - 13,4, будівництву - 2,3, торгівлі і громадському харчуванню - 2,6%.

У загальнодержавній структурі основних виробничих фондів промисловості належить 3,1%, сільському господарству - 5,3, транспорту та зв'язку - 3,6, будівництву - 4,6, торгівлі та громадському харчуванню - 4,1%.

У структурі вартості невиробничих фондів основне місце займає державне управління - 6,0%, освіта - 4, охорона здоров'я та соціальна допомога - 1,9, колективні, громадські та особисті послуги - 2,1, готелі та ресторани - 0,1 та інші.

Виробництво окремих видів продукції

Основною проблемою виробничого потенціалу області є фізична та моральна зношеність основних виробничих фондів, які потребують залучення значного інвестиційного капіталу на їх оновлення відповідно до існуючих світових досягнень.

Характеризуючи господарство зупинимося на промисловості і сільському господарстві, транспорті, сферою послуг.

3.2 Характеристика промисловості

Одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки області продовжує залишатися реалізація заходів, спрямованих на зростання обсягів промислового виробництва, оскільки майже половина надходжень до бюджету забезпечується промисловими підприємствами (додаток 3). Стабільна робота промислового комплексу Київщини протягом останніх років забезпечується, у першу чергу, завдяки проведенню реструктуризації та структурної перебудови підприємств, наданню їм підтримки у реалізації інвестиційних проектів, сприянню в одержанні замовлень на виготовлення продукції, у розширенні ринків збуту тощо.

Все це сприяє постійному нарощуванню випуску промислової продукції. У 2010 році у порівнянні з попереднім роком обсяги виробництва зросли на 16,4 відсотка.

Випуск продукції збільшено майже по всіх видах промислової діяльності. Найбільший приріст мають підприємства обробної промисловості, де зосереджено майже 80% всього промислового потенціалу області. Обсяги виробництва у цій галузі збільшено на 20,7%, у т.ч. у металургії та обробленні металу - у 2 р.б., хімічній та нафтохімічній - на 34,2%, машинобудуванні - на 31,7%, виробництві деревини та виготовленні виробів з деревини - на 14,6%, виробництві неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів та скловиробів) - на 25,0%, харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів - на 10,5%, легкій промисловості - на 9,1 відсотка.

Одним з важливих чинників збільшення випуску промислової продукції є широке залучення у виробництво вітчизняних та іноземних інвестицій, за рахунок яких вводяться у дію нові виробничі потужності, відбувається технічне переоснащення і модернізація виробництва. Так, у 2010 році коло великих та середніх підприємств збільшилось на 43. Серед них 20 новостворених та тих, що раніше звітувалися як малі підприємства. Найбільші з них по обсягах промислового виробництва: ТОВ НВП "Білоцерківмаз", м.Біла Церква (сільгосптехніка), ТОВ "Пантек-виробництво", Кагарлицький район (будівельні матеріали), ТОВ фірма "Пролісок", Васильківський район (молочні продукти), ТОВ СП "Бегленд", м.Біла Церква (тара із пластмас), ТОВ "Промгазтехнологія", м.Фастів (приладобудування), ТОВ "Слобода і Кº", Макарівський район (алкогольні вироби), ПП фірма "Оніко", м.Славутич (медичне устаткування).

Промислове виробництво зросло у 29 районах та містах області. Найбільш значних темпів зростання його обсягів досягнуто у Вишгородському (на 70,6%), Миронівському (на 59,8%), Іванківському (на 42,2%), Бориспільському (на 41,7%), Володарському (на 41,0%), Переяслав-Хмельницькому (на 38,6%), Тетіївському (на 33,4%) районах та містах Біла Церква (на 31,7%), Ірпінь (на 24,3%), Переяслав-Хмельницький (на 21,5 відсотка).

Серед підприємств області у 2010 році порівняно з попереднім роком значний приріст обсягів виробництва одержано у ВАТ "Богуславська суконна фабрика" (на 38,4%), ВАТ "Регіонпродукт" Бориспільського району (на 149,8%), ТОВ "Укрюг" Білоцерківського району (на 89,9%), ТОВ "Сквиратекс" Сквирського району (на 23,9%), ТОВ "Таращамолоко" Таращанського району (на 40,2%), ЗАТ "Мотовилівський меблевий комбінат" Фастівського району (на 65,4 відсотка).

