Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи відтворення основних виробничих фондів в сільському господарстві

.1 Поняття, особливості та джерела відтворення основних засобів в аграрних підприємствах

1.2 Методичні основи механізму відтворення та ефективного використання основних виробничих фондів

РОЗДІЛ 2. Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності підприємства

.2 Склад, структура та ефективність використання основних виробничих фондів підприємства

.3 Механізм відтворення основних засобів в ТОВ “Гостинне”

РОЗДІЛ 3 Шляхи вдосконалення механізму відтворення основних виробничих фондів

.1 Основні напрямки вдосконалення процесу відтворення

3.2 Запровадження лізингу в аграрному підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В процесі будь-якого виробництва здійснюється поєднання робочої сили та засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці у вартісному виражені вони становлять виробничі фонди підприємства, що поділяються на основні та оборотні.

Наявність основних та оборотних фондів є обов’язковою умовою початку та здійснення виробництва в аграрних підприємствах. При створенні колективних господарств, основні засоби формувались за рахунок усуспільнення засобів виробництва і вступних внесків засновників. Створеним державним підприємствам, держава виділяла необхідні засоби виробництва у вигляді Статутного фонду. Дальше поповнення і відновлення виробничих фондів здійснювалися за рахунок частини продукції власного виробництва, відрахувань від чистого доходу, амортизаційного фонду, банківських кредитів на капіталовкладення, короткострокових позик на покриття сезонної нестачі оборотних засобів, а також орендних платежів, страхових відшкодувань, безплатної передачі майна держави, юридичних і приватних осіб тощо.

Основні засоби - одне із складових національного багатства України. До них належать земельні ділянки, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба та ін..

До основних засобів включаються основні засоби державних, колективних, комунальних, громадських підприємств і організацій, фонди інших держав та міжнародних організацій, а також основні засоби, що перебувають в особистій власності населення (житлові будинки, господарські будівлі, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба).

При формуванні основних засобів підприємств повинні враховуватись особливості кожного об'єкту їх складових. У кожному конкретному випадку такий об'єкт розглядається як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, для обслуговування яких використовуються загальні пристосування, прилади керування та єдиний фундамент. В зв'язку з цим, кожен предмет чи об'єкт може виконувати свої функції, а їх комплекс певну роботу в складі комплексу, а не самостійно.

Метою є визначення ефективності використання основних засобів аграрного підприємства та обґрунтування основних механізмів їх відтворення.

Об’єктом дослідження є ТОВ “Гостинне” с. Гостинне Немирівського району Вінницької області.

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи відтворення основних виробничих фондів в сільському господарстві

.1 Поняття, особливості та джерела відтворення основних засобів в аграрних підприємствах

Основні фонди - це найважливіша частина національного багатства країни. Розмір та якісний стан основних фондів характеризують рівень розвитку продуктивних сил. Вони є матеріальною основою організаційно-технологічних процесів. Основні фонди поділяють на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди беруть багаторазово участь у циклах виробництва, що повторюються, поступово зношуються і, не змінюючи своєї натуральної форми, по частинах переносять свою вартість на готовий продукт, утворюючи тим самим фонд відтворення. Грошові ресурси, які при цьому накопичуються, утворюють амортизаційний фонд, що використовується для відтворення засобів праці.

У практиці об’єкти стають основними фондами з моменту зачислення їх на баланс основної діяльності підприємства, організації чи установи, тобто, коли вони починають функціонувати як засоби праці. Порядок зарахування об’єктів до складу основних фондів обумовлюється відповідною інструкцією. Як виняток до складу виробничих основних фондів включають дорослу робочу і продуктивну худобу незалежно від її вартості, літературу технічних бібліотек виробничих підприємств і організацій.

Найвищі темпи зростання основних виробничих фондів спостерігаються в будівництві, оскільки розвиток цієї галузі значною мірою впливає на створення матеріальної бази інших галузей.

Основні невиробничі фонди функціонують триваліший час і поступово зношуються, але не беруть участі у виробництві матеріальних благ і тому втрачена ними вартість не переноситься на продукти і не утворює фонд відшкодувань. Відтворення втраченої ними вартості здійснюється за рахунок національного доходу.

Збільшення обсягу основних невиробничих фондів безпосередньо пов’язане з підвищенням рівня науки і культури, освіти і охорони здоров'я, із зростанням добробуту населення.

Основні фонди дуже різноманітніші за своїми натурально-предметним складом, призначенням залежно від ролі, яку вони відіграють у виробничому процесі. З метою проведення, обліку основних фондів і складання звітності, планування й інвентаризації, а також складання балансів основних фондів у практиці використовують класифікацію за окремими ознаками в якісно однорідні групи. Науково обґрунтована класифікація основних фондів дає змогу аналізувати структуру засобів праці, динаміка якої характеризує зміну пропорцій у народному господарстві і напрям її розвитку.

Усі основні фонди (засоби) підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонуванні в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи:

- перша група - будівлі, споруди, передавальні пристрої;

-        друга група - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації. побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

         третя група - машини, устаткування і будь-які інші основні засоби,які не входять до першої та другої груп.

Ще основні фонди класифікуються так:

- за економічним призначенням: виробничі; невиробничі

за формами власності: державні; колгоспно-кооперативні; громадянських організацій; населення.

за галузями народного господарства: промисловості; сільського господарства; транспорту і зв’язку; будівництва; житлового господарства; комунального господарства і побутового обслуговування; охорони здоров'я, освіти тощо.

Для кожної галузі народного господарства, враховуючи її специфіку, класифікація основних фондів за натуральним (предметним) складом, виробничим призначенням конкретизується, але при цьому зберігається можливість приведення всіх галузевих класифікацій до народногосподарської. Наприклад, у промисловості в складі виробничих основних фондів виділяють промислово-виробничі і виробничі інших галузей народного господарства; у будівництві - виробничі основні фонди будівельного призначення і виробничі основні фонди інших галузей народного господарства [1].

Основна частина фондів надходить у сільське господарство з промисловості (машини, обладнання, інструменти), а решта (будівлі, багаторічні насадження) споруджується і виробляється безпосередньо в господарствах. У зв’язку з цим вартість основних фондів сільського господарства формується переважно в галузях промисловості і залежить від досягнутого в них рівня продуктивності праці.

Одним з докорінних завдань переходу до ринкової економіки є створення досконалого ринку засобів виробництва. Адже, в процесі використання основні фонди поступово зношуються і потребують оновлення.

Відтворення основних фондів є засобом неухильного підвищення технічної та енергетичної озброєності праці всіх галузей виробничої і невиробничої сфер передовою технікою. Воно служить стабільною інтенсивного типу базою розширеного відтворення. Інакше кажучи, відтворення основних фондів є матеріально-технічною основою підвищення ефективності виробництва. Процес відтворення матеріально-ресурсного потенціалу сільського господарства тісно пов'язаний з науково-технічний прогресом і процесом інтенсифікації суспільного виробництва [9].

Теорія інтенсивного та екстенсивного типів розширеного відтворення відома уже давно. Ще К. Маркс вважав, що інтенсивним є таке виробництво “...коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва”, а екстенсивне “...коли розширюється тільки поле виробництва”. Отже, він розглядав інтенсивне виробництво, коли збільшуються його масштаби в даному підприємстві за рахунок технічного поліпшення, що веде до підвищення інтенсивності та продуктивності праці, одночасно із ефективним використанням уже функціонуючих основних засобів, тоді як екстенсивне виробництво здійснюється за рахунок використання функціонуючої уречевленої та збільшення живої праці, тобто без застосування нової техніки і прогресивних технологій.

Із економічного погляду інтенсивний характер розширення виробництва повинен обов'язково здійснюватися на базі технічного прогресу, зростання фондо- і енергоозброєності праці, поліпшення організації виробництва, при зниженні витрат на одиницю виробленого продукту. Коли ж воно відбувається на постійно функціонуючій технічній основі, при цьому суспільно необхідні уречевлені витрати на одиницю фізичних обсягів виробленого продукту не збільшуються, виробництво має екстенсивний характер. Отже, беручи до уваги важливість інтенсивного розвитку головною умовою виробництва має бути постійно зростаючий технічний прогрес і впровадження високотехнологічного рівня організації виробництва. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - це динамічний процес розвитку, пов'язаний з додатковими вкладеннями засобів виробництва і праці на одиницю земельної площі з метою збільшення одержання продукції та підвищення ефективності.

Будь-яке виробництво - це процес раціонального поєднання засобів виробництва та предметів праці {уречевленої їх частини) з ефективним використанням людської {живої) праці. Засоби і предмети праці у своїй сукупності та грошовому виразі створюють основні й оборотні фонди виробництва. До основних засобів праці належать машини, техніка, транспортні засоби, обладнання, будівлі, продуктивна худоба тощо, за допомогою яких людина впливає на предмети праці з метою виробництва життєво необхідних благ. Вони за економічним змістом належать до активної їх частини і обліковуються як основні виробничі фонди, що функціонують у виробництві протягом багатьох його циклів [1].

Предмети праці - це запасні частини, пальне, добрива, сировина сільськогосподарського виробництва, насіння, корми, дрібний інвентар та ін., на які людина спрямовує свою працю з метою виробництва максимально-необхідних життєвих благ. За своїм економічним змістом вони також належать до активної їх частини, а за своєю обліковою характеристикою належать до оборотних фондів. На відміну від основних засобів за процесом їх відтворення вони знаходяться у сфері безпосередньо виробництва тільки протягом одного циклу виробництва продукції.

Зміцнення й удосконалення виробництва відбувається не тільки за кількісного та якісного зростання технічної озброєності праці, а й за наявності інших їх складових, які не обліковуються у засобах праці, але є обов'язковими атрибутами підвищення продуктивності суспільної праці та реалізації закону економії робочого часу й підвищення ефективності виробництва загалом.