У 2004 році у порівнянні з 2003 роком серед окремих видів продукції підприємств обробної промисловості збільшено випуск товарів шкільних та канцелярських (на 52 т, або на 12,6%), стінових будівельних матеріалів (на 12,2 млн. шт. ум. цегли, або на 3,7%), вентиляторів, крім побутових (на 9649 шт., або у 3,2 р.б.), борін дискових (на 1297 шт., або у 28,2 р.б.), машин та устаткування для цукрового виробництва (на 115 шт., або на 126,4%), меблів конторських (офісних) та для підприємств торгівлі (на 21813 шт., або на 9,5%), меблів кухонних (на 4780 шт., або на 7,7 відсотка).

Серед продуктів харчування збільшено випуск м’яса, включаючи субпродукти І категорії (на 17601 т, або на 33,8%), ковбасних виробів (на 4364 т, або на 25,8%), соків фруктових та овочевих, нектарів (на 1401 т, або на 12,1%), молока обробленого рідкого (на 11519 т, або на 24,8%), сирів жирних (на 970 т, або на 60%), виробів хлібобулочних (на 4120 т, або на 10,2 відсотка).

Промисловими підприємствами області за 2010 рік реалізовано продукції на 8087,3 млн. грн., з неї обсяг продукції, реалізованої на бартерних умовах, склав 80,9 млн. грн. (1,0% від загального обсягу).

Найбільша частка реалізованої продукції припадала на підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (33,4% від загального обсягу реалізованої продукції), хімічної та нафтохімічної промисловості (13,1%), целюлозно-паперової, поліграфічної промисловості (9,7%), виробництва інших неметалевих мінеральних виробів (8,1 відсотка).

 <javascript:wndopnx('http://www.kyiv-obl.gov.ua/cmnpics/PP-4.gif', '471', '360')>

Рис. Питома вага реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності у 2010 році

.3 Характеристика сільського господарства

У 2010 році облдержадміністрація особливу увагу зосереджувала на проблемах сільського господарства. Політика в аграрному секторі економіки була спрямована на створення сприятливого ринкового середовища для агробізнесу шляхом впровадження ринкових механізмів на аграрному ринку, а також на ефективне використання земельно-майнових ресурсів.

Виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у 2010 році склало 3828,2 млн. грн., що на 6,8 % більше ніж у попередньому році, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах воно збільшилося на 26,5% і становило 2384,8 млн. грн., а у господарствах населення зменшилося на 15,1% і склало 1443,4 млн. гривень.

Питома вага у загальному обсязі виробництва сільськогосподарських підприємств зросла з 50,2% у 2009 році до 62,3% у 2010 році, а у господарствах населення зменшилося відповідно з 49,8% до 37,7 відсотків.

Протягом 2010 року у порівнянні з 2009 роком валове виробництво продукції рослинництва зросло на 16,6 % і становило 2241,4 млн. грн., а тваринництва - скоротилося на 15,1% і склало 1586,8 млн. гривень.

У рослинництві досягнуто позитивних змін та подолано негативні наслідки, які склалися у 2009 році. Зокрема, валове виробництво зернових культур в усіх категоріях господарств склало 2309,4 тис. тонн, що на 939,6 тис. тонн, або на 68,6% більше ніж у попередньому році. При цьому урожайність зерна зросла на 8,8 ц/га і досягла 34,5 центнера з гектара.

Найвищих показників урожайності зернових культур досягнуто в Кагарлицькому (53,0 ц/га), Володарському (44,2 ц/га), Рокитнянському (41,8 ц/га) та Обухівському (41,3 ц/га) районах.

У 2010 році вирощено 1659,2 тис. тонн цукрових буряків, що у порівнянні з попереднім роком більше на 131,6 тис. тонн, або на 8,6 відсотків. Урожайність цукрової сировини становила 264,7 ц/га, а це на 14,6 ц/га більше ніж у 2009 році. Найвища урожайність цукрових буряків була досягнута у господарствах Васильківського (498,2 ц/га), Володарського (324,7 ц/га) та Рокитнянського (288,9 ц/га) районів.

При середній урожайності 122,6 ц/га вироблено 1180,9 тис. тонн картоплі, що менше обсягів 2009 року на 139,3 тис. тонн, або на 10,6 відсотків.

Обсяги виробництва овочів зменшилися на 24,8 тис. тонн, або на 7,4% і склали 308,5 тисяч тонн. Урожайність зросла на 1,6 ц/га і становила 147,2 центнерів з гектара.

Заготовлено усіх видів кормів 1646,3 тис. тонн кормових одиниць, або 33,9 ц кормових одиниць у розрахунку на умовну голову худоби, що складає 99,0% до потреби.

Протягом 2010 року усіма категоріями господарств вироблено 167,0 тис. тонн м’яса (у живій вазі), 708,3 тис. тонн молока, 1366,4 млн. штук яєць. У порівнянні з 2009 роком виробництво молока зросло на 13,2 тис. тонн, або на 1,9%, яєць - на 179,3 млн. штук, або на 15,1%, виробництво м’яса зменшилося на 33,8 тис. тонн, або на 16,8 відсотків.

Основним фактором зниження обсягів виробництва м’яса є зменшення чисельності поголів’я свиней та великої рогатої худоби, у тому числі корів. Зокрема, поголів'я свиней у 2010 році у порівнянні з 2009 роком скоротилося на 37,3 тис. голів (на 8,1%), великої рогатої худоби - на 26,5 тис. голів (на 7,9%), у тому числі корів - на 17,8 тис. голів (на 9,6%) і відповідно склало 422,1 тис. голів, 307,2 тис. голів та 167,2 тис. голів. Поголів’я птиці у 2010 році у порівнянні з попереднім роком збільшилося на 2829,8 тис. голів, або на 23,0% і становило 15141,8 тис. голів.

Продуктивність корів у сільськогосподарських підприємствах області у 2010 році склала 3496 кг, що у порівнянні з попереднім роком більше на 580 кг, або на 19,9 відсотків. Це найвищий показник серед областей України.

Найбільшого середньорічного надою на одну корову досягнуто у господарствах Васильківського (5589 кг) та Києво-Святошинського (5556 кг) районів.

Середньодобові прирости великої рогатої худоби зросли на 19,9% (398 г), свиней - на 20,0% (270 г), яйценосність курей - на 4,1% (277 штук).

За рахунок усіх джерел фінансування у 2010 році сільгоспвиробниками області придбано 725 одиниць техніки (на загальну суму 125,4 млн.грн.), у тому числі: 267 тракторів, 121 зернозбиральний комбайн, 13 кормозбиральних комбайнів, 20 одиниць бурякозбиральної техніки та понад 180 одиниць ґрунтообробної та посівної техніки.

Філією "Київобллізинг" у 2010 році надано 458 одиниць різної сільськогосподарської техніки (загальною вартістю 58,8 млн. грн.), у тому числі 62 трактори та 26 зернозбиральних комбайнів.

Незважаючи на поступове оновлення машинно-тракторного парку господарств, в області відбувається зменшення наявного парку основних видів сільськогосподарської техніки за рахунок перевищення ресурсу експлуатації техніки у 2-3 рази.

За попередніми даними загальний фінансовий результат від господарської діяльності сільськогосподарських підприємств у 2010 році складе понад 140,0 млн. грн., тоді як у 2009 році він склав 113,3 млн. гривень.

Очікується, що сільськогосподарської продукції буде реалізовано на суму 1845,6 млн. грн. (на 8,0% більше ніж у 2009 році). Собівартість реалізованої продукції зросте на 10,5 відсотків.

Основні грошові надходження сільськогосподарські підприємства мають за рахунок реалізації зерна, цукрових буряків та цукру. За 11 місяців 2010 року реалізаційні ціни на зерно скоротилися на 50,5 грн. за тонну, на цукор - на 79,2 грн. за тонну. Отже, лише по цих двох видах реалізованої продукції розрахункові втрати виручки складають майже 39,0 млн. гривень.

Великий дестабілізуючий вплив на економіку сільськогосподарських підприємств мало зростання вартості матеріально-технічних ресурсів, а особливо енергоносіїв. Для прикладу, дизельне пальне на протязі поточного року подорожчало на 83,0%, автомобільний бензин - на 73,0%, електроенергія - на 5,4 відсотка. Якщо підрахувати загальні втрати сільськогосподарських товаровиробників від подорожчання вартості енергоносіїв, вони складають не менше 80,0 млн. гривень.