Отже, основні виробничі фонди виступають у вигляді техніки, машин та обладнання і через живу працю служать засобами безпосереднього впливу на предмети праці. Оптимальне встановлення між основними та оборотними фондами пропорцій і є економічною основою ефективності їх формування й використання на виробництві, що передбачає включення всіх матеріально-технічних ресурсів і активів, які за умови раціонального забезпечення робочою силою мають сприяти найбільш ефективному розвитку виробництва. Кількісний та якісний склад, співвідношення між матеріально-технічними й трудовими, а також природними ресурсами і визначають виробничий потенціал галузі [3].

Проте із входженням аграрної галузі у ринкові відносини проблема раціональної пропорційності суттєво загострюється. Причини тут багатоаспектні. Насамперед, означене пояснюється відсутністю в сучасних умовах механізмів зіставлення цін на означені співвідносні їх складові та відмінності перенесення їх вартості на заново створений продукт.

Схематично кругообіг основних і оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві має включати три етапи: перший - встановлення (обчислення) фізичного й морального їх зношення у процесі щорічного виробництва продукції; другий - нарахування компенсаційної амортизації у межах норми їх відтворення; третій - стовідсоткове створення фонду з відтворення та модернізації виробничих основних засобів.

На першій фазі здійснюється виробниче використання основних засобів, в результаті якого відбувається фізичне і моральне їх зношення та відповідне зменшення вартості. Воно залежить від терміну та інтенсивності використання технічних ресурсів, технічного обслуговування у процесі експлуатації, кваліфікації працівників, дотримання правил використання й догляду тощо. Терміни використання техніки це не стільки технічний показник, як економічний. Безумовно, що останній пов'язаний із робочим періодом машини. В процесі виробництва продукції амортизаційні відрахування є складовою формування її собівартості; а в кінцевому рахунку вони є потенційним фінансовим джерелом оновлення техніки. На першу фазу, не маючи ще амортизаційних відрахувань, ми лише відкриваємо природу відтворення зносу вартості, а тому методика їх нарахування повинна відповідати реальним термінам їхньої участі у виробництві. Сама природа сільського господарства засвідчує про те, що терміни використання ресурсів залежать від того, скільки часу і в яких умовах еони використовувалися та які обсяги робіт виконано. Тобто, при визначенні зносу по кожному виду техніки необхідно встановити економічно доцільний термін використання, який називають нормативним коефіцієнтом ефективності. Основою для його визначення є розрахункові, економічно обґрунтовані терміни їх експлуатації, які беруться для розрахунку норм амортизації.

На другій фазі відтворення матеріально-технічних засобів вартість їх поступово, шляхом нарахування за чітко обгрунтованими нормами амортизації, переноситься на готову продукцію. Перерахування їх на банківські рахунки аграрних підприємств є основним джерелом формування фонду оновлення техніки та її модернізації. Крім цього, підприємство залучає до амортизаційної суми через нарахування певний депозитний відсоток. Підприємство матиме право використовувати його тільки по закінченні терміну використання того чи іншого виду техніки.

На заключній третій фазі відбувається відтворення функціонуючих матеріально-технічних засобів. Основними складовими при цьому мають бути: підвищення технічного рівня підрозділів і, передусім, сільгоспвиробників за рахунок новітньої техніки, реконструкції та модернізації сервісної служби.

У кожний момент цих фаз вартість засобів праці повинна перебувати на обліку у сільськогосподарських підприємствах і залежно від цього мають бути встановлені чіткі терміни їх поновлення. Одна її частина має фіксуватися в засобах праці, що перебувають у виробничому процесі, друга - у втілених основних засобах, які можуть бути використані у процесі виробництва і в незавершеному виробництві, третя - у вигляді грошового амортизаційного фонду, призначеного для їх стовідсоткового відшкодування [14].

Визначення курсу на інтенсифікацію АПК на основі розширеного відтворення конкурентоспроможного виробництва потребує надійних в експлуатації і недорогих технічних засобів. За нинішньої фінансової кризи необхідно створити умови заінтересованості всіх товаровиробників щодо збільшення виробництва продукції та одержання доходів, як основного джерела нагромадження власних інвестиційних ресурсів для оновлення технічних засобів. Особливого значення набуває державна інвестиційна політика створення сільськогосподарському товаровиробнику пільгових умов з надання довготермінових (на 10-15 років) кредитів. Це, на нашу думку, вимагає створення безпосередньо у сільській місцевості можливостей щодо вчасного забезпечення аграрної галузі кредитами з низькими відсотковими ставками, як це має місце, зокрема, у Франції (до 6% річних).

Аналіз показує, що нині надзвичайно потрібні високоякісні й потужні трактори, сільськогосподарські машини, а також техніка та обладнання для переробної і харчової промисловості вітчизняного виробництва, які, на думку більшості науковців-аграрників, спроможні повністю забезпечити підвищення продуктивності праці, сприяти збільшенню виробництва продукції. В цьому контексті необхідно, щоб вітчизняні виробники за прикладом розвинутих аграрних країн відповідали за якість виготовленої техніки, яка б враховувала всі агротехнічні, експлуатаційні, економічні й екологічні вимоги в комплексі відповідно до умов Європейського співтовариства.

Нині в середньому в аграрних підприємствах України витрати пального на 1 га в кілька разів перевищують аналогічні показники країн Західної Європи, тоді як ресурсозберігаючі технології в рослинництві й тваринництві забезпечують не тільки інтенсивний характер виробництва, економію паливно-енергетичних ресурсів, а й зменшують техногенне навантаження на навколишнє середовище, сприяють відновленню родючості земель тощо.

Не можна не звернути увагу й на те, що в зарубіжному сільгоспмашинобудуванні спостерігаються тенденції до підвищення транспортних і робочих швидкостей техніки, використання різно варіантної трансмісії з автоматичним переключенням швидкостей та інше. При розробці їх зберігаються напрями підвищення продуктивності машин шляхом збільшення ширини їх робочого захвату, широкого комбінування суміщення в одному агрегаті багатоваріантних агрегатів. Тому невиправданим є придбання техніки зарубіжних фірм, ціни якої у 5-7 разів перевищують навіть ціни найближчої Україні з технологічних в галузях процесів Росії. Зокрема, на ВАТ “Харківський тракторний завод” розроблено трактор марки ХТЗ-1804, а також різні трактори середнього класу і малогабаритні, які за своїми характеристиками не поступаються зарубіжним, а по деяких навіть їх переважають. При цьому вони у кілька разів дешевші за Іноземні. Це дає підставу стверджувати, що переважно масове придбання техніки зарубіжних фірм є не зовсім виправданим. Якщо до цього ще врахувати відсутність сервісного її обслуговування в Україні, то економічна неефективність в процесі експлуатації зарубіжної техніки є цілком наочною [4].

Саме тому більшість науковців приходить до висновку, що за ціновими критеріями аграріям України доцільно й вигідніше придбати 4-9 вітчизняних машин з продуктивністю в 2-3 рази нижчою, але ж у 3-8 разів дешевших від однієї зарубіжної. Слід звернути увагу й на те, що стимулювання власного машинобудування дає змогу включити в дію промисловий і агропромисловий комплекси, збільшуючи їхні робочі місця й даючи належний заробіток тисячам співвітчизників.

Отже, технічне переозброєння аграрної галузі сприяє створенню оптимального середовища життєдіяльності не тільки населенню на селі, а й у місті. В цьому контексті необхідно докорінно змінити у суспільстві ставлення до престижу сільської праці, створивши навколо неї імідж привабливості та пошани. В сьогоднішніх умовах, швидке переозброєння галузі можливе лише при залучені інвестиційних ресурсів (фінансування).

Рис. 1.1 Структура джерел відтворення основних засобів у сільськогосподарських підприємствах

Як зазначають Я.К. Білоусько, П.А. Денисенко та ін., є два джерела інвестування сільськогосподарського виробництва: зовнішні й внутрішні, які потенційно можуть стати фінансовим підґрунтям для акумулювання інвестиційних ресурсів, а звідси, й виходом з інвестиційної кризи (рис. 1.1). Як відомо, максимально ефективне використання джерел відтворення основних засобів забезпечується при досягненні оптимального співвідношення між окремими їх видами. З наведених же форм зовнішнього фінансування інвестиційного процесу сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області фактично не використовується жодна. Фінансування інвестиційних проектів за рахунок випуску акцій нині неможливе в аграрному секторі області, оскільки інвестори не вкладають кошти і цінні папери збиткових сільськогосподарських підприємств [4].

У країнах з розвинутою економікою при фінансуванні інвестиційних проектів в аграрному секторі приділяється особливау увага зовнішнім джерелам (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Характеристика особливостей зовнішніх джерел відтворення основних засобів у сільськогосподарських підприємствах

Сільськогосподарські підприємства Вінницької області нині можуть гіпотетично розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування капітальних вкладень (прибуток та амортизаційні відрахування, розмір яких залежить від обсягу основних засобів і прийнятої політики нарахування амортизаційних відрахувань), позитивні риси й недоліки яких відображені на рисунку 1.2.

Хоча й це спірно, тому що більшість виробників сільськогосподарської продукції, маючи в своєму активі хронічні неплатежі, при наявному диспаритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію не в змозі забезпечити у виробничому процесі навіть простого відтворення, а про фінансування із власних засобів інвестиційних проектів питання взагалі не стоїть.

Придбання сільськогосподарської техніки і транспортних засобів може собі дозволити зовсім невелика частина сільськогосподарських підприємств, яка титанічними зусиллями намагається закінчити звітний рік із фінансовим результатом “прибуток”.

Отже, у ринкових умовах головна роль у відтворенні основних засобів належить власним джерелам фінансування, зокрема амортизаційним відрахуванням. Тому велике значення повинно приділятися амортизаційній політиці сільськогосподарських підприємств у частині їхньої облікової політики, де обов'язково потрібно фіксувати положення про те, яке джерело фінансування для забезпечення відтворення основних засобів для суб'єкта господарювання є пріоритетним.