.4 Транспорт та сфера послуг

Сучасний стан господарства Київської області вимагає проведення реструктуризації та розвитку провідних його галузей, у тому числі транспорту і зв'язку, від яких певною мірою залежить ефективність функціонування господарського комплексу.

Транспортний комплекс області включає всі види транспорту: залізничний, автомобільний, трубопровідний, річковий та авіаційний.

Формування залізничної мережі області розпочалося ще в 60-90-х роках XIX століття. На сьогодні залізничному транспорту в області належить провідне місце за обсягами вантаже- та пасажироперевезень, в розвитку якого особливу роль відіграє столичний фактор. Залізниці з усіх напрямів сходяться до найбільшого залізничного вузла - м. Києва і з'єднують територію Київської області майже з усіма областями України та країнами близького і далекого зарубіжжя. Експлуатаційна довжина залізниць загального користування складає 824 км, переважна більшість яких електрифікована. Щільність залізничних колій загального користування становить 29 км на 1000 км2 території. Найголовнішими залізничними лініями в межах України є: Київ - Коростень, Конотоп - Київ - Жмеринка, Київ - Гребінка - Полтава - Харків, Київ - ім. Т.Г. Шевченка, найбільші залізничні вузли - Київ, Фастів, Миронівна, Яготин.

Довжина автомобільних шляхів загального користування в межах Київської області становить 8,4 тис. кілометрів, у тому числі 8,3 тис. з твердим покриттям. Щільність автошляхів загального користування з твердим покриттям складає 289 км на 1000 км2 території. Обсяги перевезень автомобільним транспортом за останнє десятиріччя значно скоротилися. В 1990 році було перевезено 171,7 млн. тонн вантажів, а в 2009 - лише 39,6 млн. тонн. Вантажооборот автотранспортних підприємств склав 164,5 млн. тонно-кілометрів. Актуальною проблемою в розвитку автотранспорту залишається якість доріг, їх технічне оснащення, яке далеке від світових стандартів.

Головною воднотранспортною магістраллю в межах області є р. Дніпро, яка перетинає всю область з півночі на південь. Значно менше значення мають р. Десна і Прип'ять. Обсяги вантажо- та пасажироперевезень річковим транспортом останнім часом різко скоротилися. На території області проходять газопровід Дашава - Київ - Москва і Шебелинка - Полтава - Київ.

Значення авіаційного транспорту у внутрішньодержавних перевезеннях за останнє десятиріччя значно зменшилось. Найбільшими аеропортами є Бориспіль та Жуляни, яким належить основна роль у міждержавному авіаційному сполученні.

На сьогодні прискорений економічний розвиток неможливий без застосування сучасних інформаційних систем, що надають високоякісні інформаційні послуги. Звідси закономірно зростає значення зв'язку й інформаційного забезпечення в Київській області.

Стрімко зменшується частка поштових (відправлення телеграм, посилок, листів, газет і журналів) та телеграфних послуг, в той час, як значення телефонних послуг збільшується. Це стосується насамперед таких видів зв'язку, як мобільний, пейджинговий, телекс, факсимільний зв'язок, електронна пошта, доступ до інформаційно-довідкових служб та мережі Інтернет.

Кількість провайдерів і користувачів цих видів зв'язку в області невпинно зростає.

Нині забезпеченість населення домашніми телефонами в області складає 37 апаратів на 100 сімей, а кількість незадоволених заяв - 120 тисяч. У 2009 році введено в дію міських автоматичних телефонних станцій на 14,5 тисяч номерів. Забезпеченість населення основними домашніми телефонними апаратами становить 39 одиниць на 100 сімей. За аналізований період значно зросла кількість сучасних телефонних мереж та абонентів, які ними користуються. Загалом відбувається зростання телефонної щільності, але досить повільними темпами. Надалі пріоритетн значення буде надаватись впровадженню цифрових АТС.

Розвиток радіотелефонного зв'язку відбувається більш прискореними темпами. Найбільше значення серед різних видів мобільного зв'язку в Київській області мають такі стандарти, як 08М-900 і 1800 та НМТ-450. Покриття мобільним зв'язком області досягло 85% від загальної території.

Серед інших сфер послуг набуває свого розвитку банківська, туристична, медична, освітня. У 2010 році була збережена тенденція щодо збільшення обсягів банківського кредитування підприємств, в тому числі, агропромислового комплексу. Зокрема, сума пільгових кредитів склала 369,8 млн. грн., що на 105,4 млн. грн. (40,0%) більше ніж у 2009 році. Найбільшими кредиторами аграрної сфери залишаються АППБ "Аваль", АБ "Укргазбанк" та АТ "ІндексБанк". Підприємствам агропромислового комплексу області у 2011 році було надано кредитування 27 банками. Із загальної суми нарахованих відсотків за користування кредитами - 26,7 млн. грн., за рахунок державного бюджету сплачено 15,5 млн. гривень.

Розділ 4. Територіальна структура і особливості розміщення господарського комплексу Київської області

На всіх історичних етапах Київщина була одним із важливих економічних і торговельних центрів Європи. На сьогодні Київщина - це один із найбільш розвинутих індустріально-аграрних регіонів України.

З урахуванням особливостей розміщення продуктивних сил на території області виділяються три господарських підрайони: Поліський, Київський приміський та Південний лісостеповий.

Спеціалізація галузей та виробництва: - Полісся: промислова переробка сільськогосподарської сировини; - Центральний приміський підрайон: спеціалізується на машинобудуванні, електроенергетиці, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, має розвинуті легку та харчову галузі; - Південний лісостеповий підрайон спеціалізований на машинобудуванні, нафтохімічній, харчовій, зокрема цукровій, та легкій галузях промислового виробництва (додаток 4, додаток 5).

Основні промислові центри: - райони: Білоцерківський, Бородянський, Броварський, Вишгородський, Києво-Святошинський, Макаровський, Обухівський, Сквирський; - міста: Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Переяслав-Хмельницький, Фастів.

Територіальну організацію продуктивних сил Київської області визначили історичні, природні, соціальні та економічні фактори, а також особливості суспільного й територіального поділу праці. Територіальна організація характеризується нерівномірністю розвитку та розміщення продуктивних сил, що необхідно враховувати під час здійснення регіональної політики.

Основний вплив на формування територіальної організації і територіальної структури продуктивних сил області справляють галузі її спеціалізації, а саме: підприємства харчової промисловості, машинобудування, хімічної і нафтохімічної, промисловості будівельних матеріалів та деревообробної і целюлозопаперової промисловості.

Білоцерківський промисловий вузол виділяється виробвицтвом продукції машинобудування і хімічної промисловості. Промисловий комплекс м. Києва спеціалізується на хімічній і нафтохімічній промисловості, машинобудуванні та металообробці, легкій і харчовій, хіміко-фармацевтичній промисловості.

київська область продуктивний господарський

Розділ 5. Зовнішньоекономічні зв’язки Київської області та її участь у міжнародному поділі праці

Зовнішньоекономічна діяльність області пов'язана з багатьма країнами світу. В області зосереджений досить потужний експортний потенціал, збільшується кількість підприємств, що експортують та імпортують товари чи послуги. Так, частка області в загальному обсязі експорту регіонів України в 2009 р. складала 1,6%. Експортною діяльністю займалося 413 підприємств, які експортували продукції на суму 241,2 млн. дол. США. Частка Київської області в імпорті дещо більша (2,2%), ніж в експорті як за кількістю підприємств (711), так і вартістю імпорту (307,2 млн. дол. США). Тобто сальдо експортно-імпортних операцій є від'ємним (мінус 66 млн. дол. США), що збігається із загальнодержавною тенденцією і характеризує область як переважно імпортозалежну.

Традиційними зовнішньоекономічними партнерами області виступають Російська Федерація, країни Балтії, Білорусь та інші. Подальшого розвитку набувають такі нові форми економічної співпраці, як спільні підприємства. Дані офіційної статистики свідчать, що саме на спільні підприємства припадає основна частка прямих іноземних інвестицій, що надходять в область. З усього обсягу прямих іноземних інвестицій в 2009 році (340,8 млн. дол. США), 99,5% надійшли саме в спільні підприємства. За цим показником область займає друге місце серед регіонів України після м. Києва (1031,3млн. дол. США). Підприємства області за звітний період здійснювали зовнішньоторговельні операції з партнерами 125 країн світу.