.2 Методичні основи механізму відтворення та ефективного використання основних виробничих фондів

Основні фонди займають, як правило, основну питому вагу в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового стану.

Узагальнюючими показниками використання основних фондів підприємства є: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність, питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. Їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності.

Фондовіддача визначається за формулою:

Фв = ОП/ОФ (1.1)

де Фв - фондовіддача, грн.;

ОП - обсяг продукції, робіт, послуг, тис. грн.;

ОФ - середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис. грн.;

Фондомісткість - обернений показник до фондовіддачі, свідчить про ефективність використання основних фондів на підприємстві. Вираховується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції:

Фм = ОФ/ОП, (1.2)

де: Фм - фондомісткість.

Рентабельність розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів (активів):

РФ = БП/ОФ, (1.3)

де: РФ - фондорентабельність, тис. грн.;

БП - балансовий прибуток, тис. грн.

При розрахунку середньорічної вартості основних виробничих фондів враховується не тільки власні, але й орендовані основні виробничі фонди та не враховуються фонди, які законсервовані, резервні та ті, які здані в оренду.

Часткові показники використовуються для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі, наприклад, середній випуск продукції на 1 м² виробничої площі і т. д.

Залежно від результатів зміни споживної вартості основного капіталу виділяють:

просте відтворення, при якому досягається збереження споживної вартості основного капіталу;

розширене відтворення, при здійсненні якого споживна вартість та кількість основного капіталу підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основного капіталу, розширене - шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основного капіталу.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживної вартості основного капіталу, характеризується поняттям “цикл відтворення основного капіталу”. Основні стадії (етапи) циклу відтворення основного капіталу включають:

) створення основних засобів - планування та розподіл капітальних вкладень, проектування, здійснення капітальних вкладень;

) підготовка до експлуатації - введення в експлуатацію, освоєння основного капіталу;

) експлуатація основного капіталу - використання за цільовим призначенням, формування джерела його відновлення (амортизація вартості), часткова втрата споживної вартості, протидія втрати (відновлення) споживної вартості, капітальний ремонт, модернізація;

) завершення експлуатації основного капіталу - повна втрата споживної вартості, виведення його з експлуатації.

Вимірювальну систему відтворення основних засобів доцільно формувати на основі виділення трьох блоків показників, які включають:

показники руху основних засобів:

Коб - коефіцієнт обороту (відношення річної суми амортизації основних засобів до їх середньорічної вартості), що відображає швидкість обороту вартості авансованої в основні засоби;

Кт - коефіцієнт оновлення (відношення вартості заново введених за рік основних засобів до первісної вартості усіх основних засобів на кінець року), який дає можливість проаналізувати питому вагу основних засобів у структурі основних засобів на кінець року;

К_в - коефіцієнт вибуття (відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок року), який характеризує інтенсивність процесу вибуття зношених і морально застарілих основних засобів;

К_зр - коефіцієнт зростання (відношення первісної вартості основних засобів на кінець року до первісної вартості основних засобів на початок року) - дозволяє визначити зростання вартісного виразу основних засобів за рік;

К_п - коефіцієнт приросту (відношення вартісної різниці основних засобів на кінець і початок року до первісної вартості основних засобів на початок року), який дозволяє визначити темпи приросту основних засобів;

К_св - коефіцієнт сукупного відтворення (відношення вартості заново введених за рік основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок року), який дає узагальнюючу оцінку процесів руху основних засобів.

Показники стану основних засобів:

К_Зн - коефіцієнт зносу (відношення суми нарахованої амортизації до первісної вартості основних засобів на кінець року), який наближено характеризує ступінь зносу основних засобів;

К_пр - коефіцієнт придатності (розраховується як відношення залишкової вартості до первісної вартості основних засобів на кінець року або одиниця мінус коефіцієнт зносу), який наближено характеризує ступінь придатності основних засобів;

РОЗДІЛ 2. Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

.1 Загальна характеристика економічної діяльності підприємства

ТОВ “Гостинне” с. Гостинне Немирівського району Вінницької області розміщене в 6 кілометрах від районного центру. Дане господарство знаходиться на відстані 8 км. від залізничної станції м. Немирів, від цукрозаводу - 15 км., і Немирівського РТП - 6 км.

Підприємство є багатогалузевим, коефіцієнт спеціалізації становить 0,2, що свідчить про різні напрямки виробництва продукції. Напрямок господарства зернобуряківничий з розвинутим молочним скотарством.

Загальна земельна площа господарства 3455,2 га. Площа сільськогосподарських угідь - 3455,2 га., з них рілля становить - 3445,9, отже рівень розораності в господарстві сягає - 99,7 %, а рівень освоєності - 100%. Дані показники визначають високий рівень використання землі в господарстві, а отже, покращувати результати діяльності можливо лише використовуючи інтенсивний шлях розвитку, тобто використання високопродуктивних сортів рослин та більш ефективну сільськогосподарську техніку.

Землі господарства розміщені в правобережній лісостеповій зоні Південно-західної частини України. В географічному відношенні територія земель господарства входить в Велике Подільське плато, яке дуже розчленоване глибокими заплавами рік Південного Бугу, Дністра та їх приток, а також глибокими ровами та балками.

За даними Вінницької метеорологічної станції, клімат території можна охарактеризувати як помірно-континентальний, з середньою сумою річних опадів 480мм. і середньорічною добовою температурою повітря 6,0 градусів.

Більша частина опадів припадає на період вегетації сількогосподарських культур (квітень - серпень місяці 274 мм.). Сніговий покрив невисокий і нестійкий, сніг лежить приблизно 76 днів, в окремі роки відмічено менша тривалість снігового покриву. Нестійкість снігового покриву і різкі коливання низьких та підвищених температур приводить до утворення льодяної кірки, в результаті цього існує часткова загибель озимих культур.

В цілому природно-кліматичні умови, де розташоване дане господарство, є сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур.

Важливу роль для нормування та ефективного функціонування аграрного підприємства відіграє належний рівень забезпеченості його трудовими ресурсами, зокрема висококваліфікованими кадрами. Оскільки, трудові ресурси є основною складовою продуктивних сил, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва. В ТОВ “Гостинне” с. Гостинне Немирівського району забезпеченість кваліфікованими кадрами складає 64% від наявної кількості працюючих. Керівник господарства та головні спеціалісти мають вищу економічну освіту, що відображається на ефективній виробничій діяльності всього сільськогосподарського підприємства.

Номінальний фонд робочого часу одного працівника складає - 276 люд.-днів, а ступінь використання трудових ресурсів приблизно складає - 75% . Середньорічна чисельність працівників на протязі досліджуваного періоду залишається майже стабільною, що свідчить про оптимальний рівень забезпечення господарства трудовими ресурсами.

Розмір підприємства характеризують такі показники як: обсяг виробництва та реалізації продукції, площа та структура земельних угідь, чисельність працюючих та відповідність їх в професійно-кваліфікаційному плані потребам господарства, затрати праці, затрати на основне виробництво, вартість основних виробничих фондів та оборотних засобів, тощо.

Для оцінки розміру підприємства використаємо показники, наведені в таблиці 2.1. Як бачимо, в господарстві спостерігається тенденція до збільшення вартості валової продукції, і в 2008 р. вона становить 5062,3 тис. грн., що на 1894,3 тис. грн. більше порівняно із 2006 р.

Таблиця 2.1

Основні показники розміру ТОВ “Гостинне”

Особливих змін в землекористуванні господарства за 2006-2008 рр. не відбулося, лише в 2008 р. площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 330,3 га. і становила 3455,2 га. Середня чисельність працюючих в господарстві протягом років зросла на 9 осіб і в 2008 р. склала 142 особи. Збільшення чисельності працівників в цілому по господарству зумовлене зростанням їх чисельності в галузі рослинництва до 74 осіб, що на 9 осіб більше ніж у 2006 році.

Для повнішої характеристики підприємства необхідно дослідити забезпеченість основними ресурсами: земельними, трудовими та матеріальними. Аналіз цих показників дозволить скласти інтегрований показник - ресурсний потенціал.

Ресурсний потенціал - це сукупність природних та техногенних матеріальних елементів, які можуть бути залучені у виробництво різних благ (споживних вартостей). Однією з головних частин ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств є земельні ресурси, забезпеченість якими подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Структура земельних угідь в ТОВ “Гостинне”

Станом на 1 січня 2009 року у користуванні товариства знаходилось 3455,2 га земельних угідь, з них 99,7 % займала рілля. Майже вся земля, що використовується в виробничому процесі господарства є орендованою. Земельні площі сільськогосподарського призначення в основному використовують для вирощування с.-г. культур, тому наступним показником забезпеченості ресурсами є розмір і структура галузі рослинництва (табл. 2.3).

З таблиці 2.3 бачимо, що галузь рослинництва досить розвинена, що свідчить про ефективне використання земельних угідь та раціональну сівозміну. Найбільшу частку в структурі посівних площ займають зернові та зернобобові культури (68,8%), з них найбільше - 34,6% - озима пшениця та близько 19% - ярий ячмінь.

Таблиця 2.3

Розміри та структура галузі рослинництва в ТОВ “Гостинне”, в 2008 р.

Щоб врахувати ступінь усіх товарних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати рівень спеціалізації господарства:

К_с =100 / SТ* (2і-1), (2.1)

де: К _с - коефіцієнт спеціалізації

Т - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції, %

і - порядковий номер галузі (виду продукції) в ранжированому ряду по питомій вазі в структурі товарної продукції.

За даним коефіцієнтом судять про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням усіх його товарних галузей. Прийнято вважати, що підприємство є багатогалузевим, коли цей коефіцієнт не перевищує 0,20 , зі слабким рівнем спеціалізації - 0,21-0,30 , із середнім - 0,31-0,40 , вищим середнього - 0,41-0,50 , високим - 0,51-0,60 , і з глибоким - понад 0,60.