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалися у Російську Федерацію - 34,5% до загального обсягу експорту, Німеччину - 14,4%, Сірійську Арабську Республіку - 4,5%, Латвію - 4,4%, Польщу - 4,3%, Казахстан - 3,8%, Білорусь - 3,6%, Молдову - 3,3 відсотка.

Основу товарної структури експорту області становили поставки виробів з паперової маси - 10,7%, з каучуку та гуми -9,4%, виробів з вати - 6,7%, скла та виробів із скла - 5,6%, алюмінію і виробів з алюмінію - 5,6%, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв - 5,6%, деревини та виробів з неї - 4,8%, електричних машин та устаткування - 4,7%, різних харчових продуктів - 4,3%, приладів і апаратів - 4,2%, одягу текстильного - 3,9%, жирів та олії - 3,2 відсотка.

У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з 2009 роком значно збільшилася частка приладів і апаратів, олії соняшникової, алюмінію та виробів з нього. Значно зменшилась частка паперу, картону та виробів із паперової маси, цукру.

Експорт товарів здійснювали 537 підприємств області до 90 країн світу. Найбільші обсяги експортних поставок здійснювали ВАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" (м.Обухів), ТОВ "Кен-Пак Україна" (м.Вишгород), ТОВ "Тамбрандс-Україна" (м.Бориспіль), ЗАТ СП "Росава", ЗАТ "Тетерів" (смт Іванків).

У регіональній структурі експорту області найбільша частка припадала на такі райони, як Вишгородський - 13,8% від загального обсягу експорту, Обухівський -11,7%, Києво-Святошинський - 5,2%, Іванківський - 4,0%, Миронівський - 4,0%, міста Біла Церква -15,8%, Бориспіль - 12,3%, Бровари - 5,1%, Ірпінь - 3,9 відсотка.

Протягом 2010 року найбільші імпортні надходження здійснювалися з Російської Федерації - 38,1% до загального обсягу імпорту, Німеччини - 12,1%, Польщі - 6,1%, Франції - 5,4%, Китаю - 3,2%, Нідерландів - 2,9%, Білорусі - 2,8 відсотка.

У загальному обсязі імпорту товарів у порівнянні з 2003 роком значно збільшилася частка поставок нафти, зменшилася - котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв.

Основу імпортних надходжень складали поставки нафти та продуктів її переробки - 20,1%, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв - 12,5%, полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них - 7,4%, паперу і картону - 6,0%, електричних машин та устаткування - 5,8%, фармацевтичної продукції - 5,8%, каучуку, гуми та виробів з них - 3,7%, ефірних олій та косметичних препаратів - 2,8%, інших продуктів хімічної промисловості - 2,3%, алюмінію і виробів з нього - 2,3%, різних харчових продуктів - 2,2%, чорних металів - 2,1 відсотка.

Імпорт товарів здійснювали 872 підприємства з 99 країн світу. Найбільші обсяги - у ТОВ "Ніфея" (м.Славутич), ТОВ "Кагарликінвестторг"(м. Кагарлик), ЗАТ "Альба Україна" (м. Бориспіль), ЗАТ "Росава" (м. Біла Церква), "Кока-Кола Беверіджиз Україна ЛТД" та повне товариство "Мастерфудз енд Еффем Україна" (м.Бровари).

Значна частка імпортних надходжень припадала на такі райони, як Кагарлицкий - 13,5% від загального обсягу імпорту, Києво-Святошинський - 12,9%, Вишгородський - 7,6%, Броварський - 5,3%, Обухівський - 5,1%, Іванківський - 4,7%, міста Бровари - 9,5%, Біла Церква - 9,1%, Славутич - 7,4%, Бориспіль - 7,3 відсотка.

До області за 2010 рік надійшло давальницької сировини на суму 41,0 млн.дол.США, що на 2,3% менше порівняно з 2009 роком. Основні поставки давальницької сировини здійснювалися з Німеччини та Швейцарії. У структурі імпорту давальницької сировини переважали папір і картон, хімічні штапельні волокна, вовна, алюміній, вата, бавовна.