К_с =100/ 365, К _с =0,27

Оскільки коефіцієнт спеціалізації у нашому господарстві дорівнює 0,2 то ми робимо висновок, що це підприємство є багатогалузевим (додаток А).

Розглядаючи основні технологічні процеси, слід розділити їх на основні технологічні процеси в рослинництві, тваринництві, переробних цехах та у торгівельній мережі (адже підприємству підпорядковуються ковбасний цех, консервний цех, є ціла серія власних точок реалізації готової продукції). аграрний основний фонд лізинг

У рослинництві основними технологічними процесами є: передпосівний обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами, збір урожаю. Щодо тваринництва, то тут ми можемо виділити утримання молочного стада, відгодівлю ВРХ на забій, вирощування та утримання для продажу племінних телиць. Кожний з цих технологічних процесів можна було б поділити на більш дрібніші, але метою нашої практики є виділення основних серед них.

Що ж до загального технологічного рівня виробництва, то тут слід зауважити, що усі заходи, передбачені технологічними процесами, проводяться вчасно, підприємство в достатній кількості забезпечене автотракторним парком, торговими площами та складськими приміщеннями підприємство також забезпечене, в наявності є один продовольчий магазин, достатньою є й кількість виробничих приміщень. Узагальнюючи усе вище сказане, я хотіла б сказати, що дане підприємство, є достатньо оснащеним, загальний технологічний рівень виробництва задовільний, підприємство отримує прибутки і є привабливим для інвесторів.

Трудові ресурси - сукупність працівників, які здатні працювати в аграрному виробництві, мають певний фізичний розвиток, знання, навики для якісного та своєчасного виконання технологічних робіт у сільському господарстві. Як ми бачимо з даної таблиці, більша частина керівного складу господарства - це люди з вищою освітою. Це дає нам підставу стверджувати, що вони використовують свої знання у виробничо-збутовій діяльності і забезпечують стабільне функціонування господарства.

Далі розглянемо показники забезпеченості земельними, трудовими та матеріальними ресурсами господарства та проведемо аналіз ефективності їх використання.

Таблиця 2.4

Кількість працюючих в ТОВ “Гостинне” станом на 01.01.2009 р.

Забезпеченість господарства земельними ресурсами зберігається на рівні 5 га. Трудозабезпеченість товариства на протязі 2006-2008 р. Залишається незмінним і становить у 2008 р. 4 особи в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (таблиця 2.5). Однак в цілому зменшення рівня забезпеченості господарства трудовими ресурсами супроводжувалось збільшенням виробництва продукції на 1 працівника, що є прямим свідченням ефективного їх використання. Проведений аналіз показників ефективності використання трудових ресурсів свідчить, що в цілому ефективність збільшується. В 2006 р. в господарстві на 1 працівника було вироблено на 1,77 тис. грн. більше валової продукції ніж в 2008 р., зростання становить 36%, на 1 люд. год. затрат праці на 1,23 грн. більше, ніж в базисному році.

В розрізі окремих галузей рослинництва тенденції рівня ефективності використання трудових ресурсів неоднозначні. Так, в зерновій галузі затрати праці на виробництво 1 ц продукції зменшились на 0,2 люд-год., при виробництві ріпаку - збільшилось на 0,1 люд-год., на виробництво 1 ц молока господарство витрачало в минулому році 5,7 люд-год, близько 7,5 люд.-год. міститься в виробництві 1 центнера молока. В позитивному напрямі змінюється ефективність використання основних та оборотних засобів. Так коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2007 зріс і становив 1,3, що забезпечує зменшення тривалості обороту до 244 днів. У 2008 році цей показник становив 1,1, а тривалість одного обороту - 344 дні.

Таблиця 2.5

Основні показники забезпечення та ефективності використання ресурсного потенціалу в ТОВ “Гостинне”, 2006-2008 рр.

Зросла і фондооснащеність підприємства виробничими ресурсами так у 2008 році забезпеченість основними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь становить 74,7 тис. грн., оборотними - 129,4 тис. грн. динаміки зміни цих показників має тенденцію до зростання, що впливає на збільшення обсягів виробленої та реалізованої продукції.

Рівень економічної ефективності виробництва в господарстві в цілому розглянемо на прикладі показників таблиці 2.6.

Як бачимо з таблиці, показники господарювання ТОВ “Гостинне” мають тенденцію до зростання. Майже на 40% зросла сума одержаного доходу від реалізації продукції і в 2008 році підприємством було одержано 138,4 тис. грн. доходу в розрахунку на 100 га с.-г. угідь. Також у 2008 році на одного працівника було одержано 33,7 тис. грн. доходу, на 1 затрачену годину - 16 тис. грн., що відповідно на 10,3 та 6,3 тис. грн. більше ніж у 2006 році.

Таблиця 2.6

Економічна ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в ТОВ “Гостинне”, за 2006-2008 рр.

Рівень рентабельності стрімко зростає, що спричинене зниженням рівня витрат та збільшенням суми одержаного прибутку. Таким чином у 2008 році рівень рентабельності становив 60%, що на 38,6 відсоткових пункту вище ніж у 2006 році. Відповідно зростає і норма прибутку підприємства, показник, що характеризує ефективність використання активів підприємтсва. Так за аналізований період цей показник зріс на 25 відсоткових пункта і у звітному році становив 41,2%.

.2 Склад, структура та ефективність використання основних виробничих фондів підприємства

У сучасних умовах темпи і пропорції розширеного відтворення виробництва визначаються характером засобів виробництва, інтенсивністю їх використання. Незалежно від виробничих відносин засоби виробництва є обов’язковим натурально речовим елементом, тобто загальною економічною категорією у всіх суспільно-економічних формацій. Це положення стосується всіх організаційних форм ведення сільськогосподарського виробництва.

Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не лише належну сукупність виробничих засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва.

Зупинимося з початку на характеристиці необоротних активів в аналізованому нами підприємстві. У 2008 р. вартість необоротних активів господарства на кінець року складала 2581,0 тис. грн., з них 88% складає вартість машин, обладнання та транспортних засобів, а 12% припадає на будівлі, споруди та передавальні пристрої. Вартість інших необоротних активів становить близько 595,4 тис. грн.., що в загальній вартості займає 2%. За аналізований період спостерігаються незначні відхилення в у цій структурі, оскільки вартість незавершеного будівництва знизилась майже на 6% і на початок 2008 р. становила 64,9 тис. грн. Залишкова вартість основних засобів щорічно зростає, і в на кінець 2008 року вона становила 2023,4 тис. грн. в результаті чого зростає і величина зносу основних засобів підприємства. Середньорічна вартість основних фондів ТОВ “Гостинне”, як показано в таблиці 2.7 має тенденцію до підвищення. Також можна зробити висновок, що середньорічна вартість як основних фондів господарства загалом, так і основних виробничих фондів щорічно зростає.

Таблиця 2.7

Динаміка руху основних фондів в ТОВ “Гостинне”

Абсолютне збільшення протягом 3 останніх років становить близько 1287,4 тис. грн. Так, у 2007 р. порівняно з 2006 р. основні виробничі фонди зросли на 457,5 тис. грн., у 2008 р. відносно 2007 р. - на 830 тис. грн.

Стрімкі темпи зростання середньорічної вартості основних виробничих фондів у господарстві за період 2006-2008 рр. зумовили підвищення показників забезпеченості господарства основними фондами (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8

Забезпеченість основними фондами в ТОВ “Гостинне”

У 2008 р. у ТОВ “Гостинне” на кожних 100 га сільськогосподарських угідь припадало 74,7 тис. грн. основних виробничих фондів, що майже на 57% вище ніж у 2006 р., і майже на 50% нижче середньо районного рівня. За аналізований період характерна тенденція щорічного підвищення і фондоозброєності праці у господарстві. На одного середньорічного працюючого у звітному році припадало 18,2 тис. грн. основних виробничих фондів, що на 60% вище рівня 2006 р.

Доречно зауважити, що збільшення фондоозброєності праці у господарстві відбувається при зменшенні чисельності працюючих та зростання площі сільськогосподарських угідь у господарстві та залежить від зміни структури основних виробничих фондів підприємства (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9

Структура основних виробничих засобів ТОВ “Гостинне”

Аналізуючи структурні зміни основних фондів у господарстві, можна зазначити про позитивні сторони, які пов’язані зі зменшенням у структурі основних фондів їх пасивної частини, та зростанням питомої ваги активної частини основних фондів.

Щодо складу основних фондів господарства, можна зробити висновок що найбільшу питому вагу в структурі займає активна частина - машини, обладнання та транспортні засоби, їх сукупна частка становить 88,5%, що на 34,8 відсоткових пункта більше ніж у 2006 р.

Досліджуване нами господарство набагато краще забезпечене основними фондами, ніж в середньому по господарствах району. Так у 2008 р. вартість основних засобів в ТОВ “Гостинне” була вищою за середньорайонний показник на 14,3 тис. грн.

.3 Ефективність використання та особливості відтворення основних виробничих фондів у господарстві

На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва підвищення ефективності використання основних виробничих фондів має велике значення. Економічна діяльність сільськогосподарських підприємств відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних виробничих засобів. Отже перед підприємствами стоять завдання домогтися підвищення ефективності використання наявних ресурсів і насамперед їх активної частини, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання.

Економічна ефективність використання основних виробничих засобів характеризується фондовіддачею, фондомісткістю та рентабельністю основних засобів. Розглянемо ефективність використання основних засобів в досліджуваному нами господарстві.

В ТОВ “Гостинне” забезпеченість основними засобами в 2008 році становить 74,7 тис.грн., фондоозброєність - 18,2 тис. грн., що на 7,1 тис.грн. більше порівняно з 2006 р. (таблиця 2.10). Така зміна зумовлена збільшенням вартості основних засобів підприємства.

Таблиця 2.10

Забезпеченість та ефективність використання основних фондів в ТОВ “Гостинне”, 2006-2008 рр.

В господарстві у звітному році на одну гривню середньорічної вартості основних виробничих фондів було вироблено товарної продукції на суму 1 грн. 90 копійок, що більше рівня 2006 року на 20 копійок, 2007 року - на 10 коп. Це зумовлено як збільшенням обсягу виробленої продукції, так і зростанням середньорічної вартості основних фондів.

Окупність використаної частини основних фондів товарною продукцією у господарстві за аналізований період також підвищилась, фондовіддача за товарною продукцією у звітному році зменшилась відносно 2006 року на 5%, але зросла порівняно із 2007 р. на 6%. На кожну гривню використаних основних фондів у 2008 р. в ТОВ “Гостинне” було вироблено і реалізовано продукції на 1,90 грн.

Більш точно, на нашу думку, відображає віддачу основних виробничих фондів прибуток одержаний господарством в розрахунку на одиницю вартості основних засобів. Так, у 2006 р. у господарстві було отримано на кожну гривню основних фондів 40 коп. прибутку, в 2008 р. - 70 коп. Всі показники віддачі фондів за товарною продукцією та прибутком по досліджуваному нами господарству вищі, ніж в середньому по району.

Обернений показник фондовіддачі - фондоємність яка характеризується кількістю основних фондів що припадає на одиницю товарної продукції або прибутку виробленої з участю цих фондів. Вироблена та реалізована продукція в ТОВ “Гостинне” характеризується низькою фондомісткістю, яка має тенденцію до зниження. Так, у 2006 р. на одну гривню реалізованої продукції припадає 50 копійок основних виробничих фондів, у 2007 р. фондомісткість дещо підвищилась, але у 2008 р. знову знизилась і сягала рівня 2006 р., що є позитивним результатом господарювання. Значення розрахованої фондоміскості за одержаним прибутком у 2008 р. дорівнювало 1,4, що майже в два раза менше ніж у 2006 р..

Підвищення фондовіддачі та зниження фондомісткості впливає на зменшення собівартості продукції, та збільшення прибутковості господарства.

Для детальнішого дослідження ефективності основних виробничих фондів необхідно проаналізувати зміни показників ефективності використання складових фондів. Об’єктом нашого дослідження є активна частина виробничих фондів, оскільки вони безпосередньо впливають на розвиток виробничого процесу і зумовлюють рівень та ефективність виробництва сільськогосподарської продукції.

Підвищення оснащеності сільського господарства основними виробничими фондами до економічно обґрунтованого рівня, удосконалення їх видового складу та структури дозволять більш ефективно їх використовувати.

Одним з важливих факторів раціонального ведення сільського господарства, який сприяє підвищенню ефективності є формування розмірів підприємств відповідно до сучасних умов господарювання.

Досвід економічно розвинених країн свідчить, що у великих за розмірами господарств і підприємств з оптимальною спеціалізацією більше переваг для ефективного використання виробничих потужностей ніж у дрібних і неспеціалізованих. З укрупненням ферм ефективніше використовуються продуктивний потенціал тракторів і сільськогосподарської техніки. Збільшення завантаженості, технічних засобів протягом року дозволяє провадити необхідний обсяг робіт з меншою кількістю тракторів, що суттєво при вирішенні питання забезпечення технічними засобами в аграрних підприємствах. Таким чином, за аналізований період рівень забезпеченості ТОВ “Гостинне” основними виробничими фондами характеризуються тенденціями до збільшення і є вищим середнього рівня, що склався в господарствах Немирівського району. Це відображається на показниках ефективності використання основних фондів господарства. Їх рівень як загалом, так і за окремими матеріально-речовими складовими за досліджуваний період характеризується зростанням і є вищим середньорайонного рівня.

Однак, з урахуванням удосконалення структури основних фондів та підвищення ефективності використання основних виробничих фондів у господарства є великі резерви досягнення вищих результатів господарської діяльності та розвитку виробництва.

Основні фонди протягом усього періоду їх перебування в господарстві кількісно змінюються. У процесі експлуатації вони зношуються, передаючи частками свою вартість на вартість виробленої за їх участю продукції. Облік фізичного зносу основних фондів треба здійснювати для нарахування амортизації, визначення залишкової вартості їх та планування заміни старих фондів новими.

Відтворення - це процес їх виробничого використання, зносу, амортизації, підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів і відновлення в натурі. Особливо важливе значення в механізмі відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вони. З одного боку, є елементом виробничих витрат. Що включається в собівартість продукції, а з іншого - є джерелом коштів для реновації основного засобу нерідко на якісно новій основі. У результаті зношення виробничих засобів втрачається їх вартість і споживча вартість. Цим і зумовлюється необхідність їх відтворення.

Амортизація - це економічний процес, що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, надану послугу) протягом строку їх корисного використання.

Для характеристики руху основних фондів використовують такі показники:

- коефіцієнт зростання - відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;

-        коефіцієнт вибуття - відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;

         коефіцієнт оновлення - відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року;

         коефіцієнт сукупного відтворення - відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року;

         коефіцієнт зносу - відношення суми зношених основних фондів до балансової вартості основних засобів на початок року;

         коефіцієнт придатності - частка від ділення балансової вартості основних засобів на початок року за мінімумом усієї суми зносу на їхню балансову вартість на початок року.

Ці показники і їх зміну можемо прослідити в таблиці 2.20. Коефіцієнти зростання, оновлення і вибуття характеризують темпи підвищення фондооснащеності виробництва і якісного вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.

Збільшення зносу основних фондів із скороченням періоду експлуатації призводить до того, що стає економічно невигідно відновлювати їх, вдаючись до капітального ремонту. Відтворення основних засобів за останні роки здійснюється дуже повільними темпами. Показники руху і відтворення основних засобів в досліджуваному господарстві показані в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Показники руху та відтворення основних засобів в ТОВ “Гостинне”

Так коефіцієнт зростання основних фондів у звітному році зменшився порівняно з 2006 р. на 11% і становить 1,23.

Рис. 2.1 Показники руху основних виробничих фондів підприємства

Таке значення свідичить, що в господарстві вартість основних фондів зросла на 23%. В результаті чого коефіцієнт оновлення в господарстві зростає і у 2008 р. дорівнює 0,43, що на 8% більше базового року. Спостерігається незначне коливання показника придатності основних засобів, в 2008 р. він становить 73%. В порівнянні із середньо районними показниками у ТОВ “Гостинне” значно вищі показники оновлення та зростання.

Як бачимо, процес відтворення основних виробничих засобів на підприємстві здійснюється повільними темпами. Причиною є недосконалість розроблених державних програм з підтримки сільського господарства, недостатність вільних коштів агровиробників. Хоча, за аналізований період рівень оновлення зріс на 8% і у звітному році становив 43%. Але, в результаті зростання рівня зношенні основних засобів, показники зростання їх вартості за аналізований період знизився на 14%, а придатність основних засобів становила лише 73%.

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення механізму відтворення основних виробничих фондів

.1 Основні напрямки вдосконалення процесу відтворення

За роки економічної реформи сільське господарство України зазнало значних внутрішньогалузевих змін та впливів структурних зрушень у зовнішньому середовищі. Передумовою цього стали: відхід держави від жорстко централізованого управління економікою, визнання на законодавчому рівні рівноправності державної та приватної форм власності, і як наслідок - створення на їх основі нових організаційних форм господарювання.

Розвиток економіки України розширює спектр проблем, пов'язаних із відтворенням основних засобів. Серед теоретичних і методичних питань, які потребують розширення масштабності та поглиблення розробки в контексті сучасних процесів в аграрному секторі України, слід виділити: удосконалення системи показників відтворення основних засобів; обґрунтування методичних підходів до вибору методу нарахування амортизаційних відрахувань залежно від особливостей використання основних засобів та потреб підприємства в їх оновленні: удосконалення функціонуючого механізму відтворення основних засобів, які є складовою майнових паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств; обґрунтування механізму відтворення основних засобів біологічного походження; дослідження впливу витрат на утримання основних засобів біологічного походження; дослідження впливу витрат на утримання основних засобів на формування витрат підприємства; розробка методичних і методологічних підходів до вибору форм використання основних засобів на основі мінімізації витрат на їх утримання.

Дослідженням встановлено, що категорія “основні виробничі фонди” виникла в умовах соціалістичного способу виробництва і відображала існуючі відносини власності на засоби виробництва, її економічна суть була обґрунтована з врахуванням особливостей їх кругообігу і відшкодування. Авторами цього періоду категорія основних виробничих фондів трактувалась як частина авансованої вартості, представлена засобами праці, що беруть участь у виробничому процесі, зберігають речову форму, переносять свою вартість на продукт протягом кількох циклів у міру зносу, і одноразово відшкодовуються в новій натуральній формі, Тобто, основні засоби характеризувалися натурально-речовою категорією, а основні фонди - вартісною.

Категорія основних фондів є соціальне економічною, тому вона може існувати лише за певних соціально-економічних умов. При зміні таких умов, зокрема переходу до ринкової економіки, на зміну основним фондам введено в економічний оборот категорію основного капіталу, яка трактується як “частина капіталу у вигляді знарядь праці, що зберігає свою споживну вартість упродовж кількох циклів виробництва, переносячи її на продукт частинами в міру зносу”.

Досліджуючи проблему відтворення основних засобів (основного капіталу) встановлено, що у процесі свого кругообороту виробничі ресурси проходять три стадії: виробничу, грошову, товарну. Відповідно до цього економічний механізм відтворення основних засобів аграрних підприємств включає їх створення, виробниче використання, амортизацію і відновлення засобів праці в натурі.