Київською облдержадміністрацією підписано та діє 16 угод про довгострокове співробітництво з такими областями Російської Федерації, як Московська, Брянська, Волгоградська, Новгородська, Мурманська, Свердловська, Ленінградська та Республіками Марій Ел і Татарстан, а також трьохстороння угода між Київською, Московською та Мінською областями. У рамках двохсторонніх угод про довгострокове співробітництво Київська область співпрацює з Гродненською, Мінською та Гомельською областями Республіки Білорусь, Приморським регіоном Республіки Словенія. Протокол про наміри підписано з Мазовецьким воєводством Республіки Польща, адміністраціями Лорійської, Ширакської, Тавушської та Вайоцдзорської областей Республіки Вірменія. Крім цього діє угода про співпрацю з провінцією Хубей (Китайська Народна Республіка), підписана у 1994 році. Ведеться робота щодо подальшого розширення міжрегіонального економічного співробітництва.

Розділ 6. Проблеми і перспективи розвитку Київської області

Проте Київська область має певні проблеми щодо свого розвитку. Так, екологічні проблеми Київщини (як і всіх регіонів України) належать до найактуальніших і потребують невідкладного вирішення. Починаючи ще з часів Радянського Союзу, екологічна ситуація в Україні, і Київській області зокрема, продовжує загострюватись.

Область характеризується значним техногенним та демографічним навантаженням на територію, значною розораністю земельного фонду, наявністю великої кількості радіоактивно забруднених земель, віднесених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС до зони відчуження. За останні роки у зв'язку із значним зменшенням обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва відбулося певне зниження обсягів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Однак повітряний басейн промислових міст області залишається забрудненим. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними джерелами, так і пересувними засобами в 2009 р. в області становили 167,5 тис. тонн, що складає 32,9% від рівня 1990 р. Значне забруднення атмосфери здійснюється також автотранспортом. До екологічно небезпечних підприємств Київської області відносяться підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, електроенергетики, значний екологічний тиск справляють підприємства харчової промисловості.

Серйозна проблема виникла у зв'язку з незадовільним станом знешкодження та переробки промислових і побутових відходів, які становлять реальну загрозу для навколишнього середовища і здоров'я людей. Тому ця проблема набуває більшої актуальності і її неможливо розв'язати без запровадження сучасних безвідходних та маловідходних ресурсозберігаючих технологій. Необхідна реконструкція і модернізація комунальних та промислових підприємств, обладнання їх сучасними природо-охоронними установками.

Першочергового значення набуває проблема охорони водних ресурсів. У 1999 р. було скинуто 20 млн. м³ забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об'єкти області, в тому числі 9 млн. м³ без очищення і 11 - недостатньо очищених.

Значна кількість існуючих очисних споруд працює неефективно. Викликає занепокоєння й стан малих річок області, які забруднюються не тільки стічними водами міст, а й тваринницькими відходами, нераціональним використанням мінеральних добрив тощо.

Ліси є основними екологічними "легенями" області, тому їх охорона, раціональне використання і відновлення набувають першочергового значення. У 2009 році лісовому фонду Київської області в результаті пожеж було заподіяно збитків на суму 48,0 тис. гривень.

В області знаходиться найбільший радіаційне небезпечний об'єкт - Чорнобильська АЕС. Саме цей фактор призвів до екологічної катастрофи і продовжує залишатися найбільшою екологічною загрозою техногенного походження для регіонів усіх рівнів.

Щодо перспектив розвитку області, то можна сказати наступне. Аналіз сучасного стану соціально-економічного розвитку Київської області дає підстави стверджувати, що він дещо вищий, ніж у більшості регіонів України.

Основними напрямами соціально-економічного розвитку області в контексті загальнодержавного розвитку мають стати наступні: забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення рівня життя населення, поліпшення демографічної ситуації та розвиток соціальної сфери.

Важливим є розвиток, раціональне розміщення та ефективне використання науково-технічного потенціалу області, збільшення вкладу науки і техніки в її розвиток, реалізацію найважливіших соціальних завдань, у тому числі збільшення робочих місць та підвищення зайнятості населення, забезпечення прогресивних структурних перетворень в галузі матеріального виробництва, підвищення його ефективності та конкурентоспроможності продукції, покращення екологічної ситуації, зміцнення взаємозв'язку освіти, науки і виробництва. Особливого значення набувають інформаційно-телекомунікаційні системи, що забезпечують ефективне впровадження інноваційної діяльності.