В економічній теорії розглядаються дві форми відтворення - просте й розширене. При простому відтворенні відбувається заміна зношених основних засобів у натурі, в яких пройшов нормативний строк використання. При розширеному відтворенні основних засобів, крім заміни зношених, передбачається збільшення основних засобів, тобто їх нагромадження. Якшо при простому відтворенні весь обсяг новозведених основних засобів направляється лише на заміну зношених, то в другому випадку - як на заміну зношених, так і на нагромадження.

Окремі економісти-дослідники при визначенні типу відтворення основних засобів за критерій використовують вартісний вираз основних засобів, розуміючи під простим відтворенням вкладення в основні засоби в розмірах, які відповідають сумі нарахованої амортизації по діючих основних засобах, а під розширеним - вкладення в основні засоби в розмірах, які перевищують цю суму.

Оригінальною є точка зору економістів, які пропонують при визначенні розширеного відтворення враховувати як кількісне так і якісне збільшення основних засобів. Варто зауважити, що кількісні і якісні характеристики основних засобів можуть знаходитися в різних співвідношеннях, що безпосередньо впливає на формування типу відтворення основних засобів. Проте врахувати узагальнюючу зміну кількісних і якісних параметрів всієї сукупності основних засобів аграрного підприємства практично неможливо. Тому додатковими критеріями визначення типу відтворення основних засобів в аграрному підприємстві можуть служити узагальнюючі оцінки типу відтворення окремих груп основних засобів здійснені на основі врахування змін їх кількісних і якісних характеристик.

Таким чином, в економічній літературі відсутня однозначна характеристика типів відтворення, що перешкоджає здійсненню об'єктивного процесу розширеного відтворення й оцінці технічного стану основних засобів. Вимагають удосконалення існуючі показники відтворення основних засобів з огляду методики обчислення деяких із них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці.

Процес відтворення характеризується оновленням основних засобів, хоча ці процеси не є ідентичними. При розрахунку показника оновлення в чисельнику формули знаходиться вартість усіх введених за рік основних засобів. Палтеровича Д.М. в методику розрахунку вводить розчленування основних засобів, тих, що йдуть на заміну зношених і тих, які йдуть на нагромадження.

Окремі економісти-дослідники Баранов Д.А., Натаров М.В., Ковальов А.Ф., Рудченко А.Д. вважають, що таке розуміння категорії оновлення недостатньо обґрунтоване. На їх думку, питання про оновлення можна ставити лише по відношенню до діючих на певну дату основних засобів. Нагромадження основних засобів шляхом введення нових засобів праці, будівництва, розширення, реконструкції, ні в якій мірі не оновлює діючі основні засоби.:

Реально оновлення основних засобів проходить лише при заміні засобів праці, які відпрацювали і нормативний строк служби. Більша ж частина нововведених основних засобів направлялася не на заміну вибулих, а на приріст основних засобів. “Які б не були великі обсяги основних фондів, направлені на їх приріст, на збільшення їх загального обсягу, - оновлення діючих на певну дату основних засобів не відбувається, якщо відсутня заміна засобів праці, що відпрацювали нормативний строк служби, тобто відсутній процес простого відтворення основних фондів”.

Будавей В.Ю., Покропивний С.Ф. виділяють дві форми оновлення основних засобів: екстенсивну й інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення експлуатованих основних засобів, інтенсивне - передбачає заміну діючих основних засобів новими. Покропивний С.Ф. у систему показників відтворення основних засобів пропонує включати коефіцієнт інтенсивного оновлення, як співвідношення обсягів вибуття і введення основних засобів в дію за певний період часу.

Натаров В.М. пропонує розраховувати коефіцієнт оновлення основних засобів як відношення суми коштів, направлених на заміну вибулих до вартості наявних основних засобів на кінець року.

Таким чином, показник оновлення, який обчислюється відношенням введених за рік основних засобів до їх вартості на кінець року, має чіткий економічний зміст, а саме, відображає питому вагу нововведених за певний період часу основних засобів у загальній вартості основних засобів на кінець цього періоду і може використовуватися для аналізу процесу відтворення основних засобів на підприємстві.

У системі показників відтворення основних засобів важливе місце займає коефіцієнт вибуття, який розраховується відношенням вартості вибулих основних засобів до суми усіх основних засобів на початок року. Однак існують і інші точки зору щодо обчислення коефіцієнта вибуття. Так, окремі економісти-дослідники наводять формулу розрахунку коефіцієнта вибуття, як відношення вартості вибулих до вартості основних засобів на кінець року. Інші пропонують використовувати коефіцієнт вибуття як показник, що характеризує рівень оновлення діючих основних засобів підприємства. Існує також пропозиція для обчислення коефіцієнта вибуття (а також коефіцієнта оновлення) використовувати в знаменнику середньорічну вартість основних засобів, мотивуючи це необхідністю безпосереднього порівняння коефіцієнтів оновлення й вибуття. Використання коефіцієнтів оновлення та вибуття для аналізу процесу відтворення основних засобів дає можливість з'ясувати: частку нововведених основних засобів за рік у загальній їх вартості на кінець року; фактичний рівень вибуття І основних засобів на підприємстві; характер відтворення основних засобів на підприємстві (розширене, звужене, реновація).

Стосовно відтворення основних засобів можна записати таку математичну залежність:

якшо Кон. > Кв ,то Кзр > 1,

якщо Кон = Кв, то Кзр = 1,

якшо Кон < Кв, то Кзр < 1,

де Кв - коефіцієнт вибуття,

Кон - коефіцієнт оновлення,

Кзр - коефіцієнт зростання.

При цьому Кзр розраховується за формулою;

Кзр = ОЗ_кр / ОЗ_пр,

де ОЗ_кр - вартість основних засобів на кінець року;

ОЗ_пр - вартість основних засобів на початок року.

У першому випадку вартість основних засобів на кінець року більша, ніж на початок, що свідчить про розширене відтворення основних засобів на підприємстві; другий випадок відображає процес реновації; третій - характерний у сучасних умовах для більшості аграрних підприємств, де спостерігається звужене відтворення основних засобів.

Важливими показниками, які характеризують стан основних засобів, а отже, і ефективність відтворювального процесу, є коефіцієнти зносу й придатності. Ці показники формуються під впливом низки факторів, серед яких слід виділити темпи нагромадження й вибуття, зміну технологічної структури. Дослідженням встановлено, шо на підприємствах, де в структурі основних засобів переважає пасивна їх частина (будівлі, споруди), яка характеризується низькою нормою амортизації на реновацію, ступінь зносу, за інших однакових умов, буде нижчим, ніж на підприємствах із переважаючою активною частиною в структурі основних засобів.

Особливістю зношення робочих машин, обладнання, транспортних засобів є значно більша частка втрати споживної вартості в перші роки служби, ніж в останні роки, коли залишок цієї вартості стає мінімальним. Така закономірність обумовлена не лише фізичним зношенням, а й значним впливом морального зношення на активну частину основних засобів порівняно з пасивною частиною.

Вимірювальну систему відтворення основних засобів доцільно формувати на основі виділення трьох блоків показників, які включають:

• показники руху основних засобів:

Коб - коефіцієнт обороту (відношення річної суми амортизації основних засобів до їх середньорічної вартості ), що відображає швидкість обороту вартості авансованої в основні засоби;

Кон - коефіцієнт оновлення (відношення вартості заново введених за рік основних засобів до первісної вартості усіх основних засобів на кінець року), який дає можливість проаналізувати питому вагу основних засобів у структурі основних засобів на кінець року;

Кв - коефіцієнт вибуття (відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок року), який характеризує інтенсивність процесу вибуття зношених і морально застарілих основних засобів;

Кзр - коефіцієнт зростання (відношення первісної вартості основних засобів на кінець року до первісної вартості основних засобів на початок року), дозволяє визначити зростання вартісного виразу основних засобів за рік;

Кпр - коефіцієнт приросту (відношення вартісної різниці основних засобів на кінець і початок року до первісної вартості основних засобів на початок року), який дозволяє визначити темпи приросту основних засобів;

Ксв - коефіцієнт сукупного відтворення (відношення вартості заново введених за рік основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок року), який дає узагальнюючу оцінку процесів руху основних засобів,

• показники стану основних засобів:

Кзн - коефіцієнт зносу (відношення суми нарахованої амортизації до первісної вартості основних засобів на кінець року), який наближено характеризує ступінь зносу основних засобів;

Кпр - коефіцієнт придатності (розраховується як відношення залишкової вартості до первісної вартості основних засобів на кінець року або одиниця мінус коефіцієнт зносу), який наближено характеризує ступінь придатності основних засобів;

• показники ефективності використання основних засобів:

Фв - фондовіддача (відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості основних засобів);

Фм - фондомісткість (відношення середньорічної вартості основних засобів до вартості валової продукції).

Таким чином, комплексний підхід до застосування вимірювальної системи зміни вартісного виразу засобів праці, забезпечує здійснення об'єктивної оцінки процесу відтворення основних засобів на макро-мікрорівні.

.2 Запровадження лізингу в аграрному підприємстві

Переважаючою системою, що забезпечить відтворення основних засобів є запровадження лізингу в сільському господарстві.

З часу прийняття в країні Закону “Про лізинг” (1998 р.), цим інструментом, за експертними оцінками, скористалися не більше 3% підприємців.

Проте нині вивчені далеко не всі питання складного процесу ефективного функціонування лізингового механізму. Зокрема, це стосується дослідження основних перешкод на шляху розвитку лізингу в такій важливій і водночас специфічній сфері економічної діяльності як сільське господарство.

Для того щоб зрозуміти надто повільні темпи укладання лізингових угод та виявити невирішені проблеми щодо цього, доцільно провести факторний аналіз формування лізингу з урахуванням специфіки функціонування досліджуваних сільськогосподарських підприємств.

Установлено, що стан та перспектива розвитку лізингу в аграрному секторі економіки залежать від дії комплексу факторів, які ми об'єднали у такі групи: виробничі (технічні і технологічні), соціально-економічні, організаційні, нормативно-правові, психологічні, політичні, інформаційні тощо (табл. 3.1).

Доцільно детальніше розглянути дію цих чинників по групах.

Виробничі фактори - це результати аналізу стану технічного забезпечення господарств України показали їх вкрай незадовільний стан. У 2004 р. вартість основних засобів у сільському господарстві, мисливстві та пов'язаних з ними послугах становила менше 80,2 млрд. грн., або лише 8% загальної вартості цих засобів в економіці. Питома вага їх за останні 10 років скоротилася в 2,8 рази. При цьому у 2004 р. порівняно з 1991р. кількість тракторів у розрахунку на 1000 га ріллі зменшилася з 14 до 11 одиниць, зернозбиральних комбайнів на 1000 га посівної площі зернових - з 8 до 6 одиниць, кукурудзозбиральних комбайнів на 1000 га посівної площі кукурудзи - з 12 до 4.

Таблиця 3.1

Основні фактори впливу на розвиток та роль лізингу щодо технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств

Крім того, технічний стан наявних у господарствах основних засобів вкрай незадовільний через високий рівень їх матеріального і морального зносу. За цим показником сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги (54,1%) порівняно з іншими видами економічної діяльності перебувають на п'ятому місці після освіти (61,7%), будівництва (55,8%), промисловості, охорони здоров'я та соціальної допомоги (по 54,3%).

Не дивлячись на надзвичайно складний стан із технічним забезпеченням аграрного сектора економіки, темпи щорічного вибуття, зокрема списання, зношеної техніки у кілька разів вищі темпів її поновлення, насамперед закупівлі. Тому для дотримання вимог технології виробництва, і, відповідно, відновлення основних засобів потреба в інвестиціях сільського господарства, мисливства та пов'язаних з ними послуг на початок 2004 р. сягала 8,2 млрд. доларів США, або 9,3% до їх загальної суми [7].

Соціально-економічні фактори - це частка інвестицій в основний капітал у сільському господарстві, мисливстві та пов'язаних з ними послугах мізерна, та ще й скорочується. За даними Державного комітету статистики України, у 2004 р. у зазначений вид економічної діяльності було вкладено 3278 млн. грн., або приблизно 131,1 млн. грн. на одну адміністративну область, чи менше 55 тис. грн на одне діюче сільськогосподарське підприємство. Питома вага інвестицій в основний капітал дорівнювала у 2004 р. 4,3% до загальної їх суми в економіці, що на 0,5 відсоткових пункти менше навіть порівно з 2001р. Тим часом для порівняння - у промисловість вкладалося 37,2%, у транспорт і зв’язок - 19,8, оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами, послуги з ремонту - 7, будівництво - 6,2% всіх інвестицій. Прямі іноземні інвестиції в основний капітал незначні і в2004 році становили 219,9 млн. доларів США, або 2,6% від їх загальної суми.

Господарства через свій тяжкий фінансовий стан, спричинений падінням обсягів виробництва, диспаритетом цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, скороченням державної підтримки, виявилися або неплатоспроможними, або з дуже низьким рівнем платоспроможності, що дозволяє забезпечувати тільки найнеобхідніші потреби.

Ці фактори діють у напрямі зниження обсягу лізингових операцій. Тому лізиногодавці і банки змушені мати справу з обмеженою кількістю платоспроможних клієнтів та йти на ризик несвоєчасної сплати платежів за користування лізинговим майном.

Наприклад, на початок 2005 року із загальної вартості техніки,переданої в лізинг сільськогосподарським підприємствам Київської області філією “Київобллізинг” НАК “Украгролізинг” - 41574,7 тис. грн, було виплачено тільки 16085 тис. грн., або 38,5%. Тому лізинго давці змушені вилучати передану у лізинг сільськогосподарську техніку.

Основна причина такого незадовільного стану розрахунків низька платоспроможність сільськогосподарських виробників. За даними Державного комітету статистики України, у 2006 р. більше ніж кожне третє аграрне підприємство було збитковим, а сума збитку в середньому на одне підприємство склала 308,6 тис. грн.

Важливе місце у розвитку лізингу відіграє попит на вироблену продукцію чи сировину. Нажаль, поки що не відпрацьований дієвий механізм їх державних закупівель. Так, при держ. замовленні на закупівлю 5,5 млн. т зерна в господарствах у листопаді 2008 р. було закуплено в середньому лише трохи більше 2 млн. т. так в Вінницькій області було закуплено тільки 10-20 % зерна. Така ситуація створює труднощі із збутом продукції, а отже, й отримання коштів для матеріального стимулювання працівників, забезпечення хоча б простого відтворення належної матеріально-технічної бази і, відповідно, розвитку лізингу в аграрних підприємствах.

Щодо умов фінансування та кредитування лізингових операцій, то в

останні роки досягнуто певних успіхів у державній підтримці підприємств через здешевлення кредитів комерційних банків. Спостерігалися позитивні тенденції щорічного зниження пільгових процентних кредитних ставок банків. Так, вони дорівнювали: у 2001 р. - 35%, 2002 р. - 27%, 2003 р. - 20,3%. При цьому облікова ставка Національного банку становила 7% [9].

Проте слід зазначити, що, існуючий фінансово-кредитний механізм все ж недосконалий, оскільки не стимулює інвестиційну, лізингову діяльність. Не створено іпотечних банків, немає реального права власності на землю, розвиненого ринку землі. Крім того, банківські кредити короткострокові, а висока ставка лягає додатковим тягарем на лізингоодержувача, оскільки вона враховується у лізингових платежах.

Умови праці зайнятих у сільському господарстві досить складні; переважає ручна, немеханізована праця. Навіть у суспільному секторі аграрного виробництва ручною працею зайнято близько двох третин працівників. З точки зору полегшення праці, підняття її престижу, роль і потреба у лізингу нової техніки та сучасних передових технологій велика.

Організаційні фактори впливу на лізинг включають у себе розвиток ринку лізингових послуг і його інфраструктури на різних територіальних та управлінських рівнях (національному, регіональному і місцевому). Існуюча нині інфраструктура ринку лізингових послуг слабо розвинена. Монопольне положення на ринку техніки для аграрного сектора займають державні компанії НАК “Украгролізинг” та НАК “Украгромашінвест”. Одним із шляхів розширення кола лізингодавців є залучення іноземних лізингових компаній в Україну. Проте, як показує досвід, в основному ці компанії перестрахо вуються і висувають значно вищі вимоги до клієнтів, ніж банки. Великою перешкодою також є нав'язування конкретної іноземної техніки чи обладнання, а не якогось іншого.

Недосконалість інфраструктури ринку лізингових послуг призвела до появи чисельної армії посередників, що спричиняє значне подорожчання цих послуг.

Не менш важливу роль у розвитку лізингу відіграють політико-регуляторні чинники. Політична та економічна стабільність виявилися значними за своєю роллю факторами, що впливають на розвиток лізингу. Саме економічна та політична нестабільність у нашій країні є, на думку спеціалістів і керівників господарств, тими чинниками, які заважають розвитку лізингу в сільському господарстві.

Формування лізингу залежить також від дії нормативно-правових факторів. Нестабільність, постійна змінюваність законодавчої бази, нечіткість, а часто й протиріччя, заплутаність нормативно-правових положень утруднюють розвиток лізингової діяльності.

Надзвичайно велику роль у розвитку лізингу відіграють економічні умови для розвитку підприємництва. Поки що вони тільки гальмують цей процес: немає підтримки підприємців з боку держави, неможливо отримати кредити на прийнятних умовах, відсутні інвестиції тощо. Проте саме у цьому секторі економіки є багато потенційних суб'єктів лізингу та лізингоодержувачів.

Інформаційні чинники теж відіграють важливу роль у поширенні лізингових операцій. Нині практично відсутня державна статистична звітність щодо лізингової діяльності, немає даних про обсяги операцій, суб'єктів та об'єктів лізингу, інфраструктуру ринку лізингових послуг тощо. Відсутній і єдиний інформаційний банк даних: лізингових компаній, заводів-виробників технічних засобів, банків-кредиторів, умов укладання лізингових угод та інша необхідна інформація. Практично відсутня реклама у засобах масової інформації: на радіо, телебаченні, в газетах. Це призводить до незнання підприємцями вигод і переваг, умов отримання і повернення майна та інших можливостей.

На поширеність лізингу впливають також психологічні фактори, що характеризують ставлення керівників і підприємців до нього. Навіть при всіх інших позитивних умовах, психологічна непідготовленість людей не дозволяє скористатися можливостями отримання техніки в лізинг. Для цього потрібно мати бажання ризикувати, брати на себе відповідальність, розраховувати на себе, розуміти зміст і сприймати ринкові реформи.

Отже, основними причинами надто повільних темпів лізингової діяльності в Україні в цілому та в її окремих регіонах є: недосконалість фінансово-кредитної політики та нормативно-правової бази, завищення ставки лізингових платежів, низька платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, нерозвиненість ринку лізингових послуг, економічна та політична нестабільність, а також відсутність належного інформаційного забезпечення, психологічна неготовність керівників і спеціалістів господарств до здійснення лізингових операцій. Ці фактори впливають на використання і лізингового механізму в частині матеріально-технічного забезпечення сільського господарства і їх доцільно враховувати у розробці достовірних прогнозів і та напрямів подальшого розвитку й ефективного управління цими процесами.

Протягом 2006-2008 років виробництво сільськогосподарської продукції в господарстві було прибутковим, що свідчить про ефективність використання виробничих ресурсів, зокрема інвестицій. Але разом з тим потрібно підвищувати економічну ефективність використання інвестицій, що можна досягти на основі:

1.      Дотримання оптимальних пропорцій між їх складовими: придбання технічних засобів; формування основного стада тварин; витрати на будівлі і споруди.