Важливим аспектом подальшого розвитку продуктивних сил є державне регіональне планування, яке полягає у забезпеченні оптимального розвитку області в єдиному народногосподарському комплексі держави, вдосконалення спеціалізації територій, установленні оптимальних пропорцій, ефективному використанні трудових і природних ресурсів та виробничих потужностей, раціоналізації розміщення продуктивних сил.

Висновок

Проаналізувавши господарство Київської області і розглянувши основні аспекти її розвитку, можна зробити висновок, що темпи її розвитку, залежні як від внутрішніх, так і від зовнішніх факторів, досить нормальні. Розглянуті структура і розміщення продуктивних сил дає можливість реально оцінити потенціал Київської області, прогнозувати стабільний розвиток в подальшому, розв’язання існуючих проблем та запобігання можливих.

В ході дослідження даної теми були дослідженні основні аспекти розміщення продуктивних сил, їх значення і вплив на населення. Зокрема виділені окремі райони, що спеціалізуються на певних галузях промисловості і сільського господарства.

Так, частка Київської області у валовій доданій вартості України склала в 2010 році 4,1%, враховуючи те, що вона займає 4,6% всієї території, а її населення 3,7% всього населення держави. І цей показник зріс у порівнянні з іншими роками.

Хоч історично Київщина формувалася як регіон з переважаючим розвитком сільськогосподарського виробництва, нині вона є однією з найрозвинутіших індустріальних. Основу промислового потенціалу області становлять 369 великих і середніх підприємств, на яких працюють 180 тис. осіб. У 2009 р. вироблено продукції на суму 4,5 млрд. грн., товарів народного споживання - на 2,1 млрд. грн.

Київщина має безцінне природне багатство - землі, значна частина яких - родючі чорноземи. Сприятливі кліматичні умови забезпечують вирощування переважної більшості сільськогосподарських культур Європи, зокрема, зернові, цукрові, картопляні, овочеві культури та утримання великої рогатої худоби молочного і м’ясного напрямів, свиней, птиці, вівчарства.

В цілому, область досить розвинута, задовольняє потреби свого населення, при цьому, імпортуючи і експортуючи продукцію. І за для досягнення максимальної ефективності такого розвитку потрібно максимально ефективне розміщення продуктивних сил.

Список використаних джерел

1. В.В. Ковалеський. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - К.: Знання, 2010. - 350 с.

2. І.Л. Лікарчук. Київщина: географічний атлас: моя мала Батьківщина. - К.: „Мапа”, 2008, - 24 с.

3. П.О. Масляк. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. - К.: Лібра, 2006 - 328 ст.

4. О.Ф. Надтона. Довідник-хрестоматія для курсу “Київщинознавсто”. - К.: А. С. К., 2007. - 224 с.

5. Є.В. Панкова. Туристичне краєзнавство. - К.: “Альтерпрес”, 2009, - 223 с.

6. Р.О. Труфанов. Київщина аграрна.- К.: “Академія ”. - 2008. - 33 с.

7. І.А. Теренко. Київщина. Із минулого в майбутнє. - К.: “Академія”, 2008. - 202 с.

8. Л.Г. Чернюк. Економіка та розвиток регіонів (областей) України. - К.: ЦУЛ, 2009. - 644 с.

9. О.В. Гладкий. Дисертація. Територіальна організація і комплексно-пропорційний розвиток Київської господарської агломерації. -К.: КНУ, 2010.

10.Є.І. Жовтяк. Наша спільна мета: примножити здобутки, розв’язати проблеми. - Київська правда. - 2007, 18 листопада. - с. 1.

11.П.С. Зубенко. Підприємництво Київщини у цифрах і фактах. - Київська правда. - 2009, 6 вересня, с. 1.

12.І.Є. Кураченко. Є що людям показати, навчитися б ще й гроші заробляти. - Вісник Київської облдержадміністрації, - 2008, 28 червня, - с. 2.

13.В.В. Ліхачов. Основа економічного розвитку і добробуту. - Вісник Київської облдержадміністрації, - 2007, 15 жовтня, - с. 2.

14.П.Я. Смовж. АПК Київщини: підсумки та перспективи. - Трибуна праці - 2009, 28 червня, - с. 2.