2. При формуванні витрат на капітальні інвестиції в господарстві, слід забезпечити раціональне співвідношення між основними та оборотним фондами.

. Інвестування технічної сфери. Як відомо, техніка із збільшенням терміну своєї експлуатації з кожним роком зменшує величину прибуткових надходжень.

. Надання державних субсидій. Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної субсидії.

. Зміни у фінансовій діяльності господарства.  Як додатковими шляхами поліпшення використання інвестицій є: удосконалення проектно-кошторисної справи господарства; скорочення стадії інвестиційного циклу та інше.

Всі вище перераховані заходи можуть мати позитивні результати лише за умови належної організації праці.

Таким чином, ефективність використання виробничих ресурсів необхідно розглядати, насамперед, на основі поліпшення інвестиційної діяльності підприємства та підвищення економічної ефективності капітальних інвестицій у господарстві.

ВИСНОВКИ

Засоби виробництва створюють виробничо-технічний потенціал АПК, що визначається сукупністю матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції. Тому виробничі фонди, що виражають вартість засобів виробництва, є важливою складовою ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Відтворення основних фондів є засобом неухильного підвищення технічної та енергетичної озброєності праці всіх галузей виробничої і невиробничої сфер передовою технікою. Воно служить стабільною базою розширеного відтворення. Інакше кажучи, відтворення основних фондів є матеріально-технічною основою підвищення ефективності виробництва. Процес відтворення матеріально-ресурсного потенціалу сільського господарства тісно пов'язаний з науково-технічний прогресом і процесом інтенсифікації суспільного виробництва.

Вивчивши та проаналізувавши економічну ефективність використання та особливості відтворення основних виробничих фондів в ТОВ “Гостинне” с. Гостинне Немирівського району ми прийшли до таких висновків:

Підприємство є багатогалузевим, коефіцієнт спеціалізації становить 0,2, що свідчить про різні напрямки виробництва продукції. Напрямок господарства зернобуряківничий з розвинутим молочним скотарством.

За аналізований період в господарстві спостерігається тенденція до збільшення вартості валової продукції, і в 2008 р. вона становить 5062,3 тис. грн., що на 1894,3 тис. грн. більше порівняно із 2006 р. Особливих змін в землекористуванні господарства за 2006-2008 рр. не відбулося, лише в 2008 р. площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 330,3 га. і становила 3455,2 га.

В 2008 р. в господарстві на 1 працівника було вироблено на 1,77 тис. грн. більше валової продукції ніж в 2006 р., збільшення становить 36 %, на

люд. год. затрат праці на 1,23 грн більше, ніж в базисному році.

В позитивному напрямі змінюється ефективність використання основних та оборотних засобів. Так коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2007 зріс і становив 1,3, що забезпечує зменшення тривалості обороту до 244 днів. Зросла і фондооснащеність підприємства виробничими ресурсами так у 2008 році забезпеченість основними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь становить 74,7 тис. грн.

Мають тенденцію до зростання і показники господарювання ТОВ “Гостинне”. Майже на 40% зросла сума одержаного доходу від реалізації продукції і в 2008 році підприємством було одержано 138,4 тис. грн. доходу в розрахунку на 100 га с.-г. угідь. Рівень рентабельності стрімко зростає, що спричинене зниженням рівня витрат та збільшенням суми одержаного прибутку.

Стрімкі темпи зростання середньорічної вартості основних виробничих фондів у господарстві за період 2006-2008 рр. зумовили підвищення показників забезпеченості господарства основними фондами. У 2008 р. у ТОВ “Гостинне” на кожних 100 га сільськогосподарських угідь припадало 74,7 тис. грн. основних виробничих фондів, що майже на 57% вище ніж у 2006 р., і майже на 50% нижче середньо районного рівня.

Відбулися зміни і в структурі основних фондів у господарстві, які пов’язані зі зменшенням у структурі основних фондів їх пасивної частини, та зростанням питомої ваги активної частини основних фондів. Зокрема, питома вага вартості будинків та споруд у структурі основних фондів за досліджуваний період зменшилася на 14 відсоткових пункти.

В господарстві у звітному році на одну гривню середньорічної вартості основних виробничих фондів було вироблено товарної продукції на суму 1 грн. 90 копійок, що більше рівня 2006 року на 20 копійок, 2007 року - на 10 копійок. Окупність використаної частини основних фондів товарною продукцією у господарстві за аналізований період також підвищилась, фондовіддача за товарною продукцією у звітному році зменшилась відносно 2006 року на 5%, але зросла порівняно із 2007 роком на 6%. На кожну гривню використаних основних фондів у 2008 році в ТОВ “Гостинне” було вироблено і реалізовано продукції на 1,90 грн.

Незважаючи на досить стабільний фінансовий стан, для здійснення нормального виробництва, підвищення економічної ефективності та вдосконалення процесу відтворення виробничих фондів пропонуємо:

1. Створити оптимальну структуру складових засобів праці, через збалансованість між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто забезпечити зростання частки прогресивного нового устаткування, удосконалити організацію функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства. Досягти позитивних зрушень у аналізованому підприємстві без залучення капіталу неможливо. Доцільним є залучення капіталу для підприємства зі сторони, що дасть можливість забезпечити поновлення основних засобів, особливо їх активної частини та розширення оборотних фондів. Отже, необхідно здійснити оптимізацію та технічне переозброєння основних фондів, за умови, що пасивна частина фондів залишиться на незмінному рівні, а підвищиться лише рівень активної частини основних виробничих фондів.

. Проблему забезпеченості господарства основними виробничими фондами можна вирішити шляхом оновлення, реконструкції, модернізації діючих основних виробничих фондів.

. Важливим заходом у поліпшенні процесу відтворення основних фондів є вдосконалення політики управління основними засобами. Вона передбачає постійне здійснення перегляду наявного складу основних засобів і порівняння його з отриманими фінансовими результатами. При цьому використовується порівняння з попередніми роками і визначається при якій політиці і при якій структурі виробничих фондів підприємство працювало найрентабельніше і на разі визначаються шляхи оптимізації складу виробничих фондів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. - К.: ДЕУ, 1996. - 510с.

2.      Боброва О.Г. “Переоцінка основних засобів та формування витрат підприємства за статтею “Амортизація”” // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 4 / Відп. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 267-272.

.        Безуглий А.К. “Основні фонди та наслідки державної амортизаційної політики” // Економіка, Фінанси, Право. - 2006. - №8. - С.5-11.

.        Білоусько Я.К., Денисенко П.А., Питулько В.О., Головко А.М. “Перспективи розвитку технічного забезпечення аграрного виробництва” // Економіка АПК. - 2006.- №1.- С. 22 - 26

.        Гарилишен Б.Д. Економічна енциклопедія. - К: “Академія”, 2000, - 863 с.

.        Господарський кодекс України: Офіц. видання. - К.: Концерн Видавничий Дім “Ін Юре” 2004 - 392 с.

.        Гузенко Е.Л. “Инвестиционная политика воспроизводства основных фондов” // Економіка, Фінанси, Право. - 2005. - №4. - С.22-30.

.        Дацій О.І. Економічна ефективність використання основних виробничих фондів в сільському господарстві та шляхи її підвищення / автореферат кандидата економічних наук. - ДДАУ. - 2006. - 20с.

.        Ільков П.П “Ефективність використання основних виробничих засобів в аграрному секторі” // Економіка АПК. - 2007. - №4.- С. 16 - 22.

.        Ішаков С.О. “Ефективність використання виробничого потенціалу в аграрній сфері АПК” // Економіка АПК. - 2006. - №4. - С. 16 - 22.

.        Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Каравелла, 2004.-568 с.

.        Здоровцов О.І., Кас’янов А.І., Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник для спеціалістів економічних спеціальностей. - К.: УСГА, 1997. - 320 с.

.        Кириленко І.Г. “Аграрна реформа: час соціальних пріоритетів” // Економіка АПК. - 2006.- №3.- С. 71 - 75

.        Кучерук В.Г. “Розвиток технічної бази сільськогосподарських підприємств” // Економіка України. - 2007. - №1. - С.23-26.

.        Малыгин А. “Инвестиционное обеспечение воспроизводства основных фондов” // Экономист. - 2008. - №10. - С.10-18.

.        Натаров М.В. Оптимизация процесса обновлення основних фондов в условиях интенсификации. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. - 1988. - 160 с.

.        Орлов П., Орлов С. “Прискорена амортизація і прискорене спрацювання основних фондів” // Економіка України. -2007. - №5. - С.30-36.

.        Основные производственные фонды: анализ й планирование. / Ковалев А.Ф., Рудченко А.Ю., Зинкович Л.М. й др. - К.: Техника. - 2004. - 240 с.

.        Руснак П.П. Економіка сільського господарства.-К.: Урожай, 1998. - 320с.

.        Романов А.В “Рівень сукупної рентабельності (збитковості) основних виробничих фондів сільськогосподарських підприємств” // Економіка АПК. - 2006. - №4. - С.10-12.

.        Рудченко О., Омельянчик Н. “Методичні підходи до регулювання процесу відтворення основних фондів” // Регіональна економіка. - 2005. -№11. - С.52-58.

.        Рудик К.Н “Стратегічні напрямки розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні” // Економіка АПК. - 2006. - №1- С. 3 - 12.

.        Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу. - К.: ДЕУ, 2005. - 160с.

.        Фролов Н.М “Стратегічна напрями розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні” // Економіка АПК. - 2007. - №1 - С. 3 - 12.

.        Шваб Л.І. Економіка підприємства: навч. пос. для студ. Вищих навч. закладів. 2-е вид. - К.: Каравела, 2005. - 568с.

.        Шот А. “Оновлення основних фондів - складова частина структурної перебудови економіки”// Регіональна економіка. - 2006. - №1. - С.93-